КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННІ ДІЇ ЩОДО МАЙНА, НА ЯКЕ НАКЛАДЕНО АРЕШТ, ЗАСТАВЛЕНОГО МАЙНА АБО МАЙНА, ЯКЕ ОПИСАНЕ ЧИ ПІДЛЯГАЄ КОНФІСКАЦІЇ

Короткий опис

УГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

На правах рукопису

СОБОЛЕВА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 343.272 (477)

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННІ ДІЇ ЩОДО МАЙНА, НА ЯКЕ НАКЛАДЕНО АРЕШТ, ЗАСТАВЛЕНОГО МАЙНА АБО МАЙНА, ЯКЕ ОПИСАНЕ ЧИ ПІДЛЯГАЄ КОНФІСКАЦІЇ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Фесенко Євгеній Володимирович,
доктор юридичних наук, професор

Луганськ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4

ВСТУП 6

РОЗДІЛ 1 . СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВІ ВИТОКИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕЗАКОННІ ДІЇ ЩОДО МАЙНА, НА ЯКЕ НАКЛАДЕНО АРЕШТ, ЗАСТАВЛЕНОГО МАЙНА АБО МАЙНА, ЯКЕ ОПИСАНЕ ЧИ ПІДЛЯГАЄ КОНФІСКАЦІЇ 13
1.1. Механізм правового регулювання арешту, застави, опису, конфіскації майна за чинним законодавством України 13
1.2. Історична ретроспектива кримінальної відповідальності за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, що описане або підлягає конфіскації 33
1.3. Зарубіжна регламентація протидії незаконним діям щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації 47
Висновки до розділу 1. 57
РОЗДІЛ 2 . ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ НЕЗАКОННИХ ДІЙ ЩОДО МАЙНА, НА ЯКЕ НАКЛАДЕНО АРЕШТ, ЗАСТАВЛЕНОГО МАЙНА АБО МАЙНА, ЯКЕ ОПИСАНЕ ЧИ ПІДЛЯГАЄ КОНФІСКАЦІЇ 62
2.1. Об’єкт складів злочинів, передбачених ст. 388 КК України 62
2.1.1. Матеріалізовані блага як компонент об’єкта складів злочинів, передбачених ст. 388 КК України 82
2.2. Об’єктивна сторона складів злочинів, передбачених ст. 388 КК України 98
Висновок до розділу 2. 116
РОЗДІЛ 3 . СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ НЕЗАКОННИХ ДІЙ ЩОДО МАЙНА, НА ЯКЕ НАКЛАДЕНО АРЕШТ, ЗАСТАВЛЕНОГО МАЙНА АБО МАЙНА, ЯКЕ ОПИСАНЕ ЧИ ПІДЛЯГАЄ КОНФІСКАЦІЇ 119
3.1. Суб’єкт складів злочинів, передбачених ст. 388 КК України 119
3.2. Суб’єктивна сторона складів злочинів, передбачених ст. 388 КК України 127
Висновки до розділу 3 135
РОЗДІЛ 4. ІНШІ АСПЕКТИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕЗАКОННІ ДІЇ З МАЙНОМ, НА ЯКЕ НАКЛАДЕНО АРЕШТ, ІЗ ЗАСТАВЛЕНИМ МАЙНОМ АБО МАЙНОМ, ЯКЕ ОПИСАНЕ ЧИ ПІДЛЯГАЄ КОНФІСКАЦІЇ 138
4.1. Особливості кваліфікації незаконних дій з майном, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації 138
4.2. Відмежування незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації, від суміжних злочинів та малозначних діянь 145
4.2.1. Відмежування незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації від суміжних злочинів 145
4.2.2. Відмежування незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації від малозначних діянь 154
4.3. Покарання за злочини, передбачені ст. 388 КК України 160
Висновки до розділу 4. 166
ВИСНОВКИ 169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 179

ДОДАТКИ 211

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АКУ – Антимонопольний комітет України;
БТІ – бюро технічної інвентаризації;
ВАТ – відкрите акціонерне товариство;
ГК України – Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року;
ВДВС – відділ державної виконавчої служби;
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року;
ДАІ – Державна автомобільна інспекція;
ДВС – Державна виконавча служба;
ДФ СДП – дочірня філія спеціалізованого державного підприємства;
ЗУ – Закон України;
КК – Кримінальний кодекс;
КК РСФРР 1922 року – Кримінальний кодекс Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки від 26 травня 1922 року;
КК РФ – Кримінальний кодекс Російської Федерації від 24 травня 1996 року;
КК України – Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року;
КК УРСР 1960 року – Кримінальний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки від 28 грудня 1960 року;
КК УСРР 1922 року – Кримінальний кодекс Української Соціалістичної Радянської Республіки, затверджений постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 23 серпня 1922 року;
КК УСРР 1927 року – Кримінальний кодекс Української Соціалістичної Радянської Республіки, затверджений постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 8 червня 1927 року;
КМУ – Кабінет Міністрів України;
КСУ – Конституційний Суд України;
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс від 28 грудня 1960 року;
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року;
МВС – Міністерство внутрішніх справ України;
МК України – Митний кодекс України від 11 липня 2002 року;
ПВСУ – Пленум Верховного Суду України;
ПК – Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року;
п. – пункт;
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка;
с. – сторінка;
СБУ – Служба безпеки України;
СГ ТОВ – сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю;
СГК – сільськогосподарський кооператив;
ст. – стаття;
СФГ – селянське фермерське господарство;
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік;
США – Сполучені Штати Америки;
ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю;
УНР – Українська Народна Республіка;
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка;
УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка;
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина;
ЦК України – Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року;
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року;
ч. – частина.

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасних умовах розбудови української правової держави гостро постає проблема забезпечення захисту інтересів у сфері правосуддя від незаконних дій осіб, на яких покладено обов’язки зі збереження арештованого майна, заставленого майна або майна, що описане чи підлягає конфіскації.
Незаконні дії з майном, що вчиняються особами, які через свій процесуальний статус мають сприяти правосуддю, дискредитують насамперед судову владу України, а також демонструють неспроможність органів Державної виконавчої служби виконувати обов’язки, покладені на них державою.
У новітніх економічних умовах постає проблема дієвості способів забезпечення виконання зобов’язань таких як арешт, опис, застава майна, оскільки часто кошти на рахунках на момент розгляду справи в суді, як правило, просто відсутні. Не завжди можна накласти арешт і на майно, тому що особа, котра вчинила злочин, здійснює дії щодо його відчуження (продає, передає іншим особам на зберігання без повідомлення зацікавленим особам, ховає тощо). Поширення випадків невиконання рішень уповноважених державних органів щодо арешту, опису чи конфіскації майна завдає значної шкоди суспільству, підриває авторитет судової влади взагалі.
Враховуючи ступінь суспільної небезпечності розгляданих злочинів, особливої актуальності набуває теоретичне розроблення комплексу кримінально-правових заходів протидії незаконним діям із майном, що має особливий статус.
Актуальність теми також зумовлюється тим, що останнім часом, в характері злочинних посягань щодо майна, що має особливий статус відбулися радикальні зміни, обумовлені зміною правової регламентації порядку охорони такого роду майна. Зокрема, якщо раніше основним видом злочину було утаювання майна, що підлягає конфіскації, або підпадає під арешт чи опис, то нині в структурі таких посягань не останнє місце за своїм значенням займають розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення, порушення обмеження права користування майном здійснене особою, якій це майно ввірене.
У юридичній літературі окремі питання протидії незаконним діям щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації, приділялася увага в роботах: Д.Ю. Виноградова, А.А. Гулія, О.С. Гореліка, О.І. Друзіна, О.І. Коробєєва, Л.В. Лобанової, М.І. Мельника, Б.Г. Розовського. В ході дослідження автор використовував праці вчених, які присвячені питанням кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя та власності, а саме: Ю.В. Александрова, М.І. Бажанова, В.І. Борисова, О.В. Бриліантова, Г.В. Галахової, І.С. Власова, О.О. Дудорова, М.Р. Косевич, Я.М. Кульберг, В.О. Навроцького, Н.О. Носкової, В.І. Осадчого, Ш.С. Рашковської, В.І. Тютюгіна, Є.В. Фесенка та інших.
У січні 2012 року була захищена дисертація М.І. Омельяненко за темою: «Кримінально-правова охорона порядку поводження з майном, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації», в якій розглядались питання соціальної обумовленості і кримінально-правової характеристики незаконних дій, передбачених ст. 388 КК України, та покарання за злочини, описані у цій статті КК. Разом з тим проблеми кримінальної відповідальності за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, що описане чи підлягає конфіскації, потребують подальшої наукової розробки. Адже залишається чимало дискусійних питань, пов’язаних із кримінально-правовою охороною належного порядку поводження з майном, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, що описане чи підлягає конфіскації. Це, зокрема, питання: родового об’єкта і системи злочинів проти правосуддя злочинів, а також оптимального місцезнаходження заборон, передбачених чинною редакцією ст. 388 КК України; змісту бланкетних ознак і законодавчої конструкції складів злочинів, передбачених ст. 388 КК України; доцільності вказівки на конкретні прояви незаконних дій із майном, що є предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України; кримінально-правового статусу осіб, які вчиняють незаконні дії щодо майна, на яке було накладено арешт або яке описане чи підлягає конфіскації; співвідношення незаконних дій щодо майна зі спеціальним статусом, з одного боку, та злочинів у сфері службової діяльності, злочинів проти власності і малозначних діянь, з іншого; можливості вчинення посягань, предметом яких виступає майно, що має особливий статус, шляхом бездіяльності; конструювання і застосування санкцій, передбачених ст. 388 КК України.
Вищенаведене не лише зумовило вибір теми дослідження, а й свідчить про її актуальність як для здійснення теоретичного аналізу в цій сфері, так і для правильного застосування ст. 388 КК України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка відповідно п. 7 Додатка 2 та п. 7 Додатка 5 «Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років» (затверджено наказом МВС України від 29.07.2010 № 347); п. 2 «Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2011 – 2015 років» (затверджено постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 № 14-10); Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р. (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 1911-р). Тема дисертаційного дослідження затверджена та уточнена на засіданні вченої ради Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (протокол № 18 від 14.05.2008 та протокол № 8 від 22.12.2011).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комплексний науковий аналіз проблем кримінальної відповідальності за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації, а також розробка, на підставі одержаних у ході дослідження результатів, пропозицій з удосконалення кримінального законодавства у сфері протидії незаконним діям з майном, що має особливий статус, і практики його застосування.
Для досягнення цієї мети поставлені такі завданнями:
– провести порівняльно-правовий аналіз понять «арешт», «опис», «застава» та «конфіскація майна»;
– проаналізувати історію розвитку законодавства про відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації, що застосовувалося на території України;
– здійснити порівняльний аналіз окремих положень зарубіжного та вітчизняного кримінального законодавства, яке встановлює відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації;
– провести юридичний аналіз об'єктивних та суб'єктивних ознак злочинів, передбачених ст. 388 КК України;
– встановити особливості кримінально-правової кваліфікації злочинів, передбачених ст. 388 КК України;
– визначити критерії відмежування незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації, від суміжних складів злочинів;
– проаналізувати санкції за злочини, передбачені ст. 388 КК України;
– розробити рекомендації щодо вдосконалення норми про відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації, і практики застосування ст. 388 КК України.
Об’єктом дослідження є сфера суспільних зв’язків, пов’язаних із вчиненням незаконних дій з майном, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації.
Предмет дослідження є кримінальна відповідальність за незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, заставленим майном або майном, що описане чи підлягає конфіскації.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дослідження в роботі були використані такі загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Застосування історичного методу дало можливості дослідити еволюцію кримінальної відповідальності за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації. За допомогою порівняльно-правового методу було досліджено ст. 388 КК України в порівнянні з відповідними нормами зарубіжних країн з метою з’ясування суті і призначення кримінально-правової заборони, її соціальної зумовленості й ефективності, можливості її вдосконалення. Юридичний (догматичний) метод та метод системного аналізу застосовувався для розкриття змісту об'єктивних та суб'єктивних ознак злочинів, передбачених ст. 388 КК України, а також для здійснення співвідношення незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації із суміжними складами злочинів. Метод ідеального моделювання дозволив розглядати склади злочинів, передбачених ст. 388 КК України, як образне, абстрактне відображення злочинів, а також їх модель.
Статистичний метод застосовувався для аналізу поширеності незаконних дій, передбачених ст. 388 КК України. При проведенні опитування та інтерв'ювання працівників правоохоронних органів у роботі використовувався соціологічний метод.
Емпіричну базу дослідження становлять: результати анкетування проведеного серед 130 працівників правоохоронних органів Луганської області (осіб, які проводять дізнання, слідчих, судових виконавців) щодо питання кримінальної відповідальності за незаконні дії з майном що арештоване, описане чи підлягає конфіскації; відомості, одержані в результаті вибіркового дослідження 54 обвинувальних вироків за злочини, передбачені ст. 388 КК України, розглянутих судами України за період 2002-2011 роки. Статистичні дані МВС України за 2001-2011 роки, а також дані Державної судової адміністрації України за період 2001–2011 роки про кількість зареєстрованих на території України злочинів, встановлених ст. 388 КК України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних монографічних досліджень проблем кримінальної відповідальності за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації, з моменту прийняття Кримінального кодексу України 2001 року, а також змін до нього від 3 березня 2005 року та від 22 вересня 2011 року.
До найбільш важливих результатів, що відображають наукову новизну дисертаційної роботи та виносяться на захист, слід віднести такі положення:
уперше:
– установлено необхідність більш чіткої законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, або майна, яке описано чи підлягає конфіскації, шляхом: виключення з диспозиції ч. 1 ст. 388 КК України терміна «банківської» і словосполучення «здійснене особою, якій це майно ввірене» та заміни поняття «банківських операцій» на дефініцію «фінансово-господарських операцій»;
– запропоновано з метою забезпечення збереження арештованого й описаного майна зобов’язати державних виконавців реєструвати рішення щодо арешту майна та заборони його відчуження у відповідних державних реєстрах;
– обґрунтовано необхідність диференціації кримінальної відповідальності за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації шляхом передбачення у частині 3 ст. 388 КК України такої кваліфікуючої ознаки, як завдання істотної шкоди, та аргументовано кількісні параметри цієї кваліфікуючої ознаки;
– аргументовано необхідність закріплення в санкції ч. 1 ст. 388 КК України такого альтернативного виду покарання, як громадські роботи тривалістю до ста двадцяти годин; та в санкції ч. 2 ст. 388 КК України такого альтернативного виду покарання, як громадські роботи тривалістю від ста двадцяти до двохсот сорока годин;
удосконалено:
– зміст поняття родового об’єкта діянь, об’єднаних у розділі XVIII Особливої частини КК України, під яким пропонується розуміти впорядкованість соціальних зв’язків у сфері реалізації інтересів правосуддя;
– аргументацію на користь того, що незаконні дії із заставленим майном не становлять суспільної небезпеки і є за своєю юридичною природою цивільним деліктом;
– дефініцію поняття «майно з особливим статусом», під яким слід розуміти майно, стосовно якого було ухвалено відповідне рішення, згідно з яким власник або довірена особа обмежується в праві розпорядження таким майном, користування ним або в його вилученні та передачі іншим особам;
– правила кваліфікації окремих посягань, суміжних із незаконними діями щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації;
набули подальшого розвитку:
– положення про необхідність виключення з диспозиції ч. 1 ст. 388 КК України такої форми об’єктивної сторони, як відчуження;
– положення про те, що криміналізація незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації, відбулася з порушеннями окремих принципів криміналізації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції одержаних розтягом наукового дослідження можуть бути використані: а) у законотворчій діяльності – для вдосконалення норм кримінального законодавства в частині відповідальності за злочини, що посягають на інтереси правосуддя у сфері неухильного виконання судових рішень та рішень інших державних органів чи посадових осіб з реалізації цілей і завдань правосуддя; б) у правозастосовній діяльності – під час вирішення питань, пов’язаних із кваліфікацією незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт,заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації та їх відмежування від суміжних злочинів; в) у науково-дослідній роботі – у ході подальшого дослідження проблем кримінальної відповідальності за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації; г) у навчальному процесі – на лекціях, семінарах та практичних занять з курсів та спецкурсів кримінального права та кваліфікації злочинів, а також для підготовки навчальних посібників і підручників.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на: науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми вдосконалення кримінального та адміністративно-деліктного законодавства» (м. Луганськ 28 травня 2008 р.); восьмій міжнародній науково-практичній конференції «Бізнес та злочинність» (м. Луганськ, 29 – 30 жовтня 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Правові засади забезпечення економічної безпеки в сучасних умовах» (м. Луганськ, травень – червень 2010 р.); науково-практичній конференції «У колі учнів та колег» (м. Київ, 17 червня 2011 р.); четвертій міжнародній науковій інтернет-конференції «Розвиток держави і права в сучасних умовах: досвід, реалії, перспективи» (м. Луганськ, лютий 2012 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у шести наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях і двох тезах виступів на конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, що вміщують тринадцять підрозділів, висновків, семи додатків і списку використаних джерел (323 найменування). Повний обсяг дисертації становить 226 сторінок, з яких основний текст – 178 сторінок, додатки – 16 сторінок, список використаних джерел – 32 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження питань кримінальної відповідальності за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації, дало змогу вирішити окреслені завдання та підтвердити актуальність проблеми, яка визначена у вступі. До найважливіших висновків та пропозицій слід віднести такі:
1. Юридичний (догматичний) метод дозволив виділити наступні характерні ознаки юридичних термінів, що використовуються в чинній редакції ст. 388 КК України: а) арешт майна – це процедура, яка застосовується на підставі відповідного рішення для забезпечення позову та вжиття запобіжних заходів, сплати боргових, податкових та інших майнових зо¬бов’язань, який спрямований на збереження майна, щоб останнє не було втрачено. Чинне законодавство України передбачає вісім видів арештів, що виконуються в порядку, передбаченому виконавчим, кримінально-процесуальним, податковим законодавством та антимонопольним законодавством, та полягає в описі такого майна, забороні його відчуження, передачі на зберігання, з попередженням зберігача про юридичну відповідальність за вчинення противоправних дій з ним; б) застава майна – це спосіб забезпечення зобов’язання, що полягає в обмеженні (обтяженні) розпорядженням таким майном, а іноді й передачі такого майна заставодержателю (кредитору, обтяжувачу), що виникає відповідно до договору, закону, рішення суду. Згідно з чинним законодавством України, застава майна може застосовуватися як: спосіб забезпечення виконання цивільних, господарських зобов’язань; примусовий захід виконання податкового непогашеного в установлений термін зобов’язання платника податків; запобіжний захід, передбачений кримінально-процесуальним законодавством; в) опис майна – це процедура фіксування майнового стану особи, яка полягає у внесенні майна до певного акту опису, що застосовується при арешті майна, а також для забезпечення збереження майна, не пов’язаного з його арештом або конфіскацією підставі рішення уповноваженого суб’єкта (державного виконавця, органа дізнання, слідчого, працівника органу державної податкової служби, нотаріуса, посадовою особою органів місцевого самоврядування чи податкового керуючого); г) конфіскація майна – це вилучення державним виконавцем у дохід держави згідно з рішенням суду (постанови, вироку): 1) майна правопорушників; 2) речових доказів; 3) знарядь та засобів вчинення злочинів.
2. Формування складів злочинів, передбачених ст. 388 КК України, базується на розробках цих складів у законодавстві попередніх років. Між тим, ст. 388 КК України в редакції від 22 вересня 2011 року, порівняно зі ст. 182 КК 1960 року та попередніми редакціями ст. 388 КК України (редакція від 5 квітня 2001 року та редакція від 3 березня 2005 року) має суттєві відмінності. У переважній більшості їх слід оцінити позитивно. Однак зміни, внесені до ч. 1 ст. 388 КК України Законом від 22 вересня 2011 року, – це спроба укріплення позицій кредиторів фінансових послуг, якими є банки та інші фінансові установи.
3. При розгляді об’єктивних ознак складів злочинів, передбачених ст. 388 КК України, підтримана позиція вчених, які в якості об’єкта злочину розглядають не суспільні відносини, а цінності яким завдається шкода. Формула “об’єкт злочину – цінності» дала змогу встановити, що: а) родовим об’єктом злочинів, передбачених ст. 388 КК України, є соціальні зв’язки у вигляді нормальної діяльності суду та правоохоронних органів з реалізації інтересів правосуддя, закріплені в окремих статтях розділів ІІ та VІІІ Конституції України, Кримінального, Кримінально-процесуального, Цивільного процесуального, Господарського процесуального кодексів України та Кодексу адміністративного судочинства України; б) безпосереднім об’єктом злочинів, передбачених ст. 388 КК України, в частині незаконних дій з арештованим чи описаним майном, є нормальна діяльність тих уповноважених органів, які наділені правом прийняття рішення про накладання арешту чи опису майна, встановлення обмеження права користування таким майном; в) безпосереднім об’єктом злочинів, передбачених ст. 388 КК України, в частині незаконних дій із заставленим майном, виступає впорядкованість суспільних зв’язків у сфері виконання цивільно-правових і майново-господарських, податкових зобов’язань; г) безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 388 КК України, виступає впорядкованість суспільних зв’язків у сфері виконання судових актів, покликаних забезпечити конфіскацію майна; д) шкода, завдана цими злочинами, носить комплексний характер. Організаційна – щодо суб’єктів, які забезпечують належне виконання арешту, опису чи конфіскації майна; майнова – щодо суб'єкта, чиї права на відшкодування збитку були безпосередньо порушені будь-яким діянням, передбаченим ст. 388 КК України.
4. Кримінально-правові заходи боротьби зі злочинами, передбаченими ст. 388 КК України, у частині незаконних дій щодо арештованого, описаного майна або майна, що підлягає конфіскації, є вимогою сьогодення. Існування досліджуваних кримінально-правових норм в Особливій частині КК України цілком виправдано й відповідає принципам криміналізації, але не всім. Наприклад, не відповідає принципу поширеності діяння. Криміналізації незаконних дій із заставленим майном не має жодних соціальних принципів криміналізації.
5. Матеріалізованим благом (предметом злочинів), що охороняється, ст. 388 КК України, виступає майно з особливим статусом, тобто майно щодо якого була застосована відповідна процедура, згідно з якою власник або довірена особа обмежується у праві розпорядження таким майном, користування ним або в його вилученні та передачі іншим особам. Майно, на яке накладено арешт – це майно, щодо якого було ухвалене, уповноваженими органами держави, відповідне рішення, згідно з яким власник майна або його довірена особа обмежується у свободі вільного розпорядження чи користування таким майном. Заставлене майно – це визначене за індивідуальними чи родовими ознаками майно (рухоме чи нерухоме), яке має особливі споживчі можливості та на підставі рішення суду чи іншого уповноваженого органу держави, або посадової особи, умов договору, на нього накладені певні обмеження обігу. Майно, яке описано – це майно, внесене до відповідного акту опису. Останній повинен містити перелік індивідуальних (товарний знак, дата випуску тощо) чи родових ознак (число, вага, міра), що дозволяє ідентифікувати конкретні описані предмети (речі) із загальної майнової маси.
Майно, яке підлягає конфіскації за рішенням суду – це майно, щодо якого винесене судове рішення (вирок, постанова) про примусове й безоплатне вилучення у власність держави, яке вступило у законну силу, але ще не виконано у порядку, визначеному законодавством.
6. Об’єктивну сторону складів злочинів, передбачених ст. 388 КК України, складають наступні альтернативні діяння: а) розтрата арештованого, описаного, заставленого майна або майна, що підлягає конфіскації – це незаконне витрачання ввіреного майна (продаж або передача третім особам, споживання, дарування тощо); б) відчуження арештованого, описаного, заставленого майна або майна, що підлягає конфіскації, тобто незаконна передача майна третім особам, внаслідок яких останні набувають право користування таким майном. Відчуження може бути скоєне тільки особою, яке є власником майна яке арештоване чи описане, розтрата вчинюється тільки довіреною особою, яка не має таких прав; в) приховування арештованого, описаного, заставленого майна або майна, що підлягає конфіскації, – це фізичне або інтелектуальне утаювання будь-яким способом майна, на яке накладено арешт або яке описано, чим позбавляють або істотно утрудняють будь-які з ним дії. Воно може полягати у передачі арештованого чи описаного майна, іншим особам на зберігання, перевезення в інше місце, укриття такого майна десь у схованці й т.п. Тобто способи приховування можуть бути різними й на кваліфікацію не впливають; г) пошкодження – це противоправний вплив на заарештоване, описане, заставлене чи конфісковане майно, який характеризується погіршенням, зменшенням цінності або втрата на певний проміжок часу матеріальної цінності майна, при цьому істотно обмежується можливість використання такого майна за призначенням; д) знищення арештованого, описаного, заставленого майна або майна, що підлягає конфіскації, – це противоправний руйнуючий вплив на майно, внаслідок якого воно повністю втрачає споживчу якість та економічну (майнову, грошову) цінність, тобто приведення майна в повну непридатність для подальшого використання згідно цільового призначення; е) підміна – заміна одного предмета іншим. Підміна здійснюється суб’єктом злочину з метою приховати майно, яке має більшу економічну цінність і видати майно з меншим грошовим еквівалентом за описане, заарештоване, заставлене чи майна, що підлягає конфіскації; є) інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, або яке описане – це незаконні дії, які безпосередньо не перелічені у диспозиції ч.1 ст. 388 КК України, однак порушують умови зберігання арештованого, описаного, заставленого майна або майна, що підлягає конфіскації; ж) порушення обмеження (обтяження) права користування арештованим, описаним, заставленим майном або майном, що підлягає конфіскації, здійснене особою, котрій це майно було ввірене – це видобування споживчих властивостей майна, на право користування яким у процесі або в результаті його арешту, опису, застави чи конфіскації було встановлено обмеження або обтяження; з) здійснення незаконних банківських операцій з коштами (вкладами), на які було накладено арешт – це проведення будь-якої операції з вкладами, на які накладено арешт. Витратні операції зменшують суму вкладу, яка може бути конфіскована або звернута на погашення боргу, стягнута в якості штрафу й т.п. Здійснення фінансовою організацією банківських операцій з грошовими коштами (вкладами), на які накладено арешт, виявляється в переводі цих коштів на рахунки в інші фінансові установи, видачі позик, кредитів, придбанні нерухомості та іншого майна, а також в інвестиціях.
7. Аналіз суб’єктивних ознак складів злочинів, передбачених ст. 388 КК України, дозволив прийти висновку, що: до суб'єктів незаконних дій щодо майна, яке арештоване, заставлене, описане чи підлягає конфіскації, відносяться: а) спеціальні суб’єкти: 1) особа, яка досягла шістнадцятирічного віку, якій описане, заставлене або арештоване майно офіційно (під розписку) було ввірене (передане на зберігання), для чого був складений відповідний документ, та особа була офіційно попереджена про неприпустимість учинення певних дій з таким майном; 2) представник банківської або іншої фінансової установи, який має право здійснювати фінансові операції і який також обізнаний про заборону здійснення вищезгаданих операцій із коштами (вкладами), на які було накладено арешт; б) загальний суб’єкт: 1) осудна особа, що досягла 16 років, які вчинили незаконні дії з майном, що підлягає конфіскації, яке знаходилося чи перебувало у цій особі у фактичному володінні, користуванні чи розпорядженні.
8. Злочини, передбачені ст. 388 КК, слід відмежовувати від злочинів проти власності за наступними ознаками: а) предметом злочинів, встановлених ст. 388 КК України, може виступати тільки майно, на яке накладено арешт, яке описане чи підлягає конфіскації, а також кошти (вклади), на які був накладений арешт. У свою чергу, предметом злочинів, встановлених ст. ст. 191, 194 КК може бути будь-яке чуже майно; б) обов'язковим елементом суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 191 КК, є корисливий мотив; інший особистий інтерес; інтерес третіх осіб. Злочини, передбачені ст. 388 КК, можуть бути вчинені з будь-яких мотивів; в) якщо за ч. 1 ст. 388 КК України, суб’єкт злочину може бути і власник майна, якому воно ввірено на відповідальне зберігання, то суб’єктом складу злочину, передбаченого статтями 191 та 194 – особа, якій це майно не належить. У випадку, розкрадання арештованого чи описаного майна, яке вчинене довіреною особою (не власником) майна, такі дії слід кваліфікувати за правилами ідеальної сукупністю кримінально-правових норм: ст. 191 КК та ст. 388 КК України.
9. Під час аналізу санкцій, у яких передбачається покарання за незаконні дії щодо майна, яке арештоване, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації, встановлено, що вони є відносно визначеними (залежно від ступеня визначеності розмірів покарання), імперативно кумулятивні (залежно від вказівки на додаткові покарання). Вид і розмір покарань не відповідає ступеню суспільної небезпеки цих злочинів, та є неузгодженим з видом і розміром покарання за схожі злочини.
10. У ході критичного аналізу положень чинної редакції ст. 388 КК України було:
а) обґрунтовано, що цінності, які знаходяться під охороною ст. 388 КК України – це соціальні зв’язки, що виникли і функціонують для збереження матеріалізованого блага – майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, що описане чи підлягає конфіскації. Змістом таких соціальних зв’язків є впорядковані законом відносини, що забезпечують реалізацію судових актів і рішень інших уповноважених органів чи посадових осіб у частині арешту, опису, застави та конфіскації майна;
б) безпосередній об’єкт злочинів, передбачених ч. 1 ст. 388 КК України, в частині незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, або майна, яке описано, порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт виходить за межі тих цінностей, які охороняються розділом XVІІІ Особливої частини КК України, тому що нормативно захищена зацікавленість потерпілої сторони в належному зберіганні майна може відбуватися за рішенням не тільки за рішенням органів суду, а й інших уповноважених органів;
в) підтримано позицію, що незаконним діям із заставленим майном не притаманна суспільна небезпека, вони за своєю природою є цивільним деліктом, й тому такі дії підлягають декриміналізації шляхом виключення з назви та диспозиції ч. 1 ст. 388 КК України слів «заставленого майна» і «із заставленим майном» відповідно;
г) доведено, що використання у диспозиції ч.1 ст. 388 КК України законодавчої конструкції «здійснення представником банківської або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами (вкладами), на які накладено арешт», некоректне з теоретичного погляду. Запропоновано використати в цій статті термін «представник фінансової установи», оскільки згідно з регулятивним законодавством фінансові установи включають банки і кредитні установи, а також професійних учасників ринку цінних паперів;
д) запропоновано диференціювати кримінальну відповідальність за незаконні дії з майном, що має особливий статус, для чого необхідно встановити в ч. 3 ст. 388 КК України відповідальність за незаконні дії щодо майна, яке арештоване, описане чи підлягає конфіскації, за рішенням суду, якщо вони завдали значної матеріальної шкоди, а в примітці до аналізованої статті конкретно визначити розмір матеріальної шкоди;
е) установлено, що обмежене коло суб’єктів злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, дозволяє уникнути відповідальності значній категорії осіб, що ухиляються від виконання судових рішень. Для забезпечення належної кримінально-правової охорони порядку виконання рішень уповноважених державних органів чи судових рішень необхідно передбачити загальний суб’єкт незаконних дій щодо заарештованого або описаного майна. У зв’язку із цим запропоновано виключити з диспозиції ч. 1 ст. 388 КК України словосполучення «здійснене особою, якій це майно ввірене»;
є) з метою вдосконалення виконавчого провадження, запропоновано доповнити ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» та п. 5.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, зобов’язанням державних виконавців зареєструвати рішення щодо арешту майна та заборони його відчуження у відповідному державному реєстрі у п’ятиденний строк після спливу строку для їх оскарження;
ж) з метою однакового та правильного застосування положень ст. 388 КК України, запропоновано викласти правила кваліфікації злочинів, передбачених ст. 388 КК України, у судовому тлумаченні щодо практики застосування законодавства у справах про злочини проти правосуддя.
По-перше, незаконні дії щодо арештованого, описаного майна, які вчиняються шляхом використання особою свого службового становища чи перевищення влади або службових повноважень, потребують додаткової кваліфікації за сукупністю кримінально-правових норм: 364 або 365 КК України. По-друге, заволодіння ввіреним на збереження чужим заарештованим, заставленим, описаним чи конфіскованим майном слід кваліфікувати за правилами ідеальної сукупністю кримінально-правових норм, передбачених статтями 191 або 194 та 388 КК України. По-третє, вчинення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, незаконних дій із заарештованим, заставленим, описаним чи конфіскованим майном, слід кваліфікувати за правилами ідеальної сукупністю кримінально-правових норм: статтями 209 та 388 КК України, тому що об’єктивні й суб’єктивні ознаки зазначених злочинів мають суттєві відмінності. По-четверте, незаконні дії щодо майна, яке підлягає конфіскації, вчинене неслужбовою особою, слід кваліфікувати тільки за ч. 2 ст. 388 КК України, додаткової кваліфікації за загальною конкуруючою нормою, передбаченої ч. 1 ст. 382 КК України, такі суспільно небезпечні дії не потребують;
з) установлено, що відмежування незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації, від малозначних діянь від вартості заарештованого, заставленого, описаного чи конфіскованого майна є не зовсім правильним, тому що малозначність діяння визначається шляхом співвідношення кількісних і якісних характеристик об’єктивних і суб’єктивних ознак, що формально містять склад злочину, але знижують ступінь суспільної шкідливості даного діяння до незначного правопорушення;
й) установлено, непослідовність побудови кримінально-правової санкції ст. 388 КК України та її невідповідність суспільній небезпеці покарання, потребують перегляду розмірів покарання та диференціації кримінальної відповідальності у сфері протидії виконання рішення щодо арешту, застави, опису та конфіскації майна. Тому обґрунтовано положення про необхідність зменшення в санкції ч.1 ст. 388 КК України розміру штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в санкції ч. 2 ст. 388 КК України передбачити розмір штрафу від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Запропоновано у ч. 3 ст. 388 КК України (редакція якої запропонована у ході цієї дисертаційної роботи) імперативно передбачити такий вид покарання як обмеження волі;
і) з метою оптимізації міри покарання за вчинення незаконних дій із арештованим, описаним майном необхідно альтернативно передбачити в санкціях частин 1, 2 ст. 388 КК України такий вид покарання, як громадські роботи.
11. З урахуванням усіх етапів дослідження кримінальної відповідальності за незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації, запропоновано:
1) викласти ст. 388 КК України в наступній редакції:
«Ст. 388 Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або майна, яке описано чи підлягає конфіскації
1. Розтрата, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт або яке описано, чи порушення обмеження права користуватися таким майном, а також здійснення представником фінансової установи банківських операцій з коштами (вкладами), на які накладено арешт, –
караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами терміном до ста двадцяти годин, або виправними роботами терміном до двох років, або обмеженням волі на такий же термін, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю терміном до трьох років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо майна, яке підлягає конфіскації за рішенням суду, що набрало чинності, –
караються, штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами терміном до двох років, або обмеженням волі до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю терміном до трьох років.
3. Дії, передбачені частиною першої або другою цієї статті, якщо вони завдали матеріальної шкоди у значному розмірі, –
караються позбавленням волі терміном від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.
Примітка. У цій статті матеріальна шкода вважається заподіяною в значному розмірі, якщо її розмір у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян».
2) Ч. 4 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» та п. 5.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, доповнити наступним абзацом: «державний виконавець зобов'язаний безоплатно зареєструвати відповідні рішення про арешт чи опис майна у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк після спливу строку для їх оскарження».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраменко О. В. Стан сильного душевного хвилювання: кримінально-правові та психологічні аспекти: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально виконавче право» / О. В. Авраменко. – Львів, 2008. – 19 с.
2. Агузаров Т. К. Преступные посягательства на независимость и неприкосновенность судей / Т. К. Агузаров. – М. : ТК Велби, Издательство Проспект, 2004. – 128 с.
3. Азаров Д. С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації. : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Д. С. Азаров. – К., 2003. – 18 с.
4. Алтухов С. А. Преступления сотрудников милиции (понятие, виды, особенности профилактики) / С. А. Алтухов. – СПб: Юридический Центр Пресс, 2001. – 270 с.
5. Андрушко П. П., Стрижевська А. А. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності / П. П. Андрушко, А. А. Стрижевська // Законодавство України. Науково–практичні коментарі. – 2005. – № 9. – С. 28–87.
6. Андрушко П. П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі: кримінально-правова характеристика: монографія / П.П. Андрушко. – К.: КНТ, 2007. – 328 с.
7. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права // Очерки сравнительного права: Сборник / Сост., пер. и вступит. статья В. А. Туманова. – М.: Прогресс, 1981. – С. 36-86.
8. Антологія української історичної думки: в 10–ти томах / [За ред. Ю. С. Шемшученка]. – К.: Юридична книга, 2002. – Т.2. – 591 с.
9. Атоян О. Н. История государства и права Украины (с древнейших времен до середины XVII века): Курс лекций / МВД Украины, Луганский институт внутренних дел; [Отв. ред. А. Н. Литвинов]. – Луганск: РИО ЛИВД, 2001.
10. Бажанов М. И. Наказание в проекте УК Украины / М. И Бажанов // Проблеми законності. – Вип. 38. – Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – С. 167–179.
11. Баймурзин Г. И. Ответственность за прикосновенность к преступлению / Г.И. Баймурзин. – Алма–Ата, Изд–во «Наука» Казахской ССР, 1968. – 188 с.
12. Баулін Ю. В. Тенденції розвитку сучасного кримінального права України / Ю. В. Баулін // Питання боротьби зі злочинністю: [збірник наук. праць] Випуск 12 / Ред. кол.: Ю. В. Баулін (голов. ред.) та ін. – X.: Вид–во «Кроссроуд», 2006. – С. 23–35.
13. Бахрадзе А. А. Об ответственности за присвоение и растрату чужого имущества по уголовному законодательству досоветского периода / А. А. Бахрадзе // Российский следователь. – М.: Юрист, 2004, № 5. – С. 16–20.
14. Беницкий А. С. Уголовная ответственность за легализацию (отмывание) денежных средств и иного имущества, приобретенных преступным путем: проблемы квалификации и совершенствования законодательства: А. С. Беницкий / Монография / МВД Украины, Луган. ин-т внутр. дел; [Научн. ред. д-р юрид. наук, проф. А. Н. Костенко]. – Луганск: РИО ЛИВД, 2001. – 352 с.
15. Беницкий А. С., Розовский Б. Г., Якимов О. Ю. Ответственность за легализацию преступно приобретенных доходов в уголовном законодательстве Украины и Российской Федерации: [монография] / МВД Украины, Ин–т экон.–пр. исл. НАН Украины, Луган. гос. ун–т внутр. дел им. Э.А. Дидоренко, Восточноукр. нац. ун–т им. В. Даля. – Луганск: РИО ЛГУВД им. Э.А. Дидоренко, 2008. – 496 с.
16. Берзін П. С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України: Монографія / П. С. Берзін. – К.: Атіка, 2005. – 316 с.
17. Берзін П. С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення: [монография] / П.С. Берзін. – К.: Дакор, 2009. – 736 с.
18. Болдарь Г. Є. Деякі проблеми об’єктивної сторони незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації / Г. Є. Болдарь // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. – 2010. – Спец. вип. № 4 «Актуальні проблеми теорії та практики ОРД», присвячений 75-річчю професора Б.І . Бараненка. – С. 249–257.
19. Болдарь Г. Є. Кримінальна відповідальність за незаконні дії щодо майна, яке підлягає конфіскації за рішенням суду, що набрало законної сили // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2010. – Вип. № 2 – С. 153–159.
20. Болдарь Г. Є. Покарання за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано / Г. Є. Болдарь // Правова держава. – 2010. – Вип. № 12 – С. 162–167.
21. Бородін М., Кузьменко С., Кройтор В. Процесуальні питання розгляду справ про виключення майна з опису майна від арешту / М. Бородін, С. Кузьменко, В. Кройтор // Право України. – 1992. – № 2. – С. 15–16.
22. Бородин С. В. Преступления против жизни / С. В. Бородин. – М. : Юристъ, 1999. – 356 с.
23. Борьба с преступностью в Украинской ССР. Том 1 (1917–1925 г.г.) / Автор и составитель П. П. Михайленко. – К. : КВШ Министерства охраны общественного порядка СССР, 1966. – 815 с.
24. Борьба с преступностью в Украинской ССР. Том 2 (1926–1967 г.г.) / Автор и составитель П. П. Михайленко. – К.: КВШ Министерства охраны общественного порядка СССР, 1967. – 952 с.
25. Бриллиантов А. В., Косевич Н. Р. Настольная книга судьи: преступления против правосудия / А.В. Бриллиантов, Н.Р. Косевич. – М. : ТК Велби, Изд–во Проспект, 2008. – 560 с.
26. Брич Л. П. Роль складу злочину у розмежуванні в кримінальному праві / Л. П. Брич // Вісник академії адвокатури України. – 2009. – № 1. – С. 267–269.
27. Бурдін В. М. Окремі проблеми злочинів проти правосуддя за КК України / В. М. Бурдін // Життя і право. – 2004. – № 2. – С. 74–77.
28. Вина в советском уголовном праве: [монография] / Рарог А. И.; науч. ред.: Здравомыслов Б. В. – Саратов : Изд–во Сарат. ун–та, 1987. – 186 c.
29. Вина и квалификация преступлений: [учебное пособие] / Рарог А. И.; Отв. ред.: Гельфер М. А. – М. : РИО ВЮЗИ, 1982. – 63 c.
30. Виноградов Д. Ю. Незаконные действия в отношении имущества, подвергнутого описи или аресту: (уголовно-правовая характеристика и вопросы квалификации). автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Виноградов Д. Ю. – Тюмень, 2008. – 26 с.
31. Вирок Великоберезнянський районний суд Закарпатської області від 6 липня 2010 року Справа № 1–72/10 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень: офіц. веб-портал суд. влади – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua.
32. Вирок Волчанського районного суду Харківської області. Справа № 1-93/10 року від 15 квітня 2010 р [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень: офіц. веб-портал суд. влади – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
33. Вирок Іванівського районного суду Херсонської області. Справа № 1–64/10 23.04.2010 року [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень: офіц. веб-портал суд. влади – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
34. Вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області. Справа № 1-118/07 року від 25 жовтня 2007 року [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень: офіц. веб-портал суд. влади – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
35. Вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2009 року Справа № 1–6/ 2009 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень: офіц. веб-портал суд. влади – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
36. Вирок Корецького районного суду Рівненської області від 26 квітня 2010 року Справа 1 – 66/ 2010 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень: офіц. веб-портал суд. влади – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
37. Вирок Криворіжського районного суду Дніпропетровської області. Справа № 1-92/10 року від 28 квітня 2010 р [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень: офіц. веб-портал суд. влади – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
38. Вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 13 березня 2008 року Справа № 1–42/2008 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень: офіц. веб-портал суд. влади – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
39. Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 25 червня 2008 року. Справа № 1-49 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень: офіц. веб-портал суд. влади – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
40. Вирок Первомайського районного суду Автономної республіки Крим від 15 серпня 2008 року Справа № 1-140/08 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень: офіц. веб-портал суд. влади – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
41. Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2008 року Справа №1-27\2008 року [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень: офіц. веб-портал суд. влади – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
42. Вирок Савранського районного суду Одеської області від 3 грудня 2009 року Справа № 1–130/ 2008 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень: офіц. веб-портал суд. влади – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
43. Вирок Центрального–Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Справа № 1–127/07 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень: офіц. веб-портал суд. влади – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
44. Вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 листопада 2007 року Справа № 1–161 2007 року [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень: офіц. веб-портал суд. влади – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
45. Вереша Р. В. Вина (коментар до ст. 23 КК України) / Р. В. Вереша // Вісник академії адвокатури. – 2009. – № 3. – С. 39-45.
46. Вереша Р. В. Суб’єктивні елементи підстави кримінальної відповідальності: підручник / Р. В. Вереша. – К.: Атіка, 2006. – 740 с.
47. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : Юрид. думка, 2007. – 992 с.
48. Власов И. С. Об объекте преступлений против правосудия / И. С. Власов // Ученые записки. Ученые записки ВНИИСЗ. Вып. 1 (18) / Редкол.: Братусь С. Н. (Гл. ред.), Перлов И. Д., Попова В. И., Садиков О. Н., Ставцева А. И. – М., 1964. – С. 95-106.
49. Военные уставы Петра Великого / [под редакцией профессора Н. Л. Рубинштейна]. – М., 1946. – 80 с.
50. Волобуєв А. Р. Протидія економічним злочинам: [монографія] / А. Р. Волобуєв / НУВС, Чикаго–Кент коледж права, Іллінойський технологічний інститут. – Х.: Видавництво НУВС, 2004. – 568 с.
51. Ворошилин Е. В. Субъективная сторона преступления: учебное пособие / Е.В. Ворошилин, Г.А. Кригер. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – 76 с.
52. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального застосування. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2002. – 634 с.
53. Гальперин И.М. Уголовная политика и уголовное законодательство / И.М. Гальперин // Основные направления борьбы с преступностью. – М., 1975. – 320 с.
54. Гаранина М. А. Система преступлений против правосудия (формирование и развитие) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / М. А. Гаранина. - М., 1995. – 27 с.
55. Гедз М. В. Мета злочину за кримінальним правом України / М. В. Гедз / Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1. – С. 362–369.
56. Голик Ю. В. Преступность – планетарная проблема (К итогам ХІ Конгресса ООН по предупреждению преступности и уголовному правосудию) / Ю. В. Голик, А. И. Коробеев. – СПб: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 215 с.
57. Головчук В. Предмет та суб’єкт незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт або яке описане чи підлягає конфіскації, потребують розширення / В. Головчук / Право України. – 2010. – №1. – С. 194–199.
58. Голоднюк М. Н. Проблемы ответственности за незаконные действия в отношении имущества, подвергнутого описи или аресту либо подлежащего конфискации / М.Н. Голоднюк // Научные труды РАЮН. В 3–х томах. – М.: Юрист, 2003, Вып. 3: Т. 2. – С. 438–440.
59. Голубов И. И. Конфискация имущества как вид уголовного наказания: дисс. ... канд. юрид. наук. / И. И. Голубов. – М., 1999. – 160 с.
60. Горбачова І. М. Заходи безпеки у кримінальному праві: автореф. дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально–виконавче право» / I.M. Горбачева. – Одеса, 2008. – 20 с.
61. Горелик А.С. Преступления против правосудия / А.С. Горелик, Л.В. Лобанова. – СПб.: Юридический центр Пpecc, 2005. – 491 с.
62. Горох О. П. Проблеми конструювання санкцій спеціальних кримінально–правових норм / О. П. Горох // Наукові записки. – 2009. – Т.90.– Юридичні науки. – С. 94–98.
63. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 6. – Ст. 56. Зі змінами, внесеними згідно із Законом № 3932-VI від 20.10.2011.
64. Гражданский кодекс Украины: Комментарий с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2003 года. – Т. 2. – Х.: «Одиссей», 2003 – 1024 с.
65. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2–х частях / А. А. Пушкин В. М. Самойленко, Р. Б. Шишка и др.; под ред. проф. А. А. Пушкина, доц. В. М. Самойленко. – X.: Ун–т внутр. дел; «Основа», 1996. – Часть І. – 440 с.
66. Грамацький Є. Правова природа зберігання майна та його правові підстави за новим закондавством України / Є. Грамацький // Право України. – 2003. – № 10. – С. 108–113.
67. Грищук В. К. Кримінальне право України: Загальна частина: [навч. посіб. для студентів юрид. фак. вищ. навч. закл.] / В.К. Грищук – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – 567 с.
68. Гулый А. А. Уголовная ответственность за незаконные действия в отношении имущества, повергнутого описи или аресту либо подлежащего конфискации : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Гулый Антон Андреевич. – М., 2007. – 195 с.
69. Гуторова Н. А. Уголовное право Украины. Особенная часть: [конспект лекцій] / Н. А. Гуторова.– X. : Одиссей, 2003. – 320 с.
70. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України / Н. О. Гуторова. - X. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с.
71. Дагель П. С. Проблемы вины в советском уголовном праве / П. С. Дагель // Ученые записки ДВГУ. – 1968. – Вып. 21. –Ч. 1.
72. Демидов Ю. А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве / Ю. А. Демидов. – М. : Юрид. лит., 1975. – 182 с.
73. Дємидова Є. Є., Пономаренко Ю. А. Щодо конфіскації майна як виду покарання / Є. Є. Демидова, Ю. А. Пономаренко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lex–line.com.ua? go=full_ article&id=303. – Заголовок з екрана.
74. Декреты Советской власти. Том 2 (17 марта – 10 июля 1918 года). – М. : Государственное издательство политической литературы, 1959. – 686 с.
75. Демин Ю. М. Преступление против правосудия : лекция / Ю. М. Демин. – М. : ЦКиНМОКП МВД России, 2000. – 44 с.
76. Денисов С. А. Актуальные проблемы уголовной ответственности за преступления против правосудия : : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / С.А. Денисов. - Спб. : Университет МВД России, 2002. – 310 с.
77. Дідик С. Є. Історія законодавства про кримінальну відповідальність суддів в Україні / С. Є. Дідик // Судова апеляція. – 2007. – № 6. [Електронний ресурс]. – С. 59–69.
78. Дідик С. Є. Кримінально–правова охорона правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального суб’єкта злочину: автореф. дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С. Є. Дідик. – К., 2009.– 16 с.
79. Джуган М. П. Класифікація злочинів проти правосуддя / М. П. Джуган // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 1. – С. 83–86.
80. Друзин А. И. Диспозиция ст. 312 УК РФ требует уточнения / А. И. Друзин // Законность. – 2002. – № 10. – С. 26–30.
81. Друзин А. И. Воспрепятствование исполнению судебного акта [Текст]