ВІКТИМОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЮЮТЬСЯ ВІДНОСНО ОСІБ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ БРОДЯЖНИЦТВОМ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Іваненко Юлія Леонідівна

УДК 343.988

ВІКТИМОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ЗЛОЧИНІВ,
ЩО ВЧИНЮЮТЬСЯ ВІДНОСНО ОСІБ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ БРОДЯЖНИЦТВОМ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Кириченко Олег Вікторович,
кандидат юридичних наук, доцент

Дніпропетровськ – 2013

З М І С Т

ВСТУП………………………...………………………………………………….4
Розділ 1. МІСЦЕ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЮЮТЬСЯ ВІДНОСНО ОСІБ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ БРОДЯЖНИЦТВОМ, У СТРУКТУРІ ЗЛОЧИННОСТІ (СОЦІАЛЬНО-КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ) ....…12
1.1. Характеристика бродяжництва як маргінального соціального явища…………………………………………………………………………..…121.2. Кримінологічні показники злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом…………………………………………….………32
1.3. Детермінанти злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом…………………………………………………………...……...48
Висновки до першого розділу ……………………………………………..…...67

Розділ 2. ВІКТИМОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЮЮТЬСЯ ВІДНОСНО ОСІБ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ БРОДЯЖНИЦТВОМ ...…………………….…………….72
2.1. Віктимологічні чинники злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом …………………………...……………….………72
2.2. Віктимологічна характеристика осіб, які займаються бродяжництвом……………………………………………………………..……86
Висновки до другого розділу …...………………………………………….…111

Розділ 3. ВІКТИМОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЮЮТЬСЯ ВІДНОСНО ОСІБ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ БРОДЯЖНИЦТВОМ………………………………………………………....114
3.1. Віктимологічна профілактика в системі профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом………………..114

3.2. Загальносоціальні заходи віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом……………..…134
3.3. Спеціально-кримінологічні заходи віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництво.…153
Висновки до третього розділу…………………………………………………175

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................…..……………185
ДОДАТКИ………………………...……………………………………………210

ВСТУП

Актуальність теми. Забезпечення належного правопорядку, гарантованого захисту правовими засобами конституційних прав та інтересів громадян є одним з обов’язків держави. Водночас кризові процеси в соціально-економічній сфері в Україні призвели до маргіналізації частини населення, зокрема розвитку такого соціального явища, як бродяжництво , яке існує й сьогодні, впливаючи на криміногенну ситуацію в країні. Поведінка осіб, які займаються бродяжництвом, є віктимною та призводить до протиправних дій відносно них.
Відповідно до статистичних даних Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України, на території України за 2004–2012 рр. було зареєстровано 92 злочини, вчинені відносно осіб, які займаються бродяжництвом. Зазначені статистичні показники не відображають реального стану вчинення злочинів щодо таких осіб і свідчать про високу латентність цих злочинів. Це зумовлено, по-перше, тим, що особи, які займаються бродяжництвом, з певних мотивів, зокрема через побоювання, не звертаються до чергових частин та працівників органів внутрішніх справ (далі – ОВС); по-друге, при зверненні із заявою таких громадян про вчинення відносно них злочинів через відсутність документів та місця проживання останніх, а також, користуючись їхньою соціальною незахищеністю, ОВС не в усіх випадках реєструють такі заяви, приховуючи тим самим факти вчинення злочинів.
Поширеність злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, та їх висока латентність зумовлюють необхідність пошуку нових шляхів і форм запобігання цим злочинам, зокрема розробки та реалізації заходів віктимологічної профілактики, вдосконалення нормативно-правової бази, спрямованої на протидію бродяжництву й злочинам, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, на загальносоціальному та спеціально-кримінологічному рівнях.
Віктимологічні аспекти протидії злочинам досліджували такі вітчизняні та зарубіжні науковці: С.В. Албул, А.І. Алєксєєв, Ю.М. Антонян, О.М. Бандурка, В.В. Голіна, І.М. Даньшин, С.Ф. Денисов, А.І. Долгова, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, О.Г. Кальман, В.Є. Квашис, С.С. Косенко, О.М. Костенко, А.Ю. Кулієв, Т.В. Лактіонова, О.М. Литвак, О.М. Литвинов, В.С. Мінська, Є.М. Моісеєв, В.І. Полубинський, Д.В. Рівман, А.Л. Репецька, В.Я. Рибальська, В.О. Туляков, В.С. Устінов, Л.В. Франк, В.Є. Христенко та ін. Безпосередньо проблеми протидії бродяжництву як маргінальному явищу й злочинам, що вчинюються цією категорією осіб або відносно них, досліджували О.М. Джужа, В.І. Женунтій, О.В. Кириченко, П.П. Михайленко та ін.
Проте, незважаючи на широкий спектр досліджень, присвячених різним аспектам віктимологічної профілактики, питання віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, є недостатньо вивченими. Сучасний стан віктимологічної профілактики цих злочинів характеризується недостатністю наукових розробок і відсутністю належного організаційно-правового механізму. Недостатньо розробленими є шляхи та заходи підвищення ефективності цієї діяльності.
Відсутність теоретичної розробленості питань віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, а також неефективна організація протидії цим злочинам зумовили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347, Плану науково-дослідної і дослідно-конструкторської роботи Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2013 р. у межах загальноуніверситетської наукової теми “Актуальні проблеми державотворення, правотворення та правозастосування” (номер державної реєстрації 011U003550), затвердженої 28.05.2012 р.
Тема дисертації затверджена вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (протокол № 4 від 22.12.2011 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в комплексному дослідженні основних кримінологічних питань стосовно віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, а також у формуванні на цій основі науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинних нормативно-правових актів України в частині впровадження профілактичних заходів, спрямованих на захист потенційних жертв серед осіб, які займаються бродяжництвом.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– з’ясувати сутність бродяжництва як маргінального соціального явища й визначити поняття особи, яка займається бродяжництвом;
– проаналізувати кримінологічні показники злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом;
– визначити детермінанти злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом;
– виявити віктимологічні чинники злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом;
– надати віктимологічну характеристику осіб, які займаються бродяжництвом;
– визначити загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом;
– сформулювати й обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів України, які спрямовані на протидію злочинам, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері протидії злочинам, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом.
Предмет дослідження – віктимологічна профілактика злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети, завдань, змісту його об’єкта та предмета. Для досягнення об’єктивності результатів дослідження використано як загальнонаукові, так і спеціально-наукові методи пізнання: діалектичний – для надання кримінологічної характеристики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, та висвітлення віктимологічних аспектів протидії цим злочинам, формулювання висновків і пропозицій за напрямом дослідження (розділи 1–3); історико-правовий – для надання характеристики соціального явища бродяжництва, визначення тенденцій його поширення на різних етапах розвитку суспільства та його зв’язку зі злочинністю (підрозділ 1.1); системно-структурний – для з’ясування віктимологічних чинників і надання характеристики особи, що займається бродяжництвом, як жертви злочину (підрозділи 2.1, 2.2), визначення загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів віктимологічної профілактики злочинів (підрозділи 3.2, 3.3); логіко-семантичний – для дослідження й поглиблення понятійного апарату із зазначеної проблематики, а також з’ясування місця віктимологічної профілактики в системі профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 3.1); компаративістський – для вивчення кримінального законодавства деяких зарубіжних країн щодо встановлення відповідальності за бродяжництво (підрозділ 1.3); статистичний і соціологічний – для дослідження бродяжництва як явища та узагальнення практики протидії зазначеній категорії злочинів, анкетування працівників правоохоронних органів, соціальних служб, а також опитування осіб, які займаються бродяжництвом (розділи 1–3).
Теоретичну основу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі загальної теорії права, кримінального права, кримінології, соціології, психології, оперативно-розшукової діяльності та інших наук.
Нормативно-правовою основою дослідження є Конституція України, закони України, підзаконні нормативно-правові акти України, накази й інструкції МВС та інших центральних органів виконавчої влади України, рішення Конституційного Суду України, міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною тощо.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України за 2004–2012 рр. щодо злочинів, вчинених відносно осіб, які займаються бродяжництвом; матеріали 34 кримінальних справ (матеріалів кримінального провадження) за фактами вчинення цих злочинів за період 2004–2012 рр. і три місяці 2013 р. та 104 матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи; результати опитування 214 працівників ОВС (ГУМВС (УМВС) України в Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській і Хмельницькій областях та УМВС України на Придніпровській залізниці), 37 працівників прокуратури (Дніпропетровської та Запорізької областей); 97 працівників закладів соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, громадських благодійних організацій, 54 працівників місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також 60 осіб, які займаються бродяжництвом.
Під час дослідження використано особистий досвід роботи здобувача на посаді слідчого та оперуповноваженого ОВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, у якому:
вперше:
– визначено основні характеристики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом: зростання кількості вчинення цих злочинів, висока латентність, належність у більшості випадків до насильницьких злочинів, вчинення цих злочинів у містах;
– сформульовано власне визначення категорії осіб, які займаються бродяжництвом, а саме як осіб, які: не мають будь-якого житла, призначеного та придатного для проживання, чи, маючи таке житло, не проживають у ньому; втратили або суттєво обмежили соціальні зв’язки; постійно змінюють місце перебування; як правило, не мають джерел доходів, у зв’язку з чим користуються послугами соціальних закладів і/або проживають на пожертви інших громадян;
– запропоновано вдосконалення заходів організаційно-правового характеру щодо віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, зокрема: удосконалення правового регулювання протидії злочинам, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, й діяльності суб’єктів віктимологічної профілактики цих злочинів; напрацювання відповідних форм і методів віктимологічної профілактики, що відповідають вимогам сучасності;
удосконалено:
– визначення сутності бродяжництва як маргінального соціального явища;
– систему загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом;
– напрями підвищення ефективності віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом;
дістало подальшого розвитку:
– підходи до розуміння взаємозв’язку бродяжництва та злочинності як соціальних явищ;
– характеристика детермінантів злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом;
– характеристика категоріально-понятійного апарату віктимологічної профілактики в системі протидії злочинності;
– удосконалення Законів України “Про міліцію”, “Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей”; видання наказів МВС України щодо діяльності приймальників-розподільників для осіб, які займаються бродяжництвом, і приймальників-розподільників для дітей.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені та сформульовані в роботі теоретичні положення й пропозиції можуть бути використані у:
– законотворчому процесі – для вдосконалення чинного законодавства України щодо запобігання бродяжництву та злочинам, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом;
– правозастосовчій діяльності – для вдосконалення організації та здійснення ОВС віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, та захисту прав жертв злочинів серед осіб, які займаються бродяжництвом (акт впровадження УМВС України на Придніпровській залізниці від 18.12.2012 р. № 4/10862);
– науково-дослідній роботі – для подальшого дослідження теоретичних питань віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, а також при підготовці монографій, наукових статей тощо (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 21.02.2013 р. № 25);
– навчальному процесі – під час викладання студентам, курсантам та слухачам вищих навчальних закладів МОН та МВС України курсу “Кримінологія”, при підготовці підручників, навчальних і методичних посібників (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 21.02.2013 р. № 25).
Особистий внесок здобувача. В опублікованій у співавторстві з О.В. Кириченком науковій статті особистий внесок здобувача полягає у визначенні основних сучасних проблем віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом (70 %).
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації доповідалися й обговорювалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах: “Оперативно-розшукова діяльність ОВС: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, 2011 р.); “Застосування кримінального законодавства органами внутрішніх справ: проблеми теорії і практики” (м. Дніпропетровськ, 2012 р.); “Оперативно-розшукова діяльність ОВС: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, 2012 р.); “Актуальні проблеми протидії правопорушенням і злочинам у сфері громадської безпеки” (м. Дніпропетровськ, 2012 р.).
Публікації. Результати дослідження викладено в десяти публікаціях, з яких: шість – статті у фахових виданнях України з юридичних наук, чотири – тези доповідей у матеріалах конференцій та семінарів.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Підсумком дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо вдосконалення заходів віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом. Зроблені висновки і сформульовані пропозиції з удосконалення заходів організаційно-правового характеру віктимологічної профілактики можуть стати важливою передумовою ефективного запобігання цим злочинам. Зокрема, зазначається, що:
1. Бродяжництво є соціальним явищем, пов’язаним з існуванням осіб, які не мають будь-якого житла, призначеного та придатного для проживання, чи, маючи таке житло, не проживають у ньому, втратили або суттєво обмежили соціальні зв’язки, постійно змінюють місце перебування, як правило, не мають джерела доходів, у зв’язку з чим користуються послугами соціальних закладів і/або проживають на пожертви інших громадян. До осіб, які займаються бродяжництвом, належать: бездомні особи, безпритульні особи, жебраки, безпритульні діти. Переважно бродяжництвом починають займатися особи через комплекс факторів, основними з яких є: зловживання алкогольними напоями; загострення психічних хвороб; низький матеріальний рівень життя; втрата зв’язків з близькими.
2. Основними характеристиками злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, є: 1) зростання кількості цих злочинів; 2) висока латентність злочинів; 3) структуру цих злочинів становлять насильницькі злочини (82,6 %), корисливо-насильницькі злочини (8,7 %), хуліганство (7,6 %), інші злочини (1,1 %); 4) вчинення цих злочинів переважно у містах (85 %).
3. Детермінантами злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, визначено комплекс причин та умов, що породжують їх учинення. До причин учинення цих злочинів належать:
1) соціально-економічні (втрата роботи з об’єктивних та суб’єктивних причин, зниження доходів громадян і рівня життя населення, соціальна нерівність, відчуження значної частини населення від суспільного життя, урбанізація й внутрішня міграція населення);
2) політичні та ідеологічні (деформація ціннісних орієнтацій, відсутність відповідного державного контролю щодо протидії бродяжництву, низький рівень правової культури населення);
3) правові (невизначеність законодавства щодо протидії бродяжництву); психологічні (формування психології вседозволеності, культу насилля, суперечності потреб та інтересів особистості, втрата впевненості в завтрашньому дні);
4) виховні (недоліки в сімейному вихованні, негативний вплив батьків на формування особистості дитини, послаблення виховного впливу шкіл) тощо.
Умовами, що спричиняють вчинення цих злочинів, є: недосконалість чинного законодавства щодо віктимологічної профілактики злочинів; відсутність соціального та правового захисту осіб, які займаються бродяжництвом; неналежна організація роботи соціальних служб; відсутність належного фінансування суб’єктів, які забезпечують реінтеграцію бездомних осіб; недосконалість системи віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом; недосконалість роботи правоохоронних органів щодо протидії цим злочинам.
4. До віктимологічних чинників, що впливають на вчинення злочинів відносно осіб, які займаються бродяжництвом, належать: зміна морально-ціннісних орієнтацій; поширення крайньої форми правового нігілізму серед певної частки населення; недотримання правил поведінки в ієрархії середовища осіб, які займаються бродяжництвом; втрата соціальних зв’язків, у тому числі внаслідок насильства в сім’ї; зловживання алкогольними напоями; психічні розлади та психічні хвороби тощо.
5. Жертви злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, мають високий рівень віктимності та характеризуються таким чином: за віком і статтю – чоловіки віком від 35 до 45 років, жінки віком від 25 до 35 років; за сімейним станом – розлучені чи неодружені; за рівнем освіти – мають середню освіту; за місцем проживання – мешкають у містах; мають низький рівень правової і загальної культури,; деформацію ціннісних орієнтацій; зневажливі та недовірливі до оточення; легковажні, необережні, некритично оцінюють небезпечну для життя ситуацію; безтактовні, різкі в спілкуванні та агресивно поводяться; своїми діями утворюють конфліктну ситуацію шляхом образи або наклепу.
6. До основних загальносоціальних заходів віктимологічної профілактики належать заходи політичного, соціально-економічного, ідеологічного, правового та організаційного характеру, зокрема:
1) розширення благодійної, волонтерської діяльності, інших форм громадянської активності щодо протидії бродяжництву;
2) активізація роботи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування із запобігання випадкам незаконного відчуження житла;
3) висвітлення в засобах масової комунікації інформації про проблеми бездомних осіб і безпритульних дітей з метою формування толерантного та співчутливого ставлення до них і надання допомоги;
4) створення та напрацювання ефективного механізму єдиного реєстру осіб, які займаються бродяжництвом, й удосконалення статистичної звітності щодо їх чисельності відповідно до Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей”;
5) виховна робота працівників закладів соціального захисту, благодійних організацій з особами, які займаються бродяжництвом, з метою відновлення їхніх соціальних зв’язків;
6) створення спеціальних робочих місць для працевлаштування цієї категорії осіб;
7) удосконалення діяльності закладів соціального захисту для бездомних осіб та безпритульних дітей;
8) відповідне державне фінансування програм, спрямованих на протидію бродяжництву, тощо.
7. Спеціально-кримінологічні заходи віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, спрямовані на зниження віктимності цієї категорії осіб щодо недопущення віктимізації в процесі злочинних посягань та запобігання виникненню віктимологічних ситуацій. До цих заходів належать:
1) удосконалення правового регулювання протидії цим злочинам, у тому числі віктимологічної профілактики;
2) виявлення на території обслуговування місць скупчення осіб, які займаються бродяжництвом, та здійснення систематичного контролю за ними;
3) підвищення якості роботи оперативних підрозділів ОВС у цьому напрямку;
4) своєчасне виявлення й розслідування фактів вчинення злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом;
5) активізація роботи працівників ОВС щодо виявлення осіб-бродяг, які внаслідок своєї поведінки можуть стати жертвами злочинів;
6) своєчасне реагування на інформацію щодо виникнення наміру вчинення цієї категорії злочинів;
7) підвищення ефективності профілактичної діяльності правоохоронних органів, передусім ОВС;
8) створення в ОВС спеціальних обліків осіб, які займаються бродяжництвом, та постійне їх оновлення;
9) залучення до цієї діяльності громадськості й ефективна співпраця з волонтерським рухом.
8. Запропоновано відновити діяльність приймальників-розподільників для осіб, які займаються бродяжництвом, та приймальників-розподільників для дітей з метою підвищення ефективності протидії злочинам, що вчинюються особами, які займаються бродяжництвом, і злочинам, що вчинюються відносно цих осіб.
Основним завданням діяльності приймальників-розподільників для осіб, які займаються бродяжництвом, повинно бути встановлення даних особи, що вчинила кримінальне або адміністративне правопорушення, а також утримання осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності. Діяльність приймальників-розподільників для дітей повинна бути спрямована на: 1) виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню дітьми адміністративних і кримінальних правопорушень; 2) організацію та здійснення заходів індивідуальної профілактики з дітьми, що вчинили адміністративні й кримінальні правопорушення, були засуджені до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, звільнені зі спеціальних виховних установ, направляються за рішенням суду до спеціальних навчально-виховних закладів, самовільно залишили спеціальні навчально-виховні заклади, перебували в розшуку як такі, що зникли, залишили сім’ї або навчально-виховні заклади; здійснення заходів індивідуальної профілактичної та виховної роботи з дітьми, які перебувають на профілактичних обліках в ОВС, з метою недопущення в подальшому вчинення ними кримінальних правопорушень.
9. З метою вдосконалення діяльності правоохоронних органів України щодо віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, запропоновано:
– надати право працівникові міліції здійснювати фотографування та дактилоскопіювання осіб, які займаються бродяжництвом, для чого внести відповідні зміни до ст. 11 Закону України “Про міліцію”;
– створити єдину автоматизовану систему обліку осіб, які займаються бродяжництвом, до якої обов’язково повинні вноситись відомості недержавних громадських благодійних організацій щодо звернення по допомогу цих осіб, для чого в Законі України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” визначити категорію “особа, яка займається бродяжництвом”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (зі змінами та доповненнями, внесеними протоколом № 11 від 11.05.1994 та протоколом № 14 від 13.05.2004) [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: // www.rada.gov.ua.
2. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263
3. Конституція України : станом на 1 січня 2006 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Міністерство юстиції України, 2006. – 123 с. – (Бібліотека офіційних видань).
4. Феськов М. М. Трудове законодавство України і Європейська соціальна хартія (переглянута): питання адаптації / Феськов М. М. – К. : Знання, 2005. – 276 с.
5. Писарєв В. Г. Маргінальна поведінка особи: теоретико-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія права і держави; історія політичних і правових учень” / В. Г. Писарєв. – Львів., 2010. – 20 с.
6. Гарасимів Т. З. Самореалізація особистості в умовах маргінальних процесів / Т. З. Гарасимів // Економіко-правовий часопис. – 2010. – № 1. – С. 227–237.
7. Соціальна робота в Україні: навч. посіб. / [І. Д. Звєрєва, О. Б. Безпалько, С. Я. Харченко та ін.].; за ред. І. Д. Звєрєвої. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 256 с.
8. Рябчук А. Зайві люди: бездомні на вулицях Києва / Рябчук А. – К. : Четверта хвиля, 2005. – 99 с.
9. Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики : зб. наук. праць ; наук ред. Бех В. П., Катаєв С. Л. – Запоріжжя : Класичний приватний університет. – Вип. 49. – 2011. – 340 с.
10. Стариков Е. Маргиналы и маргинальность в советском обществе / Е. Стариков // Рабочий класс и современный мир. – 1989. – № 4. – С. 142–155.
11. Політологія : підруч. / І. С. Дзюбко, К. М. Левківський, В. П. Андрущенко. – К. : Вища школа, 1998. – 304 с.
12. Кримінологія : підруч. [для студ. вищих навч. закладів] / О. М Джужа., Я. Ю. Кондратьєв, О. Г. Кулик, П. П. Михайленко. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
13. Фирсов М. В. Антология социальной работы. Феноменология социальной патологи. Т. 2 / Фирсов М. В. – М. : Сварочъ-НВП-СПТ, 1995. – 432 с.
14. Уголовный кодекс Украинской ССР : по состоянию на 1 июня 1983 г. – К. : Политиздат Украины, 1983. – 215 с.
15. Михайленко П. П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України (статті, доповіді, рецензії) ; у 3-х т. – Т. 1. – К. : Генеза, 1999. – 944 с.
16. Кримінальний кодекс України (зі змінами та доповненнями станом на 1.09.2008 р.). – Х. : Одісей, 2008. – 312 с.
17. Кодекс України про адміністративні правопорушення – Х. : ТОВ “Одісей”, 2006. – 288 с.
18. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. – 3-е изд. / Ю. И. Скуратова, В. М. Лебедева. – М. : НОРМА – ИНФРА М, 2000. – 896 с.
19. Уголовный кодекс Азербайджана ; науч. ред., предисл. д-ра юрид. наук, проф. И. М. Рагимова / Пер. с азер. Б. Э. Аббасова. – СПб. : Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2001. – 325 с.
20. Уголовный кодекс Республики Узбекистан (с изменениями и дополнениями на 15 июля 2001 г.) ; вступ. ст. М. Х. Рустамбаева, А. С. Якубова, З. Х. Гулямова. – СПб. : Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2001. – 338 с.
21. Уголовный кодекс Республики Беларусь : принят Палатой представителей 2 июня 1999 года, одобрен Советом Республики 24 июня 1999 года ; предисл. проф. Б. В. Волженкина ; обзор. ст А. В. Баракова. – СПб. : Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2001. – 474 с.
22. Уголовный кодекс Швеции ; науч. Ред. проф. Н. Ф. Кузнецова и канд. юрид. наук С. С. Беляев / пер. на русс. яз. С. С. Беляева. – СПб. : Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2001. – 320 с.
23. Уголовный кодекс Испании / Н. Ф. Кузнецова, Ф. М. Решетникова. – М. : Зерцало, 1998. – 218 с.
24. Уголовный кодекс ФРГ / пер. с нем. – М. : Зерцало, 2000. – 208 с.
25. Уголовный кодекс Австрии / пер. с нем. – М. : Зерцало, 2001. – 144 с.
26. Уголовный кодекс Швейцарии / пер. с нем. – М. :Зерцало, 2000. – 138 с.
27. Современное уголовное законодательство КНР / Ахметшин Х. М., Ахметшин Н. Х., Петухов А. А. – М. : ИД “Муравей”, 2000. – 432 с.
28. Уголовный кодекс Республики Сан-Марино ; науч. ред., вступ. ст. вице-президента Восточно-Европейского отделения Международной академии наук Республики Сан-Марино, проф. Москов. ин-та МВД РФ, д-ра юрид. наук С. В. Максимова / пер. с итал. В. Г. Максимова. – СПб. : Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2002. – 253 с.
29. Уголовный кодекс Голландии / Б. В. Волженкин ; пер. с англ. И. В. Миронова. – СПб. : Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2002. – 253 с.
30. Уголовный кодекс Канады / Б. В. Волженкин, пер. с англ. И. В. Миронова. – СПб. : Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2002. – 253 с.
31. Закон України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 358 (з наступними змінами та доповненнями).
32. Платонова Н. М. Социальная работа с бездомными : учеб. пособие [для студ. сред. проф. Учеб/ заведений / Н. М. Платонова. – М. : Академия, 2011. – 160 с.
33. Осинский И. И. Бездомные – социальное дно общества / И. И. Осинский, И. М. Хабаева, И. Б. Балдаева // Социс. – 2003. – №1. – С. 53–58.
34. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малых группах (общин и возрастные особенности) : учеб. пособие / Коломинский Я. Л. – Мн. : ТертраСистемс, 2000. – 432 с.
35. Бойко М. Їхня адреса не дім – просто вулиця. Дорога в нікуди. – К. : ІА “Україна Комунальна”. – 21 листопада 2011 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: // jkg-portal.com.ua/ua/publication/one/xnya-adresa-ne-dm-prosto-vuliczya20816.
36. Косянчук І. Портрет бездомного в інтер’єрі суспільства // Урядовий кур’єр. – 2007. – № 72. – 21 квіт. – С. 9–12.
37. Лиходей О. А. Решение проблем бездомности силами государства / О. А. Лиходей // Социально-гуманитарные знания. – 2005. – № 3. – С. 298–312.
38. Тереза Черневич-Умер. Бездомные / Т. Черневич-Умер // Новая Польша. – 2004. – № 4. – С. 54–60.
39. Социальная работа с различными группами населения : учеб. пособие / Н. Ф. Басова. – М. : КНОРУС, 2012. – 528 с.
40. Шефтель О. Б. Бомж / О. Б. Шефтель, У. А. Шаховская // Психологическая наука и образование. – 2002. – № 2. – С. 93–105.
41. Курочкін О. Жебрак як традиційна фігура етнокультурного ландшафту / О. Курочкін // Берегиня. – 2005. – №1. – С. 73–84.
42. Социальная работа : учеб. пособие / В. И. Курбатова.– Ростов-н-Д. : Феникс, 2005. – 4-е изд. – 480 с.
43. Дашинська А. Жебрацтво: соціальна хвороба чи професія? / А. Дашинська // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 32. – 19 лют. – С. 18.
44. Закон України “Про охорону дитинства” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142 (з наступними змінами та доповненнями).
45. Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям : метод. посібник / [Безпалько О. В., Гурковська Л. П., Журавель Т. В. та ін.]. – К. : Видав. дім “Калита”, 2010. – 376 с.
46. Холостова Е. И. Социальная работа с дезадаптированными детьми : учеб. пособие / Е. И. Холостова. – 3-е изд. – М. : Дашков и К, 2012. – 272 с.
47. Матвиенко В. Безнадзорность и беспризорность вместе взятые / В. Матвиенко // Человек и закон. – 2003. – №3. – С. 4–9.
48. Запорожцев Є. Г. Дитяча безпритульність та бездоглядність в Україні на сучасному етапі, шляхи її подолання / Є. Г. Запорожцев, Ж. В. Бойко // Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 16 квіт. 2009 р.). – Кіровоград: Кіровоград. юрид ін-т ХНУВС, 2009. – С. 66–69.
49. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 565 “Про типове положення про притулок для дітей служби у справах дітей” [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: // www.rada.gov.ua.
50. Тужеляк Н. М. Соціально-правові аспекти профілактики бездоглядності та бродяжництва в напрямі попередження злочинності неповнолітніх / Н. М. Тужеляк // Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 14-15 квіт. 2011 р.). – Кіровоград : Кіровоград. юрид. ін-т ХНУВС, 2011. – С. 129–131.
51. Крестовская Н. Н. Детское бродяжничество: оценка с позиции общетеоретической юриспруденции / Н. Н. Крестовская // Probleme interdisciplinare in material prevenirii si combaterii criminalitatii juvenile la etapa contemporana: материалы Междунар. науч.-практ. конф. (г. Санкт Петербург, 5 окт. 2007 г.). – СПб: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2007. – С. 198–203.
52. Калистратов Т. Д. Факторы, способствующие возникновению детского бродяжничества / Т. Д. Калистратов, Р. Х. Тугушев, Т. Ф. Фарафутдинова // Известия Саратов. ун-та. – 2006. – Т. 6. – Вып. 1/2. – С. 74–76.
53. Кондратьев М. Ю. Азбука социолога психолога-практика : [справочно-энциклопедическое издание] / М. Ю. Кондратьев, В. А. Ильин. – М. : ПЕР СЭ, 2007. – 464 с.
54. Женунтий В. И. Криминологические проблемы профилактики ведения паразитического образа жизни (по материалам Украинской ССР) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. И. Женунтий. – К., 1986. – 25 c.
55. Комаха В. А. Уголовная ответственность за занятие бродяжничеством или ведение иного паразитического образа жизни : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Комаха В. А. – К., 1988. – 24 c.
56. Ярош В. Н. Проблемы ответственности за занятие бродяжничеством, попрошайничеством и ведение иного паразитического образа жизни (на материалах судебной практики Украинской ССР) : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Ярош Владимир Николаевич. – К., 1989. – 191 c.
57. Похмелкин А. В. Уголовная ответственность за занятие бродяжничеством или попрошайничеством, либо ведение иного паразитического образа жизни : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А. В. Похмелкин. – М., 1986. – 25 c.
58. Расследование и предупреждение бродяжничества, попрошайничества и ведения иного паразитического образа жизни : метод. пособие / [Боголюбова Т. А., Горбатовская Е. Г., Готлиб Р. М., Растегаев А. А.]. – М. : ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1990. – 80 c.
59. Методические рекомендации по улучшению правовой пропаганды и правового воспитания в производственных коллективах и по усилению роли правового воспитания в предупреждении антиобщественного, паразитического поведения отдельных лиц. – Душанбе, 1973. – 16 c.
60. Альтудов А. Ю. Бродяжничество и преступность несовершеннолетних: криминологические взаимосвязи и последствия : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Альтудов Алим Юрьевич. – М., 2010. – 145 с.
61. Кадырова Н. Н. Беспризорность несовершеннолетних и ее профилактика : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Кадырова Надежда Николаевна. – Челябинск., 2005. – 263 с.
62. Іванов Ю. Ф. Кримінологія : навч. посібник / Ю. Ф. Іванов, О. М. Джужа. – К. : ПАЛИВОДА, 2006. – 264 с.
63. Гришко О. До проблеми віктимності осіб похилого віку при вчиненні проти них злочинів / О. Гришко // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №1. – С. 105–108.
64. Міщенко С. Г. Роль кримінальної юстиції в протидії злочинності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / С. Г. Міщенко. – К., 2011. – 19 с.
65. Бузало П. М. Кримінологія : навч. посібник / Бузало П. М., Денисов С. Ф., Кириченко О. В. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 192 с.
66. Статистичні показники злочинності [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: // www.mvs.gov.ua.
67. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України”. – Х. : Одісей, 2012. – 360 с.
68. Ступак А. С. Виктимная латентность: ненаписанные заявления студенток / А. С. Ступак // Віктимологічні аспекти злочинності: кримінологічні дослідження. – Луганськ : РВВ ЛДУВС. – 2006. – № 1. – С. 16–20.
69. Кримінологія. Загальна та особлива частини : підруч. ; 2-е вид. / [Даньшин І. М., Голіна В. В., Валуйська М. Ю.].– Х. : Право, 2009. – 288 с.
70. Курило В. І. Кримінологія. Загальна частина. Курс лекцій : навч. посібник / Курило В. І., Михайлов О. Є., Яра О. С. – К. : Кондор, 2006. – 192 с.
71. Кудрявцев В. Н. Криминология : учеб. ; 2-е изд. / В. Н. Кудрявцев, В. Е. Эминов. – М. : Юристъ, 1999. – 678 с.
72. Закон України “Про звернення громадян” // Відомості Верховної Ради Укаїни. – 1996. – № 47 – Ст. 256 (з наступними змінами та доповненнями).
73. Наказ МВС України від 19.11.2012 р. № 1050 “Про затвердження інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події” [Електронний ресурс] – Режим доступу : http : // www.rada.gov.ua.
74. Іваненко Ю. Л. Стан злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом / Ю. Л. Іваненко // Держава та регіони. Серія : право. – 2013. – № 1. – С. 157–162.
75. Джужа А. О. Віктимологічні аспекти правової статистики в Україні / А. О. Джужа // Науковий вісник КНУВС. – 2009. – № 5. – С. 119–122.
76. Лунеев В. В. Социальные последствия жертвы и борьба с преступностью / В. В. Лунеев // Государство и право. – 2009. – № 1. – С. 36–56.
77. Колінько О. Розмежування понять “потерпілий” і “жертва” злочину доведення до самогубства / О. Колінько // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 9. – С. 143–146.
78. Кондратьев Я. Ю. Оперативна інформація щодо тенденцій розвитку криміногенної ситуації в державі (наукові пропозиції) / Кондратьев Я. Ю., Черкасов Ю. Е., Кулик О. Г. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2004. – 32 с.
79. Заруба П. Злочин як соціальне явище / П. Заруба // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 137–140.
80. Бузало П. М. Соціологічний підхід у поглядах на проблему детермінації злочинності / П. М. Бузало // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2005. – № 1. – С. 187–193.
81. Кримінологічна віктимологія: навч. посібник / [Моісеєв Є. М., Василевич В. В., Голосніченко Д. І., Іванов Ю. Ф. ]. – К. : Атіка, 2006. – 352 с.
82. Колб О. Г. Кримінологія: довідник термінів, основні визначення, рекомендовані джерела : навч. посібник / Колб О. Г., Яцишин М. М., Крикунов О. В. – Луцьк : РВВ “Вежа”, Волинськ. держ. ун-т ім. Лесі Українки, 2007. – 467 с.
83. Юхно О. О. Правові основи оперативно-розшукового і кримінологічного попередження та припинення злочинів органами внутрішніх справ у сучасних умовах розвитку України / О. О. Юхно // Правова система: теорія і практика. – 2009. – №2. – С. 45–48.
84. Денисов С. Ф. Детермінанти злочинності і моделі кримінологічної превенції злочинів молоді : монограф. / С. Ф. Денисов. – Запоріжжя : Вид-во КПУ, 2010. – 396 с.
85. Курс кримінології. Загальна частина : підруч. – у 2-х кн. / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін. ; за заг. ред. О. М. Джужи.— К. : Юрінком Інтер, 2001.— 352 с.
86. Куц В. М. Неправдиве повідомлення про загрозу громадській безпеці (кримінально-правова характеристика та заходи протидії) : монограф. / Куц В. М., Кириченко О. В. – К. – Х. : Харків юридичний, 2006. – 212 с.
87. Социальные технологии: актуальные проблемы теории и практики : междунар. межвуз. сб. науч. раб. Вып. 36. – К. ; М. ; Одесса ; Запорожье : ГУ “ЗИГМУ”, 2007. – 472 с.
88. Іваненко Ю. Л. Бродяжництво як маргінальне соціально-негативне явище у суспільстві / Ю. Л. Іваненко // Право і суспільство. – 2012. – № 3. – С. 197–201.
89. Казакова А. Ю. Бомж в зеркале общественного мнения: знак оценки, интенсивность, искренность / А. Ю. Казакова // Вестник Московского университета. – 2006. – № 3. – С. 76–87.
90. Скорик В. О. Протидія наркотизації та алкоголізації населення як один із напрямків протидії маргіналізації населення / В. О. Скорик // Вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2011. – №1. – С. 213–218.
91. Балакірєва О. М. Трансформація ціннісних орієнтацій в українському суспільстві / О. М. Балакірєва, Ю. В. Середа // Український соціум. – 2012 – № 2. – С. 172–192.
92. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика ; у 3-х кн. – К. : Видав. дім “Ін Юре”, 2007. – Кн. 2 : Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – 712 с.
93. Кримінологія : навч.-метод. посібник / [Джужа О. М., Василевич В. В., Кальченко Т. Л., Кулакова Н. В.]. – К. : Атіка, 2008. – 316 с.
94. Галич О. В. Бездоглядність і правопорушення як наслідки хибного виховання / О. В. Галич // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2011. – № 2. – С. 91–95.
95. Оржеховська В. Проблеми дитячої бездоглядності в Україні: аналіз та пошуки шляхів подолання / В. Оржеховська // Рідна школа. – 2009. – № 5-6. – С. 33–35.
96. Дідківська Г. Криміногенна сім’я як фактор формування насильницької спрямованості у неповнолітніх / Г. Дідківська // Підприємницво, господарство і право. – 2008. – № 10. – С. 148–151.
97. Капська А. Й. Технології соціальної роботи в зарубіжних країнах : навч. посібник / Капська А. Й., Завацька Л. М., Грищенко С. В. – К. : Видав. дім “Слово”, 2011. – 248 с.
98. Бомжи, попрошайки и беспризорники: кто они и как решать проблему? : [Правительство, город, люди / Комитет по телекоммуникациям и средствам массовой информации Правительства Москвы]. – 2001. – № 13.–149 с.
99. Варчук Т. В. Виктимология : учеб. пособие [для курсантов и слушателей образовательных учреждений высш. проф. образования МВД России и студ. вузов по спец. “юриспруденция”] / Т. В. Варчук, К. В. Вишневецкий, С. Л. Лебедев. – М. : Юнити ; Закон и право, 2008. – 191 с.
100. Маргіналізація населення України / В. В. Онікієнко, В. І. Герасемчук, І. С. Кравченко. – К. : НАН України ; Науково-дослідницький центр з проблем зайнятості населення та ринку праці, 1997. – 191 с.
101. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1209-р “Про схвалення Концепції державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року” [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: // www.rada.gov.ua.
102. Іваненко Ю. Л. Детермінація злочинів, що вчиняються відносно осіб, які займаються бродяжництвом / Ю. Л. Іваненко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2012. – Спеціальний випуск №1. – С. 117–122.
103. Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2010 від 29.06.2010 р. у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України “Про міліцію” [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: // www.rada.gov.ua.
104. Яра О. Віктимологічна профілактика злочинів: її значення / О. Яра // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 10. – С. 141–143.
105. Бордуль Є. Заняття бродяжництвом і право на свободу та особисту недоторканість / Є. Бордуль, К. Волков // Вісник прокуратури. – 2010. – № 12. – С. 36–40.
106. Голіна В. В. Соціальні та психологічні чинники кримінологічної віктимізації в Україні / В. В. Голіна // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 3 (50). – С. 185–193.
107. Мойсеєва О. Віктимність неповнолітніх як психолого-правова проблема / О. Й. Мойсеєва // Право України. – 2000. – №7. – С. 78–82.
108. Горшенков Г. Н. Виктимологический аспект криминологии массовых комуникаций / Г. Н. Горшенков, А. Г. Горшенков // Криминология: вчера, сегодня, завтра : тр. Санкт-Петербург. криминологического клуба. – 2002. – № 2(3). – Спб. : РГПУ им. А. И. Герцена, 2002. – С. 206–215.
109. Туляков В. А. Гарантии безопасности личности как основа виктимологической профилактики / В. А. Туляков // Юридический вестник. – 1997. – № 4. – С. 101–108.
110. Головатий М. Ф. Соціальна політика і соціальна робота: термінологічно-понятійний словник / М. Ф. Головатий, М. Б. Панасюк. – К. : МАУП, 2005. – 560 с.
111. Коновалов В. П. Виктимность и ее профилактика / В. П. Коновалов // Виктимологические проблемы борьбы с преступностью : сб. науч. тр. – Иркутск : ИГУ, 1982. – 134 с.
112. Джужа О. М. Кримінологічні засади віктимізації як різновид у профілактичній діяльності / О. М. Джужа // Вісник ЛДУВС. – 2011. – № 1. – С. 52–57.
113. Ривман Д. В. Виктимология / Д. В. Ривман, В. С. Устинов. – СПб. : “Юридический цент Пресс”, 2000. – 332 с.
114. Гаджиева А. Отрицательное поведение потерпевшего и его уголовно-правовое значение / А. Гаджиева // Уголовное право. – 2004. – №1. – С. 16–17.
115. Гончарова Н. І. Віктимна поведінка: норма та девіація / Н. І. Гончарова // Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави : матеріали Третьої міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 21 квіт. 2011 р.). – Одеса : ОДУВС, 2011. – 292 с.
116. Репецкая А. Л. Виновное поведение потерпевшего и принцип справедливости в уголовной политике / Репецкая А. Л. – Иркутск : ИГУ, 1994. – 152 с.
117. Романова Л. И. Паразитический образ жизни и проблемы виктимологии / Л. И. Романова // Виктимологические проблемы борьбы с преступностью : сб. науч. тр. – Иркутск : ИГУ, 1988 (1989) – 136 с.
118. Всезагальна Декларація прав людини, прийнята на третій сесії Генеральної Асамблеї ООН резолюцією 217 А (ІІІ) від 10 грудня 1948 року, ст. 25 [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: // www.rada.gov.ua.
119. Криминология : учеб. пособие / С. М. Иншаков, А. В. Симоненко. – 3-е изд. – М. : ЮНИТИ-ДАНА ; Закон и право, 2010. – 215 с.
120. Джужа А. О. Алкогольне сп’яніння як віктимогенний фактор, що сприяє вчиненню сексуальних злочинів / А. О. Джужа // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 2. – С 184–186.
121. Надтока Е. С. Виктимологические аспекты предупреждения преступлений против здоровья / Е. С. Надтока // Віктимологічні аспекти злочинності: кримінологічні дослідження. – Луганськ : РВВ ЛДУВС. – 2006. – № 1. – С. 16–20.
122. Конопельський В. Я. Віктимогенна ситуація небезпечного стану в Україні та деякі шляхи вирішення даної проблеми / В. Я. Конопельський, В. М. Пьохов // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. – № 3. – С. 28–32.
123. Вирок суду відносно Дудавського В.С., Чайки С.А. по кримінальній справі № 5121002, порушеній Орджонікідзевським РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області за ознаками злочину ч. 2 ст. 186 КК України.
124. Обвинувальний висновок по кримінальній справі № 16380904, порушеній Шевченківським РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області по обвинуваченню Рассихіна І.В., Зінченко Д.Ю. за ч. 2 ст. 121 КК України.
125. Обвинувальний висновок по кримінальній справі № 11105, порушеній Лінійним відділом на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці по обвинуваченню Аграновича О.В., Дяченко Д. Ю. за ч. 2 ст. 121.
126. Минская В. С. Виктимологические факторы и механизм преступного поведения : учеб. пособие / В. С. Минская, Г. И. Чечель. – Иркутск : ИГУ, 1988. – 151 с.
127. Обвинувальний висновок по кримінальній справі № 791224, порушеній Мелітопольським РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області по обвинуваченню Ходіна О. В., Лизко В. О., Житник В. О. за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України.
128. Труханов Г. Л. Основы виктимологии: теоретико-методологический аспект: монограф. / Г. Л. Труханов, О. Г. Васютинская – К. : Киевск. междунар. ун-т, 2007. – 104 с.
129. Іваненко Ю. Л. Механізм поведінки осіб, які займаються бродяжництвом при вчиненні злочину: взаємовідносини жертви та злочинця / Ю. Л. Іваненко // Право і суспільство. – 2012. – № 6. – С. 175–178.
130. Литвинов О. М. Віктимізація у структурі механізму протидії злочинності / О. М. Литвинов // Право і безпека. – 2010. – № 4. – С. 137–141.
131. Джаянбаев К. И. Виктимологические аспекты предупреждения тяжких преступлений против личности / К. И. Джаянбаев // Государство и право. – 2005. – № 11. – С. 101–103.
132. Лунеев В. В. Курс мировой и российской криминологии : учеб. ; в 2-х т. / В. В. Лунеев. – Т. 1 : Общая часть. – М. : Юрайт, 2011. – 1003 с.
133. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою, прийнята 29 листопада 1985 року Генеральною Асамблеєю ООН [Електронний ресурс] – Режим доступу : http : // zakon.nau.ua.
134. Будякова Т. Индивидуальные особенности потерпевшего как критерий степени нравственных и физических страданий / Т. Будякова // Российская юстиция. – 2003. – № 2. – С. 15–16.
135. Холыст Б. Н. Факторы, формирующие виктимность / Б. Н. Холыст // Вопросы борьбы с преступностью. – 1984. – Вып. 41. – С. 73–77.
136. Ершов В. А. Методика расследования преступлений против жизни и здоровья граждан, совершаемых членами неформальных групп (движений) : науч.-практ. пособие / Ершов В. А., Костылева Г. В., Милованова М. М. – М. : Юрлитинформ, 2007. – 128 с.
137. Гумін О. М. Особливості кримінологічного аналізу жертв насильницьких злочинів / О. М. Гумін // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Є. О. Дідоренка. – 2010. – № 1. – С. 83–92.
138. Туляков В. А. Виктимология: социальные и криминологические проблемы / В. А. Туляков. – Одесса : Юрид. лит-ра, 2000. – 336 с.
139. Кримінологічна віктимологія: навч. посібник / [Моісеєв Є. М., Василевич В. В., Голосніченко Д. І., Іванов Ю. Ф. ]. – К. : Атіка, 2006. – 352 с.
140. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика ; у 3-х кн. – К. : Ін Юре, 2007. – Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінології науки. – 424 с.
141. Антонян Ю. М. Личность преступника / Антонян Ю. М., Кудрявцев В. Н., Эминов В. Е. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 366 с.
142. Женунтій В. І. Поняття особистості злочинця в теорії вітчизняної кримінології / В. І. Женунтій // Держава та регіони. Серія : Право. – 2009. – № 2. – С. 61–65.
143. Кримінологія. Загальна та Особлива частини : підруч. / [І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд] ; за ред. І. М. Даньшина. – Х.и: Право, 2003. – 352 с.
144. Зелинский А. Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание. – К. : Юринком Интер, 1999. – 240 с.
145. Джанбаров Ю. А. Криминологическая характеристика и профилактика насильственных преступлений на виктимологической основе : дис. кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Джанбаров Юсуп Алискандарович – М. : РГБ, 2005. – 254 с.
146. Корягіна А. М. Щодо визначення взаємовідносин жертви та злочинця / А. М. Корягіна // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Є. О. Дідоренка. – 2010. – № 2. – С. 287–294.
147. Андриенко Е. В. Социальная психология : учеб. пособие [для студ. вузов] / Е. В. Андриенко. – М. : Изд. центр “Академия”, 2000. – 183 с.
148. Куницина В. Н. Межличностное общение : учеб. для вузов / В. Н. Куницина, Н. В. Казаринова, В. М. Погольша. – СПб. : Питер, 2001. – 544 с.
149. Юрченко О. Ю. Роль віктимної поведінки потерпілих при вчиненні тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи в Україні : дис. кандидата юрид. наук. : 12.00.08 / Юрченко Ольга Юріївна – Х., 2004. – 187 с.
150. Кулієв А. Ю. Віктимологічна профілактика насильницьких злочинів проти особистості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право, кримінологія, кримінальне-виконавче право” / А. Ю. Кулієв. – Одеса, 2009. – 20 с.
151. Гаєнко В. І. Віктимологічні аспекти вивчення особистості жертви при розслідуванні торгівлі людьми / В. І. Гаєнко, Д. В. Лєбєдєв // Вісті Кримінологічної асоціації України. Альманах. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – С. 139–142.
152. Обвинувальний висновок по кримінальній справі № 291002, порушеній за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 120 КК України Орджонікідзевським РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області відносно Кабанова О.Ф.
153. Головкін Б. М. Основні види віктимної поведінки потерпілих від сімейно-побутових убивств і тяжких тілесних ушкоджень / Б. М. Головкін // Проблеми законності : Респ. міжвідомч. наук. збірник. – Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2002. – С. 155–160.
154. Іваненко Ю. Л. Віктимологічна профілактика злочинів, що скоюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом: сучасний стан проблеми / Ю. Л. Іваненко, О. В. Кириченко // Вісник Запорізького юридичного інституту ДДУВС. – 2011. – № 4. – С. 456–461.
155. Молчанов А. Психология жертвы / А. Молчанов, А. Фомичев // Человек и закон. – 2002. – № 8. – С.59–69.
156. Полубинский В. Поведение жертвы / В. Полубинский // Человек и закон. – 2001. – № 3. – С. 34–40.
157. Солодовников С. А. Виктимное поведение и защита потерпевших от насильственных преступных посягательств / С. А. Солодовников // Преступное поведение (новые исследования) : cб. науч. тр. – М. : ВНИИ МВД, 2002. – С. 244–250.
158. Фаргиев И.А. Учение о потерпевшем в уголовном праве Р