ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Короткий опис

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ІМЕНІ Е. О. ДІДОРЕНКА

На правах рукопису

НАДЕН ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 343.01

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
Баулін Юрій Васильович
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України

Луганськ – 2013

ЗМІСТ

Вступ 4

Розділ 1 Загальна характеристика
кримінально-правового регулювання 18
1.1 Об’єкт і предмет кримінально-правового регулювання 18
1.1.1 Поняття об’єкта і предмета
кримінально-правового регулювання 18
1.1.2 Межі об’єкта кримінально-правового регулювання 49
1.1.3 Структура предмета кримінально-правового
регулювання 60
1.2 Рівні кримінально-правового регулювання 71
1.3 Метод кримінально-правового регулювання 89
1.4 Поняття кримінально-правового регулювання 101
1.5 Принципи кримінально-правового регулювання 110
1.6 Механізм кримінально-правового регулювання 132
Висновки до розділу 1 141

Розділ 2 Нормативне кримінально-правове регулювання 146
2.1 Поняття норми кримінального права 146
2.2 Види норм кримінального права 161
2.3 Структура норм кримінального права 181
2.3.1 Загальні положення про структуру норм
кримінального права 181
2.3.2 Гіпотеза норми кримінального права 192
2.3.3 Диспозиція і санкція норм кримінального права
та їх види 203
2.4 Закон про кримінальну відповідальність —
юридична форма норм кримінального права 214
Висновки до розділу 2 228

Розділ 3 Індивідуальне кримінально-правове регулювання 232
3.1 Юридичні факти в індивідуальному
кримінально-правовому регулюванні 232
3.2 Застосування норм кримінального права як форма
індивідуального кримінально-правового регулювання 255
3.3 Стадії застосування норм кримінального права 284
3.4 Застосування гіпотез норм кримінального права 294
3.5 Застосування традиційних диспозицій
(санкцій) норм кримінального права 304
3.6 Застосування альтернативних диспозицій
норм кримінального права 315
Висновки до розділу 3 323

Висновки 327

Список використаних джерел 332

Додаток 381

ВСТУП

Актуальність теми. Існування організованого суспільства зумовлює необхідність наявності регулювання його внутрішніх процесів – відносин між його учасниками. І чим більш різноманітними є такі відносини, тим різноманітнішим є й інструментарій для їх регулювання. Більше того, у різні історичні періоди на перший план у регулюванні суспільних відносин виходять різні регулятивні системи. Історії людства відомі часи, коли провідну роль у регулюванні відносин у суспільстві мали мораль, релігія, позаправове свавілля. Сьогодні в ньому провідну роль посідає право як певна міра рівності, свободи та справедливості, яка знаходить своє вираження у певній сукупності специфічних соціальних юридичних норм. Саме тому особливості регулятивного впливу права на суспільні відносини становлять інтерес для всіх соціальних наук і передовсім – правознавства.
Радянське правознавство однією з основних своїх методологічних засад мало твердження про єдність системи радянського права, наслідком чого були спроби вироблення єдиного поняття права, єдиного вчення про механізм правового регулювання і його складові системи: норми права, правовідносини, акти застосування права, єдиних класифікаційних критеріїв для різних правових явищ тощо. Ці намагання мали певний успіх, і їх результати спрацьовували тоді, коли дійсно «для нас нічого приватного не було», коли все право було опублічене. Сьогодні ж, коли правознавча наука повертається до своїх методологічних першоджерел, що є загальноприйнятими принаймні в рамках романо-германської правової сім’ї, ми дедалі частіше стикаємося з тим, що розроблені в радянський період категорії, які мали б бути універсальними для всієї системи права, по-різному виявляються в окремих його галузях, а інколи не спрацьовують узагалі. І основний обсяг таких неузгодженостей має місце там, де ми починаємо виокремлювати у праві дві, як їх іноді називають, сфери чи супергалузі – право приватне і право публічне.
Саме тому однією з нагальних проблем сучасного правознавства вбачається вироблення основних методологічних засад розуміння права, які узгоджувалися б із особливостями приватноправової чи публічно-правової природи його норм. Лише на цих підставах і можуть у подальшому розглядатися інші, більш чи менш обсяжні питання правового регулювання в тій чи іншій сфері. При цьому не можна не відзначити, що в науці кримінального права розуміння цього вже складається, свідченням чого є дослідження, що проводяться багатьма вітчизняними та зарубіжними криміналістами.
Їхніми зусиллями розробляються такі методологічні проблеми науки, як публічно-правовий статус кримінального права (Х. Д. Алікперов, Ю. В. Баулін, Л. В. Головко, Х. Зер, В. К. Грищук, В. П. Тихий, В. О.Туляков та інші), кримінально-правова політика (М. О. Бєляєв, О. А. Герцензон, С. С. Босхолов, Л. Д. Гаухман, П. С. Дагель, М. І. Ковальов, О. І. Коробєєв, П. М. Панченко, А. А. Митрофанов, А. А. Музика, А. В. Савченко, Є. Л. Стрельцов, П. Л. Фріс та інші), зміст і значення кримінально-правового регулювання (П. П. Андрушко, В. К. Дуюнов, М. М. Кропачев, Н. О. Лопашенко, Г. О. Петрова, Б. В. Здравомислов, І. Е. Звечаровський, В. М. Кудрявцев, Н. Ф. Кузнєцова, Е. Л. Сидоренко, В. Д. Філімонов, С. Д. Шапченко та інші), норми кримінального права (М. І. Бажанов, І. М. Даньшин, П. А. Воробей, М. П. Журавльов, М. Й. Коржанський, М.І.Мельник, М. І. Панов, Б. Т. Разгільдієв, В. В. Сташис, В. Я. Тацій, П.В.Хряпінський та інші) і кримінальний закон як форму їх вираження (О. І. Бойцов, В. І. Борисов, Б. В. Волженкін, Ю. А. Демидов, М. Д. Дурманов, Л. В. Іногамова-Хегай, О. М. Медведєв, Ю. А. Пономаренко, А. Є. Якубов та інші), кримінальні правовідносини (Я. М. Брайнін, Н. О. Гуторова, Т. А. Денисова, Т. Т. Дубінін, І. Я. Козаченко, М. І. Загородніков, Г. П. Новосьолов, С. С. Пірвагідов, Ю. Є. Пудовочкін, О. І. Санталов, В. Г. Смирнов, О. І. Чучаєв, І. І. Чугуніков та інші), застосування норм кримінального права (Є. В. Благов, С. А. Велієв, Ю. В. Голік, С. Ф. Денисов, Г. А. Левицький, Л. М. Кривоченко, А. Б. Курінов, А. А. Мамедов, В. К. Матвійчук, В. О. Навроцький, А. В. Наумов, Р. А. Сабітов, М. М. Становський, С. А. Тарарухін, Ю. М. Ткачевський, В. І. Тютюгін, М. Д. Шаргородський, М. І. Хавронюк, Н. М. Ярмиш та інші) тощо. Істотним підґрунтям галузевих досліджень кримінально-правового регулювання суспільних відносин є роботи в царині загальної теорії права, що належать перу Н. Г. Александрова, С. С. Алексєєва, О. І. Бобильова, Г. О. Борисова, Г. І. Бондаренка, А. Б. Венгерова, В. І. Гоймана, О. В. Гончарук, В. М. Горшеньова, І. Я. Дюрягін, О. С. Йоффе, А. М. Колодія, В. В. Лазарєва, О. Е. Лейста, Р. З. Ліфшиця, Є. А. Лукашова, А. В. Малька, М. М. Марченка, В. С. Нерсесянца, П. О. Недбайла, М. Н. Перфільєва, А. С. Піголкіна, В. Ф. Попандопула, В. М. Протасова, П. М. Рабіновича, М. В. Цвіка, Л. С. Явича та інших.
Разом із тим цілком зрозумілою є ситуація, за якої кожен дослідник перебуває в межах своїх «масштабів» та «координат», тим самим прагнучи до застосування методологічних розробок щодо своїх прикладних питань. У зв’язку з цим схожі концептуальні засади часто бачаться авторами по-різному, а окремі з них не розглядаються взагалі. Проте визначення в концептуальних характеристиках кримінального права як галузі права має методологічне значення для наукових досліджень окремих проблем кримінально-правового регулювання суспільних відносин.
Викладене дало авторові підстави зробити висновок про необхідність системного переосмислення методологічних засад кримінального права під кутом зору його публічно-правового характеру і місця серед інших галузей публічного права. Виробивши в результаті такого переосмислення єдині засади розуміння даної галузі права, можна буде в подальшому застосувати їх для наукових досліджень цілої низки прикладних проблем, у тому числі й пов’язаних із кримінально-правовим регулюванням суспільних відносин. Це й обумовило вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011 – 2015 роки, затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 року № 14-10 (напрям: «Сучасні тенденції і напрями розвитку правової системи України»); Основних наукових напрямів та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009 – 2013 роки, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук України від 26 листопада 2009 року № 1066/609 (п. 4.4.2.2.); Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010 – 2014 років (наказ МВС України від 29.07.2010 р. № 347, додаток 17, пункт 15).
Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 8 від 23.03.2007 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є вироблення теоретичної концепції правового регулювання кримінально-правових суспільних відносин з урахуванням публічно-правової природи цих відносин і галузі права, що їх регулює, визначення суб’єктів, рівнів, принципів, засобів та механізму такого регулювання, а також вироблення рекомендацій, спрямованих на вдосконалення існуючої моделі кримінально-правового регулювання в Україні.
Для досягнення цієї мети автор ставила перед собою такі задачі:
– визначити поняття і описати ознаки кримінально-правового регулювання суспільних відносин, відмежувавши його від інших способів позаправового впливу на такі відносини;
– окреслити межі суспільних відносин, що підлягають кримінально-правовому регулюванню, виділити об’єкт і предмет такого регулювання;
– визначити рівні кримінально-правового регулювання і розкрити особливості суб’єктного складу, засобів, принципів кримінально-правового регулювання на кожному рівні;
– встановити метод кримінально-правового регулювання суспільних відносин, розкрити його зміст та особливості прояву в сучасній моделі кримінально-правового регулювання;
– визначити особливості елементного складу механізму кримінально-правового регулювання суспільних відносин, встановити його роль у досягненні мети такого регулювання;
– визначити структуру і зміст норми кримінального права як засобу кримінально-правового регулювання, дослідити співвідношення норми кримінального права і статті кримінального закону;
– виділити, описати та визначити кримінально-правове значення юридичних фактів у кримінально-правовому регулюванні, їх значення для руху кримінально-правових суспільних відносин і вплив на зміст таких відносин;
– проаналізувати особливості застосування норм кримінального права як завершального елемента механізму кримінально-правового регулювання, що поєднує між собою предмет і засоби кримінально-правового регулювання.
Об’єктом дослідження є правове регулювання суспільних відносин в Україні як цілеспрямована діяльність уповноважених суб’єктів з метою упорядкування таких відносин відповідно до певних соціальних цілей.
Предметом дослідження є теоретичні основи кримінально-правового регулювання суспільних відносин в Україні.
Методи дослідження. Підґрунтя методології дослідження становить комплексний підхід до аналізу змісту кримінально-правового регулювання суспільних відносин в Україні, який полягає у застосуванні філософських підходів, загальнонаукових і спеціально-наукових, а також власне правових методів.
У дисертації знайшов своє застосування діалектичний підхід, який використовувався на всіх етапах дослідження з метою з’ясування сутності таких категорій, як правове регулювання, кримінальне право, норма кримінального права, застосування норми кримінального права та ін., демонстрації їх взаємопов’язаності, взаємообумовленості і взаємного впливу.
Системний і структурно-функціональний методи застосовувалися при дослідженні рівнів кримінально-правового регулювання, механізму кримінально-правового регулювання, з’ясуванні елементного складу норми кримінального права та стадій її застосування (підрозділи 1.2, 1.6, 2.3, 3.2, 3.3 та ін.); логічний – для аналізу відповідних понять і категорій, формулювання висновків щодо особливостей здійснення кримінально-правового регулювання на різних його рівнях (підрозділи 1.1, 1.2, 1.4 та ін., розділ 3); історичний – у процесі звернення до генезису предмета дослідження (підрозділи 1.1, 1.3 та ін.); порівняльно-правовий – при аналізі окремих питань кримінально-правового регулювання в зарубіжних країнах (підрозділи 1.1, 1.3, 2.4 та ін.). Особливе місце займає метод теоретичного моделювання: в роботі пропонується теоретична модель здійснення кримінально-правового регулювання в Україні. Широке застосування в дисертації отримали категорії та прийоми формальної логіки: поняття, визначення, доказ і спростування, судження, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо. Для дослідження використовувалися й інші традиційні для юриспруденції методи.
Робота виконувалася із урахуванням загальних ціннісно-методологічних орієнтирів, а саме: пріоритету загальнолюдських цінностей, принципів демократичної правової держави, верховенства права, свободи, гуманізму, поваги до людської гідності, утвердження прав людини та ін.
Методика проведеного дослідження підпорядкована правилу, згідно з яким спочатку аналізується стан розробки тієї чи іншої проблеми правового регулювання суспільних відносин на загальнотеоретичному рівні, а потім – на цій базі – досліджуються вже конкретні проблеми кримінально-правового регулювання в Україні.
Провідною ідеєю, яка пронизує всю роботу і якій підпорядковано викладення матеріалу дослідження, а також на базі якої розв’язуються усі проблеми кримінально-правового регулювання суспільних відносин в Україні (його об’єкт і предмет, межі, рівні, метод, принципи, механізм, кримінально-правова наука та її структурні елементи, застосування таких норм тощо), є послідовне проведення методологічної різниці між приватно-правовим і публічно-правовим регулюванням суспільних відносин.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній літературі комплексним системним монографічним дослідженням проблем кримінально-правового регулювання суспільних відносин в Україні. В результаті цього дослідження вироблена концепція кримінально-правового регулювання суспільних відносин, що заснована на публічно-правовій природі таких відносин і норм, які їх регулюють. Основу цієї концепції становить послідовне розрізнення нормотворчого і правозастосовного рівнів кримінально-правового регулювання, для яких визначені суб’єкти, об’єкт і предмет, метод, принципи, засоби правового регулювання та інші фундаментальні питання здійснення кримінально-правового регулювання на кожному з рівнів. Серед положень, які складають цю концепцію, найбільш важливими, такими, що визначають наукову новизну дослідження і, відповідно, виносяться на захист, є те, що:
Уперше:
– розрізнено об’єкт кримінально-правового регулювання, який складає вся сукупність типізованих, деперсоніфікованих кримінально-правових суспільних відносин, що складаються між особами, які вчиняють злочин, і державою, та предмет кримінально-правового регулювання, який становлять окремі кримінально-правові правовідносини між конкретною особою, яка вчинила злочин, та державою;
– визначено що предметом кримінально-правових суспільних відносин загалом і окремих кримінально-правових правовідносин зокрема, є кримінальна відповідальність стосовно якої держава має повноваження застосувати її до особи, яка вчинила злочин, чи звільнити від неї таку особу, а остання – зобов’язана підкоритися тому чи іншому законному рішенню держави;
– виділено два рівні кримінально-правового регулювання: перший рівень – нормативний, на якому держава, що представляється, як правило, Верховною Радою України, шляхом створення норм кримінального права здійснює регулювання усієї сукупності кримінально-правових суспільних відносин; другий рівень – правозастосовний, на якому держава в особі суду шляхом застосування норм кримінального права врегульовує конкретні кримінальні правовідносини;
– виходячи з публічно-правового характеру кримінального права встановлено, що єдиним можливим методом кримінально-правового регулювання суспільних відносин є імперативний метод, який, зокрема, повністю охоплює собою тенденції сучасного кримінального права до розширення кримінально-правового значення різного роду угод та компромісів у кримінальному праві;
– дане визначення кримінально-правового регулювання як впорядкування кримінально-правових суспільних відносин за допомогою норм кримінального права та актів їх застосування;
– виділена система принципів кримінально-правового регулювання, яку складають як загальні принципи, тобто такі, що діють на обох рівнях кримінально-правового регулювання (принцип верховенства права; принцип публічності; принцип дотримання прав людини; принцип обмеженості та ін.), так і спеціальні принципи, що діють окремо на кожному рівні: принципи кримінально-правового регулювання на нормотворчому рівні (принципи криміналізації та пеналізації злочинів) та правозастосовному рівні (принципи застосування норм кримінального права);
– визначено, що норма кримінального права – це публічно-правове правило поведінки, сформульоване, закріплене і охоронюване державою, яке визначає зміст і обсяг її повноважень у кримінально-правовому суспільному відношенні. У такому розумінні норму кримінального права не можна ототожнювати з кожним окремим приписом кримінального закону;
– доведено, що Загальна і Особлива частини є структурними елементами виключно Кримінального кодексу, але не кримінального права як галузі права, оскільки останню складають внутрішньо єдині норми, які знаходять своє зовнішнє вираження і формальне закріплення в приписах різних статей Загальної і Особливої частин КК;
– обґрунтована класифікація норм кримінального права на дві групи: типові норми, які передбачають повноваження держави щодо покладення кримінальної відповідальності на осіб, які вчинили злочини, та альтернативні норми, які передбачають повноваження держави на повне чи часткове звільнення осіб, які вчинили злочини, від кримінальної відповідальності;
– виходячи з того, що будь-яка кримінально-правова норма має двохелементну структуру (гіпотезу та диспозицію), визначено, що у гіпотезах типових кримінально-правових норм вказується на один юридичний факт – вчинення особою злочину, а у гіпотезах альтернативних норм – ще і на другий юридичний факт – позитивну посткримінальну поведінку особи, яка вчинила злочин, або певну сприятливу для неї подію;
– обґрунтовано поділ диспозицій кримінально-правових норм на два види: типову диспозицію, яка передбачає повноваження держави покласти на особу, яка вчинила злочин, кримінальну відповідальність, і альтернативну диспозицію, яка встановлює повноваження держави на звільнення такої особи від кримінальної відповідальності.
Удосконалено:
– аргументацію на користь того, що єдиним правопороджуючим юридичним фактом для кримінально-правових суспільних відносин є виключно вчинення злочину як єдиного, на сьогоднішній день, виду кримінального правопорушення;
– вчення про суб’єктний склад кримінально-правових суспільних відносин, зокрема наведено додаткові аргументи на користь того, що єдиним уповноваженим суб’єктом таких правовідносин є виключно держава, яку на правотворчому рівні регулювання представляє парламент, а на правозастосовному – суд, а єдиним зобов’язаним суб’єктом – особа, яка вчинила злочин; ні потерпілий, ні жоден інший суб’єкт не є учасниками кримінально-правових суспільних відносин;
– перелік засобів кримінально-правового регулювання, до яких віднесені норма права (на нормотворчому рівні) та акти застосування цієї норми (на правозастосовному рівні);
– вчення про механізм кримінально-правового регулювання суспільних відносин, який зв’язує між собою норму кримінального права та стан правопорядку в кримінальних правовідносинах і призводить до втілення в них тих цілей правового регулювання, які закладені у нормах; визначені його елементи: норми права, юридичні факти, правовідносини та юридичні акти (акти застосування норм права);
– розуміння застосування норм кримінального права як форми їх фактичного втілення в суспільних відносинах, що здійснюється домінуючим суб’єктом кримінально-правових суспільних відносин (державою) через її правомірну поведінку по визначенню кримінально-правових наслідків вчинення злочину для підпорядкованого суб’єкта таких відносин – особи, яка його вчинила;
– аргументацію на користь того, що застосування гіпотези норми кримінального права може мати місце при встановленні складу злочину, а також позитивної посткримінальної поведінки чи сприятливих посткримінальних подій, і воно відсутнє при встановленні обставин, що виключають злочинність діяння
Дістали подальшого розвитку:
– положення науки кримінального права про відмінність кримінально-правового регулювання суспільних відносин від кримінально-правового впливу на такі відносини;
– положення наукових досліджень щодо неможливості існування в суспільстві кримінальних правовідносин до появи юридичного факту – вчинення особою злочину, і тим самим щодо недосконалості концепції позитивної кримінально-правової відповідальності, яка, на думку деяких авторів, існує до вчинення особою злочину;
– започатковані в літературі дослідження меж кримінально-правового регулювання, при чому були систематизовані результати попередніх досліджень, виділені ті види меж, стосовно яких вже досягнуто певної єдності в поглядах і розвинуто вчення про найбільш проблемну з таких меж – коло діянь, що є суспільно небезпечними;
– концепція розуміння кримінальної відповідальності як передбачених кримінальним законом обмежень прав і свобод особи, яка вчинила злочин, що застосовуються за обвинувальним вироком судом і підлягають виконанню спеціально уповноваженими органами державної влади;
– аргументацію на користь двоелементної структури норми права загалом і норми кримінального права, зокрема, шляхом вказівки на те, що прибічники триелементної структури норми права в своїх судженнях упускають другу гіпотезу;
– започатковані в науці дослідження стадійності застосування норм права, у тому числі й кримінального: на противагу висловлюваним в літературі судженням виділені дві обов’язкові стадії їх застосування: перша полягає в застосуванні гіпотези цієї норми, друга – в застосуванні її диспозиції (у тому числі – санкції) й доведено, що застосування однієї тільки гіпотези чи однієї тільки диспозиції норми кримінального права неможливе.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що на новій методологічній базі послідовного розмежування правового режиму сфери публічного та приватного права створена цільна теоретична концепція кримінально-правового (як різновид публічно-правового) регулювання в Україні суспільних відносин між державою та особами, які вчиняють злочини. Така концепція може служити теоретичним підґрунтям для практичної реалізації відповідними державними органами своїх повноважень щодо проведення ефективної кримінально-правової політики у сфері боротьби зі злочинністю в Україні.
Положення, висновки та рекомендації, запропоновані в дослідженні, можуть бути використані, зокрема:
– у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки фундаментальних та прикладних тем науки кримінального-права, що пов’язані з проблематикою кримінально-правового регулювання (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження у наукову діяльність Кримінологічної асоціації України від 10.05.2013 р.);
– у нормотворчій сфері – як теоретичне підґрунтя при реформуванні кримінального законодавства України в цілому чи окремих його інститутів;
– у правозастосовній сфері – для вдосконалення правил застосування норм кримінального права щодо кваліфікації злочинів, застосування до особи, яка вчинила злочин, кримінальної відповідальності та звільнення від неї;
– у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників з курсу «Кримінальне право України. Загальна частина» та при його викладанні студентам вищих юридичних навчальних закладів (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка від 02.04.2013 р.).
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в роботі, розглядалися, обговорювалися й були в цілому схвалені на засіданнях кафедри кримінального права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кафедри кримінального права Луганського національного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка, на спільному засіданні координаційного бюро з кримінального права відділення кримінально-правових наук Національної академії правових наук України та вченої ради Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені В. В. Сташиса. Положення і висновки роботи доповідалися на міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових і науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: науково-практичній конференції «Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності» (м. Харків, 2005 р.); науково-практичній конференції «Реформування кримінального і кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан і перспективи» (м. Івано-Франківськ, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (м. Львів, 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми» (м. Донецьк, 2006 р.); науково-практичній конференції «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (м. Харків, 2007 р.); круглому столі з актуальних питань боротьби зі злочинністю, проведеному Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого спільно з Академією правових наук України в рамках Фестивалю науки (м. Харків, 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності» (м. Київ, 2007 р.); науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 2008 р.); науково-практичній конференції «Правові засади підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, 2008 р.) та інших наукових форумах.
Результати дослідження використовувалися автором під час читання лекцій, проведення семінарських занять, керівництві написанням студентами курсових робіт з кримінального права України в Луганському національному університеті імені В. І. Даля.
Публікації. Основні положення дисертації, висновки та пропозиції знайшли відбиття в опублікованій за її результатами індивідуальній монографії, у 22-х статтях, опублікованих у наукових виданнях України, визнаних фаховими з юридичних наук, а також у тезах 12-ти доповідей та наукових повідомлень на наукових і науково-практичних конференціях. Результати наукових досліджень дисертантки додатково висвітлювалися в інших наукових публікаціях автора, у т.ч. в двох монографіях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення та запропоновано концептуально нове вирішення наукової проблеми кримінально-правового регулювання суспільних відносин в Україні. На основі проведеного сформульовані такі найбільш важливі узагальнюючі висновки.
1. Кримінально-правове регулювання — це один із видів правового регулювання в публічній сфері (сфері публічних відносин). У зв’язку з цим йому характерні властивості (суб’єктний склад, особливості об’єкта і предмета, способи тощо) публічно-правового регулювання і не характерні відповідні властивості приватноправового. Концептуальними засадами дослідження є визнання того, що:
а) об’єктом і предметом кримінально-правового регулювання є відповідно кримінально-правові суспільні відносини та кримінальні правовідносини;
б) кримінально-правове регулювання здійснюється на двох рівнях — нормативному (законодавчому, правотворчому) та індивідуальному (правозастосовчому), тобто включає як законотворення, так і правозастосування.
2. Законодавчий рівень кримінально-правового регулювання — це правове регулювання кримінально-правових суспільних відносин. Ці відносини є об’єктом кримінально-правового регулювання на законодавчому (правотворчому) рівні. Особливістю об’єкта кримінально-правового регулювання на цьому рівні, яка зумовлена його публічно-правовим характером, є те, що такий об’єкт не може існувати до правового врегулювання. Якщо приватноправові відносини можуть складатися в громадянському суспільстві до і незалежно від їх правового регулювання, то кримінальні суспільні відносини (так само, як і всякі інші публічні відносини) можуть складатися лише на підставі відповідних норм права (зокрема, кримінального). Це обумовлено тим, що предмет таких відносин (кримінальна відповідальність), а також їх зміст (взаємні права та обов’язки суб’єктів) не можуть існувати поза нормою права, оскільки визначаються лише нею, і не є для неї первісними.
Отже, кримінально-правові суспільні відносини не існують до появи норм кримінального права. Вони породжуються вчиненням суспільно небезпечних діянь, визнаних нормами кримінального права як злочини, а тому стосовно таких норм є вторинними, похідними. У цьому виявляється «творча» роль кримінального права (кримінально-правового регулювання).
3. Правозастосовчий рівень кримінально-правового регулювання — це правове регулювання конкретного кримінально-правового відношення, породженого вчиненням конкретного злочину, яке загальним чином врегульоване нормами кримінального права. Наявність чи відсутність кримінального правовідношення є об’єктивною. Його об’єктивна наявність чи відсутність за загальним правилом повинна адекватно відображатися державою, проте мають місце і розходження. Кримінально-правове відношення за загальним правилом існує паралельно з кримінальним процесуальним (для якого юридичним фактом є підстави для внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початку досудового розслідування), хоча можливе і їх роздільне існування.
4. Оскільки кримінально-правове регулювання є публічно-правовим, його суб’єктом може бути лише публічно-правовий суб’єкт, а саме — держава. Вона є суб’єктом кримінально-правового регулювання як на законодавчому, так і на правозастосовчому рівні, проте представлена на кожному з цих рівнів різними органами. На правотворчому — це Верховна Рада України; в обмеженому обсязі також і Конституційний Суд України (у частині визнання неконституційними окремих положень кримінального законодавства). На правозастосовчому рівні — суди загальної юрисдикції, оскільки лише вони застосовують норми кримінального права. Органи досудового слідства та органи системи виконання покарань не представляють державу в кримінально-правовому регулюванні на правозастосовчому рівні, оскільки норм кримінального права не застосовують.
5. Засобом кримінально-правового регулювання на правотворчому рівні є норма кримінального права. Норма кримінального права — це таке правило поведінки, яке встановлює компетенцію держави щодо визначення кримінально-правового статусу особи, яка вчинила злочин. Таким чином, нормами кримінального права є лише такі правові норми, які:
а) у своїй гіпотезі мають вказівку на злочин. Не є нормами кримінального права ті, в яких вказується не на злочин, а виключно на будь-яке інше діяння як правомірне, так і неправомірне чи будь-які події (наприклад, норми, що визначають правові наслідки діянь неосудних та осіб, що не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, обставини, що виключають злочинність діяння, тощо). Однак є нормами кримінального права ті норми, у гіпотезах яких на такі діяння чи події вказується разом із злочином як на систему юридичних фактів (наприклад, норми про звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання);
б) у своїй диспозиції визначають такі правові наслідки для особи, яка вчинила злочин, що стосуються її правового статусу. Ці правові наслідки в типовому плані полягають у погіршенні такого статусу, тобто обмеженні прав чи покладенні додаткових обов’язків; у нетиповому — у повній чи частковій відмові від такого погіршення (звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання).
Засобом кримінально-правового регулювання на правозастосовчому рівні є акти застосування норм кримінального права. Серед таких актів провідне місце, найбільша питома вага, належить обвинувальному вироку суду. При цьому на одному рівні з ним мають розглядатися ухвали судів вищестоящих інстанцій, якими можуть бути внесені зміни до таких вироків. Нетиповим актом кримінально-правового регулювання на правозастосовчому рівні є ухвала суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності. У цьому аспекті актуальним є питання про тлумачення положення Конституції про те, що ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, інакше як за вироком суду. Не є актами кримінально-правового регулювання акти органів досудового слідства та органів системи виконання покарань, які не застосовують закон про кримінальну відповідальність.
6. Мета кримінально-правового регулювання багатоступінчаста. Очевидно, найближчою метою є визначення кримінально-правового статусу особи, яка вчинила злочин. Найбільш віддаленою — підтримання правопорядку в суспільстві. Цілком вірогідно, що між цими двома цілями мають бути виділені декілька проміжних.
7. Правове регулювання на законодавчому рівні завжди загальне. Його об’єктом є суспільні відносини (типізовані, деперсоніфіковані); його засобом є норма кримінального права (загальнообов’язкове правило поведінки); його метою є визначення правообмежень для правового статусу злочинців. Правове регулювання на правозастосовчому рівні завжди конкретне. Його предметом є конкретне кримінальне правовідношення; його засобом є акт застосування кримінально-правової норми (вирок суду чи ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності); його метою є визначення правового статусу (як правило, встановлення правообмежень) для конкретної особи, яка вчинила злочин.
8. Законодавчий рівень кримінально-правового регулювання — це діяльність держави зі створення, зміни чи скасування норм кримінального права. Таким чином, норма кримінального права є одночасно засобом кримінально-правового регулювання і результатом регуляторної діяльності суб’єкта кримінально-правового регулювання. Норма кримінального права має двоелементну структуру, причому обов’язковим першим елементом норми кримінального права є гіпотеза, а другим елементом — диспозиція, яка в більшості випадків визначає таку поведінку, як покладення кримінальної відповідальності, а отже, є традиційною диспозицією (санкцією). Норма кримінального права є публічно-правовою нормою, тому вона завжди абсолютно імперативна і не може бути змінена чи скасована будь-ким, крім самої держави.
Кримінально-правова нормотворчість — це виключна прерогатива держави, причому творення норм кримінального права має ґрунтуватися на принципах (правилах) криміналізації, пеналізації та депеналізації. Норма кримінального права має лише одну форму вираження — закон про кримінальну відповідальність, який має її адекватно відображати. Залишається актуальною проблема існування неправового кримінального закону, тобто розходження між нормою кримінального права і статтею кримінального закону.
9. Правозастосовчий рівень кримінально-правового регулювання — це діяльність держави по реалізації кримінально-правових норм щодо конкретних осіб, які вчинили злочини. Така реалізація здійснюється виключно судом у формі застосування таких норм. Застосування норми кримінального права полягає у послідовному застосуванні спочатку її гіпотези, потім — диспозиції (традиційної або альтернативної). Тому кримінально-правове регулювання на правозастосовчому рівні розпадається на дві юридично значимі дії (які, проте, оформлюються одним правозастосовчим актом):
а) кримінально-правову кваліфікацію юридичного факту. Такими юридичними фактами є злочин, позитивна посткримінальна поведінка, а в окремих випадках — події (що, на нашу думку, не завжди обґрунтовано);
б) визначення кримінально-правових наслідків появи такого юридичного факту — покладення кримінальної відповідальності; повне чи часткове звільнення від неї.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдеев, В. Стадии правового регулирования посткриминального поведения несовершеннолетних [Текст] / В. Авдеев // Уголовное право. – 2002. – № 3. – С. 104-105.
2. Агапов, П. В. Бессистемность как дефект текущего уголовно-правового регулирования [Текст] / П. В. Агапов // Системность в уголовном праве : материалы II Российского Конгресса уголовного права, 31 мая-1 июня 2007 г. / отв. ред. В. С. Комиссаров. – М. : Велби, 2007. – С. 20-21.
3. Агарков, М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву [Текст] / М. М. Агарков. – М. : Юриздат, 1940. – 160 с.
4. Александров, Н. Г. Законность и правоотношения в советском обществе [Текст] / Н. Г. Александров. – М. : Юрид. лит., 1955. – 176 с.
5. Александров, Н. Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма [Текст] / Н. Г. Александров. – М. : Госюриздат, 1961. – 271 с.
6. Алексеев, С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве [Текст] / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1966. – 186 с.
7. Алексеев, С. С. О нормативном регулировании в коммунистическом обществе [Текст] / С. С. Алексеев // ХХІІ съезд КПСС и вопросы государства и права : сб. ст. – Свердловск, 1966. – Вып. 1. – С. 281–295.
8. Алексеев, С. С. Общая теория права [Текст] : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 359 с.
9. Алексеев, С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования [Текст] / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
10. Алексеев, С. С. Структура советского права [Текст] / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1975. – 264 с.
11. Алексеев, С. С. Теория права [Текст] / С. С. Алексеев. – М. : БЕК, 1994. – 224 с.
12. Алексєєва-Процюк, Д. О. Спеціальні норми в кримінальному праві України [Текст] / Д. О. Алексєєва-Процюк // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2002. – № 5. – С. 120–124.
13. Аликперов, Х. Д. Понятие норм уголовного законодательства, допускающих компромисс в борьбе с преступностью [Текст] / Х. Д. Аликперов. – Баку : ЭЛМ, 1992. – 63 с.
14. Аликперов, Х. Д. Преступность и компромисс [Текст] / Х. Д. Аликперов. – Баку : ЭЛМ, 1992. – 196 с.
15. Альференко, А. В. Метод регулирования в уголовном праве [Текст]: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08. / Анна Владимировна Альференко. – Екатеринбург: Уральская гос. юрид. академия, 2013. – 29 с
16. Альференко, А. В. Метод уголовно-правового регулирования: современное видение проблемы [Текст] / А. В. Альференко // Российский юридический журнал. – 2012. – № 2. – С. 116-120.
17. Афиногенов, Ю. А. Эффективность уголовного закона и общая превенция [Текст] / Ю. А. Афиногенов // Проблемы правового регулирования вопросов борьбы с преступностью. – Владивосток : ДВГУ / отв. ред.: П. С. Дагель, Р. И. Михеев ; отв. за вып. В. В. Яровенко, 1977. – С. 17-24.
18. Бабаев, В. К. Общая теория права: Краткая энциклопедия [Текст] / В. К. Бабаев, В. М. Баранов. – Н. Новгород : Нижегор. юрид. ин-т МВД РФ, 1997. – 516 с.
19. Багрий-Шахматов, Л. В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации [Текст] / Л. В. Багрий-Шахматов. – Одесса, 1998.
20. Бажанов, М. И. Уголовное право Украины. Общая часть [Текст] / М. И. Бажанов. – Днепропетровск : Пороги, 1992.
21. Базылев, Б. Т. Сущность санкций в советском праве [Текст] / Б. Т. Базылев // Изв. вузов. Правоведение. – 1976. – № 5. – С. 32–38.
22. Баранов, В. М. Примечания в российском праве: природа, виды, проблемы реализации [Текст] / В. М. Баранов, Д. С. Кондаков // Проблемы юридической техники : сб. ст. / под ред. В. М. Баранова. – Н. Новгород, 2000. – С. 390–399.
23. Баулин, Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния [Текст] / Ю. В. Баулин. – Харьков : Основа, 1991. – 360 с.
24. Баулин, Ю. В. Уголовное право как отрасль материального публичного права [Текст] / Ю. В. Баулин // Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке : материалы Второй междунар. науч.-практ. конф. / отв. ред. А. И. Рарог. – М. : ТК Велби : Проспект, 2005.
25. Баулин, Ю. В. Уголовно-правовые проблемы учения об обстоятельствах, исключающих преступность (общественную опасность и противоправность) деяния [Текст] : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.08 / Ю. В. Баулин. – Харьков : Укр. юрид. акад. им. Ф. Э. Дзержинского, 1991.
26. Баулін, Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності [Текст] / Ю. В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.
27. Баулін, Ю. В. Кримінальне право як публічна галузь права [Текст] / Ю. В. Баулін // Вісн. Конституц. Суду України. – 2005. – № 2. – С. 83–85.
28. Баулін, Ю. В. Методологічне значення поділу права на приватне і публічне для кримінально-правових досліджень [Текст] / Ю. В. Баулін // Методологічні проблеми правової науки : матеріали міжнар. наук. конф., Харків, 13–14 груд. 2002 р. / упоряд.: М. І. Панов, Ю. М. Грошевий. – Х. : Право, 2003. – С. 285–287.
29. Безклубий, І. А. Рецензія на монографію "Державно-правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин" [Текст] / І. А. Безклубий // Часопис Київського університету права. – 2010. – 1. – С. 333.
30. Беляев, В. Г. Применение уголовного закона [Текст] : учеб. пособие / В. Г. Беляев. – Волгоград : ВЮИ МВД России, 1998. – 124 с.
31. Беляев, Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации [Текст] / Н. А. Беляев. – Л. : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1986.
32. Берзін, П. С. Злочини наслідки в механізмі кримінально-правового регулювання [Текст] : автореферат дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.08. / П. С. Берзін. – К. : Б. в., 2010. – 35 с.
33. Берзін, П. С. Особливості врахування наслідків поведінки людини у механізмі кримінально-правового регулювання, що "працює" в режимі дотримання певних кримінально-правових заборон [Текст] / П. С. Берзін // Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип.43. – К. : Ін-т держави і права НАН України / голова редкол. Ю. С. Шемшученко, 2009. – С. 448-453.
34. Благов, Е. В. Применение уголовного права (теория и практика) [Текст] / Е. В. Благов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 505 с.
35. Блинов, А. Г. Понятие уголовно-правового механизма и его назначение [Текст] / А. Г. Блинов // Современное право : научно-практический журнал. – 2012. – № 11. – С. 98-103.
36. Бобылев, А. И. Механизм правового воздействия на общественные отношения [Текст] / А. И. Бобылев // Государство и право. – 1999. – № 5. – С. 104– 109.
37. Бобылев, А. И. Теоретические проблемы правового регулирования [Текст] / А. И. Бобылев // Право и политика. – 2002. – № 8. – С. 10–16.
38. Божьев, В. П. Уголовно-правовые и процессуальные правоотношения [Текст] / В. П. Божьев, Е. А. Фролов // Сов. государство и право. – 1974. – № 1. – С. 88–90.
39. Бойцов, А. И. Действие уголовного закона во времени и в пространстве [Текст] / А. И. Бойцов. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. гос. ун-та, 1995. – 257 с.
40. Бондаренко, Г. И. Совершенствование общественных отношений и социальное управление [Текст] / Г. И. Бондаренко. – Л., 1989.
41. Борденюк, В. В. Порядок зайняття господарською діяльністю як предмет правового регулювання й об’єкт кримінально-правової охорони [Текст] / В. В. Борденюк // Вісник господарського судочинства. – 2007. – 6. – С. 78-84.
42. Борисов, В. І. Розв’язання проблемних питань Особливої частини у новому Кримінальному кодексі України [Текст] / В. І. Борисов // Конституція України – основа модернізації держави та суспільства : матеріали наук. конф., 21–22 черв. 2001 р., Харків / упоряд.: Ю. М. Грошевий, М. І. Панов. – Х. : Право, 2001. – С. 325–328.
43. Брайнин, Я. М. Уголовная ответственность и ее основания в советском уголовном праве [Текст] / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1963. – 275 с.
44. Брайнин, Я. М. Уголовный закон и его применение [Текст] / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1967. – 240 с.
45. Братусь, С. Н. Спорные вопросы теории юридической ответственности [Текст] / С. Н. Братусь // Сов. государство и право. – 1973. – № 4. – С. 27–35.
46. Братусь, С. Н. Юридическая ответственность и законность: Очерк теории [Текст] / С. Н. Братусь. – М. : Юрид. лит., 1976.
47. Братусь, С. Н. Юридические лица в советском гражданском праве (Понятие, виды, государственные юридические лица) [Текст] / С. Н. Братусь. – М. : Юриздат, 1947.
48. Брич, Л. П. Кваліфікація ухилення від сплати обов’язкових внесків державі [Текст] / Л. П. Брич, В. О. Навроцький. – К. : Атіка, 2002.
49. Булгаков, Д. Б. Потерпевший в уголовном праве и его криминологическая характеристика [Текст] / Д. Б. Булгаков. – Ставрополь, 2000.
50. Бурдін, В. Обмежена осудність в механізмі кримінально-правового регулювання [Текст] / Бурдін В. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ХVII регіон. наук.-практ. конф. (3-4 лют. 2011 р.) / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л. : Львів. нац. ун-т ім. І.Франка, 2011. – С. 279-280.
51. Бут, О. М. Проблема диспозитивного методу в кримінальному праві [Текст] / О. М. Бут // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. 2006. №3. – 2006. – С. 128-131.
52. Бут, О. М. Щодо диспозитивного методу регулювання кримінально-правових відносин [Текст] / О. М. Бут // Запорізькі правові читання: Тези доп. щоріч. Міжнар. наук.-практ. конф., м. Запоріжжя, 18-19 трав. 2006 р. – Запоріжжя : ЗНУ / за заг. ред. С. М. Тимченко, 2006. – С. 297-298.
53. Буткевич, С. А. Міжнародно-правове регулювання боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом [Електронний ресурс] / С. А. Буткевич // Право і суспільство. – 2009. – 3 ([Електронний ресурс]). – С. 54-58.
54. Бушуева, Т. А. Структура уголовно-правового метода и ее значение для определения эффективности уголовного права [Текст] / Т. А. Бушуева // Проблемы правового регулирования вопросов борьбы с преступностью. – Владивосток : ДВГУ / отв. ред.: П. С. Дагель, Р. И. Михеев ; отв. за вып. В. В. Яровенко, 1977. – С. 39-47.
55. Василькова, Л. З історії становлення терміна «кримінальний» [Текст] / Л. Василькова // Підприємництво, госп-во і право. – 2001. – № 12. – С. 75–77.
56. Васильченко, A. А. Системный подход к уголовно-правовому регулированию [Текст] / A. А. Васильченко // Системность в уголовном праве : материалы II Российского Конгресса уголовного права, 31 мая-1 июня 2007 г. / отв. ред. В. С. Комиссаров. – М. : Велби, 2007. – С. 87-89.
57. Вишневецкая, И. Н. Практика и ее роль в механизме уголовно-правового регулирования [Текст] : автореферат дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / И. Н. Вишневецкая. – М. : Б. и., 2008. – 26 с.
58. Воробей, П. А. Суспільні наслідки дії закону про кримінальну відповідальність [Текст] / Воробей П. А. // Право і суспільство. – 2011. – № 3. – С. 3-5.
59. Гаджиев, Г. Правовые позиции Конституционного Суда РФ как источник конституционного права [Текст] / Г. Гаджиев // Конституц. право: восточноевроп. обозрение. – 1999. – № 3 (28).
60. Галкин, В. М. Проблемы полноты уголовно-правового регулирования [Текст] / В. М. Галкин // Проблемы совершенствования советского законодательства. Труды. Вып. 37. – 1987. – С. 110-123.
61. Галкин, В. М. Применение гипотезы уголовно-правовой нормы [Текст] / В. М. Галкин // Проблемы совершенствования советского законодательства. ВНИИ СЗ. Труды. Т. 15. – М., 1979.
62. Гаухман, Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика [Текст] / Л. Д. Гаухман. – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. – 448 с.
63. Гацелюк, В. А. Структура принципу кримінального права та її роль у забезпеченні єдності кримінально-правового регулювання [Текст] / В. А. Гацелюк // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС. 2003р. Вип. 2. – 2003. – С. 120-131.
64. Гегель, Г. В. Ф. Философия права [Текст] / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1990. – 534 с.
65. Генрих, Н. В. Глобализация и проблемы теории уголовно-правовых отношений [Текст] / Н. В. Генрих // Научные основы уголовного права и процессы глобализации : материалы V российского конгресса уголовного права (27-28 мая 2010 г.) / Московский государственный университет им. М. В. Ломоносова. – М. : Проспект, 2010. – С. 62-67.
66. Генрих, Н. В. О связи уголовно-правовых и административно-деликтных отношений [Текст] / Н. В. Генрих // Уголовное право: истоки, реалии, переход к устойчивому развитию : материалы VI российского конгресса уголовного права (26-27 мая 2011 г.) / Московский государственный университет им. М. В. Ломоносова. – М. : Проспект, 2011. – С. 32-35.
67. Генрих, Н. В. Предмет уголовно-правового регулирования в системе правоотношений [Текст] / Н. В. Генрих // Российская юстиция. – 2010. – 8. – С. 16-19.
68. Генрих, Н. В.. Предмет и метод уголовно-правового регулирования: история, теория и практика [Текст] : монография / Н. В. Генрих. – М. : Норма : Инфра-М, 2011. – 320 с.
69. Герцензон, А. А. Уголовное право. Часть Общая [Текст] : учеб. пособие / А. А. Герцензон. – М. : РИО ВЮА, 1948. – 496 с.
70. Голик, Ю. В. Метод уголовного права [Текст] / Ю. В. Голик // Журн. рос. права. – 2000. – № 1.
71. Голик, Ю. В. Позитивные стимулы в уголовном праве (понятие, содержание, перспективы) [Текст] : дис. … д-ра юрид. наук в виде науч. докл. / Ю. В. Голик. – М. : МГУ, 1994. – 54 с.
72. Голіна, В. Теоретичні та прикладні проблеми втілення кримінологічної політики в Україні [Текст] / В. Голіна // Право України. – 2009. – 7. – С. 24-30.
73. Голіна, В. В. Судимість [Текст] / В. В. Голіна. – Х. : Харків юридичний, 2006. – 384 с.
74. Головко, Л. В. Освобождение от уголовной ответственности и освобождение от уголовного преследования: соотношение понятий [Текст] / Л. В. Головко // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 41–51.
75. Гончаренко, В. Г. Загальнотеоретичні, процесуальні та організаційні питання впровадження автоматизації застосування норм кримінального права [Текст] / В. Г. Гончаренко, Г. Г. Ружицький, А. Р. Хурцидзе // Вісн. Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка. Юрид. науки. – К. : РВЦ «Київ. ун-т», 1998. – Вип. 35. – С. 64–69.
76. Гончаров, Д. Межотраслевая коллизия уголовного и гражданского законодательства России [Текст] / Д. Гончаров // Уголовное право. – 2002. – № 3. – С. 95–96.
77. Гончарук, О. В. Дихотомія права: право публічне та право приватне [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. В. Гончарук. – К. : Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2004. – 19 с.
78. Горшенев, В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе [Текст] / В. М. Горшенев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 256 с.
79. Готін, О. Стимулювання посткримінальної поведінки – перспективний напрям кримінально-правової політики [Текст] / О. Готін // Право України. – 2005. – 9. – С. 77-80.
80. Готін, О. М. Випуск або реалізація недоброякісної продукції в умовах ринкової економіки: проблеми кримінальної відповідальності [Текст] / О. М. Готін. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2004.
81. Григор’єва, М. Є. Механізм правового регулювання звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям у вчиненому злочині [Текст] / М. Є. Григор’єва // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини і основ­них свобод) : тези доп. та наук. повідомл. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених / за ред. М. І. Панова. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 138–140.
82. Григорьева, М. Е. Уголовно-правовые средства освобождения лица от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием [Текст] / М. Е. Григорьева // Проблеми законності : республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 66.
83. Грищук, В. К. О некоторых причинах пробелов в уголовном законодательстве и уголовно-правовом регулировании в Украине [Текст] / В. К. Грищук // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Прогалини у кримінальному законодавстві : Міжнар. симпозіум, 12-13 верес. 2008 р. – Л. : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 44-48.
84. Грищук, В. К. Поняття, предмет, методи, завдання, функції, система, джерела та принципи українського кримінального права [Текст] : навч. посіб. / В. К. Грищук. – Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2009. – 112 с.
85. Гуторова, Н. О. Кримінально-правова охорона як складова частина механізму правового регулювання державних фінансів України [Текст] / Н. О. Гуторова // Проблеми законності. Вип. 52. – Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2002. – С. 112-117.
86. Гуторова, Н. О. Проблеми кримінально-правової охорони державних фінансів України [Текст] : автореферат дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.08. / Н. О. Гуторова. – Х. : Б. в., 2002. – 38 с.
87. Гуторова, Н. О. Формування і дія кримінально-правових норм у механізмі правового регулювання державних фінансів України [Текст] / Н. О. Гуторова // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Вип. 22. – 2003. – С. 116-121.
88. Гущина, Н. А. Поощрительные нормы российского права [Текст] / Н. А. Гущина. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 294 с.
89. Дагель, П. С. Проблемы советской уголовной политики [Текст] / П. С. Дагель. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1982.
90. Дагель, П. С. Теоретические вопросы совершенствования уголовного законодательства [Текст] / П. С. Дагель // Конституция СССР и дальнейшее укрепление законности и правопорядка. – М. : Юрид. лит., 1979.
91. Даль, В. И. Толковый словарь живого великорусского языка [Текст] : в 4 т. Т. 1 : А-З / В. И. Даль. – М. : АО Изд. гр. «Прогресс», «Универс», 1994. – 912 с.
92. Даньшин, І. Запобіжне значення кримінального і кримінально-процесуального законів [Текст] / І. Даньшин, Ю. Грошовий // Рад. право. – 1969. – № 6. – С. 74–75.
93. Девятова, О. В. Решения Европейского суда по правам человека в механизме уголовно-процессуального регулирования [Електронний ресурс] / О. В. Девятова. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 200 с.
94. Демидов, П. В. Частное правовое принуждение в сфере регулирования уголовного права [Текст] / П. В. Демидов // Российская юстиция. – 2005. – 5. – С. 6-10.
95. Денисов, С. Ф. Запобіжний вплив кримінального законодавства на протиправну поведінку молоді [Текст] / С. Ф. Денисов // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 13-15 квіт. 2007 р. Ч. 1. – Л. : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2007. – С. 160-162.
96. Денисов, С. Ф. Соціальна зумовленість кримінально-правової заборони торгівлі людьми [Текст] / С. Ф. Денисов, П. П. Сердюк // Вісник Запорізького юридичного інституту. 2000 р. №3 (12). – 2000. – С. 191-203.
97. Денисов, А. И. Теория государства и права [Текст] : учебник / А. И. Денисов. – М. : Юриздат, 1948. – 532 с.
98. Долгова, А. И. Право как один из социальных регуляторов и учет особенностей его действия [Текст] / А. И. Долгова // Проблемы социологии уголовного права. – М. : Всесоюз. Ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1982. – С. 39-45.
99. Доронин, Г. Н. Элементы общего предупреждения преступлений несовершеннолетних в механизме уголовно-правового регулирования [Текст] : (статья первая) / Г. Н. Доронин, Н. А. Косточко // Актуальные вопросы борьбы с преступностью / под ред.: В. Д. Филимонов, М. К. Свиридов, Н. Т. Ведерников. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1990. – С. 133-144.
100. Дробінова, І. В. Санкція як засіб державно-правового регулювання [Текст] / І. В. Дробінова // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави: Матеріали Міжнар. наук. конф. мол. науковців, аспірантів і студент. присвяч. пам’яті видатних вчених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В.Копєйчикова, Одеса, 21-22 лист. 2008 р. – Одесса : Фенікс / за заг. ред. Ю. М. Оборотов, 2008. – С. 263-268.
101. Дружинин, Н. П. Русское государственное гражданское и уголовное право [Текст] / Н. П. Дружинин. – СПб., 1899.
102. Дубинин, Т. Т. О моменте возникновения уголовной ответственности [Текст] / Т. Т. Дубинин // Основания и порядок реализации уголовной ответственности : межвуз. сб. науч. ст. / отв. ред. С.А. Шейфер. – Куйбышев, 1989.
103. Дудоров, О. Кримінально-правові аспекти валютного регулювання [Текст] / О. Дудоров // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – 11. – С. 33-38.
104. Дурманов, Н. Д. Советский уголовный закон [Текст] / Н. Д. Дурманов. – М. : Изд-во МГУ, 1967. – 319 с.
105. Дуюнов, В. К. Уголовно-правовое воздействие: теория и практика [Текст] / В. К. Дуюнов. – М. : Науч. кн., 2003. – 520 с.
106. Дюрягин, И. Я. Применение норм советского права. Теоретические вопросы [Текст] / И. Я. Дюрягин. – Свердловск, 1973. – 248 с.
107. Егоров, В. С. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности [Текст] / В. С. Егоров. – М., 2002.
108. Еллинек, Г. Общее учение о государстве [Текст] / Г. Еллинек. – СПб. : Обществ. польза, 1903. – 532 с.
109. Євграфова, Є. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства [Текст] / Є. Євграфова // Право України. – 2001. – № 10.
110. Жариков, Ю. С. К вопросу о совершенствовании правового регулирования мер уголовно-правового воздействия [Текст] / Ю. С. Жариков // Российская юстиция. – 2012. – № 7. – С. 45-47.
111. Жариков, Ю. С. Уголовно-правовое регулирование: понятие, виды и формы [Текст] / Ю. С. Жариков // Современное право : научно-практический журнал. – 2011. – № 7. – С. 119-123.
112. Ждиняк, Н. Механізм реалізації забороняючих кримінально-правових норм: поняття та окремі питання ефективності [Текст] / Н. Ждиняк // Вісник Львівського Університету. Серія юридична. / Львівський університет. – Л. : Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2011. – Вип. 52. – С. 326-333.
113. Жерьобкін, В. Є. Логіка [Текст] : підруч. для юрид. вузів і ф-тів / В. Є. Жерьобкін. – Х. : Основа ; К. : Знання, 1998. – 256 с.
114. Житний, О. О. Проблема статусу норм міжнародного права у механізмі внутрішньодержавного кримінально-правового регулювання [Текст] / О. О. Житний // Право і суспільство. – 2012. – № 2. – С. 214-218.
115. Жорін, Ф. Л. Про взаємний вплив деяких суспільних процесів і явищ та стану розвитку кримінального права і законодавства [Текст] / Ф. Л. Жорін // Правове регулювання економіки : зб. наук. пр. Вип. 1. – К. : Б. и. / Міністерство освіти і науки України, Київський національний економічний університет, 2000. – С. 41-48.
116. Жук, М. С. Предмет регулирования уголовно-правового института [Текст] / М. С. Жук // Уголовное право: истоки, реалии, переход к устойчивому развитию : материалы VI российского конгресса уголовного права (26-27 мая 2011 г.) / Московский государственный университет им. М. В. Ломоносова. – М. : Проспект, 2011. – С. 38-40.
117. Журова, І. І. Правове регулювання звільнення від відбування покарання [Текст] / І. І. Журова // Право і суспільство. – 2012. – № 4. – С. 175-179.
118. Загальна теорія держави і права [Текст] : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін. ; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
119. Загородников, Н. И. О пределах уголовной ответственности [Текст] / Н. И. Загородников // Сов. государство и право. – 1967. – № 7.
120. Загородников, Н. И. Социальное обновление советского общества и проблемы уголовного права [Текст] / Н. И. Загородников, А. Б. Сахаров // Методологические проблемы уголовно-правового регулирования. – М., 1991.
121. Загорулько, А. И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъектами гражданского права [Текст] / А. И. Загорулько. – Харьков : Консум, 1996.
122. Звечаровский, И. Э. О поощрительных нормах советского уголовного права [Текст] / И. Э. Звечаровский // Вестн. ЛГУ. Сер. 6, Научный коммунизм, философия, право. – 1987. – Вып. 3 (№ 20). – С. 88–94.
123. Звечаровский, И. Э. Современное уголовное право России: понятие, принципы, политика [Текст] / И. Э. Звечаровский. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001.
124. Зер, Х. Восстановительное правосудие: новый взгляд на преступление и наказание [Текст] : пер. с англ. / Х. Зер ; общ. ред. Л. М. Карнозовой ; коммент. Л. М. Карнозовой и А. С. Пашина ; закл. ст. Р. Р. Максудова и М. Г. Флямера. – М. : МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 1998. – 354 с.
125. Зинченко, С. А. Юридические факты в механизме правового регулирования [Текст] / С. А. Зинченко. – М. : Волтерс Клувер, 2007.
126. Иванова, З. Д. Законность – основа взаимодействия норм права и правоотношений в советском обществе [Текст] / З. Д. Иванова // Вопросы теории государства, права и трудового права : сб. науч. тр. – М. : Изд-во ВЮЗИ, 1988. – С. 31–37.
127. Иногамова-Хегай, Л. В. Понятие конкуренции уголовно-правовых норм [Текст] / Л. В. Иногамова-Хегай // Известия Высших учебных заведений. Правоведение. – 2001. – 2. – С. 133-147.
128. Иногамова-Хегай, Л. В. Конкуренция уголовно-правовых норм при квалификации преступлений [Текст] : учеб. пособие / Л. В. Иногамова-Хегай. – М. : Инфра-М, 2002. – 168 с.
129. Иоффе, О. С. Вопросы теории права [Текст] / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. – М., 1961.
130. Иоффе, О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву [Текст] / О. С. Иоффе. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1949. – 144 с.
131. Исаков, В. Б. Юридические факты в советском праве [Текст] / В. Б. Исаков. – М.: Юрид. лит., 1984. – 144 с.
132. Кадников, Н. Г. Квалификация преступлений и вопросы судебного толкования: теория и практика [Текст] : учеб. пособие / Н. Г. Кадников. – М. : Норма, 2003. – 144 с.
133. Карташов, В. Н. Применение права [Текст] : учеб. пособие / В. Н. Карташов. – Ярославль : Ярослав. гос. ун-т, 1980. – 74 с.
134. Кечекьян, С. Ф. Правоотношение в социалистическом обществе [Текст] / С. Ф. Кечекьян. – М., 1958.
135. Кистяковский, Б. А. Философия и социология права [Текст] / Б. А. Кистяковский. – СПб. : РХГИ, 1998. – 800 с.
136. Кистяковскій, А. О. Элементарный учебникъ общаго уголовнаго права с подробнымъ изложеніемъ началъ русскаго уголовнаго законодательства [Текст] / А. О. Кистяковскій. – К. : Изданіе Книгопродавца-Издателя Ф. А. Іогансона, 1891. – 850 с.
137. Кленова, Т. В. Предмет и метод уголовно-правового регулирования как основные критерии классификации уголовно-правовых норм [Текст] / Т. В. Кленова // Актуальные вопросы реализации уголовной ответственности : межвед. сб. ст. – Куйбышев : Куйбышев. гос. ун-т, 1988. – С. 5–14.
138. Кленова, Т. В. Структура уголовно-правовой нормы и выражение ее предписаний в законодательстве [Текст] / Т. В. Кленова // Сов. государство и право. – 1988. – № 11. – С. 80–84.
139. Клименко, А. О. Рішення Європейського суду з прав людини як елемент механізму кримінально-процесуального регулювання в сфері кримінального судочинства України [Текст] / А. О. Клименко // Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики : матеріали IV міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 95-річчю з дня народж. проф. М. В. Салтевського (1917-2009) / Нац. акад. прав. наук. України, Міжнар. гуманітар. ун-т, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад", ОНУ ім. Мечнікова, ЛНУ ім. І. Франка, Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника. – О. : Фенікс, 2012. – С. 354-356.
140. Климюк, О. Ф. Гуманізація кримінальної політики як умова деетатизації суспільства [Текст] / О. Ф. Климюк // Правове регулювання економіки : зб. наук. пр. Вип. 3. – К. : КНЕУ, 2002. – С. 101-107.
141. Ключко, Р. Н. Диспозитивные начала в уголовно-правовом регулировании при совершении деяний, влекущих уголовную ответственность по требованию потерпевшего [Текст] / Р. Н. Ключко // Від громадянського суспільства – до правової держави : Тези III міжнар. наук.-практ. конф. (24 квіт. 2008 р.). – Х. : ХНУ им. В. Н. Каразина, 2008. – С. 288-290.
142. Ключко, Р. Н. Система запретов и дозволений в механизме уголовно-правового регулирования [Текст] / Р. Н. Ключко // Системность в уголовном праве : материалы II Российского Конгресса уголовного права, 31 мая-1 июня 2007 г. / отв. ред. В. С. Комиссаров. – М. : Велби, 2007. – С. 187-189.
143. Ковалёв, М. И. Советское уголовное право [Текст] : курс лекций / М. И. Ковалёв. Вып. 1 : Введение в уголовное право. – Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1971.
144. Ковалев, М. И. Советское уголовное право [Текст] : курс лекций / М. И. Ковалев. Вып. 2 : Советский уголовный закон. – Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1974.
145. Ковітіді, О. Окремі проблеми кримінально-правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх [Текст] / О. Ковітіді // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – 3. – С. 96-100.
146. Кодифікація приватного (цивільного) права України [Текст] / А. С. Довгерт, О. А. Підопригора, Д. В. Боброва та ін. ; за ред. А. С. Довгерта. – К. : Укр. центр правн. студій, 2000.
147. Козак, О. Критерії оцінки механізму правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності як основні ознаки його ефективності [Текст] / О. Козак // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – 5. – С. 123-126.
148. Козаченко, И. Я. Содержание и структура предмета уголовно-правового регулирования [Текст] / И. Я. Козаченко // Право и демократия : межвед. сб. науч. тр. / глав. ред. В. Г. Тихиня. – Минск : Университетское, 1989. – Вып. 2. – С. 117–121.
149. Козубенко, Ю. В. Механизм уголовно-правового регулирования: элементный состав [Текст] / Ю. В. Козубенко // Российский юридический журнал. – 2011. – № 1. – С. 193-196.
150. Козубенко, Ю. В. Уголовное преследование ка