Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП 9
Розділ I Об’єкт, предмет, передумови та структуроутворюючі елементи теорії детінізації економіки 18
1.1. Введення у проблему детінізації економіки 18
1.1.1. Проблеми пізнання, моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка” 18
1.1.2. Теоретичні та практичні передумови комплексного підходу до вивчення і розв’язання проблем детінізації економіки 29
1.1.3. Структура та принципи формування елементів теорії детінізації економіки 37
1.2. Управлінські, правові та кримінологічні структуроутворюючі елементи теорії детінізації економіки 46
1.2.1. Інтерналізація економічних, організаційно-правових і кримінологічних знань у теорії детінізації економіки 46
1.2.2. Організаційно-управлінські та фінансово-правові елементи теорії в інфраструктурі детінізації економіки 52
1.2.3. Сутність економіко-кримінологічної трансформації елементів теорії детінізації економіки 62
1.3. Економічна безпека підприємництва як структуроутворюючий елемент теорії детінізації економіки 71
1.3.1. Організаційно-правові основи безпеки підприємництва, її співвідношення з економічною безпекою держави 71
1.3.2. Структура системи економічної безпеки підприємництва. Її роль в інфраструктурі детінізації економіки 75
1.3.3. Категорії інформації з обмеженим доступом, її правовий режим і вплив на проблеми детінізації економіки 78
1.3.4. Конфлікт інтересів між правомірним користувачем і власником інформації 81
1.3.5. Роль системи взаємообміну інформацією в інфраструктурі детінізації економіки 92
РОЗДІЛ II МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ХАРАКТЕР ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ 97
2.1. Понятійний апарат як засіб відображення міждисциплінарного характеру тіньової економіки 97
2.1.1. Підстави і принципи розробки понятійного апарату з питань тінізації та детінізації економіки 97
2.1.2. Термінологія з питань тінізації, детінізації цивільного обороту речей, прав, дій та відмивання доходів незаконного походження 100
2.1.3. Термінологія, пов’язана з криміналізованими та некриміналізованими криміногенними джерелами тіньової економіки 113
2.1.4. Термінологія, потенційно пов’язана з криміногенними аспектами економічної безпеки держави 117
2.2. Міждисциплінарний характер та трансформаційно-синтезуюча роль економічної кримінології в теорії детінізації економіки 121
2.2.1. Інститути економічної кримінології як трансформаційно-синтезуючі елементи теорії детінізації економіки 121
2.2.2. Організаційно-правові чинники виділення з кримінологічної науки підгалузі “економічна кримінологія” 126
2.2.3. Спеціально-правові чинники виділення з кримінологічної науки підгалузі “економічна кримінологія” 131
2.3. Економічна кримінологія, її поняття, предмет та співвідношення з теорією детінізації економіки 141
2.3.1. Економічна кримінологія як підгалузь кримінологічної науки. Її поняття, предмет, співвідношення з суміжними науками та теорією детінізації економіки 141
2.3.2. Загальна характеристика співвідношення методологічних засад економічної кримінології та теорії детінізації економіки 147
2.3.3. Зміст предмета, завдання та функції спеціальної економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки 152
2.3.4. Система науки й навчальної дисципліни “Теорія детінізації економіки” 163
Розділ III Феномен “тіньова економіка”: формально-логічний та економіко-кримінологічний інструментарій його дослідження 169
3.1. Діалектика виникнення, структура та теоретико-методологічний інструментарій дослідження тіньової економіки 169
3.1.1. Діалектика виникнення, ознаки й механізми глобалізації та діапазон розповсюдження феномена “тіньова економіка” 169
3.1.2. Поняття, структура та методи оцінки обсягів тіньової економіки в наукових розробках вітчизняних та західних вчених 182
3.1.3. Теоретико-методологічний рівень розробки проблем пізнання, моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка” 191
3.1.4. Формально-логічний інструментарій та економіко-кримінологічна характеристика складових елементів тіньової економіки 197
3.2. Особливості дослідження особи-суб’єкта тіньових відносин 212
3.2.1. Учення про особу-тіньовика-делінквента 212
3.2.2. Класифікація типів осіб-суб’єктів тіньових відносин 217
3.3. Детермінація та причинність тінізації суспільно-економічних відносин 221
3.3.1. Учення про детермінацію та причинність у теорії детінізації економіки 221
3.3.2. Макрорівневий комплекс причин та умов тінізації суспільно-економічних відносин 226
3.3.3. Нормативно-правовий, технічний і технологічний детермінаційно-причинний комплекс тінізації фінансово-господарських відносин 233
3.3.4. Злочинність та тіньова економіка в контексті концепції причин, умов та етапів криміногенної тінізації економічних відносин 241
3.4. Економіко-кримінологічний моніторинг у теорії та інфраструктурі детінізації економіки 255
3.4.1. Поняття, об’єкт, предмет, мета, теоретичне та практичне значення економіко-кримінологічного моніторингу 255
3.4.2. Економіко-кримінологічний моніторинг: його методологічна сутність, структура, складові елементи та функціональні можливості 263
3.4.3. Теоретичні та практичні засади формалізації економіко-кримінологічного моніторингу 281
Розділ IV Спеціально-кримінологічні інститути як елементи теорії детінізації економіки 300
4.1. Економіко-кримінологічна експертиза: теоретико-методологічні засади її проведення та апробація 300
4.1.1. Економіко-кримінологічна експертиза як засіб адаптації економіко-правового середовища України до ринкових фінансово-господарських відносин 300
4.1.2. Теоретико-методологічна сутність економіко-кримінологічної експертизи 304
4.1.3. Апробація методики проведення економіко-кримінологічної експертизи 318
4.1.4. Механізм валютного контролю та тінізація економіки 340
4.1.5. Алгоритми вдосконалення механізму валютного контролю 348
4.2. Місце інституту латентності злочинів у інфраструктурі детінізації економіки 352
4.2.1. Теоретико-методологічний рівень розробки проблем латентності злочинів в Україні та за кордоном 352
4.2.2. Співвідношення латентної злочинності та тіньової економіки 360
4.2.3. Причинно-детермінаційний комплекс переростання латентності податкових та інших злочинів у глобалізовані форми тіньового капіталообороту 376
4.2.4. Реформування системи оподаткування України як фактор детінізації економіки та засіб зниження латентності податкових злочинів 389
4.3. Організаційно-правова система протидії відмиванню доходів незаконного походження в інфраструктурі детінізації економіки 395
4.3.1. Введення в проблему боротьби з відмиванням доходів незаконного походження 395
4.3.2. Співвідношення відмивання доходів незаконного походження з тіньовою економікою й організованою злочинністю 408
Розділ V Документооборот і обліково-інформаційні технології як елементи теорії детінізації економіки 430
5.1. Фінансово-господарські документи, тіньовий капіталооборот та детінізація економіки 430
5.1.1. Організаційно-правові, економічні та кримінологічні передумови вдосконалення документального супроводження капіталооборотних операцій 430
5.1.2. Моніторинг документооборотних відносин, функцій та ролі документів в інфраструктурі детінізації економіки 440
5.2. Режимно-облікові бланки документів у інфраструктурі детінізації економіки 450
5.2.1. Організаційно-правові передумови створення єдиної контрольно-аналітичної системи “Режимно-облікові бланки та їх користувачі” 450
5.2.2. Стан організаційно-правового забезпечення виготовлення, обліку, руху, пошуку та ідентифікації режимно-облікових бланків в Україні 456
5.3. Автоматизована інформаційна система (АІС) “Режимно-облікові бланки та їх користувачі” – сучасний елемент документального контролю в інфраструктурі детінізації економіки 461
5.3.1. Технічні, технологічні, організаційно-правові складові АІС “Режимно-облікові бланки та їх користувачі” 461
5.3.2. Раціоналізація та уніфікація режимно-облікових бланків як засіб дерегуляції і детінізації економіки 464
5.3.3. Правовий аспект створення АІС та вдосконалення системи документального контролю в контексті дерегуляції і детінізації економіки 470
5.3.4. Методологічні та практичні засади переведення бланків у категорію режимно-облікових 478
ВИСНОВКИ 486
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 507

ВСТУП
Проголошена в Україні побудова соціально орієнтованої рин¬ко-вої економіки вимагає не тільки запровадження механізмів ринкової са¬морегуляції, а й оптимізації управління на всіх на¬пря¬мах фінансово-гос¬подарської діяльності. Необхідною є адаптація інститутів ринкової само¬регуляції до економіко-правового сере-довища України та їх поєд¬на¬н¬ня з плановими методами регу¬лю¬вання економічних процесів на за¬садах конвергенції. Разом з тим, необхідні організаційно-правові, по суті технологічні підходи до управління економічними процесами час¬то підміняються ситуа¬тивно-кон’юнктурними заідеологізованими ор¬ганізаційно-управ¬лін¬ськими рішеннями. У результаті перехідний пе¬ріод України до ринкової економіки ознаменувався системною еко¬но¬мічною кризою, стрімкою тінізацією і корупціонізацією фінан¬со¬во-гос¬по¬дарських відносин, загрозливим зростанням злочинів у сфері еко¬но¬міки та загальнокримінальних злочинів, а також накопи¬ченням і від-миванням доходів незаконного походження, що стають потуж¬ною ма¬теріальною базою для протизаконної діяльності організо¬ваних злочин¬них формувань [59, 46].
Проблема протидії різноманітним проявам економічної кризи та криміногенній тінізації фінансово-господарських відносин в Україні ускладнюється тим, що весь цей глобалізований руйнів¬ний масив тіньо¬вого капіталообороту і протизаконної діяльності в історично ча-со¬вому плані виник у короткий термін і стрімко по¬ши¬рю¬ється, а від-по¬відна науково обґрунтована економічна, орга¬ні¬заційно-управ¬лінсь-ка та правова інфраструктура детінізації еко¬но¬міки напрацьо¬ву¬єть¬ся повільно [88, 142–155].
У результаті завуальовані під легітимні тіньові суспільно не¬без-печні фінансово-господарські операції набувають форми пря¬мого про¬дов¬ження насичених криміногенним потенціалом легі¬тимних еко¬но¬мічних відносин. Кризові явища і тіньовий капіта¬лооборот на-бу¬ли само¬ре¬гулятивно-відтворювального характеру, а межа між псевдо¬під¬приєм¬ницькою діяльністю, відмиванням, аку¬муляцією незаконно здобу¬тих ка¬пі¬талів і законною фінансово-господарською діяльністю зникає.
Сферу управління фінансово-господарськими процесами і всі сег¬мен¬ти економічного обороту речей, прав, дій супроводжують такі анти¬громадські прояви, як тіньовий капіталооборот, органі-зована зло¬чи¬нність, корупція, псевдолегальні операції, шах¬рай¬ство, розкра¬дан¬ня, емісії фіктивних безготівкових коштів та ін¬ших платіжних сурогатів, некомпетентність і ненадійність парт¬нерів по бізнесу, ши¬ро¬ко¬масштабні розгалужені організовані форми фінансових махіна¬цій, шахрайських діянь стосовно контр¬агентів у вигляді неплатежів, присвоєння наданих кредитів, псев¬добанкрутства та ін. Криміногенні прояви, тінізація і сис¬тем¬на деформація управління фінансово-госпо¬дарсь¬кими процесами в країні набули рівня саморегулятивного від¬тво¬рення. Про це свід¬чать велико-масштабні суми кредиторської і де¬біторської заборго¬ваності в Україні, її стрімке зростання в останні ро¬ки. Так, за да¬ними Національ¬но¬го банку України, на 1 січня 2000 ро¬ку обсяг кредиторської заборго¬ва¬ності в 1,9 раза перевищив обсяг вну-трішнього валового продукту краї¬ни (далі – ВВП) і досяг понад 229 млрд. грн. Дебіторська заборгова¬ність зросла в 1,3 раза і склала понад 170 млрд. грн. При цьому більш 105 млрд., або 53,7 % і понад 75 млрд., або 44,2 % становлять простро¬чені кре¬ди¬торська і дебіторсь¬ка заборгованість [21, 8]. Безумовно, у цій масі неплатежів і непоста¬вок мають місце: невиявлений та своєчас¬но нелокалізований увесь спектр криміногенних і некри¬міногенних під¬приєм¬ницьких ризиків; фік¬тив¬ні псевдоугоди, вчи¬нені з метою ухи¬лення від сплати податків; шах¬рай¬сь¬кі операції у формі емісій фік¬тив¬них безготівкових грошей та інших фіктивних платіжних сурогатів; розкрадання і багато інших зло¬вжи¬вань та різноманітних криміногенних оборудок псевдолегального і неле¬гального ха¬рак¬те¬ру.
Водночас на процеси криміногенної тінізації економічних від-носин впливає й те, що Україна, як і світове співтовариство в ціло¬му, зустріла нове тисячоліття в умовах глобалізації. Комп’ю¬тери¬зація різних сфер життєдіяльності людини, впровадження і стрімкий розвиток мережі Інтер¬нет глобалізує світовий інформаційний про-стір. Соціально-еконо¬міч¬ні перетворення на теренах колишнього Радянського Союзу та інших країн постсоціалістичного табору, об’єднувальні процеси у світовій еко¬но¬міці глобалізують світовий економічний простір. Як зазначені, так і ряд інших складових цього процесу сприяють також глобальному відтво¬ренню криміногенних тіньових відносин у світовому економіч¬но¬му просторі.
Незважаючи на те, що в Україні тіньова економіка відносно обся¬гів ВВП (з причин, що будуть визначені нижче) набула гло-бальних роз¬мірів і зрівнялася з легальним економічним капітало-оборотом [140], в абсолютній величині, а також відносно обсягів світового тіньо¬вого капі¬та¬ло¬обороту провідне місце у накопи¬ченні і відмиванні тіньових дохо¬дів злочинного походження зай¬має далеко не Україна і навіть не країни СНД. Згідно з даними правоохоронних органів США, в Америці щоріч¬но відмивається понад 100 млрд. доларів, а в світі – близько 250–300 млрд. доларів США [115]. За даними керівника під¬розділу ООН з боротьби із злочинністю Герхарда Мюлера, опублі¬ко¬ваними дещо піз¬ні¬ше в мережі Інтернет, на світовому ринку щорічно продається нарко¬ти¬ків на суму від 300 до 500 млрд. доларів США [113]. Усі ці кошти так чи інакше включаються в тіньовий між¬на¬род¬ний капі¬талооборот і процеси “відмивання”. Відповідно, глобалізація ті¬ньових процесів у сфері еконо¬міч¬них відносин є проблемою сві¬то¬во¬го масштабу, а створення ком¬плекс¬ної організаційно-право¬вої інфра¬ст¬руктури протидії криміноген¬ним тіньовим процесам є завдан¬ням усього світового співтовариства.
Висунута гіпотеза актуалізується ще більше, якщо врахо¬вувати те, що суб’єкти криміногенних тіньових відносин, їх еко¬номічні фор-му¬вання об’єднуються у колективній розробці схем своєї проти¬прав-ної діяльності оперативніше, ніж державні і між¬народні інститу¬ції у роз¬робці теоретико-методологічних засад створення організа¬цій¬но-пра¬вової інфраструктури превентивної протидії розвитку тіньового транснаціонального капіталообороту.
Як показує практика боротьби з тіньовим фінансово-госпо¬дарсь-ким оборотом, корупцією, відмиванням доходів незакон¬ного поход-жен¬ня та іншими криміногенними проявами, що супроводжують тіньо¬вий капіта¬ло¬оборот, аналітики організо¬ваних злочинних форму-вань уважно сте¬жать за динамікою економічних процесів та про-рахун¬ками в органі¬за¬цій¬но-управлін¬ському і законодавчому забезпе-чен¬ні боротьби з кримі¬ноген¬ними транс¬акціями у сфері міжнародних фінансово-господарських відносин. Злочинні формування оперативно використовують їх ре¬комен¬дації про прорахунки або вигідні еконо¬міч¬ні, органі¬заційні та право¬ві прогалини у регулюванні цих проблем на території різних дер¬жав світу, тоді як оперативний обмін інфор¬мацією з іноземними колега¬ми на рівні практичних співро¬бітників правоохоронних органів часто буває неможливим. На-приклад, отри¬мати документи про ті чи інші підоз¬рі¬ли транс-національні фінансово-господарські операції можна тіль¬ки тоді, коли порушена кримінальна справа, а порушити криміналь¬ну справу не можна, оскільки немає необхідних документів. Таким чи¬ном, виникає замкнене коло: доку¬мен¬ти не одержиш, бо не порушена кримінальна справа, а справу не порушиш, бо немає документів.
Приклади подібних безвихідних ситуацій, з одного боку, і взає-мо¬дії та мобільності злочинних формувань – з іншого, можна навести практично стосовно всієї інфраструктури взаємовід¬носин, пов’язаних із попередженням, виявленням і розкриттям фактів національної та транснаціональної організованої злочин¬ності, особливо з відмивання доходів незаконного походження. Наприклад:
– організаційній, рутинно-бюрократичній роз’єднаності між¬дер-жав¬них правоохоронних органів протистоїть не обмежена проце-суаль¬но-правовою процедурою організаційна мобільність організо¬ва-них злочин¬них формувань, заснована на корисливих інтересах і гру-по¬вому праг¬нен¬ні отримати та відмити надпри¬буток будь-яким шляхом;
– слабкій матеріально-технічній базі правоохоронних органів про¬ти¬став¬ляються усі сучасні досягнення науково-технічного прогре-су, що є на озброєнні організованих злочинних формувань, створених за зраз¬ком усіх існуючих сьогодні форм легітимних підприємницьких струк¬тур;
– обмеженим фінансовим ресурсам правоохоронців проти¬діють великомасштабні надприбутки злочинних формувань;
– нездоланним процесуально-правовим бар’єрам, комер¬ційній, бан¬ківській таємниці, що перешкоджають своєчасному обміну інфор-ма¬цією з приводу тих або інших незаконних фінан¬сово-господарських операцій, протиставляються нічим не обмежені, у тому числі за¬ву¬а¬льо¬вані псевдо¬ле¬галь¬ні, миттєві грошові трансакції елек¬тронною пош¬тою чи мережею Інтернет у будь-який регіон країни чи світу;
– недостатнім знанням капіталооборотних і документо¬оборот¬них технологій правомірного і протиправного застосу¬вання фінансо¬во-гос¬по¬дарських інструментів співробітниками правоохоронних орга-нів (що часто змінюються у зв’язку з над¬мірними фізичними і психо-логічними навантаженнями та низь¬кою оплатою) злочинні фор¬му-вання протистав¬ля¬ють високо¬кваліфікованих спеціалістів кредит¬но-банківських установ та інших фахівців, залучених високою опла¬тою, підкупом чи шан¬тажем. До того ж, ці працівники мають постійний доступ до фінансово-госпо¬дарсь¬ких інструментів і легітим¬них форм підпри¬ємницької діяльності, які використовують для вчи¬нен¬ня висо-ко¬технологічних, завуальованих під легітимні, злочинних трансак¬цій кримінальних капіталів.
Зрозуміло, що за наявності наведених проблем та умов гло¬балі¬за-ції тіньових криміногенних процесів суто кримінально-правовими ме¬то¬дами, якими б широкомасштабними вони не були, подолати або на¬віть призупинити тіньові міжнародні транс¬акції, у тому числі з відми¬ван¬ня доходів злочинного походження, без розробки теоретико-мето¬до¬логічних засад створення відпові¬дної організаційно-технічної, тех¬но¬ло¬гічної і правової інфра¬структури превентивної протидії псев-до¬легальним тіньовим опе¬раціям практично неможливо.
Отже, наскільки світове співтовариство буде готове в теоре¬тико-ме¬тодологічному, політичному та правовому плані до ство¬рення еко-номіч¬них передумов і організаційно-правової інфра¬структури детіні-зації між¬народних економічних відносин, на¬стільки ефективною буде здійс¬ню¬ватись протидія глобалізації криміногенних тіньових процесів не тільки в межах конкретних країн, а й у світовій економічній системі в цілому.
Відповідно, призупинення тіньових економічних процесів, що сприяють прогресуючому відтворенню криміногенного по¬тенціалу у сфері економічних відносин, потребує насамперед розробки теоре-тич¬них і прикладних засад пізнання, моніторингу і протидії феномену “ті¬ньова еко¬но¬міка”. У процесі дослідження необхідно: напрацювати теоре¬тико-ме¬тодо¬логічний інструментарій, що відо-бражає весь ком¬плекс економіч¬них, організаційних, правових, капітало¬оборотних і доку¬мен¬то¬обо¬рот¬них технологій; визначити структуру, об’єктний, суб’єк¬тний і причин¬ний склад тіньових відносин, включаючи особ¬ли¬вос¬ті податкового, кредит¬но-фінансового, зовнішньо¬економіч¬ного, при¬ватизаційного, ци¬віль¬но-правового, кримінологічного й іншого ка¬те¬горіального апа¬рату, що може об’єктивно відобразити технологічно насичений тіньо¬вий капіталооборот і бути придатним для створення організаційно-управлінської та економіко-правової інфра¬струк¬тури де¬тінізації фі-нан¬со¬во-господарських відносин.
Розробка зазначених проблем для світового співтовариства має важливе значення і в контексті стратегії розвитку світової економіки, оскільки остання не може плануватися без урахування факторів кри-мі¬ногенної тінізації відносин у різних країнах і світовому госпо¬дар-стві в цілому. Для міжнародного співтова¬риства ця проблема стає все більш актуальною, особливо у зв’язку із зазначеною вище тенденцією інтеграції світової еко¬номіки та зростанням діапазону використання системи Інтернет у міжнародній торгівлі, організаційно-управлінсь-ких і фінансово-господарських відносинах. Виникнення віртуальних банків, мага¬зинів та установ з надання різноманітних послуг, у тому числі і протиправного характеру, безумовно, ускладнюють стан кон-тро¬лю за грошовими і товарно-матеріальними потоками і приз¬водять до тіньового капіталообороту, активізації діяльності транснаціональ-них злочин¬них формувань, тінізації міжнародних економічних від¬но-син, насичення світового господарства глобалі¬зованим криміноген-ним потенціалом.
Про можливість продовження тенденцій зростання криміно¬ген-них процесів і виникнення в міжнародного співтовариства необхід-ності го¬ту¬ватися до боротьби з ними заздалегідь свідчить досліджен-ня канад¬сь¬кої фір¬ми “Nortel Networks” (Інтернет про¬вайдер “Північні мережі”), від¬по¬від¬но до яких обсяг світового виробництва, пов’язано-го з Інтер¬не¬том, у 2003 р. досягне 2,8 трил. доларів США, що складе близько 7 % сві¬то¬вого ВВП, а щорічні темпи росту електронної торгівлі досягнуть 118 % [115].
За даними МВФ, обсяг світового ВВП уже зараз складає майже 39 трил. доларів США, але в ньому не враховано як міні¬мум 8 трил. доларів США, що залишалися в тіньовому обороті [115]. У зв’язку з цим в останню версію системи національних рахунків (далі – СНР) ООН, прийняту в 1993 році, крім показ¬ників доходів від неврахованої економічної діяльності, були включені також розрахункові показники тіньових прибутків, що одержуються із джерел криміногенного по¬ход¬ження. Іншими словами, як легальні, так і заборонені види, форми та отримані доходи від тіньової діяльності неекономічного характеру (на¬приклад, прибутки від наркобізнесу, інших злочинів) були вклю¬чені в СНР ООН-93 у “сферу виробництва”. Це викликано тим, що не¬вра¬хування стрімкого відтворення прибутків у сфері неле¬гального бізнесу при розрахунку світового ВВП (який базується на методах вста¬но¬влення реальних доходів через порівняння офіційних доходів і реальних витрат) загрожував підірвати на¬працьовану роками типову міжнародну систему національних рахунків, рекомендо¬ваних світо¬во¬му співтовариству Організа¬цією Об’єднаних Націй.
Поряд із накопиченням проблем глобалізації транснаціо¬нальних тіньових процесів, у вітчизняній і закордонній науковій літературі роз¬робка теоретико-методологічних питань систем¬ного визначення структури тіньової економіки, її складових еле¬ментів, класи¬фі¬ка¬цій-них засад різноманітних джерел тіньового капітало¬обороту та інших методологічних підходів, необхідних для створення економічних пе-ред¬умов і комплексної органі¬заційно-правової інфраструктури детіні¬зації економіки та попе¬редження злочинів у сфері економічних від¬но¬син, знаходиться в зародковому, дискусійному стані. Спроби виз¬на¬чити поняття та складові елементи тіньової економіки страждають поверховими, іноді побутово-жаргонними чи вузькофаховими безсис¬тем¬ними підхо¬дами. У результаті в Україні, наприклад, як інстру¬мент подолання тіньової економіки висуваються вкрай протилежні, си¬туаційно-кон’юнктурні, науково не вивірені, взаємовиключні кон¬цеп¬ції – від легалізації тіньових капіталів шляхом амністії [20], дере¬гу¬ляції економіки шляхом огульного скасування зако¬нодавчого регу¬лювання підприємницьких відносин [83] до поси¬лення фіскально-репресивного переслідування платників подат¬ків на підставі непря¬мих доказів. Зазначені концепції суперечать основоположним прин¬ци¬пам теорії права і є безперспективними в плані юридичної техніки, фінансово-господарських технологій і процесуально-правової проце¬ду¬ри їх реалізації.
З іншого боку, розуміючи необхідність вивчення цих про¬блем у вищих навчальних закладах в цілях підготовки відпо¬відних фахівців, висуваються пропозиції щодо виділення в еко¬номічній теорії самос-тій¬ного розділу “тіньова економіка”, тобто негативне явище піднесене до рівня розділу науки, а в деяких вузах тіньову економіку піднесли до рівня самостійної навчальної дисципліни [135, 6]. З цього приводу необхідно зауважити, що ті чи інші негативні явища, такі як тіньова економіка, злочинність та ін., навряд чи доцільно зводити до рівня тієї чи іншої галузі науки або навчальної дисципліни. Злочинність, на¬прик¬лад, як негативне явище вивчається за допомогою судової ста¬тис¬тики, криміноло¬гії, криміналістики, судової бухгалтерії, кримі¬наль¬ного пра¬ва, кримінального процесу та багатьох інших навчальних дисциплін. Але нікому поки що не спадало на думку визнати “злочин¬ність” нау¬кою чи навчальною дисципліною. Так само навряд чи мож¬на феномен “тіньова економіка” перетворювати в науку або окре¬му навчальну дисципліну. Пізнавати і боротися з цим складним і висо¬ко¬тех¬но¬ло¬гіч¬ним явищем можливо тільки за допомогою наук, які за своєю при¬родою та методологічним інструментарієм можуть об’єк¬тив¬но пізнати це між-дис¬циплі¬нарне явище і стати теоретико-методо¬логічним під¬ґрун¬тям створення економічних передумов і комплексної організацій¬но-право¬вої інфраструктури його призу¬пинення. Відповід¬но, у струк¬турі еконо¬міч¬ного, орга¬нізаційно-управлінського і право¬во¬го блоків наук виникає на¬гальна потреба в існуванні відносно са¬мос¬тій¬ного бло¬ку ком¬плексних теоретико-методологічних знань, які б відображали: економічний, орга¬нізаційно-правовий і криміногенний аспекти суб-стан¬ції феномена “тіньова економіка”; етапи і діалектику виникнення і глобалізації тіньових процесів; гносеологічний інстру-мен¬тарій піз¬нан¬ня структури тіньової економіки, об’єк¬тного, суб’єкт¬ного і при¬чин¬ного комплексів у цілому і в розрізі її різноманітних джерел; соціаль¬но-економічні взаємо¬обумовлення, організаційно-пра¬во¬ві та тех¬но¬логічні закономір¬ності функціону-вання і проникнен¬ня тіньо¬вої економіки в усі сфери фінансово-господарського обороту ре¬чей, прав, дій, а також ме¬то¬до¬ло¬гічне підґрунтя створення економіч¬них переду¬мов і орга¬ні¬за¬цій¬но-пра¬во¬вої інфраструктури детінізації економіки.
Такої комплексної спеціальної системи знань ні в Україні, ні в ін¬ших країнах поки що немає. Але, як буде показано нижче, її роз-роб¬ка вкрай необхідна. Розробити спеціальну теорію детінізації економіки мож¬ливо на засадах ін¬терналізації економічних, організаційно-право¬вих і криміно¬логіч¬них знань. Разом із тим, інтерналізація знань різних наук з метою отримання нової син¬те-зованої, конкретно-наукової сис¬те¬ми знань, об’єднаних у теорії детінізації економіки, – завдання до¬сить складне. Його складність зу-мов¬люється різноманітністю са¬мого феномена “тіньова економіка” та технологічною різно¬ма¬нітністю його джерел. Пізнання останніх вима¬гає у розробників цих проблем та прак¬тичних працівників різно-фахової підготовки. “Теорія детінізації еко¬номіки” якраз і покликана інтегрувати ці різно¬аспектні знання і по¬лег¬шити завдання фахівців щодо пізнання, моніторингу, протидії фе¬номену “тіньова економіка”, озброївши їх відповідним гносеоло¬гіч¬ним апаратом, розробленим на засадах синтезу правових, органі¬за¬цій¬но-управлінських, економічних і кримінологічних знань, що відобра¬жа¬ють технологічно насичені легальні, псевдолегальні і нелегальні фі¬нан¬сово-господарські від-носини.
Отже, мета даного дослідження є різноплановою і спрямо¬вана на ви¬рішення такого комплексу теоретичних і практичних проблем:
1) враховуючи міждисциплінарний характер тіньової еконо¬міки, значне різноманіття підходів до її пізнання, виникає нагаль¬на потреба у теоретичному обґрунтуванні практичної необ¬хідності розробки теоре¬тико-методологічних основ ком¬плексного підходу до дослід¬жен¬ня проблем пізнання, моніторингу змін і превентивної протидії фено¬ме¬ну “тіньова економіка”;
2) визначити спеціальні системи знань, які більш повно скон-центру¬ють відомості про капіталооборотні, документо¬оборотні, пра-во¬мірні, неправомірні облікові процедури (проводки) фінан¬сово-госпо¬дарського обороту речей, прав, дій, тобто знання, що відобра¬жа-ють економічні, технологічні та криміногенні аспекти змісту фе¬но-ме¬на “тіньова економіка” і стануть структурно-утво¬рюючими елемен¬та¬ми спеціальної теорії детінізації економіки;
3) визначити теоретичні і практичні передумови інтер¬налізації знань з інститутів ризик-менеджменту, економічної без¬пеки підпри-єм¬ництва і держави, фінансового права та інших дисциплін з органі-за¬цій¬но-управлінського, правового й еконо¬мічного блоків наук у спе-ціаль¬ній теорії детінізації економіки;
4) дати теоретичне обґрунтування науково-практичних пере¬д¬у-мов виділення з кримінології – підгалузі “Економічна криміно¬логія”. У цілях інтерналізації напрацьованих в її межах знань у спеціальній теорії детінізації економіки;
5) у процесі даного дослідження розробити “Загальну час¬тину” навчального курсу “Теорія детінізації економіки” з відпо¬відним кате-го¬ріальним апаратом, спрямованим на проведення ком¬плексних до-слід¬жень найбільш потужних джерел тіньової економіки в різних галу¬зях народного господарства і напрямах фінансово-господарської діяль¬ності, що має стати теоретичним підґрунтям формування змісту “Особливої частини” теорії детіні¬зації економіки;
6) з метою підготовки кваліфікованих фахівців, спроможних здійс¬ню¬вати перманентний економіко-кримінологічний моніто¬ринг різно¬ма¬ніт¬них джерел тіньової економіки і ефективно протидіяти відтворенню тіньових процесів, обґрунтувати прак¬тичну необхід¬ність викладення тео¬рії детінізації економіки у вищих юридичних і еконо-мічних навчальних закла¬дах, інсти¬тутах, центрах і відді¬леннях пере-під¬готовки і підвищення квалі¬фікації кадрів юридичного та еконо-міч¬ного профілю;
7) визначити місце, взаємозв’язки та взаємозалежність теорії де-ті¬ні¬зації економіки в системі спеціальних навчальних дисци¬плін, що вивчаються в юридичних та економічних вищих нав¬чальних закладах. Розробити програму навчального курсу “Тео¬рія детінізації еконо¬мі¬ки”, яка б охоплювала не тільки загальну, а й особливу частину теорії детінізації економіки;
8) сформувати у вчених – юристів, економістів, управлінців та ін¬ших науковців і практиків, що займаються проблемами детінізації еко¬номіки, комплексне організаційно-правове, еконо¬мічне і кри¬міно-ло¬гічне уяв¬лен¬ня про формально-логічну струк¬туру, складові еле¬мен-ти тіньової еко¬но¬міки, її організаційно-пра¬вову, економічну і кри¬мі-ногенну сут¬ність, еко¬номіко-криміно¬логічний моніторинг тех¬но¬ло¬гій легального, псевдо¬ле¬галь¬ного і позабалансового тіньо¬вого капі¬тало-обо¬роту, кримі¬но¬ген¬ний по¬тенціал тих чи інших джерел тіньової еко-но¬міки, а також ком¬плексні підходи до їх локалізації та створення економічних пе¬ред¬умов і відпо¬від¬ної організаційно-правової інфра-струк¬тури детінізації еко¬номіки;
9) забезпечити науковців і практиків відповідним органі¬заційно-правовим та економіко-кримінологічним інструмен¬тарієм гносео¬ло-гіч¬ного характеру і спонукати їх до розробки комплексних економіч-них і організаційно-правових превен¬тивних заходів з питань локалі-за¬ції джерел тіньової економіки в різних галузях народного госпо¬дар-ства і напрямах фінансово-господарської діяль¬ності, а також вдоско-на¬лен¬ня фінансово-господарського доку¬ментообороту як стрижневої складової орга¬нізаційно-правової інфраструктури деті¬нізації еко¬но-мі¬ки.
Як зазначає Зеленецький В.С., “проблеми, сформульовані в струк¬ту¬рі наукового дослідження, виступають як кон¬кретні завдання, що потребують розв’язання” [28, 30].
Яке ж основне завдання виникає перед даним дослідженням, якщо врахувати, що у багаточисельних попередніх розробках тіньової еконо¬мі¬ки і криміногенних проявів економічного харак¬теру представ¬ни¬ками різ¬них професій переважає вузько¬фаховий, ситуативно-оці¬ноч¬ний під¬хід і практично не напра¬цьовано гно-сеологічного інстру¬мен¬тарію, необ¬хід¬но¬го для комплексного до-слідження проблем деті¬ні¬за¬ції економіки? Ви¬хо¬дячи із завдань, що витікають з наведеного вище комплексу проб¬лем, враховуючи міжфаховий і міждисциплі¬нар¬ний характер сутності суб¬станції “тіньова економіка”, ключовим зав¬дан¬ням даного досліджен¬ня є розробка спеціальної теорії детінізації економіки як комплексної сис-те¬ми знань про праксеологічні засади інтерпретації органі¬заційно-право¬вих, економічних, кримінологіч¬них та інших мето¬дів пізнання, моніто¬рин¬гу і протидії феномену “тіньо¬ва еконо¬міка”, на підставі якої мож¬ливо фор¬мувати економічні перед¬умови і ефективну організаційно-правову інфраструктуру деті¬ні¬за¬ції економіки, а також готувати квалі¬фі¬ко¬ваних фахівців, спро¬можних здійснювати перманентний економіко-криміно¬ло¬гіч¬ний мо¬ні¬торинг різноманітних джерел тіньової економіки ефективно вико¬ну¬вати заходи ризик-менеджменту* і превентивно проти¬дія¬ти відтво¬ренню тіньових процесів у сфері капіталооборотних операцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Україна, як і Світове співтовариство в цілому, зустрічає нове ти¬сячоліття в умовах глобалізації. Комп’ютеризація різних сфер жит-тє¬діяльності людини, впровадження і стрімкий розвиток мереж Інтер¬нет глобалізує світовий інформаційний простір. Со¬ціально-економічні перетворення на теренах колишнього Радян¬ського Союзу та інших кра¬їн постсоціалістичного табору, об’єд¬нувальні процеси світової еко¬номіки глобалізують світовий еко¬номічний простір. Усі ці скла¬до¬ві про¬це¬сів глобалізації сприяють також криміногенній гло-ба¬лі¬зації тіньо¬вих економічних відносин у світовому масштабі (Вступ).
2. В Україні тіньова економіка, порівняно з ВВП, із певних при-чин (§ 3.1.1) набула глобалізованих розмірів і зрівнялась з ле¬галь¬ним економічним капіталооборотом (§ 1.1.3). Разом з тим, в абсолютній ве¬личині, а також відносно обсягів світового тіньо¬вого капі¬тало¬обо-ро¬ту провідне місце у накопиченні і відмиванні тіньових доходів злочин¬но¬го походження займає далеко не Укра¬їна і навіть не країни СНД.
3. Згідно з даними правоохоронних органів США в Америці що-річ¬но відмивається понад 100 млрд. доларів, а в світі – майже 250-300 млрд. доларів США (§ 4.3.2). За даними керівника під¬розділу ООН по бо¬роть¬бі зі злочинністю Герхарда Мюлера, опу¬блікованими дещо піз-ні¬ше в мережі Інтернет, на світовому ринку щорічно про¬да¬єть¬ся наркотиків на суму від 300 до 500 млрд. до¬ларів США. Усі ці кош¬ти так чи інак¬ше включаються в тіньовий міжнародний капі¬та¬ло¬оборот і процеси “відмивання” (§ 4.3.1).
За даними МВФ обсяг світового ВВП уже зараз становить близько 39 трил. дол., але в ньому не враховано, як мінімум, 8 трил. дол., що за¬ли¬ша¬ли¬ся в тіньовому обороті. У зв’язку з цим в останню версію сис¬те¬ми на¬ціо¬нальних рахунків (далі – СНР) ООН, прийняту в 1993 році, крім по¬каз¬ників доходів від неврахованої економічної діяльності, були вклю¬че¬ні також розрахункові показники тіньових прибутків, одержуваних із джерел криміногенного походження.
Про можливість продовження тенденцій зростання криміно¬ген-них процесів і виникнення у міжнародного співтовариства необ¬хід-ності готуватися до боротьби з ними заздалегідь свідчать дос¬лід¬жен-ня канадської фірми «Nortel Networks» (Інтернет про¬вайдер “Пів¬ніч¬ні мережі”), відповідно до яких обсяг світового виробництва, пов’я-заного з Інтернетом, у 2003 році досягне 2,8 трил. доларів США, що складе майже 7 % світового ВВП, а щорічні темпи росту електрон¬ної торгівлі досягнуть 118 %.
Виникнення віртуальних банків, магазинів та установ з на¬дання різноманітних послуг, у тому числі і протиправного харак¬теру, безу-мов¬но, ускладнюють стан контролю за грошовими і товарно-ма¬те-ріаль¬ними потоками і призводять до тіньового капіталообороту, акти¬ві¬зації діяльності транснаціональних зло¬чинних формувань, тінізації міжнародних економічних відносин, насичення світового гос¬по¬дар¬ства глобалізованим криміногенним потенціалом.
Таким чином, глобалізація тіньових процесів у сфері еконо-мічних від¬носин є проблемою світового масштабу, а протидія криміногенним тіньо¬вим процесам є завданням всього Світового співтовариства (Вступ).
4. Сучасна глобалізація тіньових криміногенних процесів у сфері міжнародних економічних відносин змушує нас конста¬тувати, що суб’єкти тіньових відносин об’єднуються у своїй про¬типравній діяль-ності оперативніше, ніж державні і міжнародні інституції у ко¬лек-тив¬ній розробці теоретико-методологічних за¬сад створення органі¬за-цій¬но-правової інфраструктури превен¬тивної протидії розвитку тіньового транснаціонального капіта¬лообороту.
Практика боротьби з тіньовим капіталооборотом свідчить, що ана¬літики міжнародних організованих злочинних формувань ува¬жно сте¬жать за динамікою економічної активності, прорахунками в орга-ні¬за¬ційно-управлінському законодавчому забезпеченні бо¬ротьби з кри¬мі¬ногенними трансакціями в міжнародних фінан¬сово-госпо¬дар¬сь-ких від¬носинах. Злочинні формування опера¬тивно використовують реко¬мен¬дації своїх аналітиків про прора¬хунки або вигідні економічні, орга¬нізаційні та правові прогалини у регулюванні цих проблем на території різних держав світу (§ 4.3.3). Тоді як опера-тивний робочий обмін інформацією з іноземними колегами на рівні практичних спів¬ро¬бітників право¬охоронних органів часто буває неможливим. На¬прик¬лад, отри¬мати документи про ті чи інші підозрілі транснаціональні фінан¬сово-господарські операції можна тільки тоді, коли порушена кримінальна справа, а порушити кримінальну справу не можна, ос¬кіль¬ки немає необхідних документів. Таким чином, виникає замк¬ну¬те коло: документи не отримаєш, бо не порушена кримі¬нальна справа, а справу не порушиш, бо немає документів.
Приклади подібних безвихідних ситуацій з одного боку, і взаємо-дії та мобільності злочинних формувань – з іншого, можна навести стосовно майже всієї інфраструктури взаємовідносин, пов’я¬заних із по¬передженням, виявленням і розкриттям фактів наці¬ональ¬ної та транс¬національної організованої злочинності, особли¬во щодо від¬ми-ван¬ня доходів незаконного походження, коли:
– організаційній, рутинно-бюрократичній роз’єднаності між¬дер-жав¬них правоохоронних органів протистоїть не обмежена про¬це-суально-правовою процедурою організаційна мобільність орга¬ні¬зо¬ва-них злочинних формувань, заснована на корисливих інтересах і гру-по¬вому прагненні отримати та відмити над¬прибуток будь-яким шляхом;
– слабкій матеріально-технічній базі правоохоронних органів про¬ти¬ставляються усі сучасні досягнення науково-технічного прог¬ре-су, що є на озброєнні організованих злочинних формувань, створених за зразком усіх існуючих сьогодні форм легітимних підприємницьких структур;
– обмеженим фінансовим ресурсам правоохоронців проти¬діють великомасштабні надприбутки злочинних формувань;
– нездоланним процесуально-правовим бар’єрам, комер¬ційній, бан¬ківській таємниці, що перешкоджають своєчасному обміну інфор-ма¬цією з приводу тих або інших незаконних фі¬нансово-господарських операцій, протиставляються нічим не обмежені, у тому числі за¬ву¬альо¬вані псевдолегальні, миттєві гро¬шові трансакції електронною поштою, телеграфом у будь-який регіон країни чи світу;
– недостатнім знанням технологій фінансово-господарських інстру¬мен¬тів співробітниками правоохоронних органів (що часто змінюються у зв’язку з надмірними фізичними і психологічними навантаженнями та низькою оплатою) злочинні формування про-тиставляють висо¬ко¬ква¬лі¬фі¬кованих банківських та інших фахівців, залучених високою оплатою чи підкупом і шантажем. Ці пра¬цівники мають постійний доступ до фі¬нан¬сово-господарських інструментів і легітимних форм під¬при¬єм¬ниць¬кої діяльності, які використовують для вчинення високотехнологічних, завуальованих під легітимні злочинних трансакцій кримінальних ка¬пі¬та¬лів (§ 4.3.3).
5. Зрозуміло, що за наявністю наведених умов глобалізації тіньо-вих криміногенних процесів суто кримінально-правовими методами, яки¬ми б широкомасштабними вони не були, подолати або, навіть, при¬зу¬пи¬ни¬ти тіньові міжнародні трансакції, в тому числі з відмивання доходів зло¬чинного походження, без розробки теоретико-ме¬то¬до¬ло¬гіч¬них за¬сад створення відповідної органі¬заційно-технічної, тех¬но¬ло¬гіч¬ної і пра¬во¬вої інфраструктури пре¬вентивної протидії псевдо¬ле¬галь¬ним операціям практично немо¬жливо. Зважаючи на наведені та інші фактори, що за¬ва¬жають розв’язанню зазначених проблем, враховуючи ситуативні ті¬ньо¬ві інтереси економічних груп, що знаходяться при владі в тій чи ін¬шій країні, у найближчі роки можна прогнозувати продовження тен¬ден¬ції неадекватної протидії правоохоронних органів дина¬мічному об’єд¬нанню організованих міжнародних кримінальних формувань як у загальнокримінальній, так і в економічній сферах протиправної діяльності (Вступ).
6. Тому, наскільки Світове співтовариство буде готове в тео¬ре¬ти-ко-методологічному, політичному та правовому плані до створення економічних передумов і організаційно-правової ін¬фраструктури де-ті¬ні¬зації міжнародних економічних відносин, настільки ефективною буде протидія глобалізації криміногенних тіньових процесів у сві-товій економічній системі (Вступ).
7. Враховуючи, що сьогодні у світовій та вітчизняній теорії і прак¬тиці не визначено загальноприйняте поняття тіньової еко¬номіки; від¬сутній від¬по¬відний теоретико-методологічний інструментарій пізна¬ння її струк¬ту¬ри і моніторингу змін; уніфікованого поня¬тійного апа¬рату, необ¬хід¬но¬го для об’єктивного відображення тех¬нологічно наси¬чених кри¬міно¬ген¬них тіньових проявів, що здій¬снюються з вико-ри¬станням ле¬гітим¬них фінансово-господарських інструментів та склад¬них прог¬рам¬но-інфор¬маційних комплексів і мереж Інтернет, а фе¬номен “тіньо¬ва еко¬но¬міка” має міжди¬сциплінарний характер і виходить за межі пред¬ме¬ту наявних економічних і правових наук, розробка комплекс¬ної спеціаль¬ної економіко-кримінологічної “теорії детініза¬ції еко¬но¬міки” детер¬мі¬ну¬єть¬ся нагальними потре¬бами теорії та практики. Між¬дис¬циплінарний ха¬рактер тіньової економіки і необхідність ком¬плекс¬ного науково ви¬ва¬женого за¬безпечення протидії процесам тіні¬зації фі¬нан¬сово-гос¬по¬дар¬ських відносин виступають як емпіричні і тео¬ре¬тич¬ні причинно-де¬термінаційні передумови розробки даної теорії (§1.1.1; 1.1.2)
8. У структурі економічного, організаційно-управлінського і пра-во¬вого блоків наук об’єктивно виникає нагальна потреба в існуванні від¬носно самостійного блоку синтезованих теоретико-методологічних знань, які б відображали економічні і органі¬заційно-правові і кри¬мі¬но¬ген¬ні структурно утворюючі субстанції фе¬но¬ме¬ну “тіньова еко¬но¬міка”; діалектику його виникнення; гносео¬логічний інструментарій пізнання структури, об’єктного, суб’єк¬тного і при¬чи-н¬но¬го комплексів тіньових про¬цесів у цілому і в розрізі різноманітних джерел тіньової еко¬но¬мі¬ки; визначали економічні взаємообумовлення й організаційно-правові та тех¬нологічні закономірності функціону¬ван¬ня і про¬ник¬нен¬ня “ті¬ньо¬вих” відносин у всі сфери фінансово-госпо¬дарського обороту речей, прав, дій, а також стали методо¬ло¬гіч¬ним підґрунтям створення економічних передумов і організаційно-правової інфра¬структури де¬ті¬нізації еко¬номіки (Вступ; Гл. 3.1).
9. Для створення теорії детінізації є наявними цілком кон¬кретні необхідні і достатні теоретичні й емпіричні передумови, які є взаємо-за¬леж¬ними і лише у своїй єдності дають можливість створення даної теорії (Гл. 1.1).
10. Фактори, що зумовлюють створення теорії детінізації еко¬но-міки, і передумови, що уможливлюють досягнення зазначеного нау-ко¬во¬го ре¬зуль¬тату, за своїм характером є базисними, у зв’язку з цим у своїй єдності утво¬рюють комплексну основу теорії детінізації еко¬но-міки (§ 1.1.2).
11. Гносеологічна структура теорії детінізації економіки утворює новий міждисциплінарний, самостійний, фундаменталь¬ний і перспек¬тив¬ний напрям теоретико-методологічних знань, у руслі яких можна про¬водити економіко-кримінологічний моні¬торинг різноманітних дже¬рел тіньової економіки і визначати притаманні їм економічні, управ¬лінські, фінансово-правові, кри¬мінологічні, криміналістичні та інші спеціальні методи їх попе¬редження, локалізації, а також здійс¬ню¬ва¬ти дослідження загаль¬них проблем тінізації і детінізації еко¬но¬міки. Гносеологічна і логічна структура даної теорії утворюють у своїй єд¬нос¬ті теоретичні і практичні знання, що відображають усе різ¬маїття комплексного змісту криміногенних тіньових процесів, шляхів їх піз¬нан¬ня, а також інтерпретації методів щодо створення еконо¬мічних перед¬умов і відповідної організаційно-правової інфра¬струк¬тури де¬ті¬ні¬зації економічних відносин (§ 1.1.3).
12. Теорія детінізації економіки, як і об’єкт її вивчення – феномен “ті¬ньова економіка,” за своєю природою має міждисци-плінарний ха¬рак¬тер. Відповідно, структурно утворюючі елементи теорії деті¬нізації еко¬номіки (ризик-менеджмент, економічна безпека під¬приємництва, до¬кументооборот і обліково-інформаційні тех-нології) синтезовані на за¬садах інтерналізації накопичених у цих науках знань, транс¬фор¬мо¬ва¬них через економіко-кримінологічні інститути, можуть більш гли¬бо¬ко реалізувати свої наукові дося¬гнення і стосовно свого без¬по¬се¬ред¬ньо¬го предмету вивчення. Однак, у системі своїх між¬дис¬цип¬лінарних зв’яз¬ків теорія деті¬нізації економіки є загальною сто¬сов¬но своїх еле¬мен¬тів – спе¬ціальних теорій: ризик-менеджменту, еконо¬міч¬ної без¬пе¬ки під¬приємництва, вдосконалення документообороту й обліково-ін¬фор¬ма¬ційних технологій. Теорія детінізації економіки вби¬рає в себе у кон¬тексті своїх завдань відповідні системи знань з близької їй за своїм ка-тегоріальним устроєм підгалузі кримінологічної науки – еко¬но¬міч¬ної кри¬мінології. Остання, разом з іншими кримі¬но¬ло¬гіч¬ни¬ми інсти¬ту¬та-ми (Розділ 4), надає функціонально-спрямований, прак¬сео¬логічно-перетворюючий характер всім елементам теорії детінізації економіки (Глави 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.4, 4.1, 4.2, 4.3, 5.1, 5.2, 5.3).
13. Теорія детінізації економіки та інтерналізовані в неї системи еко¬номічних, організаційно-правових і кримінологічних знань як еле¬мен¬ти її предмету не конкурують між собою. У сучасних умовах не¬дос¬татньої кримінологічної грамотності дослідників тіньової еко-но¬мі¬ки і традиційно упе¬редженого нехтування кримінологією з боку еко¬но¬міс¬тів, со¬ціологів, політологів, інших гуманітаріїв, у томі числі і бага¬тьох юристів, спеціальна економіко-кримінологічна теорія деті-ні¬зації еко¬номіки більш достеменно відобразить потреби навчального про¬це¬су і замінить введену зараз в деяких вищих навчальних закладах нав¬чаль¬ну дисципліну “тіньова економіка” (Вступ). З іншого боку, роз¬гля¬даючи теорію детінізації еконо¬міки, її елементи, ми показуємо сут¬ність і методи їх економіко-кримінологічної трансформації до завдань по¬передження кримі¬ногенних тіньових проявів і створення інфра¬струк¬тури детінізації економічних відносин, а також засади ін¬тер¬на¬лі¬за¬ції еконо¬мічних, організаційно-правових і кримі¬но¬ло¬гіч¬них знань в тео¬рії детінізації економіки, що вплине на розвиток еконо¬мічної кри¬мі¬нології (§ 1.1.3; Глави 1.2.3; 1.3; 2.2; 2.3; Розділи 3; 4; 5).
14. Загальна частина теорії детінізації економіки не вступає та-кож у конкуренцію з Особливою частиною теорії детінізації еко¬но¬мі-ки, оскільки вони знаходяться у співвідно¬шенні додатковості – пер¬ша до другої і лише у своїй єдності мо¬жуть відобразити завершену, істин¬но наукову кар¬ти¬ну глоба¬лізованих тіньових економічних про-це¬сів і шляхів де¬ті¬ні¬зації економіки.
У зв’язку із зазначеним, майбутню розробку Особливої частини тео¬рії детінізації економіки необхідно вва¬жати важливим самостій-ним завданням, для вирішення яких в процесі розробки Загальної час-ти¬ни теорії детінізації економіки за¬кладено теоретико-методологічні за¬сади дослідження конкрет¬них, найрізноманітніших джерел тіньової економіки і властивих їм методів локалізації, що ляже в основу фор-му¬вання Особливої частини теорії детінізації економіки. Отримані в Особливій частині знання про специфіку криміногенних технологій у розрізі конкретних багаточисельних джерел закладають також тео-ре¬тичні й емпіричні передумови для розвитку криміналістики – в час-ти¬ні виділення в її межах наукового напряму “документалістика” як підгалузі криміналістики; у кримінальному праві – методологію виз-на¬чення юридично значимих, вкрай небезпечних для еконо¬міки дер-жа¬ви криміногенних ознак тіньових і псевдолегітимних фінансо¬во-гос¬подарських технологій обороту речей, прав, дій на таких різно¬ма-нітних сегментах фінансового ринку, як ринок цінних паперів, бор¬го-вих зобов’язань, страхових операцій і га¬рантійних операцій, ринок кре¬дит¬них ресурсів, у сфері інформа¬ційних, облікових, доку¬мен¬то-обо¬рот¬них і капіталооборотних тех¬нологій у цілому; фінансового права, по¬датковознавства, ризик-менеджменту; економічної безпеки під¬при¬єм¬ництва і держави, багатьох інших економічних, організа¬цій-но-управ¬лінських і правових дисциплін – у частині розвитку знань про функціо¬нально спрямовані, превентивні інформаційно-аналітичні і кон¬трольно-облікові системи і механізми в інфраструктурі де¬ті¬ні¬за¬ції еко¬номіки (§§ 4.3.4; 4.3.3). Реалізація наведених можливостей, крім роз¬витку зазначених та ряду інших дисциплін, підвищить рівень під¬го¬тов¬ки і перепідготовки кадрів, а відповідно, з часом, дозволить суттєво під¬вищити ефективність практичної діяльності всіх органів, по¬кли¬ка¬них, у межах своєї компетенції, створити і засто¬сувати пре¬вен¬тивну орга¬ні¬за¬ційно-правову інфраструктуру деті¬нізації еконо¬мі¬ки.
15. Об’єктом вивчення теорії детінізації економіки є еконо¬мічні, організаційно-управлінські та правові відносини у сфері фі¬нансово-господарського обороту речей, прав, дій, пов’язані з кри¬міногенним і некриміногенним тіньовим капіталооборотом, при¬чинами та умовами його виникнення та розповсюдження, а також стратегія, тактика і засоби детінізації економіки (§ 1.1.1).
16. Предметом теорії детінізації економіки є:
– діяльність наукових, законодавчих та виконавчих органів дер-жа¬ви щодо створення економічних передумов, які б сприяли по¬вер-нен¬ню підприємницької діяльності з тіньового в легальний сектор еко¬номіки;
– діяльність установ, підприємств, а також відомчих і між¬відом-чих служб економічної безпеки, відповідних підрозділів право¬охо-рон¬них органів щодо створення організаційної та пра¬вової інфра-струк¬ту¬ри превентивної протидії тіньовим процесам, локалізації тіньових проя¬вів та детінізації економіки;
– створення економічних передумов та організаційно-правової інфра¬структури детінізації економіки, а також вдосконалення право-вої регламентації протидії тіньовим процесам у сфері фінансово-гос-по¬дарських відносин, які є об’єк¬том захисту від посягань тіньовиків-делінквентів;
– створення передумов щодо ефективнішого використання до¬сяг-нень суміжних наук у процесі наукових розробок і практиці де¬ті¬ні¬за-ції економіки;
– моніторинг тіньових процесів і аналіз власного стану теорії де-ті¬ні¬зації з метою коригування гносеологічних і логічних еле¬ментів її пред¬мета, визначення напрямів і перспектив розвитку теорії у Особ-ли¬вій її частині та елементах Загальної частини; виявлення нових тен¬ден¬цій і за¬кономірностей протидії тіньовим процесам у цілому і в розрізі кон¬крет¬них джерел тіньової еко¬номіки (Вступ; 1.1.3, Глави 2.2, 2.3, 3.4).
17. Структура теорії складається з взаємозалежних і взаємо¬узгод-же¬них між собою розділів: концептуального, міждисциплі¬нар¬но¬го і трьох теоретико-прикладних. Кожний розділ поєднує структуро¬утво-рюючі елементи, перелік яких викладено і роз¬крито у роботі, а також у програмі відповідного навчального курсу, запропонованого для юри¬дичних і економічних вищих навчаль¬них закладів (§ 1.1.3; Додаток 1).
18. За своєю природою детінізація економіки є синтетичною, комплексною, спеціальною економіко-кримінологічною теорією, по-бу¬до¬ваною на за¬садах інтерналізації економічних, організаційно-пра-во¬вих і кри¬мінологічних знань, що відповідають соціальним, гносео-ло¬гічним, логічним, етимологічним, функціонально-рольовим та ін-шим вимогам (Глави 1.1; 2.1; 2.2; 3.4).
19. У теорії детінізації економіки, в окремій главі сформовано спеціальний понятійний апарат, який об’єктивно поєднує еконо-мічні, організаційно-правові і кримінологічні аспекти субстанції “тіньова економіка”, а також відображає юридично значимі озна¬ки і технології тіньових процесів, формує науково вивірені зна¬ння, придатні для констру¬ювання норм матеріального і проце¬суального права з питань створення економічних передумов і організаційно-правової інфра¬струк¬тури детінізації економіки. Понятійний апарат відрізняється спе¬ци¬фічними структурно-утво¬рюючими елементами і функціональ¬ним призначенням, може використовуватись разом з понятійним апаратом інших спе¬ціальних економічних, організаційно-управлінсь¬ких і правових наук, що мають відношення до розв’язання проблем детінізації економіки (Глава 2.1).
20. Теоретичні і прикладні можливості теорії детінізації еко¬но-мі¬ки реалізуються через систему функцій: описової або фак¬то¬фік¬су-ючої, пояснювально-систематизуючої, прогностичної, праксеоло¬гіч-ної (прак¬тично-прикладної), освітньо-виховної, пра¬ктично-пере¬тво-рю¬вальної функцій (§ 2.3.2; 3.4.2).
21. У сфері детінізації економіки існують методи пізнання, мо¬ні-то¬рингу і протидії феномену “тіньова економіка”, що при¬пускає ви-ді¬лен¬ня трьох видів методології: пізнання тіньової еко¬номіки в цілому та її конкретних джерел; моніторингу змін ті¬ньових процесів у цілому та в розрізі конкретних джерел; попе¬редження і локалізації джерел тінь¬ової економіки та детінізації економічних відносин (§ 2.3.3; 3.4.2; 3.4.4).
22. Методологія як інструмент пізнання і перетворення ре¬альних явищ дійсності стосовно даної теорії, з одного боку, являє собою кон-крет¬но-наукову систему знань про методи, властиві предмету піз¬нан-ня, а з іншого, – систему принципів, практичної інтерпретації цих ме¬то¬дів у процесі пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова еко¬но¬мі¬ка”. Інтерпретація методів у процесі їх застосування здійс¬нюється на основі конкретних методик за допомогою технічних прийомів, при¬таманних пред¬мету пізнання (§ 2.3.3; 3.3.2; Глави 4.3; 4.1; та 5.3.4).
23. Методологія, методи, методики і технічні прийоми, як і пред-мет їх дослідження, знаходяться в об’єктивному зв’язку (Гл. 4.3).
Вчення про методики, методи і методологію детінізації еко¬но¬мі-ки складають комплексну систему вчень, які у сукупності утворюють за¬вершену систему гносеологічних знань про сам процес як мето¬до-ло¬гіч¬ний інструментарій пізнання (§ 1.1.3; 2.3.3; 2.3.4; Глава 4.3). Таким чи¬ном, теорія детінізації економіки залежно від гносеологічних і ло¬гіч¬них елементів предмета пізнання містить значну кількість взаємо¬за¬лежних і взаємодоповнюючих струк-туроутворюючих систем знань гно¬сеологічного і логічного харак-теру, що в цілому утворюють ком¬плексну систему науки про деті-нізацію суспільно-економічних від¬но¬син (Розділи 1, 2, 3, 4, 5).
24. Запропонована теорія детінізації економіки відрізняється від власних досліджень автора, проведених раніше, а також від наявних дос¬ліджень з цих проблем інших дослідників своєю комплексністю, сис¬темою методологічних, обсягом гносео¬ло¬гічних, праксеологічних, ети¬мологічних, організаційно-управ¬лінських, правових, економіко-кри¬мінологічних, соціально-пси¬хологічних знань, які характе¬ри¬зу-ють¬ся специфікою вихідної системи знань, системи проміжних і кін-це¬вого наукового ре¬зультату (Зміст роботи; Програма навчального курсу).
25. Вихідний, проміжний і кінцевий науковий результат, отри¬ма-ний у процесі розробки теорії детінізації економіки, відо¬бражає не якусь одну частину роботи окремо, а міститься практично у всій струк¬турі вза¬ємопов’язаних, взаємопро¬никаючих один в одного і вза-ємо¬до¬пов¬ню¬ючих, інтегрованих у теорії, елементів, що складають цілісний тео¬ре¬тико-методо¬логічний комплекс формально-логічних і гносео¬ло¬гіч¬них інстру¬ментів пізнання форми, структури і змісту феномена “тіньова еко¬номіка”; спеціальну методологію економіко-кримінологічного мо¬ні¬торингу трансфор¬маційних процесів тіньової економіки в цілому і в роз¬різі її джерел; методи, методики та мето¬до-логію розв’язання проб¬лем детінізації економіки (Зміст роботи).
Так, вихідний науковий результат про стан розробки і на¬явність розбіжностей у вітчизняних та зарубіжних дослідників проблем піз-нан¬ня тіньової економіки від визначення її поняття, структури, скла-до¬вих елементів, методів оцінки до відсутності у їх дослідженнях сис¬тем¬ного гносеологічного інструментарію, необхідного для здійснення про¬цесу пізнання. На підставі цього зроблено висновок про необ¬хід¬ність ком¬плекс¬ного підходу до вирішення зазначених проблем – напрацювання необхідної гно¬сеологічної системи знань, формально-логічного інстру¬мен¬тарію, відповідного понятійного апарату, необхід¬но¬го для відоб¬ра¬ження тіньової економіки на засадах економіко-кри¬мі¬нологічної класи¬фікації складових елементів тіньової економіки, видів і підвидів її джерел, рівнів, профілю джерел і т. ін. (Розділи 1, 2, 3).
Проміжний науковий результат – це отримані системи знань про зміст складових елементів, різноманітних видів і під¬видів джерел ті¬ньо¬вої економіки, їх об’єктно-технологічний, су¬б’єктний і загальний спе¬цифічний причинний комплекс (§ 1.2.3).
Кінцевий науковий результат – це комплексний гносео¬логічний ін¬струментарій, що “прозоро”, послідовно і завершено відображає про¬цеси пізнання і дозволяє здійснювати пер¬манентний еко¬но¬міко-кри¬мінологічний моніторинг як тіньової економіки в цілому, так і її різ¬номанітних джерел, а також вказує шляхи створення еко¬но¬міч¬них пе¬редумов і цілісної організаційно-правової інфра¬структури де¬ті¬ні¬за-ції економіки (Зміст всіх розділів роботи).
26. У своїй сукупності всі три види наукового результату утво-рю¬ють цілісну теорію детінізації економіки і повинні врахо¬вуватись при застосуванні даної теорії для:
– цілей практики пізнання, моніторингу тіньової економіки чи її окремих джерел, а також при розробці заходів щодо створення еко-но¬міч¬них передумов і організаційно-правової інфра¬структури деті¬ні-зації економіки;
– навчально-виховної роботи з проблем пізнання тіньових про-це¬сів і детінізації економіки;
– використання як методології при проведенні нових, більш пог¬либ¬лених досліджень конкретних джерел тіньової економіки, влас¬ти¬вих їм методів локалізації, усунення причин і умов відтворення кримі¬но¬ген¬них джерел ТЕ та інших питань, що можуть лягти в основу фор¬му¬ван¬ня Особливої частини теорії детінізації економіки. Остання пок¬ли¬ка¬на дати емпіричний і тео¬ретичний об’єктивний матеріал для визна¬чен¬ня подальшого роз¬витку теорії детінізації економіки у трьох на¬пря¬мах: по-перше, охоплення нових потенційно можливих джерел і но¬вих аспектів тіньової економіки, а також встановлення, залежно від специфіки конкретних джерел, нових аспектів теорії і практики деті¬ні¬зації економіки; по-друге, внутрішній зміст і сутність досліджу¬ва¬ного явища, що вплине і на нові підходи і засоби детінізації економіки (Розділи 3, 4); по-третє, у напрямі розвитку поня¬тійного апарату, який відобразить нові джерела і пов’язані з ними технології тіньових операцій, їх об’єктний, суб’єктний і причинний склад (§ 2.1.).
27. Стратегічна і тактична спрямованість усіх елементів тео¬рії де¬ті¬нізації економіки базується на принципах: комплексності, систем¬нос¬ті; послідовності; повноти; науково-обґрунтованого коригування прий¬нятих рішень; пріоритетності економіко-пра¬вових пре¬вен¬тив¬них заходів протидії тінізації економіки над фіскально-репресивними. Од¬ночасно виключення поверхово-ко¬н’юнктурних, безсистемних, не¬пос¬лідовних підходів до вирішення проблем детінізації, таких як “ле¬га¬лізація тіньових капіталів шляхом амністії”, “огульної, безсистемної дерегуляції економіки”, “авраль¬ної ситуативно-кон’юнктурної лі¬бе¬ра¬лі¬зації не тільки цін, а й управлінських та інших процесів”; “збіль¬шен¬ня контрольних і репресивних органів”; “непродуктивних видів до¬ку¬мен¬то¬обороту як і адекватного капіталообороту”, “первинності оптимізації продуктивності функцій, пов’язаних з предметом управ¬лін¬ня та вто-рин¬ності модернізації чи реформування виконавчої орг¬структури, що здійснює управління та контроль”. Сутнісний стри¬жень теорії – отри¬ма¬ти науково-виважений ефектив¬ний теоре¬ти¬ко-ме¬то¬до¬ло¬гічний інстру¬ментарій забезпечення гарантій інтересів держави, суспільства, осо¬бис¬тості, у тому числі й особистості тіньо¬ви¬ка де¬лінк¬вен¬та, проти яко¬го заходи протидії тіньовим проявам повинні засто¬со¬ву¬ватись на засадах принципів законності; економії репресії; усунення причин, що зу¬мов¬лю¬ють віктимні ситуації (Вступ, § 1.1.3, Глави 3.2, 3.3).
28. Для успішного вирішення проблем детінізації економіки кож¬ний суб’єкт протидії тіньовим процесам, залежно від прита-манних йому функціональних завдань і місця в інфраструктурі детінізації, отри¬мує комплексну систему економічних, органі-заційно-управ¬лінсь¬ких і правових алгоритмів інтерпретації мето¬дів, методик і технічних прийомів пізнання, моніторингу і про¬тидії феномену “тіньова еко¬но¬міка”, а також стає озброєним від¬повідною науковою методо¬ло¬гією, що забезпечить оптимальне застосування (інтерпретацію) всієї су¬куп¬нос¬ті методів, методик і технічних прийомів щодо створення еко¬но¬міч¬них передумов і організаційно-правової інфраструктури деті¬ні¬зації еко¬номіки. Причому, незважаючи на переважно кри¬мі¬ноген¬ний ха¬рак¬тер джерел тіньової економіки, теоретико-методологічний інстру¬ментарій теорії детінізації економіки на перший план висуває економічні, фі¬нан¬со¬во-правові та організаційно-управлінські методи попередження тіньових про¬цесів, сутність яких зводиться до пок¬ла¬ден¬ня в основу побудови орга-нізаційно-правової інфра¬струк¬ту¬ри де¬ті¬нізації економіки, пошук і включення в механізми зазначеної інфраструктури саме еконо¬міч¬но-го інтересу виходу підприємців з тіньової діяльності (§ 4.2.3, 4.2.4).
Сам зміст терміну детінізація економіки відображає основну ідею тео¬рії та окреслює предметний, системно орієнтуючий ком-плекс знань про сукупність макро- і мікрорівневих економічних, орга¬ні¬за¬цій¬но-управлінських, технічних, обліково-технологічних та правових ме¬тодів, що можуть бути застосовані у комплексі науково обґрун¬то¬ваних державних заходів щодо створення еко¬номічних передумов іні¬ціа¬тивно-зацікавленого повернення взає¬мовідносин між учасниками фі¬нансово-господарського обороту речей, прав, дій з тіньового сек¬то¬ра, тобто неврахованого у врахований державою економічний оборот, а також побудови організаційно-правової інфраструктури пре¬вен¬тив¬ного впливу на усунення причин та умов, що сприяють від¬тво¬рен¬ню джерел тіньової економіки (§ 2.1.2).
Саме така профілактично-попереджувальна спрямованість орга-ні¬заційно-правової інфраструктури, побудованої на засадах інтер¬на-лі¬зації економічних, організаційно-правових та кримінологічних знань, через призму інтересів і можливостей інститутів ризик-ме¬нед-ж¬мен¬ту, економічної безпеки підприємництва, інформаційно-облікових тех¬но¬ло¬гій, податковознавства, фінансово-правових інстру¬ментів, транс¬фор¬мованих в теорії через елементи економічної кримінології та інші кри¬мінологічні інститути, – характерна риса для всіх еле¬ментів теорії де¬тінізації економіки.
Дана теорія озброює зацікавлені органи законодавчої і ви¬ко¬нав-чої влади, науковців, практичних працівників, ризик-менеджерів, юрис¬тів, інших зацікавлених співробітників відповідних служб підпри¬єм¬ниць¬ких структур науково вивіреною системою знань гносео¬логічного харак¬те¬ру, придатних для визначення об’єктно-тех-нологічного, суб’єктного і причинно-де¬тер¬мі¬на¬ційного ком¬плексів тіньових проявів, небез¬печ¬них для конкретного під¬приємства, а також і тіньових процесів взагалі – небезпечних для держави і суспільства в цілому; визначає органі¬за¬цій¬ну структуру та методи детінізації економіки; стає навчально-мето¬дичною базою для підготовки фахівця нового типу як для державних органів, так і для недержавних структур, зацікавлених у ство¬ренні інфраструктури управ¬ління ризиками, економічною безпекою під¬при¬єм¬ництва, протидії шахрайствам з боку партнерів, їх контрагентів. Від¬повідно, саме персонал служб ризик-мене¬джменту й економічної без¬пеки суб’єктів підприємницької діяльності базуючись на при¬род¬но¬му економічному інтересі, поряд з зако¬нодавчими і виконавчими орга-нами держави, ви¬ко¬нує функції щодо створення і застосування інфра-структури орга¬ні¬за¬ційно-правових підсистем ризик-ме¬недж¬мен¬ту та економічної без¬пеки підприємництва, що має превентивно-попе¬ред-жувальний ха¬рактер, і стосовно розв’язання державних проблем де-тінізації еко¬но¬мі¬ки та вирішення проблем підготовки відповідного ка¬д¬рового потен¬ціалу, спроможного віднайти баланс між ринковою саморегуляцією та державним регулюванням економічних про¬цесів, а також між економічним інтересом особистості, сус¬пільства і держави.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений. – М., 1977. – С. 102 – 103 .
2. Аскин Я.Ф. К вопрорсу о категориях детерминизма // Сов-ременный детерминизм и наука. – Новосибирск, 1975. – Т. 1. – С. 44 – 45.
3. Базелюк А.В., Коваленко С.О. Тіньвоа економіка в Україні. Київ: Україна НДЕІ Мінекономіки, 1998. – 206 с.
4. Бандурка О.М. Бюджетні процеси тінізації економіки та заходи її профілактики // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, – 2000. – С. 15.
5. Бантишев О.Ф. Контрабанда, що вчинюється організованими групами, та суміжні з нею злочини. Збірник матеріалів між¬на-род¬ної науково-практичної конференції з проблем бо¬ротьби з орга¬нізованою злочинністю в регіоні (Центр вив¬чення орга-нізованої злочинності при Національній юри¬дичній академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 39.
6. Барановский А. Преступный айсберг // Финансы Украины. – 1995. – № 36. – С. 8.
7. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. – М., 1973. – С. 68 – 76.
8. Блувштейн Ю., Яковлев А. Введение в курс криминологии. – Минск, 1983. – 311 с.
9. Борисов В.І. Вивчення проблем боротьби з економічною злочинністю вченими НДІ ВПЗ АПрН України // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяль¬ності (Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 21.
10. Бородюк В., Турчинов О., Приходьмо Т. Оцінка масштабів тіньової економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників // Економіка України. – 1996. – №11. – С.19 – 23.
11. Беккер Г. Crime and Punishment // Journ. Polit. Econ. 1966. Vol. 76, №2; Економічний аналіз і людська поведінка // THESIS. 1993. – Т.1, – Вип.1. – С. 38.
12. Венцковский Л.Э. Философские проблемы развития науки. – М., 1982. – С. 68.
13. Ворович Б.А. Философская структура практики. – М., 1972. – С. 41.
14. Геєць В.М. Перешкоди економічному поступу та можливі шляхи їх подолання // Економічний часопис. – 1996. – №11. – С. 23; Глуховский М. Криминальная экономика // Деловые люди. – 1992. – №9. – С. 14 – 16; Головин С. Теневая экономика: прес¬туп-ле¬ние без наказания? // Коммунист. вооруж. сил. – 1990. – № 23. – С. 33 – 38; Кербер С.Н. О теневой экономике // Пробл. Прогно-зи¬ро¬вания. – 1992. – №6. – С. 111 – 113; Клюня В.Л., Пузиков В.В. Теневая экономика: генезис, структура и современные осо-бен¬ности // Вести Белорус. ун-та. Сер.3: История. Философия. Поли¬то¬логия. Социол. Экономика. Право. – 1992. – №2. – С. 52 – 54; Клю¬шников А.С. Проблемы борьбы с преступностью в сфере эко¬номики. – М.: Правл. Всесоюз. о-ва «Знание», 1990. – 29 с.; Козлов Ю. Теневая экономика и преступность // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С. 120 – 127; Корягина Т.И. Теневая экономика: что это такое? // Коммунист Грузии. – 1990. – №10. – С. 20 – 27; Лазов¬ский В. О сущности, структуре и субъектах «теневой эко¬но¬ми-ки» // Эко¬ном. науки. – 1990. – № 8. – С. 62 – 67; Ларьков А.В. Теневая эко¬но¬мика: история и сущность // Хоз-во и право. – 1991. – № 2. – С. 119 – 126; Осипенко О.В. Экономическая кримино¬логия: Пробл. старта // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С. 130 – 133; Осипенко О.В., Коз-лов Ю. Г. Что отбрасывает тень // ЭКО: Эко¬но¬мика и орг. пром. пр-ва. – 1989. – № 2. – С. 47 – 59; Проблемы тене¬вой экономики // Изв. АН СССР. Сер. экон. – М., 1990. – № 2. – С. 86 – 113; Рут¬гай¬зер В. Теневая экономика в СССР: Обзор лит. и исслед. // Свобод. мысль. – 1991. – №17. – С. 119 – 125; Савельева Т. «Коза ностра» по-советски // Моя Москва. – 1991. – №10. – С. 4 – 5; Теневая экономика / Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Т.И. и др. – М.: Экономика, 1991. – 159 с.; Шохин А.Н. О структуре