ЗДІЙСНЕННЯ НАЧАЛЬНИКОМ ГОЛОВНОГО СЛІДЧОГО УПРАВЛІННЯ МВС УКРАЇНИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ЗА РОЗСЛІДУВАННЯМ ЗЛОЧИНІВ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ФАРИННИК ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ

УДК 343.132

ЗДІЙСНЕННЯ НАЧАЛЬНИКОМ ГОЛОВНОГО СЛІДЧОГО УПРАВЛІННЯ МВС УКРАЇНИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ЗА РОЗСЛІДУВАННЯМ ЗЛОЧИНІВ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Удалова Лариса Давидівна
доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Київ-2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ФОРМИ КОНТРОЛЮ НАЧАЛЬНИКА ГСУ
ЗА РОЗСЛІДУВАННЯМ ЗЛОЧИНІВ 14
1.1. Поняття та форми відомчого процесуального контролю за розслідуванням злочинів 14
1.2. Поняття та форми відомчого організаційного контролю за розслідуванням злочинів 41
Висновки до розділу 1 62
РОЗДІЛ 2 ПОВНОВАЖЕННЯ НАЧАЛЬНИКА ГСУ
ЗІ ЗДІСНЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ
ЗА РОЗСЛІДУВАННЯМ ЗЛОЧИНУ 67
2.1. Витребування, перевірка кримінальних справ та дача вказівок слідчим про провадження досудового слідства 67
2.2. Передача кримінальної справи від одного слідчого іншому 94
2.3. Доручення розслідування справи декільком слідчим 113
Висновки до розділу 2 130
РОЗДІЛ 3 СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ТА ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД
ЗА ЗДІЙСНЕННЯМ НАЧАЛЬНИКОМ ГСУ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ЗА РОЗСЛІДУВАННЯМ ЗЛОЧИНІВ 135
3.1. Прокурорський нагляд за здійсненням начальником ГСУ відомчого процесуального контролю за розслідуванням злочинів 135
3.2. Судовий контроль за здійсненням начальником ГСУ відомчого процесуального контролю за розслідуванням злочинів 150
Висновки до розділу 3 169
ВИСНОВКИ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 175
ДОДАТКИ 196

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГСУ Головне слідче Управління
ГУМВС Головне управління Міністерства внутрішніх справ
КК Кримінальний кодекс
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
МВС Міністерство внутрішніх справ
НДЕКЦ Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр
НКВС Народний комісаріат внутрішніх справ
ОВС органи внутрішніх справ
ООН Організація Об’єднаних Націй
РФ Російська Федерація
СБУ Служба безпеки України
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
СУ Слідче управління
УВС Управління внутрішніх справ
УМВС Управління Міністерства внутрішніх справ
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
п. пункт
ст. стаття
тис. тисяча
ч. частина

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність та безпеку найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини проголошується головним обов’язком держави. Такий підхід до особи як найвищої соціальної цінності потребує вдосконалення законодавства, зокрема, кримінально-процесуального та практики його застосування, подолання різних порушень у кримінально-процесуальній сфері.
Важливим напрямком у вирішенні цих завдань є чітка та детальна регламентація кримінально-процесуальних відносин у сучасному законодавстві. Розкриття та розслідування злочинів, викриття винних, відшкодування шкоди, завданої злочином, визначається тим, наскільки юридично грамотно та законно проведено розслідування кримінальної справи.
Аналіз практики діяльності слідчого апарату МВС України за роки незалежності свідчить, що його навантаження у розслідуванні злочинів щорічно зростає. Зокрема, слідчими ОВС у 2011 році розслідувалося 469,3 тис. кримінальних справ, що на 69,5 тис. або 17,4% більше, ніж у 2010 році (399,8 тис.). До провадження прийнято 450,4 тис. справ, що на 19,2% більше та обумовлюється ліквідацією підрозділів штатного дізнання (у цілому в провадженні слідства та дізнання у 2011 році перебувало 516,5 тис. кримінальних справ, що на 18,3 тис. або 3,6% більше ніж торік). Закінчено провадження у 185,4 тис. кримінальних справ, що на 1,4 тис. або 0,8% більше, ніж у 2010 році, у тому числі до суду направлено 174,5 тис. справ (на рівні минулого року).
Окрім того, слідчі ОВС розглядають значну частину заяв і повідомлень про злочини. За даними Головного слідчого управління (далі – ГСУ), слідчими ОВС щорічно розглядається близько 500 тис. заяв і повідомлень про злочини. Отже, майже кожна п’ята заява вирішується ОВС. Більшість цих заяв слідчими розглядається у терміни, визначені кримінально-процесуальним законодавством. Так, у термін до десяти діб розглядається понад 90% таких заяв і повідомлень. Як свідчить статистика, за розглянутими заявами і повідомленнями громадян слідчими щорічно порушується від 400 до 500 тисяч кримінальних справ, що свідчить про значний обсяг їх роботи і велику кількість громадян, які звертаються до ОВС у зв’язку з порушенням їх прав.
Важливе значення в організації досудового слідства і контролю за ним надається начальнику ГСУ МВС України, від діяльності якого, залежить забезпечення гарантованих Конституцією прав і законних інтересів громадян під час розслідування кримінальних справ.
Наша держава ставить високі вимоги до професійної майстерності начальника ГСУ, одночасно покладаючи на нього персональну відповідальність за результати діяльності підлеглих йому слідчих по розслідуванню кримінальних справ і відповідно вимагає вдосконалення організації його кримінально-процесуальної діяльності. Тому визначення ролі начальника ГСУ МВС України у виконанні завдань щодо здійснення процесуального контролю за розслідуванням злочинів можна справедливо вважати одним з найбільш гострих і важливих питань в науці кримінального процесу.
Аналіз наукових праць радянського періоду і ряду робіт, опублікованих останніми роками, свідчить про те, що питання пов’язані з особливостями правового статусу начальника ГСУ, як суб’єкта кримінального процесу залишається одним з самих дискусійних в теорії вітчизняного кримінального процесу. І тому, з метою задоволення потреб правозастосовної практики, виникла необхідність дослідити повноваження начальника ГСУ щодо здійснення процесуального контролю за розслідуванням злочинів, проаналізувати форми контролю, його повноваження щодо витребування та перевірки кримінальних справ, передачі справи від одного слідчого декільком слідчим, визначити в чому ж полягає судовий контроль та прокурорський нагляд за здійсненням начальником ГСУ процесуального контролю за розслідуванням злочинів.
Проблеми визначення повноважень начальника слідчого відділу як суб’єкта процесуального контролю за розслідуванням злочинів, були предметом уваги таких учених, як: Ю.П. Аленіна, Р.С. Бєлкіна, О.В. Бауліна, Е.І. Вороніна, А.К. Гаврилова, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, А.П. Гуляєва, І.М. Гуткіна, А.В. Іщенка, О.В. Капліної, Г.К. Кожевнікова, Є.Г. Коваленка, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, О.М. Литвака, Є.Д. Лук’янчикова, В.Т. Маляренка, П.І. Мінюкова, А.П. Мінюкова, М.М. Михеєнка, О.Р. Михайленка, В.Т. Нора, О.В. Пєткова, М.А. Погорецького, В.М. Савицького, Г.П. Середи, С.М. Смокова, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, Л.Д. Удалової, А.А. Чувільова, В.П. Шибіки, М.Є. Шумила та ін.
Одночасно констатуючи значний науковий вклад цих вчених у розробку зазначеної проблеми, зауважимо, що їх пошуки торкалися лише певних її аспектів. До останнього часу комплексного дослідження щодо діяльності начальника ГСУ щодо здійснення процесуального контролю за розслідуванням злочинів не проводилось, а він має свою специфіку, а в організаційних принципах його діяльності, у характері взаємовідносин його з підлеглими слідчими, й свої особливості.
Актуальність дослідження полягає і в тому, що нині відбувається реформування кримінально-процесуального законодавства. Все це зумовило необхідність проведення такого дослідження, вироблення науково обґрунтованих шляхів вдосконалення цієї діяльності, що і зумовило обрання теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Стратегії національної безпеки України (затверджена Указом Президента України від 12.02.2007 р. № 105/2007); Програми протидії злочинам проти життя та здоров’я особи на 2008–2012 роки (рішенням колегії МВС України 25.07.2008 № 17 км/1); Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції» (Указ Президента України від 27.10.2009 р. № 870/2009); Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2011 р. № 1911); Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 р. № 347), а також щорічних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ.
Мета і задачі дослідження. Основною метою є розроблення сучасної наукової концепції становища та процесуальної діяльності начальника ГСУ, як суб’єкта процесуального контролю за розслідуванням злочинів, а також внесення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, зміцнення становища та ролі начальника ГСУ в кримінальному процесі.
Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувались такі задачі:
– з’ясувати сутність поняття, зміст контролю начальника ГСУ за розслідуванням злочинів;
– визначити місце начальника ГСУ МВС України в системі суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності;
– визначити правові основи діяльності начальника ГСУ;
– вивчити сучасний стан та тенденції розвитку кримінально-процесуального законодавства України, що регламентує правовий статус начальника ГСУ;
– розкрити форми контролю начальника ГСУ за розслідуванням злочинів;
– обґрунтувати теоретичні положення щодо повноважень начальника ГСУ зі здійснення процесуального контролю за розслідуванням злочинів;
– розкрити стан та особливості правового регулювання судового контролю та прокурорського нагляду за здійсненням начальником ГСУ процесуального контролю за розслідуванням злочинів;
– сформулювати пропозиції з удосконалення чинного законодавства, що спрямовані на удосконалення діяльності начальника ГСУ як суб’єкта процесуального контролю.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають під час діяльності начальника ГСУ як суб’єкта процесуального контролю за розслідуванням злочинів.
Предмет дослідження – здійснення начальником ГСУ МВС України процесуального контролю за розслідуванням злочинів.
Методи дослідження. Методологічну основу становлять положення діалектики про співвідношення загального, окремого та особливого, про взаємозв’язок і взаємообумовленість соціальних процесів. Для досягнення поставленої мети, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, у роботі були використані загальнонаукові і спеціальні методи.
Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання та історичний метод дозволили розглянути усі питання в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємообумовленість, дослідити правову природу і ознаки процесуального контролю начальника ГСУ МВС України за розслідуванням злочинів (п.п.1.1). Метод системно-структурного аналізу дозволив вивчити форми та зміст контролю начальника ГСУ за розслідуванням злочинів та обґрунтувати концептуальні основи процесуального статусу начальника ГСУ (п.п.1.1, 1.2). За допомогою статистичного методу аналізувалася та узагальнювалася емпірична інформація, що стосується теми дослідження (п.п.1.1- 2.3). Формально-логічний метод використовувався при розробці та обґрунтуванні пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів (п.п.2.1-3.2).
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять статистичні дані МВС України; дані отримані в результаті опитування 786 начальників слідчих підрозділів ОВС, результати вивчення 623 кримінальних справ та 453 відмовних матеріалів. Під час підготовки дисертації автор використовував особистий досвід практичної роботи в слідчих підрозділах ОВС.
Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що це перше в сучасній українській процесуальній науці монографічне дослідження особливостей діяльності начальника ГСУ МВС України зі здійснення процесуального контролю за розслідуванням злочинів, виконане відповідно до чинної Конституції України, Кримінального кодексу України та положень чинного вітчизняного кримінально-процесуального законодавства. У дисертації обґрунтовано ряд нових положень і висновків, удосконалено чи отримали подальший розвиток положення, які істотно розширюють і поглиблюють зміст, структуру та понятійний апарат теорії кримінального процесу. На захист виносяться положення, що теоретично сформульовані й обґрунтовані у роботі та містять такі елементи наукової новизни:
вперше:
– запропоновано авторське тлумачення поняття «передача справи від одного слідчого іншому», під яким слід розуміти передбачені кримінально-процесуальним законодавством організаційні заходи керівника слідчого підрозділу з рівномірного розподілу навантаження між слідчими у випадках, коли слідчий не може своєчасно закінчити розслідування, допустивши порушення закону при розслідуванні справи чи службової дисципліни або за наявності обставин, що виключають його участь у справі;
– обґрунтовано висновок про те, що рішення начальника слідчого підрозділу про передачу кримінальної справи від одного слідчого іншому, так само, як і рішення прокурора з цього питання, є правомірним лише у тому випадку, коли воно не обмежує процесуальну самостійність слідчого та має на меті забезпечення повного, всебічного й об’єктивного розслідування кримінальної справи за умови неухильного дотримання законності;
– запропоновано авторську редакцію ст.119 КПК України під назвою «Провадження досудового слідства декількома слідчими (створення слідчої групи);
– визначено, що контроль передбачає етап корегування, тому начальник слідчого відділу має бути наділений правом скасування незаконних чи необґрунтованих процесуальних рішень слідчих з будь-яких питань у справі, окрім тих, якими завершується провадження досудового слідства;
– обґрунтовано, що повноваження начальника слідчого відділу, які прямо впливають на процес розслідування, не можуть бути закріплені у відомчих нормативних актах, адже вони не є джерелами кримінально-процесуального права.
– сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до кримінально-процесуального кодексу України, а також проекту КПК України, що стосуються підстав та процесуального порядку передачі кримінальної справи від одного слідчого іншому, щодо дачі вказівок слідчому про провадження досудового слідства, про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи;
удосконалено:
– процесуальний порядок передачі кримінальної справи від одного слідчого іншому, відповідно до якого дане рішення має оформлюватись відповідною письмовою вказівкою керівника слідчого підрозділу;
– поняття відомчого процесуального та відомчого організаційного контролю за розслідуванням злочинів;
– класифікацію форм контролю начальника слідчого відділу за різними критеріями. Враховано не лише правову природу, а й сутнісну характеристику повноважень;
– пропозиції щодо реформування організаційної побудови системи органів досудового слідства, шляхом створення Служби досудового слідства МВС України;
– зміст повноваження начальника слідчого відділу по дорученню розслідуванням справи декільком слідчим;
– теоретичні положення щодо фактичних підстав створення слідчих груп і сформульовано їх приблизний перелік;
– теоретичні положення щодо порядку оголошення постанови про доручення провадження досудового слідства декільком слідчим, відповідно до якого запропоновано складати єдиний протокол оголошення цієї постанови відповідним учасникам досудового слідства;
дістало подальший розвиток:
– класифікація підстав передачі кримінальної справи від одного слідчого іншому в основу якої покладені обставини організаційного або процесуального характеру;
– форма і зміст вказівок начальника ГСУ, підстави їх надання;
– положення щодо необхідності закріплення в кримінально-процесуальному праві гарантій забезпечення процесуальної самостійності начальника ГСУ у вигляді надання начальнику слідчого відділу права самому скасовувати незаконні постанови слідчого;
– пропозиція щодо оголошення постанови про доручення провадження досудового слідства декільком слідчим не тільки обвинуваченому, а й підозрюваному, захиснику, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, їх представникам;
– пропозиція щодо нормативного врегулювання повноважень старшого слідчої групи, до яких автор відносить право перевіряти усі матеріали кримінальної справи, давати вказівки слідчим про провадження слідчих дій і прийняття окремих процесуальних рішень, брати участь у провадженні слідчих дій;
– пропозиції щодо вдосконалення порядку здійснення та процесуального порядку оформлення діяльності начальника ГСУ, механізму відповідальності;
– пропозиція автора про те, що прокурорського нагляду за відомчим процесуальним контролем начальника ГСУ МВС України не може існувати, оскільки останній наділений виключно адміністративно-управлінськими повноваженнями.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та викладені в дисертації теоретичні положення, висновки й пропозиції вносять певний вклад у розвиток науки кримінального процесу, оскільки розширюють і поглиблюють знання щодо становища, ролі та діяльності начальника ГСУ при здійсненні процесуального контролю за розслідуванням злочинів і можуть бути використані у практичній діяльності органів досудового слідства.
Одержані результати дисертації використані:
– у законотворчій роботі – для удосконалення кримінально-процесуального законодавства (довідка Інституту Законодавства Верховної Ради України за №22/8-1-6 від 12.01.2012 р.);
– у практичній діяльності начальників слідчих відділів органів внутрішніх справ ГУМВС України в Донецькій області (акт впровадження від13.01.2012 р.);
– у навчальному процесі – при підготовці підручників і навчальних посібників з кримінально-процесуального права, при підготовці лекцій, а також при підготовці до семінарських і практичних занять з курсу «Кримінальний процес України» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 03.08.2011 р.; акт впровадження Донецького юридичного інституту МВС України від 05.01.2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднено на засіданнях кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ, а також на: міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування кримінально-процесуального та кримінального законодавства України» (Харків, 2011 р.); круглому столі «Проблеми досудового та судового провадження у справах про злочини неповнолітніх» (Донецьк, 2011 р.); науково-практичному семінарі «Взаємодія слідчого зі спеціалістами експертних підрозділів ОВС у ході дослідчої перевірки: проблемні питання» (Київ, 2011 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження, що сформульовані в дисертації, відображено в 12 наукових публікаціях, серед яких п’ять статей – у виданнях, включених МОНмолодьспорту України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, три статті – у збірниках тез наукових доповідей, оприлюднених на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, а також чотири статті у інших наукових виданнях України.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене у дисертаційній роботі теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробленні сучасної наукової концепції становища та процесуальної діяльності начальника ГСУ, як суб’єкта процесуального контролю за розслідуванням злочинів, дозволяє сформулювати такі висновки та пропозиції:
1. Основним напрямом діяльності начальника слідчого відділу є здійснення відомчого процесуального контролю під яким варто розуміти його процесуальну функцію, змістом якої є забезпечення законності, обґрунтованості, повноти, всебічності та об’єктивності кримінально-процесуальної діяльності підлеглих йому слідчих.
2. Враховуючи те, що начальник слідчого відділу зобов’язаний вживати заходів до найбільш повного, всебічного і об’єктивного провадження досудового слідства у кримінальних справах, він має бути наділений правом оперативного невідкладного реагування шляхом скасування незаконних чи необґрунтованих рішень слідчих із будь-яких питань у справі, крім тих, якими завершується провадження досудового слідства.
3. Контроль начальника слідчого відділу поділяють залежно від характеру повноважень та джерела їх закріплення на процесуальний та організаційний; відповідно до організаційно-штатної побудови органів досудового слідства у системі МВС України процесуальний контроль начальника слідчого відділу має три рівні (на рівні слідчих відділів, на рівні слідчих управлінь та на рівні ГСУ МВС України); за етапами чи спрямованістю контроль начальника слідчого відділу варто поділяти на: превентивний, поточний та фільтруючий.
4. Повноваження начальника слідчого відділу, які прямо впливають на процес розслідування, не можуть бути закріплені у відомчих нормативних актах, адже вони не є джерелами кримінально-процесуального права. Таким повноваженням необхідно надати процесуального характеру шляхом закріплення їх у КПК України та визначити процесуальну форму їх реалізації.
5. З метою забезпечення належного здійснення досудового слідства органами внутрішніх справ та дотримання вимог КПК України щодо процесуальної незалежності наступним етапом реформування слідчих підрозділів повинно бути створення Служби досудового слідства України у складі МВС на базі ГСУ. Служба досудового слідства України має бути центральним органом виконавчої влади, діяльність якого повинна спрямовуватися та координуватися Кабінетом міністрів України через Міністра внутрішніх справ.
6. Відкритий перелік питань, з яких слідчому можуть бути надані обов’язкові для виконання вказівки, є невиправдано широким і суперечить процесуальній самостійності слідчого. З метою подальшого вдосконалення правового регулювання процесуальної діяльності начальника слідчого відділу, доцільно виділити окремою нормою чіткий і закритий перелік питань, за якими начальник слідчого відділу уповноважений надавати слідчому обов’язкові для виконання вказівки. При цьому, за слідчим повинно бути збережено право на оскарження тих вказівок, які не відповідають його внутрішнім переконанням.
7. Під передачею справи від одного слідчого іншому, слід розуміти організаційні заходи керівника слідчого підрозділу з рівномірного розподілу навантаження між слідчими у випадках коли слідчий не може своєчасно закінчити розслідування, допустив порушення закону під час розслідування справи чи службової дисципліни або за наявності обставин, що виключають його участь у справі та в інших випадках, наприклад, за проханням самого слідчого. Передача кримінальної справи від одного слідчого іншому, так само, як і рішення прокурора з цього питання, є правомірним лише у тому випадку, коли воно не обмежує процесуальну самостійність слідчого та має на меті забезпечення повного, всебічного й об’єктивного розслідування кримінальної справи за умови неухильного дотримання законності;
8 Повноваження начальника слідчого відділу щодо доручення розслідування справи декільком слідчим − це правова можливість начальника слідчого відділу приймати рішення про створення тимчасового організаційного формування з числа підпорядкованих йому слідчих для розслідування конкретної кримінальної справи, що за своїми ознаками та обставинами вчиненого злочину (злочинів) вимагає здійснення значного обсягу слідчої роботи у стислі строки, а також призначення одного зі слідчих цієї групи старшим, який приймає справу до свого провадження і безпосередньо керує діями інших слідчих.
9. Обмежувати начальника слідчого відділу, що приймає рішення про доручення провадження досудового слідства декільком слідчим, чітко визначеними підставами не тільки недоцільно, а й неможливо. Необхідність створення слідчої групи має визначатися у кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи і слідчої ситуації на момент прийняття такого рішення, з урахуванням необхідності здійснення значного обсягу роботи у стислі строки; залучення до процесу розслідування слідчих, які представляють різні відомства і відповідно, мають різну компетенцію (в разі створення міжвідомчих слідчих груп).
10. Прокурорський нагляд та відомчий контроль сприяють вирішенню однакових завдань, але різними засобами та з різних позицій. Відмінність прокурорського нагляду та відомчого контролю, полягають у тому, що слідчий організаційно непідлеглий прокуророві, який здійснює нагляд за ним; до повноважень прокурора відноситься вирішення розбіжностей між начальником слідчого відділу та слідчим; повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за діяльністю слідчого законом детальніше регламентовані та є більш ширшими.
11. Слід розширити межі судового контролю під час розслідування злочинів. Суд повинен приймати рішення про застосування таких заходів кримінально-процесуального примусу як відсторонення обвинуваченого від посади, обрання щодо підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави. Якщо кримінально-процесуальним законом будуть передбачені такі нові запобіжні заходи, як передача під нагляд міліції, домашній арешт, судовий контроль слід поширити й на них.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров В. А. Функции судебного контроля в истории, теории и практике уголовного процесса России : [монография] / В. А. Азаров, И. Ю. Таричко. – Омск : Омск, гос. ун-т, 2004. – 379 с.
2. Александров А. С. К вопросу о некоторых полномочиях руководителя следственного органа / А. С. Александров, И. В. Круглов // Российский следователь. – 2007. – № 19. – С. 28–30.
3. Аленин Ю. П. К вопросу о правовом статусе следователя / Ю. П. Аленин // Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики : матеріали ІІ міжнародної наук.-практ. конф. (м. Одеса, 8 жовтня 2010 р.). – Т.2. − Одеса, 2010. – С. 9–11.
4. Андрійко О. Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади / О. Ф. Андрійко // НАН України ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. − К. : Наукова думка, 2004. − 304 с.
5. Аналітичний огляд про результати службової діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ упродовж 2010 року : лист ГСУ МВС України від 11 січ. 2011 р. № 13/7-324.
6. Асриев Б. В. Начальник следственного отдела в советском уголовном процессе. : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс ; судоустройство ; прокурорский надзор ; криминалистика» / Асриев Борис Вартанович. – М., 1974. − 24 с.
7. Асриев Б. В. Начальник следственного отдела в советском уголовном процессе : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Асриев Борис Вартанович. – М., 1973. – 185 с.
8. Асриев Б. В. Начальник следственного отдела : процессуальное положение и руководство следователями : [учеб. пособие] / Асриев Б. В. – М. : МВШМ МВД СССР, 1986. – 153 с.
9. Ашитко В. П. Функция контроля начальника следственного управления в уголовном судопроизводстве : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Ашитко Валерий Парфенович. – М., 1996. – 266 с.
10. Батищев В. И. Ведомственный процессуальный контроль и укрепление законности на предварительном следствии / В. И. Батищев // Развитие теории и практики уголовного судопроизводства в свете нового законодательства о Верховном Суде СССР, Прокуратуре СССР и Адвокатуре в СССР. – Воронеж, 1981. – С. 151–153.
11. Баулін О. В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії : [монографія] / О. В. Баулін, Н. С. Карпов ; під заг. ред. З. Д. Смітієнко. – К. : НАВСУ, 2001. – 233 с.
12. Баулін О. В. До проблеми організаційної побудови органів досудового слідства / О. В. Баулін // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, 2000. – № 4 (13). – С. 191–203.
13. Божьев В. П. Избранные труды / Божьев В. П. – М. : Юрайт, 2010. – 715 с.
14. Божьев В. П. Процессуальное руководство производством предварительного следствия / В. П. Божьев // Уголовное право. – 2008. – № 3. – С. 65–69.
15. Борьба с преступностью в Украинской ССР : в 2 т. / [cост. П. П. Михайленко] ; МООП УССР. Высш. школа. – К. : ВШ МООП СССР, 1966–1967. – . –
Т. 1 : 1917-1925гг. – 1966. – 831 с.
16. Бюллетень Главного следственного управления МВД СССР. – М. : ГСУ МВД СССР, 1984. – № 3. – 1986. – 82 c.
17. Валов С. В. О методологических основах исследования проблем управления органами предварительного следствия / С. В. Валов // Российский следователь. – 2009. – № 15. – С. 32–34.
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : Перун, 2002. – 1440 с.
19. Викторов Б. Следственные аппараты органов охраны общественного порядка / Б. Викторов // Социалистическая законность. – 1968. – № 4. – С. 11–15.
20. Влезько Д. А. Проблемы организационных функций начальника следственного отделения (отдела) в расследовании : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Влезько Дмитрий Александрович. – М., 2003. – 166 с.
21. Вопросы расследования преступлений : справочное пособие / [Качанов А. Я. и др.] ; под общ. ред. И. Н. Кожевникова. – М. : Спарк, 2000. – 862 с.
22. Воронин Э. И. Процессуальные полномочия следователя органов внутренних дел : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Воронин Эдуард Ионович. – Саратов, 1973. – 207 с.
23. Воронин Э. И. Процессуальное положение начальника следственного отдела органа внутренних дел : [учеб. пособие] / Воронин Э. И. – Хабаровск : Хабар. ВШ МВД СССР, 1984. – 56 с.
24. Гаврилов А. К. Организация работы начальника следственного отделения : [учеб. пособие] / Гаврилов А. К. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1972. – 208 с.
25. Гаврилов А. К. Раскрытие преступлений на предварительном следствии : (правовые и организационные вопросы) / Гаврилов А. К. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1976. – 208 с.
26. Гаврилов Б. Я. Реализация органами предварительного следствия правовых норм о защите конституционных прав и свобод человека и гражданина [Электронный ресурс] / Б. Я. Гаврилов ; Сервер правовой информации. – Режим доступа :
http:// www.distance.ru/gavrilov/user/
27. Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України : [монографія] / Галаган В. І. – К. : НАВСУ, 2002. – 300 с.
28. Галаган В. І. Правові та криміналістичні проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності (на матеріалах органів внутрішніх справ України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Володимир Іванович Галаган ; НАВСУ. – К., 2003. – 43 с.
29. Гловюк І. В. Процесуальний контроль у кримінальному процесі / І. В. Гловюк // Південноукраїнський правничий часопис. – Одеса, 2008. – № 1. – С. 143–145.
30. Горбачов В.П. Розвиток слідчого апарату в Україні (історія та перспективи) // Організаційно-правові питання реформування досудового слідства в Україні : матеріали всеукр. наук.-практ. конф . (м. Донецьк, ДІВС, 13 груд. 2002 р.). – Донецьк, 2003. – С.35–38.
31. Гордін Л. Я. Слідчо-оперативна група : проблеми створення та діяльності : [монографія] / Гордін Л. Я. – Х. : ФІНН, 2009. – 192 с.
32. Городецька М. С. Кримінально-процесуальна компетенція слідчого органів внутрішніх справ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / Городецька Марина Сергіївна ; ДДУВС. – Дніпропетровськ, 2010. – 20 с.
33. Горшенев В. М. Контроль – как правовая форма деятельности / В. М. Горшенев, И. Б. Шахов. – М. : Юрид. лит., 1987. – 176 с.
34. Грошевий Ю. М. Кримінально-процесуальне доказування та оперативно-розшукеова діяльність : [навч посіб.] / Ю. М. Грошевий, С. Б. Фомін ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х. : Право, 2010. – 105 с.
35. Грошевий Ю. М. Органи судової влади в України / Ю. М. Грошевий, І. С. Марочкін ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого. – К. : Ін Юре, 1997. – 19 с.
36. Грошевий Ю. М. Основні положення кримінально-процесуальної теорії / Ю. М. Грошевий // Кримінальний процес України : [підруч.]. – Х., 2000. – С. 80–81.
37. Грошевий Ю. М. Проблеми нормативного регулювання діяльності органів попереднього розслідування у новому КПК України / Ю. М. Грошевий // Вісник Академії правових наук України. – Х., 1995. – № 2. – С. 138–147.
38. Гуляев А. П. Следователь в уголовном процессе / Гуляев А. П. – М. : Юрид. лит., 1981. – 191 с.
39. Гультай М. М. Виявлення і виправлення слідчих та судових помилок у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза « / Гультай Михайло Мирославович ; ХНУВС. – Х., 2008. – 20 с.
40. Гуськова А. П. К вопросу о судебной защите прав и свобод человека, гражданина в российском уголовном судопроизводстве / А. П. Гуськова // Судебная власть России : закон, теория и практика : сб. ст. по итогам Междунар. науч.-практ. конф., (Тюмень, 19-20 нояб. 2004 г.). – М., 2005. – С. 346–352.
41. Гуткин И. М. Правовые формы деятельности начальника следственного отдела / И. М. Гуткин // Проблемы предварительного следствия / Волгоград. следств. школа МВД СССР. – Волгоград, 1976. – С. 102–109.
42. Гуткин И. Начальник следственного отдела и его процессуальные полномочия / И. Гуткин // Советская милиция. – 1967. – № 4. – С. 67–69.
43. Даневский В. П. Наше предварительное следствие : его недостатки и реформа / Даневский В. П. – К. : Семенко Сергей, 2003. – 142 с.
44. Деякі питання відрядження осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та податкової міліції до органів виконавчої влади, інших цивільних установ : постан. Кабінету Міністрів України від 26 лист. 2003 р. № 1831 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 48. – Ст. 2516.
45. Долежан В. В. Проблеми участі прокурора у кримінальному судочинстві в аспекті судової реформи / В. В. Долежан // Право України. – 2010. – № 5. – С. 48–54.
46. Дубинський А. Я. Потрібен єдиний слідчий апарат / А. Я. Дубинський // Іменем закону. – 1992. – № 23. – С. 36–42.
47. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя : Правовые и организационные проблемы / Дубинский А. Я. ; АН УССР. Ин-т государства и права. – К. : Наук. думка, 1984. – 182 с.
48. Дубинский А. Я. Организация и деятельность следственно-оперативной группы : [учеб. пособие] / А. Я. Дубинский, Ю. И. Шостак ; МВД СССР. КВШ. – К. : КВШ МВД СССР, 1981. – 49 с.
49. Дубинский А. Я. Понятие, структура и содержание уголовно-процессуальной деятельности / А. Я. Дубинский // Проблемы социалистической законности. – Х., 1989. – Вып. 24. – С. 46–52.
50. Загнітко А. П. Тлумачний словник сучасної української мови / А. П. Загнітко, І. А. Щукіна. – Донецьк : БАО, 2009. – 960 с.
51. Законодательство об уголовном судопроизводстве Союза ССР и союзных республик : по сост. на 10 сентября 1962 г. : в 2 т./ [сост. : Л. И. Мандельштам, М. И. Юмашев и др. ; отв. ред. Ф. И. Калинычев]. – М. : Госюриздат, 1963. – (Важнейшие законодательные акты Союза ССР и союзных республик).
Т. 1. – 1963. – 879 c.
52. Зеленецкий В. С., Козьяков И. Н. Ведомственный контроль и прокурорский надзор за законностью оперативно-розыскной деятельности : Монография. – Харьков: – 2003. – 250 с.
53. Зеленский В.Д. Организация расследования преступлений : криминалист. аспекты / [В. Д. Зеленский]; отв. ред. Ю. Н. Лукин; Сев.-Кавк. науч. центр высш. шк. - Ростов н/Д : Изд-во Рост. ун-та, 1989. – 148 с.
54. История законодательства СССР и РСФСР по уголовному процессу и организации суда и прокуратуры 1917-1954 г.г. : сб. докум. / под ред. С. А. Голунского. – М. : Госюриздат, 1955. – 635 с.
55. Ізбаш К. С. Організаційно-правові засади роботи з персоналом органів досудового слідства МВС України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління ; адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право» / Ізбаш Катерина Сергіївна ; ХНУВС. – Х., 2008. – 22 с.
56. Історія становлення та розвитку слідчого апарату в системі органів внутрішніх справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/121109;jsessionid=040FD69F0E72048162BCAC0C7BFD650C
57. Калугин А. Г. Сущность и формы процессуального контроля в деятельности органов предварительного расследования / А. Г. Калугин // Актуальные проблемы раскрытия и расследования пре ступлений : сб. науч. тр. – Красноярск, 2000. – Вып. 2. – С. 3–7.
58. Кальницкий В. В. Ведомственный процессуальный контроль за деятельностью следователей органов внутренних дел : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс ; судоустройство ; прокурорский надзор ; криминалистика» / Кальницкий Владимир Васильевич ; Моск. высш. школа милиции МВД СССР. – М., 1982. – 24 с.
59. Каретников А. С. Организация контроля в следственном отделении органа внутренних дел / Каретников А. С. – Волгоград : Волгоград. ВСШ МВД РФ, 1994. – 40 с.
60. Каркач П. М. Контроль за додержанням законності в ході дізнання та досудового слідства : [навч. посібник для студ. ВНЗ] / Каркач П. М. ; МВС України. ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2007. – 155 с.
61. Карнеева Л. Организационные и процессуальные вопросы расследования преступлений группой следователей / Л. Карнеева // Социалистическая законность. – 1964. – № 6. – С. 44–45.
62. Каткова А. Г. Правове регулювання міжнародних слідчих та слідчо-оперативних груп при розслідуванні транснаціональних злочинів / А. Г. Каткова // Актуальні проблеми політики. – Одеса, 2004. – Вип. 21. – С. 93–97.
63. Кирій Л. М. Відомчий, судовий контроль та прокурорський нагляд за відмовою в порушенні кримінальної справи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза» / Кирій Леся Миколаївна ; КНУВС. – К., 2007. – 15 с.
64. Кодекс законів про працю України : Закон Української РСР від 10 груд. 1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50. – Ст. 375.
65. Кожевников Г. К. Прокурорский надзор за законностью и обоснованностью приостановления предварительного расследования : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : 12.00.11 / Геннадий Константинович Кожевников ; Украинская Юридическая Академия. − Харьков. − 1992. − 29 с.
66. Кокурин Г. А. Криминалистические и организационные основы деятельности следственно-оперативных групп по раскрытию и расследованию преступлений : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза» / Кокурин Геннадий Алексеевич ; Свердл. юрид. ин-т. – Свердловск, 1991. – 21 с.
67. Колесников И. И. Управление органами расследования преступлений : [курс лекций] / И. И. Колесников, А. А. Модогоев ; Акад. управл. МВД России. – М. : Акад. управл. МВД России, 2007– . –
Ч. 1. – 2007. – 171 с.
68. Колоколов Н. А. Судебный контроль на стадии предварительного расследования / Колоколов Н. А. – М. : ЮНИТИ – ДАНА, 2004. – 303 с. .
69. Коляда П. В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі / П. В. Коляда. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 207 с.
70. Конституція України : за станом на 15 квіт. 2011 р. : Офіц. текст. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2011. – 56 с. – (Закони України).
71. Конституція України : наук.-практ. коментар / [Авер’янов В. Б., Батанов О. В., Баулін Ю. В. та ін.] ; за заг. ред. В. Я. Тація. – Х. : Право, К. : Ін-Юре, 2003. − 806 с.
72. Концепція реформування кримінальної юстиції України : затв. указом Президента України від 8 квіт. 2008 року № 311 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 27. – Ст. 838.
73. Концепція судово-правової реформи : затв. постан. Верховної Ради України від 28 квіт. 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 426.
74. Коротков Д. С. К вопросу о полномочиях руководителя следственного органа по возбуждению уголовного дела / Д. С. Коротков // Российский следователь. – 2009. – № 8. – С. 5–7.
75. Косимов О. О роли начальника следственного подразделения в организации взаимодействия следователя с органами дознания / О. Косимов // Российский следователь. – 2010. – № 14. – С. 12–14.
76. Косюта М. В. Прокуратура України : [навч. посіб.] / Косюта М. В. – [2-ге вид., перероб. і допов.]. – К. : Знання, 2010. – 404 с.
77. Кримінальний процесуальний кодекс України (з порівняльними таблицями) : проект, розроблений Робочою групою з питань реформування кримінального судочинства, створеною відповідно до Указу Президента України від 17 серп. 2010 р. № 820/2010 // Закон і бізнес. – 2011. – № 26 (1013). – 25 червня. – С. 3–246.
78. Кримінальний процес : [підручник] / [Ю. М. Грошевий, О. М. Дроздов, Т. М. Мирошниченко та ін.]; за ред. Ю. М. Грошевого та О. В. Капліної. − Х. : Право, 2010. – 608 с.
79. Кримінально-процесуальне право України : [підруч.] / за ред. Ю. П. Аленіна. – Х. : Одіссей, 2009. – 816 с.
80. Кримінально-процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар / за ред. В. Т. Маляренка, Ю. П. Аленіна. – Х. : Одіссей, 2008. – 944 с.
81. Кримінально-процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. – [4-те вид., перероб. та доп.]. – К. : Юрисконсульт ; КНТ, 2007. – 896 с.
82. Кримінально-процесуальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 17 жовт. 2011 р. : Офіц. текст. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2011. – 264 с.
83. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] : законопроект від 13 груд. 2007 року № 1233, поданий Мойсиком В., Вернидубовим І., Ківаловим С., Кармазіним Ю. – Режим доступу :
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=31115
84. Кримінально-процесуальний кодекс Української РСР : наук.-практ. коментар / відп. ред. перший заступ. Прокурора УРСР М. Т. Самаєв. – К. : Політвидав, 1968. – 400 с.
85. Кузьмічов В. С. Слідча діяльність : характеристика та напрями удосконалення : [монографія] / В. С. Кузьмічов, Ю. М. Чорноус. – К. : ЗАТ «НІЧЛАВА», 2005. – 448 с.
86. Кузьмин А. Информационное обеспечение расследования преступлений / А. Кузьмин // Законность. – 1999. – № 6. – С. 43–45.
87. Кукушкин Ю. А. Общие вопросы организации следственной работы в органах внутренних дел : [лекции по спецкурсу] / Кукушкин Ю. А. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1975. – 103 с.
88. Кулагин Н. И. Управление следственными аппаратами органов внутренних дел (функционально-структурный анализ) : дисс. … доктора юрид. наук : 12.00.09 / Кулагин Николай Иванович. – Волгоград, 1989. – 605 с.
89. Куркін М. В. Проблеми забезпечення безпеки суб’єктів кримінального процесу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза» / Куркін Микола Васильович ; Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 1999. – 20 с.
90. Лазарева В. А. Судебная власть и уголовное судопроизводство / В. А. Лазарева // Государство и право. – 2001. – № 5. – С. 49–56.
91. Ларин A. M. Расследование по уголовному делу : процессуальные функции / Ларин А. М. – М. : Юрид. лит., 1986. – 160 с.
92. Ларин А. М. Доказывание на предварительном расследовании в советском уголовном процессе : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук / Ларин Александр Михайлович. – М., 1962. – 15 с.
93. Лисиченко В. К. Концептуальні напрямки й етапи розвитку кримінально-процесуального законодавства / В. К. Лисиченко // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – К., 1997. – № 1. – С. 98–104.
94. Литвинчук О. І. Процесуальний статус слідчого в кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза» / Литвинчук Олександр Іванович ; Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2007. – 20 с.
95. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальна компетенція : [монографія] / Лобойко Л. М. – Дніпропетровськ : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 188 с.
96. Лукьянчиков Е. Д. Познание природы следственной деятельности как основа ее совершенствования / Е. Д. Лукьянчиков, В. С. Кузьмичев // Проблемы совершенствования деятельности следственных и экспертных подразделений органов внутренних дел : сб. науч. тр. – Волгоград, 1989. – С. 26–29.
97. Малышева О. А. Становление органов следствия в российском государстве / О. А. Малышева // Юрист. – 2002. – № 12. – С. 55–58.
98. Маляренко В. Т. Межі судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи / В. Т. Маляренко, П. П. Пилипчук // Право України. – 2001. – № 4. – С. 40–44.
99. Маляренко В. Т. Щодо ролі прокуратури Електронний ресурс] / В. Т. Маляренко // Голос. України. – 2010. – № 235 (4985). – Режим доступу :
http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=209341.
100. Мамка Г. Особливості діяльності начальника слідчого відділу як суб’єкта доказування на досудовому слідстві / Г. Мамка // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 3. – С. 149–152.
101. Манаев Ю. В. Обоснованность процессуальных решений следователя / Ю. В. Манаев // Советское государство и право. – 1987. – № 5. – С. 84–88.
102. Меглицкий Г. Н. Совершенствование системы контроля в следственном аппарате органов внутренних : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Меглицкий Георгий Николаевич. – М., 1984. – 230 с.
103. Меглицкий Г. Н. Совершенствование системы контроля в следственном аппарате органов внутренних дел : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза» / Меглицкий Георгий Николаевич. – М., 1984. – 25 с.
104. Меглицкий Г. Н. Понятие и значение контроля как функции управления предварительным следствием / Г. Н. Меглицкий // ХХVI съезд КПСС и проблемы уголовно-процессуальной и организационной деятельности органов предварительного следствия. – Волгоград, 1982. – С. 102–107.
105. Мешков М. В. Процессуальное положение начальника следственного отдела в советском уголовном процессе : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Мешков Михаил Викторович. – М., 1991. – 310 с.
106. Минюков П. И. Процессуальные полномочия начальника следственного отдела (отделения) органов внутренних дел и проблемы руководства расследованием : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процеcc и криминалистика ; судебная экспертиза « / Минюков Павел Иванович. ; ВНИИ МВД СССР. – М., 1982. – 23 с.
107. Минюков П. И. Использование процессуальных полномочий начальниками следственных подразделений органов внутренних дел в руководстве расследованием : [науч.-практ. пособие] / Минюков П. И. ; Киев. филиал. ВНИИ МВД СССР. – К. : ВНИИ МВД СССР, 1981. – 52 с.
108. Михайленко О. Р. Про роль відомчого контролю в забезпеченні законності на попередньому слідстві / О. Р. Михайленко // Сучасні проблеми держави та права. – К., 1990. – С. 175–177.
109. Михайленко О. Р. Прокуратура України : [підруч.] / Михайленко О. Р. – [2-ге вид., перерб. і допов.]. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 336 с.
110. Михайлов А. И. О понятии и критериях эффективности предварительного следствия / А. И. Михайлов // Проблемы предварительного следствия в уголовном судопроизводстве. – М., 1980. – С. 5–14.
111. Михайлов В. А. Начальник следственного отдела органов внутренних дел / В. А. Михайлов // Участники предварительного расследования : [учеб. пособие] / МВД СССР. Волгоград. следств. школа. – Волгоград, 1972. – С. 65–85.
112. Михеєнко М. М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні : Вибрані твори / Михеєнко М. М. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 240 с.
113. Мінюков П. І. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (віділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством : [навч. посіб.] / П. І. Мінюков, А. П. Мінюков. – К. : Кондор, 2004. – 214 с.
114. Муратова Н. Г. Понятие и правовая природа судебного контроля по уголовным делам / Н. Г. Муратова, Л. Д. Чулюкин // Российский судья. – 2004. – № 3. – С. 16–17.
115. На службі народу : становлення та розвиток слідчого апарату органів внутрішніх справ України. – К., 2008. – 199 с.
116. Назаров А. Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда / Назаров А. Д. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 323 с.
117. Назаров В. В. Кримінальний процес України : [підручник] / В. В. Назаров, Г. М. Омельяненко, – К. : Юридична думка, 2005. − 547 с.
118. Научно-практический комментарий к Уголовному-процессуальному кодексу Российской Федерации / под общ. ред. В. М. Лебедева ; науч. ред. В. П. Божьев. – [6-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юрайт ; Юрайт-Издат, 2010. – 1210 с. – (Профессиональные комментарии).
119. Негодченко О. В. Кадрове забезпечення досудового слідства МВС України / О. В. Негодченко // Слідча діяльність : проблеми теорії та практики : матеріали наук.-прак. конф. та круглого столу (м. Дніпропетровськ, ДДУВС, 22 і 26 трав. 2008 р.). – Дніпропетровськ, 2008. – С. 3–7.
120. Николаева Т. О. О департаменте дознания и едином следственном комитете / Т. Николаева, Е. Ларина // Уголовное право. – 2008. – № 3. – С. 134–137.
121. Новиков Е. А. Руководитель следственного органа в российском уголовном судопроизводстве : процессуальные и организационные аспекты : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Новиков Евгений Александрович. – М., 2009. – 271 с.
122. О проведении эксперимента по перестройке системы следственного аппарата органов внутренних дел : приказ МВД СССР от 14 августа 1987 года № 163.
123. Омельченко О. Є. Роль начальника слідчого відділу в попередженні злочинів / О. Є. Омельченко // Науковий вісник НАВСУ. – К., 2004. – № 1. – С. 131–137.
124. Пашинін О. І. Актуальні проблеми досудового провадження у кримінальному процесі України / Пашинін О. І. – Х. : Кроссоурд, 2009. – 164 с.
125. Петрухин И. Л. Судебная власть : контроль за расследованием преступлений / Петрухин И. Л. – М. : Велби ; Проспект, 2008. – 288 с.
126. Петрухин И. Об эффективности судебного контроля за следствием и оперативно-розыскной деятельностью / И. Петрухин // Уголовное право. – 2007. – № 2. – С. 91–94.
127. Пєтков О. В. Процесуальні основи діяльності начальника слідчого відділу у кримінальному судочинстві : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Пєтков Олександр Вікторович ; Донец. юрид. ін-т Луган. держ. ун-ту внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Донецьк, 2009. – 189 с.
128. Пєтков О. В. Процесуальні основи діяльності начальника слідчого відділу у кримінальному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза» / Пєтков Олександр Вікторович ; Класичний приватний ун-т. – Запоріжжя, 2009.− 20 с.
129. Письменний Д. П. Розслідування злочинів слідчою та слідчо-оперативною групою: правові й організаційні засади : [монографія] / Д. П. Письменний, В. М. Федченко. – Дніпропетровськ : ДДУВС, 2006. – 204 с.
130. Півненко В. Судовий контроль. Чи може він бути самостійною функцією органів судової влади у кримінальному судочинстві? / В. Півненко // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. –№ 3. – С. 104–108.
131. Погорецький М. А. Досудове слідство України : історія та сучасність / М. А. Погорецький // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2002. – № 3. – С. 216–227.
132. Погорецький М. А. Кримінально-процесуальні правовідносини слідчого з органом дізнання, начальником слідчого відділу та прокурором : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза» / Погорецький Микола Анатолійович ; Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 1997. – 17 с.
133. Погорецький М. А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі : [монографія] / Погорецький М. А. – Х. : Арсіс ЛТД, 2007. – 576 с.
134. Положення про Міністерство внутрішніх справ України [Електронний ресурс] : затв. указом Президента від 6 квіт. 2011 року № 383/2011. – Режим доступу :
http://www.president.gov.ua/documents/13351.html
135. Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України : затв. постан. Кабінету Міністрів УРСР від 29 лип. 1991 р. № 114 // Довідник працівника міліції : [в 2 кн., 3 ч.]. – К., 2003. – Кн. 1 : Законодавчі та інші нормативно-правові акти з питань діяльності органів внутрішных справ. – С. 76–93.
136. Поляков М. П. О защите обвиняемого и о «защите от обвиняемого» / М. П. Поляков // Государство и право. – 1998. – № 4. – С. 94–98.
137. Попелюшко В. О. «Мала» судова реформа в Україні та захист прав громадян / Попелюшко В. О. – Острог : Національний університет «Острозька академія», 2003. – 123 с.
138. Попов И. А. Законность и обоснованность прекращения уголовных дел в стадии предварительного расследования : уголовно-процессуальные и организационные аспекты : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Попов Иван Алексеевич. – М., 1992. – 249 с.
139. Попов И. А. Расследование преступлений, связанных с пожарами : автореф. дисс. на соискание ученой степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза» / Попов Иван Алексеевич. – М., 1998. – 48 с.
140. Попов І. Шляхи реформування системи органів досудового слідства в Україні / І. Попов // Юридичний авангард. – 2010. – № 1. – С. 168–172.
141. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / [упоряд. Т. Яблонська]. – К. : Сфера, 1999. – 342 с. – (Людина, право, суспільство).
142. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності : Закон України від 15 лист. 2011 року // Голос України. – 2011. – 17 грудня.
143. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України від 23 груд. 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
144. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України : Закон України від 22 лют. 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 29. – Ст. 245.
145. Про затвердження Положення про основи організації розкриття злочинів органами внутрішніх справ України [Електронний ресурс] : наказ МВС України від 24 верес. 2010 р. № 456. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0105-11.
146. Про затвердження Тимчасової інструкції про порядок забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів та Порядку супроводження осіб, взятих під державний захист, під час забезпечення заходів особистої безпеки : наказ МВС України від 26 лют. 1998 р. № 130.
147. Про заходи щодо вдосконалення діяльності органів досудового слідства системи МВС України в сучасних умовах реформування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства і посилення протидії злочинності : рішення Колегії Міністерства внутрішніх справ України від 19 лип. 2002 р. № 8 КМ/1.
148. Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1990 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
149. Про Національне бюро розслідувань України [Електронний ресурс] : указ Президента України. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=371%2F97
150. Про оголошення рішення Колегії МВС України [Електронний ресурс] : наказ МВС України від 12 жовт. 2011 р. № 742. – Режим доступу :
http://umdpl.info/files/docs/1314810203.doc
151. Про організацію діяльності органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України : наказ МВС України від 31 берез. 2008 р. № 160.
152. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство [Електронний ресурс] : наказ Генерального прокурора України від 19 верес. 2005 р. № 4-гн. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0004900-05
153. Про проведення експерименту з апробації нової системи підпорядкування слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України Наказ МВС України від 26 березня 2002 р. № 295/ [уклад. В.І. Захаров] // Слідча практика: збірн. – К.: РВВ МВС України, 2003. – С. 97–102.
154. Про проведення експерименту щодо апробації вертикальної системи підпорядкування слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України [Електронний ресурс] : наказ МВС України від 15 черв. 2011 року № 336 / Міністерство внутрішніх справ України. – К., 2011. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – Назва з титул. екрану.
155. Про прокуратуру : закон України від 5 лист. 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
156. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лют. 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» [Електронний ресурс] : указ Президента України від 8 квіт. 2008 року № 311/2008. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua.
157. Про Робочу групу з питань реформування кримінального судочинства [Електронний ресурс] : указ Президента України від 17 серпня 2010 року № 820/2010. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua.
158. Про створення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь кримінальному судочинстві, членів їх сімей