КОРУПЦІЯ (ПОЛІТИКО-КРИМІНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

На правах рукопису

Шведова Ганна Леонідівна

УДК 343.9:343.35

КОРУПЦІЯ (ПОЛІТИКО-КРИМІНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Спеціальність 12.00.08 — кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Костенко Олександр Миколайович,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України,
Заслужений діяч науки і техніки України

Миколаїв – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..
РОЗДІЛ 1. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ (ПОЛІТИКО-КРИМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ)………………………………...........
1.1. Феноменологія корупції………………………………………………
1.2. Причини та умови корупційної злочинності………………………..
1.3. Корупція як проблема політичної кримінології…………………….
Висновки до розділу 1…………………………………………………….
РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИКО-КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИ, ЯКА ВЧИНЯЄ КОРУПЦІЙНІ ЗЛОЧИНИ………………….
2.1. Суб’єкти корупційних злочинів………………………………..........
2.2. Кримінологічна характеристика особи, яка вчиняє корупційні злочини………………………………………………………………..
2.3. Політичні аспекти характеристики особи, яка вчиняє корупційні злочини………………………………………………………………..
Висновки до розділу 2…………………………………………….............
РОЗДІЛ 3. ПОЛІТИКО-КРИМІНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ……………………………………
3.1. Загальна характеристика протидії корупції в Україні………...........
3.2. Політичні аспекти протидії корупції в Україні……………………..
3.3. Кримінологічні аспекти протидії корупції в Україні……………….
Висновки до розділу 3……………………………………………………..
ВИСНОВКИ……………………………………………………….….…..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………...
ДОДАТКИ………………………………………………………………… 3

ВСТУП

Актуальність теми. Початок нового тисячоліття позначився бурхливими процесами глобалізації, трансформації, оновлення суспільних відносин взагалі і суспільних наук зокрема. Це пов’язано зі зміною підходів, тлумачень, методів досліджень явищ, процесів, закономірностей цілого циклу гуманітарних, природничих та інших наук. З’являються нові галузі наукових знань, теорії, зокрема, новий напрям в українській науці кримінології – політична кримінологія.
На сьогоднішній день у даній галузі знань відбувається активне дослідження різних явищ, процесів, проблем. Не є виключенням і аналіз з погляду політичної кримінології такого суспільно небезпечного явища як корупція, що обумовлено надзвичайною важливістю вирішення цієї проблеми для Української держави.
Дане політико-кримінологічне дослідження стосується генезису феномена корупції, корупційної злочинності, механізму корупційних відносин, їх суб’єктів та проблем протидії корупції в Україні.
В зв’язку з цим слід зазначити, що корупція на сьогоднішній день набула таких масштабів поширення, що складає загрозу національній безпеці цілих держав, у тому числі й України. В умовах розбудови демократичної держави вільна реалізація своїх здібностей, прав і свобод громадянами постійно гальмується різними формами корупційних проявів в діяльності органів державної влади, управління й правоохоронних органів. Тому до проблеми протидії корупції в Україні посилена увага з боку керівництва держави, науковців та громадськості. Останнім часом в Україні відбувається активізація процесу боротьби з корупцією. Як наслідок можна відзначити: прийняття нових законодавчих актів з питань протидії корупції, зокрема, Законів України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», прийнятих 07 квітня 2011 року, розробку спеціальної антикорупційної стратегії в Україні на 2011–2015 роки, затвердженої Указом Президента України 21 жовтня 2011 року, яка відображає практичну реалізацію положень цих законів, також активізацію діяльності правоохоронних органів в цьому напрямі та вибухи гучних корупційних скандалів, які насправді лише знижують ефективність антикорупційної діяльності та справляють негативний вплив на імідж країни в цілому. При цьому метою Національної антикорупційної стратегії визначено зменшення рівня корупції в Україні шляхом усунення передумов її виникнення через впровадження превентивних заходів, зміцнення режиму законності, а також формування у суспільстві нетерпимого, негативного ставлення до корупції як суспільно небезпечного явища за допомогою спільних зусиль державних і громадських структур, за участі міжнародних організацій. Поряд з цим в багатьох міжнародно-правових актах про корупцію, зокрема, Кримінальній конвенції про боротьбу з корупцією, підписаній від імені України 27 січня 1999 року, Конвенції ООН проти корупції, підписаній від імені України 11 грудня 2003 року визначено необхідність застосування і політико-правових заходів в антикорупційній діяльності.
Але, незважаючи на ці процеси, практичних зрушень в цьому напрямку виявляється ще надто мало. Зокрема, в рамках Стамбульського плану дій по боротьбі з корупцією із 24 рекомендацій на сьогодні лише одна виконана Україною повністю. Висновки Групи держав GRECO, Європейського Союзу та інших міжнародних організацій лише підтверджують такі оцінки. Вважається, що Україна знаходиться серед останніх у списку країн Європи, які борються з корупцією. Україна зайняла 144 місце із 176 в рейтингу корумпованості, складеному Transparency International у 2012 році і набрала 26 балів із 100 можливих. Також на результатах протидії корупції відчутно позначається й відсутність наукової розробки важливих аспектів проблеми. Зокрема, малодослідженими залишаються політичні аспекти корупції при тому, що зловживання владою вважається фактором, що має політичне значення.
Значний внесок у дослідження різних аспектів проблеми корупції внесли такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як П. П. Андрушко, А. І. Аркуша, Л. В. Багрій-Шахматов, В. І. Борисов, Б. В. Волженкін, Ю. В. Голік, А. І. Долгова, О. О. Дудоров, Д. Г. Заброда, А. П. Закалюк, П. О. Кабанов, О. Г. Кальман, М. І. Камлик, В. І. Карасьов, О. О. Кваша, А. І. Комарова, В. С. Комісаров, О. М. Костенко, Д. І. Крупко, О. М. Литвак, В. С. Лукомський, В. В. Лунєєв, М. І. Мельник, М. І. Михальченко, В. О. Навроцький, Є. В. Невмержицький, О. Я. Прохоренко, С. С. Рогульський, А. О. Сафоненко, О. Я. Свєтлов, Сьюзан Роуз-Екерман, О. В. Терещук, П. Л. Фріс, М. І. Хавронюк, В. І. Шакун, С. А. Шалгунова. Їхні дослідження в основному присвячені окремим кримінально-правовим, адміністративно-правовим, кримінологічним, криміналістичним і соціально-політичним аспектам проблеми корупції. Відповідні ж дослідження явища корупції з погляду політичної кримінології фактично відсутні. Разом з тим, саме політико-кримінологічне дослідження корупції дозволяє визначити політичні аспекти породження корупційної злочинності й політичні засоби протидії їй, що, безумовно, впливає на якість розв’язання проблеми протидії корупції.
Таким чином, актуальність роботи визначається масштабами поширення корупції в суспільстві, збільшенням рівня корупційної злочинності в державі, необхідністю пошуку більш прогресивних антикорупційних засобів та відсутністю наукової розробки проблеми протидії корупції з погляду політичної кримінології, що негативно впливає на реалізацію антикорупційної стратегії в державі. Все вищевикладене свідчить про актуальність дослідження та його важливість для ефективного вирішення проблеми корупції в сучасній Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота підготовлена відповідно до Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року (схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1209 р), Національної антикорупційної стратегії на
2011–2015 роки (схваленої Указом Президента України від 21.10.2011 № 1001/2011). Дисертаційне дослідження виконане в рамках теми науково-дослідної роботи юридичного факультету Чорноморського державного університету імені Петра Могили «Актуальні проблеми вітчизняного державо- і правотворення», затвердженої вченою радою університету (протокол № 3(45) від 09.11.2006 р.). Тему дисертації зареєстровано в УкрІНТЕІ (№ РК 0105U007427).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка концепції політико-кримінологічної протидії корупції та корупційній злочинності в Україні, що має значення для підвищення ефективності антикорупційної діяльності в державі.
Відповідно до зазначеної мети були поставлені та вирішувалися наступні задачі:
- визначити поняття та сутність корупції та корупційної злочинності в Україні;
- виявити умови та причини виникнення корупції на сучасному етапі розвиту Української держави;
- визначити політико-кримінологічні засади корупції, встановити політичні чинники породження корупційної злочинності;
- виявити політико-кримінологічні аспекти характеристики особи, яка вчиняє корупційні злочини;
- з’ясувати кримінологічні та політичні проблеми протидії корупції в Україні;
- сформулювати та розробити основні політико-кримінологічні засоби підвищення ефективності протидії корупції в Україні.
Об'єктом дослідження є корупція як соціальне явище.
Предметом дослідження є політико-кримінологічні засади корупції.
Методи дослідження. В роботі використано як загальнонаукові методи, так і спеціальні методи. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання забезпечив комплексний підхід при дослідженні явища корупції та характеристиці корупційної злочинності. Завдяки застосуванню методу структурно-функціонального аналізу встановлено особливості корупції як системного явища, визначено її окремі аспекти, в тому числі й політичні, виявлено ознаки суб'єктів корупційних відносин, досліджено закономірності та тенденції поширення корупційної злочинності. Соціологічний метод використовувався для визначення умов та причин поширення корупції. Формально-логічний та конкретно-історичний методи застосовувалися при дослідженні стану антикорупційної діяльності в Україні та сприяли виявленню недоліків процесу застосування існуючих засобів протидії корупції.
Комплексний підхід та використання всіх вищезазначених методів дозволило розглянути корупцію як проблему політичної кримінології, визначити політичні чинники породження корупційної злочинності та політико-кримінологічні засоби протидії їй, виявити проблеми протидії корупції в Україні та з’ясувати ефективні шляхи їх вирішення за допомогою цих засобів.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що в межах цілісного наукового дослідження проведено комплексний політико-кримінологічний аналіз явища корупції, зокрема:
вперше:
1) в контексті нового напряму в кримінології - політичної кримінології – запропоновано визначення політичних чинників породження корупційної злочинності, що обумовлюються політичними мотивами, політичною культурою і різними відхиленнями політичної поведінки громадян, які за своїм змістом утворюють окрему групу детермінантів, і саме тому виступають спеціальним об’єктом політико-кримінологічного дослідження;
2) надана політико-кримінологічна характеристика особи, яка вчиняє корупційні злочини, серед ознак якої виявлено низький рівень соціальної, в тому числі політичної культури, схильність до зловживань, правовий нігілізм, що має практичне значення для вибору заходів антикорупційної діяльності в Україні;
3) визначено систему політико-кримінологічних засобів протидії корупційній злочинності, в якій поряд із законодавством, а також діяльністю органів кримінальної юстиції інтегруючим чинником визначено рівень антикорупційної культури громадян;
4) розкривається антикорупційний потенціал політичних факторів у системі протидії корупційній злочинності, в тому числі політичних партій, виборчих компаній, інституту політичної відповідальності та принципу «політичної нейтральності» публічного службовця, політичної культури громадян;
удосконалено:
5) кримінологічну характеристику корупції та корупційної злочинності в Україні, зокрема, виявлено особливі форми прояву корупції в Україні, обґрунтовано зв’язок корупції з іншими взаємопов’язаними явищами – організованою злочинністю, тіньовою економікою, визначено внутрішні та зовнішні характеристики корупційної злочинності, ознаки її латентності;
6) концепцію причин і умов корупційної злочинності, їх зв’язок з «фоновими явищами», ознаки в різних сферах суспільного життя, в тому числі ознаки політичних причин: політичну кризу, особливості політичного режиму держави, форми політичної корупції, способи боротьби з політичними опонентами шляхом службових зловживань, низький рівень політичної культури посадових осіб;
7) обґрунтування залежності стану та поширення корупції в Україні від рівня антикорупційної культури громадян, державної програми її підтримання, низького рівня моральності й духовності українського суспільства;
8) систему засобів запобігання та протидії корупції в Україні на основі формування антикорупційної культури громадян через різні політичні інститути, в тому числі встановлення інституту політичної відповідальності за корупційні злочини в Україні та скасування інституту депутатської недоторканності;
набули подальшого розвитку:
9) класифікація та типологізація осіб, які вчиняють корупційні злочини, що може проводитись за критеріями, характерними саме для цієї криміногенної групи: за визначеною спрямованістю їх діяльності, за ознакою соціального статусу, переважанням індивідуальних психологічних рис;
10) елементи кримінологічної характеристики особи, яка вчиняє корупційні злочини, умови формування криміногенної мотивації до вчинення корупційних злочинів, до яких віднесено наявність широких владних повноважень, рівень органу, в якому працює службова особа, соціальні чинники, де визначальним фактором постає система ціннісних орієнтацій у особи, на формування якої суттєво впливає рівень її культури, моральності;
11) положення про необхідність використання засад культурологічної концепції протидії злочинності в сфері антикорупційної діяльності через виховання нової політичної еліти, громадян із належним рівнем політичної культури, важливу роль у процесі якого має відіграти ефективне використання політичних та громадських інститутів: політичних партій, ЗМІ, просвітницьких закладів, громадських організацій та їх належне правове забезпечення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі викладених висновків і розроблених рекомендацій розширено кримінологічні знання про корупцію та корупційну злочинність. Положення дисертації можуть слугувати підґрунтям для подальшого дослідження явища корупції і проблем протидії корупції. Отримані наукові результати можуть бути використані як в законодавчій, так і в правозастосовній діяльності: при вдосконаленні антикорупційного законодавства; при виявленні та розслідуванні корупційних діянь; у вирішенні конкретних справ про корупційні злочини; при розробці методик запобігання корупції та напрямів державної політики щодо підвищенні ефективності функціонування політичних інститутів в сфері протидії корупції, корупційній злочинності; як матеріали при підготовці, викладанні та вивченні спеціального курсу з проблем протидії корупції; при проведенні науково-дослідної роботи студентів, розробці відповідних навчальних посібників, підручників; при проведенні антикорупційної освіти населення для підвищення його правової культури та професійного рівня працівників правоохоронних органів, зокрема, спецпідрозділів по боротьбі з корупцією.
Сформульовані у роботі висновки і пропозиції використані під час проведення занять з підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій (довідка про впровадження результатів дисертаційної роботи у навчальний процес Миколаївського обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації від
09 листопада 2012 року) та у навчальному процесі під час викладання курсів «Кримінальне право», «Кримінологія» (довідка про впровадження результатів дисертаційної роботи у навчальний процес юридичного факультету Чорноморського державного університету імені Петра Могили від 19 вересня 2012 року).
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що представлені у дисертаційній роботі, доповідались та обговорювались на наступних конференціях та семінарі: міжнародних науково-практичних конференціях – «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (Одеса, 28 жовтня 2011 року), «Актуальные проблемы современного законодательства: теория и правоприменение» (Липецьк (Росія), Миколаїв (Україна), 23 грудня 2011 року), «Ольвійський форум – 2012: стратегії України в геополітичному просторі» (Севастополь, 6-10 червня 2012 року); науково-теоретичному семінарі «Політика Української держави у сфері боротьби зі злочинністю» (Івано-Франківськ, 12-13 травня 2006 року).
Публікації. Основні результати та висновки, представлені у дисертаційному дослідженні, викладено автором у 11 наукових статтях, 4 з яких входять до переліку наукових фахових видань, а також у 4 тезах доповідей, оприлюднених на наукових конференціях та семінарах.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове рішення наукової проблеми, що виявилося у розробці концепції політико-кримінологічної протидії корупції та корупційній злочинності в Україні, що має важливе значення для підвищення ефективності антикорупційної діяльності в державі. Основні висновки дисертаційного дослідження полягають у такому:
1. Визнано, що корупція є серйозною загрозою національної безпеки держави. Вона є індикатором економічного, політичного та соціального стану держави, веде до порушення принципу верховенства права, знищення законності у державі, порушує закони соціальної справедливості, руйнує принципи чесного правосуддя. Корупція в Україні розглядається як модель політичних і економічних відносин, що не зводиться до хабарництва, а використовується як спосіб ведення економічних і політичних справ у державі. Ефективність протидії корупції взагалі залежить від правильного її розуміння. В широкому сенсі корупція охоплює собою різного роду зловживання службовими повноваженнями задля досягнення певних корисливих цілей. Більш досконалим є розуміння корупції з погляду світоглядної ідеї природної цілісності світу, де корупція розглядається як посягання на публічну владу, що полягає у свавільному (протиприродному, тобто всупереч законам соціальної природи) її використанні в приватних (корпоративних) інтересах. Такий підхід дозволяє формувати продуктивні напрямки протидії корупції в цілому. Поряд з цим слід визнати, що корупцію не завжди можна пояснити кримінально-правовою мовою. Причина полягає в тому, що корупція настільки швидко поширюється й «адаптується» до змін в соціально-політичних та економічних сферах життєдіяльності суспільства, що законодавець просто не встигає віднаходити ефективні нормативні важелі в стримані цього процесу.
2. Встановлено, що рівень поширеності корупційної злочинності стрімко зростає, а відчутні результати в напрямку протидії корупції відсутні, що вимагає з огляду виявлених недоліків цієї діяльності активізації і пошуку більш прогресивних стратегій в цьому напрямку. Фактори поширення корупційної злочинності зумовлюються її зв’язком із іншими соціальними явищами: організованою злочинністю, тіньовою економікою, лобіюванням кримінальних інтересів у парламенті, що дозволяє корупційній злочинності впливати на політичну сферу життя суспільства. В зв’язку з цим дослідження корупції як проблеми політичної кримінології дозволяє з’ясувати нові шляхи вирішення цієї проблеми.
3. Визнано, що на сьогодні не існує загальних даних, які б давали повне уявлення про причини та умови корупції. Дослідження політичних аспектів корупції дозволило виявити політичні причини її породження, зокрема, політичну кризу в українському суспільстві, низький рівень політичної культури, формування політичного мотиву до скоєння корупційних дій, відсутність інституту політичної відповідальності, звуження обсягу парламентського контролю, недостатню активність політичних інститутів, в тому числі політичних партій, що призводить до появи нових форм корупції, зокрема, таких як політичний протекціонізм, політичний спекулятизм та електоральна корупція. До політичних причин корупції можна також віднести проведення непрозорих виборчих компаній, внаслідок яких до влади приходять особи, схильні до зловживань і корупційної поведінки, в тому числі лідери злочинних угруповань, що називається незаконним привласненням влади, сприяє цьому і недосконале виборче законодавство. Залежність особливих форм прояву корупції від форми політичного правління і політичного режиму держави дає підстави також вбачати в цьому політичні причини корупції.
4. Аналіз феноменології корупції в Україні обумовлює існування особливого механізму корупційних відносин, характер корупційної злочинності і дозволяє виявити ознаки кризового типу корупції в державі, що поглиблює кризу в усіх інших сферах суспільного життя і вимагає особливих прогресивних стратегій протидії корупції в Україні. Тут поєднання принципів культурологічної концепції протидії корупції в напрямку підвищення рівня політичної культури громадян і ефективного застосування інститутів нового антикорупційного законодавства дозволить реалізувати політичні засоби протидії корупційній злочинності в Україні і досягти конкретних результатів у напрямі протидії корупції в цілому.
5. Класифікація осіб, які скоїли корупційні злочини, може проводитись за тими критеріями, що є характерними саме для цієї криміногенної групи: за визначеною спрямованістю їх діяльності, за ознакою соціального статусу та переважанням індивідуальних психологічних рис.
6. Злочинна форма поведінки особи, яка вчиняє корупційні злочини, обумовлюється її особливостями, визначення яких також дозволяє віднайти ефективні засоби протидії корупційній злочинності. До її характерних рис, які впливають на ступінь суспільної небезпеки корупційного злочину, слід віднести наявність владних повноважень, рівень органу, в якому працює особа, соціальні умови. При цьому слід враховувати той факт, що однакові соціальні умови по різному впливають на особистість, і відповідно, поведінка особи, в першу чергу, залежить від внутрішніх чинників сприйняття зовнішніх умов, а саме від її волі і свідомості. З іншого боку, певні особливості соціального статусу особи ускладнюють притягнення її до відповідальності, зокрема, депутатський та інші імунітети.
7. При виникненні мотиву до скоєння корупційних злочинів важливе значення має система ціннісних орієнтацій у особи, на формування якої суттєво впливає рівень її культури та моральності. Ефективним чинником будуть виступати засади культурологічної концепції протидії злочинності, запровадження яких сприяло б відновленню панування моральних цінностей у суспільстві. При цьому правову культуру публічних службовців не можна відокремлювати від правової культури громадян та соціальних груп, адже у механізмі корупційних відносин присутній конфлікт публічного і приватного інтересу, тому звичайні громадяни та їх правова культура також є визначальним фактором у процесі реалізації таких відносин. Для успішної реалізації культурологічної концепції підтримується пропозиція про застосування поряд із антикримінальними сучасні соціальні технології і забезпечення їх наукового рівня, зокрема, шляхом створення науково-дослідного Інституту політичної кримінології.
8. Систему політико-кримінологічних засобів протидії корупції, серед яких інтегруючим чинником виступає рівень політичної культури громадян, складають інститути політичної відповідальності, атестації державних службовців, принцип «політичної нейтральності» публічного службовця, запобігання «конфлікту інтересів» на державній службі, інститут парламентського контролю, обмеження інституту депутатської недоторканості, ефективне функціонування політичних партій та інших політичних та правових інститутів.
9. Для ефективної протидії корупції необхідно формування відповідних зовнішніх умов, зокрема, створення засад формування відповідної етики поведінки під час здійснення службових повноважень, належного відомчого та громадського контролю за дотриманням цих вимог, що відповідно позначиться на виборі способу поведінки особи, у якої вже сформувалась криміногенна орієнтація, у бік правомірної поведінки. Коли особа перебуває у середовищі, де корупційна поведінка вважається неприйнятною і засуджується оточуючими, то для реалізації свого злочинного наміру вже підстав майже не залишається.
10. Негативні антисуспільні елементи суспільної свідомості знаходяться у постійній взаємодії з позитивними, що стосується і політичних чинників. Отже, тут існуючу мінливість такої взаємодії слід використати для посилення впливу позитивних елементів свідомості при виборі способу поведінки у конкретній життєвій ситуації. Важливим чинником за таких умов буде виступати, на наш погляд, належний рівень соціальної культури особи.
11. Побудова відносин у сфері службової діяльності саме на природних законах мінімізує прояви зловживання владою в суспільстві. Запровадження принципів доброчесності в сфері реалізації владних повноважень та реалізація інших просвітницьких заходів серед всіх верств населення також буде сприяти вихованню належного рівня політичної культури всіх учасників суспільних відносин. Ідеологія, заснована на вихованні почуття громадського обов’язку, прагнення бути корисним суспільству і усвідомлення цінності особистого матеріального добробуту як похідного від добробуту суспільного, дасть можливість сформувати необхідний рівень соціальної, в тому числі політичної культури суспільства. Отже, поєднання принципів культурологічної концепції протидії корупції в напрямку підвищення рівня політичної культури громадян і ефективного застосування інститутів нового антикорупційного законодавства дозволить реалізувати політико-кримінологічні засоби протидії корупційній злочинності в Україні і досягти конкретних результатів в напрямку протидії корупції в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрушко П. П. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального кодексу України): кримінально-правова характеристика / П. П. Андрушко, А. А. Стрижевська // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 1. – С. 32–36.
2. Андрушко П. П. Кримінальна відповідальність за одержання хабара / П. П. Андрушко, А. А. Стрижевська // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 7(59). – C. 22–28.
3. Андрушко П. П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України / П.П. Андрушко. – К.: Атіка, 2012. – 332 с.
4. Аркуша Л. І. Основи методики виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності при наявності корумпованих зв’язків: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Лариса Іванівна Аркуша. – Одеська національна юридична академія, 2002. – 177 с.
5. Багрий-Шахматов Л. В. Оценка мер борьбы с организованной преступностью, коррупцией и теневой экономикой / Л. В. Багрий-Шахматов // Правовые проблемы противодействия организованной преступности: сб. науч. статей. Под ред. М. Ф. Орзиха, В.Н. Дрёмина. – Одесса: Феникс, 2005. – С. 19–26.
6. Бакатин Д. В. Закон США о коррупционной деятельности за рубежом. Некоторые вопросы применения и толкования / Д. В. Бакатин, Т. К. Ковалева. – М.: Изд-во МГУ, 2001. – 78 с.
7. Баркатунов В. Ф. Политико-правовые технологии противодействия коррупции публичной власти в современной России / В. Ф. Баркатунов // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 1(39). – М., 2009. – С. 138–149.
8. Белых Н. Ю. Борьба с коррупцией должна быть упреждающей / Н. Ю. Белых // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 2(40). – М., 2010. – С. 109–112.
9. Бланкенбург Е. Від політичного клієнтизму до відвертої корупції: виникнення індустрії скандалів / Ергард Бланкенбург // Політична корупція перехідної доби. Пер. з англ. За ред. С. Коткіна та А. Шайо. – К.: «К.І.С.», 2004. – С. 136–151.
10. Борисов В. Міжнародний науково-практичний семінар «Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність» / В. Борисов, Л. Дорош, І. Христич // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 3(26) – С. 252–264.
11. Борисов В. Науково-практичний семінар «Проблеми попередження службових злочинів у сфері господарської діяльності» / В. Борисов, О. Кальман, І. Христич // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 4(39). – С. 246–254.
12. Борисов В. И. Ответственность за преступления коррупционного характера по законодательству Украины / В. И. Борисов // Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы. – М.: Юристъ, 2001. – С. 144–150.
13. Буданова И. М. Проблемы формирования антикоррупционного мировоззрения граждан / И. М. Буданова // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 1(39). – М., 2010. – С. 183–187.
14. Васильченко А. А. Уголовная ответственность и коррупция / А. А. Васильченко // Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы: междунар. науч.-практ. конф., 9-10 сентября 1999 г.: сборник материалов. – М.: Юристъ, 2001. – С. 356–359.
15. Высоцкий О. Коррупция на пути развития инновационной деятельности в Украине / О. Высоцкий // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2003. – № 6. – С. 44–48.
16. Глава Московської Гельсінкської групи: Переслідування Тимошенко – це політичне замовлення [Електронний ресурс] / ТОВ «Кореспондент». – Режим доступу: http://ua.korrespondent.net/ ukraine/politics/1348819-glava-moskovskoyi-gelsinkskoyi-grupi- peresliduvannya-timoshenko-ce-politichne-zamovlennya – 24.06.2012 р.
17. Голик Ю. В. Коррупция в России: норма жизни или патология? / Ю. В. Голик // Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы: междунар. науч.-практ. конф., 9-10 сентября 1999 г.: сборник материалов. – М.: Юристъ, 2001. – С. 49–55.
18. Горшенков Г. Н. Противодействие коррупции: антикриминальный радикализм или его мифологизация? / Г. Н. Горшенков // Российский криминологический взгляд. – 2009. – № 4. – С. 281–287.
19. Гудков Г. В. В борьбе с коррупцией необходимо менять тактику слов на тактику дела / Г. В. Гудков // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 1(39). – М., 2010. – С. 74–78.
20. Демидов Ю. Н. Обсуждение проблем уголовной политики / Ю. Н. Демидов, А. А. Энгельгард // Государство и право. – 1993. – № 1. – С. 147–149.
21. Джекобс Д. Дилеми контролю над корупцією / Д. Джекобс // Політична корупція перехідної доби. Пер. з англ. / За ред. С. Коткіна та А. Шайо. – К.: «К.І.С.», 2004. – С. 73–82.
22. Джужа О. М. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини) / Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. – Навчальний посібник. – Київ: Атіка, 2001. – 368 с.
23. Дмитриев Ю. А. Проблемы контроля и ответственности в деятельности органов государственной власти / Ю. А. Дмитриев, Ф. Ш. Измайлова // Государство и право. – 1996. – № 4. – С. 88–96.
24. Долгова А.И. Криминология / Азалия Ивановна Долгова. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Норма, 2004. – 352 с.
25. Дорошенко А. Організована злочинність як фактор політичного процесу / Андрій Дорошенко. – Київ, 2002. – 134 с.
26. Дрёмин В. Н. Коррупционная практика: актуальные вопросы уголовно-правового воздействия / В. Н. Дрёмин // Правовые проблемы противодействия организованной преступности: сб. науч. статей. под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дрёмина. – Одесса: Феникс, 2005. – С. 99–108.
27. Дудоров О. О. Кримінальні відповідальність за незаконне збагачення: за і проти / О. О. Дудоров // Правова політика української держави: міжнар. наук.-практ. конф., 19-20 лютого 2010 р.: тезиси допов. – Т. 1. – Івано-Франківськ: Прикарпатський національний ун-т імені В. Стефаника, 2010. – С. 24–28.
28. Ефремов О. А. Коррупция в России: прошлое, настоящее,… будущее? / О. А. Ефремов // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 2(40). – М., 2010. – С. 42–46.
29. Журавський В. С. Корупція в Україні – не політика / В. С. Журавський, М. І. Михальченко, О. М. Михальченко. – К.: Фенікс, 2007. – 408 с.
30. Заброда Д. Г. Взаємодія суб’єктів боротьби з корупцією (адміністративно-правовий аспект): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Дмитро Григорович Заброда. – К.: Національна Академія внутрішніх справ України, 2005. – 235 с.
31. Закс В. А. Социокультурные предпосылки коррупции / В. А. Закс // Государство и право. – 2001. – № 4. – С. 52–55.
32. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика / Анатолий Петрович Закалюк. – у 3 кн. – Кн. 1. Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 424 с.
33. Законодавство про боротьбу з корупцією. – Харків, ТОВ «Одісей, 2005. – 308 с.
34. Звягинцев М. Г. Реформироваание институтов общественного управления, как необходимая мера противодействия коррупции в условиях правового государства / М. Г. Звягинцев // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 2(40). – М., 2010. – С. 155–171.
35. Зеленецький В. Корупція в Україні та організаційно-правові основи боротьби з нею / В. Зеленецький, О. Кальман // Право України. – 2001. – № 4. – С. 17–23.
36. Зотов М. Н. Роль органов предварительного следствия в борьбе с коррупцией / М. Н. Зотов // Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы: междунар. науч.-практ. конф., 9-10 сентября 1999 г.: сбор. материалов. Под ред. В. В. Лунеева. – М.: Юристъ, 2001. – С. 39–49.
37. Зубов Ю. Щодо зв’язку між організованою злочинністю та корупцією / Ю. Зубов // Підприємництво, господарство і право. – 2000. – № 12. – С. 70–74.
38. Илюхин В.И. Коррупция и её причины / В. И. Илюхин // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 1(39). – М., 2009. – С. 70–73.
39. Илюхин В. И. Борьба с коррупцией в Росии: правовые и организационные моменты / В. И. Илюхин // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 2(40). – М., 2010. – С. 55–59.
40. Йосифович Д. Функціональне управління у сфері боротьби та протидії корупції / Д. Йосифович // Право України. – 2004. – №8. – С. 79–81.
41. Йосифович Д. Визначення правового статусу суб'єктів боротьби з корупцією / Д. Йосифович // Право України. – 2004. – № 6. – С. 61–63.
42. Кабанов П. А. Некоторые теоретические проблемы российской политической криминологии на современном этапе её развития / П. А. Кабанов // Проблемы противодействия преступности в современных условиях: междунар. науч.-практ. конф., 16-17 октября 2003 г.: тезисы докладов. – Часть I. – Уфа: РИО БашГУ, 2003. – С. 280.
43. Кальман О. Взаємозв'язок організованої злочинності та корупції у сфері економіки / О. Кальман // Вісник академії правових наук України. – 1997. – № 4. – С. 188–190.
44. Камлик М. І., Невмержицький Є.В. Корупція в Україні / М. І. Камлик, Є. В. Невмержицький – К., 1998. – 187 с.
45. Кауфман Д. Корупція в тумані двозначності / Д. Кауфман // Політика і час. – 1998. – № 1. – С.58–65.
46. Кисельов С. Феномен українського хабарництва (Корупція) / С. Кисельов // Закон і бізнес. – 2004. – № 14. – С. 13.
47. Кім Д. Клієнтелізм і корупція у Південній Кореї / Д. Кім // Політична корупція перехідної доби. Пер. з англ. За ред. С. Коткіна та А. Шайо. – К.: «К.І.С.», 2004. – С. 152–168.
48. Клименко В. П. Особливості прокурорського нагляду за дотриманням Закону України «Про боротьбу з корупцією» / В. П. Клименко // Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць. Голов. ред. С. В. Ківалов. – Одесса: Феникс, 2006. – С. 236–243.
49. Козадаев В. П. Научная организация общества – залог эффективной борьбы с коррупцией / В. П. Козадаев // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 2(40). – М., 2010. – С. 101–107.
50. Козаченко А. В. Противодействие коррупции в условиях региональной экономики / А. В. Козаченко // Правовые проблемы противодействия организованной преступности: сб. науч. Статей. Под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дрёмина. – Одесса: Феникс, 2005. – С. 136–143.
51. Козлов Ю. Г. Коррупция: криминологические и социально-политические аспекты / Ю. Г. Козлов // Право. – 1998. – № 1. – С. 13.
52. Кокауліна Л. Моральність посадовця / Л. Кокауліна // Урядовий кур’єр. – 2000. – 3 жовтня. – С. 5.
53. Комарова Г. С. Предупреждение коррупции – фактор эффективности органов власти: проблема повышения квалификации государственных служащих / Г. С. Комарова // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 2(40). – М., 2010. – С. 386–393.
54. Комиссаров В. С. Уголовно-правовые аспекты борьбы с коррупцией / В. С. Комиссаров // Вестник Московского ун-та. – Серия 11. – Право. – 1993. – № 1. – С. 28.
55. Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции от 31.10.2003 г. / Законодавство про боротьбу з корупцією. – Харків: Одисей, 2005. – С. 19–87.
56. Коновалов А. В. Перспективы реализации политической ответственности в антикоррупционном законодательстве / А. В. Коновалов // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 2(40). – М., 2010. – С. 175–185.
57. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року / Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 30. – Ст. 141.
58. Корж В. Характеристика коррумпированных связей организованных преступных образований в сфере экономики / В. Корж // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 12. – С. 88–90.
59. Коррупция [Електронний ресурс] / Википедия – свободная енциклопедія. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Коррупция#. – 24.04.2011 р.
60. Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы: междунар. науч.-практ. конф., 9-10 сентября 1999 г.: сборник материалов. Под ред. В.В. Лунеева. – М.: Юристъ, 2001. – 429 с.
61. Корчагин А. Г. Политико-правовые проблемы борьбы с коррупцией / А. Г. Корчагин А. Г., А. М. Иванов // Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы: междунар. науч.-практ. конф., 9-10 сентября 1999 г.: сборник материалов. Под ред. В. В. Лунеева. – Секция № 1. Социально-экономические проблемы борьбы с коррупцией. – М.: Юристъ, 2001. – С. 193–212.
62. Корченов В. В. Профилактика коррупции: антикоррупционный стандарт поведения / В. В. Корченов // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 2(40). – М., 2010. – С. 265–267.
63. Костенко О. М. Корупція як проблема політичної кримінології / О. М. Костенко // Правова держава. – Вип. 14. – К., 2004. – С. 386–389.
64. Костенко О. М. Культура і закон у протидії злу / Олександр Миколайович Костенко – Київ: Атіка, 2008. – 352 с.
65. Костенко О. М. Модернізація протидії корупційній злочинності у світлі концепції «активної юстиції» / О. М. Костенко // Правова політика української держави: міжнар. наук.-практ. конф., 19-20 лютого 2010 р.: тезиси допов. – Т. 1. – Івано-Франківськ: Прикарпатський національний ун-т ім. В. Стефаника, 2010. – С. 32–36.
66. Котин В. П. Провокация взятки (к проблеме совершенствования законодательства) / В. П. Котин // Государство и право. – 1996. – № 2. – С. 82–87.
67. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За загал. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с.
68. Крупко Д. І. Відповідальність за хабарництво за кримінальним правом Німеччини, Швейцарії та України (порівняльно-правове дослідження): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дмитро Іванович Крупко – Одеса: Одеський національний університет
ім. І. І. Мечникова, 2005. – 271 с.
69. Крылова Н. Е. Ответственность за должностные преступления во Франции / Н. Е. Крылова // Вестник Московского ун-та. – Серия 11. Право. – 1998. – № 1. – С. 90–100.
70. Куликов А. Д. Коррупция: экономические и организационно-правовые проблемы / А. Д. Куликов // Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы: междунар. науч.-практ. конф., 9-10 сентября 1999 г.: сборник материалов. Под ред. В.В. Лунеева. – М.: Юристъ, 2001. – С. 56–63.
71. Куліш А. Досвід боротьби з корупцією в поліції Великої Британії / А. Куліш // Право України. – 2005. – № 12. – С. 142–145.
72. Кулудон В. Спотворені антикорупційні кампанії в Росії / В. Кулудон // Політична корупція перехідної доби. Пер. з англ. За ред. С. Коткіна та А. Шайо. – К.: «К.І.С.», 2004. – С. 169–185.
73. Куракин А. В. Проблемы борьбы с коррупцией в системе государственной службы в Российской Федерации: административно-правовые средства предупреждения и пресечения коррупции / А. В. Куракин // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 1(39). – М., 2009. – С. 193–230.
74. Кураш Я. М. Міжнародний семінар з питання відповідальності посадових осіб за корупційну діяльність / Я. Кураш, І. Христич // Право України. – 2001. – № 10. – С. 134–135.
75. Кураш Я. М. Вопросы ответственности за коррупционные деяния в Украине / Я. М. Кураш // Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы: междунар. науч.-практ. конф., 9-10 сентября 1999 г.: сборник материалов. Под ред. В.В. Лунеева. – Секция № 2. Криминологические проблемы борьбы с коррупцией. – М.: Юристъ, 2001. – С. 363–367.
76. Литвин В. Політичні інтереси закумульовані в парламенті / В. Литвин // Голос України. – 2002. – № 157(2908). – 30 серпня. – С. 2.
77. Лопатина Т. М. Моальная составляющая противодействия коррупции / Т. М. Лопатина // Российский криминологический взгляд. – 2008. – № 4(16). – С. 203–206.
78. Лукашук И. И. Международно-правовые формы борьбы с коррупцией / И. И. Лукашук // Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы: междунар. науч.-практ. конф., 9-10 сентября 1999 г.: сборник материалов. Под ред. В. В. Лунеева. – Секция № 1. Социально-экономические проблемы борьбы с коррупцией. – М.: Юристъ, 2001. – С. 84–98.
79. Лукомський В. С. Кримінальна відповідальність за дачу хабара та посередництво в хабарництві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / В. С. Лукомський. – Київ.: Інститут держави і права АН України, 1996. – 28 с.
80. Лукомський В. С. Уголовная ответственность за дачу взятки и за посредничество во взяточничестве: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Валерий Станиславович Лукомський. – К.: Институт государства и права АН Украины, 1996. – 182 с.
81. Лунеев В. В. Правовое регулирование общественных отношений важный фактор предупреждения организованной и коррупционной преступности / В. В. Лунеев // Государство и право. – 2001. – № 5. – С. 106–112.
82. Лунеев В. В. Коррупция, учтенная и фактическая / В. В. Лунеев // Государство и право. – 1996. – № 8. – С. 78–91.
83. Маляр Г. В. Політична злочинність як кримінологічна проблема (загальнотеоретичні положення): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ганна Василівна Маляр. – К.: Київський міжнародний університет, 2009. – 216 с.
84. Мейтус В. Ю. Коррупция. Экономический и информационный аналіз / Владимир Юльевич Мейтус – К.: Нора-принт, 2003. – 258 с.
85. Мельник М. І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції: дис. … докт. юрид. наук: 12.00.08 / Микола Іванович Мельник. – К.: Національна Академія внутрішніх справ України, 2002. – 568 с.
86. Мельник М. І. Запобігання корупції: поняття, рівні, напрями / М. І. Мельник // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 5. – С. 63–66.
87. Мельник М. І. Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії / Микола Іванович Мельник. – К., 2004. – 400 с.
88. Мельник М. І. Соціальна ціна корупції / М. І. Мельник // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 4. – С. 85–88.
89. Мельник О. М., Руснак Ю. І., Шамрай О. В. Науково-практичний коментар Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». За ред. Шамрая В. О. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2012. – 464 с.
90. Менкенов Д. Б. К вопросу о противодействии организованной преступности и коррупции в современной России / Д. Б. Менкевич // Российский криминологический взгляд. – 2008. – № 4. – С. 274–277.
91. Миронов С. М. Построение общества социальной справедливости – прямая ответственность государства / С. М. Миронов // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 2(40). – М., 2010. – С. 52–54.
92. Мисюра В. Ф. Потенциал гражданського общества – эффективная сила в противодействии коррупции / В. Ф. Мисюра // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 1(39). – М., 2009. – С. 95–100.
93. Михальченко М., Михальченко О., Невмержицький Є. Корупція в Україні: політико-філософський аналіз: Монографія. – К.: ТОВ «Видавництво Дельта», 2011. – 615 с.
94. Мишков Я. Криміналістична характеристика хабарництва / Я. Мишков // Вісник Академії правових наук України: зб. наук. праць – Х.: Право, 2003. – № 1(32). – С. 147–153.
95. Мишков Я. Є. Методика розслідування хабарництва: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ярослав Євгенович Мишков. – Харків: Національна юридична Академія ім. Ярослава Мудрого, 2005. – 179 с.
96. Мілер В. Звичаєва корупція? Громадяни та уряд у посткомуністичній Європі / В. Мілер, О. Гределанд, Т. Кошечкіна // Пер. з англ. – К: «К.І.С.», 2004. – 328 с.
97. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упоряд.: М. І. Камлик та інші. – К.: Школяр, 1999. – 480 с.
98. Міжнародні науково-практичні семінари з питань боротьби з корупцією / Вісник Академії правових наук. – 2000. – № 2. – С. 208–216.
99. Мозоль В. Щодо розмежування понять «посадова» і «службова» особи податкової міліції / В. Мозоль // Право України. – 2004. – №12. – С. 67–70.
100. Навроцький В. Провокація хабара як можливий спосіб боротьби з корупцією / В. Навроцький // Вісник Академії правових наук. – 1998. – № 4. – С. 157–162.
101. Настюк В. Я., Белевцева В. В. Концептуальные подходы и приоритетные направления борьбы с коррупцией / В. Я. Настюк, В. В. Белевцева // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 1(39). – М., 2009. – С. 420–423.
102. Наумов А. В. Ответственность за коррупционные преступления по законодательству европейских стран (сравнительно-правовой анализ) / А. В. Наумов // Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы: междунар. науч.-практ. конф., 9-10 сентября 1999 г.: сборник материалов. Под ред. В.В. Лунеева. – М.: Юристъ, 2001. – С. 110–130.
103. Наумов Ю. Г. Коррупция как угроза международной экономической безопасности / Ю. Г. Наумов // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 2(40). – М., 2010. – С. 512–520.
104. Національна антикорупційна програма коаліції громадських організацій України «Свобода вибору» [Електронний ресурс] / Громадська організація України «Свобода вибору». – Режим доступу: http://www.anticorruption-ua.org. – 21.04.2011 р.
105. Невмержицький Є. В. Корупція як соціально-політичне явище: особливості проявів і механізми подолання в сучасній Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02. / Є. В. Невмержицький. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1999. – 19 с.
106. Некрасов В. Українці з готовністю дають хабара, але переконані, що з ним необхідно боротися / В. Некрасов // Закон і бізнес. – 2004. –
27 березня. – № 13. – С. 6.
107. Омельченко С. Етапи розвитку корупції як негативного суспільного явища / С. Омельченко // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 7 – С. 72–73.
108. Омельченко Г. Компромісу з кланово-корумпованою владою бути не може… / Г. Омельченко // Голос України. – 1997. – 3 червня. – С. 15.
109. Омельченко С. Корупція з точки зору різних культур світу / С. Омельченко // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 3. – С. 54–57.
110. Ореховский А. И. Антикоррупционная составляющая компетенции в деятельности государственных служащих / А. И. Ореховский // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 2(40). – М., 2010. – С. 425–437.
111. Пірш М. І. Місце засобів масової інформації та соціологів в боротьбі з корупцією / М. І. Пірш // Суд в Україні: боротьба з корупцією, організованою злочинністю і захист прав людини. – Т. 12. – К., 1999. – С. 301–304.
112. Пиджаков А. Ю. Классификация коррупции и её исследования / А. Ю. Пиджаков // Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник. – Т. 2(40). – М., 2010. – С. 150–152.
113. Політична корупція в Україні: суб’єкти, прояви, проблеми протидії [Електронний ресурс] / Центр Разумкова. – Режим доступу: http://razumkov.org.ua/ukr/files/category_journal/NSD111_ukr_1.pdf. – 24.04.2012 р.
114. Політична корупція перехідної доби. Пер. з англійської. За ред. С. Коткіна та А. Шайо. – К.: «К.І.С.», 2004. – 440 с.
115. Почти половина граждан Украины дают взятки // Факты. – 2003. – 18 января. – С. 4.
116. Преодоление коррупции – главное условие утверждения правового государства: методологический, концептуально-теоретический, правовой, аналитико-прогностический аспекты. Межведомственный научный сборник / Главный редактор А. И. Комарова. – Т. 2(40). – М., 2010. – 620 с.
117. Привалов Ю. Цена коррупции / Ю. Привалов Ю., Ю. Сапелкин // Зеркало недели. – 1999. – 27 октября. – С. 7.
118. Примаченко А. Проверено. Коррупции нет / А. Примаченко // Зеркало недели. – 2005. – № 37(565). – 24 сентября. – С. 6.
119. Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. – Т. 7. – К., 1999. – 774 с.
120. Про внесення змін до деяких законодавчіх актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення. Закон України від 07 квітня 2011 р. № 3207-VI // Мельник О. М., Руснак Ю. І., Шамрай О. В. Науково-практичний коментар Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». За ред. Шамрая В. О. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2012. – C. 231–245.
121. Про державну службу. Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України, 1993. – № 52. – Ст. 490.
122. Про деякі заходи щодо посилення боротьби з корупцією в органах державної податкової служби: Розпорядження Президента України від 21 червня 2004 року № 146/2004-рп [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/146/2004-рп. – 20.03.2012 р.
123. Про деякі питання організації діяльності Ради національної безпеки і оборони України: Указ Президента України від 8 лютого 2005 року № 208/2005 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/208/2005. – 20.03.2012 р.
124. Про засади запобігання і протидії корупції. Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 40. – Ст. 404.
125. Про оперативно-розшукову діяльність. Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
126. Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції: Указ Президента України від 18 листопада 2005 року № 1615/2005 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1615/2005. – 20.03.2012 р.
127. Про політичні партії в Україні: Закон України від 05 квітня 2001 р. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/236514. – 20.03.2012 р.
128. Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції: Указ Президента України від 09 лютого 2004 р. № 175/2004 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/175/2004. – 20.03.2012 р.
129. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. –Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 - 20.03.2012 р.
130. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2(42). – С. 7–9.
131. Про схвалення Концепції та протидії (відмиванню) доходів, одержаних незако