ПРАВО ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ В УКРАЇНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

НАСТІНА Ольга Іванівна

УДК 349.412.3

ПРАВО ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ
В УКРАЇНІ

спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ЄРМОЛЕНКО Володимир Михайлович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП .................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади формування права державної власності на землю
1.1. Генезис виникнення права державної власності на землю ........................................................................................................
12
1.2. Зміст, особливості та поняття права державної власності на землю ........................................................................................................
43
Висновки до Розділу 1 ............................................................................ 62

РОЗДІЛ 2. Правова характеристика об’єктно-суб’єктного складу земельних відносин у сфері закріплення права державної власності на землю
2.1. Об’єкти права державної власності на землю ............................... 65
2.2. Суб’єкти права державної власності на землю ............................. 92
Висновки до Розділу 2 ............................................................................ 108

РОЗДІЛ 3. Здійснення права державної власності на землю
3.1. Правові засади виникнення державної власності на землю ........................................................................................................
111
3.2. Реалізація права державної власності на землю ............................ 135
3.3. Припинення права державної власності на землю ........................ 151
Висновки до Розділу 3 ............................................................................ 169

ВИСНОВКИ ........................................................................................... 171

ДОДАТКИ .............................................................................................. 179

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................... 181

ВСТУП

Актуальність теми. Головною метою земельної реформи в Україні було визначено приватизацію державного земельного фонду, що супроводжувалося значним доробком у цьому напрямі економічної, політичної та юридичної доктрин. Відповідно сформувалися і принципи державної земельної політики, які віднайшли свою реалізацію у масиві чинного земельного законодавства, пріоритетне спрямування якого змістилося у бік врегулювання відносин приватної власності на землю. Наслідком зазначених процесів стало необґрунтоване зменшення загальної площі державних земель без врахування об’єктивної потреби наявності достатньої кількості земель державної власності для забезпечення виконання державою своїх завдань і функцій. Реаліями сьогодення є те, що проблематика правовідносин державної власності на землю в Україні тривалий час залишалась поза увагою науковців. Тому модель права державної власності на землю сформувалась без належного теоретичного обґрунтування, що призвело до появи невиправданої кількості прогалин і колізій в механізмі правового регулювання відносин державної власності на землю. Такий стан робить обрану тематику дисертаційного дослідження актуальною і нагальною.
Дисертаційне дослідження базується на використанні наукових розробок у галузі історії держави і права, земельного, аграрного та екологічного права, авторами яких є українські вчені: В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, А. Г. Бобкова, О. Г. Бондар, Д. В. Бусуйок, О. А. Вівчаренко, А. П. Гетьман, В. К. Гуревський, М. В. Домашенко, В. М. Єрмоленко, І. М. Заріцька, Н. В. Ільків, І. І. Каракаш, Т. Г. Ковальчук, І. О. Костяшкін, П. Ф. Кулинич, Л. В. Лейба, А. В. Луняченко, Н. Р. Малишева, Р. І. Марусенко, А. М. Мірошниченко, В. Л. Мунтян, В. В. Носік, О. М. Пащенко, О. О. Погрібний, В. К. Попов, В. Є. Рубаник, В. І. Семчик, Н. І. Титова, В. Ю. Уркевич, М. В. Шульга, та ін.
Серед зарубіжних науковців в галузі земельного і цивільного права, перш за все, потрібно зазначити роботи Г. О. Аксеньонка, С. О. Боголюбова, Б. В. Єрофеєва, І. О. Іконицької, М. І. Козиря, Н. І. Краснова, Д. І. Мейера, О.М. Турубінера, К. П. Побєдоносцева, Й.А. Покровського, К. І. Скловского, Л.В. Щеннікової та ін. Дисертантка також зверталася до політико-правової публіцистики, на сторінках якої дискутуються питання щодо природи права державної власності на землю в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах програми наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України за темою «Розробка концепції правового регулювання сталого розвитку сільських територій» (номер державної реєстрації 0109U003356), у частині дослідження правового режиму земель державної власності у складі сільських територій.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз права державної власності на землю в Україні, виявлення його змісту та особливостей, вироблення на цій основі пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства з питань визначення та закріплення об’єктів права державної власності на землю, підвищення ефективності правового механізму регулювання відносин державної власності на землю.
Відповідно до зазначеної мети було визначено такі завдання:
– здійснити періодизацію історичного процесу виникнення, становлення і розвитку права державної власності на землю на території України;
– дослідити зміст права державної власності на землю та виявити його особливості;
– удосконалити понятійно-категорійний апарат земельно-правової науки через визначення понять, що формують право державної власності на землю;
– виокремити специфічні ознаки об’єктів права державної власності на землю та провести класифікацію таких об’єктів;
– встановити коло суб’єктів права державної власності на землю та особливості їх правосуб’єктності;
– дослідити підстави виникнення права державної власності на землю і запропонувати їх класифікацію;
– розкрити юридичний зміст умов, форм і способів реалізації права державної власності на землю;
– класифікувати підстави припинення права державної власності на землю.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини власності на землю.
Предметом дослідження є право державної власності на землю в Україні.
Методи дослідження. У процесі роботи над дисертацією було використано органічний комплекс філософських, загальнонаукових і спеціальних методів та підходів. Діалектичний метод дав змогу розглянути виникнення, становлення і розвиток правовідносин державної власності на землю як сталий суспільний процес кількісно-якісних змін у закріпленні формальної диференціації відносин власності на землю. Цей процес є наслідком прояву єдності й протилежностей між роллю землі у державотворенні, балансом публічних і приватних земельних інтересів, а також волевиявленням правлячої еліти щодо їх врегулювання. За допомогою парних діалектичних категорій загальне, часткове та одиничне здійснено розмежування понять земля, землі, земельні ділянки як об’єкти права державної власності на землю. Парні діалектичні категорії зміст і форма слугували виокремлено ознак права державної власності на землю та обґрунтуванню трикомпонентної структури механізму здійснення права державної власності на землю. Загальнонауковий метод аналізу було застосовано у ході вивчення закономірностей законодавчого регулювання права державної власності на землю. Метод синтезу використано у процесі обґрунтування пропозиції щодо доповнення змісту права державної власності на землю правомочністю управління. За допомогою методу аналогії проведено класифікацію підстав виникнення та припинення права державної власності на землю. На основі формально-логічного методу було сформульовано визначення понять «право державної власності на землю», «умови реалізації права державної власності на землю», «форми реалізації права державної власності на землю», «способи реалізації права державної власності на землю», виявлено окремі складові механізму здійснення права державної власності на землю та зроблено висновки дисертаційного дослідження. Структурно-функціональний метод застосовувався у ході дослідження системи та повноважень органів державної влади як суб’єктів реалізації права державної власності на землю у сфері земельних відносин. Серед спеціальних методів завдяки історико-правовому методу було досліджено ретроспективні особливості закріплення права державної власності на землю. Метод юридичної фікції дав змогу розглянути уповноважений (компетентний) орган держави як самостійну особу-учасника земельних правовідносин. Порівняльно-правовий метод застосовувався у ході співставлення вітчизняного і зарубіжного законодавства, яке врегульовує відносини державної власності на землю, що дало змогу визначити відповідні колізії і прогалини та намітити шляхи їх подолання. Формально-юридичний метод використовувався під час з’ясування змісту норм законодавства у сфері відносин державної власності на землю з метою його аналізу і удосконалення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у науці вітчизняного земельного права комплексним і всебічним дослідженням змісту відносин права державної власності на землю, у результаті якого сформульовані нові наукові положення та розроблені практичні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання цих відносин.
У дисертації пропонується низка нових у науковому плані і важливих для практики понять, положень, доповнень та висновків, отриманих особисто здобувачем, які виносяться на захист:
вперше:
– проведено періодизацію виникнення і розвитку права державної власності на землю, виокремлено періоди, окремі з яких поділено на етапи: 1) період Київської Русі (IX – середина XIII ст.); 2) Польсько-литовський період (друга половина XIII – XVI ст.); 3) період Української козацької держави (XVI – середина XVII ст.); 4) період України у складі Російської імперії (середина XVII – початок XX ст.), який складається з етапів: від Переяславської Ради (8 січня 1654 р.) до Селянської реформи 19 лютого 1861 р.; Селянської реформи 19 лютого 1861 р.; аграрної реформи П. А. Столипіна; 5) період Української революції (1917–1921 рр.), який відзначається етапами земельних перетворень: а) Української Центральної Ради, б) Гетьманату П. П. Скоропадського, в) Директорії УНР, г) Західноукраїнської Народної Республіки; 6) радянський період (1922–1990 рр.), який складається з етапів: а) прийняття Земельного кодексу УСРР від 29 листопада 1922 р.; б) прийняття «Загальних засад землекористування і землеустрою» від 15 грудня 1928 р.; в) прийняття «Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік» від 13 грудня 1968 р. та Земельного кодексу УРСР від 8 липня 1970 р.; 7) період незалежності України (з 1990 р. до тепер);
– обґрунтовано, що механізм здійснення права державної власності на землю є складною трикомпонентною юридичною конструкцією, яка уособлює процеси виникнення, реалізації і припинення зазначеного права;
– запропоновано розглядати здійснення права державної власності на землю як сукупність умов, форм і способів правового впливу на відносини володіння, користування, розпорядження і управління земельними ділянками держави;
– визначено умови реалізації права державної власності на землю як систему земельно-правових норм, що містять відповідний комплекс юридичних засобів (дозволів, заборон, зобов’язань, стимулів), за наявності яких уможливлюється здійснення права державної власності на землю;
– аргументовано розуміння форм реалізації права державної власності на землю як різних проявів зовнішнього волевиявлення державних органів, здійснених у межах юридично закріплених владних повноважень щодо володіння, користування, розпорядження і управління земельними ділянками;
– визначено способи реалізації права державної власності на землю як вчинення послідовних, логічно завершених, визначених законом процедурних дій уповноважених органів державної влади, спрямованих на володіння, користування, розпорядження і управління земельними ділянками;
удосконалено:
– визначення права державної власності на землю як делегованої Українським народом юридично закріпленої можливості держави здійснювати у визначеному законом обсязі правомочності володіння, користування, розпорядження і управління земельними ділянками через систему правових норм, які регулюють виникнення, реалізацію і припинення відносин державної власності на землю;
дістали подальшого розвитку:
– положення про зміст права державної власності на землю, який запропоновано доповнити правомочністю управління як юридично гарантованою можливістю визначати, регулювати і контролювати цільове та раціональне використання землі;
– обґрунтування необхідності встановлення в земельному законодавстві переліку земельних ділянок, вилучених з обороту та обмежених в обороті, що обумовлюється особливими природними якостями земель та спеціальним призначенням земельних ділянок, які забезпечують виконання державою своїх функцій;
– напрями удосконалення земельного законодавства через пропозицію розроблення та прийняття Закону України «Про особливо цінні землі в Україні», що обумовлено відсутністю в земельному законодавстві критеріїв віднесення земель до особливо цінних, невизначеністю правового режиму таких земель, їх особливими природними якостями і національним значенням;
– класифікація об’єктів права державної власності на землю за правовими характеристиками – землі виключної державної власності та землі невиключної державної власності;
– класифікація підстав виникнення права державної власності на землю за критеріями: способів виникнення – первісні, первинні, похідні та окремі; формою власності – приватні і публічні; вольовою ознакою – примусові і не примусові;
– класифікація підстав припинення права державної власності на землю, диференційованих за ознаками способів припинення на загальні, особливі, спеціальні, окрему та проміжну.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі положення, а також загальнотеоретичні та практичні висновки дають змогу внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення механізму правового регулювання відносин державної власності на землю.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути також використані:
у науково-дослідній сфері – як емпірична основа для подальших наукових досліджень державної, комунальної та приватної власності на землю;
у нормотворчій діяльності – для вдосконалення чинного земельного законодавства в сфері регулювання суспільних відносин державної власності на землю;
у правозастосовній діяльності – для удосконалення діяльності органів державної влади у сфері реалізації права державної власності на землю;
у навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін «Земельне право», «Сучасні проблеми земельного права», а також як теоретична база для написання підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, методичних рекомендацій та розробки спецкурсу «Право державної власності на землю в Україні».
Апробація результатів дисертації. Основні висновки та положення дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри аграрного, земельного та екологічного права імені академіка В. З. Янчука, вчених рад ННІ земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України, а також були оприлюднені на: Міжнародній науково-практичній конференції «Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти» (Київ, 17–18 листопада 2006 р.); ІІ Державній науковій конференції «Сучасні правові проблеми українського державотворення» (Біла Церква, 26 квітня 2007 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції «Правові проблеми залучення інвестицій у сільське господарство та соціальну сферу села» (Київ, 24 травня 2007 р.); VІ Державній науково-практичній конференції «Аграрна наука — виробництву» (м. Біла Церква, 14–15 листопада 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення земельного законодавства та правового забезпечення аграрного виробництва» (м. Біла Церква, 17–18 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та докторантів «Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті» (м. Біла Церква, 15–16 травня 2008 р.); Міжнародній історико-правовій конференції «Земля і земельні відносин в історії права, держави і юридичної думки» (м. Судак, 25–28 вересня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференція «Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів» (м. Харків, 9–10 жовтня 2009 р.); VII Державній науково-практичній конференції «Аграрна наука – виробництву» (м. Біла Церква, 12–13 листопада 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Осінні юридичні читання» (м. Харків, 12–13 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права» (м. Київ, 30–31 жовтня 2009 р.); Международной научно-практической конференции «Актуальные проблемы правового регулирования аграрных, земельных отношений, природопользования и охраны окружающей среды в сельском хозяйстве» (г. Москва, 31 марта 2010 г.); Международной научно-практической конференции «Государство и право в условиях глобализации: реалии и перспективы» (г. Симферополь, 16–17 апреля 2010 г.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин в Україні» (м. Хмельницький, 14–15 травня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне земельне, аграрне, екологічне та природоресурсне право: актуальні проблеми теорії та практики» (м. Біла Церква, 21–22 травня 2010 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені у 23 наукових працях, з яких п’ять наукових статей опубліковані у фахових виданнях, одна стаття у інших виданнях, а також у сімнадцяти тезах доповідей на науково-практичних конференціях, з яких одинадцять – міжнародні.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Передумови виникнення права державної власності на землю в Україні тісно пов’язані із зародженням держави, розвитком українського суспільства та юридичним закріпленням права власності на землю. Генезис права державної власності на землю зумовлений становленням українського земельного законодавства в різні періоди та державотворчими чинниками на різних етапах історичного розвитку. В різні історичні періоди суспільство по-різному ставилось до державних земель як до об’єкту власності однак завжди правляча еліта визнавала важливість та необхідність таких земель для держави.
2. Проведений аналіз процесу виникнення, становлення та розвитку права державної власності на землю в різні історичні періоди існування України дає змогу виділити наступну періодизацію: 1) період Київської Русі (IX – середина XIII ст.); 2) Польсько-литовський період (друга половина XIII – XVI ст.); 3) період Української козацької держави (XVI – середина XVII ст.); 4) період України у складі Російської імперії (середина XVII – початок XX ст.), який складається з етапів: від Переяславської Ради (8 січня 1654 р.) до Селянської реформи 19 лютого 1861 р.; Селянської реформи 19 лютого 1861 р.; аграрної реформи П. А. Столипіна; 5) період Української революції (1917–1921 рр.), який відзначається етапами земельних перетворень: а) Української Центральної Ради, б) Гетьманату П. П. Скоропадського, в) Директорії УНР, г) Західноукраїнської Народної Республіки; 6) радянський період (1922–1990 рр.), який складається з етапів: а) прийняття Земельного кодексу УСРР від 29 листопада 1922 р.; б) прийняття «Загальних засад землекористування і землеустрою» від 15 грудня 1928 р.; в) прийняття «Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік» від 13 грудня 1968 р. та Земельного кодексу УРСР від 8 липня 1970 р.; 7) період незалежності України (з 1990 р. до тепер).
3. Державна земельна власність несе в собі відмінний від інших форм власності правовий зміст, обумовлений наступними особливостями права державної власності на землю: визначенням державної земельної власності як результату реформування існуючої системи монопольної державної власності на землю; трикомпонентною системою суб’єктів права державної на землю до якої увійшли власник, суб’єкт права власності та суб’єкти реалізації права державної власності на землю; презумпцією перебування земель у державній власності; визначенням у законодавстві земель, які не підлягають передачі у комунальну та приватну власність; особливою земельною правосуб’єктністю держави; публічним характером і соціальним змістом права державної власності на землю.
4. Зміст права державної власності на землю розкривається через такі поняття як власність, право власності, правовідносини державної власності на землю. Земельні правовідносини державної власності на землю – це окремий різновид суспільних відносини, що визначають повноваження володіння, користування, розпорядження і управління землями, землею, земельними ділянками, як відповідними земельними об’єктами, що належать державі.
5. Обґрунтовано, що зміст права державної власності на землю знаходиться у прямій залежності від ступеня суспільно-політичного розвитку держави та визначається елементами правовідносин державної власності на землю, якими є: об’єкти правовідносин, суб’єкти правовідносин, зміст правовідносин (права та обов’язки учасників правовідносин).
6. Право державної власності на землю слід розглядати в двох аспектах – об’єктивному та суб’єктивному. В об’єктивному розумінні зміст права державної власності на землю – це система правових норм, що закріплюють, регламентують та охороняють відносини набуття і реалізації державою права власності на землю, у суб’єктивному розумінні зміст права державної власності на землю – це юридична можливість держави здійснювати у обсязі визначеному законом повноваження володіння, користування, розпорядження і управління земельним ділянками. Зміст права державної власності на землю необхідно доповнити правомочністю управління, яку можна визначити як юридично гарантовану можливість визначати, регулювати, контролювати цільове і раціональне використання землі.
7. Об’єкти права державної власності на землю мають окремий, специфічний лише державній земельній власності зміст – вони є самостійними об’єктами права власності. Основним об’єктом земельних правовідносин власності в динаміці здійснення права державної власності на землю власності є земельна ділянка. Найбільш змістовно та в повному обсязі розуміння об’єктів права державної власності на землю відображають правові категорії «земля», «землі». Поняття «земельна ділянка» застосовуються для позначення об’єктів власності в динаміці здійснення права державної власності на землю. Поняття «земля», «землі» та «земельні ділянки», в розумінні об’єктів права державної власності на землю можна об’єднати загальним терміном «земельні об’єкти, що належать державі».
8. За правовими характеристиками об’єкти земельної власності держави можна класифікувати як землі виключної державної власності та землі невиключної державної власності. Землям виключної власності держави притаманні наступні ознаки: вони вилучені з цивільного обігу, мають суспільне призначення, можуть не мати законодавчо визначених ознак земельної ділянки, є земельним об’єктами особливого правового режиму, який характеризується відсутністю правовстановлюючого документу на такі землі. Землями невиключної власності держави слід вважати землі, що належать державі, щодо яких не встановлено обмежень чи заборон передачі (надання) у власність іншим суб’єктам. Землями невиключної державної власності можна вважати земельні ділянки, набуті державою Україна у способи, передбачені законом або такі, що їй належали первісно та щодо яких не встановлено критерію «виключності», а тому можливий їх подальший перехід до інших суб’єктів права власності. До земель невиключної державної власності також необхідно відносити земельні ділянки, щодо яких неможливо визначити їх власника, або власник яких не встановлений.
9. Обґрунтовано необхідність встановлення в земельному законодавстві переліку земельних ділянок вилучених та обмежених в обігу, що зумовлено особливими природними якостями земель і спеціальним призначенням земельних ділянок, які забезпечують виконання державою своїх функцій та доведено доцільність прийняття закону «Про особливо цінні землі в Україні». Концептуально в цьому законі слід визначити: поняття особливо цінних земель, критерії віднесення земель до особливо цінних, правовий режим особливо цінних земель, вичерпний перелік особливо цінних земель, вилучених та обмежених в обігу, проголошення виключної державної власності на особливо цінні землі.
10. Коло суб’єктів права державної власності на землю становлять: власник, суб’єкт права державної власності, суб’єкти реалізації права державної власності, де власником земель державної власності є Український народ, суб’єктом права державної власності – держава, суб’єктами реалізації права державної власності на землю – уповноважені органи державної влади.
11. Суб’єктів реалізації права державної власності на землю можна класифікувати, як такі, що вказані ЗК України (прямі суб’єкти) та суб’єкти реалізації права державної власності на землю, які в силу своїх повноважень є учасниками відносин реалізації права власності на землю держави, але прямо не визначені ЗК України (опосередковані суб’єкти). Прямі суб’єкти реалізації права державної власності на землю, що вказані Земельним кодексом України – Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, державні органи приватизації. Опосередковані суб’єкти здійснення права державної власності на землю це – Верховна Рада України, Президент України, Державне агентство земельних ресурсів та сільські, селищні, міські ради в межах населених пунктів до розмежування земель державної та комунальної власності відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України.
12. Підстави виникнення права державної власності на землю в окремих випадках обумовлюються підставами припинення права земельної власності інших суб’єктів. Виникнення права державної власності на землю прямо залежить від законодавчого визначення підстав набуття державою права власності на землю, закріплення юридичного статусу держави як суб’єкта права власності на землю, особливості правового режиму землі, як об’єкта права державної власності, здійснення органами державної влади прав власника на землю від імені народу.
13. Підстави виникнення права державної власності на землю можна класифікувати за різним критеріями: за ознакою способів виникнення – за ознакою способів набуття виділено історичну, первинну, загальні, спеціальні, особливі окрему; за формою власності суб’єкта, право якого на земельну ділянку припиняється та переходить до держави – на приватні (у випадках припинення права приватної власності на земельні ділянки) та публічні (у випадках припинення права комунальної власності на землю); за вольовою ознакою – на примусові (за відсутності волі власника, право на землю якого припиняється) та непримусові.
14. Історичною підставою набуття державою права власності на землю є захват (зайняття) земель державою; первинна підстава виникнення права державної власності на землю – проголошення землі об’єктом власності Українського народу і законодавче закріплення права державної власності на землю; загальні підстави виникнення права державної власності на землю – це юридичні факти, що засвідчують перехід права власності на земельну ділянку до держави та можуть застосовуватися як підстави припинення права приватної власності на землю: відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; прийняття спадщини; конфіскація земельної ділянки; штучне створення земельної ділянки за межами населених пунктів, у тому числі з порушенням установлених правил, добровільна відмова власника від права власності, невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк; спеціальні підстави виникнення права державної власності на землю – це юридичні факти, що засвідчують перехід права власності на земельну ділянку до держави та можуть застосовуватися як підстави припинення права комунальної власності на землю; особливі підстави виникнення права державної власності на землю – це юридичні факти, за якими лише держава може набути земельну ділянку у власність: націоналізація, експропріація, реквізиція земельної ділянки, перехід права власності на земельну ділянку під викупленою державою пам’яткою культурної спадщини. Окремою підставою набуття права власності на земельну ділянку можна назвати передачу (повернення) в державну власність земельних ділянок колективної власності, які не підлягають розпаюванню.
15. Примусові підстави виникнення права державної власності на землю: конфіскація земельної ділянки, реквізиція земельної ділянки, перехід права власності на земельну ділянку під викупленою державою пам’ятки культурної спадщини, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності. Непримусові підстави виникнення права державної власності на землю: добровільна відмова власника землі від права власності на землю на користь держави; відчуження земельної ділянки на користь держави на підставі цивільно-правової угоди; викуп земельної ділянки для суспільних потреб; за переходу у власність держави земельної ділянки, яка розташована під викупленою державою пам’яткою культурної спадщини; передача земель з комунальної власності у державну власність; підставою набуття права власності на земельну ділянку можна назвати передачу (повернення) в державну власність земельних ділянок колективної, що не підлягають розпаюванню.
16. Механізм здійснення права державної власності на землю є складною юридичною конструкцією, яка визначає процеси виникнення, реалізації і припинення зазначеного права та вміщує в собі такі елементи як умови, форми, способи реалізації права державної власності на землю. Реалізація права державної власності на землю передбачає наявність норм матеріального права, якими встановлюються відповідні права держави на землю та норм процесуального права, наявність яких уможливлює застосування норм матеріального права щодо реалізації права власності на землю.
17. Умови реалізації права державної власності на землю – це певні правила, норми, вимоги, дозволи, за наявності яких в законодавстві є можливим здійснення права державної власності на землю; форми реалізації права державної власності на землю – це законодавчо передбачені прояви можливостей органів державної влади здійснювати дії щодо втілення приписів норм матеріального та процесуального права для реалізації державою суб’єктивного права власності на землю; способи реалізації права державної власності на землю – це комплекс взаємопов’язаних юридичних фактів, що породжують правові наслідки та передбачають вчинення послідовних, логічно завершених, визначених законом дій уповноважених органів державної влади, які спрямовані на здійснення права державної власності на землю.
18. Здійснення права державної власності на землю включає такі форми реалізації права як використання, дотримання, виконання і застосування права. Механізм реалізації права державної власності на землю – це система взаємопов’язаних відносин державної власності на землю, що обумовлює комплекс заходів, спрямованих на застосування норм матеріального та процесуального земельного законодавства, з метою здійснення у визначених законом формах та способах права державної власності на землю.
19. Підстави припинення права державної власності на земельну ділянку несуть в собі подвійний зміст реалізації права власності: з одного боку це припинення права власності на земельну ділянку держави та виникнення права власності на землю в інших суб’єктів. Відмінність способів переходу права державної власності на земельні ділянки обумовлена застосуванням різних порядків (процедур) такого переходу та залежить в окремих випадках від статусу набувачів земельної ділянки, обсягу його правосуб’єктності, наявності (відсутності) певних юридичних фактів.
20. Класифікацію підстав припинення права державної власності на землю за ознакою способів припинення права державної власності на землю і виділено такі підстави як загальні, спеціальні, особливі, окрему та проміжну. Загальні підстави припинення права державної власності на землю – підстави для передачі земельної ділянки держави у приватну власність; спеціальні підстави припинення права державної власності на землю – підстави для передачі земельної ділянки держави у комунальну власність; особливі підстави припинення права державної власності на землю – це продаж земельних ділянок іноземним державами та іноземним юридичним особам; окрема підстава припинення права державної власності на земельну ділянку – перехід права власності на земельну ділянку на якій розташовані будівля або споруда у випадку їх придбання; проміжна підстава припинення права державної власності на землю – передача земель з державної у колективну власність недержавних сільськогосподарських підприємств в процесі паювання земель.
21. Право державної власності на землю – це делегована Українським народом юридично закріплена можливість держави здійснювати у визначеному законом обсязі правомочності володіння, користування, розпорядження і управління земельними ділянками через систему правових норм, які регулюють виникнення, реалізацію і припинення відносин державної власності на землю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрна реформа в Україні / [Гайдуцький П. І., Саблук П. Т., Лупенко Ю. О. та ін.] ; за ред. П. І. Гайдуцького. – К. : ННЦ ІАЕ, 2005. – 424 с.
2. Аграрне законодавство України: проблеми ефективності : наук. видання / [В. І. Семчик, В. М. Стретович, О. О. Погрібний та ін.]. – К. : Наукова думка, 1998. – 240 с. – (Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України).
3. Аграрное, земельное, экологическое право Украины: Общие части учебных курсов : учеб. пособие / [под ред. А. А. Погребного и И. И. Каракаша]. – [2-е изд., доп. и испр.]. – Харьков : ООО «Одиссей», 2001. – 400 с.
4. Аксеньонок Г. А. Общая теория советского земельного права / Аксеньонок Г. А., Иконницкая И. А., Краснов Н. И. – М. : Наука, 1983. – 357 с.
5. Аксеньонок Г. А. Земельные правоотношения в СССР / Аксеньонок Г. А. – М. : Госюриздат, 1958. – 424 с.
6. Аксеньонок Г.А. Право государственной собственности на землю в СССР / [под ред. Н.Д. Казанцева]. – М. : Госюриздат, 1950. – 307 с.
7. Алексеев С. С. Государство и право : [начальный курс] / Алексеев С. С. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юрид. лит., 1994. – 192 с.
8. Андрейцев В. І. Екологічне право: Курс лекцій : [навч. посібник для юрид. фак. вузів] / Андрейцев В. І. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
9. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії / Андрейцев В. І. – [2-е вид., випр.]. – К. : Знання, 2007. – 445 с.
10. Андрейцев В. І. Об’єкти земельних правовідносин за новим Земельним кодексом України / В. І. Андрейцев // Науково-практичні коментарі. – 2002. – № 2. – С. 13–19.
11. Андрейцев В.І. Екологічне право: Особлива частина: Повний академічний курс : підручник для студ. юрид. вузів і фак. / [за ред. В. І. Андрейцева]. – К. : Істина, 2001. – 544 с.
12. Андрейцев В. І. Суверенній Україні – нову «Земельну Конституцію» / В. І. Андрейцев // Право України. – 1999. – № 9. – С. 58–65.
13. Баліна С. Н. Правові основи приватизації в Україні та її захист від злочинних посягань : навч. посібник / С. Н. Баліна, В. Ф. Ущаповський. – К. : Атіка, 1999. – 160 с.
14. Балюк Г. І. Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності (межування земель) / Г. І. Балюк // Земельне право України: теорія і практика. – 2007. – № 1. – С. 17–18.
15. Бандура О. Основні цінності права як системи / О. Бандура // Право України. – 2008. – № 5. – С. 14–19.
16. Бирюков Б. М. Правила землепользования и застройки территорий / Бирюков Б. М. – [2-е изд. перераб. и доп.]. – М. : Ось–89, 2008. – 268 с.
17. Боголюбов С.А. Земельное право : [учебник] / Боголюбов С.А. – М. : Высшее образование, 2008. – 413 с.
18. Боголюбов С.А. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации с постатейными материалами и судебной практикой / [под ред. С.А. Боголюбова]. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт-Издат, 2008. – 759 с.
19. Бобкова А. Г. До питання про поняття природних рекреаційних ресурсів / А. Бобкова // Право України. – 2000. – № 5. – С. 51–54.
20. Бондар О. Г. Земля як об’єкт права власності за земельним законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / О. Г. Бондар. – К., 2005. – 20 с.
21. Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права / Братусь С. Н. – М. : Юрид. лит., 1963. – 197 с.
22. Будзилович І. Перший земельний України та проблеми сучасного земельного законодавства (до 75-річчя прийняття Кодексу) / І. Будзилович, А. Юрченко // Право України. – 1988. – № 2. – С. 93–98.
23. Бусуйок Д. Правові підстави обмеження прав на землю / Д. Бусуйок // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 97–100.
24. Валенто И. И. Проблемы макроправового регулирования отношений собственности в Республике Беларусь и Российской Федирации : [монография] / Валенто И. И. – Гродно : ГрГУ, 2003. – 295 с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СD) / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. – 1736 с.
26. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность / Венедиктов А. В. – М.-Л. : АН СССР, 1948. – 839 с.
27. Вівчаренко О. В. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми) / О.В. Вівчаренко. – Івано-Франківськ ; ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 1998. – 180 с.
28. Водний кодекс України вiд 06.06.1995 р. № 213/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
29. Возняк Р. П. Земельно-правовий процес : навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. / Возняк Р. П., Ступень М. Г., Падляк І. М. – Львів : Новий Світ-2000, 2006. – 224 с.
30. Гапоненко Т. Правові форми забезпечення раціонального використання й охорони земель транспорту / Т. Гапоненко // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 5. – С. 60–63.
31. Глотова О. В. Правове регулювання угод із земельними ділянками в Україні : [монографія] / Глотова О. В. – Одеса : Фенікс, 2008. – 256 с.
32. Гончаренко В. Д. Хрестоматія з історії держави і права України : навч. посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак. : у 2 т. / Гончаренко В. Д., Рогожин А. Й., Святоцький О. Д. ; за ред. В. Д. Гончаренка. – К. : Ін Юре, 1997–528 с. –
Т. 1: З найдавніших часів до початку XX ст. – 1997. – 464 c.
33. Гребенюк М. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення: проблеми, перспективи, зарубіжний досвід / М. Гребенюк // Право України. – 2007. – № 9 – С. 41–45.
34. Греков Б. Д. Крестьяне на Руси с древнейших времен до XVII в. / Греков Б. Д. – М.-Л. : АН СССР, 1946. – 962 c.
35. Греков И. А. Государственность и право на територии УССР в раннефеодальный период : [конспект лекций] / Греков И. А. – Одесса : Юрид. лит., 1966. – 36 с.
36. Греков Л. Д. Проблеми постреформного удосконалення державної політики щодо земельних відносин і землекористування в аграрній сфері / Л. Д. Греков, А. М. Мірошниченко, А. Д. Юрченко // Земельне право України: теорія і практика. – 2008. – № 2. – С. 28–41.
37. Грушевський М. Історія України-Русі : в 11 т. / М. Грушевський. – Львів : Репринт, 1991–1999. –
Т. III. – 1993. – 587 с.
38. Гуревський В. К. Особливості придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод / В. К. Гуревський // Земельне право України. – 2006. – № 1. – С. 5–14.
39. Декларація про державний суверенітет // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
40. Джабраілов Р. А. Правові проблеми залучення земельних ділянок комунальної власності у господарський обіг / Р. А. Джабраілов // Економіка та право. – 2008. – № 1. – С. 103–108.
41. Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні / Дзера О. В. – К. : Вентурі, 1996. – 272 с.
42. Домашенко М. В. Власність і право власності: нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні / М. В. Домашенко, В. Є. Рубаник. – Харків : Факт, 2002. – 550 с.
43. Дорош Й. Класифікація земель за їх категоріями, типами землекористування, цільовим призначенням та дозвільне використання земель / Йосип Дорош, Антон Третяк // Землевпорядний вісник : науково-виробничий журнал. – 2009. – № 5. – С. 20–23.
44. Дорошенко Д. І. Нарис історії України : у 2 т. / Дорошенко Д. І. – К. : Глобус, 1992–1992. –
Т. 2: Від половини ХVІІ століття. – 1992. – 349 с.
45. Екологічне право України : підручник / [за ред. А. П. Гетьмана та М. В. Шульги]. – Харків : Право, 2005. – 384 с.
46. Ерофеев Б. В. Земельное право / [под ред. Г. В. Чубукова]. – М. : Новый юрист, 1998. – 412 с.
47. Ерофеев Б. В. Земельное право / Ерофеев Б. В. – [9-е изд., перераб.] – М. : Юрайт-Издат, 2004. – 656 с.
48. Ефименко А. Южная Русь: Очерки, исследования и заметки / А. Ефименко. – СПб., 1905. – Т. 1. – 439 с.
49. Єрмоленко В. М. До питання нормативного визначення поняття «земельні відносини» / В. М. Єрмоленко // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 8. – С. 70–71.
50. Єрмоленко В. М. Земельні ресурси в майновому обороті / В. М. Єрмоленко // Право України. – 2004. – № 6. – С. 43–46.
51. Єрмоленко В. М. Категорія «форма права власності»: теоретико-методологічні засади обґрунтування / В. М. Єрмоленко // Підприємництво, господарств і право. – 2008. – № 12. – С. 3–5.
52. Єрмоленко В. М. Правові проблеми добровільної відмови від земельної ділянки сільськогосподарського призначення / В. М. Єрмоленко // Підприємництво, господарств і право. – 2010 – № 7. – С. 117–119.
53. Єрмоленко В. М. Проблемні питання цільового призначення земель / В. М. Єрмоленко // Актуальні проблеми правового регулювання забезпечення екологічної безпеки, використання і охорони природних ресурсів : матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. (Харків, 9–10 жовтня 2009 р.). – Харків : Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 2009. – С. 27–29.
54. Закон України «Про Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23 вересня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 8. – Ст. 105.
55. Закон України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 50. – Ст. 435.
56. Закон України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» від 14 вересня 2000 р. № 1953-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 45. – Ст. 375.
57. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р. № 1805-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 39. – Ст. 333.
58. Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)» від 5 червня 2003 р. № 899-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 314.
59. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р. № 2163-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 348.
60. Закон України «Про природно-заповідний фонд» від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 502.
61. Закон України «Про використання земель оборони» від 27 листопада 2003 р. № 1345-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 14. – Ст. 209.
62. Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17 листопада 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 1. – Ст. 2.
63. Закон України «Про гідрометеорологічну діяльність» від 18 лютого 1999 р. № 443-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 16. – Ст. 95.
64. Закон України «Про державний кордон України» від 22 жовтня 1991 р. № 1685-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 51. – Ст. 734.
65. Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24 січня 1997 р. № 51/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 13. – Ст. 112.
66. Закон України «Про економічну самостійність Української РСР» від 3 серпня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 34. – Ст. 499.
67. Закон України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» від 19 квітня 2007 р. № 962-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 31. – Ст. 405.
68. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 16 травня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2008.– № 25. – Ст. 241.
69. Закон України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 р. № 1389-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 11. – Ст. 90.
70. Закон України «Про оборону» від 22 жовтня 1991 р. № 1681-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 51. – Ст. 730.
71. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 р. № 2269-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 416.
72. Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 46–47. – Ст. 280.
73. Закон України «Про передачу об’єктів державної та комунальної власності» від 3 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 228.
74. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 6 квітня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 28. – Ст. 224.
75. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176.
76. Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 5 лютого 2004 р. № 1457-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 411.
77. Закон України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. № 1280-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 12. – Ст. 155.
78. Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» від 23 грудня 1998 р. № 353-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5–6. – Ст. 46.
79. Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. № 973-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
80. Закон України «Про форми власності на землю» від 30 січня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 18. – Ст. 225.
81. Закон УРСР «Про власність» від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
82. Заріцька І. М. Земельне законодавство доби української революції 1917–1920 рр. : [монографія] / І. М. Заріцька ; [за заг. ред. І. Б. Усенка]. – К. : Атіка, 2010. – 240 с.
83. Захарченко П. П. Розвиток права власності на землю в Україні [середина ХІХ] – перша чверть ХХ ст. : [монографія] / Захарченко П. П. – К. : Атіка, 2008. – 296 с.
84. Західно-Українська народна республіка 1918–1923 рр.: документи і матеріали : у 5 т. / [відпов. ред. Карпенко О.]. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2001–2003. –
Т. 2. – 2003. – 712 с.
85. Земельне право України : підручник / [Анісімова Г. В., Багай Н. О., Гетьман А. П. та ін.] ; за ред. М. В. Шульги. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
86. Земельне право : підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закладів / [за ред. В. І. Семчика і П. Ф. Кулинича]. – К. : Ін Юре, 2001. – 424 с.
87. Земельний кодекс України від 13 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 354.
88. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.
89. Земельний кодекс України: Коментар / [за ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги]. – Харків : ТОВ “Одіссей”, 2002. – 600 с.
90. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / [за ред. І. В. Семчика]. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 676 с.
91. Земельний кодекс УРСР від 18 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 10. – Ст. 98.
92. Земельний кодекс УРСР від 18 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990: – № 29. – Ст. 205.
93. Земельный кодекс Украины: Комментарий / [под ред. А. П. Гетьмана и М. В. Шульги]. – [2-е изд., доп.]. – Харьков : Одиссей, 2003. – 608 с.
94. Земельний кодекс УРСР від 16 жовтня 1922 р. // ЗУ УСРР. – 1922. – № 51. – Ст. 750.
95. Иконницкая И. А. Право собственности на землю в Российской Федерации / И. А. Иконницкая // Право собственности на землю в России и ЕС: правовые проблемы : сб. статей. – М. : Волтерс Клувер, 2009. – С. 1–57.
96. История Польши : в 3 т. / [под ред. Калениченко П.М., Кундюба И.Д.]. – М. : Изд-во АН СССР, 1954–1959. –
Т. 1. – 1954. – 583 с.
97. Ільків Н. В. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Н. В. Ільків, Я. З. Гаєцька-Колотило ; за ред. В. М. Кравчука. – К. : Істина, 2007. – 632 с.
98. Ільніцька Н. В. Оренда земель сільськогосподарського призначення: правові аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Н. В. Ільніцька. – К., 2001. – 21 с.
99. Інформаційний лист Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна” від 25.04.2001 р. № 01-8/500 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
100. Інютіна О. Примусове припинення прав власників на землю / Олена Інютіна // Земельне право України: теорія і практика. – 2008. – № 4. – С. 31–34.
101. Ісаченко Н. В. Правові передумови поділу земельного фонду на категорії за цільовим призначенням / Н. В. Ісаченко // Сучасні проблеми аграрного і природноресурсового права : матеріали Міжнарод. наук.-практ. конф. (Київ, 30–31 жовтня 2009 р.). – К. : ІРІДІУМ, 2009. – С. 160–162.
102. Історія держави і права України (з найдавніших часів до кінця 19 ст.) / А. С. Чайковський [та ін.] // Історія України. – 1998. – № 25–28. – С. 33–35.
103. Історіографічні дослідження в Українській РСР: Вип. 6 / [Відп. ред. І. О. Гуржій]. – К. : Наук. думка, 1973. – 275 с.
104. Калінчик М. В. Варіанти розвитку подій на ринку землі (продаж землі іноземцям і вітчизняним бізнесовим структурам) / М. В. Калінчик // Земельне право України: теорія і практика. – 2007. – № 10. – С. 3–8.
105. Каракаш И. И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине : [науч.-практ. пособие] / Каракаш И. И. – К. : Истина, 2004. – 216 с.
106. Каракаш І. І. Земельне право України : [підручник] / І. І. Каракаш ; [за ред. О. О. Погрібного, І. І. Каракаша]. – К. : Істина, 2003. – 448 с.
107. Каракаш І. І. Перехідні положення / І. І. Каракаш // Науково практичний коментар Земельного кодексу України / [Бондар Л. О., Гетьман А. П., Гончаренко В. Г. та ін.] ; за заг. ред. В. В. Медведчука – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 656 с.
108. Каракаш І. І. Право поділеної власності на природні ресурси у законодавстві України / І. І. Каракаш // Право України. – 2001. – № 10. – С. 22–84.
109. Каракаш І. І. Природноресурсове право України : [навч. посібник] / І. І. Каракаш ; [за ред. І. І. Каракаша]. – К. : Істина, 2005. – 376 с.
110. Кассо Л. А. Русское поземельное право / Кассо Л. А. – М., 1906. – 260 c.
111. Кіреєва І. В. Припинення прав громадян щодо використання природних об’єктів: підстави та порядок : [монографія] / І. В. Кіреєва ; [за ред. М. В. Шульги]. – Харків : Вид-во «ФІНН», 2009. – 160 с.
112. Ковальський Д. В. Земельно-процесуальні правовідносини : [монографія] / Ковальський Д. В. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 176 с.
113. Ковтун М. Г. Земельне право : [курс лекцій для студ. юрид. вузів та фак-тів] / Ковтун М. Г. – К. : Юмана, 2001. – 208 с.
114. Когут Н. Д. Правове забезпечення приватизації сільськогосподарських земель: зарубіжний досвід / Н. Д. Когут // Вісник господарського судочинства. – 2009. – № 6. – С. 123–131.
115. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47–52. – Ст. 349.
116. Козырь О. М. Особенности регулирования следок с землей земельным законодательством / О. М. Козырь // Экологическое право. – 2003. – № 4. – С. 7–16.
117. Колганов В. М. Собственность. Докапиталистические формации / Колганов В. М. – М. : СОЦЭКГИЗ, 1962. – 496 с.
118. Колічка В. М. Проблеми правового статусу та використання земель загального користування реформованих колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області / В. М. Колічка // Земельне право України: теорія і практика. – 2007. – № 8–9. – С. 51–53.
119. Комарницький В. М. Екологічне право: навчальний посібник / Комарницький В. М., Шевченко В. І., Єлькін С. В. ; [від. ред. М. І. Єрофеев]. – [2-е вид.]. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2005. – 224 с. – (МВС України, Кримський юрид. ін-т Нац. ун-ту внутр. справ України).
120. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
121. Конституція Автономної республіки Крим від 21 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5–6. – Ст. 43.
122. Корнеєв Ю. В. Земельне право : навч. посібник / Ю. В. Корнеєв, М. О. Мацелик. – К. : Центр учбової літ., 2009. – 240 с.
123. Костяшкін І. О. Правові аспекти зміни колективної власності на землю в Україні / І. О. Костяшкін // Земельне право України. – 2007. – № 8–9. – С. 33–39.
124. Котляр М. Ф. Джерела складання та форми феодального землеволодіння у Древній Русі / М. Ф. Котляр // Український історичний журнал. – К. : Наукова думка, 1984. – № 2. – С. 27–37.
125. Краснов Н.И. Правовой режим земель специального назначения / Краснов Н.И. – М. : Госюриздат, 1961. – 213 с.
126. Крассов О.И. Земельное право современной России : [учеб. пособие] / Крассов О.И. – М. : Дело, 2003. – 625 с.
127. Кулинич П. Ф. Державна інвестиційна політика у сфері охорони та використання сільськогосподарських земель: пріоритети та їх правове забезпечення / П. Ф. Кулинич // Правові проблеми залучення інвестицій у сільське господарство та соціальну сферу села : матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. (Київ, 27 травня 2007 р.). – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. – С. 19–24.
128. Кулинич П. Ф. Деякі питання теорії права власності на землю / П. Ф. Кулинич // Актуальні проблеми правового регулювання забезпечення екологічної безпеки, використання і охорони природних ресурсів : матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. (Харків, 9–10 жовтня 2009 р.). – Харків : Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 2009. – С. 32–39.
129. Кулинич П. Ф. Ефективність правового забезпечення земельної реформи в Україні / П. Ф. Кулинич // Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / [за ред. В. І. Семчика]. – К. : Наукова думка, 1998. – С. 66–107.
130. Кулинич П. Ф. Земельний ринок в 2008 році в світлі закону «Про державний бюджет» / П. Ф. Кулинич // Земельне право України: теорія і практика. – 2008. – № 1. – С. 22–28.
131. Кулинич П. Ф. Перспективи розвитку земельного законодавства України / П. Ф. Кулинич // Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. – Харків : Право, 2008. – 2008. –
Т. 4: Методологічні засади розвитку екологічного, екологічного, земельного та господарського права / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – 2008. – 480 с.
132. Кулинич П. Ф. Підстави припинення прав на землю: деякі теоретичні та практичні проблеми / П. Ф. Кулинич // Земельне право України. – 2006. – № 2. – С. 31–36.
133. Кулинич П. Ф. Права на лісові земельні діля