ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВІДМОВИ ПРОКУРОРА ВІД ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

КОВАЛЬОВА ЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 347.963 (477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВІДМОВИ ПРОКУРОРА ВІД ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ

Спеціальність 12.00.10 ─ судоустрій; прокуратура та адвокатура

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник -

Каркач Павло Михайлович,
кандидат юридичних наук, професор

ХАРКІВ ─ 2009

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..3
ВСТУП4-12
РОЗДІЛ1.Теоретичний аналіз функції підтримання державного обвинувачення в суді.......13-62
1.1. Сутність та значення державного обвинувачення в суді .....13-33
1.2. Процесуальний статус державного обвинувача ....33-61
Висновки до розділу 1.61-62
РОЗДІЛ 2. Організаційно-правові особливості формування позиції прокурора у разівідмовивідпідтриманнядержавногообвинуваченнявсуді.....63-135
2.1. Сутність та види відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді..63-99
2.2. Підстави формування позиції прокурора у разі відмови від підтримання державного обвинувачення в суді..99-134
Висновки до розділу 2.....134-135
РОЗДІЛ 3. Правові наслідки у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді для суб’єктів кримінального судочинства.....136-196
3.1. Природа та види правових наслідків відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді.136-152
3.2. Правові наслідки відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді для суду та прокурора152-164
3.3. Правові наслідки відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді для потерпілого..164-189
3.4. Правові наслідки відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді для підсудного..190-196
Висновки до розділу 3.....196-196
ВИСНОВКИ.197-201
ДОДАТКИ... 202-217
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........218-241
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АРК ─ Автономна Республіка Крим
Венеціанська комісія ─ Європейська комісія «За демократію через право»
ВСУ ─ Верховний Суд України
Ген.прокурор України ─ Генеральний прокурор України
КК України ─ Кримінальний кодекс України
КПК України ─ Кримінально-процесуальний кодекс України
КПК РФ ─ Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації
Концепція ─ Концепція реформування кримінальної юстиції України
МВС ─ Міністерство внутрішніх справ
НКЮ ─ Народний комісаріат юстиції
НЮАУ ─ Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
ПроектКПКНаціональноїкомісії─ПроектКримінально-процесуального кодексу України, що підготовлений робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права
РЄ ─ Рада Європи
СБУ ─ Служба безпеки України
СНД ─ Співдружність незалежних держав
УНР ─ Українська Народна Республіка
УРСР ─ Українська радянська соціалістична республіка
УСРР ─ Українська соціалістична радянська республіка
ЦК України ─ Цивільний кодекс України
ЦПК України ─ Цивільно-процесульний кодекс України

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Теоретичні й практичні питання, пов’язані з підтриманням державного обвинувачення в суді, а також відмовою від підтримання державного обвинувачення, набувають особливої вагомості у період становлення й розвитку в Україні правової держави, формування громадянського суспільства, активізації процесів оновлення найважливіших сфер державної влади, в тому числі судової. Втілення в життя Концепції про реформування кримінальної юстиції України та приведення кримінально-процесуального законодавства у відповідність із Конституцією України та міжнародно-правовими нормами є нагальною вимогою часу і потребує вирішення багатьох завдань, наприклад таких, як внесення змін в існуючий порядок судового розгляду кримінальних справ з урахуванням специфіки здійснення прокурором кримінально-процесуальної діяльності в суді, зокрема при його відмові від підтримання державного обвинувачення.
Проблемам кримінально-процесуальної діяльності прокурора в суді, а також таким важливим питанням, як підтримання державного обвинувачення і відмова від нього присвячені роботи багатьох учених: С.А. Альперта, М.І.Бажанова, В.І.Баскова, О.Я. Баєва, І.В. Вернідубова, Ю.М. Грошевого, В.Г. Даєва, Л.М. Давиденка, В.В. Долежана, В.С. Зеленецького, О.Б.Зозулинського, П.С. Елькинд, Ю.В. Коренєвського, П.І. Кудрявцева, М.В. Косюти, В.Ф. Крюкова, І.Є. Марочкіна, Я.О. Мотовиловкера, О.Р.Михайленка, В.Т. Маляренка, М.І. Мичка, Ю.Є. Полянського, Р.Д.Рахунова, М.В. Руденка, В.М. Савицького, І.М.Садовського, М.С.Строговича, Ж.О. Сульженко, М.В. Юрчишина, В.Д. Фінька та ін. Їх праці, у яких розглядалися найважливіші проблеми державного обвинувачення, створили основу для подальшого розвитку кримінально-процесуального законодавства. Особливої уваги заслуговують їхні ґрунтовні розробки з питань процесуальної сутності обвинувачення і його місця в кримінально-процесуальній системі, правового статусу державного обвинувача в судовому процесі і його функцій, змагальності судового процесу тощо.
Значне місце в дослідженнях науковців займає вивчення такого правового явища, як відмова прокурора від державного обвинувачення, його сутності, видів, мети, підстав, а також правових наслідків. Слід визнати, що в Україні процесуальний інститут відмови прокурора від державного обвинувачення не одержав відповідної конкретної регламентації в чинному законодавстві. Норми, що стосуються ролі й місця прокурора у судовому процесі в разі його відмови від державного обвинувачення, а також правових наслідків такої відмови для суб’єктів процесу, виписані досить узагальнено. Така невизначеність призводить до певних ускладнень у разі практичного їх застосування.
Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю з позицій нових реалій сучасності осмислити теоретичні доробки вчених і на їх підґрунті розробити науково аргументовані пропозиції та рекомендації з удосконалення законодавства, що регламентує діяльність прокурора у судовому процесі при розгляді кримінальних справ, а також у разі відмови його від підтримання державного обвинувачення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми Проблеми вдосконалення організації та діяльності суду і правоохоронних органів” та наукового напрямку кафедри Актуальні проблеми правосуддя, укріплення законності і організації боротьби зі злочинністю в Україні” (№ державної реєстрації 01106и002293). Тема затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 11 від 29.06.2004 р.).
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних і практичних основ організації підтримання державного обвинувачення в суді й відмови від нього, а також визначення правових наслідків для суб’єктів судового процесу у разі відмови прокурора від обвинувачення, аналіз відповідної законодавчої бази і розроблення та наукове обґрунтування на цій підставі пропозицій з її удосконалення, а також підвищення ефективності інституту відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення. Ця мета зумовила вирішення наступних завдань:
- дослідити сутність і значення державного обвинувачення в межах конституційної функції прокуратури підтримання державного обвинувачення в суді;
- визначити процесуальний статус прокурора як суб’єкта державного обвинувачення;
- сформулювати визначення поняття «відмова прокурора від державного обвинувачення»;
- визначити фактичні обставини, що впливають на формування позиції прокурора у разі відмови від підтримання державного обвинувачення в суді;
- виявити юридичну природу правових наслідків відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, що настають для суб’єктів судового процесу;
- проаналізувати підстави відмови прокурора від державного обвинувачення, дати характеристику їх видів;
- сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, що регламентує прокурорську діяльність по підтриманню державного обвинувачення в суді, а також у разі відмови від нього.
Об’єктом дослідження виступають прокурорські правовідносини, що виникають у зв’язку з підтриманням державного обвинувачення в суді, а також у випадках відмови прокурора від нього.
Предметом дослідження є організаційно-правові основи відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді.
Методи дослідження. У межах дисертації використовується комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження й пізнання, що застосовуються в сучасній правовій науці. За допомогою діалектичного методу наукового пізнання з’ясовано сутність діяльності прокурора в межах конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді. Використання історичного і порівняльно-правового методів дозволило простежити в історичному аспекті еволюцію становлення інституту підтримання державного обвинувачення в законодавстві. Метод функціонального аналізу дав змогу розглянути підтримання державного обвинувачення як функціональну систему, пов’язану з різноманітними процесуально-правовими й організаційними проблемами і визначити завдання прокурорської діяльності, в тому числі і у разі відмови прокурора від державного обвинувачення в суді. Догматичний аналіз норм чинного законодавства сприяв установленню колізій між ними і формулюванню пропозицій щодо вдосконалення чинних правових норм. Соціологічні методи (анкетування, опитування тощо) застосовувалися при вивченні правозастосовної прокурорської практики. Усі методи дослідження використовувались у комплексі, що забезпечило переконливість і достовірність результатів дослідження.
Істотним внеском у формування власного бачення проблем підтримання державного обвинувачення й відмови від нього стали праці таких вчених, як: С.А. Альперт, І.В. Вернидубов, Ю.М. Грошевой, В.В.Долєжан, В.С. Зеленецький, М.В. Косюта, В.Т. Маляренко, О.Р.Михайленко, М.М. Полянський, М.В. Руденко, В.М. Савицький, І.М.Садовський, М.С. Строгович, М.В. Юрчишин, В.Д. Фінько та ін.
Емпіричну базу дослідження становлять:1)статистичні дані Генеральної прокуратури України щодо підтримання державного обвинувачення прокурорами України за 2005-2008 рр.; 2) узагальнення 284-х кримінальних справ, розглянутих судами м. Харкова у 2006 р.; 3) результати анкетування 90-та прокурорів і помічників прокурорів слухачів Харківського інституту підвищення кваліфікації прокурорсько - слідчих працівників і 27-ми суддів слухачів Харківського регіонального відділення Академії суддів України (жовтень 2004 р.); 4) результати анкетування 62-х помічниківпрокурорівпрокуратурХарківськоїобласті,проведеногоусічні-березні2007р.;5)узагальнення судової практики розгляду 48-ми кримінальних справ стосовно 88-ми засуджених апеляційним судом першої інстанції Харківської області, по яких прокурори частково змінювали обвинувачення (2005р.); 6)результати анкетування по проблемах підтримання державного обвинувачення в суді 28-ми прокурорів та 32-х помічників прокурорів слухачів Інституту підвищення кваліфікації Національної академії прокуратури України (травень 2007 р.); 7)узагальнення розгляду кримінальних справ, по яких постановлені виправдувальні вироки судами Полтавської, Сумської та Харківської областей за 2007 р.
Нормативну базу наукового дослідження склали норми Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», Кримінально-процесуальний кодекс України, проект Кримінально-процесуального кодексу України, що підготовлений робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації, законодавство Російської Імперії, законодавство СРСР, постанови Пленуму Верховного Суду України, Рекомендація R (2000) 19 Комітету Міністрів державам членам Ради Європи від 6.10.2000 р. «Про роль державного обвинувачення в системі кримінального судочинства» та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на дисертаційному рівні з урахуванням положень Конституції України і законів України, міжнародних стандартів стосовно функціонування прокуратури, прокурорської практики досліджені проблеми, які виникають при підтриманні прокурором державного обвинувачення, в тому числі у разі відмови від обвинувачення, а також правові наслідки, які наступають для підсудного, потерпілого, прокурора та суду. Висновки та пропозиції, зроблені на підставі поглибленого вивчення й аналізу теми дисертації, спрямовані на сприяння оптимальній організації прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення в суді, у разі відмови від нього, а також удосконалення норм кримінально-процесуального закону і практики його застосування. Найбільш вагомими, такими, що мають як теоретичне, так і практичне значення, є положення, які виносяться на захист:
Вперше:
- розроблено систему факторів, які впливають на формування позиції державного обвинувача у разі відмови від обвинувачення;
- пропонується з метою виключення з діяльності суду як однієї із сторін судового процесу наявних елементів діяльності обвинувальної сторони із ст.254 КПК України вилучити положення, що стосується вручення підсудному копії обвинувального висновку (відповідно змінити назву зазначеної статті), і покласти цей обов’язок на прокурора, закріпивши його в окремій нормі КПК України;
-пропонується для визначення обвинувачення, яке підтримує потерпілий, в разі його незгоди з відмовою від підтримання державного обвинувачення прокурором, використовувати терміни «субсидіарний обвинувач» (для позначення нового процесуального суб’єкту) і «субсидіарне обвинувачення»;
- пропонується передбачити в нормах КПК України надання юридичним особам статусу потерпілого;
- пропонується передбачити в законі обов’язок суду у разі відмови прокурора від державного обвинувачення робити перерву в судовому процесі з тим, щоб надати державному обвинувачеві час і можливість довести до відома прокурора, який затвердив обвинувальний висновок та порушив державне обвинувачення, зміст своєї постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення; останній у разі згоди з державним обвинувачем дає на це згоду, а при незгоди відміняє постанову про відмову від державного обвинувачення і призначає іншого державного обвинувача;
-визначено, що свобода державного обвинувача від адміністративних і процесуальних вузд, що зв'язують його з прокурором-керівником, розглядається як специфічний процесуальний імунітет від адміністративного та дисциплінарного впливу керівництва;
- пропонується в наказах Генерального прокурора України, що регламентують участь прокурора в судовому процесі при підтриманні державного обвинувачення, передбачити форми взаємодії державного обвинувача з прокурором, який затвердив обвинувальний висновок. Особливу увагу приділяти призначенню і підготовці прокурорів до судового процесу. Крім цього передбачити вимоги, спрямовані на попередження незаконної та необґрунтованої відмови від державного обвинувачення.
Набули подальшого розвитку:
-положення, щодо моменту виникнення функції обвинувачення. Підтверджено, що обвинувачення як процесуальна функція виникає на стадії досудового розслідування з моменту винесення мотивованої постанови про притягнення особи в якості обвинуваченого, а в окремих випадках з моменту затримання особи, що підозрюється у вчиненні злочину, або застосування до неї запобіжного заходу до пред’явлення обвинувачення, а державне обвинувачення з моменту затвердження прокурором обвинувального висновку, тому необхідно в законодавчому порядку розмежувати поняття «обвинувачення» і «державне обвинувачення»;
-ствердження, що дії державного обвинувача, пов’язані із затвердженням обвинувального висновку, мають розглядатись не тільки як факт порушення державного обвинувачення проти особи, а як самостійна стадія кримінального процесу;
-ствердження, що під відмовою прокурора від державного обвинувачення слід розуміти постанову державного обвинувача, звернену до суду, в якій він повністю або частково заперечує обґрунтованість обвинувачення, мотивуючи неможливість його підтримання щодо підсудного, і фактично припиняє, в цілому чи в якійсь частині, провадження обвинувальної діяльності, а при певних умовах проголошує виправдувальну промову.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки, окремі положення та пропозиції можуть бути використані:
а) під час розробки нового КПК України; б) у правозастосовній діяльності під час розробки відомчих нормативних актів Генеральною прокуратурою України, а також документів прокурорів АРК, областей і прирівняних до них прокурорів; в) як наукова основа для подальшого дослідження проблем підтримання прокурором державного обвинувачення, а також відмови від нього; г) для використання в навчальному процесі під час вивчення навчальних курсів «Прокурорський нагляд», «Організація роботи в органах прокуратури», «Кримінальний процес»; д) для підготовки підручників, навчально-методичних посібників, системі підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників, суддів, адвокатів. Крім того, ці результати можуть бути враховані при вдосконаленні кримінального, кримінально-процесуального законодавства, а також законодавства, що регламентує діяльність прокурора при здійсненні функції підтримання державного обвинувачення, а також правоохоронних та правозахисних органів.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота підготовлена на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, представлена й обговорена на засіданні кафедри, схвалена та рекомендована до захисту. Основні її положення, висновки і пропозиції викладені на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях: науковій конференції молодих учених та здобувачів «Актуальні проблеми правознавства» (Харків, 11-12 жовтня 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Конституція України основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (Харків, 26-27 червня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Роль захисника у досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов’язаних із взяттям під варту» (м. Харків, 22-23 лютого 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки» (Харків, 30-31 жовтня 2007 р.); науково-практичному семінарі молодих учених та здобувачів «Проблеми судової реформи в Україні» (Харків, 9 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична наука очима молодих вчених» (Харків, 16-17 травня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Осінні юридичні читання» (Харків, 12-13 листопада 2008 р.).
Окремі результати дослідження використовуються в навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні семінарських занять з навчальних курсів «Прокурорський нагляд», «Організація роботи в органах прокуратури».
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені в 6-ти наукових статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, та тезах 7-ми доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура роботи зумовлена метою та завданням дослідження, відповідає логіці наукового пошуку й складається із вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 241 сторінка, з них основний текст - 201, додатки - 16, список використаних джерел з 248 найменувань - 24 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає у внесенні змін в існуючий порядок судового розгляду кримінальних справ у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді. Проведений аналіз правової теорії, законодавства та практики його застосування дозволяють зробити наступні висновки та пропозиції:
1. Закріплений у ст. 254 КПК України обов’язок суду вручення підсудному копії обвинувального висновку суперечить принципам незалежності суду, змагальності й диспозитивності при розгляді справ і наділяє суд властивостями сторони обвинувачення. Для усунення зазначеної невідповідності пропонується вилучити із ст. 254 КПК України положення, що стосується зазначеного обов’язку, та передбачити окрему норму, в якій закріпити обов’язок прокурора складати обвинувальний висновок і вручати його копію обвинуваченому і потерпілому.
2. Обвинувачення в суді від імені держави здійснює прокурор, тому необхідно назвати його державним обвинувачем, і в нормах КПК України розмежувати поняття «обвинувачення» і «державне обвинувачення».
3. Визначити процесуальний статус державного обвинувача як такий, що зобов’язує його, неухильно дотримуючись норм законодавства, підтримувати обвинувачення стосовно осіб, які звинувачуються у вчиненні злочину, і відмовлятися від обвинувачення щодо тих підсудних, у винності яких у прокурора немає переконання, виконуючи при цьому правозахисну функцію.
4. Норми КПК України детально не регламентують всю процедуру відмови прокурора від державного обвинувачення, що створює певні складнощі, тому для вирішення проблем, які виникають у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення доцільно передбачити в КПК України право суду не тільки закривати справу, але і постановляти виправдувальний вирок.
Пропонується передбачити в КПК України норму, яка б визначала, що після закінченні судового слідства, якщо непідтверджено вину підсудного у вчиненні злочину згідно з пунктами 1,2 ч.1 ст. 6, ч. 2 ст. 213 КПК України (реабілітуючі підстави), прокурор повинен викладати свою позицію в дебатах і попросити суд виправдати підсудного, а суд повинен не закривати провадження у кримінальній справі, а винести виправдувальний вирок.
Суд за наявності цих підстав повинен постановити виправдувальний вирок і у випадках, коли потерпілий не з’явився в судове засідання і забезпечити його явку в суд неможливо. Передбачити за наявності таких підстав право прокурора також виступати з виправдувальною промовою.
У такому разі розгляд справи досягає результату, який цілком відповідає ст. 6 Європейської конвенції, а сам підсудний внаслідок повної реабілітації одержує право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями правоохоронців, відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокурором і судом».
5. У нормах КПК України слід закріпити таке визначення: «Відмова прокурора від державного обвинувачення це постанова державного обвинувача, звернена до суду, в якій він повністю або частково заперечує обґрунтованість обвинувачення, мотивуючи неможливість його підтримання щодо підсудного, фактично припиняючи, в цілому чи в якійсь частині, провадження обвинувальної діяльності, а за певних умов проголошує виправдувальну промову».
6. Пропонуємо передбачити в новій редакції КПК України обов’язок державного обвинувача у разі відмови від обвинувачення викласти свою позицію у постанові і доповісти про свою позицію прокурору, який затвердив обвинувальний висновок. У разі, якщо прокурор не погоджується з позицією державного обвинувача, він повинен постанову про відмову від державного обвинувачення відмінити і призначити іншого державного обвинувача.
Така норма КПК України буде відповідати засаді диспозитивності і стане гарантією підвищення самостійності державного обвинувача та посилення відповідальності прокурора-керівника за організацію роботи по підтриманню державного обвинувачення в суді.
При цьому в КПК України слід передбачити обов’язок суду робити перерву в судовому засіданні для вирішення цих питань прокурором, який направив справу до суду.
7. З метою усунення неузгодженості в нормах КПК України доцільно часткову відмову від обвинувачення передбачити у ст. 264 КПК України, доповнивши її наступним положенням «Повна чи часткова відмова державного обвинувача від обвинувачення під час судового розгляду тягне за собою закриття провадження по кримінальній справі в повному обсязі або у відповідній його частині або постановлення виправдувального вироку».
8. В наказах Генерального прокурора України, що регламентують участь прокурора в судовому процесі при підтриманні державного обвинувачення, передбачити взаємодію державного обвинувача з прокурором, який затвердив обвинувальний висновок. Особливу увагу приділяти призначенню й підготовці прокурорів до судового процесу. Крім того, визначити вимоги, спрямовані на попередження незаконної та необґрунтованої відмови від державного обвинувачення.
9. Вважаємо інститут повернення судом справи на додаткове розслідування таким, що негативно впливає на якість досудового слідства та суперечить засадам судочинства і основним правам людини, тому не слід включати до нової редакції КПК України норми про повернення справи на додаткове розслідування.
10. Частину 3 ст. 264 КПК доповнити словами: «Прокурор оголошує постанову про відмову від обвинувачення і вручає її копії потерпілому і його представнику, підсудному та його захиснику, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 277 КПК. У разі відсутності підсудного чи потерпілого надати право прокурору проголошувати виправдувальну промову, а суду виносити виправдувальний вирок».
11. Нормами КПК України визнати юридичну особу потерпілим, якщо внаслідок злочину завдано шкоди діловій репутації або майнової шкоди.
Головним завданням кримінально-процесуального законодавства стосовно потерпілого є визначення його ролі повноправного учасника кримінального судочинства, позицію якого необхідно враховувати і яка повинна впливати на процесуальний розвиток справи. Зміцнення процесуальних позицій потерпілого слід розглядати як заходи, спрямовані на максимальний захист його майнових інтересів, порушених внаслідок злочину, що має відбуватись за рахунок державного фонду; гарантію такого захисту з боку держави слід закріпити в нормах КПК.
12. Пропонуємо для визначення обвинувачення, яке підтримує потерпілий в разі незгоди з відмовою прокурора державного обвинувача від підтримання державного обвинувачення, використовувати термін «субсидіарне обвинувачення».
Норми КПК України не визначають порядку оформлення вступу в судовий процес потерпілого як субсидіарного обвинувача, тому доцільно передбачити в КПК України норму, яка б регламентувала цей порядок. Пропонуємо норму такої редакції: «У випадках, коли державний обвинувач відмовився від підтримання державного обвинувачення, а потерпілий має намір підтримувати обвинувачення, він подає до суду субсидіарний позов. Про допуск потерпілого як субсидіарного обвинувача суд виносить письмову постанову, з якою знайомить потерпілого та підсудного і одночасно роз’яснює потерпілому його процесуальні права та обов’язки, в тому числі його обов’язок підтримувати обвинувачення в межах обвинувального висновку, пред’явленого підсудному органами досудового слідства чи прокурором». При цьому передбачити в законі обов’язок суду робити перерву в судовому процесі, якщо про це заявляє потерпілий, з тим, щоб він мав можливість вирішити питання про кваліфіковану допомогу по захисту його прав у судовому процесі. У нормах КПК України передбачити безкоштовну юридичну допомогу потерпілому, який заявив про своє бажання підтримувати обвинувачення.
Висновки і пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути використані у законотворчій діяльності, при прийнятті нового КПК України, Закону України „Про прокуратуру” та відомчих нормативних актів, а також в науковій роботі та в учбовому процесі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сес. Верхов. Ради України 28черв. 1996 р. Х. : Парус, 2005. 60 с.
2. Про прокуратуру: Закон України від 5.11.1991 р. № 1789-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. 1991. № 53. Ст. 793.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України: (із змінами і допов. станом на 1 жовт. 2006 р.). Х. : Право, 2006. 390 с.
4. Положение о прокурорском надзоре : утв. Всеукр. Центр. Исполн. Ком. 28 июня 1922 г. // Собр. Узаконений УССР. 1922. № 28. Ст.440.
5. О прокуратуре СССР : Закон СССР от 30 нояб. 1979 р. // Ведомости Верхов. Совета СССР. 1979. № 49. Ст. 843.
6. Шифман М. Л. Прокурор в уголовном процессе (стадия судебного разбирательства) / М. Л. Шифман. М. : Юрид. изд-во М-ва юстиции СССР, 1948. 247 с.
7. Шпилев В. Н. Содержание и формы уголовного судопроизводства / В. Н. Шпилев. Минск : Изд-во БГУ, 1974. 141 с.
8. Савицкий В. М. Государственное обвинение в суде / В. М. Савицкий. М.: Наука, 1971. 343 с.
9. Зеленецкий В. С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе / В. С. Зеленецкий. Харьков: Вища шк., 1979.-143 с.
10.Кримінальний процес України : підручник / за ред. Ю. М. Грошевого, В.М.Хотенця. Х. : Право, 2000. 494 с.
11.Концепція про реформування кримінальної юстиції : затв. Указом Президента України від 8.04.2008 р. № 311/2008 // Офіц. вісн. України. 2008. № 27. Ст. 838.
12.Проект Кримінально-процесуального кодексу України, підготовлений робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, станом на вересень 2008 р.
13.Миньковский Г.М. Окончание предварительного расследования и право обвиняемого на защиту / Г.М. Миньковский. М.: Госюриздат, 1957. 210с.
14.Подольная Н.П. Деятельность прокурора по делам с обвинительным заключением: автореф. дис. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовный процесс» /Н.П. Подольная. . М.: ВЮЗИ, 1975. . 23с.
15.Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу / Л.М. Лобойко. . К.: Центр навч. літ., 2005. . 176 с.
16.Маляренко В. Т. Прокурор у кримінальному судочинстві : деякі проблеми та шляхи їх вирішення / В. Т. Маляренко, І. В. Вернидубов. К. : Юрінком Інтер, 2001. 240 с.
17.Колоколов Н. А. Судебный контроль в стадии предварительного расследования / Н. А. Колоколов. Курск : [б. и.], 2000. 330 с.
18.Павловский О. Состязательное правосудие нуждается в дополнительном источнике права / О. Павловский // Рос. юстиция. 2003. № 7. С. 43-44.
19.Долєжан В. В. Вимоги до прокурорів-обвинувачів у світлі рекомендацій Ради Європи / В. В. Долєжан, Ю. Є. Полянський // Вісн. прокуратури. 2003. № 12. С. 9-12.
20.Альперт С. А. Государственное обвинение и проблемы повышения его качества / С. А. Альперт // Закон Украины О прокуратуре”: теория и практика его применения : краткие тез. докл. и научн. сообщ. респ. науч.-практ. конф., 18 марта 1992 г. Х., 1992. С. 73-74.
21.Вернидубов І. В. Підтримання прокуратурою державного обвинувачення в суді: здійснення правосуддя за Конституцією України / І. В. Вернидубов // Право України. 1998. № 4. С. 27-30.
22.Вільчик Т. Б. Забезпечення всебічності, повноти і об’єктивності дослідження обставин кримінальної справи засобами прокурорського нагляду : автореф. дис. на здобут. наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.10 «Судоустрій. Прокуратура та адвокатура» / Т. Б.Вільчик. Х. : [б. в.], 1993. 25 с.
23.Крючко Ю. И. Поддержание государственного обвинения по делам об умышленных убийствах: учебное пособие /Ю. И. Крючко. . Полтава.: «Друкар», 1999. . 144 с.
24.Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення : наказ Ген. прокурора України від 19.09.2005 р. № 5 гн [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.nau.kiev.ua. Заголовок з екрану.
25.Про внесення змін до Закону України Про прокуратуру” : Закон України від 21.06.2001 р. № 2663-Ш // Відом. Верхов. Ради України. 2001. №44. Ст. 233.
26.Щерба С. П. Прокуратура в странах СНГ: правовой статус, функции, полномочия / С. П. Щерба, Т. А. Решетникова, О. А. Зайцев. М. : Экзамен, 2007. 558 с.
27.Михайленко О. Р. Критичні погляди щодо деяких положень реформування органів прокуратури України / О. Р. Михайленко // Кримін. право України. 2006. № 10. С. 14-17.
28.Зеленецкий В. С. Функциональная структура прокурорской деятельности : учеб. пособие / В. С. Зеленецький ; Харьк. юрид. ин-т. Харьков : [б. и.], 1978. 78 с.
29.Зозулинский А. Б. Задачи, полномочия, формы и методы деятельности государственного обвинителя : конспект лекций / А. Б. Зозулинский. Харьков : Фил. прокуратуры СССР, 1983. 26 с.
30.Королев Г. Н. Прокурорское уголовное преследование в Российском процессе / Г. Н. Королев. М. : Юрлитинформ, 2006. 360 с.
31.Баев О. Я. Прокурор как субъект уголовного преследования : науч.- практ. пособие / О. Я. Баев. М. : Юрлитинформ, 2006. 144 с.
32.Давиденко Л. М. Кримінальне переслідування як форма прокурорської діяльності у сфері протидії злочинності / Л. М. Давиденко, В. М. Куц // Вісн. Акад. прокуратури України. 2007. № 1. С. 83-90.
33.Косюта М. В. Перспективи реформування законодавства про прокуратуру / М. В. Косюта // Вісн. прокуратури. 2007. № 7. С. 12-17.
34.Анкудинов О. Т. Прокурорский надзор. Российская прокуратура в правовом демократическом государстве : учебник / О. Т. Анкудинов, А. Н. Резинкина. 2-е изд. перераб. и доп. М. : Норма. 2008. 404 с.
35.Тацій В. Я. Судові гарантії захисту прав та свобод людини і громадянина у проекті Конституції України / В. Я. Тацій, Ю. М. Грошовий // Право України. 1992. № 10. С. 6-8.
36.Косюта М. В. Актуальні питання підтримання державного обвинувачення в суді / М. В. Косюта // Право України. 2001. № 8. С. 71-78.
37.Мичко М. І. Функції та організаційний устрій прокуратури /М.І.Мичко. Донецьк : Донеччина, 1999. 180 с.
38.Давиденко Л. М. Функції прокуратури України згідно з новою Конституцією України / Л. М. Давиденко // Право України. 1997. №6. С. 45-46.
39.Долежан В. В. Проблемы компетенции прокуратуры : автореф. дис. на соиск. научной степени докт. юрид. наук: спец. 12.00.11 «Судебная власть, прокурорский надзор, организация правоохранительной деятельности, адвокатура» / В. В. Долежан. М., 1991. 48 с.
40.Сибилева Н. В. Процессуальное положение прокурора в суде первой инстанции при рассмотрении уголовных дел / Н. В. Сибилева // Закон Украины О прокуратуре”: теория и практика его применения: краткие тез. докл. и научн. сообщ. респ. науч.-практ. конф., 18 марта 1992 г. Х., 1992. С. 71-72.
41. Кримінальний кодекс України : затв. Законом України від 05.04.2001р. №2341-III // Відом. Верхов. Ради України. 2001. № 25/26. Ст. 131.
42.Загальна декларація прав людини.: . К. . Укр.Правнича Фундація, 1995. 12 с.
43.Тацій В.Я. Дороговказ у майбутнє людства: до 60-річчя Загальної декларація прав людини / В.Я. Тацій // Голос України. . 2008. . № 235 (9груд.) . С. 9
44.Давыденко Л. М. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы / Л. М. Давиденко. Х. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2006. 302 с.
45.Середа В. О. Проблеми підвищення ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.10 / Середа Віктор Олександрович. Х., 2005. 233 с.
46.Новий тлумачний словник української мови. . Т.2. . К.: Аконіт. . 1999. . 910 с.
47.Сульженко Ж. О. Проблеми участі прокурора в судовому розгляді кримінальних справ: автореф. дис. на здобут. наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 «Судоустрій; прокурорський нагляд; адвокатура»/ Ж.О. Сульженко. Х. : [б. в.], 1995. 32 с.
48.Бойков А. Д. Проблемы судебной реформы / А. Д. Бойков // Совет. государство и право. 1991. № 4. С. 13-23.
49.Косюта М. В. Прокурорська система України в умовах демократизації суспільства / М. В. Косюта. О. : Юрид. л-ра, 2002. 376 с.
50.Альперт С. А. Государственное обвинение в структуре прокурорской деятельности / С. А. Альперт // Проблеми організації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах. Х., 1998. С. 86-91.
51.Корж В. П. Промова прокурора по кримінальній справі: навч. посіб. / В.П.Корж. Х., 1999. 25 с.
52.Маляренко В.Т. Реалізація основних конституційних засад судочинства в кримінально-процесуальному законодавстві України: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.09 / Маляренко Василь Тимофійович О. : [б. в.], 1998. 215 с.
53.Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України: Закон України від 21.06.2001 р. № 2533-Ш // Відом. Верхов. Ради України. 2001. № 34/35. Ст. 187.
54.Узагальнення судової практики за 2005 р. Архив Апеляційного суду Харківської області, 01-4/2005.
55.Мычко Н. И. Прокуратура Украины: роль и место в системе государственной власти / Н. И. Мычко. Донецк : Донеччина, 1999. . 256с.
56.Медведько О. Із виступу на розширеному засіданні колегії за підсумками роботи у 2008 році / О. Медведько // Вісн. прокуратури. . 2009. . №2 (29). . С. 3-22
57.Маляров М. П. Поддержание государственного обвинения в суде /М.П.Маляров. М. : Юрид. лит., 1970. 180 с.
58.Гладышева О. В. Проблемы поддержания государственного обвинения в суде первой инстанции /О. В. Гладышева, Х. М. Лукожев. М.: «Юрлитинформ», 2009. . 200 с.
59.Терехов Е. Отказ прокурора от уголовного преследования по законодательству Австрии / Е. Терехов // Законность. . 2008. . №5. . С.50-53
60.Кореневский Ю. В. Государственное обвинение в условиях судебной реформы (процессуальные, тактические и этнические аспекты) / Ю. В. Кореневский // Государство и право. 1992. № 6. С. 70-77.
61.Гущин В. З. Правозащитные функции прокуратуры в постсоциалистическом государстве /В. З. Гущин, А. В. Чурилов // Государство и право. . 1998. . №5, С. 63
62.Поддержание государственного обвинения в суде с участием присяжных заседателей: науч.-практ. пособие / НИИ проблем укрепления законности и правопорядка. М. 2002. 98 с.
63.Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса : учебник: в [2 т. ] / М. С. Строгович. М. : Наука, 1968. Т. 1: Основные положения науки советского уголовного процесса. 470 с.
64.Савицкий В. М. Очерк теории прокурорского надзора в уголовном судопроизводстве / В. М. Савицкий. М. : Наука, 1975. 384 с.
65.Полянский Н. Н. Прокурор в уголовном процессе / Н. Н. Полянский. М. 1948. 202 с.
66.Бойков А. Д. Третья власть в России / А. Д. Бойков М.,1997. 120 с.
67.Басков В. И. Прокурорский надзор за исполнением законов при рассмотрении уголовных дел в судах / В. И. Басков. 2-е изд., перераб. и доп. М. : Юрид. лит., 1986. 288 с.
68.Басков В. И. Прокурорский надзор как гарантия правосудия / В. И. Басков. // Проблемы прокурорского надзора. М. 1972. 152 с.
69.Долгова А. И. О понятии прокурорского надзора в уголовном судопроизводстве / А. И. Долгова // Проблемы борьбы с преступностью : материалы третьей науч. конф. аспирантов и соискателей. М., 1968. C.264-267.
70.Чеканов В.Я. Прокурорский надзор в уголовном судопроизводстве / В.Я.Чеканов. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1972. 188с.
71.Агеева Г. Н. О процессуальном положении прокурора в судебном разбирательстве / Г. Н. Агеева // Ученые зап. / Всесоюз. юрид. заоч. ин-т. М., 1958. Вып. 6 : Вопросы советского уголовного процесса. С. 116-132.
72.Березовская С. Г. Прокурорский надзор в СССР / С. Г. Березовская, В.К.Звирбуль, М. Ю. Рагинский. М.: Юрид. лит., 1982. 350 с.
73.Даев В. Г. Основы теории прокурорского надзора / В. Г. Даев, М.Н.Маршунов. Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. 136 с.
74.Кокорев Л. Д. Участники правосудия по уголовным делам / Л.Д.Кокорев. Воронеж: Изд-во Воронеж.гос.ун-та, 1971. 160 с.
75.Середа В. О. Як підвищити ефективність державного обвинувачення в суді / В. О. Середа. Х. : Харків юрид., 2007. 304 с.
76.Комментарии и разъяснения к Федеральному Закону «О прокуратуре Российской Федерации» / Кириллова Н. П., Лукичев Ю. А., Рохлин В. И. и др. СПб. 1999. 720 с.
77.Бойков А. Проблемы развития правового статуса Российской прокуратуры (в условиях переходного периода) / А. Бойков, К. Скворцов, В. Рябцев. М: Изд-во НИИ проблем укрепления законности и правопорядка. 1998. 92 с.
78.Демидов И. Отказ прокурора от обвинения / И. Демидов, А. Тушев // Рос. юстиция. 2002. № 8. С. 25-27.
79.Ковалев М. А. Прокурорский надзор за обеспечением прав личности при расследовании преступлений / М. А. Ковалев. М.: Моск.гос.ун-т, 1981. 160 с.
80.Грошевой Ю. М. Прокурор в системе сдержек и противовесов” в разграничении и взаимодействии властей / Ю. М. Грошевой // Проблеми розвитку прокуратури в Україні в умовах становлення демократичної правової держави : матеріали республ. наук.-практ. конф., Київ, 26 груд. 1995 р. К., 1996. С. 34.
81.Курочкина Л. А. Обеспечение прокурором прав участников судебного разбирательства уголовных дел / Л. А. Курочкина. М. : Юрлитинформ, 2004. 160 с.
82.Уголовно-процессуальное право Российской Федерации / Отв. ред. П.А.Лупинская. М.: Юрист, 1998. 591 с.
83.Полянский Н. Н. Очерк общей теории уголовного процесса / Н. Н. Полянский. М. : Право и жизнь, 1927. 127 с.
84.Финько В. Д. Прокурор в судебном разбирательстве уголовных дел : конспект лекции / В. Д. Финько ; Харьк. юрид. ин-т. Х. : [б. и.], 1965. 27 с.
85. Щодо покращення участі організації прокурорів в судах: вказівка Генерального прокурора від 9 січня 2007 р. №1 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.nau.kiev.ua. Заголовок з екрану.
86.Гродзинский М. М. Некоторые проблемы теории косвенных доказательств / М. М. Гродзинский // Вопросы криминалистики. М., 1964. № 11. С.3-12.
87.Каркач П. М. Державне обвинувачення в суді: конституційна функція прокуратури : навч.-метод. посіб. / П. М. Каркач. Х. : Право, 2007. 207с.
88.Кожевніков Г. К. Державне обвинувачення як елемент переслідування / Г.К. Кожевніков // Вісн. Акад. прокуратури України. 2006. № 1. С. 46-48.
89.Коваленко Є. Г. Кримінальний процесс України : навч. посіб. / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. К. : Юрінком Інтер, 2004. 688 с.
90.Ковальова Я. О. Проблемні аспекти відмови державного обвинувача від обвинувачення / Я. О. Ковальова // Вісн. Акад. прокуратури України. 2007. № 1. С. 112-115.
91.Михайленко О. Р. Прокуратура України : підручник / О. Р. Михайленко. К. : Юрінком Інтер, 2005. 296 с.
92.Каркач П. М. Прокурорський нагляд в Україні / П. М. Каркач. Луганськ : РВВ ЛАВС, 2004. 296 с.
93.Давыденко Л. М. Проблемы предупреждения преступности органами прокуратуры : дис. доктора юрид. наук: 12.00.08 / Давиденко Леонид Михайлович. Х., 1989. 448 с.
94.Сухонос В. В. Прокуратура України: академічний курс /В. В. Сухонос, В.П. Лакизюк, Л. Р. Грицаєнко, М. В. Руденко. Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. 566 с.
95.Ільковець Л. Проблеми повноважень і місця прокурора у кримінальному процесі України / Л. Ільковець // Реформування органів прокуратури України. К., 2001. 180 с.
96.Архипов В. Прокурор в суде / В. Архипов // Социалист. законность. 1961. № 4. С. 33-37.
97.Прокурорский надзор за законностью рассмотрения в судах уголовных дел / под общ. ред. А. Н. Мишутина. М. : Госюриздат, 1963. 323 с.
98.Государственный обвинитель в советском суде / под общ. ред. А.Болдырева. М. : Госюриздат. 1954. 307 с.
99.Чельцов М. А. Уголовный процесс / М. А. Чельцов. М. : Изд-во М-ва юстиции СССР, 1948. 624 с.
100. Матієк С. Відмова прокурора від обвинувачення як наслідок його обвинувальної діяльності / С. Матієк // Вісн. прокуратури. 2002. № 3. С. 25-29.
101. Алиев Т.Т. Основные начала уголовного судопроизводства / Т.Т. Алиев, Н.А. Громов. М.: Юрлитинформ, 2003. 78 с.
102. Божьев В.П. Уголовный процесс: учебник / В. П. Божьев. М.: Юрлитинформ, 2003. 105 с.
103. Гуценко К.Ф. Уголовный процесс: учебник / К. Ф. Гуценко. М.: Экзамен, 2000. 88 с.
104. Ульянова Л.Т. Конституция Российской Федерации и принципы уголовного судопроизводства / Л. Т. Ульянова. М.: Юрлитинформ, 1995. 167 с.
105. Зеленецкий В.С. Принципы государственного обвинения / В.С.Зеленецкий // Социальная справедливость охраны прав обвиняемого. Кемерово. 1989 С. 59-66
106. Міжнародний пакт про громадські та політичні права. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.: К.: Укр.правнича Фундація, 1995. 39 с.
107. Сухарев А.Я. Законность - универсальная ценность демократического общества / А. Я. Сухарев // Прокурорская и следственная практика. 1998. №3. С. 118.
108. Кац Ц. М. Проблемы совершенствования процессуальной формы и деятельности / Ц. М. Кац // Юридические гарантии применения прав и режим социалистической законности. Ярославль.,1976. Вып.2. С.147.
109. Фаткуллин Ф. Н. Обвинение и судебный приговор / Ф. Н. Фаткуллин. Казань : Изд-во Казан. ун-та , 1965. 531 с.
110. Научно-практический комментарий к уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / под общ. ред. В. М. Лебедева. М. : Спарк, 1995. 613 с.
111. Зеленецкий В.С. Понятие позиции прокурора в советском уголовном процессе / В.С.Зеленецкий // Борьба с преступностью на современном этапе: Межвузовский тематический сборник. Барнаул: изд. АГУ, 1982. 156 с.
112. ДолговаА.И. Прокурорский надзор в советском уголовном судопроизводстве: автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук: спец. №715 «Уголовное право и уголовный процесс» / А. И. Долгова. М., 1969. 16 с.
113. Васильев В. Л. Юридическая психология: учеб. для вузов / В. Васильев. 5-е изд., перераб. и доп. СПб.: Питер, 2003. 656 с.: (Серия «Учебник нового века»).
114. Грошевой Ю. М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве / Ю. М. Грошевой Х. : Вища шк., 1975. 144 с.
115. Гибадуллин А. Отказ прокурора от государственного обвинения / А.Гибадуллин, З. Гатауллин // Законность. 2007. № 8. С. 50-52.
116. Землянухин А. В. Отказ от обвинения в системе уголовно-процессуальных актов: автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук: спец.: 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза» / А. В. Землянухин, Саратов, 2005. 27 с.
117. Зеленецкий В. С. Отказ прокурора от государственного обвинения : учеб. пособие / В. С. Зеленецкий ; Харьк. юрид. ин-т. Харьков : [б. и.], 1979. 112 с.
118. Кобзарь В. Отказ прокурора от обвинения / В. Кобзарь // Законность. 2001. № 4. С. 24-26.
119. Маляренко В. Г. Про відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді та її правові наслідки / В. Г. Маляренко, І.В.Вернидубов // Вісн. Верхов. Суду України. 2002. № 4. С. 31-38.
120. Павлишин А. Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді. Правові наслідки / А. Павлишин // Прокуратура. Людина. Держава. 2005. № 2. С. 54-61.
121. Трофименко В. Деякі особливості відмови від обвинувачення / В.Трофи