ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ УСРР У 20-Х РОКАХ ХХ ст.

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА
БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 13
1.1 Висвітлення проблеми правового статусу
працівників міліції УСРР у 1920-х роках
у вітчизняній та зарубіжній історіографії 13
1.2 Джерела до вивчення проблеми 19

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ
ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ В УСРР У 20-Х РОКАХ ХХ ст. 27
2.1 Загальнотеоретичні засади правового статусу державного службовця 27
2.2 Загальна характеристика правового статусу
цивільних державних службовців 34
2.3 Загальні засади правового статусу державних службовців
РСЧА, ДПУ та міліції 50
Висновки до розділу 2 57

РОЗДІЛ 3. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВОВОГО
СТАТУСУ ПРАЦІВНИКА МІЛІЦІЇ В УСРР У 20-х РОКАХ ХХ ст. 59
3.1 Завдання та місце міліції у структурі НКВС УСРР 59
3.2 Права, обов’язки, правові обмеження та деонтологічні
вимоги до працівників міліції 69
3.3 Юридичні гарантії проходження служби в міліції УСРР 82
3.4 Соціальне забезпечення та соціальний захист
працівників міліції та членів їх родин 100
3.5 Юридична відповідальність працівників міліції
за посадові злочини та дисциплінарні проступки 115
Висновки до розділу 3 127

РОЗДІЛ 4. РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА, ЩО ВИЗНАЧАЛИ ПРАВОВИЙ
СТАТУС ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ УСРР У 1920-Х РОКАХ 132
4.1 Особливості реалізації норм права, що встановлювали
права та обов’язки працівників міліції 132
4.2 Реалізація норм права, що визначали соціальне забезпечення
та соціальний захист міліціонерів 144
4.3 Специфіка реалізації норм права, які передбачали
юридичну відповідальність працівників міліції 154
Висновки до розділу 4 161

ВИСНОВКИ 165
ДОДАТКИ 173
Список використаних джерел 175

ВСТУП
Розвиток України як правової держави потребує демократичного оновлення державного апарату та інституту державної служби. Це стосується, зокрема, й службово-трудових відносин працівників органів внутрішніх справ. Формування корпусу міліціонерів-професіоналів, відданих справі чесного служіння закону і суспільству потребує вдосконалення існуючих механізмів соціального забезпечення та соціального захисту працівників органів внутрішніх справ, забезпечення юридичних гарантій проходження служби в міліції. За таких умов цілком обгрунтованим слід визнати звернення до історичного досвіду вирішення проблем встановлення та реформування правового статусу працівника міліції як службовця державного органу влади.
Комплекс проблем визначення правового статусу службовця міліції, а також забезпечення гідних умов соціального забезпечення міліціонера для комплектування органів міліції професійними і чесними працівниками особливо активно намагалось розв’язати керівництво Української СРР у 20-х рр. ХХ ст. Відтак вважаємо, що ретроспективний аналіз становлення і розвитку комплексу нормативно-правових актів, які в період з 1920 р. по 1930 р. визначали правовий статус службовця міліції, може створити певне підгрунтя для узагальнень і використання накопиченого досвіду в праці вдосконалення окремих елементів правового статусу працівника міліції нині.
Актуальність даного дослідження зумовлена також тим, що у 1920-х рр. НКВС УСРР залишався республіканським наркоматом. Саме тому в нормативно-правовому регулюванні правового статусу його службовців, у тому числі й працівників міліції, можна простежити не лише загальносоюзні закономірності. Нормативно-правові акти цього періоду відображають й особливості нормативно-правового закріплення статусу міліціонерів в Україні. Завдяки подібній ситуації наукову цінність становить визначення ступеня впливу загальносоюзного законодавства на встановлення правового статусу працівників міліції УСРР.
Хронологічні межі роботи охоплюють 1920-ті рр. Початковим пунктом дослідження варто вважати прийняття 14 вересня 1920 р. Постанови Ради Народних Комісарів УСРР «Про затвердження Положення про робітничо-селянську міліцію УСРР». Норми названого Положення вперше в українському радянському законодавстві на загальнодержавному рівні закріпили загальні засади правового статусу працівника міліції. З іншого боку, у 1930 р. були прийняті Постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про воєнізацію міліції» від 5 квітня 1930 р. та «Про порядок підпорядкування органів міліції органам Державного політичного управління УСРР» від 29 грудня 1930 р. Момент набрання чинності останньою постановою в цілому є кінцевим пунктом дослідження. Названі законодавчі акти внесли серйозні зміни в чинне Положення про радянську робітничо-селянську міліцію від 10 листопада 1926 р. та відновили уніфікацію правового статусу міліціонера та військовослужбовця і працівника органів державної безпеки.
Водночас, хронологічні межі роботи зрідка виходять за окреслені початковий та кінцевий моменти дослідження. Адже для більшої об’єктивності досягнутих результатів виникає необхідність проаналізувати нормативно-правові акти, чинні як до 1920 р., так і після 1930 р.
Територіальні рамки дослідження обумовлені фактором адміністративно-територіальних кордонів тієї частини території України, яка у 20-х рр. ХХ ст. складала Українську Соціалістичну Радянську Республіку. Остання з 1922 р. входила до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Територія УСРР на початку 1920-х рр. охоплювала межі десяти тогочасних українських губерній (Київської, Волинської, Подільської, Полтавської, Харківської, Чернігівської, Катеринославської, Херсонської, Таврійської (без Криму) та Донецької). До їх складу входила більшість українських етнічних земель, окрім західного регіону. У середині 1920-х рр. замість названих губерній були створені округи, однак територія УСРР не зазнала суттєвих змін. До складу Української СРР з 1924 р. також входила Автономна Молдавська СРР.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Тема наукового дослідження затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 13 від 23 грудня 2005 року). Проблема встановлення у нормативно-правових актах правового статусу працівника міліції УСРР у 20-х роках ХХ ст. відповідає пп. 2; 3.3; 9.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 роки, схвалених протоколом Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 23 грудня 2005 р. № 13. Тему дисертації розглянуто і схвалено у 2006 р. Академією правових наук України. Також обрана тема роботи знайшла своє відбиття в плані дослідницької діяльності кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі системного аналізу законодавчих та інших нормативно-правових актів, історико-правової та історичної літератури надати характеристику нормативно-правовому закріпленню правового статусу працівника міліції в УСРР у 20-х рр. ХХ ст. та висвітлити специфіку реалізації норм права, які визначали цей статус.
Мета обумовила наступні завдання дослідження:
1. Визначити ступінь наукової дослідженості проблеми шляхом опрацюввання наявної історико-правової, історичної та спеціальної юридичної літератури, у якій наведено характеристику як загальнотеоретичних засад правового статусу працівника міліції, так і особливості нормативно-правового регулювання цього статусу в УСРР у 20-х роках ХХ ст.
2. Здійснити наукову періодизацію встановлення та зміни правового статусу працівника міліції в УСРР у досліджуваний період.
3. Надати характеристику специфіці нормативно-правового регулювання прав та обов’язків працівників міліції.
4. Розкрити сутність правових обмежень, пов’язаних із проходженням служби в міліції УСРР досліджуваного періоду.
5. Вичвити особливості нормативно-правового закріплення юридичних гарантій проходження служби в органах внутрішніх справ.
6. Визначити специфіку нормативно-правового регулювання соціального забезпечення та соціального захисту міліціонерів та реалізації правових приписів, які передбачали таке забезпечення.
7. Окреслити порядок та підстави притягнення працівників міліції до юридичної відповідальності за посадові злочини та дисциплінарні проступки.
8. Узагальнити історичний досвід визначення та змін правового статусу працівника міліції в УСРР у досліджуваний період та порівняння правового статусу службовців міліції УСРР та РСФРР.
Об’єктом дослідження є правове регулювання діяльності міліції в УСРР у 20-х рр. ХХ ст.
Предметом дослідження є правовий статус працівника міліції в УСРР у 1920-х рр. та практика реалізації норм права, які його закріплювали.
Методологічну основу роботи становить система загальнонаукових (діалектичний, системно-структурний) та спеціально-юридичних (порівняльно-правовий, формально-юридичний) методів дослідження. Загальним методом роботи є метод філософської діалектики, який розкривається через методи сходження від абстрактного до конкретного та від простого до складного, а також метод (принцип) єдності логічного та історичного. Складовою частиною методу філософської діалектики є системно-структурний метод. Він допоміг розглянути міліцію як відносно самостійну підсистему державного механізму та правовий статус працівників міліції як відносно самостійний різновид правового статусу державних службовців (підрозділи 2.1; 3.1).
Серед спеціально-юридичних методів дослідження, використаних у роботі, необхідно відзначити формально-юридичний та порівняльно-правовий методи. Формально-юридичний метод мав провідне значення під час опрацювання великої кількості нормативно-правового матеріалу, чинного у 1920-х роках (підрозділи 2.1–2.3; 3.2–3.5).
За допомогою порівняльно-правового методу було здійснено порівняння окремих аспектів правового статусу працівників міліції в УСРР та Російській СФРР у 20-х рр. ХХ ст. (підрозділ 2.1). Водночас, соціологічний метод допоміг при вивченні письмових документів з предмета дослідження. Він дозволив вивчити соціально значущі для дослідження факти життєдіяльності українських міліціонерів у 1920-х рр. (підрозділи 4.1 – 4.3). Разом з тим, статистичний метод використовувався для встановлення статистичних даних про кількість українських міліціонерів у досліджуваний період, випадки вчинення ними посадових злочинів, стан речового та грошового забезпечення (підрозділи 4.2–4.3).
Відзначимо важливу роль хронологічного методу, який дозволив окреслити хронологічні межі роботи, певні періоди у формуванні правового статусу працівників міліції. Вказаний метод надав можливість визначити початковий та кінцевий моменти дослідження. Конкретно-історичний метод дозволив вивчити специфіку правового статусу українських міліціонерів у конкретних історичних умовах, враховуючи логіку історичних подій та процесів. Подібний підхід обумовив визначення історичних причин прийняття тих або інших нормативно-правових актів. У цьому виявився принцип єдності історичного і логічного (підрозділи 3.2–3.5).
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше у вітчизняній юридичній літературі здійснено комплексне спеціальне дослідження правового статусу працівника української міліції у 1920-х рр. Загальнотеоретична наукова новизна дисертації полягає в тому, що у цій праці вперше в історико-правовій ретроспективі розглядається сутність правового статусу службовця міліції в умовах нової економічної політики та формування однопартійної політичної системи. Конкретно-юридична (прикладна) наукова новизна дисертації знаходить своє відбиття у намаганні здійснити критичний аналіз законодавства та інших нормативно-правових актів, чинних у досліджуваний період. Названі законодавчі та відомчі акти визначали юридичні гарантії проходження служби в міліції УСРР, соціальне забезпечення та соціальний захист міліціонерів.
Наукову новизну дисертації становлять такі положення:
1. Сформовано історіографічну та джерельну базу дослідження, для чого вперше введено в науковий обіг значну кількість архівних джерел. Завдяки останнім розкрито специфіку формування нормативно-правової бази, яка визначала правовий статус працівників міліції УСРР у 20-х рр. ХХ ст., та реалізацію норм права, які встановлювали цей статус.
2. На підставі вивчення нормативно-правових актів, які встановлювали та змінювали правовий статус працівника міліції у досліджуваний період, вперше запропоновано періодизацію історії визначення цього статусу. Відповідно до основних підходів законодавця до нормативно-правового закріплення досліджуваного статусу, історію його встановлення слід поділити на три періоди: 1) 1920–1921 рр., 2) 1922–1926 рр., 3) 1926–1930 рр.
3. Отримало подальший розвиток положення про те, що нечітке окреслення прав та обов’язків працівників української міліції у 1920-х рр. зумовлювало залучення міліціонерів до виконання функцій Збройних Сил та органів державної безпеки. Подібні дії військового командування та посадових осіб органів ВНК і ДПУ УСРР відволікали міліціонерів від виконання функцій з підтримання правопорядку та боротьби зі злочинністю. Названі факти в кінцевому результаті негативно впливали на стан громадського порядку та законності в державі.
4. У результаті ознайомлення із законодавчими актами УСРР та відомчими актами НКВС УСРР, які передбачали правові обмеження, пов’язані з проходженням служби в міліції УСРР досліджуваного періоду, вдосконалено існуючі знання про систему правообмежень, пов’язаних із проходженням служби в міліції УСРР. Стверджується, що такі правообмеження полягали у забороні працювати за сумісництвом у приватних, кооперативних і державних підприємствах та установах, а також у забороні звільнення з міліції протягом першого року служби.
5. Проаналізовано приписи нормативно-правових актів, які встановлювали юридичні гарантії проходження служби в міліції УСРР у 20-х рр. ХХ ст., внаслідок чого отримала подальший розвиток теза, що порядок проходження служби в міліції УСРР та умови правового захисту міліціонерів отримали належне нормативно-правове закріплення лише у другій половині 1920-х рр. Водночас, на початку досліджуваного періоду не набули чіткого законодавчого закріплення підстави настання юридичної відповідальності за невиконання законних вимог працівника міліції та умови застосування ними заходів впливу.
6. Внаслідок опрацювання законодавчих та інших нормативно-правових актів УСРР, що встановлювали умови соціального забезпечення та соціального захисту працівників міліції, а також архівних документів, які відображають специфіку реалізації таких правових приписів, отримало подальший розвиток положення про те, що норми названих законодавчих та відомчих актів, які встановлювали розміри грошового та речового забезпечення міліціонерів, достатньо часто не виконувалися. Це було одним із чинників плинності персоналу в органах міліції та вчинення міліціонерами посадових злочинів і дисциплінарних проступків.
7. Вивчення нормативно-правових актів, які встановлювали порядок і підстави притягнення працівників міліції до юридичної відповідальності призвело до подальшого розвитку тези про те, що підзаконні акти НКВС УСРР передбачали додаткові підстави для притягнення працівників міліції до кримінальної відповідальності. Зокрема, норми Дисциплінарного статуту радянської робітничо-селянської червоної міліції УСРР від 1 грудня 1923 р. та Правил проходження служби в робітничо-селянській міліції та карному розшуку УСРР від 1 грудня 1923 р. передбачали кваліфікацію окремих дисциплінарних проступків міліціонерів як злочинів, передбачених КК УСРР 1922 р. і 1927 р.
8. На підставі вивчення законодавчих актів СРСР, РСФРР та УСРР дістало подальшого розвитку положення про те, що юридичні гарантії проходження служби в міліції, соціальне забезпечення та соціальний захист працівників міліції УСРР у досліджуваний історичний період визначалися, в першу чергу, на підставі загальноукраїнських нормативно-правових актів. Водночас, останні багато в чому співпадали із нормами законодавчих актів РСФРР та СРСР, які визначали правовий статус працівника міліції.
Практичне значення дослідження полягає:
- у науково-дослідній сфері основні положення і висновки дисертації можуть бути використані в процесі подальшого вивчення історії міліції України як підгрунтя для наступних дисертаційних досліджень.
- у галузі правотворчої діяльності існує можливість врахувати досягнуті висновки під час розробки проектів нормативно-правових актів, які визначають правовий статус працівників міліції та державних службовців нині.
- у навчальному процесі положення та матеріал дисертації можуть стати в пригоді при підготовці загальних та спеціальних курсів з дисциплін «Історія держави та права України», «Історія органів внутрішніх справ». Вони, зокрема, використовуються в навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ.
- у правовиховній сфері висновки роботи можуть бути використані для підвищення рівня правової культури працівників міліції, а також населення.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертацію виконано та обговорено на кафедрі теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ. Результати дисертаційного дослідження також знайшли відображення у публікаціях автора. Основні положення дисертації доповідалися у 2005, 2006 та 2007 роках на науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених», які відбувалися в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Також автор брав участь у роботі ХVІІ Міжнародної історико-правової конференції «Регіональні аспекти історико-правових досліджень», яка відбулась 31 травня – 3 червня 2007 р. у містах Донецьку та Святогірську.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у чотирьох наукових статтях у фахових виданнях з юридичних наук. Також результати дослідження опубліковані у вигляді трьох тез доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, у роботі яких брав участь здобувач.
Структура роботи включає вступ, чотири розділи (тринадцять підрозділів), висновки, додатки та список використаних джрел.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Опрацювання історичної та історико-правової літератури, а також архівних та інших джерел дає змогу зробити певні узагальнення. Вони стосуються основних тенденцій встановлення та зміни правового статусу працівника міліції УСРР у досліджуваний період.
1. Для з’ясування причин зміни правового статусу працівника міліції протягом 1920-х рр. наукове значення має періодизація формування нормативно-правової основи його визначення. Під час проведення періодизації слід враховувати і особливості реалізації названих норм права у досліджуваний історичний період. Отже, можемо запропонувати поділ процесу встановлення правового статусу працівника міліції УСРР у досліджуваний період на декілька етапів.
Перший період триває від прийняття Положення про робітничо-селянську міліцію УСРР від 14 вересня 1920 р. до набрання чинності Правилами проходження служби в робітничо-селянській міліції та карному розшуку УСРР від 1 грудня 1923 р. У цей час на працівників міліції поширювалась чинність нормативно-правових актів, які встановлювали правовий статус військовослужбовців. З часу прийняття останнього підзаконного акту і до вступу в дію Положення про робітничо-селянську міліцію УСРР від 10 листопада 1926 р. триває другий період. Протягом цього часу порядок проходження служби в міліції УСРР визначався Зразковим колективним договором між управлінням міліції НКВС УСРР та уповноваженим Спілки адміністративно-радянських службовців СРСР на Україні від 25 березня 1924 р. та Правилами проходження служби в робітничо-селянській міліції та карному розшуку УСРР, затвердженими НКВС УСРР 1 грудня 1923 р.
Третій періоду починається від часу набрання чинності Положенням про робітничо-селянську міліцію УСРР від 10 листопада 1926 р. і закінчується прийняттям Постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про порядок підпорядкування органів міліції органам Державного Політичного Управління УСРР» від 29 грудня 1930 р. Протягом цього етапу на працівників міліції поширюється чинність трудового законодавства, тобто КЗпП УСРР 1922 р., окрім певних, обумовлених у законодавстві, винятків. Разом із тим, з 1930 р. відповідно до Постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про порядок підпорядкування органів міліції органам Державного Політичного Управління УСРР» від 29 грудня 1930 р., чинність норм Кодексу законів про працю УСРР 1922 р. для працівників міліції було обмежено нормами розділу XVII КЗпП УСРР 1922 р. – «Соціальне страхування». Правовий статус міліціонерів було прирівняно до статусу службовців ДПУ УСРР.
2. Загальногромадянські права та обов’язки працівника міліції протягом 1920–1922 рр. були закріплені в Конституції УСРР 1919 р. Система загальних прав та обов’язків співробітників міліції як державних службовців була передбачена Положенням про робітничо-селянську міліцію УСРР від 14 вересня 1920 р. Водночас, спеціальні права та обов’язки міліціонерів за займаною посадою залишалися невизначеними. Ведення військових дій з Польщею та військами прибічників «білої» Росії на чолі з Врангелем протягом 1920 р., численні виступи селян проти радянської влади та повстанський рух під керівництвом Н. Махна зумовили залучення працівників міліції до виконання функцій армії та органів державної безпеки. Подібна практика суперечила нормам Положення про робітничо-селянську міліцію УСРР від 14 вересня 1920 р.
Система загальних прав та обов’язків працівників міліції продовжувала визначатися нормативно-правовими актами вищих органів влади УСРР у 1923–1926 рр. Спеціальні права та обов’язки співробітників міліції за займаною ними посадою встановлювалися відомчими підзаконними актами НКВС УСРР. Водночас, норми Положення про робітничо-селянську міліцію УСРР від 14 вересня 1920 р., які закріплювали права та обов’язки службовців міліції, зазнавали критики у пресі, було висловлено декілька пропозицій щодо внесення змін у чинне Положення.
У 1926–1930 рр. обов’язки працівників міліції як державних службовців воєнізованої державної служби закріплювалися в новому Положенні про робітничо-селянську міліцію УСРР від 10 листопада 1926 р. Права правоохоронців щодо застосування владних повноважень та провадження процесуальних дій були набагато краще деталізовані в Адміністративному кодексі УСРР 1927 р. Тривав процес визначення спеціальних прав та обов’язків кожної посадової особи органів міліції у відомчих нормативно-правових актах НКВС УСРР.
Результативність виконання покладених на міліцію обов’язків, як ми бачимо зі звітів начальників міліцейських органів управління різних рівнів, протягом 1926–1928 рр. постійно зростала. Але ті ж самі документи, але вже за 1929 р., наголошували не на успіхах у боротьбі зі злочинністю, а на протидії «соціальному бандитизму» на селі, спільності завдань органів міліції з органами ДПУ УСРР, тобто органами державної безпеки.
3. Протягом 20-х рр. ХХ ст. на працівників міліції УСРР розповсюджувалося два правообмеження, передбачені Правилами проходження служби в робітничо-селянській міліції та карному розшуку УСРР від 1 грудня 1923 р. Перше правове обмеження, пов’язане з проходженням служби в органах міліції, полягало у забороні працювати за сумісництвом у приватних, кооперативних та державних підприємствах, установах та організаціях. Друге правообмеження передбачало заборону звільнення з міліції протягом першого року служби. Такий правовий припис суттєво обмежував конституційне право громадян УСРР на працю, адже створював перешкоди у вільному виборі особою місця роботи. Заборона на звільнення з органів міліції протягом певного періоду була зумовлена низьким рівнем матеріального забезпечення працівників та плинністю персоналу.
4. Юридичні гарантії проходження служби в міліції УСРР у досліджуваний період визначалися поступово. Умови правового захисту працівників міліції на початку досліджуваного періоду не були визначені. Зокрема, це стосується встановлення юридичної відповідальності за невиконання законних вимог працівника міліції та закріплення права міліціонерів на застосування заходів впливу у передбачених законодавством випадках. Разом із тим, у Кримінальному кодексі УСРР 1922 р. було встановлено кримінальну відповідальність за вчинення злочину відносно працівника міліції під час виконання ним своїх службових обов’язків.
Набув свого закріплення і порядок проходження служби працівниками міліції. Його було врегульовано Правилами проходження служби в радянській робітничо-селянській міліції УСРР від 1 грудня 1923 р. Норми права, які визначали тривалість робочого дня міліціонера та порядок звільнення службовця, містилися у Зразковому колективному договорі між управлінням міліції НКВС УСРР та уповноваженим Спілки адміністративно-радянських службовців СРСР на Україні від 25 березня 1924 р. та Правилах проходження служби в робітничо-селянській міліції та карному розшуку УСРР, затвердженими НКВС УСРР від 1 грудня 1923 р. Приписи зазначених нормативно-правових актів конкурували між собою. Адже норми названого Зразкового колективного договору від 25 березня 1924 р. посилалися, в першу чергу, на Кодекс законів про працю УСРР 1922 р. Водночас, норми Правил проходження служби в робітничо-селянській міліції та карному розшуку УСРР від 1 грудня 1923 р. встановлювали відмінні, ніж передбачені КЗпП УСРР 1922 р., умови праці в міліції республіки. Але жоден із вказаних нормативно-правових актів не мав посилань на постанови та інструкції, чинні відносно військовослужбовців.
Конкуренція норм між приписами Кодексу законів про працю УСРР 1922 р. та положеннями відомчих нормативно-правових актів НКВС УСРР, які визначали порядок проходження служби в міліції, була усунута лише в середині 1920-х рр. У Положенні про робітничо-селянську міліцію УСРР від 10 листопада 1926 р. було закріплено поширення на працівників міліції норм КЗпП УСРР 1922 р. за окремими винятками. Ці винятки стосувалися умов залучення осіб стройового, командирського та активно-розшукового складу міліції до робіт уночі, у дні свят та відпочинку. Оперативна робота працівників міліції не була обмежена часом. У другій половині 20-х рр. ХХ ст. правовий захист працівників міліції було передбачено нормами Кримінального кодексу УСРР 1927 р. та Адміністративного кодексу УСРР 1927 р.
5. Умови соціального забезпечення та соціального захисту працівників міліції та членів їх родин протягом досліджуваного періоду неодноразово змінювалися. Законодавство УСРР у 1920 р. не містило жодних норм, які б регулювали порядок обрахування розміру зарплати працівників міліції. Саме тому в січні – лютому 1920 р. на службовців міліції УСРР були поширені відповідні норми відомчих нормативно-правових актів НКВС РСФРР. Згодом норми Положення про робітничо-селянську міліцію УСРР від 14 вересня 1920 р. встановили, що міліціонери забезпечуються продовольчим пайком на рівні з червоноармійцями, які несли гарнізонну службу. Розмір їх грошового утримання повинен був визначати РНК УСРР. На виконання вимог законодавчого акта Рада Народних Комісарів УСРР наприкінці 1921 р. прийняла рішення про встановлення грошового утримання міліціонерів за загальногромадянським тарифом та п’ятнадцяти розрядною тарифною сіткою. Міліціонери підлягали соціальному страхуванню за нормами розділу XVII КЗпП УСРР 1922 р., який мав аналогічну назву. Органи Народного комісаріату охорони здоров’я УСРР здійснювали медичне обслуговування службовців міліції.
У зв’язку зі скороченням чисельності працівників міліції з 1923 р. поступово підвищувався рівень їх матеріального забезпечення. Але плинність персоналу органів міліції в цей час залишалася ще достатньо високою. В інших державних органах та установах або на приватних підприємствах громадяни могли знайти більш високооплачувану роботу.
До заходів соціального захисту працівників міліції можна віднести поширення на цю категорію службовців пільг та переваг, наданих військовослужбовцям РСЧА, яке було передбачене відповідною Постановою ВУЦВК УСРР від 8 серпня 1922 р. У такий спосіб на працівників міліції було поширено чинність Кодексу законів про пільги і переваги для військовослужбовців РСЧА та РСЧФ СРСР від 29 жовтня 1924 р. Правові засади соціального захисту працівників міліції були змінені у 1926 р. відповідно до Постанови ВУЦВК і РНК УСРР «Про пільги і переваги особам, що перебувають на службі у міліції та карному розшуку УСРР» від 20 січня 1926 р.
Положення про робітничо-селянську міліцію УСРР від 10 листопада 1926 р. передбачало запровадження низки надбавок до посадових окладів міліціонерів. Вони були встановлені за більш жорсткі, ніж у робітників та інших державних службовців, умови праці. Розмір грошового утримання визначався за загальногромадянською сімнадцяти розрядною тарифною сіткою.
Однак у порівнянні з іншими категоріями державних службовців, заробітна плата працівників міліції залишалася ще досить низькою. Керівництво правоохоронних органів неодноразово наголошувало на необхідності подальшого підвищення розмірів грошового утримання службовця міліції, запровадженні додаткових гарантій пенсійного забезпечення. Ці заходи розглядалися як такі, що повинні були покращити якість роботи міліції. Як альтернатива пропонувалося поширення на працівників міліції пільг та переваг, наданих військовослужбовцям РСЧА та ДПУ УСРР.
Водночас, з 1930 р. відповідно до Постанови ВЦВК та РНК УСРР «Про воєнізацію міліції» від 5 квітня 1930 р. була обмежена чинність норм Кодексу законів про працю УСРР 1922 р. для працівників міліції. Тепер на них поширювалися лише норми розділу XVII КЗпП УСРР 1922 р. – «Соціальне страхування». У сфері соціального захисту міліціонерам надавалися пільги та переваги військовослужбовців.
6. Підстави та порядок притягнення працівників міліції до кримінальної відповідальності у 1920–1922 рр. визначали Постанова РНК УСРР «Про заходи боротьби з посадовими злочинами» від 22 липня 1921 р. та Декрет ВУЦВК УСРР «Про боротьбу з хабарництвом» від 1 листопада 1921 р. Водночас, згодом цей порядок був встановлений нормами Кримінальних кодексів УСРР 1922 р. і 1927 р. та Кримінально-процесуальних кодексів УСРР 1922 р. і 1927 р. Кримінальні кодекси УСРР 1922 р. і 1927 р. містили поняття «посадова особа», встановлювали об’єктивні та суб’єктивні ознаки службових (посадових) злочинів.
Разом із тим, порядок та підстави притягнення міліціонерів до дисциплінарної відповідальності були закріплені Дисциплінарним статутом радянської робітничо-селянської червоної міліції УСРР від 12 грудня 1923 р. Крім того, норми названого Дисциплінарного статуту та Правил проходження служби в робітничо-селянській міліції та карному розшуку УСРР від 1 грудня 1923 р. встановлювали особливі випадки застосування до працівників міліції норм кримінального права за діяння, кримінальна караність яких при аналізі статей КК УСРР 1922 р. і 1927 р. викликає сумніви. Наприклад, залишення служби протягом першого року перебування в органах міліції та перебування під час несення служби в нетверезому стані слід було кваліфікувати як злочини.
7. Правовий статус працівників міліції УСРР у 20-х рр. ХХ ст. встановлювався загальноукраїнськими нормативно-правовоими актами. Водночас, траплялися випадки, що на працівників української радянської міліції поширювалися нормативно-правовоі акти, які визначали правовий статус працівників міліції РСФРР, або законодавчі акти СРСР. Зокрема, на початку 1920 р. відносно службовців міліції УСРР чинними були підзаконні акти Головного управління міліції НКВС РСФРР, які встановлювали розміри грошового утримання міліціонерів. Скасування прибуткового податку із заробітної плати міліціонера в УСРР проводилося на підставі Постанови ЦВК СРСР «Про скасування стягнення державного прибуткового податку з заробітної плати міліціонерів» від 10 вересня 1924 р.
Таким чином, протягом 1920-х рр. нормативно-правове закріплення статусу працівників міліції на підставі норм, які визначали статус військовослужбовців або працівників органів державної безпеки, властиве періодам військового комунізму та формування культу особи І.В. Сталіна і тоталітарної форми державного (політичного) режиму в УСРР. У цей час міліція залучалася до виконання невластивих їй функцій армії чи органів державної безпеки. Водночас, встановлення правового статусу працівника міліції за нормами трудового права, закріпленими в Кодексі законів про працю УСРР 1922 р. за певними, обумовленими в законодавчому акті, винятками властиве періоду нової економічної політики. Саме такі норми містилися у Положенні про робітничо-селянську міліцію УСРР від 10 листопада 1926 р. На підставі норм трудового законодавства було врегульовано порядок залучення працівників міліції до виконання робіт вночі, у святкові та вихідні дні, до робіт, які є небезпечними для життя та здоров’я, затверджено порядок оплати названих робіт. Також було встановлено елементи грошового утримання працівника міліції, серед яких основне місце посідав посадовий оклад, котрий визначався відповідно до загальногромадянської тарифної сітки. Подібне нормативно-правове закріплення умов соціального забезпечення міліціонерів базується на принципі соціальної справедливості. Саме тому приписи вказаних нормативно-правових актів можуть бути враховані при реформуванні правового статусу працівника міліції у наш час.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Адміністративний кодекс УСРР 1927 р. // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-селянського уряду України. – 1927. – № 63–65. – Ст. 1085.
2. Ануфрієв М. І. Соціально-правовий захист працівників ОВС України : [наук.-практ. пос.] / М. І. Ануфрієв, В. С. Венедиктов, М. І. Іншин. – Х. : Вид-во УВС, 2000. – 102 с.
3. Бахрах Д. Н. Советское административное право : [учебник для высших учебных заведений] / Д. Н. Бахрах. – М. : Юрид. лит., 1979. – 542 с.
4. Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953 рр.: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз : у 2 кн. / Іван Григорович Білас. – К. : Либідь – Військо України, 1994. – Кн. 1. – 428 с.
5. Білокінь С. І. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917–1941 рр.): Джерелознавче дослідження. / С. І. Білокінь. – К. : Київське наукове товариство ім. П. Могили, 1999. – 474 с.
6. Бояринцева М. Адміністративно-правовий статус громадянина: до питання про склад елементів / Бояринцева М. // Право України. – 2002. – № 8. – С. 21–25.
7. Венедиктов В. С. Статус працівника ОВС України як державного службовця : [наук.-практ. пос.] / В. С. Венедиктов. – Х. : Вид-во НУВС, 2003. – 188 с.
8. Відомості про стан та роботу Коростенського, Шепетівського, Кам’янець-Подільського, Могилів-Подільського, Проскурівського, Одеського, Волинського окружних адміністративних відділів, складені комісією НКВС УСРР по обстеженню цих відділів 14 лютого 1928 р. – ЦДАВОВУ. – Ф. 5. Оп. 3, од. зб. 1002. – Арк. 6–8.
9. Власенко С. И. Правоохранительные органы Украинской ССР в период восстановления народного хозяйства (1921–1925 гг.) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / С. И. Власенко. – Харьков, 1987. – 28 с.
10. Власов Ю. Л. Теоретичні аспекти процесу реалізації права / Ю. Л. Власов // Держава і право. – 2004. – № 24. – С. 39–44.
11. Воробейкова Т. У. Советская милиция в годы борьбы за социалистическую реконструкцию народного хозяйства (1926–1934 гг.) / Т. У. Воробейкова // Труды Высшей Школы МВД СССР. – 1977. – Вып. 11. – С. 40–49.
12. Воронько Л. М. Культура праці державного службовця: спроба понятійного визначення / Л. М. Воронько // Вісник Української академії державного управління при Президенті України. – 2001. – № 3. – С. 306–316.
13. Витяг з матеріалів обстеження Кам’янець-Подільського окружного адміністративного відділу, проведеного 10 березня 1928 р. – ЦДАВОВУ. – Ф.5. Оп. 3, од. зб. 1002. – Арк. 23–24.
14. Витяг з протоколу № 52 засідання президії Дніпропетровської міської ради від 10 червня 1930 р. – ДАДО. – Ф. Р–122. Оп. 2, од. зб. 11. – Арк. 18.
15. Витяг з протоколу № 52/14 засідання комуністичної фракції Дніпропетровського обласного виконавчого комітету, 1930 р. – ДАДО – Ф. Р –305. Оп. 2, од. зб. 76. – Арк. 39–40.
16. Гавриленко О. А. Організація та діяльність органів внутрішніх справ України у тоталітарний період / О. А. Гавриленко, В. С. Сезонов, О. М. Танько // Право і безпека. – 2003. – № 2. – С. 77–79.
17. Гнатюк М. Д. Реалізація правових норм: поняття і значення / М. Д. Гнатюк // Держава і право. – 2005. – № 27. – С. 79–84.
18. Греченко В. А. Україна у добу «раннього» тоталітаризму (20-ті роки ХХ ст.) : [монографія] / В. А. Греченко, О. Н. Ярмиш. – Х. : Вид-во НУВС, 2001. – 276 с.
19. Головин А. П. К вопросу о правовом статусе государственного служащего милиции / А. П. Головин // Человеческий фактор в повышении эффективности деятельности правоохранительных органов : материалы научно-практической конференции, (Луганск, 14 мая 1995 г.) / Министерство внутренних дел Украины, Луганский институт внутренних дел. – Луганск : Изд-во ЛИВС, 1995. – С. 102–105.
20. Горбунов С. П. Становление дисциплинарных отношений в советской милиции / С. П. Головин // Профессионал. – 2001. – № 4. – С.44–45.
21. Губанов А. В. Полиция зарубежных стран: Организационно-правовые основы, стратегия и тактика деятельности / А. В. Губанов. – М. : МАЭП, 1999. – 288 с.
22. Гусарєв С. Д. Теоретичні аспекти забезпечення правового статусу особистості в Україні / С. Д. Гусарєв // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. – № 1. – С. 39–40.
23. Договір між Головним управлінням міліції НКВС УСРР та Головним управлінням міліції НКВС РСФРР від 27 листопада 1922 р. // Михайленко П. П. Історія міліції України в документах і матеріалах (1917–1953 рр.) : у 3 т. / П. П. Михайленко, Я. Ю. Кондратьєв. – К. : Ґенеза, 1999. – Т. 1: 1917–1925 рр. – С. 227–228.
24. Документи Ю.Ю. Павличка про прийняття його до міліції Київської губернії, 1920 р. – ДАКО. – Ф. Р–1. Оп. 1, од. зб. 87. – Арк. 1–7.
25. До міліцейського свята // Вісник Київського губернського виконавчого комітету ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. – 1924. – № 5. – С. 2.
26. Доповідь начальника міліції УСРР на засіданні колегії НКВС УСРР 14 червня 1921 р. – ДА МВС України. – Ф. 62. Оп. 1, од. зб. 9. – Арк. 149–153.
27. Доповідь начальника управління міліції 10-го району м. Харкова про стан міліції району на 1 січня 1923 р. – ДАХО. – Ф. Р – 567. Оп. 1, од. зб. 49. – Арк. 85.
28. Доповідь Запорізького губернського комітету КП(б)У про політичний стан губернії у період з 10 по 20 серпня 1922 р. – ЦДАГО. – Ф. 1. Оп. 20, од. зб. 1307. – Арк. 22–24.
29. Доповідь Запорізького губернського комітету КП(б)У про політичний стан губернії у період з 1 по 10 вересня 1922 р. – ЦДАГО. – Ф. 1. Оп. 20, од. зб. 1307. – Арк. 31–34.
30. Доповідь завідувача Олександрівським губернським відділом управління в НКВС УСРР від 12 листопада 1921 р. – ЦДАГО. – Ф. 1. Оп. 20, од. зб. 448. – Арк. 4–8 .
31. Дисциплинарный устав Рабоче-крестьянской красной армии: утверждён постановлением ВЦИК РСФСР 30 января 1919 г. // Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1919–1920 рр.) : [збірник документів і матеріалів / під ред. М. А. Рубач]. – К. : Вид-во Академії Наук УРСР, 1957. – С. 170–192.
32. Дисциплінарний статут радянської робітничо-селянської червоної міліції УСРР: затверджений наказом ГУРРСМ НКВС УСРР від 12 грудня 1923 р. // Бюлетень НКВС УСРР. – 1924. – № 1–2. – С. 59–65.
33. Завадская Л.Н. Механизм реализации права / Л. Н. Завадская. – М. : Наука, 1992. – 287 с.
34. Загальна доповідь ГУРРСМ НКВС УСРР про стан карно-розшукових органів УСРР та їхню діяльність за червень 1922 р. // ЦДАВОВУ. – Ф. 5. Оп. 1, од. зб. 992. – Арк. 179–182.
35. Зведення інформаційно-інструкторського відділу НКВС УСРР за 1920 р. – ДА МВС України. – Ф. 62. Оп. 1, од. зб. 9. – Арк. 70–81.
36. Звіт Головного управління міліції НКВС УСРР «Про стан та діяльність міліції в період з 1 жовтня 1922 р. по 1 жовтня 1923 р.» // Михайленко П. П. Історія міліції України в документах і матеріалах (1917–1953 рр.) : у 3 т. / П. П. Михайленко, Я. Ю. Кондратьєв. – К. : Ґенеза, 1999. – Т. 1: 1917–1925 рр. – С. 247–251.
37. Звіт про роботу Головного управління міліції та розшуку НКВС УСРР за 1925/ 1926 бюджетний рік. – ДА МВС України. – Ф. 62. Оп. 1, од. зб. 9. – Арк. 1–15.
38. Звіт НКВС УСРР про власну діяльність за 1920 р. – ДА МВС України. – Ф. 62. Оп. 1, од. зб. 9. – Арк. 98–102.
39. Зразковий колективний договір між Головним управлінням міліції НКВС УСРР та уповноваженим Спілки адміністративно-радянських працівників СРСР на Україні, затверджений НКВС УСРР та уповноваженим ЦК Спілки адміністративно-радянських працівників в Україні від 25 березня 1924 р. // Бюлетень НКВС УСРР. – 1924. – № 3–4. – С. 31–37.
40. Іванов Треба покінчити з невизначеністю / Іванов // Комуніст. – 8 лютого 1923 р. – № 29. – С. 4.
41. Інструкція волосним міліціонерам, затверджена наказом ГУРРСМ НКВС УСРР від 19 червня 1921 р. – ДА МВС України. – Ф. 62. Оп. 1, од. зб. 9. – Арк. 82–86.
42. Інструкція дільничному наглядачу міліції від 4 квітня 1924 р. // Бюлетень НКВС УСРР. – 1925. – № 7(22). – С. 83–85.
43. Інструкція волосному міліціонеру, затверджена наказом № 7 ГУРРСМ НКВС УСРР від 19 липня 1920 р. – ЦДАВОВУ. – Ф. 6. Оп. 1, од. зб. 17. – Арк. 13–17.
44. Інструкція губернським комісіям з чистки міліції Полтавської губернії, затверджена наказом начальника Полтавського губернського управління міліції від 12 квітня 1922 р. – ЦДАВОВУ. – Ф. 6. Оп. 1, од. зб. 362. – Арк. 9.
45. Інструкція до положення про преміювання співробітників карного розшуку, затверджена наказом ГУРРСМ НКВС УСРР від 12 квітня 1922 р. – ЦДАВОВУ. – Ф. 5. Оп. 1, од. зб. 992. – Арк. 204–207.
46. Інформаційна доповідь начальника Одеського губернського управління міліції «Про стан та діяльність міліції за 1921 р.» – ЦДАВОВУ. – Ф. 5. Оп. 1, од. зб. 575. – Арк. 3–8.
47. Іншин М. І. Сучасний стан та напрями вдосконалення службово-трудових відносин у сфері державної служби / М. І. Іншин // Право України. – 2006. – № 6. – С. 85–88.
48. Іншин М. І. Обмеження як елемент правового статусу державного службовця ОВС / М. І. Іншин // Право і безпека. – 2004. – № 1. – С. 86–88.
49. Іншин М. І. Організаційно-правові засади проходження служби в ОВС України : [наук-практ. пос.] / М. І. Іншин, В. С. Венедиктов – Х. : Вид-во НУВС, 2002 – 164 с.
50. История Донецкой милиции 1917–2000 гг. / [под ред. В. С. Малышева, В. М. Бесчастного, Л. Д. Кириченко и др. ]. – Донецк : Юрпрес, 2000. – 472 с.
51. Карчемська Т. В. Проходження державної служби / Т. В. Карчемська // Справочник кадровика. – 2005. – № 11. – С. 16–20.
52. Книга дисциплінарних стягнень Ізюмської окружної міліції за 1924/1925 рр. – ДАХО. – Ф. Р – 4136. Оп. 1, од. зб. 48. – Арк. 1–8.
53. Кодекс законів про працю УСРР 1922 р. // Збірник узаконень Робітничо-селянського уряду України. – 1922. – № 52. – Ст.1110.
54. Кодекс законів про пільги та привілеї для військовослужбовців Робітничо-селянської червоної армії та Робітничо-селянського флоту СРСР та їх родин. – Умань : Окрліт, 1924. – 42 с.
55. Колонтаевская И. Ф. Профессиональное образование кадров полиции за рубежом / И. Ф. Колонтаевская. – М. : Изд-во Академии управления МВД России, 2000. – 149 с.
56. Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки: Прийнята 14 березня 1919 р. – Х. : Вид-во Всеукраїнського центрального виконавчого комітету, 1920. – 89 с.
57. Короткий звіт «Про роботу НКВС УСРР за 1922–1923 рр.» – ДА МВС України. – Ф. 62. Оп. 1, од. зб. 9. – Арк. 19–23.
58. Костенко А. Вспоминая прошлое / А. Костенко // Из истории милиции советской Украины / [под ред. П.П. Михайленко]. – К., 1962. – С. 352–356.
59. Костюков А. Н. Должностное лицо: административно-правовой статус / А. Н. Костюков // Известия высших учебных заведений. – Правоведение. – 1987. – № 2. – С. 21–25.
60. Коцан І. Д. Організація та діяльність української радянської робітничо-селянської міліції в 1920-ті рр. / І. Д. Коцан // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 19. – С. 188–192.
61. Коцан І. Д. Міліція Харківщини у 1917–1930-х роках : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень» / І. Д. Коцан. – Харків : Вид-во НУВС, 2003. – 20 с.
62. Князєв В. Л. Поняття та елементи конституційного статусу людини і громадянина в Україні / В. Л. Князєв // Право України. – 1998. – № 12. – С. 29–31.
63. Кримінальний кодекс УСРР 1922 р. // Збірник узаконень Робітничо-селянського уряду України. – 1922. – № 36. – Ст. 768.
64. Кримінальний кодекс УСРР 1927 р. – Харків.: Юридичне видавництво народного комісаріату юстиції УСРР. – 1927. – 125 с.
65. Кримінально-процесуальний кодекс УСРР 1927 р. // Збірник узаконень Робітничо-селянського уряду України. – 1927. – № 36–38. – Ст. 168.
66. Куракін О. М. Дисциплінарна відповідальність в органах МВС / О. М. Куракін // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – № 3. – С. 139–148.
67. Курило С. Г. Жизни своей не щадя: Из истории милиции Харьковщины / С. Г. Курило. – Х. : Прапор, 1987. – 294 с.
68. Лист Харківського окружного управління міліції до начальників районних управлінь міліції з вимогою не приймати на службу в міліцію осіб, звільнених з підприємств у дисциплінарному порядку від 10 травня 1930 р. – ДАХО. – Ф. Р – 564. Оп. 2, од. зб. 135. – Арк. 7.
69. Лист НКВС УСРР до ЦК КП(б)У про мобілізацію працівників міліції на фронт від 17 червня 1920 р. – ЦДАГО. – Ф. 1. Оп. 20, од. зб. 165. – Арк. 16.
70. Лист ЦК КП(б)У до начальника відділу міліції 4-го району м. Харкова від 12 листопада 1922 р. – ЦДАГО. – Ф. 1. Оп. 20, од. зб. 886. – Арк. 3.
71. Лист ЦК КП(б)У до управління Харківської міської міліції від 8 жовтня 1922 р. – ЦДАГО. – Ф. 1. Оп. 20, од. зб. 886. – Арк. 101.
72. Лист заступника секретаря Дніпропетровського окружного виконавчого комітету до голови Новомосковського районного виконавчого комітету від 12 липня 1928 р. – ДАДО – Ф. Р–305. Оп. 2, од. зб. 8. – Арк 295–296.
73. Лесной В. М. Октябрьская революция и государственный аппарат / В. М. Лесной // Вестник Московского государственного университета. – Право. – 1967. – № 3. – С. 3–12.
74. Магновський І. В. Конституційно-правовий статус особи (її громадянські права і свободи) / І. В. Магновський // Право України. – 2002. – № 7. – С. 18–22.
75. Маніфест Тимчасового робітничо-селянського уряду України від 29 листопада 1919 р. // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-селянського уряду України. – 1919. – № 1. – Ст.1.
76. Манохин В. М. Советская государственная служба / В. М. Манохин. – М. : Юрид. лит., 1966. – 195 с.
77. Матеріали обстеження окружного адміністративного відділу Проскурівщини від 24 лютого 1928 р. – ЦДАВОВУ. – Ф. 5. Оп. 3, од. зб. 1002. – Арк. 49–54.
78. Матеріали обстеження НКВС Автономної Молдавської СРР від 17–27 липня 1928 р. – ЦДАВОВУ. – Ф. 5. Оп. 3, од. зб. 1002. – Арк. 86–110.
79. Матеріали обстеження Шепетівського окружного адміністративного відділу від 6 лютого 1928 р. – ЦДАВОВУ. – Ф. 5. Оп. 3, од. зб. 1002. – Арк. 21–22.
80. Мельник Р. С. Місце правових норм у системі юридичних гарантій законності в адміністративній діяльності міліції / Р. С. Мельник // Вісник Запорізького Юридичного Інституту. – 2000. – № 2. – С. 53–61.
81. Мелехин А.В. Организационно-правовой аспект деятельности силовых структур зарубежных стран : [уч. пос.] / А. В. Мелехин, А. Р. Попченко. – М. : ВНИИ МВД РФ, 1998. – 88 с.
82. Мещеряков Е. В. Эволюция кадровой политики в милиции УССР в 1921–1929 гг. / Е. В. Мещеряков // Вестник Харьковского государственного университета имени В. Н. Каразина. – 1999. – Вып. 31. – С. 203–213.
83. Михайленко П. П. НКВС УСРР: формування та організаційно-правові засади діяльності у період до створення СРСР (кінець 1917–1922 рр.) / П. П. Михайленко, В. А. Довбня // Міліція України. – 2005. – № 3. – С. 22–23.
84. Михайленко П.П. Міліція України радянського періоду (1923–1940 рр.) / П. П. Михайленко, Т. Л. Кальченко // Міліція України. – 2003. – № 9. – С. 18–19.
85. Музичук О. М. Права та обов’язки працівників ОВС як елемент їх службово-трудового статусу / О. М. Музичук // Нормативно-правове забезпечення проходження служби в ОВС України: матеріали науково-практичної конференції, (Харків, 13 лютого 2004 р.) / Міністерство внутрішніх справ України, Національний університет внутрішніх справ – Х. : Вид-во НУВС. – 2004. – С. 133–136.
86. Мулукаєв Р. С. Про співробітництво радянських республік у будівництві робітничо-селянської міліції / Р. С. Мулукаєв // Радянське право. – 1982. – № 11. – С. 63–67.
87. Мулукаев Р. С. Из истории строительства рабоче-крестьянской милиции в советских республиках (1918–1924 гг.) / Р. С. Мулукаев // Известия высших учебных заведений. – Правоведение. – 1973. – № 4. – С. 82–90.
88. Наказ начальника Київського губернського управління міліції про порядок складання протоколів органами міліції від 18 грудня 1923 р. – ДАКО. – Ф. Р–1595. Оп.1, од. зб. 3. – Арк. 135–136.
89. Наказ № 49 ГУРРСМ НКВС УСРР про впорядкування прийому на службу в карний розшук УСРР осіб, молодших за 21 рік, від 2 листопада 1923 р. // Михайленко П. П. Історія міліції України в документах і матеріалах (1917–1953 рр.) : у 3 т. / П. П. Михайленко, Я. Ю. Кондратьєв. – К. : Ґенеза, 1999. – Т. 1: 1917–1925 рр. – С. 222.
90. Наказ № 9 ГУРРСМ НКВС УСРР по відділу загальної міліції від 10 серпня 1920 р. – Д А МВС України. – Ф. 62. Оп.1, од. зб. 9. – Арк. 90–93.
91. Наказ № 3 Головного управління міліції НКВС УСРР від 30 квітня 1922 р. – ЦДАВОВУ. – Ф.5. Оп. 1, од. зб. 992. – Арк. 95.
92. Наказ Головного управління міліції НКВС УСРР від 5 липня 1922 р. – ЦДАВОВУ. – Ф.5. Оп. 1, од. зб. 992. – Арк. 127.
93. Наказ № 506 Головного управління міліції НКВС УСРР щодо віднесення посад працівників міліції до того або іншого розряду за сімнадцятирозрядною тарифною сіткою від 31 жовтня 1922 р. – ЦДАВОВУ. – Ф.5. Оп. 1, од. зб. 992. – Арк. 218.
94. Наказ № 115 Головного управління міліції НКВС УСРР від 26 липня 1926 р. – ЦДАВОВУ. – Ф. 5. Оп. 2, од. зб. 2325. – Арк. 72.
95. Наказ Головного управління міліції НКВС РСФРР щодо додаткової оплати працівникам міліції від 2 квітня 1920 р. – ЦДАВОВУ. – Ф.6. Оп. 1, од. зб. 13. – Арк. 1–3.
96. Наказ Головного управління міліції НКВС УСРР від 10 квітня 1920 р. – ЦДАВОВУ. – Ф.6. Оп. 1, од. зб. 17. – Арк. 2.
97. Наказ № 4 Головного управління міліції НКВС УСРР щодо додаткової оплати працівникам міліції від 23 червня 1920 р. – ЦДАВОВУ. – Ф.6. Оп. 1, од. зб. 13. – Арк. 3.
98. Наказ № 6 Головного управління міліції НКВС УСРР від 7 липня 1920 р. – ЦДАВОВУ. – Ф.6. Оп. 1, од. зб. 17. – Арк. 8–9.
99. Наказ № 667 Головного управління міліції НКВС УСРР щодо оплати праці викладацького складу шкіл міліції від 1 грудня 1922 р. – ДАХО. – Ф. Р–563. Оп. 4, од. зб. 22. – Арк. 3.
100. Наказ № 111 Головного управління міліції НКВС УСРР від 12 липня 1927 р. – ДАХО. – Ф. Р – 564. Оп. 2, од. зб. 44. – Арк. 5.
101. Наказ № 66 начальника управління Бердянської повітово-міської міліції від 5 березня 1923 р. – ДАДО. – Ф. Р–59. Оп. 1, од. зб. 9. – Арк. 2.
102. Наказ по управлінню Бердянської окружної міліції від 27 березня 1923 р. – ДАДО. – Ф. Р–59. Оп. 1, од. зб. 9. – Арк. 11.
103. Наказ начальника міліції Катеринославської губернії від 12 січня 1923 р. – ДАДО. – Ф. Р–59. Оп. 1, од. зб. 11. – Арк. 15.
104. Наказ начальника міліції Катеринославської губернії від 24 січня 1923 р. – ДАДО. – Ф. Р–59. Оп. 1, од. зб. 11. – Арк. 27.
105. Наказ № 29 начальника міліції Катеринославської губернії від 25 січня 1923 р. – ДАДО. – Ф. Р–59. Оп. 1, од. зб. 11. – Арк. 28.
106. Наказ № 65 по Мелітопольській окружній міліції від 25 березня 1923 р. – ДАДО. – Ф. Р–59. Оп. 1, од. зб. 11. – Арк. 58 .
107. Німченко В. Н. Правовий статус особи за Конституцією України / В. Н. Німченко // Вісник Конституційного Суду України. – 1998. – № 3. – С. 35–45.
108. Норми спецодягу для стройового складу міліції: Додаток до Зразкового колективного договору між управлінням міліції та уповноваженим Спілки адміністративно-радянських працівників СРСР на Україні від 25 березня 1924 р. // Бюлетень НКВС УСРР. – 1924. – № 5–6. – С. 39.
109. Народний комісаріат внутрішніх справ УСРР у 1923 р. // Відомості ВУЦВК УСРР та виконавчого комітету Харківської міської ради. – 1924. – № 8. – С. 2.
110. Обіжник № 2021 Головного управління міліції НКВС УСРР від 1 травня 1926 р. – ЦДАВОВУ. – Ф. 5. Оп. 2, од. зб. 2325. – Арк. 17.
111. Обіжник № 36 Головного управління міліції НКВС УСРР щодо підвищення мінімальних ставок оплати працівників міліції у прикордонних округах УСРР від 19 червня 1926 р. – ЦДАВОВУ. – Ф. 5. Оп. 2, од. зб. 2325. – Арк. 25.
112. Обіжник № 3 Головного управління міліції НКВС УСРР від 7 березня 1927 р. – ДАХО. – Ф. Р – 567. Оп. 1, од. зб. 107. – Арк. 29.
113. Обіжник № 5 Головного управління міліції НКВС УСРР від 18 січня 1928 р. – ДАХО. – Ф. Р – 564. Оп. 2, од. зб. 44. – Арк. 5.
114. Обіжник № 3 ГУРРСМ НКВС УСРР від 26 квітня 1926 р. – ДА МВС України. – Ф. 62. Оп. 1, од. зб. 9. – Арк. 16.
115. Обіжник № 17 ГУРРСМ НКВС УСРР від 24 лютого 1928 р. – ДАХО. – Ф. Р – 564. Оп. 2, од. зб. 44. – Арк. 18.
116. Обіжник № 264 ГУРРСМ НКВС УСРР від 10 січня 1927 р. – ДАХО. – Ф. Р – 567. Оп. 1, од. зб. 107. – Арк. 3.
117. Огляд діяльності Волинського, Подільського та Одеського губернських адміністративних відділів за ІІІ квартал 1924 р. // Бюлетень НКВС УСРР. – 1924. – № 11–12. – С. 30–31.
118. Оклади заробітних плат по установах, які фінансуються з місцевих бюджетів УСРР на 1927/1928 рр. – ДАХО. – Ф. Р – 567. Оп. 1, од. зб. 107. – Арк. 80.
119. Олійник О. І. НКВС України у 1927–1930 рр.: Структура, функції та діяльність / О. І. Олійник // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1997. – № 2. – С. 67–72.
120. Олійник О. І. НКВС України (1917–1941 рр.): структура, функції, діяльність : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень» / О. І. Олійник. – Харків : Вид-во НУВС, 2000. – 19 с.
121. Оленченко Т. Л. Відповідальність посадових осіб системи МВС України: адміністративно-правові аспекти / Т. Л. Оленченко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – № 2. – С. 196–204.
122. О Рабоче-крестьянской красной армии: Декрет Совета Народных Комиссаров РСФСР от 15 января 1918 г. // Собрание узаконений РСФСР. – 1918. – № 7. – Ст. 245.
123. Основной Закон (Конституция) Союза Советских Социалистических Республик 1924 г. // Съезды Советов Союза ССР, союзных и автономных советских социалистических республик. Сборник документов. 1917–1936 гг. : в 3 т. / [под ред. М. П. Георгадзе] – М. : Госюридиздат, 1960. – Т. 2: Съезды Советов Советских Социалистических республик, 1917 – 1922 гг. – 1960. – С. 40–84.
124. Павленко П. І. Правовий статус службовця ОВС: проблеми загальної теорії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень» / П. І. Павленко. – Донецьк : Вид-во ДІВС, 2000. – 25 с.
125. Перегляд положення про робітничо-селянську міліцію // Бюлетень НКВС УСРР. – 1925. – № 3 (8). – С. 3–10.
126. Петров Г. И. Советское административное право. Часть общая : [учебник] / Г. И. Петров. – Л., 1960. – 268 с.
127. Петухов В. А. Особливості соціально-правового захисту працівників ОВС при проходженні практики та стажування / В. А. Петухов // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 125–131.
128. Підсумки шестиріччя // Бюлетень НКВС УСРР. – 1925. – № 2. – С. 3–10.
129. Підсумки ІІ Всеукраїнської адміністративної наради при НКВС УСРР // Бюлетень НКВС УСРР. – 1925. – № 9. –