ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗАПОДІЯННЯ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЛОГІНОВА ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА

УДК 343.98 : 343.615

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ
ЗАПОДІЯННЯ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Іщенко Андрій Володимирович,
заслужений юрист України,
доктор юридичних наук, професор

Київ 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. 3
КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗАПОДІЯННЯ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ 11
1.1. Історіографія проблеми розслідування тілесних ушкоджень 11
1.2. Сучасні уявлення про криміналістичну характеристику тілесних ушкоджень 27
1.3. Елементи криміналістичної характеристики тілесних ушкоджень 51
Висновки до розділу 72
РОЗДІЛ 2. 76
ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ЗАПОДІЯННЯ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ 76
2.1. Особливості порушення кримінальної справи про заподіяння тілесних ушкоджень 76
2.2. Поняття та значення слідчих ситуацій при розслідуванні тілесних ушкоджень 90
Висновки до розділу 116
РОЗДІЛ 3. 119
ТАКТИКА ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ ДІЙ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ 119
3.1. Організація і тактичні особливості проведення слідчих дій при розслідуванні тілесних ушкоджень 119
3.2. Використання спеціальних знань під час розслідування заподіяння тілесних ушкоджень 154
Висновки до розділу 165
ВИСНОВКИ 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 180
ДОДАТКИ 202
ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі реалізації основних конституційних положень щодо захисту людини, її життя та здоров’я, честі і гідності, недоторканності й безпеки, що є найвищою соціальною цінністю, виникає велика кількість різноманітних проблем, однією з яких є захист людини від злочинних посягань на неї. Заподіяння тілесних ушкоджень є тяжким злочином проти особи. З часом удосконалюється злочинний механізм заподіяння тілесних ушкоджень, виявляються їх нові види та професійна спрямованість. Своєрідність злочинів даної категорії, її динамізм потребують адекватних засобів стратегічного й тактичного порядку боротьби з цим явищем, розробки відповідних наукових рекомендацій ефективної діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинами проти особи.
За даними Департаменту інформаційних технологій МВС Україні, з 1998 по 2010 рік рівень заподіяння тілесних ушкоджень має тенденцію до зниження, проте він залишається вагомим. За 2009 р. зареєстровано 20 410 злочинів проти життя та здоров’я особи, за 2010 р. – 19 017 злочинів. Прослідковується динамічне збільшення зареєстрованих злочинів за ст. 122 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (у 1998 р. – 9 743, у 2008 р. – 10 843) та за ст. 125 КК України (у 1998 р. – 899, у 2008 р. – 1 705) . За таких умов, особливо важливого значення у розкритті злочинів проти життя та здоров’я особи набуває проблема удосконалення методики розслідування злочинів даної категорії. Тому подальше розроблення методики розслідування тілесних ушкоджень має не тільки науковий, але й практичний інтерес.
На сьогоднішній день ще не забезпечена достатня якість розслідування злочинів даної категорії. У процесі розслідування заподіяння тілесних ушкоджень недооцінюється складність розслідування, так як більшість цих злочинів вчиняються в стані очевидності. Така позиція призводить до зниження активності слідчих, неналежному виявлені та фіксації слідової інформації, допускаються слідчі помилки, а збір доказів набуває тенденційного, частіше обвинувального характеру. При проведенні слідчих дій не досліджуються якісно та в повному обсязі усі обставини справи, що призводить до необґрунтованих рішень, у результаті чого можливе порушення загальних принципів законності та незаконне притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Проблеми методики розслідування заподіяння тілесних ушкоджень певним чином досліджувались у вітчизняній криміналістиці. Разом із тим сьогодні існує необхідність вивчення проблем розслідування заподіяння тілесних ушкоджень, запропонування практичним працівникам правоохоронних органів певних алгоритмів дій, розробки нових методик розслідування.
Вагомий внесок у дослідження теоретичних питань, пов’язаних із методикою розслідування злочинів внесли вчені-криміналісти України: Ю. П. Аленін, Л. І. Аркуша, В. Д. Басай, В. П. Бахін, В. Д. Берназ, В. В. Бірюков, Т. В. Варфоломеєва, В. К. Весельський, А. Ф. Волобуєв, В. І. Галаган, В. Г. Гончаренко, В. Я. Горбачевський, О. Ф. Долженков, В. А. Журавель, В. П. Захаров, А. В. Іщенко, Н. С. Карпов, О. А. Кириченко, Н. І. Клименко, І. І. Когутич, О. Н. Колесніченко, В. П. Колмаков, В. О. Коновалова, М. В. Костицький, І. І. Котюк, В. С. Кузьмічов, В. В. Літвін, В. К. Лисиченко, В. В. Лисенко, В. Г. Лукашевич, Є. Д. Лук’янчиков, В. Т. Маляренко, Ю. Ю. Орлов, О. С. Саінчин, М. В. Салтевський, М. Я. Сегай, В. М. Стратонов, В. В. Тіщенко, Л. Д. Удалова, В. Г. Хахановський, П. В. Цимбал, К. О. Чаплинський, С. С. Чернявський, В.Ю. Шепітько, Б. В. Щур та інші. Серед зарубіжних вчених дана проблема досліджувалася у роботах Т. В. Авер’янової, О. Я. Баєва, Р. С. Бєлкіна, О. М. Васильєва, І. О. Возгріна, В. К. Гавла, І. Ф. Герасимова, Л. Я. Драпкіна, Г. Г. Зуйкова, В. Я. Колдіна, Ю. Г. Корухова, В. О. Образцова, Г. М. Мудьюгіна, М. О. Селіванова, В. І. Шматова, М. П. Яблокова та інших, роботи яких удосконалили практику розслідування злочинів і стали теоретичним підґрунтям дослідження.
Разом із тим слід зазначити, що в криміналістиці відсутні достатні розробки щодо розслідування тілесних ушкоджень, і тому виникає необхідність формування та удосконалення окремих сучасних методик розслідування тілесних ушкоджень, розроблення типових дій працівників правоохоронних органів у певних ситуаціях. Тому обрана тема дисертаційного дослідження є актуальною та не дослідженою належним чином у криміналістичній теорії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Стратегії національної безпеки України (затверджена Указом Президента України від 12.02.2007 р. № 105/2007); Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2011 р. № 1911); Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції» (Указ Президента України від 27.10.2009 р. № 870/2009); Програми протидії злочинам проти життя та здоров’я особи на 2008–2012 роки (рішенням колегії МВС України 25.07.2008 № 17 км/1); Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 р. № 347), а також щорічних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ. Тема зареєстрована Координаційним бюро Національної академії правових наук України (реєстраційний №673, 2009 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета полягає у розробці теоретичних основ і практичних рекомендацій розслідування заподіяння тілесних ушкоджень, розробці й обґрунтуванні пропозицій щодо подальшого удосконалення методики розслідування злочинів даної категорії.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких задач:
- узагальнити історичний досвід та наукові дослідження методики розслідування тілесних ушкоджень;
- надати класифікацію тілесних ушкоджень за криміналістичними ознаками;
- визначити основні елементи криміналістичної характеристики заподіяння тілесних ушкоджень;
- розкрити особливості порушення кримінальних справ та початкового етапу розслідування тілесних ушкоджень;
- виділити слідчі ситуації початкового етапу розслідування зазначеної злочинної діяльності та визначити алгоритм дій слідчого щодо їх вирішення;
- охарактеризувати тактику проведення окремих слідчих дій при розслідуванні заподіяння тілесних ушкоджень;
- розкрити можливості використання спеціальних знань при розслідуванні тілесних ушкоджень;
- підготувати та запропонувати слідчим підрозділам правоохоронних органів України практичні рекомендації щодо розслідування тілесних ушкоджень.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що складаються в діяльності правоохоронних органів при розслідуванні заподіяння тілесних ушкоджень.
Предмет дослідження – основні положення методики розслідування заподіяння тілесних ушкоджень.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектико-матеріалістичний метод, що сприяв розумінню об’єкта дослідження в контексті поєднання потреб науки та практики. У дослідженні застосовувалися спеціально-правові методи, зокрема: історико-правовий – при вивченні наукових робіт, поглядів вчених на окремі проблемні питання предмета дослідження (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1); порівняльно-правовий – при дослідженні аналізу думок вчених, законодавства про кримінальну відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень (підрозділи 1.1, 1.2); догматичний – при тлумаченні понятійного апарату дослідження (підрозділи 1.2, 2.1, 3.1); системний – при побудові класифікації заподіяння тілесних ушкоджень, визначення поняття та змісту криміналістичної характеристики злочину, класифікації слідчих ситуацій (підрозділи 1.2, 2.1); статистичний – аналіз та використання даних МВС України (розділ 1); соціологічні – з метою вивчення думки практичних працівників (розділи 1–3).
Емпіричну базу дослідження становлять використані результати вивчення судової та слідчої правоохоронної практики, зокрема: узагальнення статистичного матеріалу Управління оперативної інформації МВС України; результати аналізу 210 кримінальних справ, порушених за ознаками ст.ст. 121–125 КК України за період 2001–2010 рр.; дані опитування 220 слідчих з різних регіонів України; систематизовані результати вивчення оглядів судово-слідчої практики, офіційних звітів та іншого матеріалу підрозділів системи МВС України за 2005–2010 рр. При підготовці дисертації автор використовував власний досвід роботи у слідчих підрозділах МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у криміналістичній науці монографічним узагальненням проблем розслідування заподіяння тілесних ушкоджень. Сформульовані положення і рекомендації надали можливість отримати систему теоретичних та практичних поглядів на стан, тенденції і перспективи розвитку цього напряму діяльності та запропонувати конкретні шляхи їх реалізації у правотворчу та практичну діяльність правоохоронних органів України. У дисертації обґрунтовано низку нових концептуальних положень, висновків і рекомендацій, що мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема
вперше:
- розкрита історіографія та систематизовано наукові розробки науковців з проблемних питань розслідування тілесних ушкоджень;
- проведена класифікація заподіяння тілесних ушкоджень за криміналістичними ознаками;
- систематизовано типові слідчі ситуації, запропоновані напрямки розслідування та алгоритм проведення слідчих дій, характерний для кожного етапу при різних слідчих ситуаціях;
- визначені основні носії інформації про злочин та типова слідова картина заподіяння тілесних ушкоджень;
- сформульовані методичні рекомендації й пропозиції удосконалення ефективності розкриття та розслідування заподіяння тілесних ушкоджень;
удосконалено:
- зміст елементів криміналістичної характеристики заподіяння тілесних ушкоджень;
- структуру способу вчинення злочину, її складових елементів;
- організацію і тактику проведення огляду місця події під час розслідування заподіяння тілесних ушкоджень;
дістало подальшого розвитку:
- визначення понять «криміналістична характеристика злочину», «початковий етап розслідування», «слідча ситуація»;
- процедура порушення кримінальних справ за фактом заподіяння тілесних ушкоджень особі;
- сутність і значення невідкладних і початкових слідчих дій при розслідуванні тілесних ушкоджень;
- тактика проведення окремих слідчих дій на початковому та наступному етапах розслідування даної категорії злочинів;
- розкриття можливостей судових експертиз при розслідуванні тілесних ушкоджень.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження впроваджено як рекомендації у:
– практичну діяльність – з метою подальшого удосконалення слідчої діяльності з розкриття та розслідування заподіяння тілесних ушкоджень (акти впровадження ГСУ МВС України від 04.03.2011 р., УМВС України в Херсонській області від 14.03.2011 р.);
– навчальний процес – при викладанні курсу криміналістики, зокрема розділу методики розкриття та розслідування окремих видів злочинів, а також при підготовці підручників, навчальних посібників з курсу «Криміналістика» і спецкурсу «Методика розслідування окремих видів злочинів» (акти впровадження Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ від 14.03.2011 р.; Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка від 17.03.2011 р., Національної академії прокуратури України від 23.02.2011 р.; Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 14.02.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Положення, що викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовуються. У статті в співавторстві з О. А. Борідько особистий внесок здобувача становить 60 %.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені автором у виступах на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Інформаційне забезпечення розкриття та розслідування злочинів», (Луганськ, 2008 р.); «Восьмі осінні юридичні читання» (Хмельницький, 2009 р.); «Криміналістика у протидії злочинності» (Київ, 2009 р.); «Проблеми боротьби зі злочинністю і підготовка кадрів для органів внутрішніх справ Республіки Бєларусь» (Мінськ, 2010 р.); «Про актуальні питання судово-експертного та техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів» (Київ, 2010 р.); «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (Запоріжжя, 2010 р.); «Теорія і практика сучасного права» (Херсон, 2010 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження, що сформульовані в дисертації, відображено в 17 наукових публікаціях, серед яких шість статей – у виданнях, включених МОНмолодьспорту України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, десять статей – у збірниках тез наукових доповідей, оприлюднених на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, а також методичні рекомендації.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках на основі проведеного ґрунтовного і комплексного дослідження проблем розслідування тілесних ушкоджень сформульовані теоретичні положення, які наближені до вимог практичної діяльності, спрямованої на якісне розкриття злочинів розглядуваної категорії, зокрема:
1. Серед злочинів проти особи велику небезпеку посідають злочини, що посягають на здоров’я людини. При вивченні наукових досліджень та розглядаючи теоретичні джерела, можна дійти висновку, що проблеми методики розслідування спричинення тілесних ушкоджень певним чином досліджені у вітчизняній криміналістиці. Але разом із тим сьогодні існує необхідність у вдосконаленні окремих сучасних методик розслідування тілесних ушкоджень, пропонування алгоритму слідчих дій у певних ситуаціях, вдосконалити тактику слідчих дій та призначення судових експертиз є необхідність формування нових методичних рекомендацій з урахуванням якісних та кількісних змін, що відбулися в нашій державі.
2. Класифікація злочинів проти здоров’я особи може включати різноманітні критерії, але повинна володіти криміналістично значущими ознаками, оскільки є підставою для формування методики розслідування тілесних ушкоджень:
- залежно від наслідків злочинних дій – заподіяння тяжких тілесних ушкоджень – ушкодження, що потягло втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднане зі стійкою втратою працездатності не менш, як на одну третину; що потягло переривання вагітності; непоправне знівечення обличчя; що спричинило смерть потерпілого; середньої тяжкості тілесні ушкодження; легкі тілесні ушкодження;
- за способом готування – злочин заплановано заздалегідь із приховуванням обставин заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, без підготовки, у зв’язку з умислом, що виник раптово;
- за способом заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому – фізичне насильство, без використання будь-яких знарядь, з використанням спеціально підготовлених знарядь, випадкових знарядь і предметів побутового чи господарського призначення, із застосуванням вогнепальної, газової, пневматичної, холодної зброї, отруйних речовин, вибухових речовин та пристроїв;
- за характером дії по приховуванню злочину – приховання самого факту злочину, своєї участі в злочині, слідів злочинних дій, а саме: застосування маскування зовнішності, із приведенням жертви в несвідомий чи безпомічний стан, залякування потерпілого, інсценування іншої події, застосування засобів та прийомів, що ускладнюють виявлення слідів і доказів, утаювання, маскування, знищення доказів, інсценування, фальсифікацію інформації або її носіїв;
- за слідовою картиною виділяють – сліди, залишені злочинцем: сліди рук, ніг, рукавичок, взуття, слідів-виділень організму, мікрочастинок тіла, волосся, одягу і взуття; сліди використання спеціальних знарядь і засобів, зброї, вибухових речовин і вибухових пристроїв, та сліди їхнього застосування на місці події; пошкодження, виявлені на супутніх об’єктах обстановки; сліди-відображення у вигляді мислених образів, відбитих у пам’яті потерпілих і свідків;
- залежно від місця їх вчинення – вчинені в місті; вчинені у населених пунктах сільської місцевості; вчинені за межами населених пунктів; також місцем заподіяння тілесних ушкоджень може бути приміщення будинку, адміністративної будівлі, розважальний заклад, магазин, кафе, бар, вулиця, у дворах, у парках, скверах, на кладовищах, у під’їздах, на сходових площадках, на ринках, на автомобільному і міському транспорті, на дорогах, у лісі, лісопарках, поблизу водойм і в інших місцях відпочинку, риболовлі й ін.;
- за часом заподіяння тілесних ушкоджень можна виділити на – пора року; день тижня; час доби; вчинені у світлий час доби та вчинені в темний час доби;
- залежно від особи потерпілого: за кількістю – один чи декілька потерпілих; за віком потерпілих виділяють – неповнолітні, повнолітні, особи похилого віку, групи різного віку; за статтю – чоловіки, жінки;
- залежно від особи злочинця можна виділити: за кількістю учасників заподіяння тілесних ушкоджень може бути розділене на – вчинені одноосібно і групою осіб; за кількість вчинення злочинів проти здоров’я особи – які вчинені особою вперше, вчинені особою повторно або неодноразово, вчинені професійним злочинцем; за віком учасників виділяють – неповнолітні, повнолітні, особи похилого віку, групами різного віку; за статтю заподіяння тілесних ушкоджень вчиняють як чоловіки, так і жінки, можливе групове різностатеве вчинення злочину; за місцем проживання виділяють – особою, яка проживає у тому ж населеному пункті, де проживає потерпілий, особою, яка проживає в іншому населеному пункті, групою осіб, які проживають у тому ж населеному пункті, де і потерпілий, групою осіб, які проживають в іншому населеному пункті, групою осіб, частина яких проживає у тому ж населеному пункті, де і потерпілий, а інші – в іншому населеному пункті; за зв’язком із потерпілим можна виділити – учасники злочину мають родинні чи спільні побутові відносини, які не мають взагалі ніяких родинних зв’язків; особа давно знала потерпілого чи перебувала з ним у дружніх, чи інших стосунках; випадково познайомилися з потерпілим у день вчинення злочину та виникли неприязні відносини; не знав потерпілого, але злочин учинив у зв’язку з віктимною поведінкою потерпілого (брутально лаявся чи ображав присутніх, провокував бійку тощо).
3. У результаті дослідження теоретичних джерел та наукових підходів у яких науковці розглядають проблематику поняття криміналістичної характеристики злочину, розроблене власне визначення криміналістичної характеристики заподіяння тілесних ушкоджень, під яким слід розуміти – сукупність взаємозалежних, динамічних загальних та індивідуальних ознак вчиненого злочину, які відображають об’єктивну інформацію про спосіб, обстановку та умови вчинення злочину, механізм утворення слідів злочину, особу потерпілого та злочинця, на підставі якої визначаються напрямки розслідування злочину.
До основних елементів криміналістичної характеристики заподіяння тілесних ушкоджень можна віднести: спосіб вчинення злочину, у поєднанні зі способами готування і приховування заподіяння тілесних ушкоджень; обстановку заподіяння тілесних ушкоджень – місце, час, умови та інші обставини, що є типовими для обстановки вчинення злочину цієї категорії; знаряддя і засоби злочину; слідову картину вчиненого злочину або типові матеріальні сліди злочину та механізм їх утворення; особу потерпілого; особу злочинця.
4. Найбільш поширеними приводами до порушення кримінальної справи з даної категорії злочинів є заяви потерпілих, родичів і інших громадян; повідомлення, що надійшли з лікувальних установ, а також безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим ознак злочину. При вирішенні питання про порушення кримінальної справи важливе значення має характер наслідків, що наступили внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень, що є підставою для кваліфікації злочину. Дослідча перевірка, направлена на виявлення й фіксацію фактичних даних про ознаки злочину, збір доказової інформації та вирішення питання про порушення кримінальної справи чи відмови в порушенні кримінальної справи.
На момент порушення кримінальної справи слідчий повинен мати у своєму розпорядженні такі матеріали: а) зареєстроване повідомлення про вчинений злочин; б) детальні відомості про те, при яких обставинах було вчинено злочин; в) пояснення та повні анкетні дані про потерпілу особу; г) пояснення осіб, причетних до вчиненого злочину; д) пояснення очевидців вчиненого злочину; ж) протокол огляду місця події, який проводиться до порушення кримінальної справи; з) довідка з медичної установи з діагнозом потерпілої особи; е) довідка судово-медичного експерта або акт судово-медичного освідування зі встановленим ступенем тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяні потерпілому, що має вирішальне значення для кваліфікації протиправного діяння.
Початковий етап розслідування теоретично включає провадження невідкладних слідчих дій, а саме: допит потерпілого, освідування, огляд одягу потерпілого і огляд місця події, призначення судово-медичної експертизи та криміналістичних експертиз, допит свідків.
5. На початковому етапі розслідування слідчий повинен вирішити основне завдання – встановити підозрювану особу та довести її вину. Крім того, залежно від слідчої ситуації, що склалася, необхідно встановити потерпілому особу та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, час та механізм утворення; довести факт умисного заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та встановити спосіб заподіяння; виявити осіб, причетних до розслідуваної події. для кращої організації досудового слідства пропонуємо наступну класифікацію слідчих ситуацій та перелік необхідних слідчих дій:
Первинні ситуації мають місце на стадії надходження заяви чи повідомлення про вчинений злочин та :
1) надійшла інформація про заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, є достатньо даних, що вказують на ознаки злочину, кримінальна справа порушена;
2) у зібраних матеріалах недостатньо підстав для порушення кримінальної справи. В таких випадках є обов’язковим проведення перевірочних дій, направлених на збір інформації про вказану подію, та вирішується питання про порушення кримінальної справи чи про відмову в порушенні кримінальної справи.
На початковому етапі розслідування заподіяння тілесних ушкоджень можна виділити такі групи слідчих ситуацій:
Перша група слідчих ситуацій – слідчі ситуації, що залежать від того, в якому місці та в який час було вчинено злочин. Оптимально виділити дві слідчі ситуації даної групи:
1) потерпілому заподіяно тілесні ушкодження за місцем його проживання чи його друзів, знайомих. Основним напрямком розслідування в такому випадку буде перевірка на причетність до вчинення злочину кола осіб, із якими потерпілий підтримував дружні стосунки або навпаки, знаходився у неприязних відносинах.
2) у випадку заподіяння тілесних ушкоджень у громадському місці або на відкритій місцевості. Основними слідчими діями в такому випадку можуть бути огляд місця події, допит потерпілого і свідків, призначення судово-медичної експертизи, різних криміналістичних експертиз, оперативно-розшукові заходи, направлені на встановлення особи, що вчинила злочин. При встановлені підозрюваної особи слід провести його допит, огляд речей, у необхідних випадках очну ставку, освідування, пред’явлення для впізнання та ряд інших необхідних слідчих дій.
Друга група слідчих ситуацій – це слідчі ситуації, які виникають у результаті отриманої інформації від потерпілого щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень. У результаті ми можемо виділити такі слідчі ситуації:
1) потерпілий добре знає, хто заподіяв йому тілесні ушкодження, та може надати всю необхідну інформацію для розшуку особи. Слід провести ретельно огляд місця події; допитати потерпілого та всіх можливих свідків і призначити судово-медичну та криміналістичні експертизи;
2) потерпілий не знає, хто заподіяв йому тілесні ушкодження, але може повідомити його зовнішність та особливі прикмети. В таких випадках з метою розшуку підозрюваної особи слід скласти фоторобот та словесний портрет, пред’явити підозрюваних для впізнання за фотокартками або позавізуальним спостереженням;
3) потерпілий не знає, хто напав, та не може надати ніякої інформації з даного приводу. В таких випадках необхідно ретельно вивчати місце події, для встановлення необхідної інформації організовувати оперативно-розшукові заходи для встановлення очевидців та підозрюваних осіб;
4) потерпілий знає, хто заподіяв йому тілесні ушкодження, але умисно приховує інформацію від слідчого, відмовляючись від дачі показань. У таких випадках слідчому самостійно потрібно відшукувати необхідні докази для доведення вини підозрюваної особи, і доцільним буде проведення огляду місця події; обшуку за місцем проживання потерпілої особи; допиту свідків; проведення за їх участю відтворення обстановки і обставин події; призначення різноманітних судових експертиз;
5) потерпілий не може повідомити, хто заподіяв йому тілесні ушкодження, через те, що знаходиться без свідомості або в тяжкому стані. Рекомендуємо слідчому після проведення огляду місця події, організувати проведення оперативно-розшукових заходів для встановлення очевидців події; встановлення особи потерпілого; перевірки осіб, які проживають біля місця події підозрілих осіб; надати необхідну інформацію та фотокартку в засоби масової інформації; перевірити його відбитки за дактилоскопічним обліком; витребувати медичні документи для з’ясування механізму заподіяння тілесних ушкоджень; призначення судових експертиз; проведення допитів свідків для встановлення особистості потерпілого та змісту події.
Третя група слідчих ситуацій – слідчі ситуації, що складаються залежно від позиції підозрюваної особи. В даному випадку характерні такі слідчі ситуації:
1) особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, затримана і повністю визнає свою провину або має явку з повинною. Розслідування забезпечується такими слідчими діями: оглядом місця події; допитом потерпілого, бажано відразу на місці події чи в медичній установі; допит свідків, родичів про час і місце вчинення злочину, про особу, яка завдала тілесні ушкодження, причини сварки та його відносини з потерпілим; огляд одягу потерпілого; призначення судово-медичної експертизи та судово-криміналістичних експертиз. У випадку затримання підозрюваного – необхідно його допитати; провести огляд його речей; освідування та ряд інших необхідних слідчих дій;
2) підозрюваний повністю заперечує свою причетність до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому або відмовляється від дачі показань. Встановлення причетності винної особи до вчиненого злочину проводиться шляхом пошуку необхідних доказів під час проведення огляду місця події; проведення освідування підозрюваних осіб та огляд одягу з метою виявлення слідів наслідків злочину; проведення допиту підозрюваного з використанням тактичних прийомів; проведення очної ставки між потерпілим та підозрюваним; встановлення свідків злочину чи осіб, які мають інформацію про нього;
3) підозрюваний визнає факт застосування незначного насильства до потерпілого, але заперечує свою причетність до наслідків, що настали. Слід розширити коло свідків; провести відтворення обстановки й обставин події як з потерпілим, так і підозрюваним на місці події, із залученням судово-медичного експерта; за результатами відтворення обстановки та обставин події призначити ситуаційну судово-медичну експертизу;
4) підозрюваний визнає факт насилля, але вказує, що діяв у стані самозахисту від потерпілого або в стані афекту. Необхідно провести освідування підозрюваного на встановлення наявності тілесних ушкоджень від потерпілого; огляд речей підозрюваного; проведення огляду місця події та пошук речових доказів, що свідчать про поведінку потерпілого в момент заподіяння тілесних ушкоджень, спосіб та механізм його заподіяння; призначення судово-медичної та криміналістичних експертиз із метою з’ясування питання щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень, взаєморозташування потерпілого та нападаючого; призначення судово-психологічної експертизи для перевірки психологічного стану підозрюваного до, під час та після заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому; розширення доказової бази;
5) підозрюваний відмовляється від факту насилля щодо потерпілого, а факт наявності тілесних ушкоджень у потерпілого пояснює необережністю, випадковістю або його обмовою з боку потерпілого. В таких випадках необхідно довести вину підозрюваного шляхом проведення огляду місця події, де ретельно оглянути місцевість та виявити сліди злочинних дій підозрюваного; освідування потерпілого та підозрюваного, з метою виявлення взаємозв’язку тілесних ушкоджень, з цією ж метою оглядаються їх одяг та речі; призначення судово-медичної та криміналістичних експертиз для з’ясування питання про механізм та спосіб завдання тілесних ушкоджень; пошук речових доказів, що можуть свідчити про спосіб та механізм заподіяння тілесних ушкоджень; встановлення свідків події, відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого та підозрюваного, де чітко окреслити роль кожного з учасників події, за результатами проведення слідчої дії призначити ситуаційну судово-медичну експертизу та для з’ясування питання про можливість отримання тілесних ушкоджень при обставинах, вказаних потерпілим та підозрюваним.
На наступному етапі розслідування злочину, пов’язаного із заподіянням тілесних ушкоджень, характерним є наявність доказової бази, що свідчить про вчинення злочину певною особою та якій вже пред’явлено обвинувачення. Основним завдання слідчого на даному етапі є систематизація зібраних доказів та доведення вини обвинуваченого.
Процес розслідування на даному етапі залежить від позиції обвинуваченого та слідчої ситуації, яка склалася, в результаті чого ми можемо виділити три найбільш характерні для даного виду злочину слідчі ситуації:
1) обвинувачений повністю визнає свою вину та дає правдиві показання щодо всіх обставин злочину. В таких випадках слідчі дії направлені на закріплення та систематизацію існуючих доказів: пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події, проведення очних ставок;
2) обвинувачений частково визнає свою вину і при цьому висуває власні версії відносно окремих обставин події, намагаючись зменшити свою вину у вчиненому, особливо коли злочин вчинено групою осіб. Слід перевірити висунені обвинуваченим версії, намагатися при цьому отримати нові докази його вини чи даних, які б спростовували версію обвинуваченого, проводячи допит потерпілого та свідків щодо нововиявлених обставин, з’ясованих під час допиту обвинуваченого; призначення необхідних судових експертиз, найчастіше ідентифікаційного характеру; проведення відтворення обстановки та обставин події з кожним із учасників; проведення очних ставок між учасниками процесу тощо;
3) обвинувачений не визнає вину та відмовляється від дачі показань або дає неправдиві. Необхідно змінити тактику допиту обвинуваченого, звернути увагу на його участь у вчиненні злочину, причетності до його вчинення інших осіб.
6. Для вирішення покладених на слідчого завдань, у залежності від слідчої ситуації, слід проводити такі слідчі дії: огляд місця події, допит потерпілого та свідків, освідування потерпілого та огляд його речей, допит підозрюваного, освідування підозрюваного та огляд одягу, предметів, які можуть бути знаряддям злочину, судово-медична та криміналістичні експертизи. Основним завданням проведення будь-якої слідчої дії є: виявлення, збір, фіксація, вилучення, дослідження, оцінка і використання доказів. Тому для максимальної ефективності проведення слідчої дії слід вирисовувати тактичні прийоми. Ми пропонуємо основні тактичні прийоми при проведенні слідчих дій розслідування тілесних ушкоджень.
Слідчому під час проведення огляду місця події необхідно встановити всі сліди дії особи злочинця та знаряддя злочину, змоделювати ситуацію та мислено відтворити подію, яка трапилась. Для цього слідчому слід з’ясувати наступні обставини: всі елементи криміналістичної характеристики тілесних ушкоджень; динаміку розвитку подій на місці події; встановити та перевірити подію злочину з обставинами місця події; особистість та мотиви особи, яка вчинила злочин. Визначено перелік матеріальних слідів, що залишаються в результаті заподіяння тілесних ушкоджень.
Під час проведення допиту потерпілого, свідка, підозрюваного слід визначити коло питань, які необхідно з’ясувати для правильної кваліфікації злочину та підлягають доказуванню. Встановлено, що під час допиту виникають такі ситуації, коли учасник допиту змінив показання, дає неправдиві показання, умисно обмовляє осіб, щодо яких провадиться розслідування, або взагалі відмовляється від дачі показань. До кожної ситуації запропоновано комплекс тактичних прийомів для отримання правдивих відомостей.
При розслідуванні тілесних ушкоджень доцільним буде проведення освідування як потерпілого, так і підозрюваного. Слід звернути увагу на використання допомоги спеціалістів та техніко-криміналістичних засобів фіксації ходу та результатів проведення слідчої дії.
7. Спеціальні знання під час розслідування кримінальних справ використовуються як в процесуальній, так і непроцесуальній формі. Ми розглянули використання спеціальних знань у процесуальній формі в рамках проведення судових експертиз та залучення спеціалістів при проведенні окремих слідчих дій. У результаті аналізу можна виділити найбільш типові судові експертизи, які проводяться під час розслідування тілесних ушкоджень, - судово-медична експертиза живої особи, судово-біологічна експертиза, дактилоскопічна експертиза, судово-трасологічна експертиза слідів ніг, судово-балістична експертиза, експертиза холодної зброї, судово-психіатрична експертиза. Під час розслідування кримінальної справи слідчим може призначатися і судово-хімічна експертиза, судово-одорологічна, ґрунтознавча, молекулярно-генетична та інші види експертиз, залежно від слідчої ситуації та наявних речових об’єктів.
8. На основі проведеного дослідження розроблено методичні рекомендації вдосконалення методики розслідування тілесних ушкоджень, які вказують на його практичну спрямованість і можуть бути використані слідчими, оперативними та іншими практичними працівниками у процесі їх діяльності, а також впроваджені в навчальний процес при вивченні курсу криміналістики.
Розгляд окремих складових процесу розслідування злочину в якості єдиного комплексу взаємопов’язаних елементів значно збільшує теоретичну значимість методики розслідування тілесних ушкоджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова В. М. Криміналістика : [навч. посіб. для дистанційного навчання] / [В. М. Абрамова, А. О. Ляш] ; за наук. ред. А. В. Іщенка. – К.: Університет «Україна», 2007. – 557 с.
2. Аверьянова Т. В. Концептуальные положения криминалистической методики / Криминалистика: [учебник] / [Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р.] ; под. ред. Р. С. Белкина. – М., 1999. – 688 с.
3. Александров Е. А. Основы теории эвристических решений / Е.А. Александров. – М.: Сов. радио, 1975. – 256 с.
4. Аленин Ю. П. Процессуальные особенности производства следственных действий / Аленин Ю. П. – Одесса: Центр. укр. изд., 2002. – 264 с.
5. Баев О. Я. Руководство для следователей / О.Я. Баев; под. ред. Н.А. Селиванова, В.А. Снеткова. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 732 с.
6. Барамия А. И. Борьба с преступлениями против жизни и здоровья, совершаемыми на почве кровной мести (по материалам Грузинской ССР) : автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук : науч. спец. 12.00.09. – «криминальный процесс, криминалистика, судебная экспертиза» / Барамия А. И. – М., 1965. – 18 с.
7. Батюк О. В. Особливості використання криміналістичних моделей, прийомів та навичок при проведенні слідчих дій / О. В. Батюк // Форум права. – 2009. – № 1. – С. 29-34 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09bovpcd.pdf
8. Бахин В. П. «Контркриминалистика» или новые задачи криминалистики / Бахин В. П., Гора И. В. // Актуальні проблеми держави та права [зб. наук. праць.]. – Одеса: ОДЮА, 1998. – Вип. 5. – С. 5-18.
9. Бахин В. П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования : автореф. дис. на соиск. науч. степ. доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 : «криминальный процесс, криминалистика, судебная экспертиза» / Бахин В. П. – К., 1991. – 37 с.
10. Бахін В. П. Проблеми науково-методичного забезпечення слідчої діяльності / Бахін В. П., Лисиченко В. К. // Теоретичні та практичні проблеми використання можливостей криміналістики і судової експертизи у розкритті й розслідуванні злочинів. – К., 1996. – С. 5-11.
11. Бахін В. П. Функциональный портрет человека в криминалистике / В. П. Бахин, Ю. П. Машошин // Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: РОИ МВД УССР, 1987. – Вып. 34. – С.13-16.
12. Белкин Р. С. Введение в методику расследования отдельных видов преступлений. Криминалистика / Белкин Р. С.; под ред. А. И. Винберга. – М., 1959. – 510 с.
13. Белкин Р. С. История отечественной криминалистики / Р. С. Белкин. – М.: Издательство НОРМА. – 1999. – 486 с.
14. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики / Белкин Р. С. – М.: НОРМА, 2001. – 240 с.
15. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории – к практике / Белкин Р. С. – М.: Юрид. лит., 1988. – 304 с.
16. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия / Белкин Р. С. – М.: БЕК, 1997. – 342 с.
17. Белкин Р. С. Курс криминалистики : [в 3 т.]; Т. 3. Криминалистические средства, приемы и рекомендации / Белкин Р. С. – М.: Юристъ, 1997. – 480 с.
18. Белкин Р. С. Курс советской криминалистики : [в 3 т.]; Т. 3. Криминалистические средства, приемы и рекомендации / Р. С. Белкин. – М.: Акад. МВД СССР, 1979. – 408 с.
19. Белкин Р. С. Перспективы исследования проблемы следственной ситуации / Р. С. Белкин // Следственная ситуация. – М.: БЕК, 1985. – С. 4 - 9.
20. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы / Р. С. Белкин. – М.: Наука, 1966. – 295 с.
21. Богатырев М. Г. Судебные доказательства по делам об автопроисшествиях : автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 : «криминальный процесс, криминалистика, судебная экспертиза» / Богатырев М. Г. – Харьков, 1946. – 18 с.
22. Бурданова В. С. Расследование уголовных дел об убийствах, замаскированных инсценировкой самоубийства, и дел о доведении до самоубийства : автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 : «криминальный процесс, криминалистика, судебная экспертиза» / Бурданова В. С. – Л., 1966. – 24 с.
23. Бурданова В. С. Расследование умышленного причинения вреда здоровью : [учеб. пособие] / Бурданова В. С., Никитин Л. Н. – Изд. 3-е, испр. и доп. - СПб., 2000. – 71 с.
24. Бурнашев Н. А. Следственные ситуации в методике расследования преступлений / Н. А. Бурнашев // Проблемы интенсификации деятельности по расследованию преступлений : [межвуз. сб. науч. трудов]. – Свердловск: Свердлов. юрид. ин-т, 1987. – С. 16-22.
25. Бурчанинов В. П. Расследование дел о взяточничестве : автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 : «криминальный процесс, криминалистика, судебная экспертиза» / Бурчанинов В. П. – К., 1954. – 18 с.
26. Быков В. М. О возможности использования виктимологического анализа при расследовании преступлений / Быков В. М. // Вопросы криминалистической тактики. – Ташкент, 1978. – С. 26-31.
27. Быков В. М. Проблемы расследования групповых преступлений: автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 : «криминальный процесс, криминалистика, судебная экспертиза» / Быков В. М. – М., 1992. – 29 с.
28. Вайнгард А. Уголовная тактика. Руководство к расследованию преступлений / Вайнгард А.; [пер. с нем. под ред. и с прим. В. И. Лебедева]. – Санкт-Петербург, Издание «Весника полиции», 1912. – 271 с.
29. Вандышев В. В. Связь «жертва – преступник» и ее использование в раскрытии и расследовании умышленных тяжких телесных повреждений : [учеб. пособие] / Вандышев В. В. – Л.: ЛВК МВД СССР, 1987. – 96 с.
30. Вандышев В. В. Теоретические и практические аспекты взаимосвязи криминалистики и виктимологии : автореф. дис. на соиск. науч. степ. доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 : «криминальный процесс, криминалистика, судебная экспертиза» / Вандышев В. В. – М., 1989. – 34 с.
31. Васильев А. Н. Планирование расследования преступлений / Васильев А. Н., Мудьюгин Г. Н., Якубович Н. А.; под ред. Голунський А.С. – М.: Госюриздат, 1957. – 199 с.
32. Васильев А. Н. Предмет, система и теоретические основы криминалистики : [монография] / А. Н. Васильев, Н. П. Яблоков. – М. Изд-во МГУ, 1984 – 144 с.
33. Васильев А. Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений / [перепеч. с изд. 1978 г.]. – М.: ЛексЭст, 2002. – 72 с.
34. Веліканов С. В. Класифікація слідчих ситуацій у криміналістичній методиці: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук : спец. 12.00.09 : «кримінальний процес, криміналістика, судова експертиза» / Веліканов С. В. – Харків, 2002. – 22 с.
35. Весельский В. К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): [монографія] / Весельский В. К. – К.: НТВ «Правник»-НАВСУ, 1999. – 126 с.
36. Весельський В. К. Криміналістична характеристика злочинів / Весельский В. К. // Право України. – 2001. – №5. – С. 112-114.
37. Весельський В. К. Питання щодо криміналістичної характеристики злочинів / Весельский В. К. // Тези доповідей науково-практичної конференції «Криміналістика у протидії злочинності», присвяченої 45-річчю кафедри криміналістики КНУВС (Київ, 16 жовтня 2009 р.). – К.: «Хай-Тек Прес», 2009. – С. 92-96.
38. Видонов Л. Г. Криминалистическая характеристика убийств и система типовых версий о лицах, совершавших убийства в отсутствие очевидцев : автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 : «криминальный процесс, криминалистика, судебная экспертиза» / Видонов Л. Г. – М., 1979. – 24 с.
39. Виницкий Л. В. Теория та практика освидетельствования на предварительном следствии (по материалам Казахской ССР) : [учебное пособие] / Виницкий Л. В. – Караганда, 1982. – 100 с.
40. Возгрин И. А. Криминалистика : [учебник] / Возгрин И. А.; под ред. И. Ф. Крилова, А. И. Бастрыкина. – М.: Дело, 2001. – 800 с.
41. Возгрин И. А. Теоретические основы методики как раздела криминалистической науки: автореф. дис. на соиск. науч. степ. доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 : «криминальный процесс, криминалистика, судебная экспертиза» / Возгрин И. А. – Ленинград, 1986. – 36 с.
42. Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва: [навч. посіб.] / [А.Ф. Волобуєв] ; за ред. проф. О.М. Бандурки. – Х.: Рубікон, 2000. - 272 с.
43. Волчецкая Т. С. Криминалистическая ситуалогия : [монография] / Волчецкая Т. С.; под ред. проф. Н. П. Яблокова. – М., 1997. – 212 с.
44. Гавло В. К. Обстановка преступления как структурный компонент криминалистической характеристики преступлений / В. К. Гавло // Проблемы совершенствования тактики и методики расследования преступлений / отв. ред. Д. А. Турчин. – Иркутск: издательство Иркутского университета, 1980. – С. 49-56.
45. Гавло В. К. Следственная ситуация / Гавло В. К. // Следственная ситуация : [сборник науч. ст.]. – М.: Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер по предупреждению преступности, 1984. – С. 38-41.
46. Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений / В.К. Гавло. – Томск.: Издательство Томского университета, 1985. – 379 с.
47. Ганс Гросс. Руководство к расследованию преступлений / Ганс Гросс. – М.: Издательство Народного комиссариата внутренних дел РСФСР, 1930. – 142 с.
48. Голунский С. А. Техника и методика расследования преступлений / Голунский С. А., Рагинский Г. К. – М.: Советское законодательство. – Вып. 1. – М., 1934. – 21 с.
49. Гора И. В. Научно-методическое обеспечение расследования преступлений : дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 : «криминальный процесс, криминалистика, судебная экспертиза» / Гора И. В. – К., 1996. – 176 с.
50. Громов В. И. Вопросы методики расследования убийств // Методика и техника следственной работы / Громов В., Лаговиер Н. – К., 1934.
51. Громов В. И. Дознание и предварительное следствие. Методика расследования преступлений. Осмотр места преступления / В. И. Громов // [сб. науч. тр.] ; [перепечатано с изданий: Дознание и предварительное следствие. – М.: Юридическое издательство НКЮ РСФСР, 1926; Методика расследования преступлений. – М.: Издательство НКВД РСФСР, 1929; Осмотр места преступления. – М.: Издательство НКВД, 1931]. – М.: ЛексЭст, 2003. – 544 с. (Антология криминалистики).
52. Громов В. И. Искусство расследования преступлений / Громов В., Лаговиер Н. – М.: Юриздат НКЮ РСФСР, 1930. – 69 с.
53. Громов В. И. Методика расследования преступлений. Руководство для органов милиции и уголовного розыска. / Громов В. И. – Изд. 2-е. – М., 1930. – 56 с.
54. Гросс Ганс. Руководство для судебник следователей, как система криминалистики : [практическое руководство] / Ганс Гросс : [пер. с нем. 4-го доп. изд. Л. Дудкина, Б. Зиллера]. – Изд. 4-е, доп. – СПб.: Типография М. Меркушева, 1908. – XXVII+1040 с.
55. Гросс Г. Руководство к расследованию преступлений / Г. Гросс : [пер. с нем. 6-го нем. изд-ния, перероб. и доп. изд. И.Н.Якимовим]. – М.: Изд. Народного комиссариата внутренних дел РСФСР, 1930. – 142 с.
56. Гутман Ю. Я. Расследование причинения телесных повреждений : [учебное пособие для курсантов и слушателей специальных средних учебных заведений МВД СССР] / Гутман Ю. Я.; под ред. П. Н. Аленичева – М.: Учебно-методический кабинет. 1974. – 48 с.
57. Драпкин Л. Я. Основы теории следственной ситуации / Драпкин Л. Я. – Свердловск, 1987. – 168 с.
58. Драпкин Л. Я. Понятие и классификация следственных ситуаций / Драпкин Л. Я. // Криминалистика : [учебник для вузов]. – М., 2000. – 310 с.
59. Драпкин Л. Я. Предмет доказывания и криминалистические характеристики преступлений / Драпкин Л. Я. // Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений : [межвуз. сб. науч. трудов] – Свердловск : Свердловский юрид. институт, 1978. – Вып. 69. – С. 26-44.
60. Драпкин Л. Я. Тактика отдельных следственных действий : [практическое пособие] (Следователь: теория и практика деятельности) / Драпкин Л. Я., Долинин В. Н. – Екатеринбург, 1994. – 32 с.
61. Дрозд В. Г. Організаційні і тактичні аспекти розслідування умисних тяжких тілесних ушкоджень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. – «кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Дрозд В. Г. – Київ, 2009. – 17 с.
62. Дубинский А. Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел : [учебное пособие] / Дубинский А. Я. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1987. – 84 с.
63. Дулов А. В. Тактика следственных действий / Дулов А. В., Нестеренко П. Д. – Минск, Вышэйшая школа, 1971. – 272 с.
64. Дяченко Н. М. Основні етапи розвитку молекулярно-генетичної експертизи в ДНДЕКЦ МВС України / Дяченко Н. М. // тези доповідей науково-практичної конференції «Криміналістика у протидії злочинності», присвяченій 45-річчю кафедри криміналістики КНУВС (Київ, 16 жовтня 2009 р.). – К.: «Хай-Тек Прес», 2009. – С. 104-110.
65. Експертизи у судовій практиці : [наук-практ. посіб.]. / за заг. ред. В. Г. Гончаренка. – [2-ге вид., перероб. і допов.]. – К.: Юринком Інтер, 2010. – 400 с.
66. Єрмолаєва А. О. Використання одорологічних досліджень при розслідуванні злочинів / Єрмолаєва А. О. // Експертно-криміналістичне забезпечення розкриття та розслідування злочинів: практика, досвід, проблеми. – Вип. 8 ; за заг. ред. Красюка І. П. – Київ: Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, 2005. – С. 21-24.
67. Закон об уголовном праве Израиля / [предисл., пер. с иврита М. Дорфман]; науч. ред. Н. И. Мацнев. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 412 с.
68. Звирбуль А. К. Расследование и предупреждение детоубийств : автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 : «криминальный процесс, криминалистика, судебная экспертиза» / Звирбуль А. К. – М., 1969. – 17 с.
69. Зуйков Г. Г. Установление способа совершения преступления / Зуйков Г. Г. – М.: ВШ МВД СССР, 1970. – 45 с.
70. Иванов В. И. Расследование убийств, совершенных в драке : автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 : «криминальный процесс, криминалистика, судебная экспертиза» / Иванов В. И. – М., 1964. – 18 с.
71. История советского уголовного права / [А. А. Герцензон, Ш. С. Грин¬гауз, Н. Д. Дурманов, М. М. Исаев, Б. С. Утевский]. – [издание 1947 г.]. – Allpravo.ru. – 2003. – 464 с.
72. Ищенко А. В. Использование специальных медицинских знаний в криминалистической науке и практике (к истории вопроса) / Ищенко А. В., Головина В. П. // Криміналістичний вісник. – 2006. – № 1 (5). – С. 167-172.
73. Ищенко А. В. Научное обеспечение практики борьбы с преступностью / Ищенко А. В., Карпов Н. С. – К., 1999. – 110 с.
74. Ищенко Е. П. Алгоритмизация первоначального этапа расследования преступлений : автореф. дис. на соиск. науч. степ. доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 : «криминальный процесс, криминалистика, судебная экспертиза» / Ищенко Е. П. – М., 1990. – 44 с.
75. Іщенко А. В. Методологічні та організаційні проблеми розвитку криміналістичних наукових досліджень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.09. – «кримінальний процес, криміналістика, судова експертиза» / Іщенко А. В. – К., 1996. – 37 с.
76. Іщенко А. В. Наукове забезпечення протидії злочинності / Іщенко А. В., Карпов Н. С., Кондратьев Я. Ю. – К., 2001. 223 с.
77. Іщенко А. В. Теорія і практика забезпечення процесу доказування в розсліду