КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ЗАХИСНИКА ЧИ ПРЕДСТАВНИКА ОСОБИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Міщук Ірина Павлівна

УДК 343.35+343.6

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ЗАХИСНИКА ЧИ ПРЕДСТАВНИКА ОСОБИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Микитчик Олександр Васильович

Київ – 2012
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження та зарубіжний досвід кримінально-правової охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
1.1. Теоретико-методологічні засади дослідження кримінально-правової охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи . . . . . . . . . . . . . . .14
1.2. Зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
Висновки до розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
РОЗДІЛ 2. Кримінально-правова характеристика злочинів, які посягають на життя та здоров’я захисника чи представника особи . . . . . . .61
2.1. Об’єктивні ознаки злочинів, які посягають на життя та здоров’я захисника чи представника особи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .61
2.2. Суб’єктивні ознаки злочинів, які посягають на життя та здоров’я захисника чи представника особи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .116
Висновки до розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .146
РОЗДІЛ 3. Особливості кваліфікації та покарання за злочини, які посягають на життя та здоров’я захисника чи представника особи. . . . . . 151
3.1. Відмежування злочинів, які посягають на життя та здоров’я захисника чи представника особи, від суміжних складів та кваліфікація за сукупністю діянь. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .151
3.2. Покарання за злочини, які посягають на життя та здоров’я захисника чи представника особи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .179
Висновки до розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .188
ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .227

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГПК – Господарський процесуальний кодекс
і т. д. – і такі далі
і т. п. – і тому подібне
КАСУ – Кодекс адміністративного судочинства України
КЗпП – Кодекс законів про працю
КК – Кримінальний кодекс
КНУВС – Київський національний університет внутрішніх справ
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
м. – місто
НМДГ – неоподаткований мінімум доходів громадян
ОЕСР – Організація економічного співробітництва та розвитку
ООН – Організація Об’єднаних Націй
п. – пункт
р. – рік, року, році
рр. – роки
РФ – Російська Федерація
СНД – Співдружність Незалежних Держав
ст. – стаття
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УМВС – Управління Міністерства внутрішніх справ
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФРН – Федеративна республіка Німеччина
ЦК – Цивільний кодекс
ЦПК – Цивільно-процесуальний кодекс
ч. – частина

ВСТУП

Актуальність теми. Реформування правової системи України, що розпочалось у 1991 р. та продовжується сьогодні, передбачає та обумовлює необхідність системного підходу до вирішення усіх питань, що регулюються нормами права, їх відповідності міжнародно-правовим актам, згоду на які дала Верховна Рада України. Мiжнароднi норми знайшли своє відображення у чинному нацiональному законодавствi. Так, у статті 3 Конституції України закріплено пріоритет загальнолюдських цінностей, підкреслюється, що в центрі уваги повинна бути людина як найвища соціальна цінність. Визнання й дотримання прав і свобод людини, їх належне забезпечення та надійний захист є виявом правової держави.
Особливе місце в захисті прав і свобод громадян посідає інститут захисників, який спрямований на захист прав і свобод громадян, а також допомагає здійсненню правосуддя та додержанню законів. До участі в процесі захисту прав та законних інтересів залучаються й законні представники особи на всіх стадіях кримінального, цивільного, господарського й адміністративного процесів.
Захисник і представник особи, реалізуючи покладені на них завдання з надання правової допомоги визначеній категорії осіб, виконують одну з функцій держави – захист законних прав і свобод своїх громадян. Значимість законної діяльності захисників чи представників особи з надання правової допомоги зумовлює те, що вони стають жертвами погроз або насильства, посягання на життя.
Тому справедливо, що в розділі XVIII ″Злочини проти правосуддя″ Особливої частини Кримінального кодексу (далі – КК) України законодавець передбачив відповідальність за погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи (ст. 398) та за посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги (ст. 400).
За даними Державної судової адміністрації України, у 2005–2011 рр. в Україні 12 осіб притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 1 і 2 ст. 398 КК України, та 1 особа – за ст. 400 КК України. Жертвами цих злочинів стали 8 захисників та 5 представників особи. Однак ці дані не є цілком повним відображенням реальної ситуації зі злочинними посяганнями на життя та здоров’я захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги.
Не можна оминути увагою той факт, що у Кримінальному процесуальному кодексі України (в редакції від 13.04.2012 р.) встановлюється процесуальна рівність і змагальність сторін обвинувачення та захисту, тобто значно розширюються права захисника та законного представника. Це свідчить про підвищення їх ролі в кримінальному провадженні та впливу на правосуддя поряд з іншими учасниками (сторонами) судового (змагального) процесу. Очевидно, що забезпечення ефективної діяльності усіх учасників кримінального провадження може відбуватися винятково шляхом їх рівного й адекватного захисту, адже неприпустимість надання пріоритетів щодо якоїсь зі сторін є однією з основних засад кримінального судочинства України.
Слід зауважити, що до питань кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя зверталося багато як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Наукове дослідження кримінально-правової охорони правосуддя від злочинних посягань частково здійснювалось у працях Ю.В. Александрова, П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, Я.М. Брайніна, І.С. Власова, Б.С. Волкова, П.А. Вороб’я, Л.Д. Гаухмана, А.В. Галахової, В.К. Глистіна, В.К. Грищука, О.М. Джужі, С.Є. Дідика, П.С. Дагеля, Н.Д. Квасневської, О.О. Кваши, М.Й. Коржанського, В.В. Кудрявцева, В.В. Кузнецова, Я.М. Кульберга, С.Я. Лихової, В.М. Мамчура, А.Г. Мартіросяна, В.К. Матвійчука, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, М.І. Панова, А.А. Піонтковського, Ш.С. Рашковської, А.В. Савченка, В.В. Сміха, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, І.М. Тяжкової, М.І. Хавронюка, І.Я. Фойницького, В.І. Шакуна, М.Д. Шаргородського, Т.М. Шимко та ін.
Проте вивчення кримінально-правової охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи у працях зазначених науковців в повній мірі не відбувалося. Жодна з робіт не була присвячена виключно охороні життя та здоров’я саме захисника чи представника особи.
Отже, питання кримінально-правової охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи були і залишаються актуальними в науці кримінального права і потребують більш детального правового регулювання, оскільки завжди існує загроза життю та здоров’ю захисника чи представника особи в процесі їх діяльності.
Наведене обумовлює необхідність теоретичного дослідження положень кримінально-правової охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи в сучасних умовах розвитку кримінально-правової теорії і правозастосовної діяльності в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень Указу Президента України ″Про заходи для подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян″ від 18.02.2002 № 143/2002, Концепції державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 1911-р), тематики Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років (наказ МВС України від 29.07.2010 № 347, п. 32, Додаток 4). Дисертація відповідає планам проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2012 рік. Тема дисертації затверджена вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол від 26.01.2010 № 1) та відділенням кримінально-правових наук НАПрН України (п. 1197, 2010 рік).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у комплексній розробці науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення кримінально-правових норм КК України про відповідальність за посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи та практики їх застосування.
Реалізація поставленої мети зумовила постановку й вирішення таких задач:
- дослідити теоретико-методологічні засади кримінально-правової охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи;
- з’ясувати чинники соціальної обумовленості кримінально-правової охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи;
- проаналізувати законодавство зарубіжних країн щодо кримінальної відповідальності за посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи;
- визначити об’єкт посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи;
- дослідити ознаки об’єктивної сторони злочинів, передбачених ст.ст. 398, 400 КК України;
- розкрити зміст ознак, які характеризують суб’єктивну сторону та суб’єкт посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи;
- провести відмежування злочинів, які посягають на життя та здоров’я захисника чи представника особи, від суміжних складів;
- охарактеризувати покарання за злочини, які посягають на життя та здоров’я захисника чи представника особи;
- розробити пропозиції щодо удосконалення окремих положень і норм КК України щодо посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи у зв’язку з наданням ними правової допомоги.
Предмет дослідження – кримінально-правова охорона життя та здоров’я захисника чи представника особи.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, у роботі були використані загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання та історико-правовий метод дозволили розглянути усі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємообумовленість, дослідити шляхи розвитку становлення правових форм відповідальності за посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги (розділ 1); порівняльно-правовий метод дав можливість порівняти норми про кримінальну відповідальність за посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи в Україні та одинадцяти зарубіжних країнах (підрозділ 1.2); логіко-семантичний метод дозволив провести поглиблене вивчення термінів і понять, що вживаються у дисертації (розділи 1, 2); метод системного аналізу, а також формально-логічний метод дали можливість проаналізувати зміст і сутність ст.ст. 398, 400 КК України (підрозділ 2.1); за допомогою догматичного (формально-юридичного) методу досліджувалися норми Конституції України, КК України, інших нормативно-правових актів, постанов Пленуму Верховного Суду України, з’ясовувалися зміст і значення використаних у них понять, обґрунтовувалися висновки і пропозиції щодо їх зміни та доповнення (розділи 2, 3); метод моделювання використовувався як ефективний засіб розробки пропозицій щодо удосконалення вітчизняного законодавства в частині відповідальності за посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи (розділи 2, 3); соціологічний метод дозволив з’ясувати позиції і думки юристів-практиків (працівників правоохоронних органів та осіб, які надають правову допомогу) щодо сучасного стану і проблемних питань притягнення осіб до кримінальної відповідальності за посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи (розділи 2, 3); статистичний метод посприяв їх узагальненню та дослідженню даних судової практики про злочини, пов’язані з посяганням на життя та здоров’я захисника чи представника особи (розділи 2, 3); структурно-функціональний метод забезпечив комплексне дослідження кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи та формування на основі цього науково обґрунтованих пропозицій із урахуванням існуючих умов та потреб практики (розділи 1-3).
Науково-теоретичну основу дисертації склали праці вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячені як загальним проблемам кримінального права та кримінального процесу, так і питанням кримінально-правової охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи.
Нормативною основою дослідження є Конституція України, чинні міжнародні конвенції, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Цивільний кодекс України, Цивільно-процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс законів про працю, закони України, постанови Пленуму Верховного Суду України, Кримінальний процесуальний кодекс України, відомчі нормативно-правові акти, які стосуються питання, що досліджується, кримінальне законодавство зарубіжних країн.
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять: 1) статистичні дані Державної судової адміністрації України щодо кількості розглянутих судами кримінальних справ та кількості засуджених осіб за злочини, передбачені ст.ст. 398, 400 КК України за 2005–2011 рр.; 2) матеріали судової практики (5 ухвал, 13 вироків) судів України різних рівнів і регіонів за 2005–2011 рр., що містяться в архівах таких судів та Єдиному державному реєстрі судових рішень України з кримінальних справ, порушених за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 398, 400 КК України; 3) результати анкетування 327 працівників правоохоронних органів та осіб, які надають правову допомогу, опитаних із січня по жовтень 2011 р. у м. Києві та дев’яти областях України (Волинській, Дніпропетровській, Івано-Франківській, Житомирській, Київській, Рівненській, Харківській, Херсонській, Черкаській) щодо забезпечення та наявних проблемних питань кримінально-правової охорони життя і здоров’я захисника чи представника особи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням кримінально-правової охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи. У роботі сформульовано низку нових положень і висновків, які мають істотне значення для науки кримінального права та практики застосування ст.ст. 398, 400 КК України. У більш конкретному вигляді наукову новизну проведеного дослідження відображають наступні основні положення:
вперше:
- підтверджено необхідність існування кримінальної відповідальності за посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи у зв’язку з їх діяльністю, оскільки кримінально-правова заборона таких форм посягання забезпечує встановлений законом порядок суспільних відносин у сфері правосуддя;
- запропоновано вдосконалити чинну редакцію ст. 398 КК України шляхом зміни диспозиції ч. 2 з ″умисного заподіяння легкого, середньої тяжкості тілесних ушкоджень″ на ″насильство, що не є небезпечним для життя та здоров’я″, ч. 3 з ″умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження” на “насильство, небезпечне для життя та здоров’я″;
- аргументовано, що мотивом злочинів, які посягають на діяльність захисника чи представника особи, пов’язану з наданням правової допомоги, слід визнавати невдоволення законною діяльністю зазначених осіб;
- встановлено, що, враховуючи суспільну значимість діяльності захисника чи представника особи, санкції за посягання на їх життя та здоров’я повинні бути суворішими, ніж за тотожні посягання, вчинені щодо інших осіб (потребує удосконалення санкція ст. 400 КК України, зокрема шляхом заміни нижньої межі покарання у вигляді позбавлення волі від восьми років на позбавлення волі від десяти років);
удосконалено:
- поняття родового об’єкта посягання злочинів проти правосуддя, під яким пропонується розуміти суспільні відносини, що регулюють встановлену законом нормальну діяльність системи правосуддя;
- класифікацію потерпілих від злочинів, які досліджуються (захисник у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення; представник особи в адміністративних, господарських, кримінальних чи цивільних справах; їх близькі родичі);
- визначення понять ″насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я″ (нанесення удару, побоїв, вчинення інших насильницьких дій, що полягають у завданні потерпілому фізичного болю чи обмеженні його волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяння) та ″насильство, небезпечне для життя чи здоров’я″ (фізичний вплив на потерпілого, який при безперешкодному розвитку чи без призупинення закінчується чи може закінчитися смертю (придушення за шию, перекриття дихальних шляхів, застосування зброї, електроструму тощо), чи який може призвести і призвів до розладу здоров’я (умисне заподіяння легкого, середньої тяжкості, тяжкого тілесного ушкодження, застосування спеціальних знарядь, а також насильницькі дії, що призвели до втрати свідомості чи мали характер мордування, тощо) і був небезпечним для життя і здоров’я в момент його застосування);
- підходи щодо правильної і точної кваліфікації злочинів, що посягають на життя та здоров’я захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги;
дістали подальшого розвитку:
- пропозиція про доповнення конструкцією ″та інші близькі особи″ диспозицій ст.ст. 398, 400 КК України поряд з поняттям ″близькі родичі″, оскільки його використання у зазначених статтях дозволить суттєво розширити сферу їх дії, і, відповідно, підвищити їх ефективність;
- положення щодо необхідності встановлення відповідальності в ч. 1 ст. 398 КК України поряд з передбаченими в ній формами, за погрозу розголошенням відомостей, що ганьблять захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги;
- висновок про те, що, якщо у назві статті КК вказана погроза і насильство, то очевидно, що погроза є видом психічного насильства, а насильство полягає винятково у фізичному впливі (нанесенні удару, побоїв, тілесних ушкоджень, мордуванні) на особу, незаконному позбавленні її волі, посяганні на її статеву свободу, введенні до її організму без згоди або поза волею наркотичних засобів, психотропних, сильнодіючих речовин;
- аргументація, що лише законна діяльність захисника чи представника особи з надання правової допомоги охороняється законом про кримінальну відповідальність. Посягання на їх життя та здоров’я у зв’язку з незаконною діяльністю не утворює складу злочину, передбаченого ст.ст. 398, 400 КК України;
- наукова думка про те, що основними критеріями при відмежуванні складу злочину погрози або насильства щодо захисника чи представника особи і подібних за об’єктивною стороною складів злочинів (ст.ст. 345, 346, 350, 377 і 405 КК України) є: безпосередній основний об’єкт, коло потерпілих осіб та ознаки професійних обов’язків, у зв’язку з виконанням яких ці особи можуть бути такими потерпілими;
- висновок про те, що злочини, передбачені ст.ст. 112, 348, 379, 400, 443 КК України мають свої специфічні юридичні особливості, які виражені в безпосередньому основному об’єкті, потерпілих та суб’єктивній стороні, обов’язковими ознаками якої є різні за своїм змістом мотиви і мета посягання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:
– у законотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до чинного КК України, а також при вдосконаленні чинного законодавства (довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження Інституту законодавства Верховної Ради України від 07.07.2011 № 22/408-1-4);
– у науково-дослідній діяльності – для подальших розробок і досліджень актуальних питань кримінально-правової охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи;
– у практичній діяльності – для кваліфікації злочинів, передбачених ст.ст. 398, 400 КК України (акт впровадження у практичну діяльність УМВС України у Волинській області від 20.06.2011 № 3/1-900);
– у навчальному процесі – при написанні окремих розділів (глав) підручників і навчальних посібників з курсу ″Кримінальне право″, при підготовці лекцій і проведенні занять з відповідних тем (акт впровадження наукових розробок дисертації у навчальний процес КНУВС від 28.05.2010).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором і були обговорені на міжнародній конференції ″Волинь очима молодих науковців″ (м. Луцьк, 2010 р.), міжнародній науково-практичній конференції ″Верховенство права та права людини″ (м. Запоріжжя, 2010 р.), міжнародній науково-практичній конференції ″Роль права у забезпеченні законності та правопорядку″ (м. Запоріжжя, 2010 р.), ІІІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції ″Філософські, методологічні й психологічні проблеми права″ (м. Київ, 2010 р.), круглому столі ″Актуальні проблеми оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ″ (м. Київ, 2010 р.), міжнародній науково-практичній конференції ″Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи″ (м. Київ, 2011 р.), всеукраїнській конференції ″Пошук концептуальних засад розбудови правової системи України″ (м. Львів, 2011 р.), ІІ міжвузівський науково-теоретичній конференції ″Актуальні проблеми кримінального права (пам’яті професора П. П. Михайленка)″ (м. Київ, 2011 р.).
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано чотири статті у наукових фахових виданнях України, а також вісім тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження кримінально-правової охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи за законодавством про кримінальну відповідальність України дає підстави для формулювання наступних висновків:
1. Комплексний системний аналіз норм Особливої частини КК України, у яких встановлено кримінальну відповідальність за посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи, а також практики їх застосування виявив існування суттєвих недоліків у кримінально-правовій охороні життя та здоров’я вказаних осіб. Виявлено неточності та суперечності. Обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення такої охорони.
2. Соціальна обумовленість кримінально-правової охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи у зв’язку з наданням правової допомоги визначається різними чинниками: кримінологічним, історичним, нормативним, соціально-психологічним, міжнародним.
3. Доцільність існування в українському законодавстві про кримінальну відповідальність спеціальних норм, що охороняють життя та здоров’я захисника чи представника особи, підтверджується тим, що тотожні кримінально-правові норми існують у КК зарубіжних країн, хоча вони є, як правило, дуже специфічними, зважаючи на традиції формування кримінального законодавства та особливості законодавчої техніки різних країн.
4. Родовим об’єктом посягання у злочинах проти правосуддя є суспільні відносини, що регулюють встановлену законом нормальну діяльність системи правосуддя. Посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи належить до двооб’єктних злочинів. Основним безпосереднім об’єктом злочинів, передбачених ст.ст. 398, 400 КК України, є суспільні відносини, що складаються у сфері здійснення правосуддя і забезпечують нормальну діяльність захисника чи представника особи. Додатковим об’єктом досліджуваних злочинів виступають суспільні відносини, що забезпечують безпеку життя та здоров’я вказаних осіб, а також їх близьких родичів. У злочинах, що посягають на життя та здоров’я захисника чи представника особи, предмет злочину відсутній, тобто – це безпредметні злочини. Коло потерпілих осіб від злочинів, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи, визначено законодавцем. До цього кола належать: захисник, представник особи та їх близькі родичі. Поняття ″близькі родичі″, яке трактується на основі положень чинного КПК України, є досить вузьким, тому в диспозиції досліджуваних норм потрібно додати конструкцію ″та інші близькі особи″, що дозволить суттєво розширити сферу дії ст.ст. 398, 400 КК України, і, відповідно, підвищити їх ефективність. Близькі особи визначаються як родичі, а також інші особи, життя, здоров’я, безпека та благополуччя яких завідомо для винуватого важливі потерпілому через особисті стосунки, що склалися в силу певних життєвих обставин.
5. Для об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 398 КК України, характерні два види погроз: погроза як вид психічного насильства та погроза як форма виявлення умислу. Погроза, що складає об’єктивну сторону ч. 1 ст. 398 КК України повинна характеризуватися двома ознаками: зв’язком з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги та наявністю.
Логічним є встановлення відповідальності в ч. 1 ст. 398 КК України поряд з погрозою вбивством, насильством, знищенням чи пошкодженням майна щодо захисника чи представника особи, їх близьких родичів та інших близьких осіб, і за погрозу розголошенням відомостей, що їх ганьблять, у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги.
Якщо погроза насильством включає погрозу завдати шкоду здоров’ю потерпілому, позбавити його свободи пересування, погрозу ввести до організму потерпілого без його згоди або поза його волею наркотичні засоби, психотропні, сильнодіючі речовини тощо, погрозу зґвалтувати чи вчинити насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом тощо, то поняття ″насильство″ не може обмежуватися лише умисним заподіянням легких, середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень.
Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.ч. 2 і 3 ст. 398 КК України, виражається лише у діяннях, обов’язковими наслідками яких є легкі, середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження. Враховуючи, що виникають труднощі при кваліфікації насильницьких дій щодо захисника чи представника особи, їх близьких родичів, що не призвели до такого результату як тілесні ушкодження, але охоплюються поняттям ″насильство″, обґрунтовується доцільність заміни у ч. 2 ст. 398 КК України ″умисного заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги″ на ″насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я щодо захисника чи представника особи або їх близьких родичів та інших близьких осіб, у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги″, а в ч. 3 – ″умисного заподіяння тим самим особам у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, тяжкого тілесного ушкодження″ на ″насильство, небезпечне для життя чи здоров’я щодо захисника чи представника особи або їх близьких родичів та інших близьких осіб у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги″. У цьому зв’язку 90,5 % опитаних дисертантом працівників правоохоронних органів та осіб, які надають правову допомогу, вказали, що потрібно поряд з умисним заподіянням тілесних ушкоджень щодо захисника чи представника особи передбачити також кримінальну відповідальність за інші види насильства.
У КК України необхідно закріпити поняття ″насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я″ як нанесення удару, побоїв, учинення інших насильницьких дій, що полягають у завданні потерпілому фізичного болю чи обмеженні його волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяння; ″насильство, небезпечне для життя чи здоров’я″ – фізичний вплив на потерпілого, який при безперешкодному розвитку чи без призупинення закінчується чи може закінчитися смертю (придушення за шию, перекриття дихальних шляхів, застосування зброї, електроструму тощо) чи який може призвести і призвів до розладу здоров’я (умисне заподіяння легкого, середньої тяжкості, тяжкого тілесного ушкодження, застосування спеціальних знарядь, а також насильницькі дії, що призвели до втрати свідомості чи мали характер мордування тощо) і був небезпечним для життя і здоров’я в момент його застосування.
Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 400 КК України, виражена через поняття ″посягання на життя″. Злочин, який передбачає посягання на життя захисника чи представника особи і який вважається закінченим з моменту вчинення діяння, безпосередньо спрямованого на вбивство захисника чи представника особи або їх близьких родичів, належить до злочинів з усіченим складом.
6. Злочини, що посягають на життя та здоров’я захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, можуть бути вчинені винятково загальними суб’єктами.
Форма вини при заподіянні захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам легких, середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, визначається прямим умислом, при якому особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень і бажає їх настання.
Мотивом злочинів, що посягають на діяльність захисника чи представника особи, пов’язану з наданням правової допомоги, слід визнавати невдоволення законною діяльністю зазначених осіб. Виходячи з цього, метою досліджуваних злочинів буде уявлення про бажаний результат – помститись (на цьому наголошують 59,5 % респондентів), запобігти діяльності захисника чи представника особи (21,0 %), припинити їх діяльність (8,5 %), змінити характер їх діяльності (11,0 %).
7. При відмежуванні складу погрози або насильства щодо захисника чи представника особи і подібних за об’єктивною стороною складів злочинів (ст.ст. 345, 346, 350, 377 і 405 КК України) основними критеріями є безпосередній основний об’єкт, коло потерпілих осіб і ознаки професійних обов’язків, у зв’язку з виконанням яких ці особи можуть бути такими потерпілими.
Злочини, передбачені ст.ст. 112, 348, 379, 400, 443 КК України відмежовуються один від одного на підставі критеріїв, які виражаються в безпосередньому основному об’єкті, потерпілих та характері діяльності, у зв’язку з якою вчиняється злочин.
8. Враховуючи особливості діяльності захисника чи представника особи, безумовно, що санкції за посягання на їх життя та здоров’я мають бути жорсткішими, ніж за тотожні посягання, вчинені щодо інших осіб.
Щодо санкції ч. 3 ст. 398 КК України, то законодавець, встановивши строк позбавлення волі від семи до дванадцяти років, значно підняв нижню межу покарання, що свідчить про різкий перепад у караності за ч. 2 та ч. 3 ст. 398 КК України. Більш послідовним та оптимальним буде зниження такої межі до п’яти років.
Потребує вирішення питання про удосконалення санкції ст. 400 КК України, встановивши нижню межу покарання у вигляді позбавлення волі від десяти років. Таку позицію підтримали 78,5 % опитаних працівників правоохоронних органів та осіб, які надають правову допомогу.
9. На підставі проведеного дослідження запропоновано:
1) ст. 398 КК України викласти в такій редакції:
″Стаття 398. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи
1. Погроза вбивством, насильством, знищенням чи пошкодженням майна, розголошенням відомостей, що ганьблять захисника чи представника особи, а також щодо їх близьких родичів та інших близьких осіб у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, –
карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я, щодо захисника чи представника особи або їх близьких родичів та інших близьких осіб у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, –
карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Насильство, небезпечне для життя чи здоров’я, щодо захисника чи представника особи або їх близьких родичів та інших близьких осіб у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, –
карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років″.
2) ст. 400 КК України викласти в такій редакції:
″Стаття 400. Посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги
Вбивство або замах на вбивство захисника чи представника особи або їх близьких родичів та інших близьких осіб у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, –
карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі″.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Тихомиров А. Д. Юридическая компаративістика : философские, теоретические и методологические проблемы / А. Д. Тихомиров – К. : Знання, 2005. – 334 с.
2. Савченко А. В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство США : комплексне порівняльно-правове дослідження : [монографія] / А. В. Савченко – К. : КНТ, 2007. – 594 с.
3. Борисов В. И. Основные проблемы охраны безопасности производства в уголовном законодательстве Украины : автореф. дисс. на соискание науч. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 / В. И. Борисов. – Х., 1993. – 43 с.
4. Кудрявцев В. Н. Популярная криминология / В. Н. Кудрявцев. – М., 1998. – 164 с.
5. Филимонов В. Д. Криминологические основы уголовного права / В. Д. Филимонов. – Томск, 1981. – 212 с.
6. Злобин Г. А. Некоторые теоретические вопросы криминализации общественно опасных деяний / Г. А. Злобин, С. Г. Келина // Проблемы правосудия и уголовного права : [сб. науч. тр.]. – М., 1978. – С. 102–118.
7. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н. И. Коржанский. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 171 с.
8. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина : [курс лекцій] / В. О. Навроцький. – К. : Знання, 2000. – 771 с.
9. Тоболкин П. С. Социальная обусловленность уголовно-правовых норм / П. С. Тоболкин. – Свердловск, 1983. – 166 с.
10. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел.]. – К., Ірпінь : ВТФ ″Перун″, 2002. – 1440 с.
11. Кригер Г. А. Проблемы социальной обусловленности уголовного закона / Г. А. Кригер, Н. Ф. Кузнецова. – М., 1972. – 336 с.
12. Шуберт Л. Об общественной опасности преступного деяния / Л. Шуберт. – М. : Госиздат, 1960. – 239 с.
13. Беккариа Чезаре О преступлениях и наказаних / Чезаре Беккариа. – М., 1939. – 226 с.
14. Дураманов Н. Д. Понятие преступления / Н. Д. Дураманов. – М. : АН СССР, 1948. – 188 с.
15. Пионтковский А. А. Учение о преступлениях / А. А. Пионтковский. – М. : Госиздат, 1961. – 509 с.
16. Ковалев М. И. Понятие и признаки преступления и их значение для квалификации: Учебное пособие / М. И. Ковалев. – Свердловск : СЮИ, 1977. – 80 с.
17. Міщук І. П. Кримінологічний чинник як складова соціальної обумовленості кримінально-правової охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи / І. П. Міщук // Роль права у забезпеченні законності та правопорядку : Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції, м. Запоріжжя, 22-23 листопада 2010 р. – Запоріжжя : Запорізька міська громадська організація ″Істина″, 2010. – С. 75–77.
18. Осадчий В. І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності : [монографія] / В. І. Осадчий. – Київ : Атіка, 2004. – 335 с.
19. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. – К. : Форум, 2003. – 938 с.
20. Історія адвокатури України / [редкол. : В. В. Медведчук (голова) та ін.]. – [2-ге видання]. – К., Видавництво ″СДМ – Студіо″, 2002. – 286 с.
21. Науково-практичний коментар до Закону України ″Про адвокатуру″. Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність : [зб. нормат. актів. Коментар] / за заг. ред. Т. В. Варфоломеєвої, С. В. Гончаренко // Академія адвокатури України. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 432 с.
22. Сташис В. В. Загальна характеристика Кримінального кодексу України / В. В. Сташис // Новий КК України: Питання застосування і вивчення : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. [Харків] 25-26 жовтня 2001 р. – Х. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 5–10.
23. Кримінальний кодекс : проект / підготовлений за завданням Комісії Верховної Ради України з питань правопорядку і законності авторським колективом на чолі з професором В. М. Смітієнком ; внесений народним депутатом О. Б. Маяковським на розгляд Верховної Ради в першому читанні // Іменем Закону. – 16 травня 1997. – № 20 (4946). – 16 с.
24. Постанова Верховної Ради України від 10.09.1998 № 96-XIV ″Про проекти Кримінального кодексу України [Електронний ресурс]. – 1998. – Режим доступу до постанови :
http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=96-14.
25. Порівняльна таблиця до другого читання 04.07.2000. Проект Кримінального кодексу № 1029 від 12.05.1998 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу до табл. :
http://www.rada.gov.ua/osmir/tables/06_2000/TABL102.html.
26. Постанова 1948–ІІІ від 14.09.2000 р. Про проект Особливої частини Кримінального кодексу України [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу до пост. :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1948-14.
27. Постанова 1025/П5 від 04.04.2001 р. Про проект Кримінального кодексу України [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу до пост. :
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=10102.
28. Конституція України // Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 30. – 141 с.
29. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві : Закон України від 23 грудня 1993 року № 3926-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – 51 с.
30. Міщук І. П. Кримінально-правова охорона життя та здоров’я захисника чи представника особи: філософсько-психологічні аспекти / І. П. Міщук // Філософські, методологічні й психологічні проблеми права : тези доповідей ІІІ Всеукраїнської науково-теоретичної конференції (Київ, 23 квітня 2010 р.). – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. – С. 144.
31. Бедь В. В. Юридична психологія: [навчальний посібник] / В. В. Бедь. – Київ : МАУП, 2004. – 436 с.
32. Хоштария А. Г. Понятие и критерии последствий клеветы, причинившие вред здоровью потерпевшего. Вопросы совершенствований / А. Г. Хоштария // Межвузовский сборник. – Свердловск, 2004. – С. 43–47.
33. Сердюк Л. В. Психическое насилие как предмет уголовно-правовой оценки следователем / Л. В. Сердюк. – Волгоград : ВСН, 1981. – 62 с.
34. Міщук І. П. Соціально-психологічний чинник соціальної обумовленості кримінально-правової охорони життя та здоров’я захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги / І. П. Міщук // Часопис Академії адвокатури України. – 2010. – № 4 (9). – С. 1–5.
35. Основні принципи, що стосуються ролі юристів від 07.09.90 року [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу до док. :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_313.
36. Святоцький О. Д. Адвокатура України / О. Д. Святоцький, М. М. Михеєнко. – К. : ІнЮре, 1997. – 224 с.
37. Сміх В. В. Кримінальна відповідальність за порушення права особи на правову допомогу : дис. … канд.. юрид. наук : 12.00.08 / Сміх Василь Володимирович. – Львів, 2011. – 231 с.
38. Сміх В. В. Кримінальна відповідальність за порушення права на правову допомогу : [монографія] / В. В. Сміх ; [за заг. ред. М. І. Мельника]. – К. : Атіка-Н, 2012. – 200 с.
39. Теорія держави і права. Академічний курс : [підручник] [Електронний ресурс] / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с. – Режим доступу до підручника :
http://ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part3/2701.htm.
40. Преступность и правосудие : ответы на вызовы двадцать первого века : Десятый конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями, Вена, Австрия, 10–17 апр. 2000 г. / [Упр. ООН по контролю над наркотиками и предупреждению преступности]. – Нью-Йорк : ООН, 1999. – 19 с.
41. Послання Президента України до Верховної Ради України. Концептуальна засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки ″Європейський вибір″ // Урядовий кур’єр. – 4 червня 2002. – № 100. – С. 5–12.
42. Опришко В. Ф. Проблема зближення європейського права із законодавством України / В. Ф. Опришко // Європа, Японія, Україна : шляхи демократизації державно-правових систем. Матеріали Міжнародної наукової конференції 17–20 жовтня 2000 р. – К., 2000. – С. 40–41.
43. Тацій В. Я. Проблеми зближення європейських правових систем як умова гармонізації законодавства України / В. Я. Тацій, Ю. М. Грошевий // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1998. – С. 53–54.
44. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. Підручник / О. Ф. Скакун. – Харків : Консум, 2006. – 656 с.
45. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / П. П. Андрушко (ред.), Т. М. Арсенюк, О. Ф. Бантишев, О. О. Бахуринська, П. С. Берзін, В. І. Бояров. – [2-ге вид., перероб. та доп.]. – К. : Дакор, 2008. – 1427 с.
46. Уголовный кодекс Испании / [под ред. и с предисл. доктора юрид. наук, проф. Н. Ф. Кузнецо¬вой и доктора юрид. наук, проф. Ф. М. Решетникова]. – М. : Изд-во ЗЕРЦАЛО, 1998. – 218 с.
47. Уголовное право зарубежных государств. Особенная часть : [учебное пособие] / Н. А. Голованова, В. Н. Еремин, М. А. Игнатова и др. : И. Д. Козочкин (ред.) – М. : Камерон, 2004. – 528 с.
48. Уголовный кодекс Франции / [науч. ред. канд. юрид. наук. доц. Л. В. Головко, канд. юрид. наук, доц. Н. Е. Крыловой; перевод с франц. и предисл. канд. юрид. наук, доц. Н. Е. Крыловой]. – СПб. : Изд-во \"Юридический центр Пресс″. – 648 с.
49. Уголовное законодательство зарубежных стран. Общая часть / [под ред. И. Д. Козочкина]. – М. : Омега-Л, ИМПЭ, 2003. – 576 с.
50. Конт, Местра дю Шамбон Droit penal general. Op.cit. P. 190. [Електронний ресурс] – Доступ до інф. :
http://edu.tltsu.ru/sites/sites_content/site128/html/media30750/20Oganesyan.pdf.
51. Оганесян Л. Р. Возраст уголовной ответственности в уголовном праве / Л. Р. Оганесян // Вектор науки ТГУ. – 2009. – № 2(5). – С. 113–114.
52. Уголовный кодекс штата Техас : с изм. и доп. на 1 июля 2003 г. / [науч. ред. и предисл. И. Д. Козочкина] ; пер. с англ. Д. Г. Осипова, И. Д. Козочкина. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2006. – 576 с. – (Законодательство зарубежных стран).
53. Модельний кодекс країн СНД : порівняльна таблиця. [навч.посібник] / [упоряд. А. Я. Гришко, Л. А. Соловйов] ; під. ред. Н. І. Ветрова // ЮІ МВС Росії. – Смоленськ : Універсум, 2002. – 312 с.
54. Уголовный кодекс Грузии / [науч. ред. З. К. Бигвава] ; пер. с груз. И. Мериджанашвили. – СПб. : Изд-во ″Юридический центр Пресс″, 2002. – 409 с.
55. Уголовный кодекс Республики Казахстан от 16 июля 1997 года № 167-1 / Ведомости Парламента Республики Казахстан. – СПС \"ЮРИСТ\" (ЮрИнфо - Казахстан), 1997. – № 15–16. – 211 с.
56. Уголовный кодекс Азербайджанской республики / [науч. ред., предисл. докт. юрид. наук, проф И. М. Рагимова] ; пер. с азерб. Б. Э. Аббасова. – СПб. : Изд-во ″Юридический центр Пресс″, 2001. – 325 с.
57. Уголовный кодекс Кыргызской Республики / [предисл. канд. юрид наук, зам. пр-ра СПб. А. П. Стуканова, канд. юрид. наук, зам. нач. упр. пр-ры СПб. П. Ю. Константинова]. – СПб. : Изд-во ″Юридический центр Пресс″, 2002. – 352 с.
58. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / [отв. ред. В. М. Лебедев]. – [2-е изд., доп. и испр.]. – М. : Юрайт-Издат, 2002. – 760 с.
59. Уголовный кодекс Республики Таджикистан / [предисл. А. В. Федорова]. – СПб. : Изд-во ″Юридический центр Пресс″, 2001. – 410 с.
60. Уголовный кодекс Литовской республики / [науч ред. докт. юрид. наук, проф. В. Павилониса; предисл. канд. юрид. наук, доц. Н. И. Мацнева] ; пер. с лит. канд. филол. наук, доц. В П. Казанскене. – СПб. : Изд-во ″Юридический центр Пресс″, 2003. – 470 с.
61. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / [під ред. В. М. Тертишника]. – К. : В-во А. С. К., 2003. — 1056 с.
62. Преступления против правосудия : Толкование уголовного закона. Комментарий статей Уголовного кодекса Российской Федерации. Материалы судебной практики. Статистика (Российская академия правосудия) / [Александров А. Н., Антонов Ю. И., Галахова А. В, Демидов В. В., Иногамова-Хегай Л. В.] ; под. ред. А. В. Галахова. – М. : Норма, 2005. – 415 с.
63. Конституция Республики Беларусь 1994 года (с изменениями и дополнениями, принятыми на республиканских референдумах 24 ноября 1996 г. и 17 октября 2004 г.) [Електронний ресурс] / Верховный Совет Республики Беларусь – Режим доступу до інф. :
http://www.tamby.info/zakon/konstitutsiya.htm .
64. Конституция Республики Молдова от 27. 08. 1994 г. [Електронний ресурс] / Парламент Республики Молдова. – Режим доступу до інф. :
http://www.base.spinform.ru/show.fwx?Regnom=3249.
65. Уголовный кодекс Республики Молдова / [вступ. статья канд. юрид. наук А. И. Лукашова]. – СПб. : Изд-во ″Юридический центр Пресс″, 2003. – 408 с.
66. Уголовный кодекс Республики Узбекистан (с изменениями и дополнениями на 15 июля 2001 г.) / [вступ. статья М. Х. Рустамбаева, А. С. Якубова, З. Х. Гулямова]. – СПб. : Изд-во ″Юридический центр Пресс″, 2001. – 338 с.
67. Уголовный кодекс республики Армения от 29 апреля 2003 года № 3Р-528 / Принят Национальным Собранием Республики Армения 18 апреля 2003 года [Електронний ресурс]. – Доступ до інф. :
http://www.base.spinform.ru/show_doc.fwx?regnom=7472&page=1.
68. Пенітенціарний кодекс Естонії / Правові акти Естонії [Електронний ресурс]. – Таллінн, 2005. – № 17 – 1220 с. – Режим доступу до кодексу :
http://www.riigikantselei.ee/arhiiv/rto/pae/2005/pae_nr17_06-12-2005.pdf.
69. Постанова Пленуму Верховного Суду Російської Федерації ″Про судову практику по справам про вбивство″ від 27 січня 1999 р. (зі змінами на 6 лютого 2007 р.) [Електронний ресурс] // Бюлетень Верховного Суду РФ. – 2007. – № 3. – Режим доступу до постанови :
http://law.edu.ru/judicial/judicial.asp?judicialID=1249434.
70. Мамчур В. М. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Мамчур Віталій Миколайович. – К., 2002. – 207 с.
71. Закон \"О внесении изменений и дополнений в Уголовный кодекс КР, Уголовно-процессуальный кодекс КР, Кодекс КР об административной ответственности, Уголовно-исполнительный кодекс КР, в Законы КР \"О Верховном суде КР и местных судах\", \"О прокуратуре КР\", \"О порядке и условиях содержания под стражей лиц, задержанных по подозрению и обвинению в совершении преступлений\", \"Об общих принципах амнистии и помилования\", \"О введении в действие Уголовно-процессуального кодекса КР\" и \"О введении в действие Уголовного кодекса КР\" [Электронный ресурс] / Принятый Жогорку Кенешем 26 апреля 2007 года. – Режим доступа к инф. :
http://www.centrasia.ru/newsA.php?st=1183014480 .
72. О введении в Республики Казахстан моратория на смертную казнь [Электронный ресурс] / Указ Президента Республики Казахстан от 17.12.2003 № 1251. – Режим доступа к инф. :
http://www.pavlodar.com/zakon/?dok=02941&all=all.
73. Определение Конституционного Cуда Российской Федерации от 19 ноября 2009 г. № 1344-О-Р город Санкт-Петербург \"О разъяснении пункта 5 резолютивной части Постановления Конституционного Суда Российской Федерации от 2 февраля 1999 года № 3-П по делу о проверке конституционности положений статьи 41 и части третьей статьи 42 Уголовно-процессуального кодекса РСФСР, пунктов 1 и 2 Постановления Верховного Совета Российской Федерации от 16 июля 1993 года \"О порядке введения в действие Закона Российской Федерации \"О внесении изменений и дополнений в Закон РСФСР \"О судоустройстве РСФСР\", Уголовно-процессуальный кодекс РСФСР, Уголовный кодекс РСФСР и Кодекс РСФСР об административных правонарушениях // Российская газета. Федеральный выпуск. – 2009. – № 5050. – Режим доступа к журн. :
http://www.rg.ru/gazeta/rg/2009/11/27.html.
74. Міщук І. П. Порівняльний аналіз кримінальної відповідальності за посягання на життя та здоров’я захисника чи представника особи (на прикладі України та країн пострадянського простору / І. П. Міщук // Митна справа. – 2010. – № 6. – С.118–124.
75. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л. Д. Гаухман. – [3-е изд., перераб. и дополн.]. – М. : АО, Центр ″ЮрИнфоР″, 2005. – 457 с.
76. Коржанський М. Й. Уголовне право України. Частина Загальна : [курс лекцій] / М. Й. Коржанський. – К., 1996. – 336 с.
77. Кригер Г. А. Советское уголовное право. Общая часть : [уч. пос. для вузов по спец. ″Правоведение″] / Г. А. Кригер. – [2-е изд.]. – МГУ, 1988. – 367 с.
78. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. – ч. 2. – К., 2001. – 944 с.
79. Общественные отношения (социально-философский анализ) / В. И. Куценко, И. В. Бойченко, Ю. Д. Прилюк и др.; [отв. ред. В. И. Куценко]. – К. : Наук. думка, 1991. – 288 с.
80. Саркисов Г. С. Мотив и цель преступления / Г. С. Саркисов // Сов. государство и право. – 1979. – № 3. – С. 52–60.
81. Галиакбаров Р. Р. Уголовное право. Общая часть / Р. Р. Галиакбаров. – Краснодар, 1999. – 96 с.
82. Кистяковский А. Ф. Элементарный учебник общего уголовного права с подробным изложением начал русского уголовного законодательства. Часть общая / А. Ф. Кистяковский. – К., 1891. – 1230 с.
83. Кримінальне право України. Загальна частина: [підруч. для студентів юрид. вузів і фак.] / За ред. П. С. Матишевського, П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка. – К., 1997. – 512 с.
84. Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина. / П. С. Матишевський. – К., 2000. – 272 с.
85. Наумов А. В. Российское уголовное право / А. В Наумов. – М., 1996. – 560 с.
86. Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лащук Єфрем Вікторович.– К., 2005. – 262 с.
87. Курс уголовного права. Общая часть. Том 1 : Учение о преступлении : [учебник для вузов] / [под ред. проф. Н. Ф. Кузнецовой, доц. И. М. Тяжковой]. – М. : ″Зерцало″, 2002. – 624 с.
88. Таганцев Н. С. Курс русского уголовного права. Часть общая. [книга 1. ″Учение о преступлении″; Выпуск 1-й]. / Н. С. Таганцев. – СПб., 1874. – 292 с.
89. Пионтковский А. А. Учение о преступлении / А. А. Пионтковский. – М., 1961. – 673 с.
90. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М., 1960. – 244 с.
91. Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления / А. Н. Трайнин. – М., 1957. – 361 с.
92. Коржанський М. Й. Об\'єкт і предмет злочину : [монографія] / М. Й. Коржанський. – Д. : Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
93. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1963. – 275 с.
94. Музика А. А. Предмет злочину : теоретичні основи пізнання : [монографія] / А. А. Музика, Є. В. Лащук. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2011. – 192 с.
95. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В. Я. Таций. – Харьков : Высшая школа, 1988. – 198 с.
96. Сучасне кримінальне право України : [курс лекцій] / А. В. Савченко, В. В. Кузнєцов, О. Ф. Штанько. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 640 с.
97. Кримінальне право України: Загальна частина : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти] / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін; [за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація]. – Київ-Харків : Юрінком Інтер-Право, 2002. – 416 с.
98. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник] / [Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [вид. 3-тє, переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2004. – 352 с.
99. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : [навч. посіб.] / М. Й. Коржанський. – [2-ге вид.]. – К. : Атіка, 2002. – 640 с.
100. Тацій В. Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України : [навч. посібник] / В. Я. Тацій. – Харків, УкрЮА, 1994. – 76 с.
101. Харисов К. Н. Ответственность за преступное вмешательство в деятельность лиц, осуществляющих правосудие и уголовное преследование: проблемы теории и законодательства : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / К. Н. Харисов. – Казань, 2004. – 26 с.
102. Мартіросян А. Г. Погроза щодо судді, народного засідателя чи присяжного як форма протиправного втручання у діяльність осіб, які здійснюють правосуддя / А. Г. Мартіросян // Держава і право. – 2010. – Вип. 48. – С. 489–493.
103. Власов И. С. Ответственность за преступления против правосудия / И. С. Власов, И. М. Тяжкова. – М., 1968. – 136 с.
104. Рашковская Ш. С. Преступления против правосудия : [учебное пособие] / Ш. С. Рашковская. – М. : ВЮЗИ, 1978. – 104 с.
105. Кузнецов В. В. Кримінальна відповідальність за притягненняяк обвинуваченого завідомо невинуватої особи : [монографія] / В. В. Кузнецов, М. В. Сийплокі ; [за заг. ред. д.ю.н., проф. В. І. Шакуна]. – Ужгород, ЗакДУ, 2011. – 284 с.
106. Кузнецов В. М. Уголовная ответственность за отказ свидетеля или потерпевшего от дачи показаний : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Кузнецов Виктор Михайлович. – М., 2004. – 162 c.
107. Шимко Т. В. Окремі аспекти визначення об’єкта у злочинах проти правосуддя / Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей // Т. В. Шимко. – 2009. – Випуск ХХІ. – С. 225–232.
108. Квасневська Н. Д. Відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови в україні (кримінально-правове та кримінологічне дослідження : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Н. Д. Квасневська. – Київ, 2009. – 16 с.
109. Дідик С. Є. Кримінально-правова охорона правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального суб’єкта злочину : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / С. Є. Дідик. – Київ, 2009. – 18 с.
110. Міщук І. П. Об’єкт посягання у злочинах проти правосуддя / І. П. Міщук // Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи : матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції, м. Київ, 30-31 травня 2011 р. – Київ : у 2-х томах. – К. : Центр правових досліджень, 2011. – Т. 2. – С. 63–65.
111. Кримінальне право України. Теоретичний курс та практикум : [посіб. для підгот. до держ. іспитів] / В. В. Кузнєцов, А. В. Савченко, В. С. Плугатир ; [за заг. ред. В. Я. Горбачевського]. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005. – 344 с. – (Бібліотека студента).
112. Курс уголовного права. Том 5. Особенная часть / под ред. Г. Н. Борзенкова и В. С. Комиссарова. – М., 2002. – 512 с.
113. Чучаев А. И. Ответственность за принуждение к противодействию осуществлению правосудия / А. И. Чучаев // Законность. – 2001. – № 4. – С. 11–15.
114. Фролов Е. А. Объект уголовно-правовой охраны и его роль в организации борьбы с посягательствами на социалистическую собственность: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Е. А. Фролов. – Свердловск, 1971. – 36 с.
115. Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность / Н. И. Панов. – Харьков, 1982. – 161 с.
116. Наумов А. В. Уголовное право. Общая часть / А. В. Наумов. – М : БЕК, 1996. – 549 с.
117. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений: [учеб.пособие] / Н. И. Коржанский. – Волгоград : НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1976. – 119 с.
118. Гуторова Н. А. Уголовное право Украины. Особенная часть: [конспект лекций] / Н. А. Гуторова. – Харьков, 1999. – 207 с.
119. Кригер Г. А. К вопросу о понятии объекта преступления в советском уголовном праве / Г. А. Кригер // Вестник московского университета. – М., 1955. – №1. – С. 111–123.
120. Грищук В. К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров’я людини / В. К. Грищук // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: [збірник]. – Львів, 2002. – С. 77–88.
121. Михеєнко М. М. Кримінально-процесуальне право: [тези лекцій, задачі, ділові ігри]. / М. М. Михеєнко, В. В. Молдован, В. П. Шибіко – К. : Вентурі, 1997. – 352 с.
122. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України / М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко – К. : Либідь, 1999. – 536 с.
123. Тертышник В. М. Уголовный процесс / В. М Тертышник. – Х. : РИФ ″АРСИС ЛТД″, 1997. – 528 с.
124. Титов А. М. Участь захисника в кримінальних справах за призначенням: окремі проблеми / А. М. Титов // Право України. – 2002. – № 3. – С. 87–89.
125. Проект Кримінального процесуального кодексу України, ухваленого під час засідання Робочої групи з питань реформування кримінального судочинства [Електронний ресурс]. – Доступ до проекту :
www.minjust.gov.ua.
126. Закон України № 355-V від 16.11.2006 р. ″Про внесення змін до Закону України ″Про адвокатуру″ // ВВР. – 2007. – № 2. – ст. 12.
127. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р. № 3 рп/2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до рішення :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v013p710-00.
128. Постанова Пленуму Верховного Суду України ″Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві″ 24 жовтня 2003 року № 8 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанови :
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS03155.html.
129. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР), 1984. – № 51. – ст. 1122. – Режим доступу до кодексу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10.
130. Сінельнік Р. В. Участь захисника у провадженні в справах про адміністративні правопорушення : прогалини законодавчого визначення / Р. В. Сінельнік // Влада. Людина. Закон. – 2006. – № 6. – С. 70–71.
131. Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005. – № 35–36, № 37. – ст. 446. – Режим доступу до кодексу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2747-15.
132. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003. – № 40–44. – ст. 356. – Режим доступу до кодексу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15.
133. Кодекс законів про працю України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР), 1971. – № 50. – ст. 375. – Режим доступу до кодексу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=322-08.
134. Цивільний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004. – № 40–44. – ст. 492. – Режим доступу до кодексу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1618-15.
135. Болгар Н. Представництво у господарському судочинстві [Електронний ресурс] / Н. Болгар // Юридична газета. – 2004. – № 24(36). – Режим доступу :
http://www.yur-gazeta.com/oarticle/1247/.
136. Міщук І. П. Захисник чи представник особи як потерпілий від злочину, передбаченого статтями 398, 400 Кримі