ЮРИДИЧНІ СПОСОБИ ЗАХИСТУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

КАЛИШУК Людмила Анатоліївна

УДК 349.6:504.06:342.72/73(477)

ЮРИДИЧНІ СПОСОБИ ЗАХИСТУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Черемнова Антоніна Іванівна
кандидат юридичних наук, доцент

Одеса – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
РОЗДІЛ 1. ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ЯК ОБ’ЄКТ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
1.1. Становлення концепції екологічних прав громадян у національному та міжнародному праві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
1.2. Дослідження проблематики екологічних прав громадян України як об’єкту правового захисту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
1.3. Право на захист екологічних прав громадян України як суб’єктивне право особи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .44
1.4. Особливості застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при захисті екологічних прав громадян . . . . . . . . . 60
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .76
2.1. Поняття способу захисту екологічних прав громадян України . . . . . . . . 76
2.2. Система способів захисту екологічних прав громадян України та їх класифікація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
2.3. Вибір способів захисту екологічних прав громадян України та критерії їх ефективності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ОКРЕМИХ СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ . . . . . . . . . 112
3.1. Визнання як спосіб захисту екологічних прав
громадян України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .112
3.2. Поняття і сутність припинення дії, яка порушує право, як спосіб захисту екологічних прав громадян України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .123
3.3. Визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади та органу місцевого самоврядування як спосіб захисту екологічних прав громадян України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134
3.4. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення екологічних прав громадян України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .154
Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 183
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 213

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

ООН – Організація Об’єднаних Націй
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦК України – Цивільний кодекс України
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України
КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України
ЗК України – Земельний кодекс України
ЦК УРСР – Цивільний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки
КК України – Кримінальний кодекс України
ГК України – Господарський кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. Друга половина ХХ століття ознаменувалась розвитком норм міжнародного та національного права, що регулюють екологічні права громадян. Прийнята 28 червня 1996 року Конституція України, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, вперше на конституційному рівні офіційно проголосила екологічні права людини і громадянина, визнавши їх найвищою соціальною цінністю, що визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Тим самим, Україна підтвердила своє прагнення розвивати демократичну та правову державу, центральною ланкою в системі якої є забезпечення та дотримання основних прав людини і громадянина. Закріплення у нормах Основного Закону держави екологічних прав громадян справило визначальний вплив на подальший розвиток та формування всієї системи екологічних прав та сприяло виробленню механізму їх реалізації.
Незважаючи на позитивні зрушення, що відбулись у сфері регулювання екологічних прав громадян України, низка питань, пов’язаних з їх реалізацією та захистом, є не врегульованими. Сучасний стан правозастосовної практики значно відстає від потреб сьогодення та характеризується суперечливістю та неоднозначністю, що, в свою чергу, слугує підставою для поширення у правовій доктрині думок щодо декларативності екологічних прав громадян України та низьких показників їх реалізації і захисту. Чинне законодавство України, в цілому, хоча і відповідає нормам міжнародного права у сфері захисту екологічних прав громадян України, однак потребує подальшого наукового осмислення з метою вироблення єдиних та дієвих механізмів такого захисту.
Особливої актуальності та гостроти, на сьогодні, набувають питання, пов’язані із застосуванням юридичних способів захисту екологічних прав громадян України, детальне законодавче регулювання яких повинно сприяти вирішенню нагальних потреб у сфері реалізації названих прав. Незважаючи на те, що чинне національне законодавство містить значну кількість нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини, пов’язані із захистом прав і свобод людини та громадянина, способи захисту екологічних прав громадян України у повному обсязі не врегульовано та не систематизовано. Існують значні прогалини, низка нормативних приписів є суперечливими та недосконалими, що, в свою чергу, ускладнює застосування механізму захисту екологічних прав громадян України і ставить під сумнів можливість їх реалізації та належного забезпечення.
Проблема ускладнюється ще й тим, що наукова доктрина поки що не напрацювала єдиних підходів щодо правового регулювання відносин, пов’язаних із забезпеченням захисту екологічних прав громадян України. Окремі аспекти захисту екологічних прав громадян України були предметом дослідження низки дисертаційних досліджень та висвітлювались на сторінках навчальних посібників, підручників, наукових статей провідними вченими-правознавцями, такими як О.С. Баб’як, П.Д. Біленчук, Я.З. Гаєцька-Колотило, С.Г. Грицкевич, О.І. Єфимова, Н.В. Ільків, Ю.О. Чирва, А.І. Черемнова, однак мали переважно фрагментарний характер. Комплексне наукове дослідження юридичних способів захисту екологічних прав громадян України у сучасній еколого-правовій доктрині відсутнє.
Вищевказаними обставинами і обумовлюється актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими планами та програмами. Тема дисертаційного дослідження виконана відповідно до науково-дослідної роботи за плановою тематикою, яка виконується на кафедрі аграрного, земельного та екологічного права та розробляється у Національному університеті «Одеська юридична академія» (раніше – Одеська національна юридична академія) у межах теми досліджень «Традиції та новації в сучасній українській державності й правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U004970), яка пов’язана з науковими програмами Міністерства освіти і науки України «Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України». У рамках зазначеної теми авторкою проведено самостійний аналіз правового регулювання законодавства у сфері застосування юридичних способів захисту екологічних прав громадян України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних положень та пропозицій щодо удосконалення правового регулювання відносин у сфері застосування способів захисту екологічних прав громадян України.
Згідно з метою визначено наступні завдання наукового дослідження:
виявлення основних засад зародження та становлення екологічних прав громадян у системі прав і свобод людини та громадянина;
аналіз та доопрацювання основних теоретичних положень правової доктрини щодо поняття та змісту окремих екологічних прав громадян України як об’єкту правового захисту;
розгляд та уточнення права на захист екологічних прав громадян України як самостійного суб’єктивного права, дослідження підстав його виникнення;
виявлення особливостей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при захисті екологічних прав громадян України, дослідження практики Європейського Суду з прав людини та конкретизація її значення у формуванні інституту захисту екологічних прав громадян України;
обґрунтування визначення поняття еколого-правових способів захисту екологічних прав громадян України;
здійснення класифікації еколого-правових способів захисту екологічних прав громадян України;
аналіз особливостей застосування окремих еколого-правових способів захисту екологічних прав громадян України, розкриття та уточнення їх характерних ознак та змісту;
доопрацювання переліку еколого-правових способів захисту екологічних прав громадян України з доповненням його такими, як припинення, тимчасова заборона (зупинення) та обмеження діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та перешкоджає здійсненню екологічних прав громадян України;
розробка пропозицій щодо удосконалення нормативно-правових актів стосовно застосування еколого-правових способів захисту екологічних прав громадян.
Об’єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, які виникають у процесі захисту екологічних прав громадян України різними способами.
Предметом дослідження є юридичні способи захисту екологічних прав громадян України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження юридичних способів захисту екологічних прав громадян України є загальні наукові методи пізнання: історичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, системно-структурний, метод сходження від абстрактного до конкретного, комплексний та інші методи наукового пізнання.
Використання історичного методу мало місце при дослідженні основних історичних етапів становлення, розвитку і формування екологічних прав громадян у міжнародному та національному праві. Порівняльно-правовий метод використовувався з метою проведення порівняльної характеристики норм цивільного законодавства радянського періоду та чинного цивільного законодавства у сфері захисту прав людини і громадянина. Використання даного методу наукового пізнання мало місце і при порівняльній характеристиці екологічного законодавства щодо екологічних прав громадян України радянського та сучасного періоду розвитку. Формально-юридичний метод використовувався при аналізі положень нормативно-правових актів України та міжнародно-правових актів у сфері захисту екологічних прав громадян України. Системно-структурний метод застосовувався при аналізі співвідношення таких правових категорій як форми, способи, засоби та порядок захисту. Використання методу сходження від абстрактного до конкретного надало змогу визначити основні поняття щодо еколого-правових способів захисту, способів самозахисту екологічних прав громадян України, права на захист екологічних прав громадян України з розкриттям його змісту. В основу дисертаційного дослідження покладено метод комплексного аналізу при дослідженні застосування юридичних способів захисту екологічних прав громадян України, що знаходиться на стику екологічного, конституційного і цивільного права, господарського, цивільного та адміністративного процесу.
Теоретичною основою дослідження є наукові праці вчених-правознавців у галузі екологічного права, а саме: В.І. Андрейцева, Г.В. Анісімової, Г.І. Балюк, Н.В. Барбашової, В.Л. Бредіхіної, А.Г. Бобкової, Е.В. Віленської, А.П. Гетьмана, І.І. Каракаша, Н.Р. Кобецької, С.М. Кравченко, М.В. Краснової, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, Г.В. Мороз, О.М. Пащенка, О.О. Погрібного, В.К. Попова, Л.П. Решетник, Б.Г. Розовського, В.Ю. Уркевича, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та ін.
У дисертації використано роботи вчених-правознавців російської еколого-правової доктрини, зокрема, таких як: М.М. Бринчук, С.О. Боголюбов, М.І. Васильєва, О.К. Голіченков, О.Л. Дубовик, І.О. Краснова, О.С. Колбасов, В.В. Петров, Г.О. Третьякова, О.В. Фокін, Б.В. Єрофеєв та ін.
При написанні дисертаційного дослідження застосовувалися наукові праці вчених галузевих юридичних наук, а саме: С.С. Алексеєва, С.М. Братуся, Л.Д. Воєводіна, С.В. Васильєва, Є.М. Ворожейкіна, В.П. Грибанова, О.С. Йоффе, О.М. Ерделевського, В.В. Комарова, Д.Д. Луспеника, М.С. Малеїна, М.М. Малеїної, М.І. Матузова, З.В. Ромовської, Н.О. Саніахметової, Г.О. Свердлика, Р.О. Стефанчука, Е.Л. Страунінга, В.О. Тархова, Г.П. Тимченка, Ю.К. Толстого, Р.Й. Халфіної, Є.О. Харитонова, В.Є. Чиркіна, Р.Б. Шишки, Я.М. Шевченко та ін.
У процесі дослідження використовувалися нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, а також матеріали судової практики.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у здійсненні вперше в еколого-правовій доктрині комплексного наукового дослідження юридичних способів захисту екологічних прав громадян України, спрямованого на вдосконалення існуючих, формування нових правових понять і категорій та обґрунтування пропозицій з удосконалення норм екологічного законодавства щодо застосування способів захисту екологічних прав громадян України.
Наукову новизну підтверджують наступні положення:
вперше:
запропоновано визначення юридичних способів захисту екологічних прав громадян України як еколого-правових способів, тобто правових заходів, що передбачені нормами екологічного законодавства України та підлягають застосуванню спеціально уповноваженими органами та (або) громадянами України самостійно у разі порушення, невизнання, оспорювання екологічних прав громадян України чи загрози вчинення таких дій в майбутньому, а також при наявності інших негативних наслідків у порядку, визначеному законами України;
обґрунтовано визначення права на захист екологічних прав громадян України як суб’єктивного права, що займає самостійне місце в системі екологічних прав громадян України, під яким розуміється юридично забезпечена можливість громадянина шляхом застосування встановлених нормами чинного законодавства способів, форм і засобів захисту, у порядку, визначеному законами України, здійснювати дії, спрямовані на відновлення суб’єктивних екологічних прав, усунення перешкод у їх реалізації у разі їх порушення, невизнання, оспорювання чи загрози вчинення таких дій у майбутньому, а також при наявності інших негативних наслідків;
запропоновано закріплення у нормах Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» узагальненого переліку еколого-правових способів захисту екологічних прав громадян України: визнання екологічних прав; поновлення екологічних прав; припинення дії, яка порушує право або створює загрозу такого порушення; заборона вчиняти певні дії, які порушують право або створюють загрозу такого порушення; визнання незаконними нормативно-правових актів, актів індивідуальної дії, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної шкоди та інші способи, передбачені законами України;
обґрунтовано класифікацію еколого-правових способів захисту екологічних прав громадян України залежно від об’єкту правового захисту, на: а) ті, які підлягають застосуванню для захисту окремих екологічних прав громадян; б) ті, які підлягають застосуванню для захисту переважної більшості екологічних прав громадян.
Удосконалено положення щодо:
класифікації еколого-правових способів захисту екологічних прав громадян України на загальні та спеціальні, зокрема з уточненням, що загальними еколого-правовими способами захисту екологічних прав громадян України є такі способи їх захисту, що є прийнятними до застосування для захисту переважної більшості екологічних прав громадян України та підлягають закріпленню в узагальненому вигляді у нормах Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Дістали подальший розвиток положення щодо:
розмежування понять захисту екологічних прав громадян України та охорони таких прав з уточненням, що вони не є тотожними правовими категоріями: захист екологічних прав громадян України – це система правових заходів, що підлягають застосуванню спеціально уповноваженими органами та (або) громадянами України самостійно у випадках та в порядку, визначеному законом, з метою відновлення екологічних прав та усунення перешкод у їх реалізації, а охорона екологічних прав громадян України – це система правових заходів, що застосовуються для забезпечення вказаних прав за відсутності їх порушення чи загрози такого порушення в майбутньому;
розмежування понять способів, форм та порядку захисту екологічних прав громадян України, з уточненням, що: способом захисту пропонується вважати правові заходи, що підлягають застосуванню спеціально уповноваженими органами та (або) громадянами самостійно у випадку та в порядку, визначеному законами України; формою захисту екологічних прав громадян України є комплекс узгоджених організаційних заходів, що здійснюється уповноваженими органами і (або) громадянами самостійно та спрямований на відновлення екологічних прав громадян України у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання та усунення перешкод у реалізації екологічних прав громадян України при наявності інших негативних для них наслідків; порядком захисту є процес захисту екологічних прав громадян України, що розпочинається зі звернення з вимогою про захист до уповноважених органів або з моменту здійснення громадянами України самостійно дій, спрямованих на захист належних їм екологічних прав, без звернення до відповідних органів, та закінчується ухваленням рішення, а у випадках, встановлених законом, примусовим його виконанням;
переліку самостійних еколого-правових способів захисту екологічних прав громадян України, що підлягають застосуванню для захисту переважної більшості екологічних прав громадян України, такими як поновлення екологічних прав громадян України та заборона вчиняти певні дії.
підстав застосування заборони вчиняти певні дії як еколого-правового способу захисту екологічних прав громадян України шляхом їх доповнення такою підставою, як загроза порушення екологічних прав в майбутньому та інші негативні для них наслідки.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в роботі положення та висновки заповнюють певну прогалину у науці екологічного права щодо способів захисту екологічних прав громадян, можуть бути використані: у науково-дослідній сфері – для подальших наукових досліджень проблем удосконалення правового регулювання відносин у сфері застосування юридичних способів захисту екологічних прав громадян України; у правотворчій сфері – у процесі подальшого вдосконалення екологічного законодавства України; у сфері правозастосування – для захисту екологічних прав громадян України.
Окремі положення дисертаційної роботи рекомендовані для практичного використання Малиновським районним судом м. Одеси у діяльності суду при вдосконаленні та підвищенні ефективності здійснення судочинства у цивільних справах та справах адміністративної юрисдикції (акт впровадження від 05.10.2010 р.); використовуються депутатом Одеської обласної ради Є.В. Смоленським, зокрема, при підготовці рішень Одеської обласної ради з основних питань природокористування та природоохорони (довідка № 26-10/10 ПК від 21.09.2010 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі, зокрема, Національним університетом «Одеська юридична академія» МОН України при викладанні курсу «Екологічне право України» та Інститутом професійної підготовки суддів Національного університету «Одеська юридична академія» МОН України при викладанні спецкурсу «Порядок розгляду справ, що випливають з екологічних правопорушень» (акт впровадження від 10.09.2010 р.).
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні висновки і практичні рекомендації дисертаційного дослідження оприлюднені на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Треті Прибузькі юридичні читання» (Миколаїв, 2007); III звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу та молодих науковців (Одеса, 2008); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (Одеса, 2009); Німецько-Українському правовому семінарі «Цивільно-правові шляхи захисту конституційно-правових цінностей. Судові засоби для укріплення правової держави і демократії – Україна, Німеччина і Європейський Союз» (Одеса, 2009); Міжнародній науковій конференції, присвяченій пам’яті Ю.С. Червоного (Одеса, 2010); V науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу «Правовий розвиток України у сучасному світі» (Одеса, 2010).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки викладені у 10 друкованих наукових працях, з яких 4 праці надруковані у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України. Всі праці належать авторці особисто.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного наукового дослідження авторкою отримано ряд нових теоретичних висновків, які стосуються застосування юридичних способів захисту екологічних прав громадян України, а також сформульовані окремі практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства. До таких висновків, зокрема, належать наступні:
1. Досліджено, на підставі аналізу норм національного та міжнародного права, основні засади становлення та формування екологічних прав громадян. Визнання екологічних прав громадян України у системі прав і свобод людини та громадянина пов’язано з визнанням права на безпечне для життя і здоров’я довкілля, що припадає на другу половину ХХ століття. Встановлено відсутність належного механізму реалізації та захисту екологічних прав громадян України.
2. Проаналізовано чинне законодавство та теоретичні доробки вчених-правознавців еколого-правової доктрини щодо поняття та змісту права на безпечне для життя і здоров’я довкілля та інших екологічних прав громадян України. Зроблено висновок щодо необхідності напрацювання єдиної термінології для позначення екологічних прав та забезпечення єдиного тлумачення їх змісту. Найбільш вдалим для позначення основного екологічного права є його формулювання як права на безпечне для життя і здоров’я довкілля, що передбачає закріплені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами можливості громадян проживати та користуватися таким довкіллям, у якому відсутня будь-яка небезпека шкідливого впливу для їх життя і здоров’я в результаті господарської діяльності та інших небезпечних факторів.
3. Аргументовано, що право на захист екологічних прав громадян України як суб’єктивне право, що займає самостійне місце в системі екологічних прав громадян України, є юридично забезпеченою можливістю громадина шляхом застосування встановлених нормами чинного законодавства способів, форм і засобів захисту, у порядку, визначеному законами України, здійснювати дії, спрямовані на відновлення суб’єктивних екологічних праву разі їх порушення, невизнання, оспорювання чи загрози вчинення таких дій у майбутньому, а також при наявності інших негативних наслідків. Встановлено, що виникнення права на захист екологічних прав громадян України необхідно пов’язувати з їх порушенням, невизнанням, оспорюванням та загрозою вчинення таких дій в майбутньому, а також з іншими негативними для них наслідками.
4. Досліджено можливість звернення громадян України до Європейського Суду з прав людини за захистом суб’єктивних екологічних прав, у результаті якого зроблено висновок щодо можливості такого звернення на підставі ст. ст. 2 (право на життя), 6 (право на справедливий суд), 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), 11 (право на свободу зібрань та об’єднання), 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до неї (захист власності).
5. Запропоновано юридичні способи захисту екологічних прав громадян України, за галузевою ознакою, визначати як еколого-правові способі їх захисту, тобто правові заходи, що передбачені нормами екологічного законодавства України, та підлягають застосуванню спеціально уповноваженими органами та (або) громадянами України самостійно у разі порушення, невизнання, оспорювання екологічних прав громадян України чи загрози вчинення таких дій в майбутньому, а також при наявності інших негативних наслідків у порядку, визначеному законами України.
6. Здійснено класифікацію еколого-правових способів захисту екологічних прав громадян України в залежності від об’єкту правового захисту на: а) ті, які підлягають застосуванню для захисту окремих екологічних прав громадян; б) ті, які підлягають застосуванню для захисту переважної більшості екологічних прав громадян.

7. Аргументовано доцільність закріплення в системі загальних еколого-правових способів захисту екологічних прав громадян України у нормах Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», окрім традиційних, і таких способів їх захисту, як: поновлення екологічних прав громадян; заборона вчиняти дії, які порушують або створюють загрозу порушення екологічних прав в майбутньому.
8. Обґрунтовано введення спеціальних еколого-правових способів захисту екологічних прав громадян України як припинення, тимчасова заборона (зупинення) та обмеження діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та перешкоджає здійсненню екологічних прав громадян України.
9. На основі теоретичних пропозицій запропоновано зміни та доповнення до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» щодо застосування еколого-правових способів захисту екологічних прав громадян України, а саме:
1) у пункті «е» ч. 1 ст. 9 закріпити право на «вільний доступ до екологічної інформації та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації»;
2) у пункті «и» ч. 1 ст. 9 закріпити право на «оскарження у судовому порядку нормативно-правових актів, актів індивідуальної дії, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб щодо порушення екологічних прав громадян та будь-яких інших негативних для них наслідків у порядку, передбаченому законом»;
3) статтю 11 розділу II викласти в наступній редакції:
«Стаття 11. «Право на захист екологічних прав громадян»
1. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства мають право на захист екологічних прав у разі їх порушення, невизнання, оспорювання чи загрози вчинення таких дій у майбутньому, а також при наявності інших негативних для них наслідків.
2. Еколого-правовими способами захисту екологічних прав громадян, іноземців та осіб без громадянства є: визнання екологічних прав; поновлення екологічних прав; припинення дії, яка порушує право або створює загрозу такого порушення; заборона вчиняти певні дії, які порушують право або створюють загрозу такого порушення; визнання незаконними нормативно-правових актів, актів індивідуальної дії, дій чи бездіяльності органів державного влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення екологічних прав громадян.
3. Захист екологічних прав громадян може здійснюватися іншим способом, відповідно до змісту цього права, характеру його порушення та наслідків, що спричинило це порушення»;
4) розділ II доповнити статтею 11-1 за назвою «Поновлення екологічних прав громадян» наступного змісту:
«Громадяни України, іноземці та особи без громадянства мають право на захист своїх екологічних прав внаслідок їх порушення шляхом поновлення порушених прав.
Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, рішенням, дією або бездіяльністю яких порушені екологічні права громадян України, іноземців та осіб без громадянства, зобов’язані вчинити дії для їх негайного поновлення.
Фізична особа або юридична особа, дією чи бездіяльністю якої порушені екологічні права громадян України, іноземців та осіб без громадянства, зобов’язані вчинити дії для їх негайного поновлення.
У випадках, якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушених екологічних прав, не вчинені, громадяни України, іноземці, особи без громадянства мають право на звернення до суду з вимогою про захист порушених екологічних прав та інтересів. Суд здійснює захист екологічних прав шляхом їх поновлення в порядку, встановленому законом».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки : Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. № 188/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – Ст. 248.
2. Бринчук М.М. Человек как объект экологических отношений / М.М. Бринчук // Экологическое право. – 2005. – № 3. – С. 2-5.
3. Крассов О.И. Экологическое право : учебник для вузов / О.И. Крассов. – М. : Норма, 2004. – 576 с.
4. Фокин А.В. Экологические права и обязанности человека и гражданина (теоретико-правовой аспект) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 : теория и история права и государства; история учений о праве и государстве / А.В. Фокин. – Волгоград, 2006. – 179 с.
5. Загальна декларація прав людини : резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. № 217 А (III) // Голос України. – 2008. – 10 грудня.
6. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. // Голос України. – 2001. – 10 січня.
7. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/
cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043.
8. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_042.
9. Шемшученко Ю.С. Право человека на благоприятную окружающую среду в свете концепции прав человека / Ю.С. Шемшученко // Шемшученко Ю.С. Вибране. – К. : Юрид. думка, 2005. – С. 278-283.
10. Стокгольмська декларація від 16 червня 1972 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
main.cgi?nreg=995_454.
11. Копылов М.Н. Теория и практика организации и проведения конференций ООН по окружающей среде / М.Н. Копылов // Экологическое право. – 2008. – №2. – С. 37-41.
12. Всесвітня Хартія природи від 1 січня 1982 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?
nreg=995_453
13. Декларація Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища та розвитку від 14 червня 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_455.
14. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 25 червня 1998 р. (з поправками, внесеними Рішенням від 27 травня 2005 р. № II/1) // Офіційний вісник України. – 2010. – № 33. – Ст. 1191.
15. Третьякова А.А. Понятие экологических прав граждан по законодательству стран-членов Европейского Союза / А.А. Третьякова // Экологическое право. – 2002. – № 1. – С. 51-57.
16. Кравченко С. Розвиток екологічних прав людини у міжнародному праві / С. Кравченко, А. Андрусевич // Право України. – 2001. – № 2. – С. 133-136.
17. Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля : Закон України від 6 липня 1999 р. № 832-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 296.
18. Краснова М.В. Проблеми імплементації в Україні положень Орхуської конвенції / М.В. Краснова // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія»: правничі науки : зб. наук. статей. – 2000. – Т. 18. – С. 25-28.
19. Йоганнесбургська декларація зі стійкого розвитку від 26 серпня-4 вересня 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org
/russian/documen/declarat/decl_wssd.html.
20. Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 7 жовтня 1977 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0001400-77.
21. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 20 квітня 1978 р. (втратила чинність на підставі Закону від 28 червня 1996 р. № 254/96-ВР) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=888-09.
22. Гетьман А. Розвиток законодавства про екологічні права людини в 70-80 роках ХХ століття / А. Гетьман // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 1 (24). – С. 93-103.
23. Ефимова Е.И. Развитие института «экологические права и обязанности» в эколого-правовых исследованиях / Е.И. Ефимова // Экологическое право. – 2004. – № 3. – С. 8-10.
24. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
25. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
26. Бринчук М. Экологические права человека и гражданина / М. Бринчук // ЭКОС. – 2004. – № 3. – С. 16-17.
27. Шемшученко Ю.С. Человек и его право на безопасную (здоровую) окружающую среду / Ю.С. Шемшученко // Шемшученко Ю.С. Вибране. – К. : Юрид. думка, 2005. – С. 283-289.
28. Морозовська Т.В. Теоретико-концептуальні проблеми екологічних прав громадян в Україні та країнах-членах ЄС / Т.В. Морозовська // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 1. – Ст. 293-298.
29. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права / Н.И. Матузов. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1972. – 290 с.; Колбасов О.С. Экология: политика – право. Правовая охрана природы в СССР / О.С. Колбасов. – М. : Наука, 1976. – 230 с.
30. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды) : учебник для высших юридических учебных заведений / М.М. Бринчук. – М. : Юристъ, 1998. – 688 с.
31. Дубовик О.Л. Экологическое право : учеб. / О.Л. Дубовик. – М : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 584 с.
32. Экологическое право Украины : учебное пособие / [за ред. А.П. Гетьмана и М.В. Шульги]. – Х. : Одиссей, 2007. – 464 с.
33. Гетьман А. Законодавчі аспекти зародження екологічних прав людини / А. Гетьман // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 1 (20). – С. 129-137.
34. Васильева М.И. Право на благоприятную окружающую среду как элемент правового статуса личности / М.И. Васильева // Экологическое право. – 2005. – № 1. – С. 19-26.
35. Кобецька Н.Р. Екологічні права громадян України : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 : земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право / Н.Р. Кобецька. – К., 1998. – 16 с.
36. Грицкевич С. Екологічні права в системі конституційних прав людини і громадянина / С. Грицкевич // Право України. – 2001. – № 8. – С. 54-56.
37. Черемнова А.І. Щодо визначення екологічних прав / А.І. Черемнова // Наукові записки Міжнародного гуманітарного університету : зб. наук. пр. – О. : Міжнар. гуманітар. ун-т, 2006. – Вип. 4. – С. 94-99.
38. Декларация, посвященная шестидесятой годовщине принятия Всеобщей декларации прав человека : резолюция Генеральной Ассамблеи ООН от 10 декабря 2008 г. № 63/116 [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/declarat/udhr_60anniversary.html.
39. Краснова И.О. Роль О.С. Колбасова в формировании современного экологического права / И.О. Краснова // Экологическое право. – 2007. – № 3. – С. 40-44.
40. Ерофеев Б.В. Экологическое право : учебник для вузов / Б.В. Ерофеев. – М. : Юриспруденция, 1999. – 448 с.
41. Бакунина Т.С. Конституция РФ и развитие экологического права / Т.С. Бакунина // Государство и право. – 2004. – № 12. – С. 93-100.
42. Седельникова М.Г. Умение реализовать экологические права / М.Г. Седельникова // Журнал российского права. – 2003. – № 4. – С. 30-32.
43. Яблоков А.В. Среда обитания и права человека [Электронный ресурс] / А.В. Яблоков. – Режим доступа: http://www.juristlib.ru/book_594.html
44. Колодій А.М. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні : підручник / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 350 с.
45. Каракаш І.І. Екологічні права та обов’язки людини і громадянина, гарантії їх реалізації та забезпечення захисту / І.І. Каракаш // Каракаш И.И. Правовое регулирование аграрно-земельных и природоресурсово-экологических отношений : сб. избранных статей, докладов и рецензий (1997-2007). – О. : Фенікс, 2007. – С. 259-264.
46. Мисник Г.А. Субъективные экологические права / Г.А. Мисник // Государство и право. – 2004. – № 12. – С. 18-25.
47. Бредіхіна В.Л. Право громадян на безпечне навколишнє середовище : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 : земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право / В.Л. Бредіхіна. – Х., 2005. – 190 с.
48. Шемшученко Ю.С. Проблеми ефективності екологічного законодавства України / Ю.С. Шемшученко // Шемшученко Ю.С. Вибране. – К. : Юрид. думка, 2005. – С. 289-292.
49. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення : Закон України 24 лютого 1994 р. № 4004-XII // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
50. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки : Навч. та наук.-практ. посіб. – К. : Знання-Прес, 2002. – 332 с.
51. Конституция Российской Федерации : принята на всенародном голосовании 12 декабря 1993 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://constitution.garant.ru/.
52. Об охране окружающей среды : Федеральный Закон Российской Федерации от 10 января 2002 г. № 7-ФЗ [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.base.garant.ru/12125350.
53. Васильева М.И. О применении в праве экологических критериев благоприятности окружающей среды / М.И. Васильева // Государство и право. – 2002. – № 11. – С. 84-92.
54. Третьякова А.А. Экологические права граждан в государствах-членах Европейского Союза : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 : природоресурсное право; аграрное право; экологическое право / А.А. Третьякова. – М., 2001. – 158 с.
55. Конституция Португальской Республики от 2 апреля 1976 года // Конституции государств Европы : В 3 т. Т. 2 / под общей ред. Л.А. Окунькова. – М. : НОРМА, 2001. – С.748-836.
56. Конституция Бельгии от 17 февраля 1994 года (консолидированный текст) // Конституции государств Европы : В 3 т. Т. 1 / под общей ред. Л.А. Окунькова. – М. : НОРМА, 2001. – С. 341-380.
57. Основной Закон Финляндии от 11 июня 1999 года // Конституции государств Европы : В 3 т. Т. 3 / под общей ред. Л.А. Окунькова. – М. : НОРМА, 2001. – С 371-400.
58. Конституция Испании от 27 декабря 1978 года // Конституции государств Европы : В 3 т. Т. 2 / под общей ред. Л.А. Окунькова. – М. : НОРМА, 2001. – С. 50-94.
59. Конституция Республики Болгария от 12 июля 1991 года // Конституции государств Европы : В 3 т. Т. 1 / под общей ред. Л.А. Окунькова. – М. : НОРМА, 2001. – С. 394-422.
60. Конституция Норвежского Королевства от 17 мая 1814 года // Конституции государств Европы : В 3 т. Т. 2 / под общей ред. Л.А. Окунькова. – М. : НОРМА, 2001. – С. 658-672.
61. Конституция Республики Польша от 2 апреля 1997 года // Конституции государств Европы : В 3 т. Т. 2 / под общей ред. Л.А. Окунькова. – М. : НОРМА, 2001. – С. 686-732.
62. Кобецька Н.Р. Екологічне право України : навч. посібник / Н.Р. Кобецька. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 352 с.
63. Барбашова Н.В. Екологічне право України : навч. посіб. / Н.В. Барбашова. – Донецьк : Апекс, 2003. – 391 с.
64. Андрейцев В.І. Екологічне право : Курс лекцій : навч. посібник для юрид. фак. вузів / В.І. Андрейцев. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
65. Анисимова А.В. Осуществление гражданами экологических прав : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 : земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресорсовое право / А.В. Анисимова. – Х., 1996. – 168 с.
66. Петров В.В. Экологический кодекс России (к принятию Верховным Советом Российской Федерации Закона «Об охране окружающей среды») / В.В. Петров // Экологическое право. – 2009. – № 2/3. – С. 9-15.
67. Кобецька Н.Р. Екологічні права громадян України : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 : земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право / Н.Р. Кобецька. – К., 1998. – 173 с.
68. Ефимова Е.И. Развитие эколого-правовой терминологии в эколого-правовых исследованиях / Е.И. Ефимова // Экологическое право. – 2003. – № 4. – С. 2-6.
69. Велиева Д.С. Экологическая информация: проблемы дефиниции и дифференциации / Д.С. Велиева // Конституционное и муниципальное право. – 2008. – № 18. – С. 12-14.
70. Ізотова Л. Доступ до інформації як запорука якості життя / Л. Ізотова // Право України. – 2007. – № 10. – С. 32-34.
71. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України : Закон України від 28 листопада 2002 р. № 254-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 4. – Ст. 31.
72. Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
73. Краснова М.В. Правове регулювання екологічного інформування: порівняльно-правовий аналіз / М.В. Краснова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка : Юридичні науки. – 2002. – Вип. 45-48. – С. 46-54.
74. Про об’єкти підвищеної небезпеки : Закон України 18 січня 2001 р. № 2245-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 15. – Ст. 73.
75. Про відходи : Закон України від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 242.
76. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку : Закон України від 8 лютого 1995 р. № 39/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
77. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру : Закон України від 8 червня 2000 р. № 1809-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 337.
78. Про безпечність та якість харчових продуктів : Закон України від 23 грудня 1997 р. № 771/97-ВР в редакції Закону від 6 вересня 2005 року № 2809-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 50. – Ст. 533.
79. Аграрне право України : підручник / За ред. О.О. Погрібного. – К. : Істина, 2007. – 448 с.
80. Выпханова Г.В. К вопросу о дефинировании понятия «экологическая информация» / Г.В. Выпханова // Право и государство. – 2008. – 1 (37). – С. 122-126.
81. Ільків Н.В. Екологічне право України : навч. посіб. / Н.В. Ільків, Я.З. Гаєцька-Колотило. – К. : Істина, 2008. – 296 с.
82. Выпханова Г.В. Правовая категория «экологическая информация»: дисскусионные вопросы / Г.В. Выпханова // Экологическое право. – 2008. – № 3. – С. 4-14.
83. Судовий захист екологічних прав громадян України: Довід. для суддів / М.В. Краснова, Н.Р. Малишева, П.І. Шевчук та ін. – К. : КМ Академія, 2001. – 178 с.
84. Про державну таємницю : Закон України від 21 січня 1994 р. № 3855-XII в редакції Закону від 21 вересня 1999 р. № 1079-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 49. – Ст. 428.
85. Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці : Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611. [Електронний ресурс]: – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=611-93-%EF.
86. Екологічні права громадян: як їх захистити за допомогою закону. – К. : Ехо-Восток, 1997. – 159 с.
87. Про об’єднання громадян : Закон України від 16 червня 1992 р. № 2460-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
88. Нагорнюк О.М. Громадські екологічні організації України та їх роль у формуванні екологічної культури населення / О.М. Нагорнюк // Безпека життєдіяльності. – 2008. – № 5-6. – С. 30-31.
89. Боголюбов С.А. Экологическое право : учебник для вузов / С.А. Боголюбов. – М. : НОРМА-ИНФРА. – М., 1999. – 448 с.
90. Каракаш И.И. Правомочия природоохранных объединений на судебную защиту экологических прав граждан / И.И. Каракаш // Каракаш И.И. Правовое регулирование аграрно-земельных и природоресурсово-экологических отношений : сб. избр. статей, докладов и рецензий (1997-2007). – О. : Фенікс, 2007. – С. 239-243.
91. Анисимов П.В. Метод правозащитного регулирования / П.В. Анисимов, В.М. Лазарев // МОУ «Волжский институт экономики, педагогики и права». – Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2005 – 202 с.
92. Темченко В. Особливості юридичного змісту термінів «захист» та «охорона» у механізмі забезпечення прав і основних свобод людини / В. Темченко // Право України. – 2005. – № 9. – С. 33-35.
93. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підручник : [пер. з рос.] / О.Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
94. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР / Н.С. Малеин. – М. : Юрид. лит., 1981. – 216 с.
95. Брагинский М.И. Договорное право: общие положения / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – М. : Статут, 1997. – 682 с.
96. Советское гражданское право. Часть первая / под ред. В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина. – 2-е изд., перераб. и доп. – К. : Вища школа, 1983. – 461 с.
97. Договірне право України. Загальна частина : навч. посіб. / Т.В. Боднар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова та ін.; за ред. О.В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
98. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав / В.П. Грибанов. – М. : Статут, 2000. – 411 с.
99. Тимченко Г.П. Способы и процессуальные формы защиты гражданских прав : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 : гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право / Г.П. Тимченко. – Х., 2002. – 203 с.
100. Бобкова А.Г. Защита права на предпринимательскую деятельность в Украине / А.Г. Бобкова // Предпринимательское право. – 2009. – № 1. – С.44-47.
101. Жидкова О.С. Цивільно-правовий механізм захисту права на недоторканість ділової репутації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.03 : цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / О.С. Жидкова. – Х., 2008. – 20 с.
102. Ерофеев Б.В. Экологическое право : учебник для вузов. – 2-е изд., доп. / Б.В. Ерофеев. – М. : ФОРУМ – ИНФРА. – М., 2005. – 320 с.
103. Ромовська З.В. Защита в советском семейном праве / З.В. Ромовська. – Л. : Вища школа, 1985. – 180 с.
104. Про звернення громадян : Закон України від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
105. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України від 23 грудня 1997 р. № 776/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
106. Петров В.В. Экологическое право России : учебник для вузов / В.В. Петров. – М. : БЕК, 1995. – 557 с.
107. Чернышева С.А. Субъективные авторские права (сущность, способы реализации и охраны) / С.А. Чернышева // Теоретические вопросы гражданского права. – М. : Изд-во ИГиП АН СССР, 1980. – С. 29-40.
108. Цивільній кодекс України : Закон України вiд 16 січня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
109. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України вiд 18 березня 2004 р. № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492.
110. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України вiд 6 липня 2005 р. № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №№ 35-36, 37. – Ст. 446.
111. Цивільний кодекс України : Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Х. : Одісей, 2003. – 856 с.
112. Стефанчук Р.О. Проблеми у застосуванні спеціальних способів захисту особистих немайнових прав фізичних осіб / Р.О. Стефанчук // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 7 (83). – С. 36-42.
113. Абдулаев М.И. Права человека и закон: историко-теоретические аспекты / М.И. Абдулаев. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 322 с.
114. Уркевич В.Ю. Аграрні правовідносини в Україні : автореф. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.06 : земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право / В.Ю. Уркевич. – Х., 2007. – 33 с.
115. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении / Р.О. Халфина. – М. : Юрид. лит. – 1974. – 351 с.
116. Господарський процесуальний кодекс України : Закон України вiд 06.11.1991 № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
117. Про прокуратуру : Закон України від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №53. – Ст. 793.
118. Закурін М.К. Застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини в господарському судочинстві: практичний аспект / М.К. Закурін // Вісник господарського судочинства. – 2009. – № 3. – С. 48-57.
119. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : Закон України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
120. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства : Монографія / В.В. Комаров, В.І. Тертишніков, В.В. Баранкова та ін..; За заг. ред. професора В.В. Комарова. – Х. : Харків юридичний, 2008. – 928 с.
121. Про міжнародні договори України : Закон України від 29 червня 2004 р. № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
122. Мінченко Р.М. Вплив Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод на судочинство в Україні / Р.М. Мінченко // Актуальні проблеми цивільного права та процесу : матер. Міжнар. наук. конф., присвяченої пам’яті Ю.С. Червоного (Одеса, 12 лютого 2010 р.) / Одеська націон. юрид. академія. – О. : Фенікс, 2010 – С. 112-116.
123. Липачова Л.М. Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 : конституційне право / Л.М. Липачова. – К., 2002. – 20 с.
124. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
125. Екологічне право України. Академічний курс : підручник. – 2-е вид. / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К. : Юридична думка, 2008. – 270 с.
126. Дрішлюк А.І. Щодо необхідності розмежування судового прецеденту та судової практики: термінологічний аспект / А.І. Дрішлюк // Актуальні проблеми цивільного права та процесу : матер. Міжнар. наук. конф., присвяченої пам’яті Ю.С. Червоного (Одеса, 12 лютого 2010 р.) / Одеська націон. юрид. академія. – О. : Фенікс, 2010 – С. 24-26.
127. Князев М.А. Государство как субъект компенсации экогенного вреда: практика Европейского Суда по правам человека / М.А. Князев // Государство и право. – 2008. – № 11. – С. 116-119.
128. Калиниченко П.А. Защита экологических прав в законодательстве Европейского сообщества / П.А. Калиниченко, Д.Н. Рациборинская // Экологическое право. – 2003. – № 2. – С. 55-59.
129. Шевчук С. Судовий захист прав людини: практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції / С. Шевчук. – К. : Реферат, 2006. – 848 с.
130. Ярема А.Г. Право особи на ефективні засоби судового захисту цивільних прав та інтересів / А.Г. Ярема // Ученые записки Таврического университета им. В.И. Вернадского : юридические науки. – 2007. – № 1. – Т. 20 (59). – С. 195-202.
131. Манукян В.И. Европейский Суд по правам человека: право, прецеденты, комментарии : науч.-практ. пособ / В.И. Манукян. – К. : Истина, 2007. – 368 с.
132. Рішення Суду у справі Макгінлі (McGinley) і Іган (Egan) проти Сполученого Королівства від 9 червня 1998 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europeancourt.ru/resheniya-evropejskogo-suda-na-russkom-yazyke/.
133. Гетьман А.П. Право доступу до Суду в контексті Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод / А.П. Гетьман, С.М. Толочко // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: юридичні науки. – 2003. – Вип. 49-51. – С. 68-70.
134. Рішення палати у справі «Геттон та інші проти Сполученого Королівства» // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2001 – № 4 (12). – С. 43-46.
135. Рішення Суду у справі Лопез Остра (Lopes Ostra) проти Іспанії від 9 грудня 1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europeancourt.ru/resheniya-evropejskogo-suda-na-russkom-yazyke/.
136. Рішення Суду у справі Фадєєва (Fadeyeva) проти Російської Федерації від 9 червня 2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europeancourt.ru/resheniya-evropejskogo-suda-na-russkom-yazyke/.
137. Калишук Л.А. Застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у захисті екологічних прав громадян / Л.А. Калишук // Південноукраїнський правничий часопис. – 2010. – № 2. – С. 126-128.
138. Рішення Суду у справі Корецький (Koretskyy) та інші проти України від 3 квітня 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/doc/new2009/koreckiy_v_ukr.htm
139. Булгакова М. Исполнение Украиной Решений Европейского Суда по правам человека / М. Булгакова // Екологія-Право-Людина. – 2008. – № 6-7 (36-37). – С. 9-14.
140. Краснова М.В. Правові аспекти захисту екологічних прав громадян / М.В. Краснова // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка : юридичні науки. – 2002. – Вип. 45-48. – С. 89-103.
141. Каракаш І.І. Екологічні права та обов’язки людини громадянина, гарантії їх реалізації та забезпечення захисту / І.І. Каракаш // Каракаш И.И. Правовое регулирование аграрно-земельных и природоресурсово-экологических отношений : сб. избр. статей, докладов и рецензий (1997-2007). – О. : Фенікс, 2007. – С. 259-264.
142. Бредіхіна В.Л. Право громадян на безпечне навколишнє природне середовище : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 : земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право / В.Л. Бредіхіна. – Х., 2005. – 19 с.
143. Земельний кодекс України : Закон України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
144. Советское гражданское право : учебник : в 2-х т. / Т.И. Илларионова, М.Я. Кириллова, О.А. Красавчиков и др. / под ред. О.А. Красавчикова. – [3-е изд., исп. и доп.]. – М. : Высшая школа, 1985. – Т. 1. – 544 с.
145. Гражданское право : учебник / под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – [изд-е 3-е, перераб. и дополн.]. – М. : ПРОСПЕКТ, 1998. – Ч. 1. – 632 с.
146. Устименко Н.В. Таємниці особистого життя людини та їх цивільно-правова охорона : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 : цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Н.В. Устименко. – Х., 2001. – 20 с.
147. Андрійцьо В.Д. Примусове виконання обов’язку в натурі як спосіб захисту цивільних прав : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 : цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / В.Д. Андрійцьо. – К., 2004. – 177 с.
148. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57 000 слов / С.И. Ожегов / под ред. чл.-корр. АН СССР Н.Ю. Шведовой. – 18-е изд., стереотип. – М. : Рус. яз., 1987. – 797 с.
149. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні / І.О. Дзера. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 256 с.
150. Наливайко О.І. Теоретико-правові проблеми захисту прав людини: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 : теорія та історія держави і права / О.І. Наливайко. – К., 2002. – 178 с.
151. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь : Перун, 2001. – 1440 с.
152. Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты / Д.М. Чечот. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1968. – 72 с.
153. Колесов П.П. Процессуальные средства защиты права / П.П. Колесов // НовГУ имени Ярослава Мудрого. – Великий Новгород, 2004. – 220 с. – (Серия «Монографии; Вып. 2).
154. Ромовська З.В. Українське цивільне право. Загальна частина. Академічний курс : підручник / З.В. Ромовська. – [2-ге вид., допов.] – К. : Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 594 с.
155. Гражданское право: в 4-х т. / В.С. Ем и др.; отв. ред. Е.А. Суханов. – [3-е изд, перераб. и доп.]. – М. : Волтер Клувер, 2006. – Т. 1: Общая часть : учеб. – 720 с.
156. Гражданский процесс : учебник. – [3-е изд., перераб. и доп. ] / Под ред. М.К. Треушникова. – М. : Городец, 2010. – 816 с.
157. Ярова Т.М. Поняття і види форм захисту суб’єктивних цивільних прав та інтересів / Т.М. Ярова // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. – 2007. – Вип. 375. – С. 63-67.
158. Кудрина М.В. Внесудебные формы защиты прав человека / М.В. Кудрина // Вестник Российской правовой академии. – 2008. – № 2. – С. 43-45.
159. Цивільне право України: Академічний курс : підруч. : у 2-х т. / [За заг. ред. Я.М. Шевченко]. – Вид. 2-ге, доп. і перероб. – К. : Ін Юре, 2006. – Т.1. : Загальна частина. – 696 с.
160. Богданова Е.Е. Формы и способы защиты гражданских прав и интересов / Е.Е. Богданова // Журнал российского права. – 2003. – № 6. – С. 39-45.
161. Свердлык Г.А. Защита и самозащита гражданских прав : учеб. пособ. / Г.А. Свердлык, Э.Л. Страунинг. – М. : Лекс-книга, 2002. – 208 с.
162. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Кол. авт.: Л.О. Бондар, А.П. Гетьман, В.Г. Гончаренко та ін.; За заг. ред. В.В. Медведчука. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 656 с.
163. Уздимаева Н.И. Правовая самозащита – способ или форма защиты нарушенного права? / Н.И. Уздимаева // Право и государство. – 2009. – № 2 (50). – С. 70-72.
164. Гуревський В.К. Самозахист земельних прав / В.К. Гуревський // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць / голов. ред. С.В. Ківалов; відп. за випуск Л.І. Кормич. – О. : Фенікс, 2005. – Вип. 25. – С. 106-110.
165. Антонюк О.І. Право учасників цивільних правовідносин на самозахист : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 : цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / О.І. Антонюк. – Х., 2004. – 20 с.
166. Луспеник Д.Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці / Д.Д. Луспеник // Серія «Судова практика». – Х. : Харків-юридичний, 2005. – 432 с.
167. Свердлык Г. Способы самозащиты гражданских прав и их классификация / Г. Свердлык, Э. Страунинг // Хозяйство и право. – 1999. – № 2. – С. 16-27.
168. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України : наук.-навч. посіб. / за ред. докт. юрид. наук, проф. Н.І Титової. – Львів : ПАІС, 2005. – 368 с.
169. Васильєв С.В. Цивільний процесс : навч. посіб. / С.В. Васильєв. – Х. : Одіссей, 2008. – 480 с.
170. Колесов П.П. Проблемы судебной защиты экологических прав граждан / П.П. Колесов // Российская юстиция. – 2004. – № 4. – С.19-22.
171. Андрейцев В.І.Правові проблеми доступу до інформації та правосуддя в контексті міжнародних конвенцій / В.І. Андрейцев // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2003. – Вип. 49-51. – С. 55-64.
172. Бринчук М.М. Экологическое право и Российское государство / М.М. Бринчук // Экологическое право. – 2003. – № 6. – С. 5-7.
173. Водний кодекс України: Закон України від 6 червня 1995 р. № 213/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
174. Лісовий кодекс України: Закон України від 21 січня 1994 р. № 3852-XII в редакції Закону України від 8 лютого 2006 р. №3404-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 21. – Ст. 170.
175. Цивільний кодекс Української РСР вiд 18.07.1963 № 1540-VI (втратив чинність на підставі Кодексу від 16 січня 2003 р. № 435-IV). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1540-0.
176. Краснова С.А. Принципы построени