Скоромний Данило Анатолійович Правове регулювання прийняття кримінальних процесуальних рішень

Короткий опис

Скоромний Данило Анатолійович, аспірант НДІ вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН
України: «Правове регулювання прийняття кримінальних процесуальних рішень» (12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність). Спецрада К 41.884.04 в Одеському державному університеті внутрішніх справ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ЗЛОЧИННОСТІ
ІМЕНІ АКАДЕМІКА В. В. СТАШИСА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ МІНІСТРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
СКОРОМНИЙ ДАНИЛО АНАТОЛІЙОВИЧ
УДК 343.151 (477)
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИЙНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ РІШЕНЬ
12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність”
“081 - Право”
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Д. А. Скоромний
Науковий керівник - Глинська Наталія Валеріївна, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник
Харків - 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ с. 10
ВСТУП с. 11
РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИЙНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ РІШЕНЬ с. 19
1.1 Поняття, система і функціональне призначення кримінальних
процесуальних рішень с. 19
1.2 Прийняття рішень як елемент предмета правового регулювання у
кримінальному процесі с. 28
1.3 Нетипові ситуації при прийнятті кримінальних процесуальних
рішень с. 48
РОЗДІЛ 2 ПРАВИЛА ПРИЙНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ РІШЕНЬ с. 75
2.1 Загальні правила прийняття кримінальних процесуальних
рішень с. 75
2.2 Спеціальні правила прийняття кримінальних процесуальних
рішень с. 110
РОЗДІЛ 3 НОРМИ ПРАВА, ЯК ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ МЕХАНІЗМУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИЙНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ РІШЕНЬ с. 122
3.1 Загальна характеристика норм кримінального процесуального права, які регулюють прийняття рішень с. 122
3.2 Характеристика структурних елементів типових норм права, які регулюють прийняття кримінальних процесуальних рішень с. 166
3.2.1 Гіпотеза норм права с. 166
3.2.2 Диспозиція норм права с. 172
3.2.3 Санкція норм права с. 178
с. 209 8
ВИСНОВКИ 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ с. 214
ДОДАТКИ с. 235
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
Конвенція Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
ЄСПЛ (Суд) Європейський суд з прав людини
КПР кримінальне процесуальне рішення
КК Кримінальний кодекс України
ЦК Цивільний кодекс України
КПК Кримінальний процесуальний кодекс України
ЦПК Цивільний процесуальний кодекс України
ЗУ Закон України
Мін’юст Міністерство юстиції України
Закон Закон України “Про виконання рішень та застосування
практики Європейського суду з прав людини”
Комісія Європейська комісія з прав людини
ст. стаття
ч. частина
п. пункт
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Прийняття кримінальних процесуальних рішень є відповідальним етапом діяльності посадових осіб і державних органів, що здійснюють кримінальне провадження, оскільки рішення стосуються прав та законних інтересів його учасників. Слідчі, прокурори і судді, які реалізують кримінальну процесуальну діяльність, мають у своєму арсеналі два способи її здійснення: кримінальні процесуальні дії і кримінальні процесуальні рішення. В останніх завжди віддзеркалюються результати певного обсягу процесуальної діяльності, спрямованої як на з’ясування фактичних обставин кримінального провадження, так і їх юридичної кваліфікації. Чітка й однозначна регламентація підстав і порядку прийняття кримінальних процесуальних рішень сприяє правильному і безпомилковому застосуванню норм практичними працівниками органів досудового розслідування, прокуратури та суду. У цьому полягає праксеологічний аспект актуальності теми дослідження.
Особливої актуальності питання правового регулювання прийняття кримінальних процесуальних рішень набуває у зв’язку з прийняттям та застосуванням положень нового Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) 2012 року. Дослідження питань правового регулювання кримінальних процесуальних рішень і вироблення на основі цього відповідних рекомендацій для законодавця допоможе покращити ефективність функціонування КПК України та виконати поставлені у ньому завдання, що підкреслює нормативний аспект актуальності теми дисертації.
У теорії вітчизняного кримінального процесу відсутні монографічні роботи, в яких комплексно розглядалися б проблеми правового регулювання прийняття кримінальних процесуальних рішень, хоча кримінальні процесуальні рішення й були предметом досліджень багатьох учених, серед яких: С. В. Албул,
М. І. Бажанов, В. О. Бєлоносов, А. С. Бахта, Л. О. Богословська, М. П. Водько, І. О. Воронов, Н. В. Глинська, О. В. Горбачов, В. Н. Григор’єв, Ю. М. Грошевий, М. А. Гурвіч, Л. Я. Драпкін, А. Я. Дубинський, В. Г. Заболоцький,
В. С. Зеленецький, О. В. Капліна, Л. М. Карнєєва, Л. М. Лобойко, В. З. Лукашевич, П. А. Лупинська, О. І. Марочкін, Ю. В. Манаєв, О. Р. Михайленко, О. Б. Муравін, П. Ф. Пашкевич, Д. О. Пилипенко, О. О. Подобний, В. Ф. Статкус, М. С. Строгович, В. Є. Тарасенко, Р. В. Тарасенко, О. М. Толочко, А. Р. Туманянц, В. М. Хотенець, Д. М. Цехан, О. Г. Шило, С. Ф. Шумилін та ін.
Однак дослідження зазначених вище учених стосувалися загальних питань щодо поняття кримінальних процесуальних рішень, їх прийняття і виконання або ж окремих їх різновидів - вироків, рішень слідчого чи прокурора. Питання ж правового регулювання кримінальних процесуальних рішень, якщо й розглядалися, то лише фрагментарно. Цією обставиною й зумовлюється теоретичний аспект актуальності теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Теоретичні та практичні питання дисертації досліджувалися у межах виконання плану науково-дослідної роботи та є складовою частиною дослідження теми “Концептуальні основи побудови сучасного кримінального процесу України та проблеми гармонізації вітчизняного законодавства у сфері кримінальної юстиції із законодавством Європейського Союзу” (затв. постановою Президії НАПрН України від 7 грудня 2011 р. № 79/8 та постановою вченої ради ІВПЗ НАПрН України від 23 листопада 2011 р. № 9/2, № державної реєстрації 0112U001331).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є отримання наукових результатів, що характеризуються науковою новизною, стосовно вирішення проблем правового регулювання прийняття КПР.
Для досягнення зазначеної мети у дисертації вирішувалися такі завдання:
1) з’ясовано проблемні питання поняття, системи та функціонального
призначення КПР;
2) визначено особливості підстав та порядку прийняття КПР як елемента
предмета правового регулювання;
3) визначено особливості підстав та порядку прийняття КПР за нетипових
ситуацій;
4) із сукупності нормативних вимог виокремлено і досліджено загальні та спеціальні правила прийняття КПР;
5) визначено особливості норм кримінального процесуального права, якими врегульоване прийняття рішень у кримінальному процесі;
6) проведено аналіз особливостей гіпотези, диспозиції та санкції типових норм процесуального права, якими врегульовано прийняття рішень у кримінальному процесі;
7) досліджено ставлення практичних працівників досудового слідства, прокуратури і суду до якості правового регулювання прийняття КПР і її впливу на ефективність застосування ними відповідних норм права;
8) на підставі отриманих наукових результатів сформульовано пропозиції щодо удосконалення правового регулювання прийняття КПР.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час прийняття кримінальних процесуальних рішень.
Предмет дослідження - правове регулювання прийняття КПР.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використано сукупність дослідницьких методів сучасної гносеології. Застосовувались як спеціальні методи (спостереження, опису, опитування, вивчення документів та ін.) із метою виявлення закономірностей, що характеризують правове регулювання прийняття кримінальних процесуальних рішень (розділи 1-3), так і загальнонаукові методи, зокрема: системно-структурний - для концептуального аналізу інституту кримінальних процесуальних рішень, процесу їх прийняття, інституту норм права, що регулюють прийняття кримінальних процесуальних рішень, та структурних елементів указаних норм (розділи 1, 3); формально-логічний - при розкритті змісту та сутності понять “кримінальні процесуальні рішення”, “процес прийняття кримінальних процесуальних рішень”, “норми права, що регулюють прийняття кримінальних процесуальних рішень” та інших дефініцій у межах предмета дослідження (розділи 1-3); догматичний метод та метод аналізу визначень - для уточнення та поглиблення розуміння понятійно-категоріального апарату, що стосується предмета дослідження (розділи 1 -3); логіко-нормативний та
моделювання - для формулювання й обґрунтування доповнень до кримінального процесуального законодавства (підрозділ 1.3, 2.2); конкретно-соціологічні:
опитування (анкетування та інтерв’ювання, вивчення документів, спостереження) - для з’ясування думок працівників практичних підрозділів щодо проблеми дослідження (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 3.2); статистичні (групування, аналіз кількісних показників) - для узагальнення результатів опитування, вивчення матеріалів кримінальних проваджень, правозастосовної та судової практики, обґрунтування теоретичних положень роботи статистичними даними (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 3.2).
Емпіричну базу дослідження становлять: узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та інших судів України; рішення Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України; постанови Пленуму Верховного Суду України; судові рішення, розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, результати проведених опитувань 100 суддів та 100 слідчих працівників Національної поліції України.
Наукова новизна отриманих результатів визначатиметься тим, що дисертація є першим у вітчизняній науці спеціальним комплексним дослідженням правового регулювання прийняття КПР.
У межах здійсненого дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
вперше:
- з’ясовано поняття прийняття кримінальних процесуальних рішень як елемента предмета правового регулювання у кримінальному процесі, що є різновидом процесуальної діяльності, яка полягає у застосуванні кримінальних процесуальних норм уповноваженими на те суб’єктами з метою реалізації та захисту генеральних (загальних) прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження;
- визначено особливості нетипових ситуацій прийняття кримінальних процесуальних рішень, серед яких можна виокремити такі, як: прийняття кримінальних процесуальних рішень за аналогією, із використанням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та судом присяжних;
- запропоновано доповнити чинне кримінальне процесуальне законодавство провадженням щодо здійснення офіційного перекладу рішень ЄСПЛ, що являє собою процесуальні дії уповноважених на те учасників кримінального провадження на досудовому розслідуванні чи у судовому провадженні, спрямовані на здійснення офіційного перекладу рішення ЄСПЛ;
- сформульовано загальні та спеціальні правила прийняття кримінальних процесуальних рішень;
- виокремлено специфічні риси норм права, що регулюють прийняття кримінальних процесуальних рішень, серед яких можна назвати такі: 1) вони спрямовані на регулювання суспільних відносин у сфері прийняття кримінальних процесуальних рішень; 2) адресовані уповноваженим на те суб’єктам (слідчим, прокурорам, суддям, присяжним); 3) переважно мають диспозитивний характер правового регулювання;
- сформульовано визначення норм права, що регулюють прийняття кримінальних процесуальних рішень, під якими треба розуміти первинний формально визначений елемент системи права, що володіє організаційно- процедурним та управлінським характером, містить певне правило поведінки з тим, щоб урегулювати суспільні відносини у сфері прийняття кримінальних процесуальних рішень, та забезпечується державою за рахунок засобів правового впливу;
удосконалено:
- визначення функціонального призначення кримінальних процесуальних рішень із точки зору цінності їх правового регулювання для забезпечення прав, свобод і законних інтересів суб’єктів кримінального процесу, що полягає у перевагах таких рішень, як ефективного інструмента виконання поставлених завдань;
- поняття системи кримінальних процесуальних рішень, що є відносно відокремленою сукупністю кримінальних процесуальних рішень, які перебувають у постійній взаємодії та взаємозв’язку між собою, володіє якісно новими, непритаманними жодному з її елементів, рисами, що дозволяють ефективно забезпечувати захист прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального судочинства;
- поняття прийняття кримінальних процесуальних рішень, під яким слід розуміти законодавчо врегульовану свідому та цілеспрямовану процесуальну діяльність слідчого, прокурора та судді із застосування кримінальних процесуальних норм, що являє собою інформаційний процес судово-слідчого пізнання і що завершується прийняттям правозастосовного акта-документа з метою виконання завдань кримінального судочинства;
- процес прийняття кримінальних процесуальних рішень, основними етапами якого є: 1) з’ясування обставин справи, що передбачає розпізнання ситуації, формування цілі та розробку алгоритму дій; 2) попередня підготовка рішення, де відбувається визначення критеріїв й обмежень для прийняття рішень, пошук, оцінка та безпосередній вибір альтернативи; 3) прийняття та оформлення рішення, де відбувається знаходження, оцінка й тлумачення норм як матеріального, так і процесуального права, а також документальне оформлення правозастосовного акта- документа;
- поняття структури норм кримінального процесуального права, що являє собою зумовлену фактичними суспільними відносинами у сфері кримінального судочинства внутрішню будову норм права, яка відбивається у їх поділі на складові елементи, що розташовані у певному порядку та взаємодіють між собою, забезпечуючи належне функціонування норм із тим, щоб досягти мети кримінального процесу;
- науковий підхід, згідно з яким структура норм права є варіативною (змінною);
- визначення гіпотези норми права, що регулює прийняття кримінальних процесуальних рішень, під якою слід розуміти елемент норми права, що закріплює правову модель суспільних відносин, з настанням яких починає діяти правило поведінки, що регулює прийняття кримінальних процесуальних рішень;
- визначення диспозиції норми права, що регулює прийняття кримінальних процесуальних рішень, під якою слід розуміти елемент норми права, що безпосередньо закріплює правило поведінки, в якому визначаються права й обов’язки слідчого, прокурора та судді як суб’єктів правозастосовної діяльності та виконання якого має наслідком прийняття процесуального рішення;
- визначення санкції норми права, що регулює прийняття кримінальних процесуальних рішень, під якою слід розуміти елемент норми права, що регулює прийняття кримінальних процесуальних рішень та за рахунок визначених заходів впливу утримує слідчого, прокурора та суддю від порушень законодавства під час правозастосовної діяльності з тим, щоб забезпечити дотримання положень як диспозиції, так і гіпотези такої норми;
набуло подальшого розвитку:
- наукові погляди, відповідно до яких процес прийняття кримінальних процесуальних рішень не включає етап виконання та контролю за виконанням прийнятого рішення;
- обґрунтування того, що при прийнятті кримінальних процесуальних рішень можна здійснювати посилання винятково на практику ЄСПЛ, що має український переклад;
- позиція, згідно з якою судом присяжних є винятково англо-американська модель залучення громадськості до відправлення правосуддя;
- підхід, відповідно до якого серед принципів кримінального провадження не варто виокремлювати принципи окремих стадій чи інститутів;
- положення, згідно з яким кримінальні процесуальні санкції можуть передбачати як негативні, так і позитивні наслідки.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у:
- науково-дослідній сфері - для подальших наукових досліджень питань прийняття кримінальних процесуальних рішень (акт впровадження Національної академії правових наук України від 9 квітня 2018 р.);
- правотворчій діяльності - для удосконалення правової регламентації прийняття кримінальних процесуальних рішень;
- правозастосовній діяльності - для забезпечення єдності практики застосування норм чинного законодавства, що регулюють прийняття кримінальних процесуальних рішень (акт впровадження Одеського державного університету внутрішніх справ від 25 квітня 2018 р.);
- навчальному процесі - для підготовки лекцій, навчальних програм, тестових завдань, відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій із таких дисциплін: “Кримінальний процес”, “Теорія та практика обґрунтованості рішень у кримінальному провадженні”, “Теорія та практика кримінального судочинства”, “Забезпечення права на справедливий суд у кримінальному судочинстві”, “Забезпечення прав особи в кримінальному судочинстві” (акт впровадження Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 12 квітня 2018 р.).
Апробація матеріалів дисертації. Основні результати наукового дослідження оприлюднені на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, а також на засіданні ради молодих учених, зокрема: Всеукраїнській науково- практичній конференції “Актуальні проблеми кримінального права та процесу” (м. Кривий Ріг, 12 червня 2015 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Становлення громадянського суспільства в Україні: нормативно-правове
підґрунтя” (м. Дніпро, 4-5 травня 2018 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку України в умовах європейської інтеграції” (м. Одеса, 18 травня 2018 р.), Раді молодих учених Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності ім. акад. В. В. Сташиса НАПрН України (м. Харків, 4 грудня 2017 р.).
Структура та обсяг дисертації зумовлені метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, що містять 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 242 сторінки, з них основний текст - 202 сторінки, список використаних джерел (211 найменувань) - 21 сторінка, додатків (4) на 8 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження розв’язана конкретна наукова проблема, що має важливе значення для науки і практики кримінального процесу, а саме: вперше комплексно досліджено правове регулювання прийняття КПР, на підставі чого отримані нові обґрунтовані теоретичні та прикладні результати, до найважливіших із яких належать такі:
1. Під кримінальними процесуальними рішеннями слід розуміти індивідуальний правозастосовний акт-документ, що є формою діяльності уповноважених на те суб’єктів із виконання завдань кримінального судочинства, приймається як результат дослідження певної процесуальної інформації у перебігу кримінального провадження, втілюється у визначену законом процесуальну форму та відіграє роль юридичного факту, виконання якого забезпечується державою.
Функціональне призначення КПР з точки зору цінності їхнього правового врегулювання для забезпечення прав і законних інтересів суб’єктів кримінального процесу полягає у перевагах таких рішень, як ефективного інструмента виконання поставлених завдань.
2. Визначальними характеристиками системи КПР є її склад, внутрішні зв’язків між елементами та характер функціонування як цілісної одиниці. Під системою КПР слід розуміти відносно відокремлену сукупність КПР, які перебувають у постійній взаємодії та взаємозв’язку між собою, володіє якісно новими, непритаманними жодному з її елементів, рисами, що дозволяють ефективно забезпечувати захист прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального судочинства.
3. Основними рисами процесу прийняття КПР є таке: 1) це законодавчо врегульована діяльність із застосування кримінальних процесуальних норм; 2) здійснюється уповноваженою на те посадовою особою одноособово чи колегіально;
1) є інформаційним процесом судово-слідчого пізнання; 4) цілеспрямована свідома діяльність людини; 5) є процесом, що складається з кількох послідовних стадій; 6) є одним з елементів (етапів) діяльності з досягнення мети кримінального судочинства; 7) завершальним результатом є оформлене як правозастосовний акт-документ КПР.
4. Прийняття КПР - це законодавчо врегульована свідома та цілеспрямована процесуальна діяльність слідчого, прокурора та судді із застосування кримінальних процесуальних норм, що являє собою інформаційний процес судово-слідчого пізнання і що завершується прийняттям правозастосовного акта-документа з метою виконання завдань кримінального судочинства.
5. Основними етапами процесу прийняття КПР є: 1) з’ясування обставин справи, що передбачає розпізнання ситуації, формування цілі та розробку алгоритму дій; 2) попередня підготовка рішення, де відбуваються визначення критеріїв й обмежень для прийняття рішень, пошук, оцінка та безпосередній вибір альтернативи; 3) прийняття та оформлення рішення, де відбувається знаходження, оцінка й тлумачення норм як матеріального, так і процесуального права, а також документальне оформлення правозастосовного акта-документа.
6. Прийняття рішень як елемент предмета правового регулювання у кримінальному процесі являє собою різновид процесуальної діяльності, що полягає у застосуванні кримінальних процесуальних норм уповноваженими на те суб’єктами з метою реалізації та захисту генеральних (загальних) прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
7. Серед нетипових ситуацій прийняття КПР можна виокремити такі: прийняття КПР за аналогією, із використанням практики ЄСПЛ та судом присяжних.
Особливостями прийняття КПР за аналогією є спеціальний механізм вироблення процесуальних рішень, що складається з таких етапів: 1) виявлення пробілу (прогалини), де визначається характер такої ситуації, з’ясовується, її приналежність до предмета правового регулювання кримінального процесу та виокремлюються найбільш характерні риси неврегульованих суспільних відносин;
2) пошук положень законодавства, де вирішуються питання про наявність умови для застосування аналогії закону (у випадку, якщо аналогія закону неможлива - застосовується аналогія права та проводиться необхідна для неї підготовка);
3) застосування аналогії для врегулювання подібних правовідносин, яке передбачає конструювання казуального правила поведінки, оцінку його відповідності положенням чинного законодавства, а також застосування такого правила й оформлення відповідного процесуального рішення.
Особливостями прийняття КПР із використанням практики ЄСПЛ є те, що: 1) однією з основних умов застосування практики ЄСПЛ є наявність офіційного перекладу відповідного рішення; 2) механізм офіційного перекладу рішень ЄСПЛ.
Запропоновано доповнити чинне кримінальне процесуальне законодавство “провадженням щодо здійснення офіційного перекладу рішень ЄСПЛ”, що являє собою процесуальні дії уповноважених на те учасників кримінального провадження на досудовому розслідуванні чи у судовому провадженні, спрямовані на здійснення офіційного перекладу рішення ЄСПЛ.
Особливостями прийняття КПР судом присяжних є: 1) розмежування
компетенції професійного судді та колегії присяжних; 2) вердикт присяжних як окреме КПР; 3) вимоги до форми вердикту; 4) порядок голосування журі;
1) нуліфікуюча здатність вердикту.
8. Загальними правилами прийняття КПР є такі: 1) прийняття рішення уповноваженим на те суб’єктом кримінального провадження (компетентною посадовою особою); 2) розумні строки; 3) належна структура; 4) наявність усіх визначених законом реквізитів; 5) правильне застосовування належних норм матеріального та процесуального законодавства; 6) обґрунтованість КПР;
7) вмотивованість КПР; 8) розумність прийняття КПР.
Спеціальними правилами прийняття КПР є: 1) при аналогії КПР; 2) правила прийняття КПР із застосуванням практики ЄСПЛ; 3) правила прийняття КПР судом присяжних.
9. Специфічними рисами норми права, що регулює прийняття КПР є такі: 1) вона спрямована на регулювання суспільних відносин у сфері прийняття КПР; 2) адресована уповноваженим на те суб’єктам (слідчим, прокурорам, суддям, присяжним); 3) переважно має диспозитивний характер правового регулювання.
Під нормою права, що регулює прийняття КПР варто розуміти первинний формально визначений елемент системи права, що володіє організаційно- процедурним, управлінським характером, містить певне правило поведінки з тим, щоб врегулювати суспільні відносини у сфері прийняття КПР, та забезпечується державою за рахунок засобів правового впливу.
10. Структура норм кримінального процесуального права - це зумовлена фактичними суспільними відносинами у сфері кримінального судочинства внутрішня будова норм права, яка виражається у їх поділі на складові елементи, що розташовані у певному порядку та взаємодіють між собою, забезпечуючи належне функціонування норм із тим, щоб досягти мети кримінального процесу.
Структура норм кримінального процесуального права є варіативною (змінною), але зміни у ній відбуватись винятково в рамках елементів відповідної структури (можуть змінюватись нормативно-правові приписи у межах гіпотези, диспозиції чи санкції), не зачіпаючи при цьому її склад (елементів залишається три). Визначальним фактором змін у середині структури норми права є функція відповідної норми. “Субкомпонента” елементів структури укомплектовуються з усього масиву законодавства, у такий спосіб, щоб функція відповідної норми була виконаною із дотриманням усіх як галузевих, та і загальноправових вимог. Однак зміни у середині норми обмежені її жорсткою структурою із трьох елементів - гіпотези, диспозиції та санкції.
11. Під гіпотезою норми права, що регулює прийняття КПР слід розуміти елемент норми права, що закріплює правову модель суспільних відносин, з настанням яких починає діяти правило поведінки, що регулює прийняття КПР.
12. Під диспозицією норми права, що регулює прийняття КПР слід розуміти елемент норми права, що безпосередньо закріплює правило поведінки, в якому визначаються права й обов’язки слідчого, прокурора та судді як суб’єктів правозастосовної діяльності, та виконання якого має наслідком прийняття процесуального рішення.
13. Під санкцією норми права, що регулює прийняття КПР слід розуміти елемент норми права, що регулює прийняття КПР, та за рахунок визначених заходів впливу утримує слідчого, прокурора та суддю від протиправної правозастосовної діяльності з тим, щоб забезпечити дотримання положень як диспозиції, так і гіпотези такої норми.
Під правовідновлювальними санкціями норм права, що регулюють прийняття КПР, розуміються елемент норми права, що регулює прийняття КПР, основним завданням якого є відновлення попереднього стану та усунення негативних наслідків неправомірного процесуального рішення слідчого, прокурора чи судді.
Каральні санкції норм права, які регулюють прийняття КПР, являють собою структурний елемент норми права, що закріплює вид і міру реалізації юридичної відповідальності суб’єкта, який прийняв процесуальне рішення, та передбачає негативні для правопорушника наслідки особистого, матеріального або організаційного характеру.
Заохочувальні санкції норми права, що регулюють прийняття КПР, - це структурний елемент норми права, яка регулює прийняття КПР, що закріплюють вид і міру юридичного схвалення добровільної поведінки суб’єкта у формі винагороди як результат певних заслуг при правозастосуванні.