ПРАВО ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ОБ’ЄКТИ ТВАРИННОГО СВІТУ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

ШЕХОВЦОВ ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 349.6

ПРАВО ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ОБ’ЄКТИ ТВАРИННОГО СВІТУ

Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Гетьман Анатолій Павлович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2009

ЗМІСТ

Вступ 5

Розділ 1. Загальна характеристика права приватної
власності на об’єкти тваринного світу 14

1.1. Історико-філософські засади формування та розвитку інституту
права власності на об’єкти тваринного світу 14
1.2. Правове регулювання права власності на об’єкти тваринного
світу 29
1.3. Особливості приватної власності на об’єкти тваринного
світу та її співвідношення з іншими формами власності на них 48
Висновки до розділу 70

Розділ 2. Правові підстави та порядок виникнення, зміни
та припинення приватної власності на тваринний світ 79

2.1. Адміністративно-правові підстави виникнення, зміни
та припинення права приватної власності на тваринний світ 81
2.2. Цивільно-правові підстави виникнення, зміни та припинення
права приватної власності на тваринний світ 104
Висновки до розділу 123

Розділ 3. Організаційно-правові засоби забезпечення
ефективності реалізації права приватної власності на об’єкти
тваринного світу 130

3.1. Міжнародно-правові стандарти реалізації права приватної
власності на об’єкти тваринного світу 130

3.2. Економічне стимулювання власників об’єктів тваринного світу:
проблеми та шляхи вдосконалення законодавства 141
3.3. Юридична відповідальність за порушення прав приватної
власності на об’єкти тваринного світу 158
Висновки до розділу 173

Висновки 182

Список використаних джерел 188

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Активний розвиток економічних та соціальних відносин в українському суспільстві вимагає відповідного рівня динаміки їх правового регулювання. Разом з тим швидке, іноді еклектичне оновлення законодавства, яке значною мірою базувалося на законодавстві колишніх СРСР та УРСР, з метою врегулювання економічних перетворень призвело до „розірваності” між нормами різних галузей права, виникнення прогалин або суперечностей, які вимагають заповнення та нагального вирішення. Подібна ситуація склалась і на стику екологічного та цивільного права в процесі регулювання відносин власності щодо природних об’єктів. Зокрема це стосується права приватної власності на об’єкти тваринного світу, його реалізації та особливостей. На сучасному етапі розвиток науки
(в т.ч. еколого-правової) неможливий без постійного перегляду положень законодавства, врахування міжгалузевих наукових зв’язків, залучення останніх досліджень суміжних галузей права. Особливо сильно виявляється необхідність врахування такого міждисциплінарного підходу в процесі дослідження та визначення напрямків подальшого розвитку інституту права власності. Прийняття нових Цивільного та Господарського кодексів, приведення законодавчих засад регулювання права власності до загальноприйнятих у розвинутих країнах стандартів вимагає відповідного перегляду і галузевого законодавства.
Право приватної власності на об’єкти тваринного світу виступає формою реалізації власниками таких об’єктів своїх суб’єктивних прав. Разом з тим законодавство про тваринний світ, яке формувалося на кардинально відмінних засадах аніж цивільні правовідносини, не завжди адекватно задовольняє потреби таких власників. З іншого боку, певна абсолютизація майнового характеру відносин власності щодо об’єктів тваринного світу іноді не дозволяє ефективно забезпечувати виконання природоохоронних функцій, враховувати особливості тваринного світу як об’єкта екологічного права. Зважаючи на це, та з урахуванням того, що інститут права приватної власності на об’єкти тваринного світу є новим для законодавства України, і визначається актуальність даного наукового дослідження.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Розроблені дисертаційні положення відповідають основним напрямкам державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затвердженим однойменною Постановою Верховної Ради України. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми „Проблеми вдосконалення правового регулювання екологічних відносин” (державна реєстрація № 0106U002290).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових розробок, узагальнення правозастосовної практики визначити поняття та зміст інституту права приватної власності на тваринний світ, основні правові заходи і механізми його забезпечення, розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення системи чинного законодавства для ефективного розв’язання проблем реалізації громадянами, підприємствами, установами та організаціями – власниками таких об’єктів – своїх суб’єктивних прав за умови ефективного збереження та використання тваринного світу.
Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження зроблено спробу вирішити такі завдання:
• дати характеристику правової природи права приватної власності на об’єкти тваринного світу та його правового регулювання в законодавстві України;
• розглянути історію формування та розвитку інституту права приватної власності на об’єкти тваринного світу, охарактеризувати основні етапи його формування;
• комплексно охарактеризувати форми власності на тваринний світ та визначити місце інституту права приватної власності серед них і співвідношення з ними;
• охарактеризувати та узагальнити правові підстави виникнення, зміни та припинення прав приватної власності на тваринний світ та порядок їх реалізації;
• дослідити правові механізми, які дозволять забезпечити ефективну реалізацію суб’єктивних прав власників об’єктів тваринного світу, в тому числі економічне стимулювання та юридичну відповідальність у досліджуваній сфері;
• вивчити досвід інших країн щодо регулювання права приватної власності на тваринний світ, визначити основні напрямки реалізації міжнародно-правових стандартів права приватної власності та міжнародної співпраці в цій сфері;
• сформулювати шляхи вдосконалення чинного законодавства для комплексного вирішення проблем реалізації права приватної власності на тваринний світ в Україні.
Об’єкт дослідження становлять суспільні відносини, які виникають у процесі правового регулювання права приватної власності на тваринний світ.
Предметом дослідження є право приватної власності на об’єкти тваринного світу.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. У ході дослідження використано загальнонаукові та спеціальні правові методи дослідження. Логічний метод (аналізу, синтезу, індукції, дедукції) використано під час дослідження нормативно-правових актів, аналітичних матеріалів, концепцій та точок зору вчених з окремих питань, які входили до предмета дослідження (розділи 1, 2, 3). Із використанням діалектичного методу досліджувався розвиток законодавства про тваринний світ, місце та співвідношення приватної власності на нього з іншими формами власності, форми та способи ефективної реалізації права приватної власності на об’єкти тваринного світу (підрозділи 1.1, 1.3, розділ 3). За допомогою методу системного аналізу розглянуто правові підстави виникнення, зміни та припинення права приватної власності на тваринний світ не в ідеальному стані, а в нерозривному зв’язку із громадсько-політичними процесами, що відбуваються в суспільстві, економічними та соціальними реаліями (розділ 2). Для встановлення змісту правових норм та вимог використовувався метод доктринального тлумачення правових норм (розділи 1, 2, 3). Системно-структурний метод використовувався при дослідженні міжнародно-правових стандартів реалізації права приватної власності на об’єкти тваринного світу, економічного стимулювання власників об’єктів тваринного світу, юридичної відповідальності за порушення зазначеного права (розділ 3). За допомогою порівняльно-правового методу досліджувалося законодавство інших країн у галузі правового регулювання права приватної власності на тваринний світ (підрозділ 3.1). З використанням емпіричного методу досліджувалася практика застосування чинного законодавства (розділи 2, 3).
Усі використані методи наукового дослідження ґрунтуються на вимогах об’єктивного і всебічного аналізу процесів та явищ суспільного розвитку, що відбувалися і відбуваються в Україні та інших країнах протягом усієї історії реалізації права приватної власності на тваринний світ. Це, в свою чергу, дозволило різнобічно дослідити інститут права приватної власності на тваринний світ, обґрунтувати напрями подальшого вдосконалення законодавства України в цій сфері та його гармонізації з європейським законодавством.
Теоретичною основою дослідження стали праці українських вчених, юристів-екологів В.І. Андрейцева, Г.В. Анісімової, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, В.І. Гордєєва, І.І. Каракаша, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, П.Ф. Кулинича, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.К. Попова, С.В. Размєтаєва, Б.Г. Розовського, А.К. Соколової, А.М. Статівки, П.В. Тихого, О.М. Ткаченко, В.С. Шахова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги; російських науковців – С.А. Боголюбова, М.М. Бринчука, О.К. Голіченкова, Б.В. Єрофеєва, О.С. Колбасова, С.С. Константініді, В.В. Петрова та інших.
Комплексний характер дослідження обумовив залучення праць фахівців у галузі теорії права, цивільного права, економіки тощо. Це праці В.Б. Авер’янова, С.С. Алєксєєва, М.І. Брагінского, О.О. Веклич, О.В. Дзери, І.В. Жилінкової, О.Л. Кашенко, О.А. Красавчикова, В.М. Плішкіна, І.В.Спасибо-Фатєєвої, Ю.А. Тихомирова, Л.С. Явича та інших. У процесі дослідження використано законодавство інших країн та міждержавних організацій: Білорусі, Європейського Союзу, Польщі, Російської Федерації, Співдружності Незалежних Держав, Німеччини, Франції тощо.
Нормативну базу дисертації становлять Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, установчі та програмні документи міжнародних організацій, Закони України, Постанови Верховної Ради України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, які регулюють суспільні відносини щодо охорони, використання та відновлення тваринного світу. Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення результатів діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування в зазначеній сфері, політико-правова публіцистика, довідкові та періодичні видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на дисертаційному рівні проведено комплексне дослідження інституту права приватної власності на об’єкти тваринного світу. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, висновків та рекомендацій, що виносяться на захист, зокрема:

вперше:
– рекомендується розглядати правові норми, що регулюють відносини щодо приватної власності на тваринний світ, як самостійний інститут, який формується в рамках екологічного права та міжгалузевого інституту права власності;
– надано пропозиції щодо конкретизації об’єктів тваринного світу, право приватної власності на які потребує документального підтвердження. Зокрема до них пропонується віднести ті, стосовно яких здійснюється регулювання як об’єктів полювання, занесених до Червоної книги України, а також ті, статус спеціальний охорони та регулювання яких випливає з міжнародних зобов’язань України;
– з точки зору права приватної власності на тваринний світ, розглянуто правові підстави та порядок виникнення, зміни та припинення такого права, які поділено на адміністративно-правові та цивільно-правові підстави. Розглянуто механізми гарантування прав приватних власників об’єктів тваринного світу при прийнятті рішень про припинення права приватної власності, обґрунтовано випадки та межі застосування набувальної давності щодо об’єктів тваринного світу, неможливість застосування до об’єктів тваринного світу положень законодавства щодо бездоглядних тварин;
– розглянуто європейські стандарти реалізації права приватної власності на об’єкти тваринного світу, які відповідно до основних стандартів Європейського Союзу, поділяються на: адміністративно-дозвільні (процедурні) вимоги; якісно-кількісні вимоги щодо забезпечення утримання тварин; санітарно-ветеринарні та освітньо-професійні вимоги;
– розглянуто систему економічних заходів стимулювання власників об’єктів тваринного світу, яка включає в себе фіскальні заходи, а також заходи з екологічного страхування диких тварин, що перебувають у приватній власності;

отримали подальшого розвитку:
– наукові погляди на історію та процес формування відносин власності та вперше досліджено історію формування відносин власності на об’єкти тваринного світу, визначено її етапи, дано характеристику цих етапів та виявлено закономірності розвитку цих відносин у межах законодавства, що регулює майнові відносини, а отже, їх нерозривний зв’язок із загальною концепцією права власності;
– наукові позиції щодо інституту права приватної власності на об’єкти тваринного світу, його правового регулювання. Обґрунтовано висновок про необхідність розвитку спеціального законодавства та виділення окремо в Законі України „Про тваринний світ” розділу „Право власності на тваринний світ”;
– наукові позиції щодо юридичної відповідальності за порушення права приватної власності на об’єкти тваринного світу, яка повинна бути зорієнтована як на стимулювання власників до належної поведінки, так і на державний захист підприємств, установ, організацій та громадян, які мають об’єкти тваринного світу на праві приватної власності;
удосконалено:
– законодавче поняття „об’єкту тваринного світу” та запропоновано його наступна редакція: об’єктами тваринного світу є дикі тварини – це тварини (хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо)), природним середовищем існування яких є дика природа, відносно яких людиною не здійснювалося селекційної діяльності та генетичних змін;
– механізми еколого-правового регулювання діяльності правоохоронних органів щодо припинення права приватної власності на об’єкти тваринного світу.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки, положення і пропозиції, сформульовані в дисертаційному дослідженні, є певним внеском у теорію екологічного права і можуть бути використані в подальшій нормотворчій діяльності у сфері екологічного та суміжних з ним галузей права. Результати дослідження становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути використані для подальшої розробки та дослідження проблем права приватної власності на природні об’єкти, визначення напрямків та перспектив розвитку міжгалузевого інституту права власності у фауністичному законодавстві, гармонізації досліджень проблем екологічного та цивільного права;
– у правотворчій діяльності – за результатами дослідження сформульовано низку пропозицій з удосконалення законодавства України, зокрема внесення змін до Законів України „Про тваринний світ”, „Про захист тварин від жорстокого поводження”, Кодексу України про адміністративні правопорушення, інших законів України та низки підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують їх положення;
– у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність суддів, працівників правоохоронних та природоохоронних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування, які реалізують завдання щодо забезпечення законності у сфері охорони та використання тваринного світу, реалізації права приватної власності на об’єкти тваринного світу; результати дослідження використовувалися в практичній діяльності органів прокуратури, правоохоронних органів, екологічних неурядових організацій;
– у навчальному процесі матеріали дисертації можуть бути використані під час підготовки та проведення лекційних і практичних занять із дисципліни „Екологічне право” за темами „Право власності на природні об’єкти”, „Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища”, „Юридична відповідальність за екологічні правопорушення”, „Правове регулювання використання та охорони тваринного світу” тощо.
Публікації. Основні положення та результати дисертації знайшли своє відображення у 8 публікаціях, з яких 4 наукові статті, опубліковані у фахових виданнях, та тези 4-х доповідей на конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягало у виявленні особливостей правового регулювання відносин щодо реалізації права приватної власності на об’єкти тваринного світу. Здійснене дослідження дозволяє зробити наступні основні висновки, в яких сформульовано теоретичні і практичні результати, одержані автором у ході дослідження, зокрема:
1. Інститут права власності на об’єкти тваринного світу одночасно перебуває під впливом двох чинників: з одного боку, – посилення права власників та формування системи державних гарантій щодо його абсолютизації та непорушності, а з другого (в силу специфіки предмета правового регулювання) – захисту самого об’єкта права власності, обмеження здійснення права власності щодо нього з урахуванням принципів моральності та гуманності. Таке становище пов’язано з тим, що історично право приватної власності на об’єкти тваринного світу розвивалося в межах законодавства, яке регулює майнові відносини, а отже, логічно і органічно вписується в загальну концепцію права власності. Разом з тим специфіка предмета правового регулювання, поширення на нього статусу природного об’єкта і, як наслідок, – охоронювальних норм, вимагають гармонізації норм екологічного та цивільного законодавства на засадах міждисциплінарного підходу з метою комплексного регулювання відносин, усунення прогалин законодавства та колізій у його застосуванні, пошуку оптимального балансу приватноправових та публічно-правових інтересів.
2. Ефективність правового регулювання як одного з різновидів соціального регулювання, спрямованого на досягнення конкретних завдань, що постають перед суспільством, безпосередньо залежить від його змістовного наповнення, комплексності, послідовності та системності правових приписів, а також від того, наскільки дієвими заходами здійснюється їх реалізація. Реалізація права приватної власності на об’єкти тваринного світу повинна відбуватися в рамках загальних конституційних засад щодо права власності на природні об’єкти. Зважаючи на те, що завданням цивільного законодавства є регулювання особистих немайнових та майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, а завданням фауністичного законодавства – охорона, використання і відтворення тваринного світу, об’єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, то цивільне і фауністичне законодавство, стосовно права приватної власності на тваринний світ, співвідносяться між собою як загальний і спеціальний закони, а отже, у випадку колізійності їх застосування, пріоритет повинен належати нормам законодавства про тваринний світ.
3. У законодавстві про тваринний світ реалізована подвійна конструкція права власності, притаманна в цілому поресурсовому законодавству, коли всі об’єкти тваринного світу є об’єктами права власності Українського народу і одночасно перебувають у трьох формах власності: державній, комунальній та приватній. Ефективна реалізація права приватної власності на об’єкти тваринного світу безпосередньо залежить від дієвого розмежування форм власності та нормативного закріплення такого розмежування. Зважаючи на це, необхідно вдосконалити в Законі України „Про тваринний світ” положення про розмежування права власності на тваринний світ, закріпивши, що в державній власності перебувають усі об’єкти тваринного світу, крім тих, які вилучені зі стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі, набуті іншим не забороненим законом шляхом підприємствами, установами та організаціями комунальної форми власності, а також фізичними та юридичними особами. Таким чином закріплюється домінанта, презумпція державної власності щодо об’єктів тваринного світу, яка дозволить більш ефективно здійснювати захист тваринного світу від нераціонального використання.
4. Потенційно право приватної власності на тваринний світ може поширюватися на будь-які об’єкти тваринного світу. Разом з тим реальні потреби законодавства, необхідність уточнення мети правового регулювання, недопущення необґрунтовано широкого застосування спеціальних дозвільно-реєстраційних процедур передбачають уточнення об’єктів, на які поширюється діяльність Закону України „Про тваринний світ”, та поняття „дикі тварини”:
„Дикі тварини – це тварини (хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо)), природним середовищем існування яких є дика природа, щодо яких людиною не здійснювалося селекційної діяльності та генетичних змін”.
Таким чином, будуть розмежовані поняття „об’єкт тваринного світу” та „об’єкт правової охорони”, що дасть змогу більш ефективно використовувати термінологічний апарат і застосовувати правові норми, розмежувати застосування норм фауністичного та цивільного законодавства.
Запропоновано віднести до об’єктів тваринного світу, законність набуття та реалізації права власності на які потребує документального підтвердження, з огляду на їх господарську та екологічну цінність, об’єкти тваринного світу, щодо яких здійснюється регулювання як об’єктів полювання та рибальства, занесені до Червоної книги України, а також ті, які мають спеціальний статус відповідно до міжнародних зобов’язань України.
5. Правові підстави набуття права приватної власності на об’єкти тваринного світу можна розділити на дві групи: адміністративно-правові (найчастіше пов’язані з регулюванням вилучення таких об’єктів із природного середовища) та цивільно-правові (пов’язані з оборотом об’єктів тваринного світу, що вже вилучені з довкілля). Крім того, зважаючи на те, що законодавством України, зокрема Конституцією України, Цивільним кодексом, визначено повноваження судових установ щодо визнання або припинення права власності, а особливу групу правових підстав становлять судові рішення стосовно забезпечення права приватної власності на тваринний світ, розгляду вимагають питання діяльності та застосування законодавства судами.
До адміністративно-правових підстав виникнення, зміни та припинення права приватної власності на об’єкти тваринного світу належать надання дозволу на їх вилучення з природи в порядку спеціального використання тваринного світу, прийняття рішення про передачу зазначених об’єктів із державної у приватну власність, припинення права приватної власності на ці об’єкти в разі жорстокого поводження з ними та встановлення законодавчими актами заборони щодо перебування у приватній власності окремих об’єктів тваринного світу, конфіскація їх унаслідок порушення законодавства.
До цивільно-правових підстав виникнення, зміни та припинення права приватної власності на об’єкти тваринного світу належать реалізація власником об’єктів тваринного світу, що придбані (отримані) на законних підставах фізичними та юридичними особами приватної форми власності, повноважень щодо вільного розпорядження своїми правами, укладення угод за умови збереження зазначених об’єктів, незавдання шкоди навколишньому природному середовищу. Укладення угод повинно здійснюватись у письмовій формі з урахуванням особливостей, встановлених фауністичним законодавством щодо ліцензування такої діяльності, дозвільного характеру, суб’єктного та об’єктного складу відносин тощо.
6. Європейське законодавство щодо утримання тварин, як і українське, не містить стрункої системи і є розпорошеним за окремими напрямками. Разом з тим основні стандарти поводження з тваринами закладені в законодавстві і спрямовані насамперед на недопущення завдання страждань тваринам. Зважаючи на це, правова регламентація прав та обов’язків осіб, що мають у своїй власності (в тому числі приватній) об’єкти тваринного світу, здійснюють діяльність, пов’язану з їх оборотом, повинна здійснюватись із дотриманням норм міжнародного законодавства в цій сфері та відповідно до основних стандартів Європейського Союзу, які можна поділити за такими критеріями: адміністративно-дозвільні (процедурні) вимоги (включають дозвільні питання, реєстрацію тварин – об’єктів власності, їх ідентифікацію тощо); якісно-кількісні вимоги щодо забезпечення утримання тварин (встановлюють обмеження щодо утримання тварин залежно від можливості власника забезпечити мінімальні стандарти утримання тварин); санітарно-ветеринарні вимоги (включають питання попередження захворюваності тварин, виникнення епізоотичних ситуацій, недопущення поширення хвороб, носіями яких можуть бути тварини) та освітньо-професійні вимоги (встановлюються щодо персоналу, який здійснює поводження з тваринами).
7. Належне забезпечення ефективної охорони тваринного світу неможливе без застосування заходів економічного стимулювання власників об’єктів тваринного світу до охоронної, відновлювальної діяльності. Наразі в контексті забезпечення права приватної власності на тваринний світ перспективним видається розвиток фіскальної складової економічного механізму – зборів за використання об’єктів тваринного світу, з одночасним економічним зацікавленням громадян, підприємств, установ та організацій до відновлення таких об’єктів, а також запровадження механізмів екологічного страхування, які дозволять, у разі виникнення позаштатної ситуації, з одного боку, забезпечити компенсацію завданої шкоди в повному обсязі, а з другого – будуть гарантувати права власників об’єктів тваринного світу.
8. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ є значним регуляторним чинником стосовно власників об’єктів тваринного світу. Особливістю юридичної відповідальності за правопорушення щодо права приватної власності на тваринний світ є різна акцентованість об’єктивної сторони таких правопорушень. У зв’язку з тим, що даний інститут тісно пов’язаний з цивільними правовідносинами, держава намагається незначною мірою втручатись у його захист засобами адміністративного та кримінального права, залишаючи вирішення питання щодо способів та порядку захисту права приватної власності самому власнику. Тому положення адміністративного та кримінального законодавства містять лише загальний перелік порушень законодавства про тваринний світ, пов’язаних переважно з порушенням порядку та законності набуття таких об’єктів у приватну власність, протиправним вилученням таких об’єктів у власників, порушенням дозвільного порядку їх використання власниками тощо.
Цивільно-правова (майнова) відповідальність за порушення права приватної власності на тваринний світ полягає у відшкодуванні конкретної майнової шкоди, яка викликана протиправним порушенням чужих суб’єктивних цивільних прав або чужих благ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрное и экологическое законодательство в России и СНГ (сравнительно-правовой анализ) : [отв. ред. С.А. Боголюбов, Е.Л. Минина]. – М. : Норма, 1999. – 240 с.
2. Авраменко И.М. Международное экологическое право : учебное пособие / Авраменко И.М. – Ростов н/Д. : Феникс, 2005. – С. 35.
3. Азовского крокодила ловит весь Мариуполь // Комсомольская правда в Украине. – 06 июня 2007 г.
4. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт философского исследования / Алексеев С.С. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
5. Алданов Ю.В. Приватизація державного майна як спеціальна підстава набуття права власності: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Алданов Юрий Валентинович. – К., 2006. – 300 с.
6. Алейников Б.Н. Социальное государство и собственность / Б.Н. Алейников // Государство и право. – № 1. – 2008. – С. 5–13.
7. Андрейцев В.И. Теоретические проблемы правового обеспечения эффективности экологической экспертизы: дис… доктора юрид. наук: 12.00.06. / Андрейцев Владимир Иванович. – К., 1991. – 475 с.
8. Андрейцев В.І. Концепція правового забезпечення екологічної політики України / В.І. Андрейцев // Право України. – 1994. – № 3–4. – С. 27–29.
9. Андрейцев В.І. Проблеми кодифікації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки / В.І. Андрейцев // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 4 (19). – С. 122–132.
10. Антимонов Б.С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности / Антимонов Б.С. – М. : Юрид. лит. – 1952. – 64 с.
11. Баранюк А.З. Позбавлення права приватної власності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.03 / А.З. Баранюк – Л., 2007. – 14 с.
12. Батадеев В.А. Экологическое страхование – необходимый инструмент защиты окружающей среды / В.А. Батадеев // Финансы. – 2007. – № 11. – С. 42–45.
13. Бахрах Д.Н. Административное право : [учеб. для вузов] / Бахрах Д.Н. – М. : БЕК, 1997. – 368 с.
14. Бажайкин А.Л. Экологическое страхование: теория, практика правового регулирования: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.06 / А.Л. Бажайкин. – М., 2002. – 20 с.
15. Безсмертна Н.В. Здійснення громадянами права приватної власності в Україні: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Безсмертна Наталія Василівна. – К., 2001. – 213 с.
16. Бобкова А.Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності / Бобкова А.Г. – Донецьк : Юго-Восток, 2000. – 308 с.
17. Бойко С. Хліборобам – земля, горянам – ліс: (Приватна власність на землю. Івано-Франк. обл.) / С. Бойко // Уряд. кур’єр. – 2000. – 31 жовт. – С. 10.
18. Борейко В. Екобіоцентризм як основа екологічної етики / Борейко В. // Науковий світ. – № 10. – 2005. – С. 14–15.
19. Бородин А.И. Методологические основы эколого-экономического управления предприятием / А.И. Бородин // Менеджмент в России и за рубежом. – 2006. – № 3. – С. 67–81.
20. Брагинский М.И. Договорное право [книга вторая]: Договоры о передаче имущества / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – М. : Статут, 2000. – 800 с.
21. Бринчук М.М. О головном акте экологического законодательства / М.М. Бринчук // Государство и право. – 2001. – № 11. – С. 64–75.
22. Бугаев Д.В. Субъекты предпринимательства в сфере пользования животным миром / Д.В. Бугаев // Юрист. – 2004. – № 12. – С. 12–16.
23. Бурі ведмежата, яких намагалися під виглядом цуценят німецької вівчарки вивезти до Єгипту, не пройшли митний контроль // Київська муніципальна газета „Хрещатик”: 18.03.2005. – № 39 (2638) Режим доступу до журн. : http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/2638/art/24444.html (Назва з титул. екрану станом на 8.07.08)
24. В озере в Днепропетровске обнаружены пираньи // http://www.podrobnosti.ua/accidents/casualties/2006/05/23/315186.html
25. Валеев Р.М. Международный контроль при охране окружающей среды / Р.М. Валеев // Московский журнал международного права. – 1998. – № 1. – С. 131–147.
26. Веденин Н.Н. Правовая охрана животного мира в СССР / Веденин Н.Н. – М., Знание, 1975. – 64 с.
27. Веклич О.О. Удосконалення економічних інструментів екологічного управління в Україні / О.О. Веклич // Економіка України. – 1998. – № 9. – С. 65–75.
28. Веклич О.О. Аналіз ефективності вітчизняного економічного механізму природокористування щодо ідеї сталого розвитку / О.О. Веклич // Економічні реформи України в контексті переходу до сталого розвитку / Матеріали 2-х конференцій та рекомендації до проекту Національної стратегії: Інститут сталого розвитку. – К. : Інтелсфера, 2001. – С. 94–101.
29. Великая хартия вольностей // Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. В 2 т. / [отв. ред. Н.А. Крашенинникова] / Т. 1. Древний мир и Средние века: сост. О.Л. Лысенко, Е.Н. Трикоз. – М. : Изд-во НОРМА, 2003. – С. 508–522.
30. Вівчаренко О.А. Гарантії права власності на землю в Україні: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Вівчаренко Олег Антонович. – К., 2005. – 199 с.
31. Волик М.П. Правове регулювання полювання в Україні (На матеріалах південного регіону України): дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Волик Микола Петрович. – Одеса, 1997. – 171 с.
32. Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: Общая часть / Вовк Ю.А. – Х. : Вища шк., 1986. – 160 с.
33. В XXVII веке за экологические преступления били батогами // „Ex Libris НГ”. – 2001. – № 28. – С. 8.
34. Гегель Г. Философия права / Гегель Г. – М. : Мысль, 1990. – С. 228.
35. Германское право. Часть I. Гражданское уложение : пер. с нем. / серия: Современное зарубежное и международное частное право. – М. : Междунар. центр финансово-экон. развития, 1996. – 552 с. (С. 218).
36. Гетьман А.П. Еколого-процесуальна правова теорія: проблеми становлення і розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: 12.00.06 / А.П. Гетьман. – Х., 1995. – 32 с.
37. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України : [навч. посіб.] / Гетьман А.П. – Х. : Основа, 1998. – 204 с.
38. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве / Гетьман А.П. – Х. : Основа, 1994. – 136 с.
39. Голиченков А.К. Экологический контроль: теория и практика правового регулирования / Голиченков А.К. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1993. – 162 с.
40. Головач І. Право власності на землю: європейський та американський досвід / І. Головач // Економіка. Фінанси. Право. – 1999. – № 5. – С. 27–29.
41. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / Горшенев В.М. – М. : Юрид. лит., 1982. – 256 с.
42. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11 (28.03.2003). – Ст. 462.
43. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / пер. В. Захватаева. – К. : Истина, 2006. – 1008 с.
44. Григор’єва Т.В. Правове регулювання використання й охорони водних живих ресурсів: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Григор’єва Тетяна вікторівна. – Х., 2004. – 187 с.
45. Гриняк А.Б. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права спільної власності фізичних осіб: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.03 / А.Б. Гриняк. – К., 2007. – 20 с.
46. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Гуревський Володимир Климентійович. – Одеса, 1999. – 184 с.
47. Право власності в Україні: навч. посіб. / [Дзера О.В., Кузнєцова Н.С., Підопригора О.А. та ін.] ; за ред. О.В. Дзери та Н.С. Кузнєцової. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 812 с.
48. Довідка про основні результати роботи в галузі охорони, використання та відтворення тваринного світу за період 01.08.2006 – 01.09.2007 // http://www.menr.gov.ua/documents/dovidka_tvarunniy_svit.doc.
49. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31 (31.07.90). – Ст. 429.
50. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Дзера Ірина Олександрівна. – К., 2001. – 216 с.
51. Директива Комісії 93/119/EC від 22 грудня 1993 р. Про поводження із тваринами під час забою.
52. Директива Ради 1999/22/ЄС від 29 березня 1999 р. Про утримання диких тварин в зоопарках.
53. Домашенко М.В. Власність і право власності: Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні / М.В. Домашенко, В.Є. Рубаник. – Х. : Фактор, 2002. – 550 с.
54. Європейська Конвенція про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей
55. Єлісєєва О.В. Припинення права приватної власності на земельну ділянку за законодавством України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Єлісєєва Ольга Володимирівна. – К., 2006. – 240 с.
56. Единая база чипированных животных в Украине // www.tracer.com.ua
57. Екологічний кодекс України: міфи та реальність : матеріали Міжнар. круглого столу, Київ, 12–13 трав. 2005 р. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка / відп. ред. В.І. Андрейцев. – К. : ВПЦ „Київський ун-т”, 2006. – 115 с.
58. Екологічне право України : підруч. / [В.К. Попов, А.П. Гетьман, М.В. Шульга та ін.] ; за ред. В.К. Попова та А.П. Гетьмана. – Х. : Право, 2001. – 480 с.
59. Екологічне право України. Академічний курс : підруч. / за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К. : Юрид. думка, 2005. – С. 584.
60. Енгельс Ф. Походження сім’ї, приватної власності та держави // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 21. – С. 43–78.
61. Загальне цивільне уложення Австрійської імперії // Там само. – С. 333–389.
62. Закон України „Про захист тварин від жорстокого поводження” // Офіційний вісник України. – 2006. – № 11 (29.03.2006). – Ст. 692.
63. Закон України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України” // Офіційний вісник України. – 2007. – № 43 (22.06.2007). – Ст. 1703.
64. Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік „Про власність в СРСР”.
65. Закон СССР „Об охране и использовании животного мира” от 25 июня 1980 г. – М. : Изд-во „Известия Советов народных депутатов СССР”. – С. 4 (26 с.).
66. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки „Про власність” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 20 (14.05.91). – Ст. 249.
67. Закон України „Про тваринний світ” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 2 (25.01.2002). – Ст. 47.
68. Закон України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
69. Закон України „Про Митний тариф України” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24 (15.06.2001). – Ст. 125.
70. Закон України „Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами” // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 46. – Ст. 415.
71. Закон України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 8.
72. Закон України „Про форми власності на землю” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 18 (05.05.92). – Ст. 225.
73. Закон України „Про плату за землю” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38 (22.09.92). – Ст. 560.
74. Закон України „Про Червону книгу України” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 10 (22.03.2002). – Ст. 462.
75. Закон України „Про страхування” від 7 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78
76. Законы Хаммурапи // Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. В 2 т. / [отв. ред. Н.А. Крашенинникова] / Т. 1. Древний мир и Средние века : сост. О.Л. Лысенко, Е.Н. Трикоз. – М. : Изд-во НОРМА, 2003. – С. 12–56.
77. Засади національної екологічної політики в галузі ведення мисливського господарства // http://www.menr.gov.ua/documents/Hunting_problems.doc
78. Земельний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46 (30.11.2001). – Ст. 2038.
79. Земледельческий закон // Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. В 2 т. / [отв. ред. Н.А. Крашенинникова]. Т. 1. Древний мир и Средние века : сост. О.Л. Лысенко, Е.Н. Трикоз. – М. : Изд-во НОРМА, 2003. – С. 371–377.
80. Зинченко С.А. Собственность и производные вещные права: теория и практика: [Южный филиал Ин-та государства и права РАН; Северо-Кавказская акад. гос. службы. Адыгейский филиал] / А.С. Зинченко, В.В. Галов. – Ростов н/Д. : Изд-во СКАГС, 2003. – 199 с.
81. Зуєв В.А. Організаційно-правові проблеми забезпечення митними органами України виконання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES) / В.А. Зуєв // Митна справа. – 2007. – № 1 (49). – С. 15–18.
82. Зуєв В.А. Ідентифікація об’єктів CITES в процесі митного контролю: проблеми та шляхи їх вирішення / В.А. Зуєв // Митна справа. – 2007. – № 2 (50). – С. 15–18.
83. Капелюшников Р. Право собственности (очерк современной теории) / Р. Капелюшников // Отечественные записки. – 2004. – № 6 (20). – С. 13–17.
84. Калаур І.Р. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права власності юридичної особи: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Калаур Іван Романович. – Івано-Франківськ, 2004. – 198 с.
85. Каракаш І. Право поділеної власності на природні ресурси у законодавстві України / І. Каракаш // Право України. – 2001. – № 3. – С. 82–84.
86. Кисс А. От регионального к всемирному: генерализация заботы об окружающей среде // http://www.diplomatie.gouv.fr/fr/IMG/pdf/0504-KISS-RU.pdf
87. Книш В.І. Адміністративно-правова охорона тваринного світу та роль міліції у її здійсненні: дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Книш Валентин Іванович. –Х., 2007. – 187 с.
88. Книш В.І. Адміністративно-правова охорона тваринного світу та роль міліції у її здійснені: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 / В.І. Книш. – Х., 2007. – 17 с.
89. Коваленко Л.П. Адміністративно-правові заходи охорони навколишнього природного середовища: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 / Л.П. Коваленко. – Х., 2003. – 18 с.
90. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР, 1984, додаток до № 51, ст. 1122.
91. Колбасов О.С. Завещание экологам / О.С. Колбасов // Журнал российского права – 2000. – № 5–6. – С. 89–90; Колбасов О.С. Правовая охрана природы : [пособ. для слушателей] / Колбасов О.С. – М. : Знание, 1984. – 112 с.
92. Колбасов Р.С. Право собственности на животный мир / Р.С. Колбасов // Развитие аграрно-правовых наук. – М. : Ин-т гос-ва и права, 1980. – С. 56–70.
93. Колпаков В.К. Адміністративне право України : підруч. / Колпаков В.К. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.; Адміністративне право України : [підруч. для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.] ; за ред. Ю.П. Битяка. – Х., 2000. – 520 с.
94. Комментарий к Закону Российской Федерации „Об охране окружающей природной среды” / [С.А. Боголюбов, В.Г. Емельянов, Ю.Г. Жариков, И.Ф. Панкратов] ; под ред. С.А. Боголюбова. – М. : Норма – Инфра М, 1999. – 382 с.
95. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля // Сб. междунар. конвенций в области охраны окружающей среды. – Львов : Экоправо, 1999. – С. 83–101.
96. Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі: Берн, 1979 р. / М-во охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. – К., 1998. – 76 с.
97. Константиниди С.С. Право государственной собственности на животный мир / С.С. Константиниди // Охрана природы и рациональное использование ее ресурсов. – Алма-Ата, 1981. – С. 48.
98. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
99. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні) / Костицький В.В. – К. : ІЗП і ПЗ, 2003. – 772 с.
100. Костицький В. Екологічне страхування / В. Костицький // Право України. – 1998. – № 11 – С. 68.
101. Кравченко С.Н. Материальная ответственность в системе охраны природы / Кравченко С.Н. – К.: Вища шк. 1981. – 54 с.
102. Кравченко С.Н. Захист екологічних прав громадян в Україні та США: порівняльний аналіз / С.Н. Кравченко // Право України. – 1995. – № 5–6. – С. 33–36.
103. Кравченко С.Н. Реализация права в охране окружающей среды (социально-психологические условия): дис… д-ра юрид. наук: 12.00.06 / Кравченко Светлана Николаевна. – Львов, 1991. – 393 с.
104. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / Красавчиков О.А. – М., 1958. – С. 82.
105. Красавчиков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности / Красавчиков О.А. – М. : Юрид. лит., 1966. – 160 с.
106. Кримінальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21 (08.06.2001). – Ст. 920.
107. Кулинич П.Ф. Право власності на природні ресурси / П.Ф. Кулинич // Екологічне право України. Академічний курс : [підруч.] ; за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К. : ТОВ „Вид-во „Юрид. думка”, 2005. – С. 67.
108. Куріщак Ш. Сучасна екологічна дипломатія: досвід міжнародного співробітництва / Ш. Куріщак // Нова політика. – 1997. – № 6. – С. 50–54.
109. Лапина М.А. Юридическая ответственность за экологические правонарушения: Постатейный комментарий к Российскому законодательству / Лапина М.А. – М. : Экзамен, 2003. – 288 с.
110. Легочкі Жужа. Досвід застосування економічних важелів у період перехідної економіки / Жужа Легочкі // Доповіді семінару „Міжнародний досвід застосування економічних важелів для здійснення екологічної політики”. 21 трав. 1997 р. – К., 1997.
111. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы) / Лейст О.Э. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1981. – 240 с.
112. Лесная ассиза // Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. В 2 т. / [отв. ред. Н.А. Крашенинникова] / Т. 1. Древний мир и Средние века : сост. О.Л. Лысенко, Е.Н. Трикоз. – М. : Изд-во НОРМА, 2003. – С. 505–508.
113. Лист Вищого арбітражного суду України № 01-8/573 від 15.05.2001 „Про звернення Вищого арбітражного суду України до Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України стосовно Закону України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001–2004 років” // Зб. поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. – 2001. – 05. – № 22.
114. Малишко М.І. Основи тваринного (фауністичного) права : конспект лекції / [Українська наукова асоціація; Українська екологічна академія наук] / Малишко М.І. – К. : УНА, 2000. – 40 с.
115. Малышева Н.Р. Эколого-правовые вопросы научно-технического процесса / Н.Р. Малышева, Н.И. Ерофеев, В.И. Петрина. – К. : Наук. думка, 1993. – 156 с.
116. Мамутов В.К. Совершенствование правового регулирования хозяйственной деятельности (методология направления) / Мамутов В.К. – К.: Наук. думка, 1982. – 238 с.
117. Марракешское Соглашение о создании Всемирной торговой организации // Внешнеэкономический бюллетень. № 5. – 1997.
118. Международное право : учеб. / [отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов]. – М. : Междунар. отношения, 1996. – 608 с.
119. Мельник О.М. Правове регулювання та шляхи підвищення його ефективності: дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Мельник Олена Миколаївна. – К., 2004. – 209 с.
120. Микієвич М.М. Європейське право навколишнього середовища : навч. посіб. / М.М. Микієвич, Н.І. Андрусевич, Т.О. Будякова. – Львів : ЕКОПРАВО-ЛЬВІВ, 2004. – 256 с.
121. Михайленко О.О. Речово-правові обмеження права приватної власності за стародавнім римським та сучасним цивільним правом України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Михайленко Ольга Олександрівна. – Запоріжжя, 2003. – 225 с.
122. Модельный закон о животном мире, утвержден Постановлением № 9-14 от 8 июня 1997 года на 9-м пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи государств-участников СНГ // Окреме видання.
123. Мунтян В.Л. Деякі актуальні проблеми правового регулювання земельних відносин в Україні / В.Л. Мунтян // Что делать? Дайджест левой оппозиции. – 2001. – № 7–8. – С. 77–81.
124. Науково-практичний коментар Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” / [за заг. ред. О.М. Шуміла]. – Харків : Фактор, 2006. – 592 с.
125. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу: монографія / Носік В.В. – Юрінком Інтер, 2006. – С. 48.
126. Наказ Міністерства аграрної політики „Щодо впровадження на території України електронної ідентифікації непромислових свійських та сільськогосподарських тварин”, № 65 від 27.08.2003 р.
127. Павлов П. Особенности права собственности на животный мир / П. Павлов // Российская юстиция. – 1998. – № 4. – С. 40–42.
128. Паламарчук В. Про економіко-правову відповідальність в управлінні природокористуванням та охороною навколишнього середовища (теоретико-методологічні аспекти) / В. Паламарчук, Є. Мішенін // Право України. – 1998. – № 6. – С. 30–39.
129. Памятники римского права: Законы 12 таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М. : 3ерцало, 1997. – 608 с.
130. Панкратов И.Ф. Законодательство об охране и использовании животного мира / И.Ф. Панкратов, Н.А. Сыроедов. – М. : Юрид. лит., 1983. – 96 с.
131. Пейчев К. Обмеження права власності на земельні ділянки: окремі питання / К. Пейчев // Право України. – 2002. – № 8. – С. 47–50.
132. Пересунько С.І. Право державної власності та його здійснення в період ринкових реформ в Україні: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Пересунько Сергій Іванович. – К., 1998. – 197 с.
133. Перший литовський статут // Хрестоматія з історії держави і права України: у 2-х т. : [навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти] ; за ред. В.Д. Гончаренка. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. Т. 1. З найдавніших часів до початку ХХ ст. / уклад. В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький. – К. : Видавничий Дім „Ін Юре”, 2000. – С. 60–83.
134. Петров Г.И. Советское природоохранительное право, его становление и развитие / Г.И. Петров // Правоведение. – 1977. – № 5. – С. 80.
135. Пірс Девід. Останні розробки щодо використання економічних важелів для управління у галузі навколишнього середовища / Девід Пірс // Доповіді семінару „Міжнародний досвід застосування економічних важелів для здійснення екологічної політики”. – 21 трав. 1997 р. – К., 1997.
136. Платон. Законы. Классическая философская мысль / Платон. – М. : Мысль, 1999. – (823–824) 830 с.
137. Поляков М.О. Права власності як засіб лісової політики / М.О. Поляков // Наук. вісн. Нац. аграр. ун-ту. – К., 2000. – Вип. 25: Лісництво. – С. 88–94.
138. Попов В.К. Проблеми систематизації екологічного законодавства / В.К. Попов // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 221–225.
139. Постановление Президиума Высшего Арбитражного Суда РФ от 8 апр. 1997 г. № 5923/96 // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 1997. – № 7.
140. Постанова Пленуму Верховного суду УРСР „Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи” від 26 січ. 1990 р. № 1.
141. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля” від 10 груд. 2004 р. № 17 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 1.
142. Постанова Верховної Ради України „Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38–39. – Ст. 248.
143. Про затвердження Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 жовт. 2002 р. № 1569 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 44 (15.11.2002). – Ст. 2004.
144. Про затвердження Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць : Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 8.09.99 № 204 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 47 (10.12.99). – Ст. 2320.
145. Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 січ. 1996 р. № 123 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 6. – Ст. 195.
146. Про затвердження Інструкції про порядок сплати платежів за спеціальне використання диких тварин : Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства фінансів України від 9 квіт. 1996 р. № 37/68 // Окреме видання.
147. Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин : Наказ Державного комітету лісового господарства України від 16 груд. 1997 р. № 121 // Офіційний вісник України. – 1997. – Число 52 (10.02.98). – С. 461.
148. Про здійснення попереднього документального контролю товарів у пунктах пропуску через державний кордон України : Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квіт. 2005 р. № 269 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 15 (29.04.2005). – Ст. 760.
149. Про порядок ведення державного кадастру тваринного світу : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 листоп. 1994 р. № 772 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 1. – Ст. 27.
150. Про встановлення вартості ліцензій на добування мисливських тварин: Наказ Державного комітету лісового господарства України № 493 від 24 листопада 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 50. – Ст. 3153.
151. Проблемні питання застосування Цивільного і Господарського кодексів України / [під. ред. Яреми А.Г., Ротаня В.Г.]. – К. : Реферат, 2005. – С. 113.
152. Програма дій „Порядок денний на XXI століття” : пер. з англ. – К. : Інтелсфера, 2000. – 360 с.
153. Програма дій з подальшого впровадження „Порядку денного на XXI століття” : пер. з англ. – К. : Інтелсфера, 2000. – 58 с.
154. Райлі С.Дж. Економічні важелі на службі управління охороною навколишнього природного середовища у Великобританії / С.Дж. Райлі // Доповіді семінару „Міжнародний досвід застосування економічних важелів для здійснення екологічної політики”. – 21 трав. 1997 р. – К., 1997.
155. Регламент Комісії 1739/2005/EC від 21 жовтня 2005 р. Вимоги щодо здоров’я тварин при переміщення циркових тварин в межах територій держав-членів.
156. Регламент ЄС 998/2003/СЕ від 22.10.2002 Правила, які застосовуються для перевезення собак, котів та тхорів між державами-членами Європейського Співтовариства.
157. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна „законодавство”) // Офіційний вісник України. – 1998. – № 32 (27.08.98). – Ст. 1209.
158. Розгон О.В. Межі та обмеження права власності: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Розгон Ольга Володимирівна. – Х., 2005. – 225 с.
159. Розовск