ВИКОРИСТАННЯ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ ДЛЯ ЗАНЯТТЯ ЖЕБРАЦТВОМ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ТА КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ЗАПОБІГАННЯ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису
ДЕГТЯРЬОВА ІРИНА ВАСИЛІВНА
УДК [343.345-053.2+343.85](477)

ВИКОРИСТАННЯ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ ДЛЯ ЗАНЯТТЯ ЖЕБРАЦТВОМ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ТА КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ЗАПОБІГАННЯ

12.00.08 — кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Вапсва Юрій Альфонсасович
кандидат юридичних наук, доцент

Харків — 2012

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень……………………………. .. ……………………. 4
Вступ …………………………………………………………………………… 6
Розділ 1 ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ ДЛЯ ЗАНЯТТЯ ЖЕБРАЦТВОМ………………………………………………………………..

16
1.1 Історичні передумови виникнення кримінальної відповідальності за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом в Україні……………………………………………………………………

16
1.2 Характеристика міжнародно-правових актів та чинного національного законодавства з питань захисту прав дитини, зокрема, кримінальної відповідальності за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом…………………………………………………..
1.3 Порівняльно-правовий аналіз законодавства окремих закордонних країн стосовно встановлення кримінальної відповідальності за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом…………..................................................................................
Висновки до Розділу 1………………………………………………........

23

34
38
Розділ 2 КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИКОРИСТАННЯ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ ДЛЯ ЗАНЯТТЯ ЖЕБРАЦТВОМ………………………………………………………………..

41
2.1 Об’єктивні ознаки використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом……………………………………………………............
41
2.2 Суб’єктивні ознаки використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом……………………………………………………………
2.3 Кваліфікуючі ознаки використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом…………………………………………………..

2.4 Відмежування використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом від суміжних складів злочинів………………………...
Висновки до Розділу 2………………………………………………..
80

88

93
99
Розділ 3 КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ВИКОРИСТАННЮ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ ДЛЯ ЗАНЯТТЯ ЖЕБРАЦТВОМ………………………………………………………………..

106
3.1 Кримінологічна характеристика використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом……………………………………………...
106
3.2 Запобігання використанню малолітньої дитини для заняття жебрацтвом …………………………………………………………...
137
Висновки до Розділу 3……………………………………………….......... 156
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………. 158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………… 164
191

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
ВР України Верховна Рада України
ВС України Верховний Суд України
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
КК Кримінальний кодекс
КК України Кримінальний кодекс України
КМСД Кримінальна міліція у справах дітей
КМ України Кабінет Міністрів України
КП України Комуністична партія України
КПК України Кримінально-процесуальний кодекс України
МВС України Міністерсво внутрішніх справ України
МОЗ Міністерство охорони здоров’я
МОП Міжнародна організація праці
ООН Організація Об’єднаних Націй
РАЦС Реєстрація актів цивільного стану
РНК Рада Народних Комісарів
РФ Російська Федерація
СК України Сімейний кодекс України
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
УПСЗН Управління праці та соціального захисту населення
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦВК Центральний Виконавчий Комітет
ЦК ВКП(б) Центральний Комітет Всеросійської Комуністичної партії (більшовиків)
ЦК КПРС Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
ЦК України Цивільний Кодекс України
ЮНЕСКО Організація Об’єднаних Націй з питань науки, культури та освіти
ЮНІСЕФ (UNICEF) Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй (United Nations International Children's Fund)

ВСТУП

Актуальність теми. Охорона життя і здоров’я неповнолітніх становила в минулому і становить нині підвищений інтерес суспільства, оскільки у своїй сутності стосується проблеми виживання людства, забезпечення генофонду, виховання нового здорового покоління. Проголосивши, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України), держава зобов’язалася всіма доступними засобами та можливостями захищати особу, особливо дитину. Ст. 51 Конституції України передбачено державний захист дитинства, а ст. 52 встановлено рівність дітей у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним, та зазначено, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. Закон України «Про охорону дитинства» відзначає, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» є спеціальним законодавчим актом у сфері протидії сімейному насильству, який визначає організаційні і правові основи попередження фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства в сім’ї, яке використовується, зокрема, відносно дітей під час їх використання у жебрацтві. Вагомим кроком на шляху впровадження міжнародних стандартів захисту прав дитини в національне законодавство України стало нещодавне ухвалення Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини, затвердженого Законом України «Про загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року», метою якого є забезпечення функціонування системи захисту прав дітей відповідно до вимог Конвенції ООН про права дитини. Але незважаючи на розгалужену систему державного та міжнародного правового захисту, останнім часом значно зросла кількість злочинів, що вчинюються відносно неповнолітніх, зокрема, дітей. Проблема використання дитини з метою отримання прибутку з кожним кроком стає дедалі помітнішою на тлі економічної нестабільності в Україні, низьких доходів більшості верств суспільства, падіння моралі. Розгалужена система жебрацького «бізнесу» на сьогоднішній день робить ставку саме на дітей. Жебраки з немовлятами та маленькими дітьми на руках стали звичним явищем життя великих міст України. Причому, чим менший вік дитини, тим більший прибуток вона може принести. Цей «бізнес» здебільшого пов’язаний із завданням шкоди здоров’ю дитини, яка перебуває в умовах антисанітарії, за відсутності нормального харчування, тощо.
15 січня 2009 року почав діяти Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо використання малолітньої дитини для жебракування», згідно з яким Кримінальний кодекс України доповнено ст. 150–1, якою передбачено відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та інших осіб за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом. Тобто в цьому випадку дитина є «знаряддям» вчинення антигромадських дій, будучи одночасно беззахисною жертвою правопорушника.
Як зазначається у Національній програмі «Діти України», затвердженій Указом Президента України від 18 січня 1996 р. № 63/96, використання дітей у злочинній чи антисуспільній діяльності є проблемою національного значення, що потребує першочергового вирішення.
Згідно з офіційними статистичними даними, отриманими з МВС України за період з 2009 року по 2011 рік включно, за ст. 150–1 КК України було зареєстровано 261 злочин.
Проблема залучення неповнолітніх до асоціальної діяльності дорослих не є новою для юридичної науки. Питання кримінально-правової характеристики та кримінологічного запобігання втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність розглядалися в роботах багатьох учених, особливо таких як Т.С. Барило, К.М. Бейсебаєв, О.І. Белова, Ф.Г. Бурчак, В.В. Вітвіцька, С.Ф. Денисов, В.В. Дзундза, В.П. Ємельянов, С.Г. Киренко, І.П. Лановенко, Г.С. Мауленов, В.Ф. Мороз, І.О. Топольскова та ін. Але їх праці в основному присвячені проблемам кваліфікації та профілактики діянь, пов’язаних із втягненням у злочинну діяльність та асоціальну поведінку дітей середньої та старшої вікових груп. Малолітні та, зокрема, немовлята, які використовуються дорослими при жебракуванні, залишаються поза увагою дослідників. Крім того, більшість праць цих авторів ґрунтуються на кримінальному законодавстві радянського періоду, коли існувала інша соціально-економічна ситуація та дещо інші детермінанти протиправної поведінки, або на кримінальному законодавстві Російської Федерації.
Системного кримінально-правового та кримінологічного аналізу використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом у науці не було. Такий стан наукової розробки зазначеної проблеми негативно відбивається на практиці. Через суперечливості і прогалини у кримінальному законодавстві правозастосовча практика нерідко стикається із суттєвими труднощами при вирішенні питань притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, в окремих випадках приймаються недостатньо обґрунтовані рішення щодо кваліфікації вчиненого діяння і призначення відповідного покарання. Це свідчить про необхідність проведення поглиблених наукових досліджень в частині кримінально-правової та кримінологічної характеристики злочину, передбаченого ст. 150–1 КК України. Зазначені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність її детального дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження обрана відповідно п. 6.7 Додатку 6 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 р. № 347, а також п. 6.7 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр., затверджених Вченою радою ХНУВС 26.04.2011 р.
Тема дисертації затверджена Вченою радою ХНУВС 26 березня 2010 року (протокол № 3). Тему дисертації уточнено 14 лютого 2012 року (протокол № 2).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексний кримінально-правовий і кримінологічний аналіз використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом; розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення практики застосування ст. 150–1 КК України.
Для досягнення поставленої мети були поставлені та послідовно вирішені такі завдання:
 дослідити історичні та кримінально-правові витоки виникнення кримінальної відповідальності за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом;
 провести аналіз чинного національного законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів з питань захисту прав дітей, зокрема, кримінальної відповідальності за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом;
 надати порівняльно-правовий аналіз кримінального законодавства закордонних країн стосовно встановлення відповідальності за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом;
 проаналізувати склад злочину і надати його кримінально-правову характеристику;
 надати пропозиції щодо доповнення кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ст. 150–1 КК України, кваліфікуючою ознакою, що полягає у вчиненні діяння стосовно кількох (двох та більше) осіб одночасно;
 провести відмежування ст. 150–1 КК України з суміжними складами злочинів;
 надати кримінологічну характеристику злочину та запропонувати заходи запобігання використанню малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, зокрема, порядку взаємодії між суб’єктами, уповноваженими здійснювати цю діяльність;
 визначити кримінологічно значущі характеристики осіб, які займаються використанням малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, та скласти їх кримінологічний портрет.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із запобіганням використанню малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.
Предметом дослідження є кримінально-правова та кримінологічна характеристика використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом і запобігання.
Науково-теоретичною базою дисертації є наукові праці українських та зарубіжних фахівців у галузі кримінального права, кримінології, психології, соціології, філософії, педагогіки та інших наук.
Нормативно-правову базу дисертаційного дослідження становлять Конституція України, закони України, укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, постанови Пленуму Верховного Суду України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України, міжнародні нормативно-правові акти. Дисертантом проаналізовані положення кримінальних кодексів окремих закордонних країн, а саме: КК Республік Болгарії, Узбекистан, Таджикистан, Молдови, Казахстан, Вірменії, Білорусії, Польської Народної Республіки, Киргизської Республіки, Голландії, Іспанії, Туреччини, РФ, Грузії, Швеції, США, досвід яких у галузі правового регулювання питань, пов’язаних із використанням малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, може бути використаний в Україні.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, що стосуються вивчення 250 архівних кримінальних справ, порушених за ст. 150–1 КК України. У дисертації використовувались статистичні звіти МВС України, дані, отримані завдяки бесідам з малолітніми особами, які перебували у Харківському обласному притулку для дітей та Харківському обласному притулку для неповнолітніх «Гармонія», а також з працівниками відповідних закладів.
Методи дослідження було обрано з урахуванням поставленої мети, завдань, об’єкта та предмета дослідження. Методологічну основу дослідження становлять положення загальної теорії пізнання. У процесі дослідження були використані такі наукові методи: історико-правовий метод застосовано для з’ясування історичних витоків і генезису кримінально-правової норми про відповідальність за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (підрозділ 1.1); порівняльного аналізу — для аналізу співвідношення положень КК України з міжнародно-правовими нормами та законодавствами закордонних країн з метою врахування позитивного досвіду кримінального законодавства та запобігання використанню малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, визначення рис подібності і принципового розходження досліджуваних законодавчих норм, які обумовлені, крім іншого, неоднаковістю наукових підходів до оцінки даного злочину (підрозділ 1.3); догматичний метод застосовано при аналізі норми, що встановлює відповідальність за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (розділ 2); формально-логічний і системно-структурний методи було використано для формування соціально-психологічного портрету особи злочинця (підрозділ 3.1); логіко-семантичний — для визначення понятійного апарату запобігання злочину (підрозділ 3.3); статистичний метод застосовано для узагальнення результатів даних, отриманих у ході проведеного дослідження (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2); метод документального аналізу, який було використано при вивченні відповідних процесуальних документів, які містилися у 250 кримінальних справах, порушених за фактами використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом; соціологічний метод, який використовувався при опитуванні малолітніх осіб, які перебували у Харківському обласному притулку для дітей та Харківському обласному притулку для неповнолітніх «Гармонія», а також працівників відповідних закладів; метод наукового узагальнення, який дозволив сформулювати авторське визначення форм використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом та сформулювати загальні висновки.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.
На основі проведеного дослідження сформульовано висновки та положення, що відповідають змістовним ознакам наукової новизни роботи, зокрема:
вперше:
– запропоновано визнати безпосереднім об’єктом використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом суспільні відносини у сфері охорони та сприятливого функціонування сім’ї, а також нормального фізичного і морального розвитку малолітньої дитини; здоров’я, волю, честь та гідність дитини пропонується визнати додатковим факультативним об’єктом злочину;
– розроблено кримінологічну характеристику використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, в рамках якої особливу увагу приділено детермінантам злочинної поведінки даного виду та типовим ознакам особи, яка вчинила цей злочин;
– запропоновано розгалужену систему заходів запобігання використанню малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, що складається з різнопланових дій відповідних суб’єктів на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях з одночасним акцентом на діяльності підрозділів та служб ОВС України;
удосконалено:
– систему аргументів на користь позиції щодо розгляду механізму заподіяння шкоди об’єкту злочину шляхом впливу на складові внутрішньої структури суспільних відносин: суб’єкт суспільних відносин, предмет, з приводу якого існують відносини, і суспільно-значущу діяльність (соціальний зв’язок) як зміст відносин;
– систему положень та науково обґрунтованих нормативів щодо форм та напрямів взаємодії органів і служб у справах дітей, а також правоохоронних органів щодо запобігання використанню малолітньої дитини для заняття жебрацтвом;
– засади логіко-нормативного підходу до нормотворення, внаслідок чого обґрунтовано необхідність доповнення ст. 150–1 КК України кваліфікуючою ознакою, що полягатиме в одночасному використанні для заняття жебрацтвом кількох (двох та більше) осіб, що сприятиме підвищенню ефективності застосуванню цієї норми у правоохоронній практиці;
дістали подальший розвиток:
– сукупність теоретичних міркувань з приводу необхідності виділення в системі Особливої частини КК України розділу під назвою «Злочини проти сім’ї та неповнолітніх», а також змістовного його наповнення;
– наукові позиції щодо тлумачення існуючих форм використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом та пропозиції щодо можливості існування інших;
– критерії відмежування використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом від суміжних складів злочинів на підставі ознак потерпілої особи та характеристик діянь, що охоплюються поняттями «використання» та «втягнення».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
 у науково-дослідницькій сфері — для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем кримінальної відповідальності за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом;
 у правотворчості — внесені пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правової норми, що встановлює відповідальність за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, можуть бути використані при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства;
 у правозастосуванні — при вирішенні проблем кваліфікації зазначеного злочину у слідчій і судовій практиці (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження в діяльність Слідчого управління Головного управління МВС України в Харківській області від 25 лютого 2012 року);
 у навчальному процесі — при викладенні курсу кримінології та Особливої частини кримінального права, присвячених питанням кримінологічної характеристики особи злочинця, запобігання злочину та проблемам кримінальної відповідальності за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, при підготовці підручників і навчальних посібників, у науково-дослідницькій роботі студентів та курсантів (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 25 лютого 2012 року).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ України. Положення даної дисертаційної роботи були оприлюднені в ході наукових конференцій, зокрема: на науково-практичному семінарі «Сучасні напрямки профілактики та актуальні проблеми розслідування злочинів, що вчиняються неповнолітніми» Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, 16 квітня 2010 р.); на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, 5 червня 2010 р.); на науково-практичній конференції «Дізнання та досудове слідство в ОВС: сучасний стан та шляхи удосконалення» Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, 22 жовтня 2010 р.); на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, 30 травня 2011 р.); на «круглому столі» Кримінологічної асоціації України «Виконання законодавства України щодо протидії насильству в сім’ї» Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, 17 листопада 2011 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження, а також матеріали по темі дисертації викладені у чотирьох наукових статтях, які опубліковані у наукових фахових виданнях, та у тезах п’яти доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження, здійсненого на основі аналізу науково-теоретичної літератури, слідчо-судової практики, статистичних даних МВС України, у дисертації зроблено теоретичне узагальнення і вироблено нові підходи щодо кримінально-правової та кримінологічної характеристики і запобігання використанню малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, а також внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального закону.
Основні положення наступні:
1. Проведений системний аналіз історичних та кримінально-правових витоків використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом як кримінального явища показав наявність зв’язку між існуванням вищезазначеного суспільно небезпечного діяння та соціальною і економічною ситуацією в державі. Крім того, слід відзначити, що тільки репресивними заходами подолати це негативне явище неможливо без виявлення та комплексного вирішення корінних причин та умов його існування.
2. На сьогоднішній день можна говорити про наявність в кримінальному законодавстві окремих іноземних країн глав чи розділів, які охороняють сімейні відносини та права неповнолітніх, в яких закріплені положення щодо кримінальної відповідальності за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом чи втягнення неповнолітніх у жебракування. Також у більшості міжнародних нормативно-правових актах та актах національного законодавства України суспільні відносини щодо охорони сім’ї та неповнолітніх, зокрема, дітей, розглядаються як невід’ємні складові.
3. Використовуючи міжнародний досвід у сфері охорони сім’ї та неповнолітніх, зокрема, дітей, а також з метою реалізації конституційних принципів захисту інтересів сім’ї та дитинства доцільним було б переглянути питання про виділення в окремий розділ КК України положень, що стосуються кримінальної відповідальності за посягання на суспільні відносини у сфері охорони та сприятливого функціонування сім’ї, а також фізичного і морального розвитку неповнолітніх. У даному випадку розділ може мати назву «Злочини проти сім’ї та неповнолітніх».
4. Було встановлено, що під час використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом не завжди страждають воля, честь та гідність дитини. Тому пропонується визнати безпосереднім об’єктом злочину суспільні відносини у сфері охорони та сприятливого функціонування сім’ї, а також нормального фізичного і морального розвитку малолітньої дитини, та включити дану норму до запропонованого вище розділу. При цьому, здоров’я, волю, честь та гідність дитини пропонується визнати додатковим факультативним об’єктом злочину.
5. Обґрунтовано власну позицію щодо механізму заподіяння шкоди об’єкту злочину. Вона може бути спричинена наступним чином: 1) «зсередини» — батьки чи особи, які їх замінюють, взагалі виключають себе із корисних охоронюваних законом суспільних відносин або неналежно виконують обов’язки життєзабезпечення дитини; 2) «ззовні» — інші особи, крім зазначених вище, з метою отримання предмету злочину порушують нормальний фізичний і моральний розвиток дитини.
6. З метою удосконалення застосування норми на практиці пропонується, крім сталих форм використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, враховувати можливості існування й інших. Це, наприклад, умисне стимулювання уразливого стану дитини дорослою особою під час її використання для заняття жебрацтвом та навмисне використання предметів під час використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, наявність яких викликає розчулення у оточуючих. При цьому, під умисним стимулювання уразливого стану дитини дорослою особою під час її використання для заняття жебрацтвом розуміються дії дорослої особи, спрямовані на створення або посилення уразливого стану дитини, що відбуваються шляхом: пощипування дитини, що викликає її плач; демонстрації дитини, яка жадібно споживає продукти харчування, бо до здійснення цього суспільно небезпечного діяння її умисно не кормлять; одягання на дитину зношеного, пошкодженого чи брудного вбрання та вбрання, яке не відповідає погодним умовам чи порі року. В свою чергу, під умисним використання предметів, наявність яких викликає розчулення у оточуючих, при використанні малолітньої дитини для заняття жебрацтвом слід розуміти застосування допоміжних засобів для хворих осіб чи інвалідів, які мають обмежені можливості пересування. При цьому, під «умисним використанням» слід розуміти такі випадки, коли реальної потреби в їх застосуванні немає (наприклад, цілком здорова дитина перебуває в інвалідному візку). Щодо сталих форм, то під усним випрошуванням грошей, речей чи інших матеріальних цінностей, як формою вчинення злочину, передбаченого ст. 150–1 КК України, пропонується розуміти прохання допомогти грошима, речами чи іншими матеріальними цінностями, звернуте до сторонніх осіб в словесній формі, вербально, яке здійснюється малолітньою дитиною, дії якої контролює доросла особа, чи самою особою, поряд з якою чи на руках у якої знаходиться малолітня дитина. Під випрошуванням грошей, речей чи інших матеріальних цінностей, яке здійснюється письмово, слід розуміти прохання допомогти грошима, речами чи іншими матеріальними цінностями, звернуте до сторонніх осіб з використанням особою, поряд з якою чи на руках у якої знаходиться малолітня дитина, чи самою малолітньою дитиною, дії якої контролює доросла особа, зі способом передачі інформації за допомогою будь-якого відтворення незникаючими знаками прохання про надання допомоги у вигляді грошей, речей чи інших матеріальних цінностей, а також пред’явлення різних документів, в яких засвідчено чи охарактеризовано певний стан здоров’я малолітньої дитини (наприклад, медичної довідки, в якій зафіксовані певні хвороби дитини чи її інвалідність). Під випрошуванням грошей, речей чи інших матеріальних цінностей, яке здійснюється конклюдентними діями, слід розуміти прохання допомогти грошима, речами чи іншими матеріальними цінностями, звернуте до сторонніх осіб малолітньою дитиною, дії якої контролює доросла особа, чи особою, поряд з якою чи на руках у якої знаходиться малолітня дитина, використовуючи такий акт поведінки, який сам собою свідчить про наміри чи бажання особи, що не відбувається в формі усного чи письмового волевиявлення (так зване «випрошування з протягнутою рукою» чи «стояння на колінах»; знаходження поряд з предметами чи тримання в руках предметів, які можуть бути використані для збирання в них грошей, речей чи інших матеріальних цінностей, наявність яких сама по собі свідчить про намір особи (наприклад предмети посуду, поліетиленові пакети, головні убори та ін.)).
7. Враховуючи дані емпіричної бази, було встановлено, що існує підвищена небезпека використання для заняття жебрацтвом одночасно двох чи більше осіб. Цей фактор не тільки впливає на тяжкість наслідків вчиненого злочину, а й підкреслює небезпечність особи злочинця, котрий порушив заради своїх корисних інтересів особисті права відразу кількох осіб. Тому пропонується до кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ст. 150–1 КК України, додати вчинення вищевказаного діяння стосовно кількох (двох та більше) осіб одночасно та викласти ч. 3 і ч. 4 ст. 150–1 КК України у такій редакції:
«3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо кількох (двох та більше) осіб одночасно,
— караються…
4. Дії, передбачені частинами першою, другою чи третьою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо внаслідок таких дій
дитині спричинені середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження,
— караються…».
8. На практиці особливої уваги потребує питання розмежування злочинного діяння, що полягає у використанні малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150–1 КК України) та втягненні малолітньої дитини у жебрацтво (ч. 2 ст. 304 КК України). Тому з метою відмежування зазначених кримінально караних діянь пропонується в першому випадку розуміти під ним умисне схиляння дитини до випрошування грошей чи інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб, що передбачає вчинення дитиною свідомих активних дій. В другому — злочинцем дитина розглядається не в якості людини, а в якості корисної для нього речі, що своїм видом спонукає інших осіб до безоплатної передачі йому певних матеріальних цінностей. Виходячи з цього, потерпілим від «втягнення» може бути лише та малолітня особа, яка усвідомлювала значення своїх дій і діяла активно, а потерпілим від «використання» — малолітня дитина, яка діяла неактивно і не усвідомлювала значення своїх дій. Крім того, з цього приводу пропонується у кожному випадку призначати судово-психологічну експертизу для вирішення питання щодо розуміння потерпілою особою змісту вчиненого.
9. Було встановлено, що використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом викликається причинним комплексом, який обумовлений детермінантами соціально-економічного, морально-ідеологічного, організаційно-управлінського, правового, політичного та біологічного характеру. Вони тісно пов’язані між собою і за кожним із цих чинників стоїть певне соціальне явище або проблема.
10. У результаті ретельного вивчення соціально-демографічної, кримінально-правової та морально-психологічної характеристик 250 осіб, засуджених за ст. 150–1 КК України, було визначено кримінологічно значущі характерні риси особи, яка займається використанням малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, та складено її «кримінологічний портрет». Переважно це особа жіночої статі (мати дитини) у віці від 25 до 35 років, неодружена, має на утриманні 1–2 дитини, має постійне місце проживання, є громадянкою України та жителем міста, за місцем проживання характеризується посередньо, з неповною середньою освітою, безробітна, раніше не судима.
11. Запобігання злочину, передбаченому ст. 150–1 КК України, є проблемою, яка носить комплексний, багаторівневий характер і включає в себе соціально-економічні, політичні, організаційні та правові заходи. Враховуючи корисливу спрямованість використання малолітнього у занятті жебрацтвом, доцільним є акцентування уваги, перш за все, на заходах соціально-економічного характеру: подолання економічної кризи, бідності, безробіття, які сприяють як поширенню жебрацтва в країні, так і збільшенню кількості осіб, які використовують малолітніх дітей у цьому промислі. Щодо політичних, організаційних та правових заходів, то основними є: налагодження роботи правоохоронних органів, органів державної влади та інших соціальних інституцій, а також їх взаємодія; усунення недоліків законодавства щодо правового механізму регулювання виплат по народженню дитини; спрямування політичної волі законодавця в низці випадків на прийняття соціально корисних та необхідних рішень, а не рішень, які важливі для вузькокорпоративних (політичних, бізнесових, іміджевих) інтересів.
12. Доведено необхідність здійснення загальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання використанню малолітньої дитини для заняття жебрацтвом. Значну увагу приділено органам і службам, а також запроваджено порядок взаємодії між ними з приводу запобігання злочину. При цьому, також проведено аналіз нормативних документів, якими встановлено та врегульовано їх основні права та обов’язки, та зроблено висновок про можливість виконання ними заходів, спрямованих на запобігання злочину, що не суперечить чинному законодавству.
Рекомендації та висновки даного дисертаційного дослідження визначають його практичну спрямованість і можуть бути використані у діяльності правоохоронних органів України щодо запобігання злочину, а також впроваджені у навчальний процес при вивченні курсу кримінології та Особливої частини кримінального права України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Есюнин С. Подайте Христа ради… Просить подаяния наши предки учились годами // Вечерние вести. — 2004. — 22 декабря [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.tovtry.kp.km.ua/ua/history/statti/po-dajte.html.
2. Ульянова Г. Н. Просящие Христовым именем / Г. Н. Ульянова // Родина. — 1993. — № 5-6. — С. 77–83.
3. Жижаленко А. А. Нищенство и бродяжничество перед уголовным законом / А. А. Жижаленко // Журнал Министерства юстиции. — 1898. — № 7. — C. 366.
4. Голосенко И. А. Нищенство в России (Из истории дореволюционной социологии бедности) / И. А. Голосенко // Социс : социологическое исследование. — 1996. —№ 8. — С. 8—25.
5. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание второе. Том XX. Отделение первое, 1845 г., от № 18573-19303. — Санкт-Петербург. В типографии, Отделение Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1846. — 1045 с.
6. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1885 года / Н. С. Таганцева. — СПб., 1904. — 976 с.
7. Швидкий В. П. Бродяжництво і жебрацтво як елементи соціального життя в Україні у першій половині 1950-х рр. / В. П. Швидкий // Український історичний журнал. — К. : Дієз – продукт, 2007. — Вип. №1. — С. 149—169.
8. Курс уголовного права : В 5 т. / под ред. Г. Н. Борзенкова и В. С. Комиссарова. — М. : Зерцало, 2002. — Т. 3 : Часть особенная. — 470 с.
9. Новый Уголовный кодекс УССР/ под ред. С. А. Пирогова. —Харьков : Юрид. Изд-во НАРКОМЮСТА УССР, 1927. — 121 с.
10. Борьба с вовлечением несовершеннолетних в преступную деятельность / И. П. Лановенко, Т. С. Барило, Ф. Г. Бурчак [и др.] ; отв. ред. И. П. Лановенко. — К. : Наук. думка, 1986. — 254 с.
11. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. Спеціальний випуск (за станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 25 травня 1994 року) / Ю. В. Александров, М. Й. Коржанський, П. С. Матишевський. — К., Юрінком, 1994. — 797 с.
12. Уголовный кодекс Украинской ССР : Офиц. текст с изм. и доп. по состоянию на 1 июля 1983 г. — К. : Политиздат Украины, 1983. — 215 с.
13. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 червня 1996 року : із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI (2952-17) від 01.02.2011 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 1996. — № 30. — Ст.141 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0.
14. Права ребенка/ Э. Чыж. — Варшава : Хельсин. фонд по правам человека, 2003. — 85 с.
15. Сайт Організації Об’єднаних Націй [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.un.org/ru/.
16. Декларация прав ребенка от 20.11.1959 г. Принята Резолюцией 1386 (XIV) Генеральной Ассамблеи ООН от 20 ноября 1959 г. [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi? nreg=995_384.
17. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/ main.cgi?nreg=995_021.
18. Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей від 30 вересня 1990 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http: //zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi ?nreg=995_075.
19. Про ратифікацію Конвенції про права дитини: Постанова Верховної Ради УРСР від 27.02.1991 р. № 789-XII [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/789-12.
20. Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, ратифікований Законом № 716-IV (716-15) від 03.04.2003 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2003. — № 29, ст. 226 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg =995_ b09.
21. Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_188.
22. Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми від 20.05.1980 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_327.
23. Всеобщая декларация прав человека. Принята и провозглашена в резолюции 217 A (III) Генеральной Ассамблеи от 10 декабря 1948 года [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=995_015.
24. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вiд 04.11.1950 р. : зі змінами, внесеними Протоколом № 11 (994_536) від 11.05.1994 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004.
25. Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці вiд 17.06.1999 р. №182 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993_166.
26. Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності вiд 15.11.2000 р. Прийнятий резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листопада 2000 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_791.
27. Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей вiд 19.10.1996 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=973_002.
28. Конвенція про контакт з дітьми вiд 15.05.2003 р. № ETSN192 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994 659.
29. Конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення вiд 29.05.1993 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_365.
30. Європейська конвенція про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом вiд 15.10.1975 р. № ETSN85 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_568.
31. Європейська конвенція про здійснення прав дітей вiд 25.01.1996 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_135.
32. Європейська конвенція про усиновлення дітей вiд 24.04.1967 р. № ETSN58 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_676.
33. Стан дотримання Україною міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людини: Виступ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової на представленні у Верховній Раді України Спеціальної доповіді // Голос України. — 2009. — № 23 (4523). — 10 лютого. — С. 10—12.
34. Кримінальний кодекс України вiд 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2001. — № 25—26, ст.131 : із змінами, внесеними згідно із Законом № 2924-VI (2924-17) від 13.01.2011 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14.
35. Сімейний кодекс України вiд 10.01.2002 р. № 2947-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2002. — № 21—22, ст.135 : із змінами, внесеними згідно із Законом № 2913-VI (2913-17) від 11.01.2011 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2947-14.
36. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 : із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 20 (v0020700 08) від 19.12.2008 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0003700-07.
37. Про охорону дитинства : Закон України вiд 26.04.2001 р. № 2402-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2001. — № 30, ст. 142 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2402-14.
38. Про попередження насильства в сім’ї : Закон України вiд 15.11.2001 р. №2789—III : із змінами, внесеними згідно із Законом № 599-VI (599-17) від 25.09.2008 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2009. — № 13, ст. 153 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2789-14.
39. Про загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року : Закон України вiд 05.03.2009 р. № 1065-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2009. — № 29, ст. 395 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1065-17.
40. Про Рекомендації парламентських слухань «Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства» : Постанова Верховної Ради України від 22.09.2005 р. № 2894-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2005. — № 48, ст. 491 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2894-15.
41. Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей : Указ Президента України від 05.05.2008 р. № 411/2008 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main. cgi?nreg=411%2F2008.
42. Про День усиновлення: Указ Президента України від 27.11.2008 р. №1088/2008 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1088%2F2008.
43. Про затвердження Типового положення про центр захисту дітей «Наші діти» : Постанова КМУ від 29.12.2009 р. № 1421 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1421-2009-%EF.
44. Уголовный кодекс Республики Болгария / научн. ред. канд. юрид. наук, проф. А. И. Лукашкова ; пер. с болг. Д. В. Милушева, А. И. Лукашова.— СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. — 298 с.
45. Уголовный кодекс Республики Узбекистан : с изменениями и дополнениями на 15 июля 2001 года. Вступительная статья М. Х. Рустамбаева, А. С. Якубова, З. Х. Гулямова. — СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. — 338 с.
46. Уголовный кодекс Голландии / научн. ред. д-ра юрид. наук, заслуженного деятеля науки РФ, проф. Б. В. Волженкина ; пер. с англ. И. В. Мироновой. — [2-е изд.]. — СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. — 510 с.
47. Уголовный кодекс Испании / под ред. и с предисловием д-ра юрид. наук проф. Н. Ф. Кузнецовой и д-ра юрид. наук проф. Ф. М. Решетникова. — М. : ИКД «Зерцало-М», 1998. — 218 с.
48. Уголовный кодекс Турции : принят Великим Национальным Собранием Турции 1 марта 1926 г. с изм. и доп. на 3 августа 2002 г. / научн. ред. и предисл. канд. юрид. наук доц. Н. Сафарова и д-ра права X. Аджарка ; пер. с турецкого Н. Сафарова, X. Бабаева. — СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. — 374 с.
49. Уголовный кодекс Республики Таджикистан : принят Законом Республики Таджикистан от 21 мая 1998 года «О принятии Уголовного Кодекса Республики Таджикистан». Введен в действие 1 сентября 1998 года Постановлением Парламента Таджикистана, предисл. А. В. Федорова. — СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. — 410 с.
50. Уголовный кодекс Кыргызской Республики : принят Законодательным собранием Жогорку Кенеша Кыргызской Республики 18 сентября 1997 года [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.legislationline.org/ru/ documents/action /popup/id/14305/preview.
51. Уголовный кодекс Республики Молдова от 18 апреля 2002 года №985-XV : по состоянию на 19 декабря 2012 года [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=3835.
52. Уголовный кодекс Республики Казахстан : Закон Республики Казахстан от 16 июля 1997 года № 167 // Ведомости Парламента РК. — 1997. — № 15-16, ст. 211) / Предисловие министра юстиции Республики Казахстан д-ра юрид. наук, проф. И. И. Рогова — СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. — 466 с.
53. Уголовный кодекс Российской Федерации от 13 июня 1996 г. [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.uk-rf.com/glava20.html.
54. Уголовный кодекс Грузии / научн. ред. З. К. Бигвава. Вступительная статья канд. юрид. наук. доц. В. Ю. Михайлова. Обзорная статья д-ра юрид. наук, проф. О. Гамкрелидзе ; пер. с грузин. И. Мериджанашвили — СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. — 409 с.
55. Уголовный кодекс Республики Армения от 29 апреля 2003 года : принят Национальным Собранием Республики Армении 18 апреля 2003 года [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.base. spinform.ru/show_doc.fwx?Rgn=7472&login=yes.
56. Уголовный кодекс Республики Беларусь : принят Палатой представителей 2 июня 1999 года. Одобрен Советом Республики 24 июня 1999 года. Предисловие проф. Б. В. Волженкина, обзорная статья А. В. Баркова. — СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. — 474 с.
57. Уголовный кодекс Эстонской Республики / научн. ред. и пер. с эстон. В. В. Запевалова, вступительная статья канд. юрид. наук, доц. Н. И. Мацнева. — СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. — 262 с.
58. Хавронюк М. Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (коментар нового закону) / М. Хавронюк // Вісник Львів. ун-ту.-2009. — № 49. — С.244—249.
59. Уголовное законодательство Норвегии / пер. с норвеж. А. В. Жмени ; научн. ред. и вступ. ст. Ю. В. Голик — СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. — 375 c.
60. Шаргородский М. Д. Актуальные вопросы советского уголовного права / М. Д. Шаргородский, Н. С. Алексеев // Ученые записки Ленинград. ун-та. — М., 1954.—С.188—189.
61. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б. С. Никифоров. — М.: Госюриздат, 1960. — 230 с.
62. Познышев С. В. Учебник уголовного права. Очерк основных начал общей и особенной части науки уголовного права : в 2 ч. / С. В. Познышев. — М. : Юриздат НАРКОМЮСТА, 1923 : Очерк основных начал науки уголовного права / С. В. Познышев. — Ч. 1 : Общая часть. — 1923. — 280 с.
63. Филимонов В. Д. Норма уголовного права / В. Д. Филимонов. — СПб. : «Юрид. центр Пресс», 2004. — 281 с.
64. Фролов Е. А. Спорные вопросы общего учения об объекте преступления Е. А. Фролов // Сб. научн. тр. Свердлов. юрид. ин-та. — 1969. — Вып. 10. — С. 184—225.
65. Глистин В. К. Проблемы уголовно-правовой охраны общественных отношений / В. К. Глистин. — Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1979. — 127 с.
66. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений : учеб. пособие / Н. И. Коржанский ; МВД СССР. Высшая следственная школа. — Волгоград : Научно-исслед. и редакц.-издат. отдел, 1976. — 120 с.
67. Даньшин И. Н. Ответственность за хулиганство по советскому уголовному праву / И. Н. Даньшин. — Харьков : Изд-во Харьков. ун-та, 1971. — 192 с.
68. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В. Я. Таций. — Харьков : Вища школа, 1988. — 198 с.
69. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступления / С. Б. Гавриш // Право и политика. — № 11. — 2000. —С. 4—15.
70. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. [для студ. юрид. вузів і факультетів] / [Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Бенківський та ін. ; за ред. П. С. Матишевського та ін.]. — К. : Юрінком Інтер, 1997. — 512 с.
71. Курс уголовного права. Общая часть : в 2 т. / [Г. Н. Борзенков, В. С. Комиссаров, Н. Е. Крылова и др. ; под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой]. — М. : Изд-во ЗЕРЦАЛО, 1999. — Т. 1 : Учение о преступлении. — 1999. — 592 с.
72. Кривуля О. М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину? / О. М. Кривуля, В. М. Куц // Вісник університету внутрішніх справ. — 1997. — № 2. — С. 70—75.
73. Марченко В. Б. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части. Новое законодательство в вопросах и ответах : конспект лекций / В. Б. Марченко. — К. : Аттика, 2002. — 288 с.
74. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты / Г. П. Новоселов. — М. : НОРМА, 2001. — 160 с.
75. Емельянов В. П. Понятие объекта преступления в уголовно-правовой науке / В. П. Емельянов // Право і безпека. — 2002. — № 4. —С. 7—11.
76. Трубников В. М. Новый взгляд на объект преступления / В. М. Трубников // Право і безпека. — 2002. — № 1. — С. 81—87.
77. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук : в 5 т. / Г. В. Ф. Гегель. — М. : Мысль, 1977. — Т. 3 : Философия духа. — 1977. — 471 с.
78. Словарь по общественным наукам [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://slovari.yandex.ru/~книги/Словарь по общественным наукам /~Ч/2/ .
79. Даль В. И. Толковый словарь / В. И. Даль [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://vidahl.agava.ru/.
80. Ефремова Т. Ф. Современный толковый словарь русского языка / Т. Ф. Ефремова [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://dic.academic.ru/contents.nsf/efremova/.
81. Даль В. И. Толковый словарь / В. И. Даль [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/150020/ Честь.
82. Словарь русского языка : Около 57000 слов / под ред. Н. Ю. Шведовой. — [16-е изд., испр.]. — М. : Рус. яз., 1984. — 797 с.
83. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученко. — К. : Юрид. думка, 2007. — 992 с.
84. Осадчий В. І. Гідність як об’єкт злочинного впливу на правоохоронну діяльність / В. І. Осадчий // Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управління. — К., 2000. — С. 126–129.
85. Рабінович С. П. Гідність людини як онтологічна основа її невід’ємних прав : католицька інтерпретація С. П. Рабінович // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць / голов. ред. С. В. Ківалов. — Одеса, 2002. — Вип.13-14. — С. 647—649.
86. Малеин Н. С. Охрана прав личности советским законодательством / Н. С. Малеин. — М., 1985. — 166 с.
87. Потапенко С. В. Честь и достоинство судьи / С. В. Потапенко // Российский судья. — 2001. — № 5. — С. 4-6.
88. Голубев К. И. Компенсация морального вреда как способ защиты неимущественных благ личности / К. И. Голубев, С. В. Нарижний. — [2 е изд., доп.]. — СПб. : «Юрид. центр Пресс», 2001. — 302 с.
89. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко [та ін.] ; ред. М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. — [4-е вид., перероб. та доп.]. — К. : Юридична думка, 2007. — 1184 с.
90. Гражданский кодекс Украины : комментарий : [в. 2 т. / Е. О. Харитонов и др. ; под общей редакцией Е. О. Харитонова, О. М. Калитенко]. — Изд. 2-е. — Харьков : Одиссей, 2004. — (Серия «Законы Украины»). — Т. 1. — 831 с.
91. Підгородинський В. М. Честь та гідність особи як об’єкти злочинів за кримінальним правом України / В. М. Підгородинський // Митна справа. — 2009. — № 1. — С.60—66.
92. Энциклопедический словарь. Т. XXIX / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. — Типография. Акц. общ. «Издательское Дело», Брокгауз-Ефрон, 1900. — 468 с.
93. Рубинштейн С. Л. Человек и мир / С. Л. Рубинштейн // Проблемы общей психологи. — М. : Педагогика, 1973. — С. 255—285.
94. Кузьмина Е. И. Проблема свободы в научном творчестве С. Л. Рубинштейна / Е. И. Кузьмина // Психологический журнал. — 2004. — №1. — С. 5—16.
95. Действующее международное право : учеб. пособие [для студ. и аспирантов, изуч. междунар. право] / сост. Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова. — Т. 2, Р. 14-16 : Международное гуманитарное право. Обеспечение международной безопасности: всемирная безопасность, региональная безопасность, разоружение. Вооруженные конфликты и международное право. — 1997. — 832 с.
96. Про схвалення Концепції Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. № 503 // Урядовий кур’єр. — 2005. — 11 груд.
97. Беккариа Чезаре. О преступлениях и наказаниях / Чезаре Беккариа — М. : Юриздат, 1939. — 303 с.
98. Уголовный, уголовно-процесуальный и уголовно-исполнительный кодексы Польской Народной Республики / под ред. Гельфер М. А. — М., 1973. — 230 с.
99. Уголовный кодекс Швеции / [научн. ред. проф. Н. Ф. Кузнецова и канд. юрид. наук С. С. Беляев ; пер на рус. С. С. Беляева]. — СПб. : «Юрид. центр Пресс», 2001 — 320 с.
100. Уголовный кодекс Австрии / пер. с нем. — М. : ИКД «Зерцало-М», 2001. — 144 с.
101. Примерный Уголовный кодекс США / под ред. и с предисл. А. С. Никифорова. — М., 1969. — 303 с.
102. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / отв. ред. В. М. Лебедев. — [10-е изд., перераб. и доп.]. — М. : Издательство Юрайт, 2010. — 931 с. — (Профессиональные комментарии).
103. Российское уголовное право. Особенная часть : Учебник / под ред. М. П. Журавлева и С. И. Никулина. — М. : Изд-во «Спарк», 1998. — 495 с.
104. Тацій В. Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України : навч. посібник / В. Я. Тацій. — Харків : Укр. юрид. акад., 1994. — 76 с.
105. Федоров М. И. Понятие объекта преступления по советскому уголовному праву / М. И. Федоров // Ученые записки Пермського ун-та. — 1957. — Т. ХІ. — С. 180-194.
106. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н. И. Коржанский. — М. : Академия МВД СССР, 1980. — 248 с.
107. Практикум по уголовному праву : учеб. пособие / под ред. Л. Л. Кругликова. — М. : БЕК, 1997. — 501 с.
108. Пудовочкин Ю. Е. Ответственность за преступления против несовершеннолетних по российскому уголовному праву / Ю. Е. Пудовочкин. — СПб. : «Юридический центр Пресс», 2002. — 293 с.
109. Музика А. А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів / А. А. Музика. — К. : Логос, 1998. — 324 с.
110. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть : курс лекций / А. В. Наумов. — М. : Изд-во БЕК, 1996. — 560 с.
111. Российское уголовное право. Общая часть / под ред. В. Н. Кудрявцева и А. В. Наумова. — М. : Спарк, 1997. — 454 с.
112. Таций В. Я. Ответственность за хозяйственные преступления : объект и система / В. Я. Таций. — Харьков : Изд-во ХГУ, 1984. — 231 с.
113. Витвицкая В. В. Криминологические проблемы предупреждения преступных посягательств на нравственное и физическое развитие несовершеннолетних : дис… канд. юрид. наук : 12.00.08 / Виктория Вячеславовна Витвицкая. — К., 2002. — 222 с.
114. Благов Е. В. Механизм причинения вреда объекту преступления. Совершенствование уголовного законодательства и практики его применения / Е. В. Благов // Межвуз. сб. — Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. — 192 с.
115. Уголовное право России : учебник в 2-х т. — Т.1. : Общая часть / отв. ред. А. Н. Игнатов, Ю. А. Красиков. — М. : Издат. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998. — 639 с.
116. Дмитриев О. Уголовно-правовая характеристика торговли несовершеннолетними / О. Дмитриев // Уголовное право. — 2002. — №3. — С. 14—16.
117. Орлеан А. М. Людина як предмет злочину / А. М. Орлеан // Право і безпека. — 2004. — № 1 (№ 3/1). — С. 125—128.
118. Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. — К. : Юрінком Інтер, 2000. — 272 с.
119. Александров Ю. В. Уголовное право Украины. Общая часть : учебник / [Александров Ю. В., Антипов В. И., Володько Н. В. ; под ред. В. А. Клименко, Н. И. Мельника]. — К. : Аттика, 2002. — 448 с.
120. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть : курс лекций / А. В. Наумов. — М. : Изд-во БЕК, 2000. — 590 с.
121. Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления / А. Н. Трайнин. — М. : Госюриздат, 1957. — 363 с.
122. Таций В. Я. Предмет преступления / В. Я. Тацій // Вибрані статті, виступи, інтерв’ю. — Харків : Право, 2010. — С. 157—168.
123. Кримінально-процесуальний кодекс України : Затверджений Законом від 28.12.1960 р., ВВР, 1961, № 2 ст. 15 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001-05.
124. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. — М. : Госюриздат, 1960. — 244 с.
125. Трайнин А. Н. Состав преступления по советскому уголовному праву / А. Н. Трайнин. — М. : Госюриздат, 1951. — 388 с.
126. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления / Г. В. Тимейко. — Ростов : Изд-во Ростовского ун-та, 1977. — 216 с.
127. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. — М. : Юристъ, 1999. — 304 с.
128. Архівна кримінальна справа № 1-212/10 Тячівського районного суду Закарпатської області.
129. Архівна кримінальна справа № 1-336/2009 Червоноградського міського суду Львівської області.
130. Архівна кримінальна справа № 1-336/09 Тячівського районного суду Закарпатської області.
131. Архівна кримінальна справа №1-245/2010 Хустського районного суду Закарпатської області.
132. Архівна кримінальна справа № 1-41/2010 Пятихатського районного суду Дніпропетровської області.
133. Архівна кримінальна справа № 1-227/09 Шевченківського районного суду м. Львова.
134. Архівна кримінальна справа № 1-987/10 Голосіївського районного суду м. Києва.
135. Архівна кримінальна справа №1-61/09 Вижницького районного суду Чернівецької області.
136. Уголовный кодекс Украины : комментарий / под ред. Ю. А. Кармазина и Е. Л. Стрельцова. — Харьков : Одиссей, 2001. — 960 с.
137. Толковый словарь живого великорусского языка : современное написание : В 4 т. — Т.1. А-З / В. И. Даль. — М. : ООО «Издательство Астрель», 2003. — XXVI. — 1158 с.
138. Толковый словарь живого великорусского языка : современное написание : В 4 т. — Т.2. И-О/ В. И. Даль. — М. : ООО «Издательство Астрель», 2003. — 1278 с.
139. Толковый словарь русского языка : 80000 слов и фразеологических выражений / Российская академия наук. Інститут русского языка им. В. В. Виноградова. — 4-е изд., дополн. — М. : Азбуковник, 1999. — 944 с.
140. Великий тлумачний словник сучасної української мови / голов. ред. В. Т. Бусел. — К. Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с. : іл. — (з дод., допов. та CD).
141. Крестовська Н. М. Використання дітей молодшого віку при жебракуванні : проблеми кваліфікації та юридичного реагування / М. А. Готвянська, Н. М. Крестовська // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). — К., 2005. — № 12. —С. 124—129.
142. Волков С. Б. Проблема воли и уголовная ответственность / С. Б. Волков. — Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1965. — 136 с.
143. Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности / Н. Ф. Кузнецова. — М. : Госюриздат, 1958. — 220 с.
144. Миколенко Олена Миколаївна. Теоретичні основи дослідження шкоди, заподіяної злочином : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія ; кримінально-виконавче право» / Олена Миколаївна Миколенко. — Харків, 2005. — 19 с.
145. Михлин А. С. Последствия преступления / А. С. Михлин. — М. : Юрид. лит., 1969. — 104 с.
146. Герцензон А. А. Уголовное право. Общая часть / А. А. Герцензон. — М. : Юриздат, 1948. — 576с.
147. Дурманов Н. Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву / Н. Д. Дурманов. — М. : Госюриздат, 1955. — 212 с.
148. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України / Н. О. Гуторова. — Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. — 384 с.
149. Ярмыш Н. Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ) / Н. Н. Ярмыш. — Харьков : Право, 2003. — 512 с.
150. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький. — К. : Аттіка, 1999. — 418 с.
151. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А. А. Пионтковский. — М. : Госюриздат, 1961. — 666 с.
152. Курс советского уголовного права. Часть общая. В 6 т. / под. ред. А. А. Пионтковского. — Т. 2. Преступление. — М. : Наука, 1970. — 516 с.
153. Ко