Олійник Владислав Петрович Криміналь­но-правова характеристика злочину забруднення моря (ст. 243 КК України)

Короткий опис

Олійник Владислав Петрович, здобувач кафедри кримі­нального права, кримінології, цивільного та господарського права ВНЗ «Національна академія управління»: «Криміналь­но-правова характеристика злочину забруднення моря (ст. 243 КК України)» (12.00.08 - кримінальне право та криміно­логія; кримінально-виконавче право). Спецрада К 26.889.02 у ВНЗ «Національна академія управління»

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ»

Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису

ОЛІЙНИК ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ

УДК 343.36(477)
ДИСЕРТАЦІЯ
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНУ ЗАБРУДНЕННЯ МОРЯ (СТ. 243 КК УКРАЇНИ)

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
______________В. П. Олійник

Матвійчук Валерій Костянтинович, доктор юридичних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України ВНЗ «Національна академія управління»
Дисертація є ідентичною з іншим примірником дисертації
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
К 26.889.02
к.ю.н., доцент І. О. Харь

Київ – 2018

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень………………………………………………… 17
ВСТУП…………………………………………………………………………. 18
РОЗДІЛ 1. Вихідні положення кримінально-правової характеристики злочину забруднення моря..…………………………………………………...
27
1.1. Витоки, ґенеза злочину забруднення моря та сучасний стан проблеми... 27
1.2. Поняття злочину забруднення моря та соціально-правова обумовленість цієї заборони…………………………..….…….………………
36
Висновки до першого розділу………………………………………………… 62
РОЗДІЛ 2. Дослідження об’єктивних, суб’єктивних та кваліфікуючих ознак злочину забруднення моря……………………….…………………
67
2.1. Об’єктивні ознаки злочину забруднення моря…………….........………... 67
2.2. Суб’єктивні ознаки злочину, передбаченого ст. 243 КК України……….. 117
2.3. Кваліфікуючі ознаки злочину забруднення моря.……………….….. 150
Висновки до другого розділу.…………………...…………………………….. 166
РОЗДІЛ 3. Відмежування злочину забруднення моря від суміжних злочинів, компаративістське дослідження злочину, передбаченого ст. 243 КК України з аналогічними злочинами за кримінальним законодавством деяких держав……………………………..…..…………….

169
3.1. Відмежування злочину, передбаченого ст. 243 КК України від суміжних злочинів…………………………………………………………....….
169
3.2. Компаративістське дослідження злочину, передбаченого ст. 243 КК України з аналогічними злочинами за кримінальним законодавством деяких зарубіжних держав..…………………….………………..……………...

175
Висновки до третього розділу………………………………………………… 184
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….. 191
ДОДАТКИ……………………………………………………………………… 226

Перелік умовних позначень

АРК - Автономна Республіка Крим
БСЭ – Большая Советская Энциклопедия
ВР АРК – Верховна Рада Автономної Республіки Крим
ВРУ – Верховна Рада України
ГПК – Господарський процесуальний кодекс України
ЗУ – Закон України
КАСУ – Кодекс адміністративного судочинства України
КК – Кримінальний кодекс України
КУпрАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КК УСРР 1922 року – Кримінальний кодекс Української Соціалістичної Радянської Республіки 1922 року
КК УСРР 1927 року – Кримінальний кодекс Української Соціалістичної Радянської Республіки 1927 року
КК УРСР 1960 року – Кримінальний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки 1960 року
КМУ – Кабінет Міністрів України
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс України
Основи 1958 р. – Основи кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1958 р.
п. – пункт
ПВСУ – Пленум Верховного Суду України
РФ – Російська Федерація
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
ст. – стаття
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України
ч. – частина

ВСТУП

Актуальність теми. У системі глобальних викликів сучасна екологічна проблема характеризується найвищим ступенем складності зовнішніх і внутрішніх взаємозв’язків. Тому на це спрямоване положення ст. 50 Конституції України, яка проголошує право кожного на безпечне довкілля, що належить до основних прав людини, оскільки безпечний стан навколишнього природного середовища є передумовою збереження життя і здоров’я людини як найважливішої соціальної цінності, основи сприятливого існування та розвитку будь-якого суспільства та людства в цілому. Екологічні явища кризового характеру в Україні, що в першу чергу стосуються забруднення водних об’єктів і, зокрема, забруднення моря, як найбільш вразливих природних ресурсів, викликають їх кримінально-правову охорону.
Окремі аспекти кримінально-правової характеристики злочину, передбаченого ст. 243 КК України (далі ст. 243 КК), певною мірою розробляли такі вітчизняні і зарубіжні вчені, як: В. І. Антипов, С. Б. Гавриш, О. Л. Дубовик, О. О. Дудоров, Е. М. Жевлаков, В. А. Клименко, З. Г. Корчева, О. В. Кришевич, Б. М. Леонтьєв, Н. О. Лопашенко, В. К. Матвійчук, В. С. Плугатир, П. Ф. Повеліцина Є. Л. Стрельцов, В. Я. Тацій, Ю. А. Турлова, Ю. С. Шемшученко, та ін. Істотний вклад у дослідження цієї проблеми внесла в рамках кандидатської дисертації О. О. Плотнікова на тему: «Ответственность за загрязнение моря веществами, опасными для здоровья людей или для живых ресурсов моря или другими отходами и материалами по ст. 228-1 УК УССР» в 1987 р. Безумовно, що роботи цих та інших вчених, на праці яких ми посилаємося в дисертації, мають значну наукову і практичну цінність, але не зважаючи на це багато питань, які стосуються теми дисертації, не вивчалися, а деякі розроблені недостатньо. Так, поза увагою науковців залишилися питання витоків та ґенези норм, які передбачали кримінальну відповідальність за забруднення моря та сучасного стану проблеми; дослідження та формулювання поняття злочину забруднення моря та соціально-правової обумовленості цієї заборони. Крім того, автори існуючих праць мають розбіжності в поглядах щодо суспільних відносин, поставлених під охорону кримінального закону, на структуру об’єкта, стосовно предмета злочину і предмета відносин, їх місце в складі злочину щодо складоутворюючих цього діяння та їх ознак.
Значні прогалини існують у теорії і на практиці у відмежуванні злочину, передбаченого ст. 243 КК від суміжних злочинів. Потребує належного аналізу компаративістське дослідження норм, що передбачають кримінальну відповідальність за ст. 243 КК України від аналогічних діянь за законодавством деяких зарубіжних держав. Крім того, існує нагальна потреба в розробленні ґрунтовних пропозицій з удосконалення положень, передбачених ст. 243 КК. Усе це є свідченням актуальності обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота ґрунтується на положеннях Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (прийнята Верховною Радою України 18.03.2004 р. № 161629-ІV) та виконана в межах науково-дослідної роботи ВНЗ «Національна академія управління» на 2014-2019 рр. на тему: «Адаптація законодавства і права України до законодавства і права Європейського Союзу» (державний реєстраційний номер 0114U006593).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення відповідних норм ст. 243 КК та підвищення ефективності регулятивної сутності кримінального права в сфері кримінально-правової охорони моря від забруднення. Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:
- дослідити витоки, ґенезу злочину забруднення моря та сучасний стан проблеми;
- розробити поняття злочину, передбаченого ст. 243 КК та з’ясувати соціальну обумовленість такої заборони;
- встановити об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину забруднення моря;
- з’ясувати кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ст. 243 КК;
- провести відмежування злочину, передбаченого ст. 243 КК від суміжних злочинів;
- здійснити компаративістське дослідження злочину забруднення моря за кримінальним законодавством України та деяких зарубіжних держав;
- розробити пропозиції щодо внесення змін і доповнень до кримінального законодавства з метою вдосконалення ст. 243 КК.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини з належної охорони внутрішніх морських вод, вод територіального моря, вод виключної (морської) екологічної зони, вод відкритого моря від забруднення.
Предметом злочину є кримінально-правова характеристика злочину забруднення моря.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дослідження в роботі використано наступні загальнонаукові і спеціально-наукові методи: діалектичний – застосовувався у всіх розділах дисертації, в їх взаємозв’язку, а також формування висновків і пропозицій за темою дослідження; історико-правовий – використовувався для розкриття витоків та ґенези кримінально-правової заборони забруднення моря (підрозділ 1.1.); порівняльно-правовий – використовувався у порівнянні вітчизняних кримінально-правових норм, що регламентують відповідальність за досліджуваний злочин, з відповідними нормами законодавства окремих зарубіжних держав (підрозділ 3.2.); логіко-семантичний – застосовувався для проведення поглибленого вивчення понятійного апарату (підрозділ 1.1., 1.2, 2.1, 2.2, 2.3; 3.1; 3.2); догматичний – використовувався для виявлення можливостей удосконалення ст. 243 КК (розділи 2,3.); соціологічний – застосовувався під час проведення анкетування з питань кримінально-правової характеристики злочину забруднення моря (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); системного аналізу – допоміг з’ясувати внутрішню структуру і місце злочину, передбаченого ст. 243 КК (розділ 2).
Теоретичним підґрунтям монографічної роботи стали дослідження М. І. Бажанова, Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова, Я. М. Брайніна, О. В. Вітка, П. А. Вороб’я, В. К. Грищука, С. Ф. Денисова, Т. А. Денисової, М. Й. Коржанського, В. М. Кудрявцева, В. В. Кузнецова, В. А. Мисливого, А. А. Музики, В. О. Навроцького, В. І. Осадчого, М. І. Панова, О. П. Рябчинської, А. В. Савченка, О. С. Сотули, В. Я. Тація, В. П. Тихого, В. І. Тютюгіна, П. В. Хряпінського та ін.
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, міжнародно-правові акти, Кримінальний кодекс України, Закони України, постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, що стосуються питань, пов’язаних із темою дослідження, інші нормативно-правові акти України та кримінальні кодекси зарубіжних країн.
Емпіричну базу дослідження складають дані Державної судової адміністрації України за 2005-2016 рр.; аналіз 100 вироків за кримінальними провадженнями, передбаченими ст. 243 КК; результати: опитування 340 працівників правоохоронних органів, суду, захисників та представників особи; опитування 320 викладачів та студентів старших курсів юридичних факультетів вищих навчальних закладів.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація за характером і змістом досліджених питань є однією з перших в Україні комплексною і системною науково-дослідною працею, присвяченою кримінально-правовій характеристиці злочину забруднення моря. Конкретний внесок дисертанта в наукове розроблення питань кримінально-правової характеристики злочину, передбаченого ст. 243 КК, полягає в обґрунтуванні пропозицій та рекомендацій, що містять елементи наукової новизни та мають істотне значення для науки кримінального права та практики застосування досліджуваної норми, зокрема:
Уперше:
- доведено, що витоки кримінальної відповідальності за забруднення моря мали місце в Указі «Про посилення боротьби із забрудненням моря речовинами, шкідливими для здоров’я людей або живих ресурсів моря» від 14 жовтня 1974 р. У зв’язку з ним відбулося доповненням КК УРСР 1960 р. статтею 228-1 – Забруднення моря шкідливими для здоров’я людей або живих ресурсів моря, або іншими відходами і матеріалами. З 17 червня 1992 р. були внесені зміни до ст. 228-1 КК, де замість «СРСР та Радянська держава» замінено на «Україна». Законом від 9 квітня 1996 р. були внесені зміни до ч. 1 ст. 228-1 КК після слів «відходів і матеріалів» доповнено словами «якщо розмір заподіяних збитків… перевищує п’ятсот мінімальних розмірів заробітної плати», а до ч. 2 цієї статті після слів «договорів України» доповнено «якщо розмір заподіяних збитків… перевищує тисячу мінімальних розмірів…» тощо. З прийняттям КК 2001 р. була закріплена кримінальна відповідальність «ст. 243. Забруднення моря», яка є чинною на цей час;
- запропоновано визначення поняття злочину, передбаченого ст. 243 КК, під яким слід розуміти умисне, заборонене КК діяння (за чч. 1 та 2 КК – особа зобов’язана дотримуватися спеціальних правил – капітан морського судна, вахтовий член екіпажу, помпові машиністи, вахтові мотористи тощо, а за ч. 3 цієї статті – спеціально відповідальні особи морських і повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі за своєчасне повідомлення відповідним адміністраціям, уповноваженим органам або особам про скидання чи невідворотні втрати шкідливих засобів – це службові особи: капітани морських суден, командири повітряних суден особи командного складу), що посягає на суспільні відносини, які забезпечують умови з належної охорони, раціонального використання, відтворення й оздоровлення внутрішніх морських вод, вод територіального моря України, вод виключної (морської) економічної зони України, вод відкритого моря у сприятливому для життя стані теперішніх і майбутніх поколінь, які полягають у забрудненні моря матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров’я людей або відходами внаслідок порушення спеціальних норм, якщо це створило небезпеку для зазначених цінностей, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод або у відкритому морі зазначених засобів; у вчиненні тих самих діянь, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного або рослинного світу, або інших тяжких наслідків; за ч. 3 у бездіяльності – неповідомлення спеціально відповідальними за те особами транспортних засобів, або інших споруд, що знаходяться в морі, відповідним організаціям, уповноваженим органам або особам про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби чи невідворотні втрати ним у межах внутрішніх, територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих засобів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоду зонам відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря;
- з’ясовано, що основними чинниками соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за цей злочин є: соціально-кримінологічний – визначає стан розвитку суспільних відносин; нормативно-правовий – свідчить про відповідність заборони Конституції України, має внутрішню несуперечливість нормам інших законодавчих актів, що стосуються цієї сфери; етичний – свідчить про дотримання етичних норм при конструюванні цієї заборони; культурно-історичний – свідчить, що ця заборона розглядається з точки зору її розвитку; міжнародно-правовий – свідчить, що заборона, передбачена ст. 243 КК, відповідає міжнародно-правовим стандартам у цій сфері;
- на підставі проведеного дослідження запропоновано визначення основного безпосереднього об’єкта злочину, передбаченого ст. 243 КК – це суспільні відносини, що забезпечують умови з належної, тобто встановленої чинним законодавством України охорони раціонального використання, відтворення й оздоровлення внутрішніх морських вод, вод територіального моря України, вод виключної (морської) економічної зони України, вод відкритого моря у сприятливому для життєдіяльності стані теперішніх та майбутніх поколінь;
- доведено, що родове поняття предмета злочину забруднення моря має назву «води моря», або «морські води», яке охоплює всі предмети, вказані в ст. 243 КК, перелік предмета цього злочину є таким: води внутрішнього моря України; води територіального моря України; води виключної (морської) економічної зони; води відкритого моря, а також інформація за ч. 3 ст. 243 КК;
- визначено обов’язкові ознаки об’єктивної сторони злочину забруднення моря: за ч. 1 – це діяння (дія або бездіяльність), засоби, місце і джерела вчинення злочину; за ч. 2 – це діяння, засоби, місце, джерела вчинення злочину, наслідки (загибель людей, захворювання людей, масова загибель рослинного чи тваринного світу, інші тяжкі наслідки), необхідний причинно-наслідковий зв’язок між діянням і наслідками, що настали; за ч. 3 – це бездіяльність, місце вчинення злочину, засоби вчинення злочину, обстановка вчинення злочину, джерела вчинення злочину;
- запропонована нова редакція статті 243. Забруднення, засмічення моря, з описанням джерел забруднення моря, з розширенням засобів вчинення злочину (ч. 1 цієї статті); ч. 2 доповнено ознакою повторності та юридичною особою; ч. 3 – масовою загибеллю або масовим захворюванням людей тощо;
Удосконалено:
- розуміння суб’єкта злочину забруднення моря: за ч. 1 та 2 – це фізична осудна, службова, неслужбова, приватна особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося 16-ть років, які зобов’язані дотримуватися спеціальних правил та вчинили забруднення моря матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров’я людей або відходами внаслідок порушення спеціальних правил (це може бути капітан судна, командир повітряного судна, помічник капітана, третій механік, вахтенні члени екіпажу, особи з числа командного складу екіпажу, помпові машиністи, вахтові мотористи тощо), а за ч. 3 цієї статті – це спеціально відповідальні особи морських та повітряних суден, або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі за своєчасне повідомлення адміністрації найближчого порту і іншому уповноваженому органу або особі у разі скиданні чи поховання – і організації, що видає дозволи на такі операції (це можуть бути капітани морських суден, командири повітряних суден, особи командного складу);
- визначення суб’єктивної сторони цього злочину: за чч. 1 та 3 ст. 243 КК характерний лише прямий умисел; за ч. 2 – до діяння прямий умисел, а до наслідків лише необережна форма вини; для ч. 3 – характерна мета – скидання з метою поховання шкідливих засобів;
Дістали подальшого розвитку:
- критерії, за якими повинно здійснюватися відмежування злочинів, передбачених стст. 243, 242 та 113 КК: за об’єктом, предметом злочинів; за ознаками об’єктивної сторони та місцем вчинення цих злочинів (за виключення ст. 113 КК);
- компаративістське дослідження злочину, передбаченого ст. 243 КК та аналогічних злочинів зарубіжних держав. З’ясовано, що таке дослідження сприяло вдосконаленню ст. 243 КК України, ознаками об’єктивної сторони (джерелами, засобами, кваліфікуючими чи особливо кваліфікуючими ознаками).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані у:
- законотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до чинного КК, а також при вдосконаленні чинного законодавства (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України (№ 06-706/18 від 6 червня 2018 р.));
правозастосовній діяльності – для кваліфікації злочинів, передбачених ст. 243 КК та відмежуванні їх від діянь, передбачених стст. 242 та 113 КК;
науково-дослідній роботі – для подальшої розробки теоретичних та прикладних проблем, пов’язаних з забрудненням моря;
навчальному процесі – як матеріал для викладення навчальних дисциплін: Кримінальне право України. Особлива частина; Актуальні проблеми кваліфікації злочинів (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес ВНЗ «Національна академія управління» від 21 листопада 2017 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним науковим дослідженням. Визначені та обґрунтовані в дисертації наукові положення та пропозиції є особистим внеском здобувача. Наукові положення, рекомендації та висновки, що виносяться на захист, є самостійним доробком автора.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором на семінарі кафедр юридичного факультету ВНЗ «Національна академія управління», а також були оприлюднені на міжнародних та загальноукраїнських науково-практичних конференціях: «Кримінальне право в умовах глобалізації» (м. Одеса, 25 травня 2018 р.); «Оптимізм і песимізм: амбівалентність українського соціуму в духовному і матеріальному вимірах» (м. Київ, 18 травня 2017 р.); «Актуальні проблеми державно-правового розвитку України в контексті інтеграційних процесів» (м. Запоріжжя, 20 травня 2017 р.); «Наука та сьогодення» (м. Київ, 30-31 серпня 2017 р.); «Юридична наука і практика : пошук правової гармонії» (м. Київ, 5 жовтня 2017 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження викладено в 13 публікаціях, з них 8 – у наукових виданнях, внесених в оновлений перелік фахових видань з юридичних наук МОН України, зареєстрованих та проіндексованих у міжнародних наукометричних каталогах та базах даних; 5 – матеріали конференції.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з анотації, вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (330 найменування) на 34 сторінках, додатків (9) на 26 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 252 сторінки, основний текст дисертації – 173 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках наведено теоретичне узагальнення даного дисертаційного дослідження, яке полягає у з’ясуванні питань кримінально-правової характеристики злочину забруднення моря. Основними теоретичними і практичними результатами даного дослідження є те що:
1. Витоки кримінальної відповідальності за забруднення моря мали місце в Указі «Про посилення боротьби із забрудненням моря речовинами, шкідливими для здоров’я людей або живих ресурсів моря» від 14 жовтня 1974 р. У зв’язку з ним відбулося доповненням КК УРСР 1960 р. статтею 228-1 – Забруднення моря шкідливими для здоров’я людей або живих ресурсів моря, або іншими відходами і матеріалами. 17 червня 1992 р. були внесені зміни до ст. 228-1 КК, де замість «СРСР та Радянська держава» замінено на «Україна». Законом від 9 квітня 1996 р. були внесені зміни до ч. 1 ст. 228-1 КК після слів «відходів і матеріалів» доповнено словами «якщо розмір заподіяних збитків… перевищує п’ятсот мінімальних розмірів заробітної плати», а до ч. 2 цієї статті після слів «договорів України» доповнено «якщо розмір заподіяних збитків… перевищує тисячу мінімальних розмірів…» тощо. З прийняттям КК 2001 р. була закріплена кримінальна відповідальність «ст. 243. Забруднення моря», яка є чинною на цей час.
2. Під поняттям злочину, передбаченого ст. 243 КК слід розуміти умисне, заборонене КК діяння (за чч. 1 та 2 КК – особа зобов’язана дотримуватися спеціальних правил – капітан морського судна, вахтовий член екіпажу, помпові машиністи, вахтові мотористи тощо, а за ч. 3 цієї статті – спеціально відповідальні особи морських і повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі за своєчасне повідомлення відповідним адміністраціям, уповноваженим органам або особам про скидання чи невідворотні втрати шкідливих засобів – це службові особи: капітани морських суден, командири повітряних суден особи командного складу), що посягає на суспільні відносини, які забезпечують умови з належної охорони, раціонального використання, відтворення й оздоровлення внутрішніх морських вод, вод територіального моря України, вод виключної (морської) економічної зони України, вод відкритого моря у сприятливому для життя стані теперішніх і майбутніх поколінь, які полягають у забрудненні моря матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров’я людей або відходами внаслідок порушення спеціальних норм, якщо це створило небезпеку для зазначених цінностей, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод або у відкритому морі зазначених засобів; у вчиненні тих самих діянь, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного або рослинного світу, або інших тяжких наслідків; за ч. 3 у бездіяльності – неповідомлення спеціально відповідальними за те особами транспортних засобів, або інших споруд, що знаходяться в морі, відповідним організаціям, уповноваженим органам або особам про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби чи невідворотні втрати ним у межах внутрішніх, територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих засобів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоду зонам відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря.
3. Основними чинниками соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за цей злочин є: соціально-кримінологічний – визначає стан розвитку суспільних відносин; нормативно-правовий – свідчить про відповідність заборони Конституції України, має внутрішню несуперечливість нормам інших законодавчих актів, що стосуються цієї сфери; етичний – свідчить про дотримання етичних норм при конструюванні цієї заборони; культурно-історичний – свідчить, що ця заборона розглядається з точки зору її розвитку; міжнародно-правовий – свідчить, що заборона, передбачена ст. 243 КК відповідає міжнародно-правовим стандартам у цій сфері.
4. Під основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 243 КК слід розуміти суспільні відносини, що забезпечують умови з належної, тобто встановленої чинним законодавством України охорони раціонального використання, відтворення й оздоровлення внутрішніх морських вод, вод територіального моря України, вод виключної (морської) економічної зони України, вод відкритого моря у сприятливому для життєдіяльності стані теперішніх та майбутніх поколінь.
5. Родове поняття предмета злочину забруднення моря має назву «води моря», або «морські води», яке охоплює всі предмети, вказані в ст. 243 КК, перелік предмета цього злочину є таким: води внутрішнього моря України; води територіального моря України; води виключної (морської) економічної зони; води відкритого моря, а також інформація за ч. 3 ст. 243 КК.
6. Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони злочину забруднення моря: за ч. 1 – є діяння (дія або бездіяльність), засоби, місце і джерела вчинення злочину; за ч. 2 – є діяння, засоби, місце, джерела вчинення злочину, наслідки (загибель людей, захворювання людей, масова загибель рослинного чи тваринного світу, інші тяжкі наслідки), необхідний причинно-наслідковий зв’язок між діянням і наслідками, що настали; за ч. 3 – є бездіяльність, місце вчинення злочину, засоби вчинення злочину, обстановка вчинення злочину, джерела вчинення злочину.
7. Суб’єкт злочину забруднення моря: за ч. 1 та 2 – є фізична осудна, службова, неслужбова, приватна особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося 16-ть років, які зобов’язані дотримуватися спеціальних правил та вчинили забруднення моря матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров’я людей або відходами внаслідок порушення спеціальних правил (це може бути капітан судна, командир повітряного судна, помічник капітана, третій механік, вахтенні члени екіпажу, особи з числа командного складу екіпажу, помпові машиністи, вахтові мотористи тощо), а за ч. 3 цієї статті – є спеціально відповідальні особи морських та повітряних суден, або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі за своєчасне повідомлення адміністрації найближчого порту і іншому уповноваженому органу або особі у разі скиданні чи поховання – і організації, що видає дозволи на такі операції (це можуть бути капітани морських суден, командири повітряних суден, особи командного складу).
8. Суб’єктивна сторона цього злочину: за чч. 1 та 3 ст. 243 КК характеризується лише прямим умислом; за ч. 2 – до діяння прямий умисел, а до наслідків лише необережна форма вини; для ч. 3 – характерна мета – скидання з метою поховання шкідливих засобів.
9. Критерії, за якими повинно здійснюватися відмежування злочинів, передбачених стст. 243, 242 та 113 КК має бути предмет злочину; за ознаками об’єктивної сторони та місцем вчинення цих злочинів (за виключення ст. 113 КК).
10. Компаративістське дослідження злочину, передбаченого ст. 243 КК та аналогічних злочинів зарубіжних держав. З’ясовано, що таке дослідження сприяло вдосконаленню ст. 243 КК України, ознаками об’єктивної сторони (джерелами, засобами, кваліфікуючими чи особливо кваліфікуючими ознаками) та дало можливість запропонувати наступну редакцію ст. 243 КК: «Стаття 243. Забруднення або засмічення моря
1. Забруднення або засміченням моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключною (морської) економічної зони України із джерел, що знаходяться на суші, з транспортних засобів (морських та повітряних суден) або споруджених у морі штучних островів, інших плаваючих засобів, платформ або інших штучного споруджених у морі конструкцій матеріалами, сировиною, речовинами, відходами чи покидьками, шкідливими для життя чи здоров'я людей, водних біологічних ресурсів внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя і здоров'я людей або живих ресурсів моря або оточуючому середовищу, чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також внаслідок порушення правил скидання чи поховання з транспортних засобів або споруджених у морі штучних споруд, в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, сировини, речовин, відходів чи покидьків, -
караються…
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили істотну шкоду здоров'ю людини, водним біологічними ресурсам, оточуючому середовищу, зонам відпочинку чи іншим охоронюваним законом інтересам, -
караються...
3. Діяння передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, масове захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного або рослинного світу, -
караються…
4. Неповідомлення спеціально відповідальним за те особам морських та повітряних суден або інших споруджених у морі штучних островів, інших плаваючих засіб, платформ, споруд або споруджених у морі конструкцій, що знаходяться в морі адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання – і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлення або здійснення внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин, сумішей, відходів, покидьків, що містять такі шкідливі засоби понад встановлені норми, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або біологічних ресурсів моря чи могло завдати шкоду зонам лікування і відпочинку, або перешкодити іншим законним видам використання моря
караються…».