Методика розслідування підроблення проїзних квитків

Короткий опис

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ І. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДРОБЛЕННЯ ПРОЇЗ-НИХ КВИТКІВ 10
1.1 Поняття підроблення проїзних квитків і його місце серед злочинів у сфері госпо-дарської діяльності 10
1.2 Елементи криміналістичної характеристики підроблення проїзних квитків та їх взаємозв’язок 19
Висновки до розділу 1 40
РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ І ТАКТИКА ПОЧАТКОВИХ СЛІДЧИХ І ОПЕРАТИВ-НО-РОЗШУКОВИХ ДІЙ 42
2.1 Типові слідчі ситуації і тактичні операції 42
2.2 Слідчі версії та планування розслідування 64
2.3 Взаємодія слідчих із підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяль-ність 73
2.4 Виїмка і слідчий огляд 85
2.5 Допит підозрюваних і свідків 104
2.6 Типові експертизи під час розслідування підроблення проїзних квитків 126
Висновки до розділу 2 144
РОЗДІЛ ІІІ. НАСТУПНІ СЛІДЧІ ДІЇ 146
3.1 Тактика обшуку 146
3.2 Допит обвинувачених. Тактика очної ставки 158
3.3 Запобігання злочинам, пов’язаним із підробленням проїзних квитків 168
Висновки до розділу 3 183
ВИСНОВКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191
ДОДАТКИ 207

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АСК автоматична система керування
ВКР відділ карного розшуку
ГУМВС Головне управління Міністерства внутрішніх справ
ДСБЕЗ Державна служба боротьби з економічною злочинністю
ЕКУ Експертно-криміналістичне управління
ін. інші
КК Кримінальний кодекс
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
ЛВ лінійне відділення
МВС Міністерство внутрішніх справ
НДЕКЦ Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр
п. пункт
ПК персональний комп’ютер
с. сторінка
СВ слідчий відділ
СОГ слідчо-оперативна група
ст. стаття
СУ слідче управління
УМВС Управління Міністерства внутрішніх справ
т.д. так далі

ВСТУП
Актуальність теми. В умовах реформування в Україні соціально-економічної сфери, реорганізації економічного механізму регулювання різних форм власності, постійної зміни законодавства досить відчутно загострилася криміногенна обстановка; злочини у сфері господарської діяльності, зокрема злочини, пов’язані з підробленням проїзних квитків, набули масового й часто організованого характеру. Різноманітність способів скоєння таких злочинів по-требує нових засобів організації боротьби з ними, розробки рекомендацій, спрямованих на вдосконалення їх розслідування і запобігання їм. Сьогодні існує необхідність створення видових і підвидових методик розслідування злочинів у сфері господарської діяльності, що передбачає не тільки визначення криміналіс-тичної характеристики, її елементів, а й розробку системи комплексних кримі-налістичних рекомендацій щодо загальної організації, планування і тактики розслі-дування та профілактики таких злочинів.
Значний внесок у дослідження теоретичних проблем методики розсліду-вання злочинів зробили вчені-криміналісти України та інших держав, серед них: Ю.П. Аленін, О.Я. Баєв, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васільєв, І.О. Возгрін, А.Ф. Волобуєв, В.К. Гавло, І.Ф. Герасимов, В.Г. Гончаренко, Л.Я. Драпкін, А.В. Дулов, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, Н.І. Клименко, О.Н. Колеснічен-ко, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, М.В. Салтевський, М.О. Селіванов, А.В. Старушкевич, В.В. Тіщенко, Б.М. Шавер, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та ін.
Проте окремі проблеми криміналістичної методики в сучасній теорії кримі-налістики вимагають додаткового дослідження.
Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідніс-тю розробки методики розслідування підроблення проїзних квитків, визначення криміналістичної характеристики цього виду злочинів, типових слідчих ситуацій, окреслення комплексу слідчих та оперативно-розшукових дій, які забезпе-чують ефективність розслідування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося для підвищення рівня захисту економічних відносин від злочинних по-сягань, що визначено в п. 5 розділу ІІ та п. 32 розділу V Комплексної програми про-філактики злочинності на 2001 – 2005 роки (затверджена Указом Президента Украї-ни від 25.12.2000 р. № 1376), а також п. 96 Пріоритетних напрямків наукових та ди-сертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впрова-дження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 № 755. Дисертація виконана та-кож за Планом науково-дослідної роботи Донецького юридичного інституту Луган-ського державного університету внутрішніх справ на 2006 рік, затвердженим прото-колом № 10 вченої ради ДЮІ від 28 вересня 2005 року.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей процесу розслідування підроблення проїзних квитків, розробці кри-міналістичної характеристики і формулюванні на цій основі теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо розслідування такого виду злочинів.
Відповідно до зазначеної мети були визначені та вирішувалися наступні взаємопов’язані завдання:
- розроблення криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних із підроб-ленням проїзних квитків, та з’ясування їх взаємозв’язку з іншими видами зло-чинів у сфері господарської діяльності;
- встановлення способів скоєння таких злочинів;
- формулювання типових слідчих ситуацій, що виникають під час розслідування підроблення проїзних квитків;
- з’ясування характеру слідчих версій, зумовлених наявною слідчою та операти-вною інформацією;
- розкриття особливостей планування розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків;
- встановлення особливостей взаємодії слідчого з оперативними підрозділами пра-воохоронних органів під час розслідування злочинів зазначеної категорії;
- встановлення особливостей застосування спеціальних знань під час розслідуван-ня таких злочинів;
- визначення особливостей тактики окремих слідчих дій початкового та наступ-ного етапів розслідування;
- розроблення тактичних операцій, що визначають ефективність розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків;
- розроблення рекомендацій щодо запобігання підробленню проїзних квитків.
Об’єктом дослідження є злочинна діяльність, спрямована на підроблення про-їзних квитків, а також діяльність правоохоронних органів щодо розслідування таких злочинів та відносини, що складаються за таких умов.
Предметом дослідження виступають особливості механізму підроблення про-їзних квитків, а також система організаційно-тактичних засобів, прийомів і методів, що застосовуються під час розслідування таких злочинів.
Методологічну основу дисертації становлять положення теорії пізнання і за-гальної теорії криміналістики. У процесі дослідження була використана система загальнонаукових і спеціальних методів: історико-правовий (етапи розвитку боротьби із злочинами, пов’язаними з підробленням проїзних квитків); форма-льно-логічний метод (класифікація елементів криміналістичної характеристи-ки, визначення слідчих ситуацій і слідчих версій, формулювання профілактичних рекомендацій); статистичний (під час узагальнення кримінальних справ, їх аналі-зу, а також під час дослідження статистичних відомостей, наданих МВС Украї-ни).
Наукові висновки і рекомендації, що містяться у дисертації, базуються на ме-тоді системного аналізу положень Конституції України, кримінального та кримі-нально-процесуального законодавства України, нормативно-правових актів, що регламентують організацію й діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі зло-чинністю, відомчих наказів та інструкцій, статистичних та аналітичних документів МВС України.
Емпіричну базу дослідження становлять аналіз статистичної звітності право-охоронних органів України за період з 1997 до 2006 року та вивчення й узагаль-нення матеріалів слідчої, експертної та судової практики. З цією метою за розроб-леною методикою проводилося анкетування працівників слідчих, оперативно-розшукових та експертних підрозділів МВС України (опитано 98 слідчих, 67 оперативних співробітників, 35 експертів у Дніпропетровській, Донецькій, За-порізькій, Київській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Хар-ківській, Черкаській і Чернігівській областях). У процесі дослідження проаналі-зовано матеріали 134 кримінальних справ, порушених за статтею 215 КК України і розглянутих судами у різних регіонах України. У роботі над дисертацією викорис-товувався також і досвід слідчої діяльності її автора.
Різноманітність джерел інформації та методів під час аналізу та узагальнення теоретичних досліджень і практики дозволили виявити ряд проблем криміналістич-ної методики і запропонувати напрямки їх вирішення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні, грунтуючись на положеннях загальної теорії криміналістики, судової експе-ртизи й узагальнення досвіду слідчої та експертної практики, розроблена на моно-графічному рівні методика розслідування підроблення проїзних квитків.
При цьому було отримано результати, які мають певний ступінь новизни.
Вперше розроблено:
- криміналістичну характеристику злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, розкрито їх взаємозв’язок з іншими видами злочинів у сфері господар-ської діяльності;
- способи скоєння злочинів цієї категорії як діяльність по підготовці, скоєнню під-роблення та приховування слідів підроблення, що обумовлено предметом пося-гання, засобами підроблення, навичками та злочинним досвідом суб’єкта;
- типові слідчі ситуації й відповідні їм комплекси слідчих дій, що забезпечують ефективність розслідування підроблення проїзних квитків;
- слідчі версії, зумовлені наявною слідчою та оперативною інформацією;
- схеми планування й організації розслідування стосовно слідчих ситуацій, ви-значено їх динамічність.
Удосконалено:
- форми та особливості взаємодії слідчих і оперативно-розшукових органів під час розслідування підроблення проїзних квитків;
- роль судових експертиз для одержання доказової інформації; визначені типові види експертиз, які проводяться під час розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків.
Набуло подальшого розвитку дослідження:
- особливостей тактики окремих слідчих дій, характерних для початкового та на-ступного етапів розслідування таких злочинів;
- видів тактичних операцій, що визначають ефективність розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків;
- рекомендацій щодо запобігання підробленню проїзних квитків.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформу-льовані в дисертації наукові положення, висновки і пропозиції можуть бути вико-ристані для підвищення ефективності:
- науково-дослідницької роботи – як підґрунтя для подальшої розробки кри-міналістичної методики розслідування підроблення проїзних квитків;
- практичної діяльності правоохоронних органів – як рекомендації щодо вдосконалення оперативно-розшукової і слідчої діяльності, зокрема її координації та планування (акт впровадження та реалізації результатів наукового дослідження у практичну діяльність від 24.05.07 р.– додаток А.2);
- навчального процесу – як матеріали для підготовки підручників і навчаль-них посібників з курсу «Криміналістика», а також у навчальному процесі юриди-чних вузів України для вивчення курсу «Криміналістика», спецкурсів з методики розслідування окремих видів злочинів і проведення практичних занять (акт впрова-дження результатів наукового дослідження у навчальний процес від 28.05.07 р. № 11 – додаток А).
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного досліджен-ня неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри криміналістики Донецько-го юридичного інституту і заслуховувались на кафедрі криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі положення дисертації було оприлюднено на міжнародних та регіональних науково-практичних конферен-ціях: на міжвузівській науково-практичній конференції «Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю» (Донецьк, 22 квітня 2005 pоку), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні» (Львів, 10 червня 2005 pоку), міжнародній науково-практичній конфере-нції «Технічна експертиза документів: проблеми та розвиток» (Київ, 20-21 жовтня 2005 pоку), міжнародній науково-практичній конференції «Наукові дослідження – теорія та експеримент 2006» (Полтава, 15-17 травня 2006 pоку), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми держави та права – 2006» (Чернігів, 18 травня 2006 року); міжнародній науково-практичній конференції «Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій» (Донецьк, 24 листопада 2006 pоку), міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави» (Харків, 25 квітня 2007 pоку).
Публікації. Результати проведеного дисертантом наукового дослідження опубліковано в дев’яти роботах, з них – три статті у фахових виданнях, затвердже-них ВАК України, і шість тез доповідей на конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та дода-тків. Загальний обсяг дисертації становить 267 сторінок, з яких основний текст ди-сертації – 190 сторінок, список використаних джерел – 16 сторінок (189 наймену-вань), 3 додатки на 61 сторінці.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні визначаються особливості методики розсліду-вання підроблення проїзних квитків, наведено теоретичне узагальнення дослідження та вирішення його наукового завдання. Автор висловлює пропозиції, які мають тео-ретичне та практичне значення для розробки та вдосконалення методики розсліду-вання підроблення проїзних квитків, зокрема, це зазначається у наступних положен-нях.
1. Визначено сутність поняття підроблення проїзних квитків. Підроблення проїзних квитків – це виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо підроблених квитків залізничного, водного, повітряного або автомобільного транс-порту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу. На протя-зі історичного розвитку змінювалися способи скоєння злочинів такого виду та від-повідальність за їх скоєння.
2. Доводиться необхідність врахування під час розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, особливостей їх криміналістичної ха-рактеристики як системи відомостей про криміналістично значущі ознаки злочинів певного виду, яка відображає закономірні зв’язки між ними та допомагає побудові та перевірці слідчих версій для вирішення основних завдань розслідування.
3. Обґрунтовується значимість встановлення елементів криміналістичної ха-рактеристики підроблення проїзних квитків під час розслідування таких злочинів. Типовими елементами криміналістичної характеристики злочинів такого виду є на-ступні: способи підготовки до злочину, способи скоєння та приховування злочину; предмет посягання; особа злочинця; обстановка та умови скоєння злочину; наслідки у вигляді будь-яких викликаних злочином змін (сліди, збитки).
Спосіб підроблення проїзних квитків – це діяльність (комплекс взаємозалеж-них дій) по підготовці, підробленню та маскуванню слідів підроблення, характер яких обумовлений предметом посягання, засобами підроблення, навичками та зло-чинним досвідом суб’єкта, метою та обставинами використання чи збуту підробле-ного проїзного квитка. При визначенні цього елементу криміналістичної характери-стики описуються: 1) способи підготовки до скоєння злочину – дії, які виконував злочинець під час підготовки до злочину (пошук об’єкта злочину, пошук відповід-них знарядь злочину, визначення часу, який було витрачено на такі дії тощо); 2) способи скоєння злочину – засоби та прийоми, які використовував злочинець для виготовлення підробленого проїзного квитка; 3) способи приховування слідів скоє-ного злочину – засоби та прийоми, які злочинець використовував для маскування підроблення проїзних документів.
Предметом посягання при скоєнні підроблення проїзних квитків є проїзні та перевізні документи, підроблені з метою використання чи збуту. Проїзні квитки – це документи, які надають право на проїзд певним видом транспорту (залізничним, ав-томобільним, водним, повітряним, міськими видами транспорту (метро,тролейбус, трамвай, автобус). Документи на перевезення вантажу – це документи, які надають право на провіз певним видом транспорту вантажів (вантажні (багажні, вантажноба-гажні) квитанції, дорожні відомості, накладні).
Визначено основні криміналістичні характеристики особи злочинця, що скоює підроблення проїзних квитків, на основі соціально-демографічних, соціально-психологічних, професійних та кримінологічних ознак. Під час аналізу слідчої та судової практики виділено групи осіб, які найчастіше скоюють підроблення проїз-них квитків.
Обстановка скоєння підроблення проїзних квитків розглядається у контексті впливу зовнішніх умов на механізм скоєння підроблення, приховування, утворення слідів. Це система різного роду взаємодіючих між собою об’єктів, явищ і процесів, що характеризують умови місця і часу, речовинні, природно-кліматичні, виробничо-побутові й інші умови навколишнього середовища, особливості поведінки непрямих учасників протиправної події, психологічні зв’язки між ними й інші обставини об’єктивної реальності, що склалися (незалежно або від волі учасників) у момент скоєння злочину, що впливають на спосіб його скоєння і механізм, які виявляються в різного роду слідах та дозволяють судити про особливості цієї системи і зміст зло-чину Криміналістичне значення має як обстановка скоєння підроблення квитка, так і обстановка використання і збуту підробленого квитка.
Визначено криміналістичні аспекти злочинних наслідків, які включають два основних напрямки: а) збитки, завдані підробленням проїзних документів; б) процес слідоутворення й самі сліди злочину (включаючи сліди матеріальні – будь-які зміни в матеріальній обстановці, сліди ідеальні – обставини, що залишилися в пам’яті пев-них осіб, і сліди документальні – сліди, які залишилися в документах).
4. Тактичні операції під час розслідування підроблення проїзних квитків спри-яють підвищенню значимості окремої методики розслідування такого злочину для слідчих та оперативних працівників. Особливості тактики підготовки і проведення тактичних операцій та окремих слідчих дій, віднесених до певної тактичної операції, визначаються: предметом доказування у справах про підроблення проїзних квитків; специфічністю джерел доказів; характером слідчих ситуацій; тактичними завдання-ми розслідування. Виділено та досліджено наступні тактичні операції: а) встанов-лення способу підроблення документа; б) встановлення особи підозрюваного та її затримання; в) встановлення співучасників скоєння злочину; г) встановлення мате-ріальної шкоди, завданої злочином; д) встановлення причин та умов, які сприяли скоєнню злочину, пов’язаного з підробленням проїзних квитків.
5. Важливе місце у методиці розслідування підроблення проїзних квитків на-лежить плануванню й організації розслідування. Організація розслідування підроб-лення проїзних квитків передбачає планомірне виконання окремих слідчих дій і вжиття оперативно-розшукових заходів. Визначення змісту типових слідчих ситуа-цій на основі аналізу матеріалів первинної перевірки про підроблення дає можли-вість сформулювати відповідні типові версії, тактичні завдання розслідування та відповідно обрати засоби їх вирішення. Оскільки особливістю планування є вису-нення слідчих версій, основою яких є різного роду інформація, то дослідження слідчих ситуацій розслідування підроблення проїзних квитків вбачається необхід-ним у комплексі з відповідними типовими слідчими версіями, тактичними завдан-нями розслідування та засобами їх вирішення, що забезпечує успіх подальшого роз-слідування.
6. Взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими підрозділами, які безпосере-дньо забезпечують якісне проведення розслідування підроблення проїзних квитків, можлива з використанням таких нормативно-правових та організаційно-тактичних форм: надання слідчому матеріалів про виявлені за допомогою оперативно-розшукових заходів ознаки злочину для вирішення питання про порушення кримі-нальної справи; провадження слідчим процесуальних дій одночасно із здійсненням органом дізнання погоджених оперативних заходів; провадження оперативно-розшукових заходів по справі, де не встановлена особа, що скоїла злочин, після пе-редачі цієї справи слідчому; виконання доручень слідчого щодо провадження роз-шукових дій; вживання заходів по встановленню особи, що підлягає притягненню як обвинуваченого, після призупинення досудового слідства; отримання різної інфор-мації та документів тощо; спільна розробка версій і погоджене планування слідчих дій і оперативно-розшукових заходів; організація слідчо-оперативних груп (СОГ). У зв’язку з цим в дисертації доводиться необхідність належного використання вказа-них форм взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів.
7. Особливості розслідування підроблення проїзних квитків полягають у про-веденні комплексу початкових і наступних слідчих та оперативно-розшукових дій, які дозволяють одержати доказову інформацію. Серед них: слідчий огляд та виїмка, обшук, допити підозрюваного, свідків, обвинуваченого, очні ставки, призначення та проведення експертиз.
8. Виїмка та слідчий огляд під час розслідування злочинів, пов’язаних із під-робленням проїзних квитків, у багатьох випадках носять невідкладний характер, то-му їх слід включати в перелік початкових слідчих дій. Проведення вказаних слідчих дій допомагає у вирішенні завдань, що виникають у процесі розслідування, дає мо-жливість з’ясувати обстановку злочину, характер і особливості проведення опера-цій, які здійснюються під час певної господарської діяльності, одержати потрібні докази.
9. Допит свідків,підозрюваних та обвинувачених має свою специфіку, яка обумовлена колом питань, які потрібно з’ясувати, характером відношення тієї чи іншої особи до розслідуваної події. Допит передбачає систему тактичних прийомів, які спрямовані на одержання відомостей про способи підроблення проїзних квитків, кількість осіб, які брали участь у скоєнні цього злочину.
10. Вcтановлені основні групи суб’єктів кримінального процесу, між якими найчастіше проводяться очні ставки під час розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків. Це: «обвинувачуваний» – «підозрюваний», «обви-нувачуваний» – «обвинувачуваний», «підозрюваний» – «підозрюваний», «підозрю-ваний» – «свідок».
11. Експертиза є основною та обов’язковою процесуальною формою викорис-тання спеціальних знань під час розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків. Встановлено типовий комплекс експертиз, які зазвичай признача-ються під час розслідування злочинів такого виду: почеркознавча; техніко-криміналістична; комп’ютерно-технічна і комплексні.
12. Обшук – це слідча дія, яка проводиться з метою виявлення об’єктів, що мають значення для встановлення істини у кримінальній справі про підроблення проїзних квитків. Об’єктами пошуку є проїзні та перевізні документи, невикориста-ні бланки таких документів, облікова документація, комп’ютерна та множильна тех-ніка, ламінуючі пристрої, друкарські машинки, чорнила тощо. Визначено функції та особливості обшуку під час розслідування підроблення проїзних квитків, основні етапи його проведення і тактичні прийоми.
13. На основі аналізу причин та умов, що сприяють підробленню проїзних квитків, запропоновані профілактичні рекомендації щодо їх усунення: 1) ретельна перевірка професійних, ділових і морально-етичних якостей кандидатів на зайняття посад ка-сирів, контролерів та інших посад, пов’язаних з проведенням будь-яких операцій з бланками проїзних квитків; 2) діюча система реагування на порушення цими особа-ми встановлених правил проведення операцій з проїзними (перевізними) докумен-тами; 3) підвищення контролю надходження бланків проїзних і перевізних докумен-тів від виробника безпосередньо організаціям, які здійснюють продаж проїзних кви-тків; 4) перевірка виконання касирами відомчих нормативних актів, які регулюють питання щодо погашення та переоформлення проїзних (перевізних) документів; 5) контроль за виконанням вимог законів про ліцензування, ретельна перевірка органі-зацій, які отримують ліцензію на виготовлення бланків проїзних документів та здій-снення продажу проїзних квитків; 6) створення реєстру підприємств, які займаються виготовленням поліграфічної продукції, проведення профілактичних бесід серед трудових колективів цих підприємств, а також періодичних перевірок діяльності цих підприємств; 7) використання засобів масової інформації як засобу впливу на сприйняття населенням причин та умов, які сприяли скоєнню злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, механізмів протидії злочинності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза: Курс общей теории. – М.: Норма, 2006. – 480 с.
2. Алексеев А.А. Внесение следователем представлений об устранении причин и условий, способствовавших совершению преступлений // Вопросы криминали-стики. – 1964. – № 12. – С. 70-78.
3. Астапкина С.М. Тактика обыска и выемки: Лекция. – М.: Академия МВД СССР, 1989. – 24 с.
4. Баев О.Я. Тактика следственных действий: Учеб. пособ. – Воронеж: НПО МО-ДЭК, 1995. – 224 с.
5. Бажанов М.И. Предварительное следствие // Советский уголовный процесс: Учебник / Под общ. ред. М.И. Бажанова, Ю.М. Грошевого. – К.: Вища шк., 1978. – 469 с.
6. Балугина Т.С. Следственные ситуации и планирование расследования // Следст-венная ситуация: Сб. науч. тр. – М.: Всесоюзный ин-т по изучению причин и раз-работке мер предупреждения преступности, 1984. – С. 54-58.
7. Бахин В.П. Допрос: Лекция. – К.: Право, 1999. – 25 с.
8. Бахин В.П. Следственные ситуации как основа разработки конкретных методик расследования преступлений // Вопросы криминалистической методологии, так-тики и методики расследования: Сб. науч. тр. – М.: Изд-во ВШ МВД СССР, 1973. – С. 93-98.
9. Белкин Р.С. Введение в методику расследования отдельных видов преступлений // Криминалистика: Учебник / Под ред. А.И. Винберга. – М.: Изд-во ВШ МВД СССР, 1959. – С. 17-24.
10. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и част-ные теории. – М.: Юрид. лит., 1987. – 272 с.
11. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3-х т. – Т. 1: Общая теория криминалисти-ки. – М.: Юристъ, 1997. – 404 с.
12. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3-х т. – Т. 2: Частные криминалистические теории. – М.: Юристъ, 1997. – 463 с.
13. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т. 3. Криминалистические средст-ва, приемы и рекомендации. М.: Академия МВД СССР, 1979. – 478 с.
14. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики: Учеб. пособ. – Волгоград: ВСШ МВД РФ, 1993. – 267 с.
15. Белкин Р.С. Перспективы исследования проблемы следственной ситуации // Следственная ситуация: Сб. науч. тр. – М.: Всесоюзный ин-т по изучению при-чин и разработке мер предупреждения преступности, 1984. – С. 3-6.
16. Бертовский Л.В., Образцов В.А. Выявление и расследование экономических пре-ступлений: Учеб.-практ. издан. – М.: Экзамен, 2003. – 256 с.
17. Біленчук П.Д., Головач В.В., Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник /За ред. П.Д. Біленчука – К.: Право, 1997. – 487 с.
18. Будзієвський М.Ю. Сучасні способи підробки захисних засобів документів, їхні ознаки // Криміналістичний вісник. – № 2 (2). – 2004. – С. 91-96.
19. Бурнашев Н.А. Следственные ситуации в методике расследования преступлений // Проблемы интенсификации деятельности по расследованию преступлений: Межвуз. сб. науч. тр. – Свердловск: Изд. Свердловского юрид. института, 1987. – С. 16-23.
20. Васильев А.Н. О криминалистической классификации преступлений // Методика расследования преступлений (общие положения): Матер. науч.-практ. конф. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. – С. 23-27.
21. Васильев А.Н. Следственная тактика. – М.: Юрид. литер., 1976. – 197 с.
22. Васильев А.Н., Карнеева Л.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. – М.: Юрид. лит., 1970. – 208 с.
23. Ведерников Н.Т. Личность преступника как элемент криминалистической харак-теристики преступления // Криминалистическая характеристика преступлений: Сб. науч. тр. – М.: Всесоюзный ин-т по изучению причин и разработке мер пре-дупреждения преступности, 1984. – С. 74-78.
24. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ Перун, 2001. – 1440 с.
25. Весельський В. Криміналістична характеристика злочинів // Право України. – 2001. – № 5. – С. 112-114.
26. Власов В.П. Следственный осмотр и предварительное исследование документов. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1961. – 87 с.
27. Возгрин И.А. Криминалистические характеристики преступлений и следствен-ные ситуации в системе частных методик расследования // Следственная ситуа-ция: Сб. науч. тр. – М.: Всесоюзный ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1984. – С. 66-70.
28. Возгрин И.А. Принципы методики расследования отдельных видов преступле-ний: Учеб. пособ. – Л.: Высш. полит. училище МВД СССР, 1977. – 80 с.
29. Выявление причин преступления и принятие предупредительных мер по уголов-ному делу / Звирбуль В., Кудрявцев В., Михайлов А., Рахунов Р., Якубович Н. и др. – М.: Юрид. литер., 1967. – 152 с.;
30. Гавло В.К. Следственная ситуация // Следственная ситуация: Сб. науч. тр. – М.: Всесоюзный ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения пре-ступности, 1984. – С. 38-41.
31. Гаврилин Ю.В., Шурухнов Н.Г. Криминалистика: Методика расследования от-дельных видов преступлений: Курс лекций / Под ред. Н.Г. Шурухнова. – М.: Книжный мир, 2004. – 468 с.
32. Гаврилов А.Г. Раскрытие преступлений. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976. – 165 с.
33. Гармаев Ю.П. Лубин А.Ф. Проблемы создания криминалистических методик расследования преступлений: Теория и практика. – СПб.: Изд-во Р. Асланова Юрид. центр Пресс, 2006. – 303 с.
34. Герасимов И.Ф. К вопросу о следственной ситуации // Следственная ситуация: Сб. науч. тр. – М.: Всесоюзный ин-т по изучению причин и разработке мер пре-дупреждения преступности, 1984. – С. 6-11.
35. Герасимов И.Ф. Этапы раскрытия преступлений // Следственные ситуации и рас-крытие преступлений. Научные труды Свердловского юридического института. – Свердловск: Изд-во Свердлов. юрид. ин-та, 1975. – Вып. 41. – С. 5-25.
36. Глазырин Ф.В. Следственные ситуации и личность обвиняемого // Следственные ситуации и раскрытие преступлений. Научные труды Свердловского юридиче-ского института. – Свердловск: Изд-во Свердлов. юрид. ин-та, 1975. – Вып. 41. – С. 45-52.
37. Глотов О.М. Осмотр документов следователем: Уч. пособ. – Л.: Изд-во ин-та усоверш. след. работников, 1983. – 42 с.
38. Громов В.И. Дознание и предварительное следствие (теория и техника расследо-вания преступлений). – М.: Юриздат, 1925. – 163 с.
39. Громов В.И. Методика расследования преступлений. – М.: Юриздат, 1929. – 186 с.
40. Громов В. Предварительное расследование в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1935. – С. 152-153.
41. Громов В.И., Лаговиер Н. Расследование хозяйственных и должностных престу-плений (практическое пособие для органов дознания и следствия). – М.: Юрид. изд-во НКЮ РСФСР, 1928. – 135 с.
42. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (Такти-ко-криминалистический анализ): Науч.-практ. пособ. – Харьков: Консум, 1999. – 160 с.
43. Деятельность органов расследования, прокурора и суда по предупреждению пре-ступлений / Миньковский Г.М., Арзуманян Т.М., Звирбуль В.К., Кацук М.И., Шинд В.И. и др. / Под ред. Н.В. Жогина. – М.: Госюриздат, 1962. – 279 с.
44. Драпкин Л.Я. Общая характеристика следственных ситуаций // Следственная си-туация: Сб. науч. тр. – М.: Всесоюзный ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1984. – С. 11-16.
45. Драпкин Л.Я. Основы теории следственных ситуаций. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1987. – 168 с.
46. Драпкин Л.Я. Первоначальные следственные действия в методике расследования преступлений и проблема повышения их эффективности // Вопросы методики расследования преступлений: Сб. науч. тр. – Свердловск, 1976. – С. 13-18.
47. Драпкин Л.Я. Предмет доказывания и криминалистические характеристики пре-ступлений // Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений: Межвуз. сб. науч. тр. – Свердловск: Изд-во УрГУ, 1978. – Вып. 69. – С. 11-18.
48. Драпкин Л.Я. Тактические операции в расследовании преступлений и особенно-сти их проведения по делам о хищениях // Труды Горьковской ВШ МВД СССР. – Горький: ВШ МВД СССР, 1976. – Вып. № 5. – С. 72-80.
49. Дубровицкая Л.П., Лузгин И.М. Планирование расследования: Учеб. пособ. – М.: ВШ МВД России, 1973. – 54 с.
50. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика. – К.: Юридич. практ., 2003. – 925 с.
51. Дулов А.В. О разработке тактических операций при расследовании преступления // 50 лет советской прокуратуры и проблемы совершенствования предваритель-ного следствия: Сб. науч. тр. – Л., 1972. – С. 23-27.
52. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений: Монограф. – Мн.: Изд-во БГУ, 1979. – 128 с.
53. Дулов А.В., Нестеренко П.Д. Тактика следственных действий. – Мн.: Вышэйш. школа, 1971. – 272 с.
54. Експертизи в судовій практиці / За загал. ред. В.Г. Гончаренка. – К.: Юрінком Ін-тер, 2005. – 405 с.
55. Експертне провадження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Н.С. Бокаріуса № 9178 від 23.11.04 р.
56. Експертне провадження НДЕКЦ при ЛУ на Донецькій залізниці УМВС України на транспорті № 01-099 від 21.06.05 р.
57. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР (вопросы теории). – Львов: Вищ. шк., 1976. – 196 с.
58. Жуковська Ж.О. Використання засобів масової інформації при вирішенні право-охоронними органами кримінально-розшукових, слідчих та інших службових за-дач // Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю та роз-слідуванню злочинів: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Одеса: Одеський ІВС, 2000. – 244 с.
59. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.92 р. // Відомо-сті Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
60. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31.05.05 р. № 2600 // Урядовий кур’єр. – 2005. – 23 червня. - № 115. – С. 21
61. Звирбуль В.К., Михайлов А.И. Основные направления и формы работы следова-теля по предупреждению преступлений // Проблемы искоренения преступности. – М.: Юрид. литер., 1965. – С. 115-140;
62. Зеленецкий В.С. Предупреждение преступлений следователем. – Харьков: Вища школа, 1975. – 172 с.
63. Зібрання Законодавства УРСР. – 1930. – № 8. – ст. 91.
64. Зорин Г.А. Руководство по тактике допроса: Учеб.-практ. пособ. – М.: Юрлитин-форм, 2001. – 320 с.
65. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, затверджена нака-зом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 № 53/5 // Офіційний вісник України. – № 46. – 3 грудня 1998. – Ст. 172.
66. Каплунов И.М. Криминалистическое исследование документов, изготовленных с помощью полиграфической техники: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – Алма-Ата, 1971. – 24 с.
67. Карнеева Л.М., Соловьев А.Б., Чувилев А.А. Допрос подозреваемого и обвиняе-мого. – М.: Юр. литер., 1969. – 189 с.
68. Карпец И.И. Проблема преступности. – М.: Госюриздат, 1969. – 230 с.
69. Карякин Ю.Д. Компьютерная преступность и информационная безопасность / Под ред. А.П. Леонова. – Минск: АРИЛ, 2000. – С. 378-419.
70. Клименко Н.И. Место и роль профилактики в системе криминалистики./ Крими-налистика и судебная экспертиза: Междувед. науч.-методич. сб. – Вып. 52. – К.: Министерство юстиции Украины, 2004. – С. 3-7.
71. Клименко Н.І. Проблеми посилення боротьби з економічною злочинністю в Україні // Матер. наук.-практ. конф.: Державно-правова реформа в Україні. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. – С. 291-296.
72. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 47. – 21 листопада 1995. – Ст. 349.
73. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений: Текст лекции. – Харьков, 1976. – 27 с.
74. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы методики расследования от-дельных видов преступлений. – Дис. … докт. юрид. наук. – Харьков, 1967. – 509 с.
75. Колесниченко А.Н. Понятие и задачи планирования предварительного следствия // Сб. науч. работ Харьковского НИИ судеб. экспертиз им. Н.С. Бокариуса. – Харьков: Харьков. НИИСЭ, 1956. – С. 202-206.
76. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика пре-ступлений: Учеб. пособ. – Х.: Изд-во Харьков. юрид. инс-та, 1985. – 92 с.
77. Колмаков В.П. Выемка и обыск // Советская криминалистика: Учебник. / Под ред. С.П. Митричева, Н.В. Терзиева. – М.: ВЮЗИ, 1962. – Ч. 1. – С. 239.
78. Колмаков В.П. Обыск и выемка //Советская криминалистика / Под ред. С.П. Митричева, Н.В. Терзиева. – М.: ВЮЗИ, 1958. – Ч. 1.– С. 314.
79. Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности сле-дователя. – К.: РИО МВД УССР, 1973. – 122 с.
80. Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Тактика допроса при расследовании преступле-ний. – К.: РИО МВД УССР, 1978. – 112 с.
81. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Обыск: тактика и психология: Учеб. пособ. – Харьков: Гриф, 1997. – 80 с.
82. Копылов И.А. Следственная ситуация и тактическое решение: Учеб. пособ. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1988. – 19 с.
83. Корабейников Б.В. Вопросы криминалистического содержания документов // Вопросы борьбы с преступностью. – 1984. – Вып. № 40. – С. 53-67.
84. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Н. Васильева. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963. – 619 с.
85. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Н. Васильева. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. – 564 с.
86. Криминалистика / Под ред. В.А. Образцова. – М.: Юрист, 1995. – 285 с.
87. Криминалистика: Расследование преступлений в сфере экономики: Учебник. / Под ред. В.Д. Грабовского, А.Ф. Лубина. – Н.Новгород: Изд-во Нижегор. ВШ МВД России, 1995. – 204 с.
88. Криминалистика. Техника и тактика расследования преступлений. – М.: Юриз-дат, 1935. – 320 с.
89. Криминалистика. Техника и тактика расследования преступлений. – М.: Юриз-дат, 1938. – 348 с.
90. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 990 с.
91. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина, Г.Г. Зуйкова. – М.: Юрид. лит, 1968. – 695 с.
92. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. – М.: Высш.шк., 1994. – 528 с.
93. Криминалистика: Учебник / Под ред. Корухова Ю.Г., Коломацкого В.Г. – М.: Академия МВД СССР, 1984. – 487 с.
94. Криміналістика: Підручник / За заг. ред. В.Ю. Шепітька. – 2-е вид. – К.: Ін Юре, 2004. – 728 с.
95. Криміналістичне документознавство: Практ. посіб. / За заг. ред. В.В. Бірюкова. – К.: Вид-во Паливода А.В., 2007. – 332 с.
96. Кримінальна справа № 1-154/06 із архіву Дарницького районного суду м. Києва за 2006 р.
97. Кримінальна справа № 1-498 із архіву Харцизького міського суду Донецької об-ласті за 2005 р.
98. Кримінальна справа № 1-512/1999 із архіву Оболонського районного суду м. Ки-єва за 1999 р.
99. Кримінальна справа № 1-887/98 із архіву Дзержинського районного суду м. Хар-кова за 1998 р
100. Кримінальна справа № 1-1048/98 із архіву Дзержинського районного суду м. Харкова за 1998 р
101. Кримінальний кодекс України, прийнятий 5 квітня 2001 р. – Х.: ТОВ Одіссей, 2001. – 240 с.
102. Кримінальний кодекс УРСР: Текст та практичний коментар (зі змінами та до-повненнями на 1 грудня 1929 р.). / За ред. С. Канарського. – Харків: Юрид. вид-во Наркомюсту УРСР, 1930. – 304 с.
103. Кримінальний кодекс УРСР: Офіціальний текст зі змінами на 1 вересня 1958 р. – К.: Держ. вид-во політ літер. УРСР, 1958. – 163 с.
104. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. – М.: Юрид. литер., 1968. – 174 с.
105. Кузьменко Н.К. Периодизация этапов в методике расследования преступлений // Методика расследования преступлений (общие положения): Матер. науч.-практ. конф. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. – С. 114-116.
106. Кукарский И. Представление следователя – важная форма предупредительной работы // Социалистическая законность. – 1963. – № 11. – С. 22-27.
107. Ларин А.М. От следственной версии – к истине. - М.: Юрид. лит., 1976. – 199 с.
108. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. – М.: Госюриздат, 1973. – 216 с.
109. Лузгин И.М. Тактика обыска // Криминалистика: Учеб. / Под ред. Б.А. Викто-рова, Р.С. Белкина. – М.: Юрид. лит., 1976. – С. 285-293.
110. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования: Монограф. – К.: Изд-во УАВД, 1993. – 194 с.
111. Лукьянчиков Е.Д., Кузьмичев В.С. Тактические основы расследования пре-ступлений: Учеб. пособ. – К.: КВШ МВД СССР, 1989. – 48 с.
112. Матусовский Г.А. Методика расследования хищений. – К.: Вищ. шк., 1988. – 85 с.
113. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. – Харьков: Консум, 1999. – 480 с.
114. Митричев С.П. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. – Киев, 1973. – Вып. 10. – С. 15-21.
115. Мишков Я.Є. Методика розслідування хабарництва. Дис…канд. юрид. наук. – Харків, 2005. – 179 с.
116. Наглядове провадження Іловайської транспортної прокуратури в Донецькій області за 2002 р.
117. Наглядове провадження Харківської міжрайонної транспортної прокуратури за 2006 р.
118. Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та під-приємництва та Міністерства фінансів України 14 жовтня 2003 року «Про за-твердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виготовлення бланків цінних паперів, документів су-рової звітності» // Офіційний вісник України. – № 44. – 2003. – Ст. 2335. – С. 235-243.
119. Наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації «Про затвердження Правил повітряних перевезень вантажів» // Офіційний вісник України. – 2006. – № 25. – 5 липня. – С. 231.
120. Наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу» // Офіцій-ний вісник України. – 2006. – № 25. – 5 липня. – С. 235.
121. Наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Украї-ні» // Офіційний вісник України. – 1998. – № 8. – 12 березня. – С. 283.
122. Наказ Міністерства транспорту України від 28 липня 1998 року № 297 «Про затвердження Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти за-лізничним транспортом України» // Офіційний вісник України. –1998. – № 40. – 22 жовтня. – С. 157.
123. Наказ Міністерства транспорту України та Державної податкової адміністрації України від 24 жовтня 2001 року № 712/431 «Про затвердження Порядку оформ-лення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і пе-ревізних документів на залізничному транспорті» // Офіційний вісник України. – 2002. – № 7. – 1 березня. – С. 241.
124. Настольная книга следователя / Под общ. ред. Г.Н. Сафонова. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1949. – 880 с.
125. Некипелов П.Т. Уголовно-правовая охрана финансового хозяйства в СССР. – Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовск. госунив., 1971. – 125 с.
126. Облаков А.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений и кримина-листические ситуации: Учеб. пособ. – Хабаровск: Хабаровская ВШ МВД СССР, 1985. – 88 с.
127. Образцов В.А. Некоторые вопросы криминалистической характеристики пре-ступлений, совершаемых в народном хозяйстве // Теория и практика криминали-стики и судебной экспертизы: вопросы техники, тактики и методики расследова-ния. – Саратов: Изд-во Саратов. унив-та, 1982. – С. 74-79.
128. Общие положения технико-криминалистической экспертизы документов: Учеб. пособ. / Под ред. В.А. Снеткова. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1987. – 88 с.
129. Онучин А.П. Следственная ситуация и раскрытие преступлений, совершенных группой // Следственная ситуация: Сб. науч. тр. – М.: Всесоюзный ин-т по изуче-нию причин и разработке мер предупреждения преступности, 1985. – С. 82-88.
130. Перепелица А.И. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления в сфере предпринимательской деятельности. – Х.: Рубикон, 1997. – 104 с.
131. Пинхасов Б.И. Задачи, разрешаемые криминалистической экспертизой доку-ментов // Сб. науч. тр. Ташкентск. НИИСЭ. – Ташкент: НИИСЭ им. Х.С. Сулай-мановой, 1972. – Вып. ІХ. – С. 59-74.
132. Планирование расследования преступлений / Под ред. А.С. Голунского. – М.: Госюриздат, 1957. – 199 с.
133. Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 року // Відомості Верховної Ра-ди України. – 1993. – № 25. – 22 червня. – Ст. 274.
134. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології. – К.: Правові джерела, 1998. – 448 с.
135. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворо-го обліку» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 5. – С. 114-115.
136. Постанова Кабінету міністрів України від 19 березня 1997 року № 252 «Про затвердження Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом» // Урядовий кур’єр. – № 60-61. – 3 квітня 1997. – С. 7-8.
137. Постанова Ради Міністрів УРСР «Про Статут автомобільного транспорту УРСР» від 27 червня 1969 № 401 // Юридичний вісник УРСР: Інформаційно-прав. банк. – 1999. – Грудень. – № 51. – С. 11.
138. Протидія економічній злочинності / Орлов П.І., Волобуєв А.Ф., Осика І.М., Степанюк Р.Л., Зарецька І.М., Едвард Катчер, Річард Ворнер. – Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2004. – 568 с.
139. Радаев В.В. Криминалистическая характеристика преступлений и ее использо-вание в следственной практике. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1987. – 24 с .
140. Ратинов А.Р. Обыск и выемка. – М.: Госюриздат, 1961. – 220 с.
141. Розовский Б.Г. Методы выявления интеллектуального подлога документов следственным исследованием // Криминалистика и судебная экспертиза. – 1964. – Вып. № 1. – С. 28-35.
142. Рохлин В.И. О классификации следственных ситуаций по делам о преступле-ниях, связанных с хозяйственной деятельностью // Следственная ситуация: Сб. науч. тр. – М.: Всесоюзный ин-т по изучению причин и разработке мер преду-преждения преступности, 1984. – С. 25-27.
143. Рохлин В.И. Работа следователя с документами при расследовании преступ-лений в сфере хозяйственной деятельности: Конспект лекций. – Л.: Знание, 1987. – 44 с.
144. Руководство для следователей / Под ред. П.А. Олейник, О.В. Сорока. – М.: Юрид. лит., 1982. – Ч. 2. – 448 с.
145. Салтевский М.В. Классификация и общая характеристика следственных дей-ствий // Специализированный курс криминалистики: Учеб. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1987. – С. 249.
146. Селиванов Н.А. Вещественные доказательства. – М.: Юрид. литер., 1971. – 200 с.
147. Селиванов Н.А. Криминалистические характеристики преступлений и следст-венные ситуации в методике расследования // Соц. Законность. – 1977. – , № 2. – С. 58-60.
148. Селиванов Н.А. Определение понятия методики расследования и ее принципы // Методика расследования преступлений (общие положения): Матер. науч.-практ. конф. – С. 10-15.
149. Селиванов Н.А. Советская криминалистика: система понятий. – М.: Юрид. ли-тер, 1982. – 150 с.
150. Сергеев Л.А. Расследование и предупреждение хищений, совершаемых при производстве строительных работ: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – М., 1966. – 40 с.
151. Сергеев Л.А. Сущность и значение криминалистической характеристики пре-ступлений / Руководство для следователей. – М.: Юрид. литер., 1971. – 436 с.
152. Сергеев Л.А., Соя-Серко Л.А., Якубович Н.А. Планирование расследования. – М.: Юрид. лит., 1975. – 240 с.
153. Смаль І.В. Запобігання злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків // Право і безпека. – 2006. – Т. 5. – № 4. – С. 70-74.
154. Смаль І.В. Типові судові експертизи при розслідуванні злочинів, пов’язаних з підробкою проїзних квитків // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 7. – С. 149 – 152.
155. Собрание Узаконений. – 1923. – № 36. – ст. 511.
156. Собрание Узаконений. – 1924. – № 79. – с. 36.
157. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов пре-ступлений / Под ред. В.К. Лисиченко. – К.: Выщ. шк., 1988. – 405 с.
158. Старушкевич А.В. Криміналістична характеристика злочинів: Навч. посіб. – К.: НВТ Правник – НАВСУ, 1997. – 41 с.
159. Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти // Економічні злочини: попередження і боротьба з ними: розробки і пропозиції нау-кових та практичних працівників. – К.: НДІ «Проблеми людини», 1999. – С. 270-290.
160. Сушко Ю., Фрідман І. Комплексний підхід у використанні спеціальних знань у справах про розслідування злочинів і запобігання їм у сфері економіки України // Право України. – 1995. – № 7. – С. 27-31.
161. Тарасов-Родионов П.И. Предварительное следствие: Пособие / Под ред. Г.Н. Александрова и С.Я. Розенблита. – М.: Госюриздат, 1955. – 247 с.
162. Теория и практика планирования расследования преступлений: Учеб. пособ. / Бирюков В.В., Мельникова О.Б., Шехавцов Р.Н., Попов И.В. – Луганск: РИО ЛАВД, 2002. – 90 с.
163. Терзиев Н.В., Эйсман А.А. Введение в криминалистическое исследование до-кументов / Под ред. Л.П. Рассказова. – М.: НТО упр. милиции г. Москвы, Всесо-юзный ин-т юрид. наук, 1949. – Ч. 1. – 212 с.
164. Тертышник В.М. Обыск: Учеб.пособие. – Харьков: Гриф, 1997. – 35 с.
165. Титаренко Ю.Л., Филонов В.П., Коваленко О.И. Хозяйственные преступления. – Донецк: Донеччина, 1998. – 688 с.
166. Трубачев А.Д. Следственные ситуации в раскрытии отдельных видов престу-плений // Следственная ситуация: Сб. науч. тр. – М.: Всесоюзный ин-т по изуче-нию причин и разработке мер предупреждения преступности, 1985. – С. 68-79.
167. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Научно-практический коммента-рий / Под общ. ред. В.Т.Маляренко, Ю.П.Аленина. – Х.: Одиссей, 2003. – 960 с.
168. Уголовный кодекс УССР: 6-е офиц. издание (с измен. и допол. на 1 июня 1924 г.). – Харьков: Юрид. изд-во Наркомюста УССР, 1924. – 104 с.
169. Уголовный кодекс Украинской ССР: Науч.-практ. коммент. / Антонов Н.Ф., Бажанов М.И., Бурчак Ф.Г. и др. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 880 с.
170. Укріплення законності і посилення системи кримінального судочинства // Де-сятий Конгрес ООН з попередження злочинності: Збірник документів. – М.: ЮР-ЛИТИНФОРМ, 2001. – С. 42.
171. Уткин М.С. Соотношение первоначальных, последующих и неотложных следственных действий // Раскрытие преступлений и предупреждение правона-рушений. – Омск: Изд. Омск. ВШМ, 1979. – С. 77-87.
172. Филиппов А.Г. О соотношении понятий криминалистической характеристики преступлений и следственной ситуации // Следственная ситуация: Сб. науч. тр. – М.: Всесоюзный ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1984. – С. 70-74.
173. Филиппов А.Г. Первоначальные следственные действия при расследовании хищений государствен