Мілевський Микола Олександрович Досудове провадження щодо злочи­нів, пов’язаних з тероризмом

Короткий опис

Мілевський Микола Олександрович, провідний фа­хівець ННІ права Університету державної фіскальної служби України: «Досудове провадження щодо злочи­нів, пов’язаних з тероризмом» (12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оператив- но-розшукова діяльність). Спецрада К 26.063.02 у ПВНЗ «Європейський університет»

ПРИ ВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
„ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

МІЛЕВСЬКИЙ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 343.982.4

ДИСЕРТАЦІЯ

ДОСУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ТЕРОРИЗМОМ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність
(081 – Право)

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
М.О. Мілевський

Науковий керівник Кравчук Петро Юрійович, кандидат юридичних наук

Київ – 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 13
ВСТУП 14
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ЗЛОЧИНІВ,
ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ТЕРОРИЗМОМ 24
1.1 Стан наукової розробленості проблем досудового провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом 24
1.2 Поняття і сутність тероризму як правової категорії 40
1.3 Криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних із тероризмом . 56
Висновки до розділу 1… 77
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ТЕРОРИЗМОМ 84
2.1 Початковий етап досудового розслідування злочинів, пов’язаних із тероризмом 84
2.2 Процесуальні особливості проведення слідчих (розшукових) дій при розслідуванні злочинів, пов’язаних із тероризмом 106
2.3 Використання спеціальних знань у досудовому провадженні щодо

злочинів, пов’язаних із тероризмом ........................................................……..
Висновки до розділу 2………………………………………………….............
РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО

122
137

ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ТЕРОРИЗМОМ 149
3.1 Зарубіжний досвід країн континентальної правової системи у

розслідуванні злочинів, пов’язаних із тероризмом ..............………………...
3.2 Моніторинг правозастосовчих проблем досудового провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом, та напрямки його оптимізації ...

149

165

Висновки до розділу 3… 186
ВИСНОВКИ 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 200
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

гл. — глава
с. — сторінка (сторінки)
ст. — стаття
ст.ст. — статті
ч. — частина
ч.ч. — частини
АРК — Автономна Республіка Крим
АТО — антитерористична операція Держфінмоніторингу — Державна служба фінансового моніторингу
України
ЄРДР — Єдиний реєстр досудових розслідувань
ЗМІ — засоби масової інформації
КК України — Кримінальний кодекс України

КПК України — Кримінальний процесуальний кодекс України МВС України — Міністерство внутрішніх справ України
ОРД — оперативно-розшукова діяльність
ОРС — Оперативно-розшукова справа
СБУ — Служба безпеки України

ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Тероризм, будучи різноплановою категорію і феноменальним явищем у світі, яке постійно розвивається та відображається у нових формах, набуває нині загрозливих масштабів і несе неабияку небезпеку людству, що спонукає до активізації пошуку сучасних засобів боротьби з ним і недопущення терористичних злочинів, зокрема, й на рівні кожної держави. Безпека людини визнається однією із найвищих соціальних цінностей в Україні (ст. 3 Конституції України) та є складовою національної політики останньої. При цьому, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ст. 17 Конституції України). Разом з тим, протягом останніх років Україна за оцінками експертів займає 12 місце в Глобальному індексі тероризму (The Global Terrorism Index).
Суспільно-значущий характер злочинів, пов’язаних із тероризмом (
тяжкі наслідки терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації) та мета посягань на загальну безпеку і мирне співіснування свідчать про обов’язок держави вживати усіх заходів, спрямованих на запобігання таким злочинам, швидке і ефективне їх розкриття та забезпечення належного покарання винних. Одним із таких заходів видається чітка організація досудового провадження щодо зазначених злочинів, здатна забезпечити його оптимізацію та ефективність виконання завдань кримінального судочинства, з дотриманням основних засад останнього і визначених законом строків.
У сучасних правовідносинах тенденція боротьби з тероризмом, в силу
реально існуючої загрози для України, необхідності забезпечення реалізації гарантій прав і свобод особи, зокрема, й в судочинстві, раціоналізації та оптимізації досудового провадження, визнається природним і доцільним процесом розвитку антитерористичного законодавства, удосконалення його системи.
Питання кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані із тероризмом, кримінологічної характеристики цих злочинів і протидії їх вчиненню піднімаються у наукових працях таких вітчизняних вчених як: В.Ф
. Антипенко, О.Ф. Бантишев, М.М. Васілін, В.О. Глушков,
А.О. Данилевський, О.С. Допилка, В.В. Драний, О.О. Дудоров, О.В. Епель, В. П. Ємельянов, В.С. Зеленецький, А.Е. Ізетов, А.В. Іщенко, О.М. Костенко, В. Н. Кубальський, В.А. Ліпкан, С.М. Мохончук, Л.В. Новікова,
М.В. Рибачук, М.В. Семикін, Є.В. Фесенко, О.В. Шамара та ін.
Окремі процесуальні аспекти розслідування терористичних злочинів, зокрема, вчинених з використанням вибухового пристрою, висвітлені в дисертаціях В.В. Поліщука та М.О. Ленка, розслідування терористичних актів – у публікаціях О.В. Бауліна, О.П. Бойка, С.С. Кудінова,
М.А. Погорецького, Д.Б. Сергєєвої, О.В. Хаваліц та ін.
Вагомий внесок у розвиток науки кримінального процесу і криміналістики з позиції здійснення досудового розслідування, зроблено: В.

Д. Басаєм, В.І. Галаганом, В.Г. Гончаренком, Г.П. Власовою,
Н.І. Клименко, В.В. Коваленко, П.Ю. Кравчуком, В.В. Крутовим,
Л.М. Лобойком, Є.Д. Лук’янчиковим, В.Т. Маляренком, О.І. Мотляхом, В.В. Назаровим, Д.Й. Никифорчуком, В.Т. Нором, О.І. Пашиніним,
С.В. Сліньком, В.М. Стратоновим, О.Ю. Татаровим, В.М. Тертишником, М.О
. Тимошенко, Л.Д. Удаловою, П.В. Цимбалом, Ю.М. Чорноус,
В.Ю. Шепітьком та іншими вченими. Загальні положення досудового провадження стали предметом наукового пошуку: Ю.Ю. Бражника, О.А. Вакуліка, В.В. Павловського, Ж.Л. Рибалко, О.А. Трофімцевої.
Праці цих вчених, безумовно, стали підґрунтям для проведеного дослідження. Але ураховуючи, що відсутність комплексних монографічних праць відносно особливостей досудового провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом; наявність наукових і законотворчих пропозицій щодо удосконалення антитерористичного законодавства та практики розслідування терористичних злочинів; тенденцію щодо збільшення зазначених злочинів і їх специфіку в сучасних умовах (за даними Генеральної прокуратури та Служби безпеки України в період 2013-2016 років та першої половини 2017 року було проведено досудове розслідування у понад 9 тис. кримінальних проваджень за фактами злочинів терористичного характеру, повідомлено про підозру 1815 особам, більше 1 тис. обвинувальних актів направлено до судів, засуджено 104 особи) та динаміку розвитку явища „тероризм”, розгляд питань, пов’язаних із процесуальними, криміналістичними засадами досудового провадження у цій категорії злочинів, набуває нового дослідницького сенсу.
Наведене вказує на актуальність обраного напрямку дослідження, доцільність виокремлення специфіки досудового провадження щодо злочинів
, пов’язаних із тероризмом, розробки відповідних методик розслідування, дозволяє висловити авторське бачення шляхів удосконалення чинного законодавства, окреслити комплексність підходів до вивчення загальнотеоретичних понять процесуального права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Стратегії сталого розвитку „Україна–2020”, схваленої Указом Президента України від 12.01. 2015 р. № 5/2015, до Стратегії національної безпеки України, схваленої Указом Президента України від 6 травня 2015 року, до Концепції боротьби з тероризмом, схваленої Указом Президента України від 23 квітня 2013 року, здійснено відповідно до пункту 11 „Проблеми боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та корупцією, правового забезпечення оперативно-розшукової, розвідувальної та контррозвідувальної діяльності” розділу „Правове забезпечення в галузі національної безпеки та міжнародного правопорядку” пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016−2020 роки, затверджених постановою загальних зборів НАПрН України 3 березня 2016 року. Дослідження є частиною науково- дослідної теми Європейського університету „Україна в умовах європейської інтеграції і глобалізації світу” (державний реєстраційний номер 0108U008609

).
Тема дисертації затверджена вченою радою Європейського
університету 18 лютого 2016 року (протокол № 1).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є формулювання нових і вдосконалення існуючих теоретичних положень щодо особливостей досудового провадження злочинів, пов’язаних із тероризмом, окреслення проблемних питань його здійснення і формулювання пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері.
Визначена мета наукового дослідження зумовила необхідність розв’язання таких завдань:
– з’ясувати стан наукової розробленості проблем досудового провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом;
– розглянути поняття і сутність тероризму як правової категорії, висловити авторське її розуміння;
– надати криміналістичну характеристику злочинів, пов’язаних із тероризмом;
– визначити початковий етап досудового розслідування злочинів, пов’язаних із тероризмом;
– виявити процесуальні особливості проведення слідчих ( розшукових) дій при розслідуванні злочинів, пов’язаних із тероризмом;
– окреслити питання використання спеціальних знань у досудовому провадженні щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом;
– проаналізувати нормативно-правові підходи законодавця окремих зарубіжних країн континентальної правової системи щодо урегулювання розслідування злочинів, пов’язаних із тероризмом, їх спільні і специфічні риси, визначивши доцільність запозичення окремих з них у вітчизняне законодавство;
– провести моніторинг правозастосовчих проблем досудового провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом та запропонувати напрямки його оптимізації;
– внести пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у сфері боротьби з тероризмом та здійснення досудового провадження щодо злочинів досліджуваного виду.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час досудового провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом.
Предметом дослідження є досудове провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання як загальнонаукових ( діалектичний, історико-правовий, формально-логічний тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правовий тощо).
Використання діалектичного методу дозволило аналізувати можливість оперування категорією „тероризм”, поняттями „злочини, пов’язані із тероризмом”, „досудове провадження”, „досудове розслідування”, визначити їх сутність, надати криміналістичну характеристику досліджуваним злочинам

, процесу їх розслідування, встановити гарантії оптимізації досудового провадження, виявити усталені напрями і закономірності в цілому (розділи 1–3). Історико-правовий метод надав можливість дослідити генезис наукової думки щодо змісту використаних у дослідженні правових понять (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 3.1); догматичний метод – використано при тлумаченні юридичних категорій, для поглиблення й уточнення понятійно- категоріального апарату – підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3); порівняльно- правовий – у процесі аналітичного огляду зарубіжного досвіду країн континентальної правової системи щодо диференціації процесуальної форми адміністративного судочинства (підрозділ 3.1); документального аналізу – під час вивчення змісту законодавчих актів, правотворчості судових органів, законопроектів парламенту, міжнародних документів (підрозділи 1.3, 2.1–2.3, 3.2); формально-логічні методи застосовувалися при виокремленні злочинів, пов’язаних із тероризмом, окресленні обставин предмета доказування, вивченні структури і змісту досудового розслідування, порядку проведення слідчих (розшукових) дій, використання спеціальних знань, визначенні напрямків оптимізації досудового провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2); системний метод надав змогу визначити характерні риси досудового провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом (підрозділи 1.3, 2.1. 2.2, 2.3); статистичні – при опрацюванні статистичних даних, матеріалів слідчої практики, моніторингу правозастосовчих проблем під час досудового провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом (підрозділи 2.2–2.3, 3.2).
Нормативну базу дослідження становить Конституція України,
Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України
, Закони України „Про боротьбу з тероризмом”, „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”, „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про судову експертизу”, відомчі та інші нормативно-правові акти, міжнародно-правові акти, які діють у сфері регулювання відносин із здійснення досудового провадження, боротьби з тероризмом, слідча і судова практика. Теоретичну основу дисертації становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених в галузі філософії, теорії та історії держави і права, кримінального процесу, кримінального права, криміналістики і кримінології, експертології, соціології
, політології та інших наук. Емпіричною базою дисертаційного дослідження
стали слідча і судова практика щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом, дані по дослідженню кримінальних проваджень щодо цих злочинів в 2013–2016 рр., першого півріччя 2017р., аналітичні результати опрацювання законопроектів, спрямованих на удосконалення положень чинного законодавства у сфері боротьби з тероризмом.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером розглянутих питань дисертація є новим за змістом комплексним теоретико-практичним дослідженням досудового провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом. До положень, які мають відповідний

ступінь новизни, відносяться:
вперше:
– предметом наукового пошуку визначено досудове провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом, об’єднаних за ознакою суспільно- небезпечних діянь, які переслідують терористичні цілі та сприяють їх досягненню; і специфічні риси щодо кримінального провадження в яких відображаються через особливості: організації досудового розслідування, координацію Антитерористичним центром при СБУ, джерела, що містять відомості про обставини вчиненого злочину і статус заявника в деяких випадках;
– запропоновано під процесом розслідування злочинів, пов’язаних із тероризмом, розуміти пізнавально-практичну діяльність уповноважених суб’єктів із виявлення і доведення обставин предмета доказування кримінального провадження, розпочатого за ознаками злочину терористичного характеру, задля виконання завдань кримінального провадження та боротьби з тероризмом за допомогою засобів спеціального досудового розслідування;
– акцентовано увагу на процесуальних особливостях проведення слідчих (розшукових) дій в кримінальному провадженні щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом, та висловлено авторське бачення внесення змін і доповнень до кримінального процесуального закону у напрямку оптимізації їх проведення;
– констатовано, на основі вивчення зарубіжного досвіду країн континентальної правової системи у розслідуванні злочинів, пов’язаних із тероризмом, що європейські і пострадянські моделі системи антитерористичного законодавства об’єднує відсутність єдиного підходу до оперування категорією „тероризм” та її нормативного закріплення, виділено специфічні і відмінні риси у розслідуванні цих злочинів та можливості перейняття європейського досвіду;
удосконалено:
– розуміння тероризму як правової категорії, що відображає його сутність і значення, причини і наслідки, закономірності та сприятливі умови для існування та профілактичні заходи, нормативно-правове закріплення, процес виявлення його ознак і притягнення до відповідальності винних, вплив на інші явища і системи, з позиції виникнення та розвитку суспільних правовідносин; а також думка про те, що в кримінальному процесуальному аспекті сутність тероризму виявляється через обставини предмета доказування;
– загальну конструкцію предмета доказування в кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом, і підходи до розробки методики їх розслідування, яка, окрім характерних ознак цих злочинів, обставин предмета доказування, повинна враховувати концептуально нові розуміння технічного, інформаційно-аналітичного забезпечення виявлення і організації розслідування, оперативної взаємодії і співробітництва відповідних правоохоронних органів, специфіку

можливостей застосування криміналістичних і оперативних засобів та методів в умовах воєнного, надзвичайного станів, проведення антитерористичної операції;
– положення чинного законодавства України у сфері боротьби з тероризмом, задля ефективного здійснення досудового провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом (внесення змін і доповнень до кримінального, кримінального процесуального законів, спеціальних законодавчих актів у цій сфері);
набули подальшого розвитку:
–етапи, яким приділялась увага наукової спільноти щодо проблем в галузі права, пов’язаних із притягненням до кримінальної відповідальності за тероризм;
–роздуми щодо доцільності розробки теорії тероризму, як учення про тероризм, що узагальнює знання про нього та розробляє рекомендації стосовно протидії і боротьби з ним;
–напрями розслідування злочинів, пов’язаних із тероризмом, в сучасних умовах: 1) від розслідування конкретного терористичного акту чи іншого пов’язаного з ним злочину до діяльності створеної терористичної групи (організації) або 2) від аналізу діяльності терористичної групи, терористичної організації до розкриття усіх вчинених нею терористичних злочинів;
–можливості використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, пов’язаних із тероризмом, як апробованих теорією і практикою, отриманих і набутих в процесі фахової підготовки (перепідготовки) та професійної діяльності системних знань в галузі науки, техніки і мистецтва, що використовуються в кримінальному провадженні для надання допомоги у вирішенні його завдань;
–моніторинг об’єктивних і суб’єктивних правозастосовчих проблем досудового провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом та шляхи їх вирішення.
Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю їх використання:
–у науково-дослідній сфері – як основа для подальшої розробки теорії тероризму, визначення злочинів, пов’язаних із тероризмом та методики їх розслідування (акт впровадження Університету державної фіскальної служби України від 24 листопада 2017 року);
–у навчальному процесі – при викладанні курсів „Кримінальний процес”, „Криміналістика” (акт впровадження Європейського університету від 01 грудня 2017 року);
–у практичній діяльності – як рекомендації для удосконалення діяльності з розслідування та судового розгляду злочинів, пов’язаних із тероризмом (довідка Апеляційного суду Київської області №02-11/52/2017 від 26 грудня 2017 року).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднені в доповідях на

Всеукраїнській науково-практичній конференції „Злочини проти громадської безпеки та кримінально-правова політика держави в умовах гібридної війни” (22 грудня 2017 р., м. Київ) та на міжнародних науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми кримінального права, процесу, криміналістики та оперативно-розшукової діяльності” (15–16 грудня 2017 р., м. Одеса); „Актуальні питання розвитку права та законодавства: наукові дискусії” (15–16 грудня 2017 р., м. Львів); „Теорія і практика сучасної юриспруденції” (8–9 грудня 2017 р., м. Київ) та науково-практичного круглого столу „Реалізація положень КПК України під час фінансових розслідувань: напрацювання та сучасні виклики” (9 листопада 2016 року).
Публікації. Основні положення та висновки проведеного дослідження
відображені у 5 наукових статтях, серед яких 4 наукові статті опубліковані у фахових виданнях України, 1 наукова стаття – в іноземному науковому виданні та 5 тезах доповідей, надрукованих за матеріалами науково- практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації зумовлена предметом дослідження, метою і завданнями. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 229 сторінки, з яких 199 сторінок – основний текст, список використаних джерел (274 найменування) – на 30 сторінках та 5 додатків на 10 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове завдання, що полягає в комплексному дослідженні досудового провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом. До основних положень, висновків і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети, належать такі положення.
1. Явище тероризму є пріоритетним предметом наукового пошуку вчених різних сфер суспільного життя і не втрачає своєї значущості. На відміну від інших галузей права, зокрема, кримінально-правового циклу, кримінальні процесуальні, криміналістичні особливості розслідування злочинів, пов’язаних із тероризмом, розглянуті лише з позиції використання при вчиненні терористичного акту вибухових пристроїв, що не охоплює увесь комплекс процесуальних і криміналістичних дій та рішень, властивих досудовому провадженню у цій категорій злочинів, і свідчить про актуалізацію обраного напрямку дослідження. У часовому вимірі існування незалежної української держави можна виділити три етапи уваги наукової спільноти до проблем в галузі права, пов’язаних із притягненням до кримінальної відповідальності за тероризм: 1) зародження (становлення) понятійного апарату у цій сфері (з 90-х до 2000-х рр.); 2) розвиток (накопичення) поглядів, думок, пропозицій щодо правового урегулювання боротьби з тероризмом, запобігання виникненню цього явища в Україні (2000–2014 рр.); 3) актуалізація досліджень з метою удосконалення чинної нормативно-правової бази та розробки практичних рекомендацій у розкритті злочинів, пов’язаних із тероризмом, та притягненні винних до відповідальності, оптимізації протидії тероризму (з 2014 р. по теперішній час).
2. Оперування різними термінами відносно категорії „тероризм” засвідчує доцільність розробки теорії тероризму, як учення про тероризм, що узагальнює знання про нього та розробляє рекомендації стосовно протидії і боротьби з ним. Основна роль такої теорії полягає у накопиченні напрацювань щодо ефективних засобів боротьби з тероризмом, відвернення і мінімізації суспільно небезпечних наслідків створення терористичних груп чи організацій, вчинення терористичних актів, здійснення терористичної і пов’язаної з нею діяльності; а також у розробці рекомендацій щодо оптимізації роботи органів і осіб, відповідальних за забезпечення національної безпеки і громадського порядку в державі.
Тероризм розцінюється як збірна реально існуюча в об’єктивній дійсності наукова категорія, як явище і феномен – в онтологічному і гносеологічному аспектах. Правова категорія „тероризм” відображає його сутність і значення, причини і наслідки, закономірності та сприятливі умови для існування і профілактичні заходи, нормативно-правове закріплення, процес виявлення його ознак і притягнення до відповідальності винних, вплив на інші явища і системи, з позиції виникнення та розвитку суспільних правовідносин. Сутність тероризму складає сукупність притаманних цій категорії ознак, характерних рис і відмінних особливостей, які розкривають її внутрішній правовий зміст. З огляду на криміналізацію, під тероризмом доцільно розуміти будь-які суспільно

небезпечні діяння, що дозволяють йому виникнути, існувати і розвиватись. В кримінальному процесуальному аспекті сутність тероризму виявляється через обставини предмета доказування, які вказують на те, що суспільно небезпечне діяння, яке переслідувало терористичну мету, мало місце в дійсності.
3. Криміналістична характеристика широко представлена щодо найбільш типових ознак цих злочинів, які закономірно повторюються і обов’язково відображають інформацію про переслідування терористичних цілей та активну діяльність (умисну, насильницьку, публічну), спрямовану на їх досягнення, що дозволяє виділити ряд спільних об’єктивних і суб’єктивних ознак цих злочинів. При цьому, відсутнє і законодавче виокремлення досліджуваних злочинів, і статистично звітне. Законодавча невизначеність і хаотичність оперування термінами та супутніми мовними частками в означенні тих чи інших суспільно небезпечних діянь спонукає дослідників до виокремлення, зазвичай, терористичного акта і дискусії щодо назви та переліку інших злочинів, які мають однакову із цим актом мету. Спільне, що об’єднує віднесення діянь до терористичних злочинів, злочинів терористичного характеру, терористичної спрямованості чи пов’язаних із терористичною діяльністю – є цілі їх вчинення, які співпадають з метою тероризму як кримінальної правової категорії. Узагальненим терміном для кримінального процесу в цьому напрямку обрано
„злочини, пов’язані із тероризмом”, під якими пропонується розуміти суспільно небезпечні діяння, які переслідують терористичні цілі, зокрема, й сприяють їх реалізації.
Досліджені ознаки злочинів, пов’язаних із тероризмом, дозволяють визначити загальну конструкцію предмета доказування в кримінальних провадженнях щодо них, як сукупність обставин, що підлягають встановленню, а саме: 1) подія злочину (з обов’язковим визначенням зв’язку з тероризмом), зокрема: а) період часу вчинення злочину і готування до нього; б) місце вчинення злочину; в) спосіб вчинення злочину, обстановка і умови, що сприяли його вчиненню; г) реальність погрози застосування насильства, зброї, вибухівки
, інших небезпечних засобів; ґ) наслідки діяння і причинний зв’язок між ними, наявність потерпілих; д) стан ситуації в місті, регіоні, вплив на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, окремі громадські організації і т.ін.; 2) особа, що вчинила злочин, винуватість конкретних осіб; форма вини, мотиви залучення до тероризму і наявність терористичних цілей; 3
) вид і розмір шкоди, завданої злочином; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину (вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням службового становища, завдання значної майнової шкоди та ін.), характеризують особу обвинуваченого ( втягнення його в терористичну діяльність, вербування, стан здоров’я, тощо), обтяжують (застосування загальнонебезпечного способу вчинення злочину, з особливою жорстокістю та ін.) чи пом’якшують (з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину та ін.) покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання (своєчасність попередження

органів влади про терористичну загрозу, реальне відвернення небезпеки для життя чи здоров’я людини, тощо); 6) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру – при причетності до злочинів, передбачених ст.ст. 258–258-5, а також іншими статтями КК України (наприклад, ст.ст. 147, 444).
4. Відсутність комплексної методики розслідування злочинів, пов’язаних із тероризмом, спонукає до її розробки, яка повинна враховувати концептуально нові підходи до технічного, інформаційно-аналітичного забезпечення виявлення і організації розслідування, оперативної взаємодії і співробітництва відповідних правоохоронних органів, специфіку можливостей застосування криміналістичних і оперативних засобів та методів в умовах воєнного, надзвичайного станів, проведення антитерористичної операції. Об’єктивна неможливість визначення вичерпного переліку злочинів, пов’язаних із тероризмом, свідчить про доцільність віднесення до підслідності органів безпеки розслідування усіх злочинів з терористичними цілями. Специфічною рисою організації досудового розслідування в Україні є координація розслідування складних (багатоепізодних, резонансних) терористичних злочинів спеціальним органом – Антитерористичним центром при СБУ. Відмінною ознакою застосування процесуальних норм при розслідуванні досліджуваних злочинів, окрім можливості проведення спеціального досудового розслідування, є і джерела, в яких містяться відомості про обставини вчиненого злочину, його зв’язку із тероризмом (матеріали ОРД, проведення держфінмоніторингу, добровільне повідомлення про злочин (що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності)), і статус заявника у деяких випадках.
В основі класифікації типових загальних слідчо-оперативних ситуацій на початковому етапі досудового розслідування злочинів, пов’язаних із тероризмом, перебуває обсяг відомостей (їх очевидність) про: 1) подію кримінального правопорушення і його терористичну мету (наявність відповідних ознак злочину, механізм слідоутворення, небезпечність наслідків);
1) особу, яка вчинила (готувала вчинення) злочину; 3) зв’язок із терористичними організаціями „ДНР/ЛНР” або іншими терористичними групами (організаціями). У сучасній обстановці в країні можна виділити два напрями розслідування злочинів, пов’язаних із тероризмом: 1) від розслідування конкретного терористичного акту чи іншого пов’язаного з ним злочину (закликів до тероризму, вербування, навчання, фінансування та інше сприяння) до розслідування діяльності створеної терористичної групи ( організації) або 2) від аналізу діяльності терористичної групи, терористичної організації до розкриття усіх вчинених нею терористичних злочинів.
5. Розслідуванню терористичних злочинів, залежно від слідчої ситуації, притаманне проведення як невідкладних і першочергових слідчих (розшукових) дій, так і процесуальних дій, що потребують ретельної підготовки, консультацій спеціалістів. Тактику огляду, як слідчої (розшукової) дії, зумовлюють:
1) залежність виду огляду від вчиненого злочину; 2) значні площі огляду та велика кількість слідів різних напрямків вивчення; 3) відмінності в етапності

проведення огляду; 4) вплив небезпеки для життя і здоров’я людей обстановки терористичного акту; 5) наявність знань щодо методики проведення огляду місця події та фіксування його результатів залежно від обстановки вчинення;
6) вплив місця вчинення акту тероризму на можливість (повноту) огляду місця події у зв’язку із військовими діями в зоні проведення АТО; 7) обов’язкове залучення для проведення огляду при розслідуванні більшості терористичних злочинів спеціаліста; 8) вплив резонансу і соціальної значущості об’єкта посягання.
Специфічними рисами допиту осіб у кримінальних провадженнях досліджуваного типу є: спрямованість цієї слідчої (розшукової) дії не лише на встановлення обставин події злочинного діяння чи осіб, причетних до його вчинення, а й на з’ясування мети здійснених дій, приналежності, зв’язку її з тероризмом, вимог і планів терористів; а також схиляння підозрюваних у деяких злочинах на укладення угоди з прокурором про визнання вини (цей інститут в сучасних умовах вимагає особливого підходу при розслідуванні злочинів, підслідних слідчим органів безпеки); доцільність одночасного допиту декількох осіб, проведення його та впізнання у режимі відеоконференції.
6. Необхідність використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, пов’язаних із тероризмом, виявлена у випадках: з’ясування механізму вибуху, використання вибухових пристроїв, зброї, паливних, хімічних, радіоактивних чи інших засобів, приналежності небезпечних речовин до того чи іншого класу, роду, категорії; аналізу діяльності організації на предмет здійснення нею тероризму, фінансування останнього, готування до терористичного акту, навчання тероризму; вирішення питання щодо характеру і розміру завданої шкоди, тілесних ушкоджень, можливих наслідків, встановлення причин смерті, реальності погроз вчинення терористичного акту, ознак тероризму у публічних закликах в тих чи інших формах; вивчення психічного і психологічного стану підозрюваного, свідка, потерпілого, фізичної і психологічної підготовки підозрюваного, його політичних і релігійних уподобань (переконань), обстановки у тому чи іншому регіоні, місцевості, настроїв населення, відношення суспільства до фактів тероризму; а також – організації фіксації слідчої (розшукової) дії, її проведення в режимі відеоконференції, відшукування осіб, речей, документів при обшуку, виявлення на тілі особи слідів злочину, та ін.. (виключний перелік випадків сформулювати об’єктивно неможливо). Специфіка цієї категорії злочинів переконує у доцільності визнання проведення держфінмоніторингу за клопотанням прокурора (слідчого), задоволеного слідчим суддею, самостійною формою використання спеціальних знань, яка втрачає адміністративний характер і перевтілюється із засобів фінансового контролю в кримінальну процесуальну дію, згадувану в КПК (безпосередній порядок його проведення перебуває поза межами кримінального процесу, а зроблені висновки визнаються доказом).
7. Вивчення зарубіжного досвіду країн континентальної системи права показує, що для європейських держав властиві дві моделі системи антитерористичного законодавства: комплексна (поєднання кримінально- правового і спеціально визначеного для протидії тероризму законодавства) (

Франція, Італія, Польща, Болгарія, Бельгія та ін.) і кримінально-правова ( Австрія, Німеччина, Іспанія, Нідерланди, Португалія та ін.); антитерористичне законодавство більшості пострадянських країн представлене комплексною моделлю (за виключенням Грузії). Більшості європейських держав притаманною є тенденція посилення кримінальної політики відносно терористичної діяльності, надання більш широких повноважень, насамперед, правоохоронним органам, у розслідуванні і розкритті таких злочинів, проведенні оперативно-розшукових заходів, що розцінюється правозахисниками як ризики дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина, але виправдовується тяжкими наслідками тероризму, його поширенням і трансформацією форм, а також обов’язком держави захистити своїх громадян, забезпечити їм безпеку і зберегти демократичний режим правління.
В кримінальному процесуальному аспекті відмічається орієнтування на законодавче виокремлення особливостей кримінального провадження щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом (Франція, Іспанія, Бельгія), що відображаються через посилення обмежень прав і свобод громадян, застосування більш жорстких заходів до осіб, підозрюваних у тероризмі, наділення спеціальних правоохоронних і судових органів виключною компетенцією щодо розслідування тероризму; або наявність окремих специфічних елементів такого провадження, притаманних правовим системам деяких країн (Німеччина, Австрія, Нідерланди), а також тенденції до визначення загальних рис і особливостей кримінальних проваджень щодо цих злочинів (Італія, Португалія). Кримінальне процесуальне законодавство пострадянських країн, в цілому, не вирізняється особливостями щодо розслідування терористичних злочинів і створенням спеціальних органів у сфері боротьби з тероризмом, хоча певні елементи такої специфіки мають місце в окремих державах (Литва, Естонія, Грузія, Молдова, Білорусь, Росія, Туркменістан).
8. Проблемні питання досудового розслідування злочинів, пов’язаних із тероризмом, об’єднано у два блоки: 1) колізійність законодавства кримінально- правового циклу і законодавства у сфері боротьби з тероризмом та прогалини в урегулюванні особливостей кримінального провадження щодо цих злочинів, зокрема, й в умовах воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції; 2) проблеми організаційного характеру, які залежать від умов організації проведення досудового розслідування:
а) пов’язані із: труднощами виявлення слідів злочину (злочинів), необхідністю здійснення певної діяльності в умовах таємності, високою ймовірністю протидії розслідуванню, невмінням розмежування окремих кримінальних правопорушень, зокрема, схожих за способами розслідування, тощо;
б) експертні складнощі, зумовлені необхідністю використання різних комплексів методики досліджень; в) не достатній рівень взаємодії органів досудового розслідування, оперативних підрозділів та інших відомств і служб, наділених правоохоронними функціями; г) неукомплектованість слідчо- оперативних груп, неналежний стан їх техніко-криміналістичного забезпечення.

Теоретично усі зазначені проблеми можуть бути: об’єктивними і суб’єктивними (залежно від волі і свідомості людини); короткочасними і довготривалими (за терміном перебігу); пріоритетними (нагальними для вирішення) і перспективними (за потребами розвитку й удосконалення суспільних відносин).
9. З метою оптимізації проведення досудового розслідування злочинів, пов’язаних із тероризмом, вбачається за доцільне внесення змін і доповнень до:
(1) Кримінального кодексу України і Закону України „Про боротьбу з тероризмом” в частині (а) уточнення поняття „навчання тероризму”;
(б) узгодження законодавчих приписів щодо визначення терористичних цілей; (
2) кримінального процесуального закону: (а) закріплення в ч. 2 ст. 216 КПК (абз
. 3) правила, згідно якого при наявності ознак інших злочинів, вчинення яких переслідувало терористичну мету, такі злочини розслідуються слідчими органів безпеки (у примітці вбачається доречним зазначити, що розуміється під терористичною метою чи терористичними цілями); (б) введення в ст. 3 КПК поняття „підстави для початку кримінального провадження” як джерела, в яких містяться відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; (в) у п. 3 ч. 5 ст. 214 КПК після слів
„кримінального правопорушення” доповнення словами „матеріали оперативно- розшукової діяльності, матеріали перевірок, проведених уповноваженими суб’єктами в порядку, передбаченому законом, тощо”; (г) виокремлення такої підстави початку кримінального провадження як добровільне повідомлення особи про вчинене нею кримінальне правопорушення і закріплення положення про те, що у разі внесення відомостей до ЄРДР про злочин, пов’язаний із тероризмом, за який особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності, заявник про вчинений ним злочин має права підозрюваного ( ст.ст. 60, 285, 286 КПК); (ґ) доповнення ч. 4 ст. 469 КПК пунктом 3 такого змісту: „особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Служби безпеки України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи ( інших осіб, у тому числі, юридичних осіб) у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Служби безпеки України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами та з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження”; д) доповнення ч. 2 ст. 297-5 КПК реченням такого змісту: „Захиснику обов’язково повідомляється про час і місце проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Неприбуття належно повідомленого захисника для проведення слідчої (розшукової) дії не є підставою для визнання її незаконною. Копія протоколу слідчої (розшукової) дії не пізніше 24 годин з моменту складання надсилається захиснику”; 3) приписів ст. 7 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” в частині направлення зібраних в результаті ОРД матеріалів, які свідчать про наявність ознак злочину, слідчому (прокурору) для прийняття рішення про початок досудового розслідування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Актуальні методи, способи та фінансові інструменти фінансування тероризму та сепаратизму. Департамент фінансових розслідувань, Державна служба фінансового моніторингу України : http://proksima.ua (дата звернення: 12.04.2016).
2. Актуальні питання протидії тероризму у світі та в Україні: аналіт. доповідь
/ Місюра А. О. та ін.; за ред. О.О. Резнікової. Київ : НІСД, 2017. 60 с.
3. Алексеев П. В., Панин А. В. Теория познания и диалектика: учебное пособие для вузов. Москва : Издательствово „Высшая школа”, 1991. 383 с.
4. Аленін Ю. П. Початок досудового розслідування за КПК України 2012 року. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2013.
№ 1. С. 198–203.
5. Андрусяк В. Б. Функції органів досудового слідства в кримінальному процесі України : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук : 12.00.09. Харків : Харьківський національний університет внутрішнііх справ, 2011. 20 с.
6. Антипенко В. Ф. Сучасний тероризм: стан і шляхи його запобігання в Україні : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук : 12.00.08. Київ : Інститут держави і права імені
В.М. Корецького, 1997. 20 с.
7. Астапенко О. В. Витребування та подання предметів і документів як способи збирання доказів на досудових стадіях кримінального процесу: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук : 12.00.09. Київ : Національна академія прокуратури, 2009. 16 с.
8. Атаманчук В. М. Термінологія криміналістичних експертиз: сучасні проблеми вивчення і практичного використання : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук : 12.00.09. Київ : НАВС, 2012. 16 с.
9. Афанасьев В. Г. О системном подходе в социальном познании.
Вопросы философии. 1973. №6. С. 99.
10. Баганець О. В. Доказування причин та умов, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення. Юридична Україна. 2013. № 8. С. 83–87.
11. Баганець О. В. Щодо необхідності внесення змін і доповнень в КПК України 2012 року в частині порядку початку досудового розслідування. Особистий блог : http://baganets.com/public (дата звернення 12.04.2016).
12. Бандурка С. О. Реалізація органами досудового розслідування процесуальних повноважень : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук : 12.00.09. Запоріжжя : Класичний приватний ун-т, 2011. 23 с.
13. Бантишев О. В. Протидія терористичній діяльності в Україні (сучасні кримінально-правові проблеми) : монографія. Київ : Міжвідомчий науково- дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю, 2009. 175 с.
14. Барабаш Т. М. Моніторинг теорії доказування процесуальному праві України. Судова апеляція. 2009. № 2 (15). С. 6–15.

15. Барабаш Т. М. Нормативно-правові підходи до визначення суб’єкта доказування в кримінальному процесі України. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2011. № 3 (6). С. 109–114.
16. Баулін О. В. Поняття юрисдикції і новий Кримінальний процесуальний кодекс України. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ
. 2013. № 2. С. 9–13.
17. Баулін О. Обставини, що підлягають встановленню під час розслідування терористичного акту. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2015. № 4. С. 28–38.
18. Бахін В. П. Криміналістика : курс лекцій. Ірпінь : Академія ДПС України, 2002. 356 с.
19. Белкин Р. С. Криминалистика : Общетеоретические проблемы. Москва : Юрид. лит., 1973. С. 161.
20. Берна В., Неледва Н. Регламентація початку досудового розслідування, як основа кримінально-процесуального провадження. Вісник прокуратури. 2013
. № 1(139). С. 62–67.
21. Бова А. А. Тероризм та організована злочинність (аналітичний огляд).
Київ, НІСД : http://inter.criminology.onua.edu.ua/?p=1024 (дата звернення 12.01
.2017).
22. Бойко О. П. Окремі проблеми початку та організації досудового розслідування у кримінальних провадженнях про вчинення терористичних актів. Проблеми протидії проявам тероризму, сепаратизму та екстремізму в сучасних умовах : матеріали доповідей учасників Міжнар. наук.-практ. конференції. Дніпро : Дніпропетровський державний університетт внутрішніх справ, 2015. С. 185–187.
23. Борідько О. А. Криміналістична профілактика як структурний елемент методики розслідування злочинів : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук : 12.00.09. Харків : ХНУВС, 2005. 20 с.