ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ І ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ (ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ)

Короткий опис

ЗМIСТ
Стор.
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Методологія наукового дослідження і ступінь наукової розробки теми 13
1.2. Громадянське суспільство: поняття, основні ознаки 28
1.3. Еволюція державної влади в умовах формування
громадянського суспільства 52
1.4. Висновки до першого розділу 65
РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЯК НЕВІД’ЄМНОГО ЕЛЕМЕНТУ
ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
ТА ЇХ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ
2.1. Поняття громадських організацій і їх місце
у громадянському суспільстві 68
2.2. Класифікація громадських організацій та принципи їх діяльності 85
2.3. Правова регламентація створення і діяльності громадських організацій 103
2.4. Межі втручання держави у створення та діяльність
громадських організацій 118
2.5. Висновки до другого розділу 138
РОЗДІЛ 3
ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОВІДНОСИН ДЕРЖАВИ З ОКРЕМИМИ
ВИДАМИ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ
3.1. Держава та профспілкові, професійні, правозахисні організації 143
3.2. Держава й культурно-релігійні, просвітницькі, етнічні,
екологічні організації 158
3.3. Держава та благодійні організації і фонди 174
3.4. Держава й жіночі, молодіжні, інші громадські організації 180
3.5. Висновки до третього розділу 192
ВИСНОВКИ 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 202

ВСТУП

Актуальність теми. Після першої хвилі демократичних перетворень в Україні 1990-х років концепт громадянське суспільство набув широкого схвалення і визнання. Це цілком закономірно, оскільки неодмінною умовою становлення демократичних держав і формування націй у тій частині світу, яку ми вважаємо найрозвиненішою і на яку сьогодні орієнтуємося, було розгортання системи сус-пільних інститутів, які утворюють громадянське суспільство. Лише громадянське суспільство, що базується на ініціативі “знизу”, соціальна активність громадян, їхнє прагнення до самоорганізації, утворення самодіяльних структур, які перебу-вають поза системою державної влади і слугують захисту та задоволенню їх влас-них інтересів, здатне протистояти руйнівним процесам, стабілізувати і консолідувати суспільство і державу.
Однією з найхарактерніших рис громадянського суспільства є існування організованих груп людей, достатньої критичної маси недержавних організацій, які можна вважати артеріями взаємодії держави і громадянського суспільства.
Правова регламентація діяльності громадських організацій необхідна умова для їх успішного функціонування, адже саме за допомогою права ефективно, економічно і раціонально вирішуються істотні питання цивілізованого розвитку спільноти людей, створюються умови для піднесення соціальної активності учас-ників відносин, кожної особистості. Процес формування громадянського суспіль-ства в Україні безпосередньо залежить від правового визначення статусу його інститутів і зокрема максимально ефективного законодавчого закріплення скоор-динованого порядку створення та діяльності громадських організацій. Законодавче регулювання має базуватися на достатньо виваженому, розумному балансі інтересів держави і громадянського суспільства.
Зрозуміло, що діяльність громадських організацій певним чином регламен-тована і забезпечується державною владою, але межі цього регулювання необхід-но чітко визначити. Від масштабів державного втручання у діяльність об’єднань громадян залежить державний режим і напрями подальшого розвитку держави.
Серед опитаних автором респондентів 98 відсотків вважає потрібним функ-ціонування громадських організацій в Україні, однак рівень їх розвитку отримав невисоку оцінку 34 відсотки вважають, що громадські організації є недостатньо розвинутими. Серед причин, які перешкоджають їхньому розвитку, найчастіше називають такі: невіра в реальну силу організацій, їх спроможність вирішувати проблеми – 22 відсотки, тиск з боку держави – 19 відсотків, низька фінансова життєздатність – 17 відсотків, нерозвиненість традицій і культури громадянського суспільства – 15 відсотків.
Вищезазначене дає змогу обґрунтувати актуальність обраної теми, її теоре-тичну й практичну значущість. Вже назріла потреба у всебічному теоретичному аналізі проблем становлення і розвитку громадянського суспільства, у визначенні його співвідношення, взаємодії з державою, встановленні меж втручання держави, в тому числі законодавчого, у створення та функціонування громадських ор-ганізацій. Поза увагою науковців залишається чимало інших важливих питань, зокрема аналіз закономірностей функціонування громадських організацій, вияв-лення й оцінення факторів підвищення їх ролі у суспільному житті та формуванні громадянського суспільства. Хоч інтерес до правового забезпечення їх діяльності та осмислення цих і подібних питань зростає, проте навіть тепер, в період інтен-сивного розвитку вітчизняної політичної і правової теорії, проблема взаємовідно-син громадських організацій та держави здебільшого залишається поза межами ґрунтовних теоретико-правових досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослі-дження виконане відповідно до планової тематики науково-дослідної роботи юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Ше-вченка, тема №06 БФ 042-01 «Механізм адаптації законодавства в сфері прав гро-мадян України до законодавства Європейського Союзу» (номер державної реєстрації 0101U003579), а також у межах напрямків наукових досліджень, визна-чених державними та галузевими дослідницькими програмами і планами, серед яких теми: “Теоретичні проблеми реалізації Конституції України” (№ д/р 0101U012890) та “Актуальні напрями реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції” (№ д/р 0104U004048), та пріоритетних напрям-ків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів МВС України на період 2004-2009 рр. (Наказ МВС України від 05 липня 2004 р. № 755).
Автор поставила перед собою багатопланову мету: на основі всебічного си-стемного та критичного аналізу теорії і практики функціонування громадських організацій в Україні здійснити спробу оптимізації правового механізму взаємо-відносин держави й громадських організацій як одного з найважливіших елементів громадянського суспільства та розробити на цій основі практичні рекомендації щодо його вдосконалення.
Основні завдання дослідження:
• розкрити нормативний зміст поняття “громадянське суспільство”, визначити його риси як суспільства ідеального правового типу;
• з’ясувати поняття та сформулювати характерні риси державної влади в гро-мадянському суспільстві, охарактеризувати еволюцію державної влади в умовах формування громадянського суспільства в Україні;
• визначити теоретичні основи функціонування громадських організацій, їх місце і роль у формуванні та розвитку громадянського суспільства;
• встановити найважливіші критерії та провести класифікацію громадських організацій, виокремити головні правові засади створення і діяльності гро-мадських організацій, які б сприяли ефективнішому їх функціонуванню;
• проаналізувати правову базу створення і діяльності громадських організацій в Україні, її недоліки і прогалини;
• визначити межі, в яких держава та її органи можуть легітимно регулювати й контролювати діяльність громадських організацій;
• обґрунтувати основні напрями вдосконалення законодавчої бази діяльності громадських організацій з метою їх реального повноцінного функціонування в умовах громадянського суспільства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що становлять процес фор-мування в Україні громадянського суспільства, правова взаємодія громадянського суспільства з державою.
Предметом дослідження є теоретико-правові основи і практика функціону-вання громадських організацій у процесі формування та розвитку громадянського суспільства в Україні, стан та перспективи їх правового забезпечення, юридичне визначення меж втручання держави у створення і діяльність громадських органі-зацій.
Методологічну та теоретичну основу становлять філософсько-світоглядні, загальнонаукові, спеціальнонаукові та конкретнонаукові методи і принципи, які відповідають меті й завданням наукового дослідження. У процесі їх вирішення автор намагалася виходити з принципів діалектики, обґрунтованості, об’єктивності, системності. Підхід до досліджуваних суспільних процесів здійс-нювався з урахуванням реальних умов, часу та рівня морально-етичного й духов-ного розвитку суспільства.
Використано також проблемно-теоретичний та логічний методи, які сприяли цілісному сприйняттю об’єкта дослідження і всебічному аналізу зв’язку між окремими елементами в рамках цілого.
За допомогою історико-цивілізаційного методу забезпечувався розгляд ди-наміки історичного розвитку громадянського суспільства та його відносин з дер-жавою (підрозділи 1.2., 1.3.); на підставі порівняльно-правового методу проводилася класифікація державно-правових явищ, зокрема громадських органі-зацій (підрозділ 2.2.), обґрунтовувався їхній взаємозв’язок та історична послідов-ність; з використанням методу раціональної критики проаналізовано сутність законодавчих документів і проведено вияв колізій та інших негативних явищ у текстах нормативно-правових актів (підрозділ 2.3.); спеціально-юридичний метод сприяв конкретизації юридичних понять, визначенню специфічних ознак правових явищ (підрозділи 1.3., 2.1.); метод правового моделювання сприяв відтворенню наявної реальності взаємовідносин держави і громадянських організацій та їх модифікацій (підрозділ 2.4., розділ 3). У роботі використовувалися й інші методи наукового дослідження.
Теоретичною основою дисертаційної роботи стали праці вітчизняних і за-рубіжних вчених, а також висновки щодо експериментально зібраних статистич-них даних.
Під час дослідження аналізувалися статистичні дані з функціонування гро-мадських організацій як в Тернопільській області, так і загалом в Україні, резуль-тати загальнонаціонального опитування громадської думки, що проводилися соціологічними фірмами, а також дані, отримані при анкетуванні 250 респондентів різного віку (які за своїми соціально-демографічними характеристиками ре-презентують доросле населення), проведеному з метою вивчення ставлення населення до громадських організацій та участі у їх діяльності.
Перспектива дослідження взаємовідносин громадських організацій і держави в умовах формування громадянського суспільства була відзначена працями вчених-юристів, хоча в Україні недостатньо фундаментальних наукових праць із зазначеної проблематики, а лише деякі її аспекти стали предметом окремих нау-кових досліджень. Зокрема низка робіт присвячена дослідженню загальних теоре-тичних аспектів сучасного громадянського суспільства, серед яких слід виокремити праці українських дослідників (І. Воронов, А. Грамчук, В. Денисенко, Т. Довгунь, А. Карась, С. Кириченко, Т. Ковальчук, А. Колодій, О. Костенко, В. Кратюк, М. Патей-Братасюк, І. Пасько, С. Рябов, В. Селіванов, В. Сіренко, В. Тимошенко, С. Тимченко, Г. Щедрова та ін.) і зарубіжних авторів (Е. Арато, А. Володін, Г. Єськов, Дж. Кін, І. Кальной, Д. Коген, Ю. Габермас, Ю. Литвиненко та ін.).
Потрібно виділити наукові розвідки провідних вчених, які відбуваються з 90-х років ХХ ст., які спрямовані на переосмислення традиційних підходів до аналізу проблем теорії права та держави, філософії права, політології на посттота-літарному етапі розвитку суспільства та мають важливе методологічне значення (С. Алексеєв, В. Бабкін, С. Бобровник, А. Венгеров, В. Гаєць, В. Горбатенко, Р. Гринюк, С. Гусарєв, О. Долженков, В. Євдокимов, А. Заєць, О. Зайчук, М. Козюбра, А. Колодій, В. Копейчиков, В. Котюк, Л. Кравченко, М. Кравчук, В. Кремень, І. Кресіна, В. Нерсесянц, Ю. Оборотов, Н. Оніщенко, О. Онищенко, П. Рабінович, Ф. Рудич, М. Рябчук, Ю. Саєнко, А. Селіванов, В. Селіванов, О. Скакун, О. Скрипнюк, О. Сурілов, О. Тихомиров, В. Ткаченко, Ю. Тодика, М. Томенко, В. Цвєтков, М. Цвік, М. Цимбалюк, В. Шаповал, Ю. Шемшученко та інші вчені).
На розв’язання проблем, пов’язаних зі створенням, функціонуванням об’єднань громадян, спрямовували увагу в контексті своєї тематики такі науковці: О. Ващук (їх конституційно-правовий статус), Є. Додіна (їх адміністративно-правовий статус), Л. Кормич, Д. Шелест (політичні аспекти діяльності об’єднань громадян), М. Новіков (правовий статус переважно правозахисних об’єднань), О. Гейда, В. Примуш (суто політичні партії), В. Купрій, В. Надрага, О. Хуснутдінов (державно-управлінський аспект), В. Перевалов, І. Рожко, А. Щиглик, Ц. Ямпольська (дослідження громадських організацій часів Радянсь-кого Союзу, що представляють інтерес для критичного, порівняльного аналізу), Н. Гаєва, І. Кичко, О. Максименко (окремі публікації з деяких питань правового регулювання об’єднань громадян) та інші. З точки зору практики у цій сфері пра-цюють М. Дейчаківський, І. Підлуська, О. Сидоренко, Л. Шара, Ю. Шкарлат та ін.
Проблему меж державної влади в контексті правового впливу на суспільство досліджували у своїх працях О. Богінич, О. Верник, М. Козюбра, П. Куфтирєв, А. Машков, І. Панкевич, В. Самохвалов, Т. Чехович та інші науковці.
Такі вагомі і актуальні напрацювання науковців не вичерпали можливостей дослідження широкого кола питань, що виникають у процесі формування грома-дянського суспільства в Україні. Дана дисертаційна робота є однією з перших спроб ґрунтовного, систематизованого дослідження теоретико-правових засад функціонування громадських організацій, їх взаємовідносин з державою в умовах становлення і розвитку громадянського суспільства в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів. Найсуттєвішими результатами дисертаційного дослідження, яким властиві елементи наукової новизни, є такі по-ложення та висновки.
Уперше:
• сформульовано поняття громадських організацій як сукупності добровільних, суспільно корисних, сталих і свідомо скоординованих для досягнення загальної мети соціальних зв’язків та відносин між індивідами, які об’єднуються для спільного задоволення своїх потреб та інтересів, є головною сполучною ланкою між державою та громадськістю у межах єдиного правового поля. Виходячи з цього, громадські організації виконують важливі завдання: вони є активними контролерами дій влади, узгоджують, відображають та артикулюють безліч особистих інтересів громадян, лобіюють інтереси суспільства чи його окремих груп в процесі ухвалення владних рішень, забезпечують його інтеграцію, зміцнюють комунікативні зв’язки, здійснюють інформативну функцію тощо. Проведена класифікація громадських організацій, що дає загальну картину їхньої існуючої мережі, визначає найбільш розвинені форми суспільної активності;
• сформульовано висновок про те, що межі державного регулювання функціону-вання громадських організацій визначаються справедливістю, самоврядністю, невідчужуваними правами людини на свободу об’єднань, необхідністю дотри-мання загальнодозвільних принципів, а також диференціюються: а) за специ-фікою змісту діяльності організації; б) за предметом нормативного закріплення; в) за статусом учасника громадської організації;
• обґрунтовано авторське бачення вдосконалення взаємовідносин держави і гро-мадських організацій у процесі становлення в Україні громадянського суспіль-ства. Доцільно: а) прийняти консолідований Закон України “Про громадські організації в Україні”, який систематизував би нормативно-правові акти щодо створення і діяльності різних видів громадських організацій, чітко регламенту-вав би порядок утворення, діяльності та ліквідації громадських організацій, межі контролю з боку державних органів; б) нормативно закріпити можливість додаткового регулювання окремих питань за допомогою корпоративних норм, які містяться у статутах та інших документах громадських організацій, а також договірного нормативно-правового регулювання; в) реформувати систему опо-даткування, заохочуючи таким чином фінансування діяльності громадських організацій вітчизняними бізнесовими структурами.
Удосконалено:
• класифікацію та зміст принципів функціонування і розвитку громадських ор-ганізацій з поділом їх на загальносоціальні, нормативні принципи, принципи створення та діяльності, юридичне закріплення яких сприятиме процесу фор-мування громадянського суспільства;
• систематизацію основних недоліків правової бази, що регламентує порядок створення і функціонування громадських організацій в Україні: роздрібненість, неекономічність законодавства про громадські організації; дублювання основ-них положень у загальному та у спеціальних законах, що значно знижує їх ефективність і дієвість; прогалини у законодавстві, нечіткість окремих поло-жень; відсутність механізмів реалізації законодавчих норм; поглиблено аналіз цих недоліків та сформульовано пропозиції щодо шляхів їх усунення;
• класифікацію факторів, що сповільнюють розвиток громадянського суспільства в Україні, зокрема громадських організацій, з їх поділом на об’єктивні й суб’єктивні, внутрішні та зовнішні, правові, фінансові, соціальні, ідеологічні, моральні. Найсуттєвіша перепона – відсутність позитивної мотивації держави у роботі громадських організацій, частково через загрозу контролю за її діями з боку останніх.
Набуло подальшого розвитку:
• положення про те, що інститут громадянського суспільства, генезис якого від-бувався протягом тисячолітньої історії, доцільно сприймати як складну багато-рівневу систему невладних зв’язків та структур, сукупність громадських інститутів, сформованих на добровільних засадах, котрі діють на основі самов-рядування у межах законодавства та через які індивіди реалізують свої основні невідчужувані права і свободи, як соціальне утворення, що може протистояти етатистським тенденціям з боку держави, а також домагатися рівноваги з дер-жавною владою.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформу-льовані у дисертаційній роботі висновки та теоретичні положення можуть сприяти подальшому розвитку науки теорії права і держави. Проведене у роботі дослідження взаємовідносин держави і громадських організацій дає можливість чіткіше визначити межі нормативно-правового регулювання функціонування громадських організацій, виявити прогалини і негативи чинних нормативних до-кументів з цього питання, а отже, є важливим для вдосконалення чинного законо-давства. Подані висновки, обґрунтування, узагальнення дають змогу диференційовано підійти до оцінювання процесу формування громадянського су-спільства та правової державності в Україні.
Сформульовані висновки будуть корисні при виборі оптимальних шляхів розбудови громадянського суспільства в Україні, дадуть можливість обрати най-кращу модель взаємовідносин держави і громадських організацій, уникнути різ-номанітних негативних тенденцій та явищ.
Теоретичні положення дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету від 04.03.08 р.), можуть бути використані при підгото-вці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з теорії права і держави, конституційного права, навчально-методичної літератури, лекцій тощо. Результати дослідження є також корисними у практичній діяльності державних органів (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяль-ності управління сім’ї, молоді та спорту Тернопільської міської ради від 18.03.08 р. № 157/04-3).
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки, що містяться у роботі, обговорювалися на кафедрі теорії та історії держави і права Київського національного університету ім. Т. Шевченка, кафедрі теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ, оголошувались на наукових конференціях (Щорічні міжвузівські конференції ЮІ ТАНГ “Актуальні проблеми правознавства” 2001 р., 2002 р., 2003 р., 2004 р., 2006 р.; Всеукраїнська науково-практична конференція “Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи”, м. Тернопіль, 2007 р., 2008 р.; Регіональні міжвузівські наукові конференції молодих вчених та аспірантів “Актуальні проблеми вдоско-налення чинного законодавства України”, Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, 2003 р., 2004 р., 2006 р., 2007 р.; “Молодь в юридичній науці” Другі осінні юридичні читання, м. Хмельницький, 2003 р., Треті осінні юридичні читання, м. Хмельницький, 2004 р., Четверті осінні юридичні читання, м. Хмельницький, 2005 р., П’яті осінні юридичні читання, м. Хмельницький, 2006 р.; Всеукраїнська наукова конференція “Юридичні читання молодих вчених”, Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, 2004 р.; Дні науки НаУКМА, ХІІ Щорічна наукова конференція “Україна: людина, суспільство, природа”, 2006 р.; Міжнародна науково-практична конференція “Взаємодія молодіжних громадських організацій та органів влади в реалізації молодіжної по-літики”, м. Харків, 2006 р., Міжнародна науково-практична інтернет-конференція “Забезпечення реалізації прав людини”, 30 вересня 2007 р. - www.lex-line.com.ua та ін.).
Публікації. Результати дослідження викладені у 20 публікаціях (загальним обсягом близько 5,75 друкарських аркушів), 11 з яких вміщено у фахових видан-нях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Виходячи з поставленої мети, завдань, врахо-вуючи характер, обсяг та зміст даного наукового дослідження, а також логіку ви-кладу проблеми, структурно воно містить: вступ, основну частину, що складається з 3 розділів, які охоплюють 14 підрозділів, висновки, список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінок, у тому числі: основного тексту – 201 сторінка (близько 9 друкарських аркушів), бібліографії – 28 сторінок (297 найменувань).

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене комплексне дослідження дає можливість зробити такі висновки.
1. Громадянське суспільство є складною багаторівневою системою невлад-них зв’язків та структур, що охоплює всю сукупність відносин між індивідами, які розвиваються поза межами і без втручання держави. З точки зору інституціональ-ної характеристики, у звуженому значенні, громадянське суспільство становить систему громадських інституцій, які сформовані на добровільних засадах, діють на основі самоврядування у межах законодавства та через які індивіди реалізують свої основні невідчужувані права і свободи.
2. Громадянське суспільство є матеріальною основою діяльності сучасної держави, а також духовною опорою буття держави. Від рівня його розвитку знач-ною мірою залежить рівень авторитету державної влади, її легітимність, стан де-мократії. Лише громадянське суспільство може протистояти етатистським тенденціям з боку держави, може домагатися рівноваги з державною владою.
3. Громадянське суспільство передбачає встановлення елементарного соціа-льного зв’язку між індивідами, що опредметнюється у функціонуванні різномані-тних об’єднань громадян. Діяльність і розвиток таких формувань має велике значення, оскільки вони одна з найефективніших артерій взаємодії держави і су-спільства, а також інструмент стабілізації трансформаційних процесів, що відбу-ваються в ході реформ. Мовиться як про політичні партії, що борються за державну владу, так і про громадські організації, які більш наближені до базових потреб населення. Останні намагаються лише вплинути на владні структури і процес прийняття рішень, які виражали б інтереси різних соціальних спільнот, груп, верств населення. Саме громадські організації своєю діяльністю здатні зро-бити вагомий внесок у стабілізацію процесів розвитку соціуму та його переосми-слення, тим паче, що громадські організації мають найбільшу питому вагу у “третьому секторі”.
4. Громадські організації є сукупністю об’єктивних, добровільних, суспільно корисних, постійно повторюваних, сталих і свідомо скоординованих для дося-гнення загальної мети соціальних зв’язків та відносин між індивідами, які добро-вільно об’єднуються для спільного задоволення власних специфічних потреб та інтересів, виступають у межах єдиного правового поля головною сполучною лан-кою між державою та суспільством. Таким чином, завдяки діяльності громадських організацій громадяни мають можливість користуватися перевагами демократичної системи. Роль громадських організацій у громадянському суспіль-стві обумовлюється тими завданнями, які вони виконують, зокрема: узгодження та вираження інтересів громадян; підвищення рівня політичної рівноваги та стабі-льності суспільства, впорядкованості соціальних інновацій та практичних дій його членів; контроль за діяльністю державних органів; лобіювання інтересів суспільс-тва в процесі ухвалення владних рішень; забезпечення інтеграції суспільства; змі-цнення комунікативних зв’язків; здійснення інформативної функції тощо.
5. Основні особливості функціонування громадських організацій в Україні полягають у наступному: переважна їх більшість ще є слабкими, “недосвідчени-ми”; вони не завжди адекватно усвідомлюють інтереси своїх прихильників, а ін-коли створюються для забезпечення особистих інтересів керівників та засновників; не вміють відшуковувати необхідні для своєї діяльності кошти, не здатні ефективно будувати ділові відносини між собою і з органами державної влади.
Водночас існує низка факторів, котрі об’єктивно не сприяють якісній роботі громадських організацій. Їх можна класифікувати на: внутрішні та зовнішні; об’єктивні та суб’єктивні; правові; економічні; соціальні; ідеологічні.
Поліпшити цей стан можна шляхом: 1) посилення організаційно-правових заходів держави, спрямованих на стимулювання розвитку і діяльності громадських об’єднань; 2) активізації співпраці економічного та державного секторів з не-прибутковими громадськими організаціями; 3) піднесення громадянської свідомості населення, підвищення їхньої відповідальності за стан справ у країні на основі різних суспільно-громадських заходів; 4) поширення серед населення інформації щодо ролі таких організацій у суспільстві.
6. Різноманіття видів громадських організацій, їх функцій, характер діяль-ності та членства, інші особливості унеможливлюють виокремлення єдиного кри-терію класифікації громадських організацій. Виходячи з мети дослідження, громадські організації класифіковано за значенням у процесі формування грома-дянського суспільства та правової держави:
1) організації, створені для захисту професійних та інших прав громадян (профспілкові організації, правозахисні та професійні громадські органі-зації);
2) організації, що діють у загальних, суспільно-корисних цілях (культурно-релігійні, просвітницькі, етнічні та екологічні організації);
3) організації, що вирішують соціальні проблеми – благодійні організації та фонди;
4) організації, створені для задоволення спільних інтересів залежно від віку, статі тощо (жіночі, молодіжні організації, інші громадські організації спортивні, творчі та ін.).
7. Одним з напрямків підвищення якості функціонування громадських орга-нізацій є розробка та законодавче закріплення основних принципів їх діяльності, які повинні мати реальний характер, а не залишатися абстрактними конструкціями. Найбільш значущими принципами, дотримання яких здатне сприяти більш ефективному функціонуванню громадських організацій, є:
 загальносоціальні принципи (обумовленість потребами людей і рівнем роз-витку суспільства, соціальна справедливість, гуманізм та демократизм);
 нормативні принципи (законність, рівність, верховенство права, саморегу-лювання та самоврядування);
 принципи створення (свобода, добровільність, солідарність);
 принципи діяльності (активність, самодіяльність, публічність (гласність), професіоналізм).
8. Особливості правового впливу на суспільні відносини у сфері функціону-вання громадських організацій можна сформулювати переважно на основі аналізу функцій права. Здійснюючи нормативний вплив у названій сфері, право виконує:
 регулятивну функцію, а конкретніше статичну (закріплює порядок створен-ня, легалізації громадських організацій, повноваження державних органів у сфері їх діяльності) та динамічну (закріплює правовий статус, активну по-ведінку громадських організацій як суб’єктів права);
 охоронну функцію (створює певні заборони, забезпечує недоторканність, збереженість позитивних суспільних відносин), в тому числі обмежуючу;
 стимулюючу (уповноважуючі норми сприяють розвитку нових, позитивних процесів);
 а також загальносоціальні функції: гуманістичну, організаторсько-управлінську, інформативну, пізнавальну, оцінювально-орієнтаційну, ідео-логічно-виховну.
Завдяки праву стає реальним забезпечення і чітка регламентація взаємовід-носин держави і громадських організацій, які є основою, підґрунтям розвитку громадянського суспільства.
9. Для розвитку громадянського суспільства важливе значення має вирі-шення питання взаємодії громадських організацій з державою, проблеми форму-вання та юридичного закріплення меж і форм державного впливу (управління) на громадські організації. Не заперечуючи необхідності регулювання з боку держави діяльності громадських організацій, разом з тим мають бути визначені межі, які дають можливість зберегти баланс між свободою громадських організацій та ви-могами демократії. Втручання держави необхідне зокрема у таких сферах: націо-нальна, державна, громадська безпека та громадський порядок; запобігання заворушенням і злочинам; захист прав і свобод людей; моральність населення; охорона та захист здоров’я; добробут населення.
Здійснюючи правове регулювання свободи створення та діяльності громад-ських організацій, держава вирішує це питання з урахуванням власного історич-ного досвіду, національних традицій та конкретних умов політичного розвитку. Межі державного регулювання визначаються свободою, справедливістю, невід-чужуваними правами людини, самоврядністю; реалізацією загальнодозвільних принципів.
Нормативно-правові акти з таких питань можуть включати в себе організа-ційні засади їх створення та діяльності, основні принципи функціонування, права та обов’язки, види діяльності, якими займатися заборонено або дозволено з пев-ними застереженнями. Така тенденція до звуження владного впливу держави на функціонування громадських організацій, мінімізація її втручання у вирішення суспільних проблем в цілому не означає послаблення держави. Йдеться про дере-гуляцію у взаєминах між державою і суспільством. Розв’язання названої проблеми в умовах правової держави можливе через: 1) формування нових принципів державного управління з урахуванням інтересів громадянського суспільства; 2) вдосконалення правових засобів обмеження держави та контролю над владою з боку громадянського суспільства; 3) децентралізацію центральної влади; 4) створення можливостей оскарження (в тому числі й судового) неправомірних рішень та дій державних органів.
Диференціювати межі державного регулювання дають змогу також особли-вості кожного виду громадської організації:
• специфіка громадської організації, її вплив на життєдіяльність суспільства, значення у побудові громадянського суспільства та правової держави, участь у державних справах, зміст діяльності, конкретні цілі та завдання, залежність від держави;
• предмет нормативного закріплення (створення та юридичне оформлення гро-мадської організації, внутрішня діяльність організації, зовнішня діяльність ор-ганізації);
• статус члена громадської організації у її ієрархічній структурі.
10. Непересічне значення для процесів формування громадянського суспі-льства має здійснення державного контролю за створенням і функціонуванням громадських організацій, форми, глибина і сфери якого теж бажано чітко визнача-ти у законодавстві та диференціювати відповідно до специфіки організації й інших визначених чинників. Крім того, доцільно закріпити механізми громадського контролю за державною владою, який є важливою формою реалізації демократії і способом залучення населення до управління суспільством та державою.
11. Чинна сьогодні законодавча база функціонування громадських організа-цій є недостатньою внаслідок роздрібненості, неекономічності законодавства про громадські організації; дублювання основних положень щодо створення, держав-ної реєстрації, змісту статутних документів, державного контролю, принципів ді-яльності більшості громадських організацій у загальному та у кожному із спеціальних законів, що значно знижує їх ефективність і дієвість; наявності колізій, прогалин у законодавстві (не визначена відповідальність за порушення зако-нодавства, види стягнень, порядок здійснення контролю тощо), нечіткості окремих положень; відсутності механізмів реалізації законодавчих норм.
Оптимальним способом поліпшення правової бази у цій сфері, може стати здійснення систематизації всіх нормативно-правових актів, що стосуються взає-мовідносин громадських організацій і держави, з метою підвищення якості зако-нодавства про громадські організації, забезпечення зручності користування ним, полегшення пошуку необхідної норми права, виявлення і своєчасного усунення дефектів законодавства, а також сприяння його вивченню та дослідженню. У цьо-му конкретному випадку можна найкраще досягти поставленої мети, здійснивши консолідацію. Такий консолідований акт за структурою міг би традиційно поділя-тися на:
1) загальну частину, яка уніфікувала б усі загальні норми щодо визначення понять, встановила основні засади діяльності, регламентувала порядок створення, легалізації та припинення функціонування громадських органі-зацій, які є спільними для всіх їхніх видів.
2) особливу частину, що закріпила б різноманіття організаційно-правових форм громадських організацій, їхню класифікацію, а кожен окремий розділ цієї частини встановлював би особливості правового статусу кожного конк-ретного виду громадської організації.
Розв’язання проблеми правового регулювання створення та діяльності гро-мадських організацій може прискорити й оптимізувати процес розвитку грома-дянського суспільства в Україні. Цю проблему достатньо ефективно можна вирішити через:
• вдосконалення правової регламентації (йдеться в основному про консоліда-цію законодавства у сфері діяльності громадських організацій, створення умов для стимулювання діяльності громадських організацій, запровадження податкових механізмів для забезпечення їх фінансування тощо),
• додаткове регулювання окремих питань за допомогою корпоративних норм, які містяться у статутах та інших документах громадських організацій (та-ким чином можна визначати внутрішні відносини між членами організації, їх права і обов’язки як членів даної організації, повноваження керівних органів, правовий статус засновників та ін.);
• договірне нормативно-правового регулювання, коли безпосередньо учасни-ки відносин встановлюють ті чи інші права, обов’язки, визначають механізм їх реалізації за власною узгодженою волею. Шляхом укладення договору можливе врегулювання відносин конкретних громадських організацій та державних органів (адміністративний договір) з приводу реалізації довготе-рмінових соціальних програм, співпраці, взаємодопомоги тощо. Допускаємо договірне врегулювання відносин між самими громадськими організаціями з тих же питань.
Дана робота не вичерпує усіх аспектів проблематики взаємовідносин гро-мадських організацій і держави в умовах формування громадянського суспільства в Україні, а є лише спробою широкомасштабного дослідження, яке, можливо, стане початком наступних ґрунтовних наукових теоретико-правових розробок. Вважаємо за доцільне продовжити з’ясування ролі громадських організацій у де-мократизації держави, можливостей впровадження громадського контролю за дія-льністю органів державної влади, його форм; вивчення досвіду правового регулювання громадських організацій європейських держав тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
І. Нормативно-правові акти та збірки документів
1. Конституція України. - К.: “Атіка”, 2006. - 63 с.
2. Конституція України: коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: навч. посібн./ [авт.-уклад. М. І. Хавронюк]. – [2-ге вид., переробл. і допов.].– Офіц. текст. – К.: Видавництво А. С. К., 2003. – 384 с. (Нормативні документи та коментарі).
3. Коментар до Конституції України. - Київ: Інститут законодавства ВРУ, 1996. - 377 с. – (Науково-популярне видання).
4. Господарський кодекс України. – К.: Вид. Паливода А. В. - 2007. - 143с.
5. Декларація прав національностей України: 1 листопада 1991 року / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради Української РСР. 1991. № 53.
6. Декларація “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №16. - Ст.166.
7. Декларація про права осіб, які належать до національних або етнічних релігій-них і мовних меншин: 1992 р. / ООН // Основи загальної теорії права та держа-ви/ [за ред. П. М. Рабиновича]. - К., 1994.
8. Діяльність молодіжних та дитячих громадських організацій: збірник нормати-вно-правових документів. – [У 2-х випусках]. – Тернопіль, 2003. – В. 1. – 48 с., В. 2. – 48 с.
9. Загальна декларація прав людини: 1948 р. / ООН // Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування/ [М. Дженіс, Р. Кей, Е. Бредні; пер. з англ.]. – К.: АртЕк, 1997. – 624 с.
10. Закон України “Про благодійництво та благодійні організації” від 16 вересня 1997 року № 531/97-ВР // Юридичний вісник України. - 21-27 грудня 2002. - № 51 (391).- С. 9 - 14.
11. Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” //Додаток до щотижневика ВВРУ. - К.: ВРУ, 2000. - С. 3 - 8. – (Серія “Закони України”).
12. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року № 2460-ХІІ //Юридичний вісник України. - 21-27 грудня 2002. - № 51 (391).- С. 4 - 9.
13. Закон України “Про організації роботодавців” від 24 травня 2001 року № 2436-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 32. - Ст. 171.
14. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 41. - Ст. 546.
15. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 року № 2365-ІІІ // Юридичний вісник України. - 12-18 травня 2001. - № 19 (307).- С. 12 - 16.
16. Закон України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” від 7 жовтня 1997 року № 554/97-ВР: з подальшими змінами і доповненнями //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 52. - Ст. 312.
17. Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV : з подальшими змінами і доповненнями // Ві-домості Верховної Ради України. - 1999. - № 45. - Ст. 397.
18. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 року: станом на 16.01.2003 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 25. - Ст. 283.
19. Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” //Додаток до щотижневика ВВРУ. - К.: ВРУ, 2000. - С. 9 - 21. – (Серія “Закони України”).
20. Закон України “Про торгово-промислові палати в Україні” № 671/97-ВР від 2 грудня 1997 року: станом на 10.01.2002 р. //Відомості Верховної Ради Украї-ни. - 1998. - № 13. - Ст. 52.
21. Конвенція про захист прав і основних свобод людини// Конституція України: коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина. – Офіц. текст. - К.: Видавництво А. С. К., 2003. - 384 с. (Нормативні документи та коментарі).
22. Конвенція МОП про свободу асоціацій і захист права на організацію від 09. 07. 1948 року, ратифікована СРСР 11. 08. 1956 року.
23. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Факультативний про-токол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. - К.: Укр. Правнича Фундація; Вид-во “Право”, 1995.- 40 с.
24. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права// Конституція України: коментар законодавства України про права та свободи людини і гро-мадянина. – Офіц. текст. - К.: Видавництво А. С. К., 2003. - 384 с. (Нормативні документи та коментарі).
25. Положення про порядок легалізації об’єднань громадян, затверджене постано-вою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 140// Конституційно-правовий статус об’єднань громадян в Україні: навч. посібник. - Харків: Арсіс, 1998. - С. 77 - 81.
26. Положення про порядок реєстрації символіки об’єднань громадян, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 144// Консти-туційно-правовий статус об’єднань громадян в Україні: навч. посібник. - Хар-ків: Арсіс, 1998. - С. 84 - 87.
27. Положення про Єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних організацій, затверджене Наказом Міністерства юстиції України № 66/5 14 грудня 1998 року // Юридичний вісник України. - 21-27 грудня 2002. - № 51 (391).- С. 18 - 19.
28. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 1998 року № 762 “Про за-твердження Порядку надання спілці професійних творчих працівників статусу творчої спілки як суб’єкта творчої діяльності” // Урядовий кур’єр – 1998. – 11 червня.
29. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 143 “Про поря-док справляння і розміри збору за реєстрацію об'єднань громадян”// Інфодиск: Законодавство України.
30. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (консти-туційності) положень абзацу четвертого ст. 2, частини другої ст. 6, частин першої, другої ст. 10 Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські ор-ганізації” (справа про молодіжні організації) //Вісник Конституційного Суду України. - 2001. - № 6. - С. 22 - 27.
ІІ. Монографії та статті, періодичні видання
31. Алексеев С. С. Право: азбука – философия: Опыт комплесного исследования / Алексеев С. С. – М.: «Статут», 1999. – 712 с.
32. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современной епохи / Алексе-ев С. С. – М.: «Статут», 2000. – 256 с.
33. Алексієвець М. О. Екологічний рух в Україні: Наукове видання / Алексіє-вець М. О. – Тернопіль: “ЛІЛЕЯ”, 1999. – 276 с.
34. Арато Е. Відродження, занепад та реконструкція концепції громадянського су-спільства / Арато Е., Коген Д. // Політична думка. – 1996. № 1.
35. Бабкін В. Д. Державна влада і політична опозиція / В. Д. Бабкін // Правова держава. – К., 1996. – Вип. 7. – С. 193 199.
36. Бабкін В. Д. Україна на шляху до громадянського суспільства та правової держави / В. Д. Бабкін // Громадянське суспільство і підприємництво в Україні: проблеми і шляхи становлення. – К., 1996. – С. 27 36.
37. Банчук М. Громадянське суспільство в Україні: поняття і реальність / М. Банчук // Людина і політика. – 2003. - № 1. – С. 42 49.
38. Богинич О. Л. Форми здійснення державної влади в постсоціалістичних країнах / О. Л. Богинич // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - К., 2000. - Вип. 11. С. 41 47.
39. Богінич О. Межі правового регулювання в умовах громадянського суспільства / О. Л. Богинич // Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення/ [В.Ф. Сіренко, В.І. Тимошенко, Т.І. Ковальчук та інші]. – К.: “Логос”, 1997. – С. 92-104.
40. Ботан І. Співробітництво між неурядовими організаціями і політичними парті-ями / І. Ботан // Проблеми і перспективи співпраці громадських організацій та політичних партій: (матеріали конференції). – К.: Міленіум, 2002. – С. 41-48.
41. Вербець В. В. Проблеми реалізації молодіжного потенціалу в процесах держа-вотворення / В. В. Вербець //Наукові записки. - Острог, 2001. - Вип. 2. - С. 59-62. – (Серія “Право”).
42. Вербець В. Проблеми формування національної свідомості молоді / В. В. Вербець //Наукові записки “Острозька Академія”. - Острог, 1999. - Т. 2. - Ч. 1. - С. 231-234.
43. Верник О. І. Межі державної влади / [Верник О. І. Куфтирєв П. В., Маш-ков А. Д. та ін.]; за заг. ред. В. П. Самохвалова. – К., 2001. – 216 с.
44. Взаємовідносини між державою і громадянським суспільством: Матеріали “круглого столу”. – К., 2003. – 115с.
45. Взаємодія молодіжних громадських організацій та органів влади в реалізації молодіжної політики: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, (Харків, 29-30 червня 2006 р.)/ Управління у справах сім’ї та молоді Харк. обл. держадміністрації, Харк. обл. центр молоді, Харк. регіональний ін-т Націона-льної академії державного управління при Президентові України. – Харків: “Нове слово”, 2006. – 96с.
46. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть: [монографія] / О. М. Бандурка, В. А. Гречанко. - Х., 2000. - 304 с.
47. Вопросы теории и истории общественных организаций / [Отв. ред. Ц. А. Ямпольская, А. И. Щиглик]. - М., 1971. - 258 с.
48. Воронов І. Громадянське суспільство і влада / І. Воронов // Людина і політи-ка. – 2003. - № 1. – С. 31 – 41.
49. Габермас Юрген. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство / Юрген Габермас; [переклад з нім. А. Онишко]. – Л.: Літопис, Центр гуманітарних досліджень Львівського націо-нального університету ім. І. Франка, 2000. – 317 с.
50. Гаєва Н. П. Конституційне право на свободу об’єднання громадян та організа-ційні форми його реалізації / Н. П. Гаєва // Правова держава: щорічник науко-вих праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - К., 2001.- Вип. 12. С. 220-230.
51. Гаєва Н. П. Об’єднання громадян: деякі питання теорії та правового регулю-вання їх діяльності / Н. П. Гаєва //Правова держава: щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. Корецького НАН України. – К., 1994. - Вип. 5. - С. 115 – 124.
52. Гаєва Н. П. Проблеми правового забезпечення діяльності громадських органі-зацій/ Н. П. Гаєва // Правова держава: щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - К., 2000.- Вип. 11. С. 146-154.
53. Гаєва Н. П. Проблеми реалізації прав громадян на свободу об’єднання / Н. П. Гаєва // Правова держава: щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - К., 1998.- Вип. 9. С. 48-53.
54. Гаєць В. Державність України на шляху до громадянського суспільства / В. Гаєць // Віче. – 1995. – № 5. – С. 3-17.
55. Галабурда Ю. Молодіжний недержавний сектор у контексті становлення гро-мадянського суспільства в Україні/ Ю. Галабурда // Соціальна політика і соціа-льна робота. - 2001. - № 2. - С. 19-33.
56. Гегель Г. Громадянське суспільство/ Гегель Г. // Філософія права. М., 90.
57. Головенько В. Молодіжний рух української діаспори / В. Головенько //Українська діаспора. - Київ - Чикаго: МПГ “Інтел”. - 1994. - № 6. - С. 70-95.
58. Горбунова Л. Історія дослідження ідеї та поняття законності / Л. Горбунова // Право України. 2004. - № 2. - С. 3-8.
59. Государство, общество, личность: проблемы совместимости/ [Под общ. ред. Р. А. Ромашова, Н. С. Нижник]. – М.: Юристъ, 2005. – 303с.
60. Гражданское общество: истоки и современность/ [Науч. ред. проф. И. И. Кальной, доц. И. Н. Лопушанский]. – [2-е изд., доп.]. - СПб.: Юридичес-кий центр Пресс, 2002.- 296 с.
61. Гражданское общество. Мировой опыт и проблемы России/ [А. Г. Володин и др.]. – М.: Эдиториал УРСС, 1998.- 311 с.
62. Гринюк Р. Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація / Гринюк Р. Ф. – К.: “Ін Юре”, 2004. – 388 с.
63. Громадський рух як рушійна сила формування громадянського суспільства (третій сектор в Україні. Теоретично-правові та практичні аспекти розвитку). - К., 2000. - 48 с.
64. Громадські організації: їх роль у суспільно-політичному житті України / [Відп. за випуск Л. Ю. Беренштейн, Г. П. Мигрин, В. О. Котигоренко].- К., 1997. – 49 с. – (Довідково-статистичний матеріал).
65. Громадянське суспільство в Україні/ [Ред.-упор. Н. Демчук, Л. Кудіна]. – К.: Молодіжна альтернатива, 2004. – 57с.
66. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення/ [Сіренко В., Ти-мошенко В., Ковальчук Т. та ін.]. – К.: Логос, 1997. – 124 с.
67. Громадянське суспільство і правова держава, проблеми становлення: зб. наук. праць/ ред. Є. М. Моісеєв. - К.: Міжн. фін. агенція, 1997.- 78 с.
68. Громадянське суспільство як здійснення свободи: центрально-східноєвропейський досвід/ за ред. А. Карася. - Львів, 1999. – 382 с.
69. Гусарєв С. Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти / С. Д. Гусарєв. – К.: Знання, 2005. – 375с.
70. Дейчаківський М. Громадянське суспільство і недержавні організації / М. Дейчаківський //Вітчизна. - 1999. - № 3 - 4. - С. 120 - 124.
71. Денисенко В. М. Умови формування громадянського суспільства та критерії його визначення / В. М. Денисенко // Гуманізм та утвердження громадянського суспільства в Україні: (зб. наук. праць). – Львів, 1995.- Вип. 32.
72. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи: [монографія] / за ред. Ю. С. Шемшученка. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2001. – 656 с.
73. Дикань К. Проблеми правового унормування діяльності громадських організа-цій / К. Дикань // Правова база діяльності громадських організацій в Україні. – К., 1997. – С. 5 – 12.
74. Діалоги в універсумі. – Л.: Універсум, 2000. – 195 с. – (Ексклюзивні інтерв’ю з відомими вченими, політиками, письменниками і журналістами).
75. Додіна Є. Є. Державний контроль за порядком створення громадських органі-зацій / Є. Є. Додіна // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 2. - С. 134 - 137.
76. Додіна Є. Є. Міри впливу, що вживаються до громадських організацій / Є. Є. Додіна // Актуальні проблеми держави і права: (зб. наук. праць). – Одеса: Юридична література, 2001. - Вип. 12. – С. 137 – 141.
77. Додіна Є. Є. Питання державного контролю за діяльністю громадських органі-зацій/ Є. Є. Додіна // Актуальні проблеми держави і права: (зб. наук. праць).– Одеса: Юридична література, 2001. - Вип. 11.– С. 425 – 428.
78. Долженков О. О. Тоталітаризм в Україні: проблеми формування та трансфор-мації / О. О. Долженков. - О.: Одеський ін-т внутрішніх справ, 2000.- 194 с.
79. Дудченко В. Адміністративний договір як різновид публічно-правового дого-вору (деякі теоретичні аспекти)/ В. Дудченко // Актуальні проблеми держави і права: (зб. наук. праць). – О.: Юридична література, 2001. – Вип. 12. С. 69-73.
80. Екологічні проблеми розбудови громадянського суспільства в сучасній Україні/ [Ред. кол. В. А. Смолій, Л. Ю. Беренштейн, С. В. Кульчицький та ін.]. – К., 2000. – 224с.
81. Енциклопедія законодавства/ за заг. ред. В. П. Самохвалова. – К.: Український Центр духовної культури, 2003. – 228с.
82. Єськов Г. Гражданское общество: к истории зарождения и развития идеи / Г.Єськов // Власть. - 2000.- № 2. - С. 55-59.
83. Євдокимов В. Розвиток ідей правової держави в умовах тоталітаризму та пере-ходу суспільства до демократії// Право України. – 1997.- № 7. – С. 3-5.
84. Забігайло В. К. Демократія, права і свободи / В. К. Забігайло, М. І. Козюбра – К., 1988. – 159с.
85. Заєць А. П. Конституційно-правові засоби обмеження держави і контролю над владою / А. П. Заєць // Вісник Академії правових наук України. – 1998. - № 3. – С. 15-28.
86. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А. П. Заєць. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 248 с.
87. Законодавче регулювання діяльності неприбуткових організацій: світовий дос-від та рекомендації для України. К., 2000. 36 с. – (Лабораторія законодавчих ініціатив).
88. Захаров Є. Громадянське суспільство в Україні / Є. Захаров // Юридичний віс-ник України. - 26 липня - 1 серпня 2003 року. - № 30 (422). - С. 12.
89. Ігнатьєфф М. Про громадянське суспільство / М. Ігнатьєфф // Сучасність. – 1995. – № 10.
90. Ильин И. А. Теория права и государства/ [Под ред. и с предисловием В. А. Томсинова]. - М.: “Зерцало”, 2003. - 400 с.
91. Карась А. Ф. Громадянське суспільство і національна культура / А. Ф. Карась // Гуманізм та утвердження громадянського суспільства в Україні: (зб. наук. праць). – Львів, 1995.
92. Карась А. Розвиток демократії як здійснення громадянського суспільства / А. Карась // Монологи в універсумі: Актуальні проблеми сучасної України. - Львів: Універсум, 2000.- С. 7 – 15.
93. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некла-сичних інтерпретаціях: [монографія] / А. Карась. – Київ; Львів, 2003. – 520с.
94. Каспрук В. “Всякому городу нрав і права…” / В. Каспрук // Український регіо-нальний вісник. - 15 березня 2002 року. - № 34. - С. 7-10.
95. Кельман М. Шлях до громадянського суспільства – соціальна основа держави, влади і демократії / М. Кельман // Актуальні проблеми правознавства: (науко-вий збірник ЮІ ТАНГ). - Тернопіль, 2002.- С.39-47.
96. Кеннеді М. Історична спадщина та громадянське суспільство: альтернативні нації в Східній Європі / М. Кеннеді // Сучасність. – 1994. № 5.
97. Керімов Д. А. Методологія права (предмет, функції, проблеми філософії права) / Д. А. Керімов. – М.: Аванта+, 2000.
98. Кириченко С. О. Громадянське суспільство і правова держава: поняття та зміст / С. О. Кириченко. - К.: Логос, 1999. - 47 с.
99. Кичко І. Громадські організації: перспективи розвитку / І. Кичко, Л. Меленівська // Сіверянський літопис. – 1999. - № 6. – С. 163-168.
100. Кін Джон. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення / Джон Кін; [пер. з англ. Олександр Гриценко; Літ. ред. О. Гриценко]. – К.: К.І.С., 2000.- 192 с.
101. Ковалішина Н. Жіночий рух України важливий чинник розбудови грома-дянського суспільства / Н. Ковалішина // Вісник Української Академії держав-ного управління при Президентові України. 2001.- № 2, ч. ІІ. - С. 260 268.
102. Ковальчук Т. І. Громадянське суспільство: поняття в аспекті історико-правової традиції / Т. І. Ковальчук // Правова держава: щорічник наукових праць. К.: Наукова думка, 1994. – Вип. 5. – С. 46-52.
103. Козюбра М. І. Демократія і перебудова /М. Козюбра та ін.– К., 1988.– 171 с.
104. Козюбра М. І. Державна влада: межі здійснення та форма організації (полі-тико-правні аспекти)/ М. Козюбра //Українське право.– № 1(2).– 1995.– С.4-13.
105. Козюбра М. І. Правовий закон: проблема критеріїв / М. І. Козюбра // Актуа-льні проблеми юридичної науки в Україні: Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №2-3. – С.83-96.
106. Козюбра М. Природа соціальних прав людини та особливості механізмів їх реалізації/ М. Козюбра // Вісник Конституційного Суду України. – 2002.- № 5.– С. 57-62.
107. Козюбра М. Теоретико-методологічні аспекти прав людини/ М. Козюбра // Український часопис прав людини. – 1997. - № 3-4. – С. 7-11.
108. Козюбра Н. И. Юридическая наука и перспективы прогнозирования. Мето-дологические проблемы юридической науки/ Н. И. Козюбра. – К., 1990. – 250с.
109. Колодій А. Ф. На шляху до громадянського суспільства: теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні / А. Ф. Колодій. - Л.: Червона калина, 2002. - 275 с.
110. Конончук С. Можливості неурядових аналітичних інститутів – для грома-дянського суспільства [Електронний ресурс] / С. Конончук. – Режим доступу: www.ucipr.kiev.ua
111. Корені трави: Громадянське суспільство в Україні: Стан та перспективи ро-звитку/ [за ред. І. Підлуської]. – К., 2003. – 288с.
112. Кормич Л. І. Громадські об’єднання та політичні партії сучасної України / Л. І. Кормич, Д. С. Шелест. – К.: АВРІО, 2004. - 262 с.
113. Кормич Л. І. Громадські об’єднання та політичні партії сучасної України: навч. посіб./ Л. І. Кормич, Д. С. Шелест. – О.: Юрид. література, 2002. - 200 с.
114. Коростей В. Подзаконные акты: реальность и перспектива / В. Коростей // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 9. - С. 61-62.
115. Костицький В. Політичні партії в системі “Громадянське суспільство і дер-жава” / В. Костицький // Право України. – 1995. - № 12. – С. 32-35.
116. Кравченко Л. Розбудова українського громадянського суспільства: крізь призму бачення окремих проблем / Л. Кравченко, М. Цимбалюк // Право Укра-їни. - 2003. - № 10. - С.17-21.
117. Кравчук В. Громадські об’єднання в громадянському суспільстві / В. Кравчук // Актуальні проблеми правознавства: науковий збірник ЮІ ТАНГ. - Тернопіль, 2002. - С. 93-96.
118. Кравчук В. М. Значення громадських організацій для розвитку громадянсь-кого суспільства в Україні/ В. М. Кравчук // Українське право. – 2003.– Число 1. – С. 201 – 206.
119. Кравчук В. М. Межі втручання держави у створення та діяльність громадсь-ких організацій/ В. М. Кравчук // Юридичні читання молодих вчених: зб. мате-ріалів всеукр. наук. конф. 23-24 квітня 2004 р. - К.: Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, 2004. – С. 74-77.
120. Кравчук В. М. Молодіжні організації в громадянському суспільстві: питання вдосконалення правового регулювання/ В. М. Кравчук // Наукові записки НаУКМА (юридичні науки т.53): зб. наук. статей. – К.: Видавничий дім “КМ Академія”, 2006. – С.25-29.
121. Кравчук В. Місце і роль громадських організацій в громадянському суспі-льстві/ В. Кравчук // Підприємництво, господарство і право. - 2003.- № 9. - С. 102-105.
122. Кравчук В. М. Неурядові організації європейських країн: досвід правового регулювання/ В. М. Кравчук // Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка, ІМВ, 2004. Вип. 48. Ч. ІІ. – С. 35-40.
123. Кравчук В. Політичні партії (теоретико-правовий аспект)/ В. Кравчук // Ак-туальні проблеми вдосконалення чинного законодавство України: зб. наук. статей. - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - С. 12-16.
124. Кремень В. Г. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду) / В. Кремень, Д.Табачник, В. Ткаченко. – К.: “ARC-UKRAINE”, 1996. - 793 с.
125. Кресін О. Громадянське суспільство і держава: шлях до порозуміння і спів-праці: (з методологічного семінару)/ О. Кресін //Право України. - 2004. - № 3. - С. 18-21.
126. Криворучко Ю. Молодь як суспільний чинник формування громадянського суспільства України / Ю. Криворучко //Громадянське суспільство як здійснення свободи: центрально-східноєвропейський досвід. - Львів, 1999. – С. 309-316.
127. Купрій В. Місцева влада і громадські організації: від політики панування до соціального партнерства/ В. Купрій // Актуальні проблеми державного управ-ління. – 2002. - № 2. – С. 183-188.
128. Купрій В. Місцева влада і громадські організації: пошук шляхів взаємодії / В. Купрій // Управління сучасним містом. – 2002. - № 4-6. – С. 23-28.
129. Лабунська М. Благодійні організації: специфіка і особливості правового ре-гулювання / М. Лабунська, Г. Виноградова //Персонал. – №7. – 2001.
130. Ладиченко В. Механізм самообмеження державної влади /Ладиченко В. // Юридична Україна. № 5. – 2007. – С. 4-8.
131. Ладиченко В. Системні параметри державної влади / Ладиченко В. // Юри-дична Україна. № 8. – 2007. – С. 4-9.
132. Лисяк О. І. Види громадського контролю, здійснюваного профспілками / О. І. Лисяк // Філософія державного управління: зб. наук. праць. - № 1(19). – 2004. – С. 128-132.
133. Литвин В. Громадянське суспільство: міфи і реальність [Електронний ре-сурс] / В. Литвин // Дзеркало тижня. - 26 січня 2002. – Режим доступу до журн.: www.zn.kiev.ua.
134. Литвиненко Ю. Истинный мир (взгляд со стороны). Кн. 1. (Гражданское общество и государство) / Юрий Литвиненко. – К.: “Криниця”, 1999. – 205 с.
135. Лойко Л. І. Громадські організації етнічних меншин України: природа, легі-тимність, діяльність: [монографія] / Л. І. Лойко. – К.: Фоліант, 2005. – 634с.
136. Максименко О. М. Правове забезпечення діяльності громадських організацій національних меншин України / Максименко О. М. //Правова держава: що-річник наукових праць. – К., 2001. Вип. 12. – С. 682-690.
137. Максименко О. М. Ор