ВИКОНАННЯ ОРГАНАМИ І УСТАНОВАМИ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЖУРОВА ІРИНА ІГОРІВНА

УДК 343.81

ВИКОНАННЯ ОРГАНАМИ І УСТАНОВАМИ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Богатирьов Іван Григорович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ............................................ 3
ВСТУП................................................................................................. 4
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ...............................
13
1.1. Історико-правовий аналіз звільнення від відбування покарання........................................................................................................
13
1.2. Поняття та зміст звільнення від відбування покарання............ 34
1.3. Зарубіжний досвід звільнення від відбування покарання......... 50
Висновки до першого розділу............................................................. 67
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ...................................................................
70
2.1. Соціально-демографічна характеристика осіб, звільнених від відбування покарання....................................................................................
71
2.2. Кримінально-правова характеристика осіб, звільнених від відбування покарання....................................................................................
84
2.3. Кримінально-виконавча характеристика осіб, звільнених від відбування покарання....................................................................................
101
Висновки до другого розділу.............................................................. 115
РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК І УМОВИ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ...................................................................
118
3.1. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання....... 118
3.2. Порядок і умови звільнення від відбування покарання у зв’язку з відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду, та з інших підстав...............................................................................................

133
Висновки до третього розділу............................................................ 164
ВИСНОВКИ........................................................................................ 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................... 173
ДОДАТКИ............................................................................................ 200

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВТК Виправно-трудовий кодекс
ВУЦВК Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет
ДДУПВП Державний департамент України з питань виконання покарань
ДКВС Державна кримінально-виконавча служба
ДПтС Державна пенітенціарна служба
КВК Кримінально-виконавчий кодекс
КК Кримінальний кодекс
КПК Кримінальний процесуальний кодекс
РНК Рада народних комісарів
СПС Соціально-психологічна служба
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка
ФРН Федеративна Республіка Німеччини

ВСТУП

Актуальність теми. Як і будь-який інститут права, інститут звільнення від відбування покарання в сучасному розумінні не може бути реалізованим без змістовного його опису, як з точки зору теорії, так і практики. Створення ефективної системи органів і установ Державної пенітенціарної служби (далі – ДПтС) України, які виконують звільнення від відбування покарання, дозволить ретельно систематизувати та обрати необхідний арсенал заходів, спрямованих на контроль, нагляд та надання допомоги у трудовому і побутовому влаштуванні особам, які звільнені від відбування покарання, участь громадськості у їх вихованні. Особливо гострою така проблема є для України, де сучасний стан системи виконання органами і установами ДПтС України звільнення від відбування покарання визначається як проблемний. Серед актуальних питань звільнення від відбування покарання слід виділити відсутність його механізму, правову незахищеність особи, звільненої від відбування покарання, що не охоплюється інститутом судимості, неналежну організаційно-правову, економічну, психолого-педагогічну та медичну забезпеченість осіб, звільнених з органів і установ ДПтС України та ін.
На підставі положень ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу (далі – КК) України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виправлення і ресоціалізація засуджених – надзвичайно об’ємний та копіткий інститут кримінально-виконавчого (пенітенціарного) права, в якому поєднано інтереси держави та кожного засудженого, адже він має за мету допомогти особам, які деякий час перебували в умовах правового нігілізму, відновити їх в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернутись до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Аналіз статистичних даних засвідчує, що протягом останніх років українські судді надзвичайно широко застосовують норми про звільнення від покарання та його відбування при ухваленні рішень за підсумками розгляду кримінальних справ і в процесі відбування засудженими покарання. Реалізація кримінальної відповідальності, поєднана зі звільненням особи від покарання, стає найбільш типовою формою і вже більше схожа на правило, ніж на виняток (щорічно близько 50 % з числа всіх засуджених звільняються від покарання).
Окрім цього, протягом останніх п’яти років ДПтС України вживалися заходи щодо створення умов для виправлення і ресоціалізації осіб, які утримуються в її установах, завдяки чому тільки у 2012 р. до 19,1 тис. засуджених, які довели своє виправлення, судами було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, 4,9 тис. засудженим, які стали на шлях виправлення, покарання було замінено більш м’яким, а 2,8 тис. осіб, які стають на шлях виправлення, замінено умови тримання у межах однієї установи або шляхом переведення до установ нижчого рівня безпеки. Адміністраціями установ виконання покарань надано допомогу 203 звільненим у влаштуванні до лікувальних закладів, 395 осіб направлено до закладів соціальної адаптації та 39 осіб – в будинки-інтернати. При звільненні 15266 особам надано матеріальну допомогу на загальну суму 755,6 тис. грн. Протягом 2012 р. оформлено та видано паспорти 8781 засудженому, які відбувають покарання, та подано документи на оформлення ще 4366 паспортів [178].
Разом з тим, нині існують проблемні питання, пов’язані з: алгоритмом звільнення засуджених від відбування покарань; визначенням ступеня виправлення осіб, які звільняються умовно-достроково; контролем та наглядом за звільненими від відбування покарання; допомогою цим категоріям осіб у трудовому і побутовому влаштуванні з метою їх виправлення і ресоціалізації.
Аналіз наукових джерел свідчить, що кримінально-правові та кримінально-виконавчі аспекти звільнення від відбування покарання, що врегульовують питання підстав звільнення від відбування покарання, здійснення контролю, нагляду, перебували в полі зору як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників: В. А. Бадири, О. М. Бандурки, А. Б. Благої, І. Г. Богатирьова, О. І. Богатирьової, М. Я. Гуцуляка, О. В. Дащенко, Т. А. Денисової, О. М. Джужі, В. П. Ємельянова, О. М. Звенигородського, С. Й. Зельдова, Д. В. Казначеєвої, Ю. М. Канібера, О. О. Книженко, О. Г. Колба, В. В. Кондратішиної, П. В. Кочергана, О. М. Литвинова, С. В. Лучка, М. І. Мельника, В. О. Меркулової, О. С. Міхліна, В. Г. Павленка, Є. О. Письменського, М. С. Пузирьова, М. В. Романова, В. П. Севостьянова, В. В. Скибицького, М. І. Скригонюка, А. Х. Степанюка, Ю. М. Ткачевського, О. В. Ткачової, В. М. Трубникова, В. І. Тютюгіна, В. О. Уткіна, П. Л. Фріса, М. І. Хавронюка, С. І. Халимона, В. Б. Харченка, С. В. Царюка, С. М. Школи, О. О. Шкути, І. С. Яковець, С. С. Яценка та ін.
Втім, віддаючи належне їх досягненням у галузі кримінального, кримінально-виконавчого права, та використовуючи їх у своєму дослідженні, ми не тільки певним чином розкриваємо їх, а і констатуємо, що цій діяльності, нажаль, приділено недостатньо уваги. У той же час слід наголосити, що в умовах сьогодення відсутня фундаментальна праця, в якій би досліджувалися система, структура, призначення та повноваження органів і установ ДПтС України, які виконують звільнення від відбування покарання. Крім того, порушеній проблемі не присвячено жодної монографії, не вдосконалені нормативна база і механізм реалізації повноважень відповідних суб’єктів в аналізованій сфері, що в сукупності зумовлює вибір теми цієї наукової розвідки та обґрунтовує її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження ґрунтується на положеннях Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209-р.; Концепції державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, схваленої Указом Президента України від 8 листопада 2012 р. № 631/2012; Пріоритетних напрямах розвитку правової науки на 2011–2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10; відповідає тематиці пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів і установ виконання покарань на період 2011–2015 рр., затверджених Науковою радою Державного департаменту України з питань виконання покарань 15 листопада 2010 р. (протокол № 1), планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Харківського національного університету внутрішніх справ на 2012–2013 рр. Тема дисертації затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 19 вересня 2011 р. (протокол № 8).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз проблем виконання органами і установами Державної пенітенціарної служби України звільнення від відбування покарання, а також розроблення пропозицій з удосконалення чинного законодавства у цій сфері та рекомендацій, спрямованих на покращення практики діяльності зазначених органів і установ.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі задачі:
– провести історико-правовий аналіз звільнення від відбування покарання;
– сформулювати науково обґрунтоване визначення поняття звільнення від відбування покарання та розкрити його зміст;
– вивчити зарубіжний досвід звільнення від відбування покарання;
– дослідити соціально-демографічну характеристику осіб, звільнених від відбування покарання;
– здійснити кримінально-правову характеристику осіб, звільнених від відбування покарання;
– здійснити кримінально-виконавчу характеристику осіб, звільнених від відбування покарання;
– проаналізувати практику застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання;
– розкрити порядок і умови звільнення від відбування покарання у зв’язку з відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду, та з інших підстав;
– розробити пропозиції з удосконалення чинного законодавства України, що регламентують звільнення від відбування покарання, і рекомендації, спрямовані на покращення практики діяльності органів і установ ДПтС України у цьому напрямі.
Об’єкт дослідження – правовідносини, що виникають у зв’язку із звільненням від відбування покарання засуджених, які відбувають покарання в органах і установах ДПтС України.
Предмет дослідження – виконання органами і установами Державної пенітенціарної служби України звільнення від відбування покарання.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети, задач дослідження та його об’єкта і предмета. При виконанні дослідження використані сучасні методи наукового пізнання, зокрема: діалектичний метод – використовувався для наукового пізнання соціально-правових явищ, які виникають у сфері виконання покарань органами і установами ДПтС України, а також при визначенні науково обґрунтованого поняття звільнення від відбування покарання (підрозділ 1.2); історико-правовий метод – дозволив дослідити історико-правовий аналіз звільнення від відбування покарання у різні історичні періоди та виокремити певні закономірності, характерні для кожного періоду (підрозділ 1.1); порівняльно-правовий метод – використовувався при дослідженні законодавства зарубіжних країн щодо звільнення від відбування покарання та співставленні його з національним законодавством (підрозділ 1.3); за допомогою системно-структурного та формально-логічного методів було здійснено обробку й узагальнення емпіричного матеріалу, що стосувався даної проблематики (підрозділи 2.1–2.3, 3.1, 3.2); методи соціологічного аналізу та синтезу – використані при збиранні інформації про порядок і умови виконання покарань органами і установами ДПтС України (підрозділи 2.1–2.3, 3.1, 3.2); логіко-юридичний метод – дозволив довести необхідність удосконалення норм кримінально-виконавчого законодавства, що регулюють діяльність органів і установ ДПтС України при здійсненні карально-виправного впливу, спрямованої на виправлення і ресоціалізацію засуджених (підрозділи 2.1–2.3, 3.1, 3.2).
Правову основу дослідження становлять: Конституція України, КК України, Кримінально-виконавчий кодекс (далі – КВК) України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні правові акти, які регламентують поводження із засудженими, відомчі нормативно-правові акти Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі – ДДУПВП) та Міністерства юстиції України.
Емпіричну базу дослідження склали: дані судової статистики, статистики ДПтС України за 2008–2012 рр.; результати вивчення 300 особових справ засуджених, звільнених від відбування покарання в органах і установах ДПтС України Дніпропетровської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Харківської, Херсонської, Черкаської та Чернігівської областей; результати анкетування 200 співробітників органів і установ ДПтС України. У роботі також була використана інформація, яка висвітлена в оглядах, бюлетенях, інформаційних листах, наказах ДПтС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером та змістом розроблених питань дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічним дослідженням, яке присвячене виконанню органами і установами ДПтС України звільнення від відбування покарання. У дисертації пропонується низка нових теоретичних і важливих у практичному відношенні положень, які відображають її наукову новизну, зокрема:
вперше:
– здійснено історико-правовий аналіз звільнення від відбування покарання, що дозволило виокремити три періоди його розвитку, зокрема: 1) дореволюційний (до 1917 р.); 2) радянський (1917–1991 рр.); 3) пострадянський (сучасний) (з 1991 р.);
– сформульовано науково обґрунтоване визначення поняття звільнення від відбування покарання, під яким автор розуміє виражене у судовому акті або документі адміністрації органу чи установи виконання покарань, а також акті амністії та помилування звільнення особи, засудженої за вчинення злочину вироком суду, від повного або часткового відбування призначеного судом покарання з підстав, передбачених кримінальним та кримінально-виконавчим законом, якщо буде визнано, що необхідність в його відбуванні (подальшому відбуванні) відсутня або з об’єктивних підстав в силу відбутого строку покарання;
– розкрито ознаки соціально-демографічної, кримінально-правової та кримінально-виконавчої характеристики осіб, звільнених від відбування покарання, що дозволило виокремити пенітенціарний портрет особи звільненого;
– розроблено алгоритм звільнення від відбування покарань (зокрема, підстави та порядок звільнення від відбування покарання, складання характеристики на засудженого та його психологічна підготовка до звільнення), що дозволило втілити його у відповідних методичних рекомендаціях;
– розроблено пропозиції з удосконалення кримінально-виконавчого законодавства України, що регламентують звільнення від відбування покарання, і рекомендації, спрямовані на покращення практики діяльності органів і установ ДПтС України у цьому напрямі;
удосконалено:
– критерії оцінювання ступеня виправлення засуджених, які відбувають покарання в органах і установах ДПтС України, завдяки чому було удосконалено процедуру підготовки до звільнення, що дозволило оптимізувати застосування умовно-дострокового звільнення;
– наукові підходи щодо підстав і порядку звільнення від відбування покарання, зокрема: умовно-дострокового звільнення від відбування покарання; відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закону України про амністію; акта про помилування; хвороби;
дістало подальший розвиток:
– застосування основних підстав звільнення від відбування покарання, що надало можливість встановити основні недоліки організаційно-правового і виховного характеру у їх застосуванні, на основі чого сформульовано науково-обгрунтовані пропозиції з метою удосконалення кримінально-виконавчого законодавства;
– процедура застосування заходів заохочення і стягнення до засуджених, які відбувають покарання в органах і установах ДПтС України, що дозволило виявити осіб, які підпадають під застосування звільнення;
– сучасні підходи до приведення умов відбування покарань в органах і установах ДПтС України у відповідність до існуючих міжнародних стандартів поводження із засудженими, зокрема підвищено роль соціальної роботи у процесі підготовки засудженого до звільнення від відбування покарання.
Практичне значення одержаних результатів підтверджуються тим, що викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані:
– у нормотворчості – для вдосконалення чинного законодавства, галузевих нормативно-правових актів щодо виконання та відбування покарання;
– у правозастосовній діяльності – для удосконалення діяльності органів і установ ДПтС України щодо звільнення від відбування покарання (акт впровадження Державної пенітенціарної служби України від 11 березня 2013 р. № 6-43-6.01/37-13);
– у науковій роботі – для подальших наукових розробок у теорії та практиці виконання-відбування покарань (акт впровадження Інституту кримінально-виконавчої служби від 20 лютого 2013 р. № 424-12);
– у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін “Кримінальне право” та “Кримінально-виконавче право”, при підготовці підручників і навчальних посібників (акт впровадження Поліцейської фінансово-правової академії від 14 грудня 2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження оприлюднено у виступах на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Захист прав і свобод людини і громадянина в Україні” (м. Бровари, 2011 р.), “Протиправна поведінка: погляд крізь призму юридичної науки” (м. Ніжин, 2012 р.), “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх: вітчизняний та міжнародний досвід” (м. Дніпропетровськ, 2012 р.), “Правові реформи в Україні: реалії сьогодення” (м. Київ, 2012 р.), “Державна пенітенціарна служба України: історія, сьогодення та перспективи розвитку у світлі міжнародних пенітенціарних стандартів та Концепції державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України” (м. Київ, 2013 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображено у 11 наукових працях, з яких 6 опубліковано у фахових виданнях з юридичних наук, 4 – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання з питань виконання органами і установами Державної пенітенціарної служби України звільнення від відбування покарання. Визначено їх види, історичні витоки становлення і розвитку, процедуру застосування. Наведено обґрунтовані пропозиції у напрямку удосконалення кримінально-виконавчого законодавства у сфері застосування звільнення. Основними найбільш важливими висновками і пропозиціями є:
1. Установлено, що інститут звільнення від відбування покарання пройшов складний та суперечливий шлях розвитку в історії вітчизняного та зарубіжного законодавства. З’ясовано, що найдавнішою підставою звільнення було помилування, яке вперше на законодавчому рівні було передбачене Судебником 1550 року. Виявлено, що на певних етапах розвитку державності на теренах України не існувало чітких відмінних рис між такими підставами, як помилування та амністія. Обґрунтовано, що чинний КВК України, новелою якого порівняно з попередніми кодифікованими актами установлено розширення у ст. 152 переліку підстав звільнення від відбування покарання, суттєво наблизив порядок звільнення засуджених до вимог міжнародних стандартів щодо діяльності пенітенціарних установ та поводження із засудженими.
2. Сформульовано науково обґрунтоване визначення поняття звільнення від відбування покарання, під яким розуміється виражене у судовому акті або документі адміністрації органу чи установи виконання покарань, а також акті амністії та помилування звільнення особи, засудженої за вчинення злочину вироком суду, від повного або часткового відбування призначеного судом покарання з підстав, передбачених кримінальним та кримінально-виконавчим законом, якщо буде визнано, що необхідність в його відбуванні (подальшому відбуванні) відсутня, або з об’єктивних підстав в силу відбутого строку покарання.
3. За результатами аналізу зарубіжного досвіду встановлено, що підстави і порядок звільнення від відбування покарання, проведення соціальної роботи із засудженими, які звільняються з пенітенціарних установ, відображені у законодавстві та практиці діяльності зарубіжних установ виконання покарань, закріплені у Мінімальних стандартних правилах поводження з ув’язненими та Європейських пенітенціарних правилах. Обґрунтовано необхідність імплементації окремих положень зарубіжного досвіду в частині регулювання виконання органами і установами ДПтС України звільнення від відбування покарання.
4. Ґрунтуючись на результатах дослідження соціально-демографічної характеристики осіб, які підлягають звільненню від відбування покарання, сформовано такий пенітенціарний портрет особи засудженого: середній вік – 25–40 років, у переважній більшості – одружений/одружена, з добре збереженими соціальними зв’язками з близькими й родичами; частіше за все виховувався у повноцінній сім’ї; має середній рівень освіти, задовільний стан здоров’я, а також впевнену можливість працевлаштуватися після звільнення з тим, щоб відновитися в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернутися до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
5. Вивченням кримінально-правової характеристики осіб, звільнених від відбування покарання, установлено, що різке збільшення можливостей умовно-дострокового звільнення з органів і установ ДПтС України, пов’язане зі змінами кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, призвело до його застосування до осіб, які вчинили насильницькі злочини, засуджених на невеликі строки позбавлення волі, до неодноразово судимих, які вчинили один і більше злочинів, співучасників у злочині, які відбули більшу частину покарання, ніж передбачено законом для застосування умовно-дострокового звільнення.
6. Шляхом аналізу чинного законодавства та емпіричної бази дослідження обґрунтовано складові елементи кримінально-виконавчої характеристики осіб, звільнених від відбування покарання, а саме: 1) поведінка засуджених під час відбування покарання; 2) їх ставлення до праці; 3) тривалість перебування на поліпшених умовах тримання; 4) періодичність винесення постанов і подань про умовно-дострокове звільнення, – що дозволило комплексно і всебічно дослідити вплив різних чинників, які формують ставлення засудженого до системи основних засобів виправлення і ресоціалізації. Виокремлено мотиви правослухняної поведінки засуджених, зокрема: дострокове звільнення засуджених від відбування покарання (64 %), бажання полегшити життя в умовах позбавлення волі (20 %), намір порвати зі злочинним минулим (9 %), прагнення мати матеріальні види заохочень (7 %).
7. Доведено, що практика застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання органами і установами ДПтС України ґрунтується на якісно новому рівні диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом з урахуванням особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбування покарання.
8. Визначено напрями удосконалення таких підстав звільнення від відбування покарання, як відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; хвороба. Зокрема, запропоновано внести відповідні зміни до чинного кримінально-виконавчого законодавства щодо однозначного обчислення дати звільнення по закінченню строку покарання з одночасним посиленням нагляду та контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань; обґрунтовано необхідність регламентації підстав і порядку здійснення помилування на рівні закону; визначено форми удосконалення правового регулювання звільнення від відбування покарання за хворобою.
9. Зроблено загальний висновок, що судовою та кримінально-виконавчою практикою на порядок денний поставлено питання про удосконалення нормативно-правового забезпечення виконання органами і установами ДПтС України звільнення від відбування покарання. Серед найбільш суттєвих змін до чинного законодавства є такі:
– п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України викласти у такій редакції:
“3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання”.
– доповнити КК України статтею 81-1 такого змісту:
“Стаття 81-1. Обов’язки, які покладає суд на особу, умовно-достроково звільнену від відбування покарання
1. У разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суд може покласти на особу протягом невідбутої частини строку покарання такі обов’язки:
1) не відвідувати певних міць;
2) здійснювати матеріальну підтримку сім’ї;
3) повідомляти органи внутрішніх справ про зміну місця проживання, роботи або навчання;
4) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.
2. Якщо протягом невідбутої частини строку покарання особа вчинила порушення громадського порядку, за що її було притягнуто до адміністративної відповідальності, або злісно ухилилася від виконання покладених на неї судом обов’язків, передбачених частиною першою цієї статті, суд за поданням органів, зазначених у частині третій цієї статті, може постановити рішення про скасування умовно-дострокового звільнення та виконання невідбутої частини строку покарання.
3. Контроль за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, здійснюється органами внутрішніх справ за місцем проживання особи, а щодо військовослужбовців – командирами військових частин”.
– доповнити ст. 87 КК України частиною третьою такого змісту:
“Початком відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років щодо особи, засудженої до довічного позбавлення волі, якій вказаний вид покарання замінено в порядку помилування, слід вважати з моменту помилування засудженого”.
– доповнити ч. 4 ст. 539 КПК України абзацом такого змісту:
“Часткове відшкодування завданої злочином шкоди не може бути підставою для відмови в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання. У такому разі суд вправі покласти на особу, звільнену від відбування покарання, обов’язок попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого. Виконання зазначеного обов’язку не звільняє особу від подальшого відшкодування шкоди у термін, визначений рішенням суду”;
– доповнити ст. 6 КВК України частиною четвертою такого змісту:
“Критерії оцінки поведінки засуджених: 1) основний критерій – дотримання засудженим установленого порядку відбування покарання; 2) додатковий критерій – прагнення засудженого до соціально-психологічного коригування своєї особистості, включаючи виконання програми психологічної корекції особистості, та ініціативні заходи до ресоціалізації, які передбачають сумлінне ставлення до праці, навчання, участь у виховних заходах і поновлення соціально корисних зв’язків; 3) додатковий критерій – дії, які свідчать про соціально активну позицію засудженого, включаючи часткове або повне відшкодування завданої шкоди, публічне розкаяння і письмові вибачення потерпілому”.
– доповнити ч. 3 ст. 154 КВК України реченням такого змісту:
“Адміністрація органу або установи виконання покарань зобов’язана в місячний термін після розгляду питання щодо можливості представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м’яким направити до суду подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким”;
– доповнити ч. 3 ст. 154 КВК України абзацом такого змісту:
“Після умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання збитки, не відшкодовані ним за цивільним позовом по кримінальній справі, можуть бути стягнені за рішенням суду у встановленому законом порядку”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Ю. В. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. – К. : МАУП, 2004. – 328 с.
2. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2010 р. (за даними судової статистики) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/4034B350D7EB0B50C22578AF00236E6D?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=4034B350D7EB0B50C22578AF00236E6D&Count=500&. – Загол. з екрану.
3. Андреев Н. А. Социология исполнения уголовных наказаний / Андреев Н. А. – М. : Права человека, 2001. – 144 с.
4. Андрусів Г. В. Кримінальне право України. Загальна частина : посібник для підготовки до іспитів / Андрусів Г. В., Бантишев О. Ф., Романюк Б. В. – К. : Вид. Паливода А. В., 2002. – 124 с.
5. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права // Очерки сравнительного права / отв. ред. В. А. Туманов. – М., 1981. – 256 с.
6. Антологія української юридичної думки. В 10 т. / [редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. Том 7 : Кримінальне право. Кримінальний процес / [упорядники : О. М. Костенко, О. О. Кваша ; відп. редактор О. М. Костенко]. – К. : Видавничий Дім “Юридична книга”, 2004. – 616 с.
7. Антонян Ю. М. Личность преступника / Антонян Ю. М., Кудрявцев В. Н., Эминов В. Е. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 366 с.
8. Антонян Ю. М. Преступность и психические аномалии / Ю. М. Антонян, С. В. Бородин. – М. : Наука, 1987. – 208 c.
9. Антонян Ю. М. Системный подход к изучению личности преступника / Ю. М. Антонян // Советское государство и право. – 1974. – № 4. – С. 88–93.
10. Архів Володимир-Волинського міського суду Волинської області. Справа №5-42/07 за 2007 рік.
11. Архів Миколаївського районного суду Миколаївської області. Справа № 5-01-02/10 за 2010 рік.
12. Астемиров З. А. Проблемы теории уголовной ответственности и наказания : учеб. пособие / Астемиров З. А. – Махачкала : Изд-во Даг. ун-та, 1987. – 91 c.
13. Бабаян С. Л. Правовое регулирование применения мер поощрения и взыскания в воспитательном воздействии на осужденных к лишению свободы : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бабаян Сергей Львович. – Рязань, 2003. – 264 с.
14. Базаров Р. А. Освобождение от уголовной ответственности и наказания : учеб. пособие / Р. А. Базаров, К. В. Михайлов. – Челябинск : Челябинский юрид. ин-т МВД России, 2001. – 127 с.
15. Бандурка A. M. Общая теория социальной адаптации освобожденных от отбывания наказания (правовой и социально-психологический анализ уголовно-исполнительной политики по реабилитации осужденных) / Бандурка A. M., Денисова Т. А., Трубников В. М. – Х. ; – Запорожье : НУВД, ЗГУ, 2002. – 440 с.
16. Бараш Є.Ю. Організаційно-правові засади діяльності установ виконання покарань: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Бараш Євген Юхимович. – Харків, 2006. – 189 с.
17. Безпалюк О. Застосування інституту умовно-дострокового звільнення / О. Безпалюк, А. Гель // Вісник Прокуратури. – 2007. – № 4. – С. 70–77.
18. Берекешвили Л. Ш. Криминологическая характеристика женщин, совершивших преступления / Л. Ш. Берекешвили, И. А. Кириллова. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1976. – 37 с.
19. Блувштейн Ю. Д. Личность преступника как предмет криминологического исследования / Ю. Д. Блувштейн // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1971. – Вып. 13. – С. 34–37.
20. Бобылева И. Ю. Характеристика мужчин, отбывающих наказание в ИТК (по материалам специальной переписи 1989 г.) : пособие / Бобылева И. Ю., Романов А. К., Степаненко М. В. – М. : Изд-во НИИ МВД РФ, 1992. – 72 c.
21. Богатирьов І. Г. Державна кримінально-виконавча служба України (історія та сучасність) / І. Г. Богатирьов, О. І. Богатирьова. – Д. : ПП “Ліра ЛТД”, 2007. – 352 с.
22. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавча інспекція як суб’єкт запобігання злочинам : монографія / І. Г. Богатирьов, С. І. Халимон. – Х. : Харків юридичний, 2009. – 320 с.
23. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавче право України : підручник / Богатирьов І. Г. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. – 352 с.
24. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавчі засади виконання та відбування кримінальних покарань у виправних колоніях максимального рівня безпеки : монографія / І. Г. Богатирьов, С. В. Царюк. – Чернігів : КП “Видавництво “Чернігівські обереги”, 2010. – 210 с.
25. Богатирьов І. Г. Теорія і практика виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов’язаних з позбавленням волі : монографія / Богатирьов І. Г. – К. : Атіка, 2005. – 312 с.
26. Богатирьов І. Г. Українська пенітенціарна наука : монографія / Богатирьов І. Г. – Д. : ДДУ ВС, 2008. – 318 с.
27. Богатирьова О. І. Служба пробації як аналог кримінально-виконавчої інспекції : монографія / Богатирьова О. І. – К. : “МП Леся”, 2012. – 320 с.
28. Богунов С. О. Пенітенціарні системи України та Норвегії : порівняльно-правовий аналіз : посібник / за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Державна пенітенціарна служба України, 2012. – 52 с.
29. Боднар І. В. Кримінологічні засади запобігання вчинення злочинів у кримінально-виконавчих установах закритого типу : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Боднар Ігор Володимирович. – Х., 2012. – 244 с.
30. Бодюл Є. М. Правові та організаційні засади виконання покарання в кримінально-виконавчих установах відкритого типу : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бодюл Євген Миколайович. – К., 2005. – 235 с.
31. Бондар М. Засудженим дали волю / М. Бондар // Юридичний вісник України. – 2011. – № 30 (838). – С. 3–11.
32. Брайнин Я. М. О некоторых методологических вопросах советской науки уголовного права / Я. М. Брайнин // Методологические проблемы советской юридической науки : материалы науч. конф. (Киев, 22 окт. 1964 г.). – К. : Наук. думка, 1965. – С. 91–99.
33. Брынцев В.Д. История развития и совершенствования институтов прощения лиц, совершивших преступления / В.Д. Брынцев // Амнистии Украины: Проблемные вопросы и практика приминения / Сост. В.Д. Брынцев, К.С. Садовский. – Х.: Ксилон, 2000. – С. 1-2.
34. Бурдін В. М. Осудність та неосудність (кримінально-правове дослідження) : монографія / Бурдін В. М. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. – 780 c.
35. Бюлетень проекту Ради Європи “Підтримка в’язничної реформи в Україні”. – 2013. – Вип. 1. – 6 с.
36. Васильев В. Л. Юридическая психология : учеб. пособие / В. Л. Васильев. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. – 96 c.
37. Васильев В. Л. Юридическая психология : учебник / Васильев В. Л. – СПб. : Питер Пресс. 1997. – 652 с.
38. Васильевский А. В. Дифференциация ответственности в уголовном праве : монография / А. В. Васильевский, Л. Л. Кругликов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 300 с.
39. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1959. – № 1. – Ст. 6.
40. Ведомости Верховного Совета УССР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
41. Волошин Н. И. Осуждённые, отбывающие наказание в тюрьмах / Н. И. Волошин, Ю. А. Минаков. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1983. – Вып. 6. – 40 с.
42. Высочайше утвержденное Уголовное Уложение от 22 марта 1903 г. // Полное собрание законов Российской империи / Собрание (1881–1913). – Том 23 (1903). – Часть 1. – Закон № 22704 [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.nlr.ru/e-res/law_r/search.php.
43. Высочайше утвержденное Уложение о наказаниях уголовных и исправительных от 15 авг. 1845 г. // Полное собрание законов Российской империи / Собрание (1825–1881). – Том 20 (1845). – Часть 1. – Закон № 19283 [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.nlr.ru/e-res/law_r/search.php.
44. Высочайше утвержденный одобренный Государственным Советом и Государственной Думой закон “Об условном досрочном освобождении” от 22 июня 1909 года // Полное собрание законов Российской империи / Собрание (1881–1913). – Том 29 (1909). – Часть 1. – Закон № 32241 [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.nlr.ru/e-res/law_r/search.php.
45. Высочайше утвержденный Устав о наказаниях, налагаемых Мировыми Судьями от 20 нояб. 1864 года // Полное собрание законов Российской империи / Собрание (1825–1881). – Том 39 (1864). – Часть 2. – Закон № 41478 [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.nlr.ru/e-res/law_r/search.php.
46. Вышинская З. А. Условное осуждение к лишению свободы с обязательным привлечением осужденного к труду / З. А. Вышинская // Наказания, не связанные с лишением свободы. – М., 1972. – С. 23–28.
47. Гернет М. Н. История царской тюрьмы : в 5 т. / М. Н. Гернет – [3-е изд.]. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1960. – Т. 1 : 1762–1825. – 384 с.
48. Гетьманцева Я. В. Похилий вік та безпосередній стан як обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність. / Я.В. Гетьманцева // Тези ІV Міжнародної наукової студентської конференції [«Від громадянського суспільства – до правової держави»], (Харків, 24 квітня 2009 року). – Х.: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2009. – С. 342– 345.
49. Гончаренко В. Г. Правовий статус і процесуальні аспекти інституту помилування / В. Г. Гончаренко // Вибране. – К. : Прецедент, 2011. – С. 45–49.
50. Горобцов В. И. Ответственность осужденных за членовредительство и лиц, оказывающих им содействие / В. И. Горобцов, А. Ф. Ананьин // Актуальные проблемы криминализации и декриминализации общественно опасных деяний : сб. науч. тр. – Омск : ОВШМ МВД СССР, 1980. – С. 80–85.
51. Греков М. Л. Тюремные системы: состояние, перспективы : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Греков Михаил Леонидович. – Краснодар, 2000. – 195 с.
52. Гришко А. Я. Амнистия. Помилование. Судимость / А. Я. Гришко, A. M. Потапов. – М. : Логос, 2009. – 272 c.
53. Грищук В. К. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посібник / В. К. Грищук. – К. : Видавничий дім “Ін Юре”, 2007. – 568 с.
54. Дащенко О. В. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / О. В. Дащенко. –Запоріжжя, 2009. – 20 c.
55. Детков А. Сверхдлительные сроки лишения свободы : уголовные и уголовно-исполнительные аспекты / А. Детков // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 105–107.
56. Детков М. Г. Наказание в царской России. Система его исполнения / М. Г. Детков. – М. : Интерправо, 1994. – 119 с.
57. Джужа О. М. Соціально-правові засади кримінально-виконавчої політики України / О. М. Джужа // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – №. 1. – С. 3–11.
58. Дровосеков Г. В. Применение наказаний, не связанных с лишением свободы, к несовершеннолетним / Дровосеков Г. В. // Труды Киевской высшей школы МВД СССР. – К. : Изд-во КВШ МВД СССР, 1974. – Вып. 8. – С. 160–175.
59. Дубинин Н. П. Генетика, поведение, ответственность. О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения / Дубинин Н. П., Карпец И. И., Кудрявцев В. Н. – М. : Политиздат, 1982. – 304 c.
60. Дудоров О.О. Звільнення від покарання та його частини за законом про амністію / О.О. Дудоров, Є.О. Письменський [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kp lduvs.at.ua/publ/internet_konferencija/materialy_konferencii/dudorov_o_o_pismenskij_e_o_zvilnennja_vid_pokarannja_ta_jogo_chastini/5-1-0-51.
61. Европейские пенитенциарные правила / Трубников В. М. Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України / В. М. Трубников, Ю. В. Шинкарьов. – Х. : Харків юридичний, 2008. – С. 127–167.
62. Еникеев М. И. Психология деятельности органов, исполняющих наказания (пенитенциарная психология) / М. И. Еникеев // В кн. : Прикладная юридическая психология // http://yurpsy.by.ru/help/bib/stol/12_7.htm.
63. Ералин А. Н. Вопросы совершенствования законодательства об освобождении от отбывания наказания по болезни / А. Н. Ералин // Проблемы уголовной ответственности и исполнения наказания : сб. науч. тр. адъюнктов и соискателей. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1982. – С. 37–44.
64. Журавлев М. П. Общая характеристика осужденных к лишению свободы / М. П. Журавлев, А. С. Михлин. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1972. – 68 с.
65. Загальна декларація прав людини : прийнята і проголошена у резолюції 217 A (III) Генеральною Асамблеєю від 10 груд. 1948 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
66. Закон Директорії УНР про амністію злочинцям. 19 листопада 1920 року. – ЦДАВО України. – Ф. 2208. – Оп. 4. – Спр. 5. – Арк. 51.
67. Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці : Закон від 12 листоп. 1920 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ua-info.biz/legal/basevi/ua-hmwbye.htm.
68. Законопроект Мойсика В. Р. від 05.11.2012 № 11392 “Про порядок здійснення Президентом України помилування” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=44766.
69. Звенигородський О. М. Контроль та нагляд кримінально-виконавчої інспекції за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Звенигородський Олександр Михайлович. – Д., 2010. – 222 с.
70. Зельдов С. И. Освобождение от наказания и от его отбывания / Зельдов С. И. – М. : Юрид. лит., 1982. – 136 с.
71. Зорькин В. Д. Интеграция европейского конституционного пространства : вызовы и ответы / В. Д. Зорькин // Журнал российского права. – 2006. – № 12. – С. 14–23.
72. Зубков А. И. Социально-правовые и организационные проблемы труда осужденных к лишению свободы : учеб. пособие / Зубков А. И. – Рязань : РВШ МВД СССР, 1980. – 102 с.
73. Зубов Д. О. Запобігання злочинам, що вчиняються у кримінально-виконавчих установах відкритого типу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Д. О. Зубов. – Х., 2013. – 18 с.
74. Іваньков І. В. Роль і значення першої кодифікації виправно-трудового законодавства в Україні для організаційно-правових засад діяльності органів та установ виконання покарань / І. В. Іваньков // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2005. – № 10. – С. 351–358.
75. Іваньков І. В. Тюремні установи України в системі карально-охоронного механізму держави (кінець ХІХ – середина ХХ ст.) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Іваньков Ігор Володимирович. – К., 2005. – 212 с.
76. Казанцев В. Н. Социальная работа в пенитенциарных учреждениях (на примере Германии и Швейцарии) / В. Н. Казанцев // Вопросы социологии и социальной педагогики : сб. науч. тр. – Рязань, 2001. – С. 134–137.
77. Казначеєва Д. В. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Казначеєва Дар’я Володимирівна. – Х., 2011. – 207 с.
78. Карпец И. И. О некоторых вопросах методологии в уголовном праве и криминологических исследованиях / И. И. Карпец // Советское государство и право. – 1964. – № 4. – С. 23–26.
79. Кириллова И. А. Освобождение от отбывания наказания по болезни / И. А. Кириллова // Проблемы совершенствования законодательства, регулирующего исполнение наказания : сб. науч. тр. – М. : ВНИИ МВД СССР. – 1981. – № 58. – С. 45–58.
80. Книженко О. О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальним правом України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Книженко Оксана Олександрівна. – Х., 2003. – 207 с.
81. Колб О. Неналежне вивчення особи злочинця – одна з детермінант вчинення злочинів у місцях позбавлення волі / О. Колб // Юридична Україна. – 2005. – № 3. – С. 69–72.
82. Колб О. Г. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі : навч. посібник / Колб О. Г. – Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – 494 с.
83. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) : прийнята Радою Європи 4 листоп. 1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
84. Кондратішина В. В. Кримінально-виконавча політика України : формування та реалізація : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Кондратішина Вікторія Вікторівна. – Львів, 2009. – 275 с.
85. Коновалов А. И. Словарь судебно-медицинских терминов для юристов / Коновалов А. И. – Тюмень : Тюменский юрид. ин-т МВД России, 2002. – 57 с.
86. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик. Принята на внеочередной седьмой сессии Верховного Совета СССР девятого созыва 7 окт. 1977 г. – М. : Политиздат, 1977. – 62 c.
87. Конституция Украинской Социалистической Советской Республики, утвержденная Всеукраинским съездом Советов в заседании 10-го марта 1919 года и принятая в окончательной редакции Всеукраинским Центральным Исполнительным Комитетом в заседании 14-го марта 1919 год.
88. Конституційне право України / за ред. В. Ф. Погорілка. – К. : Наукова думка. – 1999. – 735 с.
89. Конституція (основний закон) Української соціалістичної радянської республіки від 1929 р.
90. Конституція України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/print1332838698986714.
91. Концепція “Основні напрямки реформи кримінально-виконавчої системи в Україні” : схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лип. 1991 р. № 88 // ЗПУ України. – 1991. – № 5. – Ст. 148.
92. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : навч. посібник / Коржанський М. Й. – [вид. 3-тє]. – К. : Атіка, 2007. – 592 с.
93. Коробов П. О первоначальной индивидуализации уголовной ответственности / П. Коробов // Уголовное право. – 2011. – № 2. – С. 35–41.
94. Криволапов Г. Г. Рецидив хулиганства и меры его предупреждения / Г. Г. Криволапов, A. M. Магомедов // Вестник Московского университета. – 1981. – № 6. – С. 60–67.
95. Кригер Г. А. Назначение наказания и освобождение от наказания по советскому уголовному праву / Кригер Г. А. – М., 1961.
96. Криминология : учеб. пособие для вузов / [Аргунова Ю. Н., Бушмин Ю. И., Голоднюк М. Н. и др.] ; под ред. д-ра юрид. наук, проф. Я. Ф. Кузнецовой и канд. юрид. наук Ю. Н. Аргуновой. – М. : ИКД “Зерцало-М”, 2001. – 208 с.
97. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. В. А. Клименка, М. І. Мельника. – К. : Юридична думка, 2004. – 352 с.
98. Кримінальне право України. Загальна частина : Практикум : навч. посібник / [Козаченко І. П., Костенко О. М., Матвійчук В. К. та ін.]. – К. : КНТ, 2006. – 432 с.
99. Кримінальне право України. Загальна частина : Схеми. Таблиці. Визначення : навч. посібник / за ред. Є. В. Фесенка. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 272 c.
100. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.. ; за ред. В. В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., перероб. і допов. – Х. : Право, 2010. – 456 с.
101. Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України” : чинне законодавство з 19 листоп. 2012 р. : (офіц. текст). – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2012. – 382 с.
102. Кримінально-виконавче право України : підручник / [Джужа О. М., Богатирьов І. Г., Колб О. Г. та ін.] ; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. О. М. Джужі. – К. : Атіка, 2010. – 752 с.
103. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. проф. А. X. Степанюка. – X. : Право, 2006. – 256 с.
104. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 лип. 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3–4. – Ст. 21 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1129-15.
105. Кримінально-виконавчий кодекс України : науково-практичний коментар / А. Х. Степанюк, І. С. Яковець ; за заг. ред. А. Х. Степанюка. – [вид. друге, доп. і перероб.]. – Х. : ТОВ “Одіссей”, 2008. – 560 с.
106. Кримінологічна віктимологія : навч. посібник / [Моісеєв Є. М., Джужа О. М., Василевич В. В. та ін.] / за заг. ред. проф. О. М. Джужі. – К. : Атіка, 2006. – 352 с.
107. Кузнецов В.В. Кримінальне право України: питання та задачі для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів: Навч. посіб. / За заг. ред. О. М. Джужи. – Вид. 2-ге доп. та перероб. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 392 с.
108. Кузнецов М. И. Социальная работа в пенитенциарных системах зарубежных стран : учеб. пособие / Кузнецов М. И., Казанцев В. Н., Ивашин Д. В. ; М-во юстиции Рос. Федерации, Акад. права и упр. – Рязань, 2004. – 109 с.
109. Кузнецов Ф. Т. Эффективность деятельности исправительно-трудовых учреждений / Кузнецов Ф. Т., Подымов П. Е., Шмаров И. В. – М. : Юрид. лит., 1968. – 183 c.
110. Лаптінова О. К. Правове регулювання реабілітації засуджених з інвалідністю в умовах відбування покарання: [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лаптінова Олеся Костянтинівна ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2012. – 20 с.
111. Лесниевски-Костарева Т. А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика / Лесниевски-Костарева Т. А. – М. : Норма, 1998. – 296 c.
112. Лист Голови Директорії С. Петлюри до Міністра юстиції за № 2914. 8 жовтня 1919 р. – ЦДАВО України. – Ф. 2208. – Оп. 4. – Спр. 9. – Арк. 51.
113. Лунеев В. В. Преступность ХХ века : мировые, региональные и российские тенденции / Лунеев В. В. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 912 c.
114. Лучко С. В. Реалізація Державною кримінально-виконавчою службою України соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лучко Сергій Володимирович. – Х., 2012. – 238 с.
115. Люблинский П. И. Основные черты условного досрочного освобождения по закону 22 июня 1909 года / П. И. Люблинский // Вопросы права. – 1910. – Кн. 2. – С. 17–64.
116. Майоров А. Методологические основы борьбы с наркотизмом в исправительных учреждениях / А. Майоров // Уголовное право. – 2005. – № 5. – С. 101–104.
117. Максимова Н. Ю. Особливості роботи психолога в секторі, де утримуються засуджені до довічного позбавлення волі (методичні рекомендації психологу з роботи із засудженими та персоналом) / Максимова Н. Ю. – К., 2010. – 96 с.
118. Максимова Н. Ю. Психологічна профілактика суїциду та агресивної поведінки у засуджених до довічного позбавлення волі : метод. рекомендації / Максимова Н. Ю. – К., ПАЛИВОДА А.В., 2011. – 128 с.
119. Маликов С. В. Сроки в уголовном праве России : понятие, виды, характеристика : монография / под ред. А. И. Чучаева. – М. : Проспект, 2009. – 168 с.
120. Малин П. М. Уголовно-правовые и уголовно-исполнительные проблемы условно-досрочного освобождения от отбывания наказания в виде лишения свободы : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Малин Петр Михайлович. – Рязань, 2000. – 216 с.
121. Малиновськый И. Исправительно-трудовые кодексы отдельных республик или Исправительно-трудовой кодекс СССР / И. Малиновськый // Вестник советской юстиции. – 1928. – № 1. – С. 623–624.
122. Маляренко В. Т. Амністія та помилування в Україні : навч. посібник / В. Т. Маляренко, А. А. Музика. – К. : Атіка, 2007. – 700 с.
123. Маляренко В. Т. Гуманізація кримінального покарання / В. Т. Маляренко // Вісник Центру суддівських студій. – 2004. – № 2–3.
124. Марогулова И. Л. Амнистия и помилование в российском законодательстве : монография / Марогулова И. Л. – М. : ЗАО “Бизнес-школа “Интел-Синтез”, 1998. – 144 с.
125. Медведєв В. С. Кримінальна психологія : підручник / Медведєв В. С. – К. : Атіка, 2004. – 315 с.
126. Метелкин М. Б. Личность особо опасных рецидивистов и вопросы дифференциации исполнения наказания / М. Б. Метелкин, А. С. Михлин. – М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1980. – 96 с.
127. Михайленко П. П. Борьба с преступностью в Украинской ССР : Сб. : в 2-х т. – К. : Высш. шк., 1966. – Т. 1. – 831 с.
128. Михайленко П. П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України (статті, доповіді, рецензії). У 3-х томах. – К. : Генеза, 1999. – 944 с.
129. Михлин А. С. Изучение личности заключенного / Михлин А. С. – М. : Политотдел ИТУ МВД СССР, 1969. – 37 с.
130. Михлин А. С. Личность осужденных к лишению свободы и проблемы их исправления и перевоспитания / Михлин А. С. – Фрунзе : Кыргыстан, 1980. – 200 с.
131. Михлин А. С. Освобожденные от наказания : права, обязанности, трудовое и бытовое устройство : учеб. пособие / А. С. Михлин, А. Т. Потемкина. – Хабаровск : Изд-во Хабар. ВШ МВД СССР, 1989. – 96 c.
132. Михлин А. С. Проблемы досрочного освобождения от отбывания наказания : учеб. пособие / Михлин А. С. – М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1982. – 152 c.
133. Михлин А. С. Роль социальных и демографических свойств личности в исправлении и перевоспитании осужденных к лишению свободы / Михлин А. С. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1970. – 186 с.
134. Михлин А. С. Характеристика мужчин, отбывающих наказание в ИТК / А. С. Михлин, А. А. Новиков. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1982. – Вып. 2. – 88 с.
135. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права : прийнято 16 груд. 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_043.
136. Міщенко А. Д. Ретроспективний аналіз помилування в Україні / А.Д. Міщенко / Вісник Запорізького національного університету Юридичні науки. – 2012. – №2 ч.2. – С. 251–256.
137. Молодцов А. С. Понятие и юридическая природа освобождения от уголовной ответственности / А. С. Молодцов // Проблемы правовой защищенности личности в уголовном судопроизводстве. – Ярославль, 1991.
138. Музика А. А. Потерпілий від злочину: кримінально-правова концепція / А. А. Музика, Є. В. Лащук // Наука і правоохорона. – 2010. – № 4. – С. 112–124.
139. Наташев А. Е. Основы теории исправительно-трудового права / А. Е. Наташев, Н. А. Стручков. – М. : Юрид. лит., 1967. – 192 с.
140. Науково-практичний коментар до Кримінально-виконавчого кодексу України / [Богатирьов І. Г., Джужа О. М., Богатирьова О. І. та ін.] ; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І. Г. Богатирьова. – К. : Атіка, 2010. – 344 с.
141. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – [9-те вид., переробл. та допов.]. – К. : Юридична думка, 2012. – 1316 с.
142. Николюк В. В. Уголовно-исполнительное судопроизводство в СССР / Николюк В. В. – Иркутск : Изд-во Иркут. ун-та, 1989. – 256 c.
143. Новиков А. А. Осуждённые отбывающие наказание в колониях-поселениях / Новиков А. А. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1973. – Вып. 5. – 33 с.
144. Ной И. С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве / Ной И. С. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1962. – 156 с.
145. Ной И. С. Сущность и функции уголовного наказания в Советском государстве. Политико-юридическое исследование / Ной И. С. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1973. – 193 с.
146. Ной И. С. Теоретические вопросы лишения свободы / Ной И. С. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1965. – 168 с.
147. Оксфордська історія в’язниць : практика покарання в західному суспільстві / за ред. Норвала Моріса та Девіда Дж. Ротмена : пер. з англ. – К. : “Всесвіт”, 2009. – 560 с.
148. Олійник О. І. Народний комісаріат внутрішніх справ України (1917–1941 рр.) : структура, функції, діяльність : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Олійник Олександр Іванович. – Х. , 2000. – 205 с.
149. Осмоловская Н. В. Юридическая природа институтов амнистии и помилования / Н. В. Осмоловская // Российский следователь. – 2005. – № 10. – С. 59–60.
150. Основи пенітенціарної психології : навч. посібник / [Крейдун Н. П., Лактіонов О. М., Сорока А. В., Скоков С. І.]. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2007. – 140 с.
151. Педагогика и политико-воспитательная работа с осужденными : учеб. пособие / [Акумов В. И., Гербеев Ю. В., Гмурман В. Е. и др.] ; науч. ред. : Гербеев Ю. В. – Рязань : Изд-во РВШ МВД РФ, 1985. – 359 c.
152. Педагогічні основи ресоціалізації злочинців / [Синьов В. М., Радов Г. О., Кривуша В. І., Беца О. В.]. – К. : МП “Леся”, 1997. – 272 с.
153. Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання : затверджений наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров’я України від 18 січ. 2000 р. № 3/6 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0155-00.
154. Перлов И. Д. Исполнение приговора в советском уголовном процессе : учеб. пособие / Перлов И. Д. – М. : Юрид. лит., 1963. – 227 c.
155. Пертли В. А. Закон