Кримінально-правові і кримінологічні аспекти легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1.
Історико-правовий огляд проблеми легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом 14
1.1. Порівняльно-правовий аналіз розвитку закордонного законодавства в галузі боротьби з легалізацією злочинних доходів 14
1.2. Сучасний стан проблеми легалізації злочинного капіталу в Україні 55
РОЗДІЛ 2.
Підстави встановлення кримінальної відповідальності за легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом 68
2.1. Причини і передумови виникнення проблеми легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом 68
2.2. Форми “відмивання” грошей 82
2.3. Принципи криміналізації “відмивання” грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом 95
РОЗДІЛ 3.
Кримінально-правова характеристика легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом 115
3.1. Об’єктивні ознаки легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом 116
3.2. Суб’єктивні ознаки легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом 141
3.3. Кваліфікуючі ознаки легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом 153
3.4. Відмежування складу легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом від суміжних складів злочинів 158

ВИСНОВКИ 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 171
ДОДАТОК 194
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. За останнє десятиріччя в Україні відбуваються корінні економічні, соціальні і політичні перетворення, спрямовані на побудову вільної ринкової, демократичної і правової держави. Ці процеси не завжди протікають послідовно, що спричинює, поряд з негативною спадщиною минулого, істотний вплив і на злочинність. Її рівень значно збільшився в порівнянні з 80-ми роками, змінилася і її структура, у якій значна вага припадає на злочини у сфері економіки.
Проблема юридичної оцінки такого кримінального явища, як легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, є досить актуальною у сучасній науці кримінального права як в Україні, так у багатьох закордонних країнах. Це пояснюється рядом причин.
По-перше, відмивання злочинних доходів по своїй суті є складовим елементом організованої злочинної діяльності в цілому, тому що дозволяє завуалювати, приховати дійсне походження майнових цінностей, здобутих у результаті здійснення різних злочинів. Оскільки боротьба з організованою злочинністю в наш час входить у число першочергових задач світового співтовариства, і розроблення правових основ і практичних методів протидії легалізації кримінальних капіталів також є невід’ємною частиною комплексу заходів державного реагування на прояви організованої злочинності не тільки в нашій країні, але і в усьому світі.
По-друге, необхідно враховувати міжнародний характер діяльності по відмиванню злочинних доходів, що сформувався в процесі інтернаціоналізації організованої злочинності (зокрема торгівлі наркотиками, зброєю, тощо) в цілому. Зростаючі в кількісному і якісному відношеннях злочинні групи та організації постійно мають потребу в легалізації своїх капіталів, що стрімко збільшуються. Ця тенденція породила останнім часом у багатьох країнах цілі конгломерати легально зареєстрованих фірм, що займаються винятково відмиванням злочинних доходів своїх господарів. Таким чином, легалізація майнових цінностей злочинного походження перетворилася до середини 90-х років у міжнародний кримінальний бізнес.
По-третє, антилегалізаційне законодавство не тільки в Україні, але й у ряді західних країн знаходиться ще в стадії формування, у деяких інших закордонних державах (де відповідні законодавчі акти були прийняті раніше – у 70-80 роки) у даний час відбувається процес модернізації і переробки колишніх норм.
По-четверте, донині, як в українській, так і в іноземній юридичній літературі продовжуються гострі наукові дискусії в досліджуваній галузі. При цьому, найбільш полемічними є теоретичні питання визначення поняття і форм легалізації злочинних доходів. Суперечки ведуться також навколо ступеня караності тих чи інших способів інтеграції злочинно нажитих засобів у легальну економіку а також з приводу формулювань переліку протизаконних діянь, відмивання доходів від яких, утворює склад кримінально караної легалізації.
Новий Кримінальний кодекс, що містить у розділі VII (“Злочини у сфері господарської діяльності”) статтю 209 “Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом”, поставив як перед правозастосовувачами, так і перед українською наукою кримінального права безліч питань, що стосуються розуміння, тлумачення і практичного застосування законодавчих новацій і, зокрема, норми про відповідальність за легалізацію майнових цінностей злочинного походження. Отже, однією із основних задач даної дисертації є аналіз чинного законодавства й оцінка перспективи його подальшого розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що тема роботи затверджена кафедрою кримінального права і кримінології Національного університету внутрішніх справ МВС України, а потім Вченою Радою цього ж навчального закладу. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри на 1999-2002 роки. Дослідження здійснене згідно з основними напрямками, визначеними Указом Президента України № 143 від 18 лютого 2002 р. “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” (п. 1), Наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р. “Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років” (п. 7), та ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 р.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є проведення комплексного кримінально-правового і кримінологічного дослідження проблеми боротьби з легалізацією грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, та вироблення на підставі цього пропозицій щодо вдосконалення практики застосування ст.209 КК України.
Мета дослідження визначила коло завдань, рішення яких склало зміст дослідження:
- вивчити соціальні й економічні передумови виникнення і розвитку такого кримінального явища, як легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, в Україні та закордонних країнах;
- провести історичний і порівняльно-правововий аналіз даної проблеми, огляд і характеристику діючих міжнародно-правових актів і національних законодавств окремих закордонних держав, що стосуються боротьби з відмиванням кримінальних капіталів;
- проаналізувати склад злочину і дати його кримінально-правову і кримінологічну характеристику; встановити причини й умови легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом; запропонувати міри його попередження;
- узагальнити й оцінити основні наукові концепції про юридичну сутність легалізації злочинних доходів; вивчити джерела виникнення розглянутої проблеми в колишньому СРСР, та розглянути історичну ретроспективу формування антилегалізаційного законодавства в нашій країні;
- визначити місце легалізації майнових цінностей злочинного походження в сучасній системі українського кримінального права та здійснити аналіз чинного українського законодавства про боротьбу з відмиванням злочинних доходів;
- дати тлумачення понять, що містяться в диспозиції ст. 209 КК, розгляд спірних питань інтерпретації тексту даної норми і вироблення пропозицій щодо вдосконалення її змісту;
- встановити елементи подібності й розходження антилегалізаційної норми ст. 209 КК з іншими нормами КК, розмежування суміжних складів.
Об’єктом дослідження є легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, як соціальне і правове явище, відповідальність за яке передбачено чинним кримінальним законодавством.
Предметом дослідження є чинне кримінальне законодавство, яке встановлює відповідальність за легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, практика його застосування, норми міжнародного права, які стали основою створення національної системи заходів протидії легалізації, а також система наукових поглядів і розробок, стосовно цієї проблеми.
Методи дослідження. У процесі роботи над даною дисертацією використані різні методи наукового дослідження проблеми, яка розглядається. Зокрема, у процесі дослідження розвитку злочинної діяльності щодо легалізації майнових цінностей злочинного походження в ретроспективному, історичному аспекті було використано історико-правовий метод дослідження причин виникнення і розростання цього кримінального явища. У ході дослідження економічних джерел і соціальної обумовленості існування даного різновиду організованої економічної злочинності виявлені і проаналізовані ті конкретні економічні й соціальні умови (не тільки в України, але і за кордоном), що сприяють або, принаймні, не перешкоджають здійсненню процесу легалізації тіньових капіталів на внутрішньодержавному і міжнародному рівнях.
Догматичний метод дозволив проаналізувати норму чинного КК України, у яких передбачено відповідальність за легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, з точки зору додержання правил законодавчої техніки конструювання диспозиції і санкції цієї норми.
Здійснюючи огляд і даючи характеристику західних наукових концепцій і сучасного міжнародного законодавства про боротьбу з легалізацією злочинних доходів, автор використовує порівняльно-правовий метод вивчення як різних теоретичних положень, вироблених з приводу даного питання в зарубіжній юридичній літературі, так і конкретних міжнародно-правових документів і національних нормативних актів окремих закордонних країн. При цьому виділяються риси подібності і принципового розходження досліджуваних законодавчих норм, які обумовлені, крім іншого, неоднаковістю наукових підходів до оцінки даного злочину.
У процесі аналізу норм нового КК та інших нормативних актів, а також останніх законопроектів, що стосуються протидії відмиванню кримінальних капіталів, були використані різні способи тлумачення тексту вищезгаданих документів: систематичний, граматичний, історичний і логічної інтерпретації. Крім цього в рамках даної дисертації застосовувався метод структурно-системного аналізу, використаний при конструюванні і структуризації системи економічних злочинів і визначенні місця легалізації злочинних доходів у цій системі.
Метод наукового узагальнення дозволив при цьому сформулювати авторське визначення поняття досліджуваного злочину з урахуванням закордонного досвіду й українських правових традицій.
Науково-теоретичною базою дисертації є наукові праці з кримінального права та кримінології, наукові праці західних, головним чином, європейських учених-юристів, а також ще досить невеликий за обсягом науково-дослідний матеріал з проблеми легалізації, створений на даний час українськими правознавцями. До числа вітчизняних правознавців, у роботах яких у тій чи іншій мірі висвітлюється тема легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, варто віднести імена Дудорова О.О., Бабич Н., Бондаревої М.В, Беніцького А.С., Навроцького В.О., Перепелиці О.І., Савченко А., Попович В.М., Стрельцова Є.Л., Туркевич І.К., Шапченка С., Фесенка Є. У російській науці кримінального права даною проблематикою займалися такі юристи, як: Є.А. Абрамов, В.М. Алієв, Б.С. Болотський, Л.Д. Гаухман, В.В. Верін, Б.В. Волженкін, В.Д. Ларичев, С.У Максимов, В.Е. Мельников, Б.В. Геленко.
Закордонні джерела набагато більш численні. Розглянутій проблемі присвячені наукові дослідження, проведені Г. Арцем, Б. Бургсталлером, Р. Фортхаузером, К. Лакнером, Ш. Штоером, Ю.Б. Акерманом, Ф. Цюндом, X. Мюллером, П. Бернасконі.
Крім названих наукових джерел, у процесі дослідження були проаналізовані й охарактеризовані також нормативні акти міжнародного, європейського і російського законодавства, повний перелік яких викладається в списку використаної літератури.
Нормативну базу дослідження складає Конституція України, чинне кримінальне законодавство України, нормативні акти банківського, фінансового та податкового законодавства.
Емпіричну базу дослідження складають результати анкетного опитування 112 практикуючих юристів, працівників правоохоронних органів і осіб, які займаються підприємницькою діяльністю в м. Києві і м. Харкові, а також вивчення діяльності податкової міліції щодо протидії легалізації. Тематика опитувань стосувалася розуміння респондентами суті легалізації злочинно здобутих майнових цінностей як кримінально-каранного діяння, а також деяких питань тлумачення змісту ст. 209 КК, що регулює розглянуті правовідносини. Таким чином, був застосований соціологічний метод наукового дослідження, який виявився дуже корисним при характеристиці української антилегалізаційної норми.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням кримінально-правових і кримінологічних проблем легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. У ньому висвітлено низку нових положень, розроблених особисто здобувачем, які і виносяться на захист:
1. Проведений автором системний аналіз дозволив зробити висновок про наявність необхідних і достатніх підстав для криміналізації такого явища, як легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, і відповідності її виробленим наукою кримінального права принципам криміналізації (декриміналізації) суспільно небезпечних діянь.
2. Вперше обґрунтовано, що досліджуване діяння, незалежно від форми, способів і обставин його здійснення, є, як мінімум, двохоб’єктним. Об’єктами посягання можуть бути при цьому визначені як установлений законодавством порядок здійснення законної підприємницької і іншої господарської діяльності з однієї сторони та інтереси правосуддя – з іншої.
3. Вперше запропоноване таке тлумачення поняття “фінансової операції”, що використовується у диспозиції ст. 209 КК:
- банківські операції й інші угоди кредитних організацій і їхніх філій, пов’язані з коштами, цінними паперами, дорогоцінними металами, дорогоцінними каменями й іншими цінностями відповідно до закону України “Про банки і банківську діяльність”;
- угоди з цінними паперами, що тягнуть за собою перехід права власності чи інших майнових прав на ці цінні папери;
- поштові і телеграфні перекази коштів, поштові відправлення з коштовними вкладами;
- переміщення (у першу чергу за контрактами) через митний кордон України коштів, у тому числі іноземної валюти, а також цінних паперів, транспортних засобів та іншого рухомого майна;
- одержання виграшу в казино, лотереї, тоталізаторі, системної (електронної) гри й в інших заснованих на ризику іграх, організація і проведення яких здійснюються відповідно до дозволу (ліцензії) уповноваженого державного органу чи органів місцевого самоврядування;
- внесення фізичною чи юридичною особою (страхувальником) коштів (страхового внеску) страховику по договорах майнового чи особистого страхування, а також одержання страхового відшкодування або страхової суми по цих договорах;
- передача в ломбард чи на збереження (депонування) цінних паперів, дорогоцінних металів і каменів, інших дорогоцінних речей і майнових цінностей.
4. Вперше здійснена кримінологічна характеристика даного явища, проаналізовані причини і умови виникнення легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.
5. Дістало подальшого розвитку висвітлення форм здійснення легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.
6. Дістало подальшого розвитку обґрунтування зайвості використання у КК України терміну “легалізація” поряд з терміном “відмивання”. Вказані терміни є ідентичними за змістом, тому їх одночасне використання суперечить правилам законодавчої техніки.
7. Дістало подальшого розвитку визначення предмету злочину, передбаченого ст. 209 КК України.
8. Наведено додаткові аргументи на користь того, що терміни “майно” та “доходи”, що використовуються у ст. 209 КК України є тотожними за змістом.
Таким чином, запропоноване дисертаційне дослідження, що містить у собі як докладний огляд і характеристику новітніх закордонних наукових і законотворчих досягнень в галузі боротьби з розглянутим злочином, так і всебічний правовий аналіз чинного українського законодавства, а також вивчення й оцінку наявної правозастосовчої практики в даній сфері, задовольняє вимогам наукової новизни й актуальності дисертаційної роботи.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем протидії легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом;
- у правотворчості – можуть бути застосовані окремі пропозиції, щодо вдосконалення кримінального законодавства;
- у правозастосуванні – при вирішенні проблем кваліфікації зазначеного злочину у слідчо-прокурорській і судовій практиці;
- у навчальному процесі – при викладенні курсу Особливої частини кримінального права, спецкурсів, присвячених проблемам кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, при підготовці підручників і навчальних посібників, у науково-дослідницькій роботі студентів та курсантів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри кримінального права і кримінології Національного університету внутрішніх справ МВС України. Положення даної дисертаційної роботи були враховані автором при підготовці наукових статей для опублікування в українській юридичній пресі, при участі в роботі наукових конференцій, зокрема, у конференції “Транснаціональна злочинність: міри протидії, проблеми підготовки кадрів правоохоронних органів”, що проводилася в Університеті внутрішніх справ МВС України в червні 2000 року, та в науково–практичній конференції “Новий кримінальний кодекс України: проблеми впровадження”, яка відбулася в червні 2001 року, а також при викладанні дисципліни кримінальне право України (Особлива частина).
Публікації. Основні висновки і пропозиції дисертанта відображено в трьох наукових статтях які опубліковані у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях та в підрозділі навчального посібника.

Список літератури

В И С Н О В К И

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити висновок про те, що цілі даної наукової праці, визначені у вступі, цілком виконані. В вступному слові до даної дисертації були позначені основні положення, що виносяться на захист. За підсумками роботи їхню суть (відповіді на поставлені у вступі питання) можна в тезовому виді викласти в такий спосіб:
1. Проблема легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, має глибокі соціальні й економічні корені. Її причини полягають у спробі злочинців додати зовні законний вигляд своїм злочинним за змістом доходам, упровадити кримінально нажите майно в легальний економічний обіг і тим самим змінити також його соціально-правовий статус – із предмета потенційної кримінальної конфіскації, що відкидається суспільством і переслідується законом, перетворити “тіньовий” капітал у засіб ведення респектабельного бізнесу.
Очевидний також тісний взаємозв’язок і взаємозумовленість легалізації злочинних доходів і організованої злочинності, оскільки організована злочинна діяльність породжує майнові цінності, що спочатку відмиваються, а потім використовуються як матеріальна база для здійснення нових злочинів. При цьому інтернаціоналізація світової економіки має, як наслідок, у якості побічного, але, на жаль, неминучого ефекту – інтернаціоналізацію легалізаторської діяльності.
2. Сучасна фаза розвитку антилегалізаційного законодавства світового співтовариства дозволяє виділити три рівні законодавчих актів, що стосуються даної проблеми:
— глобальний – Віденська Конвенція ООН від 19.12.1988 р., що заклала міжнародні основи протидії відмиванню кримінальних капіталів;
— міжнародний регіональний, насамперед на рівні Європейського Співтовариства – Конвенція Ради Європи від 08.11.1990 р. і, що виникли на її підставі, Директиви Ради Європи, які поглибили положення Віденської Конвенції ООН і створили ряд нових правових принципів;
— національний – законодавства окремих країн світу, тією чи іншою мірою орієнтовані на вищезгадані нормативні акти першого і другого рівнів.
3. Українська наукова концепція відповідальності за легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шліхом, також відчуває певний вплив західних теоретичних розробок і міжнародно-правових актів, однак цей вплив у даний час не є переважним. Вітчизняне кримінальне законодавство зберігає багато особливих, обумовлених специфікою української юридичної школи рис у підходах до боротьби з розглянутим кримінальним явищем.
4. На підставі сучасного рівня розвитку світової законотворчої і наукової думки і з урахуванням положень українського кримінального права легалізацією грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, може бути названа вчинена умисно діяльність одного чи декількох осіб, у результаті чи в процесі здійснення якої майнові цінності (гроші, речі, майнові чи зобов’язальні права і т.п.) злочинного походження перетворяться в юридичному, а також, при необхідності, у матеріальному змісті таким чином, що створюється ілюзія законності придбання цих цінностей і правомірності володіння (розпорядження) ними.
5. Виходячи із сучасних положень науки кримінального права легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, можна розглядати як економічний злочин. Однак, віднесення даного кримінального діяння винятково до групи господарських злочинів правильно з погляду структури КК України 2001 р., але далеко не безперечно в науково-правовому змісті, оскільки через особливості складу цього злочину (за змістом диспозиції ст. 209 КК) просліджується взаємозв’язок легалізації злочинних доходів зі злочинами проти правосуддя. Вона виражається в тім, що при будь-якій формі легалізації доходів і майна, отриманих у результаті вчинення злочинів, безпосереднім об’єктом посягання є не тільки ті чи інші економічні відносини, але й інтереси правосуддя, оскільки дії “легалізаторів” спрямовані на утаювання і завуальовування злочинного походження тіньових капіталів і, отже, безпосередньо сприяють прихованню фактів злочинів, що породили ці майнові цінності.
Таким чином, основною особливістю складу злочинного діяння, виходячи зі змісту диспозиції ст. 209 КК України, є його двохоб’єктність. При цьому даний злочин не є двохб’єктним у традиційному розумінні, коли один з об’єктів є основним, а другий – додатковим. До складу кримінальної легалізації інтегровані два самостійних, рівноцінних (не супідрядних) безпосередніх об’єкти, що взаємозалежні, відповідно, з видовими об’єктами: по-перше, групи злочинів у сфері економічної діяльності і, по-друге, групи злочинів проти правосуддя.
6. Термінологія ст. 209 КК має потребу в систематичному тлумаченні. Високий ступінь бланкетності диспозиції даної норми обумовлює необхідність обліку положень цивільного і фінансового права при інтерпретації таких понять, як “фінансові операції”, “інші угоди”, “кошти”, “інше майно”, “підприємницька чи інша економічна діяльність”. Найбільш проблематичним є однакове розуміння терміна “інша економічна діяльність”, під якою може матися на увазі який завгодно широкий спектр форм економічної активності суб’єктів господарювання.
7. Необхідно відзначити, що у формулювання диспозиції ст. 209 КК не включена як обов’язковий елемент складу злочину ціль – той результат, що прагне досягти особа, яка здійснює “відмивання” кримінальних капіталів. У міжнародних законодавчих актах (Віденська Конвенція ООН від 19.12.1988 р. Конвенція Ради Європи від 08.11.1990 р. і ін.) юридичний зміст мети характеризується як бажання приховати злочинне походження майна чи допомогти особі, підозрюваній в здійсненні основного злочину, що приніс доход, що відмивається, уникнути правових наслідків своїх діянь. У цьому визначенні мети полягає кримінально-правова сутність і основний зміст будь-якого способу і будь-якої форми легалізації. Внесення мети в число необхідних елементів складу криміналізованої норми дозволило б українському законодавцю більш чітко відмежувати склад кримінальної легалізації від суміжних складів і усунути певні труднощі при подальшій кваліфікації діянь за ст. 209 КК.
8. З огляду на ту обставину, що найбільш небезпечні форми відмивання незаконних доходів, особливо від нелегального обігу наркотиків, знаходять своє вираження головним чином у легалізаторській діяльності за участю юридичних осіб, різних фірм і банків, контрольованих злочинними співтовариствами, варто визнати правильною ідею про допуск застосування державою серйозних правових санкцій не тільки до винних фізичних осіб, але і до юридичних осіб, що створюються і використовуються кримінальним світом для здійснення злочинних цілей.
9. Легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, за ознаками об’єкта й об’єктивної сторони складу взаємозалежна з приховуванням злочинів (ст.396 КК), придбанням чи збутом майна, завідомо здобутого злочинним шляхом (ст.198 КК), використанням коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів або прекурсорів (ст.306 КК). Цей взаємозв’язок обумовлений вищевказаною двохоб’єктністю відмивання кримінальних капіталів.
Взаємозв’язок легалізації коштів та іншого майна, придбаних незаконним шляхом, з господарськими злочинами з однієї сторони і зі злочинами проти правосуддя – з іншої – обумовлює конкуренцію норми ст. 209 КК зі ст.ст. 198 (“Придбанням чи збутом майна, завідомо здобутого злочинним шляхом” ), ст.306 (“Використанням коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів або прекурсорів”)КК і 396 (“Приховування злочинів”). Названі норми необхідно розмежовувати за принципом превалювання спеціальної норми над загальної, виходячи з розходжень у предметі цих злочинів і спрямованості наміру винних при їхньому здійсненні.
10. Серед сучасних законотворчих новацій слід зазначити Указ Президента України Л.Д. Кучми від 22 червня 2000 р. “Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням неоподатковуваних доходів, а також відмиванням доходів, отриманих незаконним шляхом” №813/2000, у якому враховані деякі міжнародні правові принципи боротьби з розглянутим злочином, закладені у Віденській Конвенції ООН від 19.12.1988 р. і в Конвенції Ради Європи від 08.11.1990 р. У цьому зв’язку помітимо, що 17 лютого 1996 р. Міжпарламентською Асамблеєю держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав був прийнятий Модельний кримінальний кодекс – рекомендаційний акт для СНД. У главі 29 цього кодексу, названій “Злочини проти порядку здійснення підприємницької й іншої економічної діяльності”, де міститься стаття, присвячена легалізації доходів, отриманих протизаконним шляхом [55, с.119-121.]1) . Даний злочин визначений у ній у поняттях, дуже близьких до міжнародно-визнаних, що коментувались у розділі I даної роботи. Цей факт дуже показовий і свідчить про позитивне сприйняття вітчизняною наукою кримінального права закордонних юридичних концепцій.
На основі проведеного дисертаційного дослідження можна констатувати, що українське антилегализаційне законодавство в даний час знаходиться в стадії розвитку. Судова і слідча практика правозастосування в даній галузі тільки формується і тому поки ще не можна об’єктивно оцінити ступінь ефективності ст. 209 КК, однак теоретично обґрунтована законодавча база для боротьби з відмиванням “брудних” грошей в Україні на сьогоднішній день вже створюватися.
На закінчення необхідно підкреслити, що використання накопиченого світовим співтовариством наукового матеріалу і практичного досвіду в ході створення й удосконалення нового українського законодавства в досліджуваній галузі має величезне значення, оскільки дозволяє прискорити інтеграцію нашої країни в міжнародну систему співробітництва і взаємодопомоги не тільки в боротьбі з легалізацією коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, як однієї з різновидів злочинної діяльності, але й у протистоянні економічної й організованої злочинності в цілому. Хотілося б сподіватися, що дійсна дисертація також здійснить свій внесок у зближення українських і закордонних законотворчих і наукових підходів у розглянутому питанні, а викладена автором аналітична оцінка чинного антилегалізаційного законодавства України буде сприяти його правильному розумінню й ефективному застосуванню.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Ackermann J.-B. Geldwascherei – Money Laundering. Zurich 1992. – S. 128.
2. Arzt G.: Geldwascherei – Eine neue Masche zwischen Hehlerei und Begunstigund, in: NSTZ 1990. – S. 206.
3. Bankensicht in: Die Bank. 1991. – S. 145.
4. Bernasconi P. Wir mussen noch viel uber Gauner lemen: Interview in: Der Spiegel, 9 Mai 1988. – S. 122.
5. Bernasconi P. Fnanzunterwelt. Zurich-Wesbaden, 1986. – S.30.
6. Burgstaller M. “Die neuen” Geldwaschereidelikte, in: Bank-Archiv 1994 – S. 175.
7. Die Akte der Vereinten Nationen. Sammlung. Hamburg, 1994. – S. 69 – 107.
8. Forthauzer R. Geldwascherei de lege lata et ferenda. Munchen, 1992. – S. 48-54.
9. Hirsch B. Banken unter Waschzwang in: Die Zeit Nr. 44 von. 29.10.1993. – S. 16-18.
10. Keller P. Das Geldwaschegesetz aus Sicht der Zollfahndung. Berlin. – 1994. – S. 65-68.
11. Muller C. Geldwascherei – Motive – Abwehr – Formen. St. Gallen. – 1992. – S. 38-43.
12. Muller C. Geldwascherei: Motive-Formen-Abwehr. Treuhand-Kammer. Zurich. – 1992.
13. Oswald R. Die Impllementation gesetzlicher Massnahmen zur Bekampfung der Geldwasche in der Bundesrepublik Deutschland. – S. 13.
14. Public Law №100-690, 1988.
15. Roth J. Russische Mafie – der gefahrlichste verbrecherishe Sindikat der Welt. F/ am/ M. – 1996. – S.87.
16. Steuer S. Bekampfung der Geldwasche aus Bankensicht in: Die Bank. 1991. – S. 138-145.
17. Strafgesetzbuch der Schweizerichen Konfederation. Bern. EBK-Verlag. – 1996. S.148.
18. U.S. Code Cong. And Administrative News /14. – 980 p.
19. Zund A. Geldwascherei: Motive-Fornen-Abwehr, in: Der schwcizer Treuhandler 9/1990. – S.403-408.
20. Алисов Е.А. Финансовое право. Учебное пособие. – Х.: фирма «Эспада», 1999. – 240 с.
21. Аналітичний огляд досвіду боротьби державних органів зарубіжних країн з економічною злочинністю, пов’язаною з “відмиванням” грошей. НЦБ Інтерполу. – К., 1995. – 22 с.
22. Аналітичний огляд НЦБ Інтерполу в Україні. Загальні положення та механізм функціонування офшорних юрисдикцій: офшорні компанії і офшорні банки. – К., 1999. – 13 с.
23. Аналітичний огляд НЦБ Інтерполу. – К., 1995. – 25 с.
24. Бажанов М., Сташис В. Про застосування ст. 19 КК України // Право України.-1994. – № 9. – С. 94-99.
25. Бажанов М.И. Наказание в проекте УК Украины // Проблеми законності. Вип. 38: Республіканський міжвідомчий наук. зб. / Х.: Нац. Юрид. акад. України, 1999. – С. 167-179.
26. Бандурка А.М., Зелинский А.Ф. Вандализм. – Харьков: Ун-т внутр. Дел. 1996. – 198 с.
27. Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Е.Ф. Жукова, О.М. Маркова и др.; Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 471 с.
28. Банківська енциклопедія / Під. ред. д.ек.н. професора Мороза А.М. – К.: Ельтон, 1993. – 335 с.
29. Банківське право: Навчальний посібник / Упорядник М.П. Кучеревенко – Х., 1999. – 784 с.
30. Банковское дело: Учебник. – 4-е изд., перераб. и доп. / Под. ред. проф. Л.П. Кроливецкой. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 464с.: ил.
31. Беккариа Чезаре. О преступлениях и наказаниях. М.: Юриздат, 1939. – 233 с.
32. Беляев В.Г. Засади формування та реалізації кримінальної політики держави за Конституцією України // Право України. – 1997. – №9. – С. 18-22.
33. Беляев В.Г. Конституційна основа кримінального права // Удосконалення кримінального законодавства України. – К.,1996. – С. 126-134.
34. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. – 176 с.
35. Беніцький А.С. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (проблеми кримінально-правової кваліфікації): Автореферат дисс. ... канд. юрид. наук. – К., 2002. – 18 с.
36. Бизнес: Оксфордский толковый словарь. – М.: Прогресс-Академия, Изд-во Российского государственного гуманитарного университета, 1995. – 244с.
37. Бондарева М.В. Відповідальність за “відмивання” злочинно здобутих доходів за кримінальним законодавством США //Право України – 1999. – № 7 – С.107-111.
38. Бондарева М.В. Кримінально-правові аспекти відповідальності за легалізацію грошових коштів: Автореферат дисс. ... канд. юрид. наук. – К., 2000: Автореферат дисс. ...канд. юрид. наук. – К., 1998. – 18 с. – 18 с.
39. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп.. – К.: Знання, КОО, 1999. – 305 с.
40. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. – М.: Юрид.лит., 1963. – 275 с.
41. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – М.: Юрид. лит., 1967. – 240 с.
42. Брич Л., Навроцький В. Суб’єкт ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів за чинним Кримінальним кодексом України: дискусійні питання // Предпринимательство, хозяйство, право. 1999. – № 7. – с.41-47.
43. Брич Л.П, Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні. – К.: Атіка, 2000. – 288 с.
44. Брич Л.П. Кваліфікація ухилення від сплати обов’язкових внесків державі: Автореферат дисс. ...канд. юрид. наук. – К., 1998. – 18 с.
45. Будников Д. Кризис в России: криминальный аспект // Российская газета. – 1999. – 10 февраля.
46. Бучко М. Корислива фінансово-економічна злочинність як протидія демократичним перетворенням // Право України. – 2000. – № 3. – с. 37-40.
47. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – №9: Законодавство України про загальну середню освіту. – 448 с.
48. Вересов В. М. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (на матеріалах автономної республіки Крим): Автореферат дисс. ... канд. юрид. наук. – К., 1999. – 18 с.
49. Верин В. «Комментарий к разделу 8 УК РФ «Преступления в сфере экономики» // Закон. – 1997. – №7. – 116 с.
50. Верин В.П. Преступления в сфере экономики. Серия «Российское право: теория и практика». Учебно-практическое пособие. – М.: Дело, 1999. – 200 с.
51. Ветров Н.И. Уголовное право. Особенная часть: Учебник для вузов. – ЮНИТИ – ДАНА, Закон и право, 2000. – 527 с.
52. Відом. Верх. Ради Украины. – 1991. – № 14. – Ст.168.
53. Вінник О. Господарські і підприємницькі відносини в економіці України та їх правове забезпечення// Право України, 1996. — № 11. — С. 18.
54. Власти боятся зависимости от русской мафии// Сегодня. 1999. 10 августа.
55. Волженкин Б. Преступления в сфере экономической деятельности по Уголовным кодексам стран СНГ// Внешнеэкономический бюллетень. – 1998. – №4.
56. Волженкин Б.В. Экономические преступления. СПб.: Юридический центр Пресс, 1999. – 312 с.
57. Волженкин Б.В. Отмывание денег: Серия «Современные стандарты в уголовном праве и уголовном процессе». СПб., 1998. – 40 с.
58. Воробей П. Пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України // Предпринимательство, хозяйство, право. – 1999. – № 6. – С. 27-29.
59. Гальперин И.М. Уголовная политика и уголовное законодательство // Основные направления борьбы с преступностью. – М.: Юриздат. – 1975. – С. 58.
60. Галиакбаров Р.Р. Квалификация групповых преступлений. – М., 1980. – С.6.
61. Гарифуллина Р. Ответственность за преступления в сфере финансово-кредитных отношений //Российская юстиция. – 1997. – №2. – С.35-36.
62. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Преступления в сфере экономической деятельности. – М.: Учебно-консультационный центр «ЮрИнфоР», 1998. – 296 с.
63. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Уголовно-правовая охрана финансовой сферы: новые виды преступлений и их квалификация. М., 1995. – 96 с.
64. Голуб А.Г., Семенюк Л.П., Смовженко Т.С. Гроші. Кредит. Банки.: Навчальний посібник. – Львів: Центр Європи, 1997. – 208 с.
65. Гражданский кодекс Украинской ССР: (Утв. Законом от 18 июля 1963 г.; Офиц. Текст с изм. и доп./ Сост. В.В. Сунцов). Гражданский процессуальный кодекс Украины: Научно-практ. коммент. /(В.И. Тертышников)-Х.: Фирма «Консум», 1998. – 528с.
66. Гражданский кодекс Украины (научно-практический комментарий).- Х.: ООО “Одиссей”, 1999. – 848 с.
67. Гражданское право Украины: (Учебник для вузов системы МВД Украины): В 2-х частях. Под ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. – Х.: Ун-т внутр. дел; Основа, 1996. – 440 с.
68. Грачева Е.Ю. Проблемы правового регулирования государственного финансового контроля. – М.: Юриспруденция, 2000. – 192 с.
69. Григорьев В. «В банковском деле надо наводить порядок» // Законность. – 1994. – № 9. – С. 34-36.
70. Грязные деньги и закон: Правовые основы борьбы с легализацией преступных доходов / Под. ред. Е.А. Абрамова – М.: «ИНФРА-М.», 1995. – 296 с.
71. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України. – Х.: Вид-во Нац. Ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с.
72. Дагель П.С. Условия установления уголовной наказуемости // Правоведение. – 1975. – N 4. - С. 67-74.
73. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 244 с.
74. Дамаскин О. Экономическая преступность и коррупция // Законность. – 1996. – №6. – С.34.
75. Держава не буде донором корумпованих хапуг. Виступ Президента України Леоніда Кучми на розширеному засіданні Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю 14 грудня 1999 року // Урядовий кур’єр. – 1999. – 16 грудня.
76. Додонов В.Н., Крылова М.А., Шестаков А.В. Финансовое и банковское право. Словарь-справочник / Под. ред. д.ю.н. О.Н. Горбуновой. – М.: ИНФРА-М, 1997. – VI. – 277 с.
77. Дудоров О. Відповідальність за “відмивання” злочинних прибутків як конвенційний злочин // Юридичний вісник України. – 1998. – № 35. – (Інформаційно-правовий банк). – С. 25-31.
78. Дудоров О. Відповідальність за посадові злочини у сфері оподаткування: питання кваліфікації та вдосконалення законодавства. // Предпринимательство, хозяйство, право. – № 12. – 1999. – С. 19-23.
79. Дудоров О. Чи спливуть “брудні гроші” на поверхню // Віче. – 1998. – № 1. – С. 70-80.
80. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва. К.: Атіка, 2001. – 608 с.
81. Дурманов Н.Д. Понятие преступления. – М., 1948.
82. Ефимова Л.Г. Банковское право. Учебное и практическое пособие. – М.: Издательство БЕК, 1994. – 360 с.
83. Жалинский А.Э. О соотношении уголовного и гражданского права в сфере экономики // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 47-52.
84. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 3-тє вид., випр. та доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 587 с.
85. Закон України “Про ратифікацію конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержанних злочинним шляхом” // ВВР України. – 1998. – №16. – Ст.72.
86. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” //Голос України, 6 серпня 1993 р.
87. Закон України “Про освіту” // ВВР України. – 1991. – №34. – Ст.451.
88. Закон України “Про банки і банківську діяльність” // ВВР України. – 1991. - № 25.
89. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. – К.: Генеза, 1998. – 144 с.
90. Иванов Н. Критерии разграничения преступных группировок // Российская юстиция.- 1999. - № 5. – С.47-48.
91. Иванов Э.А. Отмывание денег и правовое регулирование борьбы с ним. – М.: Российский Юридический Издательский Дом, 1999. – 176с.
92. Иншаков С. М. Зарубежная криминология. — М., 1997. — С. 231.
93. Іванов Э. Таємниці фінансової “пральні” // Податкова поліція. – 1998. – № 9. – С. 5.
94. Інформаційний бюллетень Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України. – К., 1998. – № 15. – 60 с.
95. Камлик М.І., Невмержицький Є.В. До питання економіко-кримінологічної характеристики корупції в Україні // Науково-аналітичний бюлетень: Зб. наук. праць. – К., 1998. – С. 40.
96. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М.: Юрид. лит., 1974. – 229 с.
97. Кернер Харольд – Ханс Эберхард. Отмывание денег : Путеводитель по действующему законодательству и юридической практике / А.Э. Жалинский (общ. ред.) М.: Международные отношения, 1996. – 240 с.
98. Ковалев М.И., Козаченко И., Новоселов Т.П. Классификация объектов преступлении // Правоведение. – 1987. – №2. – С. 70-71.
99. Комментарий к УК РФ / Под. ред. В.И. Радченко. – М.: Вердикт, 1997. – 540 с.
100. Комментарий к УК РФ / Под ред. Наумова А.В. – М., 1996. – 446 с.
101. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
102. Коржанський М.Й. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М., 1980.- 246 с.
103. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 416 с.
104. Коржанський М.Й. Про принципи кримінального права України // Право України. – 1995. – №11. – с.70.
105. Кориневич С. Не дождавшись добровольной легализации теневых капиталов, налоговая милиция «насильно» вернула в госбюджет 3,3 миллиарда гривен //Факты. – 2000. – 22 ноября.
106. Костюченко О.А. Банківське право: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1998. – 124 с.
107. Кравчук С.Ф. Організована злочинність і боротьба з нею за умов становлення незалежної України // Проблеми боротьби з організованою злочинністю. – Т.7 – К., 1998. – С.80-83.
108. Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. – Х.,1983.
109. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / за ред. проф. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
110. Криміногенна ситуація в Україні: оцінка, тенденції, проблеми: Звіт МВС України. – К., 1998. – С.43.
111. Крылова Н.Е., Серебренникова А.В.. Уголовное право современных зарубежных стран (Англия, США, Франция, Германия) Учебное пособие. М.: Зерцало, 1997. – 188 с.
112. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 352 с.
113. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Гос. изд. юрид. литературы. – 1960. – С.244.
114. Кудрявцев В.Н. Способ совершения преступления и его уголовно-правовое значение // Советское государство и право. – 1957. – № 8. – С.60-69.
115. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. – М.: Изд-во МГУ, 1976. – 184 с.
116. Курляндский В.И. Уголовная политика: дифференциация и индивидуализация уголовной ответственности // Основные направления борьбы с преступностью. М.: Юрид. лит., – 1985. – 58 с.
117. Курс советского уголовного права в шести томах. Ред. коллегия А.А. Пионтковский, П.С. Ромашкин, В.М. Чхиквадзе. – М.: Наука, -1970-1971. – Т.2. – 216 с.
118. Ларичев В.Д Совершенствование законодательства о борьбе с отмыванием денег, полученных преступным путем // Государство и право. – 1992г. – №4. – С.99.
119. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. Л., 1968. – 62 с.
120. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність: Кримінологічно-правове дослідження. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 280 с.
121. Лозовский Л.Ш., Райзберг Б.А., Ратновский А.А Универсальный бизнес-словарь. М.: ИНФРА-М, 1997. – 640 с.
122. Лунеев В.В.. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции. Предисловие академика Российской академии наук В.Н. Кудрявцева. – М.: Издательство НОРМА, 1999. – 516 с.
123. Матвійчук В.К., Тарарухін С.А. Суб’єктивна сторона складу злочину: Лекція. – К., 1994.
124. Матусовский Г. А. Экономические преступления: Криминалистический анализ. – Х.: Консум, 1999.
125. Международное уголовное право. Учебн. пособие / Под общей ред. В.Н. Кудрявцева. 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Наука, 1999. – 264 с.
126. Мезенцева І.Є. Відповідальність за “відмивання” брудних коштів за законодавством Австрії та Швейцарії // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 12. – С.114-118.
127. Мезенцева І.Є. Антилегалізаційне законодавство: світовий досвід і тенденції розвитку // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип.20. – С.122-124.
128. Музика А. А. Незаконний обіг наркотичних засобів в Україні (кримінально-правове та кримінологічне дослідження). – К.: Наук. думка,1998.
129. Навроцький В.О. Господарські злочини: Лекції для студентів юридичного факультету. – Львів: Юрид. фак. Львів. держ. ун-ту, 1997. – 60 с.
130. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, – 1999. – 464 с.
131. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й. – К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
132. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.
133. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть. Курс лекций. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 560 с.
134. Никифоров Б.С. Объект преступления для определения меры наказания по советскому уголовному праву // Труды Всесоюзной Юридической Академии, 1949.
135. Никулина В.А. Отмывание ”грязных” денег. Уголовно-правовая характеристика и проблемы соучастия. – М.: ООО “Юрлитинформ”, 2001. – 160 с.
136. Огородник А. Проблемні питання конституційних принципів кримінального і кримінально-процесуального законодавства // Право України. – 1996. – № 12. – С. 71-73.
137. Основания уголовно-правового запрета (криминализация и декриминализация). – М.: Наука, 1982. – 303 с.
138. Основы борьбы с организованной преступностью. Монография / Под. ред. В.С. Овчинского, В.Е. Эминова, Н.П. Яблокова – М.: ”ИНФРА-М.”, 1996. – 400 с.
139. Остапец С.Л. Проблемы отсрочки исполнения приговора совершеннолетнему (по материалам Украинской ССР): Автореф. дисс. канд.юрид.наук, – К., 1987. – 24 с.
140. Островская О.М. Банковское дело: Толковый словарь. – М.: Гелиос АРВ, 1999. – 400 с.
141. Павлов В.Г. Субъект преступления в уголовном праве. СПБ.: Санкт-Петербургская юридическая академия, “Издательский Торговый Дом “Герда”, 1999. – 118 с.
142. Панов В.П. Международное уголовное право. Уч. пособие. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 320 с.
143. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х.: Вища школа, 1982. - 162 с.
144. Перепелица А.И. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления в сфере предпринимательской деятельности и связанные с проявлением недобросовестной конкуренции и монополизма. Комментарий к действующему законодательству. – Х.: РИП “Оригінал”, 1997. – С.136 .
145. Перепелица А.И. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления в сфере предпринимательской деятельности: Комментарий к действующему законодательству. – Харьков: Рубикон, 1997. – С.96.
146. Пионтковсикй А.А. Уголовное право РСФСР: Часть общая. М., 1925. – 230 с.
147. Познышев С.В. Основные начала науки уголовного права: Общая часть уголовного права. – 2-е изд. Испр. И доп. – М.: Изд-во А.А. Карцева, 1912. – 244 с.
148. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології. – К. – Правові джерела. – 1998. – 448 с.
149. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000 роки).- К.: А.С.К., 2000.
150. Рарог А. Направленность умысла и квалификация преступлений //Сов. юстиция. – 1987.-№ 13.-С. 5-7.
151. Российское уголовное право. Особенная часть. Альбом схем. Под редакцией Яцеленко Б.В. – М.: МА МВД России, издательство “Щит-М”, 2000. – 256 с.
152. Савченко А. “Відмивання” грошей: кримінально-правовий і порівняльний аспекти // Право України. – 1997. – № 5. – С. 38-42.
153. Собрание законодательства РФ № 1 от 10.01.1998. - С.3.
154. Советское уголовное право: Учебное пособие для правовых школ. – М., 1938. Вып.1. – С.27.
155. Стельмах В. Инвестиции в коррупцию // Бизнес. – 1994. – №1(56). – 11 янв.
156. Стрельцов Е. Л.. Экономическая преступность в Украине (к вопросу о новом содержании) // Юридична освіта і правова держава. Збірник наукових праць. – Одеса: Астропринт, 1997. – С. 206-212.
157. Стрельцов Є.Л. Господарські злочини: главаVI Кримінального кодексу України з науково-практичним коментарем. – Одеса: Астропринт, 1998. – 152 с.
158. Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт - 2000. – 476 с.
159. Сухов Ю. Суб’єктивна сторона ухилення від сплаті податків, зборів, інших обов’язкових платежів (проблемні питання)// Предпринимательство, хозяйство, право, № 12. – 1999. – С. 25-29.
160. Таможенное законодательство Украины (Сборник нормативных актов с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 1998 года). – Х.: ООО “Одиссей”, 1998. – 496 с.
161. Тарарухин С.А. Преступное поведение.- М.: Из-во Юр. лит-ра, 1974. – 221 с.
162. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: Выща школа, Изд-во при ХГУ. – 1988. – 196 с.
163. Таций В.Я. Ответственность за хозяйственные преступления. Учебное пособие. – Х., 1979. – 136 с.
164. Тіньова економіка та організована злочинність в Україні: сучасний стан та проблеми боротьби з ними: Аналітична доповідь УЦЕПД. – К., 1996. – с.4-5.
165. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та. – 1977. – 216 с.
166. Тосунян Г.А., Викулин А.Ю., Экмалян А.М. Банковское право Российской Федерации. Общая часть: Учебник / Под общ. ред. акад. Б.Н. Топорина. – М.: Юристъ, 1999. – 448 с.
167. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. М., 1957. – 195 с.
168. Трайнин А.Н. Состав преступления по советскому уголовному праву. – М., 1951. –
169. Транснациональная организованная преступность: дефиниции и реальность: Монография. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та. 2001. – 484 с.
170. Трубников В.М. Уголовно-исполнительное законодательство Украины: Сборник нормат. актов. – Х., 1998. – 432 с.
171. Трубников В.М. Нове про суб’єкт злочину // Вісник університету внутрішніх справ. Спецвипуск: До 10-річчя утворення Національного університету внутрішніх справ. – Харків, 2002. – С.110-117.
172. Туркевич І., Шапченко С. Деякі питання криміналізації доходів, одержаних незаконним шляхом// Предпринимательство, хозяйство, право. – 1999. – № 12. – С.19-21.
173. Уголовное право России. Особенная часть// Учебник под ред. А.И. Рарога. М., 1996. – 160 с.
174. Уголовное право. Особенная часть. Учебник для вузов/ Отв. редакторы: д-р юрид. наук, проф. И.Я. Козаченко, д-р юрид. наук, проф. З.А. Незнамова, канд. юрид. наук, доцент Г.П. Новоселов. – М.: Издательская группа ИНФРА . М – НОРМА, 1997. – 768 с.
175. Уголовное право: Часть Общая. Часть Особенная. Учебник / Под общ. ред. проф. Л.Д. Гаухмана, проф. Л.М. Колодкина и проф. С.В. Максимова. – М.: Юриспруденция, 1999. – 784 с.
176. Уголовно-правовая охрана финансовой сферы: новые виды преступлений и их квалификация. Научно-практическое пособие. – М.: Учебно-консультационный центр ЮрИнфоР, 1995. – 96 с.
177. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический коммент/ Отв. ред.:В.И. Шакун, С.С. Яценко: 5-е изд., доп. – К.: А.С.К., 1999. – 1088 с.
178. Українська національна ідея і сучасність / Під заг. ред. проф. Г. І. Гончарука. — Одеса, Астропринт, 1999. -
179. Ушаповський В. Тіньова економіка як інфраструктура організованої злочинності: сутність, тенденції розвитку, кримінально-правові проблеми // Право України. – № 2. – 2000. – С. 61-64.
180. Фесенко Є., Бондарева М. Боротьба з легалізацією “брудних” коштів потребує комплексного підходу // Предпринимательство, хозяйство, право. – 1999. – № 4. – С.41-44.
181. Фесенко Є., Бондарева М. Кримінальна відповідальність за легализацію грошових коштів та іншого майна, здобутих незаконним шляхом // Предпринимательство, хозяйство, право. – 1999. – № 3. – С. 16-22.
182. Фефелов П.А. Критерии установления уголовной наказуемости деяний. Советское государство и право. – 1970. – № 11. – С. 101-103.
183. Финансовое право. Учебник/ Отв. ред.: Н.И. Химичева, проф., д-р юрид. наук, академик Международной академии наук высшей школы – М.: Издательство БЕК, 1996. – 525 с.
184. Фінансове право : Підручник / (Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін.); Керівник авт. Колективу і відпов. ред. Л.К. Воропова. – Х.: Фірма “Консум”, 1998. – 496 с.
185. Фінансове право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі. – 1998. – 384 с.
186. Фінансове право: Хрестоматія. Посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вілбор. – 1998. – 640 с.
187. Хавронюк Н. Новое в законодательстве об ответственности за уклонение от уплаты налогов // Бухгалтерский учет и аудит – 1997. – № 4. – С. 54-57.
188. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі. – 1997. – 544 с.
189. Шаргородский М.Д. Некоторые вопросы общего учения о соучастии // Правоведение. – № 1 – 1960. – С. 85-97.
190. Юридичний вісник України // 1998. – 25 червня – 1 липня 1998 р. – С. 7.
191. Яни П.С. Экономические и служебные преступления. – М.: ЗАО «Бизнес школа Интел-Синтез», 1997. – 208 с.