КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РОЗГОЛОШЕННЯ ТАЄМНИЦІ УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) ТА НЕЗАКОННІ ДІЇ ЩОДО УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ): АНАЛІЗ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

УДК 343.45: 347.633 (477)

ГАЛЬЦОВА ВІКТОРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РОЗГОЛОШЕННЯ ТАЄМНИЦІ УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) ТА НЕЗАКОННІ ДІЇ ЩОДО УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ): АНАЛІЗ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор академік
Національної академії правових наук України
Панов Микола Іванович

Харків – 2012
ЗМІСТ
Перелік умовних позначень………………………………………………....…5
ВСТУП………....……………………………………………………………....…6
РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) ТА ІНШИХ ФОРМ ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ
1.1 Соціальна обумовленість закону про кримінальну відповідальність: загальні положення……………………………………………………..………17
1.2 Соціальна обумовленість кримінально-правової охорони усиновлення (удочеріння) та інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: постановка проблеми ………….………………….22
1.3 Фактори, що обумовлюють кримінально-правову охорону усиновлення (удочеріння) та інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: загальна характеристика……….…..30
1.3.1 Соціальні фактори ……………………………………………..…30
1.3.2 Нормативно-правові фактори…………………….………………43
1.3.3 Кримінологічні фактори………………………….........................49
Висновки до розділу 1..…………………………………………………..…59
РОЗДІЛ 2 ОБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ І ПРЕДМЕТ РОЗГОЛОШЕННЯ ТАЄМНИЦІ УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) (СТАТТЯ 168 КК УКРАЇНИ). ОБ’ЄКТ НЕЗАКОННИХ ДІЙ ЩОДО УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) (СТАТТЯ 169 КК УКРАЇНИ)
2.1 Об'єкт злочину: загальна характеристика……………………………...62
2.2 Родовий і видовий об'єкти розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) і незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння)……………..68
2.3 Безпосередній об'єкт розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) і незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння)…………..…83
2.4. Таємниця усиновлення (удочеріння) як предмет злочину…………...92
2.4.1 Загальна характеристика предмета злочину…………………….92
2.4.2 Поняття та ознаки таємниці усиновлення (удочеріння)………101
Висновки до розділу 2…………………………………….………………..109
РОЗДІЛ 3 ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА РОЗГОЛОШЕННЯ ТАЄМНИЦІ УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) (СТАТТЯ 168 КК УКРАЇНИ) І НЕЗАКОННИХ ДІЙ ЩОДО УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) (СТАТТЯ 169 КК УКРАЇНИ)
3.1 Поняття об'єктивної сторони злочину: загальна характеристика..….112
3.2 Об'єктивна сторона розголошення таємниці усиновлення (удочеріння).121
3.3 Об'єктивна сторона незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння).130
3.3.1 Незаконна посередницька діяльність щодо усиновлення (удочеріння), передачі дитини під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян…………………………………………………………..…………….139
3.3.2 Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)…..……..............143
3.3.3 Незаконні дії щодо передачі дитини під опіку (піклування)….146
3.3.4 Незаконні дії щодо передачі дитини на виховання в сім’ю громадян………………………………………………………………………...148
Висновки до розділу 3…………………………………………….…….….151
РОЗДІЛ 4 СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА РОЗГОЛОШЕННЯ ТАЄМНИЦІ УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) (СТАТТЯ 168 КК УКРАЇНИ) І НЕЗАКОННИХ ДІЙ ЩОДО УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) (СТАТТЯ 169 КК УКРАЇНИ)
4.1. Поняття суб'єктивної сторони злочину: загальна характеристика....153
4.2. Вина, мотив, мета розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) і незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння)…………...…………..…....161
Висновки до розділу 4………………………………………………..……171
РОЗДІЛ 5 СУБ’ЄКТ РОЗГОЛОШЕННЯ ТАЄМНИЦІ УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) (СТАТТЯ 168 КК УКРАЇНИ) І НЕЗАКОННИХ ДІЙ ЩОДО УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) (СТАТТЯ 169 КК УКРАЇНИ)
5.1. Поняття суб'єкта злочину: загальна характеристика………………..172
5.2. Ознаки спеціального суб’єкта розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) і незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння)……………177
Висновки до розділу 5……………………………………………………..181
РОЗДІЛ 6 КВАЛІФІКУЮЧІ ОЗНАКИ, ЩО ОБТЯЖУЮТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РОЗГОЛОШЕННЯ ТАЄМНИЦІ УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) (СТАТТЯ 168 КК УКРАЇНИ) І НЕЗАКОННІ ДІЇ ЩОДО УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) (СТАТТЯ 169 КК УКРАЇНИ) ……………………………………………………………182
Висновки до розділу 6 …………………………………………………….193
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...200

Перелік умовних позначень

Дитина-сирота – дитина-сирота та дитина, позбавлена батьківського піклування
ЗУ – Закон України
КК України – Кримінальний кодекс України
ППВСУ – Постанова Пленуму Верховного Суду України
СК України – Сімейний кодекс України
Усиновителі (удочерителі) – усиновителі або усиновлювачі
Усиновлення (удочеріння) – всиновлення або усиновлення
ЦК України – Цивільний кодекс України
ЦПК України – Цивільно-процесуальний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Проблема сирітства в нашій країні останніми роками набула значення національного масштабу і тому потребує уваги та відповідного реагування та вирішення з боку держави і суспільства. На початок 2012 р. за даними Державного комітету статистики України, кількість дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування становить близько 98 тисяч [91]. Причини, внаслідок яких діти втрачають батьківське піклування, різні, і соціологи умовно поділяють їх на дві групи: внутрішньосімейні та загальнодержавні. До внутрішньосімейних відносять такі причини: передчасна смерть батьків чи їх тяжка хвороба, раннє або позашлюбне материнство і подальша відмова батьків (матерів) від своїх дітей, неналежне виконання батьками своїх обов’язків по вихованню дітей, відбування покарання у виді позбавлення волі, вживання батьками алкоголю та наркотичних речовин і т.ін. Загальнодержавними причинами є: серйозні економічні проблеми у сім’ї, скорочення віку населення, погіршення здоров’я населення, відсутність дієвих соціальних програм підтримки сімей, які опинилися у тяжких життєвих умовах і т.ін. Усі ці чинники, так чи інакше, призводять до зростання кількості дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, що є гострою соціальною проблемою держави та суспільства, яка, за твердженням психологів та педагогів, негативно впливає на їх фізичний, розумовий та духовний розвиток дітей.
Пріоритетним напрямком діяльності нашої держави щодо захисту прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування є розвиток сімейних форм влаштування, які дають можливість дитині отримати виховання у родині.
Конституція України визначила, що утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу (частина 3 статті 52), а Законом України від 26.04.2001 р. «Про охорону дитинства» (ст. 24) встановлено, що такі діти «повинні бути передані під опіку чи піклування, на усиновлення або влаштовані на виховання в сім’ї громадян (прийомні сім’ї), в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу на повне державне утримання» [208].
Україна постійно вдосконалює законодавство щодо захисту прав дітей, яке повною мірою відповідає вимогам міжнародного законодавства у сфері охорони дитинства. У статті 20 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради № 789-12 від 27.02.1991 р. наголошено, що дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Захист прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування є важливим соціально-правовим напрямком діяльності держави та суспільства і означає проведення широкого кола економічних, соціальних і правових заходів, які мають важливе значення для захисту прав дітей. Так, у Сімейному кодексі України передбачені наступні форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: 1) усиновлення; 2) опіка, піклування; 3) патронат; 4) прийомна сім'я; 5) дитячий будинок сімейного типу.
Варто зауважити, що у законодавстві, науковій літературі і у повсякденному житті застосовуються поняття «усиновлення» та «удочеріння», що розрізняються залежно від статі особи. Тому їх слід розуміти як синоніми, і далі здебільшого ми використовуємо поняття «усиновлення», під яким розуміється прийняття в сім’ю дитини на правах сина або дочки. Почасти у нормативних актах уживається термін «всиновлення», яке є видозміною поняття «усиновлення». Як тотожні слід розуміти також поняття «усиновлювач» та «усиновитель».
Усиновлення є особливою формою виховання дітей-сиріт або дітей, батьки яких з тих чи інших причин не виконують (або не можуть виконувати) свої батьківські обов’язки, а для усиновлювачів це своєрідна форма реалізації природної потреби у материнстві й батьківстві, яке дозволяє їм зробити сімейне життя більш змістовним. Дослідження педагогів та психологів вказують на те, що серед всіх форм влаштування дітей-сиріт там дітей, позбавлених батьківського піклування, які знайшли своє законодавче закріплення у СК України, усиновлення заслуговує на першочергову увагу. Вчені вважають його найбільш ефективною та пріоритетною формою влаштування та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яка допомагає таким дітям набути сім’ю та реалізувати своє право на сімейне виховання.
За статистичними даними Інституту Горшеніна, близько 25 % українців у віці від 25 до 45 років готові взяти на усиновлення дитину, а більше півтори тисячі українських сімей чекають у черзі на усиновлення дитини віком до трьох років [312]. За даними Державного комітету статистики України у 2005 р. було усиновлено 3 529 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у 2006 році – 2 569 дітей, у 2007 р. – 3 454 дітей, у 2008 р. – 3 653 дітей, у 2009 р. – 3 802 дітей, у 2010 р. – 3 449 дітей, у 2011 р. – 3 077 таких дітей. У 2008 році громадяни України усиновили на 30 %, у 2009 році – на 66 %, у 2010 – на 86 %, у 2011 році – удвічі більше дітей ніж іноземці [91].
Все це свідчить про те, що держава сприяє усиновленню. В Україні було затверджено соціальні програми, спрямовані на захист прав дітей-сиріт та захист сім’ї, з метою створення умов для належного розвитку та виховання дитини в сім’ї та реалізації її права на сімейне виховання. Наприклад, «Діти України» (1996 р.), «Рік сім’ї» (2004 р.), «Рік дитини» (2006 р.), «Рік національного усиновлення» (2008 р.), проект «Розвиток сімейних форм виховання» (2008 р.), створення Всеукраїнського Інтернет-порталу з усиновлення «Сирітству – Ні!» (2009 р.). Важливим кроком з боку держави щодо охорони прав дітей стало заснування посади Уповноваженого з прав дитини (2011 р.) та багато інших.
Все це означає, що Україна визнала серед своїх пріоритетів реалізацію низки програм щодо захисту прав дітей-сиріт та сім’ї, які потребують відповідних активних заходів з боку держави.
Усиновлення, а також інші форми влаштування дітей-сиріт має характер широкомасштабної сфери діяльності, яка потребує не тільки урегулювання її нормами сімейного та інших регуляторних галузей законодавства, але й кримінально-правової охорони цих суспільних відносин.
Чинний КК України у статтях 168, 169 для досягнення завдань кримінально-правової охорони сімейно-правових відносин у сфері усиновлення, встановлює кримінальну відповідальність за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) та незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння). Норми, які встановлюють кримінальну відповідальність за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) та незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) мають важливе превентивне значення та виступають засобом забезпечення ефективності реалізації норм сімейного законодавства України із влаштування дітей-сиріт від злочинних посягань, мають велике значення для гарантування прав дитини та сім’ї. Звідси випливає, що дослідження цієї проблеми має важливе кримінально-правове значення. Однак у науці кримінального права окреслена проблема належної уваги не одержала. Відомі лише загальні огляди питань кримінальної відповідальності за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) та незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) у вигляді відповідних коментарів до КК України та окремих розділів підручників з Особливої частини кримінального права. Спеціальних дисертаційних досліджень чи монографічних робіт ще не проводилося. Між тим недостатньо з’ясована соціальна сутність цих злочинів, не визначено місце норм, які передбачають відповідальність за вказані злочини в системі норм Особливої частини КК, не розроблені в достатній мірі об’єктивні та суб’єктивні ознаки і елементи цих злочинів. В той же час судова практика стикається із значними складнощами при вирішенні питань щодо кваліфікації злочинів за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) та незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння), відмежування цих злочинів від суміжних суспільно небезпечних діянь, що не може не впливати негативно на ефективність застосування зазначених норм КК України. Вказане й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми «Теоретичні проблеми ефективності кримінального законодавства України та практики його застосування» (номер державної реєстрації 0111U00959); тема дослідження затверджена та уточнена вченою радою Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (протокол № 8 від 21.03.2003 р. та протокол № 1 від 9.09.2011 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблений розгляд проблем кримінальної відповідальності за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) і незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (статті 168, 169 КК України), розглядові елементів та ознак складів злочинів, ними передбачених, соціальної обумовленості кримінально-правової охорони усиновлення (удочеріння) та інших форм влаштування дітей-сиріт та виробленні на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення кримінального законодавства, правильної кваліфікації вказаних злочинів.
Для досягнення поставленої мети слід вирішити такі завдання:
– виявити і охарактеризувати соціальну обумовленість кримінальної відповідальності за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) та незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння), довести обґрунтованість та доцільність існування вказаних норм у КК України;
– дослідити родовий, видовий і безпосередній об’єкти досліджуваних злочинів та розкрити взаємозв’язок між зазначеними об’єктами;
– проаналізувати предмет злочину розголошення таємниці усиновлення (удочеріння);
– розкрити об’єктивну сторону вказаних злочинів, механізм заподіяння суспільно небезпечної шкоди об’єкту кримінально-правової охорони;
– охарактеризувати суб’єктивну сторону злочинів, що передбачені статтями 168, 169 КК України, зокрема вину, встановити зміст її інтелектуального й вольового моментів;
– проаналізувати загальні та спеціальні ознаки, що характеризують суб’єкта цих злочинів;
– розглянути кваліфікуючі ознаки досліджуваних злочинів;
– сформулювати і обґрунтувати пропозиції щодо правильної кваліфікації злочинів, передбачених статтями 168, 169 КК України, та вдосконалення чинного законодавства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері усиновлення (удочеріння) та інших форм влаштування дітей-сиріт.
Предмет дослідження є кримінальна відповідальність за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) та незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння): аналіз складів злочинів.
Методи дослідження. У процесі теоретичного дослідження у роботі були застосовані наступні наукові методи: діалектичний, системно-структурний, функціональний, догматичний, історично-правовий та порівняльно-правовий (компаративістський). На основі діалектичний методу розглянуто правовий механізмів захисту суспільних відносин у сфері сімейних відносин, які знаходяться одночасно у взаємозв’язку й суперечності, а також як у статичному стані, так і в динамічних змінах. За допомогою системно-структурного і функціонального методів були досліджені багатопланові явища родового, видового й безпосереднього об’єктів злочинів, передбачених статтями 168, 169 КК України, а також ознак об’єктивної, суб’єктивної сторони та суб’єкта злочину під кутом зору з’ясування змісту й удосконалення норм чинного законодавства. Догматичний метод став у пригоді при дослідженні норм статей 168 та 169 КК України із застосуванням законів і правил формальної логіки. Історично-правовий був застосований при аналізі факторів, що обумовлюють кримінально-правову заборону та розвиток законодавства в галузі кримінально-правової охорони від протиправних посягань на суспільні відносини у сфері сімейних відносин. За допомогою порівняльно-правового (компаративістського) методу було проаналізовано чинне кримінальне законодавство, а також окремі норми чинного законодавства зарубіжних країн з положеннями КК України щодо кримінально-правової заборони розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) та незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння).
Теоретичне підґрунтя для виконання роботи склали наукові праці із кримінального права, загальної теорії держави і права, конституційного, кримінально-процесуального, цивільного, цивільно-процесуального, сімейного, адміністративного та інших галузей права, а також філософії, соціології, психології та педагогіки неповнолітніх.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є самостійно виконаним першим в Україні монографічним комплексним науковим дослідженням складів злочинів, передбачених статтями 168, 169 КК України, яка за характером і змістом розглянутих питань та отриманих результатів є завершеною роботою. Конкретний внесок автора в наукову розробку проблем кримінальної відповідальності за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) та незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) полягає у проведені детального аналізу елементів і ознак складів цих злочинів, в обґрунтуванні пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення чинного КК України та практики його застосування, що містять елементи наукової новизни й мають теоретичне та практичне значення, а саме:
уперше:
– доведено соціальну обумовленість кримінально-правової заборони посягань на відносини в сфері усиновлення (удочеріння) та інші форми влаштування дітей-сиріт та сімейні відносини, а також визначені її фактори: 1) соціальні, 2) нормативні-правові та 3) кримінологічні;
– визначено основні безпосередні об’єкти досліджуваних злочинів. Зокрема, обґрунтовано, що основним безпосереднім об’єктом розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) є суспільні відносини у сфері сім'ї, які складаються з приводу усиновлення (удочеріння) як форми влаштування дітей-сиріт та пов’язані із забезпеченням збереження таємниці усиновлення (удочеріння), а основним безпосереднім об’єктом незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) є суспільні відносини в сфері сім’ї, пов’язані із встановленим законодавством України порядком влаштування дітей-сиріт: усиновлення (удочеріння), опіки (піклування) чи її передачі на виховання в сім’ю громадян;
– предметом злочину, передбаченого статтею 168 КК України, визнано інформацію у вигляді таємниці усиновлення (удочеріння), обов’язковими ознаками якої є: юридична, соціальна, фізична та таємність;
– на підставі детального аналізу об’єктивних та суб’єктивних ознак досліджуваних злочинів та їх кваліфікуючих ознаки сформульовано пропозиції щодо вдосконалення статей 168, 169 КК України. З цією метою запропоновано зміни до чинної редакції закону (див. висновки);
удосконалено:
– класифікацію досліджуваних об’єктів злочинів; зокрема наведено додаткові аргументи щодо необхідності виділення у чинному кримінальному законодавстві поряд з родовим і безпосереднім об’єктами також видового об’єкта злочинів, передбачених розділом V Особливої частини КК України, та запропоновано визнати видовим об’єктом злочинів, передбачених статтями 164, 165, 166, 167, 168, 169 КК України, суспільні відносини, які забезпечують нормальний розвиток та функціонування сім'ї і виховання неповнолітніх. На підставі виділення видових об’єктів запропоновано також систему злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини та громадянина (розділ V Особливої частини КК України), в основі якої лежать видові об’єкти;
– тлумачення змісту понять і термінів «розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)», «таємниця усиновлення (удочеріння)» «незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)» як обов’язкових конструктивних ознак досліджуваних складів злочину;
– визначення змісту поняття «тяжких наслідків», передбачених у частині 2 статті 168 та частині 2 статті 169 КК України.
дістало подальшого розвитку:
– визначення родового об’єкта злочинів, передбаченого розділом V Особливої частини КК України, як суспільних відносин, що забезпечують захист та реалізацію конституційних прав та свобод людини і громадянина;
– характеристика видового об’єкта розглядуваних злочинів, який визначається як суспільні відносини, що складаються у сфері забезпечення нормального розвитку і функціонування сім’ї та виховання неповнолітніх;
– визнання суспільних відносин у сфері сім’ї та виховання неповнолітніх як самостійної групи суспільних відносин, що не охоплюються відносинами у сфері захисту та реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина та виходять за їх межі, самостійним родовим об’єктом, на який безпосередньо посягають, зокрема, розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) і незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння);
– характеристика ознак об’єктивної та суб’єктивної сторін досліджуваних злочинів, також їх кваліфікуючих (обтяжуючих відповідальність) ознак цих злочинів;
– загальне вчення про склад злочину, зокрема доведено доцільність визнати предметом злочину поряд з предметами матеріального світу також енергію, інформацію тощо, з властивостями (певними ознаками) яких кримінальний закон пов’язує наявність у діянні особи ознак складу конкретного злочину як підстави кримінальної відповідальності;
– аргументація положення про те, що злочини, передбачені статтями 168, 169 КК України, вчиняються лише шляхом дії;
– положення щодо суб’єкта злочинів, передбачених статтями 168, 169 КК України;
– аргументація тези щодо відмежування розглядуваних злочинів від суміжних суспільно небезпечних діянь, встановлення сукупності злочинів.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, узагальнення й висновки можуть бути враховані: у науково-дослідницькій діяльності – як основа для подальшої теоретичної розробки проблем кримінальної відповідальності за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) і незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння); у правотворчості – при роботі над пропозиціями щодо змін та доповнень до чинного законодавства України, з метою його вдосконалення; у практичній діяльності – рекомендації щодо кваліфікації цих злочинів та їх відмежування від суміжних злочинів та діянь, що не є злочинними; у навчальному процесі – при викладанні курсу Особливої частини кримінального права, підготовці наукових, навчальних і методичних видань, а також у науково-дослідницькій роботі студентів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації розглядалися на засіданнях кафедри кримінального права № 2 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (м. Харків). Окремі питання наукового дослідження були оприлюднені на наукових конференціях молодих учених та здобувачів: «Сучасні проблеми юридичної науки» (м. Харків, 2008 р.); «Юридична наука очима молодих вчених» (м. Харків, 16-17 травня 2008 р.); «Осінні юридичні читання» (м. Харків, 12-13 листопада 2008 р.); «Юридична осінь 2009 року» (м. Харків, 13 листопада 2009 р.); «Юридична осінь 2010 року» (м. Харків, 23–24 листопада 2010 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у трьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, та тезах п’яти доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів, що включають 14 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 237 сторінки, з них основний обсяг – 204 сторінки. Кількість використаних джерел складає 319 найменувань і займає 33 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено вирішення наукового завдання, що полягає у виявлені та досліджені соціальної обумовленості кримінально-правової заборони посягань на суспільні відносини в сфері усиновлення (удочеріння) та інші форми влаштування дітей-сиріт (ст. ст. 168, 169 КК України), в основі якої лежать соціальні, нормативно-правові та кримінологічні фактори, наявність та єдність яких у сукупності дає підстави для визнання цих діянь злочинними і караними. На підставі розгорнутого аналізу складів цих злочинів сформульовано такі висновки і пропозиції:
1. Родовим об'єктом цих злочинів визнаються суспільні відносини, які забезпечують захист та реалізацію конституційних прав і свобод людини й громадянина.
2. Видовим об'єктом злочинів, передбачених статтями 168, 169 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують нормальний розвиток і функціонування сім’ї та виховання неповнолітніх. Ці суспільні відносини виступають також видовим об'єктом і злочинів, передбачених статтями 164 - 167 КК України. Вказані злочини заподіюють шкоду суспільним відносинам, котрі забезпечують нормальний розвиток і функціонування сім’ї та виховання неповнолітніх, і з метою подальшого вдосконалення кримінального законодавства у порядку de lege ferenda виділити такі склади злочинів у самостійний розділ або главу під назвою «Злочини проти сім’ї та неповнолітніх».
3. Безпосереднім об'єктом розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) є суспільні відносини в сфері сім’ї, які складаються з приводу усиновлення (удочеріння) дітей-сиріт і забезпечення збереження цього акту влаштування дітей у таємниці.
4. Безпосереднім об'єктом незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) є суспільні відносини в сфері сім’ї, які складаються з приводу влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення (удочеріння), передачу їх під опіку (піклування) або на виховання в сім’ю громадян.
5. «Механізм» заподіяння шкоди основним безпосереднім об'єктам зазначених злочинів полягає в тому, що суб’єкт посягає на предмет суспільних відносин, у зв'язку із чим злочинного впливу зазнає і соціальний зв'язок між їх учасниками. Тим самим заподіюється шкода суспільним відносинам які існують у сфері усиновлення (удочеріння), передачі дитини під опіку чи піклування або на виховання в сім’ю громадян, а відтак заподіюється шкода і правам та законним інтересам усиновителів (удочерителів), або (і) усиновленій (удочеріненій) дитині.
6. Додатковим обов'язковим безпосереднім об'єктом злочинів, передбачених частиною 2 статті 168 і частиною 2 статті 169 КК України, слід визнати суспільні відносини, які забезпечують життя й здоров'я. Додатковим факультативним об'єктом зазначених злочинів є суспільні відносини, що забезпечують інтереси усиновителів, опікунів, піклувальників і прийомних батьків, пов'язані з вихованням дитини.
7. Предметом розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) є таємниця усиновлення (удочеріння), її ознаками є: соціальна, фізична, юридична та таємність.
8. Об'єктивна сторона розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) і незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) вчиняються шляхом дії.
9. Під розголошенням таємниці усиновлення (удочеріння) слід розуміти доведення будь-яким способом до відома третіх (сторонніх осіб) всупереч волі усиновителя (удочерителя), а у випадках, передбачених законом – без згоди органів опіки або піклування інформації, яка становить таємницю усиновлення (удочеріння).
10. Об’єктивну сторону незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) становлять такі альтернативні незаконні дії: а) незаконна посередницька діяльність щодо усиновлення (удочеріння) дитини; б) незаконна посередницька діяльність щодо передачі її під опіку (піклування); в) незаконна посередницька діяльність щодо передачі дитини на виховання в сім’ю громадян; г) інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння); д) інші незаконні дії щодо передачі дитини під опіку (піклування); ж) інші незаконні дії щодо передачі дитини на виховання у сім’ю громадян. Під незаконними діями щодо усиновлення (удочеріння) слід розуміти вчинення будь-якої дії, зазначеної в диспозиції статті 169 КК України, яка порушує встановлений законодавством України порядок і підстави усиновлення (удочеріння), передачі під опіку, піклування чи передачу на виховання в сім’ю громадян.
11. «Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)» (ч. 1 ст. 168 КК України) і «Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)» (ч. 1 ст. 169 КК України) – це злочини з формальним складом. Вони вважаються закінченими: розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) – з моменту коли інформація, яка становить таємницю усиновлення (удочеріння), стала відомою хоча б одній сторонній особі, якій ця таємниця не була відома, а при незаконних діях щодо усиновлення (удочеріння) – з моменту вчинення будь-якої з дій, зазначених у диспозиції статті 169 КК України.
12. Суб'єктивна сторона розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) і незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) є злочинами з формальним складом, їх вина може виражатися тільки у формі прямого умислу.
13. Інтелектуальна ознака (критерій) прямого умислу при розголошенні таємниці усиновлення (удочеріння) полягає у: усвідомленні ознак предмета злочину, у тому числі таємності інформації щодо усиновлення (удочеріння); усвідомленні фактичної сторони діяння, що вчинюється і полягає у розголошенні таємниці усиновлення (удочеріння); усвідомленні суб’єктом злочину відсутності згоди усиновителів (удочерителів) на розголошення таємниці усиновлення (удочеріння); усвідомленні суспільної небезпечності діяння і (хоча би у загальних рисах) об’єкта злочину.
14. Інтелектуальна ознака (критерій) прямого умислу при незаконних діях щодо усиновлення (удочеріння) полягає у: усвідомленні суб'єктом суспільної небезпечності діяння і хоча би у загальних рисах об’єкта злочину; усвідомленні ним протиправності (протизаконності) цих дій.
15. Вольова ознака (критерій) прямого умислу при розголошенні таємниці усиновлення (удочеріння) і незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) – особа бажає вчинити дії, які вона усвідомлює, і тим самим спричинити шкоду об’єкту кримінально-правової охорони.
16. Мотив, мета не є обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони злочину, не впливають на кваліфікацію, але враховуються судом при призначенні покарання.
17. Суб'єктом злочинів, передбачених частинами 1 статей 168, 169 КК України, є особа фізична, осудна, що досягла шістнадцятирічного віку.
18. Суб'єктом злочинів, передбачених частинами 2 статей 168, 169 КК України, є спеціальний суб'єкт: службова особа або медичний працівник. Вчинення злочинів зазначеними суб'єктами характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпечності.
З урахуванням викладеного і з метою подальшого вдосконалення кримінального закону і практики його застосування в порядку de lege ferenda, вважаємо за доцільне запропонувати наступні редакції тексту закону, що встановлюють відповідальність за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) і незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння):
Стаття 168 «Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)»
1. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя), а у випадках передбачених законом – без згоди органів опіки (піклування), –
карається………………………
2. Те саме діяння, вчинене щодо неповнолітнього усиновленого (удочеріненої), –
карається…………………….
3. Те саме діяння, вчинене службовою особою, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи роботі, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –
карається…………………….
Стаття 169 «Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння), передачі дитини під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян»
1. Незаконна посередницька діяльність або інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння), передачі дитини під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян, –
карається…………………….
2. Ті самі дії, вчинені відносно двох чи більше дітей, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища, –
карається…………………….
3. Дії, передбачені ч. 1, ч. 2 цієї статті вчинені організованою групою, з низьких мотивів чи з метою вилучення у потерпілого органів або тканин для трансплантації, насильницького донорства або проведення незаконних дослідів над дитиною або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –
карається…………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 21 вересня у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему "Інститут сім'ї в Україні: стан, проблеми та шляхи їх вирішення" [Електронний ресурс] : [21.09.2011] // Верховна Рада України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://portal.rada.gov.ua/control/uk/publish/article/news_left?art_id=284535&cat_id=46666. – Заголовок з екрана.
2. Азаров, Д. С. Злочини у сфері комп’ютерної інформації (кримінально-правове дослідження) / Д. С. Азаров. – К. : Атака 2007. – 304 с.
3. Андрусяк, Т. Г. Теорія держави і права : навч. посіб. / Т. Г. Андрусяк ; Фонд сприяння розвитку укр. правов. думки та пропаганди держ. традицій "Право для України". – Л., 1997. – 206 с.
4. Андрушко, П. П. Коментар до статей розділу XVI «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних мереж і мереж електрозв’язку» / П. П. Андрушко // Законодавство України: науково-практичні коментарі. – 2005. – № 3. – С. 68.
5. Андрушко, П. П. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності / П. П. Андрушко. – К. : Форум, 2004 – 160 с.
6. Андрушко, П. П. Права громадян на задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів та їх захист як об’єкт кримінально-правової охорони / П. П. Андрушко // Нові Цивільний та Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України: матеріали наук.-практ. конф., Івано-Франківськ, 3–4 жовт. 2002 р. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 159–164.
7. Арбузкин, А. М. Конституционное право зарубежных стран : учеб. пособие / А. М. Арбузкин. – М. : Юрист, 2004. – 668 с.
8. Армия неусыновленных [Электронный ресурс] // LB.ua : избранное для всех. – Режим доступа : http://lb.ua/news/2010/09/30/67425armiyaneusinovlennih.html. – Загл. с экрана.
9. Бажанов, М. И. Уголовное право Украины. Общая часть : конспект лекцій / М. И. Бажанов. – Днепропетровск : Пороги, 1992. – 168 с.
10. Байдалакіна, А. Теоретичні проблеми визначення поняття «сім’я» в умовах розвитку суспільних наук / А. Байдалакіна // Підприємництво, госп-во і право. – 2007. – № 3. – С. 52–55.
11. Балим, Л. В. Інституалізація дітей викличе сплеск соціального сирітства [Електронний ресурс] : [інтерв’ю / Л. В. Балим ; розмовляла А. Котляр] // Дзеркало тижня. – 2010. – 25 верес. – 1 жовт. (№ 35). – Режим доступу : http://dt.ua/SOCIETY/lyudmila_balim_institualizatsiya_ditey_vikliche_splesk_sotsialnogo_siritstva-61112.html. – Заголовок з екрана.
12. Белова, О. І. Деякі аспекти характеристики суб’єктивної сторони злочинів проти сім´ї та неповнолітніх / О. Белова // Право України. – 2005. – № 5. – С. 120–125.
13. Белова, О. І. Кримінально-правова характеристика система злочинів проти сім’ї та неповнолітніх : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / О. І. Белова ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2007. – 19 с.
14. Бълогрицъ-Котляревский, Л. С. Учебникъ русскаго уголовнаго права. Общая и Особенная части / Л. С. Бълогрицъ-Котляревский. – К. : Тип. И. И. Чоколова. 1903. – 620 с.
15. Берзін, П. С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення : монографія / П. С. Берзін. – К. : Дакор, 2009. – 736 с.
16. Бикмурзин, М. П. Предмет преступления: теоретико-правовой анализ / М. П. Бикмурзин. – М. : Юрлит-информ, 2006. – 184 с.
17. Блага, А. Б. Агресивно-насильницька злочинність у сімейно-побутовій сфері: регіональні особливості та можливості запобіжного впливу / А. Б. Блага // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – Сімф., 2005. – Вип. 8. – С. 23–29.
18. Блага, А. Б. Можливості методу контент-аналізу преси при дослідженні проблеми насильства в сім’ї стосовно неповнолітніх / А. Б. Блага // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х., 2005. – Вип. 30. – С. 78–83.
19. Божик, В. О. Кримінально-правова охорона міждержавного усиновлення / В. О. Божик // Актуальні проблеми держави і права. – О., 2009. – Вип. 47. – С. 80–84.
20. Божко, О. И. Соавторство школы и семьи в воспитании детей / О. И. Божко // Женщины за духовную безопасность общества : материалы междунар. науч-практ. конф., г. Харьков, 11–12 июня 1999 г. – Харьков, 1999. – Ч. 2. – С. 24–25.
21. Борисов, В. И. Основные проблемы охраны безопасности производства в уголовном законодательстве Украины : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.08 / В. И. Борисов ; Укр. юрид. акад. – Харьков, 1992. – 399 с.
22. Брайнин, Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1963. – 275 с.
23. Брайнин, Я. М. Уголовный закон и его применение / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1967. – 240 с.
24. Букалерова, Л. А. Уголовно-правовая охрана официального оборота / Л. А. Букалерова. – М. : Юрлитинформ, 2006. – 360 с.
25. Булгак, О. В. “І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі…” : до Року сім’ї в Україні / О. В. Булгак // Календар знаменних і пам’ятних дат. 2004. IV кв. – К., 2004. – С. 90–96.
26. Валиева, С. Ф. Роль семьи в процессе социализации ребенка / С. Ф. Валиева // Вест. Моск. ун-та. Сер. 18, Социология и политология. – 1997. – № 3. – С. 121–125.
27. Вдруге вивезти за кордон Зоряну намагалася 53-річна громадянка США [Електронний ресурс] // TvityBiznes.com : web-портал вінниц. підприємців. – Режим доступу : http://tviybiznes.com/main/news2/179312. – Заголовок з екрана.
28. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2002. – 1440 с.
29. Вереша, Р. В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України / Р. В. Вереша ; вступ. сл. М. І. Мельник. – К. : Атака, 2005. – 224 с.
30. Ветров, Н. И. Охрана интересов семьи уголовно-правовыми средствами : пособие для слушателей нар. ун-тов / Н. И. Ветров. – М. : Знание, 1990. – 80 с.
31. Вирок Добропільского міськрайонного суду Донецької області від 16.05.2007 р. у справі № 1-129/2007 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2147959. – Заголовок з екрана.
32. Вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 21.10.2010 р. у справі № 1-27/10 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11953033. – Заголовок з екрана.
33. Вирок Тетіївського районного суд Київської області від 11.11.2008 р. у справі № 1-194/2008 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9000885. – Заголовок з екрана.
34. Вирок Харківського районного суду Харківської області від 07.12.2009 р. у справі № 1-789/09 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7255327. – Заголовок з екрана.
35. Владимиров, В. А. Субъект преступления по советскому уголовному праву : лекция / В. А. Владимиров, Г. А. Левицкий. – М. : Высш. шк. МООП РСФСР, 1964. – 59 с.
36. Волинець, Л. С. Соціальне сирітство в Україні: стан та альтернативи / Л. С. Волинець // Женщины за духовную безопасность общества : материалы междунар. науч.-практ. конф., г. Харьков, 11–12 июня 1999 г. – Харьков, 1999. – Ч. 2. – С. 10–11.
37. Волков, Б. С. Мотив и квалификация преступлений / Б. С. Волков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1968. – 166 с.
38. Волынец, Л. С. Я умею писать законы, но не усыновляю детей : [интервью / Л. Волынец ; беседовала А. Котляр] // Зеркало недели. – 2007. – 14 июля (№ 27). – С. 19.
39. Воронович, Б. А. Объективное и субъективное в социальных процессах / Б. А. Воронович // Филос. науки. – 1984. – № 4. – С. 39–47.
40. Гавриш, С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні / С. Б. Гавриш. – К. : Ін-т законодавства Верхов. Ради України, 2002. – 633 с.
41. Гальперин, И. М. Предмет уголовной политики и основные направления ее изучения / И. М. Гальперин, В. И. Курляндский // Основные направления борьбы с преступностью. – М., 1975. – С. 5–28.
42. Гальперин, И. М. Уголовная политика и уголовное законодательство / И. М. Гальперин // Основные направления борьбы с преступностью. – М., 1975. – С. 47–76.
43. Гальцова, В. В. Захист прав дитини та сім'ї як функції кримінального права / В. В. Гальцова // Юридична осінь 2010 року : зб. тез доп. та наук. повідомл. учасн. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів (м. Харків, 23–24 листоп. 2010 р.). – Х., 2010. – С. 117–120.
44. Гальцова, В. В. Кримінальна відповідальність за незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння): питання кваліфікації / В. В. Гальцова // Наука і правоохорона. – 2011. – № 2. – С. 89–95.
45. Гальцова, В. В. Об’єкт та система злочинів, передбачених розділом V Особливої частини КК України (злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина) / В. В. Гальцова // Право і Безпека. – 2011. – № 2. – С. 223–227.
46. Гальцова, В. В. Щодо соціальної зумовленості кримінально-правової охорони усиновлення (удочеріння) / В. В. Гальцова // Проблеми законності. – Х., 2008. – Вип. 97. – С. 136 – 143.
47. Гальцова, В. В. Щодо трактування родового об’єкту злочинів, передбачених ст. ст. 168, 169 КК (розділ V Особливої частини КК) / В. В. Гальцова // Юридична осінь 2009 року : тези доп. та наук. повідомл. учасн. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів (м. Харків, 13 листоп. 2009 р.). – Х., 2009. – С. 249–254.
48. Гельфер, М. О квалификации незаконного пользования электрической и другой энергией / М. Гельфер // Социалист. законность. – 1983. – № 8. – С. 48–49.
49. Герцензон, А. А. Уголовное право и социология (проблемы социологии, уголовного права и уголовной политики) / А. А. Герцензон. – М. : Юрид. лит., 1970. – 286 с.
50. Глистин, В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений / В. К. Глистин. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. – 127 с.
51. Грищук, В. К. Кодифікація кримінального законодавства України: проблеми історії і методології / В. К. Грищук. – Л. : Світ, 1992. – 167 с.
52. Гуторова, Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України : монографія / Н. О. Гуторова. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с.
53. Гуторова, Н. А. Уголовное право Украины. Особенная часть : конспект лекций / Н. А. Гуторова. – Харьков : Одиссей, 2004. – 248 с.
54. Дагель, П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 273 с.
55. Дагель, П. С. Условия установления уголовной наказуемости / П. С. Дагель // Изв. вузов. Правоведение. – 1975. – № 4 – С. 67–74.
56. Дарский, Л. Е. Формирование семьи / Л. Е. Дарский. – М. : Статистика, 2005. – 432 с.
57. Декларация прав ребёнка [Електронний ресурс] : резолюция 1386 (XIV) Ген. Ассамблеи ООН от 20 нояб. 1959 г. // Верховна Рада України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_384. – Заголовок з екрана.
58. Дементьева, И. Ф. Семья в системе стартовых жизненных условий старшеклассников / И. Ф. Дементьева // Социс. – 1995. – № 6. – С. 130–141.
59. Демьяненко, Ю. И. О некоторых вопросах предмета нарушения неприкосновенности частной жизни (ст. 182 УК) / Ю. И. Демьяненко // Проблеми законності. – Х., 2003. – Вип. 59. – С. 121–127.
60. Деркаченко, Ю. Співробітництво в процесі міждержавного усиновлення: міжнародно-правовий аспект / Ю. Деркаченко // Юрид. Україна. – 2005. – № 7. – С. 91–95.
61. Дженіс, М. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування : пер. з англ. / М. Дженіс, Р. Кей, Е. Бредлі. – К. : АртЕк, 1997. – 249 с.
62. Дмитрієва, Л. Інститут сім’ї в епоху соціальних трансформацій українського суспільства / Л. Дмитрієва // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України. – К., 2003. – Вип. 2. – С. 528–533.
63. Довідка Державної Судової Адміністрації України від 20.06.2007 р. № 14-3950/07.
64. Драгунская, Л. Кому передать на воспитание ребенка? / Л. Драгунская // Рос. юстиция. – 1996. – № 10. – С. 51–52.
65. Дубравська, Д. М. Основи психології : навч. посіб. / Д. М. Дубравська. – Л. : Світ, 2001. – 280 с.
66. Європейська конвенція про усиновлення дітей (переглянута) : офіц. пер. // Офіц. вісн. України. – 2011. – № 69. – Ст. 2645.
67. Експорт дітей заборонено? : посередницькі структури тиснуть на Департамент з усиновлення // Голос України. – 2009. – 4 лют. (№ 19). – С. 4.
68. Енгельс, Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави : у зв’язку з дослідж. Льюіса Г. Моргана : пер. з нім. / Ф. Енгельс // Маркс К. Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – 2-ге вид. – К., 1964. – Т. 21. – С. 23–171.
69. Желанная, И. В Одессе массово подделываются документы для усыновления детей иностранными гражданами [Электронный ресурс] / И. Желанная // Сила народа. – 2007. – 9 авг. – Режим доступа : http://www.silanaroda.com/index.php?itemid=5824&catid=17&mode=full. – Загл. с экрана.
70. Живогляд, М. Соціально-педагогічні умови усиновлення дітей / М. Живогляд // Зб. наук. пр. Полтав. держ. пед. ун-ту. – 2005. – Вип. 7. – С. 119–125.
71. Жила, О. У фокусі держави – сім’я / О. Жила // Вісн. Пенс. фонду України. – 2007. – № 5. – С. 10–11.
72. Загальна декларація прав людини / Укр. Правн. Фундація. – К. : Право, 1995. – 12 с. – (Міжнародні документи ООН з прав людини).
73. Загородников, Н. И. Понятие объекта преступления в советском уголовном праве / Н. И. Загородников // Труды Воено-юридической академии. – М., 1951. – Вып. 13. – С. 44–50.
74. Законодавство України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws. – Заголовок з екрана.
75. Захарченко, Є. Вплив соціально-економічних умов життя на сім’ю як соціальний інститут / Є. Захарченко, К. Захарченко, Е. Підлубна // Економіка України. – 2006. – № 9. – С. 26–33.
76. Земска ,М. Семья и личность / М. Земска. – М. : Прогресс, 1986 – 134 с.
77. Зимина, И. А. Становление законодательства в сфере международного усыновления / И. А. Зимина // Право: теория и практика. – 2003. – № 3. – С. 74–78.
78. Зінченко, І. О. Кримінально-правова охорона виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина: аналіз законодавства і судової практики : монографія / І. О. Зінченко. – Х. : Вид. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007. – 320 с.
79. Зінченко, І. О. Про поняття шантажу в кримінальному праві / І. О. Зінченко, І. В. Самощенко // Кримін. право України. – 2006. – № 9. – С. 3–8.
80. Злобин, Г. А. Некоторые теоретические вопросы криминализации общественно опасных деяний / Г. А. Злобин, С. Г. Келина // Проблемы правосудия и уголовного права. – М., 1978. – С. 107.
81. Злобин, Г. А. Умысел и его формы / Г. А. Злобин, Б. С. Никифоров. – М. : Юрид. лит., 1972. – 264 с.
82. Игошев, К. Е. Семья, дети, школа / К. Е. Игошев, Г. М. Миньковский. – М. : Юрид. лит., 1989. – 448 c.
83. Иностранцам стало сложнее усыновлять украинских детей [Электронный ресурс] // Корреспондент. – 2009. – 10 апр. (№ 13). – Режим доступа : http://korrespondent.net/ukraine/events/800652-korrespondent-inostrancam-stalo-slozhnee-usynovlyat-ukrainskih-detej. – Загл. с экрана.
84. Карпачова, Н. Стан дотримання та захисту прав дитини в Україні [Електронний ресурс] : виступ Уповноваж. Верхов. Ради України з прав людини Ніни Карпачової під час представлення у Верхов. Раді України Спец. доп. до 20-річчя ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини, 22 груд. 2010 р. / Н. Карпачова // Уповноважений Верховної Ради України з прав людини : [офіц. сайт.]. – Режим доступу : http://www.ombudsman.kiev.ua/zm_11_7.htm. – Заголовок з екрана.
85. Карпенко, О. Сімейні форми утримання та виховання дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: проблеми правового реформування / О. Карпенко // Право України. – 2001. – № 3. – С. 79–81.
86. Карпушин, М. П. Уголовная ответственность и состав преступления / М. П. Карпушин, В. И. Курляндский. – М. : Юрид. лит., 1974. – 232 с.
87. Карчевський, М. В. Кримінальна відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, систем та комп’ютерних мереж / М. В. Карчевський. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2002. – 144 с.
88. Касынюк, В. И. Уголовная ответственность за незаконное пользование газом и электроэнергией / В. И. Касынюк // Актуальные проблемы юридической науки на этапе развития социализма. – Харьков, 1985. – С. 162–163.
89. Кибальник, А. Г. Тайна в уголовном праве / А. Г. Кибальник, С. В. Кузьмин, И. Г. Соломоненко. – Ставрополь : Ставропольсервис шк., 2000. – 80 с.
90. Кількісні показники усиновлення дітей-сиріт, та дітей, позбавлених батьківського піклування [Електронний ресурс] : (станом на 30.12.2011) // Міністерство соціальної політики України : [офіц. сайт]. – Режим доступу : http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=138144. – Заголовок з екрана.
91. Кількість дітей-сиріт, та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених протягом 2005–2010 рр. [Електронний ресурс] // Міністерство соціальної політики України : [офіц. сайт]. – Режим доступу : http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=138144. – Заголовок з екрана.
92. Коган, В. З. Человек в потоке информации / В. З. Коган. – Новосибирск : Наука, 1981. – 177 с.
93. Козлова, Е. И. Конституционное право России : учебник / Е. И. Козлова, О. Е. Кутафин. – 3-е изд. – М. : Юрист, 2004. – 587 с.
94. Козовая, Л. В Одессе расследуется резонансное дело о незаконном усыновлении новорожденных [Электронный ресурс] / Л. Козовая // Правда Украины. – 2010. – 5 июля. – Режим доступа : http://pravda.org.ua/1555. – Загл. с экрана.
95. Колодій, А. М. Права людини і громадянина в Україні : навч. посіб. / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 336 с.
96. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / под общ. ред. Ю. И. Скуратова. – М. : НОРМА–ИНФРА М, 2000. – 896 с.
97. Конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення [Електронний ресурс] : (Гаага, 29 трав. 1993 р.) // Верховна Рада України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_365/ed20110215. – Заголовок з екрана.
98. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс] : Конвенція Ради Європи від 04.11.1950 р. : [ред. від 27.05.2009 р.] // Верховна Рада України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_004. – Заголовок з екрана.
99. Конвенція про права дитини [Електронний ресурс] : прийнята 44 сес. Ген. Асамблеї ООН 20.11.1989 р. : [ред. від 03.04.2003 р.] // Верховна Рада України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021. – Заголовок з екрана.
100. Кондаков, Н. И. Логический словарь-справочник / Н. И. Кондаков. – М. : Наука, 1975. – 721 с.
101. Конституційне право України : навч. посіб. / за ред. : В. Я. Тацій, В. Ф. Погорілко, Ю. М. Тодика. – К. : Укр. центр правн. студій, 1999. – 376 с.
102. Конституційне право України : підручник / за ред. : В. П. Колісник, Ю. Г. Барабаш. – Х. : Право, 2008. – 416 с.
103. Конституція України : від 28 черв. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
104. Конституція України : наук.-практ. комент. / В. Б. Авер´янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін [та ін.]. – Х. : Право ; К. : Ін Юре, 2003. – 808 с.
105. Коржанский, Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н. И. Коржанский. – М. : Акад. МВД СССР, 1980. – 248 с.
106. Коржанський, М. Й. Кримінальне право України. Загальна частина : курс лекцій / М. Й. Коржанський. – К. : Наук. думка, 1996. – 334 с.
107. Коробеев, А. И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации / А. И. Коробеев. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1987. – 267 с.
108. Котляр, А. Сирітська карта України: міняємо зелений на червоний? [Електронний ресурс] / А. Котляр // Дзеркало тижня. – 2011. – 17 черв. (№ 22). – Режим доступу : http://zn.ua/SOCIETY/sirotskaya_karta_ukrainy__menyaem_zelenyy_na_krasnyy-82921.html. – Заголовок з екрана.
109. Кравченко, В. В. Конституційне право України : навч. посіб. / В. В. Кравченко. – 6-е вид., випр. та допов. – К. : Атіка, 2007. – 592 с.
110. Красавчикова, Л. О. Личная жизнь граждан под охраной закона / Л. О. Красавчикова. – М. : Юрид. лит., 1983. – 160 c.
111. Краткий психологический словарь / под общ. ред. А. В. Петровского. – М. : Политиздат, 1985. – 431 с.
112. Кремянский, В. И. Методологические проблемы системного подхода к информации / В. И. Кремянский. – М. : Наука, 1977. – 288 с.
113. Кригер, Г. Еще раз о смешанной форме вины / Г. Кригер // Совет. юстиция. – 1967. – № 3. – С. 5–7.
114. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. : М. І. Бажанов, В. В. Сташис, В. Я. Тацій. – 2-е вид., переробл. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
115. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. : М. І. Бажанов, В. В. Сташис, В. Я. Тацій. – 4-е вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 456 с.
116. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / за ред. : М. І. Бажанов, В. В. Сташис, В. Я. Тацій. – К. : Юріном Інтер ; Х. : Право, 2001. – 496 с.
117. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / за ред. : М. І. Бажанов, В. В. Сташис, В. Я. Тацій. – 4-е вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 608 с.
118. Кримінальний кодекс України : наук.-практ. комент. / за заг. ред. : В. В. Сташис, В. Я. Тацій. – Х. : Одісей, 2006. – 1183 с.
119. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] : від 05.04.2001 р. № 2341-III : [тлумачення від 18.04.2012 р.] // Верховна Рада України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%20%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. – Заголовок з екрана.
120. Крылов, В. В. Информация как элемент криминальной деятельности / В. В. Крылов // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11, Право. – 1998. – № 4. – С. 50–64.
121. Кудрявцев, В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
122. Кузнецова, Н. Ф. Понятие, предмет, система, значение и структура Особенной части Российского уголовного законодательства / Н. Ф. Кузнецова // Курс уголовного права : в 5 т. / под ред. : Г. Н. Борзенков, В. С. Комисаров. – М., 2002 – Т. 3 : Особенная часть. – С. 16.
123. Кузнецова, Н. Ф. Социальная обусловленность уголовного закона / Н. Ф. Кузнецова // Правовые исследования : сб. науч. ст., посвящ. 70-летию Т. Н. Церетели. – Тбилиси, 1977. – С. 36–45.
124. Кузнецова, Н. Ф. Социальная обусловленность уголовного закона и научное обеспечение нормотворчества / Н. Ф. Кузнецова, Г. А. Злобин // Совет. государство и право. – 1976. – № 8. – С. 76–83.
125. Куринов, Б. А. Научные основы квалификации преступлений : учеб. пособие / Б. А. Куринов. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 181 с.
126. Курляндский, В. И. Уголовная политика: дифференциация и индивидуализация уголовной ответственности / В. И. Курляндский // Основные направления борьбы с преступностью. – М., 1975. – С. 77–95.
127. Курс российского уголовного права. Общая часть / под ред. : В. Н. Кудрявцев, А. В. Наумов. – М. : Спарк, 2001. – 767 с.
128. Курс советского уголовного права / отв. ред. : Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – Т. 1 : Часть Общая. – 646 с.
129. Курс советского уголовного права / отв. ред. : Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1970. – Т. 2 : Часть Общая. – 672 с.
130. Курс уголовного права. Общая часть / под ред. : Н. Ф. Кузнецов, И. М. Тяжков. – М. : Зерцало, 1999. – Т. 1. – 592 с.
131. Лавров, К. Продажа детей: кто за прилавком? [Электронный ресурс] / К. Лавров // Тема. – Режим доступа : http://tema.in.ua/article/380.html. – Загл. с экрана.
132. Лащук, Є. В. Інформація з обмеженим доступом як предмет злочину / Є. Лащук // Право України. – 2001. – № 3. – С. 75–77.
133. Лащук, Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лащук Є. В. ; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – 20 с.
134. Лихова, С. Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України) : монографія / С. Я. Лихова. – К. : Київ. ун-т, 2006. – 573 с.
135. Лихова, С. Я. Кримінально-правова охорона інтересів сім'ї, підопічних та неповнолітніх / С. Лихова, С. Морозюк // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 10. – С. 76–88.
136. Лихова, С. Я. Особливості чотирьохчленної та трьохчленної системи об’єктів злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України) / С. Я. Лихова, В. В. Топчій // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – К., 2005. – Спецвип. – С. 214–219.
137. Логвінова, М. Поняття усиновлення в сімейному законодавстві / М. Логвінова // Проблеми державотворення і захисту прав людини : ХІІІ регіон. наук. конф. (8–9 лют. 2007 р.). – Л., 2007. – С. 301–302.
138. Лозовой, В. А. Семья как агент и среда передачи социальных ценностей / В. А. Лозовой // Женщины за духовную безопасность общества : материалы междунар. науч-практ. конф., г. Харьков, 11–12 июня 1999 г. – Харьков, 1999. – Ч. 2. – С. 5–6.
139. Ломако, В. А. Зміст умислу та його види : текст лекції / В. А. Ломако. – Х. : Юрид. ін-т, 1991. – 16 с.
140. Лукьяненко, А. Скандальное дело о торговле новорожденными в Одесской области [Электронный ресурс] / А. Лукьяненко // Zakon.kz : портал. – Режим доступа : http://www.zakon.kz/175515-skandalnoe-delo-o-torgovle.html. – Загл. с экрана.
141. Ляпунов, Ю. И. Общественная опасность деяния как универсальная категория советского уголовного права : учеб. пособие / Ю. И. Ляпунов. – М. : Изд-во ВЮЗШ МВД СССР, 1989. – 119 с.
142. Ляпунов, Ю. И. Основы систематизации норм Особенной части уголовного права / Ю. И. Ляпунов, П. Я. Мшвениерадзе // Изв. вузов. Правоведение. – 1985. – № 3. – С. 25–33.
143. Максимов, В. В. Новый Уголовный Кодекс Латвийской Республики / В. В. Максимов // Рос. следователь. – 2001. – № 8. – С. 41–43.
144. Малинин, В. Б. Объективная сторона преступления / В. Б. Малинин, А. А. Парфенов. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. юрид. ин-та, 2004. – 301 с.
145. Масликов, Д. Торговля детьми: украинский вариант [Электронный ресурс] : [07.04.2005] / Д. Масликов // Подробности. – Режим доступа : http://podrobnosti.Ua/analytics/2005/04/07/202453.html. – Загл. с экрана.
146. Матвеев, Г. К. Советское семейное право : учебник / Г. К. Матвеев. – М. : Юрид. лит., 1978. – 240 с.
147. Матишевський, П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К. : А.С. К., 2001. – 352 с.
148. Мельничук, Л. Нормативно-правові основи регулювання розвитку соціального інституту сім’ї: стан, проблеми та шляхи удосконалення / Л. Мельничук // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України. – К., 2006. – Вип. 2. – С. 335–345.
149. Меньшагин, В. Д. Научно-практический комментарий к Закону об уголовной ответственности за государственные преступления / В. Д. Меньшагин, Б. А. Куринов. – 2-е изд., перераб. – М. : Юрид. лит., 1961. – 114 с.
150. Меньшагин, В. Д. Умысел как форма вины / В. Д. Меньшагин // Советское уголовное право. Общая часть : учебник / под ред. : В. Д. Меньшагин [и др.]. – М., 1974. – С. 148–161.
151. Миколюк, О. Сім’я завжди дивиться в майбутнє / О. Миколюк // Вісн. Пенс. фонду України. – 2005. – № 5. – С. 18–19.
152. Михайленко, П. П. Уголовное право Украины. Общая часть : учебник / П. П. Михайленко. – Киев : РИО МВД Украины, 1995. – 250 с.
153. Михеев, Р. И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве / Р. И. Михеев. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1983. – 300 с.
154. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права / Укр. Правн. Фундація. – К. : Право, 1995. – 40 с. – (Міжнародні документи ООН з прав людини).
155. Навроцкий, В. А. Уголовная ответственность за незаконное пользование электрической и иными видами энергии / В. А. Навроцкий // Социалист. законность. – 1984. – № 2. – С. 49–50.
156. Навроцький, В. О. Кримінальне право України. Особлива частина : курс лекцій / В. О. Навроцький. – К. : Знання, 2000. – 771 с. – (Вища освіта XXI століття).
157. Назарова, И. Б. Возможности и условия адаптации сирот / И. Б. Назарова // Социс. – 2001. – № 4. – С. 71–77.
158. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина / за заг. ред. : М. О. Потебенько, В. Г. Гончаренко. – К. : Форум, 2001. – 941 с.
159. Наумкіна, С. М. Охорона дитинства в контексті соціальної політики / С. М. Наумкіна, А. О. Сіленко // Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи : матеріали конф., присвяч. 80-й річниці від дня заснування держ. показового Дитячого містечка ім. ІІІ Комінтерну в Одесі. – О., 2001. – C. 103–110.
160. Наумов, А. В. Российское уголовное право. Общая часть : курс лекций / А. В. Наумов. – 2-е изд. перераб. и доп. – М. : БЕК, 1999. – 590 с.
161. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 г. / под ред. : Н. И. Мельник, Н. И. Хавронюк. – К. : А.С.К., 2004. – 1216 с.
162. Немировский, Э. Я. Основные начала уголовного права / Э. Я. Немировский. – Одесса : Тип. Техникъ, 1917. – 644 с.
163. Нерсесян, В. А. О концепции вины в уголовном праве / В. А. Нерсесян // Криминологические и уголовно-правовые идеи борьбы с преступностью. – М., 1996. – С. 60–81.
164. Нечаева, А. М. Семья как самостоятельный объект правовой охраны / А. М. Нечаева // Государство и право. – 1996. – № 12. – С. 99–108.
165. Никифоров, Б. С. Об умысле по действующему уголовному законодательству / Б. С. Никифоров // Совет. государство и право. – 1965. – № 3. – С. 26–36.
166. Никифоров, Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б. С. Никифоров. – М. : Госюриздат, 1960. – 229 с.
167. Новоселов, Г. П. Учение об объекте преступления: методологические аспекты / Г. П. Новоселов. – М. : НОРМА, 2001. – 208 с.
168. Ожегов, С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов ; под ред. Н. Ю. Шведовой. – 23-е изд., испр. – М. : Рус. яз., 1991. – 916 с.
169. Окремі статистичні показники щодо перебування дітей в притулках для дітей в 2011 році [Електронний ресурс] // Міністерство соціальної політики України : [офіц. сайт]. – Режим доступу : http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=138144. – Заголовок з екрана.
170. Олійник, В. Удосконалення охорони державної таємниці України крізь призму аналізу законодавства держав-учасниць СНД / В. Олійник // Вісн. Нац. акад. прокуратури України. – 2010. – № 4. – С. 59–63.
171. Олійник, П. В. Предмет злочинів проти власності: поняття, види, кримінально-правове значення : монографія / П. В. Олійник. – Х. : Право, 2011. – 208 с.
172. Орлов, С. О. Кримінально-правова о