ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ ЗА ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..…….3

Розділ 1. Звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та його відбування в системі заходів протидії злочинам у сфері господарської діяльності
1.1. Цілі кримінальної відповідальності й покарання за злочини у сфері господарської діяльності та правові засоби їх досягнення …………………….12
1.2. Історико-правовий і порівняльно-правовий аспекти звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та його відбування за злочини у сфері господарської діяльності …………………………………………………..56

Розділ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності
2.1. Поняття, підстави й умови звільнення від кримінальної відповідальності та його види, що можуть застосовуватися при вчиненні злочинів у сфері господарської діяльності …………………………………………………………83
2.2. Звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за нормами Загальної частини КК ………………….98
2.3. Звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за нормами Особливої частини КК ……………….121
2.4. „Податкова амністія” як вид звільнення від кримінальної
відповідальності …………………………………………………………………144

Розділ 3. Звільнення від покарання та від його відбування за злочини у сфері господарської діяльності
3.1. Загальна характеристика звільнення від покарання та його відбування за кримінальним правом України …………………………………………………159
3.2. Особливості звільнення від покарання та звільнення від відбування покарання за злочини у сфері господарської діяльності………………………169

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………199

ВСТУП
Актуальність теми. Надзвичайно важливим соціально-політичним завданням для України як країни з перехідною трансформаційною економікою є вироблення дієвої та ефективної системи державної протидії економічній злочинності, зокрема, злочинам у сфері господарської діяльності. Загальна криміногенна ситуація у вітчизняній економіці, зростання протягом останніх років питомої ваги таких злочинів свідчить, що сьогодні для України ця проблема стала особливо значущою. Вона є досить важким тягарем минулого й одночасно викликом майбутньому нашої країни. Це обумовлює необхідність удосконалення й подальшого розвитку підходів держави до протидії даному негативному соціальному явищу.
Найсуворішими засобами боротьби зі злочинністю є встановлення законодавцем і реалізація правозастосовними органами держави кримінально-правових заборон за вчинення суспільно небезпечних діянь. Однак, реформування вітчизняного кримінального законодавства, яке відбулося на початку ХХІ ст., його суттєва гуманізація позначилися й на головних напрямках кримінально-правової політики в Україні. Чинний Кримінальний кодекс України (далі – КК) закріпив значне різноманіття кримінально-правових наслідків вчинення злочинних діянь. Одні з них передбачають реалізацію кримінальної відповідальності за вчинений особою злочин (покарання, звільнення від покарання, звільнення від відбування покарання), сутністю інших є лише загроза кримінальної відповідальності без її реального настання (звільнення від кримінальної відповідальності). Отже, покарання за злочин не розглядається як єдина, абсолютна мета при здійсненні правосуддя. Якщо цілі кримінальної відповідальності можуть досягатися поза застосуванням покарання, держава в багатьох випадках погоджується з можливістю повністю або частково відмовитися від нього. Це положення стосується всіх без винятку видів злочинів, в тому числі й злочинів у сфері господарської діяльності. Судова практика свідчить, що значний відсоток рішень судів, які виносяться щодо осіб, які вчиняють такі злочини, передбачають звільнення їх від відбування покарання, звільнення від покарання або від кримінальної відповідальності. Існування в розділі VII Особливої частини КК спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності особи, що ухилялася від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ч. 4 ст. 212 КК) або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (ч. 4 ст. 212-1 КК) підтверджують, що держава визнає за доцільне протидіяти заподіянню шкоди економічним відносинам не тільки шляхом репресивного впливу на правопорушників, а й через кримінально-правове заохочення останніх до соціально корисної поведінки.
Аналіз правозастосовної практики свідчить, що реалізація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності саме через покарання хоча й залишається домінуючим способом кримінально-правового реагування на них, але водночас все більшого значення набуває диференціація правового впливу на осіб, що вчиняють злочини цього виду. Це актуалізує необхідність вироблення науково обґрунтованих рекомендацій, спрямованих органам державної влади (передусім законодавчим і правозастосовним) щодо застосування відповідних положень КК та їх можливого вдосконалення. Окрім того, дисертант виходить із гіпотези, що специфіка форм правового реагування на злочини обумовлюються зокрема тим, за злочини якого виду вони застосовуються, у зв’язку із чим звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання й звільнення від відбування покарання мають характерні особливості при здійсненні їх щодо осіб, які вчинили злочини у сфері господарської діяльності.
Питання правового регулювання й застосування звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування саме за злочини у сфері господарської діяльності дотепер не виступали предметом самостійного наукового дослідження. У різні часи в науці кримінального права до проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності (господарські злочини, злочини у сфері економіки) зверталися П. П. Андрушко, В. І. Борисов, Л. П. Брич, Б. В. Волженкін, Н. О. Гуторова, О. О. Дудоров, О. Г. Кальман, М. Й. Коржанський, Я. М. Кураш, П. С. Матишевський, М. І. Мельник, В. О. Навроцький, О. І. Перепелиця, В. М. Попович, В. В. Сташис, Є. Л. Стрєльцов, В. Я. Тацій, М. І. Хавронюк та інші дослідники.
Ураховуючи мету дисертаційного дослідження, в ньому використовувалися також роботи вітчизняних і зарубіжних учених, в яких розкриваються загальні й окремі питання кримінальної відповідальності, покарання та звільнення від них. Це, зокрема, роботи Л.В. Багрія-Шахматова, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, Г.Б.Віттенберга, Л.В.Головка, Т.Т.Дубініна, О.О.Житного, І.Е.Звечаровського, С.Г.Келіної, Л.М.Кривоченко, Н.Ф. Кузнецової, В.А. Ломака, А.А.Музики, В.В. Скибицького, Ю.М. Ткачевського, С.С. Яценка та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Харківського Національного університету внутрішніх справ 05.07.2004 р. (протокол № 7). Робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, Головними напрямками наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр. (п. 1.4.), Пріоритетними напрямками наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затвердженими наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р., ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр. затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/ 2000 (а саме п. 3, що передбачає опрацювання механізму повернення в Україну вивезених за кордон капіталів некримінального походження, п. 5, який передбачає вироблення пропозицій про внесення змін до законодавства щодо створення інституту правового компромісу стосовно осіб, які добровільно сприяли виявленню, розслідуванню та припиненню злочинних діянь, учинених ними особисто або іншими особами, п. 31, в якому визначено потребу підготовки змін до законодавства, спрямованих на боротьбу з „тіньовою” економікою), а також Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання науково обґрунтованих висновків щодо місця й значення звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та від його відбування серед правових засобів протидії злочинам у сфері господарської діяльності, встановлення особливостей їх здійснення, вироблення рекомендацій щодо удосконалення вітчизняного законодавства про кримінальну відповідальність та практики його застосування. З урахуванням даної мети дисертантом поставлено наступні завдання:
1) визначити місце звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та від його відбування серед заходів протидії злочинам у сфері господарської діяльності; 2) виявити цілі кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності та можливості їх досягнення при здійсненні звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та його відбування за них; 3) здійснити дослідження передумов, підстав і умов звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності згідно з нормами Загальної й Особливої частин КК; 4) проаналізувати особливості звільнення від покарання у зв’язку із відпадінням суспільної небезпечності особи (ч. 4 ст. 74) та звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК), якщо вони здійснюються стосовно осіб, визнаних винними у злочинах у сфері господарської діяльності; 5) виявити недоліки у цій частині вітчизняного кримінального законодавства та практики його застосування, запропонувати шляхи їх усунення.
Об’єктом дослідження є звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та від його відбування за КК України.
Предметом дослідження є види звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та від його відбування, які здійснюються стосовно осіб, що вчиняють злочини у сфері господарської діяльності.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої в роботі мети та завдань дослідження, його об’єкта і предмета. Ними стали філософський (діалектичний), загальнонаукові й спеціальнонаукові методи. Діалектичний метод дозволив розглядати проблеми звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання і його відбування шляхом дослідження більш загальних категорій кримінального права. Порівняльно-правовий метод було використано для порівняння відповідних положень національного законодавства з іноземним, а історичний та порівняльно-історичний – для дослідження різних етапів розвитку нормативно-правових актів про звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання, від його відбування, тенденцій їхнього розвитку. Формально-логічний (догматичний) метод дозволив проаналізувати норми про звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та його відбування з точки зору дотримання правил законодавчої техніки при їх конструюванні, а приписи про кримінальну відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності – в аспекті можливості здійснення зазначених вище кримінально-правових заходів до діянь, передбачених цими нормами. Соціологічні методи використовувалися при дослідженні практики застосування норм КК, які передбачають можливість застосування зазначених форм кримінально-правового впливу на осіб, що вчинили злочини у сфері господарської діяльності.
Науково-теоретичним підґрунтям роботи послужили праці вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і проблемам відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, а також роботи із загальної теорії права, історії держави й права України, кримінально-процесуального права. Досліджено кримінальне законодавство низки зарубіжних країн, вітчизняне кримінальне законодавство минулих років, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Нормативну базу роботи становлять Конституція України, чинне кримінальне законодавство України, нормативні акти інших галузей права.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та його відбування за злочини у сфері господарської діяльності. На основі проведеного дослідження сформульовано нові, на думку дисертанта, наукові положення, зокрема:
1. У роботі вперше з’ясовано цілі кримінальної відповідальності й покарання за злочини у сфері господарської діяльності та визначено можливості їх досягнення шляхом звільнення від кримінальної відповідальності, а також звільнення від покарання чи від його відбування.
2. Наведено додаткові аргументи щодо нетотожності між цілями кримінальної відповідальності й метою покарання.
3. Обґрунтовано вперше, що досягненню цілей кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності повинні підпорядковуватися будь-які форми кримінально-правового впливу на осіб, що їх вчиняють. У зв’язку з цим удосконалено шляхи узгодження з такою вимогою чинного кримінального та господарського законодавства в частині заборони на заняття посад, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на підприємстві, в установі чи організації особами, які мають судимість за будь-який корисливий злочин, або злочин, передбачений ст.ст. 199–235 КК України.
4. Дістав подальшого розвитку кримінально-правовий аналіз ч. 4 ст. 212 та ч. 4 ст. 212-1 КК з точки зору законодавчої техніки формулювання й ефективності практичного застосування норм, що містяться у них, розроблено й обґрунтовано зміни до їх чинної редакції.
5. Наведено додаткові аргументи на користь доцільності застосування звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим до осіб, які вчинили злочин, у тому числі у сфері господарської діяльності, проти інтересів юридичної особи, суспільства або держави. З цією метою пропонується доповнити ст. 46 КК вказівкою на можливість примирення також з законним представником суб’єкта, якому заподіяно шкоду.
6. Вперше вироблено науково обґрунтовані рекомендації щодо здійснення звільнення від покарання на підставі ч. 4 ст. 74 КК саме за злочини у сфері господарської діяльності. Внесено пропозицію виключити із ч. 4 ст. 74 КК вказівку на „сумлінне ставлення до праці”, оскільки вона необґрунтовано перешкоджає застосуванню цього виду звільнення до осіб, які навчаються, не працюють у зв’язку з досягненням пенсійного віку або втратою працездатності за хворобою, а також самозайнятих осіб, у тому числі й приватних підприємців.
7. Уперше прослідковано історичний генезис у вітчизняному законодавстві норм про звільнення від покарання та звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності (господарські злочини) й виявлено економічні й політичні причини їх створення та застосування державою до осіб, що вчинили кримінальні правопорушення в сфері економіки.
8. Дістала подальшого обґрунтування ідея про доцільність збільшення кількості спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, зокрема за ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК), легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК) та шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК) за умови певних видів позитивної пост кримінальної поведінки особи.
9. Досліджено вперше особливості застосування передбачених Загальною частиною КК видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені розділом VII Особливої частини КК. На підставі цього вироблено науково обґрунтовані рекомендації щодо практичного застосування цих норм.
10. Удосконалено теоретичні і практичні положення щодо змісту підстав застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо осіб, які засуджені за злочини у сфері господарської діяльності. Наведені додаткові аргументи на користь включення до складу обов’язків, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, обов’язку відшкодувати завдані злочином збитки. Обґрунтовано необхідність і доцільність такого обов’язку щодо осіб, які вчинили злочини у сфері господарської діяльності.
11. Дістала подальшого розвитку концепція здійснення „податкової амністії” в Україні, здійснено її кримінально-правовий аналіз та запропоновано способи її узгодження з чинним кримінальним законодавством.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та від його відбування за злочини у сфері господарської діяльності; у правотворчості – внесені в дисертації пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правових норм, при використанні їх в процесі подальшого вдосконалення вітчизняного кримінального законодавства, дозволить підвищити ефективність здійснення звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання, від його відбування; у правозастосуванні – для вдосконалення практики здійснення звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та звільнення від відбування покарання за злочини у сфері господарської діяльності; у навчальному процесі – під час викладання Загальної й Особливої частин кримінального права, спецкурсів з кримінального права, підготовці підручників і навчальних посібників, у правовиховній сфері – для підвищення рівня правової культури населення, зокрема, осіб, що займаються господарською, у т.ч. підприємницькою діяльністю.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Положення, які виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися. У статті „Деякі особливості застосування загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності”, написаній у співавторстві з Гуторовою Н.О. (Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. – С. 162-165), особисто здобувачем було здійснено аналіз кримінально-правових аспектів застосування в справах про злочини в сфері господарської діяльності звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 45-48 КК. У тезах доповіді на тему „Особливості звільнення від покарання на підставі ч. 4 ст. 74 Кримінального кодексу України за злочини у сфері господарської діяльності” (Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України: Тези доповідей міжвузівської науково-практичної конференції (Київ. 25 травня 2007) р. – С. 28-30, співавтор – Гуторова Н.О.) автором проаналізовано критерії втрати суспільної небезпечності особою, що вчинила злочин у сфері господарської діяльності.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення поданого до захисту дослідження було обговорено на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ, викладені у наукових публікаціях автора, доповідалися ним на міжнародній науково-практичній конференції „Економічна безпека держави: стан, проблеми, напрямки зміцнення” (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, 22 жовтня 2004 р), науково-практичному семінарі „Проблеми попередження службових злочинів у сфері господарської діяльності” (м. Харків, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, Інститут вивчення проблем злочинності АПрН України, 9 листопада 2004 р.) міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України” (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 25 травня 2007 р.).
Публікації. За результатами дослідження дисертантом підготовлено й опубліковано 4 статті у фахових наукових виданнях України (одна з них у співавторстві), а також 3 тези доповідей.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації проведене теоретичне узагальнення й наукове вирішення проблем звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування за злочини у сфері господарської діяльності. Проведене дослідження дозволяє зробити висновки, які мають значення як в теоретичному, так і в практичному плані:
1. Оскільки цілі кримінальної відповідальності законодавством не визначено, їх дослідження можливе через призму її функцій. Це дозволяє дійти висновків, що цілями кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності є кримінальна кара особи, що вчинила злочин у цій сфері, загальне і спеціальне попередження злочинів (в першу чергу, злочинів у сфері господарської діяльності), юридичне виправлення особи, що скоїла такий злочин, а також нормалізація суспільних відносин в господарській сфері. Реалізації цілей кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності повинні підпорядковуватися всі форми кримінально-правового впливу, передбачені чинним кримінальним законодавством. Водночас, досягнення сукупності всіх цілей є ідеальним, але не завжди можливим результатом.
2. Засоби, передбачені чинним КК України, дозволяють досягати таких цілей кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності:
– застосування покарання – мету кари, виправлення засудженого, загального й спеціального попередження злочинів у сфері господарської діяльності;
– звільнення від покарання та його відбування – мету кари (з меншою інтенсивністю, аніж при застосуванні покарання), загального попередження злочинів, спеціального попередження злочинів (частково), виправлення особи, відновлення (частково);
– звільнення від кримінальної відповідальності – мету спеціального попередження злочинів (частково, лише умовні його види), мету виховання (частково), мету відновлення суспільних відносин.
3. Регулювання правовідносин методом звільнення від кримінальної відповідальності й від покарання осіб, які порушили кримінально-правові заборони в сфері господарювання, відоме вітчизняному законодавству, принаймні, з ХІХ століття. У дореволюційному законодавстві правовими підставами для цього звільнення були давність, примирення, помилування. Під час становлення радянського кримінального права найбільш поширеною формою правової регламентації звільнення від кримінальної відповідальності й від покарання були амністії. У зв’язку із високою динамікою змін у економічних відносинах держава іноді змушена була оголошувати звільнення від покарання або від кримінальної відповідальності при відпадінні небезпечності певних діянь в господарській сфері.
4. У переважній більшості випадків, відзначених у порівняльно-правовому дослідженні, звільнення від кримінальної відповідальності за злочини проти господарської діяльності передбачене в кримінальному законодавстві зарубіжних країн як обов’язкове й безумовне (остаточне), більшість спеціальних його випадків пов’язані із різновидами дійового каяття: відверненням шкоди, відшкодуванням збитків, допомогою у розкритті вчиненого особисто або іншими особами злочину. При цьому законодавці багатьох країн більш активно використовують можливості інститутів звільнення від кримінальної відповідальності або від покарання як правових наслідків вчинення деяких економічних злочинів. Приписи такого характеру сформульовано в іноземному законодавстві стосовно таких діянь, як ухилення від сплати обов’язкових платежів (податкових, митних тощо), легалізація коштів та майна, здобутих злочинним шляхом, незаконні дії в разі банкрутства, фальшивомонетництво, комерційний підкуп, шахрайство з фінансовими ресурсами, вчинення антиконкурентних дій.
5. Примирення винного з потерпілим можливе лише там, де безпосереднім об’єктом злочину (незалежно від того – основним чи додатковим) виступають інтереси фізичної особи або конкретної групи фізичних осіб, і примирення між винною й потерпілою особою насправді може врегулювати кримінально-правовий конфлікт. Оскільки господарська діяльність складається здебільшого з публічних відносин, то така фігура, як потерпілий – конкретна фізична особа, вбачається в структурі ознак лише кількох злочинів цієї групи, а саме передбачених у ч. 1 ст. 206, ст.ст. 219-221, ч. 1 ст. 222, ст.ст. 225, 227, ч. 1 ст. 229, ст. 232 КК. Переплетіння приватних і публічних інтересів серед об’єктів посягання не повинне автоматично вирішувати спосіб розв’язання кримінально-правового конфлікту виключно на користь останніх. В тих випадках, коли шкода, заподіяна інтересам фізичної особи, значно переважає реальну шкоду інтересам публічним, то питання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із примиренням повинне вирішуватися з позицій першочергового захисту приватних інтересів.
6. В умовах сучасної економіки значна кількість громадян, залучених у сферу господарських відносин, зайнятих у виробництві товарів та наданні послуг, маючи правовий статус „фізична особа – підприємець”, не входять у зв’язку із цим до колективів організацій, підприємств, установ. Таким чином може обмежуватися можливість передачі їх на поруки при звільненні від кримінальної відповідальності. Водночас, редакція ст. 47 КК до кола суб’єктів поручительства дозволяє включити колективи, які представляють зареєстровані в установленому законом порядку політичні партії та інші громадські організації.
7. У зв’язку зі збільшенням розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або іншими змінами в господарському законодавстві не можна визнати, що сталася декриміналізація інкримінованого особі діяння. Водночас, такі зміни в законодавстві свідчать, що певне діяння в нових, змінених умовах більше не можна вважати суспільно небезпечним, адже утворюється ситуація, коли одні учасники господарської діяльності мають можливість цілком законно здійснювати певні дії, в той час як судами розглядаються кримінальні справи про такі самі діяння, вчинені за деякий час до цього, і особи, що визнані винними в цих злочинах, підлягають покаранню. Подолати такі досить ризиковані з точки зору дотримання справедливості й законності ситуації можна саме шляхом застосування до них ст. 48 КК – звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки.
8. Заподіяною державі шкодою в чинній редакції ч. 4 ст. 212 КК, ч. 4 ст. 212-1 КК окрім ненадходження належного (сум податків, зборів, інших обов’язкових платежів, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), названо фінансові санкції та пеню. Юридико-технічний аналіз кримінально-правової категорії „шкода” свідчить, що у ч. 4 ст.ст. 212 та 212-1 КК її було використано у невластивому їй значенні, що потребує винесення вказівки на штраф і пеню за межі зазначеного поняття.
Якщо фізична особа вчинила ухилення від сплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), виступаючи не від власного імені, а від імені юридичної особи, в якій є не власником, а найнятим адміністратором (директор, головний бухгалтер тощо), то сплата штрафу та пені є збитком, завданим нею не державі, а відповідній юридичній особі. У таких випадках слід законодавчо передбачити, щоб суб’єкт, щодо якого здійснюється звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 212 КК, ч. 4 ст. 212-1 КК, компенсував юридичній особі витрати, понесені останньою у зв’язку із виплатою штрафів та пені.
9. З формально-юридичної точки зору усталений термін “податкова амністія” можна вживати лише умовно, адже концепція її проведення не в повній мірі узгоджується з ознаками амністії, визначеними чинним законодавством, оскільки вона передбачається як для злочинного, так і для незлочинного ухилення від сплати податків. Відрізняються й суспільно-політичні підстави “податкової” та “звичайної” амністій: якщо акти амністії розглядаються, передусім, як вияв гуманізму держави до своїх громадян, що вчинили злочини, “перевиховання прощенням”, то у ідеї „податкової амністії” міркування гуманізму поступаються прагматичним економічним прагненням держави (наповнення бюджетів, оздоровлення економіки). У відповідному законі про т.з. „податкову амністію” слід указати не на характеристику діяння (бо це дасть підстави тлумачити цей захід як такий, що може бути застосований тільки до випадків вчинення злочину, передбаченого ст. 212 КК), а лише на його наслідки, що надасть можливість застосувати цей закон як до умисних, так і до необережних діянь, наслідком яких стало ненадходження коштів у виді податків (зборів, інших платежів).
10. Сформулювати норму про “податкову амністію” можна одним з таких способів:
1) внести зміни до КК (наприклад, виклавши ч. 1 ст. 44 КК таким чином: “Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, на підставі закону України про амністію чи акта помилування, а також у інших випадках, передбачених законодавством”). Однак, подібний варіант не можна визнати оптимальним, зважаючи на потреби стабільності кримінального законодавства та неприпустимість його змін під якийсь один (і до того ж тимчасовий) захід;
2) одночасно із законом про детінізацію економіки ухвалити закон про амністію осіб, які ухиляються від сплати податків за умови легалізації ними об’єктів оподаткування, та осіб, що незаконно вивезли або перевели кошти за межі України – за умови повернення в України цих коштів. Така амністія повинна мати характер умовної: звільнення від кримінальної відповідальності слід передбачити для тих, хто добровільно вчинить зазначені в законі дії у певні строки (таким строком, вважаємо, повинен бути, щонайменше, один рік з дня набуття цим законом чинності).
При цьому не можна амністувати з економічних міркувань абсолютно всіх осіб, чиї доходи здобуто злочинним шляхом. Закон про “податкову амністію” обов’язково повинен чітко розділити доходи, отримані некримінальним способом, і доходи, отримані шляхом скоєння злочинів.
11. У низці статей (частин статей) розділу VII КК „Злочини у сфері господарської діяльності” передбачено виключно такі види основних покарань, які не можуть бути призначені певним суб’єктам, зважаючи на їхній вік, або стать, або біологічний стан, або виконання ними обов’язків з виховання неповнолітніх дітей, працездатність, приналежність до військової служби. Оскільки норм про звільнення від покарання для подібних випадків закон не містить, то у зазначених випадках може унеможливлюватися будь-яка реалізація кримінальної відповідальності. Вирішення зазначеного питання пропонується одним з таких способів:
1) скасувати всі обмеження на застосування будь-яких видів покарання до тих чи інших категорій засуджених;
2) переглянути зміст санкцій в чинному КК й у разі необхідності ввести до них такі види покарань, які можуть застосовуватися до будь-якого засудженого (найбільш оптимальний, але й найбільш складний шлях);
3) доповнити ст. 74 КК частиною приблизно такого змісту: „У разі неможливості призначення особі будь-якого покарання, передбаченого санкцією статті, суд засуджує її і звільняє від покарання”.
12. Час, що не становить суттєвий проміжок життя та трудової діяльності особи, не повинен розглядатися як достатній при дослідженні можливості визнання особи такою, що втратила суспільну небезпечність. Уявляється, що таким часом може вважатися термін, що дорівнює, як мінімум, одному календарному року. Це необхідне для того, щоб прослідкувати лінію поведінки особи, переконатися у справжньому відпадінні суспільної небезпечності. „Бездоганна поведінка” є поняттям досить широким, яке охоплює й ставлення особи до праці. З варіантів доктринального тлумачення критерію „сумлінне ставлення до праці” видно, що до нього нерідко включають й сумлінне навчання особи, що в буквальному розумінні „ставленням до праці” не є. Критерій „ставлення до праці” передбачає, що особа, посткримінальна поведінка якої оцінюється, має або постійне або тимчасове місце роботи. Зважаючи на це, його не можна застосовувати до безробітних, непрацездатних, осіб, що вийшли на пенсію, студентів та учнів тощо. У зв’язку із цим доцільно змінити текст ч. 4 ст. 74 КК шляхом вилучення з її тексту критерію „сумлінне ставлення до праці”.
13. Можливість застосування ст. 75 КК до осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів невеликої тяжкості у сфері господарської діяльності, обмежена конструкцією санкцій відповідних норм. За відсутності в них жодного із зазначених у ст. 75 КК покарань звільнення від відбування покарання виключається. У розділі „Злочини у сфері господарської діяльності” таких норм п’ять: ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 212-1 КК, ч. 1 ст. 213, ст. 221. Таким чином, деякі особи, які засуджуються за зазначені злочини, поставлені у гірші умови порівняно з іншими суб’єктами цих же злочинів. Це не відповідає одному з основних принципів правової держави – справедливості.

Проведене дослідження дозволило висловити пропозиції щодо внесення змін до КК, деяких законодавчих актів та постанов Пленуму Верховного Суду України:

1. Для більш ефективного досягнення мети спеціального попередження злочинів у сфері господарської діяльності, пропонується узгодити норми господарського законодавства (Господарського кодексу України) з цілями кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, визначивши в ньому заборону на заняття посад, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на підприємстві, в установі чи організації, що є суб’єктом господарювання, особами, які мають судимість за будь-який корисливий злочин, або злочин, передбачений ст.ст. 199–235 КК України.
2. Оскільки звільнення особи від кримінальної відповідальності, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування може бути здійснене лише на підставі приписів КК, або законів про амністію чи акта помилування, то у абз. 7 п. 8 постанови від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” та п. 18 постанови від 16 квітня 2004 року № 5 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” Пленум Верховного Суду виходить за межі своїх повноважень, рекомендуючи у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані, постановити обвинувальний вирок й звільнити засудженого від покарання чи від кримінальної відповідальності. Такої правової підстави звільнення від відповідальності чи від покарання, як неможливість призначення покарання суб’єкту з огляду на його вік чи інші обставини, КК сьогодні не передбачає. Тому указані роз’яснення у згаданих постановах Пленуму Верховного Суду України потребують перегляду.
3. Латентний характер економічних злочинів зберігає актуальність вирішення завдань розроблення ефективних організаційних і правових засобів, спрямованих на підвищення результативності їх розкриття. Без вимоги про сприяння розкриттю (розслідуванню) злочину норми, сформульовані у ч. 4 ст. 212 КК, ч. 4 ст. 212-1 КК, перетворилися на інструмент, який виконує не кримінально-правове, а лише фіскальне навантаження. Тому зазначені норми доцільно доповнити вимогою активного сприяння розкриттю вчиненого особою злочину. Визначений в ч. 4 ст. 212, ч. 4 ст. 212-1 КК кінцевий момент, до настання якого певна поведінка особи визнається підставою звільнення її від кримінальної відповідальності („до притягнення до кримінальної відповідальності”) бачиться таким, що містить низку недоліків як теоретичного, так і практичного характеру. Більш доцільним рішенням при тому ж позитивному кінцевому результаті було б передбачення звільнення від кримінальної відповідальності за умови зазначеної в ч. 4 ст. 212, ч. 4 ст. 212-1 КК позитивної посткримінальної поведінки, здійсненої до моменту порушення кримінальної справи. Заподіяною державі шкодою в чинній редакції ч. 4 ст. 212 КК, ч. 4 ст. 212-1 КК окрім ненадходження належного (сум податків, зборів, інших обов’язкових платежів, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), названо фінансові санкції та пеню. Юридико-технічний аналіз кримінально-правової категорії „шкода” свідчить, це не відповідає її загальноприйнятому в кримінальному праві значенню, що вимагає уточнення тексту норми в цій частині. На підставі цього пропонується викласти ч. 4 ст. 212 КК в такій редакції:
„Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою чи другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до порушення кримінальної справи щодо неї сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), активно сприяла розкриттю вчиненого нею злочину, а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою, сплатила фінансові санкції та пеню”.
Ч. 4 ст. 212-1 КК пропонується викласти таким чином: „Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою чи другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до порушення кримінальної справи щодо неї сплатила страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, активно сприяла розкриттю вчиненого нею злочину, а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою, сплатила фінансові санкції та пеню”.
4. Пропонується, окрім вже існуючих, передбачити у розділі VII Особливої частини КК наступні види звільнення від кримінальної відповідальності: особи, що вчинила злочин, передбачений ст. 207 КК (“Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті”) за умов добровільного повернення особою в Україну предмета злочину (а саме виручки в іноземній валюті), повідомлення про вчинений нею злочин, відшкодування завданих державі збитків; в ст. 209 КК додати частину 4, якою передбачити звільнення від кримінальної відповідальності за умов добровільної заяви особою правоохоронним органам до порушення кримінальної справи про вчинену нею легалізацію доходів, отриманих злочинним шляхом, а також активного сприяння особою розкриттю цього злочину; передбачити звільнення від кримінальної відповідальності за шахрайство з фінансовими ресурсами за умов, аналогічних указаним в ч. 4 ст. 212 КК: повернення особою до бюджету коштів, від сплати яких вона ухилилася шляхом незаконного отриманих податкових пільг, а також відшкодування завданих у зв'язку із цим державі збитків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев Н. С., Лукашевич В. 3. Ленинские идеи в советском уголовном судопроизводстве (возбуждение уголовного дела и предварительное расследование). – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1970. – 192 с.
2. Аликперов Х. Освобождение от уголовной ответственности в связи с истечением сроков давности // Законность. – 1999. – № 8. – С. 12-13.
3. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2001 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №4. – С. 15-25.
4. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1979. – 263 с.
5. Андрушко П.П. Коментар до постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р. № 15 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №11 (51). – С. 15-21.
6. Антипов В.В. Обставини, що виключають можливість застосування певних видів покарань: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2005. – 211 с.
7. Архів Автозаводського райсуду м. Кременчука Полтавської обл. Справа № 1-676/99 р.
8. Архів Бахчисарайського районного суду АРК. Справа № 1-259/2004 рік.
9. Архів Сакського міського суду. Справа № 1-10.
10. Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации: Ч.2. – Одеса: Юрид. лит: АО БАХВА, 2000. – 412 с.
11. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание. – Минск: Вышэйша школа, 1976. – 383 с.
12. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть: учебное пособие. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 167 с.
13. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография. – Х.: «Основа», 2003. – 368 с.
14. Бандурка О., Радченко В. Методологічні засади визначення вартості злочину щодо пересічної особи // Право України. – 2001. – № 4. – С. 93-97.
15. Бантышев А.Ф. Поощрительные нормы Уголовного кодекса Украины, стимулирующие позитивное посткриминальное поведение // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовтня 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.–Х.: “Юрінком Інтер”, 2002. – С. 192-193.
16. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
17. Баулін Ю.В. Кримінальна відповідальність: сутність, зміст та правова форма // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 626-633.
18. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. – М.: Стеллс, 1995. – 303 с.
19. Беляев Н.А. Цели наказания и средства их достижения в исправительно-трудовых учреждениях // Беляев Н.А. Избранные труды. – Спб: „Юридический центр Пресс”, 2003. – С. 285-499.
20. Бойцов А.И., Беляев Н.А. Освобождение от уголовной ответственности // Уголовное право на современном этапе: Проблемы преступления и наказания / Под ред. Н.А. Беляева, В.К. Глистина, В.В. Орехова. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 1992. – С. 413-467.
21. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. – М.: Юрид. лит, 1963. – 275 с.
22. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М., 1976. – 215 с.
23. Брич Л.П, Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні. – К.: Атіка, 2000. – 288 с.
24. Бусырев Н.А. Освобождение от уголовной ответственности и наказания с передачей материалов или уголовного дела в товарищеский суд (Уголовно-правовые и уголовно-процессуальные вопросы): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Свердловский юрид. ин-т. – Свердловск, 1967. – 20 с.
25. Вересов В.Н. Уголовная ответственность за уклонение от уплаты налогов, сборов, других обязательных платежей (на материалах Автономной Республики Крым): Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 1999. – 199 с.
26. Верещак В.М. Питання, що стосуються розгляду кримінальних справ про фальшивомонетництво // Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1997) / Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 5-12.
27. Виттенберг Г.Б. Вопросы освобождения от уголовной ответственности и наказания с применением мер общественного воздействия. – Ч. 1. – Иркутск, 1970. – 223 с.
28. Виттенберг Г.Б. Эффективность мер общественного воздействия // Советская юстиция. – 1967. – № 10. – С. 10-11.
29. Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 168.
30. Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
31. Галаган А.И. Методологические проблемы общей теории юридической ответственности по советскому праву // Уголовная ответственность: проблемы содержания, установления, реализации. – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1989. – С. 10-20.
32. Галкин В.М. Классификация уголовно-правовых норм // Проблемы совершенствования советского законодательства. Труды ВНИИСЗ. – М., 1976. – С. 152-153.
33. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции и практика применения. – М.: Юрид. лит., 1983. – 208 с.
34. Голіна В. Судимість як соціально-правове явище: сутність, призначення, наслідки // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – №2 (41). – С. 173-182.
35. Голіна В.В. Судимість: Монографія. – Х.: „Харків юридичний”, 2006. – 384 с.
36. Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 544 с.
37. Гуторова Н., Золотарьов А. Деякі особливості застосування загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №12. – С. 162-165.
38. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. – Х.: «Рубикон», 1997. – 102 с.
39. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Дис... докт. юрид. наук: 12.00.08. – Харків, 2002. – 429 с.
40. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с.
41. Даев В.Г. Взаимосвязь уголовного права и процесса. – Л.: ЛГУ, 1982. – 112 с.
42. Дубинин Т.Т. Ответственность и освобождение от нее по советскому уголовному праву: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ин-т гос-ва. и права АН СРСР. – М., 1985. – 18 с.
43. Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования: Учебное пособие. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1975. – 132 с.
44. Дудоров О. Проблеми застосування і вдосконалення кримінально-правового компромісу в сфері оподаткування // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №12 (42). – С. 64-75.
45. Дудоров О. Теоретичні питання звільнення від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів у зв’язку із закінченням термінів давності (з погляду проекту нового Кримінального кодексу) // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 7. – С. 39-44.
46. Дудоров О., Пшеничний І. Звільнення від фінансових санкцій у податковому законодавстві і добровільна відмова від доведення податкового злочину до кінця в кримінальному законодавстві // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 4. – С.47-51; – 2000. –№ 5. – С. 57-63.
47. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. – 924 с.
48. Дудоров О.О. Кримінальне переслідування податкових злочинів (за законодавством Федеративної Республіки Німеччини) // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 3. – С. 50-51.
49. Дудоров О.О. Ухилення від сплати податків: кримінально-правові аспекти: Монографія. – К.: Істина, 2006. – 648 с.
50. Експрес-інформація про стан злочинності на території України: Міністерство внутрішніх справ України. – Рукопис.
51. Елеонский В.А. Поощрительные нормы уголовного права и их значение в деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие. – Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1984. –108 с.
52. Ефремова Г.Х., Лежава Г.Ш, Ратинов А.Р., Шавгулидзе Т.Г. Общественное мнение и преступление. – Тбилиси: «Мецниереба»,1984. – 300 с.
53. Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. – М.: Спарк, 2001. – 767 с.
54. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 2003. – 210 с.
55. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям: Монографія. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 152 с.
56. Загородников Н. И. Давность уголовного преследования и ее сроки // Социалистическая законность. – 1967. – № 2. – С. 33-35.
57. Загородников Н.И. О пределах уголовной ответственности // Советское государство и право. – 1967. – № 7. – С. 39-46.
58. Звечаровский И.Э. Уголовно-правовые нормы, поощряющие посткриминальное поведение личности. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1991. – 160 с.
59. Зелинский А. Ф. Квалификация повторных преступлений: Учебное пособие. – Волгоград: НИИиРИО Высш. следств. шк. МВД СССР, 1976. – 54 с.
60. Зелинский А.Ф. Криминальная психология: Научно-практическое издание. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.
61. Зельдов С.И. Освобождение от наказания и его отбывания. – М.: Юрид. лит., 1982. – 137 с.
62. Золотарьов А.І. Деякі кримінально-правові аспекти „податкової амністії” // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 26. – К.: Інститут держави і права імені В.М. Корецького, 2004. – С. 483-488.
63. Иванов А.А. Цели юридической ответственности, ее функции и принципы // Государство и право. – 2003. – № 6. – С. 66-69.
64. Івасюк І.Г. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – 20 с.
65. Карнеева Л. М. Привлечение к уголовной тветственности. Законность и обоснованность. – М.: Юрид. лит., 1971. – 136 с.
66. Карпец И.И. Уголовное право и этика. – М.: Юрид. лит., 1985. – 256 с.
67. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М.: Юрид. лит., 1974. – 231 с.
68. Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей: комплексний порівняльно-правовий аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в сфері боротьби та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. – К.: Видавництво „Реферат”, 2004. – 228 с.
69. Квашис В.Е. Гуманизм советского уголовного права. – М.: Юрид. лит., 1969. – 150 с.
70. Келина С.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М.: Наука, 1974. – 230 с.
71. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного права. – К.: Тип. И.А. Давиденко, 1882. – 930 с.
72. Клепицкий И. А. “Отмывание денег” в современном уголовном праве // Государство и право. – 2002. – № 8. – С. 33-46.
73. Книженко О.О., Звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальним правом України: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 2003. – 207 с.
74. Ковітіді О. Звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Підприємництво, господарство, право. – 2004. – №4. – С. 89-93.
75. Ковітіді О.Ф. Звільнення від кримінальної відповідальності за нормами Загальної частини КК України: Навчальний посібник. – Сімферополь: ВД „Квадронал”, 2005. – 224 с.
76. Ковітіді О.Ф. Історичний аспект розвитку вітчизняного законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності // Право і безпека. – 2003. – Т. 2, № 4. – С. 42-45.
77. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. Ю.И. Скуратова и В.М. Лебедева. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 896 с.
78. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом від 8 листопада 1990 року // Збірка договорів Ради Європи. Українська версія. – К.: Парламентське видавництво, 2000. – С. 405-426.
79. Коржанський М. Про принципи уголовного права України // Право України. – 1995. – № 11 – С. 69-72.
80. Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. – Харьков: Вища школа, 1983. – 129 с.
81. Кривоченко Л.Н. Освобождение от уголовной ответственности с применением мер общественного или административного воздействия: Учебное пособие. – Х.: Юридич. ин-т, 1981. – 51 с.
82. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова. – М.: Юристъ, 1997. – 512 с.
83. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Бурлакова, Н.М. Кропачева. – СПб.: Санкт-Петербургский госуд. ун-т, „Питер”, 2002. – 432 с.
84. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
85. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
86. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я. Тація. – Х.: Право, 1997. – 368 с.
87. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І.Борисов, С.Б.Гавриш та ін. / За заг.ред. В.Т.Маляренка, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Видання друге, перероблене та доповнене. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2004. – 1152 с.
88. Кропачев Н.М. Уголовно-правовое регулирование. Механизм и система. – СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, 1999. – 262 с.
89. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве: (Вопросы теории). – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 164 с.
90. Кругликов Л.Л., Васильевский А.В. Дифференциация ответственности в уголовном праве. – СПб: «Юридический центр Пресс», 2002. – 300 с.
91. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность. – М.: Наука, 1986. – 448 с.
92. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Гос. изд-во юрид. лит-ры, 1960. – 243 с.
93. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии: О структуре индивидуального преступного поведения. – М.: Юрид. лит., 1968. – 175 с.
94. Кузнецова Н., Вельцель Л. Уголовное право ФРГ. –М.: Изд-во Московского ун-та, 1980. – 214 с.
95. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. – М.: Госюриздат, 1958. – 220 с.
96. Кузнєцов В. Подвійні стандарти нового кримінального законодавства України // Юридичний вісник України. – 2002. – № 48. – С. 9.
97. Кураш Я.М. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів (аналіз складу злочину): Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 1998. – 185 с.
98. Кураш Я.М. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів: Консп. лекції. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – 43 с.
99. Кураш Я.М., Козина А.А. Ухилення від сплати податків, зборів та інших обовязкових платежів: деякі питання щодо кваліфікації // Фінансова злочинність: Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. семінару, [Харків], 12-13 лютого 1999 р. / [Редкол.: Борисов В.І. (голов.ред.) та ін.]. – Х.: “Право”, 2000. – С. 45-50.
100. Курляндский В.И. Уголовная политика, дифференциация и индивидуализация уголовной ответственности // Основные направления борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 77-95.
101. Курс уголовного права. Общая часть: Учебник / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой и И.М.Тяжковой.– М.: Изд-во ЗЕРЦАЛО, 2002. – Т.2: Учение о наказании. – 400 с.
102. Кушнарев В.Н. Деятельное раскаяние в уголовном праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Уральская государственная юридическая академия. – Екатеринбург, 2002. – 21 с.
103. Лантінов Я.О. Кримінальна відповідальність за порушення заняття господарською та банківською діяльністю: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 2004. – 217 с.
104. Ларьков А.Н. Криминологические проблемы борьбы с экономической преступностью // Уголовно-правовые и криминологические проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики: Материалы расширенного заседания Ученого совета. – М., 2001. – С. 23-24.
105. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – 129 с.
106. Лемешко О.М. Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності // Вісник ЛАВС ім. 10 річчя незалежності України. – Спецвипуск. – Ч. 1. – Луганськ: РВ ЛАВС, 2002. – С. 85.
107. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 400 с.
108. Липинский Д.А. Проблемы юридической ответственности / Под ред. Р.Л. Хачатурова. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003. – 387 с.
109. Личность преступника и применение наказания: Монография. – Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1979. – 216 с.
110. Ломако В.А. Применение условного осуждения. – Х.: Вища школа, 1976. – 125 с.
111. Лунеев В.В. Объективизация криминологических показателей в системе контроля над преступностью // Криминологические и уголовно-правовые идеи борьбы с преступностью. – М., 1996. – С. 51.
112. Мальцев А.В. Принципы уголовного права и их реализация в правоприменительной деятельности. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2004. – 694 с.
113. Мальцев В. Назначение наказания при наличии смягчающих обстоятельств // Уголовное право. – 2004. – № 4. – С. 33-35.
114. Мальцев В.В. Проблема уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. – 192 с.
115. Мацнев Н. И. Освобождение от уголовной ответственности с привлечением к административной ответственности: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ленингр. ун-т . – Л., 1981. – 20 с.
116. Михайленко О. Звільнення від кримінальної відповідальності // Юридичний вісник України. – 2002. – № 23 (8-14 червня). – С. 6-7.
117. Михайленко П.П. Нариси з історії кримінального законодавства Української РСР. – Частина I. – Київ: Вид-во Академії наук УРСР, 1959. – 440 с.
118. Михлин А.С. Последствия преступления. – М.: Юрид. лит., 1969 – 104 с.
119. Мойсик В.Р., Андрушко П.П. Відповідальність за ухилення від сплати податків: законодавство, практика застосування і напрями вдосконалення // Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1997) / Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 288 с.
120. Музика А. А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. – К.: Логос, 1998. – 324 с.
121. Мясников О.А. Смягчающие и отягчающие наказание обстоятельства в теории, законодательстве и судебной практике. – М.: «Юрлитинформ», 2002. – 240 с.
122. Навроцька В.В. Проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням обвинуваченого та потерпілого при смерті одного з учасників примирної процедури // Кримінальне право України. – 2006. – № 4. – С. 50-60.
123. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (пор