КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БЕЗГОСПОДАРСЬКЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Харківський національний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

Цвіркун Наталія Юріївна

УДК 343.222.4 (477)

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА
БЕЗГОСПОДАРСЬКЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

12.00.08 — кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Шульга Андрій Михайлович
кандидат юридичних наук, доцент

Харків — 2012
ЗМІСТ

Перелік умовних позначень……………………………………………………..3
Вступ……………………………………………………………………………..…4
Розділ 1 Кримінально-правове забезпечення охорони земель від безгосподарського використання………………………………………………….12
1.1.Земля як екологічна, соціальна та економічна категорія…………………...12
1.2. Підстави та умови криміналізації безгосподарського використання земель…………………………………………………………………………………..22
Висновки до Розділу 1……………………………………………………………49
Розділ 2 Кримінально-правова характеристика об’єктивних ознак безгосподарського використання земель…………………………………………51
2.1. Об’єкт та предмет безгосподарського використання земель………….......51
2.2. Об’єктивна сторона безгосподарського використання земель……………74
Висновки до Розділу 2…………………………………………………………..106
Розділ 3 Кримінально-правова характеристика суб’єктивних ознак безгосподарського використання земель..............................................................111
3.1 Суб’єкт безгосподарського використання земель…………………………111
3.2. Суб’єктивна сторона безгосподарського використання земель…………123
Висновки до Розділу 3…………………………………………………………..142
Розділ 4 Окремі питання кримінальної відповідальності та покарання за безгосподарське використання земель…………………………………………..146
4.1. Напрями вдосконалення підстав кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель……………………………………………..146
4.2. Кримінально-правові проблеми встановлення покарання за безгосподарське використання земель……………………………………………..155
Висновки до Розділу 4…………………………………………………………..168
Висновки………………………………………………………………………...171
Список використаних джерел ……………………………..............................182
Додатки……………………………………………………………………….......205

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

га — гектар
ЗК — Земельний кодекс
КБО — Конвенція ООН про боротьбу з опустеленням
КК — Кримінальний кодекс
КПК — Кримінально-процесуальний кодекс
КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС — Міністерство внутрішніх справ
млн — мільйон
млрд — мільярд
СНД — Співдружність незалежних держав
ст. — стаття
т — тонна

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Україна — держава, яка має унікальні земельні ресурси та природно-кліматичні умови, сприятливі для підтримання високого рівня виробництва сільськогосподарської продукції. Безсумнівно, одним з головних завдань держави, від успішного вирішення якого залежать добробут і безпека усього суспільства, є надійний і ефективний захист з боку держави земель — основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України). Однією з форм такого захисту є встановлення юридичної відповідальності за порушення вимог законодавства щодо охорони і раціонального використання земель. З 2001 року законодавець, як крайній захід, передбачив кримінальну відповідальність за безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту (ст. 254 КК України).
Незважаючи на важливість та необхідність детальної регламентації правового захисту земель, слідча та судова практика свідчить, що кримінальні справи за фактами безгосподарського використання земель порушуються дуже рідко. За офіційними даними УІТ ГУМВС України в Харківській області, наприклад, за 9 років (2001–2010 рр.) по Харківській області було порушено всього чотири кримінальні справи за ст. 254 КК. Практика показує, що справи по безгосподарському використанню земель часто навіть не доходять до суду, тобто слідчі відмовляють в порушенні кримінальної справи. У той же час, згідно з інформацією, наданою Головним управлінням Держкомзему в Харківській області (станом на 01.01.2011 року), на території Харківської області обліковується 51,5% від загальної площі області деградованих земель, 38% від загальної площі області земель, підданих ерозії, та 0,4% підтоплених земель. Такі наслідки можуть виникати не тільки в результаті розгулу природних стихій, але й в наслідок негативної антропогенної діяльності людини, тобто безгосподарського використання земель та інших природних багатств. Причому, подібні показники можна спостерігати не лише на території Харківської області, а по всій Україні.
Основними причинами такого становища є недооцінка суспільної небезпеки цього злочину, складна для розуміння конструкція норми через бланкетність її диспозиції та наявність оцінювальних понять, колізії ознак злочину та адміністративного проступку, а також слабка технічна оснащеність правоохоронних органів та органів державного екологічного контролю. Принцип невідворотності відповідальності за вчинене не дотримується, а правопорушники часто залишаються непокараними.
Проблема кримінально-правової охорони природних об’єктів та довкілля в цілому не залишалася поза увагою науковців. В різні часи розв’язанню цього питання присвячувалися дисертаційні роботи та наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі кримінального права та кримінології, земельного та екологічного права, зокрема, В. І. Андрейцева, В. І. Борисова, С. Б. Гавриша, А. П. Гетьмана, П. С. Дагеля, О. Д. Дубовик, О. О. Дудорова, Е. М. Жевлакова, О. С. Колбасова, О. В. Конишевої, Т. В. Корнякової, В. К. Матвійчука, І. І. Митрофанова, М. І. Мельника, В. О. Навроцького, П. Ф. Повеліциної, Ю. В. Попової, В. М. Присяжного, А. М. Притули, О. П. Сасова, О. В. Скворцової, В. Я. Тація, М. І. Хавронюка, І. О. Харь, П. В. Хряпінського, С. Т. Фаткуліна, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги, А. М. Шульги та ін. Роботи вказаних фахівців охоплюють широкий спектр проблем охорони навколишнього природного середовища в цілому й якісного стану земель зокрема. Але проблеми безгосподарського використання земель торкаються, здебільшого, в науково-практичних коментарях, тому на сьогоднішній день вона потребує вирішення шляхом детального системного аналізу.
Наведені аспекти і обумовили вибір теми дисертаційної роботи та вказують на її актуальність, визначають перспективність теоретичних висновків і практичних рекомендацій, що отримані у дослідженні, а також вказують на значення результатів для подальшого розвитку та вдосконалення системи охорони земель від безгосподарського використання засобами кримінально-правового впливу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 р. № 347; Закону України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010 р. № 2818-VI.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 26 березня 2010 року, протокол № 3.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна наукова розробка питань кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель, вироблення практичних рекомендацій з удосконалення кримінального законодавства, що встановлює відповідальність за вказане посягання.
Цій меті підпорядковані такі завдання дослідження:
 розкрити поняття «земля» як екологічну, соціальну та економічну категорію та визначити її соціальну цінність;
 обґрунтувати необхідність та можливість встановлення кримінально-правової заборони безгосподарського використання земель, перевірити оптимальність меж криміналізації цього явища та дотримання принципів її проведення;
 здійснити системне дослідження змісту об’єктивних і суб’єктивних ознак безгосподарського використання земель;
 розглянути окремі питання кримінальної відповідальності та покарання за безгосподарське використання земель та напрями вдосконалення підстав кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель;
 виявити недоліки кримінально-правової норми щодо відповідальності за безгосподарське використання земель;
 сформулювати рекомендації щодо внесення до ст. 254 КК України змін, спрямованих на вдосконалення підстав кримінальної відповідальності за передбачений нею злочин.
Об’єктом дослідження є забезпечення охорони земель від безгосподарського використання кримінально-правовими засобами.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за безгосподарське використання земель.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є традиційні положення теорії пізнання. Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети й завдань, об’єкта, предмета та методології дослідження. Конкретно-соціологічний метод застосовується при дослідженні стану земельних ресурсів в Україні (підрозділи 1.1–2.2). Метод порівняльно-правового аналізу використовується для з’ясування співвідношення кримінально-правової норми, якою встановлено відповідальність за безгосподарське використання земель, з нормами зарубіжного законодавства (підрозділ 4.2). Догматичний метод дослідження дозволяє провести правовий аналіз кримінально-правової норми, якою передбачається відповідальність за погіршення якісного стану земель з точки зору додержання правил законодавчої техніки конструювання диспозиції і санкції (підрозділи 2.1–4.2). За допомогою системно-структурного методу розглядаються внутрішня побудова складу безгосподарського використання земель, а також зміст, недоліки та місце норми, яка передбачає кримінальну відповідальність за вказаний злочин в структурі Особливої частини КК (підрозділи 2.1–3.2). Логіко-нормативний метод використовується при розробці рекомендацій щодо вдосконалення відповідної статті КК (підрозділи 4.1, 4.2).
Методи статистичного аналізу використовуються, зокрема, при вивченні статистичних даних Держкомзему, показників статистичної звітності МВС України за 2001–2010 рр., вироків та постанов судів у кримінальних справах за обвинуваченням осіб у вчиненні злочинів, передбачених ст. 254 КК України, що були постановлені судами з 2001 по 2012 рік та знаходяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень (дані вибіркового вивчення 30 кримінальних справ). Останнє сприяло формуванню емпіричної бази дослідження.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є наукові роботи з кримінального права, кримінології, а також земельного, екологічного, господарського та цивільного права. Нормативним підґрунтям дисертаційного дослідження є Конституція України, чинне кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, кримінальні кодекси ряду зарубіжних країн, закони та підзаконні акти екологічного, земельного та інших галузей права.
Наукова новизна дослідження одержаних результатів полягає у тому, що робота є першим комплексним дослідженням кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку конкретних пропозицій по вдосконаленню законодавства та рекомендацій щодо його застосування, охарактеризовано підходи до вирішення проблем кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель. До найбільш важливих з них належать:
вперше:
 обґрунтовано достатню наявність підстав та умов для введення до національного кримінального права окремої норми про кримінальну відповідальність за безгосподарське використання земель та доведено, що ефективна протидія цьому негативному явищу неможлива без встановлення кримінальної відповідальності за вказані діяння;
 доведено, що безгосподарське використання земель є екологічним злочином, адже шкода завдається в першу чергу нормальному якісному стан ґрунтового покриву родючих земель як невід’ємному елементу довкілля, а потім сфері господарювання та правам власності на землю;
 розкрито поняття «безгосподарське використання земель», яке полягає в тому, що винна особа недобросовісно здійснює господарську діяльність, не виконує або неналежним чином виконує покладений на неї правовий обов’язок дбати про свої землі, захищати їх від шкідливого антропогенного та природного впливу в процесі господарської діяльності, що передбачено законодавством про охорону та раціональне використання земель, в результаті чого настали суспільно небезпечні наслідки у вигляді тривалого зниження або втрати родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту;
 розроблено напрями вдосконалення підстав кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель та запропоновано авторську редакцію ст. 254 КК України;
удосконалено:
 точку зору про те, що основним безпосереднім об’єктом злочинного безгосподарського використання земель слід вважати нормальний природний якісний стан ґрунтового покриву земель як невід’ємного елементу довкілля, а додатковим безпосереднім об’єктом — сферу господарювання, а також право власності на землі сільськогосподарського призначення;
 обґрунтування пропозиції визнавати предметом зазначеного злочину не землі взагалі, а ґрунтовий покрив землі;
 обґрунтування необхідності введення в диспозицію норми такого поняття як «порушення сівозмін вирощуваних на земельних ділянках культур, якщо це спричинило накопичення в них збудників хвороб»;
 позицію щодо можливості вчинення безгосподарського використання земель зі змішаною формою вини, коли діяння (порушення обов’язків з приводу охорони і раціонального використання земель) може бути вчинене умисно (з прямим або непрямим умислом), а щодо настання суспільно небезпечних наслідків, психічна діяльність винного характеризується необережною формою вини (злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю);
дістали подальший розвиток:
 характеристика ознак суспільно небезпечного діяння та наслідків у складі злочинного безгосподарського використання земель;
 суб’єктний склад безгосподарського використання земель, а конкретно, коло осіб, які в силу своєї діяльності або службових обов’язків можуть бути суб’єктами безгосподарського використання земель, а також можливість запровадження інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб за вчинення безгосподарського використання земель та деяких екологічних злочинів;
 аргументація щодо необхідності перегляду виду та розміру покарань у санкції статті 254 КК України з урахуванням сучасних тенденцій гуманізації системи покарання;
 положення, спрямовані на вдосконалення ст. 254 КК України шляхом введення кваліфікуючих ознак за вчинення безгосподарського використання земель, якщо це було вчинено повторно, щодо земельних ділянок загальною площею 1 га та більше, та вчинення цих дій службовою особою з використання свого службового становища.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки, пропозиції й рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані:
 в науково-дослідницькій сфері — при подальшому дослідженні та розробці теоретичних та практичних проблем кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель;
 у законодавчій та правотворчій діяльності — в процесі подальшого вдосконалення КК України в частині встановлення кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель;
 для підвищення рівня правових знань та екологічної культури землевласників, землекористувачів та населення в цілому.
 у правозастосовчій діяльності — при застосуванні в діяльності правоохоронних органів норм КК, що регламентують кримінальну відповідальність за безгосподарське використання земель (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження в діяльність Слідчого управління ГУМВС України в Харківській області від 15.02.2012 р.; Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність слідчих підрозділів прокуратури Харківської області від 21.02.2012 р.);
 у навчальному процесі — при викладанні навчальних дисциплін «Кримінальне право України. Особлива частина», «Кваліфікація злочинів проти довкілля» у вищих навчальних закладах; при підготовці навчальної, науково-практичної й методичної літератури (Акт про впровадження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 09.02.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, які виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавтору опублікованої статті, у дисертації не використовуються. Власні теоретичні розробки дисертанта в науковій праці, опублікованій у співавторстві, становлять 50 відсотків.
Апробація результатів дисертації. Висновки і пропозиції, викладені в науковому дослідженні, доповідались автором на трьох регіональних і міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми конституційного реформування в Україні» (м. Харків, 23 квітня 2010 р.), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, 5 червня 2010 р.), «Нове міжнародне та національне законодавство — нові завдання юридичної науки» (м. Київ, 16–17 лютого 2012 р.).
Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 4 наукових статтях, опублікованих у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України в якості фахових з юридичних дисциплін, а також трьох тезах наукових доповідей.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Сільськогосподарський земельний фонд є гордістю України. Саме в Україні сконцентровано 25 % світових чорноземів — потенційно найродючіших грунтів. Із 60,3 млн га земельної території нашої держави 41,84 млн га, або 69,3% території, становлять саме сільськогосподарські угіддя [8, c. 439]. Землі сільськогосподарського призначення є головним засобом аграрного виробництва. Але слід відмітити, що це національне багатство нашої держави використовується вкрай неефективно. На сьогоднішній день в результаті безгосподарського, екологічно небезпечного та екстенсивного використання земель, неповаги до закону стан земель знаходиться в дуже небезпечному стані.
Розораність українських земель є найвищою у світі і досягла 56% території країни та майже 80% від площі всіх сільськогосподарських угідь, для порівняння: у США цей показник становить 19,8%, у Франції — 32,1%, Великобританії — 29,6%, Німеччині — 32,8%, Польщі — 44,2%, Китаї — 9,6%, Росії — 7,8%, Канаді — 4,6%, Австралії — 6,1% [13]. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель призводить до виснаження, зниження або втрати родючості ґрунтів через їх переущільнення, земля стає непридатною для господарських та інших потреб суспільства. Крім цього, еколого-небезпечне використання земель у ряді випадків має негативний вплив не тільки безпосередньо на стан земель, а й на інші природні об’єкти: ліси, води, надра, рослинний та тваринний світ, тощо, а якщо не зупинити цей вплив, землям України може загрожувати таке явище як глобальна деградація та опустелювання. Тому метою кримінально-правової охорони земель є забезпечення збереження не тільки якісного стану земельних ресурсів, а й суміжних з ними природних об’єктів, навколишнього природного середовища в цілому.
Проведене дослідження наочно демонструє, що увага, яка приділяється проблемі безгосподарського використання земель з боку законодавця, правозастосовних органів і науковців, все ж таки залишає багато нерозв’язаних питань, де має місце безкарність винних осіб. Констатувати можна також й те, що співробітники правоохоронних органів: оперуповноважені ДСБЕЗ, слідчі, працівники природоохоронної прокуратури, не знають та не вміють застосовувати дану норму, адже практика показує, що справи по безгосподарському використанню земель часто навіть не доходять до суду, тобто слідчі відмовляють в порушенні кримінальної справи. Існуюча в Україні організаційна та нормативно-правова база не в повному обсязі забезпечує правову охорону земель сільськогосподарського призначення, а практика застосування законодавства виявляє цілу низку проблем.
Аналіз кримінального законодавства, що регламентує охорону земель від безгосподарського використання заходами кримінально-правового впливу, свідчить про необхідність його подальшої розробки та вдосконалення. До останнього часу не було окремої наукової роботи, спеціально присвяченої кримінально-правовій характеристиці та шляхам протидії безгосподарському використанню земель. Належне вирішення даного питання буде мати важливе практичне значення для правотворчої та правозастосовчої діяльності, а також для подальшого теоретичних розвідок у цьому напрямку.
Дане дослідження дозволило нам дійти наступних висновків та пропозицій:
1. Категорія «землі» має широке трактування, а її корисні властивості виконують багато функцій у сучасному суспільстві, тому її прийнято розглядатися як категорію екологічну, соціальну та економічну.
Як екологічна категорія, земля визнається самостійним природним об’єктом, що входить до структури єдиної цілісної екологічної системи та є невід’ємним його елементом, характеризується ґрунтоутворюючими факторами та природною родючістю. Як соціальна категорія, земля визначає спосіб життя людей, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, членів їх сімей, пенсіонерів, що проживають у сільській місцевості. Як економічна категорія, земля може виступати в якості об’єкта господарювання та об’єкта власності. Як об’єкт господарювання, вирощуючи різноманітні сільськогосподарські культури, людина одержує продукти харчування і сировину для виготовлення багатьох промислових виробів. Унікальною ознакою землі є її нерухомість, що обумовлюється можливістю її участі в цивільному товарообігу. Земля — це об’єкт права власності, а її економічною формою реалізації є земельна рента (дохід від частини додаткового продукту, який створюється сільськогосподарськими виробниками, що господарюють на землі)
2. Аналіз підстав та умов криміналізації безгосподарського використання земель дозволяє зробити наступні висновки. По-перше, у законодавця були вагомі підстави для криміналізації такого земельного правопорушення як безгосподарське використання земель. Це явище має достатній для криміналізації характер та ступінь суспільної небезпеки. Воно носить невипадковий та не одноразовий характер. В нашій країні об’єктивно сформувалися умови існування цього діяння, котрі неможливо усунути без застосування кримінальної відповідальності. Україна ратифікувала конвенцію з приводу всесвітньої боротьби з глобальною деградацією та опустеленням земель. Враховуючи наведені обставини, а також той факт, що є необхідність кримінально-правової гарантії охорони конституційних прав та свобод щодо землі, криміналізація безгосподарського використання земель виступила закономірним, соціально обумовленим та своєчасним кроком.
По-друге, аналіз умов криміналізації безгосподарського використання земель показав, що більшості з них вона відповідає. Зокрема, можливість впливу на осіб, які вчиняють безгосподарське використання земель за допомогою кримінально-правових заходів, дійсно існує. Розмір екологічної та матеріальної шкоди, що спричиняється цим злочином суспільству, є досить великим. Позитивні наслідки криміналізації безгосподарського використання земель переважають негативні. Матеріальні ресурси для реалізації кримінально-правової заборони вже сформовані та не є занадто великими. Поряд з цим, така умова криміналізації як домірність санкції та економія репресії при встановленні кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель показує, що санкція за цей злочин потребує конкретизації виключно гуманними шляхами, тобто такими, що не потребуєть ізоляції винного від суспільства. Хоча і з деякими складнощами, але цілком реальною є процесуальна здійсненність переслідування осіб, винних у вчиненні безгосподарського використання земель, за висновком судово-екологічної експертизи. Наявність певних перешкод в процесуальній діяльності пов’язана з недосконалістю розглядуваної норми, а також з недостатнім професіоналізмом осіб, які мають її застосовувати. Історичні традиції та суспільна правосвідомість не протистоять криміналізації безгосподарського використання земель, а, навпаки, її підтримують.
Отже, потреба у встановленні кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель є достатньою, відповідає вимогам сьогодення і характеризується соціальною обумовленістю.
3. Аналіз об’єкта безгосподарського використання земель доводить, що даний злочин відноситься до екологічних злочинів, а отже, правильно знайшов своє місце в Розділі VIII Особливої частини КК України «Злочини проти довкілля». Це пояснюється тим, що безгосподарське використання земель посягає, перш за все, на нормальний природний якісний стан ґрунтового покриву земель як невід’ємного елементу довкілля, а вже потім — на сферу господарського використання корисних якостей землі та охорону прав власності на землю. Об’єкт безгосподарського використання земель необхідно розглядати з точки зору охорони та відтворення важливих природних якостей земель сільськогосподарського призначення.
Родовим об’єктом безгосподарського використання земель, як і переважної більшості екологічних злочинів, є екологічно безпечний стан навколишнього природного середовища як певної сукупності екосистем і природних об’єктів (у тому числі землі, що є невід’ємним його елементом), який відповідає встановленим у законодавстві критеріям, стандартам, лімітам і нормативам, що стосуються його чистоти, ресурсомісткості (невиснаженості), екологічної стійкості, санітарних вимог, видового різноманіття, що забезпечує йому і людині нормальні та сприятливі умови для життєдіяльності й розвитку та потребує постійної охорони і відтворення для теперішніх і майбутніх поколінь.
Через те, що землям притаманне різноманіття властивостей та функцій: екологічні, соціально-економічні та інші, безпосередній об’єкт злочину може бути основним і додатковим. Основним безпосереднім об’єктом безгосподарського використання земель необхідно визнавати нормальний природний якісний стан ґрунтового покриву земель як невід’ємного елементу довкілля. Додатковими безпосередніми об’єктами треба вважати: по-перше, сферу повноцінного та раціонального господарського використання корисних властивостей землі, по-друге, право власності на землю.
Предметом злочинного безгосподарського використання земель слід вважати ґрунтовий прокрив земель сільськогосподарського призначення. Це обумовлюється тим, що в результаті злочинної антропогенної діяльності землевласників та землекористувачів страждає саме поверхневий родючий шар ґрунту, який, завдяки своїм корисним властивостям (насамперед родючості), є найбільш важливою складовою земель сільськогосподарського призначення.
4. Об’єктивна сторона безгосподарського використання земель — це процес суспільно небезпечного і протиправного посягання на довкілля, природні багатства, екологічну безпеку шляхом погіршення якісного стану ґрунтового покриву земель. Характеризується вона: по-перше, суспільно небезпечним діянням у вигляді безгосподарського використання земель; по-друге, суспільно небезпечними наслідками, що перелічені в диспозиції ст. 254 КК України; по-третє, необхідним причинним зв’язком між вказаними діянням та наслідками. Безгосподарське використання земель відноситься до злочинів з матеріальним складом, адже самою диспозицією статті передбачені можливі суспільно небезпечні наслідки такого діяння. Безгосподарське використання земель характеризується складним видом поведінки особи, що може виражатися у формі як дії, так і бездіяльності.
В аналізі об’єктивної сторони безгосподарського використання земель розкривається сутність такого поняття як «безгосподарність», яке полягає в неналежному протиправному використанні цінних ресурсів в процесі господарської діяльності, спряженої із заподіянням матеріальної шкоди державним та громадським підприємствам та організаціям, економіці та інтересам суспільства в цілому. В нашому випадку дане поняття пов’язане з порушенням трудової дисципліни, недотриманням вимог земельного, екологічного та інших галузей законодавства України, результатом чого є наслідки у вигляді незворотного погіршення родючого шару земель, що може призвести до їх опустелювання та деградації. «Господарність» у даному контексті означає здатність уміло й добросовісно вести господарство на підставі чинного законодавства у сфері охорони та раціонального використання земель, тому «господарське використання земель» характеризується як діяльність, спрямована на належне, сумлінне використання відповідним суб’єктом грунтового покриву земель у відповідності до встановлених законодавством вимог та нормативів.
Отже, безгосподарське використання земель полягає в тому, що винна особа недобросовісно здійснює господарську діяльність — не виконує або неналежним чином виконує покладений на неї правовий обов’язок дбати про свої землі, захищати їх від шкідливого антропогенного та природного впливу в процесі господарської діяльності, що передбачено законодавством про охорону та раціональне використання земель, в результаті чого настали суспільно небезпечні наслідки у вигляді тривалого зниження або втрати родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту. Безгосподарське використання земель може вчинятися як дією, так і бездіяльністю.
Враховуючи бланкетність диспозиції ст. 254 КК України та невелику судову практику по таким справам, було детально досліджено, які саме діяння можна кваліфікувати як безгосподарське використання земель у формі дії або бездіяльності та ознаки, які характеризують наслідки, зазначені в диспозиції даної норми. Шкода, яка завдається безгосподарським використанням земель, може бути і екологічною (шкода різним екосистемам), і економічною (шкода землі як об’єкту господарювання), потребує обов’язкового обчислення та відшкодування. Вважається за необхідне також проведення відповідної ґрунто-екологічної та інших експертиз, що мають базуватись на достовірній діагностиці стану ґрунтів.
5. Особливості об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 254 КК України, обумовлюють необхідність стверджувати, що особу, яка вчинила безгосподарське використання земель, слід вважати спеціальним суб’єктом. Законодавство України покладає на осіб, які мають у володінні чи розпорядженні землі, обов’язки з приводу їх охорони, раціонального використання та відтворення корисних властивостей, яких дана особа має дотримуватися в процесі господарського використання земель (ст.ст. 91, 96 ЗК України). Отже, суб’єктом безгосподарського використання земель є особа, яка недобросовісно здійснює господарську діяльність — не виконує або неналежним чином виконує покладений на неї правовий обов’язок з приводу раціонального використання земельних ресурсів та всебічної їх охорони від негативного антропогенного та природного впливу в процесі господарської діяльності, що призвело до тривалого зниження або втрати родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту. Причиною деградації земель є порушення землекористувачами та відповідальними особами свого безпосереднього правового обов’язку по охороні та збереженню земель, недотримання елементарних технологічних правил праці в полі, їхнє безвідповідальне ставлення до землі й низька екологічна культура.
Велику суспільну небезпеку несуть у собі злочини проти довкілля, що вчиняються службовими особами. Варто зазначити, що наслідки, які спричиняються безгосподарським використанням земель, часто настають внаслідок зловживань або недбалого ставлення до них саме службових осіб.
Обґрунтовується ідея запровадження у майбутньому кримінальної відповідальності юридичних осіб за вчинення безгосподарське використання земель, адже це могло б слугувати певним поштовхом для ефективної боротьби з протиправною діяльністю юридичних осіб, які порушують обов’язки по охороні земель та своєю методичною суспільно небезпечною діяльністю призводять до настання наслідків, зазначених у ст. 254 КК України. Втім, на даний момент це питання залишається дискусійним та потребує відповідної наукової розробки.
6. Суб’єктивна сторона безгосподарського використання земель визначається складністю об’єктивної сторони цього злочину і зазвичай характеризується «змішаною» формою вини, тобто різним психічним ставленням суб’єкта до діяння та його наслідків. Тобто при безгосподарському використанні земель може мати місце умисне порушення спеціальних правил та обов’язків по охороні та раціональному використанню земель (вчинення земельного правопорушення), і необережне ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків, вказаних у диспозиції ст. 254 КК України, причинно-пов’язаних з діянням, що робить все вчинене злочином. Кримінальне законодавство в частині положення щодо змішаної форми вини в злочинах проти довкілля потребує вдосконалення, адже на практиці можуть виникати складнощі з правильним застосуванням та кваліфікацією таких норм. Отже, доцільним буде внесення роз’яснень у відповідну постанову Пленуму Верховного суду України, — в яких саме випадках йдеться про змішану форму вини щодо злочинів проти довкілля, що буде сприяти позитивному вирішенню питання про їх суб’єктивну сторону.
Можуть також мати місце і випадки вчинення безгосподарського використання земель з непрямим умислом, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо допускала їх настання. Не можна виключати й можливість вчинення цього злочину через необережність. Поясненням цьому можна вважати й сучасний низький рівень екологічної культури (правової свідомості) суспільства, в результаті чого суб’єкт господарювання не завжди усвідомлює дійсну небезпеку своїх вчинків.
Досить яскраво показує приклад безгосподарського використання земель виведені науковцями поняття «делікту необачності» та «злочинної неосвіченості». При вчиненні таких деліктів особа не усвідомлює порушення спеціальних правил, обов’язків, заходів застереження. Вина спеціаліста в більшості випадків заключається в тому, що він не здобув відповідних знань, взявся до справи, посів відповідну посаду, для якої він не годився (некомпетентне, неправомірне здійснення спеціалістами своїх посадових функцій). Результатом «деліктів необачності» та «злочинної неосвіченості» може бути суттєва шкода, отже, вони мають бути кримінально караними.
7. З метою перевірки санкції ст. 254 КК України на оптимальність здійсненого кримінально-правовий аналіз шляхом порівняння санкцій за злочини в сфері землекористування в інших країнах зі схожими соціально-правовими умовами та екологічним станом. Даний порівняльно-правовий аналіз санкцій показав, що такий вид покарання за земельні злочини, як позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю не викликає сумнівів щодо своєї доцільності, тому що очевидною є необхідність відсторонення певної особи від посади або діяльності, через яку вона завдає шкоди якісному стану земель та довкіллю в цілому. Зважаючи на великий обсяг екологічної, економічної та іншої шкоди, а також, з метою впливу на свідомість винного за допомогою позбавлень економічного характеру, доцільним визнається застосування покарання у вигляді штрафу, а його високі розміри мають певним чином стимулювати землевласників та землекористувачів до охорони та раціонального використання земель та зроблять більш економічно невигідним вчинення безгосподарського використання земель. Недоцільними в даному випадку автор визнає лише покарання, що пов’язані з ізоляцією винного від суспільства, враховуючи сучасні тенденції до гуманізації системи покарання.
Проведене дослідження ознак складу злочину безгосподарського використання земель, а також аналіз судової практики по даній категорії справ переконують в необхідності певного вдосконалення ст. 254 КК України шляхом розробки та внесення до неї відповідних змін, що обумовлюється можливістю створення більш ефективного механізму щодо припинення порушень вимог земельного законодавства, а саме шляхом:
1) встановлення кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель загальною площею до 1 га та порушення сівозмін вирощуваних на них культур, якщо це спричинило накопичення в них збудників хвороб, тривале зниження або втрату їхньої родючості та виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту;
2) введення кваліфікуючих ознак — покарання за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або щодо земельних ділянок загальною площею 1 га та більше, та вчинення цих дій службовою особою з використання свого службового становища;
3) підвищення санкцій за рахунок збільшення розмірів штрафу за безгосподарське використання земель та порушення встановлених сівозмін;
4) встановлення конфіскації належної винній особі земельної ділянки або припинення її права користування земельною ділянкою, яку вона взяла в оренду чи користування.
8. Запропонована нова редакція ст. 254 КК України:
«Стаття 254. Безгосподарське використання земель
1. Безгосподарське використання земель загальною площею до 1 га та порушення сівозмін вирощуваних на них культур, якщо це спричинило накопичення в них збудників хвороб, тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту, —
карається штрафом від двохсот п’ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та конфіскацією належної винній особі земельної ділянки або припиненням її права користування земельною ділянкою, яку вона взяла в оренду чи користування, або без такого.
2. Ті самі діяння, що вчинені повторно або щодо земельних ділянок загальною площею 1 га та більше, та вчинення цих дій службовою особою з використання свого службового становища, —
караються штрафом від однієї до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та конфіскацією належної винній особі земельної ділянки або припиненням її права користування земельною ділянкою, яку вона взяла в оренду чи користування, або без такого».
У зв’язку з пропозицією введення такого покарання як конфіскація належної винній особі земельної ділянки, потребує доповнення про окремий вид конфіскації ст. 59 КК України про безоплатне вилучення об’єктів навколишнього природного середовища, які страждають від суспільно небезпечних посягань:
«Стаття 59. Конфіскація майна
2. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Винятковий вид конфіскації встановлюється у випадках суспільно небезпечних посягань на природні об’єкти і виражається в їх безоплатному вилученні, якщо подолання екологічної та економічної шкоди в конкретному випадку не може бути досягнуто шляхом призначенням інших видів покарань».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – ст. 2038. – (Бібліотека офіційних видань).
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25. – ст.131. – (Бібліотека офіційних видань).
3. Говоруха О. М. До проблеми концептуалізації земельних відносин / О. М. Говоруха // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Випуск 16. – 2010. – С. 55-57
4. Про охорону земель: закон України від 19.06.2003 № 962 – VI // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. –ст. 1431. – (Бібліотека офіційних видань)
5. Земельне право України: Підручник / М. В. Шульга, Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман [та ін.]; за ред. М. В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
6. Петров В. В. Правовая охрана природы в СССР: Учебник / В.В. Петров. – М.: Юрид. лит., 1984. – 283 с.
7. Шульга А. М. Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Шульга Андрій Михайлович. – Х., 2004. – 207 с.
8. Кулинич П. Ф. Правові проблеми охорони і використання земель сільськогосподарського призначення в Україні: монографія / П. Ф. Кулинич. – К.: Логос, 2011. – 688 с.
9. Шатохін А. М. Соціологія села / А. М. Шатохін. – К.: Науковий світ, 2000. – 271 с.
10. Економіка сільського господарства: Навч. посібник / В. К.Збарський, В .І. Мацибора, A. A. Чалий [та ін.]; за ред. В. К. Збарського і В. І. Мацибори. – К.: Каравела, 2009. – 264 с.
11. Українські чорноземи деградують [Електронний ресур]. – Режим доступу: http://vkurse.ua/ua/events/chernozemy-degradiruyut.html
12. Клименко А. А. Управління родючістю та поліпшення агроекологічного стану земель Запорізької області / А. А. Клименко. – Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – №3 (15). – 2011. – С. 34-38
13. Нагорна О. Через скільки років Україна може залишитися без чорноземів? / Олена Нагорна // Земельний інвестиційний вісник України : всеукраїнське спеціалізоване видання. – 2011. – № 8. – С. 8-11
14. Корнєєв Ю. В. Земельне право: Навч. посібник / Ю. В. Корнєєв, М. О. Мацелик. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 240 с.
15. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України . – 1996. – № 30. – ст. 141. – (Бібліотека офіційних видань).
16. Дрозд О. Ю. Земля як об’єкт земельних відносин / О. Ю. Дрозд // Адвокат (Наука і практика). – 2009. – № 1 (100). – С. 24-26.
17. Мамалуй О. О. Основи економічної теорії: підручник // О. О.Мамалуй, О. А. Гриценко, Л. В. Гриценко [та ін.]. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.
18. Москва М. Г. Особливості визначення ціни землі / М. Г. Москва // Збірник наукових праць Національного лісотехнічного університету «Науковий вісник». – 2008. – Вип.18.1. – С. 169-172
19. Мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення – перешкода цивілізованому земельному ринку в аграрному секторі / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zsu.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=718:2011-02-02-11-56-35&catid=47:2010-11-28-09-56-31&Itemid=74
20. Держземагентство: мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення звужує конституційні права громадян України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=244107691
21. Чумаченко О. М. Еколого-економічна оцінка втрат від деградації земельних ресурсів (на прикладі земель сільськогосподарського призначення): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 08.00.06 «Економіка природокористування та охорони навколишнього природного середовища» / О. М. Чумаченко. – К., 2010. – 18 с.
22. Панченко П. Н. Криминализация деяний как метод уголовной политики / П. Н. Панченко // Проблемы повышения эффективности борьбы с преступностью. Сборник. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1983. – С. 23-32
23. Тарбагаев А. Н. Ответственность в уголовном праве / А. Н. Тарбагаев // Правоведение. – 1994. – № 3. – С. 102-106
24. Пермяков Ю. Е. Введение в основы уголовной политики: Учебное пособие / Ю. Е. Пермяков. – Самара: Самарский гос. ун-т, 1993. – 103 с.
25. Наумов А. В. Российское уголовное право: Общая часть. Курс лекций: В 2-х томах. Т. 1 / А. В.Наумов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 2004. – 496 c.
26. Коробеев А. И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации : монография / А. И. Коробеев. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного университета, 1987. – 267 с.
27. Лопашенко Н. А. Уголовная политика: понятие, содержание, методы и формы реализации / Н. А. Лопашенко // Уголовное право в ХХI веке: Материалы Международной научной конференции на юридическом факультете МГУ им. М. В. Ломоносова 31 мая – 1 июня 2001 г. М.: Лексэст, 2002. – С. 177-181.
28. Молодцов А. С. Понятие и основные направления уголовной политики и участие общественности в борьбе с преступностью / А. С. Молодцов, Е. В Благов : Текст лекций. – Ярославль: Ярославльский гос. ун-т, 1987. – 50 с.
29. Злобин Г. А. Некоторые теоретические вопросы криминализации общественно опасных деяний / Г. А. Злобин, С. Г. Келина // Проблемы правосудия и уголовного права; редкол.: А.М. Ларин и др. – М.: ИГПАН, 1978. – С. 108-110
30. Мовчан Р. О. Суспільна небезпека діяння як принцип криміналізації самовільного зайняття земельної ділянки / Р. О. Мовчан // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 2. – С. 81-92.
31. Беккария Чезаре. О преступлениях и наказаних / Чезаре Беккария; [перевод с итал.]. – М.: СТЕЛС, 1995. – 304 с.
32. Кенни К. Основы уголовного права / К. Кенни; под ред. и вступ. ст. Никифорова Б. С. – М.: Из-во Иностранной литературы, 1949. – 253 с.
33. Гальперин И. М. Уголовная политика и уголовное законодательство / И. М. Гальперин [В кн.: Основные направления борьбы с преступностью]. – М.: Юрид. лит-ра, 1975. – 176 с.
34. Основания уголовно-правового запрета: криминализация и декриминализация / под ред. В. Н. Кудрявцева и А. М. Яковлева. – М.: Наука, 1982. – 304 с.
35. Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Н. А. Беляев. – Ленинград : Изд-во Ленинградского университета, 1986. – 176 с.
36. Кузнецов В. В. Сучасні фактори нормотворення у сфері кримінального права / В. В. Кузнецов // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 12 (88). – С. 37-40.
37. Орлеан А. М. Соціальна обумовленість криміналізації та кримінально-правова характеристика торгівлі людьми : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Орлеан Андрій Михайлович. – Х., 2003. – 226 с.
38. Великий тлумачний словник укр. мови [ уклав і ред. В. Т. Бусел]. – К.: Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.
39. Робак В. А. Обумовленість кримінально-правового захисту від створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань / В. А. Робак // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 1. – С. 162-166.
40. Палій М. В. Підстави як група факторів криміналізації порушень у сфері безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту / М. В. Палій, Є. С. Назимко // Вісник Академії адвокатури України. – 2009. – № 3 (16). – С. 64-68.
41. Ефремов Р. С. К вопросу о пределах криминализации отдельных общественно опасных посягательств на бюджетные правоотношения / Р. С. Ефремов // Актуальные вопросы юриспруденции. – 2008. – № 9. – С. 18-21.
42. Фефелов П. А. Критерии установления уголовной наказуемости деяния / П. А. Фефелов // Советское государство и право. – 1970. – № 11. – С. 101-103
43. Пермяков Ю. Е. Категория «общественная опасность» в советском уголовном праве: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Ю. Е. Пермяков. – М., 1989. – 205 с.
44. Митрофанов А. А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація / А. А. Митрофанов. – Одеса: Вид-во Одеського юридичного інституту НУВС, 2004. – 132 с.
45. Дагель П. С. Основания установления уголовной наказуемости деяния / П. С. Дагель // Учебные записки Дальневосточного государственного университета. – 1961. – Вып.3. – С. 185-197
46. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько [та ін.]; за ред. М. І. Мельника, В. А. Климен-ка. – вид. 3-тє, переробл. та допов. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
47. Доповідь заступника начальника Головного управління Держкомзему у Одеській області Є. С. Берднікова на спільній колегії 27 травня 2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gisupravlenie.at.ua/load/0-0-0-22-20
48. Корнякова Т. В. Охорона довкілля – важлива функція української держави / Т. В. Корнякова // Проблеми законності. – 2009. – № 104. – С.166-176
49. Антонов А. Д. Теоретические основания криминализации [Електронний ресурс] / Антонов А. Д // Черные дыры в Российском Законодательстве 2002. – №2. – Режим доступу: http://www.k-press.ru/bh/2002/2/rantonov/rantonov.asp
50. Лопашенко Н. А. Уголовная политика / Н. А. Лопашенко. – М.: Волтерс Клувер, 2009. – 608 с.
51. Голота Л. Об’ємна щільність – індикатор агрофізичного стану та аргумент функції агрогідрологічних властивостей ґрунтів / Любов Голота // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Зб. наук. праць. Випуск 3 (39). – Рівне. – 2007. С.300-309
52. Агапов П. В. Основания и принципы криминализации организованной преступной деятельности // П. В. Агапов // Государство и право. – 2010. – № 3. – С. .55-65
53. Ефремов Р. С. К вопросу о пределах криминализации отдельных общественно опасных посягательств на бюджетные правоотношения / Ефремов Р. С. // Актуальные вопросы юриспруденции. – 2008. – № 9. – С. 18-21.
54. Андреев И. П. Общее учение о составе преступления / И. П. Андреев, А. Н. Трайнин. – М.: Госюриздат, 1957. – 363 с.
55. Розділ XIX. Організаційно-правове забезпечення раціонального використання земель сільськогосподарського призначення [Електронний ресурс]. – Аграрне право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, В. М. Корнієнко. – Режим доступу : http:// www/vuzlib.net/apu/19.htp
56. Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці від 17.06.1994 [Електронний ресурс] . – Режим доступу : http://ua-info.biz/legal/baseti/ua-rmtppt/index.htm.
57. Білявський Г.О. Основи екології: навч. посібник / Г.О.Білявський, Р. С. Фурдук, І. Ю. Костіков. – К.: Либідь, 2006. – 408 с.
58. Черевко Г. В. Економіка природокористування: Навчальний посібник / Г. В. Черевко, М. І. Яцків. – Львів: Світ, 1995. – 208 с.
59. Татаріко О. Г. Подолання опустелення і деградації земель як базова основа збалансованого розвитку сільського господарства / Татаріко О. Г. // Екологічний вісник. – 2007. – № 5. – С. 20-21.
60. Кодекс України про адміністративні провопорушення від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – ст. 1122.
61. Загальна характеристика адміністративних правопорушень у сфері земельних правовідносин [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://4italka.at.ua/publ/studentu/jurisprudencija/zagalna_kharakteristika_administrativnikh_pravoporushen_u_sferi_zemelnikh_pravovidnosin/4-1-0-4
62. Лапина М. А. Юридическая ответственность за экологические правонарушения / М. А. Лапина. – М.: Изд-во «Экзамен», 2003. – 288 с.
63. Мельник М. І. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / М. І. Мельник, М. І. Хавронюк; 7-ме вид., переробл. та допов. – К.: Юридична думка, 2010. – 1288 с.
64. Жариков Ю. Г. Закон на страже землепользования: (Предупреждение земельных правонарушений) / Ю. Г. Жариков. – М.: Юрид. лит., 1985. – 144 с.
65. Козаченко И. Я. Санкции за преступления против жизни и здоровья: обусловленность, структура, функции, виды / И. Я. Козаченко. – Томск : Изд-во Томского ун-та, 1987. – 232 с.
66. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. / Р. В. Вереша. – 2-ге вид.перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 320 с.
67. Курс советского уголовного права: в 6-ти т. – Т. 1. / Под ред. А. А. Пионтковского и др. – М.: Наука, 1970. – 312 с.
68. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений / С. Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 9-10.
69. Сергеевский Н. Д. Русское уголовное право. Пособие к лекциям. Часть общая /Н. Д. Сергеевский; под. ред. А. А. Жижиленко. – 5-е узд. – СПб.: Типография М. М. Стасюлевича, 1904. – 420 с.
70. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. Том XI. Общественно-юридический. Полутом I. – М.: Изд-во Сытина. – 1911. – с.70.
71. Познышев С. В. Основные начала науки уголовного права / С. В. Познышев. – М.: Изд. А. А. Карцева, 1912. – 653 с.
72. Пионтковкий А. А. Уголовное право РСФСР: Часть Общая / А. А. Пионтковский. – М.: ГИЗ, 1925. – 478 с.
73. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений: Объект и квалификация преступлений / В. К. Глистин. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 128 с.
74. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н. И. Коржанский. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 243 с.
75. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б.С. Никифоров. – М.: Госюриздат, 1960. – 229 с.
76. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В. Я. Таций. – Харьков: Вища шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1988. – 198 с.
77. Брайнин Я. М. Некоторые вопросы учения о составе преступления в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин // Научн.зап. Киевского ун-та, 1950. – т.IX. – вып.4. – С. 53-59
78. Фролов Е. А. Спорные вопросы общего учения об объектах преступления / Е. А. Фролов // Сб. уч. тр. Свердл. юрид. ин-та, 1969. – вып. 10. – С. 184-225
79. Наумов А. В. Российское уголовное право: Общая часть. Курс лекций / А. В. Наумов. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 560 с.
80. Тер-Акопов А. А. Защита личности – принцип уголовного закона / А. А. Тер-Акопов // В сб.: Современные тенденции развития уголовной политики и уголовное законодательство. – М., 1994. – 237 с.
81. Фесенко Є. В. Кримінально-правовий захист здоров’я населення (коментар законодавства та судової практики) / Є. В Фесенко. – К.: Істина, 2001. – 192 с.
82. Трубников В. М. Новый взгляд на объект преступления / В. М. Трубников // Право і безпека. – 2002. – № 1. – С. 81-87.
83. Емельянов В. П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке / В. П. Емельянов // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7-11.
84. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления: Методологические аспекты / Г. П. Новоселов. – М.: НОРМА, 2001. –208 с.
85. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні (Проблеми теорії, застосування розвитку кримінального законодавства) / Гавриш С. Б. – Київ : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2002. – 633 с.
86. Демидов Ю. А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве / Ю. А. Демидов. – М.: Юрид. лит-ра, 1975. – 182 с.
87. Про охорону навколишнього природного середовища: закон України від 25.06.1991 № 1264-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – ст. 546. – (Бібліотека офіційних видань).
88. Дубовик О. Л. Причины экологических преступлений / О. Л.Дубовик, А. Э.Жалинский; отв. ред.: О. С. Колба