КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІКАРСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КАРПЕНКО ЛЮДМИЛА КОСТЯНТИНІВНА

УДК 343.452:614.25

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІКАРСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ПАЛІЙ Максим Валерійович –
кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…….…………………….………...4
ВСТУП……………………………………………………………………..….5

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА НА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЛІКАРСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ…………………….….…….14
1.1 Лікарська таємниця в механізмі реалізації права на недоторканність приватного життя……………………………………………………….….……....14
1.2 Соціальна обумовленість криміналізації незаконного розголошення лікарської таємниці………………………………………………………….……..29
1.3 Історія розвитку протидії незаконному розголошенню лікарської таємниці…………………………………………………………………….……….48
Висновки до розділу 1……………………………………………………….67

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЗАКОННОГО РОЗГОЛОШЕННЯ ЛІКАРСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ ...……..70
2.1 Об’єкт, об’єктивна сторона та предмет незаконного розголошення лікарської таємниці..…………………………………………………………….....70
2.2 Суб’єкт і суб’єктивна сторона незаконного розголошення лікарської таємниці ..…………………………………………………………………………...90
Висновки до розділу 2 ..……………………………………………………125

РОЗДІЛ 3. ВІДМЕЖУВАННЯ НЕЗАКОННОГО РОЗГОЛОШЕННЯ ЛІКАРСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ ТА ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД ПРОТИДІЇ ЙОМУ………………………….......129
3.1 Відмежування незаконного розголошення лікарської таємниці від суміжних злочинів ………………………………………………………………..129
3.2. Порівняльно-правовий аналіз протидії незаконному розголошенню лікарської таємниці та покарання за це діяння………………………..………...146
Висновки до розділу 3 ..…………………………………..……...………...165

ВИСНОВКИ……………………………………………..………………...167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………..……………...172
ДОДАТКИ…………………………………………………..……………...201

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АН Академія наук
ВЦВК Відділ центральної виборчої комісії
КВК Кримінально-виконавчий кодекс
КК Кримінальний кодекс
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
КУ Конституція України
МВС України Міністерство внутрішніх справ України
НМДГ Неоподатковуваний мінімум доходів громадян
ПДР Правила дорожнього руху
р. рік
рр. роки
РРФСР Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РФ Російська Федерація
ст. століття (одн.), стаття
ст.ст. століття (множ.), статті
СКУ Сімейний кодекс України
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
США Сполучені Штати Америки
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФРН Федеративна Республіка Німеччина
год. година
хв. хвилина
ч. частина
чч. частини
§ параграф
§§ параграфи

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток України як демократичної, соціальної і правової держави передбачає наявність і ефективне функціонування юридичних механізмів забезпечення прав і законних інтересів громадян, у тому числі й найцінніших для сучасної людини прав на повагу особистого життя та охорону здоров’я. У контексті реалізації цього права особливу значимість набуває кримінально-правове забезпечення конфіденційності різних видів інформації з обмеженим доступом (таємниць), до яких належить й інформація про здоров’я людини, яка містить лікарську таємницю.
Інститут забезпечення лікарської таємниці (ст.145 КК України) є відносно новим в кримінальному законодавстві України. Його поява з одного боку, свідчить про збільшення засобів охорони прав громадян, але з іншого – зумовлює необхідність вирішення ряду питань, пов’язаних із загальносоціальною та кримінально-правовою характеристикою незаконного розголошення лікарської таємниці, відокремлення даного складу злочину від суміжних, уточненням профілактичного потенціалу, норми, яка передбачає відповідальність за незаконне розголошення лікарської таємниці.
Деякі питання, що виникають у зв’язку із застосуванням даної норми, мають дискусійний характер. Це стосується розуміння об’єкта цього злочину, його суб’єкта, елементів суб’єктивної та об’єктивної сторін, міри кримінальної відповідальності за його вчинення та доцільності звільнення від неї, змісту поняття "лікарська таємниця" як предмету злочину, передбаченого ст.145 КК України тощо.
Значимість проблем кримінально-правового забезпечення лікарської таємниці та необхідність їх вирішення обумовлена також задачами адаптації і гармонізації українського законодавства до міжнародного права та європейських стандартів прав людини.
Не зважаючи на те, що серед зареєстрованих в країні злочинів посягання, що стосуються сфери забезпечення прав людини на медичну допомогу та недоторканість приватного життя, обіймають незначне місце, є підстави вважати це наслідком значного ступеня латентності таких злочинів. Під час кримінально-правової кваліфікації відповідних діянь також виникають відповідні проблеми у випадках заподіяння шкоди об’єктам, що охороняються законом. Це обумовлено недостатністю у правозастосовців спеціальних знань, проблемами доказування злочинів цього виду, недоліками у нормативному забезпеченні охорони відносин в сфері медицини та забезпечення недоторканості приватного життя тощо. Відсутність аналітичних узагальнень судової практики по даній категорії справ з боку вищих судових органів України підтверджує актуальність дослідження, складність самої проблематики і значимість вирішення названих питань.
Комплексного дослідження проблем кримінальної відповідальності за незаконне розголошення лікарської таємниці в Україні до сьогодні не проводилося. Окремі аспекти правового регулювання лікарської таємниці переважно в межах вивчення загальних питань кримінальної відповідальності у різний час розглядали: В. І. Акопов, О. П. Громов, Ю. С. Зальмунін, І. І. Карпець, А. М. Красіков, О. В. Леонтьєв, М.С. Малеїн, М. М. Огарков, В. П. Сальніков, Ю. Д. Сергєєв, К.І. Сурілова, М.С. Таганцев, С.А. Хімченко та інші. Деякі аспекти злочинів у сфері медичної діяльності досліджено Й. І. Гореліком (1971 р.) та А. Н. Язухіним (1985 р.). В Україні аналіз кримінально-правових проблем забезпечення охорони життя та здоров’я особи в сфері забезпечення прав людини на медичну допомогу здійснено В. О. Глушковим (1987 р., 1990 р.), В .М. Смітієнком (1989 р.).
Окремі питання кримінально-правової характеристики злочинів у сфері забезпечення прав людини на медичну допомогу розглядали Ю. В. Александров, О. М. Алієва, П. П. Андрушко, В. В. Бабаніна, М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, І. Г. Богатирьов, В. І. Борисов, Ю. О. Власов, В. К. Грищук, Н. О. Гуторова, Т. А. Денисова, С. Ф.Денисов, О. М. Джужа, М. І. Дурманов, О. О. Дудоров, В. П. Ємельянов, М. І. Загородніков, А. Ф. Зелінський, В. Є. Квашис, Т. В. Кирпиченко, В. І. Касинюк, О. Г. Кібальник, М. Й. Коржанський, Н. Є. Крилова, А. Н. Круглевський, В. М. Куц, В. В. Лень, П. П. Матишевський, В. О. Меркулова, Я. О. Миц, В. О. Навроцький, Б. С. Никифоров, Л. А. Остапенко, П. І. Орлов, Н. В. Павлова, К. О. Папеєва, А. О. Пінаєв, С. В. Расторопов, Г. Р. Рустемова, Я. В. Старостіна, В. В. Сташис, Є. В. Топільська, І. М. Тяжкова, М. І. Хавронюк, В. Б. Харченко, Є. В. Фесенко, В. В. Флоря, Г. В. Чеботарьова, М. Д. Шаргородський та ін.
Деякі злочинів, що безпосередньо входять до групи посягань в сфері медичної діяльності, досліджено в дисертаціях О. В. Сапронова (2005 р.), А. О. Байди (2006 р.), С. В. Гринчака (2007 р.), В. О. Єгорової (2010 р.). Питання правової оцінки результатів медичної діяльності досить активно розробляються в межах інших юридичних галузей (З. С. Гладун, Р. Ю. Гревцова, І. Я. Сенюта, С. Г. Стеценко, В. Ю. Стеценко та ін.). Праці зазначених та інших дослідників, безумовно, сформували значну науково-теоретичну базу для розв’язання багатьох питань охорони порядку відносин в сфері забезпечення прав людини на медичну допомогу, але при цьому питання кримінально-правової заборони, безпосереднього об’єкта й потерпілого, ознак предмета злочину, суб’єктивної сторони та кваліфікуючих ознак незаконного розголошення лікарської таємниці залишаються дискусійними й недостатньо розробленими.
Зазначені обставини зумовили вибір теми дисертаційної роботи й визначили її актуальність і значущість з позиції загальної доктрини кримінального права, а також застосування відповідних положень кримінального законодавства на практиці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з п. 7 Додатку 2 до Наказу МВС України від 29.07.2010 р. № 347 "Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років" (теоретичні та прикладні проблеми протидії злочинності кримінально-правовими та кримінологічними засобами), а також відповідає положенням Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).
Тема дисертаційної роботи в остаточній редакції затверджена вченою радою Луганського університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка (протокол № 18 від 30.11.2010 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вирішення основних теоретичних і практичних питань незаконного розголошення лікарської таємниці та формулювання на цій основі науково обґрунтованих положень і рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства й практики його застосування.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі задачі:
– надати загальну характеристику права на збереження лікарської таємниці в контексті реалізації прав на медичну допомогу та недоторканість приватного життя;
– визначити соціальну обумовленість криміналізації незаконного розголошення лікарської таємниці;
– дослідити об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст.145 КК України;
– здійснити відмежування незаконного розголошення лікарської таємниці від суміжних злочинів;
– вивчити міжнародно-правовий та зарубіжний досвід правового регулювання лікарської таємниці;
– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за незаконне розголошення лікарської таємниці.
Об’єкт дослідження – відносини у суспільстві, які виникають у зв’язку з забезпеченням права людини на збереження лікарської таємниці.
Предмет дослідження – кримінально-правове забезпечення лікарської таємниці як засіб протидії незаконному її розголошенню.
Методи дослідження. Дослідження теоретичних та практичних аспектів кримінально-правової протидії розголошенню лікарської таємниці відбувалось на основі таких методів: історико-правового – під час дослідження історичних витоків і тенденцій розвитку законодавства щодо кримінально-правової заборони розголошення лікарської таємниці (підрозділи 1.2, 1.3); порівняльно-правового – для здійснення порівняння досліджуваних норм з відповідними нормами зарубіжних країн (підрозділ 3.2); системно-структурного – для встановлення місця аналізованої норми у системі кримінального права України (підрозділи 1.2, 3.1); феноменологічного – для дослідження особливостей об’єктивної та суб’єктивної сторони злочину в частині уявного припущення про природу розголошення лікарської таємниці та проблем достовірності такого припущення, а також особливостей ефективності покарання за цей злочин (підрозділи 2.1, 2.2, 3.2), формально-логічного (аналіз та синтез, індукція та дедукція) – під час дослідження понять, які стосуються кримінально-правової протидії розголошенню лікарської таємниці (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2); соціологічного – для з’ясування думки громадян України щодо концептуальних питань дослідження (підрозділи 1,1, 1.2, 2.1, 2.2); соціологічного моделювання – під час визначення призначення кримінально-правового забезпечення протидії розголошенню лікарської таємниці (підрозділи 1.1, 1.2); статистичного та соціолого-кореляційного – під час дослідження статистичних даних медичного характеру (підрозділи 1.1, 1.2).
Теоретичну основу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі загальної теорії права, кримінального права, кримінології, соціології, психології тощо.
Нормативно-правовою основою дослідження є Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України, відомчі нормативно-правові акти МОЗ та МВС України, постанови Пленуму Верховного Суду України, міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною тощо.
Емпіричну базу дослідження становлять результати вітчизняних та зарубіжних наукових кримінологічних, соціологічних досліджень та відповідні матеріали засобів масової інформації за 2007-2012 роки, а також результати опитування 320 громадян України, 105 лікарів щодо проблематики дослідження. Крім цього, проаналізовані матеріали судової практики, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вивчено матеріали 37 кримінальних справ щодо суміжних зі ст.145 КК України складів злочинів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні дослідженням проблем кримінальної відповідальності за незаконне розголошення лікарської таємниці.
Основні результати, які мають наукову новизну, конкретизовані в таких науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях:
уперше:
- проаналізовано лікарську таємницю в механізмах реалізації прав людини на медичну допомогу та недоторканість приватного життя, що дозволило виокремити юридичні засоби забезпечення лікарської таємниці та визначальне місце у їх системі саме кримінально-правового забезпечення, яке полягає у кримінальній караності та можливостях звільнення від кримінальної відповідальності з метою охорони та відновлення суспільного статусу людини у зв’язку з винним поширенням щодо неї інформації медичного характеру, яку вона чи її близькі родичі бажають зберегти в таємниці;
- запропоновано визначальними чинниками криміналізації незаконного розголошення лікарської таємниці вважати: медико-біологічні, соціально-політичні, суспільно-правові та морально-етичні наслідки цього злочину;
- сформульовано авторську модель комплексного кримінально-правового забезпечення лікарської таємниці, яка полягає у визнанні кримінально караним будь-якого незаконного розголошення лікарської таємниці без професійної або службової необхідності та згоди особи (або осіб), якої (яких) така інформація стосується, вчиненого будь-якою особою, якій така інформація стала відома не через джерела публічного доступу та в призначенні за такі дії адекватного покарання у вигляді обмеження волі;

удосконалено:
- положення про предмет злочину, а саме лікарську таємницю в частині віднесення до неї будь-якої непоширеної інформації медичного характеру, яку потерпілий або його близькі родичі бажають зберегти в таємниці;
- конструкцію складу злочину незаконного розголошення лікарської таємниці, а саме запропоновано вважати його закінченим не з моменту настання «тяжких наслідків», як вказано в чинній редакції закону, а з моменту розголошення інформації, яку особа бажає залишити в таємниці, що дозволить точніше визначити сутність злочину щодо практики втілення принципу невідворотності кримінальної відповідальності;
- підхід щодо оптимізації кримінального покарання за незаконне розголошення лікарської таємниці, зокрема, запропоновано посилити покарання за цей злочин шляхом визначення обмеження волі та позбавлення волі у якості основних видів покарання;
дістали подальшого розвитку:
- положення про визначення спеціального суб’єкта злочину в частині визнання ним не тільки особи, якій лікарська таємниця стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, а й будь-якої іншої особи, що дозволить захистити лікарську таємницю адекватно обсягам її природного поширення;
- положення про визнання предметом злочину не тільки речей матеріального світу, але й певних видів інформації;
- критерії відмежування незаконного розголошення лікарської таємниці від суміжних злочинів, зокрема від розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132 КК України) та неналежного виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 КК України).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:
– правотворчості – при вдосконаленні кримінального законодавства щодо відповідальності за незаконне розголошення лікарської таємниці;
– правозастосуванні – при кримінально-правовій оцінці незаконного розголошення лікарської таємниці правоохоронними органами та реалізації сформованих рекомендацій по зміцненню контролю за функціонуванням медичних установ України з метою зменшення в їх діяльності порушень прав пацієнта, ризиків та можливостей порушення лікарської таємниці
– навчальному процесі – при викладанні навчальних курсів із кримінального права та спецкурсу «Злочини у сфері медичної діяльності», написанні монографій, підручників, посібників (Акт впровадження у навчальний процес Донецького національного університету від 21.03.2013);
– науково-дослідній сфері – при подальших кримінально-правових дослідженнях відповідальності за незаконне розголошення лікарської таємниці (Акт впровадження у діяльність Кримінологічної асоціації України від 04.04.2013 р.).
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась за розділами і в цілому на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології факультету з підготовки слідчих Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на дев’яти наукових конференціях: VII міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта 2004" (м. Київ, 2004); на міжнародній науково-практичній конференції "Питання реформування кримінального судочинства" (м. Донецьк, 2005); на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та студентів "Захист прав людини в Україні. Теоретичні та практичні аспекти" (м. Донецьк, 2006); на підсумковій науковій конференції Донецького національного університету за період 2005–2006 роки "Проблемы и перспективы развития юридической науки в Украине" (м. Донецьк, 2007); на V міжнародній науково-практичній конференції "Від громадянського суспільства – до правової держави" (м. Харків, 2010); на всеукраїнських наукових читаннях з кримінальної юстиції пам’яті професора В. П. Колмакова (м. Одеса, 2010); на науковій конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і аспірантів Донецького національно університету за підсумками науково-дослідної роботи за період 2009–2010 рр. (м. Донецьк, 2011); на міжнародній науково-практичній конференції "Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики" (м. Харків, 2011); на міжнародній науково-практичній конференції "Тенденції та пріоритети реформування правової системи України" (м. Київ, 2012).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у тринадцяти наукових публікаціях, з яких чотири – статті в наукових фахових виданнях України, дев’ять – матеріали конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дисертаційного дослідження було здійснено розв’язання актуальних питань, що є важливими для розвитку та вдосконалення кримінально-правового забезпечення лікарської таємниці, а реалізовані мета й завдання дають можливість зробити основні висновки й рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення:
1. Кримінально-правове забезпечення лікарської таємниці включає в себе не тільки дослідження кримінальної відповідальності та складу відповідного злочину, а і надання загальної характеристики права на збереження лікарської таємниці в контексті реалізації прав на медичну допомогу та недоторканість приватного життя; аналіз та визначення соціальної обумовленості криміналізації незаконного розголошення лікарської таємниці; визначення відмінності злочину, передбаченого ст.145 КК України від суміжних складів злочинів; здійснення порівняльного аналізу ст.145 КК України з відповідним законодавством зарубіжних країн та дослідження адекватності покарання за діяння, передбачені ст.145 КК України.
2. Результатом дослідження кримінально-правового забезпечення лікарської таємниці є пропозиції на зазначеній основі відповідних вдосконалень чинного законодавства про кримінальну відповідальність у цьому напрямі. Таким чином в дисертації проаналізовано лікарську таємницю в механізмах реалізації прав людини на медичну допомогу та недоторканість приватного життя. На цій основі визначено призначення та інтегруючу роль лікарської таємниці, які полягають у забезпеченні гідного ставлення до людини у суспільстві не залежно від будь-яких заходів медичного характеру щодо неї.
3. Право пацієнта на приватне життя має бути забезпеченим не тільки на рівні встановлення кримінальної відповідальності саме медичних працівників, а і на рівні встановлення кримінальної відповідальності будь – якої іншої особи в контексті забезпечення права людини самій поширювати інформацію стосовно себе і у визначеному самою людиною соціальному колі.
4. Класифіковано наслідки та розкрито зміст соціальної обумовленості криміналізації розголошення лікарської таємниці. Зокрема визначено, що суспільна небезпека злочину полягає в тому, що він спричиняє або може спричинити медико-біологічні, соціально-політичні, суспільно-правові та морально-етичні наслідки незаконного розголошення лікарської таємниці.
5. Генезис законодавства щодо забезпечення лікарської таємниці свідчить, що у дорадянський період почали поступово набирати поширення ідеї щодо повної відміни інституту лікарської таємниці, але вони не знайшли свого втілення в науці, законодавстві та судовій практиці. Також встановлено, що тривалий час нерозголошення лікарської таємниці в країні належало лише до етичного обов’язку медичних працівників, і лише зі зміною в Україні економічної формації та її інтеграцією в загальноєвропейський простір, викликало якісні зміни в інституті медичної (лікарської) таємниці, що передусім виразилося у забезпеченні її охорони на кримінально-правовому рівні.
6. Злочин, передбачений ст. 145 КК, безпосередньо посягає на певне особисте право або свободу людини і громадянина самому поширювати стосовно себе приватну інформацію взагалі та інформацію медичного характеру зокрема. Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст.145 КК України є приватне життя у частині будь-яких заходів медичного характеру щодо особи та додатковим безпосереднім може виступати здоров’я та життя особи.
7. До складу аналізованого злочину помилково включено такі ознаки, як суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину. Ст. 145 КК треба визначити як злочин з формальним складом, а у кваліфікованому його складі передбачити заподіяння тяжких наслідків. Це викликано тим, що в судовій практиці істотною шкодою може визнаватися вже саме порушення прав людини. На підставі цього, незаконне розголошення лікарської таємниці слід визнавати закінченим злочином: 1) з моменту передачі іншій особі чи особам певного матеріального носія із лікарською таємницею щодо особи; 2) з моменту розміщення лікарської таємниці щодо особи на матеріальному носії у певному місці і за таких обставин, в яких можливе ознайомлення сторонніх осіб зі змістом інформації; 3) з моменту ознайомлення сторонньої особи чи осіб зі змістом інформації. При поширенні інформації, що містить лікарську таємницю щодо особи в публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації злочин має бути закінченим з моменту ознайомлення сторонніх осіб зі змістом інформації або з моменту реалізації носія такої інформації або виставлення для публічної демонстрації носії такої інформації.
8. З метою повноцінного кримінально-правового забезпечення лікарської таємниці, ми пропонуємо усунути з диспозиції ст.145 КК України вказівку на умисний характер цього злочину. Якщо лікарська таємниця стала відома слідчому, прокурору, суддям у зв’язку з виконанням ними своїх обов’язків у разі розголошення цієї таємниці посадові особи можуть нести відповідальність за ст. 387 (розголошення даних досудового слідства або дізнання) або за ст.364 та 365 (зловживання посадовими повноваженнями або їх перевищення) або за ст.367 (службова недбалість). А якщо розголошено саме інформацію медичного характеру, то необхідно кваліфікувати як ідеальну сукупність злочинів – ще й за ст.145 КК України.
9. З метою підвищення ефективності кримінально-правового забезпечення протидії розголошенню лікарської таємниці суб’єкт основного складу розголошення лікарської таємниці має бути загальним, а кваліфікованого складу цього злочину – спеціальним. Ним можуть бути медичні працівники лікарського, середнього та молодшого медичного персоналу, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя людини.
10. Ст.182 КК України є різновидом діяння, що передбачене в ст.145 КК України, оскільки передбачає розголошення спеціальної категорії інформації, що належить до лікарської таємниці, розповсюдження якої, для людини, є найбільш не бажаним та таким, що тягне більш серйозні наслідки. Доцільно передбачити кримінальну відповідальність не тільки за розголошення, а і за використання інформації, яка становить лікарську таємницю, оскільки використання інформації, що становить лікарську таємницю, здатне спричинити не меншу шкоду, ніж її розголошення. Розголошення лікарської таємниці, повинно статися тільки проти волі пацієнта та виключно за його скаргою, оскільки в інших випадках притягнення винного до кримінальної відповідальності позбавлено сенсу. Це положення законодавства Австрії та Швейцарії доцільно застосувати і в чинному кримінальному законодавстві України.
11. У переважній більшості проаналізованих кримінальних законодавств інших країн світу вжито більш суворі заходи кримінально-правового впливу за вчинення аналогічного аналізованому нами злочину. Так, санкція за вчинення незаконного розголошення лікарської таємниці є більш суворішою у порівнянні з тією, що міститься у ст.145 КК України, що, очевидно, більшою мірою відповідає характеру і ступеню суспільної небезпеки цього злочину. Враховуючи суттєву суспільну небезпеку цього злочину, вважаємо, що до осіб, які його вчинили необхідно поряд з існуючими покараннями передбачити альтернативну можливість застосування покарання у виді обмеження та позбавлення волі. Така міра покарання, буде повністю відповідати характеру та ступеню суспільної небезпеки злочину та вдало поєднувати в собі завдання як загального, так і спеціального запобігання розголошенню лікарської таємниці.
12. Запропоновано здійснювати відмежування незаконного розголошення лікарської таємниці за допомогою безпосереднього об’єкта злочину, специфіки об’єктивної сторони, яка характеризується дією у формі "розголошення" та настанням тяжких наслідків; наявністю предмета злочину (ним є інформація, що належить до лікарської таємниці) та за суб’єктом злочину, а саме: якщо суб’єктом окремих злочинів інших розділів є фізична, осудна особа, яка досягла віку 16 років, то кримінальна відповідальність за ст.145 КК України, в переважній більшості випадків, настає для спеціально визначеного кола осіб, а саме тих, яким став відомий предмет злочину у зв’язку з виконанням професійних обов’язків. Окрім цього, автор доходить висновку, що ст.132 КК України є різновидом діяння, що передбачене в ст.145 КК України, оскільки передбачає розголошення спеціальної категорії інформації, що належить до лікарської таємниці, розповсюдження якої, для людини, є найбільш не бажаним та таким, що тягне більш серйозні наслідки. На підставі цього автором робиться висновок про недоцільність окремого існування ст.132 в КК України.
13. За результатами проведеного дослідження пропонується викласти норми щодо протидії незаконному розголошенню лікарської таємниці наступним чином:
Частину 2 ст.182 КК викласти в такій редакції:
«2. Розголошення без згоди пацієнта лікарської таємниці, вчинене будь-якою особою без професійної або службової необхідності, –
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років».
Доповнити ст.182 КК новою частиною:
«3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, що виконує професійні або службові обов’язки, або такі, що спричинили настання тяжких наслідків, –
- карається обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров Д. С. Кримінальна відповідальність за розголошення лікарської таємниці: окремі теоретичні і прикладні проблеми / Д. С. Азаров // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 25-26 квітня 2004 р.) / редкол. : В. В. Сташис (голов. ред.) [та ін.]. – К.; Х. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 100-102.
2. Азаров Д. С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Азаров Денис Сергійович. – К., 2002. – 246 с.
3. Алієва О. М. Теоретичні проблеми кримінальної відповідальності за розголошення лікарської таємниці / О. М. Алієва // Правова держава. – 2008. – № 10. – С. 74-80.
4. Андрушко П. Кримінально-правова охорона конституційного права громадян на недоторканність приватного життя / П. Андрушко // Вісник Конституційного суду України. – 2005. – № 2. – С. 43-50.
5. Андрушко П. П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі: об’єкт і система / П. П. Андрушко // Кримінальне право України. – 2006. – № 12. – С. 3-28.
6. Антонов С. В. Правовые аспекты реализации данных пациента с позиции нарушения врачебной тайны / С. В. Антонов, С. Н. Бакшеев [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://baksheev.com.ua/law/moi-stati-po-meditsinskomu-pravu./10/
7. Антонян Ю. М. Преступность и психические аномалии / Ю. М. Антонян, С. В. Бородин. – М. : Наука, 1987. – 206 с.
8. Ахмедова C. X. Ответственность за вовлечение малолетних и несовершеннолетних в антиобщественную деятельность : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Ахмедова Сания Шахимардановна. – Волгоград, 2001. – 203 с.
9. Багрий-Шахматов JI. B. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации. Часть вторая / JI. B. Багрий-Шахматов. – Одесса : Юридична література, 2000. – 412 с.
10. Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть : учебник / под ред. Бажанова М. И., Сташиса В. В., Тация В. Я. – Х. : Право, 1998. – 400 с.
11. Балабко В. В. Розмежування злочинних порушень професійних обов'язків медичних працівників і злочинів у сфері службової діяльності / В. В. Балабко // Влада. Людина. Закон. – 2010. – № 6. – С. 16-25.
12. Балашов М. I. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник] / Балашов М. І., Сташис В. В., Тацій В. Я. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
13. Бараненко Д. В. Спеціальний суб’єкт злочину за новим кримінальним законодавством України / Д. В. Бараненко // Правова держава. – 2003. – № 5. – С. 81-87.
14. Бахуринська О. О. Особливості змісту вини у злочинах проти безпеки виробництва / О. О. Бахуринська // Вісник Вищої ради юстиції. – 2012.– № 2. – С. 87-98.
15. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Ч. Беккариа; состав. и предисл. В. С. Овчинский. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 184 c.
16. Белковец Л. П. До питання про методологію вивчення юристами історико-правових явищ / Л. П.Белковец [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://wall.sibupk.nsk.su/confer/doklad.php?id=6.
17. Берман Г. Західна традиція права: епоха формування / Г. Берман. – М. : МГУ, 1998. – 624 c.
18. Біблія / укл. Л. Бхаскаран. – К. : Українське біблійне товариство, 2011. – 1340 с.
19. Благов Е. В. Теория применения уголовного права : автореф. дисс. на соискание науч. степ. докт. юрид. наук: 12.00.08 «Уголовное право, криминология и уголовно-исполнительное право» / Евгений Владимирович Благов. – Санкт-Петербург, 2005. – 32 с.
20. Бобрик В. І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес;сімейне право; міжнародне приватне право» / Володимир Іванович Бобрик. – Харків, 2004. – 20 с.
21. Бобрик В. І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Бобрик Володимир Іванович. – К., 2004. – 207 с.
22. Бобров О. Е. Мифы и тайны «врачебной тайны» / О. Е.Бобров // Terapia : український медичний вісник. – 2010. – № 4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://therapia.ua/therapia/2010/04/mify-i-tajny-lvrachebnoj-tajnyr
23. Богословская О. В. Медицинская тайна в Российском гражданском праве : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Богословская Ольга Валериевна. – Волгоград, 2006. – 182 с.
24. Брайловська А. І. Суб'єктивна сторона невиконання чи неналежного виконання обов'язків щодо охорони життя і здоров'я дітей / А. І. Брайловська // Часопис цивільного і кримінального судочинства. – 2011. – № 3. – С. 111-118.
25. Буль Г. П. Доступ до інформації: юридичні аспекти. Нове законодавство щодо архівів як продукт сучасної юридичної думки: баланс свободи інформації і захисту даних / Г. П. Буль // Свобода висловлювань і приватність. – 2001. – № 4. – С. 14-19.
26. Бурчак Ф. Г. Квалификация преступлений / Ф. Г. Бурчак. – 2-е изд., доп. – К. : Политиздат Украины, 1985. – 120 с.
27. Василюк Ф. Е. Психология переживания / Ф. Е. Василюк. – М. : Издательство Московского университета, 1984. – 79 с.
28. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007.– 1736 с.
29. Вересаев В. В. Записки врача // Собрание починений : в 4 т. / В. В. Вересаев; под ред. Ю. Фохт-Батушкина. – М. : Правда, 1985. – Т.1. – 1985. – 463 с.
30. Вереша Р. В. Проблеми вини в теорії кримінального права : навчальний посібник / Р. В. Вереша. – К. : Атіка, 2005. – 464 с.
31. Винер Н. Кибернетика, или Управление и связь в животном и машине. / пер. с англ. И. В. Соловьева и Г. Н. Поварова; под ред. Г. Н. Поварова. – 2-е издание. – М. : Наука; Главная редакция изданий для зарубежных стран, 1983. – 344 с.
32. Вотчал Б. Е. Сердечные гликозиды : монография / Б. Е.Вотчал, М. Е. Слуцкий. – М. : Медицина, 1973. – 197 с.
33. Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства / С. Б. Гавриш. – X. : Основа, 1994. – 580 с.
34. Герцензон А. А. Квалификация преступлений / А. А Герцензон. – М. : РИО ВЮА, 1947. – 188 с.
35. Герцензон А. А. Уголовное право и социология / А. А. Герцензон. – М. : Юрид.литература, 1970. – 286 с.
36. Гиппократ. Избранные книги / пер. с греч. В. И. Руднева. – М. : Сварог, 1994. – 736 с.
37. Гладун З. С. Правове забезпечення охорони здоров'я громадян / З. С. Гладун // Радянське право. – 1991. – № 5. – С. 29.
38. Глушков В. А. Ответственность за преступления в области здравоохранения / В. А. Глушков. – К. : Вища школа, 1987. – 234 с.
39. Гойман В. І. Дія права (Методологічний аспект) / В. І. Гойман. – М. : Вид-во Академії МВС РФ, 1992. – 181 c.
40. Горелик А. С. Конкуренция уголовно-правовых норм : учебное пособие / А. С. Горелик. – Красноярск : Изд-во Красноярск. гос.ун-та, 1996. – 67 с.
41. Готін О. М. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина : навчальний посібник / О. М. Готін; МВС України; Луганський держ. ун-т внутр. справ. – 2-ге вид. – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2006. – 192 с.
42. Грандо А. А. Медицинская этика и медицинская деонтология : учебное пособие / А. А.Грандо. – К. : Высшая школа, 1988. – 186 с.
43. Грищук В. К. До питання про поняття об'єкта злочину в сучасній науці кримінального права // Вибрані наукові праці / Грищук В. К., Ортинський В. Л. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2010. – С. 624-629.
44. Дагель П. С. Классификация мотивов преступления и ее криминологическое значение / П. С. Дагель // Некоторые вопросы социологии и права : материалы науч.-теор. конф. (г. Иркутск, 1967). – Иркутск, 1967. – С. 265-274.
45. Дагель П. С. Совершенствование уголовно-правовых мер по охране здоровья населения / П. С Дагель, С. Я. Улицкий // Советское государство и право. – 1971. – № 7. – С. 103-106.
46. Дагель П. С. Неосторожность. Уголовно-правовые криминологические проблемы / П. С. Дагель. – М. : Юридическая литература, 1977. – 144 с.
47. Дем’яненко Ю. І. Кримінальна відповідальність за порушення недоторканності приватного життя : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук:12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» / Юлія Іванівна Дем’яненко. – Х, 2008. – 20 с.
48. Долгова А. И. Теоретические посылки и общая характеристика результатов длящегося криминологического изучения личности / А. И. Долгова // Опыт криминологического изучения личности пре ступника : сборник научных трудов. – М. : Изд-во Всесоюзного ин-та по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1981. –С. 7-32.
49. Етичний кодекс лікаря України // Український медичний часопис. – 2009. – № ХІ/ХІІ. – С. 8-11.
50. Жеплінський А. Право на знання архівних даних про себе. Архіви колишніх спецслужб / А. Жеплінський // Свобода висловлювань і приватність. – 2001. – № 4. – С. 23-26.
51. Загальна Декларація прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/990_002
52. Зінченко І. О. Кримінально-правова охорона виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (аналіз законодавства і судової практики) : монографія / І. О. Зінченко. – Харків : Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2007. – 320 с.
53. Зінченко І. О. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання : монографія / І. О.Зінченко, В. І.Тютюгін; за заг. ред. проф. В. І. Тютюгіна. – Х., 2008. – 336 с.
54. Злобин Г. А. Некоторые теоретические вопросы криминализации общественно опасных деяний / Г. А. Злобин, С. Г. Келина // Проблемы правосудия и уголовного права. – М. : Институт государства и права АН СССР, 1978. – ? с. – С. 105-107.
55. Иванюшкин А. Я. О содержании проблемы врачебной тайны в медицинской этике / А. Я. Иванюшкин // Вестник АМН СССР. – 1984. – № 4. – С. 84-94.
56. Иногамова-Хегай Л. В. Конкуренция норм уголовного права / Л. В. Иногамова-Хегай. – М. : Щит-М, 1999. – 288 с.
57. Карпенко Л. К. До питання про посилення кримінально-правового захисту лікарської таємниці / Л. К Карпенко // Питання реформування кримінального судочинства : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Донецьк, 25 листопада 2005 року). – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2005. – С. 504-506.
58. Карпенко Л. К. До питання про суб’єкт незаконного розголошення лікарської таємниці / Л. К Карпенко // Наука і освіта – 2004 : матеріали VII міжнародної науково-практичної конференції (10-25 лютого). Т. 49 : Право, 2004. – С. 48-49.
59. Карпенко Л. К. Защита права гражданина на врачебную тайну по УК некоторых стран Европейского Союза / Л. К Карпенко // Захист прав людини в Україні. Теоретичні та практичні аспекти : матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених, аспірантів та студентів. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2006. – С. 142-144.
60. Карпенко Л. К. Классификация тайны по Уголовному кодексу Украины / Л. К. Карпенко // Від громадянського суспільства – до правової держави : тези доповідей V міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 2010). – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2010. – С. 138-141.
61. Карпенко Л. К. Кримінально-правова характеристика предметів злочинів у сфері медичної діяльності / Л. К. Карпенко // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2009. – № 2. – С. 37-41.
62. Карпенко Л. К. Лікарська таємниця як предмет злочину, передбаченого ст. 145 КК України / Л. К. Карпенко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : збірник наукових статей. Вип. 26. – Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2011. – С. 231-239.
63. Карпенко Л. К. Незаконне розголошення лікарської таємниці: об’єктивні і суб’єктивні ознаки / Л. К. Карпенко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : збірник наукових праць. – 2002. – № 3. – С. 202-207.
64. Карпенко Л. К. Особенности уголовной ответственности за разглашение врачебной тайны: сравнительно-правовой анализ / Л. К. Карпенко // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 10. – С. 113-116.
65. Карпец И. И. Преступность: иллюзии и реальность / И. И. Карпец. – М. : Российское право, 1992. – 432 с.
66. Касевич Н. М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка / Н. М. Касевич. – К. : Медицина, 2009. – 424 с.
67. Князькина А. К. Классификация конвенциональных преступлений / А. К. Князькина // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 13-15 квітня 2007 р.) : тези доповідей. Ч. 2. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – 338 с.
68. Колпаков В. К. Деліктний феномен в адміністративному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид.наук: 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Валерій Костянтинович Колпаков. – К., 2005. – 37 с.
69. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный) / под ред. А. И. Рарога. – 7-е изд., перараб. и доп. – М. : Проспект, 2011. – 824 с.
70. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный) / под ред. Г. А. Есакова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Проспект, 2011. – 233 с.
71. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2371.
72. Кони А. Ф. О медицинской тайне // Собрание починений : в 8 т. / А. Ф. Кони. – М. : Юридическая литература, 1967. – Т.4. – 1967. – 619 с.
73. Конституція України: Закон від 28 червня 1996 р., № 254к/96-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
74. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений / Н. И. Коржанский. – Волгоград, 1976. – 120 с.
75. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : навчальний посібник / М. Й. Коржанський. – Вид. 2-ге. – К. : Атіка, 2002. – 640 с.
76. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Загальна частина : курс лекцій / М. Й. Коржанський. – К. : Атіка, 2001. – 432 с.
77. Коржанський М. Й. Кримінальне право України. Частина загальна : курс лекцій / М. І. Коржанський. – К. : Наукова думка; Українська видавнича група, 1996. – 336 с.
78. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів / М. Л. Коржанський. – К. : Наука, 2004. – 216 с.
79. Коробеев А. И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации : монография / А. И. Коробеев. –Владивосток : Изд-во Дальневосточного ун-та, 1987. – 267 с.
80. Коробцова Н. Правове регулювання лікарської таємниці / Н. Коробцова // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 4. – С. 8-11.
81. Котельников В. П. От Гиппократа до наших дней / В. П. Котельников. – М. : Знание, 1987. – 120 c.
82. Кригер Г. Еще раз о смешанной форме вины / Г. Кригер // Советская юстиция. – 1967. – № 3. – С. 5-6.
83. Крылов И. Ф. Врач и закон. Правовые вопросы врачебной деятельности / И. Ф. Крылов. – Л., 1972. – 47с.
84. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник [для студентів юрид. спец. /М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.]; за ред. професорів Бажанова М. І., Сташиса В. В., Тація В. Я. – Київ; Харків : Юрінком Інтер; Право, 2001. – 416 с.
85. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / відпов. ред. Є. Л. Стрельцов. – 4-те вид., перероб. і допов. – Харків : Одіссей, 2009. – 328 с.
86. Кримінальне право України. Особлива частина /за ред. професорів Бажанова М. І., Сташиса В. В., Тація В. Я. – Київ; Харків : Юрінком Інтер; Право, 2002. – 496 с.
87. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 3-тє вид., переробл. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.
88. Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.]; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 3-тє вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 624 с.
89. Кримінальне право. Загальна частина / за ред. П. С. Матишевського, П. П. Андрушка. – К. : Юрінком-Інтер, 1999. – 506с.
90. Кримінальний кодекс республіки Білорусь / Національний правовий портал Білорусі [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravo.by/main.aspx?guid=3871&p0=hk9900275&p2={NRP}
91. Кримінальний кодекс республіки Вірменія станом на 01.12.2012 року / Законодавство країн СНД [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=7472
92. Кримінальний кодекс республіки Таджикистан станом 01.01.2012 року / Національний центр законодавства при президенті республіки Таджикистан [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mmk.tj/ru/legislation/legislation-base/codecs/
93. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – К. : Атіка, 2012. – 160 с.
94. Кримінальний кодекс ФРН редакції 2012 року / Российский правовой портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://constitutions.ru/archives/8117
95. Кримінальний кодекс Швейцарії станом на 01.010.2012 рік / портал «Юридическая Россия» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1241950
96. Кримінальний кодекс Швеції станом на 01.010.2012 рік / портал «Юридическая Россия» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1241950
97. Крылова Н. Е. Об уголовно-правовой защите прав человека от общественно опасных нарушений биоэтики / Н. Е. Крылова // Вестник Московского ун-та. – 2003. – № 1. – С. 38-58. – (Серия 11 : Право).
98. Кудрявцев В. Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования / В. Н. Кудрявцев. – М. : Инфра-М, 1998. – 256 с.
99. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юристъ, 1999. – 302 с.
100. Кудрявцев В. Н. Современная социология права : учебник [для вузов] / В. Н. Кудрявцев, В. П. Казимирчук. – М. : Юристъ, 1995. – 297 с.
101. Кудрявцева В. Н. Основания уголовно-правового запрета: криминализация и декриминализация / В. Н. Кудрявцева, А. М. Яковлева. – М. : Наука, 1982. – 304 с.
102. Кузнецов А. В. Уголовное право и личность / А. В. Кузнецов. – М. : Юридическая литература, 1977. – 168 с.
103. Кузнецова Н. Ф. Перспективы совершенствования УК РФ / Н. Ф. Кузнецова // Государство и право на рубеже веков : материалы Всероссийской конференции (г. Москва, 2001). – М. : [б.и.], 2001. – С. 66-72.
104. Кузнєцов В. Комп’ютерна інформація як предмет крадіжки / В. Кузнєцов // Право України. – 1999. – № 7. – С. 85-88.
105. Кузьмин С. В. Уголовная ответственность за подкуп участников, организаторов профессиональных спортивных соревнований и зрелищных конкурсов : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Кузьмин Сергей Вениаминович. – Москва, 2002 – 185 с.
106. Кузьмічова Є. В. Охорона лікарської таємниці у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 «кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Єлизавета Володимирівна Кузьмічова. – Ірпінь, 2012. – 20 с.
107. Куінтана А. Г. Архіви служб безпеки колишніх репресивних режимів / А. Г.Куінтана // Свобода висловлювань і приватність. – 2002. – № 1. – С. 16-26.
108. Купов И. Я. Проблема врачебной тайны / И. Я. Купов // Вестник АМН СССР. – М. : Медицина. – 1982. – № 4. – С. 65-73.
109. Курс советского уголовного права. Часть общая. Т.1 / отв. ред. : Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – 648 c.
110. Курс уголовного права : в 5 т. / под ред. Г. Н. Борзенкова, В. С. Комисарова. – М. : Зерцало, 2002. –Т. 3 : Особенная часть. – 2002. – 470 с.
111. Лазарев A. M. Субъект преступления / A. M. Лазарев. – М. : ВЮЗИ, 1981. – 63 с.
112. Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Євген Вікторович Лащук. – К., 2005. – 20 с.
113. Левенталь А. О врачебной тайне / А. Левенталь. – Сергиев Посад : Типография И. И. Иванова, 1916. – 73 с.
114. Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы и эмоции : конспект лекций / А. Н. Леонтьев. – М. : Изд-во МГУ, 1971. – 40 с.
115. Лихова С. Актуальні питання вдосконалення кримінально-правових норм, спрямованих на захист недоторканності приватного життя (статті 162, 163, 182 Кримінального кодексу України) / С. Лихова // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 98-104.
116. Лихова С. Я. Злочини проти громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина за Кримінальним кодексом України (теоретико-правове дослідження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Софія Яківна Лихова. – К., 2006. – 39 с.
117. Лісабонська декларація про права пацієнта [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/990_002
118. Суб’єктивна сторона злочину: метод. посібник [для студентів] / В. А. Ломако, В. І. Борисов, В. І. Касинюк, Л. М. Кривоченко. – Харків : Укр. держ. юрид. акад., 1993. – 36 с.
119. Лопашенко Н. А. Уголовная политика: понятие, содержание, методы и формы реализации / Н. А. Лопашенко // Уголовное право в XXI веке : тезисы докладов на междунар. науч. конф. (г. Москва, 31 мая – 1 июня 2001 г.). – М. : ЛексЭст, 2002. – С. 177-181.
120. Лунеев В. В. Субъективное вменение / В. В. Лунеев. – М. : СПАРК, 2000. – 70 с.
121. Люблинский П. И. Врачебная тайна с правовой и этической точки зрения / П. И. Люблинский // Врачебная тайна и врачебная этика. Речи и статьи / под ред. проф. В. И. Воячека и С. Н. Осипова. – Л. : Красная газета, 1930. – С. 25-53.
122. Магарин Н. С. Субъект преступления по новому уголовному законодательству Украины : [монография] / Н. С. Магарин, Д. В. Бараненко; под ред. д-ра юрид. наук, проф. Е. Л. Стрельцова. – Одесса : Астропринт, 2001. – 104 с.
123. Малеина М. Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита / М. Н. Малеина. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М. : МЗ Пресс, 2001. – 244 с.
124. Малков В. П. Совокупность преступлений: Вопросы квалификации и назначения наказания / В. П. Малков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1974. – 307 с.
125. Малыхин В. И. Квалификация преступлений. Теоретические вопросы : учебное пособие к спецкурсу / В. И.Малыхин. – Куйбышев : [б.и], 1987. – 99 с.
126. Мальцев В. В. Категория «общественноопасное поведение» и ее уголовно-правовое значение / В. В. Мальцев // Государство иправо. – 1995. – № 9. – С. 52-60.
127. Марін О. К. Конкуренція кримінально-правових норм : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Олександр Костянтинович Марін. – Київ, 2002. – 26 с.
128. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник [для студ. юрид. вузів і фак.] / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
129. Матковський О. Реформа цивільного законодавства у світлі проблем кримінального права / О. Матковський, В. Смітієнко // Право України. – 1998. – № 4. – С. 42.
130. Махнык О. П. Ответственность за нарушение врачебной тайны / О. П. Махнык // Юрист. – 2005. – № 8. – С. 32-33.
131. Махнык О. П. Научное обоснование организационно-правовых основ реализации права пациента на врачебную тайну : дисс. … канд. юрид. наук : 14.00.33 / Махнык Оксана Петровна. – Тюмень, 2008. – 160 с.
132. Медико-демографічна ситуація та організація медичної допомоги населенню у 2010 році: підсумки діяльності системи охорони здоров'я та реалізація Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» / за ред першого заступника міністра охорони здоров'я О. В. Аніщенка. – К. : МОЗ України, 2011. – 104 с.
133. Медичне право України : збірник нормативно-правових актів / упоряд. і наук. ред. Н. Б.Болотіна. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 412с.
134. Мепаришвили Г. Д. Врачебная тайна и уголовное судопроизводство / Г. Д. Мепаришвили // Советское государство и право. – 1989. – № 11. – С. 74-78.
135. Методичні рекомендації щодо соціальної підтримки людей, які живуть з ВІЛ (з досвіду роботи) / Ю. В. Калашников, Л. П. Крисов, Д. В. Муценко [та ін.]. – К.: [б.в.], 2005. – 116 с.
136. Мирский М. Б. Медицина России XVI-XIX веков / М. Б. Мирский. – М. : РОС-СПЭН, 1996. – 400 с.
137. Михайлов В. Є. Кримінальна відповідальність за зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби: соціальна обумовленість та склад злочину : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Віталій Євгенович Михайлов. – Харків, 2011. – 20с.
138. Мычко Н. И. Уголовное право Украины. Общая часть : учебное пособие [для студ. высших юрид. учеб. заведений] / Н. И. Мычко; Донецкий юридический ин-т. – Донецк : ДЮИ ЛДУВС, 2006. – 770 с.
139. Міжнародний кодекс медичної етики [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/990_002
140. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/990_002
141. Мітрофанов А. А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація / А. А. Мітрофанов. – Одеса : Вид-во Одеського юридичного інституту НУВС, 2004. – 132 с.
142. О персональных данных : модельный закон // Информационный бюллетень (Межпарламентская Ассамблея государств-участников Содружества Независимых Государств). – 1999. – № 23.
143. Молль А. Врачебная этика. Обязанности врача во всех отраслях его деятельности: для врачей и публики : пер. с нем. / А. Молль; пер., авт. примеч. Я. И. Левенсон. – СПб. : Изд. А. Ф. Маркса, 1903. – 414 с.
144. Муздыбаев К. Психология ответственности / К. Муздыбаев. – М. : Либроком, 2010. – 248 с.
145. Музиченко П. П. Історія держави і права України : навч. посібник / П. П. Музиченко. – К. : Товариство «Знання»; КОО, 1999. – 662 с.
146. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : навч. посібник / В. О. Навроцький. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
147. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький. – К. : Атіка, 1999. – 464 с.
148. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: Особлива частина : у 3 кн. / за заг. ред. В. Г. Гончаренка, П. П. Андрушка. – К. : Форум, 2005. –
Книга 2. – 2005. – 672 с.
149. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш [та ін.]; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., перероб. та допов. – Х. : Одіссей, 2008. – 1184 с.
150. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2-ге вид., перероб. та допов. / відп.ред. С. С. Яценко. – К. : А.С.К., 2003. – 976 с.
151. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / за ред. С. С. Яценка. – К. : А.С.К, 2002. – 936 с.
152. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук [та ін.]; за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : Юридична думка, 2007. – 1184 с.
153. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Каннон, 2001. – 1104 с.
154. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : Юридична думка, 2007. – 1184 с.
155. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / [Ю. Б. Бек, Й. Г. Богдан, Л. В. Григоровська та ін]; за ред. В. М. Коссака. – К. : Істина, 2004. – 976 с.
156. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: Особлива частина / П. П. Андрушко, Т. М. Арсенюк, О. Г. Атаманюк та ін.; за заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. – К. : Форум, 2001. – 944 с.
157. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть : курс лекций / А. В. Наумов. – М. : Изд-во БЕК, 1996. – 560 с.
158. Никифоров А. С. Юридическое лицо как субъект преступления / А. С. Никифоров // Государство и право. – 2000. – № 8. – С. 18-27.
159. Нуркаева Т. Н. Личные (гражданские) права и свободы человека и их охрана уголовно-правовыми средствами: вопросы теории и практики / Т. Н. Нуркаева. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 254 с.
160. О внесении изменений и дополнений в Уголовный кодекс РСФСР : Закон РСФСР от 13 декабря 1994 г., № 59-ФЗ // Ведомости Съезда народных депутатов РСФСР и Верховного Совета РСФСР. – 1994. – № 47. –Ст. 2664.
161. О здравоохранении: Закон РСФСР от 29 июля 1971 г. (с изм. и доп., внесенными указами Президиума ВС РСФСР от 15.07.1974) // Ведо