ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СВІДКА, ПОТЕРПІЛОГО, ОЦІНЮВАЧА ЕКСПЕРТА, ПЕРЕКЛАДАЧА ЗА ДІЯННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНІ СТ. 384 КК УКРАЇНИ

Короткий опис

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ»

На правах рукопису

ГАБРО ОЛЕГ ІВАНОВИЧ

УДК 343 . 36

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СВІДКА, ПОТЕРПІЛОГО, ОЦІНЮВАЧА ЕКСПЕРТА, ПЕРЕКЛАДАЧА ЗА ДІЯННЯ,
ПЕРЕДБАЧЕНІ СТ. 384 КК УКРАЇНИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Матвійчук Валерій Костянтинович
доктор юридичних наук, доцент,
заслужений працівник народної освіти України

КИЇВ 2012

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………..……..4
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, СОЦІАЛЬНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ, ВИТОКИ, ІСТОРІЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗАВІДОМО НЕПРАВДИВЕ ПОКАЗАННЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ …....11
1.1 Витоки, історія кримінальної відповідальності свідка, потерпілого, оцінювача, експерта та перекладача за ст. 384 КК України та сучасний стан проблеми………………………..……………………………………………….......11
1.2 Поняття злочинів, передбачених ст. 384 КК України , соціальна зумовленість їх криміналізації………………………...…………....……………..27
Висновки до розділу 1……….………….………………….………….……….....36
РОЗДІЛ 2 КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДУ
ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 384 КК УКРАЇНИ................................40
2.1 Об’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 384 КК України…………………………………………………………………………...…40
2.2 Суб’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 384 КК України……………………………………………………………………….......…96
Висновки до розділу 2……………………………………………………….…..139
РОЗДІЛ 3 СПЕЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗАВІДОМО НЕПРАВДИВЕ ПОКАЗАННЯ…143 3.1 Порівняльно-правова характеристика складу злочину, передбаченого ст. 384 КК України та аналогічних діянь деяких зарубіжних країн..…...……..143
3.2 Призначення покарання за вчинення діянь, передбачених ст. 384 КК України та звільнення від кримінальної відповідальності за цей злочин……………………………………………………………………....……...154
Висновки до розділу 3……….………………………………………………..…170
ВИСНОВКИ………………………………………………………………..….…172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...177
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...……207

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДІТ – Департамент інформаційних технологій
ДТП – Дорожньо-транспортна пригода
КАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КК України – Кримінальний Кодекс України.
КК УРСР – Кримінальний кодекс УРСР
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
МВС – Міністерство внутрішніх справ України
НБСЄ – Нарада з безпеки й співробітництва в Європі
ООН – Організація Об’єднаних Націй
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина
ЦПК – Цивільно-процесуальний кодекс
КАСУ– Кодекс адміністративного судочинства України

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасний період становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної й правової держави законодавче забезпечення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве показання має велике значення для належного здійснення правосуддя.
Проблема вже досліджувалася в юридичній літературі. Суттєвий внесок у її розробку зробили, зокрема, Ю. В. Александров, М. І. Бажанов, А. М. Бойко, А. В. Галахова, С. Ф. Денисов, Д. І. Крупко, Р. М. Мельник, В. О. Навроцький, А. В. Наумов, В. І. Осадчий, В. Я. Тацій, В. С. Фельдблюм, Є. В. Фесенко та ін. Утім більшість наукових праць з аналізованої тематики ґрунтуються на застарілій нормативній базі, використанні вузького підходу – розглядалися лише окремі аспекти питання, без урахування сучасного праворозуміння окреслених асоціальних явищ. Задекларована проблема не була предметом дослідження на дисертаційному рівні. Тому існує потреба наукового осмислення чинного кримінального законодавства з позицій нових підходів у досліджуваній сфері.
Багато питань, які стосуються теми дисертації, юристи не вивчали, а деякі були розроблені недостатньо. Так, поза увагою науковців залишилися питання витоків та генези кримінальної відповідальності за діяння, передбачені ст. 384 КК України (далі – ст. 384 КК). Не досліджувалися поняття і соціальна зумовленість цих злочинів. Крім того, автори існуючих праць мають значні розбіжності в поглядах щодо суспільних відносин, поставлених під охорону кримінального закону, на структуру об’єкта, щодо інших складоутворювальних ознак цього суспільно небезпечного діяння. Суттєві прогалини існують в теорії й практиці, зокрема в спеціальних питаннях кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве показання (в порівняльно-правовому дослідженні складу злочину, передбаченого ст. 384 КК, та аналізованих діянь деяких зарубіжних країн, у реалізації відповідальності та покарання за це діяння, у розкритті кваліфікуючих ознак досліджуваного складу злочину тощо). Відсутні ґрунтовні пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, які стосуються відносин у цій сфері. Перелічені обставини й зумовили актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до Державної комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883), а також відповідно до плану науково-дослідної роботи ВНЗ “Національна академія управління” у рамках теми “Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу (номер державної реєстрації 0111U009267)”. Здобувачем було досліджено актуальні теоретичні та практичні проблеми притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 384 КК України та розроблено й запропоновано удосконалення редакції зазначеної статті.
Тема дисертації затверджена вченою радою ВНЗ “Національна академія управління” (протокол № 3 від 19.03. 2009 р.).
Мета й задачі дослідження. Метою дослідження є всебічне вивчення відповідальності за діяння, передбачені ст. 384 КК, свідка, потерпілого, оцінювача, експерта, перекладача за кримінальним законодавством України й деяких зарубіжних країн та формування на цій основі теоретичних новел і пропозицій щодо вдосконалення відповідних положень КК України.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
– з’ясувати витоки і генезу кримінальної відповідальності за діяння, передбачені ст. 384 КК;
– сформулювати поняття й обґрунтувати соціальну зумовленість аналізованих діянь;
– з урахуванням сучасних досягнень науки кримінального права розкрити проблему об’єкта та предмета досліджуваного складу злочину;
– удосконалити положення щодо об’єктивної сторони складу злочину “завідомо неправдиве показання”;
– запропонувати нові підходи до розуміння суб’єкта та суб’єктивної сторони складу злочину “завідомо неправдиве показання”;
– дослідити проблему кримінальної відповідальності за діяння, передбачені ст. 384 КК, і за такі самі діяння, передбачені законодавством деяких зарубіжних країн;
– з’ясувати особливості призначення покарання за вчинення діянь, передбачених ст. 384 КК, та звільнення від кримінальної відповідальності за цей злочин;
– надати пропозиції щодо вдосконалення ст. 384 КК.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що забезпечують умови з кримінально-правової охорони належного порядку давання свідком чи потерпілим показань, звіту оцінювача про оцінку майна, висновку експерта, здійснення перекладу перекладачем.
Предмет дослідження – законодавчі, теоретичні та практичні положення стосовно відповідальності свідка, потерпілого, оцінювача, експерта, перекладача за діяння, передбачені ст. 384 КК.
Методи дослідження. У ході дослідження було використано такі методи: діалектичний (застосовувався у всіх розділах дисертації, забезпечив дослідження кримінального законодавства України та зарубіжних країн у їх розвитку та взаємозв’язку); історичний (використовувався для аналізу витоків і генези кримінально-правової відповідальності за цей злочин у підрозділі 1.1); порівняльного правознавства (застосовувався для аналізу кримінального законодавства окремих зарубіжних країн з метою виявлення спільних і відмінних рис відповідних кримінально-правових норм цих країн та України у підрозділі 3.1); догматичний (використовувався в усіх підрозділах дисертації для тлумачення юридичних конструкцій, визначення позитивних і негативних рис кримінального законодавства України та деяких зарубіжних країн); системного аналізу (дав змогу з’ясувати внутрішню побудову і місце складу злочину, передбаченого ст. 384 КК, у системі складів злочинів, передбачених розділом ХVІІІ Особливої частини КК України); соціологічний (використовувався у всіх підрозділах дисертації при вивченні судової практики, проведенні опитування тощо).
Емпіричну базу дослідження становлять відомості, одержані в результаті вивчення дисертантом 300 кримінальних справ відповідної категорії, розглянутих судами України 1997–2011 рр.; узагальнення судової практики, статистичні дані ДСА України й аналітичні матеріали МВС України, які стосуються теми дослідження. Крім того, проведено опитування 300 працівників судів, прокуратури, органів внутрішніх справ та 300 студентів вищих юридичних навчальних закладів стосовно досліджуваної проблеми.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним і системним дослідженням проблем відповідальності свідка, потерпілого, оцінювача, експерта, перекладача за діяння, передбачені ст. 384 КК. Робота містить теоретичні положення та науково обґрунтовані результати в галузі кримінального права, що вирішують важливу наукову й науково-прикладну проблему, задекларовану в меті дослідження. Автором сформульовано ряд положень, висновків і пропозицій, нових у концептуальному плані й важливих для юридичної науки. Зокрема:
уперше:
– встановлено, що витоки діяння “завідомо неправдиве показання” на території України починаються з 1588 р. Акцентується увага на тому, що невикористання історичного досвіду криміналізації цього діяння сприяло створенню колізійної норми (ст. 384 КК);
– запропоновано визначення поняття аналізованого діяння як умисних, заборонених КК України дій суб’єкта, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують умови з охорони належного отримання суб’єктами провадження правдивих показань свідка чи потерпілого, правдивого звіту оцінювача про оцінку майна, правдивого висновку експерта, правильного перекладу від перекладача, які полягають у вчиненні дій, передбачених у диспозиціях частин 1 та 2 ст. 384 КК у відповідний час та в певній обстановці;
– сформульовано визначення предмета складу злочину, передбаченого ст. 384 КК: ним є фактичні дані, що містять інформацію, якою володіє свідок, потерпілий, оцінювач, експерт, перекладач про обставини справи, які підлягають встановленню або перевірці, мають значення для розгляду та вирішення справи тощо, отримані під час провадження, перерахованого в диспозиції ч. 1 ст. 384 КК;
– обґрунтовано, що об’єктивна сторона діяння, передбаченого ст. 384 КК, характеризується діями, які мають місце у певних об’єктивних умовах, у певний час та відповідній обстановці;
– визначено, що порівняльно-правовий аналіз національного кримінального законодавства і кримінального законодавства деяких держав в аналізованій сфері є важливим: для тлумачення ст. 384 КК; для кваліфікації аналізованого діяння; для з’ясування існуючих тенденцій між вітчизняним і зарубіжним законодавством стосовно цієї проблеми;
удосконалено:
– поняття родового об’єкта досліджуваного складу злочину як суспільних відносин з приводу умов, що забезпечують регламентовану законодавством та іншими нормативно-правовими актами діяльність: судів зі здійснення правосуддя; органів дізнання, досудового слідства, прокуратури; установ, що виконують судові рішення; осіб, що забезпечують для суду, дізнання, досудового слідства, повне, всебічне й об’єктивне вирішення справ з охорони законних прав та інтересів громадян, суспільства, держави в процесі судочинства, дізнання, досудового слідства, виконання судових рішень, захисту та представництва особи;
– розуміння безпосереднього об’єкта аналізованого діяння як суспільних відносин, що забезпечують умови з охорони належного отримання суб’єктами провадження правдивих показань свідка чи потерпілого, правдивого звіту оцінювача про оцінку майна, правдивого висновку експерта, правильного перекладу від перекладача;
– визначення додаткового безпосереднього об’єкта складу злочину, передбаченого ст. 384 КК, як суспільних відносин, що забезпечують умови з охорони прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб;
дістало подальшого розвитку:
– положення стосовно того, що суб’єктом цього злочину може бути фізична осудна або обмежено осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, і яка попереджена про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку (як свідок чи потерпілий, експерт, оцінювач чи перекладач) за завідомо неправдиві показання, висновок експерта, завідомо неправдивий звіт про оцінку майна або неправильний переклад відповідним суб’єктом провадження;
– положення, що суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 384 КК, характеризується виною у формі прямого умислу, оскільки склад злочину, передбачений цією статтею, належить до так званих злочинів з формальним складом, про що свідчить і термін закону – “завідомість”;
– пропозиції про вдосконалення ст. 384 КК, зокрема, в частині оптимізації її назви, внесення змін і доповнень до основного, кваліфікованого складів злочинів, санкції та доповнення її частиною третьою .
Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати, отримані автором у процесі дослідження, були сформульовані у вигляді пропозицій та певною мірою враховані у:
– правотворчості – авторські зауваження і пропозиції до Кримінального кодексу України були враховані робочою групою Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, при підготовці законодавчих і підзаконних актів та при доопрацюванні розділу XVIII “Злочини проти правосуддя” (акт впровадження № 19–16/5–404 від 11.04.2002 р.);
– правозастосовній діяльності – для вдосконалення практики застосування ст. 384 КК суддями, слідчими й іншими працівниками правоохоронних органів;
– науково-дослідній сфері – для подальшої розробки теоретичних проблем кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве показання;
– навчальному процесі – при викладанні навчальної дисципліни “Кримінальне право України” (акт впровадження в навчальний процес ВНЗ “Національна академія управління” від 15.12.2011 р. та акт впровадження в навчальний процес ВНЗ “Європейський університет” від 22.12.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібно виконаним науковим дослідженням. Висновки й результати, у тому числі ті, що розкривають наукову новизну, отримані та сформульовані автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та висновки дисертації були оприлюднені на восьми науково-практичних конференціях: “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (м. Київ, 2001 р.); “Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання” (м. Київ, 2005 р.); “Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні” (м. Львів, 2005 р.); “Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України” (м. Київ, 2007 р.); “Безпекотворення в Україні та Росії: питання теорії і практики та правові аспекти. Рейдерство” (м. Київ, 2008 р.); “Проблеми кримінально-правових наук: історія, сучасність, міжнародний досвід” (м. Київ, 2009 р.); “Актуальні проблеми кримінального права” (м. Київ, 2010 р.); “Актуальні проблеми кримінального права” (м. Київ, 2011 р.).
Публікації . Основні положення, висновки та рекомендації дослідження викладено в 15 публікаціях, із них п’ять – статті в наукових фахових виданнях України, дві – статті в інших виданнях, вісім – матеріали конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 219 сторінок, основний зміст займає 176 сторінок, список використаних джерел (282 найменування) –30 сторінок, чотири додатки розміщено на 12 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках відображено найважливіші результати проведеного дослідження, які свідчать, зокрема, про теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової та науково-практичної проблеми кримінальної відповідальності свідка, потерпілого, оцінювача, експерта, перекладача за діяння, передбачені ст. 384 КК. До найбільш суттєвих результатів, отриманих у процесі реалізації завдань дисертаційної роботи, належать такі висновки і судження:
1. Уперше в Україні на монографічному рівні комплексно і системно досліджена проблема кримінальної відповідальності свідка, потерпілого, оцінювача, експерта, перекладача за діяння, передбачені ст. 384 КК, що дають змогу вдосконалити чинне законодавство в означеній сфері та підвищити ефективність застосування його на практиці.
2. Детально досліджено витоки і генезу кримінальної відповідальності за діяння “завідомо неправдиве показання”. Аргументовано, що витоки діяння “завідомо неправдиве показання” на теренах України знаходимо у Статуті Великого Князівства Литовського, виданого в Кракові 1588 р. Зроблено акцент на тому, що невикористання історичного досвіду криміналізації цього діяння сприяло створенню колізійної норми (ст. 384 КК).
3. На підставі дослідження об’єктивних і суб’єктивних ознак запропоновано визначення поняття діяння, передбаченого ст. 384 КК, як умисних, заборонених цим Кодексом дій суб’єкта, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують умови з охорони належного отримання суб’єктами провадження правдивих показань свідка чи потерпілого, правдивого звіту оцінювача про оцінку майна, правдивого висновку експерта, правильного перекладу від перекладача, які полягають у вчиненні дій, передбачених у диспозиціях ч. 1 та 2 ст. 384 КК у відповідний час та певній обстановці.
4. Визначено, що чинниками появи кримінально-правових заборон, передбачених ст. 384 КК, є такі: кримінологічний – значна поширеність цих діянь; нормативний – відображає зумовленість захисту, означених суспільних відносин нормами Конституції України та іншими законодавчими актами; соціально-психологічний – показує необхідність кримінально-правового захисту правосуддя в досліджуваній частині як засобу стабілізації у відправленні правосуддя; історичний – визначає тенденції розвитку та вдосконалення кримінального законодавства, що стосується аналізованої сфери; міжнародний – показує практику вирішення кримінально-правового захисту правосуддя в частині аналізованих відносин.
5. Критично проаналізовано існуючі погляди стосовно родового об’єкта, досліджуваного складу злочину та запропоновано авторське поняття такого об’єкта. Ним є суспільні відносини з приводу умов, що забезпечують регламентовану законодавством та іншими нормативно-правовими актами діяльність: судів зі здійснення правосуддя; органів дізнання, досудового слідства, прокуратури; установ, що виконують судові рішення; осіб, що забезпечують для суду, дізнання, досудового слідства повне, всебічне й об’єктивне вирішення справ, з охорони законних прав та інтересів громадян, суспільства, країни в процесі судочинства, дізнання, досудового слідства та виконання судових рішень, захисту й представництва особи.
6. Викладено авторську позицію стосовно безпосереднього об’єкта складу злочину “завідомо неправдиве показання”, під яким розуміють суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони належного отримання суб’єктами провадження правдивих показань свідка чи потерпілого, правдивого звіту оцінювача про оцінку майна, правдивого висновку експерта, правильного перекладу від перекладача. Додатковим безпосереднім об’єктом цього діяння є суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
7. Запропоновано визначення предмета складу злочину, передбаченого ст. 384 КК, під яким розуміють фактичні дані, що містять інформацію, якою володіє свідок, потерпілий, оцінювач майна, експерт, перекладач про обставини справи, які підлягають встановленню або перевірці, мають значення для її розгляду й вирішення, у тому числі про факти, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або потерпілого чи позивача, або відповідача та відносини між ними, отримані під час провадження досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розгляду справи в суді або провадження тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України.
8. На підставі дослідження обґрунтовано, що об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 384 КК, характеризується діями, які мають місце у визначених об’єктивних умовах, у певний час та відповідній обстановці.
9. Запропоновано власне визначення суб’єкта складу злочину, передбаченого ст. 384 КК, під яким слід розуміти фізичну, осудну або обмежено осудну особу, яка до моменту вчинення злочину досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність і яка попереджена про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку (як свідок чи потерпілий, експерт, оцінювач чи перекладач) відповідним суб’єктом провадження за завідомо неправдиві показання, завідомо неправдивий висновок експерта, завідомо неправдивий звіт про оцінку майна, або неправильний переклад під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді.
10. Аналіз теоретичних положень та судової практики свідчить, що суб’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 384 КК, характеризується виною у формі умислу (вид умислу може бути лише прямий), оскільки діяння, передбачені як ч. 1, так і ч. 2 ст. 384 КК, належать до так званих діянь з формальним складом. Крім того, на прямий умисел вказує і термін у диспозиції цієї статті – “завідомість”.
11. Порівняльно-правовий аналіз національного кримінального законодавства стосовно досліджуваного складу злочину з кримінальним законодавством деяких зарубіжних країн доводить, що: 1) такі дослідження корисні для тлумачення положень ст. 384 КК; 2) вони можуть бути використані для з’ясування існуючих тенденцій між вітчизняним і зарубіжним законодавством стосовно цієї проблеми; 3) їх результати можна використати для кваліфікації аналізованого діяння; 4) такі дослідження є корисними для вдосконалення ст. 384 КК.
12. Метою покарання є реалізація соціальної справедливості, виправлення і перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів з боку самих засуджених, запобігання злочинам з боку інших осіб. Саме тому ми не можемо погодитися з пріоритетом гуманізму для злочинця порівняно з його жертвою і пропонуємо розширити санкцію ч. 1 ст. 384 КК, додавши такий вид покарання, як позбавлення волі на строк до двох років, та викласти її таким чином: “– караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років”.
13. На основі дослідження кримінальної відповідальності за діяння “завідомо неправдиве показання” запропоновано нову редакцію ст. 384 КК:
“Стаття 384. Завідомо неправдиве показання, звіт оцінювача, висновок експерта або завідомо неправильний переклад
1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна під час здійснення виконавчого провадження, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, –
караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, або які спричинили тяжкі наслідки, або вчинені з корисливих мотивів, або вчинені в інтересах організованої групи чи злочинної організації, –
караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох років до п’яти років.
3. Звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені цією статтею, свідок, потерпілий, оцінювач, експерт, перекладач, якщо під час проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України, дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, у судовому засіданні до винесення вироку або іншого рішення суду він добровільно заявляє про завідомо неправдиве показання, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, завідомо неправдивий висновок, завідомо неправильний переклад у формі, необхідній для досягнення істини”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуразаков С. А. Субъект преступления по Уголовному кодексу Узбекской ССР / С. А. Абдуразаков, Г. А. Ахмедов // Вопросы совершенствования законодательства Узбекской ССР / ред. кол. Г. А. Ахмедов [и др.]. — Ташкент, 1970. — С. 137—147.
2. Абшилава Г. В. Некоторые особенности производства допроса с участием переводчика / Г. В. Абшилава // Российский следователь. — 2004. — № 10. — С. 18—20.
3. Александров Ю. В. Важный гражданский долг / Юрий Валерьянович Александров. — К. : Политиздат Украины, 1982. — 52 с.
4. Александров Ю. В. Злочини проти правосуддя / Ю. В. Александров // Кримінальне право. Особлива частина : підруч. / [Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.] ; відп. ред. В. І. Шакун ; НАВСУ. — К., 1998. — С. 458—509.
5. Александров Ю. В. Злочини проти правосуддя / Ю. В. Александров // Кримінальне право України. Особлива частина : підруч. / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. — К., 2004. — С. 514—542.
6. Александров Ю. В. Злочини проти правосуддя / Ю. В. Александров // Кримінальне право України. Особлива частина : підруч. / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.] ; за заг. ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. — [2-ге вид., переробл. та допов.]. — К., 2008. — С. 571—599.
7. Архів Бориспільського РУВС Київської області. Кримінальна справа № 5511 від 25 серп. 2005 р.
8. Архів Київського обласного суду. Кримінальна справа № 00121 від 04 квіт. 2005 р.
9. Архів Київського обласного суду. Кримінальна справа від 22.02.2005 р. № 232236
10. Архів Ладиженського міського суду. Кримінальна справа № 103411 від 26 квіт. 2005 р.
11. Архів Ронятівського районного суду. Кримінальна справа від 22 лют. 2005 р.№ 901521
12. Ахмедов Г. А. О соотношении криминологических и уголовно-правовых категорій. Личность преступника и субъект преступления / Г. А. Ахмедов, Б. А. Миренский // Общественные науки в Узбекистане. —1975. — № 10. — С. 23—28.
13. Бажанов М. И. Объективная сторона преступления / М. И. Бажанов // Уголовное право УССР. Часть Общая : учебник / [Ю. В. Александров, А. Ш. Якупов, М. И. Бажанов и др.] ; под ред. В. В. Сташиса, А. Ш. Якупова. — К., 1984. — С. 81—97.
14. Бажанов М. И. Преступление против правосудия /М. И. Бажанов // Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Особенная / [А. Я. Светлов, М. И. Бажанов, В. В. Сташис и др.]. — К., 1985. — С. 307—333.
15. Бажанов М. И. Уголовно-правовая охрана советского правосудия : [учеб. пособие] / Марк Игоревич Бажанов. — Харьков : Вища школа, 1986. — 42 с.
16. Баулін Ю. В. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення / Ю. В. Баулін // Кримінальний кодекс України : науково- практичний коментар / [Ю. В. Баулін, В.І . Борисов, С. Б. Гавриш та ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — К., 2003. — С. 830—899.
17. Беньківський В. О. Деякі теоретичні питання вини / В. О. Беньківський // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — К., 2000. — Вип. 7. — С. 392—396.
18. Бойко А. М. Злочини проти правосуддя (ст.ст. 371-376, 380, 381, 383-385, 387-389, 391 – 394, 396) Особливої частини КК /А. М. Бойко // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квіт. 2001 р. / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — К., 2001. — С. 953—955.
19. Бойко А. М. Злочини проти правосуддя / А. М. Бойко // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квіт. 2001 р. / за заг. ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — К., 2001. — С. 933—975.
20. Бойко А. М. Злочини проти правосуддя / А. М. Бойко // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — [5-е вид., переробл. та доповн.]. — К., 2008. — С. 1004—1048.
21. Бойко А. М. Злочини проти правосуддя / А. М. Бойко // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за заг. ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — [7-е вид., переробл. та допов.]. — К., 2010. — С. 1070—1109.
22. Большая Советская Энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — [3-е изд.]. — М. : Сов. энциклопедия, 1970— . —
Т. 9 : ЕВКЛИД-ИБСЕН. — 1972. — 986 с.
23. Борисов В. И. Основные проблемы охраны безопасности производства в уголовном законодательства Украины : автореф. дис. на соискание ученой степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право” / В. И. Борисов. — Х., 1993. — 43 с.
24. Боровых Л. В. Проблемы возраста в механизме уголовно-правового регулирования : автореф. дис. на соискание ученой. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное”/ Л. В. Боровых. — Екатеринбург, 1993. — 19 с.
25. Бородин С. В. К вопросу совершенствования законодательства об уголовной ответственности несовершеннолетних / С. В. Бородин, Н. А. Носков // Современные тенденции развития уголовной политики и уголовного законодательства. — М., 1994. — С. 57—59.
26. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основания в советском уголовном праве / Яков Маркович Брайнин. — М. : Госюриздат, 1963. — 281 с.
27. Бурчак Ф. Г. Объективная сторона преступления / Ф. Г. Бурчак, Е. В. Фесенко // Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть общая / отв. ред. А. Я. Светлов, В. В. Сташис. — К., 1985. — С. 106—141.
28. Вандышев А. Стратегия профілактики / А. Вандышев, В. Овчинский // Советская юстиция. — 1991. — № 1. — С. 6—10.
29. Василюк Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций) / Федор Ефимович Василюк. — М. : МГУ, 1984. — 200 с.
30. Великий тлумачний словник сучасної української мови ( з дод. і допов.) / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — 1728 с.
31. Викторов Б. А. Цель и мотив в тяжких преступлениях / Борис Алексеевич Викторов. — М. : Госюриздат, 1963. — 82 с.
32. Владимиров В. А. Преступления против правосудия / В. А. Владимиров // Советское уголовное право. Часть Особенная / отв. ред. Н. И. Загородников. — М., 1973. — С. 397—408.
33. Владимиров В. А. Субъект преступления по советскому уголовному праву : [лекция] / В. А. Владимиров, Г. А. Левицкий. — М. : ВШ МООП РСФСР, 1964. — 59 с.
34. Власов И. С. Об объекте преступления против правосудия / И. С. Власов // Ученые записки Всесоюзного научно-исследовательского института советского законодательства. — М., 1964. — Вып. 1 (18). — С. 90—96.
35. Власов И. С. Ответственность за преступление против правосудия / И. С. Власов, И. М. Тяжкова. — М. : Юрид. лит., 1968. — 136 с.
36. Волков Б. С. Мотив и квалификация преступлений / Борис Степанович Волков. — Казань : Казан. ун-т, 1968. — 166 с.
37. Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину / Петр Адамович Воробей. — К. : НАВСУ, 1997. — 184 с.
38. Габро О. І. Державний захист та забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у судочинстві, за законодавством України / О. І. Габро, Н. С. Карпов // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією(теорія і практика) / Міжвідомчий науково - дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю. — К., 2007. — № 17. — С. 254—266.
39. Габро О. І. Суб’єктивна сторона злочинів, кримінальна відповідальність за які передбачена ст. ст. 384, 385 КК України / О. І. Габро // Національна безпека України : стан, кризові явища та шляхи їх подолання : міжнар. наук. – практ. конф., ( Київ, 7 – 8 груд. 2005 року). — К., 2005. — С. 264—269.
40. Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развития законодательства / Степан Богданович Гавриш. — Харьков : Основа, 1994. — 640 с.
41. Галкин Б. А. Советский уголовно-процессуальный закон / Борис Афанасьевич Галкин. — М. : Госюриздат, 1962. — 255 с.
42. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Георг Вильгельм Фридрих Гегель. — М. : Мысль, 1990. — 524 с.
43. Говорков Н. П. Лжесвидетели / Н. П. Говорков // Законность. — 2005. — № 1. — C. 33—34.
44. Голоднюк М. Н. Вопросы развития законодательства о преступлениях против правосудия / М. Н. Голоднюк // Весник МГУ. Сер. 11. Право. — 1996. — № 6. — С. 16—25.
45. Гончар Т. А. Состав преступления / Т. А. Гончар // Уголовное право Украины. Общая и особенная части : [учебник] / под ред. докт. юрид. наук, проф. Е. Л. Стрельцова. — Х., 2002. — С. 64—90.
46. Гошовський М. І. Потерпілий у кримінальному процесі України / М. І. Гошовський, О. П. Кучинська. — К. : Юрінком Інтер, 1998. — 192 с.
47. Гришаев П. И. Объективная сторона преступления : [учеб. пособие] / Гришаев П. И / М-во высш. и сред. спец. образования РСФСР. Всесоюз. юрид. заоч. ин-т. — М. : ВЮЗИ, 1961. — 47 с.
48. Грищук В. К. Кодифікація кримінального законодавства України : проблеми історії і методології / Віктор Климович Грищук. — Львів : Світ, 1992. — 165 с.
49. Грищук В. К. Кримінальне право України : Загальна частина : [навч. посіб. для студ. юрид. фак. вищ. навч. закл.] / Віктор Климович Грищук. — К. : Ін Юре, 2006. — 586 с.
50. Гуревич А. Я. История средних веков : [учебник] / А. Я. Гуревич, Д. Э. Харитонович. — М. : Интерпракс, 1995. — 134 с.
51. Дагель П. С. Понятие вины в советском уголовном праве / П. С. Дагель // Материалы XIII научной конференции ДВГУ. — Владивосток, 1968. — Ч. IV. — С. 121—129.
52. Дагель П. С. Содержание, форма и сущность вины в советском уголовном праве / П.С. Дагель // Изв. вузов. Правоведение. — 1969. — № 1. — С. 77—79.
53. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов. — Воронеж : Воронеж. ун–т, 1974. — 230 с.
54. Дагель П. С. Установление субъективной стороны преступления / П. С. Дагель, Р. В. Михеев. — Владивосток : ДВГУ, 1972. — 36 с.
55. Даль В. Д. Толковый словарь живого великорусского язика : в 4 т. / Владимир Иванович Даль. — М. : Государственное издательство иностр. и национальных словарей, 1955. —
Т. 4. — 1956. — 583 с.
56. Демидов Ю. А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве / Юрий Андреевич Демидов. — М. : Юрид. лит, 1975. — 184 с.
57. Джужа О. М. Проблеми потерпілого від злочину (кримінологічний та психологічний аспекти) : [навч. посіб.] / О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв. — К. : УАВС, 1994. — 51 с.
58. Добровольская Т. Н. Понятие советского социалистического правосудия / Т. Н. Добровольская // Ученые записки ВИЮН. — М., 1963. — № 16. — С. 11—19.
59. Дурманов Н. Д. Понятие преступления / Николай Дмитриевич Дурманов. — М.– Л. : АН СССР, 1948. — 312 с.
60. Емельянов В. П. Терроризм и преступление с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование / Вячеслав Павлович Емельянов. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. — 219 с.
61. Жевлаков Э. Н. Понятие екологических преступлений. Объект и система / Э. Н. Жевлаков // Проблема борьбы с экологическими правонарушениями в свете решений XXVII съезда КПСС. — М., 1990. — С. 5—24.
62. Заблоцька Л. Виникнення та формування міжнародних стандартів у галузі прав людини / Л. Заблоцька // Український часопис прав людини. — К., 1995. — № 1. — С. 5 — 6.
63. Зайцев О. А. Государственная защита участников уголовного процесса / Олег Александрович Зайцев. — Москва : Экзамен, 2001. — 512 с.
64. Здравомыслов Б. В. Должностные преступления. Понятие и квалификация / Борис Викторович Здравомыслов. — М. : Юрид. лит., 1975. — 168 с.
65. Злобин Г. А. Виновное вменение в историческом аспекте / Г. А. Злобин // Уголовное право в борьбе с преступностью. — М., 1981. — С. 20—26.
66. Злобин Г. А. Некоторые практические вопросы криминализации общественно опасных дияний / Г. А. Злобин, С. Г. Келина // Проблемы правосудия и уголовного права. — М., 1978. — С. 104—110.
67. История государства и права зарубежных стран : [учебник для студ. вузов по спец. «Правоведение»] / под ред Н. А. Крашенникова, Н. А. Жидкова. — М. : МГУ, 1988. —
Ч. 1. — 1988. — 352 с.
68. Ищенко П. П. Специалист в следственных действиях / Петр Петрович Ищенко. — М. : Юрид. лит., 1990. — 157 с.
69. Карпов Н. С. Злочинна діяльність : [монографія] / Никифор Семенович Карпов. — К. : Семенко Сергій, 2004. — 310 с.
70. Клочков В. Г. Показання потерпілого / В. Г. Клочков // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.]. — К., 2002. — Т. 4 : Н-П. — С. 621.
71. Кодекс адміністративного судочинства України : науково-практичний коментар : у 2 т. / Банчук О. А., Коліушко І. Б., Корнута Р. І. ; за заг. ред. Р. О. Куйбіди. — К. : Книги для бізнесу, 2007. —
Т. 1.— 2007. —552 с.
72. Кокорев Л. Д. Потерпевший от преступления в советском уголовном процессе / Лев Дмитриевич Кокорев. — Воронеж : Воронеж. ун-т, 1964. — 138 с.
73. Комлев Б. Нарушения закона, влекущие исключение показаний свидетеля, потерпевшего из процесса доказывания / Б. Комлев // Законность. — 1997. — № 12. — С . 16—19.
74. Комментарий к пространной редакции Русской Правды // Российское законодательство Х – ХХ веков : [в 9 т.] / под общей ред О. И. Чистякова. — М., 1984. — Т. 1 : Законодательство Древней Руси. — С. 47—129.
75. Кондрашова Т. В. Неисполнение гражданского, служебного и общественного долга перед правосудием со стороны лиц, не являющихся его представителями по конкретному делу / Т. В. Кондрашова // Уголовное право. Особенная часть : [учебник для вузов] / отв. ред. : И. Я. Козаченко, З. А. Незнамова, Г. П. Новоселов. — М., 1997. — С. 640—658.
76. Конституція України : станом на 15 серп. 2011 р. : відповідає офіц. тексту / Верховна Рада України. — К. : Право-інформ, 2011. — 48 с. : табл. — (Серія ”Юридична бібліотека”).
77. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Николай Иосипович Коржанский. — М. : Акад. МВД СССР, 1980. — 248 с.
78. Коржанский Н. И. Предмет преступления (понятие, виды и значение для квалификации) : [учеб. пособие] / Николай Иосипович Коржанский. — Волгоград : НИИ и РИО Волгоград. следственной школы МВД СССР, 1976. — 56 с.
79. Коржанський М. Й. Об’єкт і предмет злочину : [монографія] / Микола Йосипович Коржанський. — Дніпропетровськ : Юридична академія МВС ; Ліра ЛТД, 2005. — 252 с.
80. Коржанський М. Й. Об’єктивна сторона злочину / М. Й. Коржанський // Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна : [курс лекцій] / за ред. М. Й. Коржанського. — К., 2001. — С. 189—211.
81. Коржанський М. Цінність суспільних відносин / М. Й. Коржанський, О. М. Коржанська // Право України. — 2006. — № 12 — С. 20—22.
82. Красиков Ю. А. Доктрина русского уголовного права : источники и тенденции развития / Ю. А. Красиков // Современные тенденции развития уголовной политики и уголовного законодательства : тез. докл. науч. конф., (г. Москва, 27-28 января 1994 г.) / под ред. С. В. Бородина и др. — М., 1994. С. 34—36.
83. Кригер Г. А. Проблемы социальной обусловленности уголовного закона / Г. А. Кригер, Н. Ф. Кузнецова // XXV съезд КПСС и дальнейшее укрепление социалистической законности. — М., 1977. — С. 113—122 .
84. Криміналістика : [підруч. для слухачів, ад’юнктів, викладачів вузів системи МВС України] / П. Д. Біленчук, О. П. Дубовий, М. В. Салтевський, П. Ю. Тимошенко; за ред. акад. П. Д. Біленчука. — К. : Атіка, 1998. — 416 с.
85. Кримінальне право України. Загальна частина : [навч. посіб.] / Л. В. Левицька, Т. О. Мудрак, О. В. Сіренко, П. В. Цимбал]. — Ірпінь : Національна академія ДПС України , 2005. — 206 с.
86. Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч.] / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2003. — 416 с.
87. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. для студ. юрид. вузів і фак. / [Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Беньківсьткий та ін.] ; за ред. П. С. Матишевського та ін.]. — К. : Юрінком Інтер, 1997. — 512 с.
88. Кримінальне право України. Особлива частина : підруч. / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. — К. : Юридична думка, 2004. — 656 с.
89. Кримінальний кодекс України : наук.-практ. коментар / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; заг. ред. В. В. Сташис, В. Я. Тацій ; Академія правових наук України. Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — К. : Ін Юре, 2003. — 1193 с.
90. Кримінальний кодекс України : прийнятий 28 груд. 1960 р. : офіц. текст зі змінами та доп. за станом на 1 лют. 1993 року. — К. : України, 1993. — 183 с.
91. Кримінальний кодекс України від 5 квіт. 2001 р. [Електронний ресурс] ; станом на 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25—26. — Ст. 131. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14
92. Кримінально-виконавчий кодекс України : Закон вiд 11 лип. 2003 р. № 1129–IV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 3—4. — Ст. 21.
93. Кримінально-процесуальний кодекс України : затв. Законом 28 груд. 1960 р. : текст відповідає офіц. : за станом на 1 січ. 2002 р. — К., 2002. — 291 с. — (Кодекси України ; № 1/2002 р.).
94. Кримінально-процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар / [В. І. Бояров, Т. В. Варфоломеєва, І. В. Вернидубов та ін.] ; за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г Гончаренка. — [5-те вид., переробл. та допов.]. — К. : Юристконсульт ; КНТ, 2008. — 896 с.
95. Кримінально-процесуальний кодекс України : проект за станом на 7 лип. 2005 року, підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України. — К., 2005. — 278 с.
96. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] : затв. Законом 28 груд. 1960 р. ; станом на 8 верес. 2011 року. — Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1011.2.111&nobreak=1
97. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / Владимир Николаевич Кудрявцев. — М. : Госюриздат, 1960. — 244 с.
98. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение : норма и патология / Владимир Николаевич Кудрявцев. — М. : Наука, 1982. — 288 с.
99. Кузнецова Н. Ф. Преступление, состав преступления уголовно-правовой охраны / Н. Ф. Кузнецова // Вестник МГУ. Сер. Право. — 1967. — № 4. — С. 35—48.
100. Кулешов Ю. И. Преступления против правосудия / Ю. И. Кулешов // Полный курс уголовного права : в 5 т. / под ред. докт. юрид. наук, проф., засл. деят. науки РФ. А. И. Кулешова. — СПб., 2008. — Т. 5. — С. 194—339.
101. Кульберг Я. М. Преступление против правосудия / Яков Моисеевич Кульберг. — М. : Госюриздат, 1962. — 63 с.
102. Курс кримінології : Особлива частина : підруч. / [М. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, М. І. Мельник та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужи. — К. : Юрінком Інтер, 2001. — 480 с.
103. Курс советского уголовного права : [в 6 т.] / под ред. А. А. Пионтковского, П. С. Ромашкина, В. М. Чхиквадзе. — М. : Наука, 1970— . —
Т. 2 : Часть общая. Преступление / авт. тома : Андрей Андреевич Пионтковский. — 1970. — 516 с.
104. Курс советского уголовного права : [в 6 т.] / под ред. А. А. Пионтковского, П. С. Ромашкина, В. М. Чхиквадзе. — М. : Наука, 1970— . —
Т. 6 : Часть особенная. Преступления против государственного аппарата и общественного порядка. Воинские преступления. — 1971. — 559 с.
105. Лисиченко В. К. Виды участия специалиста на предварительном следствии / В. К. Лисиченко, В. В. Циркаль // Криминалистика и судебная экспертиза. — К., 1990. — Вып. 30. — C. 3—10.
106. Лихова С. Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (Розділ V. Особливої частини КК України) : [монографія] / Софія Яківна Лихова. — К. : Київський ун-т, 2006. — 573 с.
107. Лихолоб В. Г. Громадська думка як спосіб правової та моральної оцінки правопорушень / В. Г. Лихолоб // Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики : зб. наук. праць. — К., 1994. — С. 166—180.
108. Лобанова Л. Понуждение к нарушению обязанности содействовать правосудию / Л. Лобанова // Российская юстиция. — 1998. — № 5. — С. 8—13.
109. Малинин В. Б. Причинная связь в уголовном праве / Василий Борисович Малинин. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2000. — 343 с.
110. Малков В. П. Субъективные основания уголовной ответственности / В. П. Малков // Государство и право. — 1995. — № 1. — С. 14—16.
111. Матвейчук В. К. Уголовно-правовая борьба органов внутренних дел с преступным загрязнением водных объектов : [учеб. пособие] / Валерий Константинович Матвейчук. — К. : НИ и РИО Украинской академии внутренних дел, 1992. — 79 с.
112. Матвейчук В. К. Уточнение понятия субъекта экологических преступлений на современном этапе развития общества и государства / В. К. Матвейчук // Проблеми боротьби зі злочинністю в Україні : тези доповідей і повідомлень респ. наук. конф. / АН України. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. — К., 1992. — С. 62 — 64.
113. Матвійчук В. К. Забруднення, засмічення та виснаження водних об’єктів: відповідальність, досудове і судове слідство та запобігання : [монографія] / В. К. Матвійчук, В. М. Присяжний. — К. : КНТ, 2007. — 272 с.
114. Матвійчук В. К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища (кримінально-правове та кримінологічне дослідження) : [монографія] / Валерій Константинович Матвійчук. — К. : Азимут - Україна, 2005. — 464 с.
115. Матвійчук В. К. Суб’єктивна сторона складу злочину : [лекція] / В. К. Матвійчук, С. А. Тарарухін. — К. : Українська академія внутрішніх справ, 1994. — 36 с.
116. Матвійчук В. К. Теоретичні та практичні проблеми кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища : [монографія] / Валерій Константинович Матвійчук. — К. : Національна академія управління, 2011. — 368 с.
117. Мельник М. І. Злочини у сфері службової діяльності / М. І. Мельник // Кримінальне право України. Особлива частина : підруч. / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров , В. А. Клименко та ін.] : за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. — К., 2004. — С. 491—513.
118. Меркулова В. О. Жінка як суб’єкт кримінальної відповідальності / Валентина Олександрівана Меркулова. — Одеса : НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002. — 250 с.
119. Михайленко П. П. Борьба с преступностью в Украинской ССР : [в 2 т.] / Петр Петрович Михайленко. — К. : ВШ МООП УССР, 1966—1967. —
Т. 2 : 1926-1967. — 1967. — 952 с.
120. Михеєнко М. М. Докази / М. М. Михеєнко, М. Й. Штефан // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.]. — К., 1999. — Т. 2 : Д-Й. — С. 270—271.
121. Музика А. А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів /Анатолій Ананійович Музика. — К. : Логос, 1998. — 323 с.
122. Мульченко В. Розвиток законодавства України, що забезпечує охорону правосуддя / В. Мульченко // Право України. — 2003. — № 1. — С. 48—51.
123. Навроцький В. О. Злочини проти правосуддя : [лекції для студ. юрид. фак-ту] / Вячеслав Олександрович Навроцький. — Львів : Юридичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка, 1997. — 48 с.
124. Науково практичний коментар до Кримінального кодексу України : [у 2 т.] / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. — [3-тє вид., перероб. та доп.]. — К. : Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2009. —
Т. 2. — 2009. — 624 с.
125. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за ред. В. Ф. Бойка, Я. Ю. Кондратьєва, С. С. Яценка. — К. : Юрінком, 1997. — 960 с.
126. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : [у 2 ч.] / під заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. — К. : Форум, 2001. —
Ч. 1. — 2001. — 395 c.
127. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : за станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 груд. 2001 р. / відп. ред. С. С. Яценко. — К. : А.С.К., 2002. — 936 с.
128. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України [у 2 ч. ] / під заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. — К. : Форум, 2001. —
Ч. 2. — 2001. — 942 с.
129. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / В. К. Матвійчук, І. О. Харь ; за заг. ред. В. К. Матвійчука. — К. : Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2010. — 460 с.
130. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — [3-тє вид., переробл. та доп.]. — К. : Атіка, 2004. — 1056 с.
131. Наумов А. В. Объективная сторона преступления / А. В. Наумов // Российское уголовное право : курс лекций : [в 3 т.]. — [4-е изд. перераб. и доп.]. — М., 2007. — Т. 1 : Общая часть. — С. 313—343.
132. Наумов А. В. Предмет преступления / А. В. Наумов // Словарь по уголовному праву / отв. ред. проф. А. В. Наумов. — М., 1997. — С. 39—40.
133. Наумов А. В. Предприятия на скамье подсудимых / А. В. Наумов // Советская юстиция. — 1992. — № 17—18. — С. 3 — 4.
134. Наумов А. В. Российское уголовное право : курс лекций : [в 3 т.]. /Анатолий Валентинович Наумов. — [4-е изд., перераб. и доп.]. — М. : Волтерс Клувер, 2007. —
Т. 1 : Общая часть. — 2007. — 736 с.
135. Наумов А. В. Российское уголовное право : курс лекций : [в 3 т.]. / Анатолий Валентинович Наумов. — [4-е изд., перераб. и доп.]. — М. : Волтерс Клувер, 2007. —
Т. 3 : Особенная часть (глави XI – XXI). — 2007. — 656 с.
136. Никифоров Б. С. Об умысле по действующему законодательству / Б. С. Никифоров // Советское государство и право. — 1965. — № 6. — С. 26—28.
137. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Борис Сергеевич. Никифоров. — М. : Госюриздат, 1960. — 229 с.
138. Номоконов В. А. Объективная сторона преступлений / В. А. Номоконов // Полный курс уголовного права : [в 5 т.] / под ред. докт. юрид. наук, проф., засл. деятеля науки РФ А. И. Коробеева. — СПб., 2008. — Т.1 : Преступление и наказание. — С. 357—383.
139. Ожегов С. И. Словарь русского языка : ок. 5700 слов / Ожегов С. И. ; под ред. чл.–корр. АН СССР Н. Ю. Шведовой. — [19 изд., испр.]. — М. : Рус. яз., 1987. — 846 с.
140. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву / Виктор Семенович Орлов. — М. : Госюриздат, 1958. — 260 с.
141. Орымбаев Р. Специальный субъект преступления / Орымбаев Р. ; отв. ред. Г. И. Баймурзин. — Алма-Ата : Наука КазССР, 1977. — 152 c.
142. Осадчий В. І. Кримінально – правовий захист правоохоронної діяльності : [монографія] / Володимир Іванович Осадчий. — К. : Атіка, 2004. — 336 с.
143. Осадчий В. І. Особливості суб'єкта в злочинах проти правоохоронної діяльності / В. І. Осадчий // Право України. — 2001. — № 2. — C. 108—111.
144. Павлов В. Г. Субъект преступления / Владимир Григорьевич Павлов. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. — 318 с.
145. Пакутин В. Д. Ответственность за незаконную порубку леса / В. Д. Пакутин // Социалистическая законность. — 1978. — № 11. — С. 40—42.
146. Пакутин В. Д. Преступления против правосудия / В. Д. Пакутин // Уголовное право. Часть особенная / под ред. М. И. Ковалева, М. А. Ефимова, Е. Н. Фролова. — М., 1969. — С. 321—329.
147. Петин И. А. Механизм преступного насилля / Игорь Анатольевич Петин. — СПб. : Р. Асланов, Юридический центр Пресс, 2004. — 343 с.
148. Петрухин И. Л. Правосудие : время реформ / Игорь Леонидович Петрухин. — М. : Наука, 1991. — 208 с.
149. Пилипчук П. П. Законодавство про злочини проти правосуддя потребує вдосконалення / П. П. Пилипчук // Актуальні проблеми вдосконалення кримінального законодавства України : тези доп. міжвідом. наук.-практ. конф., ( Київ, 25 трав. 2007 р.) / [ред. кол. : Є. М. Моісеєв, О. М. Джужа, О. М. Костенко та ін.]. — К., 2007. — С. 6—13.
150. Пионтковский А. А. Объективная сторона состава преступления / А. А. Пионтковский // Курс советского уголовного права : в 6 т. / [редкол. : А. А. Пионтковский и др.]. — М., 1970. — Т. 2 : Часть общая. Преступление. — С. 131—183.
151. Пионтковский А. А. Преступление в области природных богатств / А. А. Пионтковский // Курс советского уголовного права : в 6 т. / [редкол. : А. А. Пионтковский и др.]. — М., 1971. — Т. 5. — С. 513 — 544.
152. Пионтковский А. А. Уголовно-правовые воззрения И. Канта, А. Фейербаха, И. Фихте / Андрей Андреевич Пионтковский. — М. : Профобразование, 1971. — 112 с.
153. Писарев А. Правовая охрана и защита лесов / А. Писарев // Советская юстиция. — 1982. — № 7. — С. 7—10.
154. Плотников А. И. Объективное и субъективное в уголовном праве (оценка преступления по юридическим признакам) / Александр Иванович Плотников. — Оренбург : Основа, 1997. — 140 с.
155. Полный курс уголовного права : [в 5 т.] / под ред. докт. юрид. наук, проф., засл. деятеля науки РФ А. И. Коробеева. — СПб. : Р. Асланов, Юридический центр Прес, 2008— . —
Т. 1 : Преступление и наказание. — 2008. — 1133 с.
156. Порубов Н. И. Тактика допроса на предварительном следствии : [учеб. пособие] / Николай Иванович Порубов. — М. : БЕК,1998. — 196 с.
157. Права человека : сб. междунар. договоров / ООН. Центр по правам человека. — Нью–Йорк : ООН, 1989. — 476 с.
158. Преступления против правосудия / [Александров А. Н., Антонов Ю. И., Галахова А. В. и др.] ; под ред. канд. юрид. наук А. В. Галаховой. — М. : Норма, 2005. — 416 с.
159. Присяжнюк Т. Потерпілий в кримінальному праві України : окремі питання / Т. Присяжнюк // Право України. — 2004. — № 10. — С. 95—97.
160. Про адвокатуру : Закон України від 19 груд. 1992 р. № 2887-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 9. — Ст. 62.
161. Про виконавче провадження : Закон України від 21 квіт. 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 24. — Ст. 207.
162. Про внесення змін і доповнень в деякі законодавчі акти Української РСР : указ Президії Верховної Ради УРСР від 4 трав. 1990 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1990. — № 20. — Ст. 313.
163. Про внесення змін і доповнень в Кримінальний кодекс Української РСР : указ Президії Верховної Ради УРСР від 12 січ. 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1983. — № 4. — Ст. 50.
164. Про державну виконавчу службу [Електронний ресурс] : Закон України від 31 груд. 1998 р. ; станом на 4 лист. 2010 р. // Відомості Верховної Р