ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ АКТАМИ СУДОВОГО ТЛУМАЧЕННЯ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЯВОРСЬКА ВІКТОРІЯ ГРИГОРІВНА

УДК 343. 21 (477)

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ АКТАМИ СУДОВОГО ТЛУМАЧЕННЯ

Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
КРАСНИЦЬКИЙ Іван Васильович,
кандидат юридичних наук, доцент

Львів – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………4
ВСТУП…………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ У ЗАСТОСУВАННІ ПОЛОЖЕНЬ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА АКТАМИ СУДОВОГО ТЛУМАЧЕННЯ………………………………………………………………..13
1.1. Стан дослідження питань забезпечення єдності у застосуванні положень кримінального законодавства актами судового тлумачення….….13
1.2. Форми забезпечення єдності у застосуванні положень кримінального законодавства актами судового тлумачення: історія та сучасність………….21
Висновки до розділу 1…………………………………………………....47
РОЗДІЛ 2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ У ЗАСТОСУВАННІ СУДАМИ УКРАЇНИ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА АКТАМИ СУДОВОГО ТЛУМАЧЕННЯ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ…….………..…..….49
2.1. Акти судового тлумачення, спрямовані на забезпечення єдності у застосуванні положень кримінального законодавства, в контексті проблеми джерел кримінального права……………………………………………………49
2.2. Забезпечення єдності актами судового тлумачення у застосуванні положень кримінального законодавства та проблема судового прецеденту………………………………………………………………………..72
2.3. Значення актів судового тлумачення, спрямованих на забезпечення єдності у застосуванні кримінального законодавства, для подальшого його розвитку та правозастосовної діяльності……………………………………….82
Висновки до розділу 2…………………………………………………….101
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМА ЯКОСТІ АКТІВ СУДОВОГО ТЛУМАЧЕННЯ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ У ЗАСТОСУВАННІ СУДАМИ УКРАЇНИ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА………………………………………………........……...106
3.1. Поняття та критерії якості актів судового тлумачення, спрямованих на забезпечення єдності у застосуванні судами України кримінального законодавства…………………………………………………………………...106
3.2. Вимоги до змісту актів судового тлумачення, спрямованих на забезпечення єдності у застосуванні судами України кримінального законодавства………………………………………………………...…….......113
3.3. Вимоги до «мови» актів судового тлумачення, спрямованих на забезпечення єдності у застосуванні судами України кримінального законодавства….……....……………………………………………………….123
3.4. Основні недоліки чинних постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах……………………………………………..136
Висновки до розділу 3…………………………………………………..162
ВИСНОВКИ……………………………………………………………167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………..………..172
ДОДАТКИ………………………………………………… ...…………202

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВС
ВУАН
ІУНМ
КК
КПК
КС
МК
ПВС
РНК
СРСР
УРСР
УСРР
ЦВК
ЦК – Верховний Суд;
– Всеукраїнська Академія наук;
– Інститут української наукової мови;
– Кримінальний кодекс;
– Кримінально-процесуальний кодекс;
– Конституційний Суд
– Митний кодекс;
– Пленум Верховного Суду;
– Рада народних комісарів;
– Союз Радянських Соціалістичних Республік;
– Українська Радянська Соціалістична Республіка;
– Українська Соціалістична Радянська Республіка;
– Центральний виконавчий комітет;
– Цивільний кодекс.

ВСТУП

Актуальність теми. Важливе значення для сучасної правозастосовної практики в Україні мають акти судового тлумачення, спрямовані на забезпечення єдності застосування кримінального законодавства , в яких на підставі аналізу й узагальнення судової практики містяться роз’яснення з питань застосування кримінального законодавства. Певною мірою вони відображають практику застосування положень Кримінального кодексу України, а також тлумачать окремі положення, які містяться в статтях кримінального закону. Водночас, проблема юридичної природи і правового значення актів судового тлумачення не знайшла належного відображення у працях українських науковців.
У юридичній літературі відсутня єдина та чітка позиція щодо правової природи таких актів, їх значення та впливу на судову практику. Нині існує декілька точок зору з приводу того, що собою являють такі акти: джерело кримінального права, специфічну форму правотворчої діяльності суду чи лише власне тлумачення кримінального закону, а також яка їх реальна роль у правозастосовній практиці.
Дослідженню різних елементів окресленої проблеми присвячено праці О.М. Бібіка, А.В. Грищенка, В.К. Грищука, В.І. Каменської, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, А.В. Мадьярової, Б.В. Малишева, Д.М. Михайловича, В.О. Навроцького, І.М. Овчаренка, М.С. Строговича, Д.Ю. Хорошковської, М.Ф. Чистякова та ін. Проте проблема юридичної природи та кримінально-правового значення актів судового тлумачення досі невирішена.
Ще більше ускладнив розуміння юридичної природи роз’яснень вищого та найвищих судових органів України у кримінальних справах Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. Цей закон закріпив за Пленумом вищого спеціалізованого суду право видавати роз’яснення рекомендаційного характеру, проте не регламентував ні їх статусу, ні правил подальшого застосування постанов, прийнятих Пленумом Верховного Суду України.
Вибір теми дослідження пояснюється також такими чинниками: акти судового тлумачення мають безперечно велике значення для правозастосовної практики, вони є, по суті, «другим кодексом» для значної кількості суддів та інших правозастосовців. Проте у багатьох постановах Пленуму Верховного Суду України, які є чинними, містяться істотні недоліки (неузгодженість окремих положень із положеннями Кримінального кодексу, неузгодженість з іншими постановами, протиріччя між різними пунктами однієї постанови тощо). Натомість Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ досі не прийнято жодної постанови з питань застосування положень кримінального законодавства, хоча 2011 року ним же прийнято 15 постанов. Окрім цього, питання про єдині вимоги до мови, змісту таких актів досі не отримало комплексного вирішення.
З огляду на це актуальність обраної для дослідження теми вбачається у необхідності комплексної ревізії чинних постанов Пленуму Верховного Суду України, пошуку шляху вирішення їх подальшої долі, вироблення свого роду стандартів стосовно змісту та мови актів судового тлумачення, якими повинна забезпечуватись єдність застосування кримінального законодавства та вирішенні низки інших супутніх дискусійних питань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано на кафедрі кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ у межах комплексної теми наукових досліджень «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – виробити науково обґрунтовані шляхи вдосконалення механізму забезпечення єдності застосування кримінального законодавства актами судового тлумачення шляхом з’ясування юридичної природи та правового значення таких актів, виявлення колізій у чинних таких актах, формулювання науково обґрунтованих вимог щодо їх ефективності.
Досягнення вказаної мети передбачає вирішення таких задач:
– дослідити стан наукової розробки проблеми юридичної природи та кримінально-правового значення актів судового тлумачення в юридичній літературі;
– з’ясувати зміст та обсяг поняття актів судового тлумачення;
– дослідити питання значення актів судового тлумачення в контексті проблеми джерел кримінального права;
– дослідити питання актів судового тлумачення в контексті проблеми судового прецеденту;
– з’ясувати значення актів судового тлумачення для правозастосовної діяльності та подальшого розвитку кримінального законодавства;
– визначити поняття якості актів судового тлумачення та окреслити механізм її забезпечення;
– розробити вимоги до змісту актів судового тлумачення;
– розробити вимоги до мови актів судового тлумачення;
– виявити недоліки чинних постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері забезпечення єдності застосування кримінального законодавства.
Предмет дослідження – забезпечення єдності застосування кримінального законодавства актами судового тлумачення.
Нормативну основу дослідження становлять положення Конституції України, чинного Кримінального кодексу України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та низки інших нормативно-правових актів.
Теоретичну основу дослідження становлять праці наведених вище вітчизняних та зарубіжних учених, а також наукові доробки Л.І. Чулінди, Н.М. Пархоменко, Г.Т. Ткешеліадзе, З.А. Тростюк, С.В. Шевчук, Р.Я. Демків, Ж.О. Дейко, М.І. Мельника, О.І. Рарога, В.В. Сердюк, І.С. Тишкевича, В.І. Ткаченко, Г.В. Дроздова, О.М. Дроздова, С.П. Кравченко. В роботі також використано енциклопедично-довідкові джерела, література з теорії держави та права, історії держави та права України, організації судових та правоохоронних органів, кримінального та кримінально-процесуального права.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети, задач дослідження, його об’єкта і предмета. Під час проведення дослідження використовувались загальнонаукові та спеціальнонаукові методи. Історичний та герментневтичний метод використано для дослідження становлення та розвитку судових роз’яснень. Їх використання дало змогу виділити певні етапи зміни підходів до юридичної природи таких роз’яснень як у законодавстві, так і у юридичній літературі. Для аналізу та систематизації основних підходів до значення актів судового тлумачення застосовувалися метод формальної логіки та системного аналізу. Метод наукового аналізу використано, зокрема, при дослідженні окремих положень постанов Пленуму Верховного Суду України. За допомогою методу синтезу з’ясовано юридичну природу, правове значення та місце актів судового тлумачення в системі соціальних джерел кримінального права України актів судового тлумачення. Системний метод був використаний під час дослідження зв’язків між нормативними актами. При аналізі мови закону та мови актів судового тлумачення, спрямованих на забезпечення єдності застосування кримінального законодавства, окремих прогалин мови постанов Пленуму, причин їх появи та способів усунення, ознак мови актів судового тлумачення тощо використано юридично-лінгвістичні методи. Застосування в роботі знайшли категорії формальної логіки: поняття, визначення, доказ і спростування, судження, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному аналізі поняття та юридичної природи актів судового тлумачення. У проведеному дослідженні обґрунтовано й сформульовано положення і висновки, які є новими для науки кримінального права, або наділені істотними ознаками новизни, та виносяться на захист, а саме:
вперше:
– виділено сім етапів становлення та зміни кримінально-правового статусу актів судового тлумачення, спрямованих на забезпечення єдності застосування кримінального законодавства в Україні: перший етап (з 23 липня 1921 р. до 1936 р.) – такі акти отримують статус керівних; другий етап (з 1936 р. до 1946 р.) – спростування керівного характеру таких актів; третій етап (з 1946 р. до 1957 р.) – період активної наукової дискусії, офіційно висунуто тезу про те, що такі акти є джерелом права; четвертий етап (з 1957 р. до 1960 р.) – акти судового тлумачення знову набувають статусу керівних відповідно до Положення про Верховний Суд СРСР; п’ятий етап (з 1960 р. до 2002 р.) – статус актів судового тлумачення як керівних закріплено в Українській Радянській Соціалістичній Республіці на законодавчому рівні; шостий етап (з 2002 р. до 2010 р.) – чергове скасування законодавчого закріплення керівного статусу актів судового тлумачення; сьомий етап (з 2010 р. до нині) – змінено суб’єкт та статус таких актів судового тлумачення: Верховний Суд України позбавлено права судового тлумачення законодавства з метою забезпечення єдності його застосування, натомість таким суб’єктом визнаний Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, статус таких актів визначено як роз’яснення рекомендаційного характеру;
– обґрунтовується позиція, що Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ повинен обрати один із таких шляхів вирішення питання про подальше застосування постанов Пленуму Верховного Суду України: а) визнати чинними постанови Пленуму Верховного Суду України від свого імені; б) клопотати перед Пленуму Верховного Суду України про скасування ним всіх постанов, прийнятих раніше, та видати власні роз’яснення з питань застосування кримінального законодавства;
– обґрунтовано, що якісний акт судового тлумачення, спрямований на забезпечення єдності застосування кримінального законодавства, повинен відповідати певним критеріям, що характеризують вимоги до: а) структури; б) змісту; в) мови таких актів судового тлумачення;
– доводиться, що якісний зміст акту судового тлумачення може досягатися за дотримання таких основних вимог: 1) правильне застосування правил юридичної техніки; 2) повної відповідності змісту актів судового тлумачення законодавству; 3) відсутності у ньому «новостворених» правових норм; 4) акт судового тлумачення дійсно роз’яснює положення законодавства, а не лише дублює їх; 5) акт судового тлумачення покращує розуміння кримінального закону для правозастосувача; 6) акт судового тлумачення базується на узагальненнях і висновках практики вирішення певної категорії справ та аналізі допущених судами помилок;
– обґрунтовується, що вимогами до мови актів судового тлумачення, як умовами забезпечення належної якості останніх, є: стислість, точність, ясність, однозначність змісту, правильність, змістовність, послідовність, виразність, доречність та доцільність;
удосконалено:
– підходи до визначення змісту та обсягу поняття акту судового тлумачення. Виділено ознаки, які характеризують зміст такого поняття, та обґрунтовано, що актами судового тлумачення є: постанови Пленумів, узагальнення судової практики та листи суб’єктів, наділених правом видавати такі акти;
– підходи до значення актів судового тлумачення для подальшого розвитку кримінального законодавства та правозастосовної діяльності. Позиції, які висловлювались з цього приводу, об’єднано у чотири основні напрями: вплив на розвиток та вдосконалення законодавства; вплив на судову політику та практику; забезпечення правильної кваліфікації; забезпечення єдності у тлумаченні кримінально-правових норм, термінів та понять;
дістали подальший розвиток:
– підходи щодо обґрунтованості визнання актів судового тлумачення джерелами кримінального права. Наводяться додаткові аргументи на користь такої позиції;
– положення про відмінність актів судового тлумачення та судового прецеденту. Обґрунтовується, що немає підстав вважати акти судового тлумачення виявом прецедентного права. Це специфічні джерела права, які мають спільні з прецедентом риси, проте істотно відрізняються від останнього, причому в кращий бік;
– положення щодо негативної оцінки перерозподілу повноважень щодо видання актів судового тлумачення. Більш прийнятною вважаємо ситуацію, коли повноваження приймати акти судового тлумачення, спрямовані на забезпечення єдності застосування законодавства, належать Пленуму Верховного Суду України, а Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ наділений правом проведення узагальнень судової практики та подання на розгляд Пленуму Верховного Суду України проектів таких актів судового тлумачення;
– пропозиції щодо доцільності наділити Верховний Суд України правом законодавчої ініціативи, що дозволило б оперативніше реагувати на прогалини та недоліки кримінального законодавства на основі врахування проблем, які виникають у правозастосуванні, хоча і розуміємо складність реалізації такої пропозиції.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, узагальнення й висновки дисертації можуть бути враховані: у науково-дослідницькій сфері – як матеріал для подальшої розробки проблем забезпечення єдності застосування кримінального законодавства актами судового тлумачення; у правотворчій діяльності – при роботі над пропозиціями щодо чинного законодавства з метою його подальшого вдосконалення, вироблено конкретні пропозиції щодо вдосконалення постанов Пленуму Верховного Суду України (текст викладено у висновках); у практичній діяльності – положення, які містяться в дисертації, можуть бути використані на практиці під час підготовки роз’яснень вищого судового органу України у кримінальних справах; у навчальному процесі – як матеріал для викладання Загальної частини кримінального права, підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних вказівок, науково-практичних коментарів Кримінального кодексу України (акт впровадження ЛьвДУВС № 4 від 05.03.2012 р.; акт впровадження Львівського інституту МАУП № 87 від 22.02.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація становить самостійне комплексне дослідження, виконане автором особисто. В опублікованих у співавторстві з І.В. Красницьким тезах виступу «Юридична природа постанов Пленуму Верховного Суду України з питань застосування кримінального законодавства» обсяг авторства становить близько 70%.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації практичного характеру, що містяться у дисертації, обговорені на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ, а також були оприлюднені на міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 2007 р.), трьох всеукраїнських науково-практичних конференціях – «Актуальні питання правового захисту суб'єктивних прав та свобод особи в умовах формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (Львів, 2008 р., 2009 р., 2010 р.), трьох всеукраїнських наукових конференціях ад’юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (Львів, 2007 р., 2008 р., 2009 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційної роботи викладено в п’яти наукових статтях, опублікованих у наукових виданнях, включених до переліку фахових, та в семи опублікованих тезах доповідей.
Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, які вміщують дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 228 сторінок, з них основний текст – 171 сторінка, список використаних джерел (315 найменувань) розміщений на 30 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє констатувати, що, незважаючи на тривалий час існування такого правового феномена, як акти судового тлумачення, та значну кількість розробок із проблематики їх кримінально-правового значення, вирішення більшості питань не є одностайним ні у кримінально-правовій науці, ні у правозастосовній практиці. Ця дисертація є комплексним монографічним дослідженням саме таких, досі невирішених, або таких, стосовно яких немає одностайності, питань. Для досягнення мети дисертації та вирішення поставлених в ній задач досліджено зміст та обсяг поняття актів судового тлумачення, проаналізовано їх вплив на різні сфери правової системи держави, запропоновано обґрунтовані вимоги до структури, змісту та мови таких актів тлумачення, проведене ревізію ефективності чинних постанов ПВС України та вирішено низку інших супутніх питань. Детальні, розширені результати проведеного дослідження сформульовано у висновках до розділів роботи, а в узагальненому вигляді вони зводяться до такого:
1. Огляд стану дослідження питань кримінально-правового значення актів судового тлумачення засвідчив, що це питання можна відносити до числа найбільш дискусійних. Єдиною позицію, яку визнають і науковці, і практики, є те, що такі акти мають істотний вплив на правозастосовну практику в Україні. Основне дискусійне питання стосується визнання (невизнання) таких актів джерелами кримінального права. Дискусія з цього приводу, на нашу думку, пройшла сім історичних етапів, коли ставлення до таких актів кардинально змінювалося (від визнання їх керівними до заперечення їх будь-якого правового значення), але так і не була остаточно вирішена. Чинне законодавче закріплення рекомендаційного значення роз’яснень вищого судового органу України у кримінальних справах та зміна суб’єкта, який наділений правом давати такі роз’яснення, на нашу думку, не тільки не вирішили вказане дискусійне питання, а ще більше його заплутали та ускладнили.
2. У результаті з’ясування змісту та обсягу поняття актів судового тлумачення зроблено висновок, що ознаками, які визначають зміст поняття актів судового тлумачення, потрібно вважати те, що вони приймаються: з визначеною метою (забезпечення єдності судової практики); приймаються у певних випадках (за необхідності); відповідно до чітко визначеного порядку (процедури); на основі аналізу значної кількості судових рішень; поширюються на невизначену кількість людей (як на осіб, до яких застосовується кримінальний закон, так і на осіб, які його застосовують); у таких актах визначаються окремі юридичні поняття та процедури; вони розраховані на неодноразове застосування; основним їх призначенням є покращувати розуміння питань застосування кримінального законодавства під час вирішення конкретних ситуацій. За обсягом поняття актів судового тлумачення, спрямованих на забезпечення єдності застосування кримінального законодавства, включає: постанови Пленуму, узагальнення судової практики та листи. Найбільш авторитетним видом актів судового тлумачення з питань застосування кримінального законодавства є постанови Пленуму. Це обумовлено назвою самого документа (постанова – документ, що підлягає виконанню) та внутрішнім імперативним характером викладу їх змісту. Вони містять елементи тлумачення, судової правотворчості, уточнення змісту норм кримінального законодавства тощо.
3. У роботі підтримується позиція, що акти судового тлумачення є джерелом права в Україні. Правильність такого підходу обґрунтовується, зокрема: призначенням таких актів – забезпечувати єдність застосування законодавства, одностайним визнанням того, що положення таких актів заповнюють прогалини у законодавстві; тим, що рішення відповідного суду, зокрема Європейського суду з прав людини, в Україні вже офіційно визнані джерелом права; широким використанням таких актів у практиці судів, у тому числі при обґрунтуванні прийняття процесуальних рішень; така позиція має історичне підґрунтя тощо. І наостанок, свій висновок ми обґрунтовуємо посиланням на ст. 40012 Кримінально-процесуального кодексу України, в якій чітко зазначено, що однією з підстав «для перегляду судових рішень Верховним Судом України є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень». А узагальнена позиція Верховного Суду України з приводу «однакового» застосування законодавства у таких ситуаціях якраз і викладена у актах судового тлумачення.
4. Досліджуючи питання актів судового тлумачення в контексті проблеми судового прецеденту, обґрунтовується висновок, що акти і судовий прецедент мають спільні риси. Проте між ними існує низка відмінностей, які не дозволяють їх ототожнювати. В результаті зроблено висновок, що немає підстав вважати акти судового тлумачення виявом прецедентного права. Це специфічні джерела права, які мають спільні з прецедентом риси, проте істотно відрізняються від останнього, причому в кращий бік.
5. Досліджуючи значення актів судового тлумачення, узагальнено, що вони виявляють свій влив у трьох основних площинах: у теорії кримінального права; у правотворчості; у правозастосовній діяльності. Виявлено, що в літературі вказано шістнадцять конкретних напрямів впливу актів судового тлумачення на правову систему. Ці напрями об’єднано у чотири загальні: вплив на розвиток та вдосконалення законодавства; вплив на судову політику та практику; забезпечення правильної кваліфікації; забезпечення єдності у тлумаченні кримінально-правових норм, термінів та понять. Окрім цього, зазначено, що для забезпечення можливості більш якісного використання потенціалу судової системи для розвитку та вдосконалення законодавства доцільно було б підтримати позицію, яка неодноразово висловлювалась в юридичній літературі, і наділити Верховний Суд України правом законодавчої ініціативи.
6. Поняття якості актів судового тлумачення нами пропонується визначати як міру ефективного поєднання в такому документі рис, характерних для актів тлумачення, та вимог законодавчої техніки. Механізм забезпечення належної якості таких актів, на нашу думку, включає насамперед дотримання обґрунтованих нами в роботі вимог до форми, змісту та мови таких актів.
7. Основними вимогами до змісту якісного акту судового тлумачення є: 1) правильне застосування правил юридичної техніки; 2) повна відповідності змісту актів судового тлумачення законодавству; 3) відсутність у ньому «новостворених» правових норм; 4) акт судового тлумачення дійсно роз’яснює положення законодавства, а не лише дублює їх; 5) акт судового тлумачення покращує розуміння кримінального закону для правозастосувача; 6) акт судового тлумачення базується на узагальненнях і висновках практики вирішення певної категорії справ та аналізі допущених судами помилок. Основними способами забезпечення якісного змісту актів судового тлумачення вважаємо дотримання вимог щодо структури таких актів, а також розроблених наукою правил щодо формулювання дефініцій та правил юридико-лінгвістичного тлумачення в цілому.
8. Мова актів судового тлумачення – це сукупність слів, термінів і визначень, які сформульовані з метою найбільш чіткого та однозначного тлумачення та роз’яснення положень щодо застосування кримінального законодавства. Обґрунтовується, що основними вимогами до мови якісних актів судового тлумачення є: стислість, точність, ясність, однозначність змісту, правильність, змістовність, послідовність, виразність, доречність та доцільність.
9. За результатами аналізу чинних постанов Пленуму Верховного Суду України та їх кримінально-правового значення зроблено висновки:
- що обґрунтованим нами вимогам щодо структури, змісту та мови не відповідає практично жодна така постанова;
- вирішення ситуації з проблемою чинності постанов Пленуму Верховного Суду України та їхньої роль нині вбачається у одному з таких варіантів поведінки Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ: а) визнати чинними постанови Пленуму Верховного Суду України від свого імені; б) клопотати перед Пленумом Верховного Суду України про скасування ним всіх постанов, прийнятих раніше, та розробити власні роз’яснення з питань застосування кримінального законодавства;
- оцінюючи ситуацію з перерозподілом повноважень щодо видання актів судового тлумачення, вважаємо такий крок необґрунтованим, а саму ситуацію – колізійною. Вихід із цієї ситуації вбачаємо в поверненні Пленуму Верховного Суду України повноваження приймати акти судового тлумачення, спрямовані на забезпечення єдності застосування законодавства, а за Вищим спеціалізованим судом із розгляду цивільних і кримінальних справ залишити право проведення узагальнень судової практики та подання на розгляд Пленуму Верховного Суду України проектів таких актів судового тлумачення.
Узагальнюючи результати дослідження в цілому, зроблено важливий, на нашу думку, висновок, що, незважаючи на низку недоліків чинних актів судового тлумачення, за їх відсутності ситуація з єдністю застосування судами України кримінального законодавства була б значно гіршою, ніж є нині. Відтак актуальним та необхідним є проведення подальших наукових розробок у цьому напрямі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакьян С.А. Нормативное значение решений Конституционных судов / С.А. Авакьян // Вестник Московского университета. Сер. 11: Право. – 2004. – № 4. – С. 25 – 40.
2. Александров Ю.В. Уголовное право Украины. Общая часть: [учебник] / Ю.В. Александров, В.И. Антипов, Н.В. Володько и др.; [отв. ред. Я.Ю. Кондратьев]; под ред. В.А. Клименко, Н.И. Мельника – К.: Атика, 2002. – 448 с.
3. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев – М.: Статут, 1999. – 712 с.
4. Андреев И. Очерк уголовного права социалистических государств: пер. с польск. / И. Андреев – М.: Юрид. лит., 1978. – 168 с.
5. Андрійчук О. Українська юридична термінологія / О. Андрійчук // Юридична газета. – № 8 (68). – 3 травня 2006 р. – С. 6.
6. Архипцев Н.И. Правотворчество и правоприменение уголовного закона и его комментирование / Н.И. Архипцев // Проблеми коментування кримінального закону: матеріали міжнар. наук-практ. конф. (Львів, 2004). – С. 29–35.
7. Баулін Ю.В. Проект Кримінального кодексу України: вихідні положення / Ю.В. Баулін // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1 (4). – С. 36–44.
8. Бибик О.Н. Источники уголовного права Российской Федерации / О.Н. Бибик – Спб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 243 с.
9. Богдановская И.Ю. Судебный прецедент – источник права? / И.Ю. Богдановская // Государство и право. – 2002. – № 12. – С. 5–10.
10. Богославська М. Юридична мова і мова судових експертиз / М. Богославська // Право України. – 2008. – №7. – С. 71–75.
11. Бойко В.Ф. Верховний Суд України / В.Ф. Бойко // Юридична енциклопедія. – К., 1998. – Т. 1. – С. 348.
12. Бородин С.В. Верховый Суд Союзной республики как орган надзора за деятельностью судов республики по рассмотрению уголовних дел: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.10. «Судоустройство, прокуратура и адвокатура» / С.В. Бородин. – Москва, 1954. – 16 с.
13. Бошно С.В. Влияние судебной практики на законотворчество / С.В. Бошно // Государство и право. – 2004. – № 8. – С. 14–22.
14. Бошно С.В. Судебноя практика: способы выражения / С.В. Бошно // Государство и право. – 2003. – № 3. – С. 19–29.
15. Бриль К.І. Поняття правозастосовних актів / К.І. Бриль // Науковий вісник Національної Академії внутрішніх справ. – 2005. – № 2. – С. 54–59.
16. Брич Л. Деякі міркування щодо всеосяжного погляду на Особливу частину КК України / Л. Брич, В. Навроцький // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 9. – С. 105–117.
17. Бушуев Г.И. Надзор за судебной деятельностью / Г.И. Бушуев // Советское государство и право. – 1988. – № 3. – С. 86–93.
18. Васильцева О.О. Співвідношення термінів у контексті кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за доведення до банкрутства / О.О. Васильцева // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. – № 2. – С. 57–65.
19. Ведерникова О.Н. Современные уголовно-правовые системы: типы, модели, характеристика / О.Н. Ведерникова // Государство и право. – 2004. – № 1. – С. 68–76.
20. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел] – К.; Ірпінь: Перун, 2005. – 1728 с.
21. Верховному Суду України – 80 років // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 2 (36). – С. 1–6.
22. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Ю.Л. Власов. – Київ, 2000. – 16 с.
23. Власов Ю.Л. Тлумачення норм права / Ю.Л. Власов, В.П. Нагребельний // Юридична енциклопедія. – К., 2004. – Т. 6. – С. 80–82.
24. Вознюк В. Практика вирішення Конституційним Судом України деяких проблем щодо захисту прав і свобод людини згідно з чинним кримінальним кодексом України / В. Вознюк // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – С. 72–78.
25. Вопросы уголовного права и процесса в практике Верховных Судов СССР и РСФСР (1938 – 1967 гг.). – М.: Юридическая литература, 1968. – 368 с.
26. Вопросы уголовного права и процесса в практике Верховных Судов СССР и РСФСР. – [изд 2-е, дополн. и перероб.] – М.: Юрид. лит., 1971. – 448 с.
27. Вопросы уголовного процесса в практике Верховного Суда СССР. – М.: Государственное изд. юрид. лит., 1955. – 233 с.
28. Гаврилов В.В. Теории согласования международных и внутригосударственных правовых норм / В.В. Гаврилов // Государство и право. – 2005. – № 12. – С. 61–70.
29. Галянтич М. Колізія нормативних актів: вимушений шлях розвитку права / М. Галянтич // Право України. – 1996. – № 6. – С. 33–36.
30. Гвоздецкий А. Разъяснения Пленума для судов / А. Гвоздецкий // Юридическая практика. – 10 января 2006. – № 1–2. – С. 7.
31. Гогусь Т. Тлумачення правових норм та індивідуальних розпорядчих актів про судоустрій / Т. Гогусь // Право України. – 2008. – № 1. – С. 78–86.
32. Головатий С. Про потребу укладання словників української правничої термінології / С. Головатий // Українське право. – 1994. – Число 1. – С. 52–58.
33. Горб Н. Термінологічні проблеми застосування статті 297 КК України / Н. Горб // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 4. – С. 109–110.
34. Грищук В.К. Деякі сучасні проблеми удосконалення кримінального кодексу України / В.К. Грищук В.К. // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2007. – № 2. – С. 312–318.
35. Грищук В.К. До питання про поняття банди і бандитизму за сучасним кримінальним правом України / В.К. Грищук // Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості: матеріали наук.-практ. конф. – Львів, 2005. – Ч. 1. – С. 102–105.
36. Грищук В.К. Кримінальне право України: Загальна частина: [навч. посіб. для студ. юрид. фак. вищ. навч. закл.] / Грищук В.К. – К.: Ін Юре, 2006. – 568 с.
37. Грищук В.К. Поняття, предмет, методи, завдання, функції, система, джерела та принципи українського кримінального права: [навч. посібник.] / В.К. Грищук – Львів: Львівский державний ун-т внутр. справ, 2009. – 112 с.
38. Гультай М. Деякі проблеми виправлення помилок, пов’язаних з кваліфікацією злочинів / М. Гультай // Право України. – 2001. – № 3. – С. 72–75.
39. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози; [пер. с фр. В.А. Гуманова]. – М.: Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
40. Демків Р. Форма (джерело) права: проблеми розуміння / Р. Демків // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 6. – С. 118–121.
41. Демків Р.Я. Якість закону – необхідна умова дії норм права / Р.Я. Демків // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2007. – Вип. 1. – С. 34–40.
42. Демченко В.М. Небезпека стильової неоднозначності кримінального законодавства / В.М. Демченко // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства): матеріали науково-практичної конференції. – Львів, 2003. – С. 70–73.
43. Дзейко Ж.О. Принципи застосування правил і засобів законодавчої техніки / Ж.О. Дзейко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 4. – С. 35–44.
44. Дідківська Н.А. Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення: деякі питання співвідношення з іншими злочинами / Н.А. Дідківська // Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості: матеріали наук.-практ. конф. – Львів, 2005. – Ч. 1. – С. 238–243.
45. Дідківська Н. Співвідношення різновидів умисного вбивства / Н. Дідківська // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 5. – С. 65–71.
46. Добровольская Т.Н. Новое исследование по теории уголовно-процессуального права / Т.Н. Добровольская, В.И. Каминская // Советское государство и право. – 1969. – № 1. – С. 157–158.
47. Допилка В.А. Разграничение контрабанды с иными преступлениями на морском транспорте / В.А. Допилка // Митна справа. – 2007. – № 4. – С. 78–83.
48. Дроздов Г.В. Правовая природа разъяснений закона высшими органами судебной власти / Г.В. Дроздов // Советское государство и право. – 1992. – № 1. – С. 70–77.
49. Дроздов О.М. Система джерел кримінально-процесуального права / О.М. Дроздов // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: матеріали наук.-практ. конф. – К.:, Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 279–282.
50. Дрючин О.В. «Реанімація» кримінальних законів КК України 1960 року в чинному законодавстві України про кримінальну відповідальність / О.В. Дрючин // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Львів, 2007. – Ч. 1. – С. 162–165.
51. Дуванський О. Деякі проблеми співучасті за КК України / О. Дуванський // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 9. – С. 29– 32.
52. Дутко А.О. Юридична техніка: види та зміст / А.О. Дутко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 3. – С. 25–33.
53. Єдність системи судів загальної юрисдикції: теорія і практика / Засідання круглого столу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua
54. Єфремов С.О. Деякі питання кваліфікації злочинів, вчинених організованою групою / С.О. Єфремов, А.І. Редька // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 4. – С. 54–59.
55. Жалинский А.Э. Современное немецкое уголовное право / А.Э. Жалинский. – М.: ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2006. – 560 с.
56. Жаровська І.М. Доступність права: теоретико-правові проблеми: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / І.М. Жаровська. – Харків, 2006. – 20 с.
57. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: [монографія] / О.О. Житний. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 152 с.
58. Жук В. Тлумачення має відповідати законові / В. Жук, В. Кузнєцов, О. Смаглюк // Юридичний вісник України. – № 35. – 3 – 9 вересня 2005 р. – С. 6.
59. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: [навч. посіб.] / [укл. Б.О. Кирись]. – Львів: ПАІС, 2005. – 463 с.
60. Землюков С.В. Об одном аспекте совершенствования уголовно-правовой терминологии / С.В. Землюков // Советское государство и право. – 1988. – № 9. – С. 80–85.
61. Іваненко І.В. Співучасть у злочині: альтернативний погляд та пропозиції щодо вдосконалення нормативного регулювання / І.В. Іваненко // Актуальні питання реформування правової системи України: зб. наук. ст. за матеріалами ІV міжнар. наук.-практ. конф. – Луцьк, 2007. – Т. ІІ. – С. 201–204.
62. Іванов В.М. Історія держави і права України: [навч. посіб.] / В.М. Іванов. – К.: Атіка, 2003. – 416 с.
63. Іванченко О.С. Поняття переміщення товарів через митний кордон України / О.С. Іванченко // Митна справа. – 2007. – № 2. – С. 59–64.
64. Іллюк Ф. Забезпечення єдності судової практики – основна місія Верховного Суду України / Ф. Іллюк, Д. Ковальський // Юридичний Вісник України. – 5–18 січня 2008 р. – № 1-2. – С. 6–7.
65. Ищенко В.Н. Прецеденты: проблемы понимания и их значение в механизме правового регулирования уголовно-процессуальной деятельности / В.Н. Ищенко // Право і безпека. – 2003. – № 2’3. – С. 85–87.
66. Кадикало О.І. Проблеми тлумачення норм права в умовах розвитку української державності / О.І. Кадикало // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. – Серія юридична. – 2005. – Вип. 2. – С. 212–218.
67. Каменская В.И. Роль Верховного Суда СССР в развитии советского социалистического права / В.И. Каменская // Государство и право. – 1948. – № 6. – С. 33–44.
68. Кардашенко З.М. Формы правотворческой деятельности советского государства: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. «Теория и істория гос-ва и права; история политических и правовых учений / З.М. Кардашенко. – Москва, 1953. – 14 с.
69. Карпа Ю. Окремі питання кваліфікації вбивств за Кримінальним кодексом України від 5 квітня 2001 р. / Ю. Карпа // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства): матеріали наук.-практ. конф. – Львів, 2003. – С. 235–237.
70. Кваша О.О. Вдосконалення кримінально-правової протидії організованим формам співучасті у злочині / О.О. Кваша // Університетські наукові записки. – 2009. – № 2. – С. 232–237.
71. Кваша О.О. Значення причинного зв’язку для визначення групового злочину / О.О. Кваша // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 3. – С. 241– 244.
72. Кваша О.О. Організатор злочину. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження: [монографія] / О.О. Кваша. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2003. – 216 с.
73. Кваша О.О. Принцип незалежності суддів як гарантія протидії порушенням прав людини в Україні / О.О. Кваша // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 2. – С. 229–233.
74. Кельман Л.М. Правозастосування як складова частина механізму правового регулювання / Л.М. Кельман // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – 2004. – Випуск 26. – С. 42–47.
75. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права: [підручник] / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. – К.: Кондор, 2006. – 477 с.
76. Керимов Д.А. Культура и техника законотворчества / Д.А. Керимов. – М.: Юрид. лит., 1991. – 160 с.
77. Кибальник А.Г. Соответствие уголовного законодательства международному стандарту по правам человека / А.Г. Кибальник, Г.О. Соломоненко // Государство и право. – 2001. – № 9. – С. 42–48.
78. Кирись Б.О. Деякі зауваження щодо загальної частини Кримінального кодексу України 2001 р. / Б.О. Кирись // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства): матеріали наук.-практ. конф. – Львів, 2003. – С. 167–173.
79. Кісілюк Е.М. Встановлення оціночних понять при кваліфікації злочинів / Е.М. Кісілюк // Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Львів, 2005. – С. 102–106.
80. Ковальський В.С. Правотворчість: теоретичні та логічні засади / В.С. Ковальський, І.П. Козінцев. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 192.
81. Ковітіді О.Ф. Звільнення від кримінальної відповідальності за нормами Загальної частини КК України: [навч. посіб.] / О.Ф. Ковітіді. – Сімферополь: ВД «Квадранел», 2005. – 224 с.
82. Ковітіді О.Ф. Правові наслідки звільнення від покарання та його відбування за хворобою: деякі проблеми законодавчої регламентації / О.Ф. Ковітіді // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 12. – С. 37–40.
83. Колесников В.И. Судебный надзор Верховного Суда СССР по уголовным делам: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.10 «Судоустройство; прокуратура и адвокатура» / В.И. Колесников. – Москва, 1962. – 20 с.
84. Колошин В. Логічна структура норми права (деякі практичні аспекти) / В. Колошин // Право України. – 1995. – № 7. – С. 44–46.
85. Коментар до Закону «Про судоустрій України» / [за заг. ред. В.Т. Маляренка] – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
86. Конституція України: зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІV від 08.12.2004 р. – К.: Велес, 2007. – 48 с.
87. Копєйчиков В.В. Теоретичні і практичні питання тлумачення Конституції / В.В. Копєйчиков // Вісник Академії правових наук України. – 1996. – № 7. – С. 61–68.
88. Копиленко О.Л. Становлення і розвиток Верховного Суду України / О.Л. Копиленко, В.Д. Гончаренко, О.В. Зайчук // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1. – С. 2–11.
89. Коржанський М. Група осіб як суб’єкт злочину / М. Коржанський // Право України. – 2005. – № 11. – С. 78–81.
90. Корчевна Л. Українське право і романо-германська традиція / Л. Корчевна // Право України. – 2004. – № 5. – С. 19–22.
91. Косович В. Джерела (форми права) – загальнотеоретична характеристика / В.Косович // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ІХ регіональної наук.-практ. конф. – Львів, 2003. – С. 13–14.
92. Костенко О.М. Кримінально-правова доктрина та коментарі до Кримінального кодексу України / О.М. Костенко // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 3. – С. 52–56.
93. Костенко О. Наукове (доктринальне) тлумачення законів та його роль у здійсненні правосуддя / О. Костенко // Право України. – 2000. – № 6. – С. 34–35.
94. Костицький М.В. Психологічні проблеми при коментуванні кримінального закону / В.М. Костицкий // Проблеми коментування кримінального закону: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Львів, 2004. – С. 47–51.
95. Кострова М. Грамматическое или языковое толкование уголовного закона? / М. Кострова // Законность. – 2002. – № 3. – С. 38–42.
96. Костюк В. Тлумачення норм права і значення актів органів судової влади для трудового права / В. Костюк // Підприємництво, господарство і право. – 2000. – № 6. – С. 60–62.
97. Кравченко С.П. Деякі аспекти розвитку мови законодавства (історичне есе) / С.П. Кравченко // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. – Вип. 6. Ч ІІ. – Одеса: Астропринт, 1999. – С. 173–179.
98. Кравченко С.П. Мова як фактор правоутворення та державотворення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / С.П. Кравченко. – Одеса, 2000. – 20 с.
99. Кравченко С. Про стиль законодавства / С. Кравченко // Право України. – 1998. – № 3. – С. 62–63.
100. Кравченко С.П. Становлення теорії мови права / С.П. Кравченко // Актуальні проблеми держави і права. Вип. 11. Випуск підготовлений за матер. 4-ї звітної наук. конф.: Правові проблеми становлення та розвитку сучасної української держави / [гол. ред. С.В. Ківалов]. – Одеса, 2001. – С. 52–54.
101. Красницька А.В. Ділова українська мова: [курс лекцій] / А.В. Красницька, Л.І. Чулінда. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 108 с.
102. Красницька А.В. Юридична техніка процесуальних актів кримінального судочинства / А.В. Красницька // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. – № 2. – С. 120–128.
103. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина: [посіб. для підготовки до іспитів] / [за заг. ред. В.А. Клименка]. – К.: Атіка, 2003. – 288 с.
104. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник для юрид. вузів і фак.] / [М.І. Бажанов., Ю.В. Баулін., В.І. Борисов та ін.]; за ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Харків: Право, 1997. – 368 с.
105. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / [М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.]; за ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – [2-ге вид., перероб і допов.]. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
106. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / [Ю.А. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.]; за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – [вид. 3-тє, переробл. та допов.]. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
107. Кримінальне право України: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закладів] / [М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.]; за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
108. Кримінальний кодекс України. – К.: Велес, 2005. – 152 с. (Офіц. док.).
109. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Вид. дім «Скіф», 2007. – 196 с.
110. Кувакін С.В. Проблеми кваліфікації окремих видів порушень митних правил, що посягають на порядок митного контролю та митного оформлення товарів та транспортних засобів / С. В. Кувакін // Митна справа. – 2008. – № 3. – С. 39–43.
111. Кудрявцев В.Н. О правопонимании и законности / В.Н. Кудрявцев // Государство и право. – 1994. – № 3. – С. 3–8.
112. Куликов В.В. Верховный Суд Союза ССР – высшее звено советской судебной системы / В.В. Куликов // Советское государство и право. – 1977. – № 11. – С. 91–100.
113. Курс советского уголовного права: в шести томах / [ред. кол.: А.А. Пионтковский, П.С. Ромашкин, В.М. Чхиквадзе]. – М.: Наука, 1970. – Ч. общая. Т. 1: Уголовный закон. – 312 с.
114. Кухнюк Д.В. Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України як засіб забезпечення однакового застосування законодавства судами України / Д.В. Кухнюк // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 12. – С. 26–30.
115. Кухнюк Д.В. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права України / Д.В. Кухнюк // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 10. – С. 36–40.
116. Левко П. О понятии терминов «источник права» и «форма права» / П. Левко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХІІІ регіональної наук.-практ. конф. – Львів, 2007. – С. 38–40.
117. Лисенков С.Л. Тлумачення (інтерпретація) норм права: причини необхідності, види та способи / С.Л. Лисенков // Законодавство України. – 2006. – № 5. – С. 3–9.
118. Лукашов А. Постановления Пленума Верховного Суда Республики Беларусь по уголовным делам в системе мер обеспечения прав человека / А. Лукашов // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХІ регіональної наук.-практ. конф. – Львів, 2003. – С. 429–431.
119. Луць Л. Система джерел права: загальнотеоретична характеристика / Л. Луць // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХІІІ регіональної наук.-практ. конф. – Львів, 2007. – С. 44–46.
120. Луць Л. Трансформація нормативної частини сучасної правової системи України – вимога часу / Л. Луць // Право України. – 2003. – № 3. – С. 117–121.
121. Мадьярова А.В. Разьъяснения Верховного Суда Российской Федерации в механизме уголовно-правового регулирования / А.В. Мадьярова – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 405 с.
122. Малишев Б.В. Про співвідношення судової правотворчості, судового прецеденту та судової практики / Б.В. Малишев // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 10. – С. 152–156.
123. Малишев Б.В. Судова практика: поняття, ознаки, структура / Б.В. Малишев // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 2. – С. 22–26.
124. Малишев Б.В. Чи є рішення Конституційного Суду України судовими прецедентами / Б.В. Малишев // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 3. – С. 73–78.
125. Маляренко В. Кримінальний суд: сучасні проблеми і належне місце в системі державної влади / В. Маляренко // Право України. – 1994. – № 11–12. – С. 5–9.
126. Маляренко В.Т. Новий етап в історії Верховного Суду України / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1 (35). – С. 12–19.
127. Маляренко В.Т. Пленум Верховного Суду України / В.Т. Маляренко // Юридична енциклопедія. – К., 2002. – Т. 4. – С. 576 – 577.
128. Маляренко В.Т. 75 років Верховному Суду України: сьогодення на тлі історії / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 1 (7). – С. 8–11.
129. Марін О.К. Конкуренція кримінально-правових норм: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.К. Марін. – Київ, 2002. – 18 с.
130. Марін О. Конкуренція кримінально-правових норм та способи її вирішення: результати соцологічного дослідження / О.К. Марін // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 10. – С. 67–70.
131. Марін О. Проблеми кваліфікації злочинів при конкуренції кримінально-правових норм / О. Марін // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали VII регіональної наук.-практ. конф. – Львів, 2001. – С. 203–205.
132. Марітчак Т. Поняття помилок, допущених при кваліфікації злочинів / Т. Марітчак // Науковий Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 1. – С. 185–194.
133. Марітчак Т. Причини помилок у кваліфікації злочинів: результати соціологічного дослідження / Т. Марітчак // Право України. – 2001. – № 7. – С. 48–51.
134. Мартинович С. Правова природа Постанови Пленуму Верховного Суду України / С. Мартинович // Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства (осінні читання): матеріали наук.-практ. конф. – Львів, 2005. – С. 181–184.
135. Марченко М.Н. Источники права: [учеб. пособие] / М.Н. Марченко – М.: Тк Велби, изд-во «Проспект», 2008. – 760 с.
136. Марченко М.Н. Особенности судебного прецедента в системе романо-германского права / М.Н. Марченко // Государство и право. – 2006. – № 8. – С. 22–28.
137. Марченко М.Н. Юридическая природа и характер решений Європейского Суда по правам человека / М.Н. Марченко // Государство и право. – 2006. – № 2. – С. 11–19.
138. Мелихов В.М. Роль Пленумов Верховных Судов Союза ССР и РСФСР в обеспечении правильного применения гражданского процессуального законодательства / В.М. Мелихов – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1975. – 40 с.
139. Мельник М.І. Загальні проблеми коментування кримінального закону / М.І. Мельник // Життя і право. – 2004. – № 3. – С. 57–61.
140. Мельник М.І. Законодавчі тенденції удосконалення нового Кримінального кодексу України / М.І. Мельник // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства): матеріали наук.-практ. конф. 4-5 квітня 2003 р. – Львів, 2003. – С. 13–20.
141. Меркулова В.О. Жінка як суб’єкт кримінальної відповідальності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.О. Меркулова. – К., 2003. – 32 с.
142. Митний кодекс України. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2006. – 148 с. (Серія: Кодекси і закони України).
143. Михайлович Д.М. Офіційне тлумачення закону: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Д.М. Михайлович. – Харків, 2003. – 20 с.
144. Мідзяновська В. Судовий прецедент: структура, види / В. Мідзяновська // Право України. – 2006. – № 6. – С. 119–123.
145. Мірошниченко Є. Неоднозначність деяких понять у Кримінальному кодексі України / Є. Мірошниченко, Д. Константинов // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 1. – С. 39–42.
146. Молдован В.В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: [навч. посібн.] / В.В. Молдован, А.В. Молдован – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 400 с. – Бібліогр.: С. 361–362.
147. Монастирський Д. Роль законодавчої техніки у забезпеченні стабільності майбутнього закону / Д. Монастирський // Юридична Україна. – 2006. – № 2. – С. 19–25.
148. Мондохонов А. Понятие и признаки организованной группы / А. Мондохонов // Законность. – 2004. – № 10. – С. 7–9.
149. Мороз М.А. Повторність та сукупність злочинів: окремі питання кваліфікації / М.А. Мороз // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 5 (81). – С. 35–39.
150. Морозова Л.А. Еще раз о судебной практике как источнике права / Л.А. Морозова // Государство и право. – 2004. – № 1. – С. 19–23.
151. Мочкош Я. Форми співучасті у кримінальному праві України: проблемні питання / Я. Мочкош // Право України. – 2006. – № 3. – С. 113–116.
152. Музиченко П.П. Історія держави і права України: [навч. посіб.] / П.П. Музиченко – [3-тє вид., стер.] – К.: Знання, КОО, 2001. – 429 с.
153. Навроцький В.О. Значення судової практики і прецеденту для кримінально - правової кваліфікації / В.О. Навроцький // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 49–51.
154. Навроцький В.О. Обговорюється проект Кримінального кодексу / В.О. Навроцький // Право України. – 1999. – № 2. – С. 80–83.
155. Навроцький В.О. Опублікована судова практика у кримінальних справах / В.О. Навроцький // Кримінальне право України. – 2006. – № 1. – С. 116–125.
156. Навроцький В.О. Сага про Кримінальний кодекс України / В.О. Навроцький // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства): матеріали наук.-практ. конф. – Львів, 2003. – С. 20–27.
157. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / В.О. Навроцький – К.: Атіка, 1999. – 418 с.
158. Навроцький В. Про су