Кримінальна відповідальність за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення

Короткий опис

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...............................................................................4
ВСТУП.................................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. Умисне вбивство, поєднане з вчиненням іншого злочину: деякі історичні та порівняльно-правові аспекти.......................................................................................13
1.1. Умисне вбивство, поєднане з вчиненням іншого злочину, в правових пам’ятках, що діяли на теренах України (історико-правовий аналіз).............................................13
1.2. Особливості відповідальності за умисне вбивство, поєднане з вчиненням іншого злочину, за кримінальним правом окремих зарубіжних держав (порівняльно-правова характеристика).................................................................................................................40
Висновки по розділу 1.......................................................................................................63
РОЗДІЛ 2. Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення як різновид умисного вбивства при обтяжуючих обставинах за КК України...............................................................................................................................65
2.1. Поняття вбивства та його види в теорії кримінального права і за чинним КК України...............................................................................................................................65
2.2. Особливості юридичного складу умисного вбивства при обтяжуючих обставинах..........................................................................................................................78
2.3. Специфічний кримінально-правовий зміст умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення за КК України.....................89
Висновки та пропозиції по розділу 2.............................................................................124
РОЗДІЛ 3. Співвідношення умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення з іншими злочинами...........................................................128
Висновки та пропозиції по розділу 3.............................................................................168
РОЗДІЛ 4. Покарання за умисне вбивство, передбачене п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України.............................................................................................................................173
4.1. Основні тенденції караності умисних вбивств за КК України............................173
4.2. Основні тенденції призначення покарання за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення............................................184
Висновки та пропозиції по розділу 4.............................................................................199
ВИСНОВКИ.....................................................................................................................201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................................209
ДОДАТКИ........................................................................................................................227

ВСТУП

Актуальність теми. Життя людини визнано в ч. 1 ст. 3 Конституції України однією з найвищих соціальних цінностей. Держава бере на себе обов’язок по утвердженню і забезпеченню права на життя шляхом встановлення, зокрема, кримінальної відповідальності за посягання на нього, найбільш небезпечним проявом якого є умисне вбивство.
Проблеми кримінальної відповідальності за умисне вбивство, окремі його різновиди розглядаються в працях багатьох вітчизняних науковців, зокрема, Ю.В. Бауліна, В.О. Глушкова, О.В. Гороховської, В.К. Грищука, В.Т. Дзюби, М.Й. Коржанського, М.П. Короленка, О.П. Литвина, В.М. Мамчура, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, Л.А. Остапенко, О.І. Перепелиці, В.В. Сташиса, С.Д. Шапченка, С.С. Яценка.
Значну увагу розробці даної проблематики приділяють і російські вчені, серед яких Л.А. Андрєєва, М.К. Аніянц, С.В. Бородін, М.І. Загородніков, О.С. Капінус, Т.В. Кондрашова, А.А. Піонтковський, Е.Ф. Побігайло, О.М. Попов, М.Д. Шаргородський та інші.
Разом з тим, окремі питання кримінальної відповідальності за деякі різновиди умисного вбивства при обтяжуючих обставинах, зокрема, умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, залишаються відкритими і потребують свого вирішення. Аналіз правозастосовної практики свідчить про велику кількість помилок, які допускаються при кваліфікації даного різновиду умисного вбивства та при призначенні покарання за нього. Чинну редакцію п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України не можна вважати повністю досконалою, оскільки формулювання, що в ній використовуються, звужують можливості застосування даної кримінально-правової норми, зокрема, не охоплюють всіх видів зв’язку між умисним вбивством та “іншим злочином”.
Потребує перегляду санкція ч. 2 ст. 115 КК та ряду інших статей (частин статей) Особливої частини КК, в яких передбачено кримінальну відповідальність за специфічні різновиди умисного вбивства при обтяжуючих обставинах. Окремі роз’яснення постанов Пленуму ВСУ з даного питання мають спірний характер, деякі з них повинні бути переосмислені і викладені у відповідності з теоретичними положеннями науки кримінального права.
Вищезазначене зумовлює необхідність проведення комплексного дослідження питань кримінальної відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, що сприятиме вдосконаленню кримінального законодавства України, постанов Пленуму ВСУ, зменшенню помилок по даній категорії справ у правозастосовній діяльності.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять матеріали дослідження 60 кримінальних справ про умисні вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, вчинені на території України в період з 1990 по 2004 рр., окремі ухвали ВСУ по даній категорії справ.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Тема дисертації є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2003-2005 рр. “Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти”, затвердженого рішенням кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 13 від 27 березня 2003 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення і розкриття особливостей кримінальної відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК), а також формулювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства та правозастосовної практики України по даній категорії справ. Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання:
1) провести історико-правовий аналіз регламентації кримінальної відповідальності за умисне вбивство, поєднане з вчиненням іншого злочину, в окремих правових пам’ятках, що діяли на території сучасної України;
2) виявити особливості відповідальності за умисне вбивство, поєднане з вчиненням іншого злочину, за кримінальним правом окремих зарубіжних держав;
3) дослідити специфічний кримінально-правовий зміст умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;
4) визначити співвідношення умисного вбивства, передбаченого п. 9 ч. 2 ст. 115 КК, з іншими злочинами;
5) визначити основні тенденції призначення покарання за даний різновид умисного вбивства при обтяжуючих обставинах;
6) на підставі проведеного дослідження внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень кримінального законодавства України та практики його застосування.
Об’єктом дослідження виступають відповідні норми окремих джерел кримінального права, що діяли на території сучасної України, норми чинного кримінального законодавства України та окремих зарубіжних держав, практика застосування п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України, теоретичні роботи з проблематики умисних вбивств.
Предметом дослідження є особливості кримінальної відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення як окремий різновид умисного вбивства при обтяжуючих обставинах.
Методи дослідження. При написанні роботи були використані наступні методи: формально-догматичний (при тлумаченні окремих термінів, формулювань, вжитих у кримінальному законодавстві України та деяких зарубіжних держав), історичний (при дослідженні основних підходів до нормативної регламентації кримінальної відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення в окремих правових пам’ятках, що діяли на теренах України), порівняльно-правовий (при дослідженні основних підходів до нормативної регламентації кримінальної відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення в кримінальному законодавстві 26 зарубіжних держав), системно-структурний (при дослідженні особливої юридичної конструкції умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, а також деяких інших юридичних конструкцій, які використовуються в Особливій частині КК), статистичний (при вивченні 44 кримінальних справ про умисні вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, відповідальність за які передбачена п. “ж” ст. 93 КК 1960 р., та 16 кримінальних справ про умисні вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, відповідальність за які передбачена п. 9 ч. 2 ст. 115 КК 2001 р., що були розглянуті судами в період з 1990 по 2004 рр.).
Наукова новизна одержаних результатів пов’язана з тим, що дисертація є першим в Україні спеціальним дослідженням особливостей кримінальної відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України). Зокрема, дисертантом виносяться на захист наступні положення, висновки та пропозиції:
1. Констатовано, що основною тенденцією розвитку кримінального права щодо відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення на території сучасної України є послідовна уніфікація зазначеної обставини – від перших конкретних її проявів (починаючи з ХІ ст.) до найбільш загального формулювання, яке мало місце в КК 1960 р. і без змін відтворене в КК 2001 р. При цьому в кримінальних кодексах держав, що утворились на теренах колишнього СРСР, виділяються також як окремі різновиди умисного вбивства при обтяжуючих обставинах умисні вбивства, поєднані з вчиненням злочинів певного виду (найчастіше такими злочинами є розбій, вимагання, бандитизм, викрадення людини, захоплення заручника, зґвалтування, насильницькі дії сексуального характеру).
2. Зазначено, що юридична конструкція умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення є різновидом особливої юридичної конструкції, в якій передбачене певне поєднання принаймні двох окремих злочинів – умисного вбивства та “іншого злочину” (з метою приховати який або полегшити вчинення якого вчинюється умисне вбивство). Наводяться додаткові аргументи на користь того, що вчинення даного різновиду умисного вбивства в окремих своїх проявах можливе не лише з прямим, а й з непрямим умислом.
3. В дисертації робиться висновок, що використання в п. 9 ч. 2 ст. 115 КК терміну “злочин” звужує можливості застосування даної кримінально-правової норми, оскільки виключає, зокрема, випадки, коли метою винного, що вчинює умисне вбивство, є приховання суспільно небезпечного діяння неосудної особи або особи, що не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Тому дисертантом пропонується розширити формулювання п. 9 ч. 2 ст. 115 КК, виклавши його в такій редакції: “умисне вбивство у зв’язку з вчиненням злочину чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом”, з визначенням у примітці до ст. 115 КК останнього поняття.
4. Обґрунтовується, що формулювання, яке використовується в чинній редакції п. 9 ч. 2 ст. 115 КК, не вичерпує всіх видів зв’язку між умисним вбивством та “іншим злочином” (суспільно небезпечним діянням), що підвищує суспільну небезпеку такого умисного вбивства. Щоб охопити всі можливі ситуації, в яких наявний певний зв’язок між умисним вбивством та “іншим злочином” (суспільно небезпечним діянням), необхідне інше формулювання, яким, на погляд дисертанта, може бути формулювання “у зв’язку”. В цьому разі, як уявляється, немає необхідності зберігати в ч. 2 ст. 115 КК як окремі обтяжуючі обставини умисного вбивства його поєднання із злочинами певних видів (перш за все це стосується п. 10 ч. 2 ст. 115 КК).
5. В роботі доводиться, що умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, в окремих своїх проявах може як охоплюватись змістом п. 9 ч. 2 ст. 115 КК, так і виходити за межі цього змісту. Тому при вчиненні умисного вбивства з метою приховати ці злочини або полегшити їх вчинення, дії винної особи підлягають кваліфікації за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК, який в цій частині є своєрідною спеціальною по відношенню до п. 9 ч. 2 ст. 115 КК нормою, оскільки передбачає зв’язок умисного вбивства із злочином певного виду, а не будь-яким злочином взагалі.
6. Досліджуючи кримінально-правовий зміст типової юридичної конструкції, в якій обов’язковим чи альтернативним наслідком є смерть потерпілого (“загибель людини”, “тяжкі наслідки”, “особливо тяжкі наслідки” тощо) дисертант робить висновок, що ставлення суб’єкта злочину до такого наслідку, за загальним правилом, може бути лише необережним. Якщо при кваліфікації злочинів така конструкція поєднується з юридичною конструкцією умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, інкримінування винному при кваліфікації іншого злочину кваліфікуючої ознаки “смерть потерпілого” є неприпустимим.
Кваліфікація має здійснюватись з урахуванням конкретних обставин справи за відповідною частиною статті КК, яка інкримінується винному, за сукупністю з п. 9 ч. 2 ст. 115 КК.
7. Дисертант підтримує позицію науковців, які відмічають недосконалість санкцій тих статей (частин статей) чинного КК, що передбачають відповідальність за окремі різновиди умисного вбивства, крім умисного вбивства при пом’якшуючих обставинах. На думку дисертанта, санкції відповідних статей (частин статей) Особливої частини КК мають бути такими:
а) в ч. 2 ст. 115 КК – “карається позбавленням волі на строк від десяти до двадцяти п’яти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті”;
б) в ст.ст. 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ч. 2 ст. 438, ст. 443 КК – “карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до двадцяти п’яти років або довічним позбавленням волі”.
У зв’язку з цим необхідно внести відповідні зміни до відповідних статей Загальної частини КК України.
8. В дисертації відмічається, що караність одного умисного вбивства при обтяжуючих обставинах і караність кількох умисних вбивств при обтяжуючих обставинах фактично однакові (кілька умисних вбивств при обтяжуючих обставинах кваліфікуються за окремими пунктами ч. 2 ст. 115 КК, оскільки утворюють не сукупність злочинів, а повторність). На думку дисертанта, це може бути ще одним аргументом на користь того, щоб встановити в Загальній частині КК особливості призначення покарання не лише при сукупності злочинів, а й при їх повторності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні висновки та рекомендації можуть бути використані для подальших теоретичних досліджень питань кримінальної відповідальності за умисні вбивства при обтяжуючих обставинах, при вдосконаленні кримінального законодавства та постанов Пленуму ВСУ з цього питання, в слідчій та судовій практиці, при викладанні навчальної дисципліни “Кримінальне право України. Особлива частина”, при підготовці коментарів, підручників, посібників.
Пропозиції дисертанта щодо внесення змін та доповнень до постанови Пленуму ВСУ від 7 лютого 2003 р. № 2 “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” (далі – постанова від 7 лютого 2003 р. № 2) були направлені до ВСУ. В отриманій відповіді голова Судової палати у кримінальних справах ВСУ дав позитивну оцінку цим пропозиціям та повідомив, що вони будуть враховані під час підготовки змін та доповнень до чинних постанов та при прийнятті нових постанов Пленуму ВСУ (лист ВСУ від 25 травня 2005 р. № 7).
Особистий внесок здобувача. Усі статті по темі дисертації написані здобувачем особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації обговорювалися: на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників”, яка проводилась 10-11 квітня 2003 р. в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка; на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників”, яка проводилась 8-9 квітня 2004 р. в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка; на науково-методологічному семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який відбувся 16 березня 2005 р.; на міжнародній науково-практичній конференції “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості”, яка відбулась 8-9 квітня 2005 р. у Львівському юридичному інституті МВС України; на всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання”, яка відбулась 18 травня 2005 р. в НПУ ім. М.П. Драгоманова; на всеукраїнській науково-практичній конференції “Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки”, яка проводилася 19 травня 2005 р. в Чернігівському державному інституті права, соціальних технологій та праці.
Публікації. Основні результати дисертації відображено у чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дослідження ми можемо зробити наступні найбільш важливі висновки, в яких міститься розв’язання теоретичних та практичних проблем, пов’язаних з кримінальною відповідальністю за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення:
1. Недосконалість чинної редакції п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України, велика кількість помилок, які допускаються при кваліфікації даного різновиду умисного вбивства та при призначенні покарання за нього свідчать про те, що ряд питань кримінальної відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення потребують свого переосмислення та вирішення.
2. Основною тенденцією розвитку кримінального права щодо відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення на території сучасної України є послідовна уніфікація зазначеної обставини – від перших конкретних її проявів (починаючи з ХІ ст.) до найбільш загального формулювання, яке мало місце в КК 1960 р. і без змін відтворене в КК 2001 р. При цьому в кримінальних кодексах держав, що утворились на теренах колишнього СРСР, виділяються також як окремі різновиди умисного вбивства при обтяжуючих обставинах умисні вбивства, поєднані з вчиненням злочинів певного виду (найчастіше такими злочинами є розбій, вимагання, бандитизм, викрадення людини, захоплення заручника, зґвалтування, насильницькі дії сексуального характеру).
3. Юридична конструкція умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення є різновидом особливої юридичної конструкції, в якій передбачене певне поєднання принаймні двох окремих злочинів – умисного вбивства та “іншого злочину” (з метою приховати який або полегшити вчинення якого вчинюється умисне вбивство). Нами було наведено додаткові аргументи на користь того, що вчинення даного різновиду умисного вбивства в окремих своїх проявах можливе не лише з прямим, а й з непрямим умислом.
4. Використання в п. 9 ч. 2 ст. 115 КК терміну “злочин”, на нашу думку, звужує можливості застосування даної кримінально-правової норми, оскільки виключає, зокрема, випадки, коли метою винного, що вчинює умисне вбивство, є приховання суспільно небезпечного діяння неосудної особи або особи, що не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Тому ми пропонуємо розширити формулювання п. 9 ч. 2 ст. 115 КК, виклавши його в такій редакції: “умисне вбивство у зв’язку з вчиненням злочину чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом”, з визначенням у примітці до ст. 115 КК останнього поняття.
5. Нами було обґрунтовано, що формулювання, яке використовується в чинній редакції п. 9 ч. 2 ст. 115 КК, не вичерпує всіх видів зв’язку між умисним вбивством та іншим злочином (суспільно небезпечним діянням), що підвищує суспільну небезпеку такого умисного вбивства. Щоб охопити всі можливі ситуації, в яких наявний певний зв’язок між умисним вбивством та іншим злочином (суспільно небезпечним діянням), необхідне інше формулювання, яким, на наш погляд, може бути формулювання “у зв’язку”. В цьому разі, як уявляється, немає необхідності зберігати в ч. 2 ст. 115 КК як окремі обтяжуючі обставини умисного вбивства його поєднання із злочинами певних видів (перш за все це стосується п. 10 ч. 2 ст. 115 КК).
6. В роботі доводиться, що умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, в окремих своїх проявах може як охоплюватись змістом п. 9 ч. 2 ст. 115 КК, так і виходити за межі цього змісту. Тому, при вчиненні умисного вбивства з метою приховати ці злочини або полегшити їх вчинення, дії винної особи підлягають кваліфікації за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК, який в цій частині є своєрідною спеціальною по відношенню до п. 9 ч. 2 ст. 115 КК нормою, оскільки передбачає зв’язок умисного вбивства із злочином певного виду, а не будь-яким злочином взагалі.
7. Досліджуючи кримінально-правовий зміст типової юридичної конструкції, в якій обов’язковим чи альтернативним наслідком є смерть потерпілого (“загибель людини”, “тяжкі наслідки”, “особливо тяжкі наслідки” тощо), нами було зроблено висновок, що ставлення суб’єкта злочину до такого наслідку, за загальним правилом, може бути лише необережним. Якщо при кваліфікації злочинів така конструкція поєднується з юридичною конструкцією умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, інкримінування винному при кваліфікації іншого злочину кваліфікуючої ознаки “смерть потерпілого” є неприпустимим.
Кваліфікація має здійснюватись з урахуванням конкретних обставин справи за відповідною частиною статті КК, яка інкримінується винному, за сукупністю з п. 9 ч. 2 ст. 115 КК.
8. Ми підтримуємо позицію науковців, які відмічають недосконалість санкцій тих статей (частин статей) чинного КК, що передбачають відповідальність за окремі різновиди умисного вбивства, крім умисного вбивства при пом’якшуючих обставинах. На нашу думку, санкції відповідних статей (частин статей) Особливої частини КК мають бути такими:
а) в ч. 2 ст. 115 КК – “карається позбавленням волі на строк від десяти до двадцяти п’яти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті”;
б) в ст.ст. 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ч. 2 ст. 438, ст. 443 КК – “карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до двадцяти п’яти років або довічним позбавленням волі”.
У зв’язку з цим внести відповідні зміни до відповідних статей Загальної частини КК України.
9. В дисертації відмічається, що караність одного умисного вбивства при обтяжуючих обставинах і караність кількох умисних вбивств при обтяжуючих обставинах фактично однакові (кілька умисних вбивств при обтяжуючих обставинах кваліфікуються за окремими пунктами ч. 2 ст. 115 КК, оскільки утворюють не сукупність злочинів, а повторність). На нашу думку, це може бути ще одним аргументом на користь того, щоб встановити в Загальній частині КК особливості призначення покарання не лише при сукупності злочинів, а й при їх повторності.
За результатами проведеного дослідження нами були розроблені пропозиції по вдосконаленню відповідних положень кримінального законодавства України.
Зокрема пропонується:
1. Вживати в Особливій частині КК поняття “вбивство” лише щодо умисного позбавлення життя людини, а для позначення необережного позбавлення життя людини пропонується використовувати термін “заподіяння смерті через необережність”, у зв’язку з цим внести відповідні зміни до ч. 2 ст. 22, ст.ст. 115-119, ч. 4 ст. 404, ч. 2 ст. 438 КК.
2. До прийняття змін, запропонованих вище (в п. 1), п. 9 ч. 2 ст. 115 КК викласти в наступній редакції:
“умисне вбивство у зв’язку з вчиненням злочину чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом”.
Доповнити ст. 115 КК приміткою такого змісту:
“Примітка. У п. 9 ч. 2 цієї статті суспільно небезпечним діянням, передбаченим цим Кодексом, визнається суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, вчинене особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або вчинене особою у стані неосудності”.
3. Виключити п.п. 3, 10 ч. 2 ст. 115 КК.
4. Санкцію ч. 2 ст. 115 КК викласти в такій редакції:
“карається позбавленням волі на строк від десяти до двадцяти п’яти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті”; у зв’язку з цим внести відповідні зміни до відповідних статей Загальної частини КК України.
5. Санкції ст.ст. 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ч. 2 ст. 438, ст. 443 КК викласти в такій редакції:
“карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до двадцяти п’яти років або довічним позбавленням волі”; у зв’язку з цим внести відповідні зміни до відповідних статей Загальної частини КК України.
До внесення таких змін до КК України, нами були сформульовані пропозиції по внесенню змін та доповнення до окремих постанов Пленуму ВСУ, що пов’язані з особливостями кваліфікації умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення.
Зокрема, пропонується внесення наступних змін та доповнень до постанови Пленуму ВСУ від 7 лютого 2003 р. № 2 “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи”:
1. Викласти абз. 3 п. 7 постанови в такій редакції:
“Дії особи, яка вчинила злочин, передбачений ст. 147 КК, і умисно вбила заручника, мають кваліфікуватися за відповідною частиною цієї статті і за п. 3 ч. 2 ст. 115 КК, а за наявності інших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, – і за відповідними пунктами цієї статті”.
2. Викласти абзаци 3 і 4 п. 10 постанови у наступній редакції:
“У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, вимагання, незаконного заволодіння транспортним засобом дії винного, за умови, що він керувався корисливими мотивами, кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і статтею (частиною статті), якою передбачено відповідальність за відповідний злочин (ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 308, ч. 3 ст. 312, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 289 КК).
Якщо під час вчинення окремих з цих злочинів винний діяв з інших мотивів або переслідував іншу мету, кваліфікація за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК виключається”.
У зв’язку з цим абзац четвертий п. 10 чинної редакції постанови вважати відповідно абзацом п’ятим.
3. Виключити останнє речення абз. 5 п. 12 постанови.
4. Доповнити п. 13 постанови реченням, яке викласти на початку абз. 2: “Дії винного мають кваліфікуватися за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК як у випадках, коли він умисно позбавляє життя іншу людину, щоб приховати сам факт вчинення іншого злочину, так і у випадках, коли умисне вбивство вчинюється з метою приховати вчинення іншого злочину певною особою, чи окремі обставини вчиненого злочину, що впливають на його кваліфікацію”.
5. Внести відповідні зміни і викласти абз. 3 п. 13 постанови в наступній редакції:
“Дії винного, який вчинив умисне вбивство з метою приховати злочин іншої особи, за наявності відповідних підстав належить додатково кваліфікувати ще й за ч. 1 ст. 396 КК. Якщо умисне вбивство з метою приховання злочину, вчиненого іншою особою, було заздалегідь обіцяне, відповідальність настає за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК і за пособництво в тому злочині, який приховувався”.
6. Доповнити п. 13 абзацами п’ятим і шостим такого змісту:
“Дії винного, який вчинив умисне вбивство з метою полегшити вчинення ним іншого злочину, кваліфікуються за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК і за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, якою передбачено відповідальність за цей злочин, за умови, що обидва злочини йому вдалося довести до кінця. Якщо ж винний вчинив умисне вбивство з метою полегшити вчинення ним іншого злочину, але не довів його до кінця з причин, що не залежали від його волі, його дії в цій частині кваліфікуються з посиланням на ч. 1 ст. 14 (крім випадків готування до злочину невеликої тяжкості) або ч. 2 чи ч. 3 ст. 15 КК.
У випадках, коли винний вчинив умисне вбивство з метою полегшити вчинення іншого злочину іншою особою, його дії за наявності ознак співучасті додатково кваліфікуються ще і за відповідною частиною ст. 27 КК, з посиланням у разі необхідності також і на ч. 1 ст. 14 або відповідну частину ст. 15 КК”.
7. Викласти абз. 1 п. 14 постанови в такій редакції:
“Умисне вбивство тягне відповідальність за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК, якщо воно було поєднане зі зґвалтуванням потерпілої особи або насильницьким задоволенням із нею статевої пристрасті неприродним способом, тобто мало місце, зокрема:
а) на стадії готування до зазначених злочинів або замаху на їх вчинення з метою полегшити вчинення цих злочинів;
б) в процесі вчинення зазначених злочинів з метою полегшити їх вчинення, з мотивів помсти за вчинений потерпілою особою опір або у зв’язку із схильністю винного до садизму;
в) після їх вчинення з мотивів помсти за вчинений потерпілою особою опір, у зв’язку із схильністю винного до садизму, чи з метою приховати зазначені злочини.
При цьому злочинні дії винного кваліфікуються і за відповідними частинами ст. 152 або ст. 153 КК з посиланням у разі необхідності на ч. 1 ст. 14 чи відповідну частину ст. 15 КК”.
8. Виключити абз. 3 п. 14 постанови.
9. Викласти абз. 2 п. 14 постанови в такій редакції:
“Не можуть розглядатись як зґвалтування потерпілої особи або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом дії винного, пов’язані із задоволенням статевої пристрасті з трупом. За наявності відповідних підстав вони мають визнаватись проявом наруги над трупом і кваліфікуватися за ст. 297 КК. Тому, якщо особа вчинила умисне вбивство потерпілого з метою задовольнити статеву пристрасть із трупом, а саму наругу над трупом в цій формі здійснити не встигла, її дії слід кваліфікувати за п. 9 ч. 2 ст. 115 і за ч. 1 ст. 14, ст. 297 КК. У разі, коли обидва злочини винному вдалося довести до кінця, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 115 і ст. 297 КК, як умисне вбивство з метою полегшити вчинення іншого злочину та наруга над трупом”.
Також пропонуємо внести доповнення до постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 р. № 5 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”, зокрема, доповнити абз. 2 п. 16 постанови реченням, яке викласти передостаннім у вказаному абзаці в такій редакції:
“При цьому п. 5 ч. 3 ст. 102 КК підлягає застосуванню як у випадку реального спричинення смерті потерпілій особі, так і у випадку, коли мали місце готування до вказаного злочину або замах на нього”.
Крім того, пропонуємо внести зміни у чинні постанови Пленуму ВСУ, а також враховувати при прийнятті нових постанов Пленуму ВСУ запропонований нами підхід, відповідно до якого при кваліфікації умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення за сукупністю з таким іншим злочином, неприпустимим є інкримінування винному при кваліфікації цього злочину кваліфікуючої ознаки “смерть потерпілого” (“загибель людей”, “тяжкі наслідки”, “особливо тяжкі наслідки” тощо), оскільки в межах юридичного складу такого злочину не може бути умисне ставлення до настання смерті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреева Л.А. Квалификация убийств, совершенных при отягчающих обстоятельствах. Учебное пособие. – СПб., 1998. – 56 с.
2. Андреева Л.А., Константинов П.Ю. Влияние жестокости преступного поведения на уголовную ответственность. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 210 с.
3. Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф., Романюк Б.В. Кримінальне право України. Особлива частина: Посібник для підготовки до іспитів. – К.: Вид. Паливода А.В., 2002. – 292 с.
4. Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни по действующему законодательству союзных республик. – М.: «Юридическая литература», 1964. – 212 с.
5. Архів Апеляційного суду Дніпропетровської області. Справа № 1-54/2004.
6. Архів Апеляційного суду Київської області. Справа № 1-7/2001.
7. Архів Апеляційного суду Київської області. Справа № 1-19/2002.
8. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 2-38/1990.
9. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 1-112/1998.
10. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 1-159/2000.
11. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 1-51/2001.
12. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа №1-41/2002.
13. Архів Апеляційного суду м. Севастополя. Справа 1-5/2004.
14. Архів Апеляційного суду Херсонської області. Справа № 1-52/2002.
15. Архів Апеляційного суду Херсонської області. Справа № 1-70/2002.
16. Архів Апеляційного суду Чернігівської області. Справа № 1-16/2003.
17. Архів Верховного Суду України. Справа № 05-28к2000.
18. Архів Верховного Суду України. Справа № 05-497к2000.
19. Архів Верховного Суду України. Справа № 05-803к2002.
20. Архів Верховного Суду України. Справа № 05-4918к2003.
21. Архів Верховного Суду України. Справа № 2332к2003.
22. Архів Верховного Суду України. Справа № 05-3874к2004.
23. Архів Верховного Суду України. Справа № 05-4246к2004.
24. Архів Верховного Суду України. Справа № 05-1029к2005.
25. Байлов А.В. Кримінальна відповідальність за посягання на життя та здоров’я особи, вчинені в стані сильного душевного хвилювання: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національний університет внутрішніх справ МВС України. – Харків, 2004. – 20 с.
26. Баулін Ю.В. Протиправність як ознака вбивств // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: “Юрінком Інтер”, 2004. – С. 18-19.
27. Беляев В.Г., Свидлов М.Н. Вопросы квалификации убийств. Учебное пособие. – Волгоград: ВСШ, 1984. – 60 с.
28. Борисов В.І. Загальна характеристика Особливої частини нового Кримінального кодексу України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: “Юрінком Інтер”. 2002. – С. 99-104.
29. Бородин С.В. Преступления против жизни. – М.: Юристъ, 1999. – 356 с.
30. Бородин С.В. Преступления против жизни. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 467 с.
31. Волженкин Б.В. Принцип справедливости и проблемы множественности преступлений по УК РФ // Законность. – 1998. – № 12. – С. 6-7.
32. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. – М.: АО «Центр ЮрИнфор», 2001. – 316 с.
33. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Вища школа, 1987. – 199 с.
34. Гороховська О.В. Кримінальна відповідальність за вбивство через необережність: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2003. – 18 с.
35. Грищук В.К. Вбивство через необережність за Кримінальним кодексом України 2001 року // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія ПРАВО. – 2002. – Випуск 1. – С. 147-153.
36. Грищук В.К. Питання системності кримінально-правового захисту людини за новим Кримінальним кодексом України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: “Юрінком Інтер”. 2002. – С. 110-113.
37. Грищук В.К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 р. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2002. – Випуск 37. – С. 407-415.
38. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1974. – 243 с.
39. Дзюба В.Т. Деякі питання кримінальної відповідальності за вбивство за кримінальним законодавством України // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: “Юрінком Інтер”, 2004. – С. 72-78.
40. Домбровська О.В. Теоретичні проблеми кримінально-правової охорони життя людини // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: “Юрінком Інтер”, 2004. – С. 42-44.
41. Дорош Л.В. Деякі питання кримінальної відповідальності за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / К. – Х.: “Юрінком Інтер”, 2004. – С. 124-128.
42. Дунаєва Т.Є. Кримінально-правова охорона життя та здоров’я службової особи // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: “Юрінком Інтер”, 2004. – С. 149-151.
43. Жижиленко А.А. Преступления против личности. – М., Л.: Госиздат., 1927. – 140 с.
44. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. М.: Гос. юрид. издат-во, 1961. – 278 с.
45. Закон України № 2175-ХІІ від 6 березня 1992 р. “Про скасування кримінальних покарань у вигляді заслання і вислання” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 23. – Ст. 337.
46. Закон України № 388/96 від 2 жовтня 1996 р. “Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України і Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за посягання на життя, здоров’я і майно суддів, працівників правоохоронних органів, осіб, які беруть участь в охороні громадського порядку, та громадян” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 46. – Ст. 249.
47. Закон України № 1007-ХІV від 16 липня 1999 р. “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 377.
48. Закон України № 1483-ІІІ від 22 лютого 2000 р. “Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 17. – Ст. 123.
49. Закон України № 2402-ІІІ від 26 квітня 2001 р. “Про охорону дитинства” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
50. Законодательство Петра I. – М.: Юридическая литература, 1997. – 880 с.
51. Законы уголовные. Уложеніе о наказаніяхъ уголовныхъ и исправительныхъ, Уставъ о наказаніяхъ, налагаемыхъ Мировыми Судьями, по продолженію 1906 года, съ позднъйшими узаконеніями, и Уголовное уложеніе 22 марта 1903 года, съ алфавитнымъ предметнымъ указателемъ / Составилъ Н.А. Громов. – С.-Петербургъ: Изданіе Юридического Книжнаго Магазина Н.К. Мартынова, 1909.
52. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М.: «Юридическая литература», 1972. – 264 с.
53. Иванов Н.Г. Уголовное право Российской Федерации: Общая и Особенная части. – М.: Издательский центр «Академия»: Мастерство: Высшая школа, 2000. – 544 с.
54. Інструкція про визначення критеріїв живонародженості, мертвонародженості та перинатального періоду // Затв. Наказом міністерства охорони здоров’я України від 19.02.1996 р. № 31 // Дитинство в Україні: Права, гарантії, захист. (Збірник документів). Частина 1. – К., 1998. – С. 115-117.
55. Історія держави і права України: Навч. посіб. / А.С. Чайковський (кер. кол. авт.), В.І. Батрименко, О.Л. Копиленко та інші; За ред. А.С. Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 384 с.
56. Історія держави і права України: Підручник. – У 2-х т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – Том.1. – Кол. авторів: В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2000. – 648 с.
57. Історія українського права / За редакцією О.О. Шевченка. – К .: Олан, 2001. – 214 с.
58. Капинус О.С. Убийства: мотивы и цели. – М.: Изд-во ИМПЭ-ПАБЛИШ, 2003. – 312 с.
59. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой. – М.: «Зерцало», 1998. – 878 с.
60. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Расширенный уголовно-правовой анализ с материалами судебно-следственной практики / Под общ. ред. В.В. Мозякова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство «Экзамен», 2003. – 880 с.
61. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации: Научно-практический комментарий / Отв. ред. В.М. Лебедев. – М.: Юрайт-М, 2001. – 736 с.
62. Кондрашова Т.В. Проблемы уголовной ответственности за преступления против жизни, здоровья, половой свободы и половой неприкосновенности. – Екатеринбург, 2000. – 239 с.
63. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997 – 2001 / Відповід. редакт. канд. юрид. наук П.Б. Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 512 с.
64. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
65. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи і власності. – К.: Юрінком, 1996. – 144 с.
66. Короленко М.П. Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Одеса, 2002. – 203 с.
67. Короленко М.П. Кримінальна відповідальність за умисні вбивства за обтяжуючих обставин в Україні та інших державах // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №4 (38). – С. 57-59.
68. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін.; За ред. професора П.С. Матишевського, доцентів П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 512 с.
69. Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник (Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та інші). – К.: НАВСУ, “Правові джерела”, 1998. – 896 с.
70. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер, Х.: Право, 2002. – 496 с.
71. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та ін.; За ред. професорів П.С. Матишевського, С.С. Яценка, доцента П.П. Андрушка. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
72. Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: Станом на 1 вересня 2000 р.: У 2 кн. / Упоряд.: П.П.Андрушко, С.Д. Шапченко. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – Кн.1. – 784 с.
73. Кримінальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 квітня 2005 р.: (Відповідає офіц. текстові) – К.: Вид. Паливода А.В., 2005. – 164 с.
74. Кримінальний кодекс Української РСР. – К.: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1961. – 133 с.
75. Кругликов Л.Л., Васильевский А.В. Дифференциация ответственности в уголовном праве. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 300с.
76. Кругликов Л.Л., Савинов В.Н. Квалифицирующие обстоятельства: понятие, виды, влияние на квалификацию преступлений. Учебное пособие. – Ярославль, 1989. – 88 с.
77. Кудрявцев В. Покарання за посягання на життя носіїв судової влади має бути адекватне вчиненому злочину // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 7 (37). – С. 8-15.
78. Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 232 с.
79. Малиновский А.А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права. – М.: Междунар. отношения, 2002. – 376 с.
80. Мамчур В. Проблема визначення поняття вбивства в кримінальному праві України // Право України. – 1999. – № 3. – С. 71-73.
81. Мамчур В.М. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2002. – 207 с.
82. Маргуліесъ М.С. Уголовное Уложеніе 22 марта 1903 г. Съ подстатейными выдержками изъ объяснительной записки и журналов Государственнаго Совъта и подробнымъ предметнымъ и сравнительнымъ указателями. – С.-Петербургъ: Тип. СПб. Т-ва Печ. и изд. дела «Труд», 1904. – 488 с.
83. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА–ИНФРА ∙ М), 2000. – 784 с.
84. Мендельсон Г.А. Уголовная ответственность за убийство и телесные повреждения. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1962. – 40 с.
85. Музика А.А. Вбивство: деякі міркування щодо кримінально-правових досліджень в Україні (2001-2003 рр.) // Кримінально-правова охорона життя та здоров'я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: “Юрінком Інтер”, 2004. – С. 14-18.
86. Мульченко В.В. Кримінально-правова охорона життя суддів // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: “Юрінком Інтер”, 2004. – С. 146-148.
87. Навроцький В. Злочини проти особи. Лекції для студентів юридичного факультету. – Львів: юрид. фак. Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. – 1997. – 48 с.
88. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 771 с.
89. Навроцький В.О. “Загибель людей” як вид злочинних наслідків: проблеми встановлення змісту та кваліфікації // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: “Юрінком Інтер”, 2004. – С. 44-47.
90. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й. – К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
91. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К.: “Форум”, 2001, у 2-х ч. – Особлива ч. – 942 с.
92. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2005. – 848 с.
93. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
94. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 р. / За редакцією В.Ф. Бойка, Я.Ю. Кондратьєва, С.С. Яценка. – К.: Юрінком, 1997. – 960 с.
95. Наумов А.В. Мотивы убийств. Учебное пособие / Под. ред. доц. Огурцова Н.А. – Волгоград: Высш. следств. школа МВД СССР, 1969. – 135 с.
96. Нормативные постановления Верховного Суду Республики Казахстан. – Алматы: Издательский дом «БИКО», 2004. – 440 с.
97. Ноцюс И. О понятии убийства в советском уголовном праве // Совершенствование уголовного и уголовно-процесуального законодательства. Сборник научных трудов / Латв. ун-т, Рига, 1982. – С. 38-44.
98. Орлеан А.М. Людина – потерпіла особа чи предмет злочину? // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: “Юрінком Інтер”, 2004. – С. 54-56.
99. Осадчий В.І., Озеруга О.В. Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи у спеціальних нормах // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: “Юрінком Інтер”, 2004. – С. 48-51.
100. Остапенко Л.А. Визначення поняття “життя” як об’єкта кримінально-правової охорони // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №4. – С. 105-109.
101. Остапенко Л.А. Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом’якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2003. – 17 с.
102. Перепелица А.И. Некоторые изменения в ответственности за посягательства на жизнь и здоровье личности по новому УК Украины // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: “Юрінком Інтер”, 2004. – С. 9-13.
103. Пионтковский А.А. Преступления против личности. – М.: Юр. изд-во НКЮ СССР, 1938. – 136 с.
104. Плаксина Т.А. Проблемы законодательной согласованности квалифицирующих признаков убийства (статья вторая) // «Известия Алтайского государственного университета». – 2002. – № 2 (24). – С. 56-60.
105. Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. Уголовно-правовое и криминологическое исследование. – Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1965. – 205 с.
106. Попов А.Н. О совершенствовании закона об ответственности за квалифицированные виды убийства и практики его применения // Пять лет действия УК РФ: итоги и перспективы. Материалы 11 Международной научно-практической конференции, состоявшейся на юр. фак-те МГУ им. М.В. Ломоносова 30-31 мая 2002 г. – М., 2003. – С. 333-337.
107. Попов А.Н. Убийства при отягчающих обстоятельствах. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 898 с.
108. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 грудня 1997 р. № 12 “Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного Суду України” // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – №4 (6). – С. 17-33.
109. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1 (35). – С. 37-42.
110. Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР від 25 грудня 1981 р. № 9 “Про практику застосування судами Української РСР законодавства і виконання постанов Пленуму Верховного Суду СРСР в справах про умисне вбивство” // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду Української РСР (1962-1984 роки). Із змінами і доповненнями за станом на 31 грудня 1984 року. – К.: Видавництво політичної літератури України, 1985. – С. 204-209.
111. Постанови Верховного Суду України (1963-2000). Офіц. вид.: У 2 т. / За заг. ред. В.Ф. Бойка. – К.: “А.С.К.”, 2000. – Т.2. – 424 с.
112. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах (за станом на 1 лютого 1995 року) / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком, 1995. – № 1. – 472 с.
113. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973 – 2004). Офіційне видання / За заг. ред. Голови Верховного Суду України В.Т. Маляренка – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2004. – 336 с.
114. Постановление Всеукраинского центрального исполнительного комитета и Совета народных комиссаров УССР от 15 марта 1930 г. «Об изменении и дополнении Уголовного кодекса УССР» // Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. – 1930. – №8. – Ст. 91.
115. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 10 сентября 1957 г. № 12 «О порядке применения Указа Президиума Верховного Совета СССР от 30 апреля 1954 г. «Об усилении уголовной ответственности за умышленное убийство» // Сборник действующих постановлений Пленума Верховного Суда СССР. 1924-1957 гг. / Под ред. Зам. председателя Верховного Суда СССР Н.К. Морозова. – М.: Гос. издат-во юрид. литературы, 1958. – С. 6-7.
116. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 4 июня 1960 г. № 4 “О судебной практике по делам об умышленном убийстве” // Сборник действующих постановлений Пленума Верховного Суда СССР. 1958-1960 гг. / Под. ред. Зам. председателя Верховного Суда СССР Н.К. Морозова. – М.: Гос. изд-во юрид. литературы, 1961. – С. 18-30.
117. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 3 июля 1963 г. «О некоторых вопросах, возникших в судебной практике по делам об умышленном убийстве» // Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1963. – № 4. – С. 20-23.
118. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 27 июня 1975 г. № 4 «О судебной практике по делам об умышленном убийстве» // Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР. 1924 – 1986 / Под общ. ред. Председателя Верховного Суда СССР В.И. Теребилова. – М.: Издательство «Известия Советов народных депутатов СССР», 1987. – С. 624-632.
119. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 22 сентября 1989 г. № 10 «О выполнении судами руководящих разъяснений Пленума Верховного Суда СССР при рассмотрении уголовных дел об умышленных убийствах» // Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1989. – № 6. – С. 14-16.
120. Постановление Пленума Верховного Суда УССР от 23 декабря 1988 г. № 11 «О практике применения судами республики законодательства и выполнения постановлений Пленума Верховного Суда СССР и Пленума Верховного Суда УССР по делам об умышленном убийстве» // Матеріали судової практики Верховного Суду Української РСР (інформаційний бюлетень). – 1989. – № 69. – С. 3-6.
121. Постатейный комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. д-ра юр. наук, проф. А.И. Чучаева. – М.: ИНФРА-М, КОНТРАКТ, 2004. – VIII, 819 с.
122. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743. – К., 1997. – 547 с.
123. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 304 с.
124. Российское законодательство Х-ХХ веков. В девяти томах. Т.1. Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. лит., 1984. – 432 с.
125. Российское законодательство Х-ХХ веков. В девяти томах. Т.4. Законодательство периода становления абсолютизма. – М.: Юридическая литература, 1986. – Т.4. – 512 с.
126. Саінчин О. Деякі особливості і зміст норм права, що регламентують порядок притягнення до кримінальної відповідальності за навмисне вбивство (порівняльна характеристика п.3 ч.2 ст. 115 і ч.2 ст. 147 КК України / редакції 2001 р./) // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. – 2003. – С. 445-446.
127. Саркисов Г.С., Красиков Ю.А. Ответственность за преступления против жизни, здоровья, свободы и достоинства личности. – Ер.: Айастан, 1990. – 102 с.
128. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья / Под ред. д.ю.н., проф. Б.А. Куринова. – Ашхабад: Издательство «ЫЛЫМ», 1973. – 247 с.
129. Сводъ законовъ Россійской Имперіи, повелъніемъ государя императора Николая Павловича составленный. Законы уголовные. Изданіе 1842 года. - Санктпетербургъ, 1842. – Т. 15. – 383 с.
130. Семернева Н.К. Вопросы квалификации умышленных убийств. Учебное пособие. – Свердловск: Свердл. юридич. ин-т , 1984. – 80 с.
131. Серебрянникова А.В. Преступные деяния против жизни по УК ФРГ // Вестник МГУ, серия 11: ПРАВО. 1997. – №3. – С. 57-63.
132. Соборное уложение 1649 года. Текст и комментарии. – Л.: Издательство «Наука», 1987. – 446 с.
133. Советское уголовное право. Часть Особенная. Учебное пособие. Вып. 1 / Под ред. доцентов Е.А. Смирнова и А.Ш. Якупова. – К.: НИ и