ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ ПРОТИ ВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН

Короткий опис

Зміст:

ВСТУП……………………………………………………………………………2
РОЗДІЛ 1. Правове регулювання виборчого процесу в Україні ..............12
1.1. Становлення та розвиток виборчого процесу в Україні ..............12
1.2. Правова охорона виборчих прав громадян ................................…33
1.3. Міжнародний досвід охорони виборчих прав громадян .......…...49
РОЗДІЛ 2. Кримінологічна характеристика злочинів проти виборчих прав громадян ….........……………………………….……………66
2.1. Класифікація злочинів проти виборчих прав громадян та їх зв’язок з іншими злочинами...........…...........................………66
2.2. Стан і тенденції злочинності, що посягає на виборчі права громадян…………………………………………………..…..……..91
2.3. Причини та умови вчинення злочинів, пов’язаних з порушенням виборчих прав громадян…………………………..107
РОЗДІЛ 3. Запобігання злочинам проти виборчих прав громадян та основні напрями його удосконалення ...................................129
3.1. Поняття, суб’єкти та рівні запобігання злочинам проти виборчих прав громадян …………………………………………..129
3.2. Загальносоціальні заходи запобігання злочинам проти виборчих прав громадян………...................................………...….146
3.3. Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам проти виборчих прав громадян…………………………………….……..169
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………....203
ДОДАТКИ ……………………....................................................……………..212
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………...………...242

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасному демократичному суспільстві вибори є способом формування публічної влади – органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Саме через вибори відбувається делегування народом як єдиним джерелом влади в Україні владних повноважень на управління державними та суспільними справами обраними народом органам та службовим особам. Лише народу України належить право визначати тих людей, які від його імені будуть здійснювати владні повноваження на посадах: Президента України, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, міських, селищних, сільських голів. З огляду на це, виборчі права належать до фундаментальних прав громадян, гарантованих Конституцією України.
Від того, наскільки якісно діє механізм правового регулювання та правового захисту виборчих правовідносин, залежать результати виборів, а отже, і належна реалізація виборчих прав громадян України.
Виборчі процеси, проведені в Україні за останнє десятиліття, засвідчили тенденцію до збільшення кількості порушень виборчого законодавства, які мають злочинний характер. Злочинність у цій сфері набуває масштабності та системності. Через вчинення злочинів проти виборчих прав громадян здійснюється протиправний вплив на результати виборів – до органів влади та на виборні посади можуть потрапити особи, які фактично не були на них обрані, і, навпаки, можуть не потрапити кандидати, які отримали чи могли б отримати підтримку більшості виборців. Унаслідок цього окремі органи державної влади можуть виявитися фактично нелегітимними. І чим масштабнішим є характер таких видів злочинів, тим більша ймовірність незаконного заволодіння представницькими мандатами.
Свого піку такого виду злочини набули на виборах Президента України 2004 р. Саме масові порушення злочинного характеру виборчого законодавства призвели до скасування Верховним Судом України результатів повторного голосування на виборах 21 листопада 2004 р.
За даними Міністерства внутрішніх справ України (МВС) України, у 1995 р. кількість порушених кримінальних справ за злочини проти виборчих прав громадян (Кримінальний кодекс України 1960 р.) становила – 11; у 1996 р. – 7; у 1997 р. – 3; у 1998 р. – 23; у 1999 р. – 9; у 2000 р. – 7. У 2002 р. кількість таких злочинів, за Кримінальним кодексом України 2001 р., становила – 34, а у 2004 та у 2005 рр. – 130 та 1887 злочинів відповідно, і лише у 2006 р. кількість виявлених злочинів зменшилася до 105[48].
Органами прокуратури за фактами порушень виборчих прав громадян за підсумками проведення виборів Президента України 2004 р. порушено 1610 кримінальних справ[c. 15].
Це зобов’язує відповідні державні органи вжити адекватних заходів щодо охорони виборчих прав громадян від злочинних посягань, передусім запобіжного характеру. Ефективне запобігання вказаним злочинам передбачає всебічний їх аналіз, усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню.
Проблеми злочинності у сфері виборчого процесу мають багатоаспектний характер, а тому є об’єктом досліджень вчених у галузі історії, соціології, філософії, політології, права, у тому числі конституційного, адміністративного, кримінального та кримінології. Найбільш важливими в науковому розумінні для автора під час роботи над дисертацією були теоретичні розробки провідних вітчизняних фахівців у галузі кримінального права та кримінології, зокрема: Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова, В.О. Гацелюка, В. О. Глушкова, В. К. Грищука, О. М. Костенка, П. П. Михайленка, В. О. Навроцького, А. В. Савченка, В. В. Сташиса, П. Л. Фріса, Є. В. Фесенка, В. І. Шакуна, С. С. Яценка. Питання, що стосуються регулювання сфери виборчих відносин, досліджували: П. П. Андрушко, О. Л. Барабаш, В. В. Голіна, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, А. П. Закалюк, Ю. Б Ключковський, М. І. Козюбра, О. В. Лавринович, С. Я. Лихова, Л. П. Медіна, М. І. Мельник, В. І. Осадчий, В. Є. Скомороха, М. І. Ставнійчук, В. П. Тихий, О. Ю. Тодика, М. І. Хавронюк та ін. Однак, незважаючи на загальний науковий інтерес до цієї теми, її спеціальне дослідження є новим напрямом кримінологічної науки.
Більшість існуючих наукових праць стосуються окремо питань відповідальності за порушення виборчих прав громадян й окремо питань забезпечення виборчого процесу. Комплексного дослідження питань запобігання злочинам проти виборчих прав громадян у вітчизняній науці не проводилося.
Аналіз кримінального законодавства, наукових джерел, статистичних матеріалів, правозастосовчої практики дає підстави стверджувати, що на сучасному етапі вирішення проблем запобігання злочинам проти виборчих прав громадян потребує якісно нових підходів до розуміння цього виду злочинності.
Вказані обставини свідчать про актуальність обраної теми дисертації, її теоретичну та практичну значимість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний з Комплексною програмою профілактики злочинності на 2007–2009 pp., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які вимагають першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр. (затверджені наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755). Тема дослідження зареєстрована Управлінням координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України, а його проведення включено до Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006–2008 рр. (затверджено рішенням вченої ради університету 31 січня 2006 р., протокол № 1).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення, на основі комплексного кримінологічного аналізу злочинів проти виборчих прав громадян, науково обґрунтованих заходів, спрямованих на запобігання цим злочинам, підвищення ефективності існуючих форм і методів запобігання таким злочинам, а також визначення чинників, що обумовлюють вчинення злочинів проти виборчих прав громадян.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
- проаналізувати тенденції історичного розвитку виборчого процесу в Україні;
- обґрунтувати та узагальнити правові засади, що регулюють виборчий процес в Україні;
- визначити правовий статус, завдання та функції органів, які здійснюють охорону виборчих прав, та провести класифікацію злочинів проти виборчих прав громадян за кримінально-правовими та кримінологічними ознаками;
- узагальнити судову та слідчу практики щодо злочинів проти виборчих прав громадян, розкрити зміст основних елементів кримінологічної характеристики цих злочинів;
- виявити механізм спричинення шкоди виборчим правовідносинам;
- з’ясувати особливості кримінологічної характеристики осіб, які вчиняють злочини проти виборчих прав;
- підготувати пропозиції щодо вдосконалення існуючих форм та методів запобігання злочинам проти виборчих прав громадян;
- обґрунтувати профілактичні заходи щодо запобігання та припинення порушень виборчого законодавства;
- розробити проект Комплексного цільового плану заходів запобігання злочинам проти виборчих прав громадян під час виборчого процесу.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають з приводу реалізації виборчих прав громадян та у зв’язку із вчиненням злочинів проти виборчих прав і застосуванням щодо них запобіжних заходів.
Предметом дослідження є заходи запобігання злочинам проти виборчих прав громадян.
Методи дослідження. У процесі дослідження застосовувалися такі наукові методи:
діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ, які виникають у сфері виборчих відносин; історико-правовий – при дослідженні історичних етапів розвитку виборчих відносин у державі та еволюції нормативно-правової бази, що регулює відносини у сфері виборчих прав громадян (підрозділи 1.1, 1.2); логіко-семантичний – з метою визначення понять і термінів, зокрема “виборчий процес” та “виборчі права громадян”, при аналізі змісту кримінологічних категорій “запобігання злочинам проти виборчих прав громадян” та “злочинність у сфері виборчого процесу” тощо (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.2); порівняльно-правовий та документальний – при аналізі чинного національного законодавства та законодавства інших країн щодо охорони виборчих прав громадян (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2); статистичний та системно-структурний методи – для проведення кримінологічної характеристики злочинів проти виборчих прав громадян та оцінки кількісних і якісних показників стану злочинності у сфері виборчого процесу (підрозділи 2.2, 2.3, 3.3).
За допомогою методу аналізу та синтезу визначено систему суб’єктів запобігання злочинам проти виборчих прав громадян (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3). Методи класифікації, групування використовувались для характеристики видів злочинних посягань на виборчі права та заходів запобігання злочинам проти виборчих прав громадян (підрозділи 2.1, 3.2, 3.3).
Нормативною основою дослідження є Конституція України та закони України, інші нормативно-правові акти органів законодавчої, виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також ратифіковані Україною міжнародно-правові документи, що регулюють відносини у сфері виборчого процесу.
Емпіричну базу дослідження становлять: результати вивчення 140 кримінальних справ про злочини проти виборчих прав громадян; узагальнені дані опитувань 510 працівників слідчих та оперативних підрозділів МВС України, а також статистичні відомості Департаменту інформаційних технологій МВС України щодо кількості зареєстрованих злочинів проти виборчих прав громадян, виявлених за 2000–2007 рр.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням проблем запобігання злочинам проти виборчих прав громадян. У роботі сформульовано низку нових теоретичних наукових положень та висновків, зокрема:
вперше:
– на основі аналізу теоретичних підходів та нормативно-правових актів сформульовано авторське визначення понять “виборчі права громадян” та “злочинність у сфері виборчого процесу”. Так, виборчі права громадян визначаються як конституційне право громадян України обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також право брати участь у висуванні кандидатів, передвиборній агітації, роботі виборчих комісій, спостереженні за проведенням виборів у встановленому виборчим законодавством порядку. Злочинність у сфері виборчого процесу розглядається як масове, історично-мінливе, соціально-негативне явище кримінально-правового характеру, що складається із сукупності злочинів проти виборчих прав громадян, що вчиняються як під час виборчого процесу, так і поза ним;
– обґрунтовано вплив виборчого процесу на стан і тенденції злочинності в державі. Зокрема, констатовано, що під час виборчого процесу відбувається незначне зменшення (6–8 %) загальної кількості зареєстрованих злочинів порівняно з іншим періодом;
– сформульовано законодавчі пропозиції щодо нормативно-правової регламентації участі працівників органів внутрішніх справ в охороні громадського порядку під час проведення виборів у приміщенні для голосування;
– розроблено проект Комплексного цільового плану заходів запобігання злочинам проти виборчих прав громадян під час виборчого процесу;
дістали подальшого розвитку:
– визначення ознак та кримінологічної типології осіб, які вчиняють злочини проти виборчих прав громадян;
– систематизація детермінант, що зумовлюють та сприяють вчиненню злочинів проти виборчих прав громадян; відповідно до характеру та змісту детермінуючих чинників, вони можуть бути згруповані в такі блоки: соціально-морального, ідеологічно-політичного, економічного, правового, організаційно-управлінського та іншого характеру;
– класифікація найбільш поширених способів учинення протиправних посягань на виборчі права громадян, зокрема: завідомо неправильне складання списків виборців; фальсифікація підписів виборців; незаконне пошкодження або знищення бюлетенів; підроблення відкріпних посвідчень; завідомо неправильний підрахунок голосів виборців; підписання членами виборчої комісії протоколу про підсумки голосування до підрахунку голосів або встановлення результатів виборів; неправильне складання (фальсифікація) протоколу про підсумки голосування;
– пропозиції щодо необхідності систематизації виборчого законодавства, а саме розроблення і прийняття Виборчого кодексу України;
– пропозиції щодо практичної реалізації загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів запобігання злочинам проти виборчих прав громадян;
удосконалено:
– кримінологічну характеристику злочинів проти виборчих прав громадян, зокрема, у частині таких її елементів, як особа злочинця, регіональні показники щодо кількості виявлених злочинів та латентність вказаних злочинів;
– запропоновано законодавчі пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, а саме: виключити із Кримінального кодексу України статтю 160 “Порушення законодавства про референдум” як таку, що створює штучну конкуренцію з відповідними положеннями статей 157, 158 та 159. Наявність такої конкуренції ускладнює застосування кримінального закону в частині відповідальності за злочини проти виборчих прав громадян;
– формулювання принципів кримінологічного запобігання злочинам проти виборчих прав громадян, а саме: системного, програмного реагування суспільних відносин; суспільного осуду злочинної поведінки; адекватності методів і засобів запобігання; систематичності й багатоплановості запобіжних заходів; високого рівня розкриття злочинів; вивчення криміногенних ситуацій та їх запобігання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження дозволило сформулювати та висвітлити низку важливих положень, пов’язаних з визначенням правових й організаційних засад методологічного та науково-методичного забезпечення діяльності стосовно запобігання злочинам у сфері виборчого процесу. Розроблені в дисертації теоретичні положення є основою подальшої оптимізації кримінально-правової охорони виборчих прав громадян та запобігання злочинам цієї категорії. Матеріали дослідження впроваджені:
– у законотворчий процес – у рамках опрацювання Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією проекту Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції” (лист Комітету Верховної Ради України про впровадження в законодавчу діяльність від 26 січня 2008 р. № 04-12/9-32);
– у практичну діяльність органів внутрішніх справ з розкриття та розслідування злочинів, а також для вдосконалення профілактичної і слідчої діяльності з протидії злочинам проти виборчих прав громадян (акт впровадження Департаменту громадської безпеки МВС України від 16 травня 2008 р. № 10/7-3413; акт впровадження Головного управління МВС України в м. Києві від 17 травня 2008 р. № 1/1265);
– у судову практику – сформульовано низку пропозицій за результатами узагальнення Верховним Судом України практики розгляду судами кримінальних справ про злочини, пов’язані з порушенням виборчих прав громадян під час виборів Президента України 2004 р. (довідка про впровадження у судову практику Верховного Суду України від 18 червня 2008 р. №5-2268/0/8-08);
– у навчальний процес при викладанні курсу “Кримінологія” та споріднених спецкурсів, при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників, а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної майстерності працівників органів внутрішніх справ (акт впровадження у навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 5 липня 2008 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження обговорено на засіданні кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Київського національного університету внутрішніх справ. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичній конференції “Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті Європейської інтеграції” (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 22 квітня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Вибори – 2006: Досвід. Проблеми. Перспективи” (м. Київ, Центральна виборча комісія, 31 жовтня – 1 листопада 2006 р.); науково-практичній конференції “Виборчий процес в Україні. Проблеми удосконалення та розвитку” (м. Київ, Києво-Могилянська академія, 23 березня 2007 р.); ІХ всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, Тернопільський національний економічний університет, 13 квітня 2007 р.); науково-практичній конференції “Правова система України: сучасний стан та перспективи удосконалення” (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 20–21 квітня 2007 р.); регіональній науково-практичній конференції “Верховенство права у правозастосовчій діяльності” (м. Івано-Франківськ, Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, 12–13 жовтня 2007 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми взаємодії оперативних та слідчих підрозділів у протидії організованій злочинній діяльності” (м. Одеса, Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, 18 квітня 2008 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображено в дев’яти наукових працях, з яких чотири опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, п’ять – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура дисертації зумовлена предметом, метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (240 найменувань) та п’яти додатків на 28 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 267 сторінок, загальний обсяг – 210 сторінок..

Список літератури

ВИСНОВКИ
За результатами виконаного дослідження, присвяченого питанням запобігання злочинам проти виборчих прав громадян, відповідно до мети, завдань, об’єкта, предмета наукового дослідження, автором сформульовано такі теоретичні й практичні висновки:
1. Становлення інституту виборності в Україні пройшло надзвичайно складний історичний шлях. Український народ протягом тривалого часу робив свій внесок у розвиток загальнолюдських надбань, таких як: свобода, народовладдя, демократія тощо. Тому проблеми створення виборчого законодавства об’єктивно посідають одне з центральних місць у процесі розвитку демократії.
2. На основі нормативно-правового й доктринального аспектів щодо сутності та змісту такого соціально-правового інституту, як “виборчий процес”, визначено його наукове поняття. Зокрема, запропоновано розглядати виборчий процес як урегульовану законом специфічну діяльність уповноважених органів і громадян держави, яка відбувається логічно послідовно, юридично унормовано, визначено в часі, та спрямовану на формування конституційного якісного й кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
3. У зв’язку з існуванням великої кількості виборчих законів і підзаконних актів та їх неузгодженістю, що призводить до їх незнання та нерозуміння виборцями, назріла нагальна проблема розроблення та створення Виборчого кодексу України. Прийняття такого Кодексу дасть можливість позбутися цілої низки проблем у правовому забезпеченні виборчих процедур та на законодавчому рівні визначити питання, які сьогодні регулюються підзаконними актами.
4. Зважаючи на важливість виборчого права громадян у системі прав і свобод людини та громадянина, під поняттям виборчі права громадян пропонується розуміти конституційне право громадян України обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також право брати участь у висуванні кандидатів, передвиборній агітації, роботі виборчих комісій, спостереженні за проведенням виборів у встановленому виборчим законодавством порядку.
5. Проаналізовано виборчі кампанії в Україні за 1991–2007 рр. та надано оцінку щодо позитивних і негативних процесів у забезпеченні, охороні й реалізації виборчих прав громадян під час виборчих процесів минулих років та впливу розглянутих недоліків на стан правопорушень, у тому числі злочинів у цій сфері.
6. Основним засобом міжнародно-правого захисту виборчих прав громадян є розгляд індивідуальних скарг міждержавними органами щодо захисту прав і свобод людини та громадянина, а саме Комітетом ООН з прав людини та Європейським Судом з прав людини.
7. Грунтуючись на критеріях декриміналізації та практиці застосування кримінально-правової норми, що встановлює відповідальність за порушення законодавства про референдуми (ст. 160 Кримінального кодексу України), пропонуємо вказану статтю виключити, оскільки положення цієї статті конкурують з відповідними положеннями статей 157, 158 та 159. Наявність такої конкуренції ускладнює застосування положень кримінального закону, які визначені статтями 157-160, до того ж за вказаною статтею не порушено жодної кримінальної справи.
8. З метою вирішення питання присутності працівників міліції у приміщенні для голосування під час виборів, запобігання пошкодженню виборчих скриньок і бюлетенів, а також своєчасного реагування на спроби порушення виборчих прав громадян пропонуємо змінити ч. 6 ст. 34 Закону України “Про вибори народних депутатів України” і викласти її в такій редакції: “Працівники правоохоронних органів здійснюють охорону правопорядку в день виборів та при підрахунку голосів на виборчій дільниці, а також у приміщеннях для голосування”.
9. На підставі системного аналізу зроблено висновок про те, що існуюча в Україні законодавча база є цілком достатньою для ефективного запобігання злочинам проти виборчих прав громадян. Вона надає правоохоронним органам можливість адекватно реагувати на будь-які злочинні вияви, спрямовані на порушення виборчих прав. Водночас констатовано, що вітчизняному виборчому законодавству бракує цілісності, повноти, завершеності.
10. У результаті аналізу криміногенної обстановки в державі та статистичних даних про стан злочинності за 2001-2007 рр., зроблено висновок, що виборчий процес суттєво не впливає на злочинність у державі, проте слід зазначити незначне зменшення кількості зареєстрованих злочинів у період проведення виборчих кампаній. На це зменшення, на наш погляд, можуть впливати такі чинники, як зацікавленість більшої частини населення виборчим процесом, активна безпосередня участь переважної кількості громадян у ньому і, відповідно, зайнятість суспільно-політичними процесами, які впливають на майбутнє країни, а також приділення значної уваги забезпеченню правопорядку у визначний період для держави правоохоронними органами, що пов’язане із задіянням великої кількості особового складу у несенні служби не тільки в день виборів, а й протягом усього виборчого процесу.
11. Запропоновано визначення злочинності у сфері виборчого процесу як масове, історично-мінливе, соціально-негативне явище кримінально-правового характеру, що складається із сукупності злочинів проти виборчих прав громадян, що вчиняються як під час виборчого процесу, так і поза ним.
12. Здійснено науковий аналіз та запропоновано класифікацію злочинів проти виборчих прав громадян. Проведене вивчення 140 кримінальних справ за фактами вказаних злочинів, учинених в Україні за 2001–2007 рр., дало можливість виділити основні статті Кримінального кодексу України, за якими було порушено справи цієї категорії:
– перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача (ст. 157) – 31,5 % (44);
– фальсифікація виборчих документів, документів референдуму чи фальсифікація підсумків голосування, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 158) – 67,1 % (94);
– порушення таємниці голосування (ст. 159) – 1,4 % (2).
13. Під час дослідження визначено найпоширеніші зловживання у сфері виборчого процесу та викладено способи фальсифікацій виборчих документів, а саме: фальсифікація протоколів про підрахунок голосів та про підсумки голосування; махінації з виборчими бюлетенями; маніпулювання зі списками виборців; протиправне використання відкріпних посвідчень; неправильний підрахунок голосів, завідомо неправильне встановлення чи оголошення результатів виборів. Способи фальсифікації часто повторюються у своїх основних моментах, тому чим більше варіантів фальсифікацій в комплексі буде використано під час виборів, тим ефективніше буде їх результат.
14. За офіційними статистичними даними до 2004 р., в Україні майже не існувало злочинності у сфері виборчого процесу, це підтверджується невеликою кількістю зареєстрованих злочинів. Свого апогею кількість виявлених злочинів проти виборчих прав громадян досягла у 2004 та 2005 рр. і становила більше 90 % від усіх зареєстрованих злочинів цієї категорії за 13 років.
15. У період 2001–2007 рр. спостерігається значне домінування серед злочинів проти виборчих прав громадян таких протиправних діянь, як фальсифікація виборчих документів, документів референдуму чи фальсифікація підсумків голосування – 1960, що становить приблизно 90 % серед усіх злочинів, виявлених за вказаний час; це свідчить про те, що основним способом порушення виборчих прав громадян та впливу на хід голосування є саме фальсифікація виборчих документів у будь-якій формі.
16. Найбільше злочинів проти виборчих прав громадян виявляється на сході України в Запорізькій, Донецькій та Харківській областях, кількість злочинів у яких становить понад 31 % від усіх виявлених у державі, тобто на кожну з цих областей приблизно припадає по 10 %, що порівняно із загальнодержавним показником є досить великою цифрою.
17. Проведене дослідження дало можливість виділити характерні соціально-демографічні ознаки осіб, які вчинили злочин проти виборчих прав громадян. Здебільшого особи чоловічої статі віком від 25 до 49 років (75,7 %), освітній рівень осіб, які вчиняли дані злочини, характеризується таким чином: частка осіб, які мають вищу освіту, є значною, трохи більше ніж у половини виявлених осіб – 50,9 %, решта мають загальну середню – 27,6 %та середню спеціальну – 21,5 %, велика частина з них є працездатними, які не працюють і не навчаються, та безробітними (26,2 %).
18. Зважаючи на значну поширеність і латентність злочинів проти виборчих прав громадян, практику притягнення виявлених осіб до кримінальної відповідальності та призначення їм покарання, можна зробити висновок, що ймовірність реального покарання за вчинення злочинів цієї категорії мізерна, принцип невідворотності відповідальності не забезпечується, наявна безкарність провокує на вчинення нових злочинів.
19. За характером та змістом детермінуючих чинників вони можуть бути згруповані в такі блоки: соціально-морального, ідеологічно-політичного, економічного, правового та організаційно-управлінського характеру.
Серед економічних чинників можна виділити:
 неналежне грошове забезпечення членів виборчих комісій усіх рівнів;
 наявність у списках політичних партій представників бізнес-структур, власників банків, підприємств та економічних корпорацій;
 корупцію в органах державної влади та місцевого самоврядування;
 недостатню ефективність існуючої системи фінансування виборів та виборчих кампаній;
 зниження рівня життя громадян, яке супроводжується безробіттям, невиплатою зарплатні, позбавленням соціальних пільг, утворює соціальну основу детермінації злочинів, пов’язаних із задоволенням природних життєвих потреб населення.
До чинників організаційно-управлінського характеру належать:
 труднощі з формуванням складу виборчих комісій;
 проблеми з відведенням та пристосуванням приміщень для голосування;
 наявність у складі виборчих комісій великої кількості працівників бюджетної сфери;
 неналежний контроль з боку держави та громадських організацій за виборчим процесом;
 недостатнє забезпечення виборчих комісій та інших суб’єктів виборчого процесу технічними засобами;
 недостатня робота з громадськістю; відсутність упорядкованої системи правоохоронних органів, що організовують та здійснюють у повному обсязі виявлення, запобігання та розкриття злочинів проти виборчих прав громадян.
20. Основним фактором, що формує особу злочинця (який порушує виборчі права) та посилює криміногенний вплив інших детермінуючих чинників, є низький рівень правової свідомості громадян, а також незнання виборчих процедур та виборчого законодавства.
21. Умовами, що сприяють, стимулюють та полегшують вчинення злочинів проти виборчих прав громадян, є: значні прорахунки у складанні списків виборців для голосування; продовження терміну голосування на три години, а саме з 7:00 до 22:00; непристосованість приміщень для голосування; недоліки в організації несення служби працівниками міліції під час виборів; низька явка виборців у день голосування; неналежний рівень підготовки та недосвідченість членів виборчих комісій.
22. Досліджено й визначено організаційно-правову й теоретичну основи запобігання злочинам проти виборчих прав громадян, розкрито теоретико-правові, організаційні засади та особливості реалізації усього комплексу запобігання. Під запобіганням злочинам проти виборчих прав громадян пропонується розуміти багаторівневу систему заходів та суб’єктів, які здійснюють запобіжну діяльність, спрямованих на виявлення й усунення або послаблення чи нейтралізацію причин та умов злочинності у сфері виборчого процесу, виявлення у складі виборчих комісій усіх рівнів осіб підвищеного ризику і застосування програм індивідуального коригування поведінки; виявлення осіб, поведінка яких прямо вказує на реальну можливість вчинення злочинів проти виборчих прав громадян, та подальше вжиття диференційованих заходів запобіжного впливу.
23. Окреслено систему суб’єктів запобігання злочинам проти виборчих прав громадян; залежно від змісту функцій, здійснено їх класифікацію на: органи та організації, які керують, спрямовують, координують запобіжну діяльність; органи та організації, що здійснюють запобіжну діяльність; суб’єкти, для яких така запобіжна діяльність є другорядною функцією і здійснюється лише частково у процесі виконання ними основних функцій.
24. Стосовно запобігання злочинним виявам у сфері виборчого процесу до організації діяльності органів внутрішніх справ можна віднести: аналіз й оцінку злочинів у зазначеній сфері та практики запобігання їм; оцінку нормативно-правового регулювання питань охорони й забезпечення виборчих прав громадян; планування запобіжно-профілактичних заходів; розміщення сил і засобів, що забезпечують їх проведення; взаємодію суб’єктів запобіжно-профілактичної діяльності тощо.
25. Залежно від характеру та спрямованості заходів, запропоновано таку класифікацію заходів загальносоціального характеру: економічні, морально-виховні, правові, ідеолого-політичні.
26. З огляду на особливості виборчих процедур та специфіку етапів виборчого процесу найбільш перспективними запобіжними заходами є такі: підвищення матеріального забезпечення членів виборчих комісій усіх рівнів; посилення контролю за використанням бюджетних коштів, виділених на проведення виборів, а також за фінансовою діяльністю політичних партій та блоків; подальше впровадження і використання у виборчому процесі інформаційних технологій, а саме Єдиної інформаційно-аналітичної системи “Вибори”; посилення пропаганди чесних, прозорих, демократичних виборів, шляхом видання науково-популярних журналів, посібників, плакатів, проведення різноманітних конференцій, “круглих столів”, семінарів тощо; розроблення та створення ефективної системи безперервної виборчої освіти громадян через створення і реалізацію різноманітних проектів з інформування виборців; залучення засобів масової інформації як методів основного й додаткового правового виховання та політичної просвіти виборців для створення теле і радіопрограм виборчого спрямування, а також поширення правових знань через спеціалізовані виборчі періодичні видання; утворення у складі органів прокуратури, на період виборчого процесу, робочих груп з числа найбільш досвідчених працівників галузевих управлінь та відділів для швидкого реагування на порушення виборчого законодавства і особистий контроль заяв й звернень керівництвом прокуратур обласного рівня, що дозволить забезпечити: більшу координованість та узгодженість слідчо-прокурорських дій в регіонах, які охоплюють декілька адміністративно-територіальних одиниць; посилення взаємодії із правоохоронними та контролюючими органами щодо забезпечення виконання виборчого законодавства та охорони виборчих прав; підвищення компетентності та якості прокурорського нагляду за рахунок цілеспрямованої спеціалізації кадрів; здійснення перевірок та аналіз практики реагування керівників окружних і дільничних виборчих комісій, на подання і приписи органів прокуратури та внутрішніх справ, рішення (постанови) судів з вимогами усунення виявлених порушень, причин й умов, що сприяли порушенню виборчого законодавства та виборчих прав громадян зокрема.
27. Необхідно удосконалювати наявну систему запобігання злочинам проти виборчих прав громадян, активно залучати до цієї діяльності громадські організації та рухи. Запропоновані підходи щодо підвищення ефективності запобіжної діяльності, на нашу думку, доцільно врахувати під час організації системних стратегічних напрямів і тактичних дій стосовно планування та реалізації як загальносоціальних, так і спеціально-кримінологічних програм запобігання вказаним злочинам.
28. З метою окреслення першочергових напрямів запобігання та протидії злочинності у сфері виборчого процесу й визначення послідовності в їх реалізації для досягнення ефективних результатів, слід затвердити запропонований нами Комплексний цільовий план запобігання злочинам проти виборчих прав громадян під час виборчого процесу в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактик : [учебник] / Г. А. Аванесов. – М. : Акад. МВД СССР, 1980. – 526 с.
2. Автамонов А. С. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : [учебник] / А. С. Автамонов. – М. : Проспект, 2005. – 547 с.
3. Александров Ю. В. Кримінологія: [курс лекцій] / Ю. В. Александров, А. П. Гель, Г. С. Семаков. – К.: Міжрегіон. акад. упр. персоналом, 2002. – 293 с.
4. Алексеев А. И. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы / А. И. Алексеев, С. И. Герасимов, А. Я. Сухарев. – М. : НОРМА, 2001. – 496 с.
5. Алексеев А. И. Причины преступлений и их устранение органами внутренних дел / А. И. Алексеев, А. Б. Сахаров. – М. : Моск. высш. шк. милиции, 1982. – 47 с.
6. Андрушко П. П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі: кримінально-правова характеристика: [монографія] / П. П. Андрушко. – К. : КНТ, 2007. – 328 с.
7. Андрушко П. П. Коментар до Кримінального кодексу України з питань виборчого права / П.П. Андрушко // Адвокат. – 2007. – № 5. – С. 21–¬40; № 6. – С. 22–¬37.
8. Барабаш О. Л. Підкуп як спосіб перешкоджання вільному здійсненню виборчого права: кримінально-правові аспекти злочину та процесуальний порядок його встановлення / О. Л. Барабаш, С. В. Кальченко // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 4. – С. 51¬–54.
9. Барабаш Ю. Дострокові вибори як засіб врегулювання державно-правових конфліктів / Ю. Барабаш // Право України. – 2007. – № 1. – С. 126¬–130.
10. Барабашев Г. В. Непосредственная демократия в СССР / Г. В. Барабашев, К. Ф. Шеремет. – М. : Знание, 1984. – 64 с.
11. Батиргареєва В. С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло : дис. … канд. юрид. Наук : 12.00.08 / Батиргареєва Владислава Станіславівна. – Х., 2002. – 266 с.
12. Батиргареєва В. С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 ”Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / В. С. Батиргареєва – Х., 2002. – 21 с.
13. Белоновский В. Н. Составы преступления и уголовная ответственность за нарушение законодательства о выборах и избирательных правах граждан / В. Н. Белоновский // Вестник Московского унивесситета МВД России. – 2005. – № 2. – С. 74¬–83.
14. Білецький І. Злочинність у сфері виборчого процесу: проблеми визначення і класифікація / І. Білецький // Право України. – 2005. – № 12. – С. 80– ¬83.
15. Білецький І. Контрольно-попереджувальний моніторинг виборчого процесу як засіб попередження злочинів проти виборчих прав / І. Білецький // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 1. – С. 109–111.
16. Білецький І. Попередження злочинності у сфері виборчого процесу в Україні / І. Білецький // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 12. – С. 52–¬55.
17. Білецький І. Суспільно-небезпечні прояви у виборчому процесі в Україні / І. Білецький // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 2. – С. 139¬142.
18. Боброва Н. А. Ответственность в системе гарантий конституционных норм (государственно-правовые аспекты) / Н. А. Боброва, Т. Д. Зражевская. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 155 с.
19. Богашева Н. В. Еволюція виборчого законодавства України (1989-2006 рр.): деякі аспекти / Н. В. Богашева, Ю. Б. Клочковський, Л. В. Колісецька; Нац. ун-т “Києво-Могилянська акад.”, Ін-т виборчого права. – К. : Полігр. центр. “Фоліант”, 2006. – 145 с.
20. Большакова О. Ю. Притягнення телерадіоорганізацій до відповідальності за прискореною процедурою, передбаченою законодавством про вибори / О. Ю. Большакова // Законодавство України. – 2006. – № 2. – С. 8-17.
21. Бориславський Л. В. Народ України – єдине джерело державної влади / Л. В. Бориславський // Основи держави і права України ; за ред. М. В. Костицького, М. І. Настюка. – Львів : Юрид. фак. Львів. ун-ту, 1993. – С. 59¬–64.
22. Бутылин В. Н. Институт государственно-правовой охраны конституционных прав и свобод граждан / В. Н. Бутылин // Журнал российского права. – 2001. – № 12. – С. 80–¬84.
23. Бышевський Ю. В. Латентная преступность и правосознание : [учеб. Пособие] / Ю. В. Бышевский, А. А. Конев. – Омск : Высш. школа МВД СССР, – 1986. – 74 с.
24. Василенков П. Т. Выборы советских представительных органов / П. Т. Василенков – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1966. – 82 с.
25. Веденеев Ю. А. Избирательный процесс в Российской Федерации: политико-правовые и технологические аспекты / Ю. А. Веденеев, В. И. Лысенко // Государство и право. – 1997. – № 8. – С. 5¬13.
26. Веремеш М. Основные проблемы криминологии / Веремеш М.; пер. с венг. – М.: Прогресс, 1978. – 272 с.
27. Вибори в Європейському Союзі / за ред. Ковриженка Д. С.; Лабораторія законодавчих ініціатив. – К. : ФАДА, 2006. – 156 с.
28. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / [Г. Антонова, А. Гіденко, П. Бурковський та ін.] ; за заг. ред. Є. В. Радченка. – К. : Факт, 2003. – 252 с.
29. Виборче право України: навч. посіб. / [В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко, М. І. Ставнійчук та ін.]; за ред. В. Ф. Погорілка, М. І. Ставнійчук. – К. : Парлам. вид-во, 2003. – 383 с.
30. Всеукраїнська громадська організація “Фонд сприяння демократичним виборам” // Право вибору. – 2005. – № 2. – С. 108¬–112.
31. Герцензон А. А. Введение в советскую криминологию / А. А. Герцензон. – М. : Юрид. лит., 1965. – 227 с.
32. Голіна В. В. Єдність загальносоціального і спеціально-кримінологічного попередження економічної злочинності / В. В. Голіна // Проблеми боротьби зі злочинністю в сфері економічної діяльності : матеріали міжнар. наук.-прак. конф. – Х., 1999. – С. 124¬–130.
33. Голіна В. В. Запобігання злочинності в Україні : [навч. посіб.] / В. В. Голіна – Х. : Нац. юрид. акад., 2007. – 107 с.
34. Голіна В. Запобігання злочинності: проблеми оптимізації соціальної активності / В. Голіна // Вісник / Академії правових наук. – Х., 2006. – № 3. – С. 206¬–214.
35. Голіна В. В. Злочинності – організовану протидію / В. В. Голіна – Х. : Рубікон, 1998 – 123 с.
36. Голина В. В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений : [учеб. Пособие] / В. В. Голина. – К. : УМК ВО, 1989. – 70 с.
37. Голіна В. В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров’я особи : [навч. посіб.] / В. В. Голіна. – Х. : Рубікон, 1992. – 50 с.
38. Голина В. В. Работа органов внутренних дел, суда и прокуратуры по предупреждению преступности : [учеб. Пособие] - Х. : Юрид. ин-т, 1981. – 77 с.
39. Голина В. В. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів (теорія і практика) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; виправно-трудове право” / В. В. Голіна. – Х., 1994. – 49 с.
40. Гришаев П. И. Влияние социальных условий на преступность / П. И. Гришаев. – М. : ВЮЗИ, 1984. – 45 с.
41. Гришаев П. И. Советская криминология: (курс лекций) [для студ. Всесоюз. юрид. заоч. ин-та] / П. И. Гришаев. – М. : ВЮЗИ, 1975. – 95 с.
42. Грошові премії – за виявлення фальсифікаторів // Іменем закону. – 2006. – 24–¬30 берез.
43. Даньшин И. Н. Введение в криминологическую науку / И. Н. Даньшин. – Х. : Право, 1998. – 141 с.
44. Даньшин И. Н. Общетеоретические проблемы криминологии / И. Н. Даньшин – Х. : Прапор, 2005. – 223 с.
45. Даньшин И. Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия : [учеб. Пособие] / И. Н. Даньшин. – К. : УМК ВО, 1988. – 88 с.
46. Денисов А. И. Советское государственное право / А. И. Денисов. – М. : Юриздат, 1947. – 320 с.
47. Дмитриев Ю. А. Избирательное право и процесс в Российской Федерации / Ю. А. Дмитриев, В. Б. Исраэлян. – Ростов-н/Дону: ”Феникс”, 2004. – 864 с.
48. Довідка про виявлені злочини проти виборчих прав громадян та осіб, які їх вчинили, за 2001–¬2007 роки : інформація Департаменту інформаційних технологій МВС України. – К., 2007. – 12 с.
49. Доценко О. С. Роль і місце міліції в забезпеченні виборчого процесу / О. С. Доценко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2005. – № 4. – С. 147¬–153.
50. Духно Н. А. Понятие и виды юридической ответственности / Н. А. Духно, В. И. Ивакин // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 12¬–17.
51. Джужа О. М. Стислий словник кримінологічних термінів : [навч. посіб.] / О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв, Т. А. Третьякова ; за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 55 с.
52. Енберг Мортен Досвід співпраці ЦВК та Координатора проектів ОБСЄ в Україні під час виборів 2006 року / Енберг Мортен // Вибори – 2006: Досвід. Проблеми. Перспективи : зб. матеріалів міжнар. наук.-прак. конф. (Київ, 31 жовт. – 1 листопа. 2006 р.) – К. : Атіка, 2007. – С. 73¬–76.
53. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права : матеріали Венец. комісії. ОБСЄ / БДІПЛ, ПАРЄ / [пер. з англ. О. Россохи та Л. Колісецької ; за ред. Ю. Ключковської]. – К. : ФАДА, ЛТД, 2008. – 339 с.
54. Жалинский А. Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР (вопросы теории) / А. Э. Жалинский. – Львов : Вища шк. : Изд-во Львов. гос. ун-та, 1976. – 194 с.
55. Забезпечення законності, громадського порядку та безпеки громадян під час виборчої кампанії 2006 року : метод. рек. / [А. М. Колодій, В. І. Осадчий, С. М. Стахівський, В. М. Столбовий]. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006. – 28 с.
56. Загуменник В. Інститут офіційних спостерігачів у виборчому законодавстві / В. Загуменник // Вісник прокуратури. – 2006. – № 1. – С. 74-78.
57. Закалюк А. П. Запобігання злочинності / А. П. Закалюк // Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемчушенко (голова) та ін. – К. : Укр. енцикл., 1998. – Т. 2. – С. 513–514.
58. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології. Кн.1 : Теоретичні заходи та історія української кримінологічної науки / А. П. Закалюкю – К. : Вид. дім ”Ін Юре”, 2007. – 423 с.
59. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології. Кн.2 : Кримінологічна характеристика та запобігання окремих видів злочинів / А. П. Закалюк – К. : Вид.дім. ”Ін Юре”, 2007. – 705 с.
60. Закалюк А. П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения / А. П. Закалюк – М. : Юрид. лит., 1986. – 192 с.
61. Зарубежное избирательное право : учеб. пособие / [А. С. Автономов, Ю. А. Веденеев, О. В. Дегтярева и др. ]. – М. : НОРМА, 2003. – 283 с.
62. Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи. – К. : Міжнар. Фундація Виборчих Систем (IFES). Асоц. працівників виборч. органів Центр. та Схід. Європи (АСЕЕЕО), 1995. – 390 с.
63. Збірник рішень судів за результатами розгляду скарг і заяв суб’єктів виборчого процесу на виборах народних депутатів України 2006 року / редкол. : Я. В. Давидова, М. І. Мельник, М. І. Ставнійчук та ін. – К. : Атіка, 2006. – 680 с.
64. Зелинский А. Ф. Криминология : [учеб. пособие] / А. Ф. Зелинский. – Х. : “Рубикон”, 2000. – 239 с.
65. Зубкова В. И. К вопросу о содержании профилактической функции уголовного закона / В. И. Зубкова // Уголовно правовые и криминологические проблемы борьбы с преступностью. – М., 1982. – С. 30 -33.
66. Зуйков Г. Г. К вопросу о понятии причин преступления и условий, способствующих его совершению / Г. Г. Зуйков // Вопросы предупреждения преступности. – М. : Юрид. лит., 1965. – Вып. 2. – С. 13–18.
67. Ильинский И. П. Государственное право зарубежных социалистических стран : [учебник] / И. П. Ильинский, Б. А. Страшун, В. И. Ястребов – М. : Междунар. отношения, 1985. – 464 с.
68. Иншаков С. М. Зарубежная криминология : учеб. пособие [для студ. юрид. вузов] / Иншаков С. М. – М. : Закон и право : ЮНИТИ, 2003. – 374 с.
69. Кабанов П. А. Основные виды электоральной преступности в современной России / П. А. Кабанов // Следователь. – 2004. – № 12. – С. 39–43.
70. Каиржанов Е. И. Понятие, структура и виды профилактики преступлений : [лекция] / Е. И. Каиржанов. – Караганда : Караганд. высш. шк. МВД СССР, 1986. – 72 с.
71. Кайзер Г. Криминология: Введение в основы / Гюнтер Кайзер ; пер. с нем. – М. : Юрид лит., 1979. – 319 с.
72. Кальман О. Сучасні тенденції злочинності в Україні і проблеми запобігання їй / О. Кальман // Вісник прокуратури. – 2008. – № 2. – С. 113¬119.
73. Карпец И. И. Проблема преступности / И. И. Карпец. – М. : Юрид. лит., 1969. – 167 с.
74. Касьянова И. Пусть милиционеры не боятся отправлять начальство подальше / И. Касьянова / По-Киевски. – 2007. – № 218. – 26 сент.
75. Кичигина Н. ЕС нужна единая Украина / Н. Кичигина // Газета “2000”. – 2007. – 5 окт.
76. Климова Ю. Н. Проблемы противодействия правонарушениям в практике предвыборной работы / Ю. Н. Климова // Следователь. – 2004. – № 3. – С. 50-¬53.
77. Князев С. Д. Уголовная ответственность за нарушения избирательных прав и права на участие в референдуме / С. Д. Князев // Журнал российского права. – 2001. – № 2. – С. 26–34.
78. Ковальчук О. Б. Виборчий процес в Україні: конституційно-правові аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 “Конституційне право”. / О. Б. Ковальчук. – Одеса, 2003. – 20 с.
79. Ковтунець В. В. Розвиток виборчого законодавства і проблеми зміцнення демократії в Україні // Вибори – 2006: Досвід. Проблеми. Перспективи : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 31 жовт. – 1 листоп. 2006 р. – К. : Атіка, 2007. – С. 89–94.
80. Кодекс адміністративного судочинства України : за станом на 13 січн. 2006 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2006. – 136 с.
81. Кодекс України про адміністративні правопорушення: чинне зак-во зі змін. та доп. станом на 1 серп. 2007 р. – Відп. офіц. текстові. – К. : Паливода А. В., 2007. – 20 с. – (Кодекси України).
82. Компетенція міліції України в охороні громадського порядку під час виборчого процесу : [метод. рек.] / М. І. Ставнійчук, М. В. Корнієнко. – К. МВС, 2007. – 17 с.
83. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001¬2005 роки : затв. Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. // Офіційний віснік України. – 2000. – № 52. – Ст. 22–58.
84. Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-¬2009 роки: затв. пост. Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 51. – Ст. 34–18.
85. Конституційне право України : [підруч]. / [Тацій В. Я., Погорілко В. Ф., Тодика Ю. М. та ін.], під ред. В. Я. Тація та ін. – К. : Укр. центр правничих студій, 1999. – 379 с.
86. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-річниці незалежності України. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 356 с.
87. Конституционное право : [учебник] / отв. ред. А. Е. Козлов. – М. : БЕК, 1997. – 464 с.
88. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : [учебник] :в 4 т. / отв. ред. Б. А. Страшун. – М. : БЕК, 1995. – 2 т.
89. Конституционное право зарубежных стран : учебник [для студ. высш. учебн. зав.] / под общ. ред. М. В. Баглая , Ю. И. Лейбо, Л. М. Энтина. – М. : Изд. группа НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 832 с.
90. Конституція (Основний Закон) Української РСР : затв. пост. надзвичайного ХІV українського з’їзду Рад від 30 січня 1937 р. // Зібрання законів УРСР. – 1937. – № 30. – Ст. 121.
91. Конституція України : Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2006. – 60 с.
92. Концепція Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки: схв. розпорядж. Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 10. – Ст. 636.
93. Кордун О. Конституційний Суд України і вибори / О. Кордун, В. Денисенко, І. Попов, Є. Радченко // Назад, Україно: робота над помилками. – К.: Комітет виборців України, 1998. – С. 46–61.
94. Корнієнко М. І. Виборче законодавство для органів місцевого самоврядування / М. І. Корнієнко // Політол. вісн. – К., 1993. – Вип. 1. – С. 12–17.
95. Котигоренко В. О. Проблемні питання кодифікації виборчого законодавства // Вибори – 2006: Досвід. Проблеми. Перспективи : зб. матеріалів міжнар. наук.-прак. конф., Київ, 31 жовт. – 1 листоп. 2006 р. – К. : Атіка, 2007. – С.151 – 158.
96. Кравченко В. В. Конституційне право України : [навч. Посіб]. / В. В. Кравченко – К. : Атіка, 2000. – 318 с.
97. Красноголовець С. Кримінальна відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчих прав та права брати участь у референдумі / С. Красноголовець // Вісник прокуратури. – 2008. – № 4. – С. 69–82.
98. Кримінальна відповідальність за порушення виборчих і референдних прав / [П. П. Андрушко, І. О. Зінченко та ін.] ; за заг. ред. В. П. Тихого. – Х. : Изд-во Кроссроуд, 2008. – 344 с.
99. Кримінальний кодекс України: станом на 25 лют. 2007 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: “Велес”, 2007. – 152 с.
100. Кримінологія : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. М. Джужа, Я. Ю. Кондратьєв, О. Г. Кулик та ін.; за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
101. Криминология : Общая часть : [учебник] / под ред. В. В. Орехова. – СПб. : Изд-во Санкт.-петербург. ун-та, 1992. – 216 с.
102. Криминология : [учебник] / под общ. ред. А. И. Долговой. – [3-е изд., перераб. и доп.] - М.: ИНФРА-М-НОРМА, 2005. – 912 с.
103. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования / В. Н. Кудрявцев – М. : ФОРУМ-ИНФА-М, 1998. – 215 с.
104. Кудрявцев В. Н. Причинность в криминологии: О структуре индивидуального преступного поведения / Кудрявцев В.Н.– М. : Юрид. лит., 1968. – 176 с.
105. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений / В. Н.Кудрявцев – М. : Наука, 1976. – 286 с.
106. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации / Кузнецова Н. Ф. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 208 с.
107. Кузьминець О. В. Історія держави і права України : [навч. посіб.] / О. В.Кузьминець, О. В. Калиновський, В С. Дігтяр. – К. : ”Україна”, 2000. – 429 с.
108. Кубарєва О. В. Злочини, пов’язані із реалізацією виборчого права: суть та загальна характеристика // Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід : тези доп. загальноунівер. підсумк. наук.-теорет. конф., присвяченої Дню науки, (Київ, 19–20 трав. 2006 р.). – Київ: Київський національний університет внутрішніх справ, 2006, – С. 43–44.
109. Кульчицький В. С. Історія держави і права України : [навч. посіб.] / В. С. Кульчицький, Б. Й. Тищик – К. : Атіка, 2001. – 319 с.
110. Курочка Н. И. Некоторые вопросы организации предупреждения преступлений / Н. И. Курочка // Вісник Луган. акад. внутр. справ України. – Луганськ, 2002. – Вип. 3. – С. 175–183.
111. Латыпов Р. А. Постсоветская Россия и опыт авторитарных демократий / Р. А. Латыпов // Полис. – 2000. – № 4.
112. Литвак О. М. Державний вплив на злочинність. Кримінологічно-правове дослідження / Литвак О. М. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 280 с.
113. Литвак О. Загальнотеоретичні підвалини спеціально-кримінологічного запобігання злочинам / О. Литвак // Право України. – 2001. – № 5. – С. 97–102.
114. Литвак О. М. Злочинність. Її причині та профілактика / Литвак О.М. – К. :Україна, 1997. – 167 с.
115. Лихова С. Відповідальність за порушення виборчих прав громадян, передбачена кримінальним законодавством деяких зарубіжних країн / С. Лихова, Л. Медіна // Право України. – 2002. – № 5. – С. 149–151.
116. Лихова С. Кримінально-правова охорона виборчих прав громадян за новим КК України / С. Лихова // Право України. – 2002. – № 2. – С. 115–119.
117. Лихова С. Я. Особливості відповідальності за порушення виборчих прав за кримінальним законодавством окремих зарубіжних країн / С. Я. Лихова, Л. П. Медіна // Право України. – 2002. – № 5. – С. 149-151.
118. Лиховая С. Я. Избирательные правоотношения как объект преступления (уголовно-правовой анализ) / С. Л. Лиховая // Вестник Московского унивеситета Сер. 11, Право. – 2005. – № 5. – С. 58–76.
119. Лихова С .Я. Злочини проти громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина за Кримінальним кодексом України (теоретико-правове дослідження): Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / С.Я. Лихова; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К. , 2006. — 39 с.
120. Лопушанский Ф. А. Следовательская профилактика преступлений / Лопушанский Ф. А.– К. : Наук. думка, 1980. – 212 с.
121. Луговий І. О. Склад адміністративного правопорушення законодавства про вибори / І. О. Луговий // Держава і право. – К., 2006. – Вип. 31. – С. 152 –157.
122. Луговий І. О. Міжнародно-правові стандарти виборів та їх реалізація в національному законодавстві / І.О. Луговий // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 2. – С. 111–113.
123. Лукичев А. В. Ещё раз к мифу о фальсификациях / А. В. Лукичев // Газета ”2000”. – 2007. – 21 сент.
124. Люблинскій П. И. Преступленія противъ избирательнаго права / Люблинскій П. И. – СПб., 1906. – 229 с.
125. Люблінський П. Злочини проти виборчого права / П. Люблінський // Вибори та демократія. – 2007. – № 2. – С.113–120.
126. Маклаков В. В. Избирательное право и избирательные системы буржуазных и развивающихся стран : [учеб. пособие] / В. В. Маклаков. – М. : Всесоюз. юрид. заоч. ин-т, 1987. – 64 с.
127. Максакова Р. Нормативно-правові гарантії захисту виборчих прав на місцевих виборах в Україні / Р. Максакова // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали Х регіон. наук.-практ. конф. – К., 2004. – С. 153–156.
128. Малишко М. І. Проблеми систематизації українського законодавства про пряме народовладдя / М. І. Малишко, О. Ф. Оніпко // Вибори – 2006: Досвід. Проблеми. Перспективи : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. Київ, 31 жовт. – 1 листоп. 2006 р.) – К. : Атіка, 2007. –С. 148–151.
129. Маркс К. Дебаты по поводу закона о краже леса // К. Маркс, Ф. Энгельс: Соч. – [2-е изд.] – Т.1.