ДИСЦИПЛІНАРНА ПРАКТИКА В ЖІНОЧИХ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ УСТАНОВАХ МІНІМАЛЬНОГО РІВНЯ БЕЗПЕКИ ІЗ ЗАГАЛЬНИМИ УМОВАМИ ТРИМАННЯ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГРИТЕНКО Оксана Анатоліївна

УДК 343.811-055.2

ДИСЦИПЛІНАРНА ПРАКТИКА В ЖІНОЧИХ
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ УСТАНОВАХ
МІНІМАЛЬНОГО РІВНЯ БЕЗПЕКИ ІЗ ЗАГАЛЬНИМИ
УМОВАМИ ТРИМАННЯ: ТЕОРЕТИЧНІ
ТА СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Меркулова Валентина Олександрівна –
доктор юридичних наук, професор,
заслужений юрист України

Одеса – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………………………3
ВСТУП………………………………………………………………………………….4
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНА ТА СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ПРАКТИКИ ЯК КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ІНСТИТУТУ……………………………...16
1.1 Дисциплінарна практика у виправних колоніях: поняття та елементи………..16
1.2 Дисциплінарні правопорушення та дисциплінарна відповідальність у місцях позбавлення волі як складові дисциплінарної практики: поняття та ознаки……………………………………………………………………………....28
1.3 Історичні аспекти застосування дисциплінарної відповідальності до засуджених жінок під час відбування покарання у виді позбавлення волі………………………………………………………………………………...54
Висновки до першого розділу…………………………………………….…69
Розділ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЦИПЛІНАРНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЯКІ ВЧИНЯЮТЬ ЗАСУДЖЕНІ ЖІНКИ, ЩО ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ…………...75
2.1 Особливості вчинення засудженими жінками окремих видів дисциплінарних правопорушень……………………………………………………………………...75
2.2 Динаміка та характер дисциплінарних правопорушень, які вчиняють засуджені жінки у сфері праці…………………………………………………………………115
Висновки до другого розділу…………………………………………….…147
Розділ 3 ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ СТЯГНЕННЯ ДО ЖІНОК, ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ………………………………………………………………………………...154
Висновки до третього розділу……………………………………………....182
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..185
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...215

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВТК – Виправно-трудовий кодекс
ДПтСУ - Державна Пенітенціарна Служба України
ДІЗО- Дисциплінарний ізолятор
ЄПП - Європейські пенітенціарні правила
ЄТП - Європейські тюремні правила
КВК - Кримінально-виконавчий кодекс
КВК РФ – Кримінально-виконавчий кодекс Російської Федерації
КК – Кримінальній кодекс
КВУ – кримінально-виконавча установа
УВП- Установа виконання покарання
ШІЗО- Штрафний ізолятор
ПКТ- Приміщення камерного типу

ВСТУП

Актуальність теми. За чинним законодавством України позбавлення волі є найбільш суворим покаранням серед покарань, передбачених Кримінальним кодексом України. При відбуванні цього покарання засуджені перебувають у суворій ізоляції і зазнають суттєвих правообмежень відповідно до вироку суду та режиму відбування покарання. Доцільний обсяг правообмежень як кари за вчинений злочин, гарантії забезпечення прав, законних інтересів засуджених, недопущення суб'єктивізму у відносинах підпорядкування адміністрації кримінально-виконавчої установи та засуджених – це основні складові ефективності виконання покарання у виді позбавлення волі, які мають забезпечити досягнення мети виправлення та ресоціалізації засуджених.
Критеріями, які б безпосередньо, або ж опосередковано відтворювали результати діяльності установи і в певній мірі характеризували ті чи інші зміни у свідомості та поведінці засуджених, як наслідок застосування заходів виправно-трудового впливу, є загальна дисциплінованість засуджених, ставлення їх до праці. Вказані критерії відтворюються в кількісних та якісних показниках злочинності, порушень дисципліни, заходів дисциплінарного стягнення. Саме вони є суттєвою складовою визначення ефективності функціонування установ з питань виконання покарань, впливу порядку та умов відбування покарання на особистість засудженої особи. Дані про дисциплінарні правопорушення (динаміка, особливості характеру вчинення) та дисциплінарні стягнення (обсяг примусу, види та кількість стягнень) посідають значне місце в системі інформації щодо стану та тенденцій, які спостерігаються в системі виконання покарань у виді позбавлення волі.
За час дослідження (з 2003 по 2008 рр.) у жіночій кримінально-виконавчій установі, де в середньому на той час утримувалося від 900 до 1000 засуджених, реєструвалося щорічно понад 300 правопорушень (у 2006 – 320; у 2007 – 322; у 2008 – 320). Питома вага загальної кількості правопорушень (за умови практично повної трудової зайнятості працездатних засуджених жінок) відносно загальної кількості засуджених у жіночій установі на 12 % перебільшує відповідний показник у досліджуваній чоловічій установі.
Той факт, що кількість правопорушень (будь-якого ступеня тяжкості), яка вчиняється особами, засудженими в Україні до позбавлення волі, майже дорівнює числу осіб, які тримаються в установах з виконання покарань, - вченими небезпідставно пов’язується із недосконалістю законодавчої та відомчої нормативної бази; відсутністю радикальних змін у галузі права та практиці виконання кримінальних покарань; невідповідністю практики виконання та відбування покарання чинним соціально-економічним умовам, що існують у державі. Заходи стягнення як засіб забезпечення режиму не несуть належного виховного та профілактичного навантаження. Динаміка та інтенсивність правопорушень у жіночій установі також свідчить на користь тієї думки, що існує комплекс більш глибинних причин та умов, які провокують протиправну поведінку засудженої жінки. Причини цих порушень мають розглядатися в специфічній площині як такі, що пов'язані в більшій мірі із проблемами особливостей організації процесу виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі стосовно засуджених жінок, взагалі, та особливостями негативного впливу позбавлення волі на особистість жінки, зокрема.
Використовуючи поняття (інститут) дисциплінарної практики у вузькому значенні як такий, що передбачає дослідження проблем вчинення засудженими правопорушень у місцях позбавлення волі та системи заходів дисциплінарного впливу (дисциплінарних стягнень), яка застосовується до них, - маємо на меті довести той факт, що саме особливості динаміки та структури дисциплінарних правопорушень, системи стягнень, які є властивими для жіночих виправних установ опосередковано (в певних випадках безпосередньо), доводять досить високий репресивний рівень цього покарання, невідповідність змісту певних режимних вимог природним властивостям жінки, а, отже, - суттєвий вплив негативних наслідків ізоляції на її особистість та поведінку.
Дослідженню піддавалися засуджені жінки, які уперше відбувають покарання у виді позбавлення волі у кримінально-виконавчих установах мінімального рівня безпеки, із загальними умовами тримання. Актуальність дослідження цієї категорії засуджених зумовлена тим фактом, що вони становлять переважну більшість (майже 70 %) серед усіх жінок, засуджених в Україні до цього найсуворішого покарання. Кримінально-правова та кримінально-виконавча характеристики контингенту засуджених жінок, які перебувають у виправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами утримання, доводять наявність двох тенденцій у формуванні спецконтингенту засуджених жінок. З одного боку, в місцях позбавлення волі питому вагу (майже 40 %) становлять жінки, засуджені за вчинення злочинів невеликої та середньої тяжкості. З іншого, в місцях позбавлення волі здійснюється концентрація педагогічно занедбаних, антисоціально налаштованих жінок, хворих на наркоманію, токсиманію, алкоголізм, які мають психічні відхилення, відбувають покарання за корисливі, корисливо-насильницькі злочини, злочини, пов’язані із незаконним обігом наркотичних засобів. Саме ця категорія засуджених характеризується неврівноваженістю, емоційною нестійкістю, становить питому вагу серед усіх правопорушниць. Недостатній рівень висвітлення цього питання на сторінках наукових видань додатково обумовлює актуальність дослідження визначеної теми.
В кримінально-виконавчій доктрині відсутні спеціальні дослідження з проблем становлення та розвитку інституту дисциплінарної практики у жіночих виправних установах. Проте це питання (зокрема, щодо правопорушень та системи стягнень у жіночих кримінально-виконавчих установах) є складовим інших більш загальних проблем виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі: безпосередньо історії становлення та розвитку пенітенціарної системи, в’язниці як такої, реформування системи виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі (М.Н. Гернет, М.Г. Дєтков, М.М. Євреїнов, Г.М. Іванова, А. Лохвицький, А.Х. Степанюк, В.М.Трубникова, М.С. Таганцев, І.В. Упоров, Д.В. Ягунов); удосконалення дисциплінарної практики (застосування стягнень та заохочень) у кримінально-виконавчих установах закритого типу ( М.В. Романов); досліджень з питань економічної ефективності праці засуджених як такої (Н.Л. Березовська, А.В. Градецький, І. Жук, О.М. Неживець, С.О. Стефанов, Є.Г. Стоматов).
Безпосередньо проблемам виконання покарання у виді позбавлення волі стосовно засуджених жінок присвячені праці Ю.М. Антоняна, А.Б. Благи, В.А. Бадири, М.С. Басенко, М.Н. Голоднюк, Т.А. Денісової, І.О. Кирилової, І.В. Корзуна, В.О. Меркулової, С.В. Нікітенко, А.Т. Потьомкіної, Г.С. Резніченко, М.В. Стрюк, В.А. Серебрякової, Є.В. Середи, Л.О. Шевченко, Т.О. Шмаєвої, Т.О. Шулежко, В.В. Федусік, Т.М. Явчуновської.
Зазначені роботи вітчизняних та іноземних вчених становлять наукове підґрунтя у дослідженні визначеної проблеми, використовуються як спеціальні наукові джерела в обґрунтуванні певних положень дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Теоретичні й практичні проблеми дисертації досліджувалися в межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та кримінології Одеського державного університету внутрішніх справ за темою «Актуальні проблеми реалізації кримінальної відповідальності», яка є складовою частиною плану науково-дослідної роботи Одеського державного університету внутрішніх справ за темою «Роль і місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (державний реєстраційний номер 0103U002568).
Обраний напрям дослідження ґрунтується на положеннях Комплексної програми попередження правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1767/2006 р. від 20 грудня 2006 р.; положеннях постанови Кабінету Міністрів від 13 серпня 2006 р. № 1090 «Про затвердження Державної програми покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту»; Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої Указом Президента України 25 квітня 2008 р. № 401/2008; Наказу МВС України про «Пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2010-2014 рр.», затвердженого 29 липня 2010 р. за № 347.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі дисциплінарної практики в жіночі виправній колонії, визначенні особливостей дисциплінарних правопорушень та дисциплінарної відповідальності засуджених жінок як критеріїв відтворення ефективності порядку та умов виконання покарання у виді позбавлення волі. На підставі результатів дослідження сформулювано пропозиції щодо вирішення теоретичних, законодавчих та правозастосовчих проблем у зазначеній сфері.
Для досягнення мети автором були поставлені такі основні завдання:
- визначити поняття та ознаки дисциплінарної практики, дисциплінарних правопорушень, дисциплінарної відповідальності, дисциплінарних стягнень як специфічних кримінально-виконавчих інститутів;
- визначити співвідношення між поняттями «дисциплінарні правопорушення» та «порушення порядку відбування покарання» як такими, що стосуються засуджених осіб;
- дослідити історичні аспекти становлення практики застосування системи дисциплінарного впливу щодо ув’язнених жінок;
- дослідити особливості вчинення засудженими жінками правопорушень під час відбування покарання у виді позбавлення волі;
- визначити співвідносність інтенсивності вчинення правопорушення з тривалістю терміну перебування засуджених жінок в ізоляції;
- визначити конкретні сфери життєдіяльності засудженої жінки в умовах ізоляції, недосконалість правового регулювання яких обумовлює вчинення специфічних, суто жіночих видів правопорушення;
- проаналізувати вплив на поведінку засудженої жінки її соціально-демографічних та психофізичних властивостей;
- на підставі аналізу характеру та інтенсивності протиправної поведінки сформулювати пропозиції щодо удосконалення поняття «злісний порушник порядку відбування покарання»;
- проаналізувати чинне кримінально-виконавче законодавство, міжнародно-правові стандарти стосовно особливостей працевикористання засуджених жінок;
- визначитися із напрямами організаційно-правового забезпечення виправного та ресоціалізаційного впливу праці в умовах ізоляції на засуджених;
- дослідити особливості застосування заходів дисциплінарного впливу до засуджених жінок, визначити тенденції та співвідношення окремих видів стягнення, які найчастіше застосовуються до засуджених жінок;
- сформулювати пропозиції щодо удосконалення чинної системи дисциплінарного впливу на засуджених;
- надати пропозиції щодо доцільності структури відомчої звітної інформації про стан правопорядку в кримінально-виконавчих установах України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають між адміністрацією виправної установи та засудженими жінками з приводу вчинення ними порушень порядку відбування покарання, застосування до них відповідно заходів дисциплінарного стягнення та особливості відтворення цих відносин у теорії, законодавстві та правозастосуванні.
Предметом дослідження є дисциплінарна практика в жіночих кримінально-виконавчих установах мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети, задач дослідження, об’єкта та предмета дослідження. Формально-логічний – для визначення поняття, змістовних ознак таких кримінально-виконавчих інститутів як дисциплінарна практика, дисциплінарні правопорушення, дисциплінарна відповідальність, дисциплінарні стягнення, тощо (підрозділ 1.1, 1.2). Історико-порівняльний метод дозволив простежити особливості працевлаштування засуджених жінок, становлення та реформування системи дисциплінарного примусу в різні періоди історії (підрозділ 1.3). Системно-правовий аналіз норм кримінально-виконавчого законодавства дозволив виявити властиві йому переваги та недоліки щодо такої сфери правового регулювання як попередження правопорушень у місцях позбавлення волі, особливостей порядку відбування покарання стосовно засуджених жінок, організації працевлаштування засуджених, застосування дисциплінарної практики і сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання виконання покарання у виді позбавлення волі щодо засуджених жінок (підрозділ 2.1, 2.2, розділ 3). Порівняльний метод дозволив визначити загальне й відмінне у кримінально-виконавчому законодавстві України, інших країн світу та Росії, зокрема (підрозділ 2.1, 2.2, розділ 3). Соціологічний метод використовувався при дослідженні соціально-демографічної, кримінально-правової, кримінально-виконавчої характеристики засуджених жінок, які вперше відбувають покарання у виді позбавлення волі, взагалі, які порушують порядок відбування покарання, зокрема (підрозділи 2.1, 2.2).
Науково-теоретичною основою виконання дослідження є наукові праці, присвячені проблемам виконання покарання у виді позбавлення волі, особливостям відбування цього покарання засудженими жінками.
Юридичною базою дослідження слугували окремі міжнародно-правові акти у сфері визначення порядку та умов утримання засуджених в ізоляції, кримінально-виконавчі кодекси Росії та України, підзаконні нормативні акти, які регулюють умови та порядок виконання покарання у виді позбавлення волі.
Емпірична база дослідження.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані шляхом вивчення статистичної звітності Державної пенітенціарної служби України за 2008-2010 рр.; анкетування 800 засуджених жінок, які утримуються у виправних колоніях Одеського управління ДПтСУ; матеріали вивчення дисциплінарної практики, кількісних, якісних показників вчинення правопорушень та застосовуваних стягнень у жіночій виправній установі мінімального рівня безпеки із загальними умовами утримання за 2003-2009 (в окремих випадках - за 2010, 2011 рр.) та чоловічої установи середнього рівня безпеки за 2007-2008 рр.
Вивчення особливостей протиправної поведінки засуджених жінок під час відбування покарання в ретроспективному аспекті здійснювалося на підставі порівняння та співставлення даних, які були отримані в Україні під час спеціального перепису засуджених 1970, 1979, 1989 рр. (часів існування СРСР) з даними щодо чинного стану та тенденцій у зазначеній сфері.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що за характером та змістом розглянутих проблем, а також об’єктом і предметом дослідження дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням дисциплінарної практики в жіночих кримінально-виконавчих установах мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.
Зокрема, наукова новизна виражається у положеннях, що виносяться на захист. Так, вперше:
доведено, що дисциплінарна практика в місцях позбавлення волі є комплексним соціально-психологічним та організаційно-правовим кримінально-виконавчим інститутом, який уособлює у собі (в кількісних та якісних характеристиках правопорушень і заходів стягнень) стан та тенденції в системі виконання покарання, відтворює глибинні причини протиправної поведінки засуджених жінок;
на підставі аналізу характеру вчинення засудженими жінками конкретних видів правопорушень доведено безпосередній зв’язок між їх протиправною поведінкою та негативним впливом на психофізичний стан засудженої чинних порядку та умов життєзабезпечення як таких, що не враховують статевих відмінностей і розраховані переважно на чоловіків;
доводиться той факт, що у правозастосуванні існує досить обмежена сфера дисциплінарного впливу, а перелік стягнень, який реально застосовується до засуджених жінок, є вузьким, негнучким, таким, що засвідчує відсутність належної альтернативи застосування самих м’яких та самих суворих заходів стягнення;
обґрунтовано, що у правозастосовній практиці вже декілька років посідає значне місце сформована паралельно система профілактичних заходів впливу, які не є стягненнями, надаються пропозиції щодо їх законодавчого закріплення;
доводиться, що ефективним є шлях удосконалення системи стимулювання засуджених, наповнення заходів стимулювання суттєвим пільговим змістом, що, в свою чергу, підвищить значення для засуджених факту позбавлення (обмеження) цих пільг як альтернативних заходів стягнення;
обґрунтовано необхідність внесення змін у ч. 2 ст. 101, ст. 132, ст. 133 КВК, п. 6 та 9ст. 134, ч. 1 ст. 141 КВК; введення додаткової ст. 131-1 КВК «Заходи дисциплінарного впливу, що застосовуються до осіб, позбавлених волі»;
удосконалено:
підходи щодо реформування структури відомчої звітності, доцільної класифікації правопорушень, які вчиняються засудженими у сфері праці та міжособистісних стосунків;
практичні підходи в частині організації професійної підготовки, розвитку творчих можливостей засуджених жінок як складових підвищення виправного впливу праці;
положення щодо важливості та особливого стимулюючого значення для засуджених жінок надання щорічної відпустки;
теоретичні та законодавчі положення щодо визначення поняття «злісний порушник встановленого порядку відбування покарання», критеріїв для застосування суворих покарань;
набули подальшого розвитку:
теоретичні положення в частині визначення понять та ознак таких кримінально-виконавчих інститутів як «дисциплінарна практика», «дисциплінарні правопорушення», «дисциплінарна відповідальність», «заходи стягнення», «порушення порядку відбування покарання»;
теоретичні підходи щодо визначення співвідношення сутності та змісту таких понять як «покарання засуджених» і «застосування стягнення до засуджених»;
наукові ідеї щодо необхідності визначення ознак складу конкретного дисциплінарного правопорушення на законодавчому рівні;
теоретичні положення щодо історичної обумовленості досить суворих умов та порядку утримання засуджених жінок у в’язницях, відсутності «жіночого питання» в системі виконання покарань;
положення щодо значного впливу на поведінку жінок ступеня розпаду соціально-корисних зв’язків із сім’єю, дітьми.
Практичне значення одержаних результатів. Висунуті і обґрунтовані положення можуть бути використані:
у науково-дослідній сфері – як матеріали для подальшого розроблення проблем виконання (відбування) покарання у виді позбавлення волі, взагалі, стосовно засуджених жінок, зокрема; проблем попередження правопорушень у місцях позбавлення волі та застосування до правопорушників заходів дисциплінарного стягнення;
у правотворчій діяльності – при підготовці проектів змін до кримінально-виконавчого законодавства, інших нормативних актів України як таких, що визначають порядок та умови відбування покарання у виді позбавлення волі;
у правозастосовчій діяльності - в практичній діяльності жіночих кримінально-виконавчих установ мінімального рівня безпеки із загальними умовами утримання;
у навчальному процесі – під час викладання курсів кримінального, кримінально-виконавчого права; при підготовці підручників, навчальних посібників, учбових програм, у науково-дослідницькій діяльності студентів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки з головних проблем дисертації були впроваджені в навчальний процес та науково-дослідну діяльність слухачів ОДУВС, під час читання лекцій з кримінального та кримінально-виконавчого права (акт впровадження від 09 грудня 2011 р. ). Результати дослідження були впроваджені у процес професійної підготовки працівників соціально-психологічної служби Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області (акт впровадження від 14 грудня 2011 р.).
Результати дослідження доповідалися на міжвузівських науково-практичних конференціях та семінарах: III звітній конференції науково-педагогічного складу Одеського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ (Одеса, 28-29 квітня 2006 р.); Міжнародному семінарі «Актуальні проблеми менеджменту в правоохоронних органах (Одеса, 05-06 вересня 2007 р.); Регіональній науково-практичній конференції «Проблеми реалізації кримінальної відповідальності: кримінально-виконавчі аспекти» (Одеса, 2 квітня 2007 р.); V звітній конференції науково-педагогічного складу Одеського державного університету внутрішніх справ (Одеса, 16 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави: сучасний стан, проблеми та шляхи вирішення» (Одеса, 10 квітня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Механізм кримінально-правового впливу: український та зарубіжний досвід» (Одеса, 09-10 квітня 2010 р.); II міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави: сучасний стан, проблеми та шляхи вирішення» (Одеса, 23 травня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті» (Одеса, 15 грудня 2010 р.); VI всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансово-економічна безпека в Україні: стан та перспективи розвитку» (Одеса, 24 грудня 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Політика в сфері боротьби зі злочинністю: актуальні проблеми сьогодення» (Івано-Франківськ, 25-26 лютого 2011 р.); III міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави: сучасний стан, проблеми та шляхи вирішення» (Одеса, 21 квітня 2011 р.).
Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 20 наукових статей, із яких 10 – у фахових виданнях, що входять до затвердженого переліку.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що включають п’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (211 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 232 сторінок, обсяг основного тексту дисертації – 194 сторінки, обсяг використаних джерел – 19 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Дисциплінарна практика у виправних колоніях – комплексний соціально-психологічний, організаційно-правовий кримінально-виконавчий інститут, який за змістом та сутністю відтворює стан правопорядку під час виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі, містить у якості складових кількісні та якісні показники дисциплінарних правопорушень, які вчиняються засудженими, та дисциплінарної відповідальності (заходів стягнення), що застосовуються до них.
2. Комплексний характер визначеного інституту обумовлюється його структурою (охоплює інші більш вузькі кримінально-виконавчі інститути) та наявністю значної кількості чинників (соціального, психологічного, організаційного, правового характеру) як таких, що стосуються безпосередньо дисциплінарної практики та її складових (правопорушень, стягнень).
3. Критеріями, які б безпосередньо або ж опосередковано відтворювали результати діяльності установи, є загальна дисциплінованість засуджених, ставлення їх до праці, які відтворюються в кількісних та якісних показниках злочинності, порушень дисципліни, заходів дисциплінарного стягнення. Дані про дисциплінарні правопорушення (динаміка, особливості характеру вчинення) й дисциплінарні стягнення (обсяг примусу, види і кількість стягнень) посідають значне місце в системі інформації щодо стану та тенденцій, які спостерігаються в системі виконання покарань у виді позбавлення волі.
4. Дисциплінарне правопорушення (проступок) особи, засудженої до позбавлення волі, доцільно розглядати як протиправне, шкідливе (в окремих випадках-небезпечне), винне діяння особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, що посягає на встановлений кримінально-виконавчим законодавством порядок та умови відбування покарання, полягає у неналежному виконанні засудженим своїх обов’язків, недотриманні заборон і тягне застосування системи заходів стягнення у відповідності до визначених у законодавчому порядку ознак та видів правопорушень.
5. Поняття дисциплінарної відповідальності засуджених доцільно розглядати в широкому і вузькому розумінні як такі, що за змістом та сутністю відтворюють специфічність сфери правових відносин між адміністрацією установи й засудженими з приводу застосування заходів державного примусу (у першому випадку), суб’єктивний характер відповідальності (у другому).
6. В широкому розумінні дисциплінарна відповідальність засуджених – це відповідальність засудженої особи за порушення порядку та умов відбування покарання у виді позбавлення волі (режиму відбування покарання), визначених нормами кримінально-виконавчого законодавства, яка полягає у застосуванні адміністрацією кримінально-виконавчої установи в порядку підпорядкування спеціальної системи заходів стягнення.
7. У вузькому (суб’єктивному) розумінні дисциплінарна відповідальність засуджених – це відповідальність засудженої особи за порушення заборон, недотримання спеціальних обов’язків як суб’єкта кримінально-виконавчих відносин під час відбування покарання у виді позбавлення волі, яка полягає у певних обмеженнях особистого, організаційного та майнового характеру.
8. Відповідно заходи стягнення як вид державного примусу є формою реалізації дисциплінарної відповідальності, передбаченою відповідними нормами кримінально-виконавчого законодавства, яка полягає у психічному, фізичному, майновому зовнішньому впливі на правопорушника з метою забезпечення правопорядку в кримінально-виконавчій установі.
9. Історичний аналіз особливостей застосування дисциплінарної практики щодо засуджених жінок у XIX – на початку XX ст.ст. свідчить про те, що спеціально-попереджувальна діяльність у місцях позбавлення волі спрямована була передусім на примусове забезпечення реалізації встановлених правообмежень. Дисциплінарний примус розглядався у якості обов’язкового елементу в’язничної системи, доводився до максимальної інтенсивності. Досить тривалий період об’єктом примусового дисциплінарного впливу було тіло засудженої жінки. Тілесні покарання, заковування засуджених жінок у кайдани, застосування металевих нашийників, приковування кайданами до стільців були суворими видами дисциплінарних стягнень, які мали впливати на тіло засудженої жінки, викликали у неї значні фізичні страждання. Тілесні покарання досить тривалий час превалювали серед усіх видів примусового впливу.
10. Історія доводить, що особливістю реформування системи стягнень, яка застосовувалася до ув’язнених жінок, є те, що цей процес відбувався більш інтенсивно, ніж по відношенню до засуджених чоловіків. Калічницькі та тілесні покарання як заходи дисциплінарного впливу були скасовані стосовно засуджених жінок значно раніше ніж по відношенню до засуджених чоловіків. Певний час існувала система стягнень, яка застосовувалася до засуджених чоловіків, і не застосовувалася до засуджених жінок.
11. Той факт, що питома вага загальної кількості правопорушень (за умови практично повної трудової зайнятості працездатних засуджених жінок) відносно загальної кількості засуджених у жіночій установі на 12 % перебільшує відповідний показник у досліджуваній чоловічій установі, свідчить на користь тієї думки, що існує комплекс глибинних причин і умов, які провокують протиправну поведінку засудженої жінки, пов'язані в більшій мірі із проблемами особливостей організації процесу виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі стосовно засуджених жінок, ступенем негативного впливу позбавлення волі на особистість жінки, засвідчують існування проблем у забезпеченні законних прав й інтересів засуджених жінок з точки зору відповідності умов та порядку відбування покарання соціально-демографічним, психофізичним особливостям жінки.
12. Особливістю вчинення засудженими жінками правопорушень є те, що практично половина засуджених жінок, які мають стягнення, вчинили правопорушення в перший період відбування покарання (найчастіше у перші два роки). Даний факт підтверджує суттєвий вплив адаптаційних можливостей, спроможності жінки докорінно перебудувати звички, спосіб життя на її поведінку.
13. Сталою антисоціальною настановою характеризуються лише 1.5 % (2 %) засуджених жінок, які вчиняють систематично правопорушення, перебувають на обліку як злісні порушники порядку відбування покарання. Проте злісність обумовлюється в більшості випадків не характером, а кількістю вчинених правопорушень.
14. Відмінності у структурі порушень, які вчиняються в чоловічих і жіночих установах, полягають у тому, що у жінок практично відсутні такі порушення як дрібне хуліганство, азартні ігри, вживання спиртних напоїв та одурманюючих речовин, які є складовою поведінки засуджених чоловіків. Особливістю характеру протиправної поведінки засуджених жінок під час відбування покарання у виді позбавлення волі є також те, що практично відсутні прояви протесту групами та погодженими діями, втечі із-під варти або з місць позбавлення волі. В той же час спостерігається більша схильність до самоскалічення, депресій, особистісних розладів, затяжних конфліктів, які вирізняються непередбаченістю та емоційністю. Найбільш питому вагу серед усіх дисциплінарних правопорушень, які вчиняють засуджені жінки під час відбування покарання у виді позбавлення волі, становлять правопорушення у сфері праці; порушення у виді виготовлення, придбання, зберігання заборонених предметів; правопорушення, пов’язані зі створенням та участю в конфліктній ситуації.
15. Той факт, що серед засуджених жінок правопорушниць практично у півтори рази більше, питома вага тих, хто втратив сім’ю, має дітей, свідчить опосередковано про взаємозв’язок та обумовленість загального стану правопорядку і ступінь розпаду соціально-корисних зв’язків засудженої жінки із зовнішнім світом, сім’єю, є безпосереднім підтвердженням доцільності поширення сфери стимулювання (визначення права засуджених на щорічну відпустку); наповнення виправною сутністю відповідного напряму найсуворіших заходів дисциплінарного стягнення (виключення обмежень щодо підтримання зв’язків із сім’єю під час застосування поміщення в ДІЗО та переведення до ПКТ)
16. Високій психічній напрузі засуджених жінок, накопиченню у них негативних емоцій, що провокує їхню агресивну поведінку, сприяє чоловічий підхід до змісту режимних вимог (казармені умови утримання). Фактор постійної «публічності» в місцях позбавлення волі, відсутність розмежування між приватним та публічним життям, персоніфікований характер взаємовідносин між засудженими значно послаблює адаптивні можливості засуджених жінок, вимагає від них певної активності і навіть агресивності, провокує до пошуку захисту у більш сильних фізично та у соціальному плані засуджених жінок, створює підстави для створення малих груп засуджених – сімей засуджених, створює передумови для гомосексуальної поведінки.
17. Обстановка виникнення, специфіка розвитку, розв’язання безпосередньо конфлікту в місцях позбавлення волі має передбачати аналіз динаміки й характеристики більш широкої сфери негативних міжособистісних відносин, ніж суто організації і участі у конфліктах. Структура відомчої звітності, відомостей щодо стану правопорушень та застосування заходів стягнення до осіб, засуджених до позбавлення волі, має містити не лише дані щодо «участі у конфлікті», а й показники «зухвалої поведінки, словесної та фізичної образи відносно інших осіб». Це складові конфліктних особистісних стосунків, які є небезпечними як такими, що підтверджують недостатній рівень захищеності особистої безпеки засуджених від психічного та фізичного насильства.
18. Виокремлення такого виду дисциплінарного правопорушення як «міжособистісні конфлікти» у вузькому (безпосереднє створення та участь у конфліктній ситуації) та широкому (полягає як суто в конфлікті, так і у зухвалості поведінки, словесній та фізичній образі відносно інших осіб) значенні забезпечить специфічність карально-виховного впливу на особливу категорію засуджених жінок, у поведінці яких, стосунках з іншими особами превалює агресія, і які за кількістю становлять п’яту частину від усіх правопорушниць.
19. У доктрині кримінально-виконавчого права та у відомчих правових актах доцільним є використання загальних понять «несумлінне ставлення до праці», «порушення у сфері праці» (працевлаштування засуджених) як таких, що є тотожними, за змістом охоплюють усі види дисциплінарних проступків, які вчиняють засуджені у сфері праці, полягають у недотриманні певних правил порядку й умов організації виробничої діяльності установи. На іншому, більш конкретному рівні мають використовуватися вужчі поняття, які охоплюють систему більш конкретних проявів негативної поведінки засуджених, різних за характером дій, зокрема, «відмову від праці», «невиконання норм виробітку», «порушення трудової дисципліни», «порушення правил техніки безпеки», «умисне псування виробничого устаткування». Класифікація правопорушень у сфері праці за двома рівнями (загальним та конкретним) сприятиме більш чіткому визначенню змісту та сутності протиправного діяння з точки зору відповідності характеру діяння суворості заходів стягнення. Формулювання конкретних об’єктивних і суб’єктивних, специфічних ознак кожного конкретного винного дисциплінарного діяння є передумовою застосування справедливого обсягу примусу до правопорушника.
20. У невиконанні норм виробітку, у відмовах від праці відтворюються певні об’єктивні негативні аспекти, які властиві процесу організації праці засуджених жінок у місцях позбавлення волі. Специфічною проблемою функціонування підприємств у жіночих кримінально-виконавчих установах закритого типу є те, що за чинних умов не існує можливості працевлаштування засуджених жінок із урахуванням індивідуальних особливостей. Жінки приречені навчатися та працювати на швейному виробництві, позбавлені перспективи змінити цю роботу. Значна плинність засуджених жінок, які уперше позбавлені волі, досить незначний термін для набуття навичок у оволодінні новою спеціальністю (швачки) впливають на стан виконання ними норм виробітку.
21. Посиленню виправного змісту та сутності праці у жіночих виправних колоніях сприятимуть забезпечення професійної підготовки різним спеціальностям, а не лише тим, які пов’язані зі швейним виробництвом; розширення видів робіт, які б могли виконувати засуджені жінки в умовах ізоляції за рахунок творчих спеціальностей (художніх, культурно-ремісничих промислів); створення умов для працевлаштування окремих засуджених жінок у завершальний період відбування покарання у комунально-побутовому, агропромисловому комплексі, на об’єктах обслуговування населення за межами установи, але під наглядом адміністрації установи; внесення змін у формальні й матеріальні ознаки переведення особи на пільгові умови утримання, законодавче визначення права засуджених на щорічну відпустку за умови сумлінного ставлення до праці та позитивної поведінки.
22. Особливістю дисциплінарної практики, яка застосовується у жіночій виправній установі є те, що протягом періоду дослідження до засуджених жінок застосовувалися умовно лише дві групи стягнень: самих м’яких (попередження, догана, сувора догана) та самих суворих (поміщення до ДІЗО, переведення до ПКТ). Практика застосування системи стягнень підтверджує неефективність реалізації, так би мовити, середньої ланки дисциплінарних заходів стягнення. Практично не застосовуються такі стягнення як дисциплінарний штраф, скасування поліпшених умов тримання, оскільки фактор злісності, матеріальних можливостей (у першому випадку), переведення на поліпшені умови (в другому) стосується незначної кількості засуджених жінок.
23. Правозастосовна практика в досліджуваній установі доводить недоцільність визначення у системі заходів дисциплінарного реагування трьох практично однакових за порядком застосування, обсягом примусу, правовими наслідками м’яких видів стягнення – попередження, догана, сувора догана. Відсутність чітких критеріїв їхнього застосування ускладнює прийняття рішення про доцільність кожного з них, обумовлює те, що практично сувора догана до правопорушниць не застосовується (в окремі роки – у мінімальній кількості). Попередження має суттєве значення як певний профілактичний вид впливу, застосовується у більшості випадків до осіб, схильних до правопорушень, які вчинили ситуативні та незначні правопорушення, відчувають на собі значний негативний вплив покарання у виді позбавлення волі, але у якості попередження-застереження (а не стягнення). Система заходів стягнення має містити лише один м'який вид стягнення – догану, який накладається як усно, так і письмово.
24. Дотримання принципу диференціації та індивідуалізації обумовлює доцільність визначення на законодавчому рівні більш розгалуженої системи видів стягнень. Одним із шляхів розширення сфери дисциплінарного реагування є: визначення у якості виду стягнення обмеження на певний строк (позбавлення) певних прав засудженої особи в різних сферах повсякденного життя; наповнення дієвим стимулюючим змістом заходів заохочення, що підвищить значення для засудженої факту позбавлення отриманих пільг.
На підставі зазначеного запропоновано внесення змін до чинного кримінально-виконавчого законодавства.
25. У доктрині кримінально-виконавчого права та у законодавстві поняття «порушення режимних вимог» і «порушення режиму відбування покарання» використовуються як тотожні. Перше поняття є більш широким, стосується як засуджених, так і адміністрації установи, функціонування виправних установ у цілому. Отже, не відтворює конкретної сутності протиправної поведінки особи, яка перебуває в ізоляції. Вважаємо за доцільне з метою уточнення понятійного апарату внести певні зміни в редакцію кримінально-виконавчої норми, передбаченої ст. 101 КВК. Зокрема, у ч. 2 ст. 101 КВК, яка регламентує порядок переведення засуджених на інші умови відбування покарання, йдеться про те, що «особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув’язнення та в колоніях», не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації. Оскільки ця норма безпосередньо стосується лише засуджених, які вчиняють правопорушення, доцільним є внесення певних змін в редакцію цієї норми і викладення її наступним чином: «Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації: особи, які злісно порушують режим відбування покарання» (або ж «особи, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання»).
26. Дослідження доводить доцільність з метою надання більшої чіткості у визначенні системи самих м’яких видів стягнення внести відповідні зміни у чинне законодавство. Пропонується ввести додаткову ст. 131-1 КВК «Заходи дисциплінарного впливу, що застосовуються до осіб, позбавлених волі» наступного змісту:
«З метою попередження порушень встановленого порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, які не є стягненнями: профілактична бесіда; попередження.
Ці заходи дисциплінарного впливу застосовуються усно»
У ст. 132 КВК із переліку заходів стягнення виключити попередження та сувору догану.
Внести зміни в п. 6 ст. 134 КВК, викласти його у наступній редакції: «Стягнення у виді догани накладається усно чи письмово, інші стягнення – тільки письмово».
27. Дослідження доводить, що правопорушення, пов’язані із виготовленням і зберіганням, передачею та отриманням заборонених предметів, вчинені засудженими жінками, лише за формальними ознаками (сам факт наявності такої поведінки) надають підстави визнати жінку злісним порушником установленого порядку відбування покарання. Доцільно критерієм відмежування злісних правопорушень від інших визнати кількість і характер застосовуваних дисциплінарних санкцій, а саме найсуворіших заходів дисциплінарного впливу, якими є поміщення до ДІЗО та переведення до ПКТ. Відповідно пропонуємо доповнити ст. 133 КВК частиною другою наступного змісту: «Засуджений вважається злісним порушником порядку відбування покарання за умови, якщо він має два і більше стягнення, передбачених абзацами 8, 9, 10 ч. 1 ст. 132 КВК».
28. За обсягом правообмежень найсуворішими є стягнення у виді поміщення до дисциплінарного ізолятора та переведення до приміщення камерного типу, які суттєво впливають на правовий стан засудженої особи, позбавляють її певних матеріальних благ, можливостей підтримувати соціально-корисні зв’язки із зовнішнім світом. Критерієм їхнього застосування як крайніх заходів стягнення має бути вказівка законодавця на безуспішність застосування інших заходів дисциплінарного впливу. Останнє має стосуватися як поміщення до дисциплінарного ізолятора, так і переведення до приміщення камерного типу. Відповідно слід внести зміни у редакцію п. 9 ст. 134 КВК, виклавши його наступним чином: «Стягнення у виді поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятора (карцер), переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) накладається у разі безуспішного застосування інших заходів впливу».
29. Безумовно позитивним є законодавче визначення права засудженої жінки на сумісне мешкання із власною дитиною під час відбування покарання. Проте редакція викладення цього положення є не беззаперечною. В такому вигляді наголос робиться саме на винятковості вирішення питання у такий спосіб, а головна увага звертається на необхідність створити можливості для вільного спілкування з дитиною без обмежень, але у вільний час від виконання засудженою покладених на неї обов’язків. Доцільним є чітке і пряме визначення відповідного права засудженої жінки, яке слід надати у відокремленому абзаці ч. 1 ст. 141 КВК у наступній редакції: «Засуджені жінки, які мають при собі дитину віком до трьох років, мають право на сумісне мешкання із нею за наявності певних підстав, визначених законом».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Аванесов Г. А. Изменение условий содержания осужденных в процессе отбывания лишения свободы (прогрессивная система) / Г. А. Аванесов / [Под ред. Н. А. Стручкова.] – М.: ВНИИ ООП, 1968. – 147 с.
2. Алексеев И. А. К вопросу о понятии ответственности в системе права / И. А. Алексеев // Государство и право. – 2009. – № 2. – С. 83 – 87.
3. Алексеев В. И. Тюремное управление: система, элементы (1879 – 1917 гг.) / В. И. Алексеев // Следователь. – 2009. – № 1. – С. 50 – 54.
4. Альперн Л. Краткий исторический обзор развития женской тюрьмы на Западе / Л. Альперн // Аспект: Інформаційний бюлетень. – 2004. – № 2 (12). – С. 11 – 16.
5. Альперн Л. Факторы ресоциализации осужденных женщин / Л. Альперн // Аспект: Інформаційний бюлетень. – 2004. – 2 (12). – С. 4 – 11.
6. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин / Юрий Миранович Антонян. – М.: Росс. Право, 1992. – 252 с.
7. Бабаян С. Правовое регулирование мер поощрения и взыскания в исправительных учреждениях / С. Бабаян // Преступление и наказание. – 2004. – № 12. – С. 24 – 27.
8. Бадира В. А. Корекція поведінки засуджених жінок в установах виконання покарання: [Навчальний посібник] / В. А. Бадира, І. Г. Богатирьов. – Чернігів: ПОД Чернігівського ДЦНТІ, 2003. – 168 с.
9. Бадира В. А. Правові основи виправлення та ресоціалізації жінок, засуджених до позбавлення волі: [Монографія] / В. А. Бадира, Т. А. Денисова. – Запоріжжя, 2009. – 168 с.
10. Бардира В. А. Кримінально-виконавче право: [Навчальний посібник] / В. А. Бардира, С. Ф. Денисов, Т. А. Денисова, М. М. Мінаєв, В. Г. Хашев / За ред. Т. А. Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с.
11. Батюк В. Кримінологічне планування як елемент попередження злочинності у місцях позбавлення волі / В. Батюк, Н. О. Неймарк // Науковий вісник: Львівський державний університет внутрішніх справ. – 2009. – № 1. – С. 269 – 278.
12. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Чезаре Беккариа [5-е изд., исправл. и увелич.]. – М.: Фирма «Стелс», БИМПА, 1995. – 304 с.
13. Березовська Н. Л. Покарання, пов’язані із виправно-трудовим впливом, що застосовується до неповнолітніх: дис. …канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Наталя Леонідівна Березовська. – Одесса, 2010. – 243 с.
14. Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної поведінки особи: теоретичні аспекти / Є. Білозьоров // Право України. – 2006. – № 1. – С. 50 – 54.
15. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавче право України: [Підручник] / І. Г. Богатирьов. – К.: Всеукраїнська асоціація «Правова єдність», 2008. – 352 с.
16. Богатирьов І. Г. Українська пенітенціарна наука: [Монографія] / Іван Григорович Богатирьов – Харків: Харків юридичний, 2008. – 294 с.
17. Богатирьов І. Г. Кримінальні покарання, не пов’язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12. 00. 08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Іван Григорович Богатирьов. – К., 2006. – 32 с.
18. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавчі засади виконання та відбування кримінальних покарань у виправних колоніях максимального рівня безпеки: [Монографія] / І. Г. Богатирьов, С. В. Царюк – Чернігів: КП «Видавництво «Чернігівські обереги», 2010. – 210 с.
19. Богатирьов І. Г. Проблемність наукових досліджень у галузі кримінально-виконавчого права України / І. Г. Богатирьов // Право України. – 2008. – №. 1. – С. 106 – 110.
20. Бородін І. Дисциплінарна відповідальність та дисциплінарне провадження / І. Бородін // Право України. – 2006. – № 12. – С. 93 – 97.
21. Бочелюк В. Й. Кримінально-виконавча психологія: [Підручник] / В. Й. Бочелюк, Т. А. Денисова – К.: Істина, 2008. – 328 с.
22. Бриллиантов А. В. Практика и законодательное регулирование мер взыскания, применяемых к лицам, лишенным свободы // Правовое и методическое обеспечение исполнения уголовных наказаний / под. ред. В. И. Селиверстова: Сб. науч. трудов. – М.: ВНИИ МВД России, 1994. – 128 с.
23. Бугайчук К. Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи профілактики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 07 – теорія управління, адміністративне право та процес, фінансове право / Костянтин Леонідович Бугайчук. – Харків, 2002. – 20 с.
24. Букалов А. Права женщин в заключении / А. Букалов // Аспект: Інформаційний бюллетень. – 2004. – № 2 (12). – С. 3 – 4.
25. Василець В. Б. Правові та кримінологічні проблеми попередження втеч засуджених з виправно-трудових установ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Володимир Борисович Василець: Українська академія внутрішніх справ. – К., 1996. – 20 с.
26. Весельський В. К., Пясковський В. В., Сербін М. М. Розслідування злочинів, вчинених засудженими в місцях позбавлення волі: Навчальний посібник / В. К. Весельський, В. В. Пясковський, М. М. Сербін. – К.: КНТ, 2008. – 196 с.
27. Виправно-трудовий кодекс України: Зі змінами та доповненнями за станом на 1 жовтня 1994 р. – К.: РВВ КІВС при УАВС, 1994. – 80 с.
28. Гернет М. Н. История царской тюрьмы / М. Н. Гернет / Изд. 3-е. Т. 3. М., 1961.
29. Глоточкин А. Д. Исправительно-трудовая психология / А. Д. Глоточкин, В. Ф. Пирожков. – Редакционно-издательский отдел Академии МВД СССР, 1974. – 426 с.
30. Голіна В. В. Злочинність у місцях позбавлення волі та її попередження / В. В. Голіна // Збірник наукових праць Харківського центру вивчення організованої злочинності. – Х., 2000. – Вип. 1. – С. 123 – 128.
31. Головко Л. В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве / Леонід Вітальевич Головко. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 544 с.
32. Градецький А. В. Особливості карально-виховного впливу на засуджених, колишніх суддів та співробітників правоохоронних органів, які відбувають покарання у виді позбавлення волі: дис. ...канд. юрид. наук: 12. 00. 08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Андрій Вікторович Градецький. – Запоріжжя, 2010. – 228 с.
33. Гречанюк С. Деякі питання організації тюремної системи Великобританії / С. Гречанюк // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 7. – С. 155 – 158.
34. Гритенко О. Злісне порушення встановленого порядку відбування покарання: окремі теоретико-правові аспекти / О. А. Гритенко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ: Серія юридична. – Вип. 1, 2010. – С. 396 – 404.
35. Гритенко О. Правопорушення як кримінально-виконавчий інститут: теоретично-правові аспекти / О. А. Гритенко // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. – Вип. 3. – С. 32 – 35.
36. Гритенко О. Правопорушення в жіночих кримінально-виконавчих установах мінімального рівня безпеки: деякі соціально-правові аспекти / О. А. Гритенко // Південноукраїнський правничий часопис. – 2006. – Вип. 4. – С. 85 – 88.
37. Гритенко О. Особистість засудженої жінки, яка уперше відбуває покарання у виді позбавлення волі на певний строк: соціально-демографічна характеристика / О. А. Гритенко // Південноукраїнський правничий часопис. –2008. Вип. 4. – С. 96 – 99.
38. Гритенко О. Сутність та особливості обов’язкової праці засуджених жінок, які відбувають покарання у виді позбавлення волі: окремі історичні та теоретичні аспекти / О. А. Гритенко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ: Серія юридична, Вип. 4. – 2010. – С. 421 – 428.
39. Гритенко О. Особливості застосування заходів стягнення, як методу примусу до засуджених жінок, які вперше відбувають позбавлення волі / О. А. Гритенко // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – Вип. 2. – С. 50 – 52.
40. Грищук В. К. Перспективи вдосконалення Кримінального кодексу України / В. К. Грищук // Юридичний вісник України. – 2007. – 12 – 18 травня. – С. 6 – 7.
41. Денисова Т. А. Кримінальне покарання та реалізація його функцій: дис. ...д-ра юрид. наук.: спец. 12. 00. 08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Тетяна Андріївна Денисова. – Запоріжжя, 2010. – 505 с.
42. Демченко М. Ю. К вопросу о понятии дисциплины в советском праве / М. Ю. Демченко // Дисциплина и ответственность / под ред. В. И. Курилова: Межвуз. сб. – Владивосток, 1985. – С. 114 – 123.
43. Денисов Ю. А. Общая теория правонарушения и ответственности (социологический и юридический аспекты) / Юрий Александрович Денисов. – Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, 1983. – 141 с.
44. Детков М. Г. Наказание в царской России. Система его исполнения / М. Г. Детков. – М., 1994. С. 9 – 12.
45. Дотримання прав людини в місцях позбавлення волі (Витяг з доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 1998 – 1999 рр.) // Аспект: Інформаційний бюлетень. – Донецьк: Донецький меморіал, 2001. – № 3 (4). – С. 12 – 15.
46. Дотримання прав ув’язнених в Україні // Аспект: Інформаційний бюлетень. – Донецьк: Донецький Меморіал, 2007. – № 1 (18). – С. 3 – 28.
47. Дремин В. Н. Преступность как социальная практика: институциональная теорія криминализации общества: [Монография] / В. Н. Дремин – Одесса, Юридическая литература, 2009. – 614 с.
48. Дрьомін В. М. Інституціональна теорія злочинності та криміналізації суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12. 00. 08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Віктор Миколайович Дрьомін. – Одесса, Одеська національна юридична академія, 2010. – 40 с.
49. Европейские тюремные правила: Рекомендации № R (87) 3, принятые Комитетом министров Европейского совета 12 февраля 1987 года, пояснительная записка // Новая концепция пенитенциарной системы. – К., 1995. – 159 с.
50. Евреинов Н. Н. История телесных наказаний в России / Н. Н. Евреинов – Харьков, Прогресс ЛТД, 1994. – 235 с.
51. Есин Н. В. О нетрадиционном подходе к мерам поощрения и взыскания осужденных / Н. В. Есин // Проблемы совершенствования исполнения уголовных наказаний / Материалы секции научно-практической конференции «Человек: преступление и наказание», состоявшейся в РВШ МВД РФ 25 – 26 марта 1992 г. – Рязань: РВШ МВД РФ, 1992. – 200 с.
52. Ерицян А. С. Меры взыскания, применяемые к осужденным в местах лишения свободы по Уголовно-исполнительному кодексу Российской Федерации / А. С. Ерицян // Проблемы теории наказания и его исполнения в новом Уголовном кодексе и Уголовно-исполнительном кодексе / под ред. В. И. Селиверстова. – М.: ВНИИ МВД РФ, 1997. – С. 7 – 12.
53. Ефимов М. А. Некоторые вопросы повышения эффективности труда осужденных к лишению свободы / М. А. Ефимов, В. И. Гуськов // Труды Всесоюзного научно-исследовательского института МВД СССР. – М.: МВД СССР, ВНИИ. – 1974. – № 30. – С. 20 – 27.
54. Железняк О. Н. Японская практика уголовных наказаний / О. Н. Железняк // Право и политика. – 2001. – № 10. – С. 70 – 75.
55. Женщины, лишенные свободы: Из 10-го Общего доклада Комитета против пыток // Аспект: Інформаційний бюлетень. – 2004. – № 2 (12). – С. 31 – 35.
56. Женские исправительные учреждения: время реформ: Сборник материалов Всероссийского семинара “Реформа системы через реформу сознания” руководителей женских исправительных и воспитательных колоний (Краснодар, 2 – 3 апреля 2001 г.) – М., изд-во “Эслан”, 2001. – 128 с.
57. Жижеленко А. А. О границе между дисциплынарной и криминальной неправдою по Уголовному кодексу РСФСР / А. А. Жижеленко // Право и жизнь. – 1922. – Кн. 1. – С. 64 – 79.
58. Жук І. Л. Проблеми економічної ефективності праці засуджених / Інеса Леонідівна Жук / – К.: РВРС України НАНУ, 1999. – 125 с.
59. Журавлев М. П. Нарушение режима в исправительно-трудовых учреждениях и меры взыскания / М. П. Журавлев, А. А. Новиков. – М.: Изд-во политотдела ИТУ МВД СССР, 1972. – 32 c.
60. Журавлев М. П. Правонарушения и ответственность осужденных / М. П. Журавлев, Г. А. Аванесов, В. Е. Квашис, А. А. Новиков. – М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1970. – 144 c.
61. Журавська З. В. Віктимологічні засади боротьби зі злочинністю у місцях позбавлення волі: дис. ...канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Зоряна Валентинівна Журавська. – К., 2010. – 263 с.
62. Захаров В. П. Організація індивідуального запобігання злочинам у кримінально-виконавчій установі: [Монографія]. – 2-е вид., перероб. і доп. / /В. П. Захаров, О. Г. Колб, С. М. Мирончик, Л. І. Міліщук. – Луцьк: П-ць Іванюк В. П., 2007. – 442 с.
63. Загальна теорія держави і права / [за ред. Академіка АПрН України, д.ю.н., проф. В. В. Копейчикова]. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
64. Зелинский А. Ф. Криминальная психология: [научно-практическое издание] / Анатолий Феофанович Зелинский; шеф-ред. В. С. Ковальський. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.
65. Зубков А. И. Трудовое перевоспитание заключенных в советских исправительно-трудовых учреждениях и его правовое регулирование / А. И. Зубков. – Томск: Издат. Томск. ун-та. – С. 7 – 2.
66. Иванов А. А. Правонарушение и юридическая ответственность. Теория и законодательная практика: [Учеб. пособие для вузов] / А. А. Иванов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 120 с.
67. Иванова Г. М. Женщины в заключении (историко-правовой аспект), С. 2, 3 [Електронний ресурс] / Г. М. Иванова. – Режим доступу: http://www.owl.ru/library/042t.htm.
68. Игнатьев Л. А. Оценка эффективности деятельности исправительно-трудовых учреждений / Л. А. Игнатьев, А. Е. Наташев. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1974. – 33 с.
69. Исправительно-трудовая педагогика / [Дейнеко М. М., Пирожков В. Ф., Утевский Б. С., Шмаров И. В. и др.]; под ред. В. П. Пирожкова, Б. С. Утевского, М. М. Дейнеко: [Учебное пособие]. – М.: Высшая школа МООП СССР, 1967. – 303 с.
70. Исправительно-трудовое право / Беляев Н. А., Санталов А. И., Прохоров В.С., Федоров М. И. и др. / Овет. ред. Н. А. Беляев, М. И. Федоров. – М.: «Юридическая литература», 1971. – 416 с.
71. Інститут кримінального проступку та нова кодифікація кримінального і адміністративно-деліктного законодавства // Науково-практичний семінар (18 – 20 травня). – с. Гута, Івано-Франківська область, 2007. – 251 с.
72. Кириллова И. А. Характеристика женщин, отбывающих наказание в ИТК / И. А. Кириллова, О. Б. Лысягин. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1981. – 63 с.
73. Климкін В. М. Роль кримінальної субкультури в детермінації насильницької злочинності в місцях позбавлення волі / В. М. Климкін // Південноукраїнський правничий часопис: ОЮІ ХНУВС. – 2007, № 3. – С. 38 – 40.
74. Кныш А. Д. Дисциплинарная практика, ее значение в исправлении и перевоспитании осужденных / А. Д. Кныш // Начальник отряда: проблемы, поиски, передовой опыт. – К.: Ред.-издат. Отдел МВД УССР, 1983. – С. 23 – 26.
75. Козлов П. П. Режим виконання кримінальних покарань: [монографія] / П. П. Козлов, Ю. В. Нікітін, Л. О. Стрєлков. – К.: КНТ, 2008. – 272 с.
76. Колб О. Г. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі: [Навчальний посібник] / О. Г. Колб – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – 494 с.
77. Колб О. Г. Установа виконання покарань як суб’єкт запобігання злочинам: дис. ...д-ра. юрид. наук: спец. 12. 00. 08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Олександр Григорович Колб. – К.: 2007. – 513 с.
78. Конвенция о принудительном труде: принята Генеральной конференцией Международной организации труда 28 июня 1930 г. // Международные акты о правах человека: сборник документов / сост.: В. А. Карташкин, Е. А. Лукашева. – 2-е изд., доп. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 2002. – С. 538 – 546.
79. Кондратішина В. В. Кримінально-виконавча політика України: формування та реалізація: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Вікторія Вікторівна Кондратішина. – Львів, 2009. – 17 с.
80. Кононец А. Социальные, психологические и психиатрические проблемы женщин, находящихся в заключении / А. Кононец, О. Трифонов, Н. Качнова // Преступление и наказание. – 2005. – № 3. – С. 12 – 14.
81. Концепція реформування Державної кримінально-виконавчої служби України: Схвалено Указом Президента України від 25 квітня 2008 року № 401/2008 file://C:\ Program Files\wParus\Advice\Tmp\2X70Y7MI5.HTM.
82. Кравчук П. Проблеми та перспективи нормативного забезпечення виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі / П. Кравчук // Право України. – 2010. – № 8. – С. 149 – 152.
83. Крестовська Н. М. Теорія держави і права: [Елементарний курс] / Н. М. Крестовська, Л. Г. Матвєєва – Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. – 432 с.
84. Кримінально-виконавчий кодекс України. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2011. – 88 с.
85. Кримінально виконавчий кодекс України. Офіційне видання. – К.: Атака, 2003. – 96 с.
86. Кримінально-виконавчий кодекс України: чинне законодавство із змінами та доповненнями станом на 14 березня 20011 року: (Відповідає офіц. текстові) – К.: Алерта; ЦУЛ, 2010. – 72 с.
87. Кримінально-виконавчий кодекс України: [Науково-практичний коментар] / Степанюк А. Х., Яковець І. С. / [за заг. ред. Степанюка А. Х.] – Х.: ТОВ «Одіссей», 2005. – 560 с.
88. Кримінально-виконавче право України: (Загальна та Особлива частина): [Навчальний посібник] / О. М. Джужа, С. Я. Фаренюк, В. О. Корчинський та ін.; [за заг. ред. О. М. Джужи] – 2-е вид., перероб. та допов. – К.: Юрінком