ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ СЕРЕД ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ОБЛІКУ В КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІЙ ІНСПЕКЦІЇ

Короткий опис

З М І С Т
ВСТУП..............................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. КРИМІНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ СЕРЕД ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ОБЛІКУ В КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІЙ ІНСПЕКЦІЇ……………………….....................................13
1.1. Поняття та зміст запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції....................................13
1.2. Кримінально-виконавча інспекція як суб’єкт запобігання
злочинам серед осіб, які перебувають на її обліку..............................29
1.3. Взаємодія кримінально-виконавчої інспекції з іншими
суб’єктами запобігання злочинам серед осіб, які перебувають
на обліку в кримінально-виконавчій інспекції
та шляхи її вдосконалення…………………………………………….51

РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ОБЛІКУ В КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІЙ ІНСПЕКЦІЇ.......................................................................................................85
2.1. Вивчення особистості злочинця як невід’ємна складова
запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку
в кримінально-виконавчій інспекції......................................................85
2.2. Характеристика осіб, які перебувають на обліку
в кримінально-виконавчій інспекції......................................................96
2.3. Особистість рецидивістів, засуджених до покарань,
не пов’язаних з позбавленням волі, та звільнених
від відбування покарання з випробуванням........................................122

РОЗДІЛ 3. КРИМІНОЛОГІЧНІ ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ СЕРЕД ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ОБЛІКУ В КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІЙ ІНСПЕКЦІЇ........................................................................139
3.1. Загальносоціальні заходи запобігання злочинам
серед осіб, які перебувають на обліку
в кримінально-виконавчій інспекції………………………………… 139
3.2. Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам
серед осіб, які перебувають на обліку
в кримінально-виконавчій інспекції………………………………….151
3.3. Індивідуальні заходи запобігання злочинам
серед осіб, які перебувають на обліку
в кримінально-виконавчій інспекції………………………………….173

ВИСНОВКИ.....................................................................................................190
ДОДАТКИ........................................................................................................196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................231
ВСТУП
Актуальність теми. Пануюча тривалий час у кримінально-виконавчій політиці держави концепція, згідно з якою широке призначення покарання у виді позбавлення волі здатне позитивно вплинути на зниження рівня злочинності, поступово втрачає свої позиції. Кожного року кількість осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції і відбувають покарання, не пов’язані з позбавленням волі або ж звільнені від відбування покарання з випробуванням, суттєво не зменшується. Так, станом на 1 грудня 2007 року на обліках у кримінально-виконавчій інспекції перебувало 139 407 осіб, у минулі роки показники такі: 2003 р. – 297,3 тис., 2004 р. – 298,5 тис., 2005 р. – 316,5 тис., 2006 р. – 277,5 тис. За 12 місяців 2007 року кримінально-виконавчими інспекціями виконано 252,973 тис. судових рішень.
Аналіз абсолютних показників злочинності серед осіб, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції, за останні роки (2003 – 2007 рр.) показує, що серед даної категорії засуджених зберігається досить значний рівень рецидивних злочинів при тому, що загальний стан злочинності в державі знижується. У 2003 році повторно вчинили злочини – 2980 осіб; 2004 р. – 3210; 2005 р. – 3413; 2006 р. – 3288; у 2007 р. — 3101.
Разом з тим, широке застосування судами такого засобу кримінально-правового впливу, як звільнення від відбування покарання з випробовуванням (статті 75, 83, 104 КК України), призводить до того, що це гуманне рішення виноситься за формальними ознаками – без урахування кримінологічної характеристики особи винного, обставин вчинення злочину й інших чинників, що характеризують зміст конкретного злочину. У свою чергу це призводить до зростання кількості тяжких, особливо тяжких злочинів, вчинених особами, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції.
На даний час проблеми запобігання вчиненню злочинів кримінально-виконавчими інспекціями малодосліджені в порівнянні із системою установ виконання покарань. Зокрема, Концепція реформування Державної кримінально-виконавчої служби України до 2012 р. лише фрагментарно розглядає роль кримінально-виконавчої інспекції.
З урахуванням змін у сучасному законотворенні та завдань, що стоять перед кримінально-виконавчим законодавством, наближення до гуманізації та демократизації всіх сторін життя суспільства є необхідним здійснення ґрунтовних наукових досліджень у сфері запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції.
У юридичній літературі проблемам запобігання злочинності приділяли увагу такі вчені: П.П. Андрушко, Л.В. Багрій-Шахматов, В.С. Батиргареєва, М.О. Беляєв, В.В. Василевич, І.М. Гальперін, В.В. Голіна, В.О. Глушков, О.М. Джужа, І.М. Даньшин, Т.А. Денисова, В.А. Єлеонський, І.І. Карпець, В.О. Негодченко, І.С. Ной, В.В. Похмєлкін, С.В. Полубінська, В.С. Прохоров, А.Л. Ременсон, О.Б. Сахаров, М.О. Стручков, Є.Л. Стрельцов, О.Г. Фролова, М.Д. Шаргородський, І.В. Шмаров та ін.
Під час дослідження кримінально-правових засобів запобігання злочинності неможливо не згадати роботи вчених, які розробляли теорію запобігання злочинності у співвідношенні правових і соціальних факторів. Серед них: С.В. Бородін, М.М. Голоднюк, В.М. Дрьомін, А.Е. Жалінський, А.П. Закалюк, В.С. Зеленецький, М.І. Зубков, О.Г. Кальман, В.М. Куц, О.М. Костенко, А.Г. Лєкарь, В.А. Мисливий, Е.І. Раска, А.П. Тузов та ін. Окремі питання запобігання злочинам у процесі виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, досліджували: І.Г. Богатирьов, С.І. Комарицький, А.С. Мацко, В.Г. Павленко, О.В. Ткачова, В.О. Уткін, О.В. Філімонов, С.В. Черкасов, С.В. Чубраков.
Безумовно, роботи перелічених авторів збагатили кримінологічне уявлення про загальні питання теорії запобігання злочинності в цілому та окремих її видів, вони мають велику наукову та пізнавальну цінність. Поряд з тим, за останнє десятиріччя в Україні відбулися значні зміни соціально-економічного й політичного характеру, що, в свою чергу, викликало переоцінку кримінологічних засад запобігання злочинам. Монографічні дослідження з окресленої проблематики здебільшого підготовлені відповідно до раніше чинного законодавства. Оновлене законодавство ХХІ століття та широке застосування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, зумовило необхідність проведення нових досліджень у сфері запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження затверджена вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 31 січня 2006 року (протокол № 5). Обраний напрямок дисертаційного дослідження спрямовано на виконання Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 березня 2006 року № 116-р. Тема дослідження відповідає програмі науково-дослідної роботи Державного департаменту України з питань виконання покарань (наказ ДДУПВП від 11 липня 2000 р. № 5/1–18).
Мета і завдання дослідження полягають у розв’язанні комплексного наукового завдання з позицій сучасних досягнень кримінологічної науки щодо запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції.
Відповідно до поставленої мети сформульовані такі завдання:
- проаналізувати поняття і зміст запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції;
- визначити правове положення кримінально-виконавчої інспекції як суб’єкта запобігання злочинам та її взаємодії з іншими суб’єктами запобігання;
- дослідити кримінологічні ознаки осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції;
- виявити характерні особливості рецидивіста, який вчинив новий злочин, перебуваючи на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, з метою складання типового портрету такої особи;
- сформулювати загально-соціальні, спеціально-кримінологічні та індивідуальні заходи запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції;
- розробити конкретні теоретичні та практичні рекомендації з вдосконалення діяльності кримінально-виконавчої інспекції у сфері запобігання злочинам;
- надати пропозиції щодо вдосконалення кримінального, кримінально-виконавчого законодавства та нормативно-правових актів інших галузей права у сфері запобігання злочинам.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері діяльності кримінально-виконавчої інспекції щодо запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку.
Предметом дослідження є запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети, завдань, об’єкта та предмету дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає загальнонауковий діалектичний метод, застосування якого дало можливість досліджувати сутність, зміст і характерні риси запобігання злочинам з боку осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції. Формально-логічний метод використовувався як універсальний спосіб аргументування. Формально-юридичний аналіз норм чинного кримінального та кримінально-виконавчого законодавства дозволив виявити властиві йому переваги і недоліки та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання профілактичних заходів у процесі виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Статистичний метод застосовувався для опрацювання офіційної державної та іншої власноруч сформованої емпіричної бази як одного з джерел отримання відомостей про предмет дослідження. Соціологічні методи використовувалися при здійсненні анкетування та інтерв’ювання співробітників кримінально-виконавчої інспекції і працівників органів внутрішніх справ, а також засуджених стосовно питань удосконалення заходів у сфері запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції.
Висновки і рекомендації автора ґрунтуються на матеріалах вивчення особових справ і анкетуванні осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції. Усього вивчено 1 200 особових справ осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції. Опитано 100 співробітників кримінально-виконавчої інспекції. Окрім цього, проаналізовані статистичні дані Державного Департаменту України з питань виконання покарань, МВС України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, що відображають практику призначення і виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, за період з 2001 по 2007 роки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на сучасному етапі реформування кримінально-виконавчої служби України дисертація є першою у вітчизняній кримінологічній науці спробою комплексного розв’язання наукового завдання щодо запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції.
Це дало змогу виявити недоліки чинного законодавства і можливість сформулювати низку пропозицій щодо вдосконалення кримінального, кримінально-виконавчого законодавства, а також діяльності суб’єктів запобіжної роботи.
У дисертації сформульовано нові у концептуальному плані положення, досить важливі для юридичної практики, а саме:
вперше:
- складено кримінологічний портрет засудженого, який вчинив умисний злочин, перебуваючи на обліку в кримінально-виконавчій інспекції:
встановлено, що це переважно особи чоловічої статі, молодіжного віку до 30 років, які не мають власної сім’ї, забезпечені житлом. За освітнім рівнем вони практично не відрізняються від рецидивістів, які відбувають покарання у виді позбавлення волі;
доведено, що дані особи не зайняті суспільно-корисною працею, в основному мають третю судимість, схильні до антисоціальної поведінки, зокрема до порушення громадського порядку, зловживання спиртними напоями та наркотичними речовинами;
визначено, що вчинені ними злочини спрямовані проти власності – 56,3%, 80% – мають вимушену потребу до вчинення нових злочинів, із них 45,4% вчинені на першому році перебування на обліку кримінально-виконавчої інспекції;
- обґрунтовано позицію про необхідність упровадження інституту громадських інспекторів (волонтерів) у діяльність кримінально-виконавчої інспекції, що сприятиме вирішенню таких проблем, як: перевантаження співробітників кримінально-виконавчої інспекції; участь громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених; створення дієвого контролю й нагляду за ними з метою запобігання вчиненню засудженими нових злочинів;
- запропоновано проект Положення про громадських інспекторів (волонтерів) кримінально-виконавчої інспекції (у виді наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань);
удосконалено:
- форми взаємодії кримінально-виконавчої інспекції з іншими суб’єктами запобігання злочинам, якими охоплюється організований відповідно до вимог чинного законодавства, відомчих та міжвідомчих нормативних актів процес взаємодії (спільних або погоджених дій), спрямований на досягнення цілей покарання та завдань КВК України (виправлення і ресоціалізацію засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів з їхнього боку). Доведено, що рівень взаємодії вказаних суб’єктів погіршився після відокремлення кримінально-виконавчої інспекції від МВС України;
- норми чинного законодавства, які регулюють діяльність кримінально-виконавчої інспекції, доведено необхідність переорієнтування КВІ на нову роль у системі суб’єктів запобігання за рахунок збільшення обсягу профілактичних функцій;
- загально-соціальні та спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам, ефективність впливу на причини й умови, що сприяють вчиненню злочинів засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;
дістало подальшого розвитку:
- визначення поняття запобігання злочинам, під яким розуміється комплекс заходів загально-соціальної, спеціально-кримінологічної та індивідуальної спрямованості щодо недопущення вчинення особами нових злочинів або припинення злочинної діяльності на різних стадіях її розвитку, які проводяться кримінально-виконавчою інспекцією у тісній взаємодії з іншими суб’єктами;
- дослідження кримінологічних особливостей осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції. Доведена необхідність більш ґрунтовного вивчення осіб, стосовно яких суди застосовують звільнення від відбування покарання з випробуванням;
- вивчення закріплення на законодавчому рівні досудової та післясудової функції в роботі кримінально-виконавчої інспекції з огляду на актуальність пробаційних форм роботи із засудженими в інших країнах;
- вдосконалення кримінального, кримінально-виконавчого законодавства та нормативних актів інших галузей права щодо регулювання суспільних відносин у сфері запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, а саме розширення переліку обов’язків, які можуть покладатися на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, що надасть змогу кримінально-виконавчій інспекції ефективніше здійснювати контроль за такими особами;
- використання закордонного досвіду запобігання злочинам серед осіб, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.
Провідною ідеєю дисертації є науково обґрунтоване удосконалення кримінологічних засобів запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані висновки та пропозиції можуть використовуватися та деякі з них вже використані:
а) у науково-дослідній сфері – сформульовані та викладені положення, узагальнення, висновки і рекомендації мають як загальнотеоретичне, так і практичне значення для кримінологічної науки. Можуть бути використані для подальших наукових розробок у теорії запобігання злочинам;
б) у законотворчій діяльності – висновки та пропозиції, сформульовані у дисертації, були використані як вихідні положення при підготовці відомчих нормативно-правових актів ДДУПВП та розробці загальнодержавних і регіональних програм (акт впровадження ДДУПВП
від 09 липня 2007 р. № 19/315);
в) у правозастосовчій діяльності – розроблено та впроваджено в практику органів виконання покарань методичні рекомендації щодо запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції (акт впровадження Управління ДДУПВП у Чернігівській області від 19 листопада 2007 р. № 1809-1);
г) у навчальному процесі – під час викладання дисциплін «Кримінально-виконавче право», «Кримінологія», при підготовці підручників, навчальних посібників, у науково-дослідницькій та навчальній роботі студентів і курсантів (акт впровадження Чернігівського юридичного коледжу ДДУПВП від 19 вересня 2007р. № 1708, акт впровадження ДДУВС від 12 грудня 2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, що складають новизну роботи, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, які належать співавторам опублікованих праць, у дисертаційному дослідженні не використовувалися. Особисті теоретичні розробки дисертанта в наукових працях, опублікованих у співавторстві, полягають у пропозиціях щодо проекту Положення про громадських інспекторів (волонтерів) кримінально-виконавчої інспекції.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, а також на Міжнародній науково-практичній конференції «Уголовная и уголовно-исполнительная политика современной России: проблемы формирования и реализации» (г. Вологда, 2006 г.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Піднесення до права. Реформування кримінального та кримінально-виконавчого законодавства – головний чинник корегування політики України у сфері виконання кримінальних покарань» (м. Запоріжжя, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми професійного становлення особистості сучасного юриста» (м. Суми, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства до правової держави» (м. Харків, 2006 – 2007 роки), Науково-практичному семінарі «Державна політика у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні» (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2008 р.).
Публікації автора складаються із шести статей, підготовлених за результатами дослідження, опублікованих у фахових наукових виданнях. Окремі висновки, пропозиції викладено в п’яти тезах доповідей на зазначених конференціях та семінарі. Окремі питання дослідження відображено в навчальному посібнику “Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та основи пробації” (Чернігів, 2007 рік), підготовленому у співавторстві.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків, восьми додатків, списку використаних джерел (252 найменування). Загальний обсяг роботи становить 195 сторінок, додатки – 35 сторінок, список використаних джерел – 24 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове рішення питань запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, наведені підсумки проведеного дослідження, викладено основні його результати, сформульовані пропозиції та рекомендації щодо їхнього наукового та практичного використання.
З наукової та практичної точки зору дане завдання ще не було предметом самостійного кримінологічного дослідження, тому його результати, які викладені у цій праці, дають можливість сформулювати наступні висновки та надати пропозиції:
1. Доведено, що в сучасних умовах назріла необхідність створення оптимальної моделі діяльності кримінально-виконавчої інспекції щодо запобігання злочинам, яка б передбачала: визначення державної кримінологічної політики боротьби зі злочинністю; створення законодавчої бази та вдосконалення інших нормативних актів, що регулюють діяльність із запобігання злочинам; удосконалення структури та діяльності кримінально-виконавчої інспекції; постійний моніторинг ефективності покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та інших засобів кримінально-правового характеру.
2. Визначено, що запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, слід розглядати як комплекс заходів загальносоціальної, спеціально-кримінологічної та індивідуальної спрямованості щодо недопущення вчинення особами нових злочинів або припинення злочинної діяльності на різних стадіях її розвитку, які проводяться кримінально-виконавчою інспекцією у тісній взаємодії з іншими суб’єктами.
3. Доведено, що серед суб’єктів запобігання злочинам особливе місце належить кримінально-виконавчій інспекції, яка здійснює спеціально-кримінологічні заходи, а також сприяє проведенню таких заходів іншими органами, установами, громадськими організаціями, створюючи для цієї діяльності сприятливі умови та використовує їхні можливості. З метою усунення прогалин та суперечностей щодо функцій кримінально-виконавчої інспекції, запропоновано доповнити ч. 3 ст. 13 КВК України словами: «здійснює запобігання вчиненню нових злочинів особами, які перебувають на її обліку».
4. Визначені наступні форми взаємодії суб’єктів запобігання: аналіз стану злочинності і прогнозування тенденцій її розвитку; розробка і реалізація державних і регіональних програм профілактики правопорушень; координація профілактичної діяльності; взаємне інформування про стан злочинності та судимості; проведення цільових заходів і операцій з розшуку засуджених, місце яких невідоме; використання даних судової статистики та матеріалів судової практики під час розроблення заходів на посилення боротьби зі злочинністю; проведення семінарів та конференцій; направлення інформаційних листів, довідок, оглядів.
5. На основі системного аналізу зарубіжного досвіду – Японії, США, Франції, Англії, Швеції, Німеччини – зроблено висновок, що запобігання злочинам є загальною тенденцією сучасних правових систем розвинутих країн і його основні напрямки співпадають з системою запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, дане положення відповідає загальній та індивідуальній превенції в Україні.
6. Характеризуючи нормативно-правову базу запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції, доведено необхідність запровадження в її діяльність інституту громадських інспекторів (волонтерів), що сприятиме вирішенню таких проблем, як перевантаження співробітників кримінально-виконавчої інспекції; реалізація норм кримінально-виконавчого законодавства щодо участі громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених; створення дієвого нагляду за засудженими, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, з метою запобігання вчинення ними рецидивних злочинів.
7. Досліджуючи проблеми рецидиву серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, обґрунтоване положення, що рецидив злочинів серед даних осіб – це вчинення нового умисного злочину під час іспитового строку особою, яка перебуває під контролем кримінально-виконавчої інспекції, або ж нового умисного злочину під час відбування покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), чи протягом року після його відбування (громадські роботи, виправні роботи).
8. Використовуючи різноманітні способи збору та обробки інформації, отримали можливість поглибити існуюче уявлення про природу феномена особистості рецидивіста. Аналіз емпіричного матеріалу надав нам можливість сконструювати типовий портрет особистості рецидивіста, який вчинив новий умисний злочин, перебуваючи на обліку в кримінально-виконавчій інспекції.
9. На основі аналізу ефективності виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та запобігання злочинам серед засуджених до таких видів покарань, доведено необхідність на законодавчому рівні запровадити у діяльність кримінально-виконавчої інспекції досудової та післясудової функцій, що є важливим напрямком діяльності служб пробації країн Європейського співтовариства.
10. Для вирішення питання запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, доцільно розробити нову структуру служби виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, збільшивши нормативно-штатну чисельність кримінально-виконавчої інспекції до міжнародних стандартів.
11. Проведене дослідження показало, що спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, – це система спеціалізованих заходів, спрямованих на ліквідацію, нейтралізацію або зниження впливу на процеси детермінантності злочинності в групі осіб, від яких можна очікувати вчинення рецидивних злочинів.
12. З метою покращення ефективності виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та запобігання злочинам серед вказаної категорії осіб запропоновано внести низку змін та доповнень до КК, КВК України, відомчих нормативно-правових актів, зміст яких зводиться до наступного:
- визнати на законодавчому рівні суб’єктами профілактики (за аналогією статей 23, 231 КПК України, як це встановлено щодо органів дізнання, слідчих, прокурорів, суддів та суду) співробітників кримінально-виконавчих інспекцій;
- прийняти «Положення про громадських інспекторів (волонтерів) кримінально-виконавчої інспекції», закріпити його наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань;
- ч. 1 ст. 76 КК України викласти в такій редакції:
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов’язки із визначеного переліку (далі за текстом);
- доповнити ч. 1 ст. 76 КК України наступними пунктами:
6) не залишати місце постійного проживання у період часу з 22-00 до 6-00 години;
7) не відвідувати визначені місця;
8) виконувати громадські роботи строком до 120 годин;
- доповнити ст. 164 КВК України частиною 4 наступного змісту:
У разі невиконання засудженим обов’язків, встановлених кримінально-виконавчим законодавством, кримінально-виконавча інспекція застосовує до нього адміністративне стягнення у виді попередження;
- з ч. 1 ст. 52 КК України виключити словосполучення «громадські роботи»;
- ч. 3 ст. 52 КК України викласти в такій редакції:
«Штраф, громадські роботи, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і додаткові покарання»;
- статтю 77 КК України після слів «можуть бути призначені покарання у виді штрафу» доповнити словосполученням «громадських робіт»;
- до КК України включити статтю: 751. «Відміна звільнення з випробуванням або продовження іспитового строку» наступного змісту
1. У разі, якщо до закінчення іспитового строку особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, своєю поведінкою довела своє виправлення, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції може винести рішення про відміну звільнення з випробуванням і про зняття з засудженого судимості. При цьому звільнення з випробуванням може бути відмінено по закінченні не менше половини встановленого іспитового строку.
2. Якщо особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, ухиляється від виконання покладених судом обов’язків або допустила порушення громадського порядку, за яке на неї було накладено адміністративне стягнення, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції може продовжити іспитовий строк, але не більше, ніж на один рік».
- до КВК України включити статтю 167. «Відміна звільнення з випробуванням або продовження іспитового строку» наступного змісту
1. У разі, якщо до закінчення іспитового строку особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, своєю поведінкою довела своє виправлення, кримінально-виконавча інспекція може винести подання до суду з клопотанням про відміну звільнення з випробуванням і про зняття з засудженого судимості.
2. Якщо особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, ухиляється від виконання покладених судом обов’язків або допустила порушення громадського порядку, за яке на неї було накладено адміністративне стягнення, кримінально-виконавча інспекція може внести подання про продовження іспитового строку, але не більше, ніж на один рік.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г.А. Криминология и профилактика преступлений. М.: Изд-во ВШ МВД СССР, 1989. - 430 c.
2. Аванесов Г.А. Криминология. М.: Академия МВД СССР, 1984. – 500 с.
3. Аванесов Г.А. Криминология. Прогностика. Управление. – Горький: ВШ МВД СССР, 1975. – 423 c.
4. Аксенов А.А. Организация контроля в системе ИТУ. – Рязань: РВШ МВД СССР, 1986. – 356 с.
5. Алексеев А.И. Индивидуальная профилактика рецидива преступлений. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1975. – 104 с.
6. Алексеев А.И. Солопанов Ю.В. Криминологическая характеристика и профилактика рецидивной преступности. – М.: Моск. ВШМВД СССР, 1979. – 31 с.
7. Алимов С.Б. О некоторых предпосылках предупреждения преступлений // Государство и право на рубеже веков (криминология, уголовное право, судебное право): Материалы Всероссийской конференции. – М.: Институт государства и права РАН, 2001. – С. 3-8.
8. Андреева Г.М. Социальная психология М.: Аспект Пресс, 1988. – 375 с.
9. Андрєєва О.Б. Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці правопорушень в сучасних умовах: Автореф. дис... канд. юрид. наук / Ун-т внутр. справ. – Х., 1999. – 17 с.
10. Андріїв І. Діяльність суб’єктів запобігання злочинності неповнолітніх в країнах Європейського союзу // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матер. VII регіонал. наук.-практ. конф. 13-14 лютого 2001 р. м. Львів. – Львів: Юрид. ф-т. Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2001. – С.195-198.
11. Андріїв І. Програми запобігання злочинності неповнолітніх у країнах Європейського союзу // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матер. VIIІ регіонал. наук.-практ. конф. 13-14 лютого 2002 р. м. Львів. – Львів: Юрид. ф-т. Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2002. – С. 262-264.
12. Антонян Ю.М. Личность преступника – индивидуальная профилактика преступлений: сопоставление и выводы // Личность преступников и индивидуальное воздействие на них: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1989. – С. 3-10.
13. Антонян Ю.М. О понятии профилактики преступлений / Вопросы борьбы с преступностью. Вып. 26. М.: Юрид. лит., 1977. - С. 25-34.
14. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин. – М.: Рос. право, 1992. – 253 с.
15. Антонян Ю.М. Психология убийства. – М.: Юрист. – 1997. – 304 с.
16. Атмашитов В.М. Проблемы взаимодействия аппаратов уголовного розыска с другими службами ГОРОВД при раскрытии преступлений. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1981. – 98 с.
17. Бандурка А.М., Давиденко А.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография. – Харьков: Основа, 2003. – 368 с.
18. Батиргареєва В.С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло. – Х.: Одісей, 2003. – 256 с.
19. Батиргареєва В.С. Особливості детермінації рецидивної злочинності // Право України. 2005, №2 – С. 63-66.
20. Батиргареєва В.С. Щодо нового підходу до розуміння рецидивної злочинності // Часопис Київського університету права. – К.: №2, 2004. С.58-61.
21. Белая Н.П. Организационные и правовые основы взаимодействия уголовно-исполнительных инспекций с органами внутренних дел и местного самоуправления: Дис ... канд. юрид. наук: 12.00.11; Защищена 04.05.2005; Утв. 15.09.2005. – Рязань., 2005. –183 с.
22. Беца О.В. До питання про створення служби пробації в Україні // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2002. – № 7. – С. 34-41.
23. Беца О.В. Лишение свободы: отрицательные социальные и психологические последствия // В поисках альтернатив тюремному наказанию: Матер. междунар. симпозиума 15-16 января 1997 г. - К., 1997. - С. 35-41.
24. Беца О.В. Нетюремные санкции и их применение в зарубежных уголовно-правовых системах // В поисках альтернатив тюремному наказанию: Матер. междунар. симпозиума 15-16 января 1997 г. – С. 125-152.
25. Блувштейн Ю.Д. Зырин М.И. Романов В.В. Профилактика преступлений: Учебн. пособие. Мн.: Университетское, 1986. – 287 с.
26. Блувштейн Ю.Д. О понятии личность преступника. – В кн.: Теоретическое учение о личности преступника. М.: Изд-во Всесоюз. ин-та по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1980. – С. 156-164.
27. Блувштейн Ю.Д. Предупреждение преступлений в обществе развитого социализма: Учеб. пособ. Минск: НИиРИО Мин. ВШ МВД СССР, 1980. - 104 c.
28. Бобыльова И., Тимошенко С. Пробация // Преступление и наказание. – 1992. - № 10. – С.58-59.
29. Богатирьов І.Г. Виправні роботи як вид покарань: Кримінальні, кримінологічні та кримінально-виконавчі проблеми: Монографія, - К.: МП Леся, 2002. – 139 с.
30. Богатирьов І.Г. Кримінальні покарання, не пов’язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією): Автореф. дис… д-ра юрид. наук / Київ. нац. ун-т внутр. справ. — К., 2006. – 32 с.
31. Богатирьов І.Г. Кримінальні покарання, не пов’язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією): Дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.08; - Захищена 26.04.2006; Затв. 16.09.2006. – К., 2006. – 434 с.
32. Богатирьов І.Г. Нові види покарань в Україні як альтернатива позбавленню волі (проблеми і перспективи) // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 23. – К:. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004. – С. 447-450.
33. Богатирьов І.Г. Правове і організаційне забезпечення виховно-профілактичного впливу на засуджених, які стоять на обліку інспекції виправних робіт: Автореф. дис… канд. юрид. наук / Укр. академія внутр. справ. К., 1996. – 24 с.
34. Богатирьов І.Г. Профілактично-виховний вплив як засіб корекції поведінки засуджених до покарань у виді виправних робіт (окремі проблеми) // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Бюлетень Київського ін-ту внутр. справ. – 2003. - № 8. – С.3-10.
35. Богатирьов І.Г. Теоретичні основи запобігання злочинності серед засуджених до покарань, альтернативних позбавленню волі // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Зб. Наук. праць. – 2005. - № 1 (20). – С.290-297.
36. Богатирьов І.Г. Теорія і практика виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов’язаних з позбавленням волі: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 312 с.
37. Богатирьов І.Г., Халимон С.І. Впровадження інституту громадських інспекторів (волонтерів) у діяльність кримінально-виконавчої інспекції // Юридична Україна. – К.: 2006. – С. 77-81.
38. Богатирьов І.Г. Чи потрібно реформувати кримінально-виконавчу інспекцію у службу пробації? // Віче. – 2007. - № 2. – С. 15-17.
39. Бондаренко А.С. Основания установления административного надзора за лицами, освобожденными из мест лишения свободы // Правовые вопросы борьбы с преступностью. - Томск, 1988. – С. 93-104.
40. Борзенков Г.Н., Вышинская З.А., Мельникова Ю.Б. Учет судом данных о личности виновного // Эффективность применения уголовного закона. - М.: Юрид. лит., 1973. - С. 97-117.
41. Букалов А.П. Судебная статистика 2002: ожидание перемен // Аспект. – 2002. – №2. – С. 12-14.
42. Валуйская М.Ю. К проблеме личности преступника // Проблемы совершенствования украинского законодательства и повышение эффективности правоприменительной деятельности: Темат. сб. науч. тр./ Отв. ред. Н.И. Панов. — Харьков: Нац. юрид. акад. Украины, 1997. — С. 133-139.
43. Валуйська М.Ю. Кримінологічна характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах: Автореф. дис.... канд. юрид. наук / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. — Х., 2002 – 20 с.
44. Валуйська М.Ю. Кримінологічна характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах: Дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.08; - Захищена 22.05.2002; Затв. 17.10.2002. – Х., 2002 – 226 с.
45. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – Режим доступу: http://www.slovnyk.net/?swrd=%F0%E5%F6%E8%E4%E8%E2. – Заголовок з екрану.
46. Взаимодействие органов внутренних дел с общественностью // Научно-технический прогресс и преступность. Научно-аналитический обзор.  М., 1990. – 70 с.
47. Виттинберг Г.В. Освобождение от уголовной ответственности и наказания с применением мер общественного воздействия. – М.: МВД СССР, 1969. – 77 с.
48. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 53, ст.793.
49. Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 6. – Ст. 31.
50. Вісник центру суддівських студій / № 2–3 /2004.
51. Впровадження альтернативних видів кримінальних покарань в Україні: Посібник / За ред. Беци О.В. - К.: "МП Леся", 2003. -116 с.
52. Гальперин И.М., Курляндський В.И. Предмет уголовной политики и основные направления ее изучения // Основные направления борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1975. – С.5-28.
53. Гельфанд И.А. и др. Предупреждение преступлений – основа борьбы за искоренение преступности. М.: Юрид. лит., 1964. – 203 с.
54. Голина В.В. Предупреждение преступности правоохранительными органами: Учеб. пособие. – К.: УМК ВО, 1991. – 92 с.
55. Горобцов В.И. Теоретические проблемы реализации мер постпенитенциарного воздействия.- Орел: Высш. шк. МВД РФ, 1995. – 160 с.
56. Гостев В.В. Взаимодействие органов внутренних дел с общественностью в охране общественного порядка // Вісник Луган. ін-ту внутр. справ.  Спецвипуск.  1999.  Ч. 3. – С. 44-48.
57. Гребельський Д.В. Изучение эффективности организации взаимодействия аппаратов уголовного розыска с другими службами в раскрытии преступлений. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1981. – 115 с.
58. Гречанюк С.К. Організаційно-правові засади взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними та недержавними організаціями: Автореф. дис... канд.. юрид. наук / Нац. акад. держ. податк. служби України. – Ірпінь, 2006 – 20 с.
59. Гришанин П.Ф. Ответственность преступников рецидивистов по советскому уголовному праву. – М.: РИО Акад. МВД СССР, 1974. – 150 c.
60. Громадські роботи: практика призначення та виконання: Посібник / За заг. ред. О.В. Беци. – К.: МП Леся, 2005. – 118 с.
61. Грошев А.В. Функции правосознания в механизме уголовно-правового регулирования: Дис. … д-ра. юрид. наук: 12.00.08; - Защищена 10.07.1997; Утв. 20.02.1998. – Екатеринбург. – 1997. – 366 с.
62. Гура Р.М. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю: Дис… канд.. юрид. наук: 12.00.08; - Захищена 15.10.2003; Затв. 05.03.2004. – Х., 2003. – 190 с.
63. Гура Р.М. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю: Автореф. дис… канд.. юрид. наук / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого – Х., 2003. – 20 с.
64. Гуськов В.И. Некоторые вопросы профилактики рецидивной преступности среди освобожденных из ИТУ // Проблемы совершенствования деятельности исправительно-трудовых учреждений: Матер. Всесоюз. научн.-практ. конф., (24-26 сентября 1975 г., г. Рязань). – Рязань: НИиРИО РВШ МВД СССР, 1976. - С. 116-122.
65. Давиденко Л.М. Організаційні засади боротьби зі злочинністю // Вісник національного університету внутрішніх справ. – Харків – 2002. – Спецвипуск. – С. 94-100.
66. Давиденко Л.М. Питання боротьби зі злочинністю та зміцнення правопорядку // Вісник університету внутрішніх справ. – Харків – 2000. – № 10. – С. 3-12.
67. Даньшин И.Н. К вопросу о личности преступника // Проблемы соц. законности. Вып. № 6. – Харьков: ХГУ «Вища школа», 1980. – С. 117-126.
68. Даньшин И.Н. О методологической роли особенного и отдельного в криминологии // Проблемы правоведения.- К.: Вища школа, 1987.– Вып. 48.– С. 79-86.
69. Джужа О. М. Кримінологія як наука: Кримінологія (підручник).– К.: Юрінком-Інтер, 2000. – 223 с.
70. Джужа О., Голосніченко Д., Кирилюк А. Джерела кримінологічної інформації про стан злочинності в Україні // Право України. – 2003. — № 12. — С. 61-66.
71. Джужа О.М., Василевич В.В., Кирилюк А.В. Теоретичні проблеми сучасного погляду на розвиток кримінології // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) [Електронний ресурс] 2002 - № 6. – Режим доступу до журн.: http://mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/6text/6_17.htm.
72. Дік Вітфілд. Вступ до служби пробації. Монографія. Видання 2-ге, перероб. та доповн. – К.: Атіка, 2004. – 236 с.
73. Долгополов А.М. Становлення та розвиток інституту участі громадян в охороні громадського порядку // Адвокат. - № 7. 2006. С. 12-15.
74. Дрьомін В.М. Інститут пробації в зарубіжному законодавстві // Вісник прокуратури. – 2001. - № 3. – С. 97-101.
75. Дрьомін В.М. Пробація: зарубіжний досвід обмеження тюремної популяції // Право України. – 2000. – № 12. – С. 120-123.
76. Дрьомін В.М. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі // Право України. – 2000. – № 6. – С. 27-31.
77. Ефимов М.А., Шкурко В.А. Рецидивная преступность и её предупреждение. – Минск: Вышэйш. шк., 1977. – 192 с.
78. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СРСР (вопросы теории). – Львов: Вища школа, 1976. – 194 с.
79. Жбанкова И.И. Проблемы взаимодействия. – Минск: Наука и техника, 1971. – 83 с.
80. Женунтій В., Біленчук П. Регламентація індивідуальної профілактики правопорушень // Право України. – 1992. - № 4. С.41-42.
81. Закалюк А. Поняття злочинності: предметна сутність // Юридична Україні. — № 4 (16). – 2004. – С. 43-49.
82. Закон України „Про Державну кримінально-виконавчу службу України„ // Відом. Верхов. Ради України (ВВР), 2005. N 30. Ст.409.
83. Закон України „Про міліцію” // Збірник нормативно-правових актів з питань забезпечення діяльності кримінально-виконавчої системи. В 2 т. – К.: „МП Леся”, 2002. С.248 – 261.
84. Закон України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 22 червня 2000 р. № 1835-III. // Відом. Верхов. Ради України (ВВР). – 2000. - № 40 – Ст. 338.
85. Зарипов З.С. Правовой механизм профилактики правонарушений.  Ташкент: Узбекистан, 1990. – 155 с.
86. Звирбуль В.К. Деятельность прокуратуры по предупреждению преступлений. Научние основы. – М.: Юрид. лит., 1971. – 168 c.
87. Зелинский А.Ф. Рецидив преступлений: структура, связи прогнозирование. – Харьков: Вища школа, 1980. – 183 с.
88. Злобин Г.А. О методологии изучения эффективности уголовного наказания в советском уголовном праве и криминологии // Вопросы предупреждения преступности. – М.: Юрид. лит., 1965, № 1. – С. 50-74.
89. Иванов В.А. Рецидив преступлений: Уголовно-правовые и криминологические аспекты: Дисс… канд. юрид. наук: 12.00.08 – Омск, 2002. – 170 с.
90. Иванова К.И. Принципы причинности в системе принципов познания. – Ташкент, 1974. – 256 с.
91. Игошев К.Е. Социальный контроль и профилактика преступлений. – Горький: Изд-во ГВШ МВД СССР, 1976. - 91 c.
92. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. Горький: ГВШ МВД СССР, 1974. – 168 с.
93. Игошев К.Е., Устинов В.С. Введение в курс профилактики правонарушений: Учебное пособие. Горький: ВШ МВД СССР, 1977. – 93 с.
94. Игошев К.Е., Шмаров И.В. Социальные аспекты предупреждения правонарушений. - М.: Юрид. лит., 1980. – 176 с.
95. Инако Цунео. Современное право Японии. – М.: Прогресс, 1981. – 269 с.
96. Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань: затв. Наказ. Держ. департ. України з питань виконання покарань, МВС України від 19 грудня 2003 року №270/1560 // Офіційний вісник України. – 2004. – №2. – Ч. 1-2. – Ст. 90.
97. Кальченко Т.Л. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні спеціальними органами та установами: Дис. ... канд.. юрид. наук: 12.00.08; - Захищена 29.01.2004; Затв. 18.06.2004. – Київ, 2003. – 222 с.
98. Кантор Р., Фергюсон К., Паркер Р. Работа с правонарушителями в обществе: Учебн. пособие. – Лондон: Нотингемский ун-т, 2003. – 200 с.
99. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М.: Юрид. Лит., 1973. – 287 с.
100. Карпец И.И. Проблема преступности. - М.: Юрид. лит., 1969. – 168 с.
101. Клевцов А.О. Застосування додаткових покарань при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням // Науковий вісник Юрид. академії МВС: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, 2004. - №2. – С. 226-232.
102. Клочков В.В. Актуальные вопросы советской криминологии // Советское государство и право. – М.: Наука, 1977, № 5. С.39-47.
103. Книженко О.О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальним правом України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 19 с.
104. Колб О.Г. Установа виконання покарань, як суб’єкт запобігання злочинам: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. / Київ. нац. ун-т. внутр. справ. – К., 2007 – 32 с.
105. Колб О.Г. Неналежне вивчення особи злочинця – одна з детермінант вчинення злочинів у місцях позбавлення волі // Юридична Україна. – 2005. - № 3 (27) – С. 70-77.
106. Колб О.Г. Про механізм реалізації превентивної функції кримінально-виконавчого права // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХII регіон. наук. практ. конф. 9-10 лютого 2006 р. – Львів: Юрид. ф-т Львів. нац. ун-ту імені Івана Франка, 2006. – С.350-352.
107. Колпаков В.К. Взаимодействие милиции и общественности в сфере правопорядка. – К.: УАВД, 1993. – 80 с.
108. Комарицкий С.И. Применение наказаний, не связанных с лишением свободы // Проблемы применения наказаний, не связанных с лишением свободы: Сборник научных трудов. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. – С.91-94.
109. Комарицкий С.И. Рецидивная преступность осужденных к наказаниям, не связанным с лишением свободы (вопросы методики): учебное пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. – 72 с.
110. Комарицкий С.И. Эффективность исполнения наказаний, не связанных с лишением свободы: Учеб. пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1991. – 112 с.
111. Кондратьєв Ю.А. Отстрочка исполнения приговора по советскому уголовному праву: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Харьк. юрид. ин-т. – Х., 1984. – 15 с.
112. Корекція поведінки засуджених жінок в установах виконання покарань: Навч. посібник. – Чернігів: ПОД Чернігівського ДЦНТІ, 2003. – 168 с.
113. Криминология / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М.: Изд-во МГУ, 1998. – 510 с.
114. Криминология и организация предупреждения преступлений: Учебное пособие / Алексеев А.И., Бааль Е.Г., Карев А.Г., Лебедев С.Я., и др.; Под ред.: Петрова Э.И. - М., 1995. - 244 c.
115. Криминология. Под ред. В.Н. Кудрявцева. М.: ИКД "Зерцало-М" 2002. – 345 с.
116. Криминология. Учебник / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова. – М.: Юристъ, 1997. – 512 с.
117. Криминология: Учебник / Под ред. проф. Н.Ф. Кузнецовой и проф. Г.М. Миньковского. М.: Изд-во МГУ, 1994. – 415 с.
118. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
119. Кримінально-виконавче право України: Загальна та особлива частина: Навч. посібник / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юринком Інтер, 2002. – 446 с.
120. Кримінально-виконавчий кодекс України. Офіційне видання. – К.: Атіка, 2004. – 96 с.
121. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / Степанюк А.Х., Яковець І.С. За заг. Ред. Степанюка А.Х. – Х.: ТОВ „Одісей”, 2005. – 560 с.
122. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій / Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін.– К.: НАВС України, 2000.– 201 с.
123. Крючков А.В. Профилактическая служба горрайорганов внутренних дел. Учебное пособие, М., - 1982 – 106 с.
124. Кудрявцев В.Н. Эффективность закона как средства осуществления уголовной политики // Основные направления борьбы с преступностью. - М.: Юрид. лит., 1975. - С. 29-46.
125. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. - М.: Юрид. лит., 1978. – 192 с.
126. Кудрявцев В.Н. Преступность и нравы передового общества. – М.: Гардарики, 2002. – 238с.
127. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии (О структуре индивидуального преступного поведения). – М.: Юрид. лит., 1968. – 176 с.
128. Кудрявцев В.Н. Уголовная юстиция как система. Правовая кибернетика. - М.: Юрид. лит., 1973. – 310 с.
129. Кузенко Л.В. Правове регулювання права громадян на інформацію у сфері державного управління: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук / Нац. ун-т внутр. справ.  Х., 2003. – 20 с.
130. Кургузкина Е.Б. Теория личности преступника и проблемы индивидуальной профилактики преступлений: Дисс. … д-ра. юрид. наук: 12.00.08; Защищена 10.09.2003; Утв. 21.05.2004 – М., 2003. – 423 с.
131. Курс кримінології: Загальна частина. У 2 кн. / О.М. Джужа, П.П.Михайленко, О.Г.Кулик та ін.; за заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
132. Курс советской криминологии. Предупреждение преступности / Под ред. В.Н. Кудрявцева, И.И. Карпеца, Б.В. Коробейникова.- М.: Юрид. лит., 1986. – 351 с.
133. Лекарь А.Г. Некоторые вопросы деятельности органов внутренних дел по предупреждению преступления // Вопросы предупреждения преступности. – М.: Юрид. лит., 1965. – Вып. 1. – С. 15-25.
134. Лекарь А.Г. Профилактика преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972. — 102 с.
135. Литвак О.М. Державний контроль над злочинністю: Кримінологічний аспект: Автореф. дис… д-ра юрид. наук / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2002. – 39 с.
136. Литвак О.М. Загальнотеоретичні підвалини спеціально-кримінологічного запобігання злочинності // Право України. 2001, № 5. – С. 97-103.
137. Литвинов О.М. Адміністративно-територіальна координація діяльності суб’єктів профілактики злочинів в Україні на місцевому рівні: Автореф. дис... канд. юрид. наук / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2002. – 20 с.
138. Литвинов О.М. До концепції проекту Закону України «Про профілактику злочинності» // Вісник університету внутрішніх справ. – 2000. – № 12’1. – С.127-132.
139. Лихолоб В.Г. Правовые и нравственные вопросы предупреждения преступности органами внутренних дел. Учеб. пособие / МВД Украины; УАВД. – К., 1992. – 119 с.
140. Личность преступника. Под ред. В.Н. Кудрявцева и др. – М.: Юрид. лит, 1975. – 272 с.
141. Лукашевич С.Ю. Кримінологічна характеристика та попередження злочинності засуджених в місцях позбавлення волі: Автореф. дис... канд. юрид. наук / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2001. – 19 с.
142. Лунеев В.В. Преступность в России при переходе от социализма к капитализму // Государство и право. - 1998. - № 5. - С. 47-58.
143. Льовочкін В., Осауленко О. Проблеми реалізації нового кримінального законодавства кримінально-виконавчою системою України // Право України. – 2001. – № 11. – С. 125-128.
144. Льовочкін В.А. Актуальні проблеми реформування кримінально-виконавчої системи України // Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. – № 1–2. – С. 6-18.
145. Мацко А.С. Теоретичні і практичні аспекти діяльності дільничного інспектора міліції по попередженню рецидиву злочинів серед осіб, засуджених умовною, і тих, до кого застосована відстрочка виконання вироку: Автореф. дис... канд. юрид. наук / Київськ. ун-т ім. Т.Г.Шевченка. – К., 1995. – 24 с.
146. Методологические проблемы правоведения / С.С. Алексеев, Д.А. Керимов, П.Е. Недбайло. // Правоведение. – 1964. – № 4. – С. 15-28.
147. Минязева Т.Ф. Отстрочка исполнения приговора: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1982. – 21 с.
148. Миньковский Г.М., Арзуманян Т.М., Звирбуль В.К., Кацук М.И., Шинд В.И. Деятельность органов расследования, прокурора и суда по предупреждению преступлений. – М.: Госюриздат, 1962. – 279 с.
149. Михлин А.С., Гуськов В.И., Кириллова И.А., Мельникова Ю.Б., Михайлов В.Т. Эффективность исправительных работ как меры наказания // Эффективность уголовно-правовых мер борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1968. – С. 90-163.
150. Мінімальні стандартні правилах ООН відносно заходів, не пов’язаних з тюремним ув’язненням. Резолюція 45/110 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 р. // Права людини і професійні стандарти для працівників пенітенціарної системи в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 2002. – 293 с.
151. Московець В.І. Взаємодія міліції та населення в охороні громадського порядку. // Вісник університету внутр. справ. Харьків – 2000. – Вип. 10. – С. 236-239.
152. Музеник А.К. О возможных путях совершенствования института условного осуждения с применением ст. 44 УК РСФСР // Актуальные вопросы борьбы с преступностью.- Томск, 1984. – С. 63-68.
153. Музеник А.Н., Уткин В.А., Филимонов О.В. Условное осуждение и отсрочка исполнения приговора. - Томск: ТГУ, 1990. – 176 с.
154. Муравьев В.В. Уголовно-правовые и криминологические аспекты рецидивной преступности молодежи: Автореф. дисс. канд. юрид. наук / Нижегор. акад. внутр. дел – Нижний Новгород, 2001. – 35 с.
155. Негодченко В.О. Діяльність органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів у сучасних умовах: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08; - Захищена 19.11.2003; Затв. 15.04.2004. – Х., 2003. – 219 с.
156. Негодченко В.О. Правові засади попередження злочинів: теоретичні аспекти // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2000. – № 1. – С. 158-163.
157. Нижник Н. Роль кадрової політики в реалізації функції держави // Вісник Академії правових наук. – 2002. - № 3. C. 9-16.
158. Никифоров Б.С. К вопросу об изучении эффективности уголовно-правовых мер борьбы с преступностью // Эффективность уголовно-правовых мер борьбы с преступностью. М.: Юрид. лит., 1968. – С. 3-19.
159. Новий тлумачний словник української мови. У 4-х томах. – Т.2 – К.: Видавництво "Аконіт", 1998. – 569 с.
160. Новиченко А.С. Методологические основы познания преступности: Учебн. пособие / Под ред. Аванесов Г.А. - М.: Изд-во ВЮЗШ МВД СССР, 1991. - 91 c.
161. Новосёлов Г.П. Актуальные вопросы учения об объекте преступления: Методологические аспекты: Дис. … д-ра. юрид. наук: 12.00.08, Екатеринбург. – 2001. – 260 с.
162. Обзор законодательства скандинавских и балтийских стран по службе пробации (уголовному надзору). Серия «Права человека» – СПб: Санкт-Петербургская общественная правозащитная организация «Гражданский контроль», 2005. – 243 с.
163. Огляд результатів діяльності кримінально-виконавчої інспекції Державної кримінально-виконавчої служби України у першому півріччі 2007 року. – Режим доступу: http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article;jsessionid=0D19B2E3652F7A480A6B5C96DC0D2D30?art_id=55824&cat_id=55822. – Заголовок з екрану.
164. Огляд стану діяльності кримінально-виконавчої інспекції Державної кримінально-виконавчої служби України у І півріччі 2006 року. – Режим доступу: http://www.kvs.gov.ua. – Заголовок з екрану.
165. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М, 1973. – 989 с.
166. Ольховик Н.В. Режим испытания при условном осуждении: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Томск, 2003. – 218 с.
167. Оперативний звіт щодо виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, станом на 1 грудня 2007 року. – Режим доступу: http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=58285&cat_id=45665. – Заголовок з екрану.
168. Организация деятельности уголовно-исполнительных инспекций: Учеб.-практ. пособие. – Рязань: Академия права и управления Минюста России, 2003. – 230 с.
169. Организация управления в уголовно-исполнительной системе: Учеб.: В 3 т. / Под общ. ред. Ю.А. Чайки. - Рязань: Академия права и управления Минюста России Рязань, 2002. – Т. 1: Общая часть. –536 с.
170. Оробець К. Поняття та кримінологічні показники рецидивної злочинності в Україні // Підприємництво, господарство і право.– 2005. - №3. С. 130-133.
171. Осипов П.П. О гуманистической сущности учета личности при назначении наказания // Человек и общество. Социальные проблемы права: Ученые записки. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1973, Вып. 12. - С. 201-208.
172. Павленко В.Г. Кримінально-правова та кримінологічна характеристика громадських робіт як виду покарання: Автореф. дис... канд. юрид. наук Акад. адвокатури України. — К., 2006. — 20 с.
173. Павленко Р.М. Попередження органами внутрішніх справ незаконного виробництва наркотичних засобів та психотропних речовин: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08; Захищена 25.03.2004; Затв. 16.09.2004. – К., 2004. – 201 с.
174. Платон. Сочинения: В 3 т.: Пер. с древнегреч. – М.: Мысль 1972. Т. 3. Ч. 1. 687 с.
175. Познышев С.В. Криминальная психология (Преступные типы). – Л., 1926. – 256 с.
176. Познышев С.В. Учебник уголовного права. Общая часть. – М., 1923. – 280 с.
177. Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі внутрішніх справ України: затв. Наказом МВС України від 20 жовтня 2003 N 1212 // Офіційний вісник України. – 2003. – №10. – Ч. 1 – Ст. 60.
178. Про взаємодію правоохоронних органів та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю: спільна інструкція Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного митного комітету України, Національної гвардії України, Міністерства оборони України, Міністерства юстиції України № 4348/138/151/11-2-2870/172/148-407/2-90-442 від 10.08.94 р.
179. Про загальну структуру і чисельність кримінально-виконавчої системи України: Закон України від 2 березня 2000 р. №1526-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №15. – Ст. 108.
180. Про