ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ВЛАСНИКАМ ЗЕМЛІ ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧАМ ЗА ЗЕМЕЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА імені В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

Черногуз Андрій Федорович

УДК 349.41.086

ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ВЛАСНИКАМ ЗЕМЛІ ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧАМ ЗА ЗЕМЕЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Семчик Віталій Іванович
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАН України,
академік НАПрН України

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..….4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ …...13
1.1. Основні підходи до розуміння та співвідношення понять “шкода”, “збитки” та “втрати”. Поняття збитків, заподіяних власникам земельних ділянок та землекористувачам…………………………………………………….………...…13
1.2. Класифікація збитків, заподіяних власникам земельних ділянок та землекористувачам………………………………………………………………..36
1.3. Принципи та функції відшкодування збитків за земельним законодавством України……………………………………………………………………………...47
Висновки до розділу 1……………………………………………………….……..68

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ВЛАСНИКАМ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧАМ ЗА ЗЕМЕЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ…………………………………………………………………….…….75
2.1. Поняття та ознаки механізму правового регулювання відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам………..…………75
2.2. Елементи механізму правового регулювання відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам…………………………....85
Висновки до розділу 2………………………………...……………………….….103

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛОЖЕНЬ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ВЛАСНИКАМ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧАМ…………………108
3.1. Підстави і порядок відшкодування збитків за земельним законодавством України………………………………………...…………………………………..108
3.2. Юрисдикційний та позаюрисдикційний захист прав власників земельних ділянок та землекористувачів на відшкодування заподіяних їм шкоди та збитків……………………………………………………………………………...149
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….168
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...186

ВСТУП

Актуальність теми. З часів проголошення незалежності України відбувається постійний процес розвитку земельного законодавства та реформування земельних відносин. Сформовано нові та оновлено старі земельно-правові інститути у відповідності до сучасних суспільних відносин у сфері використання та охорони земель.
Разом з тим, подальше підвищення ефективності правового регулювання земельних відносин потребує, у свою чергу, нових підходів до удосконалення існуючої системи гарантій земельних прав, а особливо – такої земельно-правової гарантії, як відшкодування збитків, що заподіюються власникам земельних ділянок та землекористувачам. Важливість цієї гарантії полягає у тому, що лише належний механізм захисту прав власників земельних ділянок та землекористувачів здатен, по-перше, забезпечити ефективне використання та охорону вищевказаними суб’єктами наявних у них земельних ділянок, по-друге, забезпечити стабільність та ефективність господарювання на землі, а по-третє – створити баланс між приватними та публічними (суспільними, державними, муніципальними) інтересами та потребами.
Варто зауважити, що в радянській та сучасній земельно-правовій науці значна увага приділялась проблемам правового регулювання гарантій прав на землю в цілому та відшкодуванню збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам зокрема. Наукові дослідження даної проблематики здійснювали В.І Андрейцев, Г.І. Балюк, В.Д. Басай, А.М. Беженарь,
А.Г. Бобкова, Л.А. Бондар, О.Г. Бондар, О.А. Вівчаренко, А.П. Гетьман,
В.К. Гуревський, І.І. Каракаш, В. В. Книш, Н.Р. Кобецька, В.В. Костицький, М.В. Краснова, П.Ф. Кулинич, Н.Р. Малишева, В.Л. Мунтян, В.В. Носік, О.О. Погрібний, О.А. Поліводський, В.К. Попов, М.Г. Саєнко, О.Д. Святоцький, В.І. Семчик, Н.І. Титова, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга, В.З. Янчук та інші науковці.
В числі радянських та сучасних зарубіжних науковців дана проблематика також висвітлювались у наукових працях Г.О. Аксененка, Г.Ю. Бистрова,
Б.В. Єрофєева, Р.К. Гусєва, І.О. Іконицької, М.Д. Казанцева, М.І. Козиря,
О.С. Колбасова, М.І. Краснова, І. В. Павлова, В.І. Решетникова, Г.В. Чубукова, В. С. Шелестова та інших.
В науці цивільного права питанням захисту цивільних прав та відшкодуванню збитків значну увагу приділяли Д.В. Боброва,
І.О. Дзера, О.В. Дзера, Ю. О. Заіка, Н.С. Кузнецова, І.М. Кучеренко, О.А.Підопригора, Є. О. Харитонов, Я.М. Шевченко та інші дослідники.
Проте проблема відшкодування збитків, які заподіюються власникам земельних ділянок та землекористувачам, зберігає свою актуальність та потребує подальшого наукового дослідження з наступних міркувань. По-перше, потребує подальшої наукової розробки понятійний апарат у цій сфері (зокрема, поняття “збитки за земельним законодавством”, “механізм правового регулювання у сфері відшкодування збитків за земельним законодавством України”, “механізм реалізації прав власників земельних ділянок та землекористувачів на відшкодування збитків за земельним законодавством України”, “юрисдикційний та позаюрисдикційний захист прав на відшкодування збитків”).
По-друге, потребує подальшого наукового дослідження співвідношення понять “шкода”, “збитки” та “втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва” на підґрунті аналізу норм земельного законодавства України.
По-третє, необхідним є визначення співвідношення земельно-правових норм з нормами інших галузей права у регулюванні суспільних відносин, які виникають із заподіяння шкоди та збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам.
По-четверте, потребує ґрунтовного аналізу і сама практика відшкодування шкоди та збитків за земельним законодавством України, що безумовно сприятиме виявленню недоліків правового регулювання у цій сфері.
Тому, враховуючи усе вищесказане, обрана тема дисертаційного дослідження є важливою та актуальною.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України „Правові проблеми формування та розвитку аграрного і земельного ринків в Україні" (№ державної реєстрації RК 0102U07072).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці теоретичних засад правового забезпечення інституту відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам шляхом проведення комплексного правового аналізу земельно-правових норм, які врегульовують суспільні відносини у сфері відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам, юридичної практики, а також розробці рекомендацій і пропозицій щодо удосконалення законодавства у цій сфері.
З мети дослідження випливають наступні задачі:
1) дослідити особливості юридичного закріплення та основні підходи до розуміння та співвідношення понять “шкода”, “збитки” і “втрати”; сформулювати поняття збитків, заподіяних власникам земельних ділянок та землекористувачам;
2) здійснити класифікацію збитків, заподіяних власникам земельних ділянок та землекористувачам;
3) встановити принципи та функції земельно-правового інституту відшкодування збитків, що заподіюються власникам земельних ділянок та землекористувачам;
4) дослідити поняття, ознаки та елементи механізму правового регулювання відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам;
5) дослідити механізм реалізації положень земельного законодавства України у сфері відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам;
6) сформулювати рекомендації щодо удосконалення земельного законодавства України у цій сфері.
Об’єктом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, пов’язані з відшкодуванням збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам за земельним законодавством України.
Предметом дослідження є нормативні акти, які регулюють процес відшкодування збитків, заподіяних власникам земельних ділянок та землекористувачам, а також судова практика та наукові дослідження з даної проблематики.
Методи дослідження.
Відповідно до мети і задач дослідження в роботі було використано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема:
1) діалектичний метод – використаний для виявлення суперечностей у правовому регулюванні відносин, пов’язаних з відшкодуванням збитків землевласникам та землекористувачам;
2) порівняльно-правовий метод – використаний для аналізу і порівняння наукових підходів до визначення понять “шкода”, “збитки”, “втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва”;
3) метод узагальнення – вжитий для узагальнення пропозицій по вдосконаленню земельного законодавства України з питань відшкодування збитків;
4) метод аналізу – вжитий для аналізу ознак поняття “збитки”, а також при дослідженні принципів та функцій земельно-правового інституту відшкодування збитків, заподіяних власникам земельних ділянок та землекористувачам;
5) системно-функціональний метод – для дослідження механізму правового регулювання та механізм реалізації положень земельного законодавства України у сфері відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам;
6) нормативно-догматичний метод – застосований для дослідження змісту земельно-правових норм, які лежать в основі досліджуваного нами правового інституту.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненому вперше в українській юридичній науці комплексному науковому дослідженні інституту відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам та викладається в наступних положеннях і висновках:
Вперше:
1) сформульовано авторське визначення поняття збитків за земельним законодавством України, під яким пропонується розуміти вид матеріальної шкоди, що заподіюється земельним ділянкам, щодо яких встановлені земельні права, чи пов’язаним з ними земельним правам або законним інтересам уповноважених суб’єктів (власників земельних ділянок чи землекористувачів) як неправомірними, так і (у визначених законодавством випадках) правомірними діями зобов’язаних суб’єктів та підлягає обов’язковому відшкодуванню за наявності встановлених земельним законодавством підстав, визначеними ним способами та у встановленому ним порядку;
2) обґрунтовано необхідність застосування у механізмі правового регулювання відшкодування збитків, заподіяних власникам земельних ділянок і землекористувачам, наступних термінів: до уповноважених суб’єктів – поняття “власники земельних ділянок та землекористувачі”, а до зобов’язаних суб’єктів – “заподіювачі збитків”. Негативним фактором у механізмі правового регулювання відшкодування збитків, заподіяних власникам земельних ділянок і землекористувачам є ч. 2 ст. 2 Земельного Кодексу України, яка, передбачаючи узагальнене формулювання “суб’єктів земельних відносин”, не включає у переліку таких суб’єктів іноземний елемент (іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави, міжнародні організації тощо);
3) сформульовано авторське визначення поняття “земельний спір з приводу відшкодування шкоди та збитків”, який розглядається як вид земельно-процесуальних правовідносин, що виникають у зв’язку зі зверненням уповноважених суб’єктів (власників земельних ділянок чи землекористувачів), у порядку, визначеному земельним та процесуальним законодавством, до судових органів, органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з вимогою про відшкодування шкоди та збитків, заподіяних їм як правомірними, так і неправомірними діяннями (діями чи бездіяльністю);
4) обґрунтовано висновок, що у системі принципів побудови та функціонування інституту відшкодування збитків, заподіяних власникам земельних ділянок та землекористувачам, доцільно виділити: а) конституційні (загальноправові) принципи; б) галузеві принципи; в) принципи юридичної відповідальності; г) принципи інших суміжних галузей та інститутів права, які здатні справляти опосередкований вплив на правове регулювання відшкодуванням збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам (зокрема, принципи цивільного права; принципи цивільного процесуального права; принципи екологічного права та принципи охорони навколишнього природного середовища); ґ) інституційні принципи;
5) обґрунтовано необхідність внесення змін в п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” від 19.04.1993 р. № 284. Зокрема, в забезпечення принципу диференційованої ринкової чи відновної вартості у різних адміністративно-територіальних одиницях України, у процедурі відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам, пропонується сформулювати вищевказане положення п. 4 наступним чином: “Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості, що існує в межах АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя)”.
Удосконалено: 6) положення про те, що у механізмі правового регулювання відшкодування
збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам присутні наступні елементи: а) елементи регулюючої (нормативної) підсистеми – принципи права, норми права, нетипові правові розпорядження; вони є правовою основою для врегулювання відносин, пов’язаних з відшкодуванням збитків суб’єктам земельних відносин; б) елементи регульованої (субстанційно-функціональної) підсистеми – правовідносини з усіма елементами їх структури (об’єкти, суб’єкти та зміст цих відносин); вони підпадають під дію норм у сфері відшкодуванням збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам; в) елементи комунікативної (єднальної, інтегральної) підсистеми – акти реалізації та акти застосування у сфері відшкодування збитків суб’єктам земельних відносин; у даному випадку вони виконують функцію єднальної ланки між регулюючою та регульованою підсистемами;
7) положення про необхідність закріплення у п “д” ч. 3 ст. 152 ЗК України права на компенсацію моральної шкоди власникам земельних ділянок та землекористувачам шляхом викладення п “д” ч. 3 ст. 152 ЗК України у наступній редакції: “Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: … д) компенсації моральної шкоди та застосування інших, передбачених законом, способів”.
Дістало подальший розвиток:
8) вчення про необхідність закріплення у чинному ЗК України можливості компенсації власникам земельних ділянок та землекористувачам також і моральної шкоди. По-перше, це усуне законодавчу помилку, пов’язану з ототожненням у чинному ЗК України понять “шкода” та “збитки”, оскільки саме поняття “шкода” у земельному праві матиме ширший зміст якраз за рахунок визнання та нормативного закріплення у ЗК поняття, підстав та порядку відшкодування моральної шкоди. По-друге, юридична детермінація моральної шкоди в земельному законодавстві України відповідатиме закріпленому у ст. ст. 21, 24 Конституції України загальноправовому принципу рівноправності суб’єктів, до числа яких також належать власники земельних ділянок та землекористувачі. При цьому моральну шкоду за земельним законодавством України пропонується розуміти як визначений земельним законодавством України вид немайнової шкоди, що заподіюється особистим (немайновим) правам (благам) власників земельних ділянок та землекористувачів, які безпосередньо пов’язані з їх правами на землю;
9) положення про функції інституту відшкодування збитків за земельним законодавством України, до яких належать: а) превентивна; б) компенсаційна; в) стимулююча; г) забезпечувальна; ґ) виховна; д) каральна. Провідна роль серед цих функцій, на наш погляд, належить превентивній функції досліджуваного інституту.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані в законодавчій діяльності; для вдосконалення правозастосовчої та правотворчої діяльності у галузі відшкодування збитків власникам земельних ділянок і землекористувачам; з навчально-методичною метою при викладанні навчальної дисципліни “Земельне право”, для розробки і викладання спецкурсу “Відшкодування збитків за земельним законодавством України”, а також для подальших наукових досліджень.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на двох науково-практичних конференціях, зокрема: ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (01-02.06.2007 р., м. Луцьк, Волинський державний університет імені Лесі Українки); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 5-річчю заснування юридичного факультету Білоцерківського національного аграрного університету “Проблеми вдосконалення земельного законодавства та правового забезпечення аграрного виробництва” (17-18.04.2008 р., м. Біла Церква, юридичний факультет Білоцерківського національного аграрного університету).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано три статті у наукових журналах, що входять до переліку наукових фахових видань, а також дві тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження сутнісних та функціональних особливостей інституту відшкодування збитків, що заподіюються власникам земельних ділянок та землекористувачам, враховуючи особливості механізму правового регулювання та механізму реалізації у сфері відшкодування вищевказаних збитків, нами зроблено наступні висновки і узагальнення з даної проблеми:
1. Поняттю “збитки” за земельним законодавством України притаманні наступні ознаки: а) збитки є різновидом шкоди, що позначають саме матеріальну шкоду, яка заподіюється земельним ділянкам чи пов’язаним з ними земельним правам або законним інтересам уповноважених суб’єктів (власників земельних ділянок чи землекористувачів); б) збитки можуть заподіюватись як неправомірними, так і правомірними діями зобов’язаних суб’єктів, однак випадки заподіяння збитків правомірними діями повинні бути чітко визначені у земельному законодавстві України; в) юридичний факт заподіяння збитків породжує земельні деліктні правовідносини. Структуру цих правовідносин становлять суб’єкти (уповноважені власники та землекористувачі, земельним правам або законним інтересам яких заподіяно збитки, з одного боку, а також зобов’язані суб’єкти – заподіювачі збитків); об’єкти (земельні ділянки, пов’язані з ними земельні права та законні інтереси їх власників та землекористувачів); зміст земельних деліктних правовідносин (права уповноважених суб’єктів на компенсацію збитків та обов’язки зобов’язаних суб’єктів по їх відшкодуванню); г) збитки, що заподіяні власникам земельних ділянок та землекористувачам, їх земельним правам та законним інтересам, підлягають обов’язковому відшкодуванню, однак за наявності встановлених земельним законодавством підстав, визначеними ним способами та у встановленому ним порядку, що має на меті їх упорядкування.
2. Включити до ст. 156 ЗК України формулювання поняття “збитки за земельним законодавством України” у наступному вигляді: “збитки за земельним законодавством України” – це вид матеріальної шкоди, яка заподіюється земельним ділянкам, щодо яких встановлені земельні права, чи пов’язаним з ними земельним правам або законним інтересам уповноважених суб’єктів (власників земельних ділянок чи землекористувачів) як неправомірними, так і (у визначених законодавством випадках) правомірними діями зобов’язаних суб’єктів та підлягає обов’язковому відшкодуванню за наявності встановлених земельним законодавством підстав, визначеними ним способами та у встановленому ним порядку”.
3. З метою забезпечення єдиного підходу до розуміння змісту поняття “збитки за земельним законодавством України” пропонується також закріпити наведене вище визначення збитків за земельним законодавством України у п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.
4. Класифікація збитків може бути здійснена за наступними критеріями: а) за способом заподіяння та підставами відшкодування – збитки, заподіяні шляхом вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; збитки, заподіяні шляхом тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; збитки, заподіяні шляхом встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; збитки, заподіяні шляхом погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; збитки, заподіяні шляхом приведення сільськогосподарських угідь, лісових угідь та чагарників у непридатний для використання стан; збитки, заподіяні шляхом неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки; збитки, заподіяні спеціальним використанням земель, спеціальними роботами чи спеціальними обмеженнями (збитки, заподіяні в процесі проведення розвідувальних робіт; збитки, завдані встановленням земельного сервітуту); б) за характером діянь, якими вони заподіяні – збитки, заподіяні неправомірними діями суб’єктів (збитки, заподіяні шляхом погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; збитки, заподіяні шляхом приведення сільськогосподарських угідь, лісових угідь та чагарників у непридатний для використання стан; збитки, заподіяні шляхом неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки), а також збитки, заподіяні правомірними діями суб’єктів (збитки, заподіяні шляхом вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; збитки, заподіяні шляхом тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; збитки, заподіяні шляхом встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; в) за категоріями земель України – збитки, які заподіяні власникам та користувачам земель сільськогосподарського призначення; збитки, які заподіяні власникам та користувачам земель житлової та громадської забудови; збитки, які заподіяні власникам та користувачам земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; збитки, які заподіяні власникам та користувачам земель оздоровчого призначення; збитки, які заподіяні власникам та користувачам земель рекреаційного призначення; збитки, які заподіяні власникам та користувачам земель історико-культурного призначення; збитки, які заподіяні власникам та користувачам земель лісогосподарського призначення; збитки, які заподіяні власникам та користувачам земель водного фонду; збитки, які заподіяні власникам та користувачам земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення; г) за статусом суб’єктів, яким вони заподіюються – збитки, які заподіюються власникам земельних ділянок (збитки, заподіяні суб’єктам права державної власності, збитки, заподіяні суб’єктам права комунальної власності, збитки, заподіяні суб’єктам права приватної власності, збитки, заподіяні суб’єктам права спільної власності); збитки, які заподіюються землекористувачам (суб’єктам права постійного землекористування, суб’єктам права строкового землекористування).
5. Механізм правового регулювання відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам – це елемент механізму правового регулювання земельних відносин охоронного характеру, який включає сукупність взаємопов’язаних між собою засобів, способів та форм правового регулювання відшкодування збитків суб’єктам земельних відносин та спрямований на встановлення земельного правопорядку шляхом забезпечення максимальної відповідності між нормами даного правового інституту та урегульованими ними відносинами.
6. Вищезазначений механізм правового регулювання характеризується наступними ознаками: а) він є складовою частиною механізму правового регулювання земельних відносин та носить охоронний характер; б) він включає в себе сукупність взаємопов’язаних між собою засобів, способів та форм правового регулювання відшкодування збитків суб’єктам земельних відносин; в) механізм правового регулювання відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам передбачає диференціацію засобів правового регулювання у сфері відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам на основоположні (конституційні), галузеві (норми ЗК та інших актів земельного законодавства), допоміжні (норми актів інших галузей права, які сприяють регулюванню даного кола відносин) та юрисдикційні (рішення судів); г) передбачає абсолютний характер заборон та зобов’язань (стосовно заборони заподіяння збитків та незаперечного обов’язку відшкодування заподіяних збитків) та відносний характер дозволів (з одного боку, власники земельних ділянок та землекористувачі наділені свободою господарювання на наявних у них земельних ділянках, забезпечені відповідними державними гарантіями, мають відповідні права на відшкодування збитків, а з іншого боку – їхні земельні ділянки можуть бути вилучені для суспільних та інших потреб з відповідними компенсаційними гарантіями); ґ) забезпечує гарантованість використання власниками земельних ділянок та землекористувачами своїх прав і свобод у сфері відшкодування збитків можливістю застосування юрисдикційних (судових) та позаюрисдикційних (через органи державної влади та місцевого самоврядування) форм захисту (Глава 25 ЗК), абсолютний характер виконання та дотримання норм у цій сфері, а також домінування рішення як основної правозастосовчої форми у сфері відшкодування збитків суб’єктам земельних відносин; д) включає відповідні елементи у механізмі правового регулювання відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам, що забезпечує поєднання у ньому статичних та динамічних характеристик; е) кінцевою метою правового регулювання відшкодування збитків суб’єктам земельних відносин є встановлення земельного правопорядку у цій сфері (забезпечення максимальної відповідності між нормами даного інституту (регулюючою підсистемою) та урегульованими ними відносинами (регульованою підсистемою).
7. У механізмі відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам правові норми здійснюють свій регулятивний вплив на наступних рівнях: а) рівень конституційно-правових (загальноправових) норм – включає норми Конституції України, які поширюють свою дію на всі або більшість галузей та інститутів права, включаючи також земельне право як галузь права та правовий інститут відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам; б) міжгалузевий рівень – включає норми ЦК України; норми ЦПК, ГПК, КАС України; норми ст. 3, п. “з” та п. “и” ст. 9, ст. 67 – 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”; в) галузевий рівень – базується на нормах ЗК України як основоположного кодифікованого галузевого акта. У ньому можна виділити норми загального характеру, які поширюють свою дію на всі або більшість земельних відносин, а також спеціальні норми, які стосуються відшкодування збитків; г) інституційний рівень – норми земельно-правового інституту відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам;
8. Об’єктами правовідносин у сфері відшкодування збитків власникам земельних ділянок і землекористувачам є наявні у останніх конкретні земельні ділянки, права на них, наявні на земельних ділянках інші природні та штучно створені матеріальні блага з визначеним правовим режимом їх використання.
9. Зміст суспільних відносин у сфері відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам охоплює декілька рівнів визначення правового статусу уповноважених та зобов’язаних суб’єктів, зокрема, загальноправовий (норми Конституції України), галузевий (норми ЗК України) та інституційний (окремі норми ЗК, а також норми підзаконних земельно-правових актів, що визначають правове становище уповноважених та зобов’язаних суб’єктів). Норми ЦК, ЦПК, ГПК та КАСУ мають допоміжний характер. Це пояснюється тим, що визначення змісту прав і обов’язків суб’єктів у сфері відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам на підставі цивільно-правових норм здійснюється лише у тих випадках, коли це невизначено або недостатньо визначено спеціальними нормами земельного законодавства України. Визначення змісту прав і обов’язків суб’єктів у сфері відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам за допомогою норм цивільно-процесуального законодавства України та господарсько-процесуального законодавства України здійснюється тоді, коли між суб’єктами таких відносин виник спір про право з приводу заподіяних збитків і хоча б одна зі сторін звернулась із позовом до суду.
10. Акти реалізації та акти застосування земельно-правових норм забезпечують єдність між нормами та правовідносинами у механізмі правового регулювання відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам. При цьому якщо ж акти реалізації земельно-правових норм у досліджуваному механізмі не виконують своєї функції (тобто має місце зловживання правами, невиконання чи неналежне виконання обов’язків, порушення встановлених заборон), то у цьому випадку єдність між земельно-правовими нормами та земельними відносинами у механізмі відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам забезпечується за допомогою актів застосування (індивідуально-правових актів органів державної влади у сфері управління раціональним використанням та охороною земель, індивідуально-правових актів органів місцевого самоврядування та актів органів судової влади).
11. Пріоритетними у механізмі відшкодування земельно-правової шкоди та збитків є матеріальні та процесуальні (процедурні) норми земельного права, а допоміжну роль тут також можуть відігравати цивільно-правові, еколого-правові, цивільно-процесуальні, господарсько-процесуальні та норми інших галузей права, незважаючи на той факт, що їх основним завданням є врегулювання особливостей відшкодування відповідно цивільно-правової, еколого-правової та інших видів шкоди.
12. До спільних рис механізму відшкодування збитків за земельним законодавством України та механізму відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва можна віднести: а) наявність шкоди, яка підлягає компенсації; б) домінуючий характер норм земельного законодавства України у правовому регулюванні відносин, пов’язаних як з відшкодуванням збитків, так і з відшкодуванням втрат; в) можливість одночасної компенсації і втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, і збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам (ч. 4 ст. 207 ЗК України); г) і відшкодування збитків, і відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва виконують компенсаційну та відновлюючу функції.
13. Відмінності між збитками та втратами сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва можна встановити за наступними критеріями: а) за об’єктом правовідносин – якщо компенсація збитків стосується усіх категорій земель, то відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва – лише земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення; б) за колом суб’єктів, які мають право на компенсацію, та за метою компенсації – якщо компенсація збитків здійснюється на користь власників землі та землекористувачів, то відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави; в) за правовими підставами та порядком їх компенсації – якщо збитки, заподіяні власникам землі та користувачам компенсуються у порядку, визначеному Главою 34, статтями 97, 101, 146, 147, 152, 155, 212 Земельного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України “Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” від 19 квітня 1993 р. № 284, а також рядом інших нормативно-правових актів, то порядок відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва визначений у Главі 36 ЗК України (статті 207 – 209), у Постанові Кабінету Міністрів України “Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” від 19 квітня 1993 р. № 284, Постанові Кабінету Міністрів України “Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню” від 17 листопада 1997 р. № 1279.
14. Механізм реалізації відшкодування земельно-правової шкоди та збитків мають низку спільних та відмінних рис із відповідним механізмом відшкодування екологічної шкоди та збитків. Зокрема, до спільних рис можна віднести: а) спрямованість обидвох механізмів на підвищення як ефективності використання природних ресурсів у цілому, так і ефективності використання земельних ресурсів зокрема; б) врахування у кожному з механізмів можливості відшкодування збитків, які заподіюються як правомірними, так і неправомірними діями; в) можливість застосування різного роду диференційованих методик розрахунку заподіяних збитків як при відшкодуванні еколого-правової шкоди та збитків, так і при розрахунку компенсації земельно-правової шкоди та збитків тощо; г) допоміжний характер норм цивільного права як при відшкодуванні екологічної, так і при відшкодуванні земельно-правової шкоди та збитків.
15. До відмінних рис механізму реалізації у сфері відшкодування еколого-правової та шкоди та збитків, а також механізму реалізації у сфері відшкодування земельно-правової шкоди та збитків можна віднести такі особливості, як: а) на відміну від механізму компенсації екологічної шкоди та збитків, де домінуюча роль належить нормам екологічного права, у механізмі відшкодування шкоди та збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам провідна роль належить нормам земельного права, а норми екологічного права носять допоміжний характер; б) якщо екологічна шкода та збитки завжди передбачає порушення екологічних зв’язків та погіршення якості природних ресурсів (в т. ч. і земельних ресурсів), то земельно-правова шкода та збитки не завжди носять екологічний характер. Тут може домінувати майновий чи немайновий характер заподіяної шкоди, що пов’язано більше з особою власника земельної ділянки та землекористувача, ніж з екологічним станом окремої земельної ділянки. Проте це не виключає можливості їх поєднання; в) якщо механізм відшкодування заподіяної екологічної шкоди та збитків у першу чергу спрямований на об’єкти (відновлення якості природних ресурсів, яким заподіяна шкода та збитки), то механізм відшкодування земельно-правової шкоди та збитків – на відновлення прав суб’єктів (власників земельних ділянок та землекористувачів); г) якщо механізм відшкодування заподіяної екологічної шкоди та збитків охоплює широке коло суб’єктів, які беруть участь в управлінні, контролі та нагляді за процесами їх відшкодування залежно від видів тих чи інших природних ресурсів, то суб’єктів управління, контролю та нагляду у сфері відшкодування шкоди та збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам значно менше; ґ) існує відмінність у самих підставах та порядку відшкодування вищевказаних видів шкоди та збитків.
16. Спільними рисами механізму відшкодування збитків за земельним законодавством України та цивільно-правового механізму відшкодування шкоди та збитків виступають наступні: а) і норми цивільного права, і земельно-правові норми у механізмі відшкодування шкоди та збитків спрямовані на відновлення майнових прав суб’єктів або на компенсацію заподіяної їм шкоди та збитків, тобто виконують схожі за змістом функції; б) і цивільно-правовий механізм відшкодування шкоди та збитків, і відшкодування шкоди та збитків за земельним законодавством України передбачають відшкодування непрямої шкоди (цивільне законодавство – у формі “упущеної вигоди”; земельне законодавство – у формі “неодержаного доходу”); в) і у цивільному, і у земельному праві відповідні механізми відшкодування шкоди та збитків оформились у самостійні інститути (якщо у цивільному праві це інститут недоговірних (деліктних) зобов’язань, то у земельному праві – інститут відшкодування шкоди та збитків власникам земельних ділянок і землекористувачам).
17. Разом з тим, цивільно-правовому та земельно-правовому механізмам відшкодування шкоди та збитків також притаманна ціла низка відмінностей, зокрема: а) у цивільно-правовому механізмі відшкодування шкоди та збитків таке відшкодування здійснюється на підставі цивільно-правових норм, які врегульовують деліктні правовідносини, а у механізмі відшкодування шкоди та збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам домінуюча регулятивна роль належить земельно-правовим нормам, які визначають підстави, порядок такого відшкодування, а також методику розрахунку шкоди та збитків; б) якщо за цивільним законодавством шкода та збитки заподіюються неправомірними діями, а щодо правомірних дій міститься відсильна норма до спеціального законодавства, то у земельному законодавстві передбачається можливість заподіяння шкоди та збитків як правомірними(без відсильної норми), так і неправомірними діями, що і в одному, і в другому випадку породжує зобов’язання по їх відшкодуванню; в) якщо у цивільному законодавстві передбачено можливість компенсації моральної шкоди суб’єктам, то у земельному законодавстві це не передбачено. Тому вважаємо, що на даному етапі, у випадку заподіяння моральної шкоди власникам земельних ділянок та землекористувачам, слід застосовувати норми цивільного законодавства, які носитимуть при цьому допоміжний характер, в той час як в майбутньому ввести інститут відшкодування моральної шкоди власникам земельних ділянок та землекористувачам в ст. 152 ЗК України; г) якщо у цивільно-правовому механізмі відшкодування шкоди та збитків домінують приватноправові засади, то у земельно-правовому механізмі спостерігається поєднання приватноправових та публічно-правових засад відшкодування шкоди та збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам. При цьому публічно-правовий аспект виражається у викупі (вилученні) земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності; ґ) як цивільно-правовому, так і земельно-правовому механізму відшкодування збитків власникам земельних ділянок і землекористувачам властиві свої власні специфічні способи, засоби та форми реалізації та захисту права уповноважених суб’єктів на відшкодування заподіяних їм шкоди та збитків. Разом з тим, при недостатності у земельному праві власних способів, засобів та форм реалізації і захисту права на відшкодування можуть застосовуватись цивільно-правові способи, засоби та форми, які зазвичай використовуються при деліктних зобов’язаннях; д) якщо відшкодування шкоди та збитків за цивільним законодавством України може розглядатись як один із заходів цивільно-правової відповідальності, то відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам за земельним законодавством України у зв’язку з відсутністю поняття “земельно-правова відповідальність” не може розглядатись як її захід, а лише як засіб відновлення земельних прав суб’єктів, незважаючи на те, що частково носить каральний характер.
18. І юрисдикційні, і позаюрисдикційні процедури та порядок відшкодування шкоди, збитків і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва власникам земельних ділянок та землекористувачам мають певну послідовність у їх відшкодуванні, що передбачає розподіл цих процедур на певні етапи. Проте, крім земельно-правових норм, регулювання цих процедур забезпечується за допомогою цивільно-процесуальних, господарсько-процесуальних, а у окремих випадках – адміністративно-процесуальних норм.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Тлумачний словник української мови / За ред. д.-ра філологічних наук, проф. В. С. Калашника. – 2-ге вид., випр. і доп. – Х.: Прапор, 2005. – 992 с.
2. Великий Тлумачний словник української мови // ABBYY Lingvo 12 Ukrainian Explanatory Dictionary.
3. Конституція України від 28.06.1996 // ВВР України. – 1996. – № 30 – Ст. 141.
4. Конституція України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В. Я. Тація. – К.: Ін Юре, 2003. – 806 с.
5. Цивільне право України: Загальна Частина: Підручник / За ред. О. А Підопригори і Д. В. Бобрової. – К.: Вентурі, 1995. – 416 с.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзера, (керівник авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. – Кн. 2. — 640 с.
7. Заіка Ю. О. Українське цивільне право. Навч. посіб. / Ю. О. Заіка. — К. Істина, 2005. — 312 с.
8. Панченко М. І. Цивільне право України: Навч. посіб. / М. І. Панченко. — К.: Знання, 2005. — 583 с.
9. Харитонов Є. О. Цивільне право України: Підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.
10. Антимонов Б. С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности / Б. С. Антимонов. – М.: Юр.лит. 1952. –300 с.
11. Бойцова Л. В. Ответственность государства и судей за вред, причиненный гражданам при отправлении правосудия / Л. В. Бойцова // Журнал российского права. – 2001. – № 9. – С. 48 – 49.
12. Флейшиц З.А. Обязательства из причинения вреда и из неосновательного обогащения / Флейшиц З.А. – М.: Юрид. лит., 1951. – 245 с.
13. Иоффе О.С. Обязательства по возмещению вреда / Иоффе О.С. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1951. – 515 с.
14. Смирнов В.Т. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве : учеб. Пособие / В.Т. Смирнов, А.А. Собчак. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. – 152 с.
15. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях / Малеин Н.С. – М.: Наука, 1968. – 270 с.
16. Беляков A.M. Имущественная ответственность за причинение вреда / Беляков A.M. – М.: Юрид. лит., 1979. – 215 с.
17. Самощенко И.С. Понятие правонарушения по советскому законодательству / Самощенко И.С. – М.: Юрид. лит., 1963. – 350 с.
18. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву / В.А. Тархов. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1973. – 390 с.
19. Смирнов В.Т. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве : учеб. Пособие / В.Т. Смирнов, А.А. Собчак. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. – 152 с.
20. Хохлов В. А. О гражданско-правовой ответственности / В. А. Хохлов. // Правоведение. – 1997. – № 1. – С. 96 – 103.
21. Мищенко В.Л. Эффективность гражданско-правовой ответственности в области охраны природы : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / В.Л. Мищенко. – М., 1984. – 29 с.
22. Розовский Б.Г. Правовое стимулирование рационального природопользования / Розовский Б.Г. – К.: Наукова думка, 1981. – 340 с.
23. Нарышева Н. Г. В поисках методологии экологического права / Н.Г. Нарышева // Экологическое право России. – 1998. – № 2. – С. 13–14.
24. Дегтярев С. Л. Возмещение убытков в гражданском и арбитражном процессе / С. Л. Дегтярев. – М., 2001. – 120 с.
25. Иоффе О. С. Ответственность по гражданскому праву / О. С. Иоффе. – Л., 1955. – 412 с.
26. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву / О. С. Иоффе. – М., 2000. – С. 460 – 508.
27. Новицкий И. Б. Общее учение об обязательстве / И. Б. Новицкий, Л. А. Лунц. – М., 1954. – С. 564 с.
28. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права (переизд.) / Г. Ф. Шершеневич. – М., 1995. – 648 с.
29. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // ВВР України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.
30. Ярема А. Г. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: В 4 т. / А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротарь. — Т. 1. — К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. — 864 с.
31. Земельний кодекс України від 25.10.2001 // Голос України. – 2001. – 20 листопада. – № 217-218. – С. 7-18.
32. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За загальною редакцією академіка АПН України Семчика В. І. – К.: Ін Юре, 2007. – 896 с.
33. Про особисте селянське господарство: Закон України від 15.05. 2003 // ВВР України. – 2003. – № 29. – Ст. 232.
34. Про фермерське господарство: закон України від 19.06.2003 // Голос України. – 29 липня 2003 р. – № 139. – С.14 – 16.
35. Про оренду землі: закон України від 06.10.1998 // ВВР України. –1998. – № 46 – 47. – Ст. 280.
36. Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 № 21) // ІПС “Законодавство” станом на 01.09.2011 р.
37. Земельне право України: Підручник / За ред. Погрібного О. О., Каракаша І. І. – К.: Істина, 2003. – 448 с.
38. Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар за загальною редакцією академіка АПН України Семчика В.І. – К.: Ін Юре, 2003. – 676 с.
39. Семчик В.І. Земельне право України: Академічний курс: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В. І. Семчик, П. Ф. Кулинич, М. В. Шульга. – К.: Ін Юре, 2008. – 600 с.
40. Про охорону навколишнього природного середовища: закон України від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ // // ВВР України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
41. Вівчаренко О. А. Гарантії права власності на землю в Україні: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.06 / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України / Олег Антонович Вівчаренко. – К., 2005. – 197 с.
42. Книш В. В. Принципи земельного права України: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.06 / Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника / В. В. Книш. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – 206 с.
43. Малая Советская Энциклопедия: В 10 т. / Под ред. Б. А. Введенского. – Изд. 3-е. – М.: Сов. Энцикл. Лит., 1959.– Т. 7. – 1261 с.
44. Українська Радянська Енциклопедія: У 12 т. / За ред. М. П. Бажана. – К.: Рад. Енцикл. Літ., 1963.–Т. 11. – 592 с.
45. Український Радянський Енциклопедичний Словник: У 3 т. / За ред. М. П. Бажана – К.: Рад. Енцикл. Літ., 1968.–Т. 3. – 856 с.
46. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. – К.: Рад. Енцикл. Літ., 1977. – 776 с.
47. Український Радянський Енциклопедичний Словник / За ред. А. В. Кудрицького: У 3 т. – 2-е вид. – К.: Рад. Енцикл. Літ., 1987.– Т. 3. – 736 с.
48. Украинский Советский Энциклопедический Словарь / Под ред. А. В. Кудрицкого: В 2 т. – К.: Сов. Энцикл. Лит., 1988.–Т. 2. – 768 с.
49. Політичний словник / За ред. В. К. Врублевського, В. М. Мазура, А. В. Мяловицького. – 2-е вид. – К.: Рад. Енцикл. Літ., 1976. – 592 с.
50. Украинская Советская Энциклопедия: В 12 т / Под ред. М. П. Бажана. – К.: Сов. Энцикл. Лит., 1982.– Т.8. – 552 с.
51. Українська Радянська Енциклопедія: У 12 т. / За ред. М. П. Бажана. – 2-е вид. – К.: Рад. Енцикл. Літ., 1983.– Т. 11. – 592 с.
52. Політичний словник / За ред. В. К. Врублевського, Л. М. Кравчука, А. В. Кудрицького. – 4-е вид., переробл. і доп. – К.: Рад. Енцикл. Літ., 1987.– 876 с.
53. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. / Под ред. А.М.Прохорова. – Изд. 3-е. – М.: Сов. Энцикл. Лит., 1975. – Т. 20. – 608 с.
54. Словарь иностранных слов. – 7-е изд., перераб. – М.: Сов. Энцикл. Лит., 1979. – 624 с.
55. Советский Энциклопедический Словарь. / Под ред. А. М. Прохорова. – М.: Сов. Энцикл. Лит., 1980. – 1600 с.
56. Большой Энциклопедический Словарь: В 2 т. / Под ред. А. М. Прохорова. – М.: Сов. Энцикл. Лит., 1991. – Т. 2. – 768 с.
57. Словарь иностранных слов. – 18-е изд., стер. / Под ред. А. М. Прохорова. – М.: Рус. яз., 1989. – 624 с.
58. Тугаринов В.П. Соотношение категорий диалектического материализма / В.П. Тугаринов. – Л.: ЛГУ, 1956. – 136 с.
59. Кондратьев Р. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин / Р. Кондратьев, О. Гернего // Право України. – 2000. – № 2. – С. 43-45.
60. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) [та ін.]). – К.: Укр. енцикл., 1999– Т.5: П-С. – 2003. – 736с.
61. Cкакун О. Ф. Теорія держави і права: підруч. / О. Ф. Скакун; [пер. з рос.]. – Х.: Консум, 2001. – 656 с.
62. Загальна теорія держави і права: підручник [для студентів юридичних спеціальних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко,
Л. Л. Богачова та ін.; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 с.
63. Мендик Л. В. Відповідальність за порушення лісового законодавства: дис. … кандидата юрид. наук: спец. 12.00.06 ”Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право” / Мендик Людмила Володимирівна. – К, 2009. – 195 с.
64. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология / В. Н. Кудрявцев – М.: Наука, 1982. – 287 с.
65. Теория государства и права: учеб. для юридических вузов и факультетов / [C. С. Алексеев, С. И. Архипов, В. М. Корельский, В. И. Леушин, В. Д. Перевалов]; В. М. Корельский (отв. ред.), В. Д. Перевалов (отв. ред.). – М.: Инфра*М-Норма, 1997. – 570 с.
66. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: учеб. [для юрид. вузов и фак.] / В. С. Нерсесянц. – М.: изд. группа НОРМА-ИНФРА, 1999.–552 с.
67. Общая теория права: учеб. [для юридических вузов] / Ю. А. Дмитриев, И. Ф. Казьмин, В. В. Лазарев и др.; под общ. ред. А. С. Пиголкина. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М.: изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1996. – 384 с.
68. Проблемы теории государства и права: учеб. пос. / Под ред. М. Н. Марченко. – М.: Юристь, 2001. – 636 с.
69. Матузов Н. И. Теория государства и права: учебник / Н. И. Матузов,
А. В. Малько. – М.: Юристь, 2004. – 270 с.
70. Сурилов А. В. Теория государства и права: учебное пособие / А. В. Сурилов. – К., Одесса: Вища школа, 1989. – 439 с.
71. Ивакин В. И. Теория юридической ответственности за экологические правонарушения и практика её применения / В. И. Ивакин. – М.: Право и государство, 2004. – 257 с.
72. Чорнооченко С. І. Цивільний процес: Вид 2-ге, перероб. та доп.: Навчальний посібник / С. І. Чорнооченко. — Київ: Центр навчальної літератури, 2005. — 472 с.
73. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV // ВВР України. – 2004. – № 40 – 41, 42. – Ст. 492.
74. Про охорону земель: закон України від 19.06.2003 р. // ВВР України. – 2003. – № 39. – Ст. 349.
75. Правознавство: навч. посіб. / [В. І. Бобир, С. Е. Демський, А. М. Колодій (керівник авт. колективу) та ін.]; за ред. В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 480 с.
76. Алексеєв С. С. Общая теория права: в 2-ух т. / С. С. Алексеев – М.: Юрид. лит., 1981– Т.І. – 1981. – 360 с.
77. Базылев Б. Т. Ответственность в советском праве: учебное пособие / Б. Т. Базылев – Красноярск: Краснояр. ун-т, 1977. – 72 с.
78. Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды): учеб. [для высших юрид. учеб. заведений] / М. М. Бринчук. – М.: Юристь, 1998. – 688 с.
79. Исмаилова Э. Ю. Экологическое право: учеб. / Э. Ю. Исмаилова,
Ю. В. Трунцевский, Н. Е. Саввич. – [2-е изд., перераб.]. – М.: АО ”Центр ЮрИнфоР”, 2003. – 403 с.
80. Тищенко Г. В. Екологічне право: навч. посіб. [для студ. юрид. вузів та фак.] / Г. В. Тищенко. – К.: Юмана, 2001. – 256 с.
81. Кобецька Н. Р. Екологічне право України: навчальний посібник /
Н. Р. Кобецька. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 352 с.
82. Екологічне право України. Академічний курс: підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ вид-во ”Юридична думка”, 2008. – 720 с.
83. Комарницький В. М. Екологічне право України: навчальний посібник / В. М. Комарницький, В. І. Шевченко, С. В. Єлькін. – [3-е вид.]. – К.: Центр навч. літ., 2006. – 224 с.
84. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, [В. В. Копєйчиков], Є. Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С. Л. Лисенкова [В. В., Копєйчикова]. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
85. Нікітін А. В. Теорія держави та права. Частина II: Навч. посіб. для дистанційного навчання / За наук. ред. A.M. Колодія. – К.: Університет «Україна», 2005. – 265 с.
86. Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – № 11: Постанови Пленуму Верховного Суду України. – С. 322-340.
87. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X “Перехідні положення" Земельного кодексу України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 // ІПС “Законодавство” станом на 01.09.2011 р.
88. Хропанюк В. Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / В. Н. Хропанюк. – М.: Дабахов, Ткачев, Димов, 1995. – 384 с.
89. Погребной И. М. Теория права: Учебное пособие. 3-е изд., испр. и доп. / И. М. Погребной. – Харьков: Основа, 2003. – 128 с.
90. Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності: закон України від 17.12.2009 р. // ВВР України. – 2010. – № 1. – Ст. 2.
91. Краснов Н.И. Теоретические основы правового режима земель специального назначения: Автореф. дис... д-ра юрид. наук / Н.И. Краснов. – М., 1966.
92. Ерофеев Б.В. Правовой режим земель городов / Б.В. Ерофеев. – М.: Юрид. лит., 1976. – 200 с.
93. Правовые вопросы межхозяйственной кооперации в сельском хозяйстве / Отв. ред. В.И.Семчик. – К.: Наукова думка, 1981. – 310 с.
94. Земельне право: Академічний курс: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.І.Семчика і П.Ф.Кулинича. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 424 с.
95. Советское земельное право / Под ред. В.С.Шелестова. – Х.: Вища школа, Изд-во при Харьк. ун-т