ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ




  • скачать файл:
  • Назва:
  • ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
  • Кількість сторінок:
  • 178
  • ВНЗ:
  • Національний університет біоресурсів і природокористування України
  • Рік захисту:
  • 2012
  • Короткий опис:
  • Кабінет Міністрів України

    Національний університет біоресурсів
    і природокористування України


    На правах рукопису

    СКЛЯР МАРИНА МИКОЛАЇВНА


    УДК 349.41


    ПРАВОВИЙ РЕЖИМ
    ЗЕМЕЛЬ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ


    Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право;
    екологічне право; природоресурсне право

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата юридичних наук

    Науковий керівник
    Браніцький Олександр Миколайович,
    кандидат юридичних наук

    Київ – 2012

    ЗМІСТ


    ВСТУП ………………………………………………………………………… 3
    РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕМЕЛЬ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЇХ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ.......
    12
    1.1. Розвиток наукових теорій щодо правового режиму земель рекреаційного призначення ..............................................................................
    12
    1.2. Поняття та склад земель рекреаційного призначення............................. 21
    1.3. Правовий режим земель рекреаційного призначення: поняття та характерні риси……………...............................................................................
    40
    1.4. Характеристика правового регулювання режиму земель рекреаційного призначення ………………………………..............................
    56
    Висновки до розділу 1 …………………………………………………........... 66
    РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ЕЛЕМЕНТІВ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ЗЕМЕЛЬ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ .........................
    77
    2.1. Права на землі рекреаційного призначення ……………......................... 77
    2.2. Використання земель рекреаційного призначення: особливості та правова регламентація ………………………………………………………..
    97
    2.3. Управління використанням і охороною та охорона земель рекреаційного призначення: сутність та правова регламентація…………
    111
    Висновки до розділу 2 …………………………………………………........... 136
    ВИСНОВКИ ………………………………………………………………....... 147
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………..... 155


    ВСТУП

    Актуальність теми. Україна має величезний рекреаційний потенціал: загальна площа її природних рекреаційних ландшафтів становить 9,4 млн. гектарів (15,5% території країни), а їх одночасна рекреаційна ємність – майже 50 мільйонів чоловік. Водночас площа земель рекреаційного призначення складає лише близько 100 тис. гектарів. У нашій державі нараховується 397 музеїв державної і комунальної форм власності [124]. Понад 4,5 тис. рекреаційних закладів загальною ємністю 620 тис. місць повинні сприяти розвитку рекреаційної, у тому числі туристичної діяльності [107]. Територією України протікають більш як 70 тис. річок, нараховується понад 3 тис. природних озер і 22 тис. штучних водойм. Теплі Чорне й Азовське моря, унікальні гірські комплекси Карпат і Криму, лісові масиви Полісся, сприятливий клімат – усе це створює передумови для розвитку рекреаційної діяльності [48, с. 276]. Звісно, здійснення такої діяльності є неможливим без використання земель, на яких розташовані названі природні об’єкти, земельних ділянок, придатних для відпочинку, зайняття туризмом, фізичною культурою, відновлення життєвих сил людей, які отримали назву «землі рекреаційного призначення».
    Серед різних категорій земель України землі рекреаційного призначення займають окреме місце, вони мають власний правовий режим. Однак слід зазначити, що як особлива категорія вони були закріплені лише приписами Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р., № 2768-III (далі – ЗК України). Існуючі до прийняття вказаного нормативного акта земельно-правові норми не визначали особливостей земель рекреаційного призначення. Проте, незважаючи на прийняття ЗК України, його норми (статті 50-52) закріпили фактично лише визначення та склад земель рекреаційного призначення, а також основні елементи щодо їх використання. До сьогодні не прийнято спеціального Закону України про порядок використання земель рекреаційного призначення, на що безпосередньо вказує ч. 4 ст. 52 ЗК України.
    Більш того, питання правового режиму земель рекреаційного призначення предметом окремого самостійного комплексного наукового дослідження не були, а існуючі наукові праці торкаються лише окремих аспектів правового режиму названих земель. Зокрема, Н.І. Палій у дисертаційному дослідженні «Правове регулювання використання та охорони земель рекреаційного призначення» розкрила окремі правові аспекти використання та охорони названих земель. Потребують нового осмислення існуючі в земельно-правовій літературі підходи щодо поняття «правовий режим земель», «використання земель», «управління землями» відповідно до зміненого земельного законодавства та оновлених суспільних земельних відносин.
    Все це свідчить про нагальну потребу комплексного вивчення правового режиму земель рекреаційного призначення, проведення аналізу його складників та особливостей, висвітлення його змісту, що вказує на актуальність теми даного дисертаційного дослідження.
    Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження послужили наукові джерела (як вітчизняні, так і зарубіжні) з теорії права, земельного, господарського, адміністративного, цивільного та інших галузей правової науки. Зокрема, йдеться про праці таких учених, як Г.О. Аксеньонок, С.С. Алексєєв, В.І. Андрейцев, В.П. Балезін, В.М. Бевзенко, Г.М. Беженар, Є.С. Бердников, А.Г. Бобкова, С.О. Боголюбов, Л.О. Бондар, О.Г. Бондар, О.М. Браніцький, І.Г.Булах, М.Я. Ващишин, М.М. Веденін, Я.З. Гаєцька-Колотило, О.О. Галіновська, Т.М. Гапотченко, А.П. Гетьман, О.В. Глотова, В.К. Гуревський, В.М. Єрмоленко, Б.В. Єрофеєв, О.В. Єлісєєва, Є.О. Іванова, І.А. Іконицька, Н.В. Ільків, В.Б. Ісаков, О.С. Йоффе, М.Д. Казанцев, І.І. Каракаш, В.В. Книш, Т.Г. Ковальчук, І.О. Костяшкін, О.І. Крассов, М.І. Краснов, П.Ф. Кулинич, К.І. Кучерук, Т.В. Лісова, А.В. Луняченко. Х.М. Марич, С.І. Марченко, А.А. Мінаєва, А.М. Мірошниченко, В.В. Носік, І.В. Павлов, Н.І. Палій, Ю.С. Петлюк, В.В.Петров, П.М. Підпальний, О.О. Погрібний, С.В. Размєтаєв, О.А. Самончик, В.І. Семчик, В.Д. Сидор, О.М. Ткаченко, О.М. Турубінер, В.Ю. Уркевич, М.О. Фролов, С.І. Хом’яченко, О.М. Шаптала, М.В. Шульга, В.В. Цвєтков, В.Л. Яроцький та ін.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає основним напрямам державної політики України в сфері регулювання земельних відносин у сучасних умовах. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язано із програмою наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України у межах теми науково-дослідної роботи «Розробка концепції правового регулювання сталого розвитку сільських територій» (номер державної реєстрації 0109U003356).
    Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження – розробити правовий режим земель рекреаційного призначення і на цьому підґрунті сформулювати доктринальні висновки й надати рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання земельних відносин у частині земель рекреаційного призначення.
    Задачі дослідження зумовлені його метою, а їх сутність полягає в наступному:
    – з’ясувати теоретичні й практичні проблеми правового режиму земель рекреаційного призначення;
    – прослідкувати генезис розвитку наукових положень щодо правового режиму земель рекреаційного призначення;
    – провести аналітичний огляд наукових джерел як необхідної бази для подальшого доктринального аналізу;
    – з’ясувати характерні риси, ознаки, особливості категорії «землі рекреаційного призначення» й на¬у¬ко¬во обґрунтувати її визначення;
    – розкрити зміст складників земель рекреаційного призначення;
    – удосконалити класифікацію складників земель рекреаційного призначення;
    – уточнити характеристики поняття «правовий режим земель» та навести визначення поняття «правовий режим земель рекреаційного призначення»;
    – з’ясувати особливості історичного розвитку та перспективи вдосконалення законодавства щодо правового режиму земель рекреаційного призначення;
    – розробити характеристику підстав виникнення та припинення прав на землі рекреаційного призначення;
    – встановити особливості змісту використання земель рекреаційного призначення;
    – охарактеризувати особливості управління використанням і охороною земель рекреаційного призначення, сутність їх правової охорони;
    – сформулювати теоретичні висновки і практичні рекомендації із вдосконалення земельного законодавства України.
    Об’єкт дослідження – правовідносини у сфері набуття прав на землі рекреаційного призначення, використання таких земель, припинення прав на них, управління використанням і охороною земель рекреаційного призначення.
    Предмет дослідження – теоретичні та практичні проблеми правового режиму земель рекреаційного призначення, приписи Конституції України та інших національних нормативно-правових актів, що унормовують правовий режим земель рекреаційного призначення, практика їх застосування, відповідне земельне законодавство зарубіжних країн, теоретичні наукові підходи, доктринальні ідеї щодо правового режиму земель рекреаційного призначення.
    Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використовувалися філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання: матеріалістичної діалектики, історико-правовий, порівняльний, формально-логічний, системно-структурного аналізу й синтезу, порівняльно-правовий, формально-юридичний.
    Діалектичний метод становить методологічну основу всього дисертаційного дослідження. Застосування історико-правового методу дало змогу прослідкувати еволюцію законодавства щодо правового режиму земель рекреаційного призначення, виокремити етапи його розвитку. За допомогою формально-логічного методу сформульовано низку понять («землі рекреаційного призначення», «правовий режим земель», «правовий режим земель рекреаційного призначення» та ін.). Порівняльно-правовий метод використано для зіставлення окремих положень законодавства України із законодавством інших країн, зокрема Російської Федерації, в царині регулювання правового режиму земель рекреаційного призначення. Застосування системно-структурного методу допомогло систематизувати складники земель рекреаційного призначення й навести їх характеристики. Формально-юридичний метод використано при встановленні змісту окремих приписів земельного законодавства, зокрема щодо встановлення правового режиму земель рекреаційного призначення.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці правового режиму земель рекреаційного призначення, здійсненій із земельно-правових позицій і спрямованій на подальший розвиток теорії земельного права України шляхом формулювання нових та вдосконалення існуючих правових конструкцій, понять і категорій, внесення науково обґрунтованих пропозицій із впорядкування чинного земельного законодавства України.
    У дисертації обґрунтовано такі наукові положення та висновки, що виносяться на захист:
    вперше:
    – положення, що землі рекреаційного призначення розмежовуються з іншими категоріями земель за своїм основним цільовим призначенням. Правовий режим так званих «суміжних» із землями рекреаційного призначення категорій земель має переважаюче значення над правовим режимом земель рекреаційного призначення. Винятком є земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації;
    – обґрунтовано висновок про недоцільність розмов щодо спеціальних правових режимів земель рекреаційного призначення. Адже правовий режим земель рекреаційного призначення (або ж загальний правовий режим земель рекреаційного призначення) визначає особливі вимоги до власників та користувачів таких земель, порядок їх охорони, управління цими землями. Для виділення ж так званих спеціальних правових режимів земель рекреаційного призначення підстав замало;
    – виокремлено такі три етапи розвитку законодавства щодо правового режиму земель рекреаційного призначення:
    а) початок 20-х років ХХ ст. – кінець 1990-х років – етап регламентування правового режиму земель рекреаційного призначення у складі інших категорій земель (спеціального, іншого несільськогосподарського призначення) нормами Земельних кодексів УРСР 1922 р. і 1970 р., коли безпосередніх приписів щодо визначення, складу і правового режиму цих земель у земельному законодавстві не існувало;
    б) кінець 1990 р. (з 18 грудня 1990 р.) – кінець 2001 р. (по 25 жовтня 2001 р.) – етап регулювання правового режиму досліджуваних земель у складі збірної категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення нормами Земельного кодексу 1990 р., коли встановлювався склад таких земель, проте не наводилося їх визначення, бракувало правових норм щодо особливостей їх правового режиму;
    в) кінець 2001 р. (з 25 жовтня 2001 р.) до сьогодення – етап регламентації правового режиму таких земель як самостійної категорії нормами Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р. та іншими нормативно-правовими актами, закріплення поняття, складу, особливостей цього режиму. Цей етап розвитку, розпочавшись із прийняттям Земельного кодексу України, характеризується якісно новим змістом земельного законодавства України щодо цих земель, поступовим накопиченням нормативного матеріалу, появою нових наукових досліджень сутності та правових особливостей земель рекреаційного призначення.
    – доведено, що складниками управління використанням і охороною земель рекреаційного призначення є: 1) розподіл та перерозподіл земель рекреаційного призначення; 2) планування використання земель рекреаційного призначення; 3) ведення державного земельного кадастру щодо земель рекреаційного призначення; 4) здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері ефективного використання, відтворення та охорони земель рекреаційного призначення; 5) здійснення моніторингу земель рекреаційного призначення; 6) здійснення землеустрою щодо земель рекреаційного призначення; 7) розгляд земельних спорів щодо земель рекреаційного призначення уповноваженими органами;
    удосконалено:
    визначення понять: «землі рекреаційного призначення», «правовий режим земель», «правовий режим земель рекреаційного призначення», «управління використанням і охороною землями рекреаційного призначення», інші наукові положення;
    отримали подальший розвиток:
    науково-теоретичні ідеї, положення, висновки, рекомендації стосовно: поділу земель рекреаційного призначення на земельні ділянки різних видів; складників, елементів правового режиму земель рекреаційного призначення (суб’єктивні земельні права та юридичні земельні обов’язки суб’єктів по відношенню до земель рекреаційного призначення, порядок управління використанням і охороною такими землями, правова охорона земель рекреаційного призначення, спрямованість на забезпечення їх раціонального використання), необхідності прийняття Закону України «Про використання земель рекреаційного призначення»; підстав набуття та припинення права власності на землі рекреаційного призначення; змісту поняття «використання земель»; особливих методів охорони земель рекреаційного призначення.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні висновки, положення, пропозиції й рекомендації можуть бути використані:
    – у науково-дослідницькій сфері – для подальшого розроблення проблем правового режиму земель рекреаційного призначення та земельного права в цілому;
    – у нормотворчій сфері – при вдосконаленні Земельного кодексу України, розробці проекту Закону України «Про використання земель рекреаційного призначення», при опрацюванні проектів нормативно-правових актів, проведенні систематизації земельного законодавства, а також для забезпечення ефективної реалізації норм земельного права;
    – у навчальному процесі вищих юридичних закладів освіти – при підготовці навчальних програм, відповідних спецкурсів, написанні підручників і навчальних посібників з курсу «Земельне право», в процесі викладання навчальної дисципліни, у науково-дослідницькій роботі студентів.
    Деякі положення, викладені в роботі, мають дискусійний характер і можуть стати підґрунтям для подальших наукових розробок.
    Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися й були схвалені на засіданнях кафедри аграрного, земельного та екологічного права імені академіка В.З. Янчука Національного університету біоресурсів і природокористування України.
    Окремі висновки й рекомендації дисертації доповідалися на: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Наука та освіта-2007» (м. Софія, 16-31 жовтня 2007 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку»
    (м. Луцьк, 14-15 березня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, присвяченої 110-річчю Національного аграрного університету «Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України» (м. Київ, 18 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права» (м. Київ, 30-31 жовтня 2009 р.).
    Публікації. Основні положення й результати дисертації викладені у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, включених до переліків, затверджених ВАК України, а також у матеріалах і тезах виступів на чотирьох наукових конференціях.
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ

    Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити нижченаведені висновки:
    1. У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці правового режиму земель рекреаційного призначення. Незважаючи на прийняття Земельного кодексу України, його норми (статті 50-52) закріпили фактично лише визначення та склад земель рекреаційного призначення, а також основні елементи щодо їх використання. До сьогодні не прийнято спеціального Закону України про використання земель рекреаційного призначення. Питання правового режиму земель рекреаційного призначення предметом окремого самостійного комплексного наукового дослідження не були.
    2. Загальнонауковий діалектичний метод становить методологічну основу всього проведеного дослідження. Застосування історичного методу дозволило прослідкувати еволюцію законодавства щодо правового режиму земель рекреаційного призначення, виокремити етапи його розвитку. За допомогою формально-логічного методу сформульована низка понять («землі рекреаційного призначення», «правовий режим земель», «правовий режим земель рекреаційного призначення» та ін.). Порівняльно-правовий метод використано для співставлення окремих положень законодавства України із законодавством інших країн в царині регулювання правового режиму земель рекреаційного призначення. Застосування системно-структурного методу дозволило систематизувати складники земель рекреаційного призначення й навести їх характеристики. Формально-юридичний метод використано при встановленні змісту окремих приписів земельного законодавства, зокрема, щодо встановлення правового режиму земель рекреаційного призначення.
    3. Питання правового режиму земель рекреаційного призначення досліджені в наукових джерелах дуже нерівномірно та недостатньо. Звертає на себе увагу майже повна відсутність як наукових досліджень визначення поняття «землі рекреаційного призначення», так і його складників.
    4. У дисертації запропоновано землями рекреаційного призначення вважати землі, що використовуються для організації відпочинку фізичних осіб, туристами та для зайняття фізичною культурою і (або) спортом та внесення відповідних змін в частині наведеної дефініції до ст. 50 Земельного кодексу України.
    5. Запропоновано поділ земель рекреаційного призначення на земельні ділянки різних видів у такий спосіб, щоб така класифікація узгоджувалася із наведеним вище загальним поняттям земель рекреаційного призначення.
    Звідси запропоновано до складу земель рекреаційного призначення відносити земельні ділянки, які використовуються для організації відпочинку фізичних осіб (сюди входять усі перелічені в ст. 51 Земельного кодексу України земельні ділянки, оскільки усі вони можуть використовуватися для відпочинку населення), земельні ділянки, які використовуються туристами (земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, дитячих туристичних станцій) та земельні ділянки, які використовуються для зайняття фізичною культурою і (або) спортом (земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізичної культури і спорту, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об’єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації).
    6. Землі рекреаційного призначення розмежовуються з іншими категоріями земель за своїм основним цільовим призначенням. Правовий режим так званих «суміжних» із землями рекреаційного призначення категорій земель має переважаюче значення над правовим режимом земель рекреаційного призначення. Винятком є земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації.
    7. Під правовим режимом земель запропоновано розуміти встановлені нормами земельного права суб’єктивні земельні права та юридичні земельні обов’язки суб’єктів (як власників земель, так і землекористувачів) по відношенню до земель, порядок управління використанням і охороною земель, правову охорону земель, що спрямовані на забезпечення їх раціонального використання.
    Складниками, елементами правового режиму земель виступають: встановлені нормами земельного права суб’єктивні земельні права та юридичні земельні обов’язки суб’єктів по відношенню до земель; встановлений нормами земельного права порядок управління використанням і охороною земель; встановлена нормами земельного права правова охорона земель; спрямованість на забезпечення раціонального використання земель.
    8. Правовий режим земель рекреаційного призначення – встановлені нормами земельного права суб’єктивні земельні права та юридичні земельні обов’язки суб’єктів (як власників земель рекреаційного призначення, так і землекористувачів) щодо земель рекреаційного призначення, порядок управління використанням і охороною земель рекреаційного призначення, правова охорона земель рекреаційного призначення, що спрямовані на забезпечення їх раціонального використання.
    Складниками, елементами правового режиму земель рекреаційного призначення виступають: встановлені нормами земельного права суб’єктивні земельні права та юридичні земельні обов’язки суб’єктів по відношенню до земель рекреаційного призначення; встановлений нормами земельного права порядок управління використанням і охороною земель рекреаційного призначення; встановлена нормами земельного права правова охорона земель рекреаційного призначення; спрямованість на забезпечення раціонального використання земель рекреаційного призначення.
    9. У дисертації аргументовано, що вести мову про спеціальні правові режими земель рекреаційного призначення не слід. Адже правовий режим земель рекреаційного призначення (або ж загальний правовий режим земель рекреаційного призначення) визначає особливі вимоги до власників та користувачів таких земель, порядок їх охорони, управління цими землями. Для виділення ж так званих спеціальних правових режимів земель рекреаційного призначення підстав замало.
    10. Дисертантом виокремлено такі три етапи розвитку законодавства щодо правового режиму земель рекреаційного призначення:
    а) початок 20-х років ХХ ст. – кінець 1990-х років – етап регламентування правового режиму земель рекреаційного призначення у складі інших категорій земель (спеціального, іншого несільськогосподарського призначення) нормами Земельних кодексів УРСР 1922 і 1970 років, коли безпосередніх приписів щодо визначення, складу і правового режиму цих земель у земельному законодавстві не існувало;
    б) кінець 1990 р. (з 18 грудня 1990 р.) – кінець 2001 р. (по 25 жовтня 2001 р.) – етап регулювання правового режиму досліджуваних земель у складі збірної категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення нормами Земельного кодексу 1990 р., коли встановлювався склад таких земель, проте не наводилося їх визначення, бракувало правових норм щодо особливостей їх правового режиму;
    в) кінець 2001 р. (з 25 жовтня 2001 р.) до сьогодення – етап регламентації правового режиму таких земель як самостійної категорії нормами Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р. та іншими нормативно-правовими актами, закріплення поняття, складу, особливостей цього режиму. Цей етап розвитку, розпочавшись із прийняттям Земельного кодексу України, характеризується якісно новим змістом земельного законодавства України щодо цих земель, поступовим накопиченням нормативного матеріалу, появою нових наукових досліджень сутності та правових особливостей земель рекреаційного призначення.
    11. Щодо перспектив розвитку законодавства в царині правового режиму земель рекреаційного призначення, у роботі підтримана необхідність й своєчасність прийняття Закону України «Про використання земель рекреаційного призначення».
    12. Вказівка у Земельному кодексі України на громадян як на суб’єктів права приватної власності на землі рекреаційного призначення, а також на юридичних осіб, не є вдалою.
    Запропоновано внесення змін до ст. 80 Земельного кодексу України в частині викладення пункту «а» частини 1 названої статті у такій редакції: «фізичні особи та юридичні особи (за винятком державних, комунальних підприємств, юридичних осіб публічного права) – на землі приватної власності».
    13. З підстав безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані громадянам України у користування, право приватної власності на землі рекреаційного призначення набуватися громадянами України не може.
    Також, оскільки землі рекреаційного призначення не підлягали (й не підлягають) паюванню, то їх не можна набути у власність внаслідок виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю).
    14. До специфічних підстав виникнення права власності юридичних осіб на земельні ділянки рекреаційного призначення можна віднести їх перехід у власність за договором застави (іпотеки) у разі невиконання заставодавцем-власником забезпеченого заставою земельної ділянки зобов’язання, виникнення права спільної власності на землю за договором про спільну діяльність тощо.
    15. Наведені у ст. 140 та 141 ЗК України підстави припинення прав на землі рекреаційного призначення можна поділити на добровільні (у разі добровільної відмови власника або землекористувача) та примусові (з підстав звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, конфіскації за рішенням суду тощо).
    16. У дисертації отримано висновок, що поняття «використання земель» характеризує не правовий титул, на підставі якого землі рекреаційного призначення належать конкретній особі (право власності, право користування (постійного або ж оренди)), а його наповнення, внутрішній зміст, зміст суб’єктивних прав та юридичних обов’язків володільця такої правомочності.
    17. Використання земель рекреаційного призначення може бути загальним та спеціальним. Як при загальному, так і при спеціальному використанні земель рекреаційного призначення до користувачів пред’являються такі основні вимоги: 1) використання земель рекреаційного призначення згідно з цільовим призначенням; 2) заборона діяльності, що перешкоджає чи може перешкоджати використанню їх за цільовим призначенням або негативно впливає чи може вплинути на природний стан цих земель.
    18. Аналіз наукових точок зору щодо «діяльнісного» змісту використання земель рекреаційного призначення дозволив констатувати наявність двох підходів: перша група вчених називає дії, що забороняється вчиняти при використанні земель рекреаційного призначення, а друга, навпаки, вказує на можливі види діяльності на таких землях. Перший підхід щодо встановлення змісту використання земель рекреаційного призначення шляхом вказівки на заборонене їх використання запропоновано називати «негативним», а другий охарактеризовано як «позитивний».
    19. Під управлінням використанням і охороною землями рекреаційного призначення слід розуміти виконавчо-розпорядчу діяльність державних органів відносно земель рекреаційного призначення, з організації раціонального використання й охорони таких земель. При цьому таке визначення є найбільш широким, всеохоплюючим, а під державними органами тут слід розуміти не виключно органи державної влади, а й органи місцевого самоврядування.
    20. Складниками управління використанням і охороною земель рекреаційного призначення виступають: 1) розподіл та перерозподіл земель рекреаційного призначення; 2) планування використання земель рекреаційного призначення; 3) ведення державного земельного кадастру щодо земель рекреаційного призначення; 4) здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері ефективного використання, відтворення та охорони земель рекреаційного призначення; 5) здійснення моніторингу земель рекреаційного призначення; 6) здійснення землеустрою щодо земель рекреаційного призначення; 7) розгляд земельних спорів щодо земель рекреаційного призначення уповноваженими органами.
    21. Особливим, не притаманним іншим категоріям земель методом охорони земель рекреаційного призначення, визначеним чинним земельним законодавством України, є те, що така охорона земель рекреаційного призначення, окрім іншого, здійснюється шляхом включення цих земель до складу екологічної мережі, обмеження їх вилучення (викупу) для інших потреб та обмеження антропогенного впливу на такі землі, що передбачено ч. 1 ст. 50 Закону України «Про охорону земель».
    Загальним висновком, отриманим внаслідок проведеного даного наукового дослідження, є потреба в доопрацюванні земельного законодавства України щодо врегулювання правового режиму земель рекреаційного призначення.
    22. Сформульовані висновки є певним внеском у теорію земельного права і можуть бути використані при вдосконаленні Земельного кодексу України, розробці проекту Закону України «Про використання земель рекреаційного призначення».
    Положення й висновки дисертації також можуть бути використані у науково-дослідницькій та нормотворчій сферах, навчальному процесі вищих юридичних закладів освіти.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Аграрная реформа в Российской Федерации: правовые проблемы и решения / [отв. ред. З. С. Беляева и О. А. Самончик]. – М.: ИГП РАН, 1998. – 226 с.
    2. Аксененок Г. А. Земельные правоотношения в СССР / Г.А. Аксененок. – М.: Госюриздат, 1958. – 424 с.
    3. Аксененок Г. А. Правовой режим земель сельскохозяйственного назначения / Г. А. Аксененок // Сельское хозяйство и право в СССР и в Италии. – М.: Ин-т гос-ва и права АН СССР, 1977. – С. 43-62.
    4. Аксененок Г. А. Право государственной собственности на землю в СССР / Г. А . Аксененок [под ред. Н. Д. Казанцева]. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1950. – 308 с.
    5. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С. С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1989. – 286 с.
    6. Андрейцев В. І. Конституційно-правові імперативи використання власності на землю / В. І. Андрейцев // Вісн. Київ. нац. ун-ту. – Юрид. науки. – 2004. – Вип. 58. – С. 96-99.
    7. Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: [навч.- практ. посіб.] / В. І. Андрейцев. – К.: Істина, 1999. – 320 с.
    8. Балезин В. П. Правовой режим земель городской застройки / В. П. Балезин. – М.: Госюриздат, 1963. – 196 с.
    9. Балезин В. П. Правовой режим земель населенных пунктов / В. П. Балезин [отв. ред Н. И. Краснов]. – М.: Юрид. лит., 1980. – 96 с.
    10. Балезин В. П. Правовой режим сельских населенных пунктов / В. П. Балезин. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1972. – 224 с.
    11. Балушка Н. Особливості правового режиму земель водно-болотних угідь за законодавством України / Н. Балушка // Вісн. Львів. нац. ун-ту. – Сер. юрид. – 2006. – Вип. 43. – С. 235-241.
    12. Бевзенко В. М. Правовий режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду України / В. М. Бевзенко // Вісн. Нац. ун-ту внутрішн. справ. – Х., 2002. – Вип. 19. – С. 278-286.
    13. Бевзенко В. М. Управління природно-заповідним фондом в Україні: організаційно-правові питання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В. М. Бевзенко. – Х., 2005. – 20 с.
    14. Бевзенко В. М. Управління природно-заповідним фондом України (організаційно-правові питання): [моногр.] / В. М. Бевзенко. – Херсон: Айлант, 2005. – 268 с.
    15. Бобкова А. Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности / А. Г. Бобкова. – Донецк: Юго-Восток, 2000. – 308 с.
    16. Бобкова А. Г. Правовой режим инвестирования рекреационного хозяйства / А. Г. Бобкова // Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення: Всеукр. науково-практ. конф., 27-28 жовт. 2006 р.: тези доп. – Х.: ІНЖЕК, 2007. – С. 318-324.
    17. Бобкова А. Про поняття природних рекреаційних ресурсів / А. Бобкова // Право України. – 2000. – № 5. – С. 51-54.
    18. Бобкова А. Хозяйственная деятельность в сфере рекреации / А. Бобкова // Предпринимательство, хоз-во и право. – 2000. – № 12. – С. 10-13.
    19. Боголюбов С. А. Земельное право: [учеб.] / С. А. Боголюбов, Е. А. Галиновская; под ред. С. А. Боголюбова. – М.: ТК Велби, Проспект, 2004. – 400 с.
    20. Большая Советская Энциклопедия (в 30 томах) [гл. ред. А. М. Прохоров]: 3-е изд. – М.: Сов. энцикл., 1974. – Т. 17. – 616 с.
    21. Бондар О. Г. Земля як об’єкт права власності за земельним законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурне право» / О. Г. Бондар. – К., 2005. – 20 с.
    22. Бондаренко Л. Правовые проблемы хозяйственного использования земель в приморском курортном городе / Л. Бондаренко // Предпринимательство, хоз-во и право. – 1999. – № 12. – С. 31-33.
    23. Булах І.Г. Правове регулювання використання та охорони земель оздоровчого призначення: дис.на здобуття наук.ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурне право» / І.Г. Булах. – Одеса, 2010. – 239 с.
    24. Ващишин М. Я. Поняття земельних відносин, проблеми їх законодавчої регламентації / М. Я. Ващишин // Наук. вісн. Ун-ту «Львівський Ставропігіон»: сер. юрид. – Л.: Вид-во Ун-ту «Львівський Ставропігіон», 2008. – Вип. І. – С. 37-51.
    25. Веденин Н. Н. Земельное право: вопросы и ответы / Н. Н. Веденин. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юриспруденция, 2001. – 128 с.
    26. Власов В. И. Понятие «режим» в государствоведческой и политической науках /В. И. Власов // Философия права. – 2003. – № 1 (7). – С. 83-85.
    27. Водний кодекс України від 6 черв. 1995 р. / Верховна Рада України // Відом. Верховн. Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
    28. Гапотченко Т. М. Особливості правової охорони й раціонального використання земель, зайнятих об’єктами транспорту / Т. М. Гапотченко // Пробл. законності: [респ. міжвідом. наук. зб.] / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 73. – С. 134-145.
    29. Герасименко М. С. Законодавство України про правовий режим земель міст: проблеми та шляхи вдосконалення / М. С. Герасименко // Держава і право: зб. наук. пр.: юрид. і політ. науки. – К.: ІДП НАН України, 2001. – Вип. 13.– С. 365-368.
    30. Глотова О. В. Правове регулювання правочинів щодо земельних ділянок в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / О. В. Глотова. – К., 2003. – 20 с.
    31. Голопич Т. П. Особливості правового режиму земель в Україні / Т. П. Голопич // Вісн. Одес. ін-ту внутріш. справ. – 2001. – № 2. – С. 62-65.
    32. Гребенюк М. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення: проблеми, перспективи, зарубіжний досвід / М. Гребенюк // Право України. – 2007. – № 9. – С. 41-45.
    33. Дегтярев И. В., Осипов Л. И. Земельное право и земельный кадастр: [учеб.] / [И. В. Дегтярев, Л. И. Осипов]. – М.: Юрид. лит., 1986. – 240 с.
    34. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів: затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.1996 р., № 173 [Електронний ресурс] / Міністерство охорони здоров’я України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0379-96.
    35. Джуган В. Правовий режим земель водного фонду: окремі питання / В. Джуган // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: ХІ регіонал. наук.-практ. конф., 3-4 лют. 2005 р.: матеріали. – Л.: Львів держ. ун-т, 2005. – С. 269-271.
    36. Донець О.В. Правовий режим земель історико-культурного призначення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурне право» / О. В. Донець. – Х., 2010. – 20 с.
    37. Донець О. В. Проблеми визначення (поняття) земель історико-культурного призначення /О. В. Донець // Сучасні проблеми юридичної науки та практики: Всеукр. наук.-практ. конф. молод. учен. та здобувачів: тези допов. та наук. повідомл. / за заг. ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 271-273.
    38. Евтихиев И. И. Регулирование земельных отношений в городах / И. И. Евтихиев. – Горки, 1929. – 76 c.
    39. Екологічне право: [підручник: Особлива частина] / За ред. В. І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
    40. Еренов А. Право сельскохозяйственного водопользования в Казахской ССР / А. Еренов, С. Байсалов. – Алма-Ата: Изд-во АН Казахской ССР, 1956. – 172 с.
    41. Ерофеев Б. В. Правовой режим земель городов / Б. В. Ерофеев. – М.: Юрид. лит., 1976. – 200 с.
    42. Ерофеев Б. В. Советское земельное право: [учеб.] / Б. В. Ерофеев. – М.: Высшая шк., 1965. – 396 с.
    43. Єлісєєва О. В. Припинення права приватної власності на земельну ділянку за законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / О. В. Єлісєєва – К., 2006. – 20 с.
    44. Жариков Ю. Г. Земельное право: [учеб.] / Ю. Г. Жариков, В. Х. Улюкаев, В. Э. Чуркин. – М.: Юрайт-Издат, 2003. – 477 с.
    45. Жиравецький Т. Використання земель за цільовим призначенням як принцип земельного права / Т. Жиравецький // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: ХІ регіонал. наук.-практ. конф., 3-4 лютого 2005 р.: матеріали. – Л.: Львів. держ. ун-т, 2005. – С. 256-257.
    46. Земельне право: Академічний курс: підруч. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / за ред. В. І. Семчика і П. Ф. Кулинича. – К.: Ін Юре, 2001. – 423 с.
    47. Земельне право України: [підруч.] / за ред. М. В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
    48. Земельне право України: [підруч.] / за ред. О. О. Погрібного, І. І. Каракаша – К.: Істина, 2003. – 448 с.
    49. Земельний кодекс України від 25 жовт. 2001 р., № 2768-III / Верховна Рада України // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
    50. Земельний кодекс України: [наук.-практ. коментар] / за заг. ред. В. І. Семчика. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Ін Юре, 2004. – 748 с.
    51. Земельний кодекс Української РСР від 18.12.1990 р. / Верховна Рада УРСР // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1991. – № 10. – Ст. 98.
    52. Земельний кодекс УРСР від 08.07.1970 р. / Верховна Рада УРСР // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1970. – № 29. – Ст. 205.
    53. Земельное право России: [учеб. для вузов] / отв. ред. С. А. Боголюбов. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. – 400 с.
    54. Земельное право России: учеб. [по специальности «Правоведение»] / под ред. В. В. Петрова. – М.: Стоглав: ТЕИС, 1995. – 300 с.
    55. Земельное право России: учеб. [по специальности «Правоведение»] / под ред. В. В. Петрова. – М.: Зерцало, 1998. – 301 с.
    56. Земельное право: учеб. [для студ. юрид. ин-тов и фак.] / под ред Н. Д. Казанцева, И. В. Павлова. – М.: Юрид. лит., 1971. – 462 с.
    57. Земельное право: учеб. [для юрид. вузов]. – М.: Госюриздат, 1949. – 212 c.
    58. Земельное право: учеб. – М.: Былина, 1997. – 401 с.
    59. Земельное право Украины: учеб. пособие [кол. авт. А. М. Беженарь, Е. С. Бердников, Л. А. Бондар и др.]; под ред. А. А. Погребного, И. И. Каракаша. – К.: Истина, 2002. – 495 с.
    60. Земельное право: учеб. [2-е изд., испр. и доп.] / отв. ред. В. Х. Улюкаев. – М.: Былина, 2000. – 388 с.
    61. Земельный кодекс У.С.С.Р. – Х.: Изд. Наркомзема, 1922. – 49 с.
    62. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України: [наук.-навч. посіб.] / за ред. Н. І. Титової. – Л.: ПАІС, 2005. – 368 с.
    63. Іванова Є. О. Правовий режим земель житлової та громадської забудови у містах / Є. О. Іванова // Вісн. Одес. ін-ту внутріш. справ. – 2004. – № 1. – С. 130-133.
    64. Иконицкая И. А. Земельное право Российской Федерации: [учеб.] / И. А. Иконицкая. – М.: Юристъ, 2000. – 239 c.
    65. Иконицкая И. А. Основы земельного права Российской Федерации: [учеб. пособие] / И. А. Иконицкая. – М.: Юристъ, 1997. – 120 с.
    66. Иоффе О. С. Юридические нормы и человеческие поступки / О. С. Иоффе // Актуальные вопр. сов. гражд. права: [учеб. пособие]. – М.: Юрид. лит., 1964. – С. 10-16.
    67. Исаков В. Б. Механизм правового регулирования – правовые режимы / В. Б. Исаков // Пробл. теории государства и права. – М.: Юрид. лит., 1987. – 447 с.
    68. Кабатов В. А. Государственное управление землями сельскохозяйственного назначения / В. А. Кабатов. – М.: Госюриздат, 1956. – 188 с.
    69. Каракаш И. И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине: [науч.-практ. пособие] / И. И. Каракаш. – К.: Истина, 2004. – 216 с.
    70. Книш В. В. Принципи земельного права: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / В. В. Книш. – К., 2005. – 20 с.
    71. Ковальчук Т. Г. Правове регулювання ефективного використання земель промисловості / Т. Г. Ковальчук // Вісн. Київ. нац. ун-ту. – Юридичні науки. – 2003. – Вип. 52-55. – С. 166-168.
    72. Ковальчук Т. До питання щодо розмежування правового регулювання відносин, об’єктами яких виступають земельні ділянки та нерухоме майно / Т. Ковальчук // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: ХІ регіонал. наук.-практ. конф., 3-4 лют. 2005 р.: матеріали. – Л.: Львів. держ. ун-т, 2005. – С. 264-265.
    73. Ковтун М. Г. Земельне право: курс лекцій [для студ. юрид. вузів та ф-тів] / М. Г. Ковтун. – К.: Юмана, 2001. – 208 с.
    74. Комарницький В. М. Правові засади використання рекреаційних зон в Україні / В. М. Комарницький // Вісн. Луган. акад. внутріш. справ МВС. – Луганськ. – 2005. – Вип. 2. – С. 64-70.
    75. Костриця М. М. Сільський туризм: теорія, методологія, практика (етноісторичний туристичний кластер «Древлянська земля»): [моногр.] / М. М. Костриця; за наук. керівництвом і заг. ред. Є. І. Ходаківського, Ю. С. Цал-Цалка. – Житомир: ЖДТУ, 2006. – 196 с.
    76. Костяшкін І. О. Право загального землекористування громадян: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / І. О. Костяшкін. – К., 2005. – 19 с.
    77. Краснопольский А. С. Рецензия на сборник «Труды Военно-юридической академии»: [вып. ІХ, М., 1949] / А. С. Краснопольский, И. В. Павлов // Сов. государство и право. – 1950. – № 6. – С. 90-91.
    78. Крассов О. И. Земельное право: [учеб.] / О. И. Крассов. – М.: Юристъ, 2000. – 624 с.
    79. Крассов О. И. Земельное право: [учеб.] / О. И. Крассов. – М.: Юристъ, 2004. – 670 с.
    80. Крассов О. И. Понятие и содержание правового режима земель / О. И. Крассов // Экол. право. – 2003. – № 1 (спецвыпуск). – С. 20-24.
    81. Краснов Н. И. О понятиях рационального использования и охраны земли / Н. И. Краснов // Государство и право. – 1999. – № 10. – С. 38-44.
    82. Краснов Н. И. Правовой режим земель специального назначения / Н. И. Краснов. – М.: Госюриздат, 1961. – 216 с.
    83. Краснов Н. И. Теоретические основы правового режима земель специального назначения в СССР: автореф. дис. на соискание науч. степ. д-ра юрид. наук / Н. И. Краснов. – М., 1966. – 38 с.
    84. Крупа Л. К вопросу о юридическом содержании понятия специальный правовой режим / Л. Крупа // Підприємництво, госп-во і право. – 2001. – № 2. – С. 10-13.
    85. Курашвили Б. П. Очерк теории государственного управления /Б. П. Курашвили. – М.: Наука, 1987. – 292 с.
    86. Кучерук К. І. Договір купівлі-продажу земельної ділянки: правові питання / К. І. Кучерук // Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України: перспективи в ХХІ ст.: міжнар. наук. конф., 27-28 квіт. 2006 р., м. Біла Церква: матеріали. – Біла Церква: Білоцерк. держ. аграр. ун-т, 2006. – С. 59-60.
    87. Лісова Т. В. Правове забезпечення землеустрою в Україні: [моногр.] / Т. В. Лісова. – Х.: ЗАТ «Харківська друкарня № 16», 2005. – 168 с.
    88. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. / Верховна Рада України // Відом. Верховн. Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99.
    89. Лукеренко В. Л. Правовий режим майна комунального підприємства / В. Л. Лукеренко // Проблеми державотворення і входження України у Світове співтовариство: Всеукр. наук.-практ. конф., 25 квіт. 1998 р.: матеріали. – К .: Міжнар. ін-т лінгвістики і права. – С. 172-175.
    90. Луняченко А. В. Договори міни і дарування як підстава переходу права власності на земельну ділянку / А. В. Луняченко // Вісн. Одес. ін-ту внутріш. справ. – 2004. – № 2. – С. 101-104.
    91. Луняченко А. В. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення / А. В. Луняченко // Земельне право. – 2006. – № 1. – С. 56-64.
    92. Маринин М. М. Туристические формальности и безопасность в туризме / М. М. Маринин. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 144 с.
    93. Марич Х. М. Правовий режим національних природних парків України (на матеріалах Карпатського регіону України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Х. М. Марич. – Х., 2007. – 20 с.
    94. Минаева А. А. Понятие «правовой режим земель» и его значение в земельном праве / А. А. Минаева // Вестник Моск. гос. ун-та. – Сер. 11. – Право. – 2003 – № 6. – C. 98-108.
    95. Минаева А. А. Понятие «правовой режим земель» и его значение в земельном праве / А. А. Минаева // Экол. право. – 2005. – № 1. – C. 40-45.
    96. Минаева А. А. Правоотношение собственности как основной и обязательный элемент правового режима земельного участка / А. А. Минаева // Экол. право. – 2005. – № 6. – С. 2-6.
    97. Мірошниченко А. М. Земельне право України: [навч. посіб.] / А. М. Мірошниченко. – К.: Ін-т законодавства Верхов. Ради України, 2007. – 432 с.
    98. Мірошниченко А. М. Проблемні правові питання поділу земель на категорії / А. М. Мірошниченко // Бюл. М-ва юстиції України. – 2005. – № 12 (50). – С. 42-51.
    99. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / за ред. В. М. Кравчука. – К.: Істина, 2007. – 632 с.
    100. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Л. О. Бондар, А. П. Гетьман, В. Г. Гончаренко та ін.; за заг. ред. В. В. Медведчука. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 656 с.
    101. Новий тлумачний словник української мови: [у 4-х т.] / уклад. В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – К.: Аконіт, 1999. – Т. 3. – 928 с.
    102. Носік В. В. Право власності на землю Українського народу: [моногр.] / В. В. Носік. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
    103. Общая теория советского земельного права / отв. ред.: Г. А. Аксененок, И. А. Иконицкая, Н. И. Краснов. – М.: Наука, 1983. – 353 с.
    104. Опанасюк Н. А. Конституційно-правові основи туризму в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Н. А. Опанасюк. – К.: ІДП НАН України, 2005. – 17 с.
    105. Орлов А. Правовые проблемы определения понятий курортных, лечебно-оздоровительных и рекреационных территорий / А. Орлов // Предпринимательство, хоз-во и право. – 2000. – № 5. – С. 48-50.
    106. Основи законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 р., № 2117-ХII / Верховна Рада України // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 21. – Ст. 294.
    107. Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року: схвалені Указом Президента України від 10 серп. 1999 р., № 973/99 / Президент України // Уряд. кур’єр. – 1999. – № 182. – 29 верес.
    108. Павлов В. І. Рекреаційний комплекс Волині: теорія, практика, перспективи / В. І. Павлов, Л. М. Черчик. – Луцьк: Надстир’я, 1998. – 122 с.
    109. Павлов И. В. Рецензия на книгу Г. А. Аксененка «Право государственной собственности на землю в СССР» / И. В. Павлов // Сов. государство и право. – 1951. – № 8. – С. 89.
    110. Палій Н.І. Правове регулювання використання та охорони земель рекреаційного призначення: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец.12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурне право» / Н.І. Палій. – Одеса, 2010. – 224 с.
    111. Перлина подільської природи // Уряд. кур’єр. – 2007. – № 209 (3622). – 8 листоп. – С. 1.
    112. Петлюк Ю.С. Правовий режим земель оздоровчого призначення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурне право» / Ю. С. Петлюк. – К., 2009. – 16 с.
    113. Петлюк Ю. Теоретичні аспекти правового режиму земель оздоровчого призначення / Ю. Петлюк // Підприємництво, госп-во і право. – 2008. – № 3. – С. 101-104.
    114. Подпальный П. М. Советское земельное право: учеб. пособие / П. М. Подпальный. – Х.: Харьк. с/х ин-т им. В.В. Докучаева, 1967. – 176 с.
    115. Положение о курортах: утверждено постановлением Совета Министров СССР от 5 сент. 1973 г. / Совет Министров СССР // СП СССР. – 1973. – № 20. – Ст. 112.
    116. Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок: затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 трав. 2007 р., № 733 / Кабінет Міністрів України // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 37. – Ст. 1483.
    117. Правила відтворення лісів: затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р., № 303 / Кабінет Міністрів України // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 16. – Ст. 589.
    118. Правовой режим земель в СССР / отв. ред. Г. А. Аксененок, Н. И. Краснов, И. А. Иконницкая. – М.: Наука, 1984. – 328 с.
    119. Природноресурсове право України: [навч. посіб.] / за ред. І. І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. – 376 с.
    120. Про вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами та контролю за їх використанням і охороною: Указ Президента України від 19 серп. 2002 р., № 720/2002 / Президент України // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 34. – Ст. 1560.
    121. Про відходи: Закон України від 5 берез. 1998 р., № 187/98-ВР / Верховна Рада України // Відом. Верховн. Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 242.
    122. Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів: постанова Кабінету Міністрів України від 23 трав. 2007 р., № 761 / Кабінет Міністрів України // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 39. – Ст. 1550.
    123. Про господарські товариства: Закон України від 19 верес. 1991 р., № 1576-XII / Верховна Рада України // Відом. Верховн. Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
    124. Програма розвитку музейної справи на період до 2005 року: затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30 берез. 2002 р., № 442 / Кабінет Міністрів України // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 14. – Ст. 748.
    125. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 черв. 2003 року, № 963-IV / Верховна Рада України // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 350.
    126. Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля: наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 27 лют. 2002 р., № 88: [зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 берез. 2002 р. за № 276/6564] / Міністерство екології та природних ресурсів України // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 12. – Ст. 631.
    127. Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів: постанова Кабінету Міністрів України від 19 берез. 2008 р., № 224 / Кабінет Міністрів України // Офіц. вісн. України. – 2008. – № 23. – Ст. 698.
    128. Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля: постанова Кабінету Міністрів України від 30 берез. 1998 р., № 391 / Кабінет Міністрів України // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 13. – Ст. 495.
    129. Про затвердження Положення про Державну службу туризму і курортів: постанова Кабінету Міністрів України від 13 лют. 2006 р., № 132 / Кабінет Міністрів України // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 7. – Ст. 354.
    130. Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України: постанова Кабінету Міністрів України від 2 листоп. 2006 р., № 1524 / Кабінет Міністрів України // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 44. – Ст. 2949.
    131. Про затвердження Положення про моніторинг земель: постанова Кабінету Міністрів України від 20 серп. 1993 р., № 661 / Кабінет Міністрів України // Зібр. постанов Уряду України. – 1994. – № 1. – Ст. 5.
    132. Про затвердження Порядку ведення журналу авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою: наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 28 листоп. 2003 р., № 295: [зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 груд. 2003 р. за № 1162/8483] / Державний комітет України по земельних ресурсах // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 51. – Ст. 2727.
    133. Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель: наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 груд. 2003 р., № 312: [зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 груд. 2003 р. за № 1223/8544] / Державний комітет України по земельних ресурсах // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 52. – Ст. 2891.
    134. Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення: постанова Кабінету Міністрів України від 25 серп. 2004 р., № 1094 / Кабінет Міністрів України // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 34. – Ст. 2261.
    135. Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок: постанова Кабінету Міністрів України від 26 трав. 2004 р., № 677 / Кабінет Міністрів України // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 21. – Ст. 1425.
    136. Про затвердження Типового договору оренди землі: постанова Кабінету Міністрів України від 3 берез. 2004 р., № 220 / Кабінет Міністрів України // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 9. – Ст. 527.
    137. Про землеустрій: Закон України від 22 трав. 2003 р., № 858-IV / Верховна Рада Украї
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ОСТАННІ СТАТТІ ТА АВТОРЕФЕРАТИ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)