КРИМІНОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БІЛОУСОВА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 343.9 (477)

КРИМІНОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Литвинов Олексій Миколайович

ХАРКІВ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛЬНА БЕЗПЕКА В КОНТЕКСТІ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ………………………………………………………………..12
1.1. Характеристика сучасного стану злочинності в Україні та проблеми забезпечення кримінальної безпеки……………………………………..12
1.2. Соціальний феномен протидії злочинності……………………………..33
Висновки до розділу 1………………………………………………………….51

РОЗДІЛ 2. ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИННОСТІ ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНОЛОГО-ПРАВОВОГО АНАЛІЗУ………………………………………………………55
2.1. Концептуальні засади організації та здійснення протидії злочинності………………………………………………………………..55
2.2. Суб’єкти протидії злочинності: система, класифікація, компетенція…76
2.3. Напрями і форми моніторингу протидії злочинності…………………104
Висновки до розділу 2………………………………………………………...131

РОЗДІЛ 3. МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ……………………………………………………………... 138
3.1. Моделювання як універсальний метод кримінологічного аналізу…...138
3.2. Проблеми моделювання системи протидії злочинності………………149
3.3. Експериментальна перевірка моделей системи протидії злочинності……………………………………………………………....160
Висновки до розділу 3………………………………….……………………..168

ВИСНОВКИ………………………………………………..………………......172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...178
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...…197
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Злочинність сьогодні становить серйозну загрозу для національної безпеки України, першооснов національної державності. Поширення корупції та масштаби злочинної діяльності кримінальних угруповань набули такого розмаху, що проблема боротьби зі злочинністю зараз називається серед найактуальніших, яка потребує вжиття цілеспрямованих комплексних заходів протидії з боку держави та суспільства.
Кримінальна ситуація в нашій країні протягом останнього десятиліття продовжує неухильно загострюватися, що супроводжується збільшенням кількості вчинених тяжких злочинів, а також зростанням їх суспільної небезпеки. Коефіцієнт злочинності на 100 тис. населення України за останній рік у два з половиною рази перевищив аналогічний показник 1990 року. Зростання злочинності відзначається практично в усіх регіонах України.
За даними координаційної наради при Генеральному прокуророві України у 2010 році в країні нараховувалось близько 45 злочинних співтовариств, до яких входило понад 500 організованих злочинних груп, загальною чисельністю близько 6 тис. активних учасників. Кожне третє злочинне формування мало міжрегіональний характер, а кожне шосте - міжнародні зв’язки.
Серйозно підриває міжнародний авторитет України поширення впливу вітчизняної організованої злочинності за межами країни, її активна участь у відмиванні незаконно добутих капіталів, наркобізнесі, торгівлі людьми та зброєю. Активному впровадженню організованої злочинності в економіку і політику сприяє корупція у всіх гілках влади. Втручання злочинних співтовариств у військову сферу позначається на обороноздатності країни тощо.
Ці та інші цілком реальні загрози національній безпеці з боку криміналітету обумовили активне залучення до протидії цьому негативному соціальному явищу усіх позитивних сил суспільства та держави, що певною мірою сприяло і сприяє стримуванню «обвального» росту злочинності в країні, перешкоджає перетворенню України в державу мафіозного типу.
На жаль, поки що не приходиться говорити про істотні успіхи в боротьбі зі злочинністю. Проведені останніми роками дослідження показали, що вжиті заходи та профілактичні дії не повною мірою відповідають кримінальній ситуації, що склалась в країні, і тому не можуть привести до корінного підриву основ і бази такого роду кримінальних проявів.
Варто відзначити, що проблеми протидії злочинності з боку правоохоронних органів, інших суспільних інституцій традиційно привертають до себе пильну увагу науковців. Особливо цікавими в науковому плані є роботи вітчизняних та закордонних вчених, які представляють різні галузі наукового знання: Ю.М. Антоняна, О.М. Бандурки, М.М. Биргеу, І.Г. Богатирьова, М.Г. Вербенського, С.Ю. Віцина, В.В. Голіни, О.І. Гурова, І.М. Даньшина, С.Ф. Денисова, Т.А. Денисової, О.М. Джужи, А.І. Долгової, В.П. Ємельянова, А.П. Закалюка, О.Г. Кальмана, І.І. Карпеця, В.В. Коваленка, О.Г. Колба, М.В. Корнієнка, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, О.М. Литвака, О.М. Литвинова, В.В. Лунєєва, О.А. Мартиненка, М.І. Мельника, В.А. Мисливого, А.А. Музики, С.С. Овчинського, В.А. Тимошенка, В.М. Трубникова, П.Л. Фріса, О.Н. Ярмиша та інших дослідників.
Незважаючи на значну кількість робіт з названої проблематики, маємо повне право констатувати, що вивчення злочинності залишається актуальним завданням, адже наші знання про її сутність та генезу через призму синергетичного підходу, тенденції її розвитку та трансформації, ознаки й характер загроз процесам формування громадянського суспільства є фрагментарними, а кримінологічні аспекти проблеми побудови моделі протидії цьому соціальному феномену на рівні забезпечення національної безпеки зовсім залишились поза увагою науковців.
Крім того, з точки зору зміни пріоритетів внутрішньої політики держави, її подальшої демократизації та наближення до європейських стандартів потребують удосконалювання правова база, організаційно-управлінські та суто кримінологічні аспекти боротьби правоохоронних органів зі злочинністю.
Вирішення названого кола проблемних питань, дозволить істотно удосконалити теоретико-методологічні, організаційні та правові засади протидії злочинності, значно посилити кримінологічний тиск на різні форми її проявів.
Безумовна важливість, актуальність і складність теоретичних і прикладних проблем моделювання новітньої системи протидії злочинності в Україні, а також необхідність розробки практично спрямованих пропозицій і рекомендацій із удосконалення науково-прикладних засад протидії криміналітету, обумовили необхідність наукового дослідження цих проблем на монографічному рівні.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в руслі вимог Указу Президента України «Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони, прав і свобод громадян» від 18.02.2002 р № 143, а також спрямовано на подальшу реалізацію положень розділу 2 Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008, і Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 р. № 1911-р. тема також відповідає п.3, 8 додатку 2 до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років (затверджених Наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347).
Тема дисертації в остаточній редакції затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 року (протокол № 10).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад та практики здійснення протидії злочинності дослідити проблеми формування моделей протидії злочинності та їх експериментальної перевірки, а також визначити шляхи удосконалення цих процесів.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:
– розглянути основні характеристики сучасного стану злочинності в Україні та проблеми забезпечення кримінальної безпеки в державі;
– проаналізувати соціальний контекст та феноменологію протидії злочинності;
– розглянути сутність, особливості та значення окремих компонентів концептуальних засад організації та здійснення протидії злочинності;
– визначити нову кримінологічну парадигму розуміння суб’єктів протидії злочинності, здійснити систематизацію і класифікацію їх сукупності відповідно до нових засад, а також проаналізувати проблеми формування їх компетенції;
– розглянути напрями і форми моніторингу протидії злочинності та окреслити напрямки їх удосконалення на перспективу;
– дослідити сутність і характер моделювання як універсального методу кримінологічного аналізу;
– окреслити проблемні питання моделювання системи протидії злочинності і на цій основі сформулювати алгоритм експериментальної перевірки моделей і пропозиції з використання відповідної методології.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають в процесі організації та здійснення протидії злочинності в Україні, а також функціонування відповідної системи та її механізму.
Предметом дослідження є кримінологічна модель протидії злочинності.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, що дає змогу розглядати кримінологічні засади моделювання системи протидії злочинності у їх розвитку, взаємозв’язку та взаємовпливові.
На даному методологічному фундаменті у дисертації застосовуються окремі наукові методи пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу розглянуто сутність, особливості та значення моделювання як універсального методу пізнання системи протидії злочинності (підрозділи 3.1.-3.3.). Із використанням системно-структурного методу досліджено систему протидії злочинності та її організацію (підрозділ 2.1.). Системно-функціональний метод застосовано для вивчення проблем в організації системи кримінологічного моніторингу протидії злочинності на сучасному етапі її функціонування (підрозділ 2.3.). Логіко-нормативний метод використано для аналізу функцій, завдань і повноважень суб’єктів протидії злочинності (підрозділ 2.2.). Соціологічні методи дослідження (анкетування, опитування) використано для вивчення думки фахівців відносно розглянутих проблемних питань (підрозділи 1.2., 2.3., додатки). Структурно-логічний метод застосовано для визначення основних напрямків удосконалення і оптимізації функціонування системи протидії злочинності (підрозділи 1.2., 2.3., висновки).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців, у тому числі зарубіжних, у галузі філософії, загальної теорії держави і права, кримінології та кримінального права, теорії управління та правоохоронної діяльності, інших галузевих правових наук.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади організації та здійснення протидії злочинності.
Емпіричну основу дослідження становлять аналітичні матеріали правоохоронних органів, що використовувались для підготовки 8 програмних рішень Верховної Ради України та Президента України, 21 рішення Ради національної безпеки і оборони України, 38 програмних документів органів влади та місцевого самоврядування Дніпропетровської, Донецької, Київської, Луганської та Харківської областей; політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали, а також результати узагальнення проведених анкетувань 53 співробітників управлінь по взаємодії з правоохоронними органами, органами юстиції, оборонної та мобілізаційної роботи обласних державних адміністрацій, а також 178 працівників ОВС.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити проблемні питання формування кримінологічних засад моделювання системи протидії злочинності та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
– запропоновано під кримінологічною моделлю розуміти штучно створену матеріальну або ідеальну систему, що відтворює і заміняє досліджувану подію, процес, стан або окремі ситуації та обставини таким чином, що її вивчення дозволить одержати про оригінал інформацію, необхідну для успішного вирішення практичних, наукових і дидактичних кримінологічних завдань;
– визначено сукупність факторів, які необхідно враховувати при створенні моделей функціонування системи протидії злочинності, а саме: 1) багатоелементністъ системи; 2) нелінійний характер взаємодії елементів системи; 3) інерційність поведінки суб’єктів; 4) необхідність забезпечення стійкості системи протидії злочинності в умовах наявності перманентних протиріч між її елементами; 5) можливість як еволюційного, так і революційного (через кризи) типи розвитку системи протидії злочинності; 6) різна ступінь чутливості й уразливості до зовнішніх впливів на різних стадіях еволюції системи; 7) наявність кількох центів прийняття управлінських рішень;
– сформульовано низку конкретних пропозицій з експериментальної перевірки моделей протидії злочинності шляхом порівняння різних пар подібних категорій і паралельному виявленні домінуючих в суспільстві фаз розвитку соціальних систем;
удосконалено:
– розуміння сутності, соціальних і правових характеристик та змісту протидії злочинності, яку визначено як історично сформовану систему заходів політичного, соціально-економічного, інформаційно-пропагандистського, організаційного, правового та іншого характеру, спрямовану на виявлення, попередження та усунення об’єктивних і суб’єктивних причин та умов, що породжують і сприяють злочинності, припинення злочинної діяльності, а також мінімізацію її наслідків, здійснювану шляхом цілеспрямованої діяльності всіх інститутів суспільства;
– систему аргументів на користь необхідності зміни парадигми кримінологічних засад розробки сучасної моделі протидії злочинності за рахунок трансформації основної ідеї, об’єкта і предмета, принципів, заходів і системи суб’єктів протидії злочинності відповідно до нових соціальних реалій;
– класифікацію кримінологічних моделей, по-перше, за формою: моделі-концепції, математичні моделі імітаційного типу і математичні (базові) моделі, і, по-друге, залежно від способу моделювання (матеріальні, кібернетичні та уявні), а також групування матеріальних (геометрично та фізично подібні моделі) і уявних (образні, образно-знакові) моделі;
дістало подальший розвиток:
– обґрунтування виділення в структурі національної безпеки України нового її виду - кримінальної безпеки країни, під якою запропоновано розуміти здатність держави і суспільства активно протистояти посяганням злочинних співтовариств та окремих злочинців на життєво важливі інтереси громадян України, держави і суспільства та нейтралізувати загрози, що надходять від них;
– обґрунтування концептуальних засад протидії злочинності як сукупності ідей, спрямованих на реалізацію системи заходів протидії злочинності за допомогою впливу на її об’єкт і предмет за умови дотримання організованих у нормативну форму основних вимог, що висуваються до побудови системи протидії злочинності;
– кримінологічний аналіз, систематизація і класифікація суб’єктів протидії злочинності, в результаті чого запропоновано до їх системи відносити державні органи та їх посадових (службових) осіб, на яких законом покладені завдання і функції з виявлення, усунення, нейтралізації причин і умов, що сприяють існуванню злочинності, її окремих видів і конкретних злочинів, а також організації, установи, підприємства усіх форм власності, їх підрозділи та посадових осіб, які, здійснюючи контрольні, наглядові та інші професійні функції, запобігають умовам вчинення злочинів або усувають чи нейтралізують їх;
– сукупність аргументів на користь створення єдиної системи державного моніторингу кримінальної ситуації в Україні, яка включає визначення суб’єктів, які будуть здійснювати моніторинг, формулювання основних функцій та завдань, встановлення механізму формування і розвитку самої системи збору, обробки та узагальнення кримінологічної інформації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
– у науково-дослідній сфері ці результати, які в сукупності становлять цілісне знання про шляхи і способи побудови та експериментальної перевірки моделей протидії злочинності, можуть бути основою для подальшої розробки відповідних проблем;
– у галузі нормотворчості висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки і уточнення низки програмних рішень і документів, присвячених організації та здійснення протидії злочинності (акт впровадження в нормотворчу роботу комісії Харківської обласної ради із правових питань, регуляторної політики, законності, громадського порядку, боротьби з корупцією та злочинністю від 22 березня 2012 р.);
– у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність процесів і процедур організації та здійснення протидії злочинності;
– у навчальному процесі матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників із дисциплін «Кримінологія», «Протидія злочинності та профілактика злочинів» тощо. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених автором та за його участю (акт впровадження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 16 лютого 2012 р.).
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, сформульовані положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві з науковим керівником О.М. Литвиновим опубліковано наукову статтю (частка дисертанта ¬– 60%). У процесі одержання нових наукових результатів наукові розробки інших дослідників не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на трьох міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях та семінарах, таких зокрема, як: «Теорія та практика кримінального судочинства» (м. Харків, 2011 р.), «Проблеми реформування кримінально-процесуального та кримінального законодавства України» (м. Харків, 2011 р.), а також на засіданні Кримінологічної асоціації України (м. Харків, 2011 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 4 статтях, опублікованих у фахових наукових збірках, та 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення наукових праць та отриманих дослідницьких даних, автором запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання, а також сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на формування кримінологічної моделі протидії злочинності, а також її експериментальну перевірку.
Основні з них такі:
1. Кримінальна ситуація в Україні в кінці ХХ – на початку ХХІ століття продовжує неухильно загострюватися, що виражається, насамперед, у значному збільшенні кількості вчинених злочинів і рості їхньої суспільної небезпечності. Вивчення, з одночасним аналізом офіційної статистики за останні десять років, свідчить, що офіційна інформація не відображає реальної ситуації щодо стану злочинності у державі, а висновки щодо стійкої тенденції до поліпшення криміногенної ситуації у державі, є надто оптимістичними. Натомість виявлено низку вкрай негативних тенденцій, характерних для кримінологічної обстановки в Україні, пов’язаних з послабленням реєстраційної дисципліни, переорієнтацією правоохоронної системи, збільшенням частки тяжких та особливо тяжких злочинів у структурі злочинності тощо.
2. В структурі національної безпеки України запропоновано виділяти новий її вид − кримінальну безпеку країни, під якою слід розуміти здатність держави і суспільства активно протистояти посяганням злочинних співтовариств та окремих злочинців на життєво важливі інтереси громадян України, держави і суспільства та нейтралізувати загрози, що надходять від них.
3. Протидію злочинності визначено як історично сформовану систему заходів політичного, соціально-економічного, інформаційно-пропагандистського, організаційного, правового та іншого характеру, спрямовану на виявлення, попередження та усунення об’єктивних і суб’єктивних причин та умов, що породжують і сприяють злочинності, припинення злочинної діяльності, а також мінімізацію її наслідків, здійснювану шляхом цілеспрямованої діяльності всіх інститутів суспільства.
4. З метою організації ефективної охорони та забезпечення кримінальної безпеки протидію злочинності розглянуто як унікальний соціально-правовий феномен. Виходячи з того, що в правових нормах моделюється бажана, можлива, належна та інша значуща для людини, суспільства і держави поведінка, соціальна сутність правової діяльності розглядається як сукупність необхідних і достатніх соціальних ознак, що окреслюють межі того масиву фактичних поведінкових актів даних суб’єктів, які можуть і повинні бути врегульовані за допомогою правових засобів.
5. В узагальненому виді соціальність протидії злочинності виступає як її провідна змістовна характеристика, яка відображає здатність цього виду діяльності забезпечити впорядкованість, безпеку і надійність суспільних відносин, захист і відтворювання яких з наростаючим позитивним результатом здійснюється в рамках сфери внутрішніх справ за допомогою реалізації відповідної функції. Щодо правової складової соціального статусу протидії злочинності, то він проявляється не лише в правовій легітимності інституалізації суб’єктів протидії злочинності та нормативно-правовому закріпленні їх компетенції, але й легітимності форм, методів і засобів їх діяльності.
6. Під концептуальними засадами протидії злочинності варто розуміти сукупність ідей, спрямованих на реалізацію системи заходів протидії злочинності за допомогою впливу на її об’єкт і предмет за умови дотримання організованих у нормативну форму основних вимог, що висуваються до побудови системи протидії злочинності.
7. Зроблено висновок, що при розробці сучасної моделі протидії злочинності основною ідеєю має бути посилення соціально-регулятивної ролі держави, що дозволяє перейти від каральних заходів боротьби до реального попередження правопорушень. В основу трансформаційного переходу системи у принципово нову якість слід покласти принципи невідворотності відповідальності та справедливості.
8. Об’єкт протидії злочинності складають два види відносин: по-перше, відносини, що складаються в державі, суспільстві та між окремими громадянами із приводу виникнення і функціонування злочинності та її діяльності; по-друге, відносини з приводу і у зв’язку зі здійсненням протидії злочинності. Предмет протидії становлять ті складові життєво важливі елементи, без яких об’єкти не можуть (злочинність та протидія) не можуть існувати і функціонувати.
9. Принципи протидії злочинності являють собою організовані у нормативну форму основні вимоги, висунуті до побудови системи протидії злочинності, включаючи зміст і напрямок діяльності суб’єктів такої протидії. законодавчих актах. Основними ознаками принципів протидії злочинності виступають: імперативність, універсальність, закономірність, основоположний характер. Систему принципів протидії злочинності становить сукупність таких принципів, як законність, справедливість, забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, співробітництво держави з неурядовими громадськими та міжнародними організаціями, окремими громадянами, а також пріоритет заходів, спрямованих на протидію злочинності.
10. Система заходів протидії злочинності носить комплексний характер, охоплює всі необхідні напрями запобіжної і профілактичної діяльності в масштабі країни, а їхня деталізація повинна бути проведена на регіональному і локальному рівнях, а також залежно від специфіки об’єкта і предмета протидії.
11. Зміни, що відбулися, у відносинах власності й утворення нової економічної формації, спричинили значні зміни в організації роботи щодо протидії злочинності між державою та іншими суб’єктами економічних відносин. Отже, суб’єктами протидії злочинності є державні органи та їх посадові (службові) особи, на яких законом покладені завдання і функції з виявлення, усунення, нейтралізації причин і умов, що сприяють існуванню злочинності, її окремих видів і конкретних злочинів, а також організації, установи, підприємства усіх форм власності, їх підрозділи та посадові особи, які, здійснюючи контрольні, наглядові та інші професійні функції, запобігають умовам вчинення злочинів або усувають чи нейтралізують їх.
12. Проведений аналіз повноважень дозволяє стверджувати, що правоохоронні органи, у тому числі органи внутрішніх справ, не є спеціалізованими суб’єктами протидії злочинності проти власності, оскільки не володіють для цього спеціальними повноваженнями. Саме життя привело до розподілу функціональних обов’язків по захисту приватного бізнесу: державні органи проводять загальнопрофілактичну роботу з попередження злочинів, а також відповідають за їхнє розкриття і викриття злочинців, у той час як підприємці та їхні служби безпеки здійснюють охорону конкретної власності з метою недопущення її розкрадання, протиправного використання тощо.
13. Кардинально вирішити завдання протидії злочинності неможливо без створення єдиної системи моніторингу кримінальної ситуації, яка включає визначення суб’єктів, які будуть здійснювати моніторинг, формулювання основних функцій та завдань, встановлення механізму формування і розвитку самої системи. Для того, щоб ця конструкція запрацювала, варто передбачити, що вона буде базуватися на новостворених організаційних структурах, що представляють собою центри моніторингу з єдиною системою збору, обробки та узагальнення кримінологічної інформації. Отримана завдяки проведеному моніторингу повна характеристика ситуації зі злочинністю дозволить додатково вирішити ряд важливих питань, які можуть загальмувати і негативно вплинути на виконання завдань, поставлених перед державними органами, покликаними протидіяти злочинності.
14. Під кримінологічною моделлю слід розуміти штучно створену матеріальну або ідеальну систему, що відтворює і заміняє досліджувану подію, процес, стан або окремі ситуації та обставини таким чином, що її вивчення дозволить одержати про оригінал інформацію, необхідну для успішного вирішення практичних, наукових і дидактичних кримінологічних завдань.
15. Розробка і кримінологічний аналіз моделей системи протидії злочинності здатні сприяти вирішенню завдань по впорядкуванню і компактному її опису; поданню об’єкту аналізу в більш простому і осяжному вигляді; виявленню змісту і характеру основних зв’язків і залежностей між елементами системи, чинниками зовнішнього середовища, а також кримінологічною діяльністю; прогнозуванню вірогідних станів процесів, що вивчаються, залежно від тих або інших змін в зовнішніх і внутрішніх контурах діяльності.
16. Залежно від способу моделювання виділяють три основних класи моделей: матеріальні (функціонально і просторово подібні); кібернетичні; уявні (формалізовані, неформалізовані). Серед матеріальних моделей виділяють їх основні підгрупи: геометрично подібні моделі (просторово-подібні; фізично подібні моделі. Серед уявних моделей, у свою чергу, виділяють: образні (неформалізовані) моделі; образно-знакові (символічні, частково формалізовані) моделі. За формою виділяють такі види моделей: моделі-концепції; математичні моделі імітаційного типу; математичні (базові) моделі.
17. При створенні моделей функціонування системи протидії злочинності необхідно враховувати наступні фактори: 1) багатоелементністъ системи; 2) нелінійний характер взаємодії елементів системи; 3) інерційність поведінки суб’єктів; 4) необхідність забезпечення стійкості системи протидії злочинності в умовах наявності перманентних протиріч між її елементами; 5) можливість як еволюційного, так і революційного (через кризи) типи розвитку системи протидії злочинності; 6) на різних стадіях своєї еволюції система протидії злочинності має різну чутливість і уразливість до зовнішніх впливів; 7) характерною є можливість різноманітного розвитку, обумовлена тим, що в системі, як правило, існує не один, а кілька центів прийняття управлінських рішень.
18. Експериментальну перевірку моделей протидії злочинності запропоновано здійснювати шляхом порівняння різних пар подібних категорій, виявляючи при цьому домінуючі в суспільстві різні фази розвитку соціальних систем. Застосування цієї методології може також виявити спеціалізацію суб’єктів протидії злочинності у виконанні певних функцій, окреслених у законодавстві.
19. В основі аналізу функціональної моделі протидії злочинності лежить принцип «залежної переваги», коли різні значення параметрів діяльності дають різні форми переваги. При певних їх значеннях виникають інваріантні співвідношення, круговий характер яких має форму орбіт, що залежать від цих значень, встановлюваних емпірично за допомогою статистичних даних. Окремі аспекти цього комплексу взаємних кругових реакцій, а саме, відносини підтримки або експлуатації, вимірюються пропорційно ступеню інтелектуального розриву між групами населення і ефективністю технологій, що забезпечують просування і підтримку ідей, що забезпечують вібруючі форми рівноваги.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Указ Президента України від 19 липня 2005 року № 1119/2005 „Про заходи щодо забезпечення особистої безпеки громадян та протидії злочинності”.
2. Указ Президента України від 31 січня 2006 року № 80/2006 „Про Єдину комп’ютерну інформаційну систему правоохоронних органів з питань боротьби зі злочинністю”.
3. Указ Президента України від 6 лютого 2003 року № 84/2003 „Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”.
4. Указ Президента України від 22 липня 2003 року № 740/2003 „Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму”.
5. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» // Офіційний вісник України.  2010.  № 55’1.  Ст. 1900.
6. Постанова Верховної Ради України від 25 червня 1993 року № 3325–ХІІ „Про Державну програму боротьби зі злочинністю”.
7. Указ Президента України від 17 вересня 1996 року № 837/96 „Про Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки”.
8. Указ Президента України від 10 квітня 1997 року № 319/97 „Про Національну програму боротьби з корупцією // Закон і бізнес. – 1997. – № 19.
9. Указ Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000 „Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки” // Офіційний вісник України. – 2000. - № 52.
10. Указ Президента України від 28 грудня 2004 року № 1560/2004 „Про Концепцію забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів”.
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2005 року № 260 „Про затвердження Державної програми „Контрабанді – СТОП” на 2005-2006 роки”.
12. Постанова Кабінету Міністрів України № 1767 від 20 грудня 2006 року „Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки”.
13. Концепція реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки // Офіційний вісник України.  2010.  № 70.  Ст. 2533.
14. Данільян О.Г., Дзьобай О.П., Панов М.І. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації: Навчальний посібник. – X.: Фоліо, 2002. – 285 с.
15. Ліпкан В.А. Безпекознавство: Навчальний посібник. – К., 2003. – 212 с.
16. Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навчальний посібник / За заг. ред. П.В. Мельника, Н.Р. Нижник. – Ірпінь, 2000. – 304 с.
17. Мохов Е.А. Организованная преступность и национальная безопасность России: Монография. – М.: «Вузовская книга», 2002. – 224 с.
18. Литвинов О.М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні (теоретичні та практичні засади): Автореф. дис. ... докт. юрид. наук (12.00.08). − Дніпропетровськ: ДДУВС, 2010. − 41 с.
19. Хохряков Г.Ф. Криминология: Учебник. − М.: Юрист, 2002.  544 с.
20. Арутин Ю.Е., Егоршин В.М., Шапиев С.М. Преступность и общество: проблемы социогенеза: Монография. – СПб.: СПб ун-т МВД РФ, 2000. – 362 с.
21. Костенко О.М. Концепція модернізації кримінології у світлі соціального натуралізму (про основи «натуралістичної» кримінології) // Право України. – 2009. − № 7. – С. 31-39.
22. Кудрявцев В.Н. Преступность и нравы переходного общества.  М: Гардарики, 2002. − 237 с.
23. Криминология. Словарь − справочник / Составитель Х.-Ю. Кернер. − М.: Изд-во Норма, 1998.  400 с.
24. Лихолоб В.П. Правовое и нравственное предупреждение преступности ОВД: Учебное пособие. – К.: Академия МВД Украины, 1992. – 119 с.
25. Лекарь А.Г. Профилактика преступлений. - М.: Юрид. лит., 1972. – 102 с.
26. Игошев К.Е., Шмаров И.В. Социальные аспекты предупреждения правонарушений (проблемы социального контроля). – М.: Юрид. лит., 1981. – 180 с.
27. Литвинов О.М. Загальносоціальний вектор у механізмі протидії злочинності та фактори, що його зумовлюють // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 41. – С. 111-117.
28. Алексеева Л.Б., Михайловская И.Б. Показатели эффективности уголовного судопроизводства и некоторые вопросы оценки работы судебных органов // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 24. – М.: Юрид. лит., 1976. – С. 41-57.
29. Давиденко Л.М. Питання боротьби зі злочинністю та зміцнення правопорядку // Вісник Університету внутрішніх справ. – № 10. – 2000. – С. 3-12.
30. Старков О.В. Предупреждение преступлений. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, 2005. – 284 с.
31. Гаухман Л.Д. Правовые основы предупреждения преступлений. Лекция. – М.: Академия МВД СССР, 1990. – 42 с.
32. Гыскэ А.В. Современная российская преступность и проблемы безопасности общества (политический анализ). – М.: Юнити-Дана, 2000. – 356 с.
33. Сахаров А.Б. Правоохранительная деятельность и преступность // Сов. гос-во и право. - 1986. - № 1. – С. 83-89.
34. Ефименко М.О., Скоморохов Р.В., Шиканов В.Н. Криминологическая теория и практика в организации ведомственного контроля за достоверностью уголовной статистики. – М.: Волтерс Клувер, 2010. – 288 c.
35. Советская криминология / Отв. ред. А.А. Герцензон, И.И. Карпец, В.Н. Кудрявцев. – М.: Юрид. лит., 1966. – 320 с.
36. Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. – М.: Юрид. лит., 1965. – 227 с.
37. Костенко О.М. Культура і закон у протидії злочинності. – Київ: Атіка. – 2008. – 352 с.
38. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. – К.: Атіка, 2002. – 576 с.
39. Протидія економічній злочинності / П.І. Орлов, А.Ф. Волобуєв, І.М. Осика та ін. – Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2004. – 568 с.
40. Костенко О. Зловживання кримінальним законом: поняття і шляхи протидії // Право України. – 2005. – № 8. – С. 72-75.
41. Сучасні напрямки профілактики та актуальні проблеми розслідування злочинів, що вчиняються неповнолітніми: матер. наук.-практ. семінару, 16 квітня 2010 року, м. Харків / М-во внутр. справ України; Харк. нац. ун-т внтур. справ, 2010. – 198 с.
42. Казначеєва Д.В. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання: Дис. … канд.. юрид. наук (12.00.08).  Х.: ХНУВС, 2011.  212 с.
43. Яковлев А.М. Теория криминологии и социальная практика. – М.: Наука, 1985. – 247 с.
44. Телефанко Б.М. Стан і тенденції рецидивної злочинності в Україні [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://jurlugansk.ucoz.org/publ/21-1-0-146.
45. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 384 с.
46. Шлях України до економічної безпеки: Мат-ли наук.-практ. конф. 11 квітня 2009 р. – Харків: ХНУВС, 2009. – 340 с.
47. Олійник Я.Б., Кононенко О.Ю., Мельничук А.Л. Екологічна безпека України: сучасний стан та проблеми // Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету. – 2009. – Вип. 71. – С. 253-262.
48. Петрик В.М., Остроухов В.В. та ін. Сучасні технології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій: Навчальний посібник. – К.: Росава, 2006. – 208 с.
49. Салтевский М.В., Литвинов А.Н., Чернец Н.Г. Проблемы противодействия преступности в сфере компьютерных технологий: Научно-практическое издание. – М.: Юркнига, 2006. – 96 с.
50. Закон України „Про основи національної безпеки України” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
51. Вахрамеев А.В., Кулешов С.Г. Национальная безопасность России. Декларации и реальность. – М.: Вузовская книга, 2003. – 260 с.
52. Указ Президента України «Про Стратегію національної безпеки України» від 12.07.2007 р. № 105 // Офіційний вісник України. – 2007.  № 11. – Ст. 389.
53. Дзьобань О.П. Національна безпека в суспільствах транзитивного типу: Монографія. – Х.: НАУ ім. М.Є.Жуковського “ХАІ”, 2004. – 291 с.
54. Возжеников А.В. Национальная безопасность России: методология исследования и политика обеспечения.  М.: РАГС, 2002.  424 с.
55. Левченко К.Б. Діяльність Міністерства внутрішніх справ України та національні механізми контролю з запобігання тортурам в Україні [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://umdpl.info/index.php?id=12255.
56. Аврутин Ю.Е., Кикоть В.Я., Сыдорук И.И. Правопорядок: организационно-правовое обеспечение в Российской Федерации. Теоретическое административно-правовое исследование: Монография. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, Закон и право, 2003. – 456 с.
57. Спиридонов Л.И. Социология уголовного права. – М.: Юрид. лит., 1986. – 240 с.
58. Механизм и формы реализации норм уголовного права: Монография / Т.А. Сулейманов, А.Н. Павлухин, Н.Д. Эриашвили. – М.: ЮНИТИ–ДАНА: Закон и право, 2007. – 288 с.
59. Литвинов О.М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні: Монографія. – Харків: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2008. – 446 с.
60. Литвинов О.М. Кримінологічна стратегія як компонент стратегії національної безпеки України // Право і безпека. – 2010. – № 3. – С. 137-141.
61. Голик Ю.В., Коробеев А.И. Преступность – планетарная проблема (К итогам ХI Конгресса ООН по предупреждению преступности и уголовному правосудию). – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2006. – 215 с.
62. Алексеев А.И., Овчинский В.С., Побегайло Э.Ф. Российская уголовная политика: преодоление кризиса. – М.: Норма, 2006. – 144 с.
63. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Противодействие преступности: война терминов, понятие, общая характеристика // Право і безпека. – 2004. – № 3’3. – С. 7-11.
64. Митрофанов А.А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація. – Одеса: Вид-во Одеського юридичного інституту НУВС, 2004. – 132 с.
65. Попович В.М. Теорія і практика детінізації економіки: Монографія. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 546 с.
66. Кримінологія. (Загальна частина) : навч. посібник / Кол. авторів Блага А.Б., Богатирьов І.Г., Давиденко Л.М. та ін.; за заг. ред. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во ХНУВС, 2011. – 240 с.
67. Годунов И.В. Противодействие организованной преступности. Учебное пособие.  М.: Высш. шк., 2003. − 497 c.
68. Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Причины преступности в России. Криминологический аналіз.  М.: Норма, 2006.  112 c.
69. Долгова А.И. Преступность, ее организованность и криминальное общество.  М.: Российская криминологическая ассоциация, 2003.  572 c.
70. Лунеев В.В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции. Предисловие академика РАН В.Н. Кудрявцева. - М.: Издательство НОРМА, 1999. - 516 с.
71. Гриб В.Г. Противодействие организованной преступности: Учебное пособие для вузов / Под ред. А.И. Гурова, В.С. Овчинского. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 94 с.
72. Уемов А.И. Вещи, свойства и отношения. – М.: Изд-во АН СССР, 1963.  184 с.
73. Философский энциклопедический словарь. - М.: ИНФРА-М, 1997. ¬– 744 с.
74. Социология в СССР. Т.1. – М.: Мысль, 1966. – 532 с.
75. Голіна В.В. Попередження злочинності: Конспект лекції. – Х.: Укр. юрид. академія, 1994. – 40 с.
76. Долгова А.И. Организация предупреждения преступности с учетом детерминации // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит, 1988. – Вып. 47. – С. 84-92.
77. Быргэу М.М., Литвинов А.Н. Опыт системного исследования профилактики преступлений. Современное состояние проблемы. - М.: «Юркнига», 2004. - 160 с.
78. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2007. – Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 424 с.
79. Организованная преступность – 3 / Под ред. А.И. Долговой, С.В. Дьякова. – М.: Криминологическая ассоциация, 1996. – 400 с.
80. Словарь иностранных слов. - М.: Русский язык, 1986. – 660 с.
81. Бандурка О.М., Литвинов О.М. Протидія злочинності та профілактика злочинів: Монографія. − Харків: Вид-во ХНУВС, 2011. – 308 с.
82. Кримінальне право України. (Загальна частина) : підручник / [А.М. Бабенко, Ю.А. Вапсва, В.К. Грищук та ін.] за заг. ред. О.М. Бандурки; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Х.: Вид-во ХНУВС, 2011. – 378 с.
83. Криминология / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Юрид. лит., 1976. – 439 с.
84. Социальная профилактика правонарушений: советы, рекомендации. – М.: Юрид. лит., 1989. – 256 с.
85. Филонов В.П. Состояние, причины преступности в Украине и её предупреждение: Монография. – Донецк: Изд-во “Донеччина”, 1999. – 640 с.
86. Зелинский А.Ф. Криминология: Учебное пособие. – Харьков: Рубикон, 2000. – 240 с.
87. Литвинов А.Н. Предупреждение преступлений и правонарушений. Профилактическая работа с населением: Научно-практическое пособие. - М.: Юркнига, 2004. - 160 с.
88. Давыденко Л.М., Бандурка А.А. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы: Монография. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. – 302 с.
89. Эминов В.Е. Концепция борьбы с организованной преступностью в России. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 48 с.
90. Кулик В.Б. Организованная преступность как социальное и правовое явление: Учебное пособие. – М.: Изд-во МПСИ; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2005. – 240 с.
91. Цивільний контроль за діяльністю міліції: організаційно-правові питання. Науково-практичний посібник / За заг. ред. М.І. Іншина, О.М. Музичука, Р.С. Веприцького. – Харків: Вид-во ХНУВС, 2008. – 206 с.
92. Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента. - Х.: Нац. ун-т внутр. дел, 2003. - 288 с.
93. Кудрявцев В.Н. Стратегии борьбы с преступностью / 2-е изд. испр. и доп. – М.: Наука, 2005. – 366 с.
94. Возна Т.В. Діяльність правоохоронних органів і неурядових організацій та їх взаємодія щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук (12.00.07). - Х.: НУВС, 2003. – 19 с.
95. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю: Монографія. - Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002. – 449 с.
96. Боков А.В. Организация борьбы с преступностью: Монография. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, Закон и право, 2003. – 175 с.
97. Литвинов А.Н., Гавриш Т.С. Профилактика преступлений. От теории к практике. Научно-практическое пособие. – М.: ИКФ “Экмос”, 2003. – 160 с.
98. Алексеев А.И., Журавлев М.П., Сухарев А.Я. Основы государственной политики борьбы с преступностью в России. Теоретическая модель.  М.: Норма, 1997.  64 c.
99. Быргэу М.М. Концептуальные основы управления органами внутренних дел по профилактике преступлений // Збірник праць у галузі права. До 70-річчя О.М. Бандурки / За заг. ред. К.Б. Левченко. – Наукове видання. – К.: Юрисконсульт, 2007. – С. 45-68.
100. Проблеми протидії транснаціональній орга¬нізованій злочинності : наук.-практ. посіб. / [М. Г. Вербенський, Р. М. Безхлібник, А. І. Берлач та ін.] ; за заг. ред. канд. юрид. наук, доц., Засл. юриста України М. Г. Вербенського ; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : ХНУВС, 2010. – 240 с.
101. Шарихин А.Е. К вопросу о формах борьбы с преступностью в различных моделях государственного устройства // Российский следователь.  № 6.  2006.  С. 49-50.
102. Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 вересня 2009 року «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинам та корупції», введено в дію Указом Президента України від 27 жовтня 2009 року № 870/2009.
103. Лунеев В.В. Эпоха глобализации и преступность. − М.: Норма, 2007. − 272 с.
104. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР: вопросы теории. – Львов: Изд-во «Вища школа», 1976. – 193 с.
105. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. Кримінологічно-правове дослідження. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 280 с.
106. Юхно О.О. Теорія та практика оперативно-розшукового запобігання злочинам органами внутрішніх справ: монографія. – Одеса: Інтерпінт, 2010. – 368 с.
107. Аванесов Г.А. Криминология. Прогностика. Управление. – Горький, 1975. – 423 с.
108. Шестаков Д.А. Криминология. Новые подходы к преступлению и преступности. Криминогенные законы и криминологическое законодательство. Противодействие преступности в изменяющемся мире. Учебник / 2-е изд., перераб. и доп.  С.-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2006. − 561 c.
109. Филонов В.П. Учебно-методическое пособие по криминологии и профилактике преступности. – Донецк, 1996. – 336 с.
110. Бурлаков В.Н. Криминогенная личность и индивидуальное предупреждение пре¬ступлений: проблемы моделирования. – СПб.: Санкт-Петербургская академия МВД России, 1998. – 317 с.
111. Бурлаков В.Н. Индивидуальная профилактика правонарушений: проблемы и суждения // Вестник Ленинградского университета. Серия: Экономика. Философия. Право. – 1982. – № 23. – С. 103-108.
112. Ванюшкин С.В. Проблема организованной преступности и неотложные меры борьбы с ней // Преступность: стратегия борьбы / Под ред. А.И. Долговой. – М.: Криминологическая Ассоциация, 1997. – С. 173-180.
113. Миндагулов А.Х. Стратегическое и оперативное управление в области борьбы с преступностью // Стратегическое управление в органах внутренних дел. Материалы методического семинара по проблемам стратегического управления в органах внутренних дел. – М.: Академия управления МВД России, 2000. – С. 58-62.
114. Организация деятельности органов внутренних дел по предупреждению преступлений: Учебник для слушателей Академии управления МВД России / Под ред. проф. В.Д. Малкова, доц. А.Ф. Токарева. – М., 2000. – 322 с.
115. Литвинов О.М. Сучасні проблеми управління профілактикою злочинів: Монографія. – Херсон: „Олді-плюс”, 2003. – 312 с.
116. Большой иллюстрированный словарь иностранных слов.  М.: Восток-Запад, 2009. − 958 с.
117. Звирбуль В.К. Деятельность прокуратуры по предупреждению преступности (Научные основы). – М.: Юрид. лит., 1971. – 166 с.
118. Теоретические основы предупреждения преступности / Отв. ред. В.К. Звирбуль, В.В. Клочков, Г.М. Миньковский. – М.: Юрид. лит., 1977. – 255 с.
119. Криминология / Под ред. проф. Н.Ф. Кузнецовой, проф. Г.М. Миньковского. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – 566 с.
120. Закон України “Про міліцію” // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. -№ 4. - Ст. 20.
121. Герасимов С.И. Организация криминологической профилактики в городе Москве (опыт и перспективы). – М.: Изд-во «Щит–М», 2000. – 272 с.
122. Кримінологія. Навч. посібник / О.М. Джужа, В.В. Василевич, Ю.Ф. Іванов та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Прецедент, 2004. – 208 с.
123. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева, В.Е. Эминова. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2007. – 734 с.
124. Алексеев А.И. Криминология. Курс лекций. – М.: Изд-во «Щит-М», 1999. – 340 с.
125. Криминология. Курс лекций / Под ред. В.Н. Бурлакова, С.Ф. Милюкова, С.А.Си¬дорова, Л.И. Спиридонова. − СПб.: С-Пб.ВШ МВД РФ, 1995.  424 с.
126. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова. – М.: Юрист, 1995. – 512 с.
127. Курганов С.И. Основы криминологии: Учеб. пособие.  М.: Издательский дом «NOTA BENE», 1998. − 144 с.
128. Литвинов О.М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні (теоретичні та практичні засади): Дис. ... докт. юрид. наук (12.00.08). − Харків: ХНУВС, 2010. − 432 с.
129. Криминология: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.Д. Малкова. 3-е изд., перераб. идоп.  М.: Юстицинформ, 2008.  528 с.
130. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е. Эминова. 4-е изд., перераб. и доп.  М: Норма, 2009.  800 с.
131. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.
132. Орлов П.І., Духов В.Є. Основи економічної безпеки фірми: Навч. посібник. – Х.: Прометей-Прес, 2004. – 284 с.
133. Как защитить предприятие / Иван Зайцев (сост.), Вадим Кульпинов (сост.). – К.: Тандем, 2008. – 160 с.
134. Кащеев В.И. Обеспечение информационной безопасности коммерческого объекта // Системы безопасности.  1995.  №5.  С. 8-12.
135. Хант Ч., Зартарьян В. Разведка на службе вашего предприятия.  К., 1992.  158 с.
136. Шаваев А.Г. Концептуальные основы обеспечения безопасности негосударственных объектов экономики. − М., 1994. − 281 с.
137. Галагуза Н.Ф., Ларичев В.Д. Преступления в страховании: предотвращение, выявление и расследование (отечественный и зарубежный опыт).  М., 2000.  256 с.
138. Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” // Відомості Верховної Ради України. - 1992. – № 22. - Ст. 303.
139. Нечевин Д.К. Органы внутренних дел как специальный субъект правовой и социаль¬ной профилактики // Современные проблемы борьбы с преступностью. Труды Академии МВД РФ. − 1993. ¬− С. 42-48.
140. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)» // Урядовий кур’єр вiд 16.02.2005. − № 29.
141. Федоров А.Ю. Рейдерство и корпоративный шантаж (организационно-правовые меры противодействия): монография. – М.: Волтерс Клувер, 2010. – 480 с.
142. Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України. – К.: Парламентське видавництво, 1996. – 117 с.
143. Конституційне право України: Навчальне видання / В.Ф.Погорілко, О.Ф.Фріцький та ін.; За заг. редакцією д.ю.н., професора В.Ф.Погорілко. – К.: Наукова думка, 1999. – 734 с.
144. Закон України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
145. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. д.ю.н., проф. Авер’янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
146. Свирский Б.М. Государственное строительство и местное самоуправление в Украине: Учебное пособие. – Х.: Эспада, 2001. – 487 с.
147. Адміністративне право України (Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П.Битяк, В.В.Богуцький, В.М.Гаращук та ін.); За ред. Ю.П.Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
148. Коренев А.П. Административное право России. Часть вторая. Учебник. / Под редакцией д.ю.н., проф. А.П.Коренева. – М.: МЮИ МВД России. Изд-во «Щит-М», 1998. –313 с.
149. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» // Офіційний вісник України.  № 18. – 1999.
150. Указ Президента України «Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян» № 143/2002 від 18.02.2002 р.
151. Закон України «Про місцеве самоврядування» // Відомості Верховної Ради України.  1997.  № 24.
152. Харитонов А.Н. Государственный контроль над преступностью: (теоретические и правовые проблемы): Монография. – Омск: Омский юрид. ин-т МВД России, 1997. – 240 с.
153. Орлов Ю.В. Кримінологічна експертиза нормативно-правових актів і їх проектів: науково-методичне забезпечення. Монографія. – Сімферополь: КРП, 2010. – 266 с.
154. Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів). Навчальний посібник. – К.: „АртЕк”, 1997. – 208 с.
155. Состояние и тенденции преступности в Российской Федерации: Криминологический и уголовно-правовой справочник / НИИ проблем укрепления законности и правопорядка при Генеральной прокуратуре РФ; ВНИИ МВД России, Департамент уголовного розыска России; под общей ред. А.Я. Сухарева, С.И. Гирько. – М.: Изд-во «Экзамен», 2007. – 383 с.
156. Противодействие преступности: Учебное пособие / Давыденко Л.М., Давыденко М.Л., Литвинов А.Н. и др. – Киев: «Хай–Тек Пресс», 2011. – 200 с.
157. Васильева Н.П., Гитарский M.Л., Карабань Р.Т., Назаров И.М. Мониторинг повреждаемых загрязняющими веществами лесных экосистем России // Лесоведение.  2000.  №1.  С. 23-31.
158. Измалков В.И. Экологическая безопасность, методология прогнозирования антропогенных загрязнений и основы построения химического мониторинга.  СПб.: НОАПСЕ, 1994.  131 с.
159. Курченко В.Н. Противодействие незаконному обороту наркотических средств и психотропных веществ: уголовно-правовой и уголовно-процессуальный аспекты. − СПб.: Изд-во «Юридический Центр-Пресс». 2003. − 427 с.
160. Сирота О.І. Аналіз стану розслідування злочинів та суспільно-небезпечних діянь, вчинених неповнолітніми або за їх участю за 12 місяців 2005 року / Департамент інформаційних технологій МВС України. – Київ, 2005. – 23 с.
161. Долгова А.И. Криминальная ситуация в России: оценка изменений // Новая криминальная ситуация: оценка и реагирование / под ред. А.И. Долговой. − М: Крими¬нологическая ассоциация, 2009. − С. 3-12.
162. Мониторинг общественного мнения о деятельности милиции. Проблемы достоверности результатов и перспективы ведомственных социологических исследований. Материалы «Круглого стола» 26 сентября 2003 г., г. Москва / Редкол.: Бааль Н.Б., Камаев Б.Г., Колчевский И.Б. (Отв.ред.), Кузьминский Е.Ф., Мазаев Ю.Н., Родимушкина О.В., Севиев А.А., Яковлев О.В.  М.: ВНИИ МВД России, 2004. − 95 c.
163. Корнилов А.В. Криминологический мониторинг и предупреждение наркотизма в подростково-молодежной среде (сравнительное региональное исследование) // Конституция и правовая система: проблемы совершенствования и развития (российский и зарубежный опыт). Сборник статей / Редкол.: Калганова С.Г., Кравец И.А. (Отв.ред.), Курчеев В.С., Невинский В.В., Никонова Е.Г., Разбирин В.В., Устинова Л.И. − Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 2005. − С. 309-319.
164. Джужа О.М., Орлов Ю.Ю. Аналіз загальнодержавних комплексних заходів запобігання злочинам в України // Правове забезпечення діяльності міліції/поліції: історія, сучасні проблеми, міжнародний досвід: Зб. наук. праць / Київ. націон. ун-т внутр. справ. – К.: Атіка, 2006. – С. 14-26.
165. Про результати аудиту ефективності виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки / Рахункова палата України. − 2005. − 39 с.
166. Фролова О.Г. До пошуку шляхів розв’язання проблем організаційно-правового регулювання протидії злочинності // Збірник праць у галузі права. До 70-річчя О.М. Бандурки / За заг. ред. К.Б. Левченко. – Наукове видання. – К.: Юрисконсульт, 2007. – С. 310-317.
167. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми. – К.: Атіка, 2005. – 332 с.
168. Стороженко И.В. Методологические основы антикоррупционного мониторинга в криминологическом значении // Российская юстиция. − № 9. − М.: Юрист, 2010. − С. 56-60.
169. Уголовная политика и ее реализация органами внутренних дел: Учебник / Под. ред. проф. Л.И. Беляевой. – М.: Академия МВД России, 2003. – 245 с.
170. Рябцев В. Координация деятельности – залог успеха в борьбе с преступностью // Российская юстиция. – 1996. – № 7. – С. 16-17.
171. Чайка Ю.Я. Мониторинг законодательства и правоприменительной практики // Бюллетень Министерства юстиции Российской Федерации. − № 8. − М.: Спарк, 2005. − С. 5-10.
172. Литвинов О.М. Слідчий комітет: аргументи за і проти // Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах: Матеріали науково-практичної конференції (м. Харків, 27 листопада 2008 р.) / За ред. п