КУЗЬМЕНКО ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ МАСОВИХ ЗАВОРУШЕНЬ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА
На правах рукопису КУЗЬМЕНКО ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
УДК 343.985.7
ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ МАСОВИХ ЗАВОРУШЕНЬ
Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Сергєєва Діана Борисівна, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник
Київ - 2017
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МАСОВИХ ЗАВОРУШЕНЬ 14
1.1. Обстановка та спосіб вчинення масових заворушень 14
1.2. Типова «слідова картина» масових заворушень 41
1.3. Особа злочинця та особа потерпілого як елементи криміналістичної
характеристики масових заворушень 50
Висновки до розділу 1 60
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ЗАСАДИ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ МАСОВИХ ЗАВОРУШЕНЬ 66
2.1. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування масових заворушень 66
2.2. Організаційно-тактичні засади провадження окремих процесуальних дій на початковому етапі розслідування масових заворушень 81
2.2.1. Організаційно-тактичні засади провадження слідчих оглядів на початковому етапі розслідування масових заворушень 86
2.2.2. Організаційно-тактичні засади провадження допитів потерпілих та свідків на початковому етапі розслідування масових заворушень 96
2.2.3. Організаційно-тактичні засади використання спеціальних знань на
початковому етапі розслідування масових заворушень 105
Висновки до розділу 2 114
РОЗДІЛ 3. ТАКТИЧНІ ОПЕРАЦІЇ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ МАСОВИХ ЗАВОРУШЕНЬ 120
3.1. Поняття й сутність тактичних завдань та тактичних операцій початкового етапу розслідування масових заворушень 120
3.2. Види та зміст тактичних операцій початкового етапу розслідування масових заворушень 141
Висновки до розділу 3 159
ВИСНОВКИ 162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 169
ДОДАТКИ 189
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЄРДР - Єдиний реєстр досудових розслідувань
ЗУ - Закон України
КК - Кримінальний кодекс
КПК - Кримінальний процесуальний кодекс
МВС - Міністерство внутрішніх справ
НСРД - Негласні слідчі (розшукові) дії
ОРД - Оперативно-розшукова діяльність
СБУ - Служба безпеки України
СОГ - Слідчо-оперативна група
СРД - Слідчі (розшукові) дії
абз. - абзац
ст. - стаття
п. - пункт
ч. - частина
ВСТУП
Актуальність теми. Зважаючи на чинники соціально-економічного, політичного та іншого характеру, кількість вчинених в Україні протягом останніх років масових заворушень суттєво зросла, а саме від 4 облікованих злочинів у 2013 році, до 114 - у 2014 році. На кінець 2014 року рішення не було прийнято у 91 кримінальному провадженні щодо масових заворушень. У 2015 році в Україні обліковано 22 кримінальних правопорушення щодо вказаної категорії злочинів, з яких повідомлено особам про підозру лише у 14; у 2016 році обліковано 8 масових заворушень, з яких про підозру особам повідомлено лише у 1 кримінальному провадженні. Встановлено, що під час вчинення масових заворушень упродовж 2014-2015 рр. використовувалися вогнепальна зброя (у 92 % випадків), вибухові пристрої, у тому числі саморобні (у 62 % випадків), запальні суміші (у 36 %) та інші небезпечні для здоров’я та життя людей знаряддя й засоби, що значно підвищило суспільну небезпечність вказаних злочинів.
Результати аналізу матеріалів кримінальних проваджень та опитувань практичних працівників доводять, що слідчі, оперативні співробітники та прокурори стикалися з певними труднощами під час провадження досудового слідства у кримінальних провадженнях про масові заворушення, які були обумовлені їх недостатніми знаннями механізму вчинення злочинів цього виду, особливостями підготовки цих злочинів та приховання слідів злочинної діяльності, тактичними та організаційними особливостями провадження першочергових процесуальних дій, особливостями використання спеціальних знань, що, своєю чергою, негативно впливало на ефективність досудового розслідування масових заворушень.
Ураховуючи підвищену суспільну небезпечність масових заворушень і, зокрема тих, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї і вибухових пристроїв, а також значний суспільний резонанс, який вони викликають, переважна більшість опитаних практичних працівників правоохоронних органів (96 % респондентів) висловлюється за необхідність розробки науково- обґрунтованих криміналістичних рекомендацій, які б відповідали вимогам сучасності, зокрема б враховували нові механізми, способи та засоби вчинення масових заворушень, чинні положення нового кримінального процесуального законодавства України, а також ґрунтувалися б на сучасних криміналістичних засадах розслідування кримінальних правопорушень, що сприяло б підвищенню ефективності досудового розслідування, у тому числі й його початкового етапу, що актуалізує тему дослідження.
Науково-теоретичним підґрунтям дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних фахівців з криміналістики, кримінального права, кримінального процесу, кримінології, юридичної психології та інших галузей, зокрема: В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, Г. П. Власової, А. Ф. Волобуєва, В. Г. Гончаренка, І. В. Гори, М. Л. Грібова, М. В. Даньшина, А. Я. Дубинського, В. А. Журавля, А. В. Іщенка, Н. І. Клименко, І. І. Когутича, В. А. Колесника, О. Н. Колесниченка, В. О. Коновалової, В. П. Корж, І. І. Котюка, В. С. Кузьмічова, В. В. Лисенка, В. К. Лисиченка, В. Г. Лукашевича, І. М. Лузгіна, Є. Д. Лук’янчикова, Г. А. Матусовського, В. Т. Нора, М. А. Погорецького, М. В. Салтевського, М. О. Селіванова, М. Я. Сегая, Д. Б. Сергєєвої, В. М. Стратонова, В. Г. Танасевича,
О. Ю. Татарова, В. В. Тіщенка, Л. Д. Удалової, О. О. Хмирова, П. В. Цимбала, М. С. Цуцкірідзе, К. О. Чаплинського, С. С. Чернявського, Ю. М. Чорноус, В. Ю. Шепітька, М. Є. Шумила, М. П. Яблокова та ін.
Методика розслідування масових заворушень в Україні на дисертаційному рівні досліджувалася П. В. Шалдирваном (2005 р.), проте лише окремі елементи наукової новизни цієї дисертації залишаються наразі актуальними. Комплексного наукового дослідження проблем розслідування масових заворушень, зокрема на початковому етапі, на монографічному рівні після прийняття нового КПК України у 2012 р. проведено не було.
Отже, вибір теми дисертації обумовлений практичною значущістю досліджуваної проблеми, недостатнім рівнем її наукової розробленості з урахуванням змін у правовому регулюванні досудового розслідування, зміною та подальшим удосконаленням способів і засобів масових заворушень, що вчиняються останніми роками на території України, а також потребою впровадження відповідних наукових результатів у практичну діяльність органів досудового розслідування, прокуратури та судових органів України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження спрямоване на реалізацію положень Указів Президента України «Про концепцію реформування кримінальної юстиції України» від 08 квітня 2008 р. № 311/2008, «Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки» від 20 травня 2015 р. № 276/2015 та виконане відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр. від 24 вересня 2010 р. № 14-10), Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на періоди 2010-2014 рр. (наказ МВС України від 29 липня 2010 р. № 347) та 2015-2019р р. (наказ МВС України від 16 березня 2015 р. № 275), плану заходів Міністерства внутрішніх справ України, спрямованих на реалізацію норм Кримінального процесуального кодексу України (наказ МВС України від 08 серпня 2012 р.); планів науково-дослідних робіт та дослідно- конструкторських робіт Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка на 2013-2016 рр. Тему дисертації затверджено рішенням вченої ради Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка 28 вересня 2012 р. (протокол № 3).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є формування теоретичних засад і практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення початкового етапу розслідування масових заворушень. Для досягнення поставленої мети були поставлені такі задачі:
- сформулювати поняття криміналістичної характеристики масових заворушень;
- визначити зміст структурних елементів характеристики масових заворушень;
- виокремити типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування масових заворушень;
- встановити тактико-організаційні особливості першочергових слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, що проводяться на початковому етапі розслідування масових заворушень;
- надати визначення понять тактичного завдання і тактичної операції, розкрити їх сутнісні ознаки та взаємозв’язок;
- визначити типові тактичні завдання початкового етапу розслідування масових заворушень;
- розробити типовий комплекс тактичних операцій початкового етапу розслідування масових заворушень;
- сформулювати пропозиції щодо підвищення ефективності взаємодії слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням масових заворушень.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням масових заворушень, а також із діяльністю правоохоронних органів на початковому етапі їх розслідування.
Предмет дослідження - початковий етап розслідування масових заворушень.
Методи дослідження. Методологічне підґрунтя роботи становлять положення загальної теорії криміналістики. Відповідно до мети й задач дослідження, його об’єкта та предмета в процесі роботи використано: діалектичний метод пізнання - під час аналізу закономірностей способу вчинення масових заворушень, інших обставин, що становлять їх криміналістичну характеристику (розділ 1); формально-логічні методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, класифікація, порівняння, узагальнення, моделювання і т. ін.) - під час визначення поняття та сутності криміналістичних категорій, досліджуваних у дисертації; під час дослідження концепцій, точок зору авторів із окремих питань, що входять до предмета дослідження; системно- структурний метод надав змогу визначити структуру криміналістичної характеристики досліджуваного виду злочинів, змісту окремих її елементів (розділ 1); функціональний метод використано з метою виявлення типових слідчих ситуацій на початковому етапі розслідування злочинів вказаного виду (підрозділ 2.1), визначення особливостей провадження слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, використання спеціальних знань на початковому етапі розслідування масових заворушень (підрозділ 2.2) тощо; статистичні й соціологічні методи використано для збору інформації шляхом опитування та анкетування слідчих, оперативних працівників СБ і МВС України, прокурорів - процесуальних керівників та слідчих суддів, а також узагальнення отриманих результатів і результатів вивчення кримінальних проваджень щодо злочинів вказаного виду.
Емпіричну базу дослідження становлять дані офіційної статистики (звіти та узагальнення Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної судової адміністрації України) за 2012-2016 роки, узагальнення 75 кримінальних проваджень про масові заворушення, 80 ухвал слідчих суддів, винесених у цій категорії проваджень, дані анкетування та опитування працівників органів досудового розслідування та оперативних працівників СБ та МВС України (230 осіб), прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво (60 осіб), слідчих суддів (25 осіб) у всіх областях України, окрім частини Донецької й Луганської областей та АР Крим.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих проблем дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому проведено дослідження початкового етапу розслідування масових заворушень, розроблено його теоретичні засади та надано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності практичної діяльності органів досудового розслідування. У межах проведеного дослідження отримано результати, що містять відповідні ознаки наукової новизни, а саме:
вперше:
- визначено типові тактичні завдання початкового етапу розслідування масових заворушень, якими є: затримання активних учасників масових заворушень на місці вчинення злочину; встановлення організаторів масових заворушень; встановлення активних учасників масових заворушень, які не були затримані на місці вчинення злочину; встановлення обставин підготовки масових заворушень; встановлення способу вчинення масових заворушень; нейтралізація організованої протидії з боку підозрюваних та інших осіб та ін.;
- розроблено типовий комплекс тактичних операцій початкового етапу розслідування масових заворушень, а саме: «Встановлення активних учасників масових заворушень», «Затримання активних учасників масових заворушень»; «Встановлення організаторів масових заворушень»; «Встановлення обставин підготовки масових заворушень»; «Встановлення способу вчинення масових заворушень»; «Встановлення потерпілих»; «Встановлення очевидців масових заворушень»; «Нейтралізація організованої протидії»;
- здійснено групофікацію слідів вчинення масових заворушень залежно від етапів вчинення злочину;
удосконалено:
- поняття криміналістичної характеристики масових заворушень, якою є заснована на практиці правоохоронних органів і криміналістичних досліджень система зведених відомостей про криміналістично значущі ознаки цього виду злочину, що має на меті забезпечення оптимізації процесу його розслідування та профілактики;
- зміст елементів криміналістичної характеристики масових заворушень;
- теоретичні положення щодо видів криміналістичних ситуацій, серед яких залежно від виду діяльності (слідчої, експертної, судової діяльності учасників кримінального судочинства) слід виокремлювати слідчі, експертні та судові ситуації. Відповідно до чинної моделі вітчизняного кримінального процесу та його взаємозв’язку із оперативно-розшуковою діяльністю, вважаємо за доцільне розрізняти криміналістичні та оперативно-розшукові ситуації;
- систему типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування масових заворушень;
- систему сутнісних ознак тактичного завдання, на підставі якої сформульовано визначення його поняття як конкретної, обумовленої слідчою ситуацією короткострокової мети у кримінальному провадженні, сутність якої - отримати доказову інформацію про обставини, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні, а також, за необхідності, змінити слідчу ситуацію на сприятливу;
- поняття тактичної операції як спрямованої на виконання конкретного тактичного завдання системи взаємозалежних слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, а також організаційних та інших заходів, що комплексно й планомірно реалізуються під єдиним керівництвом слідчого, який здійснює досудове розслідування;
дістали подальшого розвитку:
- пропозиції щодо підвищення ефективності організації початкового етапу розслідування масових заворушень;
- наукові рекомендації щодо підвищення ефективності проведення слідчих оглядів на початковому етапі розслідування з тим, щоб їх результати могли бути визнані допустимими і належними доказами у кримінальному провадженні;
- наукові рекомендації щодо організації і тактики допитів потерпілих та свідків масових заворушень;
- пропозиції щодо удосконалення процесуального порядку отримання біологічних зразків особи для експертного дослідження, якщо вона добровільно відмовляється їх надати;
- пропозиції щодо удосконалення організації взаємодії слідчого і прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням масових заворушень.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення, пропозиції й висновки можуть бути використані у:
- правотворчій діяльності - для удосконалення норм чинного КПК України, інших правових актів, що регламентують діяльність правоохоронних органів (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України № М-370/9-149 від 15 листопада 2016 р.);
- практичній діяльності - пропозиції й рекомендації, викладені у дисертації, впроваджені в практичну діяльність і використовуються при проведенні навчально-методичних семінарів і практичних занять у системі службової підготовки, а також на курсах підвищення кваліфікації працівників органів досудового розслідування (акт впровадження ГСУ Національної поліції України від 30 серпня 2016 р.), працівників органів прокуратури України (акт впровадження Київської місцевої прокуратури № 10 від 16 листопада 2016 р.);
- навчальному та науковому процесі - при викладанні навчальних дисциплін «Криміналістика», «Особливості розслідування окремих видів злочинів», підготовці підручників, навчальних і довідкових посібників, методичних матеріалів, а також як підґрунтя для подальшої розробки наукових положень щодо криміналістичної характеристики масових заворушень, удосконалення методики розслідування злочинів цього виду (акти впровадження Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 13 січня 2017 р., Національної академії внутрішніх справ від 16 січня 2016
р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських науково- практичних і науково-теоретичних конференціях і круглих столах: IV Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Правові реформи в Україні: Реалії сьогодення» (м. Київ, 11 жовтня 2013 р.); VI Всеукраїнській
науково-теоретичній конференції «Реформи законодавства України в умовах євроінтеграції» (м. Київ, 30 жовтня 2014 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правова політика в Україні: питання теорії та практики» (м. Київ, 24 жовтня 2014 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції
«Процесуальні, криміналістичні та психологічні аспекти досудового розслідування» (м. Одеса, 07 листопада 2014 р.); ІУ Всеукраїнській науково- практичній конференції «Актуальні проблеми досудового розслідування» (м. Київ, 01 липня 2015 р.); круглому столі «Оперативно-розшукове запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням» (м. Київ, 24 червня 2015 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Оперативно-розшукова діяльність та кримінальний процес: теоретико-праксеологічний дискурс щодо їх співвідношення в умовах реформування органів внутрішніх справ України» (м. Одеса, 22-23 квітня 2015 р.); ІУ Міжнародній науково-практичній конференції «Малиновські читання» (м. Острог, 13-14 листопада 2015 р.); У Міжнародній науково-практичній конференції «Малиновські читання» (м. Острог, 30 вересня - 1 жовтня 2016 р.)
Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено у 16 наукових публікаціях, п’ять із яких опубліковано у виданнях, включених до переліку вітчизняних наукових фахових видань, дві у наукових фахових виданнях, включених до міжнародних наукометричних баз Index Copernicus International та Scientific Indexing Services (SIS) та у дев’яти тезах доповідей і повідомлень на науково-практичних і науково-теоретичних конференціях та круглих столах.
Структура дисертації визначається метою, завданнями та предметом дослідження і композиційно складається із вступу, трьох розділів, що містять у собі сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінок, із яких основний текст - 168 сторінок, список використаних джерел - 20 сторінок (201 найменування) та три додатки (37 с.).

Список літератури

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволило вирішити наукове завдання - сформулювати теоретичні засади та практичні рекомендації, спрямовані на удосконалення початкового етапу розслідування масових заворушень. Обґрунтовано положення, що мають теоретичне та практичне значення, зокрема:
1. Криміналістична характеристика масових заворушень - це заснована на практиці правоохоронних органів і криміналістичних досліджень система зведених відомостей про криміналістично значущі ознаки цього виду злочину, що має на меті забезпечення оптимізації процесу його розслідування та профілактики. Її структурними елементами є обстановка вчинення злочину, спосіб вчинення (у широкому розумінні), типова «слідова картина», особа злочинця та особа потерпілого.
2. Способами організації масових заворушень є наступні: підшукання людей для участі у масових заворушеннях, оплата їх участі у масових заворушеннях, здійснення заходів із транспортування цих осіб із різних регіонів (областей, районів) держави до місця, де заплановано масові заворушення (підшукання або надання автотранспорту, його оренда, оплата транспортних послуг тощо), розробка планів із підбурювання натовпу, розподіл ролей між окремими активними учасниками масових заворушень, виступи на мітингах, оголошення різноманітних звернень з метою зібрати натовп для вчинення масових заворушень, у тому числі заклики, поширення інформації, що перекручує дії представників влади, підбурювання натовпу, що зібрався для проведення мітингу або інших мирних акцій, до насильства, погромів, підпалів, захоплення будівель або споруд, насильницького виселення громадян, знищення майна, збройного опору представникам влади.
Типовим способом організації масових заворушень є поширення серед натовпу неправдивої інформації; вчинення провокаційних дій з метою викликати відповідну поведінку великих груп людей, спонукати їх до вчинення масових заворушень, керівництво натовпом чи окремими його групами та ін.
Активна участь у масових заворушеннях полягає у безпосередньому, значному за обсягом або характером вчиненні дій, в яких виражаються масові заворушення, тобто у вчиненні погромів, підпалів, знищенні майна, захопленні будівель або споруд, насильницькому виселенні громадян, опору представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, виконанні вказівок організаторів і залученні до цього інших осіб.
Особливістю приховання масових заворушень є те, що злочинці, насамперед, не приховуючи події злочину та її наслідків, прагнуть лише до приховання слідів власної участі у масових заворушеннях, а особливо у їх організації. Способами приховання є: попередня підготовка неправдивого алібі; негайне залишення місця вчинення масових заворушень; використання масок та інших засобів маскування учасників масових заворушень, перевдягання; знищення знарядь, використаних для вчинення злочину; знищення слідів на місці злочину; відмова від дачі показань; невиконання необхідних процесуальних дій; ухилення від явки в органи розслідування; приховування речових та інших джерел доказів; створення сфальсифікованих слідів; повідомлення неправдивих відомостей, заяв; залякування, підкуп та інший вплив на свідків і потерпілих, а також інших учасників масових заворушень; симуляція психічного захворювання тощо.
2а. Типова «слідова картина» цього виду злочинів є досить різноманітною, оскільки в механізмі події беруть участь люди й речі, що взаємодіють і утворюють ідеальні сліди пам’яті та матеріальні сліди-предмети, сліди-відображення, сліди-речовини тощо. Доцільним є угрупування матеріальних слідів вчинення масових заворушень залежно від їх видів та етапу вчинення злочину, на якому вони виникають.
Носіями ідеальної інформації про досліджуваний злочин є: очевидці підготовки, вчинення та приховання злочину серед пересічних громадян, які перебували на місці вчинення цих дій або поблизу них; потерпілі; працівники правоохоронних органів, що здійснювали заходи із забезпечення правопорядку або припинення масових заворушень.
2б. Вивченням осіб, обвинувачених у масових заворушеннях, що вчинялися останніми роками в Україні (2012-2016 рр.) встановлено, що вони раніше не судимі (близько 85 %), на обліках у лікарів нарколога та психіатра, як правило, не перебувають. 52 % обвинувачених мають на утриманні дітей, у тому числі й неповнолітніх (32 % обвинувачених). Також, близько 30 % обвинувачених мають на утриманні батьків похилого віку.
Найбільш поширеними мотивами активної участі у масових заворушеннях, що вчинялися у 2012-2016 рр., були: хуліганські, невдоволення діяльністю правоохоронних та судових органів, а також місцевих і державних органів влади. У більшості досліджених нами кримінальних проваджень (близько 80 %) обвинувачені в судовому засіданні винуватими себе визнали у повному обсязі, у вчиненому щиросердно розкаялися.
2в. Розроблено наступну класифікацію потерпілих від масових
заворушень: 1) працівники правоохоронних органів, військовослужбовці, які були задіяні для охорони правопорядку під час проведення масових заходів до початку масових заворушень, і (або) брали участь у стримуванні натовпу; 2) особи, на яких спрямовано основну агресію натовпу: керівники чи власники установ, підприємств та організацій, представники національних меншин, інших віросповідань у разі виникнення масових заворушень на
міжнаціональному, міжетнічному, релігійному ґрунті в місцях їх компактного проживання чи перебування, вболівальники команди суперника тощо; 3) особи, які перебували на території вчинення масових заворушень: працівники, керівники та власники підприємств, організацій, установ, комерційних структур, які знаходилися на шляху натовпу і були піддані погромам; мешканці будівель, розташованих на шляху натовпу, який вчинює підпали, знищення або пошкодження майна - наприклад, побиття скла у вікнах та ін.; особи, які
випадково потрапили до натовпу, не переслідуючи мету участі у масових заворушеннях (пенсіонери, особи похилого віку, жінки, малолітні), а також власники автомобілів, що знаходилися на території, де проходили масові заворушення.
3. Типовими слідчими ситуаціями початкового етапу розслідування масових заворушень є такі: - за характером і завершеністю масових заворушень: 1) надійшло повідомлення про те, що вчиняються масові заворушення ірраціонального типу. Затримано окремих активних учасників масових заворушень, організатори відсутні; 2) дії натовпу - масові заворушення ірраціонального типу завершено. Є відомості про потерпілих, пошкодження та знищення майна, іншу матеріальну шкоду; 3) тривають масові заворушення, що мають організований, заздалегідь спланований характер. Інформація про дії натовпу, наслідки злочинних дій, активних учасників та їх мотиви неповна; 4) активні дії натовпу, зазначені вище, завершено, але є підстави вважати, що можлива ескалація заворушень; - за масштабністю події:
1) масові заворушення вчиняються в умовах великого міста, участь у масових заворушеннях беруть понад тисячі осіб, у тому числі, жителі інших населених пунктів; 2) масові заворушення вчиняються в умовах невеликого міста, участь у масових заворушеннях беруть менше за тисячу осіб, в основному місцеві жителі; - за небезпечністю знарядь і засобів, що використовуються в ході масових заворушень: 1) учасниками масових заворушень використовується вогнепальна зброя, вибухові пристрої або учасники масових заворушень мають при собі вогнепальну зброю, вибухові пристрої, висловлюють погрози їх застосування; 2) у ході масових заворушень учасники використовують інші знаряддя й засоби.
4. Найбільш складними організаційно-тактичними аспектами провадження оглядів місць події у розслідуваннях даної категорії злочинів є: вжиття заходів щодо забезпечення охорони місця події до прибуття слідчо- оперативної групи, недопущення на місце події сторонніх осіб; належне забезпечення слідчо-оперативної групи необхідними транспортними засобами, засобами зв’язку; криміналістичними й іншими технічними засобами, зокрема спеціальною технікою для роботи зі слідами (у широкому розумінні) на місці події; забезпечення присутності під час огляду трупа (трупів) на місці події необхідної кількості у результатах кримінального провадження понятих; необхідність огляду не лише місця безпосереднього вчинення злочинних дій, вказаних у диспозиції ст. 294 КК України, але й шляхів руху учасників масових заворушень, а також місць розсіювання натовпу. У зв’язку з цим важливою є належна фіксація ходу й результатів огляду місця події, зокрема кожного об’єкта, що вилучається в ході його проведення, з тим, щоб у подальшому уможливити відтворення подій, пов’язаних із зупиненням протиправних дій натовпу, надання оцінки щодо правомірності дій правоохоронних органів (зокрема, застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів тощо). Надано інші криміналістичні рекомендації організаційно-тактичного характеру провадження слідчих оглядів на початковому етапі розслідування масових заворушень.
Ефективними тактичними прийомами допиту потерпілих і свідків масових заворушень є пред’явлення доказів, зокрема, відеоматеріалів подій масових заворушень, допит на місці події та ін. Надано рекомендації щодо організації й тактики допиту потерпілих і свідків з числа очевидців, на яких масовими заворушеннями вчинено негативний психологічний вплив і які перебувають в особливих психологічних станах.
На початковому етапі розслідування масових заворушень експерт залучається для провадження судово-медичної, судово-психологічної, біологічної, пожежно-технічної, хімічної, балістичної, інженерно-будівельної, судово-економічної, трасологічної, товарознавчої та інших видів експертиз.
Чинний процесуальний порядок відбирання біологічних зразків у особи у разі її відмови від добровільного їх надання є таким, що штучно створює перепони для швидкого та ефективного розслідування, оскільки збільшує терміни проведення основного заходу - судової експертизи. Пропонується визначити постанову прокурора, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, достатньою юридичною підставою для отримання біологічних зразків особи в установленому законом порядку.
5. Під тактичним завданням слід розуміти конкретну, обумовлену слідчою ситуацією, короткострокову мету у кримінальному провадженні, сутність якої полягає в отриманні доказової інформації про обставини, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні, а також, за необхідності, змінити слідчу ситуацію на сприятливу.
Сутнісними ознаками тактичної операції є: а) системність
взаємозалежних дій; б) планомірність їх реалізації; в) цілеспрямованість на виконання конкретного тактичного завдання; г) змістом є слідчі (розшукові), негласні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, а також організаційні та інші заходи; д) керівна роль слідчого.
Під тактичною операцією слід розуміти спрямовану на виконання конкретного тактичного завдання систему взаємозалежних слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, а також організаційних та інших заходів, що планомірно реалізовуються під єдиним керівництвом слідчого, що здійснює досудове розслідування.
Загальною метою реалізації тактичної операції є сприяння виконанню завдань кримінального провадження, закріплених у ст. 2 КПК України. Безпосередньою метою реалізації тактичної операції є вирішення тактичного завдання.
6. Тактичними завданнями початкового етапу розслідування масових заворушень є: затримання активних учасників масових заворушень на місці вчинення злочину; встановлення організаторів масових заворушень; встановлення активних учасників масових заворушень, яких не було затримано на місці вчинення злочину; встановлення обставин підготовки масових заворушень; встановлення способу вчинення масових заворушень; нейтралізація організованої протидії з боку підозрюваних та інших осіб та ін.
7. Типовим комплексом тактичних операцій, що можуть бути реалізовані на початковому етапі розслідування масових заворушень, є: «Встановлення активних учасників масових заворушень», «Затримання активних учасників масових заворушень»; «Встановлення організаторів масових заворушень»; «Встановлення обставин підготовки масових заворушень»; «Встановлення способу вчинення масових заворушень»; «Встановлення потерпілих»; «Встановлення очевидців масових заворушень»; «Нейтралізація організованої протидії» та ін.
8. З метою підвищення ефективності взаємодії слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням масових заворушень, керівнику органу прокуратури необхідно визначати групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні. Відповідне положення слід закріпити як обов’язкове у Наказі Генеральної прокуратури України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Астахова О. О. Поняття обстановки вчинення злочину як ознака об’єктивної сторони злочину / О. О. Астахова // Юридична, наука. - 2015. - № 3. - С. 49-67.
2. Бабаева Э. У. Основы криминалистической теории преодоления противодействия уголовному преследованию : Автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 / Э. У. Бабаева. - М., 2006. - 44 с.
3. Баев О. Я. Основы криминалистики : курс лекций / О. Я. Баев. - М : Экзамен, 2001. - 288 с.
4. Баев О. Я. Реальные следственные ситуации и их модели / О. Я. Баев, Н.В. Баева // Вопросы совершенствования методики расследования преступлений. -Ташкент, 1984. - С. 56-62.
5. Бахин В. П. Криминалистическая методика : лекция / В. П. Бахин. - К., 1999. - 26 с.
6. Бахін В. П. Тактика допиту : навч. посіб. / В. П. Бахін, В. К. Весельський. - К. : Правник, 1997. - 63 с.
7. Бедь В. В. Юридична психологія : навч. посіб. / В. В. Бедь. - 2-ге вид., допов. і переробл. - К. : МАУП, 2004. - 436 с.
8. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы : от теории - к практике / Р. С. Белкин. - М., Юрид. лит., 1988. - 304 с.
9. Белкин Р. С. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования / Т.В. Аверьянова, Р.С. Белкин. - М., Норма - Инфра, 1997. - 400 с.
10. Белкин Р. С. Курс советской криминалистики / Р. С. Белкин. - М.: Акад. МВД СССР, 1979. - Т. 3. Криминалистические средства, приемы и рекомендации.- 408 с.
11. Белкин Р. С. Модное увлечение или новое слово в науке? (Еще раз о криминалистической характеристике преступления) / Р. С. Белкин, И. Е.
Быховский, А. В. Дулов // Соц. законность. - 1987. - №9. - С. 54-59.
12. Белкин Р. С. Очерки криминалистической тактики : учебное пособие / Р. С. Белкин. - Волгоград: Изд-во ВСШ МВД РФ, 1993. - 200 c.
13. Берназ В. Д. Криміналістика: підручник / В. Д. Берназ, В. В. Бірюков, А. Ф. Волобуєв; за заг. ред. А. Ф. Волобуєва. - Харків : ХНУВС, 2011.
- 666 с.
14. Бирюкова Т. П. Основы раскрытия и расследования преступлений, связанных с незаконным изготовлением и сбытом поддельных денег : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Т. П. Бирюкова. - К., 2003. - 226 с.
15. Бишевець О. В. Тактико-психологічне забезпечення проведення окремих слідчих (розшукових) дій: навч. посібник / О.В. Бишевець; за ред. проф. М. А. Погорецького. - К.: Алерта, 2015. - 140 с.
16. Богачук В. С. Тактичні операції при розслідуванні підроблення грошей: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / В. С. Богачук; Акад. адвокатури України. - К., 2010. - 20 с.
17. Большая психологическая энциклопедия: самое полное соврем. изд.: более 5000 психол. терминов и понятий / А. Б. Альмуханова и др. - М.: Эксмо, 2007. - 542 с.
18. Вагабов Т. М. Теоретические и практические основы криминалистической тактики проверки показаний подозреваемого и обвиняемого в ситуациях противодействия расследованию: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 / Т. М. Вагабов. - Москва. 2014. - 26 с.
19. Василиади А. Г. Обстановка совершения преступления и ее уголовно-правовое значение : дисс. ... канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08. / А. Г. Василиади. - М.,1988. - 21 с.
20. Васильев А. Н. Предмет, система и теоретические основы криминалистики / А. Н. Васильев, Н. П. Яблоков. - М.: Изд-во Моск. ун-та,
1984. - 143 c.