ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ ПРАЦІВНИКАМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Короткий опис

МВС України
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

КОВАЛЕНКО АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
УДК 343.353

ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ ПРАЦІВНИКАМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Круглова Ольга Олександрівна

Дніпропетровськ – 2012
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………...3

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………….………..12
Висновки до розділу 1…………………………………………………….30

РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ ПРАЦІВНИКАМИ ОВС УКРАЇНИ
2.1. Кількісні та якісні показники зловживання службовим становищем працівниками ОВС України…………………………………………………….32
2.2. Характеристика особи злочинця працівника ОВС, що вчиняє зловживання владою або службовим становищем……………………………46
2.3. Мотивація зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС України…………………………………………………….68
Висновки до розділу 2…………………………………………………….85

РОЗДІЛ 3. ДЕТЕРМІНАЦІЯ ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ ПРАЦІВНИКАМИ ОВС УКРАЇНИ
3.1. Поняття та загальна характеристика детермінації злочинності працівників ОВС України……………………………………………………….88
3.2. Детермінація зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС України…………………………………………………...102
Висновки до розділу 3…………………………………………………...108

РОЗДІЛ 4. ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОВЖИВАННЮ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБРВИМ СТАНОВИЩЕМ ПРАЦІВНИКАМИ ОВС УКРАЇНИ
4.1. Загальносоціальні заходи запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС України……………………….110
4.2. Спеціально-кримінологічні заходи запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС України………….117
4.3. Індивідуальні заходи запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС України……………………….138
Висновки до розділу 4…………………………………………………...169

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...181
ДАДАТКИ……………………………………………………………………...207

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГСУ – Головне слідче управління.
ГУБОЗ – Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю.
ГУДСБЕЗ – Головне управління державної служби по боротьбі з економічною злочинністю.
ГУКП – Головне управління кримінального пошуку.
ГУМВС – Головне управління Міністерства внутрішніх справ.
ДАІ – Державна автомобільна інспекція.
ІТТ – ізолятор тимчасового тримання.
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України.
МВ УМВС – міській відділ управління Міністерства внутрішніх справ.
НДІ – науково-дослідний інститут.
ОВС – органи внутрішніх справ.
ОРЗ – оперативно-розшукові заходи.
ППСМ – патрульно-постова служба міліції.
РВВС – районний відділ внутрішніх справ.
СБУ – Служба безпеки України.
УВБ – Управління внутрішньої безпеки.
УДСО – Управління державної служби охорони.
УМВС – Управління Міністерства внутрішніх справ.
УМВСТ – Управління Міністерства внутрішніх справ на транспорті.

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасних умовах трансформації державного і суспільного ладу на засадах демократизму, свободи та відповідальності держави перед громадянином з особливою актуальністю постає завдання забезпечення інтересів людини і держави від кримінальних загроз. Згідно з оцінками експертів ООН, на сьогодні для людства найбільш актуальними та небезпечними викликами його існуванню поряд з екологічною визнано саме кримінальну загрозу. Наскільки очевидним видається це твердження, настільки ж очевидною є й та обставина, що злочинність працівників правоохоронних структур будь-якої країни, в тому числі й України, спричиняє не лише дисфункцію окремого елементу механізму держави, а й становить суттєву загрозу для державного суверенітету, підриває основи легітимності публічної влади, провокує ескалацію соціальних конфліктів, загострює кризові явища у суспільній свідомості, а також виступає самостійним криміногенним фактором.
Органи внутрішніх справ (далі – ОВС) є центральною ланкою правоохоронних органів і всієї системи протидії злочинності. Остання, будучи складноутвореним, комплексним об’єктом соціального управління, не може з достатньою ефективністю виконувати належні їй функції за умови значної інституційної криміналізації. Відтак, з урахуванням викладених вище положень, протидію злочинності працівників ОВС доцільно визнати одним із пріоритетних завдань державної кримінологічної політики.
Разом з тим реформування органів внутрішніх справ України є складовою демократизації суспільного життя та побудови правової держави. Політичний курс на євроінтеграцію, а отже, на чітку відповідність роботи ОВС європейським стандартам, додатково обумовлюють підвищену кримінологічну увагу до проблеми злочинності працівників ОВС. Перетворення МВС України на відомство сучасного європейського типу, забезпечення соціально-сервісного характеру діяльності органів внутрішніх справ України можливе лише з одночасною стабілізацією та поступовим зниженням кримінальної активності їх працівників.
Основні напрямки запобігання службовим злочинами в органах внутрішніх справ визначено: законами України від 07.04.2011 р. № 3206-VI «Про засади запобігання та протидії корупції» та від 30.06.1993 р. № 3341-XII «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»; указами Президента України від 23.12.2006 р. № 1121 «Про Раду з питань забезпечення реалізації в Україні Порогової програми Корпорації «Виклики тисячоліття» щодо зниження рівня корупції», від 21.10.2011 р. № 1001/2011 «Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки», від 18.11.2005 р. № 1615/2005 «Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції» та іншими спеціалізованими нормативно-правовими актами. Однак, незважаючи на наявність розгалуженої системи нормативно-правового забезпечення протидії службовій злочинності в ОВС, на сьогодні рівень зловживань владою або службовим становищем їх працівників залишається досить високим. Симптоматичною, зокрема, видається та обставина, що за останні п’ять років за фактами вчинення означених злочинів було порушено 4112 кримінальних справ, за якими засуджено 1618 працівників ОВС.
Таким чином, необхідність комплексного дослідження проблем протидії відтворенню та поширенню зловживань владою або службовим становищем працівниками ОВС набуває особливої актуальності.
Теоретичні дослідження різних аспектів злочинності та інших правопорушень працівників ОВС представлені працями таких вітчизняних науковців, як С.М. Алфьорова, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, В.П. Ворушила, О.Ф. Гіди, О.М. Ігнатова, Д.О. Кобзіна, О.М. Литвинова, О.А. Мартиненка, В.С. Медведєва, О.В. Негодченка, О.С. Новакова, О.Ю. Синявської, С.С. Сливки, А.А. Стародубцева, С.А. Шалгунової, О.Н. Ярмиша та деяких інших. Вагомий внесок у розробку проблематики протидії злочинності працівників ОВС належить і низці російських кримінологів, а саме: С.А. Алтухову, О.М. Варигіну, В.І. Динеці, Ю.А. Мерзлову, К.О. Прохорову, Р.В. Скоморохову, О.С. Черепашкіну. Поряд з цим праці зазначених вчених стосуються або ж дослідження злочинності працівників ОВС в цілому, або окремих її аспектів за критерієм приналежності суб’єкта злочину до окремої служби, або способу і мотиву злочинної поведінки. Натомість комплексного дослідження зловживання владою або службовим становищем персоналом ОВС здійснено не було.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до: Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України № 374 від 29.072010 р.; п.п. 1.2, 5.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки.
Тема дисертації затверджена вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 29 грудня 2003 р. (протокол № 4).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є надання комплексної кримінологічної характеристики зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС, а також вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо підвищення ефективності запобіжної діяльності у цьому напрямку як на загальносоціальному, так і на спеціально-кримінологічному й індивідуальному рівнях.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження були поставлені такі задачі:
 надати узагальнену характеристику злочинності у сфері службової діяльності та визначити місце у її структурі злочинності працівників ОВС;
 дослідити кількісні показники зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС;

 дослідити якісні показники зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС;
 визначити соціально-демографічні та морально-психологічні риси особи злочинця-працівника ОВС, який вчинив зловживання владою або службовим становищем;
 дослідити особливості мотивації зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС;
 з’ясувати основні криміногенні фактори злочинності працівників ОВС;
 дослідити специфічні детермінанти зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС;
 надати характеристику загальносоціальних заходів запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС;
 дослідити спеціально-кримінологічні та індивідуальні заходи запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС;
 сформулювати науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення системи заходів запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері протидії злочинності працівниками ОВС України.
Предметом дослідження є запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС України.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять закони та категорії діалектичного детермінізму, формально-логічні методи пізнання, а також такі методи, як статистичне спостереження, опитування, контент-аналіз, метод експертних оцінок, кореляційний аналіз.
Застосування закону діалектичного протиріччя, всезагального універсального зв’язку, принципу системності та історизму дозволило визначити та співвіднести інституційні особливості злочинності у сфері службової діяльності, злочинності працівників ОВС та зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС України (розділ 1, підрозділи 2.1, 2.2), а також специфічні детермінанти зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС як особливої категорії відносно часткової – фактори злочинності працівників ОВС у системі загального детермінаційного комплексу злочинності в Україні (підрозділи 3.1 та 3.2).
Комплекс методів формальної логіки, а також порівняльно-правовий метод знайшов своє використання при описанні зарубіжного досвіду організації та здійснення кримінально-превентивної діяльності щодо персоналу ОВС та оцінці можливості його застосування у вітчизняній практиці (розділ 1, підрозділи 4.1, 4.2, 4.3). Метод статичного спостереження використовувався при дослідженні статистичних звітів Міністерства юстиції України за 1998-2011 рр., а також матеріалів статичної звітності МВС України за 1998-2011 рр. щодо зловживань владою або службовим становищем працівниками органів внутрішніх справ (підрозділи 2.1, 2.2). Метод контент-аналізу використовувався при дослідженні матеріалів відповідної дисциплінарної практики (підрозділи 2.1, 2.2, 3.2). Метод кореляційного аналізу застосовувався для дослідження детермінації зловживань владою або службовим становищем працівниками ОВС (підрозділи 3.1, 3.2) та вироблення відповідних заходів запобігання (підрозділи 4.2, 4.3).
Емпіричну базу дослідження складають: а) дані державної статистики, висвітленої у звітах Міністерства юстиції України, МВС України за 1998-2011 рр. щодо зловживань владою або службовим становищем працівниками органів внутрішніх справ; б) матеріали відповідної дисциплінарної практики по Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Луганській, Львівській областях; в) результати опитування.
Нормативною базою дисертації є Конституція України, закони України, Кримінальний кодекс України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти МВС України, інші нормативно-правові акти у сфері запобігання та протидії корупції і злочинами у сфері службової діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексним кримінологічним дослідженням запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС України.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто автором. Основні з них такі:
вперше:
- надано комплексну кримінологічну характеристику зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС України: встановлено рівень, динаміку, структуру, а також особливості географічного розповсюдження досліджуваних злочинів на території України; охарактеризовано особу злочинця-працівника ОВС, який вчиняє зловживання владою або службовим становищем, з’ясовано особливості мотивації злочинної поведінки;

- на базі вітчизняного та зарубіжного досвіду визначено пріоритетні новітні напрями відомчої стратегії запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС України;

удосконалено:
- положення щодо запобігання зловживанням службовим становищем працівниками ОВС, яке ґрунтується на підвищенні загального професіоналізму та присутності психологічної складової як на рівні супроводження службової діяльності, так і на рівні державної політики підвищення іміджу служби в ОВС та авторитету останніх у суспільстві;

- шляхи гармонізації міжнародного та національного законодавства щодо запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС;

дістали подальшого розвитку:
- характеристика суспільної небезпечності зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС України, яка розкривається через комплекс факторів дестабілізації функціонування основної інституційної ланки системи протидії злочинності, якою є МВС;

- характеристика криміногенних факторів зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС України, які досліджуються диференційовано: за сферами (соціально-економічні, соціально-психологічні, організаційно-управлінські, правові) та рівнями (об’єктивні й суб’єктивні) існування та відтворення як щодо злочинності працівників ОВС у цілому, так і специфіковано – щодо досліджуваного злочину;

- характеристика особи злочинця-працівника ОВС, який зловживає владою чи службовим становищем, що досліджується через призму кримінологічного вчинення про особу злочинця з урахуванням специфічних відомчо-корпоративних та соціально-правових факторів деформації її складових;
- вчення про організаційно-правові засади діяльності ОВС, що зумовлюють протиправну поведінку і зловживання службовим становищем. Зокрема, запропоновано авторську концепцію організаційних та методологічних засобів попередження зловживань службовим становищем серед працівників органів внутрішніх справ;
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:
– науково-дослідній сфері – для дослідження детермінації суміжних злочинів, які мають з аналізованими суттєву кореляцію, та вироблення відповідних інституційно однорідних кримінально-превентивних рекомендацій (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ № 11 від 20.04.2012 р.);

– нормотворчості – для розроблення правової бази реформування системи МВС на базі сервісної моделі;

– правозастосовній діяльності – для підвищення ефективность якості кадрового складу ОВС, вчасного діагностування особистісних девіацій серед персоналу, що, таким чином, знизить кримінальну активність останнього (акт впровадження СБУ № 55/2/1-4430 від 20.01.2012 р.);

– навчальному процесі – в юридичних ВНЗ та факультетах при вивченні курсу «Кримінологія», а також при написанні монографій, підручників, методичних посібників (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ № 14 від 15.03.2012 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, оприлюднено автором на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських наукових конференціях: «Міжнародна діяльність правоохоронних органів» (Дніпропетровськ, 2003), «Гармонія законодавства України на шляху інтеграції в Європейський Союз» (Дніпропетровськ, 2003), «Безопасность личности и виктимологические проблемы предупреждения преступлений» (Москва, 2006), «Проблеми запобігання злочинності в органах і установах виконання покарань» (Чернігів, 2006), «Актуальні питання підвищення ролі громадськості в процесі виправлення та ресоціалізації осіб, які відбувають покарання в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України» (Чернігів, 2008), «Свобода і недоторканість особи – основи сучасного демократичного суспільства» (Івано-Франківськ, 2011), «Юридична наука: сучасний стан та перспективи розвитку» (Хмельницький, 2012).
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в роботі, знайшли своє відображення у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України з юридичних наук, та шести тезах доповідей на наукових конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

За результатами комплексної кримінологічної характеристики та дослідження заходів запобігання зловживанню владою або службовим становищем, здійсненими в межах цієї дисертації, зроблено низку висноків та вироблено рекомендації, основні з яких наступні.
1. Надано узагальнену характеристику злочинності у сфері службової діяльності. В дисертації доводиться, що підставою виокремлення означеного виду злочинності в окремий різновид є не стільки специфічних правовий статус суб’єкту злочину, скільки інституційна характеристика суспільних відносин у сфері організації служби, які в першу чергу зазнають шкоди в результаті вчинення відповідних злочинів. Досліджуючи феномен службової злочинності, встановлено, що її можливо розуміти у двох значеннях: широкому та вузькому. У вузькому значенні службову злочинність можливо розуміти як сукупність злочинів, передбачених Розділом ХVII КК України.
У вузькому значенні службову злочинність можливо розуміти як сукупність злочинів, передбачених Розділом ХVII КК України
У широкому ж значенні пропонуємо розуміти службову злочинність як відносно масове, соціально-правове, інституційне явище (феномен), що полягає у понадсумативній сукупності соціальних практик, форми прояву яких передбаченні чинним КК України і які вчиняються службовими особами із використанням своїх службових повноважень, зловживаючи ними.
Окремим специфічним різновидом службової злочинності є злочинність у сфері правоохоронної діяльності, підвищена суспільна небезпечність якої проявляється у: а) дисфункції правової підсистеми суспільства, адже кримінальні зловживання у сфері правосуддя, кримінального та адміністративного судочинства, юрисдикції підриває здатність держави реалізувати на належному рівні примус за невиконання (порушення) норм права. Останній виявляється вибірковим, не забезпечує гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів, обумовлює правовий нігілізм та недовіру до органів державної влади; б) самодетермінації злочинності через декларативний в більшій мірі характер принципу невідворотності покарання; в) посиленні соціальної напруженості, політичної нестабільності.
У структурі зазначеного виду злочинності найбільшу питому вагу становить злочинність працівників ОВС.
2. Досліджено кількісні показники зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС. Рівень зловживання владою або службовим становищем працівників ОВС залишається високим, хоча і при відсутності чітко сформованих тенденцій у динаміці. За останні дванадцять років піковими за означеним злочином виявилися 2000, 2004, 2010 та 2011 роки. Між ними простежуються тенденції як до помірного зниження, так і до зростання рівня. Такі показники не відповідають тенденціям злочинності в цілому, та у сфері службової діяльності, зокрема, що, на нашу думку, аналогічно і тенденціям службової злочинності працівників ОВС в цілому, може бути пов’язане не стільки зі специфікою змін у детермінаційному комплексі, скільки з недоліками організаційно-управлінського характеру у реалізації кримінально-превентивної діяльності.
Доведено, що зловживання владою або службовим становищем належить до високолатентних злочинів: в офіційній звітності знаходять своє відображення не більше 10 % всіх фактів зловживань.
3. Досліджено якісні показники зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС. Кримінально-правова структура цього виду злочинів засвідчує кореляцію із вчиненням хабарництва; кожен третій злочин вчиняється за попередньою змовою групою осіб.
У географії досліджуваного виду злочинності превалює південно-східний регіон: Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Донецька, Харківська та Вінницька області.
Найбільш криміногенно враженими підрозділами в аспекті зловживання владою або службовим становищем є карний розшук (32,8 % всіх фактів зловживаньб), СДІМ (17,8 %), ДАІ (13,7 %), слідство та дізнаннч (11 %), ППСМ (8,3 %), СБНОН (6,8 %), ДСО (4,3 %), ГУБОЗ (2,7 %), КМСД (2,7 %).
Щодо сфери та напрямків зловживання владою або службовим становищем співробітниками ОВС, то структура цього виду злочинності розподілилсь наступним чином: 1) приховування фактів неправомірних дій (43,5 %); 2) «розвал» кримінальних справ та їх необґрунтоване закриття чи припинення (21,8 %); 3) нaдaння незаконних пільг та переваг окремим категоріям громадян (13 %); 4) сприяння безпеці господарській діяльності, що здійснюється з порушенням передбаченого чинним законодавством порядку (13 %); 5) нaдaння допомоги в організації незаконного бізнесу (8,7 %).
Зловживання владою або службовим становищем в більшості випадків має тривалий (багатоепізодний) характер: у 71 % випадків у справі розглядалося два і більше епізодів злочинності діяльності працівників ОВС.
4. Визначено кримінологічно значущі риси особи злочинця-працівника ОВС, який вчиняє зловживання владою або службовим становищем, серед яких: переважання осіб чоловічою статі віком від 21 до 28 років, першого – третього років служби. Переважна більшість (99,5 %) злочинців – особи чоловічої статі, що свідчить про соціально-рольову специфіку гендерних відносин, зокрема, у сфері службової (правоохоронної) діяльності, в сучасній Україні.
Працівників міліції, які були притягнуті до кримінальної відповідальності за зловживання службовим становищем на момент вчинення злочину були службовими особами – представниками влади.
У підструктурі диспозицій (установок) особи злочинця переважають такі морально-психологнічні якості як: а) корислива спрямованість та прагнення до збагачення за рахунок порушення законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, держави; б) невисокий ступінь диференціації рівнів потреб; самі ці потреби, як правило, більш слабко сформовані в соціальному відношенні; в) зміщення домінуючих спонукань до рівня особистісного, індивідуального, миттєвого, емоційного; г) алкогольна обтяженість – близько 30 % засуджених за зловживання владою або службовим становищем характеризуються вчинили злочин у стані алкогольного сп’яніння; д) невірне уявлення про ідеологічну складову служби в ОВС; е) нерозвиненість правової свідомості, поглиблена професійна деформація.
5. Досліджено особливості мотивації зловживання владою або службовим становищем працівником ОВС. Встановлено, що провідними мотивами вчинення зазначеного злочину є відомчо-корпоративні, корисливі та мотиви самоактуалізації.
Відомчо-корпоративні мотиви обумовлені організаційно-управлінськими недоліками діяльності ОВС, що виявляються у груповому нарцисизмі, корпоративному конформізмі, вадах системи показників ефективності роботи підрозділів.
Корисливі мотиви зумовлені недостатнім рівнем матеріально-технічного оснащення, грошового та соціального забезпечення.
Мотиви самоактуалізації при вчиненні зловживання владою або службовим становищем характеризуються прагненням працівника ОВС підвищити власний соціально-психологічний статус через екстраполяцію публічних владних повноважень на приватну, особистісну сферу.
6. Детермінація зловживання владою або службовим становищем працівниками ОВС характеризується розгалуженим комплексом факторів соціально-економічного, соціально-псизологічного, організаційно-управлінського та правового характеру.
Основними соціально-економічними факторами злочинності працівників ОВС визначено: а) недостатній рівень грошового забезпечення; б) згортання соціальних програм щодо персоналу ОВС; в) недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення службових потреб.
Серед соціально-психологічних детермінант сучасної злочинності працівників ОВС виділено наступні: а) незрілість правосвідомості основної частини персоналу ОВС першого – третього років служби; б) психологічно суперечливі умови несення служби, обумовлені конфліктом особистих і службових інтересів, дезорганізацією робочого часу та понаднормованістю останнього; в) деформація ціннісно-трудової орієнтації у напрямку формування «ринкового» типу характеру серед працівників ОВС з превалюванням споживацьких, меркантильних стандартів в організації службової діяльності; г) поширення в ОВС традицій зловживання алкогольними напоями, кругової поруки; д) падіння престижу служби в ОВС та іміджу останніх серед населення. Останнє підтверджується і внутрішньовідомчими замірами, що свідчить про глибинні структурно-психологічні деформації корпоративної свідомості.
Суттєву роль у детермінації злочинності працівників ОВС відіграють і організаційно-управлінські фактори, серед яких: а) прорахунки у кадровій політиці щодо відбору кандидатів на службу в ОВС, стратегії та гарантіях просування по службі, організації навчально-виховного процесу у практичних підрозділах; б) дисбаланс у комплектуванні підрозділів, що тягне за собою службове перевантаження працівників ОВС; в) низька ефективність внутрішньовідомчих форм контролю за дотриманням законності в діяльності ОВС; г) недоліки у судовій практиці, зумовлені застосуванням заходів кримінально-правового впливу неадекватних суспільній небезпечності вчинених працівниками ОВС злочинів.
Вагоме місце у структурі факторів злочинності працівників ОВС займають правові детермінанти, які полягають у вадах правового регулювання суспільних відносин, як у сфері службової діяльності (зокрема, надто широкі дискреційні повноваження), так і організації соціального захисту працівників ОВС.
7. Досліджено специфічні детермінанти зловживання владою або службовим становищем працівників ОВС, серед яких найбільш суттєвими є організаційно-управлінські недоліки в організації та здійсненні кадрової політики МВС щодо добору персоналу, психологічного супроводження та навчально-виховного процесу в період проходження служби; недостатній рівень матеріального забезпечення та соціального захисту. Впливовими також виявляються правові фактори.
8. Надано характеристику загальносоціальним заходам запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС. Доведена пріоритетність зміцнення загально соціального фундаменту системи протидії злочинності засобами зниження соціальної напруженості, конфліктності на базі економічних, політичних, соціально-культурних перетворень в суспільстві.
Окремо акцентується увага на доцільності реформування державних інституцій, створення нової інституційної спроможності ОВС через імплементацію до вітчизняної практики державного адміністрування таких європейських проектів інституціональної розбудови, як Twinning та TAIEX. Їх реалізація в Україні має сприяти створенню сервісної моделі органів внутрішніх справ, а також конкурентного середовища серед персоналу в аспекті кар’єрного зростання, обумовить зниження його кримінальної активності.
9. Досліджено спеціально-кримінологічні та індивідуальні заходи запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС. Обґрунтовується доцільність реформування ОВС на засадах достатності матеріально-технічного забезпечення, зваженої кадрової політики, розвинених та об’єктивних форм внутрішньовідомчого, громадського та інших форм контролю.
10. Сформовано науково обґрунтовані рекомендації щодо удосконалення системи заходів запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівниками ОВС, ґрунтуючись на базових принципах сервісної моделі відомчого розвитку.
Для підвищення ефективності запобігання зловживанню владою або службовим становищем працівників ОВС запропоновано виділити наступні пріоритетні напрямки превентивної діяльності:
 розробити взаємопов’язану цільову програму з протидії злочинності в правоохоронних органах;
 удосконалити та гарантувати реалізацію системи забезпечення співробітників ОВС та членів їх сімей соціальними пільгами. При цьому слід зосередити увагу на вирішення житлових питань та впровадження системи, що гарантує гідні умови виходу на пенсію, що не дає стимулів на вчинення актів корупції;
 запровадити систему гідного матеріального та морального стимулювання співробітників з врахуванням характеру та умов проходження служби та професіоналізму. Запровадження оптимальної системи оплати праці повинно сприяти гідному рівню їх життя;
 визначити єдині рівні принципів службового росту, при цьому необхідно вдосконалювати систему заохочень співробітників, що проявляють високий ступінь чесності тощо;
 постійно провадити роботу у підрозділах по вдосконаленню виконавчої дисципліни та формуванню атмосфери нетерпимості до порушників дисципліни та законності у колективах.
 встановлення суворого контролю і системи звітності за рівнем за виконавської дисципліни;
 запровадження на постійній основі кримінологічної (в тому числі антикорупційної) експертизи відомчих нормативно-правових актів МВС і їх проектів;
 прийняття Закону України «Про конфлікт інтересів в органах внутрішніх справ України»;
 активізація участі громадськості в управлінні ОВС; 4) запровадження на постійній основі системи звітності щодо стану законності і дисципліни в ОВС через повідомлення в засобах масової інформації та на сесіях місцевих органах самоврядування;
 налагодження тісної взаємодії з підрозділами прокуратури, Служби Безпеки України, Державної податкової адміністрації, Держкомкордону щодо отримання інформації про негативні прояви, допущені працівниками органів внутрішніх справ й забезпечення її глибокої перевірки та відповідне реагування;
 жорсткий контроль за активами працівників ОВС: запровадження щоквартальних форм фінансової звітності та відповідних заходів перевірки їх достовірності.
Засобом підвищення професійної правосвідомості співробітників ОВС може розглядатися укріплення позитивної громадської думки населення про діяльність правоохоронних органів, що досягається шляхом широкого залучення до співпраці з органами внутрішніх справ засобів масової інформації як загальнодержавного, так і місцевого рівнів.
Реалізація таких пропозицій не тільки повинна призвести до зниження злочинності серед співробітників ОВС, але і дозволить кардинально змінити організацію відбору, виховання кадрів, а також підвищити рівень законності у діяльності співробітників міліції та підвищить ступінь їх авторитету.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Pike M. S. The principles of policing / M. S. Pike. – Hong Kong, The Macmillan press LTD, 1985. – 298 p.
2. Radzinowicz L. The Growth of Crime (The International Experience) / L. Radzinowicz. – London, 1977.
3. Акрам Трад Аль-Фаїз. Відповідальність за службові зловживання за кримінальним законодавством Йорданії і України (порівняльно-правове дослідження): автореферат дис….канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія наук України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К, 2002 – 17 с.
4. Акуленко Л. В. Перші результати використання інструменту інституційного будівництва TWINNING в Україні: проблеми та шляхи їх подолання / Л. В. Акуленко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Patp/2009_2/09alvpsp.pdf.
5. Алексеев А. М., Роша А. Н. Латентная преступность и эффективность правоохрани¬тельных органов / А. М. Алексеев, А. Н. Роша // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 19. – М.: Юрид. лит., 1973. – С. 30-45.
6. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. – М., 1986. – 146 с.
7. Алтухов С. А. Преступления сотрудников милиции (понятие, виды и особенности профилактики) / С. А. Алтухов. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 271 с.
8. Андрушко П. Кваліфікація злочинів: поняття та види // Вісник прокуратури. – 2003. – №12 (30). – С. 48-55.
9. Антонян Ю. М. Изучение личности преступника: Учеб.пособие / Ю. М. Антонян. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982.
10. Антонян Ю. М., Бородин С. В. Преступность и психические аномалии / Ю. М. Антонян, С. В. Бородин. – М.: Наука, 1987. – 206 с.
11. Антонян Ю. М. Изучение личности преступника: Учеб. Пособие / Ю. М. Антонян. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982.
12. Антонян Ю. М., Кудрявцев В. М., Еминов В. Е. Личность преступника. Монография / Ю. М. Антонян, В. М. Кудрявцев, В. Е. Еминов. – СПб.: Изд-во «Юрид.центр Пресс», 2004. – 366 с.
13. Ануфрієв М. І., Венедиктов В. С., Негодченко О. В., Соболев В. О., Шкарупа В. К., Щербина В. І. Соціологічно-правові аспекти зміцнення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України: Навчально-методичний посібник. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 164 с.
14. Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирование личности / В. Г. Асеев. – М.: Мысль, 1976. – 156 с.
15. Афанасенко С. І. Заходи загальної віктимологічної профілактики / С. І. Афанасенко // Правова система: теорія і практика. – 2008. – № 1. – С. 25-28.
16. Багрий-Шахматов Л. В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации. Часть вторая / Л. В. Багрий-Шахматов. – Одесса: Юридична література, 2000. – 412 с.
17. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення / О. М. Бандурка. – Харків: Основа, 1996. – 398 с.
18. Баришніков В. М. Інститут державної служби. Проходження державної служби: навч.-метод. посіб. / В. М. Баришніков – К. : ІПК ДСЗУ, 2010. – 140 с.
19. Богомягков Ю. С. К вопросу об ограниченной (уменьшенной) ответственности в теории Советского уголовного права / Ю. С. Богомягков // Эффективность борьбы с преступностью и совершенствование законодательства в свете Конституции СССР: Ст. научных трудов. – Уфа, 1980. – С. 3-11.
20. Борзенков Г. Н. Советское уголовное право: Часть Общая / Г. Н. Борзенков. – М., 1980. – 241 с.
21. Боровых Л. В. Проблема возраста в механизме уголовно-правового регулирования: автореф. дис… канд. юрид. наук – Екатеринбург, 1993. – 23 с.
22. Бурчак Ф. Г. Квалификация пре ступлений / Ф. Г. Бурчак. – К.: Политиздат Украины, 1976. – 142 с.
23. Бюлетень про стан законності та дисципліни в органах внутрішніх справ України на 1.01.1998 р. - К.: МВС України, 1998. – 36 с.
24. Вербицький К. О. Державні службовці як суб’єкти корупційних правопорушень / К. О. Вербицький // Наукові записки. Юридичні науки. – Т. 20. – С. 26-28.
25. Вермеш М. Основные проблемы криминологии / М. Вермеш. – М.: Прогресс, 1978. – 272 с.
26. Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека / В. К. Вилюнас. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 283 с.
27. Виступ Президента України Л.Д. Кучми на урочистому зібранні, присвяченому дванадцятій річниці Незалежності України, 23 серпня 2003 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=36&c=660.
28. Вказівка ГУРОС (першого заст.нач. Пилипенка М.П.) № 6/6-2585 від 21.10.1999 р. «Про неналежне виконання наказів МВС щодо статистичного обліку надзвичайних подій та порушень законності серед особового складу ОВС України».
29. Вказівка заступника Міністра Ануфрієва М.І. № 1244/Ан від 27.02.1999 р. «Про стан дисципліни та законності серед особового складу».
30. Вказівка заступника Міністра Ануфрієва М.І. № 1391/Ан від 14.03.2001 р. «Про заходи щодо зміцнення дисципліни та законності, очищення від зрадників інтересів служби та відпрацювання регіонів з найгіршим станом дисципліни і законності».
31. Вказівка заступника Міністра Ануфрієва М.І. № 1718/Ан від 22.03.1999 р. «Про профілактичні заходи попередження фактів перевищення влади, побиття громадян в органах та підрозділах внутрішніх справ».
32. Вказівка заступника Міністра Ануфрієва М.І. № 2067/Ан від 11.04.2001 р. «Меморандум основних нормативних документів щодо зміцнення дисципліни та законності в органах внутрішніх справ, підготовлених ІОС ГУРОС МВС України з 1998 р. по квітень 2001 р.».
33. Вказівка заступника Міністра Ануфрієва М.І. № 2902/Ан від 30.03.2002 р. «Про покращання виховної роботи з персоналом органів внутрішніх справ України».
34. Вказівка заступника Міністра Ануфрієва М.І. № 2947/Ан від 7.06.2000 р. «Про хід виконання профілактичних заходів щодо попередження фактів перевищення влади, службових повноважень та побиття громадян в органах та підрозділах внутрішніх справ України».
35. Вказівка заступника Міністра Ануфрієва М.І. № 3664/Ан від 12.07.2000 р. «Про додаткові заходи щодо попередження корупційних діянь серед працівників органів внутрішніх справ».
36. Вказівка заступника Міністра Ануфрієва М.І. № 5294/Ан від 16.10.2000 р. «Про додаткові заходи щодо попередження фактів перевищення влади або посадових повноважень».
37. Вказівка заступника Міністра Ануфрієва М.І. № 6030/Ан від 17.08.2001 р. «Про неналежне виконання вимог наказу МВС України № 552-91 та вказівки МВС № 3943 від 23.05.2001 р.».
38. Вказівка заступника Міністра Ануфрієва М.І. № 6332/Ан від 30.08.2001 р. «Про надзвичайну подію у м.Підгороднє Дніпропетровської області».
39. Вказівка МВС України № 5523/Дж від 30.07.2001 р. «Про незадовільний стан дисципліни та законності в органах та підрозділах ОВС».
40. Вказівка МВС України № 6/6-3353 від 25.07.2001 р. доповідна записка «Про стан дисципліни та законності серед особового складу органів та підрозділів ОВС України за перше півріччя 2001 р.».
41. Вказівка Міністра Кравченка Ю.Ф. № 2709/Кв від 25.05.2000 р. «Про удосконалення службової діяльності та оптимізації чисельності особового складу ОВС».
42. Вказівка Міністра Кравченка Ю.Ф. № 6860 від 15.12.1999 р. «Про стан дисципліни та законності в діяльності органів внутрішніх справ України».
43. Владимиров В. А., Левицкий Г. А. Субъект преступления по советскому уголовному праву / В. А. Владимиров, Г. А. Левицкий. – М., 1964. – 59 с.
44. Волженкин Б. В. Некоторые проблемы соучастия в преступлениях, совершаемых специальными субъектами / Б. В. Волженкин // Уголовное право. – 2000 - № 1. – С.12-17.
45. Волженкин Б. В. Служебные преступления / Б. В. Волженкин. – М.: Юристъ, 2000. – 368 с.
46. Волженкин Б. В. Уголовная ответственность юридических лиц / Б. В. Волженкин. – СПб,1998. – 56 с.
47. Воробей П. Оптимізація ОВС – це зміна стилю і філософії правоохоронної діяльності / П. Воробей // Іменем закону. – № 51-52 (3284). – 21.12.2001 р.
48. Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства / С. Б. Гавриш. – Харьков: Основа, 1994. – 580 с.
49. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л. Д. Гаухман. – М.: Центр Юринфор, 2001. – 317 с.
50. Гегель Г. Конституция Германии / Г. Гегель // Политические произведения. – М.: Мысль, 1978. – С. 104-193.
51. Голіна В. В. Запобігання злочинності (теорія і практика): навч. посіб. / В. В. Голіна. – X;: Нац. юрид. акад. України, 2011. – 120 с.
52. Гринберг М. С. Преступления против общественной безопасности / М. С. Гринберг. – Свердловск, 1974. – 148 с.
53. Гринберг М. С. Специальная вменяемость / М. С. Гринберг // Вопросы совершенствования уголовно-правовых норм на современном этапе. – Свердловск, 1986.
54. Гуров А. И. Профессиональная преступность. Прошлое и современность / А. И. Гуров. – М., 1990.
55. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України / Н. О. Гуторова. – Х., 2001. – 384 с.
56. Дагель П. С. Проблемы вины в советском уголовном праве / П. С. Дагель. – Владивосток, 1968. – 112 с.
57. Дагель П. С. Учение о личности преступника в советском уголовном правет / П. С. Дагель. – Владивосток, 1970. – 217 с.
58. Дагель П. С., Котов Д. П. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж, 1974. – 214 с.
59. Джига М. В., Подшибякін О. С., Ухаль А. М. Розслідування посадових злочинів і вимагательства / М. В. Джига, О. С. Подшибякін, А. М. Ухаль. – К.: МВС України та Ужгородський Державний інститут інформатики, економіки і права, 1998. – 112 с.
60. Жижиленко А. А. Спорные вопросы уменьшенной вменяемости в УК РСФСР / А. А. Жижиленко // Право и жизнь. – 1924. – № 7-9. – С. 39-40.
61. Загальна теорія держави і права / За редакцією В. В. Копєйчикова. – К., 1997. – 212 с.
62. Задорожний А.А. Злочини у сфері службової діяльності як об’єкт кримінологічного дослідження / А.А. Задорожний // Вісник Вищої ради юстиції. –2011. – № 3 (7). – С. 111-121.
63. Закалюк А. П. Засади формування та реалізації кримінальної політики в державі за Конституцією України / А. П. Закалюк // Право України. – 1997. – № 9. – С. 18-21.
64. Запобігання проявам корупції та конфлікту інтересів на державній службі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.center.gov.ua/rizne/zapobigannya-proyavam-korupciyi-ta-konfliktu-interesiv-na-derzhavniiy-sluzhbi.html.
65. Звернення міністра внутрішніх справ генерал-лейтенанта міліції М.В. Білоконя до працівників органів внутрішніх справ України.
66. Здравомыслов Б.В. Должностные преступления. Понятие и квалификация. – М.: Юрид. лит., 1975. – 168 с.
67. Зелинский А. Ф. Криминология: учебное пособие / А. Ф. Зелинский. – Харьков: Рубикон, 2000. – 240 с.
68. Землюков С. В. Понятие и содержание мер уголовно-правового характера / С. В. Землюков // Государство и право на рубеже веков (материалы всероссийской конференции). Криминология, уголовное право, судебное право. – М., 2001.
69. Ігнатов О.М. Попередження насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ України: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ігнатов Олександр Миколайович. – Х.: ХНУВС, 2007. – 239 с.
70. Ігнатов О. М. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів серед працівників міліції / О. М. Ігнатов // Право України. – 2005. – № 6. – С. 71-75.
71. Ігнатов О. М. Регіональний розподіл злочинів, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ України / О. М. Ігнатов // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – 2005. – Вип. 8. – С.16-23.
72. Іншин М. І. Правове регулювання службово-трудових відносин в Україні / М. І. Іншин. – Х.: Вид-во НУВС, 2004. – 337 с.
73. Карпец И. И. Преступность: иллюзии и реальность / И. И. Карпец. – М.: Юрид.лит., 1992. – 412 с.
74. Карпец И. И. Преступность: иллюзии и реальность. – М., 1992.
75. Карпец И. И. Уголовное наказание / И. И. Карпец // Наука и жизнь. – 1974. – № 12. – с. 76-81.
76. Келина С. Г. Ответственность юридических лиц в проекте нового УКРоссийской Федерации / С. Г. Келина // Уголовное право: новые идеи. – М.,1994 – С.50-60.
77. Кириченко В. Ф. Виды должностных преступлений по советскому уголовному праву / В. Ф. Кириченко. – М.: Изд-во АН СССР, 1959. – 183 с.
78. Клеандров М. И. Статус судьи: Учебное пособие / М. И. Клеандров. – Новосибирск: Наука, 2000. – 444 с.
79. Клейменов М. П., Клейменов И. М. Механизм криминализации власти / М. П. Клейменов, И. М. Клейменов // Власть: криминологические и правовые проблемы. – М.: Криминологическая ассоциация, 2000. – С. 34-44.
80. Коваленко В. Загальносоціальні умови профілактики злочинів в економічній сфері / В. Коваленко // Право України. – 2004. – № 8. – С. 12–18.
81. Коваленко А. В. Зміцнення законності в діяльності органів внутрішніх справ та підрозділів внутрішніх справ / А. В. Коваленко // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2005. – № 3 (22). – С. 46-51.
82. Коваленко А. В. Індивідуальні заходи профілактики зловживань працівниками органів внутрішніх справ своїм службовим становищем / А. В. Коваленко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 4 (30). – С. 241-245.
83. Коваленко А. В. Окремі питання кримінально-правової характеристики зловживання службовим становищем працівників органів внутрішніх справ / А. В. Коваленко // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ – 2005. – № 4 (24). – С. 284-291.
84. Коваленко А. В. Окремі проблеми застосування положень ст. 364 КК України щодо працівників міліції, які вчинили злочини / А. В. Коваленко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – Спец. випуск. – С. 101-106.
85. Коваленко А. В. Шляхи вдосконалення системи профілактичних заходів, спрямованих на попередження зловживань службовим становищем працівниками органів внутрішніх справ / А. В. Коваленко // Міліція України. – Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. – 2005. – № 47. – С. 14-20.
86. Коваль Л. Адміністративне право України / Л. Коваль. – К., 1994.
87. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник / В. К. Колпаков. – К., 1999.
88. Комментарий к Закону Украины «О борьбе с коррупцией» / Н. И. Мельник, Г. Е. Омельченко, Н. И.Хавронюк. – К.: «Блиц-Информ», 1996. – 512 с.
89. Комплексна програма вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр.
90. Комплексною програмою кадрової політики в органах і підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни: Наказ МВС України від 30.07.2001 р. № 515.
91. Кон И. С. Открытие «Я» / И. С. Кон. - М.: Политиздат, 1978. - 367 с.
92. Кондратюк Л. В. Антропология преступления (микрокриминология) / Л. В. Кондратюк. – М.: Норма, 2001. – 337 с.
93. Кондратьев Я. Ю. Что способствует и что мешает формированию профессионального ядра / Я. Ю. Кондратьев // Бюллетень по обмену опытом работы МВД УССР. – К.: МВД УССР, 1987. – № 93. – С.23-26.
94. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
95. Концепція боротьби з корупцією в Україні на 1998-2005 рр. - К.: Міністерство юстиції України, Центр правової реформи і законопроектних робіт, 1998. – 29 с.
96. Коржанский М. Й. Кваліфікація злочинів / М. Й. Коржанський. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 416 с.
97. Коржанский М. Й. Кримінальне право України: Частина Особлива / М. Й. Коржанський. – К.: Генеза, 1998. – 592 с.
98. Коржанский М. Й. П’ять статей – сім помилок / М. Й. Коржанський // Юридичний вісник України. – 1996. – № 8.
99. Коржанский Н. И. Очерки теории уголовного права / Н. И. Коржанський. – Волгоград, 1992.
100. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів / М. Й. Коржанський. – К.: Атика, 2002. – 640 с.
101. Коржанський М. Й. Уголовне право України: Частина загальна: Курс лекцій для студентів вищ. навч. Закладів / М. Й. Коржанський. – К.: Наукова думка, 1996. – 336 с.
102. Королёва М. В. Коррупция в сфере правоохранительной деятельности / М. В. Королёва // Коррупция и борьба с ней. – М.: Российская криминологическая ассоциация, 2000. – С. 86-98.
103. Коррупция / Проблемные вопросы судебной практики. – Х.: Информационно-правовой центр «Ксилон», 2000. – 131 с.
104. Кравченко Ю. Ф. Актуальні проблеми розвитку міліції на порозі ХХІ століття / Ю. Ф. Кравченко // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 3-13.
105. Криминальная мотивация / Отв. ред. В. Н. Кудрявцев; АН СССР, Ин-т гос-ва и права. – М.: Наука, 1986. – 302 с.
106. Криминология: Учебник / Под ред. Б.В. Коробейникова, Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М., 1988. – 287 с.
107. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева, В.Е. Єминова. – М.: Юристь, 2004. – с. 150 всего – 734 с.
108. Криминология: учебник [для вузов] / под общ. ред. А.И. Долговой. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во НОРМА, 2007. – 912 с.
109. Криминология: Учебник для вузов / Под. общ. ред. А. И. Долговой. – М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 784 с.
110. Криминология: Учебник для учебных заведений МВД Украины / Под ред. В. Г. Лихолоба, В. П. Филонова. – Киев – Донецк, 1997. – 398 с.
111. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред. М. Й. Коржанського. – К.:Атіка, 2001. – 544 с.
112. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація – Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.
113. Кримінальний Кодекс України (прийнятий Сьомою Сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р.). - К.: Юрінком Інтер, - 2012.
114. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підручник / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. В. В. Голіни. – 2-ге вид. перероб. і доп. – Х.: Право, 2009. – 288 с.
115. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд / За ред. проф. І.М. Даньшина. – Харків: Право, 2003. – 478 с.
116. Кругликов Л. Л., Зуев Ю. Г. Презумпции в уголовном праве / Л. Л. Кругликов, Ю. Г. Зуев. – Ярославль, 2000. – 160 с.
117. Крупко Д. І. Відповідальність за хабарництво за кримінальним правом Німеччини, Швейцаріїї та України (порівняльно-правове дослідження) / Д. І. Крупко: автореф. … канд. юрид. наук. – К., 2005. – 23 с.
118. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации пре ступлений / В. Н. Кудрявцев. – М., 1972.– 348 с.
119. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М., 1960. – 241 с.
120. Кудрявцев В. Н. Теоретические основы квалификации пре ступлений / В. Н. Кудрявцев. – М., 1963. – 316 с.
121. Кузнецова Н. Ф. Преступление и преступность / Н. Ф. Кузнецова. – М.: Юрид. литература, 1968. – 216 с.
122. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации / Н. Ф. Кузнецова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 204 с.
123. Куракин А. В. Предупреждение и пресечение коррупции в зарубежных государствах / А. В. Куракин // Право и политика 2002. – № 6. – С.52-54.
124. Куракин А. В. Предупреждение и пресечение коррупции в зарубежных государствах / А. В. Куракин // Право и политика 2002. – № 6. – С. 52 - 54.
125. Куринов Б. А. Научные основы квалификации пре ступлений / Б. А. Куринов. – М., 1984. – 184 с.
126. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
127. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін. / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 512 с.
128. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. М. Мельник та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
129. Курс советского уголовного права: Общая часть. Т.1. – М.: Наука,1968. – 649 с.
130. Курс советского уголовного права: Общая часть. Т.2. – Л., 1968. –782 с.
131. Курс уголовного права. Общая часть. Том.1: Учение о преступлении / под. ред. Н. Ф. Кузнецовой и И. М. Тяжковой. – М.:ИКД «Зерцало-М», 2002. – 624 с.
132. Лейкина Н. С. Личность преступника и уголовная ответственность / Н. С. Лейкина. – Л. Изд-во ЛГУ,1968 – 129 с.
133. Лейст О. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы) / О. Лейст. – М., 1981.
134. Лист Ф. фон. Задачи уголовной политики. Преступление как социально-патологическое явление / Ф. фон Лист. – М.: НОРМА, 2004. – 110 с.
135. Литвинов О. М. Загальносоціальний вектор у механізмі протидії злочинності та фактори, що його обумовлюють / О. М.Литвинов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2008. - Випуск 41. - С. 111-117.
136. Литвинов О. М. Поняття та класифікація причин та умов, що сприяють вчиненню злочину / О. М. Литвинов // Форум права. – 2008. – № 2. – С. 323-327 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08lomsnz.pdf.
137. Лопушанський І. П. Конфлікт інтересів на державній службі: проблеми законодавчого врегулювання в Україні / І. П. Лопушанський // Наукові праці. Державне управління. Політологія. – 2010. – Том 130. – Випуск 117. – С. 11-18.
138. Лук’янець Д. Про кваліфікаційні ознаки юридичної відповідальності / Д. Лук’янець // Право України. – 1999. – №7. – С.121.
139. Лунеев В. В. Мотивация преступного поведения / В. В. Лунеев. – М.: Наука, 1991. – 382 с.
140. Лунеев В. В. Юридическая статистика: Учебник / В. В. Лунеев. – М.: Юристъ, 1999. – 400 с.
141. Лунеев В. В. Преступность XX века. Мировой криминологический аналіз / В. В. Лунеев. – М., 1997. – 476 с.
142. Лысенко О. В. Пути повышения эффективности правовых средств борьбы с получением незаконных вознаграждений / О. В. Лысенко // Следователь. – 2002. – № 5. – С. 55-58.
143. Лысов М. Д. Логика – структурный анализ понятий и признаков преступлений в действующем Уголовном Кодексе / М. Д. Лысов // Государство и право. – 1997. – № 12. – С. 74-78.
144. Ляпунов Ю. И. Ответственность за взятку / Ю. И. Ляпунов. – М.: Знание, 1987. – 64 с.
145. Маренич А. І., Мехеда Н. Г. Про проблеми мобінгу в трудових колективах / А. І. Маренич, Н. Г. Мехеда // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2010. – № 3(9). – С. 326-328.
146. Маркс К., Энгельс Ф. Экономико-философские рукописи 1844 г. Сочинения (в 50 т.). Т. 42. / К. Маркс К., Ф. Энгельс. – М.: Политиздат, 1974. – 416 с.
147. Мартиненко О. А. Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины: Монография / О. А. Мартиненко. – Х.: Изд-во ХНУВС, 2005.
148. Меживой В. П. Проблеми законності здійснення оперативно-розшукових заходів в процесі документування фактів незаконного обігу зброї / В. П. Меживой [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://jurlugansk.ucoz.org/publ/6-1-0-72.
149. Мельник М. І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія / М. І. Мельник. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.
150. Мельникова Э. Б. Ювенальная юстиция: проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии: Учеб. Пособие / Э. Б. Мельникова. – М.: Дело, 2000. – 272 с.
151. Механизм преступного поведения / Ю. М. Антонян, П. С. Дагель, О. Л. Дубовик и др.; Отв. ред. В. Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1981. – 248 с.
152. Миньковский Т. М. Особенности расследования и судебного разбирательства дел о несовершеннолетних / Т. М. Миньковский. – М., 1959. – 164 с.
153. Мирошниченко Н. А., Орловська Н. А. Проблема обмеженої осудності / Н. А. Мирошниченко, Н. А. Орловська. – Одеса: Юридична література, 2001. – 72 с.
154. Михеев Р. И. Основы учения о вменяемости и невменяемости / Р. И. Михеев. – Владивосток, 1980. – 118 с.
155. Михеев Р. И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве / Р. И. Михеев. – Владивосток, 1983. – 244 с.
156. Михеев Р. И., Михеева А. В. Значение психических аномалий для совершенствования уголовно-правовых мер борьбы с преступностью / Р. И. Михеев, А. В. Михеева // Проблемы правового регулирования борьбы с преступностью. – Владивосток,