ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕФОРМУВАННЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

АЛІЄВА Халіда Нізаміївна
УДК 349.42:340.134(477)](470+571)

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕФОРМУВАННЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Уркевич Віталій Юрійович,
доктор юридичних наук, доцент

Харків – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………….. 3
ВСТУП ………………………………………………………………………... 4
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ ПИТАННЯ РЕФОРМУВАННЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ Й РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ В НОРМАТИВНИХ І НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛАХ ..……....……...................

15
1.1. Поняття аграрних відносин та їх види ..................................................... 15
1.2. Розвиток правового регулювання реформування аграрних відносин ... 30
1.3. Стан опрацювання правових проблем реформування аграрних відносин у наукових джерелах ………......................................................
52
Висновки до розділу 1 …………………………………………………........... 66
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РЕФОРМУВАННЯ ОКРЕМИХ АСПЕКТІВ АГРАРНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ Й РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ ……………………………….

72
2.1. Правове регулювання реформування організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві …….…………..................
72
2.2. Реформування земельних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва та його правове забезпечення …………………………...
103
2.3. Характеристика правового регулювання основних напрямків державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників ……
126
Висновки до розділу 2 …………………………………………………........... 145
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………..... 150
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………. 159

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АПК – агропромисловий комплекс
ВНДІ – Всесоюзний науково-дослідний інститут
СОТ – Світова організація торгівлі
ВЦВК – Вищий Центральний виконавчий комітет
Держкомзем – Державний комітет землевпорядкування
ЄС – Європейський Союз
ЗК – Земельний кодекс
КПРС – Комуністична партія Радянського Союзу
КСП – колективне сільськогосподарське підприємство
Мінсільгосппрод – Міністерство сільського господарства і продовольства
Неп – нова економічна політика
ООН – Організація об’єднаних Націй
ПДВ – податок на додану вартість
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РНК – Рада народних комісарів
РФ – Російська Федерація
СНД – Співдружність незалежних держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка
ФЗ – Федеральний закон
ЦВК – Центральний виконавчий комітет
ЦК КПРС – Центральний комітет Комуністичної партії Радянського Союзу

ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток сучасних аграрних відносин і проведення аграрної реформи тісно взаємопов’язані, що становить собою єдність соціальних, економічних, організаційних і правових заходів, здійснюваних державою з метою соціально-економічного відродження села. Вжиті заходи реформування аграрних відносин в Україні на сучасному етапі їх розвитку поки що не повною мірою дали очікувані результати. Це безпосередньо пов’язано з тривалим переходом від командно-адміністративної до ринкової системи управління в аграрному секторі, коли запроваджувані шляхи трансформації у ході проведення реформ не завжди відповідають потребам сьогодення.
Спільна історія України й Російської Федерації не могла не вплинути на виникнення однотипної кризової ситуації в сільському господарстві цих країн. Видозміни й реформування потребує значна кількість аграрних відносин, особливо організаційно-правові форми господарювання в сільському господарстві, земельні відносини у сфері сільськогосподарського виробництва, а також відносини з ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, кредитування й оподаткування сільськогосподарських товаровиробників як основних складників державної підтримки села. Ефективне вирішення усіх цих питань і регулювання відповідних відносин неможливі без удосконалення правових засад аграрної реформи й подальшого функціонування аграрних відносин.
Чинні норми українського й російського аграрного законодавства містять суперечливі, неузгоджені положення, характеризуються розбалансованістю й малоефективним правовим регулюванням. Важливість проведення порівняльно-правового аналізу правових аспектів реформування аграрних відносин саме в Україні й Російській Федерації пояснюється не лише спільним історичним минулим обох країн, а й перш за все однаковими вихідними даними щодо предметно-об’єктного складу трансформаційних процесів, схожим економічним становищем після розпаду СРСР.
Правове регламентування реформування аграрних відносин в Російській Федерації як колишній правонаступниці СРСР містить у собі цінні положення, що є важливими і для України. Ось чому здійснення порівняльного аналізу цього процесу дасть змогу дослідити сучасну правову базу аграрної реформи названих держав і сформулювати пропозиції щодо оптимізації національного аграрного законодавства, запозичити позитивний досвід проведення аграрної реформи в Російській Федерації.
Науково-теоретичним підґрунтям даного дисертаційного дослідження послужили наукові джерела (як українські, так і російські) з аграрного (колгоспного, сільськогосподарського), земельного, кооперативного права та інших галузей правової науки. Йдеться, зокрема про праці таких учених, як Г.О. Аксеньонок, С.С. Алексеев, В.І. Андрейцев, З.С. Бєляєва, Г.Ю. Бистров, Ц.В. Бичкова, Л.О. Бондар, М.Я. Ващишин, М.М. Веденін, О.М. Вінник, М.С. Долинська, Б.О. Воронін, Я.З. Гаєцька-Колотило, О.А. Галиновська, О.В. Гафурова, А.П. Гетьман, Л.І. Дембо, В.М. Єрмоленко, В.П. Жушман, О.І. Заєць, О.В. Зенюкова, М.Д. Казанцев, А.М. Каландадзе, І.І. Каракаш, Т.О. Коваленко, М.І. Козир, В.М. Корнієнко, П.Ф. Кулинич, Т.В. Курман, В.В. Лаптєв, С.І. Марченко, В.В. Носік, М.І. Паладіна, О.О. Погрібний, О.А. Поливодський, В.К. Попов, Л.В. Ригалова, О.А. Самончик, В.І. Семчик, А.М. Статівка, Н.І. Титова, О.М. Турубінер, В.Ю. Уркевич, В.В. Устюкова, В.І. Федорович, Р.Й. Халфіна, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга, В.З. Янчук та ін.
Застосування порівняльно-правового аналізу під час вивчення досліджуваної проблематики у сфері регламентації реформування аграрних відносин України й Російської Федерації надасть можливість сформулювати науково-теоретичні рекомендації, спрямовані на посилення ефективності практичного взаємообміну досвідом подолання аграрної кризи цих держав з єдиним історичним минулим. При цьому існуючі відмінності наслідків проведення реформування деяких аспектів аграрних відносин указують на необхідність вибору більш дійових механізмів удосконалення саме українського законодавства.
Наведене свідчить, що проблеми правового регулювання реформування аграрних відносин є актуальними й потребують здійснення їх комплексного наукового вивчення на дисертаційному рівні. Причому таке дослідження на прикладі співставлення законодавства України й Російської Федерації буде проведено в національній аграрно-правовій науці вперше.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає основним напрямкам державної політики України стосовно підвищення ефективності сільського господарства в сучасних умовах. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми «Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки (економічно-правовий аспект)» (державна реєстрація за № 0186.0.070869).
Мета й завдання дослідження. Метою даної роботи є з’ясування сутності та особливостей правового регулювання реформування різних видів аграрних відносин за законодавством України й Російської Федерації на основі порівняльно-правового аналізу для визначення загальних і відмінних рис аграрної реформи у цих двох країнах, сформулювання наукових висновків і внесення рекомендацій стосовно вдосконалення чинної нормативно-правової бази з питань ведення сільськогосподарської діяльності.
Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження: (а) встановити особливості, специфіку та зміст правового регулювання реформування аграрних відносин за законодавством України й Російської Федерації; (б) з’ясувати й науково обґрунтувати поняття «аграрні відносини»; (в) виділити їх форми, показати особливості видів аграрних відносин; (г) охарактеризувати категорію «правове регулювання реформування аграрних відносин»; (д) прослідити генезис правової регламентації цього процесу в Україні й Російській Федерації; (е) зробити висновок щодо наслідків правового забезпечення реформування аграрного законодавства в різні історичні періоди; (є) провести огляд стану опрацювання проблем регулювання реформування аграрних відносин в Україні й Російській Федерації в правових наукових джерелах; (ж) з’ясувати теоретичні та практичні проблеми окремих аспектів аграрних відносин у царині реформування організаційно-правових форм сільськогосподарського виробництва, земельних відносин, ціноутворення, кредитування, оподаткування в цих країнах і на підставі авторських висновків сформулювати пропозиції з удосконалення чинного аграрного й земельного законодавства України.
Об’єкт дослідження – врегульовані нормами права суспільні відносини, пов’язані з реформуванням аграрних відносин з виробництва, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції в Україні й Російській Федерації.
Предмет дослідження – нормативна та науково-юридична джерельна база, практика нормотворення та правозастосування, доктринальні ідеї щодо правового регламентування реформування аграрних відносин в Україні й Російській Федерації.
Методи дослідження. В основу методології даної дисертації покладено комплексний підхід до аналізу правових питань реформування аграрних відносин за законодавством України й Російської Федерації. Тема роботи зумовила використання загальнонаукових і спеціально-наукових методів. На всіх стадіях її опрацювання застосовувався метод матеріалістичної діалектики з метою визначення сутності розглядуваних аграрних відносин, закономірностей та особливостей їх функціонування. На окремих етапах дослідження застосовувалися такі наукові методи, як історичний, порівняльно-правовий, нормативно-аналітичний, формально-логічний, системно-функціональний, системно-структурний.
За допомогою історичного методу вивчався процес виникнення й еволюції аграрних відносин, розвитку правової регламентації їх реформування. Порівняльно-правовий і нормативно-аналітичний були задіяні для співставлення окремих положень законодавства України і Російської Федерації щодо реформування аграрних відносин, при аналізі наукових аграрно-правових джерел. Формально-логічний метод став у нагоді при формулюванні дефініцій таких конструкцій, як «аграрні відносини», «правове регулювання реформування аграрних відносин», для побудови наукових класифікацій, з’ясування етапів реформування аграрних відносин. Системно-функціональний використано для вивчення чинників і причинно-наслідкових зв’язків розвитку господарських, земельних, кредитних, податкових та інших відносин в аграрному секторі України й Російської Федерації. Оперування системно-структурним методом надало можливості систематизувати аграрні відносини й уточнити їх характеристики.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у правовій науці України комплексним порівняльно-правовим дослідженням правового регулювання реформування аграрних відносин в Україні й Російській Федерації. На підставі системного аналізу законодавства названих держав були обґрунтовані нові наукові положення і пропозиції з вдосконалення нормативно-правової бази в розглядуваній сфері суспільних відносин.
У дисертації вперше:
1. Обґрунтовано визначення категорії «правове регулювання реформування аграрних відносин» як поетапне перетворення, зміна, модернізація аграрних відносин з виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки й реалізації шляхом впливу держави, що здійснюється перш за все через законотворчий, організаційний і правозастосовний процеси. Назване правове регулювання, як і безпосередній вплив держави на аграрні відносини, є вагомим складником аграрної політики держави.
2. Розроблено періодизацію правового регламентування реформування аграрних відносин незалежних України й Російської Федерації, залежно від змісту та спрямованості нормативно-правових актів, що приймалися, на наступні етапи: (а) запровадження аграрно-земельних перетворень (тривав протягом 1990-1992 рр.), коли в обох цих державах були прийняті законодавчі й підзаконні акти, що стосувалися переважно перетворення земельних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва, запровадження окремих нових організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві; (б) подальший розвиток аграрної реформи (1992 р. – кінець 1999 р. в Україні та 1993 – 1996 рр. в Російської Федерації), що характеризувався накопиченням правового матеріалу щодо видозміни земельних відносин, запровадженням паювання земель сільськогосподарського призначення, вдосконаленням організаційно-правових форм сільськогосподарського виробництва в обох країнах; (в) закріплення результатів реформування аграрних відносин (з кінця 1999 р. й дотепер – в Україні, з 1997 р. й дотепер – у Російській Федерації), для якого характерним є прийняття нормативно-правових актів, які остаточно закріпили нові організаційно-правові форми господарювання в сільському господарстві, оформили результати реформування відносин у галузі використання земель сільськогосподарського призначення, накопичення правового матеріалу з державної підтримки сільського господарства цих країн.
3. Доведено, що в аграрному праві України й Російської Федерації склався інститут правового регулювання реформування аграрних відносин, що має комплексний характер, оскільки вміщує в собі норми, спрямовані на забезпечення видозміни комплексу аграрних відносин, що виникають при виробництві сільськогосподарської продукції, її переробці й реалізації.
4. Обґрунтована пропозиція про включення до Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» приписів щодо можливості створення кредитних кооперативів як різновидів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, які надаватимуть послуги з отримання їх членами позик, збереження грошових коштів та ін.
5. Доведена доцільність розробки і прийняття Закону «Про аграрні холдингові компанії (агрохолдинги) в Україні», який має підкреслити особливості правового статусу агрохолдингів, склад їх засновників (якими повинні виступати переважно сільськогосподарські товаровиробники), врегулювати відносини з використання названими утвореннями земель сільськогосподарського призначення та іншого майна, визначити специфіку їх господарської діяльності в аграрній сфері та ін.
6. Визначено, що позитивним наслідком проведення земельних реформ в Україні є реальна передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність значній чисельності громадян (колишнім членам колгоспів, КСП та їх спадкоємцям) з оформленням державних актів на право власності на землю. У Російській Федерації цього не було зроблено, члени сільськогосподарських підприємств наділені переважно лише правом на земельні частки (паї).
7. Аргументована потреба запровадження в Україні на сучасному етапі реформування земельних відносин фонду перерозподілу земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Зважаючи на відсутність у країні ринкового їх обігу, землі названого фонду можуть використовуватися для обміну між землевласниками земельних ділянок однакого цільового призначення.
8. Зроблено висновок про те, що закону про ринок земель має передувати прийняття вітчизняного закону про державний земельний кадастр. Адже за браком достовірних даних про правовий режим земель, про їх розподіл серед землевласників і землекористувачів (орендарів) за категоріями земель, про якісну характеристику й народногосподарську цінність останніх, функціонування ринку земель навряд чи буде ефективним.
9. Рекомендовано прийняття в Україні Закону «Про реструктуризацію заборгованості сільськогосподарських товаровиробників», який має містити положення, спрямовані на розробку й укладення між відповідним сільськогосподарським товаровиробником та його кредиторами угоди про реструктуризацію боргів (про припинення боргових зобов’язань шляхом їх заміни (новації) іншими борговими зобов’язаннями), що має враховувати особливості виробничо-господарської діяльності конкретного сільськогосподарського товаровиробника.
Удосконалено:
– визначення поняття категорії «аграрні відносини» як способу функціонування суб’єктів сільськогосподарського виробництва у взаємодії з членами суспільства, суб’єктами господарювання й державою в процесі здійснення сільськогосподарської діяльності, реалізації сільськогосподарської продукції й розподілу отриманого доходу з метою забезпечення розвитку агропідприємництва й соціальної сфери села;
– класифікацію аграрних відносин, де їх поділено на 2 види – економічні і правові (правовідносини);
– поділ аграрних відносин (економічних і правових) на певні групи, залежно від (а) їх предмета – на виробничі, земельні, екологічні та ін.; (б) характеру – на матеріальні й нематеріальні; (в) складу учасників – на прості (2 суб’єкти) і складні (3 й більше суб’єктів); (г) тривалості дії – на короткострокові й довгострокові;
– класифікацію еволюції правового регулювання реформування аграрних відносин, яка має такі періоди: (1) дореволюційні часи: (а) секуляризаційна реформа (друга половина XVІІІ ст.); (б) реформа Кисельова (1837 р.); (в) селянська реформа (1861 р.); (г) столипінська реформа (1905 р.); (2) часи Радянської влади: (а) соціалістичні земельно-аграрні перетворення 1917 – 1920 рр.; (б) запровадження й розвиток непу (1921 – 1929 рр.); (в) масштабна колективізація в сільському господарстві, запровадження колективних форм господарювання (1930 – 1967 рр.); (г) зміцнення й подальший розвиток соціалістичних форм сільськогосподарського виробництва (1968 – 1990 рр.); (3) часи незалежності України й Російської Федерації (з 1990 р. й дотепер).
Отримали подальший розвиток науково-теоретичні ідеї, положення, висновки й рекомендації стосовно:
– специфічних властивостей аграрних відносин, якими є їх упредметнення (суб’єкти сільськогосподарської діяльності взаємодіють між собою не через свою тілесну природу, а через світ предметів-посередників, створених працею і здатних породжувати собою аграрні відносини) та персоніфікація (громадяни (фізичні особи) певною мірою постають абстрактними носіями, живими представниками аграрних відносин);
– їх різновидів (аграрно-економічних й аграрно-правових);
– кодифікації аграрного законодавства (підтримана ідея прийняття Аграрного кодексу України) тільки після завершення аграрно-земельної реформи;
– виділення приватизації майна в АПК як відносно самостійного способу реформування сільського господарства;
– напрямків реформування організаційно-правових форм сільськогосподарського виробництва в Україні й Російській Федерації, зокрема, в частині необхідності належного правового регулювання діяльності агрохолдінгів, виставок-ярмарків та оптових ринків сільськогосподарської продукції;
– недоцільності збереження в Російській Федерації найменування «селянське (фермерське) господарство»;
– реформування земельних відносин у царині сільськогосподарського виробництва, потреби в запровадженні в Україні (за прикладом РФ) ринку земель сільськогосподарського призначення;
– усунення недоліків правового регулювання фінансово-кредитних відносин сільськогосподарських товаровиробників в частині законодавчого врегулювання фінансово-кредитних відносини між самими суб’єктами господарювання, в тому числі й між сільськогосподарськими товаровиробниками, щодо товарного кредитування, самофінансування і кредитування сільськогосподарськими підприємствами своїх членів;
– доцільності функціонування в Україні такої спеціалізованої установи, покликаної забезпечувати державне регулювання цінової політики в агропромисловому секторі економіки, як Аграрний фонд;
– необхідності включення до податкового законодавства (зокрема, майбутнього Податкового кодексу України) приписів щодо особливостей оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в можливості використання його теоретичних положень і висновків під час: а) подальшого вивчення правового регулювання реформування аграрних відносин в Україні й Російській Федерації; б) нормотворчої діяльності з метою розвитку й удосконалення аграрно-земельного законодавства у розглядуваній сфері; в) у правозастосуванні; г) у навчальному процесі, при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних та аграрних вищих навчальних закладів.
Основним результатом дисертаційної роботи є те, що внаслідок логічного, послідовного й детального аналізу реформування аграрних відносин за законодавством України й Російської Федерації наведено їх цілісну порівняльно-правову характеристику.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертаційної роботи обговорювалися й були схвалені на засіданнях ка¬фе¬д¬ри аг¬ра¬р¬но¬го пра¬ва Націона¬ль¬ної юри¬ди¬ч¬ної ака¬де¬мії Укра¬ї¬ни іме¬ні Яро¬сла¬ва Му¬д¬ро¬го. Результати до¬слі¬джен¬ня ви¬ко¬ри¬с¬то¬ву¬ва¬лися дисертанткою в на¬вча¬ль¬но¬му проце¬сі в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого на практичних заняттях з курсу «Агра¬р¬не пра¬во».
Наукові висновки й рекомендації з проблем правового забезпечення реформування аграрних відносин відображені авторкою в опублікованих статтях, тезах наукових доповідей і повідомлень.
Окремі положення й пропозиції доповідалися дисертанткою на таких наукових і науково-практичних конференціях, як-то: IV міжнародна науково-практична конференція «Strategiczne pytania swiatovej nauki – 2008» (15-28 lutego 2008 r., Przemysl); міжнародна науково-практична конференція, присвячена 5-річчю заснування юридичного факультету Білоцерківського національного аграрного університету «Проблеми вдосконалення земельного законодавства та правового забезпечення аграрного виробництва» (17-18 квітня 2008 р., м. Біла Церква); всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених, присвячена 110-річчю Національного аграрного університету «Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України» (18 квітня 2008 р., м. Київ); науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (23-24 квітня 2009 р., м. Київ); міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права» (30-31 жовтня 2009 р., м. Київ); міжнародна наукова конференція молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2009 року» (13 листопада 2009 р., м. Харків).
Публікації. Основні висновки, теоретичні положення й рекомендації дисертаційного дослідження містяться в 10 публікаціях, з яких 4 статті, опубліковані в наукових фахових виданнях України, і 6 тез виступів на наукових конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у встановленні особливостей, специфіки та змісту правового регулювання реформування аграрних відносин в Україні й Російській Федерації на основі порівняльно-правового аналізу. На підставі системного аналізу законодавства названих держав були обґрунтовані нові наукові положення і пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази в розглядуваній сфері суспільних відносин.
Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити нижченаведені висновки:
1. Під категорією «аграрні відносини» пропонується розуміти спосіб функціонування суб’єктів сільськогосподарського виробництва у взаємодії з членами суспільства, суб’єктами господарювання й державою в процесі здійснення сільськогосподарської діяльності, реалізації сільськогосподарської продукції й розподілу отриманого доходу з метою забезпечення розвитку агропідприємництва й соціальної сфери села.
2. Аграрні відносини існують у різних формах: вони є різновидами економічних відносин, а також існують у формі правових аграрних відносин або ж аграрних правовідносин. Різновидами аграрно-економічних відносин можна вважати виробничі, земельні, соціальні, екологічні та ін.
Визначальними серед аграрних є відносини з функціонування організаційно-правових форм аграрного господарювання, з використання земель в сфері сільського господарства, а також щодо ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, кредитування та оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, що є головними напрямками державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників.
3. Запропоновано таку класифікацію аграрних відносин, коли останні поділяються на два види: економічні й правові (правовідносини). Аграрні відносини (як економічні, так і правові), у свою чергу, підрозділяються на певні групи, залежно від: (а) їх предмета – на виробничі, земельні, екологічні, тощо; (б) їх характеру – на матеріальні і нематеріальні; (в) складу їх учасників – на прості (два суб’єкта) і складні (три і більше суб’єктів); (г) тривалості їх дії – на короткострокові і довгострокові.
4. Конструкцію «правове регулювання реформування аграрних відносин» пропонується визначати як поетапне перетворення, зміна, модернізація аграрних відносин з виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки й реалізації шляхом впливу держави, що здійснюється перш за все через законотворчий, організаційний і правозастосовний процеси.
5. На підставі спільного історичного минулого України й Російської Федерації розвиток правового регулювання реформування аграрних відносин пропонується розглядати поетапно:
1) дореволюційні часи: (а) секуляризаційна реформа (друга половина XVІІІ ст.); (б) реформа Кисельова (1837 р.); (в) селянська реформа (1861 р.); (г) столипінська реформа (1905 р.).
2) часи Радянської влади: (а) соціалістичні земельно-аграрні перетворення 1917 – 1920 рр.; (б) запровадження й розвиток непу (1921 – 1929 рр.); (в) масштабна колективізація в сільському господарстві й запровадження колективних форм господарювання (1930 – 1967 рр.); (г) зміцнення й подальший розвиток соціалістичних форм сільськогосподарського виробництва (1968 – 1990 рр.).
3) часи незалежності України та Російської Федерації.
Останній період рекомендується умовно поділити залежно від змісту і спрямованості прийнятих нормативно-правових актів, на наступні етапи: (а) запровадження аграрно-земельних перетворень (тривав протягом 1990-1992 рр.), коли в обох цих державах, були прийняті законодавчі й підзаконні акти, що стосувалися переважно перетворення земельних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва, запровадження окремих нових організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві; (б) подальший розвиток аграрної реформи (1992 р. – кінець 1999 р. в Україні та 1993 – 1996 рр. в Російської Федерації), що характеризувався накопиченням правового матеріалу щодо видозміни земельних відносин, запровадженням паювання земель сільськогосподарського призначення, вдосконаленням організаційно-правових форм сільськогосподарського виробництва в обох країнах; (в) закріплення результатів реформування аграрних відносин (з кінця 1999 р. й дотепер – в Україні, з 1997 р. й дотепер – у Російській Федерації), для якого характерним є прийняття нормативно-правових актів, які остаточно закріпили нові організаційно-правові форми господарювання в сільському господарстві, оформили результати реформування відносин у галузі використання земель сільськогосподарського призначення, накопичення правового матеріалу з державної підтримки сільського господарства цих країн.
Основними наслідками аграрних реформ першого періоду було надання селянину прав на землю з гарантуванням прав общини на наділи й поширення ідеології громадського землеробства; другого – встановлення права виключної державної власності на землі й закріплення таких форм товарного сільськогосподарського виробництва, як колгоспи і радгоспи; третього – формування багатоукладної економіки, видозміна організаційно-правових форм аграрного виробництва, істотне перетворення земельних відносин у сфері сільського господарства, вдосконалення відносин з ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, фінансово-кредитного забезпечення аграрних товаровиробників та їх оподаткування.
6. В аграрному праві України й Російської Федерації сформувався інститут правового регулювання реформування аграрних відносин. Він складається з приписів, що містяться в нормативно-правових актах, прийнятих у різні історичні періоди. Інститут правового регулювання реформування аграрних відносин і в Україні, і в Російській Федерації є комплексним оскільки вміщує в собі норми, спрямовані на забезпечення видозміни комплексу аграрних відносин, що виникають при виробництві сільськогосподарської продукції, її переробці й реалізації.
7. Що стосується перспектив систематизації сучасного аграрного законодавства в Україні, зазначимо, що кодифікований нормативний акт (погоджуючись з пропозиціями щодо Аграрного кодексу України) може бути прийнятий лише після завершення аграрно-земельного реформування сучасного етапу правотворення. Завершення земельної реформи пов’язано саме із законодавчим закріпленням ринку землі сільськогосподарського призначення.
8. При характеристиці стану наукової розробки питань реформування аграрних відносин відмічається наявність в Україні та Російській Федерації наукових розробок щодо правового статусу різних видів сільськогосподарських підприємств, питань реформування земельних відносин у царині сільськогосподарського виробництва, а також окремих робіт, що стосуються ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, кредитування й оподаткування як основних напрямків державної підтримки аграрних товаровиробників. До цього часу порівняльно-правового аналізу реформування аграрних відносин в Україні й Російській Федерації, їх окремих аспектів і видів не здійснювалось.
9. Аналіз змісту українського й російського законодавства про сільськогосподарську кооперацію показав наявність у ньому досить суттєвих розбіжностей. Недоцільним для України є положення, визначене за законодавством Російської Федерації, про обмеження суб’єктного складу кооперативного господарства (коопгоспу), членами якого згідно із Законом Російської Федерації «О сельскохозяйственной кооперации» можуть бути виключно особисті підсобні й селянські (фермерські) господарства. В Україні такого окремого виду сільськогосподарського виробничого кооперативу, як коопгосп, не існує, як і аналогічних обмежень щодо суб’єктного складу кооперативних утворень. Названі обмеження певним чином порушують право сільськогосподарських товаровиробників на свободу об’єднань і вибору напрямків діяльності. Отже, ця новела законодавства РФ є неприйнятною для України.
10. За законодавством Російської Федерації до різновидів сільськогосподарського споживчого кооперативу належать кредитні кооперативи, що займаються наданням позик своїм членам і збереженням грошових коштів. З метою отримання членами таких кооперативів позик, збереження грошових коштів запропоновано в Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію» передбачити можливість створення кооперативів кредитних, що виступатимуть різновидом сільськогосподарських обслуговуючих.
11. Вважаємо помилковим закріплення в Законі Російської Федерації «О сельскохозяйственной кооперации» положення щодо віднесення колгоспів до сільськогосподарських кооперативів. Адже колгоспи створювалися ще за часів СРСР і не діяли згідно з кооперативними принципами господарювання. Штучне віднесення їх до кооперативів у сільському господарстві України, як це було зроблено в Російській Федерації, не виправляє ситуації.
12. Відсутність за законодавством Російської Федерації у фермерських господарств статусу юридичної особи не дозволяє їм досягти значних обсягів, мати достатньо майна й земель, необхідних для їх належного функціонування.
Недоцільно зберігати в законодавстві Російської Федерації такої назви розглядуваних господарств, як «селянські (фермерські)», оскільки ці терміни є синонімами, фактично дублюють одним одного. Наявність такого положення викликає можливість припускати, що поруч із селянським може функціонувати й міське фермерське господарство. Останнє створюється виключно на землях сільськогосподарського (а не іншого) призначення, зважаючи на що вказівка в назві фермерських господарств про те, що вони є «селянськими», зайва. Само застосування в Російській Федерації конструкції «селянське (фермерське) господарство» до фізичних осіб (селян), які займаються фермерським господарюванням, тобто фермерів, навряд чи можна вважати обґрунтованим.
13. Вивчення правового регулювання створення й діяльності агрохолдингів в Україні й Російській Федерації дозволило констатувати наступне. У РФ, на відміну від України, не існує ані законодавчо закріпленого поняття «холдингова компанія», ані відповідного закону щодо функціонування цієї організаційно-правової форми. Обґрунтована доцільність розробки і прийняття в України Закону «Про аграрні холдингові компанії (агрохолдинги) в Україні», що має визначити особливості правового статусу агрохолдингів, склад їх засновників (якими повиннівиступати переважно сільськогосподарські товаровиробники), врегулювати відносини з використання названими утвореннями земель сільськогосподарського призначення та іншого майна, окреслити специфіку їх господарської діяльності в аграрній сфері та ін.
14. Що стосується характеристики окремих елементів ринкової аграрної інфраструктури і правового забезпечення її розвитку в Україні, зазначено, що наявність Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» є позитивним фактором. Російському ж законодавству відоме лише загальне поняття промислових ринків, закріплене в постанові Уряду РФ «О создании государственного унитарного предприятия «Федеральное агентство по регулированию продовольственного рынка» при Министерстве сельского хозяйства и продовольствия Российской Федерации». Отже, просліджуються певні переваги українського законодавства порівнянно з російським.
15. Важливим досягненням у проведенні земельних реформ в Україні й Російській Федерації є запровадження й поступове розширення приватної власності на землю. Позитивним наслідком здійснення зазначених перетворень в Україні є реальна передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення у приватну власність громадянам (колишнім членам колгоспів, КСП та їх спадкоємцям) з оформленням державних актів на право власності на землю. У Російській Федерації цього зроблено не було, члени сільськогосподарських підприємств наділені переважно лише правом на земельні частки (паї). Це свідчить про те, що українське законодавство, на відміну від російського, є більш прогресивним щодо реформування відносин власності на землю.
16. Реформування земельних відносин в Україні щодо використання земель сільськогосподарського призначення не можна вважати остаточно завершеним, оскільки поки що в країні бракує вільного обігу названих земель, а сама земля не визнана товаром, не функціонує земельний ринок. У Російській Федерації ринок у якому земля виступає товаром існує, тому що акти земельного законодавства дозволяють купівлю-продаж, міну та інші форми відчуження земельних ділянок, у тому числі й сільськогосподарського призначення.
17. На сучасному етапі реформування земельних відносин в Україні запровадження фонду перерозподілу земельних ділянок сільськогосподарського призначення є доцільним. Зважаючи на те, що в Україні немає ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення, землі названого фонду можуть використовуватися для обміну між землевласниками земельних ділянок однакового цільового призначення.
18. Закону про ринок земель повинно передувати прийняття в Україні закону про державний земельний кадастр. Обґрунтовується, що за браком достовірних даних про категорії земель, їх правовий режим, про їх розподіл серед землевласників і землекористувачів (орендарів), про їх якісну характеристику й народногосподарську цінність функціонування ринку земель навряд чи буде ефективним.
19. Функціонування в Україні (на відміну від Російської Федерації) такої спеціалізованої установи, як Аграрний фонд, покликаної забезпечувати державне регулювання цінової політики в агропромисловому секторі економіки, є доцільним.
20. Що стосується кредитування аграрних товаровиробників та їх фінансового забезпечення, то в Україні немає такого комплексного нормативного акта, що регламентував би відносини щодо реструктуризації боргів аграріїв, який існує в РФ (ФЗ «О финансовом оздоровлении сельскохозяйственных товаропроизводителей»).
В Україні необхідно прийняти Закон «Про реструктуризацію заборгованості сільськогосподарських товаровиробників», який за змістом може бути подібним до російського, Закону «О финансовом оздоровлении сельскохозяйственных товаропроизводителей», уже випробуваного на практиці. Закон України має містити норми, спрямовані на розробку й укладення між відповідними сільськогосподарськими товаровиробниками та їх кредиторами угоди про реструктуризацію боргів (про припинення боргових зобов’язань шляхом їх заміни (новації) іншими), що повинно враховувати особливості виробничо-господарської діяльності конкретного сільськогосподарського товаровиробника. Поряд з державною підтримкою аграріїв прийняття такого закону забезпечить недержавний спосіб їх оздоровлення.
21. Одним з недоліків правового регулювання кредитування аграрних товаровиробників (як в Україні, так і в Російській Федерації) вважаємо брак відповідного нормативно-правового акта у цій сфері забезпечення належного врегулювання фінансово-кредитних відносин між самими суб’єктами господарювання, у тому числі й сільськогосподарськими товаровиробниками (наприклад, щодо товарного кредитування, самофінансування і кредитування сільськогосподарськими підприємствами своїх членів та ін.).
22. У царині оподаткування сільськогосподарських товаровиробників позитивним чинником стало запровадження фіксованого (в Україні) і єдиного (в РФ) сільськогосподарського податку, що значно зменшило тягар податкового навантаження на аграрні підприємства обох держав.
Завдання податкового законодавства України (зокрема майбутнього Податкового кодексу) – впорядкувати особливості оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, що дасть поштовх для більш динамічного і сталого розвитку сільського господарства країни.
Положення й висновки дисертації також можуть бути використані у науково-дослідницькій та правотворчій сферах, навчальному процесі вищих юридичних закладів освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрная реформа в Российской Федерации: правовые проблемы и решения / Отв. ред. З.С. Беляева и О.А. Самончик. – М.: ИГП РАН, 1998. – 226 с.
2. Аграрна реформа в Україні / [П.І. Гайдуцький, П.Т. Саблук, Ю.О. Луценко та ін.]; за ред. П.І. Гайдуцького. – К.:ННЦІАЕ, 2005. – 426 с.
3. Аграрное и экологическое законодательство в России и СНГ (сравнительно-правовой анализ) / Отв. ред. С.А. Боголюбов и Е.Л. Минина. – М.: НОРМА, 1999. – 240 с.
4. Аграрне право України: підруч. [для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти] / [В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, В.М. Корнієнко та ін.]; за ред. В.М. Гайворонського та В.П. Жушмана. – X.: Право, 2003. – 240 с.
5. Аграрне право України: підруч. / За ред. В.З. Янчука. – К.: Юрінком Інтер, 1996. – 560 с.
6. Аграрне право України: підруч. / За ред. В.З. Янчука. – 2-е вид., перероб. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 720 с.
7. Аграрное право: учеб. для вузов / Под ред. Г.Е. Быстрова, М.И. Козыря. – М.: Юристъ, 1998 г. – 532 с.
8. Агропромисловий комплекс: правові питання / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Урожай, 1992. – 192 с.
9. Агрохолдинги в сельском хозяйстве России / Р. Ю. Оганесов // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2004. – 10. – С. 52 – 53.
10. Алексеев С.С. Общая теория права: учеб.: в 2-х т / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. ІІ. – 360 с.
11. Аксенёнок Г.А. Земельные правоотношения в СССР /Г.А. Аксенёнок. – М.: Госюриздат, 1958. – 424 с.
12. Алієва Х.Н. Аграрні правовідносини та їх поділ / Х.Н. Алієва // Вісн. Харків. нац. ун-ту внутр. справ. – 2009. – № 3 (46). – С. 239 – 245.
13. Алієва Х.Н. Економіко-правові питання реформування аграрних відносин у сфері державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників / Х.Н. Алієва // Підпр-во, госп-во і право. – 2008. – № 12. – С. 52 – 55.
14. Алієва Х.Н. Концепція плюралізму форм господарювання на селі як теоретична база земельно-правової реформи / Х.Н. Алієва // Проблеми вдосконалення земельного законодавства та правового забезпечення аграрного виробництва: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 5-річ. заснув. юрид. ф-ту. Білоцерк. нац. аграрн. ун-ту, (Біла Церква, 17-18 квітня 2008 р.). – Біла Церква, 2008. – С. 22.
15. Алієва Х.Н. Правові аспекти реформування сільськогосподарських кооперативів в Україні та Російській Федерації / Х.Н. Алієва // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених: зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. студ., аспірантів та молод. учен. Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка (23-24 квітн. 2009 р.). – К., 2009. – Ч. III. – С. 143 – 144.
16. Алієва Х.Н. Правові проблеми ефективності державного регулювання у сфері підтримки сільськогосподарських товаровиробників / Х.Н. Алієва // Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених, присвяч. 110-річ. Нац. аграр. ун-ту, (Київ, 18 квітня 2008 р.). – К.: НАУУ, 2008. – С. 24 – 26.
17. Алієва Х.Н. Проблеми правового регулювання кредитування аграрних товаровиробників Російської Федерації та України в умовах аграрної реформи / Х.Н. Алієва // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 30 – 31 жовт. 2009 р.): зб. наук. праць; за заг. ред. В. М. Єрмоленка та ін. – К.: ІРІДІУМ, 2009. – С. 51 – 53.
18. Алієва Х.Н. Проблеми реформування системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників України та Російської Федерації / Х.Н. Алієва // Юридична осінь 2009 року: тези доп. та наук. повід. міжнар. наук.-практ. конф. молод. вчених та здоб.; за заг. ред. А.П. Гетьмана. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. – С. 324 – 327.
19. Алієва Х.Н. Проблеми технічного та технологічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників / Х.Н. Алієва // Strategiczne pytania swiatovej nauki – 2008: materialy IV Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji 15 – 28 lutego 2008 roku po sekcjach: Rolnictwo. Weterynaria. Chemia i chemiczne technologie. Ekologia. Geografia i geologia. Tom 8 / Redaktor naczelna prof. dr hab. Slawomir Gorniak. – Przemysl: Nauka i studia. – S. 3 – 5.
20. Алієва Х.Н. Про правове регулювання реформування земельних відносин у сфері сільського господарства в Україні й Російській Федерації / Х.Н. Алієва // Пробл. законності: Акад. зб. наук. праць / відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. – Вип. 103. – С. 119 – 128.
21. Алієва Х.Н. Реформування організаційно-правових форм сільськогосподарського виробництва в Україні та Російській Федерації: порівняльно-правовий аналіз / Х.Н. Алієва // Право України. – 2010. – № 1. – С. 223 – 228.
22. Алчин Л.С. Діяльність колгоспів і правові питання / Л.С. Алчин. – К.: Політвидав. України, 1968. – 88 с.
23. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: навч.-практ. посіб. / В.І. Андрейцев. – К.: Істина, 1999. – 320 с.
24. Андрійчук В.Г. Сучасна аграрна політика: проблемні аспекти / В.Г. Андрійчук, М.В. Зубець, В.В. Юрчишин. – К.: Аграрна наука, 2005. – 140 с.
25. Анфимов А.М. Новые собственники / А.М. Анфимов // Крестьяноведение. Теория. История. Современность: ежегодник. – М.: Аспект Пресс, 1996. – С. 60 – 65.
26. Арнаут А.Г. Земельна реформа в Україні та Румунії: порівняльний аналіз законодавства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.06 / А.Г. Арнаут. – К, 2006 – 17 с.
27. Баланюк І.Ф. Розвиток аграрних відносин у регіоні (теорія, методологія, організація): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: 08.07.02 / І.Ф Баланюк. – К., 2001. – 32 с.
28. Берлач А. Організаційно-правові проблеми забезпечення державного земельного кадастру України / А. Берлач // Предпринимательство, хоз-во и право. – 2000. – № 6. – С. 50 – 51.
29. Беляева З.С. Правовое положение сельскохозяйственных коммерческих организаций / З.С. Беляева // Аграрная реформа в Российской Федерации: правовые проблемы и решения; отв. ред. З.С. Беляева, О.А. Самончик. – М.: ИГП РАН, 1998. – С. 6 – 33.
30. Быстров Г.Е. Вопросы теории аграрного права и методики его преподавания в юридических вузах России / Г.Е. Быстров // Гос-во и право. – 1988. – № 11. – С. 58 – 71.
31. Быстров Г.Е. Источники советского сельскохозяйственного права / Г.Е. Быстров. – М.: Изд-во МГУ, 1985. – 190 с.
32. Быстров Г.Е. Проблемы правового регулирования аграрных отношений на современном этапе / Г.Е. Быстров. – М.: Всесоюз. юрид. заоч. ин-т, 1990. – 32 с.
33. Білан Н.М. Правові аспекти продовольчої безпеки // Проблеми вдосконалення земельного законодавства та правового забезпечення аграрного виробництва: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 5-річчю заснув. юрид. ф-ту Білоцерк. нац. аграрн. ун-ту, (Біла Церква, 17-18 квіт. 2008 р.). – Біла Церква, 2008. – С. 50.
34. Бурчак Ф.Г. Основи радянського права: навч. посіб. для сільськогосп. технікумів / Ф.Г. Бурчак, Є.О. Монастирський, В.З. Янчук; за ред. Б.М. Бабія. – К.: Вища шк., 1980. – 464 с.
35. Варламова Н.В. Правоотношения: философский и юридический подходы / Н.В. Варламова // Известия вузов: Правоведение. – 1991. – № 4. – С. 44 – 54.
36. Ващишин М.Я. Земельні правовідносини у селянських (фермерських) господарствах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.06 / М.Я. Ващишин. – Львів, 2000. – 20 с.
37. Ващишин М.Я. Правовий режим майна, що використовується фермерським господарством / М.Я. Ващишин // Вісн. Львів. ун-ту: Серія юридична. – Львів, 2004. – Вип. 39. – С. 385 – 391.
38. Ващишин М.Я. Розвиток фермерського законодавства України / М.Я. Ващишин // Вісн. Львів. ун-ту: Серія юридична. – Львів, 2008. – Вип. 46. – С. 152 – 158.
39. Веденин Н.Н. Аграрное право: учеб. / Н.Н. Веденин. – М.: Юриспруденция, 2000. – 368 с.
40. Великий енциклопедичний словник / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юрид. думка, 2007. – 992 с.
41. Венжега О.І. Удосконалення механізму державного регулювання ринку земель несільськогосподарського призначення / О.І. Венжегера // Державне управління та місцеве самоврядування: тези IV Міжнар. наук. конгр., 26 лютого 2004 р. – Х.: Магістр, 2004. – С. 192-194.
42. Витанович І. Історія українського кооперативного руху / І. Витанович. – Нью-Йорк, 1964. – 624 с.
43. Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище / О.М. Вінник. – К.: Знання, 1998. – 309 с.
44. Воронин Б.А. Становление аграрно-правовой науки и актуальные проблемы её развития: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.06 / Б.А. Воронин. – Уфа, 2000. – 374 с.
45. Гаєцька-Колотило Я.З. Організаційно-правові форми сільськогосподарської кооперації в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.06 / Я.З. Гаєцька-Колотило. – К., 2003. – 22 с.
46. Гафурова О.В. Права та обов’язки членів сільськогосподарських виробничих кооперативів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.06 / О.В. Гафурова. – К., 2005. – 20 с.
47. Галиновская Е.А. Основные правовые проблемы государственного регулирования агропромышленного комплекса России / Е.А. Галиновская // Журнал росс. права. – 2006. – № 4. – С. 62 – 70.
48. Горбачёв М.С. Потенциал кооперации – делу перестройки: Выступление на IV Всесоюз. съезде колхозников, (23 марта 1988 г.) / М.С. Горбачёв. – М., 1988. – 47 с.
49. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 18, № 19 – 20, № 21 – 22. – Ст. 144.
50. Гражданский кодекс РФ (часть первая) от 30.11.1994 г. № 51-ФЗ // Собр. законодательства РФ. – 1994. – № 32. – Ст. 3302.
51. Гражданский кодекс РФ (часть вторая) от 26.01.1996 г. № 14-ФЗ // Собр. законодательства РФ. – 1996. – № 5. – Ст. 411.
52. Гражданский кодекс РФ (часть третья) от 26.11.2001 г. № 146-ФЗ // Собр. законодательства РФ. – 2001. – № 49. – Ст. 4553.
53. Гражданский кодекс РФ (часть четвёртая) от 18.12.2006 г. № 230-ФЗ // Собр. законодательства РФ. – 2006. – № 52 (часть I). – Ст. 5497.
54. Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права / Ю.И. Гревцов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. – 129 с.
55. Гузій О. Вплив місцевого самоврядування на розвиток аграрних відносин в Україні / О. Гузій // Зб. наук. праць НАДУ при Президентові України. – 2008. – № 1. – C.125 – 132.
56. Дембо Л.И. Очерки современного аграрного законодательства капиталистических стран / Л.И. Дембо. – М.: Госюриздат, 1962. – 248 с.
57. Дем’яненко С.І. Агрохолдінги в Україні: добре чи погано?/ С.І. Дем’яненко // Німецько-український діалог, Ін-т економ. дослідж. та політ. консультацій. – Київ. – 2008. – № 21. – 20 c.
58. Долинська М.С. Правове становище селянських (фермерських) господарств в Україні / М.С. Долинська. – Л.: Каменяр, 1999. –184 с.
59. Долинська М.С. Фермерські господарства України: землекористування, порядок створення, діяльність та припинення діяльності / М.С. Долинська // Серія «Юрид. радник». – Х.: Страйдай, 2005. – 264 с.
60. Экономические обзоры Организации экономического сотрудничества и развития (ОЭСР) // Российская Федерация. – М., 1995. – С. 54.
61. Єрмоленко В.М. Майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств: теорія, законодавство, практика: [Моногр.] / В.М. Єрмоленко. – К.: Магістр – ХХІ ст., 2005. – 304 с.
62. Єрмоленко В.М. Правове положення приватно-орендних сільськогосподарських підприємств / В.М. Єрмоленко // Підпр-во, гос-во і право. – 2005. – С. 48 – 51.
63. Єрмоленко В.М. Науково-практичний коментар до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» / В.М. Єрмоленко, А.М. Статівка, В.Ю. Уркевич // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – Київ. – 2005. № 10. – 352 с.
64. Жариков Ю.Г. Охрана права землепользования / Ю.Г. Жариков. – М.: Юрид. лит., 1974. – 136 с.
65. Жушман В.П. Аграрне право та законодавство України: навч.-практ. посіб. / В.П. Жушман. – [вид. 3-е, допов. і перероб.] – Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. – 736 с.
66. Забаревський М.В. Липинський і його думки про українську націю і державу / М.В. Забаревський. – Аугсбург: Накл. укр. літопису, 1946. – 51 с.
67. Загорський В. Концептуалізація сучасних підходів до реформування податкової системи України / В. Загорський // Регіональна економіка. – 2006. – № 2. – С. 36 – 43.
68. Заєць О.І. Правові аспекти земельної реформи в Україні: Монографія / О.І. Заєць. – К.: Видавничо-поліграф. центр «Київський університет», 2006. – 185 с.
69. Земельная реформа: на опыте Нижегородской области. – М., 1994. – С. 102.
70. Земельный кодекс РСФСР от 30.10.1922 г. // Собр. узаконений РСФСР. – 1922. – № 36. – Ст. 12.
71. Земельный кодекс РСФСР от 22.10.1970 г. // Ведом. Верхов. Совета РСФСР. – 1970. – № 28. – Ст. 581.
72. Земельный кодекс РСФСР от 25.04.1991 г. № 1103-1 // Ведом. Съезда народ. деп. и Верхов. Совета РСФСР. – 1991. – № 22. – Ст. 768.
73. Земельный кодекс РФ от 25.10.2001 г. № 136-ФЗ // Собр. законодательства РФ. – 2001. – № 44. – Ст. 4147.
74. Земельный кодекс УСРР от 25.10.1922 г. // Собр. узаконений РСФСР. – 1922. – № 51. – Ст. 750.
75. Земельный кодекс УССР от 8.07.1970 г. // Ведом. Верхов. Совета УССР. – 1970. – приложение к № 29. – Ст. 205.
76. Земельний кодекс УРСР від 18.12.1990 р. № 561-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 10. – Ст. 98.
77. Земельний кодекс України від 13.03.1992 р. № 2196-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 354.
78. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-IІІ // Уряд. кур’єр. – 2001. – 15 листоп.
79. Зенюкова О.В. Общетеоретические аспекты формирования законодательства регулирующего аграрные отношения / О.В. Зенюкова // Антология науч. мысли: К 10-летию Российской академии правосудия. – М.: Статут, 2008. – С. 215 – 218.
80. Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу / В.В. Зіновчук. – К.: Логос, 2001. – 380 с.
81. Ивакин В.И. Реализация региональных программ развития агропромышленного комплекса в субъектах РФ / В.И. Ивакин // Аграр. и зем. право. – 2007. – № 2. – С. 110 – 121.
82. Иванов П. Опыт исторического исследования о межевании земель в России / П. Иванов. – М.: Тип. С. Селивановского, 1846. – 151 с.
83. Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди): затв. наказом Держкомзему України від 15.04.1993 р. № 28 // Поточний архів Держкомзему за 1993 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0031-93. – Загол. з екрану.
84. Казанцев Н.Д. Об уставе сельскохозяйственной артели / Н.Д. Казанцев. – [изд. 3-е.] – М.: Госюриздат, 1958. – 67 с.
85. Каландадзе А.М. Правовые формы хозяйственной деятельности колхозов / А.М. Каландадзе. – М.: Госюриздат, 1959. – 112 с.
86. Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине: науч.-практ. пособ. / И.И. Каракаш. – К.: Истина, 2004. – 215 с.
87. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / С.Ф. Кечекьян. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 188 с.
88. Киселёв С.В. Государственное регулирование сельского хозяйства в условиях переходной экономики / С.В. Киселёв. – М.: Институт экономики РАН, 1994. – 179 с.
89. Коваленко Т.О. Захист майнових прав селян у процесі аграрної реформи / Т.О. Коваленко // Бюл. Мін-ва юст. України. – 2005. – № 1 (39). – С. 48 – 58.
90. Коваленко Т.О. Правові аспекти реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук.: 12.00.06 / Т.О. Коваленко – К., 2002. – 22 с.
91. Коваленко Т.О. Реформування аграрних відносин в Україні: соціально-правові проблеми / Т.О. Коваленко // Бюл. Мін-ва юст. України. – 2006. – № 12. – С. 76 – 88.
92. Козырь М.И. Аграрное право России: проблемы становления и развития. – М.: Право и государство, 2003. – 208 с.
93. Козырь М.И. Аграрное право России: состояние, проблемы и тенденции развития / М.И. Козырь. – [2-е изд., перераб. и допол.] – М.: Норма, 2008. – 336 с.
94. Козырь М.И. О правовом положении субъектов сельскохозяйственной кооперации в России / М.И. Козырь, М.И. Паладина // Природоресурсное, аграрное, экологическое право: теория, практика, тенденции развития: материалы междунар. науч.-практ. конф.; под ред. В.Н. Яковлева. – Ижевск, 2008. – С. 315 – 328.
95. Козырь М.И. Советское сельскохозяйственное право: тенденции становления и развития / М.И. Козырь // Сов. гос-во и право. – 1973. – № 6. – С. 43 – 51.
96. Комов Н.В. Земельные отношения и землеустройство в России / Н.В. Комов. – М.: Русслит, 1995. – 512 с.
97. Конституция СССР от 11.05.1925 г. // Конституционные акты РСФСР (1918 – 1937) / М.: Изд-во «Ведомости ВС РСФСР». – 1940. – С. 162 – 171.
98. Конституция СССР от 05.12.1936 г. // Известия ЦИК СССР и ВЦИК от 06.12.1936 года. – № 283.
99. Конституция РСФСР от 12.04.1978 г. // Ведом. съезда народ. депутатов РСФСР и Верхов. совета РСФСР. – 1978. – № 29. – Ст. 395.
100. Конституция РФ от 12.12.1993 г. - М.: Юрид. л-ра, 1993. – 64 с.
101. Конституция УССР от 20.04.1978 г. // Ведом. Верхов. Совета СССР. – 1978. – № 18. – Ст. 268.
102. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
103. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: навч. посіб. для юрид. ф-тів вузів / В.О. Котюк. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
104. Концепція розвитку виставково-ярмаркової діяльності, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.06.2003 р. № 459-р // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 31. – Ст. 1632.
105. Кулинич П.Ф. Земля і ринок: правові проблеми / П.Ф. Кулинич // Правова держава. – 1993. – Вип. 4. – С. 65 – 73.
106. Кулинич П.Ф. Науково-практичний коментар до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 р. / П.Ф. Кулинич // Предпринимательство, хоз-во и право. – 2000. – № 2. – С. 17 – 26.
107. Кулинич П.Ф. Правові проблеми організації сільськогосподарського землекористування в контексті завдань земельної реформи в Україні / П.Ф. Кулинич // Часопис Київ. ун-ту права. – 2006. – № 1. – С. 122 – 127.
108. Кулинич П. Ф. Право на земельну частку (пай) та його реалізація / П.Ф. Кулинич // Юрид. журнал. – 2003. – № 2 (8). – С. 78 – 83.
109. Курман Т.В. До питання про правове регулювання державної підтримки аграрних товаровиробників / Т.В. Курман // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб.; відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. – Вип. 97. – С. 97 – 101.
110. Курман Т.В. Пільгове оподаткування сільськогосподарських товаровиробників як засіб їх державної підтримки / Т.В. Курман // Пробл. законності. – Вип. 72. – Х.: Нац. юрид. акад. Украины, 2005. – С. 72 – 78.
111. Лаптев В.В. Предпринимательское право: понятие и субъекты / В.В. Лаптев: ИГП РАН; отв. ред. М.М. Славин. – М.: Юрист, 1997. – 141 с.
112. Лич В.М. Економіко-правові аспекти відтворення трудового потенціалу фермерських господарств / В.М. Лич // Підпр-во і право: Зб. наук. праць. – К., 1998. – С. 135 – 271.
113. Лукінов І. Продуктивні сили села – основа його відродження і прогресу / І. Лукінов, Л. Шепотько // Економіка України. – 1993. – № 3. – С. 3 – 12.
114. Магазинцев Т.П. Земельний кадастр: підруч. / Т.П. Магазинцев. – Л.: Світ, 1991. – 452 с.
115. Марченко С.І. Організаційно-правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06. / С.І. Марченко. – К.: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2008. – 210 с.
116. Методичні рекомендації про порядок передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій: затв. наказом Держкомзему України, Мінсільгоспроду України, Української академії аграрних наук від 4 червня 1996 р., № 47/172/48 // Наш час. – 1996. – 25 жовтня.
117. Минасян А.М. Категории «содержание» и «форма» и их взаимопереход / А.М. Минасян // Вопр. философии. – 1962. – № 6. – С. 63-71.
118. Мозолин В.П. Право собственности в Российской Федерации в период перехода к рыночной экономике / В.П. Мозолин. – М.: ИГП РАН, 1992. – 176 с.
119. Налоговый кодекс РФ (часть первая) от 31.07.1998 г. № 146-ФЗ // Собр. законодательства РФ. – 1998. – № 31. – Ст. 3824.
120. Налоговый кодекс РФ (часть вторая) от 05.08.2000 г. № 117-ФЗ // Собр. законодательства РФ. – 2000. – № 32. – Ст. 3340.
121. Народное хозяйство СССР в 1987 году: Юбилейный стат. ежегодник / Госкомстат СССР. – М.: Финансы и статистика, 1987. – 766 с.
122. Никонов А.А. Спираль многовековой драмы: аграрная наука и политика России (XVIII – XX вв.) / А.А.Никонов. – М.: Энцикл. росс. деревень, 1995. – 574 c.
123. Носік В.В. Щодо правової природи земельної частки (паю) / В.В. Носік, Т.О. Коваленко // Право України. – 2000. – № 3. – С. 48 – 53.
124. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу: моногр. / В.В. Носік. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
125. Об акционерных обществах: Федеральный Закон РФ от 26.12.1995 г. № 208-ФЗ // Собр. законодательства РФ. – 1996. – № 1. – Ст. 7.
126. Об аренде и арендных отношениях: Указ Президии Верховного Совета СССР от 07.04.1989 г. № 10277-XI // Ведом. Верхов. Совета СССР. – 1989. – № 15. – Ст. 105.
127. Об изменениях и дополнениях Конституции (Основного Закона) Российской Федерации – России: Закон РФ от 09.12.1992 г. № 4061-I // Ведом. СНД и ВС РСФСР. – 1993. – № 2. – Ст. 55.
128. Обіход С.В. Шляхи підвищення ефективності розвитку переробних галузей агропромислового комплексу в регіоні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.07.02 / С.В. Обіход. – К., 2001. – 20 с.
129. Об обороте земель сельскохозяйственного назначения: Федеральный Закон РФ от 24.07.2002 г. № 101-ФЗ // Собр. законодательства РФ. – 2002. – № 30. – Ст. 3018.
130. Об обществах с ограниченной ответственностью: Федеральный Закон РФ от 08.11.1998 г. № 14-ФЗ // Собр. законодательства РФ. – 1998. – № 7. – Ст. 785.
131. Об Основных положениях Государственной программы приватизации государственных и муниципальных предприятий в Российской Федерации после 1 июля 1994 года: Указ Президента РФ от 22.06.1994 г. № 1535 // Собр. законодательства РФ. – 1994. – № 13. – Ст. 1478.
132. Об особенностях приватизации пре