ПРОБЛЕМИ СУДДІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ

ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

Білова Ольга Валентинівна

УДК 347.962 (477)

ПРОБЛЕМИ СУДДІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність: 12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник Марочкін Іван Єгорович,

кандидат юридичних наук, професор

Харків 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ 1. ЗАСАДИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОРГАНІВ СУДДІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ.. 10

1.1. Поняття й становлення суддівського самоврядування в Україні, гарантії його забезпечення. 10

1.2. Суддівське самоврядування як публічно-правова корпорація: ознаки та загальні риси 60

1.3. Система та принципи діяльності органів суддівського самоврядування. 74

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1. 98

РОЗДІЛ 2. КОМПЕТЕНЦІЯ ОРГАНІВ СУДДІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ 100

2.1.Повноваження органів суддівського самоврядування. 100

2.2. Форми управлінської діяльності органів суддівського самоврядування. 121

2.3. Забезпечення прозорості в діяльності органів суддівського самоврядування 136

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2. 145

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ СУДДІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ 151

ВИСНОВКИ.. 169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 176

Додаток 1. 193

Додаток 2. 194

ВСТУП

Актуальність теми визначається необхідністю комплексного дослідження інституту суддівського самоврядування в Україні як складника незалежності судової влади, його організаційно-правових проблем і гарантій функціонування, місця в управлінні судовою системою, а також накреслення шляхів оптимізації його статусу.

Сучасний етап розвитку українського суспільства, становлення й розвиток правової держави, формування громадянського суспільства зумовлюють дослідження гарантій забезпечення незалежності судової влади, як однієї із значимих демократичних засад суспільства, реалізація якої є важливою умовою побудови правової держави. У системі таких гарантій важливе місце посідає суддівське самоврядування як форма участі суддівської спільноти в управлінні судовою системою, забезпечення незалежності судів і суддів. Крім того, суддівське самоврядування є визначальним органом суддівського співтовариства, який має реальні можливості впливати на публічну владу у формуванні судової політики, представляти інтереси останньої у взаємодії з іншими гілками влади.

Перелічене вище й відсутність цілісних, системних монографічних розробок стосовно порушуваних у дисертації проблем і визначають актуальність теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є елементом комплексної цільової програми «Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (державна реєстрація № 0186.0.099031).

Мета й завдання дисертаційного дослідження. Мета дослідження полягає в: (а) науково-теоретичному аналізі засад правового статусу суддівського самоврядування в Україні, (б) визначенні організаційно-правових проблем діяльності органів суддівського самоврядування, (в) опрацюванні шляхів розв’язання зазначених проблем. Для досягнення цієї мети авторкою дисертації вирішувалися такі наукові завдання:

- теоретично визначити засади правового статусу органів суддівського самоврядування;

- проаналізувати ґенезу становлення суддівського самоврядування в Україні й гарантії його забезпечення;

- дослідити систему й компетенцію органів суддівського самоврядування;

- розкрити повноваження цих органів та форми їх діяльності;

- на підставі проведеного дослідження внести пропозиції по вдосконаленню Законів України «Про судоустрій України», «Про статус суддів», а також запропонувати авторську модель проекту закону «Про суддівську спільноту в Україні».

Об’єктом дослідження є сучасний стан і подальший розвиток інституту суддівського самоврядування в умовах побудови в Україні демократичної, правової держави, його місце в суспільстві та в ієрархії судової влади, проблеми формування й діяльності суддівського самоврядування.

Предметом дослідження служать правовідносини, що виникають у процесі функціонування суддівського самоврядування в Україні, а також сукупність нормативних положень, що регламентують питання діяльності органів суддівського самоврядування у різних державах.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система загальнонаукових та спеціальних методів й прийомів наукового дослідження. Так, метод системно-структурного аналізу застосовувався для визначення структури дослідження, існуючих теоретичних розробок інституту суддівського самоврядування; сучасного нормативного регулювання його діяльності. Зазначене дало можливість відповісти на порушені в дисертації питання й сформулювати пропозиції щодо вдосконалення діяльності органів суддівського самоврядування. Широке застосування отримав метод порівняльно-правового аналізу (проаналізовано законодавство України, Російської Федерації, США та інших держав, норми міжнародного права). За допомогою формально-логічного й предметно-теоретичного методів наукового пізнання досліджувалося законодавство, що регламентує діяльність суддівського самоврядування. Для обробки даних застосовувався також статистичний метод, що дозволило виявити деякі тенденції кількісних та якісних показників діяльності органів суддівського самоврядування з розгляду звернень громадян, а також обробити анкети опиту суддів з окремих питань діяльності суддівського самоврядування. Усі методи дослідження використовувались у взаємозв’язку, що забезпечило переконливість й достовірність наукових результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на загальних досягненнях юридичної науки.

Комплексний підхід й використання зазначених наукових методів доз волили авторці всебічно розглянути інститут суддівського самоврядування.

Теоретична основа дисертаційного дослідження ґрунтується на загальних засадах теорії судової влади, а також принципах організації й діяльності органів суддівського самоврядування, які досліджувалися.

Загальні питання гарантій забезпечення незалежності судової влади й діяльності суддівського самоврядування в Україні розглядалися у працях таких українських і російських вчених, як О.Б. Абросімова, В.Ф. Бойко, М.М. Бородін, В.Д. Бринцев, О.В. Бурдіна, В.В. Городовенко, Ю.М. Грошевий, В.В. Долежан, С.В. Ківалов, В.І. Косарев, В.В. Кривенко, Р.О. Куйбіда, О.Є. Кутафін, Д.О. Луспеник, В.Т. Маляренко, І.Є. Марочкін, О.Р. Михайленко, Л.М. Москвич, І.В. Назаров, Г.М. Омеляненко, І.Л. Петрухін, П.П. Пилипчук, А.О. Селіванов, Н.В. Сібільова, М.І. Сірий, В.В. Сердюк, С.Г. Штогун та деяких інших.

У роботі над дисертацією значну увагу приділено змісту управлінського впливу суддівського самоврядування на судову систему України, при цьому використовувалися здобутки таких вчених-державознавців, як В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчук, Д.М. Бахрах, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, В.Я. Малиновський, Л.А. Міцкевич, О.Ф. Скакун, Ю.М. Старілов, В.Є. Чиркін та деяких інших щодо сутності та змісту державного управління.

В той же час в Україні бракує концептуальних досліджень теоретичних й методичних засад суддівського самоврядування. Особливо ці питання актуалізуються у світлі проведення судово-правової реформи, що дозволяє з новітніх позицій переосмислити засади незалежності судової влади, в тому числі й суддівське самоврядування.

Емпірично-правова база дослідження складається з узагальнення статистики про діяльність суддівського самоврядування в Україні, вибіркового аналізу діяльності рад суддів (Харківська, Запорізька, Сумська області), вивчення рішень Ради суддів України, рад суддів Харківської, Запорізької, Сумської областей, а також анкетування суддів.

Правове підґрунтя дослідження становлять Конституція України, Закони України «Про судоустрій України», «Про статус суддів», рішення Конституційного Суду України, а також норми міжнародного права.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на монографічному рівні, з врахуванням положень Конституції та законів України, міжнародно-правових стандартів організації судової влади та статусу суддів, законодавства зарубіжних країн, правозастосовчої практики комплексно досліджено проблеми суддівського самоврядування в Україні. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в науково-теоретичних положеннях, висновках і рекомендаціях, що виносяться на захист. Найважливішими з них є нижченаведені.

Уперше:

- на рівні дисертаційного дослідження проаналізовано сутність суддівського самоврядування в Україні; суддівське самоврядування розглядається як створене в силу закону об’єднання особливого виду публічної корпорації, утворене шляхом участі суддів у державному управлінні судами для вираження своїх інтересів як носіїв судової влади та з метою забезпечення незалежності судової влади, до складу якого входять на умовах обов’язкового членства судді судів усіх рівнів, об’єднані правилами суддівської поведінки та іншими обов’язковими для усіх суддів корпоративними актами;

на підставі аналізу чинного законодавства визначено проблеми формування, принципи організації та діяльності суддівського самоврядування, їх повноваження; зокрема, до принципів суддівського самоврядування віднесені законність, самостійність, корпоративність, ієрархічність побудови, колегіальність, транспарентність, аполітичність, доступність, додержання принципів незалежності суддів та невтручання в судову діяльність;
на підставі теоретичних розробок, нормативної бази та аналізу практики діяльності органів суддівського самоврядування сформульовані ознаки та функції цих органів, окремо наголошено на виключність ролі органів суддівського самоврядування в забезпеченні незалежності судової влади, представництві інтересів суддівської спільноти та судової системи в цілому перед публічною владою та у взаємовідносинах з іншими гілками влади.
А також :
запропоновано класифікацію форм суддівського самоврядування відповідно до їх змісту, суб’єктного складу, функціонального спрямування, обсягу повноважень тощо;
детально досліджено засади транспарентності й доступності органів суддівського самоврядування, запропоновано механізми реалізації транспарентності та доступності їх діяльності;
обґрунтовано необхідність розмежування понять «суддівське співтовариство» і «суддівське самоврядування».Перше є ширшим поняттям, оскільки охоплює й інші органи, у створенні й діяльності яких беруть участь представники інших гілок влади;

проаналізовано структуру суддівського самоврядування в Україні й запропоновано заходи щодо оптимізації, побудови його системи на підставі аналізу національного законодавства та відповідних міжнародно-правових стандартів;

підкреслено необхідність подальшого вдосконалення системи забезпечення діяльності судів та суддів і наголошено на виключній ролі в цих процесах суддівського самоврядування. Запропоновано наділити Верховний Суд України та Раду суддів України правом законодавчої ініціативи, надати їм право брати участь у розробці Державного бюджету України в частині забезпечення діяльності судів та суддів, ввести державну судову адміністрацію до структури Верховного Суду України як його департаменту;

досліджено існуючи моделі суддівського самоврядування у світовій практиці (Росії, Білорусії, США та інших країн), міжнародні стандарти суддівського самоврядування і внесено пропозиції щодо адаптації до них національної системи суддівського самоврядування.

На підставі авторського бачення розглянутих у дисертації проблем запропоновано низку відповідних змін до Конституції України, Законів України «Про судоустрій України», «Про статус суддів», а також авторську модель проекту Закону «Про суддівську спільноту в Україні».

Практичне значення результатів полягає в тому, що сформульовані авторкою висновки, окремі положення й пропозиції можуть бути використані а) у правотворчій діяльності у процесі підготовки нових і вдосконаленні чинних Законів України «Про судоустрій України» та «Про статус суддів»; (б) у науково-дослідницькій роботі дисертація може стати науковим підґрунтям для подальшого опрацювання проблем суддівського самоврядування; (в) у навчальному процесі при підготовці відповідної навчально-методичної літератури, на заняттях у юридичних вищих навчальних закладах, у системі підвищення кваліфікації суддів.

Апробація результатів дисертації. Робота підготовлена на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, обговорена і схвалена на її засіданні і рекомендована до захисту.

Основні положення даного наукового дослідження доповідались дисертанткою на конференції молодих вчених м. Харкова «Актуальні проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, 2001 р.) та на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (м. Харків, 2007 р.). Окремі питання дослідження використовуються в учбовому процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Публікації. Основні положення наукових пошуків відбиті в 4-х наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, та 2-х тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до мети, предмета й логіки дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (232 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертації 194 стор., з яких 175 стор. становить основний текст.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових завдань, що полягає у розробці основних теоретичних положень і практичних питань діяльності суддівського самоврядування в Україні. Зроблено, зокрема, такі висновки:

1. Управління судами здійснюється шляхом: 1) організаційного та ресурсного забезпечення діяльності судів; 2) забезпечення статусу суддів (суддівської кар’єри) та 3) забезпечення умов для проходження судових справ у судах у встановлені строки і з додержанням належної процедури.
2. Існуюча модель судового управління, за якої повноваження щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції покладається на орган державної виконавчої влади Державну судову адміністрацію, суперечить міжнародному досвіду забезпечення незалежності судової влади, оскільки унеможливлює адміністративну автономію судів та суддів.
3. Суддівське самоврядування є делегованим і гарантованим правом суддівської спільноти та утворюваних нею органів на незалежне і самостійне вирішення віднесених до її компетенції питань управління судами та суддями. Основними особливостями суддівського самоврядування є порядок його утворення, способи вираження інтересів суддів як носіїв судової влади через органи суддівського самоврядування та межі їх участі у процесі управління.
4. Суддя є носієм суддівського самоврядування через свій професійний статус. Через це суддівське самоврядування є публічною корпорацією, об’єднанням, асоціацією усіх суддів судів усіх рівнів та компетенцій, наділених державними повноваженнями, що формується на підставі закону за професійною ознакою, за обов’язковим членством в ній суддів, із передбаченою системою органів суддівської спільноти, яка виражає інтереси усіх суддів як носіїв судової влади.
5. Вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні можливе тільки завдяки тісний взаємодії органів суддівського самоврядування, що веде до створення між ними таких стійких системних зв’язків та якостей, що дозволяє вести мову про систему цих органів, які характеризуються наявністю впорядкованої системи елементів, що характеризуються: 1) спільністю природної якості; 2) взаємодоповненням; 3) ієрархічністю, багаторівневістю побудови; 4) здатністю до самовдосконалення й розбудови; 5) обміном інформацією.

6. Система суддівського самоврядування ґрунтується на певних принципах, що відображають його роль та особливості у громадянському суспільстві: законність, самостійність, корпоративність, ієрархічність побудови, колегіальність, транспарентність, аполітичність, доступність, додержання принципів незалежності суддів, невтручання в судову діяльність та ін.

7. Питання внутрішньої діяльності судів окреслені законом через завдання органів суддівського самоврядування, при цьому характер та обсяг повноважень, делегованих державою цим органам, є нечітко визначеними і не співпадають із функціональною спрямованістю органів суддівського самоврядування. Предмет відання органів суддівського самоврядування є значно ширшим, оскільки їм делеговані повноваження для забезпечення управління судами та суддями як внутрішнього, так і зовнішнього характеру.

8. Існуюча в Україні модель формування суддівського корпусу суперечить міжнародним стандартам незалежності судової влади, до того ж окремі повноваження Вищої ради юстиції та кваліфікаційних комісій суддів співпадають. З метою уникнення дублювання між зазначеними органами доцільно визначитися стосовно їх одночасного існування. При цьому найбільш наближеними до суддівської спільноти є кваліфікаційні комісії суддів, склад яких має відповідати вимогам незалежності судової влади.

9. Основною правовою формою діяльності суддівського самоврядування є рішення, які приймаються колективно суддівською спільнотою, тобто правові документи, що містять в собі колективне рішення суддівської спільноти відповідної організаційної форми діяльності, прийняті в межах її компетенції і спрямовані на регулювання діяльності судів або вирішення індивідуальних питань, мають корпоративно-обов’язковий характер, видаються суддівською спільнотою або уповноваженими нею представниками відповідно до встановленої процедури з метою досягнення мети суддівського самоврядування, вирішення його завдань та здійснення самоврядних функцій.

Такими рішеннями: а) затверджуються регламенти і положення з питань здійснення суддівського самоврядування; б) затверджуються нормативно-правові акти з питань організації діяльності судів та суддів; в) обираються представники суддівського співтовариства на виборні посади: суддів Конституційного Суду України, членів Вищої Ради юстиції, голів рад, заступників голів і секретарів рад та звільняються з таких посад; г) обираються делегати на конференції суддів та на з’їзд суддів України; ґ)погоджується видання нормативно-правових та індивідуальних правових актів іншими органами; д) погоджується видання нормативно-правових та індивідуальних правових актів іншими органами; е) вирішуються відповідно до закону питання, пов’язані із призначенням суддів на адміністративні посади в судах; є) вносяться звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності суду керівників тощо.

10. Оскільки суддівське самоврядування є корпоративним об’єднанням,

корпоративні норми його органів визначають обсяг, характер межі можливої та належної поведінки членів суддівської спільноти і мають певні ознаки, які відрізняють їх від корпоративних норм інших об’єднань громадян, а саме: 1) встановлюються від імені суддів, об’єднаних у конкретні форми діяльності органів суддівського самоврядування і виражають волю (інтерес) цієї спільноти, яка проте має узгоджуватися із суспільним інтересом, визначеним законом; 2) мають значення як для внутрішньої діяльності суддівської спільноти, обов’язкові для її членів з додержанням вимог ієрархічної побудови системи суддівського самоврядування, так і для зовнішньої діяльності судів, інших суб’єктів права; 3) забезпечуються не тільки передбаченими внутрішньо організаційними заходами, а й опосередковано державою шляхом законодавчого закріплення положення про можливість виключення із членів спільноти за вчинки та будь-які дії, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності; 4) є додатковими до норм права, встановлених державою, мають субсидіарний (допоміжний характер), заповнюють прогалини у правовому регулюванні суддівського самоврядування, а саме - визначають порядок здійснення суддівського самоврядування; 5) приймаються на підставі повноважень, делегованих державою органам суддівського самоврядування з метою забезпечення участі в управлінні судовою системою і зачіпають не тільки основи життєдіяльності самоврядної суддівської спільноти, а й спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя. Колективний порядок прийняття рішень органами суддівського самоврядування обумовлений певними його стадіями, які закріплені у нормативно-правових актах та вироблені практикою.

11. Правові форми суддівського самоврядування можуть бути класифіковані за такими ознаками: а) за ступенем юридичного вираження - основні (прийняття нормативно-правових актів та актів застосування норм права) та ті, що базуються на них, похідні тобто тягнуть певні юридичні наслідки або мають певну юридичну спрямованість; б) за результатом, який досягається позитивне регулювання (затвердження програм, планів, нормативів, регламентів тощо) або реакція на негативні явища у суддівській спільноті; в) за спрямованістю такі, що впливають на відносини у суддівській спільноті (внутрішня спрямованість) і такі, що впливають на відносини з органами державної влади та органів місцевого самоврядування (зовнішня спрямованість); г) за обсягом загальнообов’язкові для всієї суддівської спільноти або для окремих її ланок .

12. Органи суддівського самоврядування, здійснюючи делеговані їм управлінські функції, виходять за межі інтересів суддів і мають діяти як інструмент державного адміністрування. Поряд із цим суддівське самоврядування покликано формувати й корпоративну мораль, де втручання держави в діяльність суддів є зайвим.

13. Для забезпечення контролю з боку органів суддівського самоврядування вони мають бути наділені такими повноваженнями, як проведення перевірок, витребування інформації, залучення до перевірок фахівців тощо.

14. Вихідним для забезпечення гласності та відкритості діяльності органів суддівського самоврядування, як складової управління судами та суддями, є розробка та впровадження Концепції інформаційної політики судової системи України, яка має бути прийнята з’їздом суддів України та схвалена постановою Верховної Ради України.

15. Подальше розширення повноважень органів суддівського самоврядування має відбуватися шляхом: а) надання Раді суддів України права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, з тим щоб суддівська спільнота представляла свої інтереси безпосередньо, а не опосередковано; б) надання Раді суддів України право брати участь не лише у підготовці та узгодженні Державного бюджету в частині фінансування судової системи України, а й у процесі його узгодження бути представленою у відповідних комітетах Верховної Ради України; в подальшому здійснювати контроль за виконанням Закону України «Про державний бюджет України» в частині забезпечення фінансування діяльності судової системи; в) надання органам суддівського самоврядування права участі у виробленні методик оцінки (атестації) кандидатів на посаду судді та кандидатів для обрання суддею безстроково, а також надання контрольних повноважень за діяльністю зазначених органів; г) надання Раді суддів України повноважень щодо призначення суддів на адміністративні посади та звільнення їх з адміністративних посад; д) надання органам суддівського самоврядування повноважень щодо вирішення порядку розподілу справ у суді.

16. Необхідно внести наступні зміни та доповнення до діючого законодавства, а саме:
1) зміни до ст. 93 Конституції України стосовно надання права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України Голові Верховного Суду України й Раді суддів України;
2) зміни до Закону України «Про судоустрій України», з метою чого рекомендується доповнити:
частину 1 ст. 59 словами: «а також судді у відставці, що перебувають за штатом відповідного суду»;
статтю 79 новою частиною 7: «Про відкриття вакантних посад голів, заступників голів районних судів, а також суддів апеляційних судів голова кваліфікаційної комісії повідомляє засоби масової інформації із вказівкою часу й місця прийому й розгляду документів», а також частиною 8: «Про результати розгляду питань, що виносилися на засідання кваліфікаційної комісії, її голова інформує засоби масової інформації»;
частину 1 ст. 102 реченням: «Суддівське самоврядування є делегованим і гарантованим правом суддівської спільноти та утворюваних нею органів на незалежне й самостійне вирішення віднесених до їх компетенції питань управління судами й суддями»;
статтею 1041 «Взаємодія органів суддівського самоврядування» такого змісту: «Органи суддівського самоврядування усіх рівнів періодично обмінюються інформацією про свою діяльність»;
статтею 1042 «Принципи організації й діяльності органів суддівського самоврядування» такого змісту: «Органи суддівського самоврядування здійснюють свою діяльність на підставі закону, колегіально, гласно, за неухильним виконанням принципів незалежності суддів і невтручання в судову діяльність»;
статтю 105 новою частиною наступного змісту: «У період між зборами суддів місцевого суду функції суддівського самоврядування виконує рада суддів відповідного суду, яка обирається за рішенням загальних зборів шляхом таємного голосування»;
у статтях 106, 108 і 111 додати такі повноваження, як-то: витребування інформації, необхідної для здійснення контролю; проведення перевірок, у тому числі й за зверненнями громадян; залучення до проведення перевірок фахівців; давання підконтрольним органам обов’язкових для виконання вказівок щодо усунення виявлених недоліків у роботі;
частину 5 ст. 116 пунктами 8 та 9 такого змісту: «здійснює правову експертизу законопроектів з питань судоустрою й забезпечення діяльності судів і суддів»; «бере участь у формуванні Державного бюджету України в частині фінансування діяльності органів судової влади», у зв’язку з чим пункт 8 вважати пунктом 9;
статтею 1161 «Обов’язковість виконання рішень органів суддівського самоврядування» такого змісту: «Рішення з’їзду суддів України, зборів суддів, конференцій суддів, рад суддів та Ради суддів України, прийняті у межах їх компетенції, є обов’язковими для всіх професійних суддів, керівників судів, інших посадових осіб судової системи України, органів Державної судової адміністрації»;
статтею 1171 «Забезпечення гласності в діяльності органів суддівського самоврядування» такого змісту: «Органи суддівського самоврядування діють гласно, періодично інформують громадськість про свою діяльність в порядку, встановленому законодавством України.
Рада суддів є засновником журналу «Суддівське самоврядування в Україні»;
пункт 8 ч. 1 ст. 126 викласти в такій редакції: «розробляє й подає до Кабінету Міністрів України узгоджені з Головою Верховного Суду України та Радою суддів України пропозиції щодо фінансування судів та органів суддівського самоврядування»;
3) зміни до Закону України «Про статус суддів»:
абзац 2 ч. 1 ст. 10 доповнити словами: «Як член суддівської спільноти» і далі за текстом;
4) прийняти закон «Про суддівську спільноту в Україні».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сібільова Н.В.Правові механізми перетворення Вищої Ради юстиції в орган суддівського самоврядування //Зб.: Етичні та правові проблеми забезпечення незалежності суддів. Матеріали міжнародного науково-практичного семінару.-Харків-Київ.-2006.-С.53-58.

2. Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН (1985р.) //Марочкін І.Є., Крючко Ю.І., Москвич Л.М., Назаров І.В., Трагнюк Р.Р. Статус суддів: Навчально-практичний посібник. Х.:Видавник СПД ФО Вапнярчук Н.М.,2006.-С.121-126.

3. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : Учебник. В 4-х томах. Тома 1-2 /Отв.ред. Б.А.Страшун.-М.: Изд-во БЕК, -1995.- 778 с.

4. Топорнин Б.Н. Развитие судебной власти в России: общие подходы //Судебная реформа: проблмы и перспективы.-М.:Институт государства и права РАН,2001.-С.3-68.

5. Колоколов Н.А. Судебная власть социально-правовой феномен //Колоколов Н.А.,Павликов С.Г. Теория судебных систем: особенности конституционного регулирования, судебного строительства и судебной деятельности в федеративном государстве.-М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2007.-С.56-84.

6. Оптимизация гражданского правосудия России /С.Л.Дегтярев и др.-М.:Волтерс Клувер,2007.- С.1-23.

7. Кладий Е.В. Судебная власть в системе государственной власти Российской Федерации.-Дисс.канд.юрид.наук.-М.: 2002.-189 с.

8. Смородинський В.С. Конституційні засади суддівської діяльності //Теоретичні та практичні проблеми реалізації Конституції України: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції (29-30 червня 2006 р.)/За заг. ред. М.І.Панова.-Х.:Нац.юрид.акад.України,2006.-С.126-128.

9. Гайдученко В. Судова система може працювати ефективно лише при її належному кадровому забезпеченні //Вісник Державної судової адміністрації України.-2007.-№ 3.-С.27-29.

10. Конституція України : Науково-практичний коментар /В.Б.Авер’янов, О.В.Батанов, Ю.В.Баулін та ін.-Харків: Вид. «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре».-2003.-752 с.

11. ВВР,2002.-№ 27-28.-Ст.180.

12. Афанасьєв В.В.,Бабкова В.С. Конституція України важливий чинник суддівського самоврядування //Теоретичні та практичні проблеми реалізації Конституції України : Тези доповідей та наукових повідомлень учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції (29-30 червня 2006 р.)/ За заг.ред.М.І.Панова.-Х.:Нац.юрид.акад.України,2006.- С.249-251.

13. Петришин О.Громадянське суспільство: особливості формування правової держави вУкраїні//Вісн.Акад.правов.наук України.-2003.-№.2.-С.144-151.

14. Петришин О.Громадянське суспільство: особливості формування концепції та становлення //Проблеми законності.-Вип.50.-Харків.-2001.-С.10-17.

15. Тихомиров Ю.А.Теория компетенции.-М.:Изд-е г-на Тихомирова М.Ю.-2001.-355 с.

16. Гражданское общество: истоки и современность /Научн.ред.проф. И.И.Кальной.-СПб:Юридический центр Пресс,2000.-256 с.

17. Государство, общество, личность: проблемы совместимости /Под общ.ред.Р.А.Ромашова,Н.С.Нижник.-М:Юристъ,2005.-303 с.

18. Эбзеев Б.С. Конституция. Правовое государство. Констиуционный суд: Учебное пособие для вузов.-М.: Закон и право,ЮНИТИ,1996.-349 с.

19. Пікуля Т.О.Механізм взаємодії громадянського суспільства і демократії //Держава і право.-Вип.4.-К:1999.-386 с.

20. Гаджиев К.С. Концепция гражданского общества: идейные истоки и основные вехи формирования //Вопросы философии.-1991.-№ 7.-С.32-44.

21. Колодій А.Ф. Проблеми і перспективи розвитку громадянського суспільства в сучасній Україні //Розвиток демократії в Україні: Наук.зб.-К: 2001.-С.202-212.

22. Качан Л.Відкритість та прозорість органів державної влади як складова демократизації суспільства //Формування демократичного та ефективного державного управління в Україні.-К.: Видання УАДУ.-2002.-С.96-112.

23. Еллинек Г. Общее учение о государстве.-СПб:1908.-528 с.

24. Великий тлумачний словник української мови.-К.:Аконіт.-2001.-1199 с.

25. Ожегов О.М., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка.-М.: Русский язык.-2003.-895 с.

26. Батанов Р.В.Самоврядування.-Юрид.енциклопедія.-Т.5.-К:2003.-624 с.

27. Кутафин О.Е.,Фадеев В.И.Муниципальное право Российской Федерации.-М.:Юристь.-2002.-354 с.

28. Білова О.В.Щодо природи органів суддівського самоврядування //Сучасні проблеми юридичної науки та практики. Тези доповідей та наук.повідомлень Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та здобувачів/За заг. ред. проф.М.І.Панова.-Х.:Нац.юрид.акад.України.-2007.-С.192-194.

29. Панійко Ю.Теоретичні основи самоврядування.-Львів.-Літопис.-2002.-196 с.

30. Новий тлумачний словник української мови.-Т.3.-К.:Аконіт.-2003.-986 с.

31. Скакун О.Ф.Теория государства и права.-Х.:Консум.-2000.-624 с.

32. Бурдина Е.В.Судейское сообщество в Российской Федерации: становление и основные направления совершенствования.-М.:МГУ.-2005.- 204 с.