КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННЕ ПОЛЮВАННЯ

Короткий опис

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. Кримінально-правова характеристика
складу злочину незаконного полювання
1.1. Витоки, історико-правовий нарис кримінально-правової охорони мисливських звірів і птахів та сучасний стан проблеми
1.2. Поняття і суспільна небезпечність складу злочину незаконного полювання
1.3. Об’єктивні ознаки складу злочину незаконного полювання
1.4. Суб’єктивні ознаки складу злочину незаконного полювання
Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. Спеціальні питання, що стосуються
кримінальної відповідальності за незаконне полювання
2.1. Кваліфікуючі ознаки складу злочину незаконного полювання і деякі питання індивідуалізації відповідальності та покарання
2.2. Відмежування складу злочину незаконного полювання від суміжних складів злочину та аналогічного адміністративно-правового делікту
Висновки до розділу 2
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність дослідження. Право власності українського народу на природні ресурси, які знаходяться в межах території України, закріплені Конституцією України від 28 червня 1996 року (ст. 13) [1]. В підтвердження цих конституційних положень Законом України від 13 грудня 2001 року «Про тваринний світ» (ст.ст. 9, 10) кожному громадянину надано право спеціального використання тваринного світу, серед різновидів якого мисливство знаходиться на першому місці [12].
На території України нині відомо близько 45 тис. видів тварин [30, 76]. Мисливський фонд України становить понад 344 види птахів і понад 100 видів звірів. Загальна площа мисливських угідь України становить близько 50,8 млн. га. Зараз до Червоної книги України занесено 382 види рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, тварин [161, 29-30]. На початку ХХІ ст. за прогнозами вчених, до Червоної книги України можуть бути занесені ще 20 видів ссавців та ряд інших видів тварин. Враховуючи те, що екологічна ситуація в сфері охорони раціонального використання, відтворення й оздоровлення мисливських звірів та птахів, які перебувають у стані природної волі в Україні, формується під впливом закономірностей розвитку природи та суспільства в процесі природокористування, а тваринний світ виділяється з інших природних ресурсів – він належить до живої природи, що найбільш об’єднує його з людиною, то безсумнівно, відображає особливу актуальність досліджень у цьому напрямку.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 16 жовтня 1992 року «Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки» [31] дослідження в сфері кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища, серед яких є тваринний світ, займають провідне місце в реалізації екологічної політики в Україні [63, с. 34; 122, с. 48-50]. На цьому шляху як головний вектор вирішення проблем кримінальної відповідальності за незаконне полювання в юридичній літературі розглядається насамперед поліпшення нормотворчої діяльності та практики застосування чинного кримінального законодавства [123, 48-50].
Переважна більшість правових вимог, в тому числі й кримінально-правових, щодо охорони, відтворення, раціонального використання та оздоровлення мисливських звірів і птахів як складової частини тваринного світу України знайшли своє відображення в законах України: від 22 лютого 2000 р. «Про мисливське господарство та полювання» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України: від 7 лютого 2002 р. № 3053-ІІІ, від 15 травня 2003 р. № 762-ІV, від 11 липня 2003 р. № 1122-ІV, від 20 квітня 2004 р. № 1695-ІV [11, 14; 15, 16]; від 13 грудня 2001 р. «Про тваринний світ» [12]; від 7 лютого 2002 р. «Про Червону книгу України» [13]; від 16 червня 1992 р. «Про природно-заповідний фонд України» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України: від 5 травня 1993 р. № 3180-ХІІ, від 14 грудня 1999 р. № 1287-ХІV, від 11 грудня 2003 р. № 1377-ІV [7, 17; 18, 19]; в Постанові Кабінету Міністрів України від 1 червня 1993 р. № 399 «Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України»[38]; в Наказі Державного комітету лісового господарства України від 16 квітня 1998 р. № 41 «Про затвердження розміру збору за видачу посвідчення мисливця і контрольної картки обліку добутої дичини та порушення правил полювання» [43]; в Наказі Державного комітету лісового господарства України від 27 грудня 2000 р. № 153 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі ліцензії на добування мисливських тварин та порядок здійснення полювання на цих тварин» [48]; в Наказі Державного комітету лісового господарства України від 8 квітня 2004 р. № 62 «Про проведення полювання в мисливський сезон 2004/2005 року» [51]; в Наказі Державного комітету лісового господарства України від 21 квітня 2003 р. № 76 «Про проведення полювання на диких парнокопитних і хутрових звірів у мисливський сезон 2003/2004 року [52] та інших.
Проте, незважаючи на певну врегульованість питання щодо відносин, що стосуються мисливських звірів і птахів, багато громадян не дотримуються приписів полювання, які є центральним питанням, в якому визначається як загальний режим мисливського господарства та тваринного світу, так і порядок здійснення полювання: від моменту виникнення права на полювання, місць, строків, обстановки, способів, засобів, знарядь і видів полювання. Це стосується в повній мірі і меж кримінальної відповідальності за дії, що суперечать цим приписам. Зазначені положення перекликаються з вимогами постанови Верховної Ради України «Про основні напрямки державної політики у галузі довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» (1998 р.), де визначені найбільш актуальні проблеми тваринного світу на теренах України [17].
Відсутність наукових досліджень щодо складових біосфери, біотехнічних заходів, правовий нігілізм, варварське знищення мисливських птахів та звірів приводить до різкого зменшення їх популяцій, а ще жахливішим є те, що деякі види тваринного світу знаходяться під загрозою повного знищення.
В юридичній літературі питанню кримінальної відповідальності за незаконне полювання приділялась певна увага. Відповідні проблеми, в тій чи іншій мірі, досліджували такі вчені як: В.І. Андрейцев, Ю.С. Богомя-ков, В.І. Борисов, Т.Д. Бушуєва, П.А. Воробей, С.Б. Гавриш, В.Г. Гон-чаренко, В.К. Грищук, М.С. Грінберг, П.С. Дагель, С.А. Данилюк, О.О. Дудоров, Є.М. Жевлаков, М.Й. Коржанський, А.М. Комісаров, О.М. Костенко, З.Г. Корчева, І.П. Лановенко, Б.М. Леонтьєв, Ю.І. Ляпунов, В.К. Матвійчук, А.Й. Мілер, В.Л. Мунтян, П.Т. Накіпєлов, В.Д. Пакутін, П.Ф. Повеліцина, О.Я. Свєтлов, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, С.В. Трофімов, І.А. Тяжкова, В.І. Шакун, Ю.С. Шемшученко, В.А. Широков, С.С. Яценко та ін. Проте опубліковані роботи, в переважній своїй більшості, виконані в минулі роки, на базі раніше діючого законодавства, вони стосуються аналізу лише окремих питань чинного законодавства і не враховують сучасної «Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 рр.», не ґрунтуються на нових правових, економічних та організаційних засадах діяльності юридичних та фізичних осіб у сфері мисливського господарства та полювання. Вони не враховували нині діючий наскрізний принцип, що забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, використання, відтворення та оздоровлення тваринного світу. Відсутні до цього часу і дисертаційні дослідження цієї проблеми. Питання, що стосуються кримінальної відповідальності за незаконне полювання, не аналізувалися комплексно, з урахуванням усіх норм, в тому числі і нових, що стосуються цього посягання. Необхідно відмітити і те, що проблема кримінальної відповідальності за незаконне полювання не піддавалась спеціальному дисертаційному дослідженню.
Реформа кримінального законодавства і, зокрема, положень щодо кримінально-правової охорони тваринного світу, прийняття нового фауністичного законодавства та цілої низки підзаконних нормативних актів у зазначеній сфері, потребують глибокої і всебічної наукової аргументації, яка не може мати місце без серйозного дисертаційного дослідження. Крім того, такий аналіз зумовлений вимогами незалежної держави України до правоохоронних органів, зокрема, до органів внутрішніх справ, органів прокуратури щодо вдосконалення боротьби з вищевказаними злочинами. Ці вимоги підтримуються широкою громадськістю, яку турбує катастрофічне зменшення тварин – невід’ємної частини навколишнього природного середовища, яка істотно впливає на рівновагу в природі.
У кримінально-правовій літературі недостатньо розроблені питання, що стосуються витоків та історії кримінальної відповідальності за незаконне полювання та впливу цих знань для вдосконалення законотворчої діяльності. У деяких наукових дослідженнях висвітлюються тільки фрагментарно окремі питання, що в тій чи іншій мірі пов’язані із злочинним полюванням. Крім того, автори цих праць мають значні розбіжності в поглядах навколо суспільних відносин, що поставлені під охорону кримінального закону, на структуру об’єкта, на предмет, його місце в складі злочину щодо інших складоутворюючих цього суспільно-небезпечного діяння і їх ознак.
Суттєві прогалини існують в теорії і на практиці відносно спеціальних питань кримінальної відповідальності за незаконне полювання. Зокрема, необхідно зазначити, що останнє не знайшло певних досліджень і висвітлення в порівняльно-правових аспектах цього явища, у відмежуванні складу злочину незаконного полювання від суміжних складів злочину та аналогічного адміністративно-правового делікту, в розкритті кваліфікуючих ознак цього діяння та деяких питань індивідуалізації відповідальності та покарання.
Відсутні ґрунтовні пропозиції з удосконалення кримінального законодавства, що стосується охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення об’єктів тваринного світу, останнє тим більш важливе в умовах, коли відбулася чергова кодифікація кримінального законодавства України. Зазначений ст. 248 КК України склад злочину потребує детального наукового обґрунтування та подання пропозиції щодо практичного застосування цієї статті.
Таким чином, вибір теми дисертаційного дослідження обумовлений соціально-політичною актуальністю проблеми кримінально-правової боротьби з незаконним полюванням, поширеністю відповідних злочинних посягань, прагненням сформулювати певні положення, що стосуються теорії кримінального права, пропозиції з удосконалення як судової практики, так і кримінального законодавства в цій частині.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
23 жовтня 1996 року тема кандидатської дисертації розглядалась й була затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України відповідно до наукового напрямку роботи кафедри кримінального права в межах Державної комплексної програми «Актуальні проблеми кримінального, кримінально-виконавчого законодавства й системи попередження злочинності», дослідження спрямоване на виконання «Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 роки», щорічних планів, науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України та ін.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є проведення всебічного юридичного аналізу складу злочину, передбаченого ст. 248 КК України, на базі комплексного його вивчення та дослідження, вироблення пропозицій щодо вдосконалення практики застосування норм чинного кримінального законодавства, запозичення досвіду в цьому питанні з кримінального законодавства деяких зарубіжних країн, створення концепції розвитку законодавства в цій частині.
Відповідно до поставленої мети в дисертації зроблена спроба вирішити такі основні нагальні завдання:
– дослідити витоки та зробити послідовний огляд кримінальної відповідальності за незаконне полювання в історичному аспекті, а також використати зазначене для вдосконалення кримінального законодавства в цій сфері діяльності;
– сформулювати поняття і визначити суспільну небезпечність незаконного полювання;
– провести ґрунтовний аналіз ознак складу злочину незаконного полювання;
– здійснити послідовне й аргументоване відмежування складу злочину незаконного полювання від суміжних складів злочину та аналогічного адміністративно-правового делікту;
– оцінити чинне кримінальне законодавство стосовно незаконного полювання, показати його можливості в боротьбі з названим асоціальним явищем та виявити наявні істотні та деякі другорядні недоліки;
– вивчити та з’ясувати дійсний стан практики застосування кримінально-правових норм про незаконне полювання;
– сформулювати рекомендації щодо вдосконалення кримінально-правових норм про незаконне полювання в межах чинного Кримінального кодексу України;
– провести порівняльно-правовий аналіз законодавства України і деяких зарубіжних країн щодо кримінальної відповідальності за незаконне полювання.
Об’єктом дисертаційного дослідження є сфера суспільних відносин, пов’язаних з кримінально-правовою охороною мисливських звірів і птахів.
Предметом дослідження є кримінально-правові норми, якими передбачено відповідальність за незаконне полювання, а також норми інших галузей законодавства, які встановлюють порядок полювання, а також заборони, що стосуються досліджуваної сфери.
Методи дослідження, обрані, виходячи з поставлених у роботі цілей і задач, з урахуванням об’єкта й предмета дослідження. Діалектичний підхід як загальнонауковий, наскрізний метод виявився у тому, що уявлення про складоутворювальні ознаки цього злочину досліджувалися у їх розвитку, тісному взаємозв’язку з іншими методами. Проблема кримінальної відповідальності за незаконне полювання розглядається не ізольовано від питань, котрі постають перед іншими сферами знань, а в їх нерозривній єдності, взаємодоповненні. Метод структурно-системного аналізу, а також формально-логічний, використовувалися для виявлення місця різних ознак, досліджуваного злочинного діяння. За допомогою формально-юридичного методу з’ясовувалася логіка законодавця, закладена в конкретних правових нормах. Історико-лінгвістичний метод дав можливість простежити еволюцію всіх ознак складу злочину, передбаченого ст. 248 КК України, як результат мовних конструкцій, які виражають ці ознаки. Порівняльно-правовий метод сприяв виявленню різних підходів при конструюванні досліджуваного злочину у кримінальному законодавстві деяких країн. Історико-правовий метод дозволив простежити розвиток уявлень про об’єктивні і суб’єктивні ознаки злочинного полювання в історичному аспекті. Соціологічний метод використовувався при збиранні та дослідженні емпіричного матеріалу (матеріалів кримінальних справ, матеріалів про відмову порушення кримінальних справ, матеріалів адміністративних справ, анкетування та інші).
Емпіричну базу дослідження становлять відомості, одержані внаслідок вивчення 300 кримінальних справ відповідної категорії, розглянутих судами України за 1987-2004 роки, за якими винесені обвинувальні вироки, апеляційна, касаційна та наглядова практика, узагальнення практики, 300 матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи, статистичні дані по справах з незаконного полювання за період з 1987 по 2004 роки. Крім того – вивчені 200 адміністративних справ щодо незаконного полювання за 1987 по 2004 роки.
За спеціальною програмою проведено анкетування (200 осіб) суддів, працівників прокуратури, органів внутрішніх справ та громадян щодо проблеми незаконного полювання.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому на загальнотеоретичному та конкретно-юридичному напрямках вивчені проблеми кримінальної відповідальності за незаконне полювання за чинним Кримінальним кодексом України.
Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні низки нових теоретичних висновків, уточненні змісту окремих термінів та понять, котрі мають наукове і практичне значення, що знайшло своє відображення в конкретних теоретичних положеннях і пропозиціях, які виносяться на захист:
1. Уперше в юридичній літературі досліджені витоки та історико-правовий нарис кримінально-правової охорони мисливських звірів і птахів. Розкривається зміст правових актів, які мають вплив на реформування кримінального законодавства в досліджуваній сфері. На підставі такого дослідження пропонується вдосконалення ч. 1 ст. 248 КК України та п.п. 1, 2, 10 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», виходячи з ознак, які містилися в попередньому законодавстві.
2. Сформульовані поняття: «полювання», «незаконне полювання» та вперше запропоноване визначення поняття «кримінально-правове незаконне полювання».
3. З’ясована суспільна небезпечність злочину незаконне полювання. Аргументується положення про неможливість подолання цього злочинного діяння без застосування чинних кримінально-правових засобів.
4. В дисертації отримало подальший розвиток положення про родовий об’єкт злочину на який посягає таке діяння як незаконне полювання. Зазначається, що ним є суспільні відносини з приводу умов (стосунків), що забезпечують існування багатофункціональної збалансованої єдиної системи (що складає навколишнє природне середовище), її охорону, оздоровлення, раціональне використання і відтворення такої єдиної системи для теперішніх та майбутніх поколінь.
5. По-новому сформульоване визначення безпосереднього об’єкта злочину, передбаченого ст. 248 КК України. Наголошується, що ним є суспільні відносини, що забезпечують умови охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення диких тварин, що охороняються законом і перебувають у стані природної волі або в напіввільному стані, які внесені до державного мисливського фонду, мешкають у мисливських угіддях, випущені туди з метою розмноження, а також створення сприятливих умов їх існування та зберігання цілосності природних груп і зграй.
6. Вперше досліджено структурні елементи суспільних відносин, на які безпосередньо посягає цей злочин та визначено механізм спричинення шкоди безпосередньому об’єкту злочину. Зазначено, що структурними елементами цих відносин є: предмет відносин – можливість (умови) для охорони диких звірів і птахів; суб’єкти – юридичні особи, фізичні особи і їх соціальні об’єднання, соціальний зв’язок – створення та підтримання суб’єктами відносин стану, що забезпечує охорону, раціональне використання, відтворення та оздоровлення диких звірів і птахів, що знаходяться в стані природної волі.
7. Уточнене та сформульоване поняття предмета складу злочину, передбаченого ст. 248 КК та запропоновані його юридично-значимі ознаки. Зазначається, що до нього відносяться такі звірі та птахи, котрі: знаходяться в стані природної свободи або в напіввільному стані; внесені до державного мисливського фонду; мешкають у мисливських угіддях або випускаються туди з метою розведення; охороняються законом.
8. Вперше дано розгорнутий аналі
з ознак об’єктивної сторони складу злочину незаконне полювання. На підставі дослідження охарактеризовані зміст дій в цьому злочинному діянні. Наведені додаткові аргументи, що злочин передбачений ст. 248 КК України належить до діянь з формальними складами (за виключенням, що вчиняються за ознаками істотної шкоди). Запропоновано визначення об’єктивної сторони цього злочину.
8.1. Аргументовано, що під полюванням в заборонений час необхідно розуміти: 1) недозволені для полювання строки на відповідні види тварин; 2) полювання в темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу).
8.2. Доведено, що під полюванням в заборонених для цього місцях необхідно розуміти, полювання в таких місцях, де воно взагалі заборонено або де для його організації і проведення потрібно мати спеціальний дозвіл.
8.3. Наголошено, що під забороненими знаряддями вчинення злочину, передбаченого ст. 248 КК слід розуміти предмети зовнішнього світу, тварин, яких винний використовує для надання сили й спритності під час виконання об’єктивної сторони цього злочину та пропонується таке формулювання у відповідній постанові Пленуму Верховного суду України. Пропонується визначення засобів вчинення цього злочину.
8.4. Дисертант приходить до висновку, що заборонені способи незаконного полювання може об’єднувати: 1) їх винищувальний характер; 2) загально небезпечний характер.
8.5. Одержано додаткову аргументацію положення про: полювання без належного на те дозволу; транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту у дозволі на їх добування; допускання собак у мисливські угіддя.
8.6. Уточнені критерії встановлення істотної шкоди порушення правил полювання.
9. Пропонується доповнення до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» окремою статтею з визначенням поняття «заповідник» та розкривається ознака полювання на звірів і птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.
10. Зроблено висновок про те, що психічне ставлення особи до дій і наслідків, передбачених ч. 1 ст. 248 КК (за ознакою істотної шкоди) може мати форму умислу, в тому числі і до наслідків ставлення можливе також з побічним умислом. Щодо всіх інших діянь, які зазначені в ст. 248 КК (з формальним складом) психічне ставлення можливе лише з прямим умислом.
11. Доведено, що до кола суб’єктів цього злочину слід відносити службову, неслужбову або приватну особу, що на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку. Розкритий зміст кваліфікуючих ознак незаконного полювання. Зазначається, що в ч. 2 ст. 248 КК ознака «Ті самі дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища» має обмежене застосування і не охоплює дії службових осіб, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади.
12. Розкрито зміст кваліфікуючих ознак незаконного полювання. Висловлено думку про доцільність доповнити ст. 248 КК ч. 3 такого змісту: «Дії, передбачені частинами 1 і 2 ст. 248 КК, якщо вони вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки».
13. Пропонується збільшити максимальні строки покарання за ч. 1 ст. 248 КК «Карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого». За ч. 2 «Караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого».
14. З нових позицій і вико
ристання нових підходів проаналізована проблема відмежування складу злочину незаконного полювання від суміжних складів злочину та аналогічного адміністративно-правового делікту.
15. Пропонується нова редакція ст. 248 КК України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що положення дисертації можуть бути використані як теоретична основа для подальших наукових розробок у галузі кримінального права, кримінології і кримінально-виконавчого права, для уточнення формулювань нормативних положень ст. 248 КК України при розслідуванні та розгляді окремих кримінальних справ, у навчальному процесі для викладання й вивчення навчальних курсів із дисциплін кримінального циклу, підготовки нових навчальних і навчально-методичних дисциплін, а також у науково-дослідній роботі студентів і для підвищення рівня юридичної підготовки працівників правоохоронних органів.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційної роботи доповідались:
– на звітних конференціях викладачів ВНЗ «Національна академія управління» (2003, 2004 рр.), на міжнародній конференції «Реформування правової системи України: інтеграційні процеси, проблеми і перспективи», Київ, 2004 р.
– за підсумками роботи підготовлено й надіслано пропозиції до Комітету Верховної Ради України про нову редакцію ст. 248 КК України.
– положення дисертації використовуються під час підготовки навчальних матеріалів, планів семінарських і практичних занять, при викладанні курсу «Кримінальне право України», «Екологічне право України»
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, практичні рекомендації дисертаційного дослідження знайшли відображення в чотирьох наукових публікаціях, одна наукова монографія, три статті у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу; двох розділів (які містять шість підрозділів); висновків, пропозицій, до кожного з розділів загального висновку; списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 193 сторінки, із них основного тексту – 172 сторінки. Кількість використаних джерел – 215 найменувань.

Список літератури

Висновки

Проведене дослідження кримінальної відповідальності за незаконне полювання дало підстави зробити деякі суттєві висновки щодо цієї важливої кримінально-правової проблеми та внести конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства в цій сфері та практики застосування цієї статті і фауністичного законодавства:
1. Кримінально-правова охорона мисливських звірів і птахів на території нашої держави бере свій початок з ХІ ст. Зазначається, що для третього періоду (ХІ –ХІV ст.) характерні витоки таких ознак незаконного полювання як: об’єкта злочину – відносини з охорони мисливських звірів і птахів; предмета (бобри, гуси, качки, тетеруки, кабани, олені, лебеді); об’єктивної сторони – дії (крадіжка, заволодіння, полювання); способу (таємне заволодіння, розсічення землі «знамением же ловлено»); знаряддя (сітки); місця (місце знаходження або розведення бобра, заборонене місце для полювання, лебедине гніздо, територія заповідника).
2. Для п’ятого періоду (початок ХVІІІ – початок ХІХ ст.) характерні витоки такої ознаки незаконного полювання, як час вчинення злочину («...все охоты и ловли и стрельба с мая по 1 августа запрещается» 1735 г.; «марта с 1 числа Петрова дня никому и нигде во всьом государстве зверей и птиц, кроме хищных, не ловить» 17 липня 1793 р.). Крім того, цьому періоду властиві витоки таких ознак об’єктивної сторони незаконного полювання як: недозволені місця (місце); полювання забороненими способами (спосіб); дії – продаж дичини, добутої в недозволений час.
3. Шостому періоду (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) притаманні такі витоки незаконного полювання як: предмет злочину (не та порода дичини); дія (полювання не на ту породу дичини); спосіб (забій); промисел – вид множини злочину; засоби (без встановленого мисливського посвідчення або з чужим посвідченням).
4. Сьомий період (початок ХХ ст. – 1991 р.). У цьому періоді були витоки таких ознак незаконного полювання: місце (місце постійної зимівлі тварин); звірі і птахи полювати на яких повністю заборонено; знаряддя (заборонені знаряддя); спосіб (заборонені способи); місце (полювання на території державного заповідника); засоби (вчинення злочину з застосуванням автомототранспортних засобів).
5. Для восьмого періоду (з 1991 р. по наш час) характерні витоки таких ознак: місця (на територіях і об’єктах природно-заповідного фонду); повторності (полювання вчинене особою, яка була раніше засуджена за незаконне полювання); наслідків (значна шкода за ст. 161 КК 1960 р.) за ст. 248 КК передбачені витоки таких ознак незаконного полювання: предмета (звірі і птахи чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України); суб’єкта (полювання вчинене службовою особою з використанням службового становища); полювання вчинене за попередньою змовою групою осіб; спосіб (полювання вчинене способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу); засобів (полювання з використанням транспортних засобів).
6. На підставі історико-правового аспекту дослідження, запропоновано ч.1 ст. 248 КК після слів «...істотну шкоду» доповнити словами «...або продаж мисливських звірів і птахів особою, що добула їх в недозволений час, або в недозволеному місці, якщо зазначені дії заподіяли істотної шкоди».
7. У п. 1 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» після слів «...без документів, визначених ст. 14 цього Закону», доповнити словами «...або з чужими документами, визначеними ст. 14 цього Закону», а також п. 2 ст. 20 цього ж Закону після слів «...на відтворювальних ділянках» – словами такого змісту «...або в місцях постійної зимівлі».
8. Під полюванням необхідно розуміти вид спеціального користування тваринним світом, який характеризується пошуком, вистежуванням з метою добування, лову, розселення, використання в зоопарках, а також переслідуванням і самим добуванням диких звірів і птахів, які знаходяться у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах, особою, яка має право на полювання (до останнього прирівнюється перебування в мисливських угіддях з рушницями, мисливськими собаками, ловчими птахами, капканами й іншими знаряддями полювання, а також мисливською вогнепальною зброєю, продукцією полювання).
9. Під незаконним полюванням слід розуміти пошук, вистежування з метою добування, лову, розселення, використання в зоопарках, переслідування і саме добування диких звірів і птахів, котрі знаходяться в стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах, особою, що не має на це дозволу (до незаконного полювання прирівнюється протиправне перебування в мисливських угіддях з рушницями, мисливськими собаками, ловчими птахами, капканами й іншими знаряддями полювання, а також мисливською зброєю у зібраному вигляді поза дорогами загального користування чи з добутою продукцією полювання).
10. До незаконного полювання, що підлягає кримінальному покаранню, слід віднести умисні пошук, вистежування з метою добування, лову, розселення, використання в зоопарках, переслідування і саме добування диких звірів і птахів, які знаходяться в стані природної волі, або утримуються в напіввільних умовах, особою, яка не має на це дозволу (до незаконного полювання, що підлягає покаранню, прирівнюється і перебування в заповідниках або на інших територіях і об’єктах природно-заповідного фонду, або знаходження службових осіб з використанням свого службового становища, або знаходження їх за попередньою змовою групою осіб з рушницями, ловчими птахами, собаками, капканами й іншими знаряддями полювання, а також з мисливською зброєю в зібраному вигляді поза дорогами загального користування або з продукцією, добутою під час полювання та для дій, передбачених ознакою «порушення правил полювання, що завдало істотну шкоду», – перебування в мисливських угіддях, або поза дорогами загального користування цих угідь з продукцією, добутою під час полювання), в заборонених для цього місцях, заборонений час, забороненими знаряддями й способами, з порушенням установленого порядку для певної території, полювання на заборонених для добування тварин, що спричинило до істотної шкоди чи вчинено в заповідниках або на інших територіях та на об’єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, або якщо такі дії вчинені службовою особою з використанням службового становища, або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 248 КК України, вчинені суб’єктом злочину.
11. Суспільна небезпечність незаконного полювання визначається: 1) посяганням на суспільні відносини, що забезпечують охорону, раціональне використання, відтворення та оздоровлення мисливських звірів і птахів; 2) такими складовими як: а) високий ступінь суспільної небезпечності цього злочину; б) відносна поширеність цих злочинів; в) порушення цими злочинами елементів природної рівноваги; 3) пов’язаністю цих діянь з іншими протиправними діяннями, в тому числі й тяжкими злочинами; 4) сприянням указаних протиправних дій споживацькому ставленню до природи.
12. Отримало подальший розвиток положення про родовий об’єкт злочину на який посягає таке діяння, як незаконне полювання. Зазначається, що ним є суспільні відносини з приводу умов (стосунків), що забезпечують існування багатофункціональної збалансованої єдиної системи (що складає навколишнє природне середовище), її охорону, оздоровлення, раціональне використання і відтворення такої єдиної системи для теперішніх та майбутніх поколінь.
13. По-новому сформульоване визначення безпосереднього об’єкта злочину, передбаченого ст. 248 КК України. Наголошується, що ним є суспільні відносини, що забезпечують умови охорони, раціонального використання, відтворення і оздоровлення диких тварин, що охороняються законом і перебувають у стані природної волі або в напіввільному стані, включені до державного мисливського фонду, проживають у мисливських угіддях, випущені туди з метою розмноження, а також створюють сприятливі умови їх існування та зберігання цілісності природних груп і зграй.
14. Зазначається, що структурними елементами безпосереднього об’єкта цього злочину є: предмет відносин – можливість (умови) для охорони мисливських звірів і птахів, суб’єкти – юридичні особи, фізичні особи і їх соціальні об’єднання; соціальний зв’язок – створення та підтримання суб’єктами відносин стану, що забезпечує охорону, раціональне використання, відтворення та оздоровлення диких звірів і птахів, що знаходяться в стані природної волі.
15. Предметом незаконного полювання охоплюються: а) дикі звірі і птахи, які перебувають у стані природної волі або напіввільному стані; б) звірі і птахи, які включені до державного мисливського фонду; в) мисливські звірі і птахи, які мешкають в мисливських угіддях, а також випущені туди з метою розведення, розмноження; г) звірі і птахи, котрі охороняються законом, або інші види тваринного світу.
16. Дії по відношенню до диких тварин, які викрадаються (що вирощувалися на договірних засадах з державними організаціями або приватними особами), слід кваліфікувати як розкрадання державного або колективного майна.
17. Незаконний вилов ондатри, бобра необхідно кваліфікувати за ст.248 Кримінального кодексу України, а не за ст. 249 КК, тому що ондатра, бобер відносяться до цінного виду хутряних тварин.
18. Впольовані звірі чи птахи, які потім тримаються на фермі чи в неволі (зоопарках для задоволення культурних потреб або з метою наукового дослідження), в разі подальшого заволодіння ними виступають предметом викрадення чужого майна.
19. Заволодіння дичиною в розплідниках, вольєрах має кваліфікуватися як викрадення чужого майна.
20. Серед обов’язкових передбачені такі ознаки як: дії, злочинні наслідки, необхідний причинний зв’язок між дією та указаними наслідками, що мають місце в діянні (коли мова йде про завдану істотну шкоду), місце (в заповідниках або на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, тощо), спосіб, час, знаряддя та засоби вчинення цього злочину.
21. Об’єктивна сторона незаконного полювання характеризується активними діями, які мають місце у визначених об’єктивних умовах: полювання в заборонений час; полювання в недозволених місцях; полювання забороненими знаряддями; полювання забороненими способами; зазначеними наслідками (істотна шкода), а також незаконним полюванням у заповідниках або на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду; або полювання на звірів і птахів, або на інших видів тваринного світу, що занесені до Червоної книги України (ч.1 ст. 248 КК); або полювання, вчинене службовою особою з використанням службового становища; або за попередньою змовою групою осіб; або способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу; або з використанням транспортних засобів; або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею (ч.2 ст. 248 КК).
22. Зазначений злочин характеризують такі дії: 1) пошук, вистежування з метою добування звірів і птахів; 2) вистежування з метою відлову звірів; 3) переслідування й саме добування звірів і птахів; 4) перебування в мисливських угіддях з рушницями; 5) перебування в мисливських угіддях з ловчими птахами; 6) перебування в мисливських угіддях з капканами та іншими знаряддями полювання; 7) перебування в межах мисливських угідь поза дорогами загального користування з мисливськими рушницями у зібраному вигляді; 8) перебування в мисливських угіддях зі здобутою продукцією (п. 5, 6 ,7, 8 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» – лише стосовно істотної шкоди та інших перерахованих ознак).
23. Полювання в заборонений час містить такі дії, що здійснюються в той час, коли вони скрізь заборонені, або відносно тих звірів і птахів, на яких в цей час полювати заборонено.
24. Полювання в заборонених місцях – це полювання в таких місцях, де воно взагалі заборонено, або для його організації і проведення потрібно мати спеціальний дозвіл (на відтворювальних ділянках; на територіях розмноження та шляхах міграції тварин; у межах населених пунктів, за винятком випадків, передбачених рішенням АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських рад; в угіддях, не зазначених у дозволах; на відстані ближче ніж 200 м від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей; в зонах розміщення промислових підприємств, транспортних шляхів, розплідниках мисливських звірів і птахів), якщо ці дії заподіяли істотної шкоди.
25. До заборонених знарядь вчинення злочину, передбаченого ст.248 КК України (виходячи з ознаки порушення правил полювання), слід віднести заборонені предмети зовнішнього світу та тварин, відповідно до мисливського законодавства, якими користується винний для надання собі сили й спритності під час виконання об’єктивної сторони складу злочину з наміром досягти злочинної мети, виходячи з цього злочину. Вони в п. 4 ст. 20 Закону України від 22 лютого 2000 р. «Про мисливське господарство та полювання».
26. Засобами вчинення злочину є предмети, явища зовнішнього світу, які винний використовує з метою полегшення вчинення злочину, а не для безпосереднього виконання об’єктивної сторони незаконного полювання. До заборонених засобів вчинення цього злочину слід віднести: 1) використання живих, сліпих чи знівечених тварин як принади; 2) використання звуковідтворювальних приладів та пристроїв; 3) з використанням електрообладнання для добування тварин; 4) з використанням штучних світлових джерел, приладів та пристроїв для підсвічування місцевості, в тому числі і приладів нічного бачення.
27. Під полюванням без належного на те дозволу слід розуміти таке полювання, яке здійснюється самовільно без належного документа, виданого уповноваженим на те органом, або полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин, або понад встановлену норму в цих дозволах.
28. Під транспортуванням або перенесенням добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту у дозволі на їх добування слід розуміти такий факт, коли особа знаходилась в мисливських угіддях або на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування) під час транспортування або перенесення добутих тварин без відмітки цього факту у дозволі на їх добування. Таке роз’яснення мало б знайти місце у п. 5 ст. 20 зазначеного Закону України.
29. Критеріями визначення істотної шкоди при незаконному полюванні мають бути: 1) велика вартість предмета незаконного полювання (за таксовими цінами); 2) велика кількість добутого незаконним полюванням; 3) особлива цінність звірів і птахів (через їх зникнення); 4) особлива екологічна цінність звірів і птахів; 5) незначна поширеність породи (виду) в даній місцевості; 6) труднощі щодо репродукції певної породи (виду); 7) затрати на покриття збитків фондів мисливських господарств та державного бюджету на відтворення мисливських тварин.
30. Для притягнення до кримінальної відповідальності за окресленими вище ознаками необхідно, щоб між порушенням правил полювання і наслідками був необхідний причинний зв’язок.
31. Під незаконним полюванням на території державного заповідника слід розуміти полювання на території природних заповідників – природоохоронних, науково-дослідних установ загальнодержавного значення, які створюються з метою зберігання у природному стані типових чи унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів і явищ, тощо. Пропонується доповнення Закону України «Про природно-заповідний фонд України» окремою статтею з указаним вище поняттям.
32. Протиставлення термінів полювання на «звірів і птахів» і (чи) «інші види тваринного світу», що занесені до Червоної книги України, суперечливе, тому що полювання здійснюється на тварин, що належать до мисливського фонду. Тут мова може йти про тварин, що занесені до Червоної книги, залежно від стану і ступеня загрози для популяції (зниклі, зникаючі, вразливі, рідкісні, не визначені, недостатньо відомі, відновлені), але які відносяться до мисливського фонду і їх добування здійснюється лише у виняткових випадках з науковою і селекційною метою за спеціальним дозволом.
33. Під незаконним полюванням на звірів і птахів чи інших видів тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, слід вважати полювання на тварин, які постійно або тимчасово живуть чи зростають у природних умовах на території України, що внесені до цього офіційного державного документа, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнюючі відомості про сучасний стан цих видів тваринного світу та заходів щодо їх збереження, відтворення та оздоровлення.
34. До заборонених способів незаконного полювання необхідно відносити: полювання на хутрових звірів і птахів «котлом», «підковою», «засідками», стрільбою «з-під фар», стрільба «з під’їзду», розкопування й заливання нір, стрільба в темряві не по чітко видимій мішені, переслідування тварин по льодовому насту чи глибокому снігу, копання ловчих ям і таке інше.
35. Суб’єктом незаконного полювання може бути фізична осудна, службова, неслужбова й приватна особа (громадянин нашої країни, іноземний громадянин, особа без громадянства або яка має подвійне громадянство), яка до моменту вчинення злочину досягла 16-річного віку.
36. Незаконне полювання, передбачене ст. 248 КК здійснюється лише з прямим умислом стосовно всіх дій, крім тих, що викликають істотну шкоду. Щодо наслідків можливе ставлення у вигляді побічного умислу. Мотиви і мета вчинення цього злочину можуть бути різні і на кваліфікацію незаконного полювання не впливають.
37. Коли певна обтяжуюча обставина при незаконному полюванні знаходить своє закріплення як кваліфікуюча обставина в конкретному складі злочину, передбаченому ч. 2 ст. 248 Кримінального кодексу України, то під час застосування покарання, вона не повинна додатково враховуватись як пом’якшуюча чи обтяжуюча.
38. В ч. 2 ст. 248 КК України ознака «Ті самі дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища» має обмежене застосування і не охоплює дії службових осіб, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади. Щоб уникнути таких розбіжностей, вказана ознака має бути сформульованою в такому вигляді: «Ті самі дії, якщо вони вченені службовою особою внаслідок зловживання владою або службовим становищем».
39. Ознака вчинення незаконного полювання за попередньою змовою групою осіб повинна мати такі складові: 1) наявність попередньої змови до початку виконання об’єктивної сторони злочину; 2) стихійність, ситуативність домовленності на вчинення злочину; 3) стихійність розпаду злочинної групи; 4) єдність місця і часу вчинення незаконного полювання; 5) відсутність жорсткого планування місця та часу вчинення злочину; 6) відсутність жорсткого планування функцій кожного співучасника злочину; 7) спрямованість умислу співучасників на вчинення одиничного злочину.
40. Під такою кваліфікуючою ознакою як «ті самі дії, якщо вони вчинені способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу» слід розуміти застосування способів, що мають загальновинищувальний, загальнонебезпечний характер і призводять до винищення тварин повністю або майже повністю на території мисливського угіддя чи його певної частини, або на значну суму. Враховуючи те, що розуміння способів, засобів і знарядь, які можуть призводити до масового знищення тварин при незаконному полюванні не використано як кваліфікуюча ознака, то слід зазначену ознаку викласти в такій редакції: «ті самі дії, якщо вони вчинені з застосуванням вибухових речовин або з використанням газів, або з застосуванням інших засобів, знарядь і способів масового знищення звірів і птахів».
41. Кваліфікуюча ознака «ті самі дії, якщо вони були вчинені з використанням транспортних засобів» значно впливає на суспільну небезпечність цього злочину, але вона досить не повна. Тому, вона повинна мати такий зміст: «або з використанням механічного транспортного засобу або повітряного судна».
42. Ознака попередньої судимості за незаконне полювання буде в тому разі, коли особа раніше була засуджена за незаконне полювання за ч.1 або ч.2 і судимість з неї не була знята і погашена у встановленому порядку.
43. Встановлюючи властиві незаконному полюванню ознаки, слід виключити ті з них, які йому не притаманні, постійно поглиблюючи аналіз даної правової норми на підставі дослідження фактичних обставин вчиненого. Лише тоді ми прийдемо до тієї сутності ознак, що дадуть відмежувати злочин, передбачений ст. 248 КК України, від суміжного.
44. Відмежування незаконного полювання (ст. 248 КК) від незаконного заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом необхідно проводити за всіма об’єктивними і суб’єктивними ознаками цих злочинів.
45. Загальна думка, що такі природні об’єкти, як мисливські звірі та птахи стають майном, лише акумулювавши в себе деяку міру праці, не є вичерпним критерієм відмінності злочину, передбаченого ст. 248 КК і розкрадань, тому що мисливські звірі і птахи працею людини можуть переселятися і розводитися та випускатися на волю. Тому вилов їх в такому сердовищі не може кваліфікуватися як розкрадання, оскільки метою, яка переслідується під час їх розведення було створення об’єктів природи, а не введення їх у товарний обіг.
Адміністративно-правовий делікт, передбачений ст. 85 КпАП і злочин, передбачений ст. 248 КК відрізняється чітко визначеними як об’єктивними так і суб’єктивними ознаками.
46. Пропонується така редакція ст. 248 КК України: «Незаконне полювання.
1. Порушення правил полювання, якщо воно завдало істотної шкоди, або продаж мисливських звірів і птахів особою, що добула їх в недозволений час або в недозволеному місці, якщо зазначені дії заподіяли істотної шкоди, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду або в зоні екологічного лиха, або в зоні надзвичайної екологічної ситуації, або полювання на звірів, птахів, що занесені до Червоної книги України –
караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.
2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені службовою особою внаслідок зловживання владою або службовим становищем, або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення звірів, птахів, або з використанням транспортних та інших механічних засобів, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, –
караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той же самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.
3. Дії, передбачені частинами 1 і 2 ст. 248 КК, якщо вони вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, –
караються позбавленням волі від чотирьох до семи років, з конфіскацією всього здобутого, знарядь і засобів вчинення полювання.

Список використаних джерел

Законодавчі акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Голова спеціаліз. рад. літ. мовами нац. меншин України, 1996. – 111 с.
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
3. Про державний суверенітет України: Декларація від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 31. – Ст.429.
4. Про охорону та використання тваринного світу: Закон УРСР від 27 листопада 1981 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1981. – № 49. – Ст. 835.
5. Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу Української РСР. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1983. – № 4. – Ст. 50.
6. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 26 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст.547.
7. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст.502.
8. Про тваринний світ: Закон України від 3 березня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 18. – Ст.191.
9. Про міжнародні договори України: Закон України від 22 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст.45.
10. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України з питань охорони навколишнього природного середовища: Закон України від 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 15. – Ст.70.
11. Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 22 лютого 2000 р. // Голос України. – 2000. – 28 березня.
12. Про тваринний світ: Закон України від 13 грудня 2001 р. // Офіційний вісник України. Щотижн. зб. актів законодавства. – 2002. № 2. – Ст. 47.
13. Про Червону книгу України: Закон України від 7 лютого 2002 р. // Офіційний вісник України. Щотижн. зб. актів законодавства. – 2002. – № 10. – С. 462.
14. Про внесення змін до Закону України «Про мисливське господарство та полювання»: Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3053-ІІІ // Офіційний вісник України. – № 10. – 2002. – Ст. 460.
15. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України від 15 травня 2003 р. № 762-ІV // Офіційний вісник України. – № 32. – 2003. – Ст. 1688.
16. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань мисливського господарства та полювання, охорони, використання і відтворення тваринного світу: Закон України від 20 квітня 2004 р. № 1695-ІV // Офіційний вісник України. – № 19. – 2004. – Ст. 1312.
17. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України: Закон України від 5 травня 1993 р. № 3180-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 26. – Ст. 277.
18. Про внесення змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 14 грудня 1999 р. № 1287-ХІV // Офіційний вісник України. – 2000. – № 2. – Ст. 19.
19. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України від 11 грудня 2003 р. № 1377-ІV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2752.
20. Про строки полювання та право на мисливську зброю: Декрет від 27 травня 1919 р. РНК РРФСР. – 1919. – № 21. – Ст.256.
21. Про охорону пам’ятників природи, садів та парків: Декрет від 16 вересня 1921 р. РНК РРФСР. – 1921. – № 65. – Ст.492.
22. Уголовный кодекс Украинской ССР: Офиц.текст с изм. и доп. по состоянию на 1 июля 1983 г. – К.: Политиздат Украины, 1983. – 215 с.
23. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. –К.: Юрінком Інтер, 2001 р. – 240 с.
24. Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля: Конвенція від 16-18 березня 1998 року // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – Львів.: Екоправо, 2002. – С. 101-119.
25. Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – Львів.: Екоправо, 2002. – С. 302-308.
26. Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин: // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – Львів.: Екоправо, 2002. – С. 309-317.
27. Конвенція про охорону біологічного різноманіття: // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – Львів.: Екоправо, 2002. – С. 329-342.
28. Кодекс України про адміністративні правопорушення (станом на 02.03.2004 р.) – К.: Атіка, 2004. – 240 с.

Постанови Верховної Ради України

29. Положення «Про Червону книгу України»: Постанова Верховної Ради України від 29 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 52. – Ст.686.
30. Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Затв. постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. № 188/98-ВР // Екологічне законодавство України. – Харків: «Одіссей», 2002. – С. 76-139.
31. Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки: постанова Верховної Ради України від 16 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 45. – Ст.620.

Постанови Кабінету Міністрів України

32. Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України: постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 р. № 239 // Збірник постанов Кабінету Міністрів України. – 1995. – № 7. – Ст.163; № 13. – Ст.361.
33. Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 1997 р. № 780) // Збірник постанов Уряду України. – 1997. – № 15. – Ст.397.
34. О мерах по улучшению ведения охотничьего хозяйства: постановление Совета Министров СССР от 11 мая 1959 года // СП СССР. – 1959. – № 10. – Ст. 62.
35. Положення про мисливське господарство Української РСР: Затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 13 лютого 1960 р. // Збірник постанов УРСР. – 1969. – № 2. – Ст.21.
36. Правила полювання на території Української РСР: Затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 13 липня 1960 р. «Про заходи по поліпшенню ведення мисливського господарства в Українській РСР» // Збірник постанов УРСР. – 1960. – № 7. – Ст.91.
37. Положення про полювання та мисливське господарство Української РСР: Затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 8 серпня 1969 р. // Збірник постанов УРСР. – 1969. – № 8. – Ст.106.
38. Про розміри компенсації за добування (збір) і шкоду, завдану видам тварин і рослин, занесеним у Червону книгу України: постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 1993 р. № 399 // Збірник постанов Кабінету Міністрів України. – 1993. – № 11. – Ст.226; 1996. – № 13. – Ст.361.

Інші підзаконні нормативні акти

39. Такси нарахування розміру стягнення за збитки, заподіяні незаконним добуванням або знищенням диких звірів і птахів (крім видів, занесених до Червоної книги України), їх жител, геотехнічних споруд: Зав. наказом Мінлісгоспу та Мінекономіки України від 12 березня 1996 р. № 24/32 //Екологія і закон. Екологічне законодавство України у двох книгах: Книга 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С.229-230.
40. Про строки і порядок полювання на пернату дичину на території України в сезон 1996-1997 рр.: Наказ міністерства лісового господарства України від 20.07.1996 р. № 75 // Законодавчі акти України про охорону навколишнього природного середовища. Збірник у 3-х томах. – Т.3. – Чернівці: «Ант ЛТД», – 1996. – 478 с.
41. Про строки і порядок полювання на парнокопитних звірів на території України в сезон 1996-1997 рр. і Наказ Міністерства лісового господарства України від 23.08.1996 р. № 98 // Законодавчі акти України про охорону навколишнього природного середовища. Збірник у 3-х томах. Т.3. – Чернівці: «Ант ЛТД», – 1996. – 478 с.
42. Про строки та порядок полювання на хутрових звірів на території України в мисливський сезон 1996-1997 рр.: Наказ Міністерства лісового господарства України від 17.10.1996 р. №132 // Законодавчі акти України про охорону навколишнього природного середовища. Збірник у 3-х томах. Т.3. – Чернівці: «Ант ЛТД», – 1996. – 478 с.
43. Такси для нарахування розміру стягнення за збитки, заподіяні незаконним добуванням або знищенням диких звірів і птахів (крім видів, занесених до Червоної книги України), їх жител, біотехнічних умов: Наказ Мінлісгоспу України та Мінекобезпеки України № 24/32 від 12 грудня 1996 р. // Голос України. Зареєстровано в Мін’юсті України 22 березня 1996 р. за № 137/1162.
44. Про затвердження розміру збору за видачу посвідчення мисливця і контрольної картки обліку добутої дичини та порушення правил полювання: Наказ Державного комітету лісового господарства України від 16 квітня 1998 р. № 41 // Офіційний вісник України. – 1998, № 17. – Ст. 644. – 241 с.
45. Правила видачі дозволів на спеціальне використання диких тварин та інших об’єктів тваринного світу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26 травня 1999 р. № 115, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 вересня 1999 р. № 608/3901 //Офіційний вісник України. – 1999. – № 37. – Ст.1878.
46. Про затвердження термінів та порядку проведення полювання на пернату дичину на території України в мисливський сезон 1999-2000 років: Наказ Державного комітету лісового господарства від 1 липня 1999 р. № 61, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 1999 р. за № 466/3759 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 28. – Ст.1451.
47. Про встановлення строків та порядку проведення полювання на диких парнокопитних тварин на території України в мисливський сезон 2000-2001 років: Наказ Міністерства лісового господарства України від 18.04.2000 р. №38 // Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища. – Т.6. – Чернівці: Зелена Буковина, 2000. – 376 с.
48. Про затвердження Інструкції про порядок видачі ліцензії на добування мисливських тварин та порядок здійснення полювання на цих тварин: Наказ Державного комітету лісового господарства України від 27 грудня 2000 р. № 153 // Офіційний вісник України. – 2001, № 11. – Ст. 479. – С. 269-273.
49. Про затвердження лімітів добування (відстрілу, відлову) диких парнокопитних та хутрових звірів у сезон полювання 2001-2003 років: Наказ Міністерства екології та природних ресурсів від 4 травня 2001 р. № 165 // Офіційний вісник України. – 2001. –№ 19. – Ст. 827. – С. 113-120.
50. Про затвердження строків полювання на хутрових звірів на території України в мисливський сезон 2001/2002 року: Наказ Державного комітету лісового господарства України від 2 липня 2001 р. № 62 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 28. – Ст. 1289.
51. Про проведення полювання в мисливський сезон 2004/2005 року: Наказ Державного комітету лісового господарства України від 8 квітня 2004 р. № 62. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 16. – Ст. 1130.
52. Про проведення полювання на диких парнокопитних і хутрових звірів у мисливський сезон 2003/2004 року: Наказ Державного комітету лісового господарства України від 21 квітня 2003 р. № 76 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18-19. – Ст. 875.
53. Про затвердження Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок): Наказ Державного комітету лісового господарства України від 22 січня 2004 р. № 4 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 6. – Ст. 345.
54. Про затвердження Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері довкілля: Наказ Міністерства охорони навколиш- нього природного середовища України від 18 грудня 2003 р. № 168 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 6. – Ст. 357.
55. Про внесення змін до наказу Держкомлісгоспу України від 21.04.2003 р. № 76 «Про проведення полювання на диких парнокопитних і хутрових звірів у мисливський сезон 2003 року»: Наказ Державного комітету лісового господарства України від 5 листопада 2003 р. № 185 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 46. – Ст. 2406.
56. Про встановлення термінів та порядку проведення полювання на пернату дичину на території України в мисливський сезон 2002/2003 року: Наказ Державного комітету лісового господарства України від 4 липня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 28. – Ст. 1348.
Постанови Пленуму Верховного суду України та СРСР
57. Постановление №4 Пленума Верховного Суда СССР от 7.07.1983 г. «О практике применения судами законодательства об охране природы». // Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1983. – № 4. – С. 7-14.
58. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: Постанова Пленуму Верховного суду України від 10 грудня 2004 р. № 17 // Юридичний вісник України. – 2005. – 29 січня – 4 лютого. – № 4. – С. 26-29.

Інші джерела

59. Абдуразаков С., Ахмедов Г.А. Субъект преступления по уголовному кодексу Узбекской ССР //Вопросы совершенствования законодательства Узбекской ССР. – Ташкент: Изд-во Ташкентского ун-та, 1970. – С.137-147.
60. Анашкин Г.З. Уголовно-правовые проблемы охраны окружающей среды в СССР //Вопросы борьбы с преступностью. – М.: ВНИИП, 1979. – Вып.30. – С.39-48.
61. Андрейцев В. Екологічне право і проблеми екологічної діяльності // Радянське право. – 1990. – № 4. – С.34-35.
62. Андрейцев В. Концепція правового забезпечення екологічної політики України //Право України. – 1994. – № 3. – С.24-27.
63. Андрейцев В., Лепечук П. Экологическая безопасность и ее конституционное обеспечение // Политика. – 1994. – 15 апреля.
64. Ахмедов Г.А., Миренский Б.А. О соотношении криминологических и уголовно-правовых категорий. Личность преступника