КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИ, ВЧИНЕНІ З МОТИВІВ РАСОВОЇ, НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧИ РЕЛІГІЙНОЇ НЕТЕРПИМОСТІ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Уварова Наталія Володимирівна

УДК 343.6

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИ, ВЧИНЕНІ З МОТИВІВ РАСОВОЇ, НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧИ РЕЛІГІЙНОЇ НЕТЕРПИМОСТІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Примаченко Віталій Федорович,
кандидат юридичних наук

Дніпропетровськ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………….. 4
ВСТУП……………………………………………………………………... 5
РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ТА СУЧАСНИЙ СТАН КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИ, ВЧИНЕНІ З МОТИВІВ РАСОВОЇ, НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧИ РЕЛІГІЙНОЇ НЕТЕРПИМОСТІ……………. 14
1.1 Розвиток норм про злочини проти життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості в українському кримінальному законодавстві…….. 14
1.2 Поняття та види злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості у сучасному кримінальному праві………………….. 32
Висновки до розділу 1……………………………………………………. 52
РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИ, ВЧИНЕНИХ З МОТИВІВ РАСОВОЇ, НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧИ РЕЛІГІЙНОЇ НЕТЕРПИМОСТІ……………………………………….. 55
2.1 Об’єкт злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості……………………………………...………………… 55
2.2 Об’єктивна сторона злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості…………………………………………………………. 72
2.3 Суб’єкт злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості…………………….…………………………………… 89
2.4 Суб’єктивна сторона злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості…………………….…………………………………… 105
Висновки до розділу 2……………………………………………………... 124
РОЗДІЛ 3. СПЕЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИ, ВЧИНЕНІ З МОТИВІВ РАСОВОЇ, НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧИ РЕЛІГІЙНОЇ НЕТЕРПИМОСТІ……………. 127
3.1 Відмежування злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості від суміжних складів злочинів……………………… 127
3.2 Покарання за злочини проти життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості……….. 150
Висновки до розділу 3……………………………………………………... 167
ВИСНОВКИ…………………………………………….............................. 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………. 175
ДОДАТКИ………………………………………………………………..... 197

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ГУМВС – Головне управління Міністерства внутрішніх справ
КК – Кримінальний кодекс
КМУ – Кабінет Міністрів України
КНР – Китайська Народна Республіка
МВС – Міністерство внутрішніх справ
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я
ОБСЄ – Організація з безпеки і співробітництва в Європі
ОВС – органи внутрішніх справ
ООН – Організація Об’єднаних Націй
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РСР – Радянська(і) Соціалістична(і) Республіка(и)
РФ – Російська Федерація
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УНР – Українська Народна Республіка
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка

ВСТУП

Актуальність теми. В історії людства нетерпимість існувала завжди, породжуючи війни, релігійну ворожнечу та ідеологічне протистояння. В буденному житті вона виражалась і виражається у фанатизмі, стереотипах, а в державному масштабі – в расовій дискримінації, переслідуванні за національною та релігійною ознакою, в порушенні найважливіших демократичних свобод тощо. В ході безпосередньої реалізації цих негативних процесів об’єктом злочинних посягань неодноразово ставали життя та здоров’я людей – потерпілих від ксенофобських проявів.
Надбанням людства, безперечно, можна вважати Загальну декларацію прав людини, яка у ст. 2 проголошує, що кожна людина повинна мати всі права і свободи незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії. Згідно з цим та іншими міжнародними документами, що містять перелік прав людини або закріплюють положення щодо рівноправності людей незалежно від їх конфесійної та національної приналежності, обов’язком держави є визнання і захист цих прав. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Також ст. 24 Основного Закону визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кримінальне законодавство України виступає запорукою дотримання Конституції, забезпечуючи захист її положень шляхом встановлення кримінально-правових норм і передбачення покарань за їх порушення. 5 листопада 2009 р. прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості». Особливістю цього законодавчого акта, з поміж інших змін до Кримінального кодексу України (далі – КК), стало формування нової групи суспільно небезпечних діянь, а саме злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (п. 14 ч. 2 ст. 115, ч.ч. 2 ст. ст. 121, 122, 126, 127 і 129 КК).
За даними МВС України, протягом 2009-2011 рр. не було зареєстровано жодного злочину проти життя та здоров’я особи, вчиненого з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості. Разом з тим кількість злочинів, потерпілими від яких є іноземці, зростає. Так, у 2009 р. їхня кількість склала 1369 осіб, з яких 74 загинули; у 2010 р. ці показники становили 2269 та 71 особа відповідно; 2011 р. – 2805 та 83. Проте ці злочини кваліфікуються як злочини загальнокримінального характеру. Про це свідчать і результати відповідного опитування працівників ОВС, 68 % з яких підтвердили цей факт. Натомість, згідно з даними моніторингу правозахисних організацій, злочини на ґрунті расової та міжнаціональної нетерпимості мають значно більші масштаби поширення в українському суспільстві, ніж про це свідчить офіційна статистика. Зокрема, у 2009 р. потерпілими від цих злочинів стали 37 людей, 2010 р. – 18 (з них 1 людина загинула), 2011 р. – 48, за чотири місяці 2012 р. – 6. Про наявність латентних проявів різних видів насильства щодо іноземців з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості свідчать і результати опитування студентів-іноземців, 56 % з яких це підтвердили.
У зв’язку з цим стає очевидною необхідність наукової розробки цієї категорії злочинів. В науці кримінального права проблемами злочинів проти життя та здоров’я особи, а також порушень рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань займалося багато вчених, зокрема: С.М. Алфьоров, П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, А.В. Байлов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.В. Бородін, Л.Д. Гаухман, В.О. Глушков, О.В. Гороховська, В.К. Грищук, І.О. Зінченко, С.Л. Лисенков, С.Я. Лихова, О.А. Мартиненко, М.І. Мельник, Л.М. Остапенко, М.І. Панов, В.М. Панькевич, А.А. Піонтковський (син), Е.П. Побєгайло, А.В. Савченко, І.В. Самощенко, В.В. Сташис, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, К.О. Черевко, В.В. Шаблистий, М.Д. Шаргородський, А.В. Шевченко, Н.В. Шепелєва та ін. Значний внесок у розробку питань цієї наукової тематики та сфер правої науки, на якій базується пропонована дисертація, зробили також такі вчені, як Ю.В. Александров, К.В. Антонов, О.М. Бандурка, П.С. Берзін, І.Г. Богатирьов, В.М. Бурдін, П.А. Воробей, Н.О. Гуторова, О.О. Дудоров, Т.А. Денисова, С.Ф. Денисов, В.П. Ємельянов, О.О. Книженко, М.Й. Коржанський, М.В. Корнієнко, О.М. Костенко, Л.М. Кривоченко, В.В. Лень, О.М. Литвак, О.М. Литвинов, В.О. Меркулова, В.А. Мисливий, І.І. Митрофанов, А.А. Музика, В.О. Навроцький, Л.Р. Наливайко, В.І. Осадчий, А.О. Пінаєв, Є.Л. Стрельцов, М.С. Таганцев, В.Я. Тацій, В.П. Тихий, В.М. Трубников, А.П. Тузов, В.О. Туляков, В.І. Тютюгін, Є.В. Фесенко, П.В. Хряпінський, Н.М. Ярмиш, С.С. Яценко та ін.
Разом з тим у працях цих науковців не здійснено комплексного дослідження чинного кримінального законодавства України, що встановлює відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, що й обумовило вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація ґрунтується на положеннях Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 р. № 1911-р.; відповідає пріоритетним напрямкам наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, Плану заходів МВС України щодо протидії расизму та ксенофобії на період до 2012 р., затвердженого розпорядженням МВС України від 18 лютого 2010 № 94, а також планам науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування кримінальної відповідальності за посягання на життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, та вироблення відповідних рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства України і практики його застосування. У зв’язку з цим робота зорієнтована на вирішення таких задач:
 розгляд генезису кримінально-правових норм щодо відповідальності за посягання на життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості на території України;
 з’ясування стану наукової розробленості проблеми в теорії кримінального права;
 аналіз кримінального законодавства зарубіжних країн щодо кримінально-правової заборони посягань на життя та здоров’я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості;
 дослідження об’єктивних та суб’єктивних елементів та ознак складів злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості;
 встановлення елементів подібності й відмінності злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, із суміжними злочинами;
 визначення проблемних питань покарання за посягання на життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості;
 розробка пропозицій для вдосконалення кримінального законодавства України, а також рекомендацій щодо практичного застосування кримінально-правових норм про злочини проти життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері кримінально-правової охорони життя та здоров’я особи.
Предмет дослідження – кримінальна відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.
Методи дослідження. Основним методом, що використовувався у дослідженні, є діалектичний метод наукового пізнання. Поряд з ним застосовувались наукові методи тією мірою, якою вони адекватні об’єкту, предмету та задачам дослідження, а саме: історико-правовий – при вивченні історії становлення на території України правових актів про заборону посягань на життя та здоров’я особи з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (підрозділ 1.1); формально-логічний – при дослідженні поняття, ознак та видів даної категорії злочинів (підрозділ 1.2); догматичний – при здійсненні аналізу норм чинного законодавства з метою виявлення в ньому недоліків та формування пропозицій для вдосконалення (підрозділи 2.1-3.2); порівняльно-правовий – при вивчені досвіду регламентації кримінальної відповідальності за злочини проти життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості в Україні та зарубіжних державах (підрозділи 1.2-3.2); конкретно-соціологічний та статистичний – для узагальнення юридичної практики, анкетування та аналізу емпіричних даних.
Емпіричну основу дослідження склали показники статистичної звітності МВС України за 2009-2011 рр., дані вибіркового вивчення 52 кримінальних справ, пов’язаних із порушеннями прав людини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, а також тих, потерпілими у яких визнавались іноземці, за період 2006-2011 рр., розглянутих судами Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Київської, Харківської областей та м. Києва. У роботі використано результати опитування 233 працівників оперативних та слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України щодо відповідальності за досліджувані злочини, а також 78 студентів-іноземців, що навчаються у вищих навчальних закладах України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших в Україні досліджень кримінальної відповідальності за злочини проти життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості. У роботі висловлено та обґрунтовано низку нових у концептуальному плані та значущих для юридичної практики положень, а саме:
вперше:
– запропоновано розглядати спеціального потерпілого не як обов’язкову ознаку досліджуваних злочинів, оскільки неналежність особи до певної раси, національності чи релігії не виключає можливості вчинення щодо неї злочину проти життя чи здоров’я з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості;
– обґрунтовано, що притягнення особи до кримінальної відповідальності з 14-ти років за вчинення злочину з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості не відповідає принципу встановлення кримінальної відповідальності лише за наявності можливості впливу на певну поведінку людини кримінально-правовими заходами і неможливості впливу на неї іншими засобами. Оскільки законодавець визнає, що усвідомлення мотиву расової, національної чи релігійної нетерпимості досягає ступеня суспільної небезпеки, достатнього для встановлення кримінальної відповідальності з певного віку, то цей віковий критерій повинен бути однаковим у всіх злочинах, вчинюваних з цих мотивів, і становити 16 років;
– запропоновано з метою узгодження положень ст. 24 Конституції України, ст. 161 КК України та норм, що передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, розширити перелік можливих мотивів вчинення даних суспільно небезпечних діянь;
удосконалено:
– поняття додаткового обов’язкового безпосереднього об’єкта всіх злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, під яким запропоновано розуміти суспільні відносини, пов’язані з реалізацією конституційного права людини на повагу до її честі та гідності незалежно від расової, національної чи релігійної приналежності;
– обґрунтування позиції законодавця щодо передбачення відповідальності за досліджувані злочини у розділі ІІ «Злочини проти життя та здоров’я особи» Особливої частини КК, оскільки життя та здоров’я людини визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні, а тому мотиви посягання на них не повинні бути вирішальними при визначенні родового об’єкта цих суспільно небезпечних діянь;
– обґрунтування того, що досліджувані злочини та злочин, передбачений ст. 161 КК «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань», який містить таку обтяжуючу обставину, як поєднання з насильством, створюють колізію кримінально-правових норм, а тому пропонується з ч. 2 ст. 161 КК виключити кваліфікуючу ознаку «поєднані з насильством»;
– кримінальне законодавство України у частині відповідальності за злочини проти життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, шляхом вироблення науково обґрунтованих пропозицій щодо внесення змін та доповнень до ч. 2 ст. 22, ст.ст. 122, 125, 126, 129, 161, 442 КК України;
дістали подальший розвиток:
– вивчення зарубіжного досвіду встановлення та притягнення до відповідальності за злочини проти життя та здоров’я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, яке дозволило, зокрема, довести, що сучасне законодавство країн світу, фактично, не має чітко визначеної одноманітної системи норм щодо охорони життя та здоров’я особи, вчинених з досліджуваних мотивів;
– наукове обґрунтування підходів, які доцільно застосовувати на законодавчому рівні при встановленні покарання за досліджувані злочини, зокрема доцільність встановлення за злочини проти здоров’я, що не спричиняють тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого, альтернативної санкції у виді штрафу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані та впроваджені у:
– правозастосовній діяльності – при вирішенні проблемних питань кваліфікації злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (акти впровадження у практичну діяльність Управління карного розшуку ГУМВС України в Дніпропетровській області від 22.12.2011 р. та 21.05.2012 р.);
– науковій діяльності – при проведенні досліджень у сфері кримінального права та кримінології (акт впровадження у наукову діяльність Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 18.05.2012 р. № 18);
– навчальному процесі – при вивченні курсів Загальної і Особливої частин кримінального права та спецкурсів, присвячених проблемам застосування кримінально-правових норм, а також кримінальній відповідальності за окремі види злочинів (акт впровадження у навчальний процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 14.05.2012 р. № 16).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно і викладені в дисертації положення, що виносяться на захист, розроблені автором особисто. У працях, опублікованих у співавторстві, особисто дисертантом підготовлено підрозділи, присвячені загальній характеристиці злочинів, що вчиняються на ґрунті расової та етнічної ворожнечі у методичних рекомендаціях «Запобігання злочинам, що вчиняються на ґрунті расової та етнічної ворожнечі» і «Особливості прийняття заяв і повідомлень про вчинення злочинів та правопорушень стосовно іноземців та проведення працівниками ОВС дослідчої перевірки за ними». Дослідження за цими роботами проводилися у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ та Головному управлінні МВС України в Дніпропетровській області.
Апробація результатів дисертації. Викладені у дисертації результати досліджень оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Расова дискримінація сьогодні» (Кривий Ріг, 2011), «Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх» (Дніпропетровськ, 2012), «Актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції» (Харків, 2012).
Результати дисертаційного дослідження обговорювалося також на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України з юридичних наук, трьох тезах доповідей на наукових конференціях і двох методичних рекомендаціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання конкретного наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні кримінальної відповідальності за злочини проти життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, та формулюванні теоретичних положень і рекомендацій, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для доктрини кримінального права та правозастосовної практики.
1. Виділено п’ять етапів становлення відповідальності за ці діяння у національному законодавстві залежно від визнання законодавцем ступеня суспільної небезпеки цих діянь і, відповідно, передбачення їх у кримінальному законодавстві, а також від особливостей конструкції норм про ці злочини.
2. Запропоновано класифікацію злочинів проти життя та здоров’я з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості: 1) за основним безпосереднім об’єктом: проти життя (п. 14 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 129), проти здоров’я (ч. ч. 2 ст. ст. 121, 122, 126, 127); 2) за особливостями конструкції складу злочину: з матеріальним складом (п. 14 ч. 2 ст. 115, ч. ч. 2 ст. ст. 121, 122), з формальним складом (ч. ч. 2 ст. ст. 126, 127), з усіченим складом (ч. 2 ст. 129); 3) за ступенем тяжкості: особливо тяжкі (п. 14 ч. 2 ст. 115), тяжкі (ч. ч. 2 ст. ст. 121, 127), середньої тяжкості (ч. ч. 2 ст. ст. 122, 126, 129); 4) за мотивом злочину: з мотивів расової нетерпимості, з мотивів національної нетерпимості, з мотивів релігійної нетерпимості.
3. Визначено, що сучасне законодавство країн світу фактично не має чітко визначеної одноманітної системи норм щодо охорони життя та здоров’я особи від посягань, вчинених з досліджуваних мотивів.
4. Додатковим обов’язковим безпосереднім об’єктом усіх злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, є суспільні відносини, що забезпечують конституційне право людини на повагу її честі та гідності незалежно від расової, національної чи релігійної приналежності.
5. Теоретично обґрунтовано позицію законодавця щодо передбачення відповідальності за досліджувані злочини у розділі ІІ «Злочини проти життя та здоров’я особи» Особливої частини КК, оскільки життя та здоров’я людини визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні, а тому мотиви посягання на них не повинні бути вирішальними при визначенні родового об’єкта цих суспільно небезпечних діянь
6. Спеціальний потерпілий не є обов’язковою ознакою досліджуваних злочинів, оскільки неприналежність особи до певної раси, національності чи релігії не виключає можливості вчинення щодо неї злочину проти життя чи здоров’я з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.
7. У переважній більшості випадків злочини проти життя та здоров’я особи з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості вчиняються групою осіб.
8. Оскільки законодавець визнає, що усвідомлення мотиву расової, національної чи релігійної нетерпимості досягає ступеня суспільної небезпеки, достатнього для встановлення кримінальної відповідальності, з певного віку, то цей віковий критерій повинен бути однаковим в усіх злочинах, вчинюваних з цих мотивів. Тобто відповідальність за досліджувані злочини повинна наставати з 16 років.
9. Усі досліджувані злочини мають як обов’язкові ознаки суб’єктивної сторони вину та мотив їх учинення, а злочин, передбачений ч. 2 ст. 127 КК, – ще й мету. Вина злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинених з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, характеризується умислом. При цьому у злочинах, передбачених п. 14 ч. 2 ст. 115, ч. ч. 2 ст. ст. 121, 122 КК умисел може бути як прямим, так і непрямим, а у ч. ч. 2 ст. 126, 127, 129 КК – лише прямим. Мотив учинення досліджуваних злочинів характеризується трьома видами. При цьому для кваліфікації цих діянь достатньо встановити наявність хоча б одного з мотивів: або расової, або національної, або релігійної нетерпимості.
10. Обґрунтовано, що передбачення у ст. 129 КК такої кваліфікуючої ознаки, як мотиви расової, національної чи релігійної нетерпимості, не відповідає принципам криміналізації діянь, оскільки ця норма органічно поєднана зі ст. 115 КК, тоді як законодавець у останній визнає обтяжуючими відповідальність, окрім зазначених мотивів, ще 13 обставин. Тому суспільна небезпека всіх обтяжуючих умисне вбивство обставин є майже однаковою. Визнання обтяжуючою погрозу вбивством обставиною лише однієї з названих не відповідає логіці побудови кримінально-правових норм.
11. Злочини проти життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, та злочин, передбачений ст. 161 КК «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань», що містить таку обтяжуючу обставину, як поєднання з насильством, створюють колізію кримінально-правових норм, а тому пропонується з ч. 2 ст. 161 КК виключити кваліфікуючу ознаку «поєднані з насильством».
12. З метою узгодження положень ст. 24 Конституції України, ст. 161 КК України та норм, що передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, запропоновано розширити перелік можливих мотивів вчинення останніх посиланням на те, що вони можуть вчинятися «з мотивів расової, національної, релігійної, політичної, статевої, етнічної нетерпимості або нетерпимості, зумовленої різним соціальним походженням, майновим станом, місцем проживання або мовою».
13. З метою встановлення чітких критеріїв відмежування досліджуваних злочинів вважається за доцільне передбачити у ст. 442 КК як обов’язкову ознаку місце вчинення: в межах однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць, або ж країни чи кількох країн.
14. Запропоновано підходи, які доцільно застосовувати на законодавчому рівні при встановленні покарання за досліджувані злочини: 1) оскільки злочини, передбачені чч. 2 статей 122, 127 КК, не спричиняють тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого, то за їх вчинення доцільно передбачити альтернативну санкцію у виді штрафу в розмірі до десяти (ст. ст. 122, 126 КК) і двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 127 КК) відповідно; 2) у ст. 125 КК «Умисне легке тілесне ушкодження» передбачити частину 3, яка б встановлювала відповідальність за вчинення діянь, передбачених частинами 1 або 2 цієї статті, з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості і встановити за його вчинення альтернативну санкцію у виді штрафу в розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі до трьох років; 3) із санкції ч. 2 ст. 126 КК виключити такий вид покарання, як позбавлення волі на певний строк, і натомість передбачити штраф у розмірі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
15. За результатами проведеного дослідження запропоновано такі зміни та доповнення до КК України:
1) в пункті 14 частини 2 статті 115, частинах других статей 121, 122, 126, 127 слова «з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості» замінити словами «з мотивів расової, національної, релігійної, політичної, статевої, етнічної нетерпимості або нетерпимості, зумовленої різним соціальним походженням, майновим станом, місцем проживання або мовою»;
2) частину другу статті 22 після слів і цифр «умисне вбивство (статті 115-117)», «умисне тяжке тілесне ушкодження (статті 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398)» доповнити словами «крім випадків його вчинення з мотивів расової, національної, релігійної, політичної, статевої, етнічної нетерпимості або нетерпимості, викликаної різним соціальним походженням, майновим станом, місцем проживання або мовою»;
3) частину другу статті 122 після слів «до певних дій» доповнити словами «або вчинене групою осіб»;
4) абзац другий частини другої статті 122 викласти в такій редакції: «караються позбавленням волі від трьох до п’яти років або штрафом від трьох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
5) доповнити статтю 125 частиною третьою, виклавши її в такій редакції:
«3. Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинене з мотивів расової, національної, релігійної, політичної, статевої, етнічної нетерпимості або нетерпимості, зумовленої різним соціальним походженням, майновим станом, місцем проживання або мовою, -
карається обмеженням волі до трьох років або штрафом у розмірі від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»
6) абзац другий частини другої статті 126 викласти в такій редакції: «караються обмеженням волі до п’яти років або штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
7) абзац другий частини другої статті 127 викласти в такій редакції: «караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років або штрафом від десяти до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
8) з частини другої статті 129 виключити слова «з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості»;
9) з частини другої статті 161 виключити слово «насильством»;
10) частину першу статті 442 викласти в такій редакції:
«1. Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи в межах однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць, або ж країни чи кількох країн шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алфьоров С.М. Кримінальна відповідальність за погрози застосування фізичного насильства: монографія / С.М. Алфьоров, В.В. Шаблистий. – Запоріжжя: ФОП Зеленкевич Л.П., 2011. – 212 с.
2. Афиногенов С. Насилие и угроза в проекте нового Уголовного кодекса РФ, принятого Государственной Думой / С. Афиногенов // Юридическая газета. – 1996. – № 4. – С. 11–13.
3. Ахмедов У.Н. Доказывание мотива национальной и расовой ненависти или вражды по делам о преступлениях против жизни и здоровья / У.Н. Ахмедов. – М.: Юрлитинформ, 2011. – 192 с.
4. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть / М.И. Бажанов. – Д.: Пороги, 1992. – 165 с.
5. Байлов А.В. Кримінальна відповідальність за посягання на життя та здоров’я особи, вчинені в стані сильного душевного хвилювання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А.В. Байлов. – Харків, 2004. – 18 с.
6. Барышев С.И. О вменении в праве / С.И. Барышев. – М., 1840.
7. Башкатов Л.Д. Религиозная преступность: уголовно-правовые и криминологические проблемы: дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Л.Д. Башкатов. – М., 2001. – 224 с.
8. Богатирьов І. Поняття кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (теоретико-прикладний аспект) / І. Богатирьов // Юридична Україна. – № 3. – С. 72–76.
9. Борисов В.И. Преступления против жизни и здоровья / В.И. Борисов, В.Н. Куц. – Х.: НПКФ «Консум», 1995. – 104 с.
10. Бородин С.В. Преступления против жизни / С.В. Бородин. – СПб: Юридический центр Пресс, 2003. – 467 с.
11. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и её основание в советском уголовном праве / Я.М. Брайнин. – М.: Юридическая литература, 1963. – 274 с.
12. Брич Л. Співвідношення суміжних складів злочинів і складів злочинів, передбачених конкуруючими нормами [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ukrreferat.com/index.php?referat=60308&pg=1. – Заголовок з екрану.
13. Бурковская В.А. Ответственность за криминальные проявления экстремизма: методические рекомендации / В.А. Бурковская. – М.: НИИ при Генеральной прокуратуре РФ, 2002. – 38 с.
14. Вербенський М.Г. Покарання, не пов’язані з позбавленням волі: загальна характеристика і проблеми застосування / М.Г. Вербенський // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (Харків) 25—26 жовтня 2001 р. — К. —Х., 2002. – С. 86–89.
15. Вереша Р.В. Суб’єктивні елементи підстави кримінальної відповідальності: підручник / В. Р. Вереша. – К.: Атіка, 2006. – 379 с.
16. Гавриш С.Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступления / С.Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4-15.
17. Гаухман Л.Д. Насилие как средство совершения преступлений / Л.Д. Гаухман. – М.: Юридическая литература, 1974. – 144 с.
18. Гаухман Л.Д. Насилие при грабеже, разбое и вымогательстве / Л.Д. Гаухман // Советская юстиция. – 1969. – № 2. – С. 22.
19. Гороховська О.В. Вбивство через необережність: проблеми кримінальної відповідальності : монографія / О.В. Гороховська ; за наук. ред. А.А. Музики. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2007. – 180 с.
20. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України : монографія / Н.О. Гуторова. – Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2011. – 383 с.
21. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж, 1974. – 244 с.
22. Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань від 25 листопада 1981 р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
23. Декларація про раси та расові забобони від 27 листопада 1978 р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
24. Демидов Ю. М. Кримінально-правова охорона національної рівноправності громадян / Ю. М. Демидов // Радянська юстиція. – 1993. – № 13. – С. 7–8.
25. Демидов Ю. Н. Уголовная ответственность за нарушение национального и расового равноправия / Ю. Н. Демидов // Государство и право.– 1994. – № 7. – С. 91–99.
26. Демидов Ю.Я. Социальная ценность и оценка в уголовном праве / Ю.Я. Демидов. – М. : Юрид. лит., 1975. – 182 с.
27. Джунусов М.С. Национализм. Словарь-справочник. – М.: «Славянский диалог», 1998. – 238 с.
28. Дискримінація [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://uk.wikipedia.rg/wiki/%D0%94%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F – Заголовок з екрану.
29. Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи від 28 січня 2003 р. (ратифікований Україною 21 липня 2006 р.). – Режим доступу: http://www.coe.int/ecri.
30. Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву / Н.Д. Дурманов. – М. : Госюриздат, 1955.
31. Дэвид Д., Джери Дж. Большой толковый социологический словарь. – М.: 2001 г. – 1072 с.
32. Егорова Н. А. Уголовная ответственность юридических лиц за коррупционные преступления / Н. А. Егорова // Уголовное право. – 2003. – №2. – С. 25-26.
33. Європейська конвенція з прав людини (прийнята у Римі, 4.ХІ.1950 р.) // Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 2002. – С. 239–249.
34. Ємельнов В.П. Визначення об’єкта злочину у кримінально-правовій науці: дискусійні питання / В.П. Ємельянов // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2009. № 2. – С. 125-135.
35. Забарин С. Квалификация преступлений, нарушающих национальное и расовое равноправие / С. Забарин // Советская юстиция. – 1993. – № 16. – С. 26–27.
36. Загальна декларація прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упорядник Ю. К. Кучуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 18–23.
37. Загородников Н.И. Объект преступления и проблема совершенствования уголовного законодательства / Н.И. Загородников // Актуальные проблемы уголовного права. – М. : Изд-во ИГиП АН СССР, 1988. – 100 с.
38. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву / Н.И. Загородников. – М. : Госюриздат, 1961. – 268 с.
39. Залиханова Л. И. Уголовно-правовая и криминологическая характеристика возбуждения национальной, расовой, религиозной вражды: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Залиханова Лейла Ибрагимовна. – М., 2003. – 217 с.
40. Зелинский А. Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание / А. Ф. Зелинський. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.
41. Зінченко І. О. Розділ VІ. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина // Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.]; За ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – С. 108 – 154.
42. Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика / В.И. Зубкова. – М.: Норма, 2002. – 304 с.
43. Иванова В.В. Преступное насилие. Учебное пособие для ВУЗов. - М., 2002.
44. Іванов В. М. Історія держави і права України - Ч.1. Навчальний посібник / К.: МАУП, 2002.- 264 c. Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-book-135.html
45. Кант И. Соч. Т. 4. – М., 1965. – С. 289, 309; Гегель Г. Философия права. – М., 1990. – С. 89.
46. Карпушева І.Ю. Суспільно небезпечна дія у кримінальному праві України : монограф.; За заг. ред. О.М. Литвинова / Карпушева І.Ю. – Харків : НікаНова, 2012.
47. Катування [Електронний ресурс} – Режим доступу: http://legalexpert.in.ua/ komkodeks/uk/81-uky/1807-127.html. - Заголовок з екрану.
48. Кісілюк Е. М. Кримінальне законодавство в період українського державотворення 1917–1921 років: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Кісілюк Едуард Миколайович. – К., 2001. – 216 с.
49. Кісілюк Е. М. Кримінальне законодавство в період українського державотворення 1917–1921 років: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Кісілюк Едуард Миколайович. – К., 2001. – 216 с.
50. Колб О. Г. Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України / [А. П. Гель, О. Г. Колб, В. О. Корчинський та ін.]; За заг. ред. А. Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.
51. Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
52. Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього (прийнята 9 грудня 1948 р.; ратифікована СРСР 18 березня 1954 р.) // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – 3-є вид., доп. і перероб. – К.: Сфера, 2002. – С. 182–185.
53. Конституційне право України / [О. В. Городецький, Є. Я. Кравець, В. Ф. Кузнєцова / За ред. В. Ф. Погорілка]. – К.: Наукова думка, 2000. – 733 с
54. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 400 с.
55. Конституція України (прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.; із змінами, внесеними на підставі Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 р.). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
56. Коржанський М.Й. Проблеми кримінального права. – Київ: Атіка, 2003. – 280 с.
57. Коржанський М.Й. Предмет і об’єкт злочину : монографія / М.Й. Коржанський. – Д. : Юрид. акад. Мін-ва внутрішніх справ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
58. Костенко О. Поняття об’єкта злочину: дискусію варто продовжити / О. Костенко, А. Ландіна-Виговська // Право України. – 2008. – № 4. – С. 101-105.
59. Коченов М.М. Судебно-психологическая экспертиза несовершеннолетних: Информационно-методическое письмо / Под ред. проф. А.Р. Ратинова. - М., 1971. - 67 с.
60. Краткий словарь современных понятий и терминов / под ред. А.В. Макаренко. – М., 1995. – 670 с.
61. Кримінальне право України. Загальна частина / [М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.]. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
62. Кримінальне право України. Загальна частина / за ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я. Тація – К., 2005. – С. 13.
63. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / [Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенківський та ін.] ; За ред. П.С. Матишевського та ін. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
64. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.] ; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – [4-е вид.]. – Х. : Право, 2010. – 456 c.
65. Кримінальний кодекс Республіки Вірменія [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.base.spinform.ru/show_doc.fwx?regnom =7472&page=5 – Заголовок з екрану.
66. Кримінальний кодекс Республіки Молдова [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.legislationline.org/ru/documents/action/ popup/id/14700/ preview – Заголовок з екрану.
67. Кримінальний кодекс Туркменістану [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.legislationline.org/ru/documents/action /popup/id/14380/ preview – Заголовок з екрану.
68. Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. – М.: Госюриздат, 1963. – 324 с.
69. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – Москва: ЮРИСТЪ. – 1999. – С. 126.
70. Кузнєцов В.В. Кримінальне право України: посіб. для підготов. до іспитів / В.В. Кузнєцов, А.В. Савченко; за заг. ред. О.М. Джужи. – [4-те вид.]. – К. : Вид. Паливода А.В., 2009. – 304 с.
71. Кунц Е. В. Преступность на почве межнациональных и религиозных конфликтов и уголовно-правовые меры борьбы с нею: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Кунц Елена Владимировна. – Челябинск, 1998. – 188 с.
72. Кури Х. Имеет ли наказание превентивный эффект? / Х. Кури // Известия вузов. Правоведение. – 2001. – № 3. – С. 143-157.
73. Курс уголовного права. Общая часть. Том 1: Учение о преступлении. Учебник для вузов. / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. - М.: ИКД Зерцало-М, 2002. – 624 с.
74. Лазарев А. М. Субъект преступления: Учебное пособие для студентов / А. М. Лазарев. – М.: ВЮЗИ, 1981. – 87 с.
75. Лейленд П. Кримінальне право: злочин, покарання, судочинство (Англ. підхід) / П. Лейленд / Пер. з англ. П. Таращук. – К.: Основи, 1996.– 207 с.
76. Лень В. В. Осудність у кримінальному праві і законодавстві: монографія / В. В. Лень / Передм. д.ю.н., проф. Ю. М. Антоняна. – Д.: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2008. – 180 с.
77. Леонтьев А.Н. Мотивы / А.Н. Леонтьев // БСЭ. – 3-е изд. – М., 1988. – Т. 17. – С. 61.
78. Лисенков С. Л. Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії / С. Л. Лисенков // Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За заг. ред. В. Г. Гончаренка, П. П. Андрушка (у трьох книгах). – Книга друга. – К: “ФОРУМ”, 2005. – С. 163–166.
79. Лихова С. Я. Актуальні проблеми систематизації злочинів проти окремих конституційних прав людини і громадянина за КК України 2001 р. / С. Я. Лихова // Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України: Матеріали наук.-практ. конф. (Івано-Франківськ), 3–4 жовт. 2002 р. / Редкол.: Басай В. Д. (голов. ред.) та ін. – Івано-Франківськ: Обласна друкарня, 2002. – С. 171.
80. Лихова С. Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України) / С. Я. Лихова / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – 573 с.
81. Лихова С. Я. Кримінально-правова охорона виборчих прав громадян за новим КК України / С. Я. Лихова // Право України. – 2002. – № 2. – С. 115.
82. Лихова С. Я. Проблеми визначення об’єкта окремих злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини (розділ V Особливої частини Кримінального кодексу України) / С. Я. Лихова, П. С. Берзін // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2004. – № 2. – С. 39.
83. Ломако В.А. О целях наказания и путях их достижения / В.А. Ломако // Проблеми законності: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. Випуск 32. – Х., 1997. – С. 111–116.
84. Лунеев В. В. Преступность ХХ века: Мировые, региональные и российское тенденции (Мировой криминологический анализ) / В. В. Лунеев. – М.: НОРМА, 1997. – 498 с.
85. Малиновский А. А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права / А. А. Малиновский. – М. : Междунар. отношения, 2002. – 376 с.
86. Мальцев В.В. Проблема уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. – 192 с. – С. 78.
87. Маляренко В.Т. Про соціальну зумовленість і справедливість покарання / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 3 (31). – С. 32–44.
88. Марисюк К. Кримінально-правова відповідальність за порушення законодавства у сфері свободи віросповідання у державах пострадянського простору / К. Марисюк // Право України. – 2003. – № 9. – С. 31–34.
89. Марін О. Причини виникнення та існування конкуренції кримінально-правових норм //Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 36. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2001. – С. 454-460.
90. Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм. – Київ: Атіка. – 2003. – 224 с. – С. 175.
91. Матвійчук В.К., Тарарухін С.А. Суб’єктивна сторона складу злочину: Лекція / В.К. Матвійчук, С.А. Тарарухін. – К. : УАВС, 1994. – 35 с.
92. Матишевський П. С. Злочини, які посягають на громадську безпеку / П. С. Матишевський. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 158 с.
93. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак / П. С. Матишевський. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
94. Матишевський П.С., Андрушко П.П. та ін. Кримінальне право України. Загальна частина - К.: Юрінком Інтер, 1997. — 512 с.
95. Махінчук В. Принцип економії репресії у новому Кримінальному кодексі України – важлива запорука адекватності покарання / В. Махінчук // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 11. – С. 69–72.
96. Мельник М. І., Хавронюк М. І. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / М. І. Мельник, М. І. Хавронюк // За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001.– 1104 с.
97. Методичні рекомендації з протидії проявам нетерпимості (ксенофобії) для прокурорів та слідчих прокуратури, представників силових структур, неурядових організацій / Ю.А. Тищенко, О.К. Смірнов, І.М. Осика, О.О. Морозлі; за заг. ред. Ю. Тищенко. – Укр. незалеж. центр політ. дослідж., Інформ.-дослідн. центр «Інтеграція та розвиток», – Київ ; Сімферополь : Агентство «Україна», 2011.
98. Мисливий В.А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту : монографія / В.А. Мисливий. – Д. : Юрид. акад. Мін-ва внутрішніх справ, 2004. – 380 с.
99. Митрофанов І.І. Кримінальне право України. Загальна частина : навчальний посібник / І.І. Митрофанов. – Кременчук: Видавець «ПП Щербатих О.В.», 2009. – 632 с.
100. Михайленко П. П. Кримінальне право України / [П. П. Михайленко, В. В. Кузнецов, В. П. Михайленко, Ю. В. Опалинський]. – К., 2006. – 440 с.
101. Михайленко П. П. Нариси з історії кримінального законодавства Української РСР. Частина перша. – К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1959. – 440 с.
102. Михайлов О. О. Юридична особа як суб’єкт злочину: іноземний досвід та перспективи його застосування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. О. Михайлов. – К., 2008. – С. 1.
103. Михеев Р.И., Корчагин А.Г., Шевченко А.С. Уголовная ответственность юридических лиц: за и против. Монография. - Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1999. – 76 с.
104. Міжнародна Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, прийнята резолюцією 2106 (хх) Генеральної Асамблеї від 21 грудня 1965 р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_105.
105. Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. / [Відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко]. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005. – Т. ІІ: Права людини у контексті поліцейської діяльності. – 1224 с.
106. Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. / [Відп. ред. Є. М. Моісеєв, Ю. І. Римаренко, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко]. – К.: Атіка, 2007. – Т.ІV: Кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі засади поліцейської діяльності. – 968 с.
107. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (прийнятий і відкритий для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 2200 А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 року; набув чинності, в тому числі й для України, 23 березня 1976 року) // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – 3-є вид., доп. і перероб. – К.: Сфера, 2002. – С. 13–23.
108. Модельный Уголовный кодекс / Рекомендательный законодательный акт для Содружества Независимых Государств (Принят на седьмом пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи государств – участников Содружества Независимых Государств 17 февраля 1996 г.). – М., 1996. – 94 с.
109. Модельный уголовный кодекс: Рекомендательный акт для Содружества Независимых Государств: Принят на седьмом пленарном заседании Межпарламент. Ассамблеи государств – участников Содружества Независимых Государств 17 февраля 1996 г. // Информационный бюллетень (Приложение). – 1996. – № 10. – С. 86–216.
110. Морозов В.И. Реальность угрозы и характер причиняемого ею вреда как обязательные признаки преступления, предусмотренного ст. 119 УК РФ / Данелян Л.В., Морозов В.И. // Уголовное право. – 2009. – № 4.
111. Музика А.А. Предмет злочину: теоретичні основи пізнання : монографія / А.А. Музика, Лащук Є.В. – К. : ПАЛИВОДА А.В., 2011. – 192 с.
112. Навроцький В. О. „Загибель людей” як вид злочинних наслідків: проблеми встановлення змісту та кваліфікації / В. О. Навроцький // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітн. 2004р. / Редкол. Сташис В. В. (голов. ред.) та ін. – К.-Х.: „Юрінком Інтер”, 2004. – 280 с.
113. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / В. О. Навроцький. – К.: Знання, 2000. – 771 с.
114. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький. – К.: Атака, – 1999. – 418 с.
115. Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 10 вересня 2008 р. № 3716 “Про затвердження Плану заходів щодо протидії проявам ксенофобії, расової та етнічної дискримінації в українському суспільстві на 2008–2009 роки”. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
116. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (за заг. ред. Гончаренка В.Г., Андрушка П.П.). Книга друга. Особлива частина. – Київ: Форум. – 2005. – У трьох книгах. – С. 346.
117. Неклюдов Н.А. Общая часть уголовного права (конспектъ) / Н.А. Неклюдов. – СПб. : Изд. Русской книж. торговли, 1875. – 192 с.
118. Нетерпимість [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ru.wiktionary.org/ wiki/%D0%BD%0%B5%D1%82%D0%B5%D1% 80%D0%BF%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C#.D0.97.D0.BD.D0.B0.D1.87.D0.B5.D0.BD.D0.B8.D0.B5. – Заголовок з екрану.
119. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б.С. Никифоров. – М., 1960. – 226 с.
120. Новое уголовное право России. Общая часть. – М., 1995. – С. 47.
121. Осадчий В. І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності. Монографія / В. І. Осадчий. – К.: Атіка, 2004. – 336 с.
122. Основи законодавства України про охорону здоров’я : Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
123. Павленко Т.А. Концепція кримінально-правової охорони права людини на життя в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т.А. Павленко. – Львів, 2008. – 17 с.
124. Палій М. Кримінологічна оцінка законодавства України про свободу совісті / М. Палій // Право України. – 1999. – № 12. – С. 91–93.
125. Панов Н. И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления / Н. И. Панов. – Х.: ХЮИ., 1984. – 111 с.
126. Панов Н.И. Квалификация насильственных преступлений. – Х.: Юрид. ин-т, 1986. – 54 с. – С. 41.
127. Панькевич В. М. Актуальні питання кримінально-правової охорони рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії / В. М. Панькевич // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених: Додаток до журналу “Міліція України”. – 2008. – № 10–11. – С. 9–15.
128. Панькевич В. Особливості кримінально-правової протидії порушенню рівноправності громадян / В. Панькевич // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права [текст]: матеріали ІІ Всеукр. наук.-теорет. конф. (Київ, 31 січня 2009 р.) / [Ред. кол. : Є. М. Моісеєв, О. М. Джужа, М. В. Костицький та ін.]; передмова О. М. Джужі. – К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2009. – С. 237–239.
129. Пионтковский А. А. Учение о преступлении / А. А. Пионтковский. – М.: Госюриздат, 1961. – 347 с.
130. Пионтковский А.А. Уголовное право РСФСР. Часть Общая / А.А. Пионтковский. – М., 1924. – 235 с.
131. Подільчак О.М. Мотиви та мотивація злочинів, учинених жінками: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / О.М. Подільчак. – Х., 2004. – 12 с.
132. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» // Вісник Верховного Суду України, 2003, № 1 (35).
133. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / За заг. ред. В. Т. Маляренка. Упорядник П. П. Пилипчук. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 408 с.
134. Правове реагування України на злочини з мотивів упередження / Представництво міжнародної організації з міграції в Україні; Американська асоціація юристів, Ініціатива з верховенства права; Єврейська Іммігрантська Благодійна організація; Регіональне Представництво УВКБ ООН в Україні, Білорусі та Молдові / Ініціатива з питань збереження етнічної різноманітності. Підгрупа з правових питань. – К., 2008. – 22 с.
135. Присяжнюк Т.І. Потерпілий від злочину: проблеми правового захисту : монографія / Т.І. Присяжнюк. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 240 с.
136. Про затвердження нормативно-правових документів з питань трансплантації : Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 25.09.2000 року № 226 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1804.
137. Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості) Електронний ресурс. Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=32154 – Заголовок з екрану.
138. Рарог А. И. Глава V. Субъективная сторона преступления / А. И. Рарог // Энциклопедия уголовного права / Т. 4. Состав преступления. – СПб.: Издание профессора Малинина, 2005. – С. 629 – 787.
139. Рарог А. И. Квалификация преступлений по субъективным признакам / А. И. Рарог. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 279 с.
140. Рарог А. И. Субъективная сторона и квалификация преступлений / А. И. Рарог. – М.: ООО “Профобразование”, 2001. – 231 с.
141. Релігія: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BB%D1%96 %D0% B3%D1%96%D1%8F. – Заголовок з екрану.
142. Романовский Г.Б. Гносеология права на жизнь / Г.Б. Романовский. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 368 с.
143. Российское законодательство X-XX веков. В девяти томах. Т. 1. Законодательство Древней Руси. / Под общ. ред. проф. О.И. Чистякова. – М., 1984. – 300 с.
144. Савченко А. “Ненависницькі” злочини у США / А. Савченко // Міліція України. – 2006. – № 2. – С. 26–27.
145. Савченко А. В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство Сполучених Штатів Америки: комплексне порівняльно-правове дослідження: Монографія / А. В. Савченко. – К.: КНТ, 2007.– 594 с.
146. Савченко А. В. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, О. О. Дудоров та ін.). – Вид. 4-те, переробл. та допов. / За ред. М. І. Мельника, В. А. Климента / А. В. Савченко. – К.: Атака, 2008. – 376 с.
147. Савченко А. В. Мотив і мотивація злочину: монографія / А. В. Савченко.– К.: Атіка, 2002. – 144 с.
148. Савченко А. Злочини, які вчиняються на ґрунті ненависті / А. Савченко // Міліція України. – 2008. – № 1. – С. 18–19.
149. Савченко А.В. Вплив мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості на кваліфікацію злочинів / А.В. Савченко // Вісник Академії адвокатури України, 2010. - № 1(17). – С. 174-177.
150. Савченко А.В. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / Савченко А.В., Кузнецов В.В., Штанько О.Ф. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 640 с.
151. Сагатовский В.Н. Основы систематизации всеобщих категорий. – Томск, 1973.
152. Сенаторов М. Поняття потерпілого від злочину в кримінальному праві / М. Сенаторов // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 1 (32). – С. 202–210.
153. Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности. - М.: Издательство НОРМА, 1998. - 285 с.
154. Советский энциклопедический словарь. - М, 1988. – С. 870.
155. Советское уголовное право: Часть Особенная / [Бородин С. В., Ковалёв М. И., Козаченко И.Я. и др.) / Под. ред. М. И. Ковалёва. – М.: Юридическая литература, 1983. – 480 с.
156. Советское уголовное право: Часть особенная / [Владимиров В. А., Гельфер М. А., Гришаев П. И. и др.]. / Под ред. В. А. Владимирова, Н. И. Загородникова, Б. В. Здравомыслова. – М.: Госюриздат, 1951. – 589 с.
157. Справа № 1-11/11 Шевченківського районного суду м. Києва // Архів Шевченківського районного суду м. Києва.
158. Сташис В. В., Панов М. І. Безпосередній об’єкт і його значення для кваліфікації злочинів / В. В. Сташис, М. І. Панов // Проблеми правознавства. – Х., 1989. – 108 с.
159. Сташис В.В. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике / В.В. Сташис, М.И. Бажанов. – [2-е вид.]. – Х., 1987. – 216 с.
160. Стефанчук Р. О. Цивільно-правові засади закріплення, здійснення та охорони права на життя як о