КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЩЙШЙ ЗЛОЧИННОСТІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
На правах рукопису
Шевченко Олександр Васильович
УДК: 328.185
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЩЙШЙ ЗЛОЧИННОСТІ

Спеціальність 12.00.08 — кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор
Снігерьов О.П.
Київ-2012

ЗМІСТ
ВСТУП З
Розділ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЩЙШЙ
ЗЛОЧИННОСТІ 13
1.1. Теоретичні основи протидії корупційній злочинності 13
1.2. Правові основи протидії корупційній злочинності 28
1.3. Кримінально-правова характеристика корупційних злочинів 51
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 64
Розділ 2 КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРУПЩЙНОЇ
ЗЛОЧИННОСТІ 66
2.1. Корупційна злочинність як об'єкт кримінологічного дослідження 66
2.2. Причини та умови корупційної злочинності 92
2.3. Кримінологічна характеристика особи злочинця 113
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 135
Розділ З ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЙНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ 138
3.1. Характеристика загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів
запобігання корупційній злочинності 138
3.2. Органи внутрішніх справ України як основний спеціалізований суб'єкт
запобігання корупційній злочинності 159
3.3. Шляхи вдосконалення запобігання корупційній злочинності 172
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 185
ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 193
ДОДАТОК А 216
ДОДАТОК Б 225

ВСТУП
Актуальність теми. Криміногенна ситуація, яка склалась в останнє десятиліття в Україні, характеризується, зокрема, небувалим поширенням корупційних проявів. Цей факт визнаний не лише фахівцями у галузі юриспруденції, а й на найвищому політичному рівні нашої країни, відображений у законодавчих актах, підкреслюється іноземними експертами. За даними глобальної антикорупційної неурядової організації Transparency International індекс сприйняття корупції (ІСК) в Україні у 2010 році дорівнює показнику в 2,4 бали, що відповідає 134 місцю серед 178 країн світу.
Як свідчать статистичні данні, протягом 2010 року до суду направлено 5333 протоколи про корупційні діяння (відповідно, у 2009р. - 5238). З них стосовно державних службовців - 1163 (відповідно, у 2009р. - 960), у тому числі: І - II категорій посад -13 (відповідно, у 2009р. - 32), ІІІ - IV категорій - 145 (відповідно, у 2009р. -195), V - VII категорій - 802 (відповідно, у 2009р. - 936), посадових осіб органів місцевого самоврядування - 3113 (2009 р. - 2890).
Протягом 2010 року кількість протоколів, за якими судом прийнято рішення, досягла 5012 (відповідно, у 2009р. - 4678). З них стосовно державних службовців - 983 (2009р. - 960), у тому числі: І - ІІ категорій - 13 (2009р.- 15), ІІІ - IV категорій - 126 (2009р. - 165), V - VII категорій - 705 (2009р. - 780) та посадових осіб місцевого самоврядування - 3006 (2009р. - 2659).
Усього за 2010 рік притягнуто до адміністративної відповідальності (оштрафовано) 4206 службових осіб (2009р. - 3814). З них державних службовців - 584, або 13,8% (2009р. - 669, або 17,5%), та посадових осіб місцевого самоврядування -2676, або 63,6%, (2009р. - 2322, або 55,2%).
За рішенням суду стосовно службових осіб порушено 4 кримінальні справи (за 2009р. - 1), з них 2 стосовно державних службовців V - VII категорій посад та жодної посадової особи місцевого самоврядування (2009р. - жодної).
Кількість службових осіб, стосовно яких за рішенням суду закрито адміністративні справи, протягом 2010 року становила 755 осіб (2009р. - 808), з них державних службовців - 245 (2009р. - 284) та посадових осіб місцевого самоврядування -302 (2009р.-295).

Найбільша частка державних службовців, притягнутих до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, від загальної чисельності державних службовців в України становила у м. Севастополь (0,64 %), у Тернопільській (0,55%), Одеській (0,40%), Івано-Франківській, Рівненській (0,34%), Черкаській (0,32%), Сумській (0,27%) областях, найменша - у Чернівецькій, Вінницькій (0,12%), Кіровоградській (0,08%), Волинській (0,06%) областях та в м. Києві (0,10%). У цілому по Україні за 2010 рік частка державних службовців, притягнутих до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, від їх загальної чисельності становила 0,21% [1].
Надзвичайно високий рівень корупції серйозно впливає на ефективність діяльності органів державної влади, підриває стабільність і систему правопорядку, захищеність прав, свобод і законних інтересів громадян. Масштаби корумпованості влади мають тенденцію до невпинного зростання, як результат — корупція визнається характерною рисою нинішнього стану України. Країна потребує скоординованої, послідовної державної політики, спрямованої на максимально ефективне подолання усіх можливих корупційних проявів.
Найнебезпечнішою з численних видів корупційних правопорушень є корупційна злочинність. Вона поєднує в собі умисні злочини, що вчиняються посадовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування, посадовими особами приватного сектору, а також іншими прирівняними до них особами, з використанням влади або свого посадового становища з корисливих мотивів, іншої особистої зацікавленості або для задоволення інтересів третіх осіб. Особливістю корупційних злочинів є те, що вони можуть входити до більшості із визначених законом категорій злочинів (проти держави; проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; посадових злочинів; злочинів проти правосуддя, тощо). На жаль, корупційна злочинність характерна майже для усіх сфер суспільного життя.
На сьогодні спроби держави подолати цей всеохоплюючий різновид злочинності не досягай бажаних результатів. Процеси приведення антикорупційного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів, прийняття довгострокових державних програм щодо попередження злочинності відбуваються занадто повільно, що унеможливлює оперативне реагування на її прояви. Ці та ряд інших причин, а також відсутність належного наукового забезпечення діяльності держави з протидії корупційній злочинності зумовили актуальність проведення комплексного наукового дослідження кримінологічних особливостей корупційної злочинності та заходів, спрямованих на її запобігання.
Проблемам наукового аналізу корупції, окремих складів злочинів, що вчиняються спеціальними суб'єктами з корисливих мотивів, основних напрямів протидії та запобігання злочинності присвячені роботи О.М. Бандурки, М.Ю. Бездольного, В.В. Василевича, В.В. Голіни, Л.М. Давиденка, О.М. Джужи, Д.Г. Заброди, А.П. Закалюка, Д.І. Иосифовича, В.В. Коваленка, О.Г. Колба, О.М. Литвака, М.І. Мельника, Є.В. Невмержицького, С.С. Рогульського, О.П. Снігерьова, О.В. Ткаченка, P.M. Тучака, В.Г. Хашева, С.А. Шатунова, В.І. Шакуна та ін. Результати праць названих вчених мають безсумнівну теоретичну та практичну значущість, хоча варто зазначити, що по-перше, ними досліджувались переважно проблеми загально-кримінологічного характеру, а організаційно-правові питання діяльності органів внутрішніх справ України, як основних спеціалізованих суб'єктів запобігання корупційній злочинності, розглядалися лише фрагментарно. За таких умов виникає потреба у глибокому комплексному дослідженні питань, пов'язаних з організацією та здійсненням органами внутрішніх справ України запобіжної діяльності і, зокрема, організаційно-правового забезпечення такої діяльності, а також визначенні основних напрямків її покращення. По-друге, в існуючих працях аналізувалась переважно система соціальної профілактики корупційних проявів, яка склалася у минулому, а в наш час практично припинила своє існування. Тобто в сучасних умовах в Україні настала нагальна потреба відтворення такої системи на нових засадах, створення з цією метою відповідної законодавчої бази та якнайширшого залучення громадськості до цієї діяльності. За цих умов нового змісту набуває попереджувальна діяльність спеціальних органів та установ, виникають і поширюються нові форми і методи запобігання корупційній злочинності, які потребують відповідно нового наукового осмислення.
Таким чином, тенденція до невпинного зростання корумпованості влади,

незадовільний стан запобігання та протидії корупції, відсутність належної нормативно-правової бази, яка б відповідала міжнародним вимогам у даній сфері обумовлюють важливість і необхідність проведення наукового дослідження кримінологічних особливостей та ознак корупційної злочинності, детермінантів, що її обумовлюють, а також превентивних заходів, які слід застосовувати задля ефективного уникнення цього суспільно небезпечного явища. Усім сказаним і обумовлено актуальність теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до положень Указів Президента України № 1000 від 21 жовтня 2011 «Про Концепцію державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю» та № 1001 від 21 жовтня 2011 року «Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки».; вимог Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції» від 11.09.2009 р., п. 31 додатку 2, п. 2 додатку 4, п. 6.13 додатку 6 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 pp., затверджених наказом МВС України №347 від 29 липня 2010 р., п. 13.7 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ на 2011—2014 pp., затверджених Вченою радою НАВС 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їхньої реалізації, удосконалити організаційно-правові засади діяльності ОВС України у сфері запобігання корупційній злочинності, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації до нормативно-правових актів із зазначених питань.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:
- охарактеризувати теоретико-методологічні основи протидії корупційній злочинності;

- проаналізувати правову основу протидії корупційній злочинності на сучасному етапі та надати пропозиції щодо удосконалення чинного антикорупційного законодавства України.
- надати кримінально-правову характеристику корупційним злочинам та визначити їх місце у сучасній теорії кримінального права;
- визначити властивості й кримінологічно значущі ознаки корупційної
злочинності як об'єкту кримінологічного дослідження;
- з'ясувати детермінанти, що впливають на рівень корупційної злочинності;
- визначити характерні особливості осіб, які вчиняють корупційні злочини;
- уточнити зміст та окреслити основні напрями протидії та запобігання корупційній злочинності;
- визначити особливості реалізації загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів запобігання корупційній злочинності;
- з'ясувати специфіку статусу органів внутрішніх справ України як основного спеціалізованого суб'єкта запобігання корупційній злочинності;
- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення запобігання корупційній злочинності.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час вчинення корупцшних злочинів, а також напрямки діяльності, спрямовані на їхнє запобігання та протидію.
Предмет дослідження становить кримінологічна характеристика та запобігання корупційній злочинності.
Методи дослідження. Методологічною основою даного дослідження виступає сукупність загальнонаукових і спеціально-наукових методів та прийомів наукового пізнання. В основу дослідження покладений загальнонауковий діалектичний метод пізнання, що полягає у дослідженні єдності та взаємодії суспільних явищ. В процесі дослідження також використано логіко-семантичний, системний підхід, формально-юридичний, порівняльно-правовий та інші методи наукового пізнання.
З використанням логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, зокрема, вдосконалено розуміння таких категорій як «корупція», «корупційна злочинність», «протидія злочинності», «запобігання злочинності» та ін. (розділи 1, 2).

Системно-структурний метод було використано для визначення системи детермінантів корупційної злочинності, уточнення теоретичних і правових основ протидії корупційній злочинності, а також для характеристики органів внутрішніх справ як спеціалізованого суб'єкту запобігання корупційній злочинності (підрозділи 1.1,1.2, 2.2, 3.2).
Порівняльно-правовий метод використано для уточнення та характеристики корупційної злочинності як об'єкту кримінологічного дослідження, кримінологічної характеристики осіб, які вчинили коругщійні злочини, визначення системи заходів запобігання корупційній злочинності (підрозділи 2.1, 2.3, 3.1). Формально-юридичний метод застосовано для аналізу правових засад протидії та запобігання корупційній злочинності, а також кримшально-правової характеристики корупційної злочинності, що в комплексі з логічним аналізом їхньої відповідності потребам запобігання корупційній злочинності сприяло визначенню шляхів вдосконалення запобігання корупційній злочинності (підрозділи 1.2, 1.3, 3.3).
Метод соціологічного опитування, статистичний і документальний аналіз застосовувались для визначення недоліків правового та організаційного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання корупційним злочинам (підрозділи 3.1, 3.2). Конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення й аналізу статистичної інформації (вивчення матеріалів кримінальних справ, анкетування, вивчення матеріалів преси та електронних видань, тощо) сприяли всебічному отриманню найбільш повної інформації про об'єкт і предмет дослідження, що позитивно позначилося на обґрунтуванні теоретичних висновків та практичних рекомендацій.
Емпірична база дисертаційного дослідження базується на вивченні та аналізі 236 архівних кримінальних справ про корупційні злочини, що були розглянуті судами м. Києва та Київської області у 2006-2011 роках. Крім того, було проведене анкетування, у якому брало участь 385 осіб - мешканців м. Києва та Київської області. Здійснено аналіз статистичних даних щодо осіб, засуджених за вчинення корупційних злочинів протягом 2006-2011 років, а також проведено вивчення періодичної преси, довідкових, у тому числі і електронних, видань.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців в галузі загальної теорії держави і права, кримінології, кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності, інших галузевих правових наук, соціології, психології, педагогіки, тощо.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують діяльність щодо запобігання корупційній злочинності.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень кримінологічної характеристики та запобігання корупційній злочинності, в результаті якого було сформульовано низку нових наукових положень і висновків з досліджуваних питань, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
- обґрунтовано сутність принципу загальносуспільного значення запобігання корупційній злочинності, що полягає у залученні до цієї діяльності на рівні з державою й громадських інститутів, окремих громадян, охоплюючи не тільки загальнодержавний, але й місцевий та міжнародний рівень антикорупційної діяльності;
- виявлено закономірності формування злочинної корупційної поведінки особи, що, як правило, є результатом поступової трансформації свідомості у напрямку відхилення особи від правомірного виконання наданих їй владних повноважень до їхнього неправомірного використання всупереч інтересам служби з метою досягнення особистих корисливих або інших цілей;
- сформульовано основні напрямки вдосконалення запобігання корупційній злочинності, а саме: оптимізація нормативно-правового регулювання, підвищення рівня правової свідомості та суспільної нетерпимості до корупції, а також інтенсифікація наукової розробки актуальних питань протидії та запобігання корупційній злочинності;

удосконалено:
- перелік цілей, завдань та функцій запобігання корупційній злочинності; визначено об'єкт та рівні запобігання корупційній злочинності;
- визначення та співвідношення понять «корупція», «корупційна злочинність»,
«протидія злочинності», «запобігання злочинності»;
- комплекс заходів загальносощального, спеціально-кримшолопчного та індивідуального запобігання корупційній злочинності, соціально-економічного, психологічного, політико-ідеологічного, правового, організаційно-управлінського й
культурно-виховного характеру;
- обґрунтування необхідності підвищення ролі органів внутрішніх справ у запобіганні корупційної злочинності як на загальнодержавному, так і регіональному, місцевому та індивідуальному рівні, забезпечення відносної самостійності та спеціалізації шляхом створення фахових органів і підрозділів, а також інтенсифікації використання на рівні з гласними способами діяльності й оперативно-розшукових (негласних) заходів;
дістали подальший розвиток:
- розуміння корупційної злочинності як соціально-правового явища, встановлення її співвідношення із корупцією та іншими різновидами злочинності;
- обгрунтування доцільності покладення в основу організації системи протидії та запобігання корупційній злочинності принципів ієрархічності та структурованості, розподілу компетенції, відкритості і прозорості, всеохоплюючого характеру діяльності, неприпустимості неправомірного втручання у діяльність суб'єктів запобігання корупційній злочинності, а також обов'язковості їхнього взаємного інформування;
- характеристика детермінантів корупційної злочинності, що складаються із взаємодії об'єктивних і суб'єктивних елементів, комплексу взаємопов'язаних і взаємообумовлених умов і причин; кримінологічний портрет осіб, які вчиняють корупційні злочини, на підставі аналізу соціально-демографічних, кримінально-правових та морально-психологічних ознак осіб;
- положення щодо здійснення запобігання корупційній злочинності разом із іншими видами антикорупційної діяльності відповідно до єдиної антикорупційної політики та комплексної програми протидії корупції.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, використані для підготовки і уточнення законодавчих та підзаконних актів, які утворюють антикорупційне законодавство (акт впровадження комітету Верховної Ради України з питань боротьби із організованою злочинністю і корупцією від 01.11.2011р., а також лист комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 09.11.2011 р);
- у судовій діяльності - рекомендації, розроблені автором у дослідженні, використовуються у якості методичних матеріалів щодо проведення антикорупційної діяльності у судових органах (лист Апеляційного суду Київської області від 22.09.11 p.);
- у правозастосовчій та правоохоронній діяльності - використання одержаних результатів підвищило ефективність правоохоронної діяльності із запобігання корупційній злочинності (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність підрозділів ДСБЕЗ МВС України у Київській області від 15 вересня 2011р.);

- у навчальному процесі - матеріали дисертації використовуються при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Кримінологія» та «Кримінальне право», при підготовні відповідних їхніх розділів, а також під час проведення лекційних, семінарських та практичних занять із курсантами та слухачами Національної академії внутрішніх справ, а також на курсах з підвищення кваліфікації практичних працівників органів внутрішніх справ (акт впровадження від 14 вересня 2011р.).
- у науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки кримінологічної характеристики корупційної злочинності та її запобігання.
Апробація результатів дисертації. Результати розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені дисертантом на п'яти науково-практичних конференціях та круглих столах: «Сучасні проблеми надання правової допомоги при застосуванні Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» (круглий стіл від 03.02.2010р. Харківський економіко-правовий університет); «Міжнародні стандарти прав людини і проблеми їх реалізації у кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві країн СНД» (міжнародна науково-практична конференція від 28-29.05.2010р. Харківський економіко-правовий університет спільно з Асоціацією процесуалістів України та Академією адвокатури України); «Попередження злочинів суб'єктами оперативно-розшукової діяльності» (науково-практична конференція від 17.12.2010р. Харківський національний університет внутрішніх справ); «Стан та перспективи розвитку законодавства України в умовах Європейської інтеграції» (міжвузівська науково-практична конференція від 15.04.2011р. Юридичний факультет Івано-Франківського університету права ім. Короля Данила Галицького); «Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності» (науково-практична конференція від 14.04.2011р. Кіровоградський юридичний інститут ХНУВС), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної академії внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у шести наукових статтях в наукових журналах і збірниках наукових праць, а також у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 236 сторінок. З них основний зміст на 192 crop., список використаних джерел складається із 249 джерел, додатки містяться на 25 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в тому, що на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їхньої реалізації удосконалено кримінологічну характеристику корупційної злочинності, надано пропозиції щодо вдосконалення запобігання корупційній злочинності.
1. Протидія корупційній злочинності як найбільш всеохоплююча загальна категорія складається з системи взаємопов'язаних і взаємообумовлених заходів політико-правового, ідеологічного, організаційно-управлінського, соціально-психологічного та іншого характеру, спрямованих на зменшення обсягів корупції, нейтралізацію дії та усунення факторів корупції, виявлення та розслідування проявів корупції, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності, а також усунення наслідків корупційних злочинів. Запобігання корупційній злочинності має проводитись разом з іншими видами антикорупційної діяльності, спільно вирішуючи поставлені перед ними завдання, що вимагає формування чіткої антикорупційної політики та вироблення комплексної програми протидії корупції, яка б на відповідних правових основах регламентувала напрямки попереджувальної діяльності, систему її суб'єктів, їхню компетенцію та засади взаємодії, а також систему самих кримінологічно обґрунтованих заходів впливу на корупційну злочинність [244].
2. Основним напрямком попереджувальної діяльності в рамках протидії корупції має визнаватись саме запобігання корупційній злочинності як централізований вплив держави та інших спеціально уповноважених суб'єктів з усунення і нейтралізації криміногенних факторів корупційної злочинності та негативних чинників особистості осіб, які вчиняють корупційні злочини. Іншими напрямками протидії корупції є виявлення, розслідування, розгляд фактів корупційних злочинів, забезпечення передбаченої законом відповідальності за корупційні злочини, вдосконалення антикорупційного законодавства, а також поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних злочинів [244].
3. Правове регулювання протидії корупційній злочинності являє собою нормотворчу діяльність держави та інших компетентних інституцій щодо формування

188
належної правової основи протидії корупційній злочинності шляхом законодавчого й підзаконного визначення напрямків такої попереджувальної діяльності, її принципів і змісту, суб'єктів та їхньої компетенції, а також порядку, форм і методів практичної реалізації запобіжних заходів й інших особливостей організованої протидії корупційній злочинності.
4. Корупційна злочинність являє собою сукупність умисних злочинів, що вчиняються особами шляхом використання наданих їм владних або службових повноважень, з корисливих мотивів і з метою незаконного одержання неправомірної вигоди матеріального або нематеріального характеру для себе чи третіх осіб або ж шляхом надання пропозицій таких вигод іншим особам з метою незаконного використання наданих їм владних або службових повноважень. Розуміння корупційної злочинності на міжнародно-правовому рівні характеризується певною неточністю, що обумовлюється складною соціально-правовою природою корупції та різним підходом до оцінки суспільної небезпечності тих чи інших корупційних діянь, які, відповідно, відносяться до корупційних злочинів чи адміністративних правопорушень [245].
5. Потреба відокремлення корупційної злочинності у самостійний вид підтверджується використанням у міжнародних нормативно-правових актах поняття «корупційний злочин»; широкими масштабами ураження корупційною злочинністю майже усіх сфер суспільного життя; потребами уніфікованого підходу до розуміння поняття «корупційна злочинність». Складність процесу вдосконалення національного законодавства у напрямку розширення змісту корупційної злочинності, з одного боку, є результатом браку політичної волі модернізації антикорупційного законодавства, а з іншого — недостатньою науковою розробленістю означеної проблематики [245].
6. Безпосередній об'єкт кримінологічного дослідження корупційних злочинів складається з кримінологічної характеристики корупційних злочинів окремих видів; загальних і окремих питань стану та динаміки корупційної злочинності; причин і умов здійснення різних злочинів, що належать до корупційної злочинності; особи злочинця — суб'єкта корупційних злочинів. В якості окремого напрямку кримінологічного дослідження виступає запобігання корупційним злочинам, зокрема, правові основи, система суб'єктів, їхні повноваження з цих питань, а також самі заходи, що безпосередньо здійснюються на запобігання конкретним корупційним злочинам [246].
7. В аспекті кримінологічного дослідження корупційних злочинів систему організованої протидії слід розглядати у широкому значенні, не обмежуючись лише спеціально-кримінологічним запобіганням (кримінологічна профілактика, відвернення та припинення корупційних злочинів). Тому має йтися також і про загально соціальне запобігання корупційним злочинам, що виявляється у непрямій нейтралізації причин і умов корупційної злочинності в процесі розвитку соціально-економічних відносин в державі, розбудові правової держави та формуванні громадянського суспільства.
8. Причинний комплекс корупційної злочинності складається із взаємодії об'єктивних і суб'єктивних факторів, комплексу взаємопов'язаних і взаємообумовлених умов і причин, що з урахуванням криміногенної ситуації та у сукупності й зумовлюють вчинення суспільно небезпечних діянь у сфері службової діяльності. Криміногенні фактори корупційної злочинності як родове поняття включають всі види детермінації, у тому числі такі як причини, умови та інші явища і процеси, що перебувають із ними у функціональному зв'язку [247].
9. Характерним для причинного комплексу корупційної злочинності є те, що корупція в одній сфері суспільного життя сприяє розвитку корупції в інших сферах суспільних відносин, що вимагає запровадження в якості принципу протидії корупційній злочинності рівномірності вжиття заходів її профілактики одразу за всіма напрямками, починаючи з таких ключових як правосуддя, правоохоронна діяльність
[248].
10. Найбільш всеосяжного значення у детермінації корупційної злочинності набуває недосконалість законодавства, що виявляється у неефективності як правового регулювання економічних відносин, соціального забезпечення населення, так і правового виховання й профілактики злочинної корупційної діяльності, а також усунення наслідків вчинення корупційних злочинів. Саме суперечливість та невідповідність законодавства актуальним суспільним потребам закладає підвалини неефективності діяльності правоохоронних органів, несвоєчасності вжиття загальносоціальних і спеціально-кримінологічних заходів попередження корупційної злочинності [248].
11. Корупційні злочини вчиняються переважно особами у віці 30 років і старше, що зумовлюється існуючою ієрархічною драбиною в системі органів державного та громадського управління, внаслідок чого значною мірою ускладнюється зайняття відповідальної посади у меншому віці. Зайняття особою відповідної посади, що передбачає виконання певних владних повноважень, серед іншого також вимагає обов'язкової наявності однієї або декількох вищих освіт, а часом і стажу роботи [248].
12. Корупційна злочинність складається переважно на низових рівнях державного та громадського управління, що пояснюється такими обставинами як, по-перше, пропорційна більшість посадових осіб низових ланок врядування порівняно зі службовцями вищої категорії, по-друге, більший рівень професійності та відповідальності характерний саме для службових осіб вищих ланок державного та громадського врядування.
13. Злочинна корупційна поведінка особи, як правило, є результатом поступової трансформації свідомості у напрямку відхилення особи від правомірного виконання наданих їй владних повноважень до їхнього неправомірного використання всупереч інтересам служби з метою досягнення особистих корисливих або інших цілей. Такі негативні зміни в особі пов'язуються із формуванням нової мотиваційно-ціннісної сфери людини, що уможливлює вчинення нею корупційних злочинів [248].
14. Стимулювання правомірної поведінки та недопущення корупційної поведінки охоплює такі завдання як формування індивідуальної та суспільної правосвідомості, створення позитивних факторів розвитку особи і соціуму економічного, політико-правового, морально-психологічного й культурного характеру, забезпечення належного виконання особами владних повноважень. Підвищення рівня економічної забезпеченості службових осіб та інших осіб, яким надані владні повноваження, пов'язане зі створенням таких умов роботи, за яких одержання хабара має бути економічно невигідним порівняно із правомірним виконанням своїх повноважень в інтересах служби.
15. Загальним і основним не тільки для правових, але й інших заходів запобігання корупційній злочинності є формування сучасного антикорупційного законодавства, яке б визначало державну політику у сфері протидії злочинності в цілому та запобігання корупційній злочинності, її принципи, об'єкти та суб'єктів, систему конкретних заходів антикорупційної діяльності, у тому числі із залученням громадськості.
16. Система органів внутрішніх справ являє собою відносно самостійну систему попередження злочинності, що охоплює усі основні напрямки та функціонує одразу на усіх рівнях запобігання корупційній злочинності — загальнодержавному, регіональному, місцевому та індивідуальному рівні. У цьому й виявляється сутність органів внутрішніх справ як одного з основних спеціалізованих суб'єктів протидії та запобігання корупційній злочинності [248].
17. Обмеженість контролю за виконанням внесених органами внутрішніх справ пропозицій щодо усунення криміногенних факторів обумовлює потребу покладення на відповідний підрозділ в системі органів внутрішніх справ функцій з вивчення стану виконання цих подань, оцінки рівня їхнього впливу на запобігання новим корупційним злочинам і корупційній злочинності в цілому, а також вироблення рекомендації з вдосконалення даної практики усунення причин і умов корупційних злочинів.
18. З огляду на прихованість і латентність корупційної злочинності, її криміногенних факторів об'єктивного та суб'єктивного характеру, є об'єктивна доцільність розроблення та опрацювання питань щодо інтенсифікації використання саме у запобіжній роботі органами внутрішніх справ України на рівні з гласними способами діяльності й оперативно-розшукових негласних заходів. Взаємодія органів внутрішніх справ і населення має ґрунтуватись на засадах взаємності та спільності забезпечення запобігання корупційній злочинності, відповідно до чого населення не лише зобов'язане сприяти міліції у протидії злочинності, але й безпосередньо зацікавлене в обмеженні негативного суспільного явища корупції [248; 249].
19. Загалом можна виокремити щонайменше три основні напрямки вдосконалення запобігання корупційній злочинності, а саме: оптимізація нормативно-правового регулювання, підвищення рівня правової свідомості та суспільної нетерпимості до корупції, а також інтенсифікація наукової розробки актуальних питань протидії та запобігання корупційній злочинності.
20. Комплекс антикорупційних заходів має забезпечувати подолання зв'язків корупції та організованої злочинності, своєчасне виявлення та припинення впливу організованих злочинних угруповань на осіб, уповноважених виконувати владні функції, а також уможливлення формування злочинних об'єднань самих корупціонерів. На рівні із запобіганням власне корупційній злочинності має забезпечуватись ще й кримінологічне попередження інших супутніх їй негативних соціальних явищ, у тому числі організованої та економічної злочинності.
21. Визначальними принципами організації системи запобігання корупційній злочинності виступають їхня чітка ієрархічність та структурованість, розподіл компетенції, всеохоплюючий характер діяльності, неприпустимість неправомірного втручання у їхню діяльність, а також обов'язковість взаємного інформування. З метою позитивного впливу на правову свідомість суспільства базовим також є принцип відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
22. Залучення органів муніципальної влади й громадських інститутів до формування змісту попереджувальних заходів, визначення форм і методів їхнього здійснення, а також надання самостійної компетенції місцевим органам влади у виробленні заходів відповідно до існуючої специфіки їхньої реалізації має істотно доповнювати державне регулювання протидії корупційній злочинності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Звіт про проведену роботу з питань запобігання та протидії корупції
Головного управління державної служби України за 2010 р. // [Електронний ресурс]. -
Офіційний веб-сайт Нацдержслужби України
2. Роуз-Екерман Сьюзен. Корупція та урядування: Причини, наслідки та зміни /
Роуз-Екерман Сьюзен; пер. Сергій Кокізюк, Руслан Ткачук. — К.: К.І.С., 2004. — 296 с
3. Мороз О. А. Запобігання злочинам у сфері службової діяльності серед
працівників податкової міліції України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец.
12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» / Мороз
Олександр Анатолійович; ДНДІМВС України. — К., 2011. — 20 с.
4. Прохоренко О. Я. Протидія корупційним проявам у системі державної
служби України (організаційно-правовий аспект): дис... канд. наук з держ. управління :
25.00.03 / Прохоренко Олексій Якимович ; Національна академія держ. управління при
Президентові України. —К., 2004. — 206 арк.
5. Рогульський С. С. Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в
Україні : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і
процес; фінансове право; інформаційне право» / С. С. Рогульський ; Київ. нац. ун-т ім.
ТЛІевченка. — К., 2005. —19 с
6. Сервецький І. В. Теоретичні основи боротьби з організованою злочинністю і
корупцією / І. В. Сервецький // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 1999. —
№2. —С 53-63.
7. Тучак Р. М. Адміністративно-правові засади боротьби з корупцією : автореф.
дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове
право; інформаційне право» / Р. М. Тучак ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. — X., 2007. —
21с.
8. Флейчук М. І. Теоретико-методологічні засади детінізації економіки та
протидії корупції в Україні в умовах глобалізації: автореф. дис.... д-ра екон. наук : спец.
21.04.01 «Економічна безпека держави» / М. І. Флейчук ; Рада нац. безпеки і оборони
України; Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки. — К., 2010. — 34 с
9. Александров Ю. В. Кримінологія і профілактика злочинів : курс лекцій / Ю.

В. Александров, А. Г. Гаврилишин, В. Г. Лихолоб та ін. — К. : Академія внутр. справ МВС України, 1996. — 174 с.
10. Власова И. В. Профилактика преступлений, основанная на изучении данных о
структуре внешних и внутренних криминальных мотивацій / И. В. Власова //
Правоприменительная практика. — 2000. — № 3. — С. 59-65.
11. Клочков В. В. Теоретические основы предупреждения преступности / В. В.
Клочков, А. С. Шляпочников, В. Н. Кудрявцев и др. ; отв. ред. В. К. Звирбуль и др. —
М.: Юрид. лит, 1977. -256 с.
12. Литвак О. М. Державний контроль за злочинністю (кримінологічний аспект):
дис.... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-
виконавче право» / О. М. Литвак; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. — X, 2002.
— 370 с.
13. Щедрин Н. В. Основы общей теории предупреждения преступности : учебное
пособие / Н. В. Щедрин. — Красноярск: КГУ, 1999. — 56 с.
14. Криминология : учебник / под ред. акад. В. Н. Кудрявцева, проф. В. Е.
Эминова. — М.: Юристъ, 1997. — 512 с.
15. Воронова Е. В. Криминологическая характеристика и профилактика
негативных социальных явлений, связанных с преступностью : лекция / Е. В. Воронова,
Б. Ф. Калачев, Е. А. Соломатина и др.; ВНИИ МВД РФ, Московский юрид. інститут. —
М, 1999.—48 с.
16. Филонов В. П. Состояние, причины преступности в Украине и её
предупреждение / В. П. Филонов. — Донецк: Донеччина, 1999. — 640 с.
17. Бандурка А. М. Противодействие преступности: война терминов, понятие,
общая характеристика / А. М. Бандурка, Л. М. Давыденко // Право і безпека. — 2004. —
№3. —С. 7-11.
18. Криминология : учебник [для вузов] / под общ. ред. А. И. Долговой. — 3-е
изд., перераб. и доп. — М.: Изд-во НОРМА, 2007. — 912 с.
19. Шоткинов С. А. Криминология / С. А. Шоткинов. — Иркутск, 2003. — 288 с.
20. Мельник М. І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії
корупції : дис... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія;

кримінально-виконавче право» / М. І. Мельник; Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2002. — 506 арк.
21. Бандурка А. М. Преступность в Украине: причины и противодействие :
монография / А. М. Бандурка, Л. М. Давыденко. — X. : Гос. спец. изд-во «Основа»,
2003. —368 с.
22. Криминология : учебник [для вузов] / под ред. проф. В. Д. Малкова. — 2-е
изд., перераб. и доп. — М.: ЗАО «Юстицинформ», 2006. — 528 с.
23. Александров Ю. В. Кримінологія : курс лекцій / Ю. В. Александров, А. П.
Гель, Г. С. Семаков. —К.: МАУП, 2002. — 295 с.
24. Антонян Ю. М. Криминология. Избранные лекции / Ю. М. Антонян. — М. :
«Логос», 2004. —448 с.
25. Кримінологія: Загальна та Особлива частини : підручник [для студентів юрид.
спец. вищ. навч. закладів] /1. М. Даныпин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська та ін.; за заг.
ред. В. В. Голіни. — 2-ге вид. перероб. і доп. — X.: Право, 2009. — 288 с.
26. Голіна В. В. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів (теорія і
практика): автореф.... дис. канд. юрид. наук : спец. спец. 12.00.08 «Кримінальне право і
кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. В. Голіна. — X., 1994. — 44 с
27. Антонян Ю. М. О понятии профилактики преступлений / Ю. М. Антонян //
Вопросы борьбы с преступностью. —1977. —Вып. 26. — С. 25-34.
28. Литвак О. М. Державний контроль за злочинністю (кримінологічний аспект):
автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія;
кримінально-виконавче право» / О. М. Литвак ; Нац. юрид. акад. України ім. Я.
Мудрого. — X., 2002. — 36 с.
29. Кримінологія : навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов, О. М. Джужа. — К. : Вид.
ПАЛИВОДА А. В., 2006. — 264 с.
30. Алексеев А. И. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы :
монография / А. И. Алексеев, С. И. Герасимов, А. Я. Сухарев. — М. : НОРМА, 2001. —
496 с.
31. Ткаченко О. В. Адміністративно-правові засади протидії корупції в органах
внутрішніх справ : дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і

процес; фінансове право; інформаційне право» / О. В. Ткаченко ; Київський національний ун-т внутрішніх справ. — К., 2008. — 208 арк.
32. Бездольний М. Ю. Адміністративно-правові засади діяльності органів
внутрішніх справ щодо протидії корупції : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец.
12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформапійне право» / М.
Ю. Бездольний; Харк. нац. ун-т внутріш. справ. — X., 2009. — 20 с
33. Серьогін С. С Механізми попередження та протидії корупції в органах
публічної влади України : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02
«Механізми державного управління» / С. С Серьогін ; Нац. акад. держ. упр. при
Президентові України, Харк. регіон, ін-т держ. упр. — X., 2010. — 20 с.
34. Антонян Ю. М. Профилактика правонарушений / Ю. М. Антонян, Т. М.
Миньковский. — М.: Юр. лит., 1978. — 328 с.
35. Бездольний М. Ю. Державно-правовий механізм протидії корупції / М. Ю.
Бездольний // Форум права. — 2009. — № 2. — С 38-43 [Електронний ресурс]. —
Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-joumals/FP/2009-2/09bmympk.pdf.
36. Бездольний М. Ю. Загальнотеоретична характеристика корупції як
соціального і правового явища / М. Ю. Бездольний // Вісник Харківського
національного університету внутрішніх справ. — 2009. — Вип. 45. — С 36-41.
37. Корупція в Україні: 2004 рік (погляд з 2008 року) / за ред. М. В.
Буроменського, А. В. Сердюка — X.: Яшма, 2008. — 224 с
38. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» : від 07.04.2011 p.,
№ 3206-VI // Офіційний вісник України. — 2011. — № 44. — Ст. 1764.
39. Мельник М. І. Протидія корупції: поняття, мета, напрями / М. І. Мельник //
Право України. — 2002. — № 4. — С 22-26.
40. Бездольний М. Ю. Корупція як соціальне явище та проблеми його правового
визначення / М. Ю. Бездольний // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях
молодих учених : матеріали науково-практичної конференції (23 травня 2009 р., м.
Харків). — X.: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2009. — С. 10-13.
41. Иосифович Д. І. Вдосконалення антикорупційного законодавства — один з напрямів утвердження верховенства права в Україні / Д. І. Иосифович // Україна 2005: поступальна хода до верховенства правас: зб. матер, конф. — К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2005. —С. 182-183.
42. Мельник М. І. Проблема законодавчого забезпечення боротьби з корупцією:
шляхи її вирішення / М. І. Мельник // Вісник Академії правових наук України. — 1995. — №3.-0.121-125.
43. Невмержицький Є. В. Деякі проблемні питання організаційно-правового забезпечення боротьби з корупцією / Є. В. Невмержицький // Вісник академії праці і
соціальних відносин ФПУ. — 2002. — № 4. — С 89-95.
44. Ткаченко О. В. Особливості антикорупційного законодавства та антикорупційні програми окремих зарубіжних держав / О. В. Ткаченко // Проблеми
пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень. — К. : КЮІ КНУВС, 2005. —
С.460-467.
45. Невмержицький Є. В. Правові основи боротьби з економічною злочинністю і корупцією : навч. посіб. / Є. В. Невмержицький. — К.: АПСВ ФП, 2005. — 407 с
46. Лопашенко Н. А. Коррупция: содержание, проблемы правовой
регламентации / Н. А. Лопашенко // Уголовное право. — 2001. — № 2. — С. 98-102.
47. Долгова А. И. Определение коррупции и законодательство о борьбе с ней / А. И. Долгова // Коррупция и борьба с ней. — М. : Российская криминологическая
ассоциация, 2000. — С. 3-26.
48. Конституція України : від 28.06.1996 p., № 254к/96-ВР // BBP України. —
1996. — №30. — Ст. 141.
49. Загальна декларація прав людини : від 10.12.1948 р. // Офіційний вісник
України. — 2008. — № 93. — Ст. 3103.
50. Резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй
«Попередження злочинності та кримінальне правосуддя у контексті розвитку: реалізації та перспективи міжнародного співробітництва. Практичні заходи боротьби з корупцією» : від 07.09.1990 р. // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / упоряд. М. І. Камлик та ін. — К.: Школяр, 1999. — 479 с
51. Лист Відділу антикорупційної політики Департаменту законодавства про
правосуддя, правоохоронної діяльності та антикорупційної політики Міністерства

юстиції України «Участь України в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії корупції» : від 22.06.2011 р.
52. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції: від 31.10.2003 р. // Офіційний вісник України. — 2010. — № 10. — Ст.506.
53. Кримінальний кодекс України : від 05.04.2001 p., № 2341-Ш // Офіційний вісник України. — 2001. — № 21. — Ст. 920.
54. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо відповідальності за корупційні правопорушення» : від 07.04.2011 p., № 3207-VI //
Офіційний вісник України. — 2011. — № 44. — Ст. 1765.
55. Тучак Р. М. Питання правового статусу суб'єктів боротьби з корупцією / Р.
М. Тучак // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. — 2006.
— №35—0.59-67.
56. Закон України «Про боротьбу з корупцією» : від 05.10.1995 p., № 356/95-ВР
// ВВР України. —1995. — № 34. — Ст. 266.
57. Закон України «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення
корупційних правопорушень» : від 11.06.2009 p., № 1507-VI // Офіційний вісник
України. — 2009. —№ 53. — Ст. 1823.
58. Заброда Д. Г. Адміністративна відповідальність за корупційні діяння та інші
правопорушення, пов'язанні з корупцією : навч. посіб. / Д. Г. Заброда. —
Дніпропетровськ: Юрид. акад. М-ва внутр. справ. — 2003. —100 с
59. Закон України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів
України щодо запобігання та протидії корупції» : від 21.12.2010 p., № 2808-VI //
Офіційний вісник України. — 2011. — № 1. — Ст. 2.
60. Зозуля О. І. Президент України як державний службовець / Зозуля
Олександр Ігорович // Развитие государства и права в Украине: реалии и перспективы :
сб. науч. тр. Ч. 1 : материалы I международной науч.-практ. конф. (24 апреля 2009 г.). —
Симферополь: КРП «Изд-во «Кры-мучпедгиз», 2009. — С. 163-166.
61. Невмержицький С. В. Стан і проблеми вдосконалення антикорупційного
законодавства /Є. В. Невмержицький// Віче. — 2008. — № 17. — С 18-21.
62. Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» : від 11.06.2009

p., № 1506-VI // Офіційний вісник України. — 2009. — № 53. — Ст. 1822.
63. Постанова Верховної Ради України «Про Державну програму боротьби зі
злочинністю» : від 25.06.1993 p., № 3325-ХП // Голос України. — 1993.
64. Указ Президента України «Про Комплексну програму профілактики
злочинності на 2001-2005 роки» : від 25.12.2000 p., № 1376 // Офіційний вісник України.
— 2000. — № 52. — Ст. 2258.
65. Указ Президента України «Про Концепцію боротьби з корупцією на 1998-
2005 роки» : від 24.04.1998 р,№ 3 67/98//Офіційний вісник України. —1998. —№ 17.
66. Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки: указ
Президента України № 1001 від 21 жовтня 2011 року / [Електронний ресурс]. — Режим
доступу: http://www.cmu.gou.ua
67. Про Концепцію державної політики у сфері боротьби з організованою
злочинністю: указ Президента України № 1000 від 21 жовтня 2011 року / [Електронний
ресурс]. — Режим доступу : http://www.cmu.gou.ua
68. Постановление Межпарламентской ассамблеи государств — участниц
Содружества Независимых Государств «О противодействии коррупции» : от 25.11.2008
г., № 31-20 // Информационный бюллетень. — 2008. — № 43.
69. Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і
оборони України від 11 вересня 2009 року «Про стан злочинності у державі та
координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та
корупції» : від 27.10.2009 p., № 870/2009 // Офіційний вісник України. — 2009. — № 83.
— Ст.2809.
70. Кашуба Я. М. Корупція та відповідальність за корупційні діяння / Я. М.
Кашуба. — Л.: ПАЮ, 2007. — 110 с.
71. Мельник М. Корупційні злочини: сутність і поняття / М. Мельник // Право
України. —2000.—№ П. —С 126-130.
72. Прокопович Г. В. Кримінально-правова характеристика корупційних
злочинів / Г. В. Прокопович // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ.
— 2010.—№3.
73. Слуцька Т. І. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у сфері

службової діяльності: навч. посіб. [для студ. ВНЗ] / Т. І. Слуцька. — К.: КНТ, 2007. — 164 с.
74. Шиманський Ф. В. Злочини у сфері службової діяльності (кримінально-
правовий аналіз) : навч. посіб. / Ф. В. Шиманський ; Міжнародний гуманітарний ун-т,
Інститут національного та міжнародного права. — О. : Юридична література, 2006. —
272 с.
75. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 173): від 27.01.1999
р. // Офіційний вісник України. — 2006. — № 44. — Ст.2939.
76. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо відповідальності за корупційні правопорушення» : від 11.06.2009 p., № 1508-VI //
Офіційний вісник України. — 2009. — № 53. — Ст. 1824.
77. Мельник М. І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії / М. І. Мельник.
—К. :Атіка, 2001. — 304 с.
78. Гаухман Л. Д. Коррупция и коррупционное преступление / Л. Д. Гаухман //
Законность. — 2000. — № 6. — С. 2-6.
79. Мельник М. І. Деякі тенденції корупційної злочинності в Україні / М. І.
Мельник // Вісті Кримінологічної асоціації України. Альманах. — 2004. — Вил. 1. — С
16-22.
80. Кузнецова Н. Ф. Коррупция в системе уголовных преступлений / Н. Ф.
Кузнецова // Вестник Московского университета. Серия. 11. Право. — 1993. — № 1. —
С. 2-26.
81. Користін О. Є., Тихонова О. В. Щодо питання вживання термінів «службова
особа» й «посадова особа» / О. Є. Користін, О. В. Тихонова // Південноукраїнський
правничий часопис. — 2010. —Вил. 2. — С 132-134.
82. Даньшин І. М. Кримінологія. Особлива частина : навч. посіб. [для студ.
юрид. спец, вищих закл. освіти] / І. М. Даньшин та ін.; ред. І. М. Даньшин; Національна
юридична академія України їм. Ярослава Мудрого. — X.: Право, 1999. — 230 с
83. Задоя К. П. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або
службових повноважень (ст. 365 КК України) : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец.
12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» / К. П.

Задоя; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2009. — 16 с.
84. Курс советской криминологии: Предмет. Методология. Преступность и ее
причины. Преступник / под ред. В. Н. Кудрявцева, И. И. Карпеца, Б. В. Коробейникова.
— М.: Юрид. лит., 1985.-416 с.
85. Новаков О. С. Кримінологічна характеристика та профілактика злочинів, які
вчиняються працівниками міліції у сфері службової діяльності : автореф. дис... канд.
юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче
право» / О. С Новаков; Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2003. — 19 с.
86. Хашев В. Г. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або
службовим становищем : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне
право і кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. Г. Хашев ; Дніпропетр. держ.
ун-т внутр. справ. — Д., 2007. — 20 с.
87. Іванов Ю. Ф. Кримінологія : навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов. — К.: Аконіт, 2008.
— 300 с.
88. Степанчикова С. А. Криминология : учебный курс (учебно-методический
комплекс) / С. А. Степанчикова. — М.: МИЭМП, 2007. — 345 с
89. Клочков В. В. Уголовно-правовые и криминалистические модели
преступления / В. В. Клочков // Уголовная ответственность: проблемы содержания,
установления, реализация : Сб. науч. трудов. — Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1989.
— С. 68-74.
90. Ковалев М. И. Основы криминологии / М. И. Ковалев. - М. : Юрид. лит.,
1970.-160 с.
91. Иншаков С. М. Криминология : учеб. пособие / С. М. Иншаков. — М. :
Юриспруденция, 2002. — 352 с.
92. Франк Л. В. Виктимология и виктимность (Об одном новом направлении в
теории и практике борьбы с преступностью): учеб. пособие / Л. В. Франк. — Душанбе :
Изд-во Ташк. гос. ун-та, 1972. — 113 с.
93. Минская В. С, Чечель Г. И. Виктимологические факторы и механизм
преступного поведения / В. С. Минская, Г. И. Чечель. — Иркутск : Изд-во Иркут. ун-та,
1988. —152 с.

94. Криминология : учебное пособие [для вузов] / под редакцией Н. Ф.
Кузнецовой и Ю. Я. Аргуновой. — М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. — 208 с.
95. Вермеш М. Основные проблемы криминологии / М. Вермеш, пер. с венг.
СГ.Келиной; под ред. Н. А. Стручкова. — М.: Прогресс, 1978. — 272 с.
96. Філософія : навчальний посібник /1. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко, І. В.
Бойченко, В. П. Розумний та ін.; За ред. І. Ф. Надольного. — К.: Вікар, 1997. — 584 с
97. Зелінський А. Ф. Кримінологія : навчальний посібник / А. Ф. Зелінський. —
X.: Рубікон, 2000. —240 с.
98. Криминология : учебник / под ред. И. И. Карпеца, В. Н. Кудрявцева и др. —
М.: Юрид. лит., 1976. — 440 с.
99. Криминология : учебник / под ред. д. ю. н. В. Н. Бурлакова, д. ю. н. Н. М.
Кропачева. — СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, Питер, 2002.
— 432 с.
100. Даньшин И. Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и
условия: учеб. пособ. / И. Н. Даньшин. — К.: УМК ВО, 1988. — 88 с.
101. Старушкевич А. В. Криміналістична характеристика злочинів : навч. посіб. /
А. В. Старушкевич. — К., 1997. — 44 с.
102. Кубрак П. М. Розробки криміналістичних характеристик с одним із
напрямків удосконалення методики розслідування злочинів / П. М. Кубрак // Актуальні
питання розслідування злочинів у сучасних умовах: тактика, методика. Інформаційне
забезпечення. — К., 1996, — С.20.
103. Аванесов Г. А. Криминология / Г. А. Аванесов. — М. : Академия МВД СССР, 1984. — 498 с.
104. Новаков О. С Кримінологічна характеристика та профілактика злочинів, які
вчиняються працівниками міліції у сфері службової діяльності: дис... канд. юрид. науки
: спец. 12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» /
Новаков Олександр Сергійович ; Національна академія внутрішніх справ України. —
К., 2003. —210 арк.
105. Доник О. Злочини в сфері службової діяльності. Сукупність злочинів / Доник
Оксана // Юридичний журна. — 2004. — № 1.

106. Мартиненко О. А. Кримінологічний вимір ціни та рівня латентності злочинів, що вчиняються працівниками ОВС України / О. А. Мартиненко // Вісник Національного університету внутрішніх справ. — 2005. — №31.
107. Кравчук С Й. Економічна злочинність в Україні / С. Й. Кравчук. — К. :
Кондор, 2009. —282 с.
108. Волков Б. С. Мотив и квалификация преступления / Б. С. Волков. — Казань :
Изд. Казанского ун-та, 1976. —176 с.
109. Канадсько-український проект «Сприяння доброчесності»: підсумковий звіт.
- К.: Інститут прикладних гуманітарних досліджень, 2008. -113 с
110. Кальман О. Г. Злочинність у сфері економіки України: теоретичні та прикладні проблеми попередження : автореф. дис... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. Г. Кальман ; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. — X., 2004. — 40 с
111.Мартьшенко О. А. Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины / О. А. Мартыненко ; Харьковский национальный ун-т внутренних дел. — X.: ХНУВД, 2005. — 468 с.
112. Мельник М. І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії
корупції : автореф. дис... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право і
кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. І. Мельник ; Нац. акад. внутр. справ
України. — К., 2002. — 31 с.
113. Новаков О.С. Проблемні питання кримінологічної характеристики злочинів
працівників міліції у сфері службової діяльності / О. С. Новаков // Вісник ЛАВС МВС
імені 10-річчя незалежності України. — 2002. — Спеціальний випуск. — Ч. 1. — С 203-
206.
114. Ткаченко О. В. Вивчення причин і умов виникнення та існування корупції як
фактор ефективної протидії цьому явищу / О. В. Ткаченко // 36. наук, праць молодих
вчених, курсантів, студентів. — К.: РВВ КЮІ МВС, 2005. — С 34-38.
115. Томчук І. О. Причина та умови давання хабара / І. О. Томчук // Дежрава і
право. — 2006. — Вип. 33. — С 478-482.
116. Даныпин И. Н. Введение в криминологическую науку / И. Н. Даныпин. — X.

: Право, 1998.—-206 с.
117. Иванов В. Г. Причинность и детерменизм / В. Г. Иванов. — Л.,1974. — 236 с.
118. Кудрявцев В. Н. Причинность в криминологии (О структуре
индивидуального преступного поведения) / В. Н. Кудрявцев. — М. : Юрид. лит., 1968.
— 176 с.
119. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации / Н. Ф.
Кузнецова; под ред. В. Н. Кудрявцева. — М.: Изд. Моск. ун-та, 1984. — 204 с.
120. Кримінально-процесуальний кодекс України : від 28.12.1960 p., № 1001-05 //
ВВР Української РСР. — 1961. — № 2. — Ст. 15.
121. Закон України «Про міліцію» : від 20.12.1990 p., № 565-ХП // ВВР
Української РСР. — 1991. — № 4. — Ст. 20.
122. Закон України «Про прокуратуру» : від 05.11.1991 р., № 1789-ХП // ВВР
України. —1991.—№ 53. — Ст. 793.
123. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову діяльність в
умовах загострення в Україні криміногенної ситуації» : від 30.09.1994 p., № 9.
124. Криминология и профилактика преступлений / под ред. А. И. Алексеева. —
М. :Щит-М, 1989. — 339 с.
125. Литвинов О. М., Тацій М. С. Проблеми визначення механізму індивідуальної
злочинної поведінки / О. М. Литвинов, М. С Тацій // Юридичний вісник
Причорномор'я. — 2011. — № 1 (1). — С 20-29.
126. Криминальная мотивация / под ред. В. Н. Кудрявцева. — М.: Наука, 1986. —
304 с.
127. Лейкина Н. С. Причины конкретного преступления и личность преступника
в аспекте индивидуализации наказания / Н. С. Лейкина // Преступность и её
предупреждение.—Л., 1971. — С. 127.
128.Біленчук П. Д. Генезис злочинності: детермінація та причинність / П. Д. Біленчук, А. П. Гель, М. Т. Задояний, Л. В. Мошняга // Економіка. Фінанси. Право. — 2010. —№10. —С. 32-36.
129. Гегель Г.-В.-Ф. Наука логики / Г.-В.-Ф. Гегель // Сочинения. — М.-Л., 1930.
— Т. 1. — С. 251.

130. Ярмыш Н. М. Соотношение категорий «причина» и «условие» как проблема уголовного права и философии / Н. М. Ярмыш // Вісник Луганської Академії внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності України. — 2003. — Вип. 3. —С 8-18.
131. Волобуєв А. Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна у сфері
підприємництва / А. Ф. Волобуєв. — X.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. — 336 с.
132. Агаев Г. А., Сафин Ф. Ю. Теоретические основы исследования причинного
комплекса преступности : монография / Г. А. Агаев, Ф. Ю. Сафин. — СПб., 2002. —132
с.
133. Міллер А. Що таке причини та умови злочинів? // Право України. — 2001-
№5. —С. 89-92.
134.Приходько О. В. Профілактична діяльність слідчого у справах про хабарництво, вчинене у правоохоронній сфері / О. В. Приходько // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. — 2010. — №4(51).
135.Майстренко М. М. Факторний аналіз злочинів, причини та умови злочинів: основний зміст понять та їх співвідношення / М. М. Майстренко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. — 2009. — № 3. — С 278-285.
136. Лихол