АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ

Короткий опис

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень............................................................................................3
Вступ..................................................................................................................................4
Розділ I. Загальноправова характеристика адміністративних порушень законодавства про державну таємницю
1.1. Об’єкти адміністративних порушень законодавства
про державну таємницю.................................................................................................10
1.2. Характеристика об'єктивної сторони адміністративних
порушень законодавства про державну таємницю.......................…..…....................47
1.3. Суб’єкти адміністративних порушень законодавства
про державну таємницю.................................................................................................63
1.4. Характеристика суб’єктивної сторони адміністративних порушень
законодавства про державну таємницю........................................................................80
Висновки до розділу I...................................................................................................94
Розділ II. Організаційно-правові питання діяльності державних органів щодо провадження в справах про адміністративні порушення законодавства про державну таємницю та попередження таких правопорушень
2.1. Повноваження органів Служби безпеки України у сфері документування та
процесуального оформлення адміністративних порушень
законодавства про державну таємницю…................................................................…96
2.2. Судовий розгляд справ про адміністративні порушення
законодавства про державну таємницю.......................................................................121
2.3. Оскарження, опротестування і перегляд постанов по справах про
адміністративні порушення законодавства про державну таємницю......................135
2.4. Виконання постанов по справах про адміністративні порушення
законодавства про державну таємницю......................................................................146
2.5. Попередження адміністративних порушень
законодавства про державну таємницю.....................................................................154
Висновки розділу II......................................................................................................168
Висновки.........................................................................................................................170Список використаних джерел.......................................................................................175
Додатки...........................................................................................................................197
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Одним із актуальних напрямів реформування українського адміністративного права є модернізація інституту адміністративної відповідальності, зокрема відповідальності у сфері захисту інформації з обмеженим доступом. Одним із видів інформації з обмеженим доступом є державна таємниця. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю була встановлена Законом України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю”, який був прийнятий Верховною Радою України 21 вересня 1999 року [1]. Кількість осіб, щорічно притягнутих до адміністративної відповідальності за вчинення порушення законодавства про державну таємницю, за останні п’ять років збільшилася майже в п’ять разів.
Результати аналізу правових норм, що регламентують адміністративну відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю, та матеріалів практики провадження за цим видом адміністративних правопорушень свідчать про наявність певних недоліків у нормативно-правовому регулюванні адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
До цього часу в Україні питання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю комплексно не досліджувались, а розроблялись переважно на рівні коментарів до відповідної статті КУпАП, згадувались у деяких підручниках з адміністративного права та методичних рекомендаціях для підрозділів СБ України. Сьогодні у вказаних вище джерелах міститься чимало суперечливих висновків і рекомендацій, що негативно впливає на стан захисту державної таємниці та на діяльність посадових осіб органів СБ України. Матеріали практики засвідчують про те, що при виявленні конкретних фактів порушень законодавства про державну таємницю іноді відсутня належна правова оцінка співробітниками органів СБ України таких проявів.
Необхідність удосконалення законодавства про державну таємницю, відсутність комплексної наукової розробки питань адміністративної відповідальності за порушення вказаного законодавства, а також прагнення обґрунтувати рекомендації посадовим особам органів СБ України щодо документування та процесуального оформлення порушень законодавства про державну таємницю зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає положенням Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 625-р “Про заходи щодо вдосконалення системи охорони державної таємниці” [2]. Робота виконана відповідно до Плану науково-дослідної роботи Національної академії СБ України на 2003-2007 роки.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у з’ясуванні й вирішенні теоретичних і практичних питань адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю та виробленні пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства та поліпшення правозастосовчої діяльності суб’єктів адміністративної юрисдикції.
Відповідно до поставленої мети визначено такі основні завдання дослідження:
– встановити ознаки складів адміністративних порушень законодавства про державну таємницю, з’ясувати їх вплив на правильну кваліфікацію цього діяння;
– дослідити порядок провадження в справах про адміністративні порушення законодавства про державну таємницю та практику юрисдикційної діяльності щодо цієї категорії справ;
– розробити рекомендації посадовим особам органів СБ України щодо правильного застосування ст. 212-2 КУпАП;
– сформулювати пропозиції із вдосконалення чинного законодавства України, що регламентує порядок охорони державної таємниці та провадження в справах про порушення законодавства про державну таємницю.
Об'єктом дослідження є система суспільних відносин, що складаються у сфері адміністративно-правового захисту державної таємниці.
Предметом дослідження є адміністративно-правові норми, які передбачають відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю, та практика застосування вказаних норм.
Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання соціальних процесів, який дозволяє враховувати всі взаємозв’язки явищ, що розглядаються, об’єктивно оцінювати ефективність нормативно-правових актів та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби з порушеннями законодавства про державну таємницю. У роботі використовувалися такі методи, як історичний (при вивченні історії розвитку адміністративно-правової заборони порушення законодавства про державну таємницю у вітчизняному законодавстві), порівняльно-правовий (у дослідженні чинного законодавства зарубіжних країн), логіко-юридичний i системно-структурний (під час аналізу складу адміністративного порушення законодавства про державну таємницю й розроблення рекомендацій щодо правильного застосування ст. 212-2 КУпАП), соціологічний (при вивченні правозастосовчої практики у сфері охорони державної таємниці), статистичний (при вивченні даних, що відображають стан провадження в справах про порушення законодавства про державну таємницю).
Теоретичну основу дисертації становлять наукові положення, що містяться у працях таких відомих вітчизняних та зарубіжних правознавців, як Г.А. Аванесов, В.Б. Авер’янов, А.Б. Агапов, О.Ф. Андрійко, І.В. Арістова, М.І. Бажанов, О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, А.С. Васильєв, С.Б. Гавриш, О.А. Герцензон, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, Е.Ф. Демський, Є.В. Додін, А.Ф. Зелінський, Р.А. Калюжний, А.П. Клюшниченко, Л.В. Коваль, Ю.М. Козлов, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, М.Й. Коржанський, Ю.І. Крегул, В.М. Кудрявцев, В.В. Леоненко, Д.М. Лук’янець, В.В. Макаренко, В.К. Мамутов, М.Я. Масленніков, П.С. Матишевський, О.Г. Нападистий, Н.Р. Нижник, В.Т. Окіпнюк, О.П. Орлюк, О.І. Остапенко, А.А. Піонтковський, Л.Л. Попов, Д.М. Притика, Н.Ю. Пришва, В.І. Ремньов, О.П. Рябченко, Н.Г. Саліщева, А.О. Селіванов, В.М. Селіванов, В.Ф. Сіренко, В.В. Сташис, В.С. Стефанюк, С.Г. Стеценко, В.Я. Тацій, О.С. Телегін, Ю.О. Тихомиров, М.М. Тищенко, А.Н. Трайнін, Г.І. Чангулі, В.К. Шкарупа, В.А. Юсупов, а також у працях інших науковців.
Оскільки дослідження має комплексний характер, то вивчалась інформація, що була опублікована у пресі; судові рішення по справах про порушення законодавства про державну таємницю; статистичні матеріали діяльності СБ України.
Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше в Україні комплексно досліджуються проблеми адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
У результаті проведеного дослідження сформульовані нові положення, запропоновані дисертантом особисто.
Уперше:
– запропоновано поняття суб’єкта адміністративного порушення законодавства про державну таємницю як особи, якій повинно бути надано в установленому законом порядку допуск та доступ до державної таємниці;
– обґрунтовано висновок про необхідність закріплення норми, яка б передбачала адміністративну відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про державну таємницю;
– встановлено, що основними причинами вчинення адміністративних порушень законодавства про державну таємницю є недостатнє знання деякими особами, котрі мають допуск та доступ до державної таємниці, норм чинного законодавства про державну таємницю, а також нехтування вказаними особами нормами чинного законодавства; порушення законодавства про державну таємницю може бути зумовлене недостатнім фінансуванням заходів, спрямованих на захист державної таємниці.
Дістали подальшого розвитку питання:
– порядку оскарження громадянами рішень суду першої інстанції по справах про адміністративні правопорушення;
– процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема пропонується крім встановлених у ст. 268 КУпАП, передбачити такі додаткові процесуальні права: заявляти відводи посадовій особі, яка розглядає справу, експерту, перекладачу з мотивів особистих взаємин, службової чи іншої залежності; а також бути присутнім чи брати участь в окремих процесуальних діях;
– порядку проведення експертизи під час провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Удосконалено:
– визначення поняття посадової особи: посадова особа - особа, яка постійно чи тимчасово виконує функції представника влади, а також обіймає постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських обов'язків або консультативно-дорадчих функцій, чи виконує такі обов'язки за спеціальним повноваженням;
– порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення. Запропоновано закріпити норму, яка б передбачала обов’язок посадової особи складати протокол про адміністративне правопорушення у випадку виявлення ознак адміністративного правопорушення;
– порядок виклику та опитування свідка, зокрема обґрунтовано доцільність встановлення адміністративної відповідальності за неявку свідка та інших осіб, котрі беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, на виклик органу адміністративної юрисдикції, у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки, пропозиції та рекомендації, що викладені в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані у:
правозастосовчій діяльності при вирішенні практичних питань провадження в справах про адміністративні порушення законодавства про державну таємницю та попередженні таких правопорушень;
правотворчій сфері під час підготовки нових і вдосконалення чинних нормативно-правових актів, що регламентують порядок охорони державної таємниці, та провадження в справах про порушення законодавства про державну таємницю;
науково-дослідницькій роботі для подальшого вивчення загальних і спеціальних питань удосконалення інституту адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю;
навчально-виховному процесі при навчально-методичному забезпеченні та викладанні навчальних дисциплін “Адміністративне право України” та “Адміністративна відповідальність” у Національній академії СБ України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до аналізу адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного та міжнародного права Національної академії СБ України. Основні положення дослідження були оприлюднені на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (Київ, 2001), “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001), “Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах” (Київ, 2001), а також на науково-практичній конференції “Система охорони державної таємниці – складова частина національної безпеки: стан, проблеми розвитку” (Київ, 2005) [3; 4; 5; 6].
Публікації. Основні теоретичні висновки, пропозиції і положення, що сформульовані у дисертаційному дослідженні, відображені у п’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, і тезах трьох виступів на науково-практичних конференціях [7; 8; 9; 10; 11].

Список літератури

ВИСНОВКИ

Особливості встановлення, регламентації та реалізації адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю, а також заходи попередження вказаного виду правопорушень не здобули комплексного опрацювання в юридичній літературі, що зумовлює необхідність розв’язання низки теоретичних та практичних завдань. У зв’язку з цим в результаті проведеного дослідження проаналізовано специфіку адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю, що дало можливість отримати такі наукові та практичні результати:
1. Проступки, передбачені ст. 212-2 КУпАП, характеризуються спеціальним суб’єктом - особою, якій повинно бути надано в установленому законом порядку допуск та доступ до державної таємниці.
2. Обґрунтовано доцільність закріплення у КУпАП такого визначення посадової особи: посадова особа - особа, яка постійно чи тимчасово виконує функції представника влади, а також обіймає постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських обов'язків або консультативно-дорадчих функцій, чи виконує такі обов'язки за спеціальним повноваженням.
3. З’ясовано, що проступки, передбачені ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, мають формальний склад, тому правопорушник може вчинювати їх лише з прямим умислом. У диспозиції ст. 212-2 КУпАП законодавець не вказав на конкретні мотиви та цілі порушення законодавства про державну таємницю, тому вони можуть бути різноманітними. Такі мотиви та цілі підлягають встановленню і доказуванню, оскільки з'ясування їх змісту й характеру дозволяє правильно визначити ступінь суспільної шкідливості правопорушення, виявити причини конкретного правопорушення i, отже, розробити та здійснити заходи щодо попередження подібних діянь.
4. Обґрунтовано висновок, що в чинному КУпАП (або в новому Кодексі України про адміністративні проступки) необхідно закріпити норму, яка б передбачала адміністративну відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про державну таємницю. Пропонується вважати дії юридичної особи винними, якщо вони є наслідком усвідомлюваних дій (бездіяльності) її поса¬дових осіб, працівників, а також осіб, які не перебувають з нею в трудових відносинах, але виконують певні дії в інтересах юридичної особи за договором.
5. Встановлено, що приводами порушення адміністративних справ за ознаками ст. 212-2 КУпАП, як правило, є результати офіційних перевірок посадовими особами органів СБ України стану охорони державної таємниці в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях.
6. З’ясовано, що чинний КУпАП недостатньо категорично вимагає від уповноваженої посадової особи складання протоколу у випадку виявлення ознак адміністративного проступку, тому пропонується закріпити норму, яка б передбачала обов’язок посадової особи складати протокол про адміністративне правопорушення у випадку виявлення ознак адміністративного правопорушення.
7. Запропоновано шляхи вдосконалення порядку виклику та опитування свідка. Обґрунтовано доцільність встановлення адміністративної відповідальності за неявку свідка та інших осіб, котрі беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, на виклик органу адміністративної юрисдикції, у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
8. З’ясовано, що окремі питання проведення експертизи недостатньо врегульовані чинним законодавством. Тому запропоновано закріпити в КУпАП вимоги, що висуваються до висновку експерта, уточнити термін “висновок експерта”, компетенцію експерта.
9. Пропонується, крім встановлених у ст. 268 КУпАП, передбачити додаткові процесуальні права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: заявляти відводи посадовій особі, що розглядає справу, експерту, перекладачу з мотивів особистих взаємин, службової чи іншої залежності, а також із дозволу суду бути присутнім чи брати участь в окремих процесуальних діях.
10. З’ясовано, що інститут оскарження постанов по справах про порушення законодавства про державну таємницю практично не застосовується; в чинному КУпАП відсутні норми, які б належним чином регламентували механізм подання скарг на постанови суду; положення, закріплене в ч. 2 ст. 287 КУпАП (щодо остаточності постанови суду по справі про адміністративне правопорушення), не відповідає ст. 55 Конституції України. Пропонується внести зміни до чинного КУпАП та Закону України “Про судоустрій України”, які б дозволили удосконалити механізм апеляційного оскарження рішень суду першої інстанції по справах про адміністративні правопорушення та передбачали б створення у складі загального апеляційного суду судової палати у справах про адміністративні правопорушення.
11. Обґрунтовано доцільність збільшення суми штрафу, що підлягає стягненню з порушників законодавства про державну таємницю. Так, за вчинення порушення законодавства про державну таємницю вперше пропонується накладення штрафу на фізичних осіб від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб – від семи до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за повторне протягом року вчинення порушення законодавства про державну таємницю пропонується накладення штрафу на фізичних осіб від чотирьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб – від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права зайняття діяльністю, що передбачає надання доступу до державної таємниці, на строк до одного року.
12. З’ясовано, що посадовими особами органів СБ України стосовно порушників законодавства про державну таємницю найчастіше складаються протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені п. 5-7 та 9 ч.1 ст. 212-2 КУпАП. Суб’єктами адміністративної відповідальності за ознаками ст. 212-2 КУпАП в основному є посадові особи (керівники підприємств, установ, організацій та начальники РСО).
13. Встановлено, що основними причинами вчинення адміністративних порушень законодавства про державну таємницю є недостатнє знання деякими особами, що мають допуск та доступ до державної таємниці, норм чинного законодавства про державну таємницю, а також нехтування вказаними особами нормами чинного законодавства. Порушення законодавства про державну таємницю може бути зумовлене недостатнім фінансуванням заходів, спрямованих на захист державної таємниці.
14. З метою попередження порушень законодавства про державну таємницю доцільно на законодавчому рівні передбачити обов’язкове проведення перевірок знання норм законодавства про державну таємницю та правил секретного діловодства особами, яким надається допуск до державної таємниці.
15. Запропоновано авторську класифікацію суб’єктів попередження адміністративних порушень законодавства про державну таємницю за обсягом їх компетенції. По-перше, це органи й посадові особи умовно загальної компетенції (посадові особи органів СБ України), які здійснюють профілактичну діяльність щодо усіх категорій осіб, які мають допуск і доступ до державної таємниці. По-друге, органи й посадові особи умовно спеціальної компетенції (керівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, а також співробітники РСО), до обов’язків яких належить профілактика порушень законодавства про державну таємницю лише в конкретному органі державної влади, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації, діяльність яких пов'язана з державною таємницею.
Висновки та інші результати, отримані в процесі цього дисертаційного дослідження, не є вичерпними та достатніми для вирішення всіх проблем правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю. Окремі питання свідомо глибоко не розглядалися під час дослідження, оскільки вони, за переконанням автора, мають самостійний характер, хоч, безумовно, певною мірою стосуються теми дослідження. Серед таких правових проблем, насамперед, слід зазначити вдосконалення правового регулювання технічного та криптографічного захисту таємної інформації, а також необхідність розробки механізму притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб.
Усвідомлюючи дискусійний характер деяких положень дисертації, автор сподівається, що вона стане основою не тільки для вдосконалення практичної діяльності у сфері захисту державної таємниці, а також і для подальших наукових пошуків у цій сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю: Закон України від 21 вересня 1999 року №1080–14 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 49. – Ст. 429.
2. Про заходи щодо вдосконалення системи охорони державної таємниці: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 625-р // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 43. – Ст. 2266.
3. Благодарний А.М. Адміністративна відповідальність юридичних осіб – суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні // Актуальні проблеми правознавства України: Тези доповідей і наукових повідомлень студентської наукової конференції за підсумками науково–дослідницької роботи за 1998/1999 навчальний рік. – Харків: Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого, 1999. – С. 39–40.
4. Благодарний А.М. Адміністративна відповідальність як засіб забезпечення інформаційної безпеки України // Матеріали науково – практичної конференції за міжнародною участю “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні”. – К.: Українська Академія державного управління при Президентові України, 2001. – С. 110–112.
5. Благодарний А.М. Адміністративно–правове регулювання деяких видів торговельної діяльності // Матеріали міжнародної науково – практичної конференції “Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах”. – К.: Київський національний торговельно–економічний університет, 2001. – С. 198–201.
6. Благодарний А.М. Деякі питання закритого розгляду справ про адміністративні правопорушення // Матеріали міжнародної науково – практичної конференції “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників”. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2001. – С. 92–95.
7. Благодарний А.М. Перегляд постанов суду у справах про адміністративні порушення законодавства про державну таємницю // Вісник Національного університету внутрішніх справ України. – 2003. – Випуск 22. – С. 152–156.
8. Благодарний А.М. До питання закритого розгляду справ про адміністративні правопорушення в суді // Проблеми законності: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – 2002. – Випуск 54. – С. 106–110.
9. Благодарний А.М. Деякі проблеми адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю // Держава і право: Збірник наукових праць. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Випуск 16. – С. 148–153.
10. Благодарний А.М. Актуальні проблеми профілактики адміністративних порушень законодавства про державну таємницю // Збірник наукових праць Національної академії Служби безпеки України. – 2005. – № 13. – С. 101–107.
11. Благодарний А.М. Окремі питання профілактики адміністративних правопорушень // Юридична Україна. – 2006. – № 1. – С. 14–17.
12. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том. 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво “Юридична думка”, 2004. – 584 с.
13. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно– практический комментарий. Издание третье. – Харьков: Одиссей, 2002. – 1040 с.
14. Гетманова А.Д. Учебник по логике. – М.: Владос, 1995. – 303 с.
15. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. – К.: Ін–т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
16. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Паращук, О.В. Дьяченко та ін. / За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
17. Коваль Л. Адміністративне право України: Курс лекцій (Загальна частина). – К.: Основи,1994. – 154 с.
18. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 752 с.
19. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України: Конспект лекцій. – Харків: НЮАУ ім. Я. Мудрого, 1996. – 160 с.
20. Административное право: Учебник / Под. ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 1999. – 728 с.
21. Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права: Учебное пособие / Рук. авт. кол. Панов Н.И. – Харьков: Полиграфкнига, 1993. – 165 с.
22. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред. А.Я. Сухарев; Редкол.: М.М. Богуславский и др. – М.: Сов. Энциклопедия, 1987. – 528 с.
23. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
24. Кудрявцев В.Н. Природа преступного поведения и его механизм // Механизм преступного поведения. – М.: Наука, 1981. – С. 7–37.
25. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: Вища школа, 1979. – 230 с.
26. Правознавство: Підручник / Демський С.Е., Ковальський В.С., Колодій А.М. (керівник авт. кол.) та інші / За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002, – 736 с.
27. Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. С.В. Кивалова. – Харьков: Одиссей, 2004. – 880 с.
28. Уголовный закон. Опыт теоретического моделирования. – М.: Наука, 1987. – 276 с.
29. Марцев А.И. Преступление: сущность и содержание: Учебное пособие. – Омск: Высшая школа милиции МВД СССР, 1986. – 65 с.
30. Скибицкий В.В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания. – К.: Наукова думка, 1987. – 183 с.
31. Про внесення змін до Закону України “Про державну таємницю”: Закон України від 21 вересня 1999 року № 1079–14 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 49. – Ст. 428.
32. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 року № 3855–12 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст.93.
33. Потеря секретов в Казахстане ... и на гавайском пляже // Независимое военное обозрение. – 2002. – № 24. – С. 7.
34. В ФБР подворовывают // Независимое военное обозрение. – 2001. – № 36. – С. 7.
35. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ: Навчальний посібник / Українська академія внутрішніх справ. – К.: Київська нотна фабрика, 1995. – 78 с.
36. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. – 212 с.
37. Уголовное право Украины. Общая часть: Учебник / Бажанов М.И., Сташис В.В., Таций В.Я. и др. / Под ред. Бажанова М.И., Сташиса В.В., Тация В.Я. – Харьков: Право, 1999. – 397 с.
38. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно–правовой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
39. Кримінальне право України. Загал. частина: Підручник / Андрусів Г.В., Андрушко П.П., Бенківський В.В. та ін. / За ред. Матишевського П.С. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
40. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно–правові основи: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2004. – 384 с.
41. Про деякі питання передачі державної таємниці іноземній державі чи міжнародній організації: Указ Президента України від 14 грудня 2004 року № 1483 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 50. – Ст. 3264.
42. Шаров Б. Без грифу таємно // Юридичний вісник України. – 2002. – №12. – С. 4.
43. Северин Л.І., Северин С.Л., Дудатьєв А.В. Правове забезпечення захисту інформації: Навчальний посібник. – Вінниця: ВНТУ, 2004. – 145 с.
44. В. Соловьёв. Закон – не дышло // Независимое военное обозрение. – 2001. – № 6. – С.7.
45. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: НОРМА, 1996. – 432 с.
46. Бантишев О.Ф. Як довести, що ти – не шпигун ? // Політика і час. – 1994. – №8. – С. 24–28.
47. Жеплинский А., Сенев Т., Дзенвульский Р. Доступ к информации в странах центральной и восточной Европы // Ежеквартальный бюллетень. Специальные службы в условиях конституционной демократии и общественные интересы. – 1999. – № 2/3. – С. 1–25.
48. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657–12 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
49. Стеценко С.Г. Медицинское право: Учебник. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 527 с.
50. Ответственность за государственные преступления. Часть вторая: Иные государственные преступления / Богатиков Д.И., Бушуев И.А., Иванов Н.М. и др. / Общ. ред. В.И. Курляндского, М.П. Карпушина. – М.: Юрид. лит., 1965. – 292 с.
51. Шарик С., Колесник О. Как украсть $ 22 миллиарда, чтобы этого никто не заметил … // Сегодня. – 2002. – № 28. – С. 7.
52. Уголовное право УССР. Особенная часть: Учебник / Под ред. М.И. Бажанова, П.С. Матышевского, В.В. Сташиса. – К.: Вища школа. Головное изд–во, 1989. – 503 с.
53. Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю України: Наказ Голови Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року № 440 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 34. – Ст. 2089.
54. Державний архів Луганської області. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 99. – Арк. 76.
55. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. – Ф. 30. – Оп. 1. – Спр. 1695. – Арк. 244.
56. Державний архів Луганської області. – Ф. 32. – Оп.1. – Спр. 207. – Арк. 2 –4.
57. Окіпнюк В. Правові основи забезпечення режиму таємності органами ДПУ УСРР (20-ті – початок 30-х рр.) // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2001. – № 2 (17). – С. 316–325.
58. Державний архів Луганської області. – Ф. 32. – Оп.1. – Спр. 43. – Арк.47.
59. Приказ отправляют в отставку // Независимое военное обозрение. – 2004. – № 8. – С. 7.
60. Гласность судебной деятельности по уголовным делам / В.В. Леоненко, Г.И. Чангули, Н.И. Сирый, А.И. Миллер. – К.: Наукова думка, 1993. – 187 с.
61. Отмена решений // Независимое военное обозрение. – 2002. – № 11. – С. 7.
62. Про посадових осіб органів державної влади, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць: Указ Президента України від 18 жовтня 2000 року № 1144 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1777.
63. ФСБ умеет отличать аналитиков от шпионов // Независимое военное обозрение. – 2001. – № 14. – С.1, 7.
64. Иванов В. Белый дом идет по «режимному» пути России // Независимое военное обозрение. – 2004. – № 36. – С. 7.
65. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 року № 1023–12 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
66. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року № 1264–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41 – Ст. 546.
67. Крегул Ю.І., Ладиченко В.В., Орленко В.І. Права і свободи людини: Навчальний посібник – К.: Книга, 2004. – 288 с.
68. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / Верховна Рада України. Інститут законодавства. – К. 2002. – 634 с.
69. Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 188/98–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – Ст. 248.
70. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 8 червня 2000 року № 1809–3 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 337.
71. Іванов В.Ф. Інформаційне законодавство: український та зарубіжний досвід.– К.: Національний університет ім. Т. Шевченка, Інститут журналістики, 1999. – 208 с.
72. Арістова І.В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти / За заг. ред. Бандурки О.М.: Монографія. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 368 с.
73. Рябченко О.П. Держава і економіка: адміністративно-правові аспекти взаємовідносин: Монографія / За загальною ред. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1999. – 304 с.
74. Иск отклонен // Независимое военное обозрение. – 2003. – № 13. – С. 7.
75. Про контррозвідувальну діяльність: Закон України від 26 грудня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 12. – Ст. 89.
76. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. – Ф. 2. – Оп. 3. – Спр. 347. – Арк. 62–67.
77. Державний архів Луганської області. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 43. – Арк. 32.
78. О перечне сведений, отнесенных к государственной тайне: Указ Президента Российской Федерации от 30 ноября 1995 года № 1203 // Собрание законодательства РФ. – 1995. – № 49. – Ст. 4775.
79. Кормич Б.А. Організаційно-правові засади політики інформаційної безпеки України: Монографія. – Одеса: Юридична література, 2003. – 472 с.
80. Про Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні: Указ Президента України від 22 травня 1998 року № 505/98 // Офіційний Вісник України. – 1998. – № 21. – Ст. 759.
81. Про затвердження Порядку проведення робіт з сертифікації засобів забезпечення технічного захисту інформації загального призначення: Наказ Державного комітету стандартизації, сертифікації та метрології України та Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України від 9 липня 2001 року № 329/32 // Офіційний Вісник України 2001. – № 31. – Ст. 1431.
82. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах: Закон України від 5 липня 1994 року № 80/94–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 31. – Ст. 286.
83. Про затвердження Положення про технічний захист інформації в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 вересня 1994 року № 632 // Зібрання постанов Уряду України. – 1994 – №4 – Ст. 302.
84. Про деякі питання захисту інформації, охорона якої забезпечується державою: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 281 // Офіційний Вісник України. – 2002. – №11. – Ст. 515.
85. Про Положення про технічний захист інформації в Україні: Указ Президента України від 27 вересня 1999 року № 1229 // Офіційний вісник України. – 1999. – №39. – Ст.1934.
86. Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в галузі технічного захисту інформації: Закон України від 4 лютого 2004 року № 1434-4 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 19. – Ст. 264.
87. Про заходи щодо захисту інформаційних ресурсів держави: Указ Президента України від 10 квітня 2000 року № 582/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 41. – Ст.1745.
88. Про затвердження Положення про контроль за функціонуванням системи технічного захисту інформації: Наказ ДСТСЗI СБ України від 22 грудня 1999 року № 61 // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 2. – Ст. 55.
89. По секрету всему свету // Независимое военное обозрение. – 2001. – № 26. – С. 7.
90. Самое опасное оружие (По материалам Washington ProFile). // Независимое военное обозрение. – 2002. – № 36. – С. 7.
91. Бажанов М.И. Уголовное право Украины (общая часть). – Днепропетровск, Пороги. – 1992. – 168 с.
92. Про факти порушення посадовими особами Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України вимог Закону України “Про державну таємницю”: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1995 року № 1069.
93. Миненко С. В Китай было отправлено 13 технических отчетов // Независимое военное обозрение. – 2005. – № 44. – С. 7.
94. Законодавство: проблеми ефективності / Авер’янов В.Б., Денисов В.Н., Сіренко В.Ф. та ін.: НАН України, Ін-т Держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Наукова думка, 1995. – 232 с.
95. Гонцяж Я., Гнидюк Н. Свобода інформації та виконавча гілка влади: Правові норми. Інструкції. Процедури. – К.: Міленіум, 2002. – 240 с.
96. Бабкин В.Д., Селиванов В.Н. Народ и власть / Академия правовых наук Украины, Институт частного права и предпринимательства. – К.: Манускрипт, 1996. – 448.
97. Доклад не опубликуют // Независимое военное обозрение. – 2004. – № 27. – С. 7.
98. Громадяни у пошуках інформації: українські реалії / Упорядники: І. Підлуська, С. Горобчишина. – К.: Агенство “Україна”, 2005. – 180 с.
99. Макаренко В. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю // Право України. – 2001. – №3. – С. 114–118.
100. Постанова судді Жовтневого районного суду м. Харкова Савченка І.Б. від 19 червня 2002 року.
101. Постанова судді Жовтневого районного суду м. Харкова Савченка І.Б. від 4 лютого 2003 року.
102. Уменшили допуск // Независимое военное обозрение. – 2002. – № 11. – С. 7.
103. Рыков А. Ужесточение режима секретности для служащих американских военных лабораторий // Зарубежное военное обозрение. – 2000. – № 2. – С. 55.
104. Туманная секретность // Независимое военное обозрение. – 2001. – № 13. – С. 7.
105. Постанова судді Жовтневого районного суду м. Харкова Савченка І.Б. від 12 березня 2002 року.
106. Постанова судді Жовтневого районного суду м. Харкова Савченка І.Б. від 19 лютого 2003 року.
107. Постанова судді Жовтневого районного суду м. Харкова Савченка І.Б. від 25 квітня 2003 року.
108. Чертопруд С.В. Потерять и забыть // Независимое военное обозрение. – 2003. – № 8. – С. 7.
109. Про затвердження Переліку психічних захворювань (розладів), які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці і за наявності яких допуск до державної таємниці громадянинові не надається: Наказ Міністерства охорони здоров’я України i Служби безпеки України від 13 травня 2002 року № 174/136 // Офіційний Вісник України. – 2002. – №22. – Ст. 1085.
110. Постанова судді Жовтневого районного суду м. Харкова Савченка І.Б. від 15 листопада 2001 року.
111. Постанова судді Жовтневого районного суду м. Харкова Савченка І.Б. від 21 червня 2002 року.
112. Советское уголовное право. Особенная часть: Учебное пособие / Под ред. Б.В. Здравомыслова, П.Ф.Тельнова. – М.: ВЮЗИ, 1985. – 222 с.
113. Орлюк О.П. Фінансове право: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
114. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-12 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
115. Кримінальний кодекс України: прийнятий 5 квітня 2001 року // Офіційний вісник України – 2001. – № 21 – Ст. 920.
116. Адміністративне судочинство в Україні: Книга друга. Кодекс України про адміністративні проступки (проект). – Харків: Консум, 2003. – 332 с.
117. Мота А.Ф. Адміністративна відповідальність військовослужбовців за законодавством України: Дис. ... канд. юр. наук: 12.00.07. – Хмельницький, 2001. – 192 с.
118. Серегин В.П., Вашкевич И.М. Законы Пентагона. Заметки о военном праве США. – М.: Воениздат, 1990. – 127 с.
119. American jurisprudence: a modern comprehensive text statement of American law; state and federal. Vol. 54. – New York; San Francisco, 1971. – 1142 p.
120. Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав: Закон України від 2 березня 2000 року № 1518-3 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 19. – Ст. 144.
121. Адміністративна відповідальність: Збірник законодавства України про адміністративну відповідальність / Упоряд.: Демський Е.Ф., Махно В.І. – К.: Магістр–ХХІ сторіччя, 2005. – 400 с.
122. Виконавча влада і адміністративне право / В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяк та ін. / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 668 с.
123. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
124. Селиванов А.О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин: Наук. видання. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2000. – 68 с.
125. Гришко С., Благодарный А. Интеграция Украины в мировое хозяйство (экономические и юридические аспекты) // Бизнес Информ. – 2000. – № 1. – С. 46–48.
126. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-12 // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
127. Про пожежну безпеку: Закон України від 17 грудня 1993 року № 3745–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
128. Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів: Постанова Кабінету міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 1587.
129. Агапов А.Б. Основы государственного управления в сфере информатизации в Российской Федерации. – М.: Юристъ, 1997. – 343 с.
130. Глущенко А.С., Благодарний А.М. Правові підвалини регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 1999. – № 457. – С. 40–42.
131. Иванов Л. Административная ответственность юридических лиц // Закон. – 1998. – № 9. – С. 88–92.
132. Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко Г. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії та практики // Право України. –1999.– № 9 – С. 6–9.
133. Адміністративне право України. Підручник для юридичних вузів і факультетів / Ю. П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Паращук та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
134. Про ветеринарну медицину: Закон України від 25 червня 1992 року № 2498–12 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36 – Ст. 531.
135. Про виключну (морську) економічну зону України: Закон України від 6 травня 1995 року № 162/95–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 21 – Ст. 152.
136. Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, уста¬нов та організацій за правопорушення у сфері містобудування: Закон України від 14 жовтня 1994 року № 208/94–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 411.
137. Про затвердження положення про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244 // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 11600/1999.
138. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 року № 2694–12 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
139. Про затвердження Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, уста¬нови і організації за порушення нормативних актів про охорону праці: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1993 року № 754 // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. – № 1. – Ст.24.
140. Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 2004 року № 766 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 24. – Ст. 1585.
141. Про електроенергетику: Закон України від 16 жовтня 1997 року № 575/97–ВР // Офіційний вісник України. – 1997. – № 46. – Ст. 1.
142. Про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 червня 1999 року № 1312 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 30. – Ст.1518.
143. Фінансове право: Підручник / Алісов Є.О., Воронова Л.К, Кадькаленко С.Т. та ін. / Керівник авт. колективу і відп. ред. Воронова Л.К. – Харків: Консум, 1998.– 496 с.
144. Попов Л.Л., Колісниченко Ю.Ю. Административная ответственность юридических лиц // Сборник материалов четвертого “круглого стола” “Лазаревские чтения”. – М.: Институт государства и права РАН, 2001. – С. 41–46.
145. Правові основи охорони інформації. В.Ф. Авраменко, Г.О. Брудний, С.І. Жлобін та ін./ За ред. В.О. Хорошка. – К.: ТОВ «ПоліграфКонсалтинг», 2003. – 176 с.
146. Цивільний кодекс України: прийнятий 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст.356.
147. Советское хозяйственное право. / И.Г. Побирченко, Г.Л. Знаменский, Г.В. Пронская и др. / Под. общ. ред. И.Г. Побирченко. – К.: Вища школа, 1985. – 335 с.
148. Советское гражданское право: Учебник / Отв. ред. В.А. Ряшенцева, Н.П. Волошина. – М.: Юридическая литература,1987. – 479 с.
149. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 287 с.
150. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основи господарського права України: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 1995. – 204 с.
151. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Теория права. – М.: Юристъ, 1995. – Т.2. – 152 с.
152. Дудоров О., Калінін Р. Підприємство на лаві підсудних: досвід зарубіжного законодавця // Юридичний вісник України. – 1999. – № 13.
153. Салищева Н.Г. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях (вводный). – М.: ВИТРЭМ, 2002. – 320 с.
154. Бобылов Ю. Государственная тайна в условиях удвоения ВВП // Независимое военное обозрение. – 2005. – № 31. – С. 7.
155. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.
156. Производство по административным правонарушениям: Учеб. Пособие / Отв. ред. Д.Н. Бахрах. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1986. – 80 с.
157. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. – Харьков: Одиссей, 2001. – 288 с.
158. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під заг. ред. І.П. Голосніченка, Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177 с.
159. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
160. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 112 с.
161. Калаянов Д.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел Украины: Учеб. пособие. – Одесса: АО БАХВА, 2000. – 128 с.
162. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навчальних закладів. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 336 с.
163. Адміністративне право України: Конспект лекцій / В.К. Шкарупа, М.В. Коваль, О.П. Савчук та ін. – Ірпінь. Національна академія ДПС України, 2005. – 248 с.
164. Клюшниченко А.П. Организация административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел в свете Основ законодательства СССР об административных правонарушениях: Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1983. – 56 с.
165. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. – Одеса: Юридична література, 2001. – 394 с.
166. Кодекс України про адміністративні правопорушення: прийнятий 7 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
167. Кузьменко О.В. Процесуальні категорії адміністративного права: Монографія. – Львів: ВАТ “Львівська книжкова фабрика “Атлас”, 2004. – 232 с.
168. Терещук О.В. Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення: Дис. ... канд. юр. наук: 12.00.07. – К., 2000. – 177 с.
169. Стахурський М. Адміністративно–процесуальне законодавство потребує оновлення // Право України. – 2002. – № 10. – С. 49–51.
170. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 вересня 1999 року № 586–14 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст.190.
171. Державний архів Луганської області. – Ф. 32. – Оп.1. – Спр. 43. – Арк. 51 –52.
172. Державний архів Луганської області. – Ф. 32. – Оп.1. – Спр. 43. – Арк.41.
173. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. – М.: Юридическая литература, 1973. – 192 с.
174. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно–примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції): Дис. ... д–ра. юр. наук: 12.00.07. – К., 1996. – 426 с.
175. Теория доказательств в советском уголовном процессе. / Отв. ред. Н.В. Жогин. – М.: Юридическая литература, 1973. – 753 с.
176. Голосніченко І., Стахурський М., Золотарьова Н. Попереднє адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки // Право України. – 2002. – № 2. – С. 26–30.
177. Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. – Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 2001. – 142 с.
178. Кримінально-процесуальний кодекс України: прийнятий 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст.15.
179. Гриняев С. О ходе реализации плана защиты информационных систем США // Зарубежное военное обозрение. – 2001. – № 9. – С.8.
180. Тертышник В. М. Слинько С. В. Теория доказательств. – Харьков: Арсис, 1998. – 256 с.
181. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України від 11 травня 2004 року № 1703–4 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 32. – Ст. 394.
182. Масленников М.Я. Адинистративно–юрисдикционный процесс. – Воронеж: Из–во Воронежского университета, 1990. – 209 с.
183. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юристъ, 2004. – 304 с.
184. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. – М.: Госюриздат, 1957. – 363 с.
185. Пионтковский А.А., Меньшагин В.Д. Курс советского уголовного права. Особенная часть. – М.: Госюриздат, 1955. – Т. 1. – 800 с.
186. Засторожная О.К. Советский административный процесс. – Воронеж: Из-во Воронежского ун-та, 1985. – 100 с.
187. Управленческие процедуры / Отв. ред. Б.М. Лазарев. – М.: Наука, 1988. – 271 с.
188. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. – Львів: Вища школа, вид–во при Львівському ун–ті, 1975. – 176 с.
189. Масленников М.Я. Порядок применения административных взысканий: Учеб-практ. пособие. – М.: БЕК, 1998. – 257 с.
190. Про Державну службу с