КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ЛІСУ

Короткий опис

Зміст

Вступ__________________________________________________3
Розділ 1.Загальна характеристика лісу як предмета злочину.
1.1. Історичний аспект кримінально-правової охорони лісу _____12
1.2. Визначення лісу як майна______________________________40
1.3. Поняття лісу, лісового масиву як предмета екологічного злочину в контексті його правового режиму ______________77
Розділ 2.Практика кримінально-правової охорони лісу й проблеми удосконалення законодавства в цій сфері.
2.1.Практика кримінально-правової охорони лісу_____________106
2.2. Вдосконалення законодавства та практики кримінально-правової охорони лісу________________________________149
Висновки______________________________________________181
Список використаних джерел_____________________________187
Додатки_______________________________________________203

Вступ

Актуальність теми. Становлення України як правової, демократичної, соціально-орієнтованої держави, створення громадянського суспільства, неможливе без реформування всіх галузей права. Однак успішна реалізація зазначених перетворень можлива лише за умови адекватних зусиль людини й соціуму. Окрім інших сфер суспільного життя, це цілком і повністю стосується сфери охорони й відтворення природних ресурсів, зокрема, лісових, їх раціонального включення в соціальний життєзабезпечувальний процес.
Актуалізація проблеми правового захисту лісу пов’язана з кількома аспектами. Перший з них стосується політико-правової сфери, розвиток якої відбувається в руслі новостворюваного громадянського суспільства. Властива йому різноманітність форм власності (ст. 13 Конституції України), а відтак поступовий перехід частини загальнонародних цінностей, у тому числі й лісових масивів, у приватний сектор, визначають потребу в удосконаленні законодавчої бази. Законодавство покликане збалансувати загальні й особисті інтереси – тобто утвердження свободи окремих громадян не повинне відбуватися за рахунок порушення загальнонародних прав і свобод, як і навпаки. Принципом формування нових законодавчих актів має бути збереження єдиних критеріїв у визначенні прав і правової відповідальності різних суб’єктів власності.
Другим аспектом є економіко-правовий чинник, що пов’язаний з проблемами ефективності й раціонального використання лісу в рамках установленого правового поля. Однак, на відміну від діючого законодавства, попередній Кримінальний кодекс України (КК України) визнавав ліс не тільки природним ресурсом, але й майном (відповідно ст.ст. 89 та 90 КК України). Діючий Кримінальний кодекс (2001 р.) знімає протиріччя, що мало місце в попередньому законодавстві і проявлялося в подвійному тлумаченні сутності лісу, а саме: як природного ресурсу (щодо деревостою) і майна (відносно оброблених лісових ресурсів, тобто лісоматеріалів) і зараз ліс характеризується, насамперед, як природний ресурс (розділ VIII КК України). Разом з тим подальше зниження ролі майнової характеристики лісу не створює, на наш погляд, необхідної нормативно-правової бази для підвищення ефективності охоронної діяльності у цій сфері, як і для усунення стійкої тенденції до скорочення лісових ресурсів, а відтак засвідчує необхідність пошуку нових моделей правового захисту лісу.
На наш погляд, не є вдалим і вирішення цього питання у діючому законодавстві. Визнання лісу тільки природним ресурсом, або навпаки тільки майном, звужує зміст цього поняття та не сприяє організації охорони лісу від злочинних посягань на відповідному рівні. У цьому випадку взагалі не береться до уваги дуалістична природа лісу. Ліс в сучасних умовах – це майно й природний ресурс одночасно, або якщо більш чітко визначитися з цим поняттям, природний ресурс, якому притаманні майнові властивості. Не можна штучно відокремлювати майнові (речові) та природні складові поняття лісу, як соціалізованого природного ресурсу. Таким чином, через більш жорстку охорону лісу як майна, в сучасних умовах, можлива й більш ефективна та адекватна охорона лісу як природного ресурсу. Тобто пріоритетною є майнова характеристика лісу. Цього не було в повній мірі враховано у новому кодексі, тому залишається нагальною потреба вдосконалення правової бази охорони лісу, а також усунення прорахунків, що зустрічаються в процесі застосування права. Зокрема, в ході слідства не завжди точно фіксуються ознаки складу злочину, не встановлюються суміжні злочинні правопорушення, наслідком чого є неадекватність між визначеною мірою покарання і вчиненим злочином.
Третім чинником актуалізації теми дисертаційного дослідження є соціально-правовий аспект. Ліс у цьому зв’язку розглядається як невід'ємна складова довкілля, що створює безпечні та необхідні для людини умови життя й діяльності, можливості для оздоровлення й відпочинку. Закріплюючи вказані положення в Конституції України, як права людини і громадянина (ст. 50), держава вимагає від кожного члена суспільства “не заподіювати шкоду природі” (ст. 66), а також проголошує своїм обов’язком “забезпечення екологічної безпеки й підтримання екологічної рівноваги на території України” (ст. 16 Конституції України). Проте, існуюче законодавство та рівень контролю за його дотриманням не створюють всієї повноти умов для попередження деградації основних природних ландшафтів, нищення й забруднення лісів, як найпотужнішого фактора, що стабілізує на певному рівні структурно-функціональну організацію природних систем, посилює їх стійкість щодо різнорідних антропогенних впливів. Цією обставиною, на наш погляд, обумовлюється необхідність розробки детальніших адміністративних, цивільних і кримінально-правових норм з охорони навколишнього природного середовища.
Не в останню чергу актуальність проблеми обґрунтована духовними та моральними чинниками. Ліс виконує вагому виховну роль у житті людини, вирішальним чином формує її естетичні смаки й уподобання. Врахування цього феномену лісу спонукає розглядати його як поліфункціональну природну цінність, всі сторони якої повинні бути відображені в правовій системі держави та мати надійний захист.
Вибір теми дослідження обумовлений також її недостатньою науковою розробленістю. Окремі аспекти кримінально-правової охорони природних ресурсів і, серед них лісу, розглядалися у працях Ю.С. Богомякова, В.П. Владимирова, С.Б. Гавриша, Є.Н. Жевлакова, О.С. Колбасова, М.Й. Коржанського, Ю.М. Ляпунова, В.К. Матвійчука, П.С. Матишевського, В.О. Навроцького, В.В. Петрова, Л.Ф. Повеліциної, В.Я. Тація, Ю.С. Шемшученка, В.А. Широкова та інших фахівців з кримінального права, екологічного права та кримінології.
Однак, по-перше, розгляд проблеми не був спеціальним (вона висвітлена у більш широкому тематичному контексті); по-друге, перманентні зміни, що охопили суспільство, та набуття ним нової якості, передусім у соціально-економічній сфері (трансформація державної економіки в ринкову), вимагають ґрунтовного й комплексного аналізу досвіду та способів оптимізації кримінально-правової охорони лісу в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження базується на основних положеннях “Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996–2000 роки”, затвердженої Указом Президента України від 17.09.96 р.; дисертаційне дослідження є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідницьких установ МВС України на період 1995–2000 рр.”); тема дисертаційного дослідження передбачена планом наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України та кафедри кримінального права.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка рекомендацій з вдосконалення кримінально-правової охорони лісу, форм і методів їх впровадження в практику та з’ясування шляхів підвищення її ефективності.
Загальній меті дослідження підпорядковані такі завдання:
 висвітлити історичний аспект та основні тенденції розвитку кримінально-правової охорони лісу від злочинних посягань як у вітчизняному, так і в іноземному законодавстві;
 з урахуванням новітніх наукових досліджень визначити загальне поняття лісу, лісового масиву, лісу як предмету злочину;
 з’ясувати особливості сучасного правового режиму лісу та тенденції його розвитку;
 проаналізувати практичний досвід кримінально-правової охорони лісу;
 сформулювати обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства з охорони лісу, форм і методів його практичного застосування.
Об’єктом дослідження є система кримінально-правової охорони лісу в Україні.
Предмет дослідження становлять поняття лісу як предмета екологічного злочину, особливості формування і сутність правового режиму лісу, шляхи удосконалення законодавства, обумовлені існуючою практикою кримінально-правової охорони лісу.
Методи дослідження. Висвітлення історичного аспекту кримінально-правової охорони лісу обумовило використання історико-правового методу та методу наукового узагальнення. Розробка пропозицій до законодавства проводилась на підставі вивчення кримінального та адміністративного законодавства України та інших держав, документів Організації Об’єднаних Націй, Постанов Пленумів Верховного Суду України, документів Державного комітету лісового господарства України (Держлісгосп), архівних справ обласних прокуратур, публікацій у періодичній пресі, що зумовило необхідність використання методу логіко-правового та порівняльного аналізу, правових аналогій. В ході дисертаційного дослідження при вивченні робіт як вітчизняних, так і закордонних вчених-юристів з філософії права, загальної теорії права, кримінального права, адміністративного права, кримінології, екологічного права, наукових праць з окремих питань кримінально-процесуального і цивільного права, економіки були використані системно-структурний метод та метод синтезу.
Поряд з вищеозначеними методами вивчення окремих аспектів вітчизняного та іноземного кримінального та адміністративного законодавства, у роботі знайшов застосування статистичний метод дослідження, за допомогою якого проводились обробка та аналіз статистичних даних про злочини проти лісу.
Емпіричну базу дослідження становили, зокрема, 1025 протоколів про адміністративну відповідальність за незаконну порубку лісу, 142 кримінальні справи, порушені у період з 1997 р. по 2001 р. за ст.ст. 89, 90, 160, 158, 159 (тепер відповідно ст.ст. 245, 246, 247) КК України, а також статистичні дані Державного комітету статистики України, Міністерства юстиції України, Держкомлісгоспу України щодо динаміки розвитку лісового фонду, характеру та масштабів шкоди, заподіяної лісовому господарству, методів адміністративної і кримінально-правової охорони, а також стану здійснення державного й громадського контролю в галузі ведення лісового господарства, характеру взаємодії різного типу правоохоронних інституцій у сфері збереження лісового багатства України.
Наукова новизна одержаних результатів. Полягає в комплексному вивченню проблеми кримінально-правової охорони лісу. Оптимізація охорони лісу пов’язується з модернізацією форм власності на лісові ресурси та наданням йому нового правового статусу на підставі тлумачення лісу, як соціалізованого природного продукту. Автором обґрунтовано низку важливих теоретичних положень, які визначаються науковою новизною. Найбільш значущими із них можна визнати наступні:
 визначено історично сформовані моделі кримінально-правової охорони лісу та обґрунтовано висновок, згідно якого в історії цивілізації лісові ресурси у переважній більшості країн світу визнавалися майном. Кримінально-правова охорона лісу здійснювалася відповідно до його майнового статусу, як охорона майна, яке має свою грошову вартість;
 обґрунтовано висновок, згідно з яким новостворювана в Україні правова система охорони лісу має відповідати головним принципам громадянського суспільства та базуватися на: багатоукладності економіки і, зокрема, запровадженні, поряд з державною та колективною, приватної форми власності на лісові ресурси; створенні для всіх суб’єктів власності правових противаг щодо використання, охорони і відтворення лісів з метою унеможливлення безконтрольного розпорядження власністю й збалансування особистісних, колективних і загальнодержавних мотивацій охорони природи;
 концептуальною основою модернізації застарілої моделі кримінально-правової охорони лісу є відхід від властивої етатистській моделі одноярусної управлінської структури, згідно з якою виключні права на власність, створення правових норм і нагляд за дотриманням законодавства фокусуються в одному центрі. Диференціація цих прав між державою, іншими власниками і громадськістю, поєднання на цій основі управлінської і, зокрема, правоохоронної вертикалі з горизонталлю, є вирішальним чинником збереження та раціонального використання лісового фонду;
 з огляду на поліфункціональну сутність лісу, науково обґрунтована необхідність визнання його майнового, речового, товарного характеру в якості домінантних соціально значущих ознак. Ця обставина сприяла б підвищенню відповідальності та правової культури населення, а також посиленню кримінально-правової охорони лісу від злочинних посягань.
Запропоновано:
 доповнити КК України статтею, яка передбачає відповідальність за забруднення, пошкодження земель лісового фонду, що спричинило загибель, пошкодження різних видів флори та фауни лісу, загибель людей, призвело до екологічної кризи тощо;
 доповнити ст. 185 КК України “Крадіжка” частиною шостою, що передбачала б відповідальність за крадіжку чужих лісів шляхом незаконної порубки, знищення чи пошкодження лісової рослинності у лісах будь-якої категорії захищеності, вчинена повторно або систематично, або що завдала значної шкоди власнику лісу;
 доповнити КК України статтею, що передбачала б відповідальність за незаконний вивіз і продаж за межами України всіх видів лісової флори та фауни, рідкісних видів або таких, що зникають;
 виходячи із збільшення масштабів лісокористування, можливих катастрофічних наслідків від дії на ліс новітніх технологій, а також дотримуючись норм міжнародного права, автор пропонує доповнити КК України статтею, що передбачала б відповідальність за лісовий тероризм.
Практична значимість результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження можуть бути використані:
 в науково-дослідницькій сфері  для підготовки узагальнених праць із кримінально-правової охорони природних ресурсів;
 в нормотворчій діяльності – окремі з них були враховані в процесі підготовки нового КК України, зокрема, VIII розділу, що стосується злочинів проти довкілля, а також під час розробки комплексних загальнодержавних, регіональних та локальних спеціальних програм і заходів, спрямованих на підвищення ефективності протидії злочинним посяганням на лісові ресурси;
 у навчальному процесі – при написанні відповідних розділів і підрозділів підручників і навчальних посібників із кримінального права, в процесі підготовки спецкурсів та лекцій з тем: “Кримінально-правова охорона лісу”, “Ліс як предмет злочину”, “Історичний аспект кримінально-правової охорони лісу”, “Правовий режим лісу”, “Ліс як майно”, “Права власності на землі лісового фонду” тощо;
 у науково-дослідній роботі слухачів, курсантів (студентів), ад’юнктів (аспірантів), викладачів тощо навчальних закладів МВС України та Міністерства освіти та науки України;
 у правовиховній сфері – для підвищення рівня правової культури населення.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри кримінального права Національної академії внутрішніх справ України, оприлюднені автором на шести наукових конференціях, у тому числі двох міжнародних: “Проблемы экономического роста и вопросы добропорядочности” (Донецк, 17 ноября 1999 г.), “Проблеми взаємопорозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням” (Донецьк, 20-22 червня 2000 р.); міжрегіональній науково-практичній конференції “Надійне забезпечення законності і правопорядку – основне завдання органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю” (Донецьк, 24 листопада 1999 р.); регіональній науково-практичній конференції “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року” (Донецьк, 5 жовтня 1999 р.); міжвузівській науковій конференції “Проблемы правового регулирования деятельности субъектов предпринимательства” (Донецк, 24 ноября 1999 г.); студентській науковій конференції “Соціально-політичні та духовно-моральні проблеми співробітництва органів внутрішніх справ з населенням” (Донецьк, 17 грудня 1999 р.); “Міжнародному симпозіумі з питань розслідування злочинів проти довкілля” (м. Київ, 22-26 травня 2000 р.); на обласній науково-практичній конференції “Стратегия и тактика деятельности профсоюзов в современных условиях” (Донецк, 10 ноября 2000 р.).
Результати дисертаційного дослідження у вигляди пропозиції автора щодо виділення ч. 3 ст. 89 попереднього КК України в окрему статтю, яка також передбачала віднести відповідальність за знищення чи пошкодження лісових масивів шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом у межах територій, які знаходяться під особливою охороною держави (заповідники, заказники, ботанічні сади і таке інше) впроваджені у законотворчу діяльність Верховної Ради України, а саме: використані при доопрацюванні проекту Кримінального кодексу України (акт № 06-19/15-9 від 10 січня 2001 р.).
Окремі матеріали дисертаційного дослідження пройшли успішну апробацію в рамках навчального процесу в Донецькому інституті внутрішніх справ МВС України та Національній академії внутрішніх справ України, про що свідчать акти впровадження.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені автором у восьми публікаціях, п’ять із яких надруковані у наукових фахових виданнях рекомендованих ВАК України.
Структура дисертації і послідовність викладення матеріалу зумовлені логікою дослідження проблеми, поставленою метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують п’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (203 найменування) та семи додатків. Загальний обсяг роботи – 210 сторінок.

Список літератури

Висновки і пропозиції.

На зламі тисячоліть цивілізація вступила в найбільш інтенсивну фазу свого розвитку, пов'язану з небаченими темпами прискорення науково-технічної революції. Ця стадія породила цілий комплекс проблем як власне соціального порядку, наприклад, по лінії “цивілізація-культура”, так соціально-екологічного – “суспільство-природа”. Кожний компонент природи набув за цих умов життєво важливого статусу, що потребує ґрунтовного правового оформлення. Закономірно, що ліс, як поліфункціональна частина природного середовища, є ключовою ланкою ноосфери.
Пошук шляхів удосконалення правової охорони лісу в представленому дослідженні здійснено як по горизонталі, тобто на основі аналізу сучасного законодавства та практичних форм його реалізації, так і по вертикалі-засобом реконструкції історичного вітчизняного та зарубіжного досвіду.
Унікальність кожної з визначених автором історичних лісоохоронних правових моделей: феодально-корпоративної, буржуазно-уніфікаційної, соціалістичної (етатистської) й громадянської визначається кількома важливими чинниками. По-перше, їх значущість для сучасного етапу формування правової системи пов'язана з притаманною кожній з них спробою адекватно відобразити в законах особливості тогочасної суспільної організації. По-друге, в тому, що домінуюча ознака кожної з раніше існуючих моделей правового забезпечення лісоохоронної справи виявилась тією нормою, значення якої з плином часу тільки зростає. Такі норми можна назвати універсальними, тобто невід'ємними складовими будь-якої сучасної цивілізаційно-правової моделі.
Можна стверджувати, що як феодально-корпоративна, так і буржуазна модель правової охорони лісових ресурсів ґрунтувалася на універсальної ідеї захисту легитмних форм власності. Прогресивність буржуазних юридичних підходів засвідчила себе лише в скасуванні партикулярного, автономного для кожної з верств населення, права й утвердженні рівноправного статусу всіх форм власності незалежно від соціального рангу власника. Зазначена тенденція супроводжувалася, між іншим надмірною прагматизацією відносин, зокрема в сфері лісокористування. В цьому зв'язку значною мірою негативний досвід соціалістично-етатистської епохи, пов'язаний з ліквідацією багатоманітності форм власності та конституюванням державної монополії на всі види природних ресурсів, характеризувався й здоровою тенденцією активізації морально-етичних мотивів охорони лісу.
Закономірно, у цьому зв’язку, що нині створюване громадянське суспільство ставить за мету здійснити своєрідну дифузію вищих правових цінностей, властивих попереднім епохам, творчо модифікуючи їх у відповідності з потребами сьогодення.
Це означає, що поряд з державною та колективною повинна бути запроваджена приватна форма власності на лісові ресурси. Рівноправність усіх цих форм власності стане свідченням реального утвердження багатоукладності економіки, яка завжди виступала визначальною рисою громадянського суспільства. Застереження, які обґрунтовано виникають щоразу, коли йдеться про приватизацію будь-якого різновиду природних ресурсів, можна усунути тільки юридичними засобами. У нашому випадку видається доцільним створення правових противаг щодо використання, охорони й відтворення лісів для всіх суб’єктів власності, метою яких є унеможливлення безконтрольного розпорядження власністю й збалансування особистісних, колективних і загальнодержавних мотивацій охорони природи. Отже, за тієї обставини, що тільки держава зберігає за собою функцію контролю за використанням лісів, приватна власність у цій сфері є лише чинником підвищення ефективності лісового господарства та правової охорони лісу.
З точки зору філософії права поняття “природа” і “річ” є одно порядковими, оскільки вони характеризуються як безсуб’єктивні, безособистісні. Однак визнання лісу як однозначно речової категорії є тим проявом крайнощів, що близькі до вульгарно матеріалістичної позиції. З огляду на полі функціональну сутність лісу (екологічну, економічну, соціально реабілітаційну, духовну тощо) слід визнати помилковим два найпоширеніших варіанти його тлумачення. Перший, характерний для попереднього Кримінального кодексу (ст.. 89, 90), давав таку подвійну інтерпретацію лісу, згідно з якою поняттям “природний ресурс” охоплювався ліс на корені або деревостій, а поняттям “майно” – лісоматеріали або оброблені лісові ресурси. Другий варіант тлумачення лісу, представлений у новому КК України, фактично не акцентує уваги на майновій характеристиці лісу, обмежуючись охороною його як природо ресурсної, екологічної цінності. Таким чином, у першому випадку, майнова з правової точки зору ознака лісу з’являється лише на стадії його вирубки, а в другому ліс виступає об’єктом захисту не як майно, а як складова навколишнього середовища (ст. 245 КК України).
Насправді, дуалістична сутність лісу проявляється в тому, що він одночасно і в цілому є майном (у тій чи іншій формі профільтрований людською працею) і природоохоронним ресурсом. При цьому необхідність визнання його майнового, речового характеру в якості домінантних соціально значущих ознак пояснюється виключно мотивами суспільної діяльності. Дійсно, такий підхід сприяв би підвищенню відповідальності й правової культури населення, а також піднесенню якості кримінально-правової охорони лісу від злочинних посягань.
Визнання пріоритетною майнової ознаки лісу має безпосередньо позначитися на визначенні поняття ліс і лісовий масив як предмет злочину в контексті їх правового режиму. Так, у розгорнутому вигляді лісовий масив як предмет злочину, є ділянкою лісової площі, обмеженої розміром здебільшого у 0,5 гектара, знищеного або істотно пошкодженого лісу, на якій порушується процес лісорозведення, лісопоновлення тощо, і яка утворює єдиний агробіологічний комплекс – як складову лісового фонду.
Так само, виходячи з домінанти майнової ознаки лісу необхідно визначити норми кримінально-правової відповідальності за пошкодження земель під лісом. Оскільки ліс і земля є частинами єдиного екологічного комплексу, розділяти їх можливо лише умовно, з метою диференціації завданої шкоди й посилення відповідальності за неї. Відсутність окремої статті, яка б регулювала кримінально-правову охорону лісових земель, є ще одним свідченням необґрунтованого заниження ролі майнової характеристики лісу в цілому та його компонентів зокрема.
Градація правового режиму лісів залежно від категорії (віднесення до першої групи лісів на територіях природно-заповідного фонду, а до другої – лісів, що крім екологічного, мають ще й експлуатаційне значення) є, безумовно, наріжним каменем всієї лісоохоронної концепції. Однак, практика завжди багатша теорії. В лісах обох груп виникає потреба виділення земельних ділянок з режимом обмеженого лісокористування й особливим правозахисним режимом. Вирішення за цих обставин конкретних проблем правозастосування має відбуватися перш за все у відповідності з нормами Лісового кодексу.
Науковий аналіз практики кримінально-правової охорони лісу підтверджує вищенаведені висновки. По-перше, суб’єкти власності й контролюючі органи є державними й нерідко лісокористувачі наділені контрольними повноваженнями, а ревізійні структури виявляються задіяними в системі лісокористування. По-друге, керівні функції управлінь і господарських об’єднань переважно збігаються. Переплетення цих функцій неодмінно призводить до зниження відповідальності у повноважених інституцій й бюрократизації лісоохоронної сфери. Перспективною у цьому зв’язку виглядає ідея створення спеціальних міжвідомчих комісій, уповноважених координувати процеси лісокористування й охорони природних ресурсів. По-третє, державна монополія на лісову власність, її охорону та лісовпорядкування спричинює значні затрати бюджету, які покривають лише чверть-третину реальних потреб, а відшкодування відомствами збитків не перевищує в середньому рівень у 70-75 %.
По-четверте, незважаючи на масштабну правоохоронну діяльність, зберігається тенденція зростання числа злочинів при чому приріст відсотка порушених справ в півтора-два рази поступається динаміці зростання правопорушень. Одна з причин криється в поступовому зрощенні й частини чиновництва.
Нарешті, по-п’яте, наявні успіхи державних органів в охороні й відновленні лісу майже цілковито пов’язані з адміністративними а не економічними важелями. Проте, як свідчить європейський досвід, саме в їх поєднання закладена формула успіху лісоохоронної справи.
Отже, закономірно, що концептуальною основою модернізації застарілої моделі кримінально-правової охорони лісу є відхід від властивій етатистській моделі одноярусної управлінської структури, у відповідності з якою виключні права на власність, відтворення правових норм і нагляд за дотриманням законодавства фокусуються в одному центрі. Диференціація цих прав між державою, іншими власниками і громадськістю, поєднання на цій основі управлінської і, зокрема, правоохоронної вертикалі з горизонталлю, є вирішальним чинником збереження й раціонального використання лісового фонду.
Автор вважає, що цій справі сприятимуть наступні зміни та доповнення до кримінального кодексу та інших кодифікаційних актів України:
 доповнити Кримінальний кодекс України статтею, яка передбачає відповідальність за забруднення, пошкодження земель лісового фонду, що спричинило загибель, пошкодження різних видів флори та фауни лісу, загибель людей, призвело до екологічної кризи тощо;
 доповнити статтю 185 “Крадіжка” Кримінального кодексу України частиною шостою, що передбачала б відповідальність за крадіжку чужих лісів шляхом незаконної порубки, знищення чи пошкодження лісової рослинності у лісах будь-якої категорії захищеності, вчинена повторно або систематично, або що завдала значної шкоди власнику лісу;
 доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачала б відповідальність за незаконний вивіз і продаж за межами України всіх видів лісової флори та фауни, рідкісних видів або таких, що зникають;
 виходячи із збільшення масштабів лісокористування, можливих катастрофічних наслідків від дії на ліс новітніх технологій, а також дотримуючись норм міжнародного права, автор пропонує доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачала б відповідальність за лісовий тероризм.
Таким чином, новостворювана модель правової охорони лісу повинна стати органічною складовою юридичної системи громадянського суспільства. Будучи побудованою на таких засадах як: визнання лісу соціалізованим природним ресурсом; становлення у цій сфері багатоваріантності форм власності; закріплення майнової цінності лісу як його домінантної характеристики; встановлення універсальних правових обмежень в системі лісокористування для суб'єктів усіх форм власності; запровадження юридично підкріплених взаємних форм контролю з боку державних, колективних і приватних лісокористувачів, а також громадськості, – нова модель забезпечить збалансованість особистих, корпоративних та загальнодержавних потреб в охороні лісових ресурсів. Вищезазначені принципи, визнані концептуальною основою тих змін, які пропонується внести до нового кримінального законодавства. Реалізація їх сприятиме подоланню кризових явищ у лісоохоронній сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ЗАКОНИ УКРАЇНИ

1. Конституція України. – К.: Преса України, 1996. – 80 с.
2. Закон України «Про рослинний світ» // Голос України . –1999 р. – 14 травня. – С.4-5.
3. Закон України «Про плату за землю» -К:, Юрінком Інтер , 1998 р. -45 с.
4. Закон України. “Про арбітражний суд.” // Голос України –1999 р. 12 січня.
5. Земельний кодексу України // Відомості Верховної Ради України. –1991. №10. ст. 98.
6. Закон України. “Про власність” // Відомості Верховної Ради України. –1991. №20. ст.249.
7. Закони України. В 2-х томах. Т.2. –К., 1996.  433 с.
8. Закон України. “Про природно-заповидний фонд” // Відомості Верховної Ради України. –1992. №3-4. ст.27.
9. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. –2002, №3-4. ст.27.
10. Кодекси України. У 3 кн. 2-е вид./ відп. ред. В.Ф. Бойко. - К.: Юрінком Інтер, 1998 р. – Т. 2. – 448 с.
11. Кодекси України. У 3 кн. 2-е вид. / відп. ред. В.Ф. Бойко. - К.: Юрінком Інтер, 1998 р. – Т. 3. – 528 с.
12. Лісовий кодекс України // - К. Юрінком Інтер, 1998 р. – 56 с.

НОРМАТИВНІ АКТИ

13. Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”. №1529/99 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 49
14. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.97 № 1180-97-п “Питання Державного комітету лісового господарства України”. // Офіційний вісник України.  1997.  № 44. 06.11.97.
15. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998 р. № 521 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України” // Офіційний вісник України.  1998.  № 18. 06.11.97.
16. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. № 1378 “Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України”, КМУ, № 6/194-П, 30.07.99 р.
17. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р. №559 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів» // Офіційний вісник України.  1999.  №14.  С. 111-112
18. Наказ “Про Порядок грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)” від 29 серпня 1997 р. №86/19/148/86/76/88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №477/2281, 14 жовтня 1997. -С. 25.
19. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах за станом на 1 лютого 1995 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1995. - №1. - 472 с.
20. Разьяснение Высшего Арбитражного Суда Украины от 23.06.95г. № 02-5/458 с изменениями и дополнениями, внесеными разъяснениями Высшего Арбитражного Суда Украины от 30.01. №1 и от 18.11.97г. Ю2/5/445.
21. Статут Державної лісової охорони України: Проект.–К. 1995.
22. Статут Харківського Державного Лісогосподарського об’єднання. Розпорядження №1228(1.32) від 10.06.98. код ОКПО 00994408.
23. Положення про Чернівецьке обласне управління лісового господарства. - Чернівці, 1997. – 35 с.
24. Положение о третейском суде // Цивільно-процесуальний кодекс України. // Відомості Верховної Ради. –1963, №30. ст. 464.

ДРУКОВАНІ ДЖЕРЕЛА

25. Декларация Рио по окружающей среде и развитию // Ойкумена. – 1992. - №3.  25 с.
26. Документы по истории зарубежного права. Учеб. пособие. Под ред. Н.А Крашенинниковой. - М.: Изд. МГУ, 1987. – 153 с.
27. Законы Ману. - М.: Наука, 1960.  281 с.
28. Указ Президента України “Про Положення про Державний комітет лісового господарства України. // Офіційний вісник України.  2000.  № 31.18.08.2000.
29. Звіт про світовий розвиток: важке завдання (Пер. с англ.). К.: Абрис, 1994. – 271 с.
30. Инструкция устройства, ревизии лесоустройства и исследования казенных лесов ведомства Главного управления землеустройства и земледелия по Лесному департаменту. - СПб., 1911. – 21 с.
31. Конвенция об оценке воздействия на окружающую среду в трансграничном контексте. - Женева, 1991.
32. Кримінальний Кодекс УССР (затв. Пост. ВУЦВК 8 червня 1927р.). –Х.: Юр. видв-во НКЮ УРСР, 1930. – 128 с.
33. Закон України “Про об'єднання громадян” Відомості Верховної Ради України, –1992. №34. ст.504.
34. Полное собрание законодательства Российской империи. – СПб, 1845. - Изд. 1-е. - Т.IV. – 1036 с.
35. Положение о Государственной Лесной охране СССР. - М., 1982. – С. 14.
36. Права за якими судиться малоросійський народ. 1743 р. / відп. ред. Ю.С. Шємшученко. Упоряд. К.А. Вислобоков. – К.: «Пам'ятники політико-правової культури України». 1997. 547 с.
37. Право государственной собственности на леса в СССР. - М.: Наука, 1959.  317 с.
38. Проект цивільного кодексу України. - № Реєстрації Верховної Ради України: 0935, дата реєстрації: 12.05.98. / А. док. – К., 1998. – 251 с.
39. Российское законодательство Х-ХХ веков. Под общей ред. О.И. Чистякова. В 9 т. - М.: Юрид. лит., 1984. - Т.1. – 430 с.
40. Российское законодательство Х-ХХ веков. Под общей ред. О.И. Чистякова. В 9 т. - М.: Юрид. лит., 1984. - Т.2. 519 с.
41. Российское законодательство Х-ХХ векав. - М.: Юрид. лит., 1984. – Т.5. – 527 с.
42. Уголовный кодекс УССР (утв. ВУЦИК 23.08.1922г.). – Х.: Изд. Наркомюста УССР, 1922. – 52 с.
43. Уголовный кодекс УССР. – Х.: НКЮ УССР, 1927. – 136 с.
44. Уголовный кодекс УССР (утв. 1.04.1961). - К.: Политиздат Украины, 1964. – 152 с.
45. Уголовный Кодекс Франции. - М.: Изд. Группа ИНФРА*М – НОРМА, 1997.  368 с.
46. Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы. Под. ред. В.М. Корецького. - М.: Госюриздат, 1961. – 950 с.
47. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. / Под ред. 3. М. Черниловского. – М.: Юрид. лит., 1984. - 472 с.
48. Хрестоматия по истории Древнего Востока. В 2-х ч. Под ред. Коростовцева и др.- М.: Высш. шк., 1980. - Ч.I. – 328 с.

ПОТОЧНІ АРХІВИ

49. Анализ состояния работы по осуществлению природоохранного законодательства в Донецкой межрайонной природоохранной прокуратуре за 1993-1994 года. // Текущий архив прокуратуры Донецкой области. – 1995 рік
50. Доповідь про стан оточуючого природного середовища в регіоні, підконтрольного Центрально-Донецькій регіональній державній екологічної інспекції за 1999р. // Поточний архів Донецького обласного виконавчого комітету. – 2000 рік
51. За даними статистичної звітності Державного комітету лісного господарства України на 1998р // Державний комітет статистики України (форма №5лг). Звіти за 1998 рік.
52. За даними статистичної звітності Державного комітету лісного господарства України на 1999р // Державний комітет статистики України (форма №5лг). Звіти за 1999 рік.
53. Лісові пожежі в Україні у 1998 році: Статистичний бюлетень // Державній комітет статистики України (форма №5лг.).
54. Обзор состояния законности и практики прокурорського надзора за соблюдением лесного законодательства в 1995-1996 гг. // Текущий архив прокуратури Донецкой области. – 1997 год.
55. Про стан законності й практики прокурорського нагляду за дотриманням вимог лісового законодавства: Огляд за 1999 рік. // Поточний архів прокуратури Донецької області. – 2000 рік.
56. Про стан законності й практики прокурорського нагляду за дотриманням вимог лісового законодавства: Узагальнення за 1999 рік. // Поточний архів прокуратури Донецької області. – 2000 рік
57. Про стан законності й практики прокурорського нагляду за дотриманням вимог лісового законодавства: Узагальнення за 2000 рік. // Поточний архів прокуратури Донецької області. – 2001 рік
58. Про стан здійснення державного контролю в галузі ведення лісового господарства 1999р. // Поточний архів Державного комітету лісового господарства України. – 2000 рік
59. Стан та динаміка кількості осіб засуджених за 1993-1998 рр.: Статистичний бюлетень // Державний комітет статистики України. – 1999 рік
60. Лісові пожежі в Україні у 1997 році: Статистичний бюлетень // Державній комітет статистики України (форма №5лг.).
61. Лісові пожежі в Україні у 1999 році: Статистичний бюллетень // Державній комітет статистики України (форма №5лг.). Лісові пожежі в Україні у 1998 році: Статистичний бюллетень // Державній комітет статистики України (форма №5лг.).
62. Лісові пожежі в Україні у 2001 році: Статистичний бюллетень // Державній комітет статистики України (форма №5лг.).
63. Стягнення за 1996 р., нараховані згідно “Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству”: Постанова КМ України від 05.12.96 № 1464, самовільні рубки: Статистичний бюлетень // Державний комітет статистики України. - 1997 рік
64. Стягнення за 1999 р., нараховані у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.93 № 188 “Про розміри майнових стягнень за порушення правил відпуску деревини на пні”: Статистичний бюлетень // Державний комітет статистики України. – 2000 рік
65. Узагальнення стану досудового слідства та прокурорського нагляду в кримінальних справах про екологічні злочини // Поточний архів прокуратури Донецької області. – 2001 рік

ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ

66. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1970. - №20. - Ст.165.
67. Газета Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України (КРОК). – 2000 рік. – 10 травня.
68. Гаражи в заповедной рощи столицы // Вечерние вести. – 2000. – 12 октября.
69. Главное – рубить лес думая // День. –2000. – 8 червня.
70. Две тысячи гривен – за сухую ветку // Город. – 1999. - 5-11 августа.
71. Дзеркало тижня. – 2001. – 13 січня.
72. Лісовий і мисливський журнал. – 1998. - № 2.  С. 27
73. Лісовий і мисливський журнал. – 1998. - №3.  С. 4-5
74. Лісовий і мисливський журнал. – 1999. - № 4. - С. 2
75. Советская юстиція. – 1997. - №1 (вкладка).
76. Суржик О. У Чорнобильській зоні: люди та звірі // Дзеркало тижня. – 2000. – 5 серпня.
77. Юридичний вісник. – 1997. - №3. – С. 8.
78. Первомайский О. Верхушка айсберга // Юридическая практика №52(210). – 2001. - 26 декабря.

ДОВІДКОВІ ВИДАННЯ
79. Большой Энциклопедический словарь. В 2-х Т. – Т.1. - М.: Советская энциклопедия, 1978.  1305 с.
80. Даль В.И. Толковый словарь великорусского языка. В 4-х т. – Т.2. – М.: Русский язык, 1979. – Том 2. – 699 с.
81. Даль В.И. Толковый словарь великорусского языка. В 4-х т. – Т.2. – М.: Русский язык, 1989. – Том 1. – 699 с.
82. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Русский язык, 1960. 732 с.
83. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Сов. Энциклопедия, 1973. –846 с.
84. Словарь современного русского литературного языка. / АН СССР. – М.: Русский язык, 1991. – Т. 2.  95 с.
85. Словник української мови. У 11 т. – Т. 1. / За ред. П.Й Гороцького, А.А. Бурячка, Г.М. Гнатюка, Н.И. Швидкої. – К.: Наукова думка, 1970. – 800 с.
86. Толковый словарь русского языка / Под. ред. Д.Н. Ушакова. - М.: Русский язык, 1960. – 602с.

МОНОГРАФІЇ, БРОШУРИ, СТАТТІ, АВТОРЕФЕРАТИ

87. Андрусишин В. Про власність на ліси. // Лісовий і мисливський журнал. – 1999. - №2-3. – С.7
88. Анісов В.Ф., Середа Л.О. Літопис життя й творчості Т.Г. Шевченка. – К.: Дніпро., 1976. – 392 с.
89. Антанайтис В, Дялтувас Р. Целевой лес и лесопользование. - М.: Лесная промышленность, 1981.  С. 24-33.
90. Арустамов Э.А. и др. Природопользование: Учебник. - М: Издательский Дом «Дашков и Ко», 1999.  252 с.
91. Банников А.Г. и др. Основы экологии и охрана окружающей среды / А.Г. Банников, А.А. Вакулин, А.К. Рустамов. - 4-е изд. перераб. и доп. - М.: Колос, 1999.  304 с.
92. Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма. - М.: UMCA PRESS, 1991. – 224 с.
93. Бобко А. Экономические основы развития лесной отрасли в Украине. // Экономика Украины. - 1998. №7.  С.7-16.
94. Бобко А. Ліси – не тільки дар природи. – Віче. – 1993. - №1. – С. 56
95. Демина Т.А. Экология, природопользования, охрана окружающей среды: Пособие для учащихся старших классов общеобразовательных учереждений. -М. Аспект Пресс.,1999.-143с.
96. Бобко А. Проблемы лесного хозяйства Украины: налогообложение земли, нормирования отпуска и размер заготовки древесины».// Право України №3 1998р.  С. 27-35.
97. Бобров Р.В. Директора Лесного департамента // Лесное хозяйство. – 1998. - №2. – С. 16-18.
98. Бобров Р.В. Директора Лесного департамента // Лесное хозяйство. – 1998. - №6.  С. 17-19.
99. Бобров Р.В. Директора Лесного департамента // Лесное хозяйство. – 1997. - №6.  С. 17-19.
100. Бобров Р.В. Директора Лесного департамента // Лесное хозяйство. – 1997. - №5.  С. 17-19
101. Бобров Р.В. Зеленая застава // Лесное хозяйство. – 1997. - №1. –С. 16-18.
102. Бобров Р.В. Директора Лесного департамента // Лесное хозяйство. – 1997. - №3. – С. 16-18.
103. Бобров Р.В. Корифей русского лесоводства // Лесное хозяйство. – 1997. - №2. - С. 15.
104. Бовта Д. Битва за землю в Україні. 1863-1914. – К.: Наука, 1998.  336 с.
105. Валерко В. Рясні плоди безгосподарності // Юридичний вісник. – 1997. - №7. – С. 4
106. Васильев П.В., Полянская Г.Н., Герасимов М.В. и др., Лесное законодательство зарубежных стран. - М.: Юридическая литература, 1973. – 486 с.
107. Владимиров В.А. Квалификация похищения личного имущества. – М: Юрид. лит., 1974. – 208 с.
108. Воробьев Г.И., Мухамедшин К.Д., Девяткин Л.М. Лесное хозяйство мира. - М.: Юрид. лит., 1984.  352 с.
109. Воронин И.В. и др. Организация и планирование производства на предприятиях лесного хозяйства. - М., 1960. – 195 с.;
110. Руководство по бухгалтерскому учету в рыболовецких колхозах. - М., 1957.  215 с.
111. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природы. - Х.: Світ знань, -1994. – 545 с.
112. Гавриш С.Б. Уголовная ответственность за незаконную порубку леса. Автореф. дис....канд. юрид. наук. – Х., 1980,  17 с.
113. Гегель Г. В.Ф. Философия права. Пер. с нем. : Ред. и сост. Д.А. Каримов и В.С. Нерсесянц. – М., Мисль, 1990. – 524 с.
114. Генсірук С.А. Ліси України. – К.: Наук. думка, 1992.  408 с.
115. Глистин В.К. Охрана природы по советскому уголовному праву: Автореф. дис....канд. юрид. наук. - Л., 1966,  17 с.
116. Григорьева С., Кирсис Я., Лебедок Ю. Некоторые направления развития структуры лесного комплекса Латвии // Проблемы управления лесами и лесным хозяйством. - Минск, 1990.  С. 2330.
117. Грозовський І. Охорона природи в Запорізькій Січі // Право України. – 1997. - № 12. – С. 103 – 105
118. Гусев Р.К. Научно-технический прогресс и правовой режим лесов // Советское государство и право. - 1971. - №8.  С. 124-130
119. Дейнека А.М. Ліси – наше майбуття // Лісовий і мисливський журнал. – 1999. - №5. – С. 10-11
120. Джикович В.Л. Экономика лесного хозяйства. - М.: Лесная промышленность, 1983.  275 с.
121. Долішній М.І., Кравцов В.С. Проблеми сталого розвитку України. – К., 2000.  С. 69-80
122. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., та ін. Екологія: Навч.-метод. посібник. - К: КНЕУ, 1999.  152 с.
123. Дяченко Я., Долинец И. Государственное регулирование лесного хозяйства в экономической системе воспроизводства природных ресурсов // Экономика Украины. – 1997. - №9.  С. 68-73
124. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн. – Кн. 1. / Відп. ред. В.І. Андрейцев. - К.: Юрінком Інтер, 1997. – 704 с.
125. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн. - Кн.2 / Відп. ред. В.І. Андрейцев. - К.: Юрінком Інтер, 1997. – 576 с.
126. Экономическая оценка природных ресурсов. Обзор статей // Вопросы экономики. - 1969. - №1.  С. 75-110.
127. Жевлаков Э.Н. Общие вопросы квалификации преступлений в области охраны окружающей среды. - М.: ВЮЗИ, 1986. – 184 с.
128. Закалюк А. Засади формування та реалізації кримінальної політики держави за Констуцією України // Право України. – 1997. -№9. – С. 18-21
129. Калиниченко И. Воры украли…электролинию // Факты и коментарии. – 1998. - №138. – С. 2-9
130. Капелюшников Р.И. Экономическая теория прав собственности. - М.: ИМЭМО АН СССР, 1990.  356 с.
131. Ключевский О. В. Сочинения: в 9 томах. Т. I: Курс русской истории. - М., 1987. Ч. 1. – 417 с.
132. Кодекс Украины об административных правонарушениях. Научно-практический комментарий. - Х.: Одиссей, 2000 –534с.
133. Колбасов О.С. Природа как объект правовой охраны. // Правовые вопросы охраны природы в СССР. - М., 1963. – 166 с.
134. Колоколов Г.Е. Уголовное право. Особенная часть. Курс лекций составленный студентами императорского Московского университета. – М.: Просвещение, 1900. - №6. – С. 10
135. Коментар до Конституції України / Гол. ред. В.Ф. Опришко. – К.: АТ “Книга”, 1996.  373 с.
136. Комментарий к Уголовному кодексу РСФСР. - Л., 1960. – 602 с.
137. Коржанский Н.И., Круглов Е.И., Шепелев К.Н. Квалификация и расследование лесных пожаров: Учебное пособие. – Волгоград, 1979.  167 с.
138. Коробієвський Л.А. Можливі шляхи розвитку лісового господарства України // Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість. – 1992. - №3. - С. 19-20
139. Костицкий В. У нас еще есть шанс… // Голос Украины. – 2000. - 11 марта
140. Костюкевич М.И. Природные ресурсы Белоруссии и их использования. - Минск: Охрана природы, 1972.  185 с.
141. Кримінальне право. Особлива частина. Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І. Володько М.В. та ін. – К.: Правові джерела, 1998. – 315 с.
142. Крисаченко В.С., Кисельов М.М., Мороз С.А. та ін. Природа і етнос. – К.: Наукова думка, 1994. – 208 с.
143. Лапко Е. Экологический фактор в инновационной деятельности // Экономика Украины. – 1998. - №8. - С. 69-75
144. Литовченко В.М. К вопросу о понятии кражи личного имущества граждан // Труды ВЮЗИ. – М.: Просвещение, 1972. - Вып. 27. – Ч.1.  С. 169-206
145. Ляпунов Ю.И. Уголовно-правовая охрана природы органами внутренних дел. Учеб. пособие. - М.: Акад. МВД СССР, 1974.  151 с.
146. Маркс К. и Энгельс Ф. Из ранних произведений. Госполитиздат. Ин-т. Маркса-Энгельса-Ленина-Сталина при ЦК КПСС. - М., 1956. –894 с.
147. Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения. Госполитиздат. Ин-т. Маркса-Энгельса-Ленина-Сталина при ЦК КПСС. - М., 1956. - М., 1956. - Т.23. –689 с.
148. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ним преступления. – К.: Юринком, 1996. – 240 с.
149. Методические указания по переводу на хозрасчет лесохозяйственной деятельности на предприятиях лесного хозяйства. - М.: Лесная промышленность, 1986. 74 с.
150. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Знання, 2000. – 771 с.
151. Науково-практичний коментар кримінального Кодексу України // Під ред. Бойко В.Ф., Кондратьєва Я.Ю., Яценко С.С. - К.: Юринком, 1994. – 837 с.
152. Науково-практичний коментар кримінального Кодексу України // Під ред. Бойко В.Ф., Кондратьєва Я.Ю., Яценко С.С. - К.: Юринком, 1997.  574 с.
153. Некипелов П.Т. Уголовно-правовая охрана леса, почвы и водоемов по новым уголовным кодексам союзных республик // Охрана природы Нижнего Дона и Северного Кавказа. – Ростов, 1962.  327 с.
154. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу: Ескіз української міфології. – К.: Обереги, 1992. – 116 с.
155. Новое уголовное право России. Особенная часть: Учебное пособие / Под ред. проф. Н.Ф. Кузнецевой. – М.: Зерцало, ТЕИС, 1996. – 391с.
156. Одинцов Д.И. Будущее за лесной авиацией // Лесное хозяйство. - 2000. – № 5 . - С. 23-25
157. Основы экологии и охрана окружающей среды / А.Г. Банников, А.А. Вакулин, А.К. Рустамов. - 4-е изд. перераб. и доп. - М.: Колос, 1999.  304 с.
158. Охорона навколишнього природного середовища в України 1994-1995р.р. – К., 1996. – 56 с.
159. Панов Г.Е., Петряшин Л.Ф., Лысяный Г.Н. Охрана окружающей среды на предприятиях нефтяной и газовой промышленности. - М.: Недра, 1986.  245 с.
160. Парфенюк В. Завдання лісівників – забезпечити екологічно збалансоване господарювання // Лісовий і мисливський журнал. – 2000. - №2. – С. 5-6
161. Патлан И. и др. Лесное хозяйство Украины в условиях реформирования // Лесной и охотничий журнал. – 1995. - №7  С. 4-7
162. Петров А.П. Формирование экономических отношений в условиях радикальной реформы // Лесной журнал. – 1988. - №4.  С. 106-113
163. Попов В., Гетьман А. Правові проблеми використання і охорони рослинного світу // Право України. – 2000. - №1. – С. 2326
164. Природно-ресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. - М., 1998. – 170 с.
165. Рыбаков Б.А. Мир истории. Начальные века русской истории. – М., 1984. – 351 с.
166. Самоплавський В. Український ліс – сьогодення і майбутнє. // Лісовий і мисливський журнал. – 1998. - №3.  С. 4-5
167. Сасов О.В. Проблемні питання, що стосуються предмета екологічних злочинів // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових статей. – Донецьк. – 1998. - №2.  С. 30-37
168. Синякевич И. Экономические инструменты экополитики: теория и практика // Экономика Украины. – 1999. - №12. - С. 78-86
169. Смітієнко В.М. До питання про концепцію українського кримінального законодавства, що створюється, та шляхи її реалізації // Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства: Між¬вуз. зб. наук. пр. - К.: УАВС, 1993.  С. 15-20
170. Современные вопросы охраны лесов от пожаров и борьба с ними / Под ред. акад. И.С. Мелехова. - М., 1965.  188 с.
171. Стадницкий Г.В., Родионов А.И. Экология. - М., 1988. – 147 с.
172. Струмилин С.Г. О цене «даровых благ» природы // Вопросы экономики. - 1967. - №8. – С. 60-68
173. Струмилин С.Г. Статистика и экономика. – М.: Наука, 1979.  490 с.
174. Спогади про Шевченка / Під ред. А.І. Костенка. – К.: Держлітвидав України, 1958. – 658 с.
175. Судачков Е.Я. Эффективность лесохозяйственных решений. - Красноярск, 1973.  С. 24-33
176. Суханов Е. Объекты права собственности // Законность. – 1995. -№4.  С. 94-98
177. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая. В 2 т. - М.: Наука, 1994. - Том 1.  380 с.
178. Таганцев Н.С. Уголовное уложение 22 марта 1903 г. - СПб., 1904.  1122 с.
179. Таганцев Н.С. Уложение о наказанияхъ уголовныхъ и исправительныхъ 1885. – СПб, 1912.  1218 с.
180. Ткачук В. Ліс – наш єдиний оберіг // Лісовий і мисливський журнал. – 1998. - №1. – С. 5-6
181. Уголовное право. Особенная часть / Под ред. И.Я. Козаченко, З.А. Незнамова, Г.Л. Новоселова. – М.: Изд. Группа ИНФРА*М – НОРМА, 1997. – 768 с.
182. Федоренко Н.П. Экономические проблемы оптимизации природопользования. - М.: Наука, 1973.  157 с.
183. Фоницкий И.Я. Курс уголовного права. Часть особенная. Посягательства личные и имущественные. – 7-е изд. / Пересмотренное А.А. Жижеленко. – Петроград: Изд-во юридического общества при Петроградском Университете, 1916. – 451с.
184. Шутов И.В. О лесопромышленой дятельности лесного департамента России // Лесное хозяйство. – 1998. - №1.  С. 13-14
185. Яворницкий Д.И. История запорожских казаков. У 3-х т. – Т.1. – К.: Наукова думка, 1990.  С. 188
186. Янушко А.Д. Экономика лесного хозяйства. – Минск: Вышейшая школа, 1977.  245 с.
187. Крассов О.И. Право лесоиспользования: Автореф. докт. дисс. –М., 1991.  30 с.

ЗАРУБІЖНІ ВИДАННЯ

188. Alchian АЛ., Demsetz H. The Property Rights Paradigm // J. Econ. History, 1973. – 33-41p.
189. Becker L.S. II Property Rights: Philosophical Foundations. Cambridge, 1977. – 314 p.
190. Cross R. And Jones Ph. An Introduction to criminal law. – London, 1976. - p. 206
191. Demsetz H. Toward a Theory of Property Rights // Amer. Econ. Rev. 1957 –234p.
192. De Alessi L. The Economics of Property Rights: A Review of the Evidence // Research in Law and Economics. 1980. 1234p.
193. Haley D. and Luckert M. Canadian Forest Tenures: A Framework for Policy Analysis. Information Report E-X-43 // Forestry Canada. Ottawa. 1990. – 15-31 p.
194. Hirsch F. Social Limits to Grows. London, Routledge and Kegan Paul. 1977.
195. Honore AM. Ownership // Oxford Essays in Jurisprudence / Ed. Guest A.W. Oxford, 1961. – 17-34 p.
196. National Commission on the Environment. Choosing a Sustainable Future: The Report of the National Commission on the Environment. Washington D. C., “Island Press”, 1993.
197. Property Rights, Externalities, and Environmental Problems // Environmental and Natural Resource Economics. 1992. – 15-25 p.
198. Petrov A.P. The Development of Property Rights in Russian Forestry: Replacement of the Monopoly System in Management and Production // Paper of the IUFRO International Conference "Integrated Sustainable Multiple-use Forest Management under the Market System". Pushkino, Russia. September 6-12. 1992. – 211 p.
199. Pearse P.H. Forest Tenure With Public Ownership and Private Enterprise: A Canadian Perspective // Prepared for the Conference "Economic and Legal Aspects of Forest Management". Pushkino, Russia. June 20-23. 1994.
200. Samuels A. Theft act 1968 // The New law journal, August 1 1968.-p. 726.
201. Serageidin I. Sustainability and the Wealth of Nations: First Steps in an Ongoing Jorney. Environmentally Sustainable Development Studies and Monograph Series. Washington D. C. World Bank. 1996.
202. Smith J. and Hogan B. Criminal law. - London, 1978.-p.501-502.
203. Waldron J. What is private property? // Oxford J. of Legal Studies. 1985. V. 5. N 3.