КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА УМИСНОГО ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ МАЙНА

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

САКУН АННА ВІКТОРІВНА

УДК 343.77

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
УМИСНОГО ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ МАЙНА

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Савченко Андрій Володимирович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2010

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………….. 3
ВСТУП……………………………………………………...…………………………. 4
РОЗДІЛ 1. Суспільна небезпечність умисного знищення або
пошкодження майна, історико-правовий та зарубіжний досвід
кримінальної відповідальності за цей злочин..………………………............... 11
1.1. Суспільна небезпечність умисного знищення або пошкодження
майна………………..………………………………………………………………… 11
1.2. Історія розвитку кримінального законодавства про відповідальність
за умисне знищення або пошкодження майна…………………………......………. 26
1.3. Зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за умисне
знищення або пошкодження майна……………………….………..……………..... 53
Висновки до розділу 1………………………………………………...…………………..... 75
РОЗДІЛ 2. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки умисного знищення
або пошкодження майна………………………...……………….………………... 80
2.1. Об’єкт умисного знищення або пошкодження майна……………...........….... 80
2.2. Об’єктивна сторона умисного знищення або пошкодження майна…….….. 101
2.3. Суб’єкт умисного знищення або пошкодження майна…………………….... 118
2.4. Суб’єктивна сторона умисного знищення або пошкодження майна............. 127
Висновки до розділу 2………………..………………………….……………………...… 142
РОЗДІЛ 3. Особливості кваліфікації умисного знищення
або пошкодження майна ……................................................................................ 146
3.1. Кваліфікуючі ознаки умисного знищення або пошкодження майна.……… 146
3.2. Відмежування умисного знищення або пошкодження майна від
суміжних злочинів…………………………...………….………………………….. 167
Висновки до розділу 3…………………………………….……...……………..….. 182
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...………… 186
ДОДАТКИ……………………………………………………………...………...… 192 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………...…………...… 212

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет
Королівство Іспанія
Кримінальний кодекс
Китайська Народна Республіка
Кримінально-процесуальний кодекс
Кодекс України про адміністративні правопорушення
пункт
Постанова Пленуму Верховного Суду України
рік
Рада Народних Комісарів
роки
Російська Федерація
Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
Сімейний кодекс
Співдружність Незалежних Держав
Союз Радянських Соціалістичних Республік
століття / стаття
Сполучені Штати Америки
Українська Радянська Соціалістична Республіка
Федеративна Республіка Німеччина
Центральний Виконавчий Комітет
Цивільний кодекс
частина
Швейцарська Конфедерація
Королівство Швеція
параграф
параграфи

ВСТУП

Актуальність теми. Власність складає економічну основу життя суспільства, виступає показником його добробуту й особистого благополуччя громадян, а тому одним із завдань держави є захист прав власників від будь-якого неправомірного втручання та належне забезпечення охорони власності. Конституція України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, держава забезпечує захист усіх суб’єктів права власності (статті 13, 41 Конституції України). Одним із завдань національного кримінального законодавства є правове забезпечення захисту, поряд з переліком інших об’єктів кримінально-правової охорони, власності від злочинних посягань (ст. 1 Кримінального кодексу (КК) України). Більше того, кримінально-правова охорона суспільних відносин власності передбачена розділом VІ “Злочини проти власності” Особливої частини КК України, зокрема, ст. 194 “Умисне знищення або пошкодження майна”. Офіційна статистика свідчить, що злочини проти власності становлять 51,4 % від загальної кількості вчинених злочинів (додаток А). Щодо умисного знищення або пошкодження майна, то у 2005 р. зареєстровано 1343 таких злочинів, 2006 – 1148, 2007 – 1042, 2008 – 960, 2009 – 932, а за перше півріччя 2010 – 377 (додаток Б). Незважаючи на те, що за останні роки спостерігається зменшення кількості зареєстрованих злочинів такого типу, правозастосовна діяльність щодо цієї категорії справ залишається вкрай низькою.
Донині ґрунтовної самостійної наукової роботи щодо питань кримінально-правової характеристики умисного знищення або пошкодження майна в Україні не проводилось. Окремі аспекти злочинів проти власності досліджували такі вчені, як М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, І.Г. Богатирьов, П.А. Воробей, В.К. Грищук, О.М. Джужа, О.О. Дудоров, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, В.О. Навроцький, В.І. Осадчий, М.І. Панов, А.В. Савченко, В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, М.І. Хавронюк, В.І. Шакун, С.В. Якимова та ін.
У радянський період питання кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна безпосередньо досліджували Б.С. Волков, В.Ф. Колишкіна, В.В. Харитошкін, Ю.М. Шаньгін.
У сучасний період ці питання знайшли своє відображення переважно в дисертаціях російських науковців: Л.М. Файзрахманової “Кримінальна відповідальність за знищення або пошкодження чужого майна за КК Росії” (Іжевськ, 2002 р.); К.В. Нікітіної “Кримінальна відповідальність за умисне знищення та пошкодження майна” (Москва, 2003 р.); О.М. Шаріпова “Знищення та пошкодження майна в кримінальному праві Росії” (Владимир, 2005 р.); О.М. Плютіної “Знищення або пошкодження майна: проблеми кваліфікації і співвідношення з суміжними складами злочинів (за матеріалами судової практики Краснодарського краю)” (Краснодар, 2005 р.). Очевидно, що дослідження більшості вказаних вище авторів проводилося за радянським або російським законодавством і прямо не стосувалися аналогічних положень КК України 2001 р. Отже, зазначені питання є недостатньо вивченими в Україні й у такому аспекті досліджуються вперше.
Крім цього, у теорії кримінального права та на практиці виникають непоодинокі труднощі, зокрема в частині: визначення предмета умисного знищення або пошкодження майна; встановлення об’єктивної сторони аналізованого злочину та дослідження його суб’єктивних ознак; кваліфікації вчинених діянь органами досудового слідства та судами; відмежування цих діянь від суміжних злочинів; відсутності чітких визначень понять у відповідних постановах Пленуму Верховного Суду України (ППВСУ); наявності прогалин у теоретичному тлумаченні низки кримінально-правових термінів. Наведені обставини орієнтують на те, що обрана тема має свою актуальність і практичну значущість. Водночас дослідження порушених питань сприятиме покращенню дотримання законності й ефективності в діяльності правоохоронних органів щодо кримінально-правової протидії умисним знищенням або пошкодженням майна та під час розгляду судами справ цієї категорії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження ґрунтується на положеннях: Комплексної програми профілактики злочинності на 2007–2009 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767); Основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ (КНУВС) на 2008–2010 роки (п. 3.3.4); Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р. (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1911-р.); Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки (п.п. 66 і 67 додатку 6). Тема затверджена Вченою радою КНУВС 12.12.2007 р., протокол № 9 та схвалена Академією правових наук України (п. 599, 2008 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є здійснення комплексної кримінально-правової характеристики умисного знищення або пошкодження майна (як на нормативному, так і на теоретичному рівнях), а також розроблення відповідних пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення національного кримінального законодавства та правозастосовної практики щодо злочинів проти власності.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
– визначити суспільну небезпечність умисного знищення або пошкодження майна;
– вивчити генезис кримінального законодавства про відповідальність за вказаний вище злочин;
– дослідити зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна;
– проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки досліджуваного злочину;
– розкрити зміст кваліфікуючих ознак цього злочину та їх вплив на кримінально-правову оцінку вчиненого;
– визначити найбільш складні й суперечливі положення теорії та практики застосування ст. 194 КК України;
– здійснити відмежування умисного знищення або пошкодження майна від суміжних злочинів;
– провести відповідне анкетування працівників правоохоронних органів та підсумувати його результати, а також вивчити й узагальнити матеріали судової практики;
– сформулювати пропозиції щодо удосконалення кримінального законодавства України про відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна та практики його застосування.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини в сфері кримінально-правової охорони власності.
Предмет дослідження – кримінально-правова характеристика умисного знищення або пошкодження майна.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв’язання завдань у роботі були використані різні наукові методи, зокрема: діалектичний – при з’ясуванні сутності, значення та інших властивостей і характеристик умисного знищення або пошкодження майна (застосовувався у всіх розділах дисертації); догматичний – сприяв виявленню недоліків у нормі КК України, що передбачає відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна (розділи 2, 3); історико-правовий – при вивченні генезису кримінального законодавства про відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна (підрозділ 1.2); порівняльно-правовий – при дослідженні зарубіжного досвіду кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна (підрозділ 1.3); системно-структурний – при аналізі об’єктивних, суб’єктивних та кваліфікуючих ознак складу злочину, передбаченого ст. 194 КК України (розділи 2, 3); соціологічний – при вивченні матеріалів конкретних кримінальних справ та здійсненні власних емпіричних досліджень (підрозділ 1.1, розділи 2, 3); статистичний – при використанні статистичних даних про осіб, які були засудженні за умисне знищення або пошкодження майна, а також при опрацюванні різних статистичних відомостей (підрозділ 1.1, розділи 2, 3).
Емпіричну базу дослідження становлять: а) дані вивчення 150 кримінальних справ (ст. 194 КК України) за період 2006–2010 роки; б) результати анкетування 300 працівників правоохоронних органів (слідчих та дізнавачів органів внутрішніх справ) за період 2007–2010 роки; в) статистичні й аналітичні відомості Державного комітету статистики України та Департаменту інформаційних технологій МВС України за 2001–2009 роки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним і системним дослідженням, присвяченим розв’язанню питань кримінально-правової характеристики умисного знищення або пошкодження майна. На підставі проведеного дослідження сформульовано такі наукові положення:
вперше:
– обґрунтовано наукову позицію про те, що на сучасному етапі розвитку кримінального права за умисне знищення або пошкодження майна має наставати саме кримінальна відповідальність і це діяння не може бути віднесено до: цивільно-правових деліктів, адміністративних правопорушень (крім випадків умисного знищення або пошкодження майна не у великих розмірах), кримінальних проступків (на перспективу);
– запропоновано виділити чотири послідовні періоди історичного розвитку кримінального законодавства про відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна, починаючи з ІХ ст. і дотепер, а також обґрунтовано, що кримінальне законодавство різних історичних періодів відносило цей злочин виключно до посягань проти власності, акцентуючи увагу на більшій караності підпалу та диференціюючи відповідальність за цей злочин залежно від типу того чи іншого майна;
– з’ясовано, що в зарубіжному кримінальному законодавстві досліджувана норма притаманна усім без виключення сучасним кримінально-правовим системам світу, однак має свою специфіку залежно від конструкції об’єктивних і суб’єктивних ознак, а також змісту кваліфікуючих обставин;
– встановлено, що потерпілим від умисного знищення або пошкодження може виступати як фізична особа, так і юридична особа, що підтверджується вивченим зарубіжним досвідом та опрацьованими матеріалами кримінальних справ;
– доведено, що суб’єкт умисного знищення або пошкодження майна, хоча і є загальним, однак при цьому він обов’язково не повинен бути власником (співвласником) знищеного або пошкодженого майна;
– запропоновано, з урахуванням уточнення чинних та запровадження нових кваліфікуючих ознак, викласти ч. 2 ст. 194 КК України у новій редакції, а також доповнити цю статтю ч. 3, де б містилися особливо кваліфікуючі ознаки умисного знищення або пошкодження майна;
удосконалено:
– низку ключових кримінально-правових термінів щодо аналізованого злочину, зокрема: а) знищення (під яким пропонується розуміти протиправне заподіяння шкоди чужому майну, що робить майно повністю непридатним стосовно його цільового призначення); б) пошкодження (під яким пропонується розуміти протиправне заподіяння шкоди чужому майну, що викликає погіршення його якості, зменшення цінності або приведення на якийсь час до непридатності стосовно його цільового призначення); в) підпал (під яким пропонується розуміти умисне створення пожежі, тобто неконтрольованого процесу горіння, з метою умисного знищення або пошкодження чужого майна вогнем, коли виникає загроза життю чи здоров’ю людей або заподіяння великих матеріальних збитків);
– наукову позицію про те, що суб’єктивна сторона умисного знищення або пошкодження майна може характеризуватися подвійною формою вини, тобто умислом щодо діяння та необережністю щодо наслідків;
– критерії відмежування злочину, передбаченого ст. 194 КК України, від суміжних посягань, передусім за такими ознаками, як: об’єкт та предмет злочину; об’єктивна сторона злочину; розмір заподіяної шкоди; суб’єкт злочину; суб’єктивна сторона злочину;
дістали подальшого розвитку:
– теоретичні положення щодо розуміння родового об’єкта злочинів, передбачених розділом VI “Злочини проти власності” Особливої частини КК України, в якості суспільних відносин власності, попри існування інших наукових позицій (зокрема, в якості права власності, інтересів, благ, цінностей);
– позиції про невідповідність загальної (ст. 194 КК України) та спеціальної (ст. 194¹ КК України) норм, оскільки остання не враховує перелік базових об’єктивних та суб’єктивних ознак ст. 194 КК України;
– положення щодо кваліфікації умисного знищення або пошкодження майна.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в ньому висновки та пропозиції вже використовуються:
у правотворчості – при вдосконаленні диспозицій та санкцій в ст. 194 КК України (акт народного депутата України про впровадження в законодавчу діяльність від 12.05.2010 р. № 344–3–08/07/01);
у практичній діяльності – при кваліфікації злочину, відповідальність за який передбачена ст. 194 КК України (акт впровадження відділу дізнання ГУМВС України в м. Києві від 11.05.2010 р. № 13/334 та акт впровадження Слідчого управління УМВС України в Кіровоградській області від 26.04.2010 р.);
у навчальному процесі – під час викладання і вивчення навчальних дисциплін “Особлива частина кримінального права України”, “Теорія кваліфікації злочинів”, “Особливості кваліфікації окремих злочинів”, “Порівняльне кримінальне право” (акт впровадження Університету економіки та права “КРОК” від 01.02.2010 р. та акт впровадження Київського національного університету внутрішніх справ від 11.05.2010 р.) (додаток В).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені автором на: міжнародних науково-практичних конференціях “Сучасні направлення теоретичних і прикладних досліджень” (Одеса, 2009 р.), “Наукові здобутки на шляху удосконалення правової системи” (Тернопіль, 2009 р.), “Перспективні інновації в науці, освіті, виробництві і транспорті” (Одеса, 2009 р.), “Сучасні направлення теоретичних і прикладних досліджень 2010” (Одеса, 2010 р.); ІІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Філософські, методологічні і психологічні проблеми права” (Київ, 2009 р.).
Публікації. Основні результати дисертації опубліковано в восьми наукових працях, у тому числі, три наукові статті, що опубліковані в фахових виданнях ВАК України, та п’ять – тези доповідей на наукових конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягало в комплексному та системному дослідженні кримінально-правових питань, пов’язаних з умисним знищенням або пошкодженням майна, а також у формулюванні обґрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення кримінального законодавства України.
1. Сутність суспільної небезпечності досліджуваного складу злочину зумовлена відповідним характером і ступенем, які залежать від шкоди, наслідків, способу його вчинення та форми вини. Характером суспільної небезпечності умисного знищення або пошкодження майна є шкода, заподіяна суспільним відносинам власності з належності і використання матеріальних благ, а також життю і здоров’ю людини, громадському порядку, екологічній безпеці тощо. Ступенем суспільної небезпечності умисного знищення або пошкодження майна є: наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди у великих (або особливо великих) розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки; загальнонебезпечний спосіб вчинення діяння (підпал, вибух чи інший загальнонебезпечний спосіб); умисна форма вини щодо діяння, мотив (особистий, хуліганський, корисливий, расової, національної чи релігійної нетерпимості та ін.). Доведено, що за умисне знищення або пошкодження майна має наставати саме кримінальна відповідальність і це діяння не може бути віднесено ані до цивільно-правових деліктів, ані до адміністративних правопорушень (крім випадків умисного знищення або пошкодження майна не у великих розмірах), ані до кримінальних проступків (на перспективу).
2. Виділено чотири послідовні періоди історичного розвитку кримінального законодавства про відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна:
1) період виникнення кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна (ІХ–ХVI ст.);
2) період удосконалення кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна (ХVI ст.–1922 р.);
3) радянський період ідеологізації кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна (1922–2001 рр.);
4) кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна за чинним КК України 2001 р. і дотепер.
Обґрунтовано, що кримінальне законодавство різних історичних періодів відносило цей злочин виключно до посягань проти власності, акцентуючи увагу на більшій караності підпалу та диференціюючи відповідальність за цей злочин залежно від типу того чи іншого майна.
3. Зарубіжному кримінальному законодавству досліджувана норма притаманна усім без виключення сучасним кримінально-правовим системам світу, однак умисне знищення або пошкодження майна має свою специфіку залежно від конструкції об’єктивних і суб’єктивних ознак, а також змісту кваліфікуючих обставин. Вивчення зарубіжного досвіду дозволило виявити низку особливостей та запропонувати доповнити ст. 194 КК України новими кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками.
4. Загальним об’єктом є врегульовані законом суспільні відносини щодо забезпечення охорони прав і свобод людини та громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства. Родовим об’єктом умисного знищення або пошкодження майна є суспільні відносини власності (передусім, відносини із приводу володіння, користування та розпорядження майном). Безпосереднім об’єктом умисного знищення або пошкодження майна є суспільні відносини власності з приводу належності матеріальних благ і використання матеріальних благ. Додатковим факультативним об’єктом умисного знищення або пошкодження майна можуть виступати життя і здоров’я особи, громадський порядок, довкілля, громадська безпека, а також інші об’єкти, що можуть випливати із знищення або пошкодження майна, вчиненого загальнонебезпечним способом.
Предметом умисного знищення або пошкодження майна може бути чуже майно, яке є власністю юридичних або фізичних осіб, і знищення або пошкодження якого заподіяло шкоду у великих розмірах. Не можуть бути предметом умисного знищення або пошкодження майна природні багатства в їх природному стані, які хоча і мають об’єктивну цінність, проте не створені повністю або частковою працею людини.
Потерпілим від умисного знищення або пошкодження майна слід вважати фізичну або юридичну особу, майно якої було знищено або пошкоджено, а також особу, яка загинула або отримала інші тяжкі наслідки в результаті цих дій винного.
5. Ознаками об’єктивної сторони знищення чужого майна (ст. 194 КК України) є позбавлення майна повністю економічної, господарської цінності, що визначає його цільове призначення; повна неможливість відновлення його споживчих якостей і використання майна за своїм цільовим призначенням; виключення із цивільного обігу. Об’єктивними ознаками, що характеризують пошкодження чужого майна (ст. 194 КК України) є позбавлення майна частково його економічної, господарської цінності: тимчасова (до відновлення або виправлення); неможливість використання його за своїм цільовим призначенням. Під “знищенням” майна варто розуміти протиправне заподіяння шкоди чужому майну, що робить майно повністю непридатним стосовно його цільового призначення. Під “пошкодженням” майна варто розуміти протиправне заподіяння шкоди чужому майну, що викликає погіршення його якості, зменшення цінності або приведення на якийсь час до непридатності стосовно його цільового призначення.
Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони умисного знищення або пошкодження майна також є суспільно небезпечні наслідки та причиновий зв’язок. Причиновий зв’язок умисного знищення або пошкодження майна полягає у зв’язку між суспільно небезпечним діянням, що полягає у знищенні чи пошкодженні чужого майна та суспільно небезпечними наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах, що настали. Шкода у великих розмірах, відповідно до п. 3 примітки до ст. 185 КК України, визначається як злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка у двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст. 194 КК, є матеріальним та вважається закінченим з моменту, коли чуже майно знищено або пошкоджено і заподіяна шкода у великих розмірах.
6. Суб’єкт умисного знищення або пошкодження майна є загальним (фізична особа, осудність, досягнення віку, з якого, відповідно до КК України, може наставати кримінальна відповідальність – з 16 років за ч. 1 ст. 194 КК України та з 14 років за ч. 2 ст. 194 КК України), але при цьому він не повинен бути власником (співвласником) знищеного або пошкодженого майна.
7. Суб’єктивна сторона умисного знищення або пошкодження майна характеризується прямим, непрямим умислом або з подвійною формою вини, (тобто умислом щодо діяння та необережністю щодо наслідків). Винний усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій, передбачає знищення або пошкодження майна та бажає або свідомо допускає настання таких наслідків та не передбачає інших наслідків, передбачених ч. 2 ст. 194 КК України, які вчинюються з необережності.
Мотив, мета та емоційний стан знищення чи пошкодження майна не є обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони умисного знищення або пошкодження майна, проте вони мають значення для відмежування цього злочину від інших суміжних злочинів. Встановлено, що умисне знищення або пошкодження майна може вчиняться з мотивів особистих, хуліганських, корисливих та з расової, національної чи релігійної нетерпимості.
8. Розкрито зміст кваліфікуючих ознак умисного знищення або пошкодження майна та їх вплив на кримінально-правову оцінку вчиненого, що передбачає більш суворе покарання за ч. 2 ст. 194 КК України.
Під “підпалом” необхідно розуміти умисне створення пожежі, тобто неконтрольованого процесу горіння, з метою умисного знищення або пошкодження чужого майна вогнем, коли виникає загроза життю чи здоров’ю людей або заподіяння великих матеріальних збитків.
Під “вибухом” необхідно розуміти спеціально викликане фізико-хімічне явище, що супроводжується миттєвим викидом величезної енергії руйнівного характеру у вигляді ударної хвилі гарячих газів, запалення оточуючих речовин, небезпечних для життя і здоров’я людей, що призводять до знищення і (або) пошкодження майна.
Під “іншим загальнонебезпечним способом” слід розуміти випадки, коли винний для досягнення злочинного наслідку використовує сили, які приводяться легко в рух і швидко перетворюються на руйнівні, що не піддаються контролю, стихійні сили, небезпечні для життя та здоров’я людей, а також великої кількості майна фізичних і юридичних осіб.
Під “майновою шкодою в особливо великих розмірах” є злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину (п. 4 примітки ст. 185 КК України).
Під “спричиненням загибелі людей” слід розуміти загибель хоча б однієї людини, при цьому ставлення винної особи до таких наслідків характеризується необережною формою вини.
Під “іншими тяжкими наслідками” слід розуміти випадки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі; середньої тяжкості тілесних ушкоджень – двом і більше особам, залишення людей без житла або засобів до існування, тривалі припинення або дезорганізація роботи підприємства, установи, організації тощо; легкі тілесні ушкодження, якщо вони заподіяли шкоду багатьом особам.
Крім цього запропоновано доповнити ч. 2 ст. 194 КК України новими кваліфікуючими ознаками (вчинення цього злочину повторно, за попередньою змовою групою осіб або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості). Обґрунтовано виділити в аналізованій нормі особливо кваліфікуючі ознаки (ч. 3 ст. 194 КК України), до яких віднести вчинення цього злочину “організованою групою” та перенести з ч. 2 цієї статті вказівку на спричинення цим злочином “загибелі людей чи інших тяжких наслідків”.
9. Критеріями відмежування складу злочину, передбаченого ст. 194 КК України та суміжних злочинів, є об’єкт, предмет, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона та кваліфікуючі ознаки. Урахування цих обставин, безумовно, сприятиме повному, об’єктивному, всебічному розгляду кримінальних справ у суді та здійсненню правильної кваліфікації.
10. На підставі проведеного дослідження розроблено пропозиції, щодо вдосконалення ст. 194 КК України, яку пропонується викласти у такій редакції:
“Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна
1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, –
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, –
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, –
карається позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років”.
11. Також запропоновано у новій редакції викласти п. 26 ППВСУ “Про судову практику у справах про злочини проти власності” від 6 листопада 2009 р. № 10 (щодо тлумачення питань кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження чужого майна) (додаток Ж).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Артеменко Н. В. Актуальные проблемы вменяемости (невменяемости) и возраста уголовной ответственности : (сравн. историко-правовой анализ уголов. законодательства РФ и Франции) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Н. В. Артеменко. – Ростов н/Д, 1999. – 32 с.
2. Безуглов М. В. Спорные вопросы квалификации преступлений, совершенных путем поджога / М. В. Безуглов // Проблемы борьбы с поджогами и задачи органов внутренних дел. – М. : Изд-во высш. шк. МВД СССР, 1970. – С. 65–71.
3. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Беккариа Ч. – М. : БИМПА, 1995. – 303 с.
4. Богатирьов І. Г. Науково-теоретичне обґрунтування підпалу, як кваліфікуючої ознаки ч. 2 ст. 194 КК України / І. Г. Богатирьов // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. – № 3. – С. 142–145.
5. Бозиев Ю. М. Борьба с хулиганством : (уголов.-правовые и криминол. аспекты) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Ю. М. Бозиев. – Ростов н/Д, 1999. – 23 с.
6. Бойцов А. И. Преступления против собственности / Бойцов А. И. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 775 с.
7. Бородин С. В. Квалификация преступлений против жизни /
Бородин С. В. – М. : Юрид. лит., 1977. – 239 с.
8. Бузинарський М. Ю. Способи вчинення умисного знищення майна шляхом підпалу з метою приховання інших злочинів [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvlduvs/2009_3/09bmypiz.pdf
9. Волков Б. С. Мотив и квалификация преступлений / Волков Б. С. – Казань : Изд.-во Казан. ун-та, 1968. – 166 с.
10. Волков Б. С. Мотивы преступлений (Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование) / Волков Б. С. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 152 с.
11. Волков Б. С. Ответственность за уничтожение и повреждение имущества по советскому уголовному праву / Волков Б. С. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1961. – 91 с.
12. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / С. Б. Гавриш. – К. : Ін – т законодавства Верховної Ради України, 2002. – 634 с.
13. Газдайка-Василишин І. Б. Окремі питання об’єктів некорисливих злочинів проти власності за кримінальним правом України / І. Б. Газдайка-Василишин // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична : зб. наук. праць. – Львів, 2006. – Вип. 2. – С. 202–212.
14. Гаухман Л. Д. Ответственность за преступления против собственности / Л. Д. Гаухман, С. В. Максимов. – М. : Учеб.-консультац. центр “ЮрИнфоР”, 1997. – 309 с.
15. Гельфер М. А. Объект преступления. Советское уголовное право. Часть общая / Гельфер М. А. – М. : ВЮЗИ, 1960. – 20 с.
16. Гельфер М. А. Преступления против личной собственности граждан : [учеб. пособие] / Гельфер М. А. – М. : ВЮЗИ, 1987. – 36 с.
17. Гельфер М. А. Преступные посягательства на социалистическую собственность / Гельфер М. А. – М. : ВЮЗИ, 1953. – 71 с.
18. Глистин В. К. Проблеми уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В. К. Глистин – Л. : Изд.-во Ленингр. ун-та, 1979. – 127 с.
19. Гончар Т. О. Неповнолітній як суб’єкт відповідальності за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.08. “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Т. О. Гончар. – Одеса, 2005. – 20 с.
20. Гончаренко В. Г. Історія держави і права України : навч. посіб. [для студ. юрид. вузів та ф-тів] / Гончаренко В. Г. – К. : Вентурі, 1996. – 288 с.
21. Григорьян А. С. Расследование поджогов / Григорьян А. С. − М. : Юрид. лит., 1971. − 128 с.
22. Дагель П. С. Уголовно-правовое значение мотива и цели преступле¬ния / П. С. Дагель // Социалистическая законность. – 1969. – № 5. – С. 41–46.
23. Дагель П. С. Установление уголовной ответственности с учетом субъективной стороны общественно опасных деяний / П. С. Дагель // Основные направления борьбы с преступностью. – М, 1975. – С. 128–140.
24. Даль В. И. Тлумачний словник російської мови / В. И. Даль. – М. : Эксмо, 2008. – 735 с.
25. Даньшин И. Н. Ответственность за хулиганство по советскому уголовному праву / Даньшин И. Н. – Харьков : Изд-во Харьков. ун-та, 1971. – 192 с.
26. Держава і право українських земель у складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravoznavetc.at.ua/load/0-0-0-69-20
27. Джужа О. М. Проблеми потерпілого від злочину (кримінологічний та психологічний аспекти) : [навчальний посібник] / О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв – К. : УАВС, 1994. – 51 с.
28. Дмитрук В. М. Развитие советского уголовного законодательства по борьбе с пожарами / В. М. Дмитрук // Проблемы правоведения. – К, 1981. – № 42. – С. 108–119.
29. Егоров А. Усилить борьбу с преступной порчей социа¬листического имущества при храпении и перевозке / А. Егоров // Социалистическая закон-ность. – 1951. – № 4. – С. 19–28.
30. Елисеев С. А. Преступления против собственности по УК РСФСР 1922 г. / Елисеев С. А. // Сибирский Юридический Вестник. – 2004. – № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.law.isu.ru/sib1-04.aspx?lang=ru
31. Есипов В. Б. Уголовное уложение 1903 года, его характер и содержание / Есипов В. В. – Варшава : Изд-во Варшав. ун-та, 1903. – 175 с.
32. Женунтій В. Особливості кваліфікації протиправних діянь, що спричинили знищення або пошкодження майна / В. Женунтій, Л. Шестопалова // Право України. – 2004. – № 3. – С. 56–59.
33. Жижиленко А. А. Преступления против имущественных и исключительных прав / Жижиленко А. А. – М. : Робочий суд, 1928. – 208 с.
34. Загородников Н. И. К вопросу о развитии права в услови¬ях научно-технического прогресса / Н. И. Загородников // Научно-технический прогресс и проблемы уголовного права. – М., 1975. – С. 38–45.
35. Захарченко П. П. Історія держави і права України / Захарченко П. П. – К. : Атіка, 2005. – 368 с.
36. Збірник законів та наказів. Робітниче-селянського уряду Союзу Радянських Соціалістичних Республік, що видається при Керуванні справами Ради народних комісарів Союзу РСР і Ради праці та оборони. Відділ перший (за перше півріччя 1931 р.) № 6. Арт. 66. – М. : Сов. законодательство, 1931. – 866 с.
37. Збірник законів та наказів. Робітниче-селянського уряду Союзу Радянських Соціалістичних Республік, що видається при Керуванні справами Ради народних комісарів Союзу РСР і Ради праці та оборони. Відділ перший (за перше півріччя 1931 р.) № 9. Арт. 104. – М. : Сов. законодательство, 1931. – 866 с.
38. Збірник законів та наказів. Робітниче-селянського уряду Союзу радянських соціалістичних республік, що видається при Керуванні справами Ради народних комісарів Союзу РСР і Ради праці та оборони. Відділ перший (за перше півріччя 1931 р.) № 71. Арт. 474. – М. : Сов. законодательство, 1931. – 866 с.
39. Зинин А. М. Судебная экспертиза : учебник [для студ. вузов] /
А. М. Зинин, Н. П. Майлис. – М. : Юрайт-издат, 2002. – 318 с.
40. Злочинність в Україні : стат. зб. / Державний комітет статистики України / відп. за вип. І. В. Калачова. – К. : Держ. комітет статистики України, 2008. – 120 с.
41. Иванов Н. Г. Аномальный субъект преступления. Проблемы уголовной ответственности / Иванов Н. Г. – М. : Закон и право, 1998. – 224 с.
42. Иванов Н. Г. Понятие и формы соучастия в советском уголовном праве / Иванов Н. Г. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1993. – 128 с.
43. Иванов Н. Г. Хулиганство : проблемы квалификации / Н. Г. Иванов // Рос. юстиция. – 1996. – № 8. – С. 39–41.
44. Игнатов А. Н. Научно-технический прогресс и некоторые вопросы совершенствования уголовного законодательства / А. Н. Игнатов // Научно-технический прогресс и проблемы уголовного права. – М., 1975. – С. 52–57.
45. Ігнатович Є. Магдебурзьке право в Україні / Є. Ігнатович // Урядовий кур’єр. – 1993. – 2 верес. – С. 8.
46. Іменем Закону № 43 (4814) 28 жовтня 1994 р. – 16 с.
47. Іменем Закону № 50 (4821) 16 грудня 1994 р. – 16 с.
48. Исаев М. М. Преступления против социалистической и личной собственности граждан / Исаев М. М. – М. : Юрид. изд-во, 1945. – 39 с.
49. Исаев М. М. Уголовное право. Особенная часть. Имущественные преступления / Исаев М. М. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1938. – 88 с.
50. Исаева Л. М. Организация осмотра места взрыва / Л. М. Исаева // Законность. – 2003. – № 3. – С. 16–20.
51. Історія держави і права України : [підручник] / [А. С. Чайковський, В. І. Батрименко, Л. О. Зайцев та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 2006 – 512 с.
52. Казаков Г. П. Расследование и предупреждение поджогов, совершаемых с целью сокрытия преступлений : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Г. П. Казаков. – М., 1974. – 23 с.
53. Карпец И. И. Уголовное право и этика / Карпец И. И. – М. : Юрид. лит., 1985. – 255 с.
54. Кісілюк Е. М. Кримінальне законодавство в період українського державотворення (1917-1921 рр.) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Кісілюк Едуард Миколайович – К., 2003. – 208 с.
55. Кісілюк Е. М. Кримінальне законодавство доби Гетьманату / Кісілюк Е. М. // Держава і право. – 2001. – Вип. 13. – С. 418–425.
56. Клепицкий И. А. Собственность и имущество в уголовном праве / И. А. Клепицкий // Государство и право. – М. : Наука, 1997. – № 5. – С. 74–83.
57. Коваленко И. И. Борьба с умышленным уничтожением или повреждением имущества путем поджога (уголовно-правовые и криминологические вопро¬сы) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / И. И. Коваленко. – М., 1995. – 25 с.
58. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10
59. Колышкина В. Ф. Уголовная ответственность за уничтожение и повреждение имущества : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / В. Ф. Колышкина. – М., 1976. – 19 с.
60. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К. : Преса України, 1997. – 80 с.
61. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : [навч. посіб.] / Коржанський М. Й. – [2-ге вид.]. – К. : Атіка, 2002. – 640 с.
62. Коржанський М. Й. Словник кримінально-правових термінів / Коржанський М. Й. – К. : Генеза, 2000. – 200 с.
63. Коржанский Н. Й. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Коржанский Н. Й. – М. : Акад. МВД СССР, 1980. – 248с.
64. Кривошеин П. К. Преступление. Историческое исследование / Кривошеин П. К. – К. : УАВС, 1993. – 72 с.
65. Кримінальна справа № 1–7/2009 р. // Архів Приморського районного суду м. Одеси.
66. Кримінальна справа № 1–13/2007 р. // Архів Новомиколаївського районного суду Закарпатської області.
67. Кримінальна справа № 1–24/2010 р. // Архів Софіївського районного суду Дніпропетровської області.
68. Кримінальна справа № 1–27/2010 р. // Архів Козелецького районного суду Чернігівської області.
69. Кримінальна справа № 1–29/2007 р. // Архів апеляційного суду Донецької області.
70. Кримінальна справа № 1–33/2008 р. // Архів Новоархангельського районного суду Кіровоградської області.
71. Кримінальна справа № 1–41/2009 р. // Архів Бахмацького районного суду Чернігівської області.
72. Кримінальна справа № 1–41/2010 р. // Архів Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області.
73. Кримінальна справа № 1–45/2009 р. // Архів Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.
74. Кримінальна справа № 1–51/2010р. // Архів Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.
75. Кримінальна справа № 1–71/2009 р. // Архів Заставнівського районного суду Чернівецької області.
76. Кримінальна справа № 1–77/2008 р. // Архів Острозького районного суду Рівненської області.
77. Кримінальна справа № 1–77/2008 p. // Архів Червоноармійського районного суду Житомирської області.
78. Кримінальна справа № 1–116/2009 p. // Архів Баришівського районного суду Київської області.
79. Кримінальна справа № 1–145/2008 р. // Архів Чигиринського районного суду Черкаської області.
80. Кримінальна справа № 1–163/2007 p. // Архів Шполянського районного суду Черкаської області.
81. Кримінальна справа № 1–171/2007 р. // Архів Торезського міського суду Донецької області.
82. Кримінальна справа № 1–208/2009 р. // Хотинського районного суду Чернівецької області.
83. Кримінальна справа № 1–232/2009 p. // Архів Скадовського районного суду Херсонської області.
84. Кримінальна справа № 1–248/2008 р. // Архів Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.
85. Кримінальна справа № 1–252/2007 р. // Архів Слов’янського міськрайонного суду Донецької області.
86. Кримінальна справа № 1–315/2009 p. // Архів Бериславського районного суду Херсонської області.
87. Кримінальна справа № 1–328/2009 р. // Архів Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.
88. Кримінальна справа № 1–342/2009 р. // Архів Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.
89. Кримінальна справа № 1–346/2008 р. // Архів Каховського міськрайонного суду Херсонської області.
90. Кримінальна справа № 1–349/08 p. // Архів Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.
91. Кримінальна справа № 1–366/2009 р. // Архів Шостинського міськрайонного суду Сумської області.
92. Кримінальна справа № 1–407/2009 р. // Архів Кіровського районного суду м. Кіровоград.
93. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна : [курс лекцій] / за ред. М. Й. Коржанського. – К. : Атіка, 2001. – 544 с.
94. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини : [навч. посіб.] / Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К. – К. : Істина, 2005. – 380 с.
95. Кримінальне право України : Загальна частина : [навч. посіб.] / авт.-упоряд. П. В. Хряпінський. – Суми : Університетська книга, 2009. – 687 с.
96. Кримінальне право України : Загальна частина : [навч. посіб] /
О. Є. Михайлов. – К. : КНЕУ, 2003. – 279 с.
97. Кримінальне право України : Загальна частина : [навч. посіб] / П. Л. Фріс. – К. : Центр навчальної літератури, 2009. – 362 с.
98. Кримінальне право України : Загальна частина : [навч. посіб] / Ю. Ф. Іванов. – К. : КНЕУ, 2003. – 354 с.
99. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник] / [Александров Ю. В., Дудоров О. О., Клименко В. А. та ін.]; за ред.
М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [5-те вид.]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.
100. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник для студентів юрид. вузів і фак. / П. С. Матишевський – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
101. Кримінальне право України : [навч. посіб] / С. Г. Волкотруб, О. М. Омельчук, В. М. Ярін та ін. ; за ред. О. М. Омельчука. – К.: Наукова думка ; Прецедент, 2004. – 297 с.
102. Кримінальне право України. Особлива частина : [підручник] / [Александров Ю. В., Дудоров О. О., Клименко В. А. та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [5-те вид.]. – К. : Атіка, 2009. – 744 с.
103. Кримінальне право України. Особлива частина : [підручник] / за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [4-тє вид.]. – Х. : Право, 2010. – 608 с.
104. Кримінальне право України : посіб. для підгот. до іспитів / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко ; за заг. ред. д-ра юрид наук, проф. О. М. Джужи. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 300 с. – (Б-чка студента).
105. Кримінальний Кодекс України 1960 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=a&find=1&typ=21
106. Кримінальний кодекс України : [наук.-практ. комент.] / [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б. та ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [3-тє вид.]. – Х. : ТОВ Одісей, 2007. – 1184 с.
107. Кримінальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 15 квіт. 2009 р. : (відповідає офіц. текстові). – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2009. – 188 с. – (Кодекси України).
108. Кримінальний кодекс Української РСР : за станом на 1 квіт. 1985 р. – Офіц. текст із змін. та допов. – К. : Політвидав України, 1985. – 210 с.
109. Кропачев Н. М. Уголовно-правовая защита имуще¬ственных прав несобственника / Н. М. Кропачев, И. И. Николаева // Вестник Санкт-Петербургского государственного университета. – 1997. – Серия 6. – Вып. 3 (№ 20). – С. 130–135.
110. Кругликов Л. Л. Преступления против жизни / Кругликов Л. Л. – Ярославль : Ярославл. гос. ун-т, 1998. – 72 с.
111. Кудрявцев В. Н. К вопросу о соотношении объекта и предмета преступления / В. Н. Кудрявцев // Советское государство и право. – 1951. – № 8. – С. 51–60.
112. Кудрявцев В. Н. О соотношении предмета и объекта преступления в советском уголовном праве / В. Н. Кудрявцев // Труды Военно-юридической академии. – М., 1951. – Вып. 13. – С. 51–56.
113. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / Кудрявцев В. Н. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
114. Кудрявцев В. Н. Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация / Под ред. В.Н. Кудрявцева и А. М. Яковлева – М. : Наука, 1982. – 304 с.
115. Курс гражданского права. Первая часть. / Победоносцев К. – СПб. : Изд-во Гос. канцелярии, 1896. – 76 с.
116. Курс русского уголовного права. Часть Общая. / Н. С. Таганцев. – Спб. : М. Стасюлевича, 1874.–. –
Книга 1 : Учение о преступлении. – 1874. – 292 с.
117. Курс русского уголовного права. Часть общая / под ред.
В. Н. Кудрявцева, А. В. Наумова. – М. : СПАРК. – 2001. – 767 с.
118. Курс советского уголовного права : в 6 т. / А. А. Пионтковский,
В. Ф. Кириченко, Ш. С. Рашковская, Н. А. Стручков, О. Ф. Шишов, А. Н. Игнатов – М. : Юрид. лит., 1955 – .–
Т. 1. – 1955. – 800 с.
119. Курс уголовного права. Общая часть : в 5 т. / под. ред.
Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – М. : Зерцало-М, 2002. – .–
Т.1 : Учение о преступлении. – 2002. – 611 с.
120. Куц І. Суспільна небезпечність злочинів, пов’язаних з пожежами / І. Куц // Право України. – 2001. – № 1. – С. 104–106.
121. Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лащук Єфрем Вікторович – К., 2005. – 262 с.
122. Лобов С. А. Квалификация умышленного уничтожения или повреждения чужого имущества, совершенного путем поджога : [учеб.-практ. пособие] / Лобов С. А. – Краснодар : Ризограф ИПО КЮИ МВД России, 2003. – 50 с.
123. Лобов С. А. Некоторые аспекты развития и совершенствования российского уголовного законодательства об ответственности за поджог / С. А. Лобов // Актуальные про¬блемы уголовного законодательства Российской Федерации. – Краснодар, 1998. – С. 220–221.
124. Лопашенко Н. А. Преступления в сфере экономики: авторский комментарий к уголовному закону (раздел VIII РФ) / Лопашенко Н. А. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 427 с.
125. Лопашенко Н. А. Преступления против собственности: теоретико-прикладное исследование / Лопашенко Н. А. – М. : ЛексЭст, 2005. – 405 с.
126. Лопашенко Н. А. Экологические преступления : коммент. к гл. 260 УК РФ / Лопашенко Н. А. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 800 с.
127. Малков В. Д. Хищение огнестрельного оружия, боевых припасов и взрывчатых веществ : [учебное пособие] / Малков В. Д. – М. : Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1971. – 77 с.
128. Маляренка В. Т. Кримінальне право України. Судові прецеденти (1864–2007 рр.) / Маляренка В. Т. – К. : Освіта України, 2008. – 1104 с.
129. Матеев В. Ф. Учебное пособие по психиатрии / Матеев В. Ф. – М. : Медицина, 1975. – 352 с.
130. Матышевский П. С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления / Матишевський П. С. – К. : Юринком, 1996. – 240 с.
131. Матышевский П. С. Уголовно-правовая охрана социалистической собственности в УССР / Матишевський П. С. – К. : Изд-во Киев. ун-та, 1972. – 202 с.
132. Мегорский Б. В. Методика установления причин пожаров / Мегорский Б. В. − М. : Стройиздат, 1966. − 348 с.
133. Мелешко Н. П. Уголовно-правовые системы России и зарубежных стран (криминологические проблемы сравнительного правоведения, теории, законодательная и правоприменительная практика) / Н. П. Мелешко, Е. Г. Тарло. – М. : Юрлитинформ, 2003. – 304 с.
134. Милюков С. Ф. Уголовно-правовое значение криминологической характеристики : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / С. Ф. Милюков. – М., 1980. – 22 с.
135. Михеев Р. И. Невменяемый: Социально-правовой очерк / Михеев Р. И. – Владивосток : Изд-во ДВГУ, 1992. – 287 с.
136. Мишин А. В. Расследование поджогов личного имущества граждан / Мишин А. В. – Казань. : Изд-во Казан. ун-та, 1991. − 128 с.
137. Музиченко П. П. Історія держави і права України : [навч. посіб.] / Музиченко П. П. – К. : Знання, 2001. – 429 с.
138. Навроцький В. О. Злочини проти власності : лекції [для студ. юрид. ф-тів] / Навроцький В. О. – Львів : Львів. держ. ун-т, 1997. – 79 с.
139. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / Навроцький В. О. – К. : Атіка, 1999. – 418 с.
140. Налуцишин В. В. Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст. 296 КК України) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 /
Налуцишин Віктор Володимирович. — К., 2007. — 266 с.
141. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – [2-ге вид., переробл. та допов.] / відп. ред. С. С. Яценко. – К. : А.С.К., 2002. – 968 с. – (Нормативні документи та коментарі).
142. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Юрид. думка, 2009. – 1236 с.
143. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : у 2 т. – Т. 1 / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – [3-тє вид., переробл. та допов.]. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр учбової літератури. – 2009. – 964 с.
144. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : у 2 т. – Т. 2 / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – [3-тє вид., переробл. та допов.]. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр учбової літератури. – 2009. – 624 с.
145. Никифоров Б. С. Объект преступления по Советскому уголовному праву / Никифоров Б. С. – М. : Госюриздат, 1960. – 229 с.
146. Новий тлумачний словник української мови : в 3 т. / В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – К. : Аконіт, 2003. – .–
Т. 1 : А–К. – 2003. – 928 с.
147. Новий тлумачний словник української мови : в 3 т. /
В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – К. : Аконіт, 2003. – .–
Т. 2 : К–П. – 2003. – 928 с.
148. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты / Новоселов Г. П. – М. : НОРМА, 2001. – 208 с.
149. Орленко В. І. Історія держави і права України : [посіб. для підготовки до іспитів] / В. І. Орленко, В. В. Орленко. – К. : Вид. Паливода А. В., 2006. – 164 с.
150. Пенітенціарний кодекс Естонської республіки (російською мовою) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://m-olga-b.narod.ru/10.html
151. Пересунько С. І. Право державної власності в Україні (історія, сучасність, перспективи) / Пересунько С. І. – Кіровоград : Єлисавет, 1998. – 297 с.
152. Пинчук В. И. Вина : [учеб. пособие] / Пинчук В. И. – СПб. : Санкт-петербург. юрид. ин-т Генеральной прокуратуры РФ, 1998. – 32 с.
153. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / Пионтковский А. А. – М. : Госюриздат Юрид. лит., 1961. – 173 с.
154. Плютина Е. М. Уничтожение или повреждение имущества : проблемы квалификации и соотношения со смежными составами преступлений (по материалам судебной практики Краснодарского края) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Плютина Елена Михайловна. – Краснодар, 2005. – 199 с.
155. Познышев С. В. Конспект особенной части уголовного права / Познышев С. В. – М. : Госюриздат, 1914. – 83 с.
156. Полный курс уголовного права : в 5 т. / под. ред. доктора юрид. наук, проф., засл. деятеля науки РФ А. И. Коробеева.– СПб. : Издательство Р. Асланова “Юрид. центр Пресс”. – 2008. – .–
Т. 1 : Преступление и наказание. – 2008. – 1133 с.
157. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка ; упоряд. П. П. Пилипчик. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 408 с.
158. Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень : Закон України від 11 черв. 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0003700-00
159. Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості : Закону України від 5 лист. 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1707-17
160. Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо відповідальності за злочини з мотивів расової національної чи релігійної нетерпимості) : Супровідна записка до проекту Закону України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=32154
161. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності : Закон України від 15 квіт. 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=270-17
162. Про внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 р. № 1 “Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи” (зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 4 черв. 1993 р. № 3, від 13 січ. 1995 р. № 3, від 1 листоп. 1996 р. № 11 та від 3 груд. 1997 р. № 12) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0020700-98
163. Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 1976 р. № 4 “Про питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки” (зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 22 груд. 1978 р. № 9, від 6 лип. 1979 р. № 6, від 4 черв. 1993 р. № 3 та від 3 груд. 1997 р. № 12) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0003700-00
164. Про затвердження Інструкції зі службового розслідування, обліку пожеж та наслідків від них на залізничному транспорт : Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 03 серп. 2005 р. № 430 [Електронни