КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІ ЗАСАДИ ЗМІНИ УМОВ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Короткий опис

МВС УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

На правах рукопису

РИБЯНЦЕВ АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІ ЗАСАДИ
ЗМІНИ УМОВ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Богатирьов Іван Григорович

Луганськ – 2011
ЗМІСТ

Перелік умовних позначень …………………………………………………….. 3

Вступ………………………………………………………………………………... 4

Розділ 1. Загальна характеристика кримінально-виконавчого інституту зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі………………………………………………………………………………….13
1.1. Поняття та зміст зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі………………………………………………………….......................13
1.2. Історико-правовий аналіз розвитку кримінально-виконавчого інституту зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі………………………………………….. ……………………………30
1.3. Зарубіжний досвід застосування зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі (порівняльний аналіз)……………………………… 57
Висновки до першого розділу ………………………………….....................70
Розділ 2. Правове регулювання зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі ……………………………………………………………..73
2.1. Правові підстави та порядок розподілу засуджених до позбавлення волі за різними структурними дільницями установи виконання покарань………………………………………………………………….. 73
2.2. Правові підстави та порядок зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі в межах однієї виправної колонії………………………………………............................................. 85
2.3. Правові підстави та порядок зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі шляхом переведення до виправної колонії іншого рівня безпеки ………………………………………………………….. 134
2.4. Правові підстави та порядок застосування заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким…………………………………………………...……………….143
Висновки до другого розділу ………………………………………………..170
Висновки …………………………………………………………………. 177 – 181

Список використаних джерел ……………………………………....…. 182 –207

Додатки …………………………………………………………………... 208 – 257

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

КК Кримінальний кодекс
КВК Кримінально-виконавчий кодекс
ВТК Виправно-трудовий кодекс
ДДУПВП Державний департамент України з питань виконання покарань
КЗпП Кодекс законів про працю
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС Міністерство внутрішніх справ
УВП Установа виконання покарань
ВТУ Виправно-трудова установа
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка
РФ Російська Федерація
РРФСР Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
ЦВК Центральний Виконавчий Комітет
РНК Рада Народних Комісарів
НКЮ Народний Комісаріат юстиції
НКВС Народний Комісаріат внутрішніх справ
ОДПУ Об’єднане Державне Політичне Управління
СПС соціально-психологічна служба
дільниця КДіР дільниця карантину, діагностики і розподілу
дільниця РС дільниця ресоціалізації
дільниця ПК дільниця посиленого контролю
ПКТ приміщення камерного типу
дільниця СР дільниця соціальної реабілітації
дільниця СА дільниця соціальної адаптації
ВСТУП

Актуальність теми. Згідно з Указом Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну пенітенціарну службу України (далі – ДПтС України), що реально відображає стратегічний курс державної політики в напрямі соціальної переорієнтації процесу виконання та відбування кримінальних покарань з урахуванням сучасної світової пенітенціарної доктрини. Створення в органах і установах виконання покарань умов, які б забезпечували реальну можливість застосування до засуджених різних обсягів каральних елементів покарання й заходів виховного впливу, є одним із пріоритетних завдань ДПтС України. В умовах сьогодення застосування норм правового інституту, що передбачає зміну умов відбування засудженими кримінального покарання у виді позбавлення волі, саме і є таким засобом, який дозволяє диференціювати та індивідуалізувати обсяги кримінально-виконавчого впливу на засуджених, стимулювати їх законослухняну поведінку та прагнення до виправлення і ресоціалізації.
Важливість дослідження питань зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі зумовлена положеннями Концепції реформування кримінально-виконавчої системи України на період 2003 – 2015 рр., яка в якості основних завдань передбачає зміну структури виправних установ, перехід до відбування покарання в одній установі різних категорій засуджених з їхнім роздільним утриманням залежно від ступеня суспільної небезпеки вчинених ними злочинів та їх рецидиву при поглибленій диференціації умов відбування покарання, а також розробку в цих умовах у межах однієї установи залежно від індивідуальних характеристик засуджених і їхньої поведінки спеціалізованих методик з форм і методів психолого-педагогічного впливу на них, установлення в дисциплінарній практиці пріоритету методів переконання та стимулювання правослухняної поведінки засуджених.
За даними ДПтС України у її віданні станом на 1 жовтня 2011 р. у 121 виправній і виховній колоніях трималося 100826 осіб, із них: у 9 колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків – 6824 особи; у 13 колоніях для тримання жінок – 6108 осіб; у 35 колоніях середнього рівня безпеки для вперше засуджених до позбавлення волі – 36524 особи; у 41 колонії середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених до позбавлення волі – 44735 осіб; у 9 колоніях максимального рівня безпеки – 4335 осіб; у 6 колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами для тримання чоловіків – 963 особи; у 8 виховних колоніях – 1337 осіб. 12,6 тис. осіб засуджені на строк понад 10 років .Ускладнення соціального та економічного життя та завдань, які мають вирішувати установи виконання покарань, відобразилось на зміні умов відбування засудженими покарання у виді позбавлення волі. Дане положення вимагає від працівників цих установ поглибленого психологічного, інтелектуально-логічного, наукового й професійного підходу. Важливо наголосити, що в новому кримінально-виконавчому законодавстві України здійснено спробу імплементації норм міжнародних стандартів, які передбачають «ступеневий» характер відбування позбавлення волі залежно від поведінки засудженого: організація в кожній виправній установі декількох ступенів відбування покарання, що передбачає можливість переведення його з однієї структурної дільниці колонії до іншої; законодавче встановлення підстав для застосування таких переведень. Водночас, слід відзначити відсутність чітких критеріїв, які мають бути використані для визначення наявності таких підстав, а саме: що таке «сумлінна поведінка» засудженого та його «сумлінне ставлення до праці», у яких випадках слід вважати, що засуджений «стає» на шлях виправлення, а в яких вже «став» тощо.
Теоретичне підґрунтя дисертації склали праці вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема: Г. А. Аванесова, Л. В. Багрія-Шахматова, О. М. Бандурки, М. І. Бажанова, Ю. В. Бауліна, В. А. Бадири, І. Г. Богатирьова, О. І. Богатирьової, О. В. Беци, Є. М. Бодюла, А. П. Геля, В. П. Герасименка, М. Я. Гуцуляка, О. М. Джужі, Т. А. Денисової, М. Г. Дєткова, В. М. Дрьоміна, О. І Зубкова, Ю. І. Калініна, А. В. Кирилюка, В. К. Ковганича, О. Г. Колба, О. В. Конкіної, Г. А. Крігера, С. І. Кузьміна, А. С. Нікифорова, В. О. Меркулової, В. А. Льовочкіна, О. О. Малиновського, О. А. Мартиненка, П. П. Михайленка, М. І. Мельника, О. С. Міхліна, О. О. Наташева, М. М. Паше-Озерського, В. Ф. Примаченка, Р. М. Підвисоцького, П. Г. Пономарьова, Г. О. Радова, М. О. Стручкова, В. П. Севастьянова, А. Х. Степанюка, М. О. Селезньова, В. І. Селіверстова, В. Л. Сисоєва, М. С. Таганцева, І. А. Тарханова, Ю. М. Ткачевського, В. М. Трубникова, С. Я. Фаренюка, В. Д. Філонова, Ю. О. Фролова, О. Г. Фролової, С. В. Царюка, Г. Ф. Хохрякова, С. І. Халимона, М. Д. Шаргородського, І. В. Шмарова, І. С. Яковець та ін.
Проте у розробках цих науковців поза увагою залишилися історико-правовий аспект виникнення та розвитку ступеневої системи відбування покарання у виді позбавлення волі, детальний розгляд порядку розподілу засуджених до позбавлення волі за різними структурними дільницями установ виконання покарань, не проводився комплексний аналіз відповідно до чинного законодавства правових підстав та порядку переведення засуджених у межах однієї виправної колонії з однієї до іншої структурної дільниці та шляхом переведення до виправної колонії іншого рівня безпеки, а також застосування заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким і умовно-дострокового звільнення від його відбування як завершального етапу застосування норм інституту зміни умов відбування покарання. Через це всебічного дослідження питань кримінально-виконавчих засад зміни умов відбування засудженими покарання у виді позбавлення волі не було здійснено. Викладені положення й обумовлюють вибір теми дослідження, її актуальність і новизну.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний з науковим забезпеченням процесу реалізації положень КВК України щодо Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 р. Тема дослідження обрана згідно з Переліком пріоритетних напрямів на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 року № 347, а саме п. 7 «Теоретичні та прикладні проблеми протидії злочинності кримінально-правовими та кримінологічними засобами»; тематикою пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів і установ виконання покарань на період 2001-2015 рр., затверджених Науково-методичною радою ДДУПВП 15.11.2010 р. (протокол № 1); Концепцією Державної програми розвитку Державної пенітенціарної служби України, схваленої Указом Президента України від 10.12.2010 р. № 401/2008, відповідає Плану науково-дослідної роботи Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка на 2011-2012 навчальний рік.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексне розроблення найбільш важливих теоретичних і практичних питань щодо виникнення та розвитку інституту зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі, його правового регулювання в чинному кримінально-виконавчому законодавстві України, а також формування на цій основі пропозицій щодо удосконалення кримінального, кримінально-виконавчого законодавства та практики їх застосування.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі задачі:
– на основі вітчизняного й зарубіжного досвіду вивчити в соціально-історичному та правовому аспектах виникнення та розвиток ступінчатої системи відбування покарання у виді позбавлення волі;
– сформулювати поняття та визначити зміст зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі як засобу стимулювання правослухняної поведінки засуджених до цього виду покарання;
– проаналізувати правові підстави та порядок розподілу засуджених до позбавлення волі за різними структурними дільницями установи виконання покарань;
– розкрити специфіку, підстави та порядок зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі в межах однієї виправної колонії;
– з’ясувати правові підстави та порядок зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі шляхом переведення до виправної колонії іншого рівня безпеки;
– розкрити правові підстави та порядок застосування заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким і умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до чинного законодавства України;
– розробити пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України з питань правового регулювання зміни умов відбування покарання у виді позбавлення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері застосування зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі залежно від ступеня виправлення засуджених або ступеня їх психолого-педагогічної занедбаності.
Предметом дослідження є кримінально-виконавчі засади застосування зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі.
Методи дослідження. З урахуванням специфіки теми, мети і задач дослідження застосовувалися такі методи: історичний, за допомогою якого проаналізовано виникнення й розвиток інститутів зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі в зарубіжних пенітенціарних системах і вітчизняному пенітенціарному законодавстві (підрозділи 1.2., 2.1.), порівняльно-правовий, який використовувався для порівняльного аналізу відповідних норм вітчизняного законодавства й законодавства ряду зарубіжних країн (підрозділ 1.3.), системно-структурний, який забезпечив вивчення об’єкта дослідження в комплексі, як систему ступінчатих заходів впливу на засуджених (підрозділи 1.1., 2.3., 2.4.), соціологічні та статистичні методи збору та аналізу інформації (опитування, інтерв’ювання, вивчення статистичних даних, що відображають практику застосування відповідних заходів впливу в установах виконання покарань (підрозділ 2.2.). Названі методи дослідження використовувалися в роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об’єктивність дослідження, істинність отриманих результатів.
Нормативну базу дослідження склали Конституція України, Кримінально-виконавчий (далі – КВК) та Кримінальний (далі – КК) кодекси України, відомчі акти ДПтС України, інші національні та міжнародно-правові акти, законодавчі акти деяких зарубіжних країн.
Емпіричну базу дисертації становлять статистичні дані ДПтС України, результати конкретно-соціологічних досліджень (результати опитування й анкетування 435 респондентів, у тому числі 232-х засуджених до позбавлення волі у Вінницькій, Донецькій, Київській, Полтавській, Луганській, Одеській, Сумській, Тернопільській, Харківській та Чернігівській областях та 203-х представників персоналу установ виконання покарань).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень проблем, пов’язаних зі зміною умов відбування засудженими покарання у виді позбавлення волі. У роботі висловлено та обґрунтовано низку нових у концептуальному плані та значущих для юридичної практики положень, а саме:
уперше:
– сформульовано визначення зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі як комплексного правового інституту, що містить сукупність норм, які регулюють правові підстави та порядок застосування заходів кримінально-виконавчого впливу, що забезпечують диференціацію та індивідуалізацію виконання покарання у виді позбавлення волі, а також досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених;
– доведено, що використання норм комплексного міжгалузевого правового інституту зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі необхідне при реалізації декількох принципів кримінально-виконавчого права: диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки засудженого, поєднання покарання з виправним впливом, соціальної справедливості;
– обґрунтована необхідність зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі в межах однієї виправної колонії шляхом переведення до іншої структурної дільниці установи виконання покарань, переведення до виправної колонії іншого рівня безпеки, застосування заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким і умовно-дострокового звільнення від відбування покарання;
– розроблено низку конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до деяких нормативно-правових актів України (до КВК України, Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»);
удосконалено:
– наукові погляди на визначення поняття, форм, видів та елементів «прогресивної системи покарання» згідно з чинним кримінально-виконавчим законодавством України;
– теоретичне визначення підстав розподілу засуджених до позбавлення волі за різними структурними дільницями установи виконання покарання та критеріїв визначення їм умов тримання на початковому етапі відбування покарання;
– підстави та порядок зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі шляхом переведення до виправної колонії іншого рівня безпеки за КВК України 2003 року;
– підстави та порядок застосування заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким за КК України 2001 року та КВК України 2003 року;
дістало подальший розвиток:
– наукове обґрунтування ідей, згідно з якими переведення засуджених для відбування позбавлення волі до колоній перехідного типу (колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання тощо) має розглядатися не як зміна умов тримання в межах однієї виправної установи, а як заміна покарання у виді позбавлення волі більш м’яким покаранням;
– положення згідно з якими застосування в радянський період українського законодавства таких заходів кримінально-виконавчого впливу як умовне засудження до позбавлення волі з обов’язковим залученням до праці та умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов’язковим залученням до праці являло собою застосування іншого покарання або заміну покарання у виді позбавлення волі більш м’яким покаранням у виді обмеження волі;
– теоретичне визначення порядку розподілу засуджених до позбавлення волі за різними структурними дільницями установи виконання покарання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані:
– у науковій сфері – як підґрунтя для подальшого розроблення проблем, пов’язаних зі зміною умов відбування засудженими покарання у виді позбавлення волі (акт впровадження Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка від 15 вересня 2011 року);
– у правотворчій сфері – під час підготовки проектів законів, а також відомчих нормативно-правових актів;
– у правоохоронній діяльності – як науково обґрунтовані заходи щодо вдосконалення діяльності органів і установ Державної пенітенціарної служби України (акт впровадження ДПтС України від 15.09.2011 № 6-283);
– у навчальному процесі – для підготовки навчально-методичних і наукових видань та забезпечення різних форм занять з навчальних дисциплін «Кримінальне право», «Кримінально-виконавче право», «Адміністративний процес» (акт впровадження Поліцейської фінансово-правової академії від 4 червня 2011 року, акт впровадження Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка від 15 вересня 2011 року).
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення та висновки дисертації оприлюднені на науково-практичних конференціях, зокрема: «Освіта і наука – основний ресурс третього тисячоліття» (м. Ростов-на-Дону, Російська Федерація, 2006); «Імплементація (адаптація) норм міжнародного права у вітчизняне законодавство про захист прав та свобод людини і громадянина» (м. Чернігів, 2007); «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (м. Львів, 2007); «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2007); «Захист прав і свобод людини і громадянина в Україні» (м. Бровари, 2011).
Публікації. Основні положення та висновки, що сформульовані в дисертації, відображено в 12 публікаціях, серед яких 7 наукових статей опубліковано у виданнях, включених до переліку фахових із юридичних наук.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає в комплексному дослідженні зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі з позиції кримінально-виконавчого права та формуванні теоретичних положень і рекомендацій, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правозастосовної практики, зокрема:
1. Розкрито специфічну соціально-правову природу інституту зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі, яка зумовлена реалізацією такого принципу кримінально-виконавчого законодавства України як диференціація й індивідуалізація виконання покарання, а також деяких інших принципів, що містять елементи диференціації та індивідуалізації (раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки засудженого), оскільки вказаний інститут дозволяє враховувати кожен акт поведінки засудженого та, відповідно, визначати ступінь (графік, шкалу) його «виправленості» і стимулювати у засудженого бажання до самовдосконалення, створювати зацікавленість у належній правомірній поведінці.
2. На основі аналізу історичних етапів розвитку інституту зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі встановлено взаємозв’язок норм кримінально-виконавчого законодавства України, які регулюють цей інститут, та загальних тенденцій розвитку пенітенціарних систем світу, і доведено, що зміна умов відбування покарання у виді позбавлення волі була покладена в основу створення української радянської системи місць позбавлення волі, оскільки норми цього правового інституту, сформульовані з урахуванням досвіду розвитку європейських і американських пенітенціарних систем, дозволяли диференціювати умови тримання засуджених залежно від їхньої поведінки та найбільшою мірою забезпечити реалізацію принципів нової карної політики того часу: справедливості покарання, його диференціації та індивідуалізації.
3. Показано недоцільність використання для позначення сукупності правових норм кримінально-виконавчого й кримінального законодавства, що передбачають зміну умов відбування покарання у виді позбавлення волі, терміну «прогресивна система виконання покарання», оскільки прогресивними можна вважати значну кількість змін у порядку виконання покарання у виді позбавлення волі, що виникли в кримінально-виконавчому законодавстві України починаючи з середини 90-х років минулого століття. Тому використання цього терміну виключно щодо сукупності норм, які передбачають диференційований та індивідуалізований підхід до застосування заходів виправного впливу було обґрунтованим лише на певному історичному етапі, і недоцільне в сучасних умовах.
4. Доведено, що зміна умов відбування покарання у виді позбавлення волі, яка передбачає збільшення або скорочення засудженому передбачених законом пільг, здійснюється шляхом застосування норм не тільки відповідних правових інститутів кримінально-виконавчого та кримінального законодавства, а й шляхом застосування інших заходів кримінального впливу: розподілу засуджених до позбавлення волі за структурними дільницями призначеного їм виду установи виконання покарань (ст. 94 КВК), поліпшення умов тримання засудженого без його переведення до іншої структурної дільниці колонії (ч. 2 ст. 138, ч. 2 ст. 139 і ч. 3 ст. 140 КВК) або скасування цих поліпшених умов тримання (абз. 7 ч. 1 ст. 132 КВК), зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі в межах однієї виправної колонії шляхом переведення з однієї структурної дільниці до іншої або зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі шляхом переведення до виправної колонії іншого рівня безпеки (ст. 100, 101 КВК), надання можливості засудженим до позбавлення волі проживати за межами установи виконання покарання (абз. 7 ч. 2 ст. 99 КВК, ст. 142 КВК), заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким або умовно-дострокового звільнення від його відбування (ч. 2 ст. 130 КВК).
5. Проаналізовано порядок зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі в межах однієї колонії й шляхом переведення до іншої колонії відповідно до норм чинного законодавства, у результаті чого виявлені певні недоліки в правовому регулювання цих питань та запропоновані відповідні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Кримінально-виконавчого та Кримінального кодексів України. Доведено, що поліпшення умов тримання засуджених до позбавлення волі, що передбачене ч. 2 ст. 138, ч. 2 ст. 139, ч. 3 ст. 140 і ч. 2 ст. 143 КВК, та скасування цих умов, передбачене абз. 7 ч. 1 ст. 132 КВК, є переведеннями засудженого на інші умови відбування покарання, які мають застосовуватися в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 100 КВК, і запропоновані відповідні зміни та доповнення до вказаних вище норм.
6. Сформульовані поняття «сумлінної поведінки» та «сумлінного ставлення до праці» засуджених до позбавлення волі як підстав, що використовуються для поліпшення умов їх тримання, та запропоновано ввести відповідні норми-дефініції до статей 118, 130 і 134 КВК. Запропоновано конкретизувати порядок і підстави переведення засуджених до позбавлення волі, які злісно порушують режим відбування покарання, на погіршені умови тримання до дільниці посиленого контролю. Для цього слід внести відповідні зміни і доповнення до ст. 18, 100 і 101 КВК.
7. Розкрито недоцільність імперативного характеру формулювання норми ч. 4 ст. 97 КВК, яка передбачає переведення засуджених до позбавлення волі з дільниці посиленого контролю до дільниці ресоціалізації в межах однієї колонії, та запропоновано внесення змін до цієї норми й доповнення ст. 97 новою нормою, що мають на меті вдосконалення порядку застосування вказаного переведення.
8. Зазначено недосконалість формулювання положень ст. 101 КВК, у яких визначається коло засуджених до позбавлення волі, котрі можуть бути переведені в колоніях мінімального (із загальними умовами тримання) та середнього рівня безпеки до дільниць соціальної реабілітації, та запропоновано внесення до ст. 94 і ст. 101 КВК змін і доповнень, які мають на меті удосконалення порядку застосування вказаних переведень.
9. Визначено, що надання засудженому до позбавлення волі після відбуття 6 місяців покарання в дільниці соціальної реабілітації колонії мінімального (із загальними умовами тримання) та середнього рівня безпеки дозволу на проживання в межах населеного пункту, де розташована колонія, є зміною умов відбування покарання у виді позбавлення волі, і застосування такого дозволу має відповідати правилам ст. 100 КВК. У зв’язку із цим, зроблені пропозиції щодо внесення змін до абз. 7 ч. 2 ст. 99 КВК.
10. Аргументовано, що під час вирішенні питання про надання дозволу жінкам, засудженим до позбавлення волі, на проживання за межами колонії на час звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною 3-річного віку слід керуватися загальними вимогами, які висуваються до засудженої особи при прийнятті рішення про переведення до виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання чи дільниць соціальної реабілітації колоній мінімального (із загальними умовами тримання) та середнього рівня безпеки, та запропоновані відповідні зміни до ст. 142 КВК. Визначено необхідність більш детальної регламентації підстав для скасування права на проживання за межами колонії жінок, засуджених до позбавлення волі, на час їх звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною 3-річного віку, у зв’язку з чим пропонується внести відповідні доповнення до ч. 4 ст. 142 КВК.
11. Доведено необхідність більш чіткого визначення підстав для застосування щодо засуджених до позбавлення волі заміни невідбутої частини покарання більш м’яким і умовно-дострокового звільнення від цього покарання. У зв’язку із цим пропонується внести до ст. 81 і 82 КК та ст. 130 КВК відповідні зміни та доповнення. Розкрито коло можливо припустимих замін невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на певний строк більш м’яким, що можуть застосовуватися в порядку ст. 82 КК, зокрема:
– заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді обмеження волі – на строк від одного до п’яти років, якщо строк відбування позбавлення волі, що залишився, не перевищує двох років й шести місяців;
– заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді виправних робіт – на строк від двох місяців до двох років, якщо строк відбування позбавлення волі, що залишився, не перевищує восьми місяців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України 2001 року // Відомості Верховної Ради України. –2001. – № 25. – 26. – Ст. 131.
3. Кримінально-виконавчий кодекс України 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3 – 4. – Ст. 21.
4. Кодекс законів про працю України 1971 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50. – Ст. 375.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення 1984 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Приложение к № 51. – Ст. 1122.
6. Закон України від 25 березня 1992 року «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» (в редакції Закону України від 4 квітня 2006 року) // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 38. – Ст. 324.
7. Закон України від 1 жовтня 1996 року «Про застосування амністії в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 48. – Ст. 263.
8. Закон України від 11 січня 2001 року «Про внесення змін до Виправно-трудового кодексу України» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 11. – Ст. 48.
9. Постанова Верховної Ради України від 16 травня 1992 року «Про призупинення застосування статей 251 і 522 Кримінального кодексу Української РСР» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 32. – Ст. 462.
10. Постанова Верховної Ради України від 6 травня 1993 року «Про тимчасові дільниці-поселення при виправно-трудових колоніях» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 24. – Ст. 267.
11. Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.
12. Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.
13. Положення про порядок здійснення помилування, затверджене Указом Президента України № 1118/2005 від 12 липня 2005 року // Офіційний вісник України. – 2005. – № 29. – Ст. 1705.
14. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР від 11 липня 1991 р. № 88 «Про Основні напрями реформи кримінально-виконавчої системи в Українській РСР» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // zakon2.rada.gov.ua /laws / show/88%D0%B0-91-%D0%BF .
15. Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 261 від 16 грудня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 1. – Ст. 11.
16. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань № 110 від 5 червня 2000 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ» // Офіційний вісник України. – 2002. – № 21. – Ст. 1052.
17. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 19 березня 2002 року № 5-1085/Лв «Про заходи щодо підвищення ефективності застосування дисциплінарної практики щодо засуджених до позбавлення волі в установах кримінально-виконавчої системи» – Київ : Державний департамент України з питань виконання покарань, 2002. – 36 с.
18. Положення про відділення карантину, діагностику і розподілу установи виконання покарань, затверджене наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 33 від 17 березня 2000 року // Основні положення про організацію соціально-психологічної роботи із засудженими до позбавлення волі. Збірник методичних документів / Уклад.: С. Скоков, О. Янчук, Ю. Олійник. – К.: Управління виховної та соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом Державного департаменту України з питань виконання покарань, 2000. – С. 11 – 14.
19. Положення про відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань, затверджене наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 33 від 17 березня 2000 року // Основні положення про організацію соціально-психологічної роботи із засудженими до позбавлення волі. Збірник методичних документів / Уклад.: С. Скоков, О. Янчук, Ю. Олійник. – К.: Управління виховної та соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом Державного департаменту України з питань виконання покарань, 2000. – С. 3–8.
20. Інструкція щодо складання та реалізації індивідуальної програми соціально-психологічної роботи із засудженим, затверджене наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 33 від 17 березня 2000 року // Збірник нормативних документів і методичних рекомендацій з питань організації виховної та соціально-психологічної роботи серед осіб, засуджених до позбавлення волі / уклад. : С. Скоков, Ю. Олійник, О. Янчук. – К. : МП Леся, 2002. – С. 174–189.
21. Положення про педагогічну раду виховних колоній, затверджене наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 20 від 28 січня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 5. – Ст. 267.
22. Положення про сектор максимального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня безпеки, затверджене наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 124 від 25 липня 2005 року // Офіційний вісник України. – 2005. – № 33. – Ст. 1995.
23. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 275 від 25 грудня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Т. 2. – Ст. 2898.
24. Методичні рекомендації щодо класифікації засуджених та її врахуванні при формуванні відділень соціально-психологічної служби та організації індивідуально-профілактичної роботи з різними категоріями засуджених, затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 33 від 17 березня 2000 року // Основні положення про організацію соціально-психологічної роботи із засудженими до позбавлення волі. Збірник методичних документів / уклад. : С. Скоков, О. Янчук, Ю. Олійник. – К. : Управління виховної та соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом Державного департаменту України з питань виконання покарань, 2000. – С. 15–24.
25. Методичні рекомендації щодо особливостей організації роботи психолога з новоприбулими засудженими, затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 33 від 17 березня 2000 року // Збірник нормативних документів і методичних рекомендацій з питань організації виховної та соціально-психологічної роботи серед осіб, засуджених до позбавлення волі / уклад. : С. Скоков, Ю. Олійник, О. Янчук. – К. : МП Леся, 2002. – С. 293–304.
26. Методичні рекомендації щодо організації роботи, пов’язаної із забезпеченням прогресивної системи відбування покарання в кримінально-виконавчих установах, затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань.
27. Методичні рекомендації щодо організації в установах кримінально-виконавчої системи роботи, пов’язаної із застосуванням до осіб, позбавлених волі, умовно-дострокового звільнення, затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань // Збірник методичних документів з питань організації в установах кримінально-виконавчої системи роботи, пов’язаної із застосуванням до осіб, засуджених до позбавлення волі, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та переведення до колоній-поселень / уклад. : С. Скоков, Ю. Олійник, О. Двойнос. – К. : МП Леся, 2002. – С. 2–18.
28. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміну невідбутої частини покарання більш м’яким» // Вісник Верховного суду України. – 2002. – № 3.
29. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1993 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі» // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963 – 2000) [офіц. вид.] : у 2 т. / за заг. ред. Ф. Б. Бойка. – К. : А.С.К., 2000. – Т. 2. – С. 425–428.
30. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0007700-03.
31. Основные начала уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик от 30 октября 1924 года // СЗ СССР. – 1924. – № 24. – Ст. 205.
32. Основы уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик. Утверждены Законом СССР 25 декабря 1958 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1959. – № 1. – Ст. 6.
33. Основы исправительно-трудового законодательства Союза ССР и союзных республик. Утверждены Законом СССР 11 июля 1969 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1969. – № 29. – Ст. 247.
34. Закон СССР от 11 июля 1969 года «О внесении дополнений и изменений в Основы уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик» // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1969. – № 29. – С. 249.
35. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 20 марта 1964 года «Об условном освобождении из мест лишения свободы осужденных, ставших на путь исправления, для работы на строительстве предприятий народного хозяйства» // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1964. – № 4. – Ст. 6.
36. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 8 февраля 1977 года «О внесении дополнений и изменений в Основы исправительно-трудового законодательства Союза ССР и союзных республик» // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1977. – № 7. – Ст. 118.
37. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 15 марта 1983 года «Об утверждении Положения о порядке и условиях исполнения наказаний, не связанных с исправительно-трудовым воздействием на осужденного» // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1983. – № 12. – Ст. 175.
38. Постановление ЦИК и СНК СССР от 6 октября 1929 года «О внесении изменений и в Основные начала уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик» // СЗ СССР. – 1929. – № 72. – Ст. 686.
39. Постановление ЦИК и СНК СССР от 5 ноября 1934 года // СЗ СССР. 1935. – № 11. – Ст. 84.
40. Постановление СНК СССР от 7 апреля 1930 года «Об утверждении Положения об исправительно-трудовых лагерях» // СЗ СССР. – 1930. – № 22. – Ст. 248.
41. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 11 июля 1972 года «О практике применения судами исправительных работ без лишения свободы» // Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР. 1924 – 1977. Ч. 2. – М., 1978. – С. 98.
42. Виправно-трудовий кодекс України від 23 грудня 1970 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 1. – Ст. 6.
43. Кримінальний кодекс Української РСР 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
44. Постанова Верховної Ради України від 16 травня 1992 року «О припинення застосування статей 251 и 521 Кримінального кодексу Української РСР» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 32. – Ст. 462.
45. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 березня 1964 року «Про організацію виправно-трудових колоній-поселень і про порядок переводу в них засуджених до позбавлення волі, що твердо стали на шлях виправлення» // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1964. – № 8. – Ст. 23.
46. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про затвердження Положення про наглядові комісії» // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1967. – № 10. – Ст. 89.
47. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 23 березня 1977 року «Про внесення доповнень і змін до Виправно-трудового кодексу УРСР» // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1977. – № 14. – Ст. 130.
48. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 22 червня 1984 року «Про затвердження Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР покарань, не пов’язаних з виправно-трудовим впливом на засудженого» // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 27. – Ст. 511.
49. Уголовно-исполнительный кодекс Российской Федерации от 8 января 1997 года // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1997. – № 2. – Ст. 198.
50. Уголовный кодекс Российской Федерации от 24 мая 1996 года // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. – № 25. – Ст. 2954.
51. Постановление НКЮ РСФСР от 23 июля 1918 года «Об утверждении Временной инструкции о лишении свободы как мере наказания и о порядке отбывания такового» // СУ РСФСР. – 1918. – № 53. – Ст. 598.
52. Європейські пенітенціарні правила від 12 лютого 1987 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htpp: // zakon 1/ rada.gov.ua/q.
53. Аблизин Н. Ф. Исправительно-трудовая колония-поселение: Пособие / Аблизин Н. Ф., Подымов П. Е. – М. : Изд-во ВНИИ МООП СССР, 1967. – 84 c.
54. Аванесов Г. А. Изменение условий содержания осужденных в процессе отбывания наказания в виде лишения свободы (прогрессивная система) / Аванесов Г. А. ; под ред. Стручкова Н. А. – М. : Изд-во ВНИИ МООП СССР, 1968. – 149 c.
55. Багрий-Шахматов Л. В. Четкое регулирование освобождения от отбывания наказания и работы с освобожденными – решающее условие предупреждения рецидива преступлений / Л. В. Багрий-Шахматов // Вопросы предупреждения преступности. Ученые записки Томского университета. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 1967. – № 69. – С. 135 – 136.
56. Бадира В. А. Кримінально-виконавче право : навчальний посібник / Бадира В. А., Денисов С.Ф., Денисова Т. А., Мінаєв М. М., Хашев В. Г. ; за ред. Т. А. Денисової. – К. : Істина, 2008. – 400 с.
57. Бажанов О. И. Прогрессивная система исполнения наказания / О. И. Бажанов; науч. ред. Г. А.Туманов. – Минск : Наука и техника, 1981. – 168 с.
58. Белахов А. Л. Уголовная ответственность за выпуск недоброкачественной, нестандартной и некомплектной продукции / А. Л. Белахов. – М. : Юрид. лит., 1971. – 158 c.
59. Беляев Н.А. Принципы классификации осужденных / Н. А. Беляев // К новой жизни. – 1964. – № 8. – С. 39–41.
60. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Н. А. Беляев. – Л. : Изд-во Ленинградск. ун-та, 1986. – 176 с.
61. Бердников В. М. К вопросу о критериях исправления и практике их применения к осужденным / В. М. Беляев // Труды Киевск. ВШ МВД СССР. – К. : ВШ МВД СССР, 1973. – Вып. 7. – С. 252–256.
62. Бодюл Є. М. Особливості ізоляції в колоніях-поселеннях / Є. М. Бодюл // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС. – К., 2001. – № 6. – С. 194–197.
63. Божьев В. П. Уголовно-процессуальные правоотношения / В. П. Божьев. – М.: Юрид. лит., 1975. – 176 c.
64. Борьба с преступностью в Украинской ССР (1917  1967) : в 2 т. – К. : Наукова думка, 1966. – Т. 1: 1917 – 1925 гг. – 831 с.
65. Васильев А. И. Изменение условий содержания осужденных к лишению свободы / А. И. Васильев. – Рязань : Изд-во РВШ МВД СССР, 1981. – 46 c.
66. Васильев А. И. Исследование факторов, влияющих на рецидивную преступность среди освобожденных из исправительно-трудовых учреждений / А. И. Васильев // Вопросы ответственности и наказания. – Рязань., 1986. – 181 с.
67. Васильев А. И. О критериях оценки степени исправления и перевоспитания / А. И. Васильев // Тр. ВНИИ МВД СССР. – 1980. – № 13. – С. 24–26.
68. Виттенберг Г. Б. Совершенствовать уголовно-правовые средства борьбы с преступностью / Г. Б. Виттенберг // Сов. государство и право. – 1972. – № 7. – С. 90–92.
69. Вышинская З. А. Условное осуждение к лишению свободы с обязательным привлечением осужденного к труду // Наказания, не связанные с лишением свободы. – М. : Юрид. лит., 1972. – С. 114–124.
70. Гальперин И. М. Наказание: социальные функции, практика применения / И. М. Гальперин. – М. : Юрид. лит., 1983. – 205 с.
71. Гальперин И. М. Условное осуждение с обязательным привлечением к труду в системе уголовно-правовых мер / И. М. Гальперин // Соц. законность. – 1971. – № 5. – С. 24–26.
72. Гель А. П. Інститут зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі в межах однієї установи в кримінально-виконавчому законодавстві України: історичний та порівняльний аспекти / А. П. Гель // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 5. – С. 132–137 ; № 6. – С. 130–135.
73. Гель А. П. Переведення засуджених до дільниці посиленого контролю виправної колонії: проблеми правової регламентації / А. П. Гель // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 131–134.
74. Гель А. П. Крок до міжнародних стандартів у сфері виконання кримінальних покарань / А. П. Гель, В. К. Ковганич // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 4. – С. 70–73.
75. Генкин Н. О. О тюремном заключении / Н. О. Генкин. – СПб. : Сенатская типография, 1869. – 315 с.
76. Герасименко В. П. Заміна покарання більш м’яким при його відбуванні за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право»/ В. П. Герасименко. – Х., 2007. – 20 с.
77. Гернет М. Н. История царской тюрьмы : в пяти томах. – 3 издание. – М. : Государственное издательство юридической литературы, 1960. – Т.1 (1762—1825). – 384 с.
78. Гернет М. Н. История царской тюрьмы : в пяти томах. – 3 издание. – М. : Государственное издательство юридической литературы, 1961. – Т. 2 (1825—1870). – 582 с.
79. Глоточкин А. Д. Психические состояния человека, лишенного свободы : лекция / А. Д. Глоточкин, В. Ф. Пирожков ; под ред. проф. К .К. Платонова. – М. : НИ и РИО ВШ МВД МООП СССР, 1968. – 41 с.
80. Горбенко А. Н. Особенности применения мер поощрения и взыскания в колониях особого режима / А. Н. Горбенко // Методика организации индивидуальной работы с осужденными в исправительно-трудовых учреждениях. – Рязань : ВШ МВД СССР. – 1976. – С. 82–84.
81. Городинець Ф. М. Юридическая ответственность осужденных: (История и современность) / Ф. М. Городинець, Л. Б. Смирнов, В. Б. Спицнандель. – СПб., 1997. – 173 с.
82. Грищук В. К. Кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби : монографія /
В. К. Грищук, М. М. Сенько. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – 308 с.
83. Дагель П. С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве / П. С. Дагель. – Владивосток, 1976. – 328 с.
84. Детков М. Г. Уголовно-исполнительное право России. Теория. Законодательство. Международные стандарты. Отечественная практика XX века : учебник / М. Г. Детков, А. И. Зубков, С. И. Кузьмин, В. А. Уткин; под ред. А. И. Зубкова. – М. : Норма, Инфра-М, 1997. – 614 c.
85. Джужа О. М. До питання юридичного визначення та застосування критеріїв виправлення засуджених в місцях позбавлення волі / О. М Джужа, А. В. Кирилюк // Збірник методичних документів з питань організації в установах кримінально-виконавчої системи роботи, пов’язаної із застосуванням до осіб, засуджених до позбавлення волі, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та переведення до колоній-поселень / уклад. : С. Скоков, Ю. Олійник, О. Двойнос. – К., 2002. – С. 21–27.
86. Дровосеков Г. В. Применение наказаний, не связанных с лишением свободы, к несовершеннолетним / Г. В. Дровосеков // Труды Киевской высшей школы МВД СССР. – Вып. 8. – К. : Изд-во КВШ МВД СССР, 1974 – С. 160 – 175.
87. Дровосеков Г. В. Условное освобождение из мест лишения свободы с обязательным привлечением к труду и повышение его эффективности / Г. В. Дровосеков. – Рязань : РВШ МВД СССР, 1981. – 90 с.
88. Елеонский В. А. Цели уголовного наказания / В. А. Елеонский. – Рязань : РВШ МВД СССР, 1990. – 70 с.
89. Збірник методичних документів з питань організації в установах кримінально-виконавчої системи роботи, пов’язаної із застосуванням до осіб, засуджених до позбавлення волі, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та переведення до колоній-поселень / уклад. : С. Скоков, Ю. Олійник, О. Двойнос. – К., 2002.
90. Збірник нормативних документів і методичних рекомендацій з питань організації виховної та соціально-психологічної роботи серед осіб, засуджених до позбавлення волі / уклад. : С. Скоков, Ю. Олійник, О. Янчук. – К. : МП Леся, 2002. – 312 с.
91. Зелинский А. Ф. Некоторые проблемы исправительно-трудового права в свете современных психологических представлений / А. Ф. Зелинский // Повышение эффективности исполнения уголовного наказания в свете решений XXVІІ съезда КПСС. – Рязань, 1988. – С. 96–97.
92. Зелинский А. Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении / А. Ф. Зелинский. – Х. : Вища шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1986. – 167 c.
93. Зельдов С. И. Освобождение от наказания и от его отбывания / С. И. Зельдов. – М. : Юридическая литература, 1982. – 136 с.
94. Зeльдoв С. И. Условное осуждение к лишению свободы с обязательным привлечением осужденных к труду / С. И. Зельдов. – Орджоникидзе, 1974. – 78 с.
95. Зубков А. И. Трудовое перевоспитание заключенных в советских исправительно-трудовых учреждениях и его правовое регулирование / А.И. Зубков. – Томск : Издательство Томского университета, 1970. – 188 с.
96. Зубков А. И. Пенитенциарные учреждения в системе Министерства юстиции России. История и современность / А. И. Зубков, Ю. А.Калинин, В. Д. Сысоев ; под ред. С. В. Степашина и П. В. Крашенниникова. – М. : Норма, 1998.
97. Исаев И.А. История государства и права России : курс лекций / И. А. Исаев. – М. : Юрист, 1996. – 272 с.
98. Исаев М. М. Основы пенитенциарной политики / М. М. Исаев – М., 1926 – 196 с.
99. Исправительно-трудовая педагогика: Учебное пособие. – М., 1967. – 304 с.
100. Історія держави і права України. Хрестоматія / за ред. О. О. Шевченка ; [уклад.: В. П. Самохвалов, О. О. Шевченко, Вовк О. Й.]. – К. : Вентурі, 1996. – 224 с.
101. Історія держави і права України : підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак. : у 2 ч. / А. Й. Рогожин, М. М. Страхов, В. Д. Гончаренко та ін. ; за ред. акад. Академії правових наук України А.Й. Рогожина. – К. : Ін Юре, 1996. –Ч. 1. – 368 с.
102. Карамаш М. Ф. Замена неотбытой части лишения свободы более мягким наказанием и ее эффективность (по материалам Украинской ССР) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право» / М. Ф. Карамаш. – М., 1982. – 20 с.
103. Кирин В. А. Новый вид условного осуждения / В. А. Кирин // Соц. законность. – 1970. – № 9. – С. 20–24.
104. Клюев Л. В. Четкое определение прав и обязанностей осужденных как гарантия законности в деятельности администрации колоний-поселений / Л. В. Клюев // Предупреждение правонарушений в ИТУ и спецкомендатурах административно-правовыми средствами. – К., 1983. – С. 155–159.
105. Ковалев А. Г. Психологические основы исправления правонарушителя / А. Г. Ковалев. – М. : Юрид. лит., 1968. – 196 с.
106. Колб О. Неналежне вивчення особи злочинця – одна із детермінант вчинення злочинів у місцях позбавлення волі / О. Колб // Юридична Україна. – 2005. – № 3. – С. 69–72.
107. Колб О. Про деякі правові та соціальні аспекти ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі / О. Колб // Право України. – 2001. – № 8. – С. 90–92.
108. Колосова В. И. Правовая природа условного осуждения с обязательным привлечением осужденного к труду / В. И. Колосова // Сборник статей адъюнктов и соискателей Высшей школы МВД СССР / ред. кол. : Р. Д. Боголепов (гл. ред.) и др. ; Высшая школа МВД СССР. М. : НИ и РИО, 1973. – Выпуск 2. – С. 22–25.
109. Комментарий к Исправительно-трудовому кодексу Белорусской ССР / под ред. Багрий-Шахматова Л. В. – Минск : Изд-во БГУ, 1974. – 304 с.
110. Комментарий УК РСФСР / под ред. М. И. Ковалева и др. – Свердловск : Изд-во СЮИ, 1964. –131 с.
111. Конкина О. В. Замена неотбытой части наказаний более мягким видом наказания / О. В. Конкина. – Рязань : Академия права и управления Федеральной службы исполнения наказаний, 2005. – 144 с.
112. Кригер Г. А. Назначение наказания и освобождение от наказания по советскому уголовному праву / Г. А. Кригер. – М. : Юридиздат, 1961. – 190 с.
113. Кригер Г. А., Об индивидуализации ответственности и наказания в советском уголовном законодательстве / Г. А. Кригер, Г. Л. Кригер // Вестник Московского университета. Сер. 12. Право. – 1972. – № 4.
114. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. ; за ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Київ-Харків : Юрінком Інтер-Право, 2002. – 416 с.
115. Кримінально-виконавче право України / В. М. Трубніков, В. Б. Харченко, О. В. Лисодід, Л. П. Оника, А. Х. Степанюк ; за ред. В. М. Трубнікова. – Х., 2001. – 384 с.
116. Кримінально-виконавче законодавство України. Кримінально-виконавчий кодекс України. Нормативно-правові акти / упоряд. : В. С. Ковальський, Ю. Б. Хахуда. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 432 с.
117. Кримінально-виконавче право України: (Загальна та Особлива частини) : навч. посіб. / О. М. Джужа, С. Я. Фаренюк, В. О. Корчинський та ін. ; за заг. ред. О. М. Джужи. – 2-е вид., перероб. та допов. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 448 с.
118. Кримінально-виконавче право України : підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / за ред. проф. А. Х. Степанюка. – Х. : Право, 2005. – 256 с.
119. Кримінально-виконавче право України : навч. посібник / за ред. проф. А. Х. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 624 с.
120. Кримінально-виконавчий кодекс України : науково-практичний коментар / Степанюк А. Х., Яковець І. С. ; за заг. ред. Степанюка А. Х. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2005. – 560 с.
121. Курс советского уголовного права : в 6-ти томах. – Т. 3. Часть Общая. Наказания. – М. : Наука, 1970. – 350 с.
122. Кузнецов Ф. Т. Эффективность деятельности исправительно-трудовых учреждений / Ф. Т. Кузнецов, П. Е. Подымов, И. В. Шмаров. – М. : Юрид. лит., 1968. – 184 с.
123. Кузнеченко Н. В. Законодательные пределы применения наказания в виде лишения права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью / Н. В. Кузнеченко // Проблемы применения наказаний, не связанных с лишением свободы : сборник научных трудов. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1988. – С. 54 – 66.
124. Левочкин В. Пути реформирования уголовно-исполнительной системы Украины / Владимир Левочкин // Кримінально-виконавча система України: теорія, практика, законодавство. – К. : РВВ КІВС при УАВС, 1994. – С. 8–13.
125. Лучинский Н. Ф. Основы тюремного дела / Н. Ф. Лучинский. – СПб. : Тюремный вестник , 1904. – 180 с.
126. Люблинский П. И. Условное освобождение и неопределенные приговоры / П. И. Люблинский // Журнал уголовного права и процесса. – 1913. – № 3.
127. Малиновський О. О. Радянські поправчо-трудові установи, порівнюючи з буржуазними тюрмами / Малиновський О.О. – К. : Друкарня Всеукраїнської Академії Наук, 1928. – 229 с.
128. Малков В. П. Совокупность преступлений / В. П. Малков ; под ред. Б. С. Волкова. – Казань : Изд-во Казанского университета, 1974. – 307 с.
129. Мальцев Г. В. Социальная справедливость и право / Г. В. Мальцев – М. : Юрид. лит., 1977. – 255 с.
130. Марцев А. И. Злостное нарушение требований режима в исправительно-трудовых учреждениях – преступление / А. И. Марцев // 50 лет СССР и развитие советского гос-ва и права. – Омск, 1973. – С. 84–90.
131. Маньков А. Г. Уложение 1649 года: Кодекс феодального права России / А. Г. Маньков. – Л. : Наука, 1980. – 344 с.
132. Матышевский П. С. Уголовно-правовая охраняя социалистической собственности в Украинской ССР / П. С. Матышевский. – К. : Киевский гос. ун-т, 1972. – 268 с.
133. Махоткин В. П. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью / В. П. Махоткин // Наказания, не связанные с лишением свободы. – М. : Юрид. л-ра, 1972. – С. 63–74.
134. Мелентьев М. П. Проблемы выражения и закрепления в уголовно-исполнительном законодательстве политической и воспитательной функции права / М. П. Мелентьев // Правовые и организационные основы исполнения уголовных наказаний. Труды Академии МВД СССР. – М. : Изд-во Акад. МВД СССР, 1991. – С. 38–42.
135. Мелентьев М. П., Жарый В.Д. Становление и развитие исправительно-трудового законодательства Украинской ССР : учеб. пособие / М. П. Мелентьев, В. Д. Жарый. – Домодедово : Всесоюз. ин-т повыш. квалификации руководящих работников ИТУ МВД СССР, 1989. – 110 с.
136. Минаков Ю. А. Классификация осужденных к лишению свободы в зависимости от характера совершенного преступления / Ю. А. Минаков. – М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1980. – 54 с.
137. Минаков Ю. А. Исправительно-трудовая колония-поселение для лиц, совершивших умышленные преступления: личность осужденных и проблемы исполнения наказания / Ю. А. Минаков, Ю. Д. Соловьев, А. С. Орловский // Уголовное наказание и проблемы его исполнения в условиях перестройки деятельности органов внутренних дел. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1990. – С. 3–15.
138. Михлин А. С. Колония-поселение: история возникновения, правовая природа, перспективы развития / А. С. Михлин // Совершенствование уголовного законодательства и практики его применения / ред. А. С. Горелик. – Красноярск : Изд-во Красноярск. ун-та, 1989. – С. 102–115.
139. Михлин А. С. Проблемы досрочного освобождения от отбывания наказания / А. С. Михлин. – М., 1982.
140. Михлин А. С. Условное осуждение и условное освобождение / А. С. Михлин // Сов. юстиция. – 1973. – № 11. – С. 10–12.
141. Михлин С. А. Условное осуждение к лишению свободы с обязательным привлечением осужденного к труду и его исп