ФУНКЦІЇ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ

Короткий опис

ЗМІСТ
Стор.
Вступ………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДСТАВИ ВИВЧЕННЯ ФУНКЦІЙ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ
1.1. Категорія та образ сучасної держави…………………………… 10
1.2. Типологія сучасної держави……………………………………. 23
1.3. Статика та динаміка сучасної держави………………………… 39
1.4. Зміни держави в епоху постмодерну…………………………… 46
1.5. Україна як сучасна держава…………………………………….. 56
1.6. Еволюція теорії функцій держави………………………………. 61
РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ: ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ
2.1. Поняття та ознаки функцій сучасної держави…………………… 76
2.2. Процеси глобалізації і персоналізації та їх відображення у функціях сучасної держави…………………………………………….. 81
2.3. Державна політика, функції держави та державні послуги……… 96
2.4. Форми і методи здійснення функцій сучасної держави………… 103
2.5. Підстави класифікації та види функцій сучасної держави……………………….. .…………………………………………. 116
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕЯКИХ ФУНКЦІЙ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ
3.1. Генеральна функція як відображення відносин сучасної держави та суспільства…………………………………………………………… 135
3.2. Соціальні програми та патерналістські функціі сучасної держави… 140
3.3. Інформаційна функція сучасної держави та ЗМІ…………………. 148
3.4 Екологічна функція сучасної держави…………………………….. 155
Висновки…………………………………………………………………. 167
Список використаної літератури……………………………………... 173

ВСТУП

Актуальність теми. Початок нового тисячоліття характеризується досить важливими змінами в сучасному правовому і державному розвитку України, що визначається своєрідністю, неповторністю кожної держави, зокрема України, так і глобалізацією, що підсилюється. Усе більше стає очевидною необхідність в удосконаленні чинного законодавства з метою найбільш ефективної реалізації сучасною державою своїх функцій. Насамперед ця проблема вимагає створення чіткої економічної і політичної програми соціального забезпечення, поліпшення охорони здоров'я, підтримки екологічної безпеки країни з огляду на низький рівень реалізації діяльності сучасної української держави в цих областях.
Враховуючи прагнення сучасної України до економічних і політичних змін, перед державою виникає необхідність вносити певні корективи у самі методи діяльності традиційних державних органів і створювати нові структури, максимально здатні за своїм характером до виконання найважливіших функцій держави в даний період.
Сучасний розвиток юридичної науки характеризується посиленою увагою науковців до трансформації правової форми організації суспільних відносин та з'ясуванням функціонального призначення держави в цьому процесі. Характер державного ладу завжди відображається саме у функціях держави, тому особливо актуальним є встановлення змістовно-сутнісного наповнення цього поняття, здійснення класифікації видів, що дасть змогу дослідити природу явища, внутрішні та зовнішні властивості.
У дисертаційному дослідженні аналізуються необхідні зміни уявлень про державу, яка діє в сучасну епоху, у зв'язку з чим використовується поняття сучасна держава, розглянуте великою кількістю вчених-юристів. Найскладніші умови функціонування сучасної держави вимагають усе більшої ефективності, що належать до різних сфер існування людини, а також тих ситуацій, що створюють загрозливі умови для існування людини і суспільства в цілому.
Досліджування функцій сучасної держави спрямовані на вирішення криз і протиріч, що виникають у житті суспільства. Це можуть бути політичні кризи, що виникають у боротьбі різних політичних партій за владу, а також фінансово-економічні кризи і проблеми, що випливають з них і т.д.
Значення розглянутої в дисертації проблеми виражено в аналізові особливостей статики та динаміки держави, що існує в сучасному світі і поєднує процеси глобалізації та інформатизації, а також інтеграції і дезинтеграцї. При цьому певною мірою простежується зміна номенклатури функцій сучасної держави з ефективним існуванням державних послуг, що обумовлюють їхню реалізацію.
У дослідженні питань, які стосуються поняття, ознак і видів функцій сучасної держави теоретичною та практичною основою стали наукові праці таких українських і російських вчених-юристів: В.Б. Авер'янова, Т.Г. Андрусяка, М.І. Байтіна, К.С. Бєльського, А.Б. Венгерова, М.В. Жигульонкова, Л.І. Загайнова, С.В. Ківалова, О.Л. Копиленка, С.О. Комарова, В.О. Костюка, А.В. Малько, О.В. Марцеляка, В.І. Матузова, Л.А. Морозової, Ю.Г. Просвірніна, Є.О. Харитонова та ін.
Під час роботи над дисертацією було використано також праці: С.С. Алексєєва, А.І. Денисова, Н.І. Долматової, Т.В. Кашаніної, М.М. Ковалевського, М.І. Козюбри, В.В. Копейчікова, Т. Мітчелла, В.С. Нерсесянца, Ю.М. Оборотова, М.П. Орзіха, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, Л.І. Спірідонова, О.В. Сурілова, О.В. Тимощука, Ю.А. Тихомирова, О.Ф. Фрицького, А.Ф. Черданцева, В.А. Четвернина, В.Є. Чіркина, В.В. Шаповала.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Спрямованість дисертаційного дослідження визначається програмою наукових досліджень Одеської національної юридичної академії згідно з фундаментальною темою „Правові проблеми становлення та розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195), науковою програмою Міністерства освіти і науки України „Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України”, а також планом науково-дослідницької роботи кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії на 2001–2005 роки за темою „Традиції і новації в правовому розвитку (теоретичний аспект) ”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: визначення змін у державі, відображення їх у самому понятті „сучасна держава”; розмежування статики та динаміки сучасної держави; комплексне осмислення поняття „функція” в державознавстві; розрізнення функцій сучасної держави та державних послуг; розгляд деяких функцій сучасної держави із вказівкою подальшої перспективи виникнення нових і удосконалювання вже існуючих.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження вирішувалися такі задачі:
визначити поняття і виділити ознаки сучасної держави як визначального явища сучасного політичного життя;
розглянути типологію сучасної держави;
здійснити розмежування статики та динаміки сучасної держави;
проаналізувати зміни в державі, що відбуваються у зв'язку з процесами глобалізації та персоналізації;
визначити динаміку сучасної держави в аспекті розкриття поняття та характеристики функцій сучасної держави;
здійснити розрізнення функцій держави та державних послуг;
провести аналіз змісту і реалізації деяких функцій сучасної держави.
Об'єктом дослідження є сучасна держава в її статиці та динаміці.
Предметом дослідження виступає сучасна держава в її функціональному аспекті, особливо функції української держави.
Методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційного дослідження використовувалися методологічні принципи і методи сучасної методології. Становлення і розвиток сучасної держави, а також розвиток функцій держави і зміну їхньої номенклатури відображено з використанням принципу історизму. Різноманіття підходів при характеристиці сучасної держави пов'язане з використанням принципу плюралізму. Розкриття статики та динаміки сучасної держави та її функцій пов'язане з використанням методу системного аналізу; розгляд типології сучасної держави здійснювався із застосуванням нормаль- но-юридичного та порівняльного методів; для виявлення ступеня ефективності функціонування держави у сучасному житті, а також посилення правових основ її діяльності використано конкретно-соціологічний метод.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація за сутністю, змістом і характером є першим в українській науковій літературі монографічним дослідженням функціонального призначення сучасної держави з урахуванням статики та динаміки її буття.
На основі здійсненого дослідження сформульовано низку нових для науки теорії держави і права висновків та узагальнень, які знаходять відображення у таких положеннях, що виносяться на захист:
уперше:
встановлено чітке розмежування проблеми статики та динаміки сучасної держави. При цьому статика сучасної держави характеризує держав- но-організоване суспільство, соціальне призначення та устрій держави, її якісні характеристики як політичної, територіальної і структурної організації суспільства, форми держави. На відміну від цього динаміка сучасної держави – це показник того, як держава діє, змінюється, розвивається, виконує своє соціальне призначення. Тобто статичними властивостями сучасної держави виступають ознаки, сутність та форма держави, а до динамічних належать функції держави, їх предметний зміст і способи реалізації, державний режим;
визначено типологію сучасної держави з акцентуванням на такі її види як соціальна та правова, мінімальна та максимальна. Різновидом правової держави є ліберальна правова держава, яка обмежує обсяг своєї діяльності сферою безпеки та забезпеченням прав і свобод. Загалом, ліберальна модель заснована на незначному державному втручанні, тобто мінімальній участі держави у вирішенні соціальних проблем та максимальній свободі господарюючих суб'єктів;
зроблено висновок про те, що звільнення держави від надлишкових функцій шляхом їх законодавчого переведення у сферу державних послуг може вирішити одну з важливіших проблем сучасної правової політики. Правова політика покликана визначити, які державні функції не можуть бути передані іншим суб'єктам, іншими словами необхідні інвентаризація державних функцій, складання їхньо¬го єдиного переліку в різних галузях;
доведено, що під впливом глобалізації та персоналізації відбувається зміна характеру і змісту державної діяльності. Держави все більше займаються глобальними проблемами – злочинність, зміна клімату, „озонові діри”, наступ пустель, викиди вуглекислого газу, епідемії, бідність. Суспільство початку ХХІ століття характеризується, з одного боку, стійким ускладненням економічних процесів, а з іншого – усе більш явною фрагментарністю людського існування;
наголошується на тому, що за допомогою „образу сучасної держави” систематизуються вже довгі роки використовувані ідеали демократичної, правової і соціальної держави. Сучасна держава – це результат зміни менталітету людей, сприйняття не тільки колишніх традицій державності, але й використання загальнолюдських цінностей, змін у всьому світі протягом ХХ століття;
аргументується точка зору, згідно з якою порядок виникнення і зміни функцій сучасної держави залежить від черговості задач, що виникають перед суспільством у ході його еволюції і тих цілей, які воно переслідує. Плідним функціонування держави буде тоді, коли його функції повною мірою будуть відповідати об'єктивним нестаткам суспільства;
обстоюється точка зору, відповідно до якої незалежно від типу та форми держави у функціях найбільш чітко виявляються її сутність та соціальне призначення. Крім того, функції держави є засобом (інструментом) вирішення завдань та досягнення цілей, що постійно постають перед суспільством. Мета державної діяльності — це той кінцевий результат, якого не¬обхідно досягти. Як вихідний момент державної діяльності вона визначає доцільність існування завдань, які повинні бути по¬ставлені для їх вирішення.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані у дисертації положення про характеристику сучасної держави та проаналізовані зміст і реалізація деяких функцій сучасної держави можуть бути використані у процесі вдосконалення діяльності сучасної української держави та її законодавства з питань встановлення необхідних гарантій і відповідальності при здійсненні державними органами своїх функцій у різних сферах життя суспільства.
Крім того, висновки і результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при читанні лекцій, спецкурсів та проведенні практичних занять із курсів „Теорія держави і права”, „Історія держави і права”, спецкурсів та ін., а також у процесі підготовки навчальної та навчально-методичної літератури із зазначених курсів та спецкурсів.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії. Окремі результати дослідження доповідалися на конференціях: I-й Всеукраїнській науковій конференції студентів і аспірантів „Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології”, присвяченій пам'яті докторів юридичних наук, професорів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копейчикова (м. Львів, 2002 р.); 6-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 2003 р.); 7-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 2004 р.); 8-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 2005 р.); 9-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 2006 р.).
Основні положення дослідження було використано у процесі читання лекцій та проведення практичних занять із курсу „Теорія держави і права”.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у п'яти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Становлення і формування України як сучасної держави має досить складний, цікавий і, в той же час, схожий з деякими незалежними, колишніми союзними державами, шлях. Образ сучасної держави, головним чином, передбачає визнання за кожним індивідом визначену сферу свободи від невтручання державної влади.
Згідно поставлених задач для досягнення мети дисертаційного дослідження слід зазначити наступні висновки:
1). Сучасна держава – це результат зміни менталітету людей, сприйняття не тільки колишніх традицій державності, але й використання загальнолюдських цінностей, змін у всьому світі протягом ХХ стояліття.За допомогою “образу сучасної держави” систематизуються вже довгі роки використовувані ідеали демократичної, правової і соціальної держави. Категорія сучасна держава може використовуватися в двох значеннях. По-перше, це будь-яка держава, що існує в даний час, а по-друге, це така держава, яка відповідає визначеним критеріям, прийнятим світовим співтовариством, що також розглядається як ознака сучасної держави. Необхідно відмітити, що, окрім відповідності держави прийнятим світовим співтовариством критеріям серед ознак функцій сучасної держави, також виділяють: 1) визначення держави дедалі більше соціальною асиметрією суспільства; 2) розгляд держави як єдиної універсальної організації в суспільстві, заснованої на публічній владі; 3) визначення держави як регулятивної організації суспільства; 4) держава виступає як соціально-політичний арбітр в суспільстві; 5) сучасна держава – це єдина організація в суспільстві, яка володіє суверенною політичною (державною) владою. Причому, цю владу потрібно відрізняти від державної влади суб'єктів федерації та від публічної недержавної влади місцевого самоврядування – власті територіального колективу.
2). Наведена типологія сучасної держави: «образ техносферної держави», «образ держави, що претендує», «образ сировинної держави», «образ держави, що заміщається», «образ непотрібної держави», «образ ворожої держави» характерною ознакою має ієрархічність за місцем у системі функціональних зв'язків техносфери із зовнішнім для неї світом. Крім того, розглянуті сутність, становлення та ознаки соціальної, правової, соціально правової та ліберально правової держави, а також характерні відмінності максимальної та мінімальної держав як складових типології сучасної держави.
3). Досить чітко проведено розмежування проблеми статики та динаміки сучасної держави. При цьому статика сучасної держави характеризує державно-організоване суспільство, соціальне призначення і устрій держави, її якісні характеристики як політичної, територіальної і структурної організації суспільства, форми держави. На відміну від цього динаміка сучасної держави – це показник того, як держава діє, змінюється, розвивається, виконую своє соціальне призначення. Тобто статичними властивостями сучасної держави виступають ознаки, сутність та форма держави, а до динамічних відносяться функції держави, їх предметний зміст і способи їх реалізації, державний режим. Незалежно від типу та форми держави у функціях найбільш чітко виявляється сутність та соціальне призначення держави; функції реалізуються всіма органами, що складають механізм держави; функції мають комплексний характер; вони є предметними, оскільки їх об'єктом є широке коло самостійних відносин; вони здійснюються в певних формах та за допомогою визначених методів; практично всі функції закріплюються нормативно.
4). Усе в більшій мірі спостерігається, що під впливом глобалізації відбувається зміна характеру і змісту державної діяльності, а звідси, відповідно, і не тільки модернізування колишніх, але і виникнення нових функцій сучасної держави. Отже, і залучення практично всіх країн у множинні міжнародні політичні процеси і т.д. У будь-якому випадку глобалізація не зберігає діяльність національної держави та її різні напрямки в колишньому фомраті. Це призводить до того, що і сучасна держава, і її суспільство змушені шукати нові підходи свого функціонування. Держава все більше займається глобальними проблемами – злочинністю, зміною клімату, «озоновими дірами», настанням пустель, викидами вуглекислого газу, епідеміями, бідністю. Так, в умовах глобалізації у сучасній державі не тільки модернізуються колишні, але виникають нові функції. Серед них – інформаційна безпека, інноваційна діяльність держави.
З приводу впливу процесів персоналізації (індивідуалізації) на функції сучасної держави слід відмітити, що розгляд головних ознак індивідуалізованого суспільства, таких, як втрата людиною контролю над більшістю значимих соціальних процесів, зростаюча у зв'язку з цим невизначеність і прогресуюча незахищеність особистості перед особою неконтрольованих нею змін, а також прагнення людини відмовитися від досягнення перспективних цілей заради одержання негайних результатів, довів, що все більше індивід бажає самостійності в своїх певних діях, не погоджується з диктуючою політикою, ігнорує особливості політичної влади. Крім того, індивид прагне деякими вчинками змінити політичну владу, що і веде до процесу зміни функцій сучасної держави. Таким чином, суспільство початку ХХІ століття характеризується, з одного боку, стрімким ускладненням економічних процесів, а з іншого боку – усе більш явною фрагментарністю людського існування.
5). Дуже актуальними були такі питання: що виокремлює функції держави як явище серед інших державних і недержавних явищ? Чим вони відрізняються і характеризуються?
Слід зазначити наступні висновки щодо цих питань:
- функції держави мають комплексний, синтезуючий характер. Оскільки вони визначають основні напрямки діяльності держави, то вони ніколи не ототожнюються і не можуть ототожнюватися із самою діяльністю та окремими аспектами діяльності держави. Зміст кожної функції складається з безлічі однорідних і однопорядкових аспектів діяльності держави;
- за своїм характером, змістом і призначенням функції держави ніколи не бувають соціально вихолощеними, нейтральними. Вони завжди виражають і відображують соціально-класову сутність, а також зміст конкретної держави.
Взагалі функції сучасної держави різні, порядок їх виникнення і зміни залежить від черговості задач, що виникають перед суспільством у ході його еволюції і тих цілей, які воно переслідує. Плідне функціонування держави буде тоді, коли його функції повною мірою будуть відповідати об'єктивним нестаткам суспільства. У зв'язку з невизначеністю соціальних ситуацій, з якими має справу сучасна держава, її функції значною мірою починають набувати пошуково-експериментального характеру. Отже, функції сучасної держави набувають дедалі більш координаційного, рекомендаційного характеру. Слід зазначити, що при цьому не виключаються елементи адміністрування, особливо у сфері здійснення податкової і митної політики.
6). За результатами проведеного наукового дослідження можна виділити таке поняття, як державні послуги, яке в деякій мірі схоже за змістом, а також за суб'єктом їхнього виконання з функціями держави, але дане дослідження дозволяє зробити деякі висновки за їх розмежуванням: 1) державна послуга делегована, а державна функція – ні (за винятком встановлених окремим переліком функцій, що можуть, у деяких випадках, передаватися саморегулюючим організаціям; 2) виходячи з етимології слова, то під “послугою”, переважно, розуміється дія, вчинок, що дає користь, допомогу іншому, також це діяльність підприємтсв, організацій та окремих осіб, виконувана для задоволення чиїхось потреб, обслуговування, служіння та таке ін. Однак, жодне з цих значень не передає поняття про послугу як правову категорію. Таким чином, однією з важливих проблем сучасної правової політики є звільнення держави від надлишкових функцій шляхом їх законодавчого переведення в сферу державних послуг. Правова політика покликана визначити, які державні функції не можуть бути передані іншим суб'єктам, іншими словами, необхідно здійснити інвентаризацію державних функцій.
7). Сутність генеральної функції сучасної держави обґрунтовується характером відносин сучасної держави і суспільства. Насамперед держава стосовно суспільства виступає керуючою системою, здатною впливати на всі найважливіші процеси, які відбуваються в суспільстві. Зроблений висновок говорить про те, що генеральна функція держави виступає не стільки домінуючою, скільки всеохоплюючою категорією, яка розкриває призначення держави щодо громадянського суспільства через реалізацію внутрішніх і зовнішніх функцій. Проте хотілося б сподіватися, що через такі великі завдання, що стоять перед сучасною державою, ефективність здійснення даної функції не знизиться. У функціях держави розкривається перш за все її політична природа, яка в свою чергу виражає характер суспільства, що її породило.
Розгляд патерналістських функцій сучасної держави наводить на думку про те, що одного прагнення держави гарантувати своєю політикою соціальні, економічні і культурні права людини і громадянина є недостатнім через перевантаженість держави, неефективність державного апарату і вимоги чималих грошових витрат. Необхідно шукати нові шляхи до вирішення даної проблеми без збитку для суспільних і правових цінностей.
Для сучасної держави величезне значення мають також інформаційна та екологічна функції. Процес інформатизації сприймається як сукупність дій і заходів для формування і реалізації матеріальної основи розвитку інформаційного суспільства.
Якщо вказати на загальний висновок щодо цієї проблеми, треба зазначити, що подальший аналіз інформаційної функції сучасної держави буде сприяти рішенню задач з розробки і прийняттю нормативно-правової бази руху до інформаційного суспільства, що охоплює всі області інформаційного простору, а також регулюванню процесів обробки, поширення і використання інформації всіма соціальними інститутами і громадянами країни
Ефективність вирішення екологічних задач, що стоять перед сучасною державою, залежить насамперед від того, у яких рамках відбувається вирішення даної проблеми. Безумовно, як показала практика, проблему екологічної безпеки треба розглядати в рамках найбільшої проблеми – національної безпеки в цілому, тому що остання служить єдиній меті – забезпеченню безпеки життєво важливих інтересів усього населення країни.
Проаналізувавши думки вчених-юристів, які розглядали екологічну функцію сучасної держави, слід зазначити, що більшість з них абсолютно правильно вважають актуальною задачею кожної сучасної держави – вирішення екологічних проблем.
Більш того, видається доцільним закріпити законодавчим шляхом всі важливі інтереси людини, визначити перелік загроз у сфері екологічної безпе¬ки, систематизувати чинні норми права у розглянутій сфері. Така систематизація не тільки послужить повній реалізації потенціалу, за¬кладеного у діючих нормах, шляхом поліпшення їх взаємодії, а й ви-значить прогалини у правовому регулю¬ванні, що спонукатиме до конструюван¬ня нових норм для надання системі вка¬заної безпеки цілісного характеру. Доки цього не буде зроблено, не слід чекати ефективного здійснення екологічної функції сучасною державою.

Список використаної літератури
1. Філософія: Навчальний посібник /За ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1997. – 583с.
2. Оборотов Ю.Н. Современное государство: основы теории: Учебний курс. – Одесса: Астропринт, 1998. – 132 с.
3. Сурілов О.В. Теорія держави і права: Учбовий посібник. – Одеса: Астропринт, 1998. – 224 с.
4. Керимов Д.А. Общая теория государства и права: предмет, структура, функции. – М.: “Юрид. лит.”, 1977. – 136 с.
5. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навчальний посібник. – Вид. 5-е, зі змінами. – Одеса: Юридична література, 2002. – 176 с. 6. Алексеев С.С. Государство и право. Начальный курс. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1996. – 192 с.
7. Четвернин В.А. Размышления по поводу теоретических представлений о государстве //Государство и право. – 1992. – № 5. – С.3 – 11.
8. Загальна теорія держави і права /За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 320 с.
9. Ортега Х. Гассет Спортивное происхождение государства //Философская и социологическая мысль. Киев, 1990. - №6. – С.38-48.
10. Кашанина Т.В. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 1999. – 335с.
11. Философский энциклопедический словарь. /Ред. кол. С.С. Аверинцев, Э.А. Араб-оглы и др. 2-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия, 1989. – 815с.
12. Киселёв И.Ю. Образы государств в международных отношениях: механизмы трансформации //Полис. – 2003. - №3. – С.50-58.
13. Оборотов Ю.Н. Образы государств в глобализующемся мире //Закон и жизнь. – 2004. - №8. – С.4-8.
14. Чиркин В.Е. Общечеловеческие ценности и современное государство //Государство и право. – 2002. – №2. – С.5-13.
15. Ковалевский М.М. Общее учение о государстве /В кн. Антологія Української думки в 6 т. /Рук.кол. Ю.С. Шемшученко та інш. Том 1. – К.: Юрид. книга. – 2002. – С.205 – 221.
16. Чиркин В.Е. Современное государство. – М.: Межд. отн., 2001. – 416 с. 17. Зорькин В.Д. Позитивистская теория права в России. – М., 1978. – 203 с.
18. Окіншевич Лев Вступ до науки про право і державу. – Мюнхен, 1987. – 224 с.
19. Гуревич П.В. Политическая иллюзия //Право и политика. – 2002. – №5. – С.149-153.
20. Керимов А.Д. Изъяны демократии и возможные пути их преодоления //Право и политика. – 2002. – №4. – С.37-45.
21. Иванец Г.И., Червонюк В.И. Глобализация, государство и право //Государство и право. – 2003. – № 8. – С. 87-91.
22. Тихомиров Ю.А. Государственно-правовая интеграция //Право и политика. – 2002. - № 6. – С. 51-57.
23. Кочетов Э.Г. Глобалистика – новая отрасль гуманитарного знания //Право и политика. – 2002. – №7. – С.126-133.
24. Глобализация. Модернизация. Россия (круглый стол) //Полис. – 2003. – №2. – С.34-52.
25. Кондратьєв Р. Соціальна держава в теоретико-правових і філософських дослідженнях //Право України. – 2005. – №2. – С.81-84.
26. Панкевич О.З. До питання про “динамічність” соціальної держави //Життя і право, Львівський правничий часопис. – 2004. – №1. – С.32-38.
27. Родионова О.В. Социальное государство (теоретико-правовой аспект) //Дисс. на соискание уч. ст. канд. юрид. наук. СПб., 2002. – 197с.
28. Мартышин О.В. О “либертарно-юридической” теории права и государства //Государство и право. – 2002. – №10. – С.5-17.
29. Байтин М.И. Актуальные проблемы теории государства и права на рубеже столетий //В сб.: Государство и право на рубеже веков. Материалы Всероссийской конференции. М., 2001. – 176с.
30. Зарицкий А.В. Место и роль политического принуждения в современной теории правового государства //Государство и право. – 2004. – №2. – С.98-104.
31. Зарицкий А.В. Современная теория правового государства: место и роль политического принуждения //Следователь. – 2003. – №8. – С.56-59.
32. Торлопов В.А. Социальное государство в России: идеалы, реалии, перспективы: Монография. СПб.: Изд-во РПТУ им. А.И. Герцена, 1999. – 361с.
33. Дзодзиев В. Проблемы становления демократического государства в России. М.: Ad Marginem, 1996. – 303с.
34. Постников В.Г. Становление социального государства, его конституционно-правовые и политические характеристики //Журнал российского права. – 2005. – №1. – С.98-105.
35. Сіленко А.О. Соціальна держава: територія для перемін. – Одеса, 2000. – 278с.
36. Оніщенко Н.М., Лощихін О.М. Розвиток соціальної, демократичної держави: економічні функції та завдання //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.25. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – 2004. – С.57-60.
37. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян //Право України. – 1999. – №9. – С.22-26.
38. Шелестов Ю.И. К вопросу о генезисе концепции правового государства // Вестн. Моск. Ун-та. Серия 12, Политические науки. - № 2. – С.75-83.
39. Оборотов Ю.Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права): Монография. – Одесса: Юридична література, 2002. – 280с.
40. Мордовцев А.Ю., Яхонтова Т.В. Идея социального правового государства в контексте либертарного правопонимания //Философия права. – 2005. – №3. – С.8-16.
41. Іваненко Г.В. Сучасна правова держава //Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць/Голов. Ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: ПП “Фенікс”, 2005. – Вип.25. – С.138-142.
42. Панкевич О. До питання про основні завдання соціальної держави (загальнотеоретичний аспект) // Вісн. Акад. правових наук України. – 2000. – № 2. (с.183-185).
43. Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність //Право України. – 2000. – № 12. – С.16-18.
44. Nozik R. Anarchy, State and Utopia. – N.Y., 1974. – р. 423.
45. Орзіх М. Глобалізація доктрини прав людини і громадянина //Правова держава. – 1998. – Вип.9. – С. 22-30.
46. Онищук М. Правова реформа економіки в умовах переходу до ринку та розвитку самоврядування: зміст і основні напрями реалізації //Правова держава. – 1992. – № 2-3. – С. 109-115.
47. Дубовик С. Галузеве управління в умовах перехідної економіки //Вісник УАДУ при Президентові України. – 1998. – № 3. – С. 87-92.
48. Скрипнюк О. Проблема соціальної держави в контексті концепції “державного мінімалізму” //Право України. – 2000. – № 11. – С.17-20.
49. Берлин И. Стремление к идеалу //Вопросы философии. – 2000. – № 5. – С. 51-62.
50. Калашников С. Социальное государство: эволюция и этапы становления //Человек и труд. – 2002. – № 10. – С. 47-52.
51. Николаев Г.А. Функции социального государства //Народонаселение. – 2002. – № 2. – С. 106-107 ( 100-107).
52. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерк политики свободы. – М.: ГОССПЭН, 2002. – 288с.
53. Гомеров И.Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура. – М.: Изд-во ЮКЭА, 2002. – 832с.
54. Чиркин В.Е. Новые подходы к теории современного государства и федерализма //Общественные науки и современность. – 2003. – № 3. – С.66 – 71.
55. Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 479 с.
56. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Изд.второе. Отв.ред. М.Н. Марченко. Том 1. – М.: Зеркало, 2001. – 528с.
57. Виттрок Б. Современность: одна, ни одной или множество? //Полис. – 2002. – № 1. – С.141 – 159.
58. Scott J. 1998. Seeing Like a State: How Certain Schemes to Improve the Human Condition Have Failed. New Haven.
59. Маркс К., Энгельс Ф. Избранные произведения. – М., в 3-х т. Т.1. – 1968. – 640.
60. Mitchell T. 1999. Society, Economy and the State Effect. – Steinmetz G. (ed.) State / Culture: State Formation after the Cultural Turn. Ithaca, N.Y. – p. 187.
61. Foucault M. 1977. Discipline and Punish: The Birth of the Prison. N.Y. – р.154.
62. Урбан М. Социальные отношения и политические практики в посткоммунистической России //Полис. – 2002. – № 4. – С. 66-83.
63. Могил С.К. Сучасна держава в екстремальних ситуаціях: нормативи, органи, функції. Автореф. дис. … канд.юрид.наук – Одеса.– 2003. – 20с.
64. Рогов С. Функции современного государства: вызовы для России //Свободная мысль. – 2005. – №7. – С.50-63.
65. Онопенко П.В. Функції сучасної держави, її сутність, різновиди та тенденції розвитку //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.7. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – 2000. – С.72-76.
66. Шкляр Т. Функції сучасної держави: поняття та проблеми класифікації //Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №11. – С.61-65.
67. Любашиц В.Я. Теоретико-методологические проблемы становления и развития государства //Северо-Кавказский юридический вестник. – 2005. – №3. – С.23-49.
68. Демидов А.И. О методологической ситуации в правоведении //Правоведение. – 2001. – №4. – С.14-22.
69. Козловски П. Культура постмодерна. – М.: Республика, 1997. – 240с.
70. Рошковский Е. Постмодерн: культурная революция или культурная эволюция ? //Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – №7. – С.118-121.
71. Неклесса А.И. Ordo guadro – четвёртый порядок: пришествие постсовременного мира //Полис. – 2000. - №6. – С.18-22.
72. Мясникова Л.А. Экономика постмодерна и отношения собственности //Вопросы философии. – 2002. - №7. – С.5-10.
73. Иноземцев В.Л. Постиндустриальное хозяйство и постиндустриальное общество (к проблеме социальной тенденции XXI века) //ОНС. – 2001. – №3. – С. 146-149.
74. Ирхин Ю.В. Проблемы постмодерна в политике //Полис. – 2000. – №6. – С.175-181.
75. Ваторопин А.С., Ольховиков К.М. Перспективы секуляризма и религии в эпоху постмодерна //Общественные науки и современность. – 2002. – №2. – С.136-145.
76. Делокаров К.Х. Системная парадигма современной науки и синергетика //ОНС. – 2000. – №6. – С.111-116.
77. Фурс В.Н. Глобализация жизненного мира в свете социальной теории (к постановке проблемы) //ОНС. – 2000. – №6. – С. 128-138.
78. Лукашук И.И. Глобализация и государство //Журнал российского права. – 2001. – №4. – С.65-66.
79. Гречко П.К. Интеллектуальный импорт, или О периферийном постмодернизме //Общественные науки и современность. – 2000. – № 2. – С. 166-177.
80. Зеленов Л.А. Постмодернизм – идеология мозаичного сознания //Духовный мир человека: проблемы и перспективы. – Н. Новгород, 2000. – С. 12-23.
81. Золотухина-Аболина Е.В. Постмодернизм: распад сознания? //Общественные науки и современность. – 1997. – № 4. – С. 190-197.
82. Collins Dictionary of Sociology. 2nd ed. Glasgow, 1995. р. 576.
83. Анурин В.Ф. Постмодернизм: в поисках материального фундамента //Общественные науки и современность. – 2001. – № 3. – С.110-120.
84. Бек У. На пути к другому модерну. – М., 2000. – 384с.
85. Иноземцев В.Л. Современный постмодернизм: конец социального или вырождение социологии? //Вопросы философии. – 1998. – № 9. – С.27-37.
86. Капустин Б.Г. Современность как предмет политической теории. – М., 2000. – 137с.
87. Соловьёв А.И. Политический облик постсовременности: очевидность явления //Общественные науки и современность. – 2001. – № 5. – С.66-81.
88. Соловьёв А.И. Политическая идеология: логика исторической эволюции //Полис. – 2001. – № 2. – С. 15-19.
89. Оборотов Ю.М. Юридичний образ постмодерну //Наукові праці Одеської національної юридичної академії. Том.1 – Одеса: Юридична література, 2002. – 328с.
90. Оборотов Ю.М. Парадигми права і держави в епоху постмодерну //Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. – Одеса: Юридична література, 2002. – Вип.16. – С.29-34.
91. Оборотов Ю.М. Держава і право в епоху постмодерну //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 1. – С. 13-17.
92. Погорілко В.Ф. Теоретичні і практичні проблеми сучасного українського державотворення //Бюллетень Міністерства юстиції України. – 2005. – №10. – С.5-17.
93. Барабаш Е.С. К вопросу об определении гражданского общества и его взаимосвязи с современным государством //Актуальні проблеми політики. Зб.наук.праць. – Одеса, 2001. – Вип.10. – С. 355-360.
94. Шевченко О.В. Активна регіональна політика держави в реалізації соціальних інтересів //Вісник: Економіка. – 2001. – Вип.47. – С. 5-7.
95. Кормич А.І. Взаємозалежність функцій як елемент моделі сучасної держави //Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2003. – Вип. 18. – С.10-14.
96. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс): Экзаменационный справочник. – Одесса: Юридическая литература, 2005. – 184с.
97. Буховец А.Н. Особенности функционирования государства переходного типа //Следователь. – 2001. – №1. – С.45-46.
98. Бентам И. Принципы законодательства //Зарубежная политическая мысль: истоки и эволюция. Т.1. – М.: 1997. – 556с.
99. Правоведение: Учебник /С.Э. Демский, В.С. Ковальчук, А.Н. Колодий; Под ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юринком Интер, 2002. – 752с.
100. Теория государства и права: Учебник /Под ред. А.М. Королёва, Л.С. Явич. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1982. – 384с.
101. Теория государства и права: Учебник для вузов /Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Эбзеева. – М.: ЮНИТИ ДАНА, Закон и право, 2000. – 640с.
102. Философский словарь /Под ред. И.Т. Фролова. Изд. 5-е. – М., 1986. – 590с.
103. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – М., 1975. – 720с.
104. Дєордієв О.В. Функції держави: поняття і сутність //Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2003. – Вип.18. – С.233-237.
105. Венгеров А.Б. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов. Изд. 3-е. – М., 2000. – 528с.
106. Жигулёнков М.В. К вопросу о понятии “функция государства” //Право и политика. – 2001. - №5. – С.13-16.
107. Кузьмінський О. Проблеми методології дослідження соціальної функції держави //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – С.30-31.
108. Попе Е., Шюсселер Г. О теории функций социалистического государства //Советское государство и право. – 1968. – №4. – С.88-97.
109. Черноголовкин Н.В. Теория функций социалистического государства. – М., 1970. – 215с.
110. Лепёшкин А.И. Фазы развития и функции Советского государства. – М., 1958. – 319с.
111. Каск Л.И. Функции и структура государства. – Л., 1969. – 65с.
112. Цивалидзе Д.Ю. Развитие экономических функций социалистического государства в современных условиях: Автореф. дисс. … докт.экон.наук. – М., 1971. – 19с.
113. Назаренко Г.В. Теория государства и права: Учебное пособие. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Издательство “Познавательная книга плюс”, 1999. – 176с.
114. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. Учебник. – М.: «Проспект», 1999. – 304с.
115. Костюк В.О. Основи держави і права: Навчальний посібник. – К.: Вентурі, 1998. – 320с.
116. Теория государства и права: Учебник /Под ред. А.И. Денисова. – М.: Юридическая литература, 1980. – 432с.
117. Cкакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: «Консум», 2000. – 704с.
118. Бельский К.С. О функциях исполнительной власти //Государство и право. – 1997. - № 3. – С. 14-21.
119. Проблемы теории государства и права /Под ред. С.С.Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1979. – 392с.
120. Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права. Учебно-методическое пособие. Краткий учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА. – М., 1999. – 448с.
121. Борисов Г.А., Тонков Е.Е. О развитии теории функций государства //Право и образование. – 2005. – №1. – С.5-16.
122. Теория государства и права: Учебник для вузов /Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 616с. 123. Борденюк В. Концептуальні основи співвідношення функцій місцевого самоврядування та його органів з функціями держави //Право України. – 2003. – №11. – С.17-22.
124. Онуфрієнко О.В. Структура функцій держави: інструментальний аспект //Вісник Запорізького державного університету. – 2003. – №1. – С.34-37.
125. Социальная динамика современной науки. – М., 1996. – 317с.
126. Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право. – К.: Либідь, 1995. – 192с. 127. Міжнародні економічні відносини./Відп. ред. А.С.Філіпенко. – К.: Либідь, 1994. – 254с.
128. Наливайко Л.Р. Поняття та основні ознаки функцій держави //Правова держава. – 2005. – Вип.16. – С.177-190.
129. Венгеров А.Б. Теория государства: Учебник для юр. вузов. – М., 2004. – 528с.
130. Мазаева Е.С. Социальная функция современного российского государства: Дисс. … канд.юрид.наук: 12.00.01. – Н.Новгород, 2001. – 196с.
131. Теория государства и права: ч.1. Теория государства /Под общ.ред А.Б. Венгерова. – М.: Юристъ. – 1995. – 256 c.
132. Юридическая энциклопедия /Отв. ред. Б.Н. Топорнин. – М.: Юристъ, 2001. – 1272с.
133. Загайнов Л.И. Экономические функции советского государства. – М.: “Юридическая литература”, 1968. – 264с.
134. Основы государства и права: Учебное пособие. Ростов-на-Дону. Издательство «Феникс», 1995. – 512с.
135. Чиркин В.Е. Государствоведение: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 398с.
136. Морозова Л.А. Функции Российского государства на современном этапе //Государство и право. – 1993. - № 6. – С.98-108.
137. Джураєва О.О. Поняття та ознаки функцій сучасної держави //Актуальні проблеми політики.Збірник наукових праць /Голов. Ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: ПП “Фенікс”, 2005. – Вип.25. – С.143-148.
138. Теория государства и права: Курс лекций /Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 776с.
139. Могил С.К. Функции современного государства //Актуальні проблеми держави і права. Збірка наукових праць /Відп. ред. С.В. Ківалов. – Одеса: Астропринт, 1998. – С. 134-138.
140. Возняк Т. Глобалізація, Європейский Союз та Україна//Незалежний культурологічний часопис.- 2000. – № 19. – С. 27 – 47.
141. Ониськів М. Глобалізація і правотворення //Право України. – 2002. – № 9. – С. 10-15.
142. Капто А.С. Энциклопедия мира. – М., 2002. – 1143с.
143. Любашиц В.Я. Современное государство в глобализирующемся мире: проблемы теории //Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2004. – №4. – С.203-221.
144. Оборотов Ю.Н. Методология юридической науки в эпоху постмодерна //Юридический вестник. – 2002. – № 4. – С. 81-85.
145. Крижанівський А.Ф. Правова культура на перетині постмодерну і глобалізації //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 1. – С. 8-13.
146. Уткин А.И. Глобализация: процесс и осмысление. – М., 2001. – 254с.
147. уже есть
148. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія. О.Г. Білоус, Д.Г. Лук'яненко та ін. – К., 2001. - 733с.
149. Федоренко Г. Загальнотеоретичні проблеми функціонування держави в умовах регіоналізації //Право України. – 2004. – №11. – С. 129-131.
150. Шумилов В.М. Международное публичное экономическое право. Учебное пособ. – М., 2001. – 286с.
151. Серёгин Н.С. Проблемы глобализма и геополитика //Право и политика. – 2002. – № 7. – С.134-136.
152. Ткачук Ю.В. Глобализация и национальное государство //Держава і право: 6 Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 21. – К.: Ін-т держави і права ім. В.В. Корецького НАН України.–2002.–С.660-665.
153. Кремень Т.В. Нова роль держави як головного носія суверенітету в умовах глобалізації //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 21. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 665-671.
154. Любашиц В.Я. Современное государство в глобализирующемся мире: проблемы теории //Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2004. – №4. – С.203-221.
155. Алєксєєнко І. Національна держава в контексті політичної глобалізації //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – С.3-5.
156. Панарин А. Перспективы возрождения “Третьего Рима” //Москва. – 1999. – № 4. – С. 135-153.
157. Мауль Г.В. Геополітика у XX столітті: яке майбутнє чекає національні держави? //Deutschland. – 1999. – № 6. – С. 23-29.
158. Жулинський М. Національні культури і проблеми глобалізації //Розбудова держави. – 2002. – № 7-12. – С.2-10.
159. Доклад о развитии человека за 1999 год. – РООГ, Нью-Йорк – Оксфорд: Оксфорд юнивёрсити пресс, 1999. – 361с.
160. Ткачук Ю.В. Роль международных организаций в регулировании социальных проблем глобализации //Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць /Голов.ред. С.В.Ківалов; відп. за вип. Л.І.Кормич. – Одеса: ПП “Фенікс”, 2005. – Вип.25. – С.301-307.
161. Зигмунт Бауман Индивидуализированное общество /Пер. с англ. Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Логос, 2002. – 390с.
162. Bauman Z. The Individualized Society. Cambridge, Polity Press, 2001. – р.192.
163. Теория государства и права: Учебник /Под ред. В.М. Курицина, З.Д. Ивановой. – М.: Юрид. лит., 1986. – 352с.
164. Панарин А.С. Политология. – М, 1999. – 448с.
165. Демидов А.И. Категория “политическая жизнь” как инструмент человеческого измерения политики //Полис. – 2002. – № 3. – С.156-162.
166. Мірзоян А. Значення послуги як правової та економічної категорії //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – С.220-222.
167. Концепція адміністративної реформи в Україні. Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи. – К., 1998.
168. Лазарєва Н.Л. Державні послуги у сфері освіти: погляд на питання //Право України. – 2005. – №11. – С.17-20.
169. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України /Автор-упоряд. В.П.Тимощук. – К., 2003. – 496с.
170. Державне управління в Україні: Навч.посіб. /За ред. В.Б. Авер'янова. – К., 1999. – 265с.
171. Авер'янов В.Б. Ще раз про зміст і співвідношення понять “державне управління” і “виконавча влада”: полемічні нотатки //Право України. – 2004. – №5. – С.113-116.
172. Коліушко І., Тимощук В. Управлінські послуги – новий інститут адміністративного права //Право України. – 2001. – №5. – С.30-34.
173. Авер'янов В.Б. До питання про поняття так званих “управлінських послуг” //Право України. – 2002. – №6. – С.125-126.
174. Голосніченко І. Правове регулювання надання державних управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів //Право України. – 2003. – №10. – С.86-89.
175. Чиновник: от служения государству к обслуживанию общества //Общественные науки и современность. – 2002. - № 4. – С. 12-29.
176. Державне управління: теорія і практика /За заг. Ред. Авер'янова В.Б. – К.: Юринком Інтер, 1998. – 432с.
177. Теория государства и права /Под ред. Н.Г. Александрова, учебник, второе, дополненное и переработанное изд. – М.: “Юридическая литература”, 1974. – 664с.
178. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права. – Львів: Фонд “Право для України”, 1997. – 200с.
179. Майданник О. Правозастосовчий процес реалізації українським парламентом контрольної функції //Право України. – 2005. – №5. – С.39-42.
180. Большой энциклопедический словарь. – М., СПб., 2001. – 1456с.
181. Жигулёнков М.В. К вопросу о классификации функций государства //Право и политика. – 2002. – №8. – С.16-20.
182. Баглай М.В. О функции социальной деятельности империалистического государства //Советское государство и право. – 1966. – № 6. – С. 77-85.
183. Гулиев В.Е. Империалистическое государство. – М., 1965. – 146с.
184. Пискотин М.И. К вопросу о функциях Советского государства в современный период //Советское государство и право. – 1958. – № 1. – С.89-96.
185. Теория государства и права /Под ред. В.Н. Струнникова . – М., 1987. – 236с.
186. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов. – М.: Издательство НОРМА. – 2001. – 552с.
187. Габер В.А. Функции государства. – М., 1996. – 127с.
188. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. Учебник для вузов.- 2002. – 429с.
189. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов /Под ред. В.С. Нерсесянца. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. – 832с.
190. Міклодова В.П. Роль держави в регулюванні економічних процесів в Україні //Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Ужгород: Закарпаття, 2000. – С.34-40.
191. Джураєва О.О. Функція внутрішньої безпеки та охорони правопорядка в сучасній державі //Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2003. – Вип. 21. – С. 54-58.
192. Байтин М.И. Понятие и классификация функций государства //Теория государства и права /Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672с.
193. Байрамов Ф.Д., Аббасов Ф.Н. К вопросу о понятии “функции государства” //История государства и права. – 2003. – №5. – С.8-11.
194. Будаев Э.В. Ключевые направления деятельности государства в современном обществе //Современное право. – 2004. – №12. – С.32-34.
195. Джураєва О.О. Генеральна функція держави //Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. – Одеса: Юридична література, 2004. – Вип.22. – С.107-110.
196. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – М.: «Дабахов, Ткачёв, Димов», 1995. – 384с.
197. Джураєва О.О. Патерналістські функції сучасної держави //Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2003. – Вип. 18. – С.59-63.
198. Новая философская энциклопедия / Ин-т философии РАН; Научно-редакционный совет: В.С. Стёпин, А.А. Гусейнов, Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль. – 2001. – 634с.
199. Козюбра М.І. Природа соціальних прав людини та особливості механізмів їх реалізації //Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – №5. – С.57-61.
200. Рабінович П., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретично-методологічні засади дослідження //Право України. – 2001. – №8. – С.41-44.
201. Кулачок Л.В. Теоретичні проблеми права соціального забезпечення у контексті політики соціальної держави //Право і безпека. – 2002. – №4. – С. 77-83.
202. Альтонян Е. Система соціального захисту і соціальної освіти у Фінляндії //Соціальна політика і соціальна робота. – 1998. – №1-2. – С.31-34.
203. Яременко О. Інформаційна функція української держави: поняття, мета та форми здійснення //Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №7. – С.66-69.
204. Венедиктов А.В. Организация государственной промышленности в СССР / А.В. Венедиктов. – Т.1. – Л., 1957. – 764с.
205. Талапина Э.В. К вопросу об информационной функции государства //Информационное общество, 2002. – Вып. 1. – С. 20-28.
206. Айвазян М.С. Открытое государство: политико-правовое видение //Государство и право. – 2003. – №5. – С.60-68.
207. Теория государства и права /Под ред. В.К. Бабаева. – М., 2001. – 592с.
208. Просвирнин Ю.Г. Информационная функция государства //Российское государство. – 2002. – № 3. – С. 29 – 35.
209. Конституція України //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30.- Ст.141
210. Кормич Б.А. Вопросы правового регулирования информационной безопасности в современном украинском государстве //Закон и жизнь. – 2004. – №3. – С.44-46.
211. Олійник О. Держа