КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОСЯГАННЯ НА ДІЯЛЬНІСТЬ СЛУЖБОВОЇ ОСОБИ ЧИ ГРОМАДЯНИНА, ЯКИЙ ВИКОНУЄ ГРОМАДСЬКИЙ ОБОВ’ЯЗОК (ст. 350, 352 КК України)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

АНТОНОВ СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 343.352.7

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОСЯГАННЯ
НА ДІЯЛЬНІСТЬ СЛУЖБОВОЇ ОСОБИ ЧИ ГРОМАДЯНИНА, ЯКИЙ ВИКОНУЄ ГРОМАДСЬКИЙ ОБОВ’ЯЗОК
(ст. 350, 352 КК України)

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор
Осадчий Володимир Іванович

Київ 2010

З М І С Т
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………….…..…3
ВСТУП………………………………………………………………………….…4
РОЗДІЛ 1. Розвиток кримінального законодавства про охорону
діяльності службових осіб…………..……………………………………….....15
1.1. Кримінальне законодавство України про охорону діяльності
службових осіб: історичний аспект……………………………………………15
1.2. Кримінально-правова охорона діяльності службових осіб
у зарубіжних країнах……………………………………………………………30
Висновки до розділу 1……………...........……………………………………...45
РОЗДІЛ 2. Об’єктивні ознаки злочинів, що посягають на діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок (ст. 350, ст. 352 КК України)……………………………………………………48
2.1. Об’єкт погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок,
знищення або пошкодження їх майна………………………………….….......48
2.2. Об’єктивна сторона погрози або насильства щодо службової особи
чи громадянина, який виконує громадський обов’язок,
знищення або пошкодження їх майна ………....................................................86
Висновки до розділу 2…………….............……………………………………116
РОЗДІЛ 3. Суб’єктивні ознаки злочинів, що посягають
на діяльність службової особи чи громадянина,
який виконує громадський обов’язок (ст. 350, 352 КК України)……...........119
3.1. Суб’єктивна сторона погрози або насильства щодо службової особи
чи громадянина, який виконує громадський обов’язок,
знищення або пошкодження їх майна……..........................................……….119
3.2. Суб’єкт погрози або насильства щодо службової особи
чи громадянина, який виконує громадський обов’язок,
знищення або пошкодження їх майна………………………………..……….132
Висновки до розділу 3…………………………...........………………………..146
РОЗДІЛ 4. Покарання за злочини, що посягають на діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок
(ст. 350, 352 КК України)…………………………………................................149
4.1. Санкції за погрози або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок,
знищення або пошкодження їх майна…………………………………….......149
4.2. Призначення покарання за погрози або насильство щодо службової
особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок,
знищення або пошкодження їх майна………………………………......…….164
Висновки до розділу 4………………...........………………………………..…169
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….171
ДОДАТКИ……………………………………………………………………....178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...213

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДНД добровільна народна дружина
КК Кримінальний кодекс
КНР Китайська Народна Республіка
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
РФ Російська Федерація
СНД Співдружність Незалежних Держав
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
США Сполучені Штати Америки
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка
ФРН Федеративна Республіка Німеччина

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України проголошує, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов’язком держави.
Чільне місце в такому утвердженні й забезпеченні належить діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов’язок. І чим ефективнішою буде їх діяльність, тим успішніше громадяни зможуть реалізувати свої права і свободи. Водночас на ефективність діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов’язок, впливає низка чинників. Один із них – кримінально-правова охорона такої діяльності, передбачена ст. 350 та ст. 352 Кримінального кодексу (КК) України.
Стан цієї кримінально-правової охорони не можна визнати задовільним. Так, у ст. 350 КК України, в якій встановлена відповідальність за погрозу або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, кримінально-правова охорона зазначених осіб не завжди рівнозначна. В одних випадках діяльність цих осіб кримінально-правовою охороною забезпечується лише в момент здійснення такої діяльності, в інших – у будь-який час. Те саме стосується і кримінально-правової охорони осіб, вплив на яких може суттєво позначитися на діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок. Так, у ч. 1 ст. 350 КК України передбачена, зокрема, відповідальність за погрози або насильство тільки щодо близьких службової особи. Неповнота кримінально-правової охорони діяльності службової особи або громадянина, який виконує громадський обов’язок, виявляється і в обмеженому переліку в ст. 350 КК України тих діянь, які визначені як злочинні. Наприклад, у ч. 1 ст. 350 КК України відповідальність встановлена лише за погрозу заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Зміст такої погрози може неоднозначно сприйматись як обома сторонами конфлікту, так і працівниками правоохоронних та судових органів при розслідуванні й судовому розгляді кримінальної справи, порушеної за ч. 1 ст. 350 КК України.
Неоднозначно сприймається і кримінально-правова охорона власності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов’язок (ст. 352 КК України). Так, у ч. 2 ст. 352 КК України вжито словосполучення «дії ... що спричинили загибель людей», що передбачає різне тлумачення. Крім того, зміст диспозицій ст. 350, 352 КК України в частині забезпечення кримінально-правовою охороною осіб, вплив на яких може позначитися на діяльності службової особи чи громадській діяльності громадянина, викликає запитання: чому в ст. 352 КК України встановлена відповідальність за знищення або пошкодження майна саме близьких родичів службової особи або громадянина, який виконує громадський обов’язок, а у ст. 350 КК України – за погрози або насильство щодо близьких зазначених осіб? Також недосконалою є юридична техніка описання кримінально-правових заборон у ст. 350, 352 КК України.
Зауважимо й те, що в окремих статтях КК України встановлена відповідальність за фактично однакові посягання на діяльність різних осіб: службових осіб та громадян, які виконують громадський обов’язок (ст. 350, 352); працівників правоохоронних органів (ст. 345, 347); суддів, народних засідателів, присяжних (ст. 377, 378); захисників та представників особи (ст. 398, 399). Проте об’єктивні вияви таких посягань в окремих випадках визначені не на користь кримінально-правової охорони саме службових осіб та громадян, які виконують громадський обов’язок. Не на користь останніх інколи передбачені й покарання за такі діяння.
Вивчення судової та слідчої практики застосування ст. 350, 352 КК України показало, що в низці випадків допускаються помилки при кваліфікації діянь, передбачених цими статтями. Зокрема, це стосується визначення потерпілих від злочинів, з’ясування об’єкта посягання.
Безумовно, що такий стан кримінально-правової охорони діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов’язок, практики застосування норм про відповідальність за посягання на діяльність цих осіб вимагає його наукового осмислення на монографічному рівні. Це і зумовило вибір теми дисертації.
Комплексно питання кримінально-правової охорони діяльності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов’язок, на рівні встановлення її в рамках чинного КК України не досліджувалось. У радянський період це питання вивчалося в рамках проблеми злочинів проти порядку управління. Цьому присвятили свої наукові праці М. І. Бажанов, В. О. Владимиров, П. Ф. Гришанін, М. І. Загородников, Г. Ф. Поленов, В. В. Сташис та ін.
Після прийняття КК України 2001 р. проблеми кримінально-правової охорони діяльності різних службових осіб були предметом окремих досліджень. Наприклад, проблеми кримінально-правової охорони діяльності працівників правоохоронних органів досліджувалися В. І. Осадчим, питання кримінально-правової охорони діяльності судових органів – В. В. Кудрявцевим. У 2007 р. була захищена дисертація І. І. Давидович «Кримінально-правова охорона представників влади і громадськості, які охороняють громадський порядок». Однак у цій роботі автор охопила досить широке коло питань (досліджено норми, передбачені ст. 342, 343, 345, 347–349, 350, 352 КК України). Окремі проблемні питання залишилися поза рамками цього дослідження. Низку питань щодо кримінально-правової охорони діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов’язок, дисертантом розглянуто в іншому аспекті.
Деякі питання кримінально-правової охорони діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов’язок, досліджували у своїх наукових працях й інші вчені. Вагомий внесок в їх наукову розробку зробили В. Т. Дзюба, Л. В. Дорош, П. С. Єлизаров, М. П. Журавльов, П. В. Замосковцев, В. А. Клименко, С. М. Корабельников, М. І. Мельник, М. І. Хавронюк та ін.
Безсумнівно, роботи цих науковців мають значну наукову та практичну цінність. Проте в повному обсязі питання кримінально-правової охорони діяльності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов’язок, не розв’язані й потребують вирішення в рамках дисертаційного дослідження.
Теоретичну основу дослідження становили праці з кримінального права вітчизняних та зарубіжних авторів як минулого, так і сучасності. Зокрема, наукові роботи П. П. Андрушка, М. І. Бажанова, Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова, П. А. Вороб’я, В. О. Глушкова, В. К. Грищука, Н. О. Гуторової, О. М. Джужі, О. М. Костенка, М. Й. Коржанського, В. М. Кудрявцева, В. М. Куца, С. Я. Лихової, П. П. Михайленка, В. А. Мисливого, М. І. Мельника, В. О. Меркулової, А. А. Музики, В. О. Навроцького, В. І. Осадчого, М. І. Панова, А. В. Савченка, В. В. Сташиса, Є. Л. Стрельцова, В. Я. Тація, В. П. Тихого, П. Л. Фріса, М. І. Хавронюка, Н. М. Ярмиш, С. С. Яценка та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол №1 від 31 січня 2006 р.) та передбачено Планом науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 р. (розділ 3, п. 77).
Дослідження виконано в рамках Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр. (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767) та Концепції реформування кримінальної юстиції України (затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2208); відповідає Пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр. (затверджена наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755), а також основним напрямам наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2008–2010 рр. (розділ 3, п. 3.1.3) та п. 616 Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2006 р.), схвалених Академією правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна наукова розробка питань кримінальної відповідальності за посягання на діяльність службової особи та громадянина, який виконує громадський обов’язок (ст. 350, 352 КК України), вироблення пропозицій, спрямованих на вдосконалення положень ст. 350 та ст. 352 КК України, підвищення ефективності їх застосування у слідчій та судовій діяльності.
Досягнення цієї мети забезпечується вирішенням таких завдань:
дослідити становлення та розвиток норм стосовно кримінальної відповідальності за погрози, насильство, знищення або пошкодження майна щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок;
здійснити порівняльно-правовий аналіз норм про кримінальну відповідальність за погрози, насильство, знищення або пошкодження майна щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, за законодавством України, а також інших країн;
визначити та з’ясувати сутність родового й безпосереднього об’єктів злочинів, склади яких передбачені в диспозиціях ст. 350 та ст. 352 КК України;
дослідити об’єктивні прояви злочинів, склади яких передбачені в диспозиціях ст. 350 та ст. 352 КК України;
проаналізувати суб’єктивну сторону та суб’єкт злочинів, склади яких передбачені в диспозиціях ст. 350 та ст. 352 КК України;
проаналізувати види та розміри покарань за злочини, склади яких передбачені в диспозиціях ст. 350 та ст. 352 КК України, практику їх призначення;
виявити недоліки у кримінально-правовій охороні діяльності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов’язок, і внести пропозиції щодо їх усунення.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері забезпечення кримінально-правової охорони діяльності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов’язок.
Предмет дослідження – кримінальна відповідальність за посягання на діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети, завдань дослідження, його об’єкта і предмета. Історико-правовий метод слугував вивченню етапів розвитку норм про відповідальність за погрози, насильство, знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок (підрозділ 1.1); порівняльно-правовий – надав можливість проаналізувати та порівняти норми про відповідальність за посягання на діяльність службової особи та громадянина, який виконує громадський обов’язок, передбачені КК України та кримінальним законодавством зарубіжних країн (підрозділ 1.2; розділ 4); формально-логічний – дозволив проаналізувати зміст елементів складів злочинів, передбачених у диспозиціях ст. 350, 352 КК України (розділи 2 та 3); догматичний – використовувався у всіх розділах при тлумаченні окремих понять і термінів; аналітичний – застосовувався у всіх розділах для обґрунтування позицій автора, критичного аналізу поглядів інших авторів; соціологічний – враховувався у всіх розділах при вивченні судової практики, проведенні анкетування; статистичний – використовувався у всіх розділах для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосувалася теми дослідження. Зазначені методи дослідження використовувалися в роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило об’єктивність, повноту та всебічність дослідження, достовірність отриманих наукових результатів.
Емпіричну основу дослідження становлять 124 кримінальні справи про погрози або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, знищення або пошкодження майна цих осіб (ст. 350, 352 КК України), статистична звітність Державної судової адміністрації (2004–2008 рр.) про злочини цієї категорії; узагальнення результатів анкетування 347 слідчих, оперативних працівників підрозділів органів внутрішніх справ, працівників прокуратури, суддів щодо конструювання складів досліджуваних злочинів.
Комплексність дослідження зумовило використання кримінального законодавства як України, так і зарубіжних країн (Австралії, Австрії, Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Болгарія, Голландії, Грузії, Данії, Іспанії, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Китайської Народної Республіки, Латвійської Республіки, Республіки Молдова, Республіки Польща, Російської Федерації, Республіки Сан-Марино, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, Франції, Федеративної Республіки Німеччина, Швейцарії, Швеції, Японії).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням питань кримінально-правової відповідальності за посягання на діяльність службової особи та громадянина, який виконує громадський обов’язок (ст. 350, 352 КК України). Унаслідок проведеного дослідження сформульовано низку положень та висновків нових у концептуальному плані та важливих для юридичної практики, зокрема:
вперше:
показано історичні витоки норм про відповідальність за погрози або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, знищення або пошкодження майна цих осіб. Доведено, що ці норми впродовж свого існування зазнавали змін відповідно до стану розвитку суспільства;
з’ясовано, що і в зарубіжних країнах діяльність службової особи та громадянина, який виконує громадський обов’язок, забезпечена кримінально-правовою охороною. Обґрунтовано доцільність запозичення позитивного досвіду такої охорони в КК України;
обґрунтовано, що основний безпосередній об’єкт злочинів, відповідальність за які передбачена ст. 350, 352 КК України, – конкретна законна діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, виводиться зі змісту юридичних конструкцій, ужитих у ст. 350, 352 КК України, а саме: «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, або зміни її характеру», «у зв’язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю»;
доведено, що з метою більш повної кримінально-правової охорони діяльності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов’язок, існує потреба встановлення відповідальності у ст. 350 КК України як за погрозу вбивством, так і за погрозу будь-яким видом насильства, знищенням чи пошкодженням майна; в ч. 2 ст. 350 КК України – за нанесення потерпілому удару; в ч. 2 ст. 352 КК України – за загибель хоча б однієї людини;
на відміну від висловлених у науковій літературі поглядів, що такі юридичні конструкції, як «у зв’язку з виконанням обов’язку», «у зв’язку із діяльністю» передбачають лише безпосередній зв’язок між фактом учинення відповідних дій щодо потерпілого чи його близьких та виконанням ним службових чи громадських обов’язків, обґрунтовано, що змістом цих юридичних конструкцій є також і час учинення злочину. З цього приводу запропоновано в ч. 1 ст. 350 КК України замість існуючої юридичної конструкції вжити таку: «у зв’язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю»;
з метою вдосконалення норм, що забезпечують кримінально-правову охорону діяльності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов’язок, у ст. 350, 352 КК України запропоновано передбачити і відповідальність за посягання на їх близьких або рідних;
запропоновано потерпілими від досліджуваних злочинів визнавати лише тих громадян, які виконують громадський обов’язок, що виявляється в законній протидії правопорушенням, наданні допомоги правоохоронним органам у їх законній діяльності;
обґрунтовано потребу корегування розмірів покарань за злочини, передбачені ст. 350, 352 КК України;
удосконалено:
аргументацію щодо необхідності узгодження редакції ст. 350, 352 КК України зі статтями КК, в яких забезпечується кримінально-правова охорона діяльності інших службових осіб;
аргументацію про те, що погроза щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, не повинна сприйматися ними як така, що може бути реалізована;
набули подальшого розвитку:
пропозиції вчених про необхідність визнання родовим об’єктом злочинів, передбачених ст. 350, 352 КК України, порядку управління. Адже при вчиненні цих злочинів насамперед пошкоджується чи ставиться під загрозу пошкодження саме діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, що є виявами управлінської діяльності;
наукові підходи щодо змісту ознак об’єктивної сторони юридичних конструкцій, ужитих у ст. 350, 352 КК України: «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, або зміни її характеру», якими є: дія, час її вчинення – момент діяльності; «у зв’язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю», якими є: діяння, наслідки, причинний зв’язок, час учинення діяння – до початку діяльності, під час такої діяльності, після такої діяльності;
аргументація про те, що ознаками суб’єктивної сторони юридичних конструкцій, ужитих у ст. 350, 352 КК України, є: «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, або зміни її характеру» – прямий умисел, мотив (невдоволення службовою чи громадською діяльністю), мета (припинення або зміна характеру такої діяльності); «у зв’язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю» – прямий умисел, мотив (невдоволення службовою чи громадською діяльністю), мета (недопущення діяльності, її припинення чи зміна характеру або вчинення посягання через діяльність, що вже відбулась);
обґрунтування позиції, що вина при вчиненні умисного знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, може бути лише необережною.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки й рекомендації використовуються у:
правотворчості – при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 2 липня 2009 р. № 190);
правозастосовній діяльності – при розслідуванні кримінальних справ даної категорії (акт впровадження у практику Головного слідчого управління МВС України від 29 травня 2009 р.);
навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників, посібників, коментарів з Особливої частини кримінального права (акт впровадження в навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 6 червня 2009 р.);
науково-дослідній сфері – для подальшої наукової розробки питань кримінальної відповідальності за посягання на діяльність службових осіб.
Особистим внеском здобувача в опублікованій у співавторстві праці є його власні теоретичні розробки, що становлять наукову новизну одержаних результатів дослідження і складають понад 50 % від загального обсягу роботи.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ. Основні положення дисертації оприлюднені на трьох науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України» (Київ, 25 травня 2007 р.); «Правова система України: сучасний стан та перспективи удосконалення» (Київ, 20–21 квітня 2007 р.); «Кримінологія в Україні та протидія злочинності» (Одеса, 23 жовтня 2008 р.).
Публікації. Основні результати дисертації викладено в семи публікаціях, з яких п’ять статей опубліковано в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, дві (у т.ч. і тези виступів) – в інших виданнях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Дослідження проблем кримінальної відповідальності за посягання на діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок (ст. 350, 352 КК України), надає можливість зробити певні висновки.
1. Правове забезпечення кримінально-правової охорони діяльності службових осіб і громадян, які виконують громадські обов’язки, є об’єктивно необхідним. Хоча злочинів, передбачених ст. 350, 352 КК України, вчинюється незначна кількість, тим не менше факт існування норм, викладених у зазначених статтях, здійснює позитивний запобіжний вплив. Судово-слідча практика не містить випадків повторного вчинення погроз, насильства, знищення або пошкодження майна службових осіб чи громадян, які виконують громадський обов’язок.
Така охорона в різних обсягах існувала в усі часи. У чинному КК України ця охорона представлена розгорнуто. Проте визнати її повною мірою досконалою не можна.
Дослідження стану кримінально-правової охорони діяльності службових осіб у кримінальних кодексах зарубіжних країн не лише підтвердило факт існування такої охорони, а й виявило доцільність деяких запозичень. Зокрема, у ч. 1 ст. 350 КК України необхідно передбачити, що потерпілий не повинен сприймати висловлену щодо нього погрозу як реальну, таку, що може бути реалізована. Закріплення такого положення, як у ч. 1 ст. 350 КК України, так і в інших статтях КК, в яких забезпечується охорона діяльності інших службових осіб, усуне можливі непорозуміння, що нині трапляються у практиці застосування ч. 1 ст. 350 КК України. Крім цього, це зміцнить законність кримінально-правового забезпечення охорони діяльності службових осіб і громадян, які виконують громадський обов’язок.
2. При вчиненні передбачених ст. 350, 352 КК України злочинів, насамперед, зазнає шкоди чи ставиться під загрозу пошкодження діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок. Саме конкретна законна діяльність цих осіб і є основним безпосереднім об’єктом злочинів. На це вказує зміст юридичних конструкцій, ужитих у зазначених статтях: «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, або зміни її характеру» (ч. 1 ст. 350 КК України), «у зв’язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю» (ч. 2, 3 ст. 350, ст. 352 КК України). Адже злочин учиняється з метою впливу на цю діяльність.
Законна діяльність службової особи, виконання громадянином громадського обов’язку є виявами управлінської діяльності. Тому родовим об’єктом погрози, насильства, знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, є не авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, а порядок управління.
Потерпілими у злочинах, передбачених ст. 350 КК України, є службові особи (за винятком працівників правоохоронних органів, суддів, державних та громадських діячів, діяльність яких кримінально-правовою охороною забезпечується окремо), громадяни, які виконують громадський обов’язок з протидії правопорушенням та/або надання допомоги працівникам правоохоронних органів у їх законній діяльності. У злочинах, передбачених ст. 352 КК України, потерпілими є не лише службові особи (крім працівників правоохоронних органів, суддів), а й державні та громадські діячі, а також військові начальники.
Обґрунтовано, що потерпілими у злочинах, передбачених ст. 350, 352 КК України, слід визнати саме «близьких або рідних» службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок.
Додатковими безпосередніми об’єктами досліджуваних злочинів виступатимуть безпека потерпілого, його здоров’я, власність.
3. Доведено, що юридична конструкція «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує» (ч. 1 ст. 350 КК України) означає, що злочин може бути вчинений лише в момент такої діяльності. Юридична конструкція «у зв’язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю» (ч. 2, 3 ст. 350, ст. 352 КК України) означає, що злочин може бути вчинений: а) під час безпосереднього виконання службових, державних чи громадських обов’язків; б) після такого виконання; в) до виконання таких обов’язків; г) за умови, що посягання вчинене у зв’язку з виконанням службових, державних чи громадських обов’язків.
У цьому аспекті вважаємо за необхідне в ч. 1 ст. 350 КК України замість юридичної конструкції «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, або зміни її характеру» вжити юридичну конструкцію «у зв’язку з виконанням службових чи громадських обов’язків». Таким чином, службова та громадська діяльність кримінально-правовою охороною в ч. 1 ст. 350 КК України буде охоплена не лише в момент такого виконання, а в будь-який час.
Уживання в диспозиції ч. 1 ст. 350 КК України юридичної конструкції «у зв’язку з виконанням службового або громадського обов’язку» також усуне вживані повтори, покращить техніку опису злочину (в ч. 1 ст. 350 КК України замість слів: «щодо службової особи… або щодо громадянина, який виконує громадський обов’язок… з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок» пропонуємо вжити слова: «у зв’язку з виконанням службового або громадського обов’язку».
Аргументовано необхідність конкретизації диспозиції: ч. 1 ст. 350 КК України – передбачити відповідальність за погрозу пошкодженням чи знищенням майна, насильством, вбивством; ч. 2 ст. 350 КК України – передбачити відповідальність за нанесення удару; ч. 2 ст. 352 КК України – передбачити відповідальність за загибель одної людини. Це розширить діапазон кримінально-правової охорони діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов’язок, конкретизує зміст кваліфікуючої ознаки в ч. 2 ст. 352 КК України.
Запропоновано також у ст. 350, а також інших статтях КК України, в яких передбачена відповідальність за посягання на діяльність інших службових осіб (ст. 345, 346, 377), викладати заборони в порядку від менш тяжкого діяння до більш тяжкого. Це уніфікує статті КК України, усуне можливі непорозуміння у сприйнятті кримінально-правової охорони діяльності різних службових осіб.
4. Констатовано, що погрози або насильство, знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок (ст. 350, ч. 1 ст. 352 КК України), вчиняються лише з прямим умислом. Доведено це з урахуванням змісту суб’єктивних ознак юридичних конструкцій: «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, або зміни її характеру» (ч. 1 ст. 350 КК України), «у зв’язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю» (ч. 2, 3 ст. 350, ст. 352 КК України). Якщо особа прагне досягти мети, що окреслена в диспозиції ч. 1 ст. 350 КК України, це означає, що вона невдоволена діяльністю службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, і вчинення погроз є бажаним для неї. За таких умов особа діє з прямим умислом.
Коли особа наносить потерпілому побої, заподіює йому легкі, середньої тяжкості тілесні ушкодження (ч. 2 ст. 350 КК України), тяжкі тілесні ушкодження (ч. 3 ст. 350 КК України), знищує або пошкоджує майно потерпілого (ч. 1 ст. 352 КК України) і це зумовлено діяльністю службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, такі дії свідчать про те, що ця особа невдоволена такою діяльністю. Невдоволення цією діяльністю і виступає мотивом злочину. Водночас мотив окреслює мету злочину – вплинути на діяльність у власних інтересах або інтересах іншої особи. Такий вплив передбачає можливість не допустити такої діяльності, припинити чи змінити її характер або ж вчинити діяння через діяльність, яка вже відбулась. За наявності такої мети особа вчиняє діяння лише з прямим умислом. Щоб вплинути на діяльність (вплинути на потерпілого внаслідок діяльності, яка вже завершена) особа і заподіює потерпілому побої, легкі, середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, знищує або пошкоджує його майно.
Знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, шляхом підпалу, іншим загальнонебезпечним способом відбувається з прямим умислом. Адже особа чинить це через діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок. Спричинення ж загибелі людей, настання інших тяжких наслідків відбувається з необережності. У випадку умисного ставлення до цих наслідків діяння особи, крім ст. 352 КК України, слід кваліфікувати як умисне вбивство (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України).
Якщо зміст юридичної конструкції «у зв’язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю» вказує на прямий умисел, то вказувати додатково на умисність діянь у ст. 350, 352 КК України не потрібно.
Вік суб’єктів злочинів, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 350, 352 КК України, законодавцем концептуально узгоджено в рамках чинного КК України і перегляду не потребує.
5. Обґрунтовано потребу узгодження видів та розмірів покарань за злочини, передбачені ст. 350, 352 КК України, та за злочини з аналогічними діяннями, що передбачені ст. 345, 347, 377, 378, 398, 399 КК України.
6. Викласти ст. 350 КК України в такій редакції:
«Стаття 350. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина у зв’язку з виконанням ними службових чи громадських обов’язків
1. Погроза пошкодженням або знищенням майна, насильством, вбивством щодо службової особи чи громадянина у зв’язку з виконанням ними службових чи громадських обов’язків, а також щодо їх близьких або рідних, –
карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Умисне нанесення удару, побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі чи громадянину у зв’язку з виконанням ними службових чи громадських обов’язків, а також їх близьким або рідним, –
караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі чи громадянину у зв’язку з виконанням ними службових чи громадських обов’язків, а також їх близьким або рідним, –
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
Примітка. 1. Виконання громадянином громадських обов’язків у ст. 350, 352 КК України слід розуміти як законну діяльність громадянина щодо припинення правопорушень, надання правоохоронним, судовим органам допомоги в їх законній діяльності.
2. Близькими у ст. 350, 352 КК України слід вважати будь-яких осіб, доля яких службовій особі чи громадянину, який виконує громадський обов’язок, не байдужа. Рідними у ст. 350, 352 КК України слід вважати будь-яких родичів службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок.
3. Сприйняття потерпілим погрози як реальної, такої, що може бути реалізована, не вимагається».
7. Викласти ст. 352 КК України в такій редакції:
«Стаття 352. Пошкодження або знищення майна службової особи чи громадянина у зв’язку з виконанням ними службових чи громадських обов’язків
1. Умисне пошкодження або знищення майна службової особи чи громадянина у зв’язку з виконанням ними службових чи громадських обов’язків, а також майна їх близьких або рідних, –
карається арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п’яти років.
2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людини чи інші тяжкі наслідки, –
караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву / Бажанов М. И. – К. : Вища школа, 1980. – 216 с.
2. Бажанов М. И. Уголовное право Украины / Бажанов М. И. – Днепропетровск : Пороги, 1992. – 167 с.
3. Брайнин Я. М. Некоторые вопросы учения о составе преступления в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин // Юридический сборник Киев. гос. ун-та. – 1960. – № 4. – С. 58–59.
4. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Брайнин Я. М. – М. : Юрид. лит., 1965. – 275 с.
5. Владимиров В. А. Преступления против порядка управления : учеб. пособие / В. А. Владимиров, Ю. И. Ляпунов. – М. : МВД СССР, 1969. – 96 с.
6. Волков Б. С. Мотивы преступлений: уголовно-правовое и социально-психологическое исследование / Волков Б. С. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 152 с.
7. Воробей П. А. Кримінальна відповідальність за незаконну торговельну діяльність / Воробей П. А. – К. : Укр. акад. внутр. справ, 1996. – 116 с.
8. Ворошилин Е. В. Субъективная сторона преступления : [учеб. пособие] /Е. В. Ворошилин, Г. А. Кригер. – М. : Изд-во Моск. гос. ун-та, 1987. – 76 с.
9. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / С. Б. Гавриш. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2002. – 634 с.
10. Гальперин И. М. Наказание: социальные функции, практика применения / Гальперин И. М. – М. : Юрид. лит., 1983. – 208 с.
11. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / Глистин В. К. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1079. – 127 с.
12. Давидович І. І. Кримінально-правова охорона представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. І. Давидович. – К., 2007. – 20 с.
13. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления / П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 244 с.
14. Дагель П. С. Установление субъективной стороны преступления : [учеб. пособие] / П. С. Дагель, Р. И. Михеев. – Владивосток : Дальневосточный гос. ун-т, 1972. – 36 с.
15. Даурова Т. Г. Уголовная ответственность за легкие телесные повреждения / Дарова Т. Г. – Саратов : Изд-во Сарат. гос. ун-та, 1980. – 120 с.
16. Дзюба В. Т. Уголовно-правовая защита личности и деятельности работников милиции и народных дружинников : учеб. пособие / Дзюба В. Т. – К. : НИиРИО Киев. высш. шк. МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1989. – 92 с.
17. Дубовец П. А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву / Дубовец П. А. – М. : Юрид. лит-ра, 1964. – 158 с.
18. Елизаров П. С. Ответственность за посягательство на жизнь, здоровье и достоинство работников милиции и народных дружинников : учеб. пособие / Елизаров П. С. – К. : НИиРИО Киев. высш. шк. МВД СССР, 1973. – 80 с.
19. Завадський Й. С. Менеджмент: Management / Завадський Й. С. – Т. 1. – Вид. 2-ге. – К. : Українсько-фінський ін-т менеджменту і бізнесу, 1998. – 236 с.
20. Загальна декларація прав людини // Іменем закону. – 1991. – № 1. – С. 9.
21. Загородников Н. И. Преступления против здоров’я / Загородников Н. И. – М. : Юрид. лит., 1969. – 166 с.
22. Запорізька Січ. 7.9. Про суддів, покарання на Січі // Хрестоматія з історії держави і права України : навч. посіб. / Упоряд. : А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – С. 92–132.
23. Исмаилов И. А. Ответственность за причинение тяжких телесных повреждений по советскому уголовному праву / Исмаилов И. А. – Баку: Изд-во АН АССР, 1969. – 160 с.
24. Келина С. Г. Ответственность юридических лиц в проекте нового УК Российское Федерации / С. Г. Келина // Уголовное право: новые идеи / под ред. С. Г. Келиной и А. В. Наумова. – М., 1994. – С. 50–60.
25. Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс]. –
http: // zakon.rada.gou.ua
26. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / Колпаков В. К., Кузьменко О. В. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
27. Конституція України: за станом на 8 грудня 2006 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2006. – 60 с.
28. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Загальна частина : курс лекцій / Коржанський М. Й. – К. : Атіка, 2001. – 543 с.
29. Коржанський М. Й. Предмет і об’єкт злочину : монографія / Микола Йосипович Коржанський. – Дніпропетровськ : Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
30. Коржанський М. Й. Проблеми кримінального права: монографія. – Д. : Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ, 2003. – 200с.
31. Коржанський М. Й. Словник кримінально-правових термінів / Коржанський М. Й. – К. : Генеза, 2000. – 200 с.
32. Коржанський М. Й. Уголовне право України. Загальна частина : курс лекцій / Коржанський М. Й. – К. : Наук. думка та Укр. видав. гр., 1996. – 336 с.
33. Коротка Руська Правда // Хрестоматія з історії держави і права України : навч. посіб. / упоряд. : А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – С. 24–35.
34. Краткий психологический словарь / сост. Л. А. Карпенко; под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – М. : Политиздат, 1985. – 386 с.
35. Кримінальна справа № 1-85 // Архів Сколівського районного суду Львівської області за 2005 рік.
36. Кримінальна справа № 1-510/2006 // Архів Святошинського районного суду м. Києва за 2006 рік.
37. Кримінальна справа № 1-134/2005 // Архів Луцького міськрайонного суду Волинської області за 2005 рік.
38. Кримінальна справа № 1-12/2006 // Архів Апеляційного суду Волинської області за 2006 рік.
39. Кримінальна справа № 1-15/2006 // Архів Путивльського районного суду Сумської області за 2006 рік.
40. Кримінальна справа № 1-231/2004 // Архів Пологівського районного суду Запорізької області за 2004 рік.
41. Кримінальна справа № 1-240/2005 // Архів Орджонікідзевського районного суду м. Харкова за 2005 рік.
42. Кримінальна справа № 1-50/2005 // Архів Стрийського міськрайсуду Львівської області за 2005 рік.
43. Кримінальна справа № 1-273-2005 // Архів Селідівського міського суду Донецької області за 2005 рік.
44. Кримінальна справа № 1-2006 // Архів Ладиженського міського суду Вінницької області за 2006 рік.
45. Кримінальна справа № 1-209 // Архів Гайсинського районного суду Вінницької області за 2006 рік.
46. Кримінальна справа № 1-207 // Архів Червоноградського міського суду Львівської області за 2005 рік.
47. Кримінальна справа № 1-100 // Архів Луцького міськрайсуду Волинської області за 2006 рік.
48. Кримінальне право України : Загальна частина / під ред. П. С. Матишевського, П. П. Андрушка, С. Д. Шапченко. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 324 с.
49. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін. ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Климента. – 5-те вид., переробл. та допов. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.
50. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін. ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 480 с.
51. Кримінальне право України : Загальна та Особлива частини : навч. посіб. / В. О. Кузнецов, М. П. Стрельбицький, В. К. Гіжевський. – К. : Істина, 2005. – 348 с.
52. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін. ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К. : Юрид. думка, 2004. – 656 с.
53. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін. ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – 3-тє вид., перероб. та допов. – К. : Атіка, 2009. – 744 с.
54. Кримінальне право України : Особлива частина : [підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти] / М. І. Бажанов, В. Я. Тацій, В. В. Сташис та ін. ; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Х. : Право, 2002. – 518 с.
55. Кримінальне право України : Особлива частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 624 с.
56. Кримінальний кодекс України 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
57. Кримінальний кодекс України : наук.-практ. коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. ; за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Вид. 2-ге, перероб. та допов. – Х. : Одіссей, 2004. – 1152 с.
58. Кримінальний кодекс України : наук.-практ. коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. ; за заг. ред. В. В.Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Видав. дім «Ін Юре», 2006. – 1152 с.
59. Кримінальний кодекс України: проект (підготовлений робочою групою Комісії Верховної Ради України з питань правопорядку та боротьби із злочинністю). – К., 1993. – 181 с.
60. Кримінальний кодекс України : наук.-практ. коментар / відп. ред. Є. Л. Стрельцов. – 5-те вид., перероб. та допов. – Х. : Одісей, 2008. – 800 с.
61. Кримінальний кодекс Української РСР 1960 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
62. Крылова Н. Е. Уголовное право зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии) : учеб. пособие /Н. Е. Крылова, А. В. Серебреникова. – Изд. 2-е перераб. и доп. – М. : Зерцало, 1998. – 202 с.
63. Кудрявцев В. В. Кримінально-правова охорона життя осіб, що є носіями судової влади, за кримінальним законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. В. Кудрявцев. – О. : ОНЮА, 2006. – 20 с.
64. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / Кудрявцев В. Н. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
65. Кудрявцев В. Н. Теоретические основы квалификации преступлений / Кудрявцев В. Н. – М. : Юрид. лит., 1963. – 324 с.
66. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів : підручник / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко ; за заг. ред. Є. М. Моісеєва, О. М. Джужі. – 2-ге вид. – К. : КНТ. 2007. – 345 с.
67. Кузнецова Н. Ф. Преступление и преступность / Кузнецова Н. Ф. – М., 1969. – 216 с.
68. Курс советского уголовного права. Общая часть. Т. 2: Преступления / [ред. кол. : А. А. Пионтковский, П. С. Ромашкин, В. М. Чхиквадзе]. – М. : Наука, 1970. – 516 с.
69. Лихова С. Я. Злочини у сфері реалізації громадських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України : [монографія] / Софія Яківна Лихова. – К. : Видав.-поліграф. центр «Київський університет», 2006. – 573 с.
70. Малиновський В. Я. Державне управління : навч. посіб. / В. Я. Малиновський. – Вид. 2-ге, допов. та перероб. – К. : Атіка, 2003. – 268 с.
71. Мамчур В. М. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. М. Мамчур. – К. : Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2002. – 20 с.
72. Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / Матишевський П. С. – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
73. Михайленко П. П. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посіб. / Михайленко П. П., Кузнецов В. В., Михайленко В. П., Опалинський Ю. В. – К. : Міжнар. акад. фундаментальних основ буття, 2006. – 440 с.
74. Михайленко П. П. Уголовное право Украины : учебник / П. П. Михайленко. – К. : МВД Украины, 1995. – 249 с.
75. Модельный уголовный кодекс для государств-участников СНГ // Правоведение. – 1996. – № 1. – С. 88–90, 95–96.
76. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина : курс лекцій / Навроцький В. О. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2000. – 771 с.
77. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. – Т. 2. – К. : Форум, 2001. –1078 с.
78. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., перероб. та доповн. / відп. ред С. С. Яценко. – К. : А.С.К., 2005. – 848 с.
79. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 3-тє вид., перероб. та доповн. / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Атіка, 2003. – 876 с.
80. Наумов А. В. Предприятие на скамье подсудимых? / А. В. Наумов // Советская юстиция. – 1992. – № 17–18. – С. 3–11.
81. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть : [курс лекций] / Наумов А. В. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Изд-во БЕК, 1999. – 572 с.
82. Наумов А. В. Уголовный закон в условиях перехода к рыночной экономике / А. В. Наумов // Советское государство и право. – 1991. – № 2. – С. 34–43.
83. Нємцов В. Д. Менеджмент організацій : навч. посіб. / Нємцов В. Д., Довгань Л. Є., Сініок Г. Ф. – К. : ТОВ «УВПК «ЕксОб», 2001. – 129 с.
84. Нижник Н. Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе / Нижник Н. Р. – К. : НАНУ, 1995. – 214 с.
85. Никифоров А. С. Об уголовной ответственности юридических лиц / А. С. Никифоров // Уголовное право: новые идеи / под ред. С. Г. Келиной и А. В. Наумова. – М., 1994 – С. 44–61.
86. Никифоров А. С. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву / Никифоров А. С. – М. : Госюриздат, 1959. – 260 с.
87. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Никифоров Б. С. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1960. – 232 с.
88. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления: Методологические аспекты / Новоселов Г. П. – М. : Изд-во НОРМА, 2002. – 208 с.
89. Орлов В. С.Субъект преступления по советскому уголовному праву / Орлов В. С. – М. : Госюриздат, 1958. – 260 с.
90. Осадчий В. І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності : монографія / Осадчий В. І. – К. : Атіка, 2004. – 336 с.
91. Осадчий В. І. Об’єкт і система злочинів, передбачених розділом XV КК України / В. І. Осадчий // Право України. – 2004. – № 2. – С. 93–97.
92. Осадчий В. І. Проблеми кримінально-правового захисту правоохоронної діяльності : дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 / В. І. Осадчий. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2004. – 469 с.
93. Павлов В. Г. Субъект преступления / Павлов В. Г. – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 318 с.
94. Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность / Панов Н. И. – Х. : Вища шк., 1982. – 160 с.
95. Поленов Г. В. Ответственность за преступления против порядка управления / Поленов Г. В. – М. : Юрид. лит., 1966. – 136 с.
96. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень : затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січ. 1995 р. № 6 // Юридичний вісн. України. – 1995. – № 18. – С. 5–9.
97. Про внесення змін до законодавчих актів України щодо застосування кримінальних покарань у вигляді штрафу : Закон України від 8 лют. 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 53.
98. Про внесення змін і доповнень в Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси : Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 10 верес. 1962 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1962. – № 37. – Ст. 461.
99. Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України : Закон України від 17 черв. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 511.
100. Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України і Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за посягання на життя, здоров’я і майно суддів, працівників правоохоронних органів, осіб, які беруть участь в охороні громадського порядку, та громадян : Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 46. – Ст. 249.
101. Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 17 серпня 1966 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1966. – № 32. – Ст. 195.
102. Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12 січня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1983. – № 4. – Ст. 50.
103. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України від 23 груд. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
104. Про застосування судами України законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів, працівників правоохоронних органів : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 черв. 1992 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 98–108.
105. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 трав. 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – Ст. 170.
106. Про посилення правового захисту працівників правоохоронних органів: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 18 січ. 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 7. – Ст. 45.
107. Про скасування кримінальних покарань у вигляді заслання і вислання: Закон України від 6 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 23. – Ст. 337.
108. Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зi зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами : Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 вiд 26 квіт. 2002 р. // Нове кримінальне законодавство України та постанови Пленуму Верховного Суду України (2001–2007 рр.) / автор наук. ст. та упоряд. В. В. Кузнецов. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В. – 2007. – С. 110–116.
109. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. // Нове кримінальне законодавство України та постанови Пленуму Верховного Суду України (2001–2007 рр.) / автор наук. ст. та упоряд. В. В. Кузнецов. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В. – 2007. – С. 134–144.
110. Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи : Постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 30 трав. 2008 р.
101. Про судову практику у справах про хабарництво : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квіт. 2002 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 206–215.
112. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : Закон України від 22 черв. 2000 р. // Відомості Верховної Ради. – 2000. – №40. – Ст. 338.
113. Реннеберг Иоахим. Объективная сторона преступления / Иоахим Реннеберг. – М. : Госюриздат, 1957. – 88 с.
114. Российское уголовное право. Общая часть : учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Спарк, 2000. – 478 с.
115. Савченко А. В. Кримінальне законодавство України та федеративне кримінальне законодавство Сполучених Штатів Америки : комплексне порівняльно-правове дослідження / Савченко А. В. – К. : КНТ, 2007. – 594 с.
116. Савченко А. В. Мотив і мотивація злочину : монографія / Савченко А. В. – Атіка, 2002. – 144 с.
117. Словарь иностранных слов. – 18 изд., стер. – М. : Рус. яз., 1989. –624с.
118. Словник української мови. В 11 т. – Т. 2. – К. : Наук. думка, 1971. –550 с.
119. Словник української мови. В 11 т. – Т. 3. – К. : Наук. думка, 1972. –744 с.
120. Словник української мови. В 11 т. – Т. 5. – К. : Наук. думка, 1974. – 840 с.
121. Словник української мови. В 11 т. – Т. 6. – К. : Наук. думка, 1975. – 832 с.
122. Словник української мови. В 11 т. – Т. 7. – К. : Наук. думка, 1976. – 724 с.
123. Статут Великого князівства Литовського, виданий у Кракові в 1588 році // Хрестоматія з історії держави і права України : навч. посіб. / упоряд. : А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – С. 75–84.
124. Сташис В. В. Преступления против порядка управления / В. В. Сташис, М. И. Бажанов. – Х., 1971. – 75 с.
125. Сучасне кримінальне право : курс лекцій / Савченко А. В., Кузнецов В. В., Штанько О. Ф. та ін. – 2-ге вид. – К. : Вид. Паливода А.В., 2006. – 456 с.
126. Таганцев Н. С. Русское уголовное право. Часть общая : лекции: в 2 т. / Таганцев Н. С. – Т. 1. – М. : Наука. – 380 с.
127. Тарарухин С. А. Установление мотива и квалификация преступлений / Тарарухин С. А. – К. : Выща шк., 1977. – 152 с.
128. Тацій В. Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України : навч. посіб. / Тацій В. Я. – Х. : Вища шк., 1994. – 74 с.
129. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / Таций В. Я. – Х. : Выща шк., 1988. – 198 с.
130. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления / Тимейко Г. В. – Ростов : Изд-во Ростов. ун-та, 1977. – 216 с.
131. Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления / Трайнин А. Н. – М. : Госюриздат 1957. – 361 с.
132. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части : учебник для высш. учеб. заведений / [Е. Н. Алиева, Т. А. Гончар и др.] ; Е. Л. Стрельцов (отв. ред.). – [2-е изд., доп. и перераб.]. – Х. : Одиссей, 2006. – 720 с.
133. Уголовный кодекс Австралии 1995 г. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 388 с.
134. Уголовный кодекс Австрии. – М. : Зерцало-М, 2001. – 144 с.
135. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 325 с.
136. Уголовный кодекс Голландии. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2000. – 252 с.
137. Уголовный кодекс Грузии. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2000. – 409 с.
138. Уголовный кодекс Дании. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 230 с.
139. Уголовный кодекс Испании. – М. : ЗЕРЦАЛО, 1998. – 218 с.
140. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 242 с.
141. Уголовный кодекс Кыргызской Республики. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 352 с.
142. Уголовный кодекс Латвийской Республики. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 313 с.
143. Уголовный кодекс Республики Беларусь. – Мн. : Амалфея, 2004. – 320 с.
144. Уголовный кодекс Республики Болгария. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 298 с.
145. Уголовный кодекс Республики Казахстан. – Алматы : Юрист, 1999. – 141 с.
146. Уголовный кодекс Республики Молдова / вступ. ст. А. И. Лукашова. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 408 с.
147. Уголовный кодекс Республики Польша. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 234 с.
148. Уголовный кодекс Республики Сан-Марино. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 253 с.
149. Уголовный кодекс Республики Таджикистан. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 410 с.
150. Уголовный кодекс Республики Узбекистан : науч.-практ. комментарий / под ред. А. С. Якубова. – Ташкент : Академия МВД Республики Узбекистан, 1996. – 388 с.
151. Уголовный кодекс Российской Федерации. – М. : Эксмо, 2005. – 256 с.
152. Уголовный кодекс Туркменистана. – Ашхабад : Туркменистан, 1997. – С. 182–339.
153. Уголовный кодекс УССР 1922 г. // Борьба с преступностью в Украинской ССР. Т. 1. 1917–1925 гг. / автор очерка и составитель документов проф. П. П. Михайленко. – К. : ВШ МООП, 1966. – С. 450–496.
154. Уголовный кодекс УССР 1927 г. // Борьба с преступностью в Украинской ССР. Т. 2. 1926–1967 гг. / автор очерка и составитель документов проф. П. П. Михайленко. – К. : ВШ МООП, 1967. – С. 311–369.
155. Уголовный кодекс Франции. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 650 с.
156. Уголовный кодекс ФРГ. – М. : Зерцало, 2000. – 208 с.
157. Уголовный кодекс Швейцарии. – М. : ЗЕРЦАЛО, 2000. – 136 с.
158. Уголовный кодекс Швеции. – М. : Изд-во МГУ, 2000. – 167 с.
159. Уголовный кодекс Японии. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 226 с.
160. Устав о наказаниях, налагаемых мировыми судьями // Российское законодательство Х–ХХ веков. Т. 8. Судебная реформа. – М. : Юрид. лит., 1991. – С. 395–463.
161. Утевский Б. С. Вина в советском уголовном праве / Утевский Б. С. – М. : Госюриздат, 1950. – 319 с.
162. Фесенко Є. В. Злочини проти здоров’я населення та системи заходів з його охорони : [монографія] / Фесенко Є. В. – К. : Атіка, 2004. – 280 с.
163. Филановский И. Г. Социально-психологическое отношение субъекта к преступлению / Филановский И. Г. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1970. – 174 с.
164. Философский энциклопедический словарь / ред.-состав. Е. Ф. Губский, Г. В. Кораблёва, В. А. Лутченко. – М. : Инфро-М, 2002. – 678 с.
165. Флетчер Дж. Основные концепции современного уголовного права / Флетчер Дж., Наумов А. В. – М. : Юристъ, 1998. – 512 с.
166. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / Фріс П. Л. – 2-ге вид., доповн. і переробл. – К. : Атіка, 2009. – 512 с.
167. Фролов Е. А. Спорные вопросы общего учения об объекте преступления / Е. А. Фролов // Сб. уч. тр. Свердлов. юрид. ин-та. – Свердловск, 1969. – Вып. № 10. – С. 184–225.
168. Хавронюк М. І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України / Хавронюк М. І. – К. : Істина, 2004. – 504 с.
169. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : монографія / Хавронюк М. І. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 1048 с.
170. Читлов Д. С. Охрана здоровья граждан от тяжких насильственных посягательств / Читлов Д. С. – Саратов : Изд-во Сарат. гос. ун-та, 1974. – 182 с.
171. Шаргородский М. Д. Избранные труды по уголовному праву / Шаргородский М. Д. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 434 с.
172. Юридический энциклопедический словарь / гл. ред. Л. Я. Сухарев. – М. : Сов. энциклопедия, 1987. – 528 с.
173. Энциклопедия уголовного права. Т. 4. Состав преступления. – СПб : Издание профессора Малинина., 2005.
174. Ярмыш Н. Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ) : монография / Ярмыш Н. Н. – Х. : Право, 2003. – 512 с.
175. Яценко С. С. Питання відповідальності за злочинні посягання на охоронців громадського порядку / С. С. Яценко // Проблеми правознавства. – Вип. 2. – К., 1965. – С. 103–108.