ПРОЦЕСУАЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УЧАСТІ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП.........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО УЧАСТЬ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ
1.1. Статус іноземних громадян у кримінально-процесуальному законодавстві України: історико-правовий аспект................................................................13
1.2. Нормативно-правове забезпечення прав і законних інтересів іноземних громадян у кримінальному судочинстві України..........................................35
РОЗДІЛ 2
ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН
2.1. Порушення кримінальної справи за участю іноземних громадян................54
2.2. Провадження досудового розслідування за участю іноземних громадян....63
2.3. Загальні положення участі іноземних громадян у судовому розгляді та заключних стадіях кримінального процесу.....................................................86
2.4. Визначення допустимості доказів у кримінальних справах за участю іноземних громадян.........................................................................................103
РОЗДІЛ 3
МІЖНАРОДНА ПРАВОВА ДОПОМОГА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН
3.1. Поняття та правові засади міжнародного співробітництва у сфері кримінального судочинства...........................................................................127
3.2. Поняття та види міжнародної правової допомоги у кримінальних справах та її значення для процесу досудового розслідування................................146
3.3. Провадження процесуальних дій у порядку надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах................................................................159
ВИСНОВКИ............................................................................................................170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................175
ДОДАТКИ...............................................................................................................195
ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю теоретичного осмислення проблем реалізації норм кримінально-процесуального законодавства України при здійсненні провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян.
Одним із напрямків проведення державно-правової реформи є успішна реалізація положень судово-правової реформи, складовою частиною якої є удосконалення існуючого кримінально-процесуального порядку розгляду кримінальних справ.
У приватноправових відносинах враховано особливості участі іноземних громадян у судочинстві України, зокрема Господарським процесуальним кодексом України (Розділ ХV) та Цивільним процесуальним кодексом України (Розділ Х). А також Законом України ″Про міжнародне приватне право″ від 23 червня 2005 року врегульовано питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.
Прагнення України як незалежної держави створити таку національну правову систему, яка б відповідала цінностям та пріоритетам європейського права, європейської правової традиції, зумовлює необхідність виконання міжнародних зобов’язань перед Радою Європи та Європейським Союзом.
За таких умов особливого значення набуває здійснення сучасної правової політики, спрямованої на ефективне врегулювання відносин у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Із розширенням міжнародної співпраці і збільшенням притоку іноземних громадян на територію України злочинні елементи проявляють більший інтерес до її економічної і фінансової діяльності. Наслідком цього стає збільшення кількості кримінальних посягань за їх участю. Так, за даними Комітету статистики України, за період з 2000 до 2006 року було засуджено 16840 іноземців та 49848 осіб без громадянства. Кількість потерпілих від злочинів іноземців за цей період складає 5139 осіб, у тому числі загиблих – 283 особи.
У зв’язку з цим виникає необхідність законодавчої регламентації порядку участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України.
Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України не відображає особливостей провадження у справах про злочини іноземних громадян, оскільки містить лише положення про межі дії кримінально-процесуального закону на території України щодо таких громадян (ст. 3).
Зокрема, законом не врегульовано: прийом заяв іноземних громадян про злочини, участь іноземних громадян в кримінальному процесі в якості свідків, потерпілих, підозрюваних (обвинувачених) у вчиненні злочину, підсудних і засуджених; особливості, пов'язані з участю захисника іноземного громадянина, з проведенням слідчих дій, із застосуванням заходів процесуального примусу, з отриманням згоди як іноземного громадянина, що володіє дипломатичним або іншим імунітетом, так і акредитуючої його держави на провадження процесуальних дій щодо нього, які мають істотне значення для порушення, розслідування, судового розгляду та виконання рішень суду.
За таких умов виникає потреба у глибокому науковому дослідженні процесуально-правових засад участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України. Визначення особливостей провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян, усунення недоліків кримінально-процесуального законодавства України, забезпечення взаємообумовленості і гармонізації національного законодавства з нормами міжнародного права, мають не тільки теоретичне, а й велике практичне значення.
У юридичній літературі висвітлювалися лише окремі аспекти провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян. Зокрема, питання міжнародного співробітництва, особливостей доказування, імунітетів, видачі іноземних громадян, забезпечення їх прав досліджувались у працях вітчизняних і зарубіжних вчених: Ф. Агаєва, А. Бастрикіна, Ю. Бєлозерова, О. Виноградової, А. Волеводза, В. Волженкиної, Л. Галенської, Н. Маришевої, П. Назаренка, М. Пашковського, В. Цепельова.
Опубліковані праці використано автором як вихідні науково-теоретичні основи дослідження обраної теми.
Вивчення національного й міжнародного законодавства, літературних джерел і матеріалів практики органів досудового розслідування й суду показує, що при значній увазі до правового статусу іноземних громадян в нашій державі, участі їх у судочинстві, юридичній відповідальності за правопорушення, у теорії кримінального процесу проблеми реалізації процесуально-правових засад участі іноземних громадян на різних стадіях недостатньо досліджені, що породжує недоліки й суттєві складності в розслідування і судовому вирішенні таких справ, в тому числі й неналежне забезпечення прав вказаних громадян.
На думку автора, актуальність дослідження даних особливостей має соціально-політичну значущість у посиленні боротьби з порушеннями українського законодавства як з боку іноземних громадян, так і відносно них, й зумовлюється, перш за все, потребами вдосконалення чинного кримінально-процесуального закону з метою забезпечення реалізації принципів і завдань кримінального судочинства й приведення їх до європейських стандартів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці кримінально-процесуального права. Дисертація виконана відповідно до Плану міжнародного співробітництва Національного університету державної податкової служби України на 2001-2006 н.р. (протокол № 6, затверджений Вченою радою 27 січня 2001 року), є складовою частиною наукових тем Науково-дослідного центру Національного університету державної податкової служби України (номер державної реєстрації 0102V005028). Проблема вдосконалення кримінально-процесуальних правовідносин в умовах судово-правової реформи в цілому, а також правовідносин, що виникають під час провадження за участю іноземних громадян, входить у науково-дослідну проблематику кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету державного податкової служби України. Тематика дослідження узгоджується з Наказами Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, що затверджують Інструкцію про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства від 29 червня 1999 року № 34/5/22/103/512/326/73.
Тему дисертації затверджено Вченою радою Національного університету державної податкової служби України 24 лютого 2005 року, протокол № 6 і включено до "Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2005 р.)" (Академія правових наук України, Харків ″Право″ 2005).
Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на базі комплексного аналізу правового статусу іноземних громадян у судочинстві України розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правової регламентації участі вказаних осіб у кримінальному процесі України.
Відповідно до поставленої мети дослідження в дисертації зроблена спроба вирішити такі вузлові питання і розв’язати такі основні завдання:
- з урахуванням чинного законодавства і порівняння нормотворчого досвіду зарубіжних країн дати визначення поняття правового статусу іноземних громадян;
- дослідити історико-правовий аспект формування правового статусу іноземних громадян у кримінально-процесуальному законодавстві та сучасний стан його нормативно-правового забезпечення в Україні;
- виявити особливості застосування норм кримінально-процесуального права до іноземних громадян, що беруть участь в кримінальному судочинстві України;
- дослідити основні аспекти міжнародної правової допомоги у кримінальних справах за участю іноземних громадян: поняття, види, значення для процесу досудового розслідування, порядок провадження процесуальних дій у порядку надання такої допомоги;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального закону у зв'язку з провадженням у кримінальних справах за участю іноземних громадян.
Для досягнення мети у роботі використані результати емпіричних досліджень практики діяльності судів і правоохоронних органів за період 2000-2006 років; за спеціально розробленими анкетами опитано 150 працівників суду, слідчого апарату, органів дізнання, карного розшуку, органів безпеки в Київській, Хмельницькій, Миколаївській областях; результати вивчення і узагальнення 170 кримінальних справ та статистичні дані про злочини, які вчиняються іноземними громадянами, а також проти них.
Об'єктом дослідження виступають правовідносини, що виникають під час участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України.
Предметом дослідження є норми кримінально-процесуального законодавства України і міжнародно-правових актів, які регулюють кримінально-процесуальну діяльність органів і посадових осіб, що здійснюють провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян, а також сам механізм правозастосування, пов'язаний з особливостями провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян у кримінальному процесі України.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації склали положення матеріалістичної діалектики як загальнонаукового методу пізнання явищ об’єктивної дійсності, інші загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: історико-правовий, формально-логічний, порівняльний, компаративний, статистичні та соціологічні (анкетування, групування, зведення, узагальнення матеріалів кримінальних справ).
Їх застосування спрямовується системним підходом, що надає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити аналіз процесуально-правових засад участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України.
Так, історико-правовий метод застосовувався в аналітичному огляді формування правового статусу іноземних громадян на різних етапах розвитку судочинства і його законодавчого регулювання;
формально-логічний – при аналізі юридичного поняття статусу іноземних громадян та особливостей порушення кримінальної справи, її досудового розслідування, судового розгляду і виконання рішень суду за їх участю;
порівняльний – при аналітичному огляді правового регулювання участі іноземних громадян у судочинстві за вітчизняним законодавством і міжнародно-правовими актами;
статистичні і соціологічні – при узагальненні кримінальних справ і анкетуванні та зведенні матеріалів опитування суддів, слідчих ОВС, органів безпеки, органів дізнання, оперуповноважених карного розшуку.
Теоретичну і правову базу дослідження склали положення Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Віденської конвенції про дипломатичні зносини, Віденської конвенції про консульські зносини, Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод та інших міжнародних договорів, консульських конвенцій, угод, укладених між Україною (СРСР, УРСР) й іноземними державами, Законів України, відомчих нормативних актів Верховного Суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури і Міністерства закордонних справ України та інших, а також опубліковані праці у сфері кримінального процесу й інших галузей юридичної науки: Ф. Агаєва, А. Бастрикина, Ю. Бєлозерова, П. Бірюкова, І. Бліщенка, О. Виноградової, В. Волженкиної, С. Волкотруба, Л. Галенської, В. Гребенюка, Л. Лазарева, В. Лисенка, В. Маляренка, Н. Маришевої, В. Молдована, Є. Нагаєва, М. Пашковського, К. Сандровського, В. Тертишника, В. Цепельова, С. Черниченка та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблеми участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України. За наслідками дослідження розроблені пропозиції щодо формулювання нової редакції окремих норм КПК України та проекту КПК для оптимізації порядку провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян у кримінальному судочинстві України.
До найбільш суттєвих положень, що на думку автора складають новизну, слід віднести такі:
- сформовано поняття правового статусу іноземних громадян у кримінальному судочинстві України, під яким розуміється юридична основа інтересів особи, що встановлюється в нормах національного кримінально-процесуального законодавства з урахуванням положень міжнародного права;
- досліджено формування правового статусу іноземних громадян й зазначено, що даний процес є багатоаспектним і ґрунтується як на конституційному, так і на індивідуальному статусі суб’єкта процесу. У законодавчому закріпленні правового статусу іноземних громадян виділяється декілька історичних періодів: від Конституції УРСР 1978 р. до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" 1994 р. До передумов правового статусу слід віднести: громадянство, принципи, гарантії, відповідальність та правосуб’єктність;
- встановлено, що чинний Кримінально-процесуальний кодекс України закріплює порядок провадження за участю іноземних громадян в узагальненому вигляді і не відображає особливостей, пов’язаних з таким провадженням;
- виділено особливості провадження у кримінальних справах за участю іноземців, у зв’язку з цим запропоновано: а) розділ другий КПК України доповнити главою "Провадження в кримінальних справах за участю іноземних громадян", яка міститиме норми про особливості порушення і досудового розслідування кримінальних справ за участю іноземних громадян; б) доповнити ст. 6 КПК України пунктами 12 та 13, відповідно до яких обставинами, що виключають провадження в кримінальній справі, є відсутність ясно вираженої згоди акредитуючої держави або міжнародної організації чи самої особи, яка має імунітет від кримінальної юрисдикції України на притягнення її до кримінальної відповідальності, та запит іноземної держави про видачу особи у зв’язку із вчиненням нею злочину на території цієї держави; в) доповнити підстави зупинення досудового слідства у випадку, коли обвинуваченим є особа, яка має імунітет від кримінальної юрисдикції України (ст. 206 КПК України); г) внести зміни до ч. 2 ст. 44 КПК України щодо участі захисника у справах за участю іноземних громадян; д) внести зміни до ч. 1 ст. 52 КПК України в частині, що стосується представників потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, якими також можуть бути дипломатичні й консульські представники, які здійснюють захист своїх громадян;
- вперше висвітлено порядок та загальні положення участі іноземців у суді й заключних стадіях кримінального процесу: апеляційному, касаційному провадженні; виконанні вироку, постанови чи ухвали суду;
- вказано на доцільність приєднання до справи анкети, що повинна містити всі необхідні дані про перекладача до протоколу першої ж, проведеної за його участю процесуальної дії;
- обґрунтовано необхідність отримання згоди іноземних громадян на проведення окремих слідчих дій за їх участю та обов’язковість роз'яснення наслідків такої згоди;
- отримано подальший розвиток положення про необхідність врегулювання кримінально-процесуальним законом України порядку надання міжнародної правової допомоги й виконання відповідних процесуальних дій у зв’язку з цим;
- обґрунтовано необхідність дотримання передбаченого міжнародними договорами порядку зносин, який є умовою визнання допустимою доказової інформації, одержаної під час надання правової допомоги.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
- у науково-дослідній сфері результати, які в сукупності відображають порядок провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян можуть бути основою для подальшої розробки проблеми кримінально-процесуального права України;
- у сфері правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації можуть використовуватись для підготовки і уточнення окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України.
За результатами дисертаційного дослідження до Інституту законодавства Верховної Ради України вносились пропозиції до проекту Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 22/366-1-15), які прийняті до уваги і враховані при підготовці експертно-аналітичних матеріалів для Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (довідка № 000865 від 27 червня 2007 року).;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації впроваджувалися у навчальному процесі кафедри кримінального права, процесу та криміналістики на юридичному факультеті та на факультеті підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів податкової міліції Національного університету державної податкової служби України при викладанні курсів "Кримінальний процес", "Теорія судових доказів", "Виконанння судових рішень" (акт впровадження від 21 березня 2007 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки і висновки, пропозиції та рекомендації, одержані автором у результаті опрацювання і грунтовного аналізу понад 200 наукових і нормативно-правових джерел, а також юридичної практики провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету державної податкової служби України і обговорена на засіданні цієї ж кафедри (протокол № 12 від 25 квітня 2007 року), схвалена і рекомендована до захисту. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено в доповідях та повідомленнях на міжнародних науково-практичних конференціях "Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства" (м. Луганськ, 2004 р.), "Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правового напрямку в національні законодавства. Перші юридичні читання" (м. Одеса, 2006 р.), "Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку" (м. Луцьк, 2006 р.), "Наука і освіта - 2007" (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), "Україна в євроінтеграційних процесах" (м. Київ, 2007 р.) та Всеукраїнських науково-практичних конференціях "Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві" (м. Донецьк 2004 р.), "Актуальні проблеми реформування приватного права України" (м. Запоріжжя, 2006 р.), а також міжнародному круглому столі "Реформування держави та права України в контексті Євроінтеграції" (м. Ірпінь, 2006 р.)
Публікації. Основні положення і висновки проведеного дослідження відображені у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України та восьми тезах доповідей, надрукованих за матеріалами науково-практичних конференцій та міжнародного круглого столу.
Структура та обсяг дисертації зумовлені предметом дослідження, метою і завданнями. Рукопис складається із вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 201 аркуш, з яких 173 - основний текст рукопису, додатки на 7 аркушах. Список використаних джерел на 21 аркуші містить 207 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

За предметом дослідження, згідно з визначеними у вступі завданнями, у дисертації з розглянутих проблем обгрунтовуються і висвітлені такі основні положення, висновки і рекомендації, які спрямовані на удосконалення провадження в кримінальних справах за участю іноземних громадян.
1. Визначено поняття правового статусу іноземних громадян як юридичної основи інтересів особи, який встановлюється в нормах національного законодавства з урахуванням положень міжнародного права. До передумов правового статусу (до побічних елементів, до категорій, які виходять за межі правового статусу) потрібно віднести громадянство, принципи, гарантії, відповідальність і правосуб’єктність. У структурі правового статусу дипломатичних представників і представництв іноземних держав в Україні чільне місце посідають їх привілеї та імунітети, які є необхідною умовою незалежності іноземних дипломатів від держави їх перебування при здійсненні ними своїх службових функцій.
У судочинстві іноземці як учасники процесу користуються такими самими процесуальними правами, що й громадяни України, тому правовий статус іноземних громадян у кримінальному процесі України визначається, перш за все, тим обсягом прав, обов'язків і законних інтересів, який містить у собі кримінально-процесуальний закон.
2. Встановлено процесуальну форму участі іноземних громадян у кримінальному процесі України, яка визначається, закріплюється та регулюється як нормами національного законодавства, так і міжнародного. Підставою для вирішення питання про участь іноземця у кримінальному судочинстві України є не належність його до громадянства тієї чи іншої країни, а наявність чи відсутність дипломатичного або іншого імунітету від кримінальної юрисдикції нашої держави. Велике значення при цьому має вид імунітету, який може мати відповідний іноземний громадянин. Відмова від імунітету представника іноземної держави не є винятковим правом лише акредитуючої держави, а й самого дипломатичного агента. Якщо ж іноземний громадянин не має імунітету від кримінальної юрисдикції України, то при залученні його до здійснення кримінального судочинства він має такий самий правовий статус, що і громадянин України.
3. Обгрунтовано пропозицію про доповнення чинного КПК України та нового його проекту главою "Провадження в кримінальних справах за участю іноземних громадян", яка міститиме норми, що стосуються особливостей порушення і досудового розслідування кримінальних справ за участю іноземних громадян.
4. Виділено і обгрунтовано матеріально-правову (наявність імунітету від кримінальної юрисдикції України) та процесуальну (відсутність згоди акредитуючої держави чи міжнародної організації на порушення кримінального переслідування особи, яка має імунітет, або згоди самої особи, що має повний (абсолютний) імунітет) підстави рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за участю іноземних громадян.
5. Обгрунтовано положення про необхідність доповнення ст. 6 КПК України "Обставини, що виключають провадження в кримінальній справі" пунктами 12 та 13, які викласти, наприклад, у такій текстовій конструкції:
"12) щодо особи, яка має імунітет від кримінальної юрисдикції України у випадку відсутності ясно вираженої згоди акредитуючої держави або міжнародної організації чи самої особи на притягнення її до кримінальної відповідальності;
13) щодо особи, стосовно якої є запит іноземної держави про видачу, у зв’язку з вчиненням нею злочину на території цієї держави ".
6. Запропоновано доцільність здійснення розслідування щодо іноземних громадян, що мають дипломатичний імунітет і привілеї, з будь-яких видів злочинів, тільки у формі досудового слідства.
7. Обгрунтовано пропозиції про одержання згоди іноземного громадянина, що має імунітет, на проведення слідчої дії за його участю та необхідність роз'яснення наслідків такої згоди. У цьому випадку дана особа здобуває такий же правовий статус, як і іноземний громадянин, що не має імунітету, тобто наділяється правами й обов'язками, передбаченими кримінально-процесуальним законом для цього учасника процесу, але з деякими винятками, визначеними в міжнародно-правових актах.
8. На підставі аналізу чинних нормативних актів і практики діяльності правоохоронних органів обґрунтовано особливості застосування до іноземних громадян окремих запобіжних заходів, у вигляді: взяття під варту, застави, підписки про невиїзд, поруки. Так, якщо обвинувачений є іноземним громадянином, то постанова про взяття під варту направляється в Міністерство закордонних справ України. Терміни повідомлення про арешти і затримання іноземних громадян встановлені консульськими договорами і конвенціями. Консульські посадові особи мають право відвідувати громадянина держави, що представляється, який перебуває у в’язниці, під вартою або затриманий, для бесіди з ним, а також мають право переписуватися з ним та вживати заходів щодо забезпечення йому юридичного представництва. Іноземних громадян і осіб без громадянства розміщують у камерах, як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою.
На іноземця, щодо якого застосовується запобіжний захід у вигляді застави, поширюються загальні правила кримінально-процесуального законодавства. У випадку, якщо заставодавцем, наприклад, є дипломатичний агент як фізична особа, то предметом застави у вигляді матеріальних цінностей можуть бути лише речі, які відносяться до приватного майна, яке знаходиться на території держави перебування, якщо тільки він не володіє ним від імені акредитуючої держави для цілей представництва. У кожному конкретному випадку потрібно з’ясувати, від чийого імені виступає відповідний суб’єкт (заставодавець) – власного чи юридичної особи (дипломатичного представництва або консульської установи).
Застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд у справах, де підозрюваним або обвинуваченим виступає іноземець, доцільно за будь-яких умов, оскільки у цих осіб є достатньо можливостей у короткий строк на законних підставах залишити територію нашої держави.
Застосування особистої поруки у справах за участю іноземців, у випадках, коли поручителем виступає особа, яка користується імунітетом, недоцільно.
Аналогічне положення поширюється й на поруку громадської організації або трудового колективу у випадку, коли поручителем виступає дипломатичне чи консульське представництво.
9. Обгрунтовано положення про необхідність доповнення ст. 206 КПК України "Підстави та порядок зупинення слідства", пункт 4 частини 1 якої викласти, наприклад, у такій редакції:
"4) коли відсутня згода акредитуючої держави або міжнародної організації на кримінальне переслідування особи, яка має імунітет, або згода самої особи, що має повний (абсолютний) імунітет".
10. Обгрунтовано положення про необхідність внесення змін до ст. 44 КПК України, яка певною мірою не відповідає чинному міжнародному законодавству, у зв’язку з чим пропонується внести відповідні зміни до частини 2 даної статті та викласти її у такій редакції:
"Як захисники, допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники, а також дипломатичні і консульські представники, які здійснюють захист своїх громадян".
11. Обгрунтовано положення про необхідність внесення змін до ч. 1 ст. 52 КПК України у зв’язку з тим, що відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники, а також інші особи за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду, а про дипломатичних і консульських представників не йдеться, пропонується внести відповідні зміни в КПК і викласти ч. 1 ст. 52 КПК України так:
"Представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники, інші особи за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду, а також дипломатичні і консульські представники, що здійснюють захист своїх громадян".
Як наслідок, зміни до ст. 44 (ч. 4) КПК України щодо моменту допуску захисника до участі у справі:
"Дипломатичні і консульські представники допускаються до участі у справі з моменту ознайомлення з матеріалами справи. У випадку, якщо вони не володіють мовою судочинства, то можуть брати участь лише одночасно із адвокатами чи іншими фахівцями у галузі права".
12. Обґрунтовано необхідність дотримання передбаченого міжнародними договорами порядку зносин, який є умовою визнання допустимою доказової інформації, одержаної під час правової допомоги. Звідси випливає висновок про те, що порушення встановленого порядку тягне за собою неможливість використання в доказуванні у кримінальній справі одержаних фактичних даних. Принципове значення для включення в систему доказів, отриманих у процесі правової допомоги, матеріалів має дотримання компетентними органами виконуючої держави вимог внутрішнього законодавства щодо порядку збирання, закріплення і фіксації доказової інформації, а також встановленого порядку їхнього засвідчення.
13. Наукові уявлення про обсяг і зміст поняття "правова допомога у кримінальних справах" змінювалися з розвитком міжнародного кримінального і кримінально-процесуального права і концепції співвідношення національної і міжнародної правових систем. Правова допомога у кримінальних справах є частиною міжнародного соціального співробітництва, на неї поширюються принципи сучасного міжнародного права, які мають універсальну сферу дії і визначають усю структуру міжнародного права, регламентують характер міждержавних відносин, чим забезпечують міжнародний правопорядок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Bedi S. D. Extradition in International Law and Practice. – Rotterdam, 1966, Р. 16.
2. Chaturvedy A. Diplomatic Laws in Contemporary International Relations. – Delhi, 1986, 694 рр.
3. International Law: A Contemporary Perspective, no. 2, edited by Richard Falk, Samuel S. Kim, and Saul H. Mendlovitz (United States of America by Westview Press, Inc., 1985), 702 pp.
4. Jenks W. International immunities. - L., 1961, P. 41.
5. Joel Samaha. Criminal justice (St. Paul, New York, Los Angeles, San Francisco: West Publishing Company, 1988), 801 pp.
6. Wayne LaFave and Gerold H. Israel. Criminal Procedure (St. Paul: West, 1984), Volume 2, pp. 253-254.
7. Аверин Д. Д. Процессуальные вопросы сотрудничества органов юстиции социалистических государств. Исполнение решений и поручений иностранных судов.- М.: Изд-во Московского ун-та, 1963. – 57 с.
8. Агаев Ф.А., Галузо В.Н. Иммунитеты в российском уголовном процессе. – М.: ТЕИС, 1998. – 135 с.
9. Аленин Ю. П., Пашковский Н. И. Отдельные уголовно-процессуальные проблемы оказания международной правовой помощи в борьбе с организованной преступностью и пути их решения // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні. – Х.: Право, 2000. – С. 141-147.
10. Альперт С.А. Субъекты уголовного процесса. – Харьков: Нац. юрид. акад., 1998. – 60 с.
11. Апарова Т. В. Суды и судебный процесс Великобритании. Англия, Уэльс, Шотландия. – М.: Институт международного права и экономики. Триада, Лтд, 1996. – 157 с.
12. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран: Учебн. пособие. – М.: Изд. группа "Форум" – "ИНФРА-М", 1999. – 488 с.
13. Ахтырская Н. Оказание правовой помощи по уголовным делам в рамках Содружества // Российская юстиция. – 2002. – № 7. – С. 57-58.
14. Бастрыкин А. И. Вызов свидетелей, эксперта и вручение документов по уголовным делам по договорам о правовой помощи с социалистическими государствами // Правоведение. – 1988. – № 2. – С. 65-69.
15. Бастрыкин А.И. Взаимодействие советского уголовно-процессуального и международного права. – Л.: Изд-во ЛГУ им. А. Жданова, 1986. – 136 с.
16. Бастрыкин А.И. Процессуальные проблемы участия СССР в международной борьбе с преступностью: Учебное пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ им. А. Жданова, 1985. – 99 с.
17. Белозеров Ю.Н., Нагаев Е.А. Гарантии прав и законных интересов иностранных граждан в уголовном процессе. – М.: ИЗП, 1999. – 106 с.
18. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учебное пособие / Под ред. П.Д. Биленчука – К.: Атика, 1999. – 272 с.
19. Бирюков П. Н. К вопросу о правовом статусе доказательств по уголовным делам, полученных из источников в иностранном государстве // Правоведение. – 1999. – № 2. – С. 230-237.
20. Бирюков П. Н. Нормы международного уголовно-процессуального права в правовой системе Российской Федерации. – Воронеж: Изд-во Воронежского государственного университета, 2000. – 228 с.
21. Блищенко И.П. Дипломатическое право. – М.: Высшая школа, 1972. – 240 с.
22. Болотский Б. С., Волеводз А. Г., Воронова Е. Г., Калачев Б. Ф. Борьба с отмыванием доходов от индустрии наркобизнеса в странах содружества. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 248 с.
23. Бородин С.В., Ляхов Е.Г. Международное сотрудничество в борьбе с уголовной преступностью. – М.:Международные отношения,1983. – 200с.
24. Бояров В.І., Рохненко О.В. Про деякі проблеми захисту окремих учасників кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 5. – С. 35-37.
25. Брандерс М.П., Проворотов В.И. Предпереводческий анализ текста. – М., 2001. – 137 с.
26. Виноградова О. І. Міжнародне співробітництво України у галузі боротьби зі злочинністю (кримінально-процесуальний аспект): Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.09. – Х., 2000. – 22 с.
27. Виноградова О.І. Принципи міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю // Право України. – 1999. – № 4. – С. 90-93.
28. Волеводз А. Г. Правовое регулирование новых направлений международного сотрудничества в сфере уголовного процесса. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 528 с.
29. Волженкина В. М. Выдача в российском уголовном процессе. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 336 с.
30. Волженкина В. М. Международное сотрудничество в сфере уголовной юстиции. – СПб., 1998. – 44 с.
31. Волженкина В.М. Нормы международного права в российском уголовном процессе. - СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс"; Санкт-петербургский юридический институт Генеральной прокуратуры РФ, 2001. – 359 с.
32. Волженкина В. М. Оказание правовой помощи по уголовным делам в сфере международного сотрудничества: Учебное пособие – СПб., 1999. – 112 с.
33. Волкотруб С. Г. Імунітет і проблеми його захисту в кримінальному судочинстві. – Автореф. дис…канд. юрид. наук. – Х., 2003. – 19 с.
34. Гавриш Т. С. Проблеми допустимості доказів, отриманих в ході міжнародної правової допомоги в кримінальних справах: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2004. – 20с.
35. Галенская Л. Н. Международная борьба с преступностью. – М.: Межд. отношения, 1972. – 86 с.
36. Галенская Л.Н. Правовое положение иностранцев в СССР. – М., 1981. – 244 с.
37. Галенская Л.Н. Правовые проблемы сотрудничества государств в борьбе с преступностью. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1978 – 86 с.
38. Генеральна Угода про привілеї і імунітет Ради Європи та Протокол до Генеральної Угоди про привілеї і імунітет Ради Європи (Закон України про приєднання від 1 жовтня 1996 р., дата набуття чинності для України –6 листопада 1996 р.) // ІАЦ ″ЛІГА″, ЛІГАБізнесінформ, 2006.
39. Гребенюк В.М. Договірні відносини України у сфері взаємодопомоги у кримінальних справах (теорія і практика). Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.10. – К., 1997. – 20 с.
40. Грошевой Ю.М. Освобождение от уголовной ответственности в стадии судебного разбирательства: Учебн. пособие. – Харьков: Харьк. юрид. ин-т., 1979. – 83 с.
41. Давимука І. Спірні проблеми допустимості доказів у кримінальному процесі // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 6. – С.90-93.
42. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – М., 1980. – Т. 3. – С. 431.
43. Дельмас Марти М. Интернационализация преступности и ответ движения социальной защиты. Европейская модель уголовного правосудия // Уголовная юстиция: проблемы международного сотрудничества. – М.: БЕК, 1995. – С. 26-29.
44. Десятый Конгресс Организации Объединенных Наций по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. Сборник документов. – М.: ООО Изд-во "Юрлитинформ", 2001. – 496 с.
45. Договір між Україною і Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1995р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. – Ужгород: ІВА, 2000. – 560 с.
46. Договір між Україною та Монголією про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1995 р. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. – Ужгород: ІВА, 2000. – 560 с.
47. Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах (Страсбург, 8 листопада 2001 р.) // Матеріали міжнародного семінару Генеральної прокуратури України "Застосування міжнародних договорів: актуальні питання надання / отримання правової допомоги". – м. Черкаси, 22-23 вересня 2003 р.
48. Дурденевский В.Н., Блищенко М.П. Понятие дипломатического иммунитета // Правоведение. – 1962. – № 4. – С. 120-127.
49. Европейская конвенция о международной действительности судебных решений по уголовным делам от 28 мая 1970 года // Міжнародне співробітництво України у правовій сфері. – Львів: Кальварія, 2001. – 562 с.
50. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 р.; Додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, 1978 р.( ратифіковані Законом України від 16 січня 1998 р., набули чинності для України 9 червня 1998 р.) // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша). / Збірник документів (українською і російською мовами). – К.: Юрінком, 1996. – С. 1083-1094.
51. Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957 р.; Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1975 р.; Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1978 р. (ратифіковані Законом України від 16 січня 1998 р., набули чинності для України 9 червня 1998 р.) // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша). / Збірник документів (українською і російською мовами). – К.: Юрінком, 1996. – С. 1116-1130.
52. Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками 1964 року // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. – Ужгород: ІВА, 2000. – 560 с.
53. Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р. (ратифікована Законом України від 22 вересня 1995 р.; набула чинності для України 29 грудня 1995 р.) // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша). / Збірник документів (українською і російською мовами). – К.: Юрінком, 1996. – С. 1095-1115.
54. Загальна декларація прав людини // Український журнал про права людини. – К.: Видавництво "Сфера", 2005. – № 3-4. – 184 с.
55. Загорский Г.И. Судебное разбирательство по уголовному делу. – М., 1985. – 127 с.
56. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства. Затверджено наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Miнicтepcтвa внутрішніх справ України, Bepxoвнoгo Суду України, Державної податкової адмiнiстрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29 червня 1999 р. № 43/5/22/103/512/326/73 // Прокуратура в Україні: Правові основи. Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. актів / Під ред. М.О. Потебенько. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400 с.
57. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства. Затверджена наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань 29 червня 1999 р. № 34/5/22/103/512/326/73 // Офіційний вісник. – 1999. – № 28. – Ст. 1435.
58. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів. Затверджено наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 9 січня 1997 р. № 3/1/2/5/2/2 // Прокуратура в Україні: Правові основи. Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. актів / Під ред. М.О. Потебенько. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400 с.
59. Інструкція про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах. Затверджено наказом Генерального прокурора України № 9гн від 7 травня 2004 року // Прокуратура в Україні: Правові основи. Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 396 с.
60. Інструкція про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах. Затверджена наказом Генерального прокурора України № 8/1 від 28 жовтня 2002 р. // ІАЦ ″ЛІГА″, ЛІГАБізнесінформ, 2006.
61. Кабанець В., Кравчук С. Міжнародне доручення як правова допомога у кримінальних справах // Вісник прокуратури. – 1999. – № 1. – С. 85-90.
62. Кенсовский П. А. Легализация и признание документов иностранных государств. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 385 с.
63. Кибальник А. Иммунитет как основание освобождения от уголовной ответственности // Рос. юстиция. – 2000. – № 8. – С. 34-35.
64. Кинпис Н.М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве. – М.: Юристъ, 1995. – 128 с.
65. Климович О. Підстави застосування норм міжнародного права судами України та Польщі // Юридический вестник. – 2000. – № 4. – С. 121-125.
66. Коваленко А.И. Конституционное право Российской Федерации. - М., 1995. – 286 с.
67. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 576 с.
68. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право России. – М., 1995. – 432 с.
69. Колесников И.И., Иващук В.К. Организация расследования преступлений, совершаемых иностранными гражданами: Лекция / Академия МВД России. – М., 1994. – С. 17-18.
70. Колчевский И. Б., Нагаев Е. А., Спанов Б. И., Дудченко В. Л. Доказательственное значение материалов, полученных от правоохранительных органов иностранных государств при производстве предварительного следствия // Российский следователь. – 2003. – № 12. – С. 17-20.
71. Комлев Б. Исключение доказательств, полученных в других государствах, из процесса доказывания // Законность. – 1998. - № 3. – С. 21-24.
72. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под ред. И.Л.Петрухина. – М.: ООО "ТК Велби",2002.– 816с.
73. Конвенция о передаче лиц, страдающих психическими расстройствами для проведения принудительного лечения от 28 марта 1997 года // Міжнародне співробітництво України у правовій сфері. – Львів: Кальварія, 2001. – 562 с.
74. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам от 7 октября 2002 г. // Прокурорская и следственная практика. – 2002. – №3-4.
75. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам (Кишинев, 7 октября 2002 г.) // Матеріали міжнародного семінару Генеральної прокуратури України "Застосування міжнародних договорів: актуальні питання надання / отримання правової допомоги". – м. Черкаси, 22-23 вересня 2003 р.
76. Конвенция об открытом море от 29 апреля 1958 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1962. – № 46.
77. Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14 грудня 1973 р., ратифікована Верховною Радою СРСР 26 грудня 1975 р. // ІАЦ ″ЛІГА″, ЛІГАБізнесінформ, 2006.
78. Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 року // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. – Ужгород: ІВА, 2000. – 560 с.
79. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р., Протокол до неї від 29 березня 1997 р. (ратифікований Законом України від 3 березня 1998 р.) // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша) / Збірник документів (українською і російською мовами). – К.: Юрінком, 1996. – С. 1049-1082.
80. Конвенція про привілеї та імунітети Об’єднаних Націй від 13 лютого 1946 р. // ІАЦ ″ЛІГА″, ЛІГАБізнесінформ, 2006.
81. Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізованих установ ООН від 21 листопада 1947 р. // ІАЦ ″ЛІГА″, ЛІГАБізнесінформ, 2006.
82. Конституции государств Европы / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – 1696 с.
83. Конституции государств-участников СНГ. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 736 с.
84. Конституційне право України: Навч. посібник // За ред. доктора юридичних наук, професора В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 734 с.
85. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки // Збірник законів і розпоряджень Робітничо-селянського Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1937. – N 30. – Ст. 121.
86. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик: принята внеочередной седьмой сессией Верховного Совета СССР девятого созыва 7 октября 1977 года. – М.: Политиздат, 1987. – 77 с.
87. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної ради України 28 червня 1996 року. – К.: Просвіта, 1996. – 80 с.
88. Корж В. Застосування на практиці принципу рівності громадян перед законом // Право України. – 1999. – № 4. – С. 49-50.
89. Коржанський М.Й. Нариси уголовного права. – К., 1999. – 272 с.
90. Костіна Л. Щодо вдосконалення процесуального становища перекладача на стадії досудового розслідування // Право України. – 2004. – № 3. – С. 118-121.
91. Коцюба Я. За что дипломатов высылают домой // Сегодня. – 2001. – 4 апреля. – С. 4.
92. Кравчук С. Міжнародна правова допомога у кримінальних справах // Право України. – 1999. – № 12. – С. 59–61.
93. Кравчук С. Процесуальні особливості виконання міжнародного доручення про надання правової допомоги у кримінальних справах // Право України. – 1998. – № 11. – С. 61-64.
94. Кримінальний кодекс України: прийнятий на сьомій сесії Верховної Ради України 5 квітня 2001 року. – К.: Видавництво "Право", 2001. – 172 с.
95. Кримінальний процес України: Підручник / За ред. проф. Ю.М. Грошевого та доц. В.М. Хотенця. – Х.: Право, 2000. – 494 с.
96. Кримінально-виконавче законодавство України. Кримінально-виконавчий кодекс України. Нормативно-правові акти / Упоряд.: В.С. Ковальський, Ю.М. Хахуда. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 432 с.
97. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект прийнятий Верховною Радою України у першому читанні. Закон України (реєстр. N3456-1). – К., 2003. – 289 с.
98. Кримінально-процесуальний кодекс України. Цивільний процесуальний кодекс України / Верховний Суд України; Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 352 с.
99. Кукушкин Ю.С., Чистяков О.И. Очерк истории Советской Конституции. – М.: Политиздат, 1987. – 212 с.
100. Курушина Е.В. Вопросы допустимости доказательств, полученных из источников права зарубежных стран в уголовно-процессуальном праве РФ // Российский следователь. – 2002. – № 10. – С. 12-15.
101. Кучинська Оксана Петрівна. Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1996. – 23 с.
102. Лисенко В. Міжнародне співробітництво податкової міліції України у здійсненні протидії податковим злочинам // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 3. – С. 103-106.
103. Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике: Учеб. пособие. – К., 1987. – 296 с.
104. Лукашук И.И., Наумов А.В. Международное уголовное право: Учебник. – М.: Спарк, 1999. – 287 с.
105. Максименко В. Гармонізація законодавства України про правову допомогу іноземним державам у кримінальних справах з міжнародним правом // Право України. – 1999. -№12 – С.74-77.
106. Максименко В. Україна – суб'єкт правової допомоги зарубіжним державам у кримінальних справах // Право України. – 1998. – № 11. – С. 149-152.
107. Маляренко В. Т. Конституційні засади кримінального судочинства. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 320 с.
108. Маляренко В. Т. Щодо міжнародного співробітництва у виконанні окремих процесуальних дій в кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 1/23. – С. 41-44.
109. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейськиї стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
110. Мартенс Ф.Ф. Современное международное право цивилизованных народов. – Спб., 1896. – Т. 2. – 609 с.
111. Марышева Н.И. Международная правовая помощь по уголовным делам. Докторская диссертация в форме научного доклада. – М., 1996. – 172 с.
112. Марышева Н.И. Правовая помощь по уголовным делам (международный аспект) // Материалы по иностранному законодательству и международному частному праву. – М.: ВНИИ советского государственного строительства и законодательства, 1989, труды 44. – С. 135-181.
113. Махов В. Н., Пешков М. А. Уголовный процесс США (досудебные стадии). – М.: ЗАО Бизнес-школа “Интел-Синтез”, 1998. – 208 с.
114. Международное право в документах. – М.: Юрид. лит., 1982. – 856 с.
115. Международное право: Учебник для вузов / Ответственные редакторы – проф. Г.В. Игнатенко и проф.О.И. Тиунов. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 584 с.
116. Международные акты о правах человека: Сборник документов. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 784 с.
117. Меморандум про співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Федеральною прокуратурою Швейцарської Конфедерації в боротьбі з організованою злочинністю і відмиванням доходів від 28 лютого 2000 р. // Прокуратура в Україні: Правові основи. Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. актів / Під ред. М.О. Потебенько. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400 с.
118. Милинчук В.В. Институт взаимной правовой помощи по уголовным делам. Действующая практика и перспективы развития. – М.: Изд-во "Юрлитинформ", 2001 – 351 с.
119. Миронов Н.В. Правовое положение иностранных граждан в СССР // Сов. гос-во и право, 1982. – №3. – С. 103-107.
120. Михайленко О.Р. Провадження кримінальних справ у суді. – К., 1992. – 116 с.
121. Михеєнко М.М. Питання дипломатичного імунітету і правової допомоги в проекті нового КПК України // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – № 2. – С. 131-138.
122. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу: За станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р. / Відп. ред. В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. – К.: Юрінком Інтер,1997. – 624с.
123. Мокринский С. П. Политические преступления в международных договорах о выдаче преступников // Международная жизнь. – 1924. – №2-3. – С. 105-126.
124. Молдован В.В., Молдован А.В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, Франція, ФРН, Англія, США: Навч. посібник – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 400 с.
125. Молочков Ф.Ф. Дипломатический протокол и дипломатическая практика. – М.: Междунар. отношения, 1977. – 248 с.
126. Назаренко П.Г. Особливості провадження досудового слідства у кримінальних справах за участю іноземців: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.09 / Харківський національний університет внутрішніх справ. – Х., 2006. – 19 с.
127. Назаров А. Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 323 с.
128. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред.: В.Ф. Бойко та інші. – 6-те вид., допов. – К.: А.С.К., 2000. – 1120 с.
129. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
130. Нешатаева Т.Н.Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании. 2-е изд. – М.: Дело, 1999. – 272с.
131. О вопросах, связанных с выполнением судами договоров с иностранными государствами об оказании правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам: Постановление Пленума Верховного Суда СССР № 2 от 19 июня 1959 г. с изменениями, внесенными постановлением Пленума № 6 от 11 июля 1972 г. // Право и практика. – 2000. – № 11. – С. 6-12.
132. О гражданстве СССР: Закон СССР от 19 июня 1938 года // Ведомости Верхового Совета СССР. – № 20.
133. О порядке сношений государственных учреждений СССР и их должностных лиц с учреждениями и должностными лицами иностранных государств: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 16 декабря 1947 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1948. – № 5. – Ст. 2.
134. О правовом положении иностранных граждан в СССР: Закон СССР от 24 июля 1981 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – № 26. – С. 836.
135. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред.
В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2000. – 520 с.
136. Омельяненко Г. Питання захисту конституційних прав людини у кримінальному судочинстві України // Право України. – 1997. – №3. – С. 18-19.
137. Панов В. П. Международное уголовное право: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 320 с.
138. Пашковський М. І. Особливості доказування у кримінальних справах, пов’язаних з наданням міжнародної правової допомоги. Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2003. – 21 с.
139. Пашковський М. І. Проблема допустимості показань осіб (обвинувачених та підозрюваних), які були доставлені на територію України з порушенням національного та міжнародного права // Актуальні проблеми держави та права: Збірн. наук. праць. Вип. 10. – Одеса, 2001. – С. 92-100.
140. Пітер Маланчук. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. – Харків: Консул, 2000. – 592 с.
141. Положення про дипломатичні і консульські представництва на території СРСР // СЗ, 1995. – №18. – Ст. 314.
142. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Затверджене Указом Президента України від 10 червня 1993 р. № 198/93 // Урядовий кур'єр. – 1993. – 24 червня 1993 р. – № 93-94.
143. Положення про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних та іноземних організацій в Україні. Затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 27 лютого 1995 р. № 146 в ред. від 28 червня 1997 р. // Урядовий кур'єр. – 1997. – 17 липня 1997 р. – № 128-129.
144. Попов В. Ф. Критерии допустимости и исследование доказательств в рамках судебного следствия // Российский судья. – 2000. - № 3. – С. 30-38.
145. Права людини: Основні міжнародно-правові документи. Зб. док. / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1989. – 248 с.
146. Правила тримання осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань. Затверджені наказом Державного департаменту з питань виконання покарань № 192 від 20 вересня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 44. – Ст. 1910.
147. Право зовнішніх зносин. Збірник документів. / Упорядники Ю.В. Алданов, І.М. Забара, В.І. Резніченко. – К.: Видавничий дім "Промені", 2003. – 784 с.
148. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Юристъ, 2002. – С. 856-864.
149. Про введення в дію Інструкції про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах: Наказ Генерального прокурора України № 8/1 від 28 жовтня 2002 р. // ІАЦ ″ЛІГА″, ЛІГАБізнесінформ, 2006.
150. Про додержання вимог міжнародно-правових актів при розслідуванні кримінальних справ: Лист Генеральної прокуратури України від 20 серпня 1999 р. № 14-2-136-99 // Прокуратура в Україні: Правові основи. Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. актів / Під ред. М.О. Потебенько. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400 с.
151. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422.
152. Про міжнародні договори України: Закон України від 22 грудня 1993 р. № 3767-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 45.
153. Про організацію роботи органів прокуратури України в галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги: Наказ Генерального прокурора України № 8 від 28 жовтня 2002 р. // ІАЦ ″ЛІГА″, ЛІГАБізнесінформ, 2006.
154. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – С. 658-664.
155. Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 р., та Додаткового протоколу 1978 р. до Конвенції: Закон України від 16 січня 1998 р. № 44/98-ВР // Міжнародні договори України про правов