ПОРЯДОК НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ВСТУП……………………………………………………………...............

Розділ I. Поняття і загальна характеристика земельно-правового порядку набуття права приватної власності на земельну ділянку......................................................................................

1.1. Історіографічний аналіз літератури за темою дисертації…………..
1.2. Поняття земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю………...………………………………….
1.3. Земельно-правовий порядок набуття прав на землю в системі земельно-процесуальних норм………………………..……….

Розділ II. Процесуальне забезпечення набуття права приватної власності на землю…….………..…...…………………........

2.1. Порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянами
та юридичними особами……..……….……………………....
2.2. Права та обов’язки суб’єктів в процесі набуття права приватної
власності на землю………...…………………………..………
2.3 Правові наслідки порушення порядку набуття права приватної
власності на землю………….…………………………………

ВИСНОВКИ……………………………………….………….................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………….……....
ВСТУП

Актуальність теми. Проведення в Україні земельної реформи призвело до закономірного закріплення в нашій країні права приватної власності на землю, як основної ознаки плюралізму форм земельної власності. Відновлення права приватної власності на законодавчому рівні після тривалої перерви пов’язане з кардинальними змінами в як суспільно-політичному житті країни, так і з вимогами розвитку ринкових відносин.
Конституцією України встановлено, що земля в межах території України є об’єктом права власності Українського народу (ст. 13) і що вона є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується державою, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14). Це свідчить про те, що право власності на землю є важливим фактором забезпечення приватних інтересів членів суспільства.
Закріплені Основним законом України положення щодо ролі і статусу земельної власності носять загальний характер і потребують конкретизації у законодавчих актах. Це стосується і питання щодо правового забезпечення прозорого і чіткого земельно-правового порядку набуття права приватної власності на земельну ділянку.
Незважаючи на досить активне дослідження різних аспектів права приватної власності на землю в дисертаційних роботах, на монографічному рівні, в наукових статтях, що підтверджує центральне місце цього права серед інститутів земельного права, очевидно, що у вітчизняній юридичній літературі немає чіткого концептуального вивчення проблем земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю. Відсутність у земельно-правовій науці чіткого визначення поняття земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю є свідченням того, що національне земельне право та законодавство знаходиться в стадії постійного розвитку, що обумовлено необхідністю його безперервного вдосконалення, в тому числі у сфері земельно-процесуальних відносин.
Важливим також є той факт, що реалізація земельних прав Українським народом шляхом набуття права приватної власності на земельну ділянку тісно пов’язане з гарантіями цього права. Це обумовлено тим, що виникнення права приватної власності на земельну ділянку у однієї особи водночас є підставою припинення права власності на цю ділянку у іншої особи (попереднього власника). При цьому важливим є забезпечення дотримання встановленого земельно-правового порядку щодо переходу права власності на земельну ділянку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу земельного, аграрного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України "Проблеми систематизації екологічного законодавства України" (№ державної реєстрації РК 0105V000749).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у розробці теоретичних основ щодо визначення правової природи виникнення права приватної власності на землю і у поглибленні теорії земельного права науковими знаннями про земельно-правовий порядок набуття права приватної власності на землю, у всебічній теоретичній розробці даної теми в умовах проведення в країні земельної й аграрної реформ, обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення порядку набуття права приватної власності на землю.
При написанні дисертації увага була зосереджена на виконанні таких основних завдань: 1) провести всебічний історіографічний аналіз літератури за темою дослідження; 2) дослідити поняття земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю; 3) визначити місце земельно-правового порядку набуття прав на землю в системі земельно-процесуальних норм; 4) проаналізувати чинне законодавство, що становить сучасну нормативно-правову базу забезпечення порядку набуття права приватної власності на землю; 5) визначити перспективи і окреслити шляхи вдосконалення законодавства України про земельно-правовий порядок набуття права приватної власності на землю; 6) дослідити порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам і юридичним особам і запропонувати шляхи вдосконалення цього механізму; 7) проаналізувати права та обов’язки сторін в процесі набуття права приватної власності на землю; 8) визначити підстави та умови юридичної відповідальності за порушення порядку набуття права приватної власності на землю; 8) зробити висновки з проблеми дослідження та внести конкретні пропозиції щодо механізму набуття права приватної власності на землю.
Об’єкт дослідження складають правовідносини у сфері земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти та інші правові документи, які регулюють земельно-правовий порядок набуття права приватної власності на землю, теоретичні наукові праці та інші правові дослідження даної проблеми, практика застосування законодавства щодо механізму набуття права власності на землю в Україні. Проблемні питання земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю розкриваються, виходячи з положень теорії земельного права та сучасної системи нормативно-правових актів України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, метод якісного аналізу та синтезу, формально-логічний, емпіричний, структурно-функціональний, комплексний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правовий норм).
Земельно-правовий порядок набуття права приватної власності досліджувався в взаємозв’язку з історичними умовами, в яких він формувався. Діалектичний метод дозволив вивчити положення про земельно-правовий порядок набуття права приватної власності на землю у процесі його розвитку. Метод якісного аналізу та синтезу використовувався при дослідженні опублікованих праць, дієвості і узгодженості законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів про земельно-правовий порядок набуття права приватної власності на землю. Дослідження змісту правових норм проводилось за допомогою формально-логічного методу. Використання порівняльно-правового методу було необхідно для проведення порівняльного аналізу законодавства України та зарубіжного законодавства стосовно проблеми дослідження. Відповідність норм права існуючим суспільним відносинам досліджувалась за допомогою метода тлумачення правових норм. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень і положень, що виносяться на захист. Вищезазначені методи базуються на всебічному аналізі явищ суспільного розвитку і перетворень в Україні, що відбуваються в процесі проведення земельної й аграрної реформ.
Обґрунтованість висновків та положень, що пропонуються в дисертаційній роботі, забезпечуються комплексом досліджень, проведених дисертантом, а також тим, що його висновки ґрунтуються на результатах теоретичного дослідження представників вітчизняної та зарубіжної науки різних історичних періодів у галузі теорії держави і права, аграрного, земельного, адміністративного та інших юридичних наук. Зокрема, йдеться про праці українських вчених: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, О.Г. Бондара, А.П. Гетьмана, С.В. Гринька, В.К. Гуревського, І.І. Каракаша, Т.О. Коваленко, Д.В. Ковальського, П.Ф. Кулинича, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, С.В. Размєтаєва, В.І. Семчика, Н.І. Титової, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та інших; російських вчених: Г.О. Аксеньонка, С.О. Боголюбова, Г.Є. Бистрова, Б.В. Єрофєєва, Ю.Г. Жарікова, І.О. Іконицької, М.І. Козиря, М.І. Краснова, О.І. Крассова, М.О. Сиродоєва та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі аналізу чинного законодавства України та наукової літератури вперше виконане комплексне дослідження, присвячене проблемам земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю як цілеспрямованої діяльності суб’єктів земельних правовідносин та як частини земельного процесу.
Новизна дослідження характеризується положеннями, висновками, пропозиціями, які виносяться на захист, найважливішими з яких є наступні:
1. Науково обґрунтоване юридичне визначення поняття порядку набуття права приватної власності на землю як врегульованої нормами земельного права процедури переходу права на земельну ділянку від одного власника (держави, територіальної громади) до іншої особи – приватного власника (фізичної особи, юридичної особи), яка обумовлена здійсненням певних вольових дій по набуттю, оформленню та реєстрації прав на земельну ділянку.
2. Висновок про те, що земельно-процесуальні норми, які регулюють порядок передачі земельних ділянок у приватну власність стано¬влять земельно-правовий процес, юри¬дична природа якого полягає в тому, що це є не лише врегульований проце¬суальним правом порядок здійснення уповноваженими суб’єктами відповід¬них процедур з вирішення індивіду¬ально-конкретних справ у сфері дер¬жавного управління землями України, а й така діяльність, в ході здійс¬нення якої виникають численні право¬ві відносини, регульовані земельно-процесуальними нормами, які у зв’яз¬ку з цим набувають характеру земельно-процесу¬альних правовідносин.
3. Положення про те, що правовідносини, які складаються в процесі набуття права приватної власності на земельну ділянку слід розглядати як особливий вид земельних правовідносин, виникнення, зміна та припинення яких обумовлені діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування по застосуванню земельного законодавства щодо забезпечення реалізації громадянами та юридичними особами права на володіння, користування і розпорядження землею.
4. Визначено, що земельно-процесуальні правовідносини, що виникають при порушенні порядку набуття прав на землю можна розглядати, як врегульовані земельно-процесуальними нормами суспільні відносини, які складаються в результаті земельно-процесуальної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів та інших суб’єктів права, що спрямована на захист земельних прав громадян та юридичних осіб.
5. Висновок про те, що набуття права приватної власності на земельну ділянку, яке здійснюється у формі переда¬чі земельних ділянок у власність, є складним юридичним фактом і передбачає здійснення послідовних, чітко визначених законодавством процесуальних дій, які складаються із взаємопов’язаних стадій: порушення клопотання про надання земельної ділянки у приватну власність; розгляд матеріалів та прийняття рішення стосовно поданого заяви (клопотання); ви¬значення меж використання земельної ділянки на праві приватної власності; видача документів, що засвідчують право приватної власності на земельну ділянку та її реєстрація.
6. Обґрунтовано, що підстави набуття права приватної власності на земельні ділянки громадянами можна поділити на цивільно-правові та адміністративні. До цивільно-правових підстав набуття права власності на земельні ділянки фізичними особами відносимо: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами та прийняття спадщини; а до адміністративних: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю); за давністю користування.
7. Пропозиція щодо необхідності розробки і застосування спеціальних процедурних механізмів, як запобіжного засобу проти безпідставного затягування вирішення питань відповідними органами щодо передачі земельних ділянок у приватну власність з метою захисту прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють теоретичну основу для вдосконалення земельного законодавства і надають можливість обґрунтувати концептуальні підходи для розв’язання основних проблем механізму набуття прав на землю. Це сприятиме більш ефективному регулюванню земельних відносин у сфері земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю, а також усунення недоліків наявного правового регулювання у зазначеній сфері.
Викладені в дисертаційному дослідження положення, зроблені висновки і рекомендації можуть бути застосовані при підготовці змін і доповнень до земельного законодавства України, а також у навчальному процесі.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні висновки і практичні рекомендації доповідалися на Міжнародній науковій конференції молодих вчених „П’яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 року).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані в дисертації, опубліковані автором у трьох статтях у наукових виданнях, що входять до переліку фахових видань ВАК України та одних тезах доповідей на науково-практичній конференції.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 179 сторінок, з яких основний текст – 158 сторінок, список використаних джерел містить 206 найменувань на 21 сторінці.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Дослідження та аналіз нормативних актів земельного законодавства дозво¬ляє стверджувати, що значний ком¬плекс матеріальних норм земельного права може бути реалізовано за допомогою юридично значущої діяльності компетентних орга¬нів державної влади та місцевого самоврядування, з одного боку, та громадян і юридичних осіб, з іншого боку, яка урегульована процесуальними нормами земельного права.
2. Земельно-процесуальні норми, які регулюють порядок передачі земельних ділянок у приватну власність стано¬влять земельно-правовий процес, юри¬дична природа якого полягає в тому, що це є не лише врегульований проце¬суальним правом порядок здійснення уповноваженими суб’єктами відповід¬них процедур з вирішення індивіду¬ально-конкретних справ у сфері дер¬жавного управління землями України, а й така діяльність, в ході здійс¬нення якої виникають численні право¬ві відносини, регульовані земельно-процесуальними нормами, які у зв’яз¬ку з цим набувають характеру земельно-процесу¬альних правовідносин.
3. Процесуальне забезпечення набуття права приватної власності на землю є необхідною умовою реалізації на практиці матеріальних земельно-пра¬вових норм і являє собою сукупність закріплених в земельному законодавстві способів, засобів, умов і порядку здійснення земельно-процесуальної діяльності уповноважених органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також громадян і юридичних осіб, що спрямована на придбання чи отримання у приватну власність земельних ділянок.
4. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти права при здійсненні процедури реалізації прав на землю виконують певні функції із застосування земельно-правових норм. При цьому вони повинні додержуватись певної процедури управлінської діяльності, визначеної земельно-процесуальними нормами. Тому можна стверджувати, що механізм реалізації права включає як норми матеріального, так і норми процесуального права.
5. Співвідношення матеріальних і процесуальних норм щодо порядку набуття права приватної власності на земельну ділянку виявляється, по-перше, в тому, що процесуальні норми є похідними від матеріальних; по-друге, матеріальні і процесуальні норми мають той самий, в кінцевому рахунку, об’єкт регулювання – відносини з приводу землі, хоча і мають певні розходження (відносини матеріального права виникають із приводу самого об’єкта земельних відносин); по-третє, земельно-процесуальні відносини відрізняються від матеріальних тим, що перші пов’язані безпосередньо з порядком організації діяльності органів щодо застосування матеріальних норм земельного права.
6. Надання земельних ділянок у власність являє собою здійснювану в процесуальній формі упорядковану діяльність зацікавлених осіб і державних органів відповідних рівнів та інших суб’єктів, направлену на встановлення права власності на конкретну земельну ділянку.
7. Порядок набуття права приватної власності на землю – це врегульована нормами земельного права процедура переходу права на земельну ділянку від одного власника (держави, територіальної громади) до іншої особи – приватного власника (фізичної особи, юридичної особи), яка обумовлена здійсненням певних вольових дій по набуттю, оформленню та реєстрації прав на земельну ділянку.
8. Правовідносини, які складаються в процесі набуття права приватної власності на земельну ділянку слід розглядати як особливий вид земельних правовідносин, виникнення, зміна та припинення яких обумовлені діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування по застосуванню земельного законодавства щодо забезпечення реалізації громадянами та юридичними особами права на володіння, користування і розпорядження землею.
9. Об’єктом земельно-процесуальних правовідносин, що виникають у процесі передачі земельних ділянок у власність, є земельно-процесуальна діяльність, що являє собою сукупність процесуальних дій відповідних суб’єктів цих правовідносин, яка направлена на встановлення права власності на конкретну земе¬льну ділянку.
10. Під суб’єктами правовідносин, що вникають, змінюються та припиняються в процесі набуття права приватної власності на земельну ділянку маються на увазі державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі комітети, органи земельних ресурсів, громадяни та юридичні особи, наділені земельною правосуб’єктністю.
11. Суб’єкти правовідносин, що вникають, змінюються та припиняються в процесі набуття права приватної власності на земельну ділянку поділяються на дві групи: громадяни та юридичні особи, які безпосередньо зацікавлені у набутті права приватної власності на земельну ділянку; органи державної влади та місцевого самоврядування, які забезпечують процес передачі земельної ділянки у власність.
12. Земельно-процесуальні норми, які регулюють порядок набуття права приватної власності на землю, крім ЗК України, містяться в нормативно-правових актах, які регламентують діяльність органів місцевого самоврядування, в законодавстві про власність і розмежування земель державної та комунальної власності, про землеустрій і державну реєстрацію прав на землю.
13. Набуття права приватної власності на землю, яке здійснюється у формі переда¬чі земельних ділянок у власність, є складним юридичним фактом і передбачає здійснення послідовних, чітко визначених законодавством процесуальних дій, які складаються із таких стадії: 1) порушення клопотання про надання земельної ділянки у приватну власність; 2) розгляд матеріалів та прийняття рішення стосовно поданого заяви (клопотання); 3) ви¬значення меж використання земельної ділянки на праві приватної власності; 4) видача документів, що засвідчують право приватної власності на земельну ділянку та її реєстрація.
14. Аналіз прийнятого за період незалежності земельного законодавства дозволяє назвати, принаймні, п’ять спосо¬бів визначення моменту виникнення права влас¬ності на землю у фізичних та юридичних осіб: одержання державного акту на право власності на землю; прийняття відповідною радою рі¬шення про приватизацію земельних ділянок гро¬мадянами України; укладення договору купів¬лі-продажу земельної ділянки; одержання державного акту на право власності на землю та його державної реєстрації; проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
15. Підстави набуття права приватної власності на земельні ділянки громадянами можна поділити на цивільно-правові та адміністративні. До цивільно-правових підстав набуття права власності на земельні ділянки фізичними особами відносимо: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами та прийняття спадщини; а до адміністративних: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю); за давністю користування.
16. Юридичні особи набувають право приватної власності на земельні ділянки виключно в цивільно-правовому порядку, а саме: шляхом придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; з інших підстав, передбачених законом.
17. Земельно-процесуальні правовідносини, що виникають при порушенні порядку набуття прав на землю можна розглядати, як врегульовані земельно-процесуальними нормами суспільні відносини, які складаються в результаті земельно-процесуальної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів та інших суб’єктів права, що спрямована на захист земельних прав громадян та юридичних осіб.
18. З метою запобігання безпідставного затягування вирішення питань відповідними органами щодо передачі земельних ділянок у приватну власність вважається доцільним розробка і застосування спеціальних процедурних механізмів, які сприятимуть захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб.
19. Єдиним органом, який має вирішувати земельні спори, має бути суд. Це, по-перше, відповідає вимогам ст. 124 Конституції про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, по-друге, не ставить суб’єктів, зацікавлених в реалізації своїх земельних прав в залежне становище від органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів. У зв’язку з цим пропонується внести відповідні зміни до гл. 25 Земельного кодексу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративне право України: Підручник / За ред. С.В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2003. – С. 241-242.
2. Аксененок Г.А. Земельные правоотношения в СССР. – М.: Госюриздат, 1958. – 234 с.
3. Аксененок Г.А. Понятие и особенности земельных отношений как предмета советского земельного права // Общая теория советского земельного права. – М., 1983. – 302 с.
4. Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні / А.С. Даниленко, Ю.Д. Білик, М.Ю. Гарбуз та ін.; за ред. Ю.Д. Білика. – К.: Урожай, 2004. – 96 с.
5. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. – М.: Госюриздат, 1961. – С. 137.
6. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М.: Госюриздат, 1971. – 223 с.
7. Алексеев С.С. Теорія права. – Харків: БЕК, 1994. – 204 с.
8. Алімов Р.Р. Процедури в адміністративному праві України: теорія і практика: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Академія державної податкової служби. – Ірпінь, 2002. – 17 с.
9. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. – К.: Знання, 2005. – 445 с.
10. Безсмертна Н. Межі здійснення права приватної власності на землю в Україні // Право України. – 2002. – № 6. – С. 53-57.
11. Безсмертна Н. Співвідношення понять «право власності» та «здійснення права власності» // Право України. – 2003. – № 11. – С. 133-137.
12. Безсмертна Н.В. Здійснення громадянами права приватної власності в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2001. – 20 с.
13. Берлач А. Економіко-правові аспекти становлення ринку землі в Україні // Право України. – 1999. – № 5. – С. 43-46.
14. Білик Ю.Д. Еволюція власності на землю в Україні у ринкових умовах // Землевпорядний вісник. – 2003. – №3. – С. 8-18.
15. Богиня Д., Волинський Г. Приватизація: цілі, напрями, проблеми // Економіка України. – 1995. – №3. – С. 3-14.
16. Боголюбов С.А., Минина Е.Л. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации. – М.: НОРМА, 2002. – 528 с.
17. Боднар Є. Підстави і умови придбання права власності на землю юридичними особами // Юридичний журнал. – 2005. – №4 (34). – С. 80-83.
18. Бондар О.Г. Земля як об’єкт права власності за земельним законодавством України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2005. – 20 с.
19. Босенко А. Власність на землю: права і обов’язки // Праця і зарплата. – 2002. – №39 (331). – С. 4-5.
20. Будзилович І., Юрченко А. Чи можна вважати майном земельну нерухомість в Україні? // Право України. – 1999. – №11. – С. 14-48.
21. Бурцев А.В. К вопросу о содержании сделок с землей // Нотариус. – 2003. – №1. – С. 44-46.
22. Бусуйок Д.В. Правове регулювання обмежень прав на землю в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького К., 2005. – 19 с.
23. Васильев А.М. О правоприменении и процессуальном праве // Проблемы соотношения материального и процессуального права. – М., 1980. – С. 13.
24. Витрянский В.В. Судебная защита гражданских прав: Автореф. Дис… д-ра. юрид. наук. – М., 1996. – С. 14-17.
25. Вівчаренко О.А. Гарантії права власності на землю в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2005. – 19 с.
26. Волинець А. Відмова органу місцевого самоврядування у продажу земельної ділянки юридичній особі // Юридичний журнал. – 2005. – №5(35). – С. 125.
27. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Харьков: Основа, 1994.
28. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
29. Государственное регулирование земельных отношений: Учебник / Под ред. А.А. Варламова и В.С. Шаманаева. – М.: Колос, 2000. – 264 с.
30. Гражданский процесс Украины: Учебное пособие / Под ред. Ю.С. Червоного. – Х.: Одиссей, 2003. – 203 с.
31. Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. – М., 1996. – С.240-244.
32. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2001. – С.117.
33. Гринько С.В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: Монографія. – К.: ВПЦ «Київсьвий університет», 2004. – С. 139.
34. Гуревский В.К. Правовые формы учета земельной недвижимости // Труды межгосуд. научной конференции. – К.: СОПС Украины НАН Украины, 1997. – Ч. 1. – С. 62-63.
35. Гуревський В.К. Особливості цивільно-правового обігу земельних ділянок // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Збірник тез доповідей та наукових повідомлень науково-практичної конференції. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 56-58.
36. Гуревський В.К. Право власності громадян на землі сільськогосподарського призначення. – Одеса: Астропринт, 2000. – 134 с.
37. Гуревський В.К. Правові гарантії виконання договорів купівлі-продажу земельної ділянки // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Том. 2. – Одеса: Юридична література, 2003. – С. 172-180.
38. Гуцуляк Г.Д. Соціально-економічні та екологічні проблеми реформування аграрних і земельних відносин // Вісник аграрної науки. – 2000. – №3. – С. 62-67.
39. Даниленко А.С. Земельна реформа в Україні та інвестиції // Вісник аграрної науки. – 2000. – №7. – С. 7.
40. Дмух М. Виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) як спосіб набуття громадянами права власності на землю: особливості правової регламентації // Вісник Львів. ун-ту. Серія юридична. – 2003. – Вип. 38. – С. 394-398.
41. Ерофеев Д.В. Земельное право России: Учебник. – М.: ООО «АНТЭЯ», 2000. – 360 с.
42. Єлісєєва О.В. Припинення права приватної власності на земельну ділянку за законодавством України: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, К., 2001. – 240 с.
43. Жариков Ю.Г., Масевич М.Г. Недвижимое имущество: правовое регулирование: Научно-практическое пособие. – М.: БЕК, 1997. – 265 с.
44. Жмуцький В.В. Проведення земельних торгів (аукціонів, конкурсів). Роль територіальних органів Держкомзему // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Збірник тез доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 7-11.
45. Забелышенский А.А. Концептуальные основы земельного права и его преподавания // Вестник МГУ. – Серия 11. Право. – 1994. – №2. – С. 60-63.
46. Забелышенский А.А.Управление земельным фондом в СССР. – Свердловск, 1974.
47. Загальна теорія держави і права: Підручник / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петрішина. – Х.: Право, 2002. – 362 с.
48. Земельна реформа на Україні. Збірник законодавчих та урядових актів. – К.: Україна, 1991. – 96 с.
49. Земельна реформа: питання і відповіді / Швецова А., Пікалов Е.: Видання четверте, змінене і доповнене. – К., 2005. – 104 с.
50. Земельне право України: Підручник / За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 155-168.
51. Земельне право України: Підручник / За ред. Погрібного О.О., Каракаша І.І. – К.: Істина, 2003. – 448 с.
52. Земельне право: Підручник / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. – К.: Ін Юре, 2001. – 424 с.
53. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №3-4. – Ст. 27.
54. Земельний кодекс України: Коментар. / За ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. – Х.: Одісей, 2002. – 600 с.
55. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І. Семчика. – К.: Ін Юре, 2004. – 676 с. (55)
56. Земельное право / Под ред. проф. Г.А. Аксененка. – М.: Юридическая литература, 1972. – 232 с.
57. Земельное право / Под. ред. проф. Н.Д. Казанцева. – М.: Юрид. лит., 1971. – 461 с.
58. Земельное право: Учебник / Под ред. В.Х. Улюкаева. – М.: Былина, 2000. – С. 41.
59. Земельное право: Учебник / Под ред. Г.Е. Быстрова и Р.К. Гусева. – М.: Проспект, 2006. – С. 88.
60. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-навчальний посібник // За ред. Н.І. Титової. – Львів: ПАІС, 2005. – 368 с.
61. Земля и право. Пособие для российских землевладельцев. – Руков. кол. и отв. ред. С.А. Боголюбов. – М.: Норма, 1997. – 360 с.
62. Иконицкая И.А. Земельное право Российской Федерации: Учебник. – М.: Юристъ, 2001. – С. 89-90.
63. Иконицкая И.А. Новое законодательство о земле. – М.: Знание, 1992. – 63 с.
64. Иконицкая И.А. О земельном вопросе в СССР // Советское государство и право. – 1970. – № 2.
65. Иконицкая И.А. Основы земельного права Российской Федерации: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 1997.
66. Иконицкая И.А. Разрешение земельных споров // Советское государство и право. – 1970. – №2.
67. Ільюченко В.М., Поліщук Д.С. Правові засади оформлення переходу права власності на нерухоме майно. – К.: Парламентське видавництво, 2002. – 75 с.
68. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – №10. – Ст. 639.
69. Кавелин С.П. Земельное право и земельный процесс. – Воронеж, 1925. – С. 314-318.
70. Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине: Научно-практическое пособие. – К.: Истина, 2004. – С. 105-106.
71. Ковальський Д. Вирішення земельних спорів: процесуальні аспекти // Юридичний вісник України. – 2003. – 9-15 серпня. – С. 12.
72. Ковальський Д. Земельно-правовий процес: науково-методологічні підходи дослідження // Юридична Україна. – 2004. – №1. – С. 43-47.
73. Ковальський Д. Поняття земельно-правового процесу // Юридична України. – 2004. – №5. – С. 53-56. (73)
74. Ковальський Д.В. Земельно процесуальні відносини: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2005. – 20 с.
75. Ковальський Д.В. Земельно-правовий процес: поняття та особливості // Науковий вісник Національного аграрного університету / Ред. кол.: Д.О. Мельничук та ін. – К., 2003. – Вип. 67. – С. 58-64.
76. Ковальський Д.В. Об’єкт земельно-процесуальних правовідносин // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В.Д. Ортинський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. – Вип. 3. – 2003. – С. 218-226.
77. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – №51. – Ст. 1122.
78. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
79. Кораблева М.С. Защита гражданских прав: новые аспекты // Актуальные проблемы гражданского права. – М., 1999.
80. Корецький А.В. Право власності, користування та оренди землі: Лекція. – Харків: Харків. держ. аграр. ун-т, 1999. – С. 32.
81. Космін Ю. Про форми права власності // Право України. – 2001. – №10. – С. 75-77.
82. Коцюба О.П. Особисте землекористування громадян. – К.: Урожай, 1984. – 160 с.
83. Краснов Н.И., Иконицкая И.А. Процессуальные вопросы советского земельного права. – М.: Наука, 1975. – 151 с.
84. Крассов О.И. Земельное право: Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – С. 102.
85. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25. – Ст. 131.
86. Кулинич П.Ф. Правове регулювання та шляхи вдосконалення приватизації сільськогосподарських земель // Актуальні питання приватизації та оцінки земель. Зб. наук. праць. / Під ред. Б.А. Семененка. – Суми: ВВП “Мрія – 1”, 1999. – С. 16-22.
87. Кулинич П.Ф. Правові аспекти формування ринку землі сільськогосподарського призначення // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Збірник тез доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 36-43.
88. Кучерук К.І. Договір купівлі-продажу земельної ділянки за законодавством України // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в України: Збірник тез доповідей та наукових повідомлень науково-практичної конференції. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 59-61.
89. Кучерук К.І. Договір купівлі-продажу земельної ділянки. Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького К., 2002. – 20 с.
90. Лейба Л.В. Правове регулювання вирішення земельних спорів: Автореф... канд. юрид. наук. – Харків, 2005. – 20 с.
91. Лісова Т.В. Правове забезпечення землеустрою в Україні: Монографія. – Х.: ЗАТ «Харківська друкарня № 16». – 2005. – 168 с.
92. Луняченко А.В. Земли сельскохозяйственного назначения: правовой режим использования гражданами на праве собственности. – Одесса, Латстар. – 2002. – 180 с.
93. Моторіна Т.С. Діяльність органів адміністративної юрисдикції в земельному праві // Адвокат. – 2005. – №4. – С. 10-14.
94. Науково-практичний коментар до Закону України «Про особисте селянське господарство» / За ред. В.В. Носіка. – К.: Кондор, 2003. – С. 39.
95. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Кол. авт.: Л.О. Бондар, А.П. Гетьман, В.Г. Гончаренко та ін.: За заг. ред. В.В. Медведчука. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 656 с.
96. Некрасов Ф.Г. К вопросу о реформе земельно-процессуального права на Украине / Этюды по землеустроительному праву и организации землеустройства. – Горки, 1928.
97. Носік В. Виникнення права власності на землю: теоретичні і практичні аспекти // Право України. – 2004. – №9. – С. 81-85.
98. Носік В. Оформлення і переоформлення прав на землю: юридичний факт, право чи обов’язок // Право України. – 2004. – №5. – С. 127-130.
99. Носік В., Коваленко Т. Щодо правової природи земельної частки (паю) // Право України. – 2000. – №3. – С. 48-53.
100. Носік В.В. Конституційні засади реалізації права власності на землю в Україні // Актуальні питання приватизації та оцінки земель. Зб. наук. праць. Під ред. Б.А. Семененка. – Суми: ВВП “Мрія – 1”, 1999. – С. 12-16.
101. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу: Монографія. – Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
102. Носік В.В. Правові питання ринкового обігу земельних ділянок // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Збірник тез доповідей та наукових повідомлень науково-практичної конференції. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 51-56.
103. Общая теория советского земельного права / Под ред. Г.А. Аксененка, И.А. Иконицкой, Н.И. Краснова. – М.: Наука, 1983. – 456 с.
104. Омелькін В. Право власності на землю: що було, як є і що буде // Агробізнес сьогодні. – 2004. – №14 (58). – С. 16-17.
105. Онищенко О.М. Особливості сучасних земельних відносин в Україні // Економіка України. – 2001. – №4. – С. 56-62.
106. Організаційно-правові засади розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Монографія / За ред. В.І.Семчика. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. – 264 с.
107. Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні: Монографія / Кол. авторів. За ред. В.І. Семчика. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 280 с.
108. Осокин Н.Н. Разрешение земельных споров по законодательству России // Вестник МГУ. Серия – Право. – 1992. – № 1. – С. 42-49.
109. Павлов В. Регулювання земельних відносин в умовах становлення ринку нерухомості в Україні // Регіональна економіка. – 2004. – №3. – С. 53-60.
110. Паламарчук В. Власність у перехідному до ринку суспільстві: економічні і правові аспекти // Право України. – 1998. – № 2. – С. 81-88.
111. Панчук О.Я. Реєстрація земель та нерухомого майна в Україні // Економіка АПК. – 2003. – №7. – С. 12-16.
112. Пащенко О.М. Розвиток і кодифікація земельного законодавства України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2001. – 20 с.
113. Пейчев К. Обмеження права власності на земельні ділянки: окремі питання // Право України. – 2002. – №8. – С. 45-50.
114. Пейчев К. Поняття земельної ділянки як специфічного об’єкта відчуження // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №11. – С. 41-43.
115. Пейчев К.П. Правове регулювання відчуження земельних ділянок: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна юрид. академія України ім. Я. Мудрого. – Харків, 2005. – 20 с.
116. Перепелюк В.Г. Поняття і принципи адміністративного процесу: питання теорії: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна юрид. академія України ім. Я. Мудрого. – Харків, 2000 – 23 с.
117. Песцова О.С. Про формування ринку землі в Україні // Вісник аграрної науки. – 1998. – № 7. – С. 74-75.
118. Положення про Державну екологічну інспекцію: затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 47. – Ст. 2084.
119. Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель: затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 52. – Ст. 2378.
120. Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги: затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – №21. – Ст.1026.
121. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам: затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 19 квітня 1993 р. // ЗПУ. – 1993. – № 10. – Ст. 193.
122. Порядок використання земель у зонах їх можливого затоплення внаслідок повеней і паводків: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 5. – Ст. 188.
123. Порядок викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення фермерського або особистого підсобного господарства: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 4. – Ст. 112.
124. Порядок державної реєстрації договорів оренди землі: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 52. – Ст. 1942.
125. Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 15. – Ст. 818.
126. Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок: затверджений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 5 грудня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – №47. – Ст.3123.
127. Порядок подання заяви (клопотання) про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення та форму державного акта на право власності на землю: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 12. – Ст. 479.
128. Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю): затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 5. – Ст. 188.
129. Практика розгляду судами земельних спорів від 01.09.2003. – Судова палата у цивільних справах Верховного суду України.
130. Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай): Указ Президента України від 15 грудня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 50. – Ст. 24.
131. Про Генеральну схему планування території України: Закон України від 7 лютого 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 10. – Ст. 466.
132. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1432.
133. Про Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32. – Ст. 1359.
134. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 1 липня 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 2004. – №145.
135. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища: роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 26 серпня 2001 р. // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 4. – 11.12.2001.
136. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом права власності на землю і землекористування: роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України від 27 червня 2001 р. // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 3. – 10.09.2001.
137. Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – №14. – Ст. 753.
138. Про захист прав власників земельних часток (паїв): Указ Президента України від 21 квітня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – №16. – Ст.10.
139. Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 4 лютого 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 6. – Ст. 205.
140. Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру: Указ Президента України від 17 лютого 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 8. – Ст. 301.
141. Про землеустрій: Закон України від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 282.
142. Про Концепцію державної регіональної політики: Указ Президента України від 25 травня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 22. – Ст. 983.
143. Про Концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду: Постанова Верховної Ради України від 31 жовтня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 795.
144. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
145. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
146. Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва: Указ Президента України від 10 листопада 1994 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – №6. – 336 с. – С. 33-34.
147. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 3 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – №49. – Ст.11.
148. Про нотаріат: Закон України 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №39. – Ст. 383.
149. Про основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 30 травня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 22. – Ст. 986.
150. Про оцінку земель: Закон України від 11 грудня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 229.
151. Про планування і забудову територій: Закон України від 20 квітня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 31. – Ст. 250.
152. Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв): Закон України від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 314.
153. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям: Указ Президента України від 8 серпня 1995 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – №6. – 336 с. – С. 36-38. (153)
154. Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ: Постанова Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 // Вісник Верховного суду України. – 2004. – № 6. – Ст. 22.
155. Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності: Указ Президента України від 12 липня 1995 року № 608/95 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – №6. – 336 с. – С. 34-36.
156. Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі: Постанова Верховної Ради України від 13 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №25. – Ст. 355.
157. Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 19 січня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – №3. – Ст. 11.
158. Про розмежування земель державної та комунальної власності: Закон України від 5 лютого 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 411.
159. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №45. – Ст. 363.
160. Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві: Монографія / Кол. авторів. Під ред. В.І.Семчика. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 216 с.
161. Проблемы судебного права / Н.Н. Полянский, М.С. Строгович, В.М. Савицкий, А.А. Мельников. Под ред. В.М. Савицкого. – М., 1983. – С. 17.
162. Протасов В.Н. Основы общеправовой процессуальной теории. – М., 1991. – 142с.
163. Процессуальные нормы и отношения в советском праве (в “непроцессуальных” отраслях) / Науч. Ред. Галаган И.А. – Воронеж, 1985. – С. 6.
164. Рекомендації парламентських слухань “Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні”: схвалені Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 48. – Ст. 494.
165. Рекомендації щодо перерозподілу земель загального користування колективних сільськогосподарських підприємств у процесі їх реформування: Наказ Держкомзему України від 1 лютого 2000 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2000. – № 8. – С. 373.
166. Рішення Конституційного Суду України від 5 лютого 2004 р. № 2-рп/2004 (справа про тлумачення терміна “передача земельних ділянок”) // Офіційний вісник України. – 2004. – №6. – Ст. 338.
167. Роз’яснення Державного комітету України по земельних ресурсах від 22 серпня 2001 р. № 14-17-2-П1580/4251.
168. Розенблюм Д.С. Земельное право РСФСР. – М., 1925.
169. Роз'яснення Вищого Господарського Суду України від 27 червня 2001 р. № 02-5/743.
170. Романенко Н.А. Об’єкт та суб’єкти земельних відносин в Україні // Наше право. – 2004. – №2. – С. 100-101.
171. Рябов А.А. Предоставление и изъятие земель по советскому праву. – Казань, 1972.
172. Сахаров П.Д. Еще раз о земельном процессе в СССР // Советское государство и право. – 1971. – №9.
173. Сахаров П.Д. Землеустроительный процесс в СССР. – М., 1968. – С.39.
174. Сахацький М.П. Розвиток приватної власності на землю в Україні // Економіка АПК. – 1999. – №4. – С. 3-8.
175. Соловьев А. К вопросу о природе ограничений права собственности // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №10. – С. 74-77.
176. Сорокин В.Д. Административно-процессуальные отношения. – Л., 1968. – 75с.
177. Стахурський М.Ф. Питання реформування адміністративного процесу в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, К., 2002. – 18с.
178. Стоякин Г.Я. Меры защиты в советском гражданском праве: Автореф. дисс. канд. юрид. наук. – Свердловск, 1973.
179. Сучасний стан земельної реформи в Україні / А.С. Даниленко, М.Ю. Гарбуз, В.В. Жмурський та ін. – К.: Урожай, 2005. – 100 с.
180. Сыродоев Н.А. Возникновение прав на землю // Государство и право. – 2004. – № 10.
181. Сыродоев Н.А. Правовое регулирование изъятия и отвода земель для государственных и общественных надобностей. – М., 1964. – 67 с.
182. Теоретичні основи державного земельного кадастру: Навч. Посібник / За ред. М.Г. Ступеня. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2003. – С. 214.
183. Теория государства и права. Учебник. Издание 3-е, расширенное и дополненное. Под ред. М.Н. Марченко. – М.: ИКД ЗЕРЦАЛО-М, 2001. – 624 с.
184. Теория юридического процесса / Под ред. В.М. Горшенева. – Х., 1985. – 192 с.
185. Типове положення про обласне головне управління земельних ресурсів: затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – №9. – Ст. 371.
186. Типовий договір оренди земельної частки (паю): затверджений Наказом Деркомзему України від 17 січня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 8. – Ст. 331.
187. Титова Н. Землі як об’єкт правового регулювання // Право України. – 1998. – № 4. – С. 10-15.
188. Титова Н. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негативні аспекти // Право України. – 2002. – №4. – С. 70-76.
189. Титова Н.І. Про співвідношення Земельного і Цивільного кодексів України // Забезпечення законності у сфері земельних правовідносин. Тези доповідей, виступів, повідомлень на міжвузівській науково-практичній конференції молодих науковців. – Львів, 2003. – С. 6-9.
190. Третяк А.М. Розвиток ринку землі в Україні // Землевпорядний вісник. – 2000. – №1. – С. 9-11.
191. Третяк А.М. Стан та проблеми управління земельни