Організація та функціональні засади діяльності касаційної інстанції (на прикладі судової палати Вищого господарського суду України)

Короткий опис

ЗМІСТ
Вступ .......................................................................................................................... 4
Розділ 1. Загальна характеристика інституту касації в системі господарських
судів .......................................................................................................................... 13
1.1.Історія розвитку загальних та організаційних засад касації в
системі господарських судів України ................................................................... 13
1.2. Поняття, зміст та значення касації ................................................................. 34
1.3. Інституціональне забезпечення касації в праві сучасних зарубіжних
країн .......................................................................................................................... 50
Розділ 2. Організаційно-правові засади побудови касаційної інстанції з
перегляду судових рішень у господарських справах .......................................... 68
2.1. Роль та місце касаційної інстанції господарської юрисдикції..................... 68
2.2. Повноваження вищого спеціалізованого господарського суду як
касаційної інстанції ................................................................................................ 93
2.3.Кадрові та організаційні форми забезпечення діяльності касаційної
інстанції господарської юрисдикції .....................................................................115
Розділ 3. Функціональна основа діяльності касаційної інстанції з перегляду
судових рішень у господарських справах .......................................................... 133
3.1. Касаційний перегляд судових рішень – основна функція вищої
спеціалізованої судової інстанції .........................................................................133
3.2. Судове тлумачення як змістовна основа касаційного перегляду
господарських справ ............................................................................................ 145
3.3 Реалізація інших функцій касаційної інстанції господарської
юрисдикції ............................................................................................................ 160
Висновки ...............................................................................................................176
Використані нормативні та літературні джерела ....................................... 182
Додатки ................................................................................................................ 215

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. З прийняттям пакету законів малої судової реформи (2001 р.) та Закону України “Про судоустрій України” (2002 р.) відповідно до Конституції в Україні запроваджено нову систему перегляду судових рішень. Цей, безперечно, прогресивний та необхідний для подальшого демократичного розвитку країни крок обумовив системні зміни як в межах процесуальної форми, так і в площині організаційно-правових зв’язків між судами різних рівнів і юрисдикцій та інституціями системи правосуддя. Зазначені зміни відбулись в умовах динамічного оновлення всіх видів судочинства, значного розширення судової юрисдикції та бурхливого розвитку законодавства при наявних інерційних впливах з боку старих організаційних і функціональних основ, що не могло не спричинити цілу низку ускладнень в сфері правозастосування. Насамперед, в центрі всебічної уваги опинилась касаційна складова системи перегляду, при цьому головним чином її організаційний елемент.
З огляду на вище зазначене, проблематика упорядкування системи касаційного перегляду судових рішень в Україні є нині однією із найбільш актуальних на шляху реалізації завдань судово-правової реформи.
Інститут касації судових рішень є принципово новим для системи господарських судів України, нині він проходить свою практичну апробацію. Як для науки, так і для практики його проблематика є конче важливою.
Рівень розробки проблеми залишається поки що недостатньо глибоким, комплексні наукові дослідження у цьому напрямі в Україні майже відсутні, хоча в останні роки і опубліковано цілий ряд робіт, присвячених проблемам перегляду рішень судів цивільної та господарської юрисдикції, серед яких слід відмітити сучасні роботи К.М.Біди, Л.Є.Гузя, В.В.Долежана, І.І.Ємельянової, І.Б. Коліушка, В.В.Кривенка, Р.О.Куйбіди, В.Т.Маляренка, В.М.Палій, Д.М.Притики, І.В.Сажинєва, В.В.Сердюка, М.І.Сірого, Н.В.Сибільової, В.С.Смородинського, П.М.Тимченка, О.В.Фатхутдинової, П.І.Шевчука, В.І.Шишкіна, О.І.Ющика. Окремі аспекти проблеми висвітлені у загальних працях з судоустрою, господарського права та процесу вітчизняних вчених В.С.Балуха, В.Е. Беляневича, В.Д. Бринцева, С.В.Васильєва, Ю.М.Грошевого, Л.М.Давиденка, В.М.Коваля, В.К.Мамутова, І.Є. Марочкіна, М.М. Міхеєнка, В.В. Молдована, В.Т.Нора, Г.М. Омельяненко, М.В.Оніщука, В.В.Онопенка, І.Г.Побірченка, В.Ф.Погорілка, Г.В. Пронської, В.Г.Ротаня, М.В.Руденка, А.О.Селіванова, В.І.Семчика, В.С.Стефанюка, В.М.Тертишника, М.І.Хандуріна, Г.І.Чангулі, А.В.Чернушенка, В.С.Щербини, В.Б.Шицького, М.Й.Штефана та ін., а також зарубіжних авторів І.Г.Арсьонова, Є.А. Борисової, А.М.Гребенцова, К.Ф.Гуценка, А.С.Кожемяки, Е.Н.Нагорної, М.О.Рожкової.
Вивчення теоретичних основ інституту касації має глибоке історичне коріння, значний внесок у розвиток цього наукового напрямку зробили такі відомі правознавці дореволюційної Росії як Є.В.Васьковський, К.І.Малишев, І.Я. Фойницький, Г.Ф.Шершеневич та інші.
Вищезазначене підтверджує актуальність здійсненого в роботі комплексного дослідження проблем касації в системі господарських судів та безпосередньо пов’язаних з ними питань здійснення правосуддя в умовах докорінних змін політико-правової та соціально-економічної складових українського суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною тематики науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України з напрямку „Теоретичні і прикладні проблеми розвитку правової системи України” та, зокрема, поточної теми відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою “Кримінально-правові та кримінально-процесуальні аспекти здійснення правосуддя в Україні” (РК 0104U007591).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є системний аналіз інституту касації в системі судів господарської юрисдикції у судоустрої України, теоретична розробка сучасних проблем його застосування і формування на цій основі пропозицій, спрямованих на удосконалення законодавства та судової практики.
Відповідно до мети визначені наступні основні завдання дослідження:
- провести історико-правове дослідження та проаналізувати особливості розвитку вітчизняного інституту касації;
- уточнити поняття, зміст та значення інституту касації в системі судів господарської юрисдикції;
- дослідити весь комплекс організаційних аспектів побудови касаційної інстанції в системі господарських судів;
- визначити роль касаційної інстанції в системі господарських судів;
- проаналізувати ознаки та основу діяльності касаційної інстанції господарського судочинства;
- визначити характер узгодженості касації з порядком апеляційного перегляду та повторної касації, дослідити правові форми ефективної взаємодії вищих судових інстанцій в системі перегляду справ;
- визначити на прикладі справ, пов’язаних з податками, конструктивні особливості судового тлумачення, що реалізується в межах касації;
- розробити рекомендації щодо вдосконалення вітчизняного законодавства.
Об’єктом дослідження є правові основи інституту касації у судоустрої України, його зовнішні зв’язки з окремими процесуальними інститутами та принципами організації системи правосуддя.
Предметом дослідження є правові норми, що регулюють порядок організації та функціонування касаційної інстанції господарської юрисдикції та судова практика з реалізації касаційної функції.
Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та спеціальні методи. Підґрунтям дослідження виступає діалектичний метод наукового пізнання явищ дійсності в їх розвитку та взаємозв’язку. Використання історико-правового методу дало змогу окреслити динаміку розвитку інституту касації як за окремими елементами, так і щодо організаційного формування касаційної інстанції в різні історичні періоди з врахуванням політико-правових та соціально-економічних умов тогодення. Широке застосування отримав порівняльно-правовий метод при співставленні положень чинного законодавства України, законопроектних норм з відповідними положеннями законодавства зарубіжних країн. Використання методу системного аналізу дозволило розглянути інститут касації як єдине ціле і виявити його взаємозв’язки з іншими елементами національної судової та правової систем. У процесі дослідження застосовувались також формально-логічний, структурно-функціональний, комплексний, моделювання, логічний та інші методи, які надали змогу комплексно та всебічно дослідити проблемні питання інституту касації.
Теоретичною базою дослідження стали роботи вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі судоустрою, господарського права та процесу, цивільного процесу, а також роботи з історії держави і права, конституційного права та інших правових дисциплін.
Нормативну базу дослідження склали Конституція України, міжнародно-правові документи, законодавство про судоустрій, господарське та цивільне процесуальне законодавство, відомчі нормативно-правові акти.
Емпіричну основу дисертації становлять результати узагальнень судової практики з розгляду господарських спорів, статистичні дані Вищого Господарського суду та Верховного суду України за період 2000-2005 років, документи Президії та Пленуму Вищого господарського суду України, опублікована судова практика. Автором вивчено біля 900 господарських справ та використано значний особистий досвід як суддівської діяльності, так і адміністрування у Вищому господарському суді України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в Україні вперше на основі Конституції України та законодавства про судоустрій виконане комплексне монографічне дослідження з проблем організації та функціонування касаційної інстанції в системі судів господарської юрисдикції.
На основі проведеного дослідження на захист виносяться наступні наукові положення, висновки і рекомендації, які мають важливе значення для оптимізації організації і діяльності касаційної інстанції в господарському судочинстві.
1. Обґрунтовано висновок про те, що історія розвитку касації в системі господарських судів України відображає історію становлення національного господарського суду від його початків у форматі тісного зв'язку вітчизняної правової традиції з європейською, насамперед, її романо-германською складовою, а також логіку сучасної багатовекторної державної політики, яка з моменту проголошення державної незалежності поєднує європейські орієнтири у підходах до формування судової системи з орієнтирами, що нині домінують у правових системах країн співдружності.
2. Обґрунтовується, що касація як комплексний правовий інститут є важливим елементом системи судоустрою та судочинства, який обумовлює статус касаційного суду, його роль в судовій та правовій системі, завдання та повноваження; касація виступає додатковою гарантією захисту суб'єктивних прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб і держави, способом виправлення судових помилок, формою „судового контролю", інструментом формування єдиної судової практики та однакового тлумачення і застосування законодавства, надання методичної допомоги судам нижчого рівня. Касація виконує роль правового інституту, що забезпечує організаційну та функціональну єдність судової влади, її самостійність у реалізації функції правосуддя та незалежність в системі взаємодії з іншими гілками влади і широким колом інституцій суспільства.
3. Наведено додаткові аргументи на користь того, що юридичні конструкції,
які забезпечують здійснення касаційного та ревізійного перегляду в
країнах романо-германської системи права, можуть бути використані при
реформуванні механізму касаційного перегляду судових рішень в Україні,
особливо в господарському судочинстві, зокрема, в частині проведення
чіткого розмежування між касацією та апеляцією, а також запровадження
ревізійного перегляду у найвищій судовій інстанції.
4. Доводиться, що роль та місце касаційної інстанції господарської
юрисдикції обумовлюється принципом спеціалізації судів, інстанційною
моделлю побудови судової системи та характером взаємозв'язків на рівні
системи спеціалізованих господарських судів, судової системи України, в
цілому, та у форматі національної правової системи.
5. Зроблено висновок про недоцільність повного дублювання повноважень вищих інстанцій та надмірної широти підстав для перегляду у інстанції повторної касації. За умов посилення засад єдності судової системи перегляд рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України повинен мати характер виключної ревізії з чітко визначеними в законі винятковими підставами.
6. Запропоновано нормативно закріпити повноваження вищих спеціалізованих судів щодо внесення пропозицій на адресу суб'єктів законодавчої ініціативи стосовно необхідності вдосконалення чинного законодавства України.
7. Доведено доцільність розширення повноважень вищого спеціалізованого суду як касаційної інстанції щодо права спрямовувати справу на новий розгляд в разі встановлення при касаційному провадженні неповноти обставин справи.
8. Запропоновано уточнити статус вищого спеціалізованого господарського суду як касаційної інстанції шляхом наділення ревізійними повноваженнями Президії Вищого господарського суду України, реформувавши її із організацїйно-дорадчого органу у процесуальну інстанцію з правом перевірки рішень місцевих та апеляційних господарських судів у повному обсязі.
9. Обґрунтовано необхідність прямого законодавчого закріплення в окремій статті Закону України "Про судоустрій України" статусу Судової палати вищого спеціалізованого суду з детальною регламентацією організаційно-правових засад її утворення і діяльності, визначенням компетенції, функцій, повноважень палати та її голови і заступника.
10. Зроблено висновок про те, що в широкому розумінні функціональну
основу організації касаційної судової інстанції господарської юрисдикції
складає функція касації як прояв функції правосуддя в її процесуальній
складовій щодо перегляду судових рішень в конкретних справах і в
складовій з забезпечення узагальнення практики та надання рекомендацій
нижчим судам щодо застосування законодавства.
11. Доведено необхідність розробки та систематизації форм та видів впливу касаційної інстанції господарського судочинства на забезпечення законності та запобігання (упередження) правопорушень у сфері господарської діяльності, сформульовано пропозиції щодо підвищення ефективності протидії економічній злочинності як на касаційній, так і на інших стадіях господарського судочинства.
12. Внесені конкретні пропозиції щодо зміни деяких норм Закону України
"Про судоустрій України" (ч.1 ст. 39; ч.2 ст. 47), ч.З ст.7 Закону України
"Про статус суддів", положень чинного ГПК України та удосконалення
тексту проекту ГПК України.
Практичне значення одержаних дисертаційних результатів підтверджено їх використанням в парламентській роботі над проектом закону про судоустрій (реєстр. №4541) та проектом нового ГПК України (реєстр. №4752-2). Окремі результати дослідження доповідались автором на засіданнях Президії і Пленумах Вищого господарського суду України, їх було покладено в основу підготовки матеріалів дев’яти розширених президій апеляційних господарських судів, науково-консультативних нарад, відомчих практичних семінарів. Основні висновки доповідались на засіданнях Комітету з питань правової політики Верховної Ради України, „круглого столу” Ради національної безпеки і оборони України. Ряд положень дисертації було використано в практичній діяльності автора на посаді заступника Голови Вищого господарського суду України – голови судової палати з розгляду справ, що виникають з податкових та інших відносин, пов’язаних з державним регулюванням діяльності господарюючих суб’єктів, а також в роботі Комісії з питань реформування судової системи України (розпорядження Президента України від 23 травня 2005 року №1066/2005-рп).
Результати даного дослідження, окрім того, мають практичне значення для підготовки навчально-методичних матеріалів, можуть застосовуватись у навчальному процесі з дисциплін судоустрою та господарського судочинства у вищих юридичних навчальних закладах та у системі підвищення кваліфікації працівників судових і правоохоронних органів, можуть бути використані при проведенні подальших наукових досліджень з цієї проблеми.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації обговорено на засіданнях відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях „Правосуддя – гарант законності у сфері економічних правовідносин”(листопад 2000 р., м. Донецьк); „Актуальні проблеми застосування податкового законодавства в діяльності правоохоронних органів та судовій практиці при перегляді судових рішень у порядку касації” (11-12 листопада 2003 р., м. Київ); „Правові аспекти практики вирішення спорів та перегляд у касаційному порядку судових рішень щодо сплати податків та обов’язкових платежів суб’єктами господарювання” (22-23 грудня 2003 р., м. Ірпінь); „Податкове законодавство: проблемні питання теорії і практики його застосування господарськими судами” (20-21 квітня 2004 р., м. Донецьк); „Господарське судочинство: подальше його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов’язаних з державним регулюванням економічних відносин” (20-21 жовтня 2004 р., м. Харків); „Вдосконалення судочинства при здійсненні касаційної перевірки ухвал, рішень та постанов місцевих та апеляційних господарських судів щодо застосування податкового законодавства та державного регулювання господарських правовідносин” (20-21 квітня 2005 р., м. Хмельницький); а також на міжнародній науково-практичній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (28-29 квітня 2004 р., м. Київ) та на ІІ Українському форумі юридичних фірм (8 жовтня 2004 р., м. Київ).
Опрацьовані за результатами досліджень законодавчі пропозиції були направлені до Комітету з питань правової політики Верховної Ради України, який зазначив на їх практичній значимості, необхідному теоретичному і методологічному рівні й вказав на можливість врахування цих пропозицій при доопрацюванні проектів Закону України про судоустрій України та Господарського процесуального кодексу України, про що було складено акт впровадження.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 10 наукових статтях у фахових виданнях та у 6 тезах доповідей і повідомлень, проголошених на конференціях.
Структура дисертації обумовлена поставленими метою та завданнями дослідження, на підставі чого розглянуті питання об’єднанні в декілька принципових блоків відповідно до внутрішньої логіки викладення теми та її предмету.
Робота складається із вступу, трьох розділів (з поділом на підрозділи), висновків, списку використаних джерел (339 найменувань), списку скорочень, а також додатку. Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінки, в тому числі, основного тексту 181 сторінка, список використаних джерел 33 сторінки і додатки 19 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження отримано наступні основні висновки.
1. Історія розвитку касації в системі господарських судів відобразила історію становлення національного суду, а також логіку багатовекторної державної політики, яка з моменту проголошення державної незалежності намагається поєднати європейські орієнтири у підходах до формування судової системи з орієнтирами, що нині домінують у правових системах країн співдружності. Глибокі історичні коріння, безперечно, тісно пов’язують вітчизняну правову систему з європейською правовою традицією, насамперед, в її романо-германській складовій, пов’язують з історією виникнення та еволюцією інституту касації, місцем народження і формування якого по праву вважається Європа, правові системи якої крок за кроком вибудовували його сучасну модель, поступово йдучи від найпростіших апеляційних форм римського права до нинішньої ефективно діючої конструкції касаційного перегляду судових рішень.
2. Касація як комплексний правовий інститут з інтегруючою основою є важливим елементом системи судоустрою та судочинства, який обумовлює статус касаційного суду, його роль в судовій та правовій системі, завдання та повноваження. Касація в розумінні касаційного провадження є стадією процесу, вона виступає додатковою гарантією захисту суб’єктивних прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб і держави. Касація є способом виправлення судових помилок, формою „судового контролю” в широкому розумінні реалізації функції судової влади, інструментом формування єдиної судової практики та однакового тлумачення і застосування законодавства, є процесуальною формою керівництва судами нижчого рівня. Касація може виступати інструментом об’єднання різних підсистем судової системи в єдине ціле, вона виконує роль правового інституту, що забезпечує організаційну та функціональну єдність судової влади, її самостійність у реалізації функції правосуддя та незалежність в системі взаємодії з іншими гілками влади і широким колом інституцій суспільства.
3. Касація складає основний зміст повноважень найвищих судових інстанцій, вона слугує забезпеченню єдності практики правозастосування в судах, а відтак, це завдання є одним із основних для касаційної інстанції. Касаційні суди зосереджені на розгляді питань права і, відповідно, до їх компетенції не відноситься обов’язок по судовому встановленню фактів. Інститут касації передбачає виключно колегіальний розгляд справ в суді.
4. Інститут касації є загальним правовим інститутом сучасного права, який однаково успішно діє в різних правових системах, здобуваючи в них ті чи інші форми свого втілення та інституційного забезпечення. Касація як найвища форма судового тлумачення та механізм забезпечення єдності судової практики універсально проявляється в усіх правових системах, однаково ефективно реалізовує свої завдання як в країнах романо-германського сім’ї, так і в державах з релігійною складовою в системі права. Касаційний інструментарій неодмінно присутній і в системах загального англосаксонського права. Таким чином, касація діє в країнах де реалізуються ідеї розподілу влад, де судова влада займає високе місце в системі державної влади.
5. За досвідом зарубіжних країн в межах окремої юрисдикції побудова касаційної інстанції передбачає двух-, трьохрівневу внутрішню диференціацію. Перший рівень розгляду забезпечується такими колегіальними формами як палата, сенат, відділення, секція чи камера, а на другому та третьому рівні діють, відповідно, змішані чи об’єднані палати, об’єднаний сенат, пленум тощо, які в якості останньої інстанції беруть до розгляду принципово важливі питання що, як правило, раніше не одержали однакового вирішення в палатах (сенатах і т.п.) суду.
6. Касаційна інстанція здійснює юридичну перевірку правильності винесених нижчестоящими судами рішень з питань застосування норм матеріального та процесуального права, виконує регулятивну роль та через однакове тлумачення права забезпечує єдність судової практики та однаковість правозастосування в судах.
7. Юридичні конструкції, що забезпечують здійснення касаційного та ревізійного перегляду в країнах романо-германської системи права, з успіхом можуть бути використані при реформуванні механізму касаційного перегляду судових рішень в Україні, особливо в господарському судочинстві. Основною метою спеціалізованої системи господарського судочинства є здійснення на засадах законності захисту порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій та інших суб’єктів господарювання. Ця мета, згідно із сучасною теорією процесуального права, повинна визначати і обсяг повноважень суду касаційної інстанції у господарських спорах.
8. Роль та місце касаційної інстанції господарської юрисдикції обумовлюється принципом спеціалізації судів, який передбачає необхідність визначення касаційного статусу за вищим спеціалізованим судом, вимог щодо спеціалізації суддів, що, в свою чергу, стимулює розподіл вищого спеціалізованого суду на палати, в яких здійснюється касація. Касаційна інстанція як елемент інстанційної моделі побудови судової системи виступає в якості останньої ланки, метою та змістом існування якої є забезпечення стабільності судової практики на основі принципу законності, однакового застосування норм права. Роль та місце касаційної інстанції господарської юрисдикції окреслюється через систему взаємозв’язків на рівні системи спеціалізованих господарських судів, судової системи України, в цілому, та у форматі національної правової системи.
9. Завдання касаційної інстанції полягає в тому, щоб забезпечити визначеність у спорі про право, яке застосовується при розгляді судової справи.
10. Послідовність апеляційного і касаційного оскарження судових рішень у сфері господарської юстиції має носити обов’язковий характер і відповідати визначеному судоустроєм розподілу судів на інстанції за ієрархією, окрім, деяких винятків, зокрема, щодо визнання окремих нормативно-правових актів недійсними. При цьому, для забезпечення повноти доступу до правосуддя доцільним є спрощення формальних вимог процесуального закону, що встановлені інститутом повернення касаційних скарг та подань.
11. Повноваження вищого спеціалізованого господарського суду як касаційної інстанції потребують удосконалення в частині надання права спрямовувати справу на новий розгляд в разі встановлення при касаційному провадженні неповноти обставин справи. Доцільність такого розширення повноважень цілком узгоджується з розумінням того, що обґрунтованість судового рішення є однією із складових характеристики його законності. Подальше уточнення статусу вищого спеціалізованого господарського суду як касаційної інстанції вбачається у доцільності створення ревізійної інстанції, процесуальні повноваження якої має виконувати Президія Вищого господарського суду України. До її компетенції може бути віднесений розгляд справ, в яких сформовано різні підходи до застосування одного й того ж положення закону господарськими судами або в яких існує необхідність скорегувати сталу судову практику з огляду на суттєві зміни у правовій системі. При цьому, президія в якості ревізійної інстанції з метою забезпечення єдності судової практики та встановлення об’єктивної істини у справі повинна мати повноваження для перевірки за власною ініціативою рішень місцевих та апеляційних господарських судів у повному обсязі, а також мати право приймати нове та остаточне рішення у справі без направлення її на новий розгляд.
12. Функції, компетенція та порядок утворення Судових палат вищого спеціалізованого суду потребують прямого законодавчого закріплення в окремій статті Закону України “Про судоустрій України” з детальною регламентацією організаційно-правових засад її діяльності, визначенням повноважень палати та її голови і заступника.
13. Обсяг компетенції вищого спеціалізованого суду окреслюється підвідомчістю справ, що віднесені до розгляду судів відповідної юрисдикції. Виходячи із потреби забезпечення стабільності функціонування спеціалізованих судів та збереження належного рівня ефективності правосуддя в цій сфері, доцільно наголосити на наступному. Публічно-правові спори, що виникають з відносин, пов’язаних із здійсненням державними органами адміністрування та контролю за підприємницькою діяльністю, і у яких однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова або службова особа, передбачають врегулювання, насамперед, на основі норм господарського законодавства і стосуються захисту прав і законних інтересів осіб у сфері господарської діяльності, а тому за підвідомчістю мають відноситись до юрисдикції саме господарських, а не адміністративних судів, що потребує закріплення у новому Господарському процесуальному кодексі України.
14. На сучасному етапі судової реформи, формування професійного і відповідального суддівського корпусу, розробка і впровадження нових, прогресивних методів підготовки та перепідготовки суддів та працівників суду, матиме вирішальне значення для розвитку судової системи в подальшому. Зважаючи на визначну роль вищого суду у забезпеченні ефективного функціонування системи господарських судів, особливої ваги набуває необхідність застосування виваженого підходу, насамперед, з боку законодавця під час розробки пріоритетних напрямів подальшого реформування судочинства, уникнення сумнівних експериментів, здатних призвести до розбалансування діючої системи розгляду господарських спорів, унеможливити досягнення оптимальних професійних стандартів.
15. Касація є центральною „статутною” функцією Вищого господарського суду України як касаційної інстанції в системі господарських судів. У формуванні функціональної основи вищого спеціалізованого суду вона відіграє роль основного системоутворюючого елемента, навколо якого упорядковуються інші функціональні завдання. В широкому розумінні функціональну основу організації касаційної судової інстанції господарської юрисдикції складає функція касації як прояв функції правосуддя в її процесуальній складовій щодо перегляду судових рішень в конкретних справах і в складовій з забезпечення узагальнення практики та надання рекомендацій нижчим судам щодо застосування законодавства.
16. Розкриття через судове тлумачення змістовної основи функції касації дозволяє констатувати, що касаційне тлумачення характеризується суттєвими відмінностями. Його адресатами є не тільки учасники конкретної судової справи, що переглядається, але також і невизначене широке коло інших суб’єктів господарювання, вся система господарських судів та правозастосування в сфері господарського обороту. Воно в принциповому вимірі визначає наступний розвиток судової практики. Тлумачення як змістовна основа касаційного перегляду одночасно складає основу для формування елементів самостійності та самодостатності судової влади.
17. Здійснення ведення та аналізу судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, надання методичної допомоги судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики, надання спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційних роз’яснень з питань застосування законодавства щодо вирішення господарських справ є комплексом організаційних позапроцесуальних заходів. Їх виконання реалізується в межах організаційної функції Вищого господарського суду України як вищого судового органу спеціалізованих судів господарської юрисдикції, але їх основна мета полягає в забезпеченні на належному рівні саме касаційної функції. Одним з важливих аспектів реалізації функцій касаційної інстанції господарського судочинства є діяльність в галузі зміцнення законності в економічній сфері, виконання цього завдання поєднує використання як процесуальних, так і організаційних заходів. Однак, ефективне використання повноважень касаційного господарського суду у цьому напрямі потребує законодавчого закріплення обов’язкового характеру реагування правоохоронних органів на повідомлення господарського суду у Господарському процесуальному кодексі.

ВИКОРИСТАНІ НОРМАТИВНІ ТА ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА

Чинні нормативно-правові акти
1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356.
3. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №№ 40-42. - Ст. 492.
4. Закон України „Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України” від 7 березня 2002 року № 3083 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 30. - Ст. 209.
5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18-22. – Ст. 144.
6. Господарський процесуальний кодекс України: станом на 1 січня 2004 року. – К.: Ін Юре, 2004. – 196 с.
7. Закон України „Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №27. – Ст.180.
8. Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1993.- №8. – Ст. 56.
9. Постанова Верховної Ради України “Про Концепцію судово-правової реформи в Україні” від 28 квітня 1992 року №2296-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №30. - Ст. 426.
10. Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року №2181-III із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №10. - Ст. 44.
11. Закон УРСР „Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року №509-XII із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - №6. – Ст.37.
12. Закон УРСР „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року №1251-III із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - №39. – Ст.510.
13. Закон України „Про додаток на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №21. - Ст. 156.
14. Указ Президента України “Про утворення в арбітражних судах України арбітражних колегій з розгляду справ про стягнення податків, зборів (обов’язкових платежів)” від 13 серпня 1999 року №986/99 // Офіційний вісник України. – 1999. - N 33. - Ст. 1709.
15. Указ Президента України “Про збільшення кількісного складу суддів Вищого господарського суду України” від 23 січня 2004 року №91/2004 // Офіційний вісник України – 2004. - №4. - Ч. 1. - Ст. 158.
16. Розпорядження Президента України „Про заходи щодо забезпечення належних умов діяльності судів” від 11 грудня 2002 року № 395 // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЕЛІТ.
17. Постанова Кабінет Міністрів України “Про затвердження Державної програми організаційного забезпечення діяльності судів на 2003-2005 роки” від 16 червня 2003 року № 907. - Офіційний вісник України. – 2003. - №25. - Ст. 1197.
18. Рішення Конституційного Суду України у справі №1-38/2003 (справа про Касаційний суд України) від 11 грудня 2003 року №20-рп/2003 // Урядовий кур’єр. – 2003.. – 20 грудня. - №241.
19. Постанова Пленуму Вищого господарського суду України “Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” від 25 липня 2002 року // Вісник господарського судочинства. – 2002. - №4. – С. 20-23.
20. Постанова Пленуму Вищого господарського суду України “Про оновлення Науково-консультативної ради при Вищому господарському суді України та створення у її складі секцій” від 27 лютого 2004 року // Вісник господарського судочинства. – 2004. - №2. – С.13-22.
21. Постанова Президії Вищого господарського суду України “Про затвердження структури Апарату Вищого господарського суду України” від 28 серпня 2003 року №22 // Архів Вищого господарського суду України.
22. Розпорядження Вищого господарського суду України “Щодо своєчасної обробки статистичної інформації, внесення її в базу даних комп’ютерної системи “Діловодство господарського суду” за результатами роботи колегій суддів та оперативного інформування Голови Вищого господарського суду України про результати касаційного провадження” від 18 березня 2002 року №18р // Довідник з питань організації роботи в господарських судах України. – К.: Видавничий дім “ІнЮре”, 2005. – С.401.
23. Лист Вищого арбітражного суду України від 8 січня 1998 року №01-10/3 ”Про затвердження переліку спеціалізації суддів за категоріями спорів” // Архів Вищого господарського суду України.
24. Лист Вищого господарського суду України “Про деякі питання розгляду господарськими судами подань органів ДПС про продовження строку адмінарешту активів платника податків” від 20 серпня 2002 року № 06-4/943 // Вісник господарського судочинства. – 2002. - №4. - С. 138-140.
25. Інструкція про порядок складання статистичного звіту про результати розгляду судових справ за формою № 1-АС місцевими господарськими судами України, затверджена Наказом Голови Вищого господарського суду України від 19 грудня 2003 року №65 // Довідник з питань організації роботи в господарських судах України. – К.: Видавничий дім “ІнЮре”, 2005. – С.410-427.
26. Інструкція про порядок заповнення і використання статистичних карток первинного обліку судових справ у місцевих господарських судах України, затверджена Наказом Голови Вищого господарського суду України від 19 грудня 2003 року №66 // Довідник з питань організації роботи в господарських судах України. – К.: Видавничий дім “ІнЮре”, 2005. – С.428-436.
27. Наказ Вищого арбітражного суду України “Про утворення у складі судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов спеціалізованої колегії з розгляду справ про стягнення податків, зборів (обов’язкових платежів)” від 22 грудня 1999 року №447-к // Архів Вищого господарського суду України.
28. Наказ Вищого господарського суду України „Щодо впровадження в систему господарських судів єдиної комп’ютерної програми „Діловодство господарського суду” від 7 лютого 2002 року № 4 // Довідник з питань організації роботи в господарських судах України. – К.: Видавничий дім “ІнЮре”, 2005. – С.398-401.
29. Наказ Вищого господарського суду України „Щодо створення системи файлів (банку судових рішень) для введення постанов Вищого господарського суду України” від 8 листопада 2002 року №69 // Довідник з питань організації роботи в господарських судах України. – К.: Видавничий дім “ІнЮре”, 2005. – С.402-405.
30. Наказ Вищого господарського суду України “Про утворення судових палат у Вищому господарському суді України” від 27 лютого 2003 року №18 // Вісник господарського судочинства. – 2003. - № 2. – С. 18-20.
31. Наказ Вищого господарського суду України „Щодо введення до системи файлів (банку судових рішень) ухвал Вищого господарського суду України про повернення касаційних скарг без розгляду” від 28 липня 2003 року № 44 // Довідник з питань організації роботи в господарських судах України. – К.: Видавничий дім “ІнЮре”, 2005. – С.405-407.
32. Наказ Вищого господарського суду України „Про розподіл обов’язків між керівництвом Вищого господарського суду України” від 8 вересня 2003 року № 48 // Довідник з питань організації роботи в господарських судах України. – К.: Видавничий дім “ІнЮре”, 2005. – С.266-272.

Міжнародно-правові акти
33. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 2002. – С.9-12.
34. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року // Бюлетень центру інформації та документації Ради Європи в Україні. – 1998. - №2.- 83 с.
35. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 2002. – С.13-23.

Проекти нормативно-правових актів
36. Проект Закону України “Про внесення доповнення до Закону України “Про статус суддів” (щодо зарахування до суддівського стажу часу роботи адвокатом) (реєстр.№5762) // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЕЛІТ.
37. Проект Закону України “Про внесення доповнення до Закону України “Про статус суддів” (щодо зарахування до суддівського стажу часу роботи юрисконсультом) (реєстр.№5763) // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЕЛІТ.
38. Проект Кодексу судової влади України (реєстр.№5560) // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЕЛІТ.
39. Проект Господарського процесуального кодексу України (робоча версія станом на 10 червня 2005 року) // Комп’ютерна система інформаційного забезпечення Вищого господарського суду України.

Нормативно-правові акти, що втратили чинність
40. Цивільний кодекс УРСР від 18 липня 1963 року із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. - №30. – Ст.463.
41. Закон України „Про арбітражний суд” від 4 червня 1991 року із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №36. – Ст.469.
42. Арбітражний процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №6. – Ст.56.
43. Закон України „Про господарські суди” (станом на 21 червня 2001 року) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №40. – Ст.194.

Нормативно-правові акти радянського періоду, що втратили чинність
44. Положення про порядок вирішення майнових спорів між державними установами і підприємствами (затвердж. Раднарком УСРР) // СУ УССР. – 1922. - №48. – Ст.713.
45. Положення про судоустрій УСРР // СУ УССР. – 1922. - №54. – Ст.1035.
46. Постанова РНК УСРР від 3 січня 1924 року // СУ УССР. – 1924. - №1. – Ст.6.
47. Положение об арбитражных комиссиях и Правила производства дел в арбитражных комиссиях. – Л.-М.: Изд-во «Рабочий суд», 1926. – 16 с.
48. Постанова ЦВК і РНК СРСР від 13 грудня 1929 року // СУ УССР. – 1930. - №6. – Ст.60.
49. Положення про державний арбітраж (затвердж. Постановою ЦВК і РНК СРСР 3 травня 1931 року) // СЗ СССР. – 1931. - №26. – Ст.203.
50. Постанова ЦВК і РНК СРСР від 20 травня 1931 року // СЗ СССР. – 1931. - №31. – Ст.239.
51. Постанова ВУЦВК і РНК республіки „Про державний арбітраж УСРР” від 5 червня 1931 року.
52. Постанова РНК СРСР „Про заходи зміцнення роботи органів державного арбітражу” від 8 грудня 1931 року // СЗ СССР. – 1931. - №70. – Ст.470.
53. Постанова Ради Міністрів СРСР „Про поліпшення роботи державного арбітражу” від 23 липня 1959 року // СП СССР. -1959. - №15. – Ст.105.
54. Положення про Державний арбітраж при Раді Міністрів СРСР від 17 серпня 1960 року // СП СССР. -1960. - №15. – Ст.127.
55. Положення про Державний арбітраж при Раді Міністрів УРСР (затвердж. Постановою Ради Міністрів УРСР №1639 від 1 жовтня 1960 року) // Сборник инструктивных указаний Государственного арбитража при Совете Министров СССР. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1961. – Вып.15. – С.23-35.
56. Положення про державні арбітражі при виконавчих комітетах обласних Рад депутатів трудящих УРСР (затвердж. Постановою Ради Міністрів УРСР №1639 від 1 жовтня 1960 року) // Сборник инструктивных указаний Государственного арбитража при Совете Министров СССР. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1961. – Вып.15. – С.23-35.
57. Постанова Ради Міністрів СРСР „Про підвищення ролі органів державного арбітражу й арбітражів міністерств і відомств у народному господарстві” від 7 серпня 1970 року // СП СССР. – 1970. - №15. – Ст.122.
58. Постанова Ради Міністрів СРСР „Про подальше удосконалення організації та діяльності державного арбітражу” від 17 січня 1974 року // СП СССР. – 1974. - №4. – Ст.19.
59. Положення про Державний арбітраж при Раді Міністрів УРСР (затвердж. Постановою Ради Міністрів Української РСР №294 від 30 травня 1974 року) // Сборник положений об органах государственного арбитража. – М.: Юрид. лит., 1975. – С.30-43.
60. Загальне положення про державні арбітражі при виконавчих комітетах обласних Рад депутатів трудящих Української РСР // Сборник положений об органах государственного арбитража. – М.: Юрид. лит., 1975. – С.30-43.
61. Закон „Про державний арбітраж у СРСР” від 30 листопада 1979 року // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1979. - №49. – Ст.844.
62. Положення про Державний арбітраж при Раді Міністрів СРСР (затвердж. Постановою Ради Міністрів СРСР від 5 червня 1980 року // СП СССР. – 1980. - №16-17. – Ст.104.
63. Правила розгляду господарських спорів державними арбітражами, (затвердж. Постановою Ради Міністрів СРСР від 5 червня 1980 року // СП СССР. – 1980. - №16-17. – Ст.104.
64. Положення про органи державного арбітражу в Українській РСР (затвердж. Постановою Ради Міністрів УРСР від 31 липня 1980 року // ЗП УРСР. – 1980. - №8. – Ст.66.
65. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР „Про подальше удосконалення діяльності органів державного арбітражу і підвищення їх ролі в зміцненні законності та договірної дисципліни в народному господарстві” №190 від 12 лютого 1987 року // СП СССР. – 1987. - №15. – Ст.59.

Пам’ятки з історії вітчизняного права
66. Устав гражданского судопроизводства Российской Империи 1864 года // Тютрюмов И.М. Устав гражданского судопроизводства с законодательными мотивами, разъяснениями Правительствующего Сената и комментариями русских юристов, извлеченными из научных и практических трудов по гражданскому праву и судопроизводству (по 1 сентября 1915 года). – Издание четвертое, исправленное и дополненное. – В 2-х т. – Петроград, 1916. – Т.1. – 1368 с.
67. Российское законодательство X-XX веков. – В 9-ти томах. – Т.1. Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид.лит., 1984. – 432 с.
68. Российское законодательство Х-ХХ веков: В 9 т. – М.: Юрид. лит., 1987. – Т.5. – 528 с.
69. Российское законодательство Х-ХХ веков: В 9 т. – М.: Юрид. лит., 1991. – Т.8. – 496 с.
70. Полное собрание законов Российской империи. – Т.XXX. – СПб.: Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – 1441 с.
71. Свод законов Российской империи. – В 5-ти книгах / Под ред. и с примеч. И.Д.Мордухай-Болтовского. – Книга четвертая.- Т.XI, ч.I-XII. – СПб: Русское Книжное Товарищество «Деятель», 1913. – 1840 с.
72. Практика 4-го Департамента и Второго общего собрания Правительствующего Сената по торговым делам. 1889-1896 г.г. Составил В. Гребнер. – СПб.: Типография М.М. Стасюлевича, 1896. – 446 с.
73. III Універсал Центральної Ради від 7 (20) листопада 1917 року // Конституції і конституційні акти України. – К.,2001. - С. 38-42.
74. Закон Центральної Ради „Про утворення Генерального Суду” від 2 грудня 1917 року.
75. Вісник Генерального Секретаріату Української Народної Республіки. – 1917. - №4. – С.1.
76. Статут про державний устрій, права і вольності УНР (Конституція УНР) від 29 квітня 1918 року // Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К., 1993. – С. 79-85.
77. Закон про утворення Державного Сенату від 8 липня 1918 р., ухвалений Радою Міністрів Української держави // Державний вісник. – 20 липня 1918. - № 25. – С.1-2.
78. Закон про Судові Палати і Апеляційні Суди від 8 липня 1918 р., ухвалений Радою Міністрів Української держави // Державний вісник. – 20 липня 1918. - № 25. – С.2.
79. Закон про скасування закону бувшого гетьманського уряду від 8 липня 1918 року відносно утворення Державного Сенату, про відновлення діяльності Генерального Суду під назвою „Надвищого Суду УНР” від 2 січня 1919 р. // Вісник Державних Законів для всіх земель УНР. – 23 січня 1919. – 3 випуск, ч.45. – С.17-18.

Нормативно-правові акти інших держав
80. Конституция Российской Федерации с комментариями Конституционного Суда Российской Федерации. – М.: Инфра-М, 2003. – 200 с.
81. Федеральный конституционный закон „О судебной системе Российской Федерации ” от 31 декабря 1996 года. – М.: Феникс, 2003. – 16 с.
82. Федеральный конституционный закон “Об арбитражных судах в Российской Федерации” от 28 апреля 1995 года (в последней редакции от 25 марта 2004 г.). – М., 2004. – 32 с.
83. Арбитражный процессуальный кодекс Российской Федерации от 24 июля 2002 года по состоянию на 10 мая 2004 г. – М.: Ось-89, 2004. – 192 с.
84. Закон Республики Беларусь „О судоустройстве и статусе судей” от 13 января 1995 года. // Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь. – 1995. - №11. – Ст.120. с измен. и дополн.
85. Закон Республики Беларусь “О хозяйственных судах в Республике Беларусь” от 9 декабря 1998 года. // Ведомости Национального собрания Республики Беларусь.- 1999.- № 2.- Ст. 32.
86. Закон Республики Молдова „О судоустройстве” от 6 июля 1995 года №514 // Інтернет-ресурс LexInfoSys. – http://http://www.cis-legal-reform.org/ document.asp?id=1146.
87. Закон Республики Молдова „О Высшей судебной палате” от 26 марта 1996 года №789-XIII // Официальный монитор Республики Молдова. – 1996. - №32-33. – Ст.323.
88. Закон Республики Молдова „Об экономических судебных инстанциях” от 24 июля 1996 года.
89. Органический закон Грузии „Об общих судах” от 13 июня 1997 года // Парламентские ведомости. - №33. – 31.07.1999.
90. Закон Азербайджанской Республики „О судах и судьях” от 10 июня 1997 года // Інтернет-ресурс LexInfoSys. – http://www.cis-legal-reform.org/document.asp?id=251.
91. Закон Кыргызской Республики „О системе арбитражных судов Кыргызской Республики” от 1 декабря 1997 года // Інтернет-ресурс “Компьютерная информационно-правовая система “Энциклопедия кыргызского права». – http://www.adviser.kg/base/search.fwx?razdel=z#.
92. Закон Кыргызской Республики „О Верховном суде Кыргызской Республики и местных судах общей юрисдикции” от 24 апреля 1999 года №36 // Інтернет-ресурс LexInfoSys. – http://www.cis-legal-reform.org/document.asp?id=2026.
93. Закон Туркменистана „О судоустройстве и статусе судей” от 29 мая 1991 года // Інтернет-ресурс LexInfoSys. – http://www.cis-legal-reform.org/document.asp?id=4899.
94. Закон Туркменистана „О хозяйственных судах в Туркменистане” от 12 ноября 1991 года // Ведомости Верховного Совета Туркменской ССР. – 1991. - №16. – Ст.167.
95. Закон Туркменистана “Об упразднении Высшего хозяйственного суда Туркменистана” от 14 февраля 2000 года // Интернет-ресурс LexInfoSys.- http://www.cis-legal-reform.org//document.asp?id=2931.
96. Закон Англії „Про суди і правове обслуговування” від 1 листопада 1990 року (Court And Legal Service Act 1990) // Інтернет-ресурс Office of Public Sector Information. – http://www.opsi.gov.uk/acts1990/Ukpga_1990041_en20.htm
97. Закон Англії “Про суди” від 2003 року (Courts Act 2003) // Інтернет-ресурс Office of Public Sector Information. – http://www.opsi.gov.uk/acts/acts2003/20030039.htm.
98. Основний закон судової влади Індонезії (1970 р.) // Інтернет-ресурс Emory School of Law. – http://www.law.emory.ed/IFL/legal/indonesia.htm.

Літературні джерела
99. Абова Т.Е. Арбитражный процесс в СССР (понятие, основные принципы). – М.: Наука, 1985. – 143 с.
100. Абова Т.Е., Тадевосян В.С. Разрешение хозяйственных споров. – М.: Юрид. лит., 1968. – 176 с.
101. Абрамов С. Еще и еще раз об арбитражных комиссиях // Еженедельник советской юстиции. – 1929. - №5. – С.1055-1057.
102. Абушенко Д.Б. Судебное усмотрение в гражданском и арбитражном процессе. – М.: Норма, 2002. – 176 с.
103. Актуальні проблеми застосування податкового законодавства в діяльності правоохоронних органів та судовій практиці при перегляді судових рішень у порядку касації: Матеріали науково-практичної конференції 11-12 листопада 2003 р., м. Київ. – К.: Вид-во НА СБУ, 2003. – 215 с.
104. Аннерс Э. История европейского права (пер. со швед.)/ Ин-т Европы. – М.: Наука, 1996. – 395 с.
105. Анохин В.С. Предпринимательское право. – Москва: «Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС», 1999. – 390 с.
106. Апарова Т.В. Статус судей в Великобритании // Журнал российского права. – 1999. - № 7/8. – С.114-125.
107. Арбитраж в советском хозяйстве. – М.: Юрид. изд-во Министерства юстиции СССР, 1948. – 667 с.
108. Арбитраж в СССР / Под ред. А.Ф.Клеймана. – М.: Изд-во МГУ, 1960. – 192 с.
109. Арбитраж в СССР: Учеб.пособие / Под ред. М.С.Шакарян. – М.: Юрид. лит., 1981. – 248 с.
110. Арбитраж в СССР: Учеб.пособие / Под ред. К.С.Юдельсона. – М.: Юрид. лит., 1984. – 240 с.
111. Арбітражні суди України: історико-правовий нарис, портрети, події / За заг. ред. Д.М. Притики. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2001. – 324 с.
112. Арбитражный процесс: Учебник /Под ред. проф. М.К. Треушникова. – М.: ООО «Городец-издат», 2003. – 480 с.
113. Арбитражный суд России: опыт и проблемы реализации нового законодательства («круглый стол») // Государство и право. – 1995. - №10. – С.3-27.
114. Архипов И.В. Модернизация коммерческого права и коммерческого процесса России в XIX – начале XX в.в./ Автореф. дис…д-ра юрид. наук. – Саратов, 1999. – 42 с.
115. Арсёнов И.Г Соотношение законности и обоснованности в судебных актах кассационной инстанции // Российский юридический журнал. – 1988. - №1. – С.17-22.
116. Арсёнов И.Г. Арбитражный процесс: Проблемы кассационного пересмотра. – М.: Норма, 2004. – 176 с.
117. Архипов И.В. Коммерческие суды и торговый процесс в России // Правоведение. – 1994. - №4. – С.108-112.
118. Балух В.С., Сурилов А.А. Одесский арбитражный суд: два века истории. – Одесса: Юридическая литература, 2001. – 328 с.
119. Беляневич В.Е. Повторна касація у господарському судочинстві: деякі проблеми правозастосування // Право України. – 2003. - № 3. – С.36-40.
120. Беляневич В.Е. Судова реформа: деякі проблеми другого етапу // Вісник господарського судочинства. – 2003. - №2. – С.164–169.
121. Беляневич В.Е. Про запровадження судового прецеденту // Вісник господарського судочинства. – 2003. - №3. – С.173–177.
122. Беляневич В.Е. Прецедентность судебной практики: проблемы легализации // Юридическая практика. - 2004. – 3 августа. - № 31 (345).
123. Бернар. Кассационное производство. – Б.м.: 1874. – 301 с.
124. Бешер Д. Про держарбітраж // Революційне право. – 1931. - №6-8. – С.334-339.
125. Біда К.М. Принципи касаційного провадження в господарському судочинстві України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Випуск 41 (частина II), 2003. – С.186-191.
126. Біда К.М. Виникнення і розвиток інституту касації в господарському судочинстві // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права. – 2004. - №3. – С.112-121.
127. Богдановская И.Ю. Судейское право и его современная роль // Право и демократия. – 1995. – Вып.7. - С.103-110.
128. Борисова Е.А. Апелляция в гражданском и арбитражном процессе. – М.: Юрид. бюро «Городец», 1997. – 151 с.
129. Брынцев В.Д., Чернухин В.Г. Судебный контроль (теория и практика). – Харьков: Ксилон, 2001. – 204 с.
130. Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное пособие. – Харьков: Эспада, 2002. - 368 с.
131. Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса: В 2-х т. – Москва, 1913. – Т.1. – 407 с.
132. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса. – М.: Издательство Бр. Башмаковых, 1914. – 571 с.
133. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса / Под ред. и с предисловием В.А.Томсинова. – М.: Издательство «Зерцало», 2003. - 464 с.
134. Вдосконалення судочинства при здійсненні касаційної перевірки ухвал, рішень та постанов місцевих та апеляційних господарських судів щодо застосування податкового законодавства та державного регулювання господарських правовідносин: Матеріали науково-практичної конференції. – Хмельницький, 20-21 квітня 2005 р. – 248 с.
135. Витрянский В. Пути совершенствования государственного арбитража // Хозяйство и право. – 1990. - №7. – С.57-64.
136. Власов И.С. Как происходит назначение на судейскую должность в различных странах // Советская юстиция. - 1993. - №14. – С.13-21.
137. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім..В.М.Корецького НАН України, 2001. – 180 с.
138. Вовк Ю. Вищий судовий орган та Київський апеляційний суд у добу Директорії // Право України. – 1999. - №11. – С.128-129, 137.
139. Вопленко Н.Н. Следственная деятельность и толкование права: Учебное пособие. – Волгоград, 1978. – 78 с.
140. Винниченко В.К. Відродження нації (Репринтне відтворення видання 1920 р.). – Київ-Відень: Видавництво „Дзвін”, 1920. – 328 с.
141. Гайворонський В.М., Тітов М.І. До питання про концептуальні засади законотворення (на прикладі законодавства про банкрутство) // Вісник господарського судочинства. – 2002. - № 1. - С. 182-186.
142. Гапеев В. Еще раз в защиту Госарбитража // Хозяйство и право. – 1990. - №12. – С.65 –70.
143. Гольмстен А.Х. Учебник русского гражданского судопроизводства. – СПб.: Типография М.Меркулова, 1907. – 424 с.
144. Гордон И.М. Особенности судопроизводства в коммерческих судах // Журнал Министерства юстиции. – 1894. - №2. – С.142-165.
145. Грошева Г. Нужна нейтральная арбитражная комиссия // Хозяйство и право. – 1990. - №8. – С.59-60.
146. Господарське судочинство: подальше його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов’язаних з державним регулюванням економічних відносин: Матеріали науково-практичної конференції. – Харків, 20-21 жовтня 2004 р. – 460 с.
147. Градовский А.Д. Начала русского государственного права. – Т.1.- Спб., 1873. – 436 с.
148. Гребенцов А.М. Развитие хозяйственной юрисдикции в России. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 304 с.
149. Грицанов А.С. Кассационное производство в советском гражданском процессе. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1980. – 157 с.
150. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн./ Редкол.: П.С.Сохань (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 1992. – Т.2. – 1992. – 640с.
151. Гузь Л.Е. Апелл